БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Дикий Олександр Андрійович

УДК 619:616.36 – 007.17 – 07/.08:636.74

Гепатодистрофія у собак службових порід

(етіологія, патогенез, діагностика,

лікування та профілактика)

16.00.01 – діагностика і терапія тварин

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Біла Церква – 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Білоцерківському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник – кандидат ветеринарних наук, доцент Колесник Валентин

Якович, Національний аграрний університет, кафедра терапії та

клінічної діагностики

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, професор Кондрахін Іван Петрович, Кримський державний аграрний університет, завідувач кафедри терапії, клінічної діагностики та фармакології;

кандидат ветеринарних наук, професор Козачок Володимир Степанович, Національний аграрний університет, кафедра паразитології та тропічної ветеринарії

Провідна установа

Інститут експериментальної та клінічної ветеринарної медицини УААН, лабораторії біохімії та бактеріальних хвороб молодняку, м. Харків

Захист дисертації відбудеться “14” вересня 2000 р. о 13.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.821.02 в Білоцерківському державному аграрному університеті за адресою: м. Біла Церква, вул. Ставищенська, 126, навчальний корпус № 8, ауд. № 1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Білоцерківського державного аграрного університету: 09110, м. Біла Церква, Соборна площа, 8/1, навчальний корпус № 1.

Автореферат розісланий “12” серпня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради _________________ Стадник П.О.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Собака – перша свійська тварина, яку приручила людина за її корисні якості. Собаки службових порід виконують караульні, патрульні, сторожові, спеціальні, пошукові і рятівні функції. В Україні частіше розводять німецьких, кавказьких і середньоазіатських вівчарок, ротвейлерів, тер’єрів.

Однією з актуальних проблем патології у собак є хвороби печінки, які діагностують у 30–40 % тварин (Анохин Б.М. с соавт., 1999), проте вони залишаються маловивченими не лише в Україні, а й у інших країнах (Willard M.D., 1992; Anderson J.G., Washabau R.S., 1992). Хвороби печінки ускладнюють перебіг поширених інфекційних та паразитарних хвороб (лептоспіроз, чума, піроплазмідози), гастроентеритів різної етіології, отруєнь ( Бацанов Н.П., 1992; Белов А.Д. с соавт., 1995; Прус М. зі співавт., 2000). Однак, механізми розвитку вторинної гепатодистрофії при цьому не вивчені. Рання діагностика хвороб печінки грунтується на лабораторних дослідженнях, оскільки клінічні симптоми виявляються на пізніх стадіях патології. Проте, застосування неуніфікованих методів дослідження функціонального стану печінки не дає змоги отримати надійні критерії для діагностики патології. Окрім того, одержані результати часто наводяться без урахування віку і породи собак. Описані методи лікування хвороб печінки у собак здебільшого застосовують не враховуючи різноманітності етіології та патогенезу патології.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Робота виконана згідно з науковою тематикою кафедри терапії та клінічної діагностики Національного аграрного університету та НДІ внутрішніх хвороб тварин Білоцерківського ДАУ.

Мета роботи – експериментально і теоретично обгрунтувати окремі питання патогенезу гепатодистрофії у собак службових порід, інформативність окремих показників функціонального стану печінки для ранньої діагностики патології та можливість застосування препарату RBS-King у комплексній терапії вторинної гепатодистрофії.

Для досягнення мети необхідно було розв’язати наступні завдання:

а) з’ясувати фізіологічні ліміти деяких показників функціонального стану печінки та гемопоезу у німецьких і кавказьких вівчарок та ротвейлерів;

б) вивчити інформативність окремих показників функціонального стану печін-ки для діагностики гепатодистрофії;

в) вивчити патогенез гепатодистрофії у собак при аліментарній дистрофії та гастроентериті парвовірусної етіології;

д) експериментально і клінічно обгрунтувати можливість застосування регенераторного біостимулятора RBS-King для лікування і профілактики вторинної гепатодистрофії у собак і на основі одержаних результатів затвердити настанову щодо його застосування.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в експериментальному обгрунтуванні фізіологічних лімітів показників функціонального стану печінки у собак службових порід. Уперше в Україні вивчені деякі питання етіології, патогенезу і діагностики гепатодистрофії у собак цих порід. Експериментально і теоретично обгрунтовані патогенез гепатодистрофії, гепатогастроентерального та гепаторенального синдромів у собак при аліментарній дистрофії та гастроентериті парвовірусної етіології, методика застосування препарату RBS-King для лікування і профілактики вторинної гепатодистрофії.

Практичне значення виконаної роботи полягає у визначенні фізіологічних лімітів деяких показників функціонального стану печінки у собак службових порід, що може бути основою для діагностики хвороб печінки і контролю за ефективністю їх лікування. Встановлено, що найбільш інформативними показниками для діагностики гепатодистрофії у собак є аспарагінова та аланінова трансамінази. Експериментально і клінічно обгрунтована ефективність застосування регенераторного біостимулятора RBS-King для лікування і профілактики вторинної гепатодистрофії при парвовірусному ентериті та чумі м’ясоїдних, на основі чого Головним управлінням ветеринарної медицини Міністерства сільського господарства і продовольства України затверджена настанова на його застосування (постанови за № 15–15/40 від 22.09.1993 р. та за №15–14/13 від 9.03.1995 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що він самостійно вивчив показники функціонального стану печінки та морфологічного складу крові у клінічно здорових і хворих на гепатодистрофію собак, визначив найбільш інформативні показники для діагностики гепатодистрофії, лікувальну і профілактичну ефективність препарату RBS-King, узагальнив і проаналізував результати досліджень. Схема лікування собак, хворих на вторинну гепатодистрофію, розроблена спільно з кандидатом ветеринарних наук В.І.Головахою (Білоцерківський ДАУ), а дослід з визначення титру специфічних антитіл при імунізації собак проти чуми виконаний разом з доцентом О.В.Яблонською (Подільська державна аграрно-технічна академія).

Апробація результатів дисертації проводилася на трьох міжнародних науково-практичних конференціях “Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин”, що відбулися в м. Києві 1–3 жовтня 1997 р. (друга), 8–9 жовтня 1998 р. (третя) і 14–15 жовтня 1999 р. (четверта); міжнародній науково-практичній конференції молодих учених (1–2 квітня 1997 р., м. Харків) та на науковій конференції професорсько-викладацького складу Білоцерківського ДАУ (1 листопада 1999 р.).

Публікації. Результати експериментальних досліджень опубліковані у 5-ти статтях, що вийшли у фахових виданнях: журнал “Ветеринарна медицина України” (1), “Вісник Білоцерківського державного аграрного університету” (4) та матеріалах 4-х міжнародних науково-практичних конференцій (4 публікації).

Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 124 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 31 таблицею, 11 рисунками і включає вступ, огляд літератури, власні дослідження (7 розділів), їх аналіз і узагальнення, висновки та пропозиції виробництву, список використаної літератури, що містить 260 джерел, у тому числі 90 іноземних, 6 додатків.

Вибір напрямів досліджень, матеріал та методи виконання роботи

Робота виконувалася протягом 1993–2000 рр. на базі клініки НДІ внутрішніх хвороб тварин Білоцерківського ДАУ. Об’єктом дослідження були собаки службових порід з Житомирського розплідника МВС, кінологічного центру, військової частини та приватного розплідника.

На першому етапі вивчали функціональний стан печінки (45 дорослих і 15 собак до дворічного віку) та морфологічний склад крові (55 і 18 собак) у клінічно здорових собак службових порід. На основі отриманих даних на другому етапі при диспансерному обстеженні 85 собак (досліджено 130 проб крові) виявлені найбільш інформативні показники для діагностики патології печінки у собак. На третьому етапі роботи вивчали етіологію та патогенез гепатодистрофії у собак, яка розвивалася при дефіциті в раціоні енергії, поживних речовин, метіоніну та токоферолу, і при гастроентериті парвовірусної етіології, що дало змогу теоретично і експериментально обгрунтувати розвиток гепатогастроентерального і гепаторенального синдромів. На четвертому етапі виконувалися клініко-експериментальні дослідження по лікуванню і профілактиці гепатодистрофії. Експериментальне обгрунтування застосування препарату RBS-King проводили за наступною схемою: а) вивчення гострої токсичності (10 щурів дослідної і 10 – контрольної груп); б) гепатопротекторні властивості препарату вивчали на 3-х групах щурів – контрольній (5), першій дослідній (п’яти щурам вводили вуглець чотирихлористий) і другій – 10 щурам вводили вуглець чотирихлористий і препарат RBS-King; в) вплив препарату на розвиток поствакцинальної реакції після імунізації проти чуми м’ясоїдних (10 цуценят дослідної і 5 – контрольної груп).

Клінічні дослідження проведені на 42-х собаках, хворих на гастроентерит парвовірусної етіології, та на 25-ти собаках з діагнозом вірусний гепатит. Розроблена схема комплексної патогенетичної терапії, яка грунтується на застосуванні гепатопротекторних препаратів, регідраційних розчинів та препаратів, що відновлюють функцію серцево-судинної і сечовидільної систем.

За порідним складом у дослідах на 1–2-му етапах було 49 німецьких вівчарок, по 14 ротвейлерів і кавказьких вічарок, інші породи були представлені 1–2 особинами (8 собак); за віком було до 1 року 6 цуценят, 1–2 роки – 16, 2–8 років – 63.

При виконанні роботи використовували наступні методи: морфологічний склад крові визначали за загальноприйнятими методами, вміст гемоглобіну – гемоглобінціанідним методом, гематокритну величину – мікроцентрифугуванням за Шкляром, загальний білок – рефрактометричним методом, білкові фракції – нефелометричним, вміст білірубіну – за Ієндрашиком, Клегорном і Грофом в модифікації В.І.Левченка і В.В.Влізла (1987); активність АСТ і АЛТ – за методом Рейтмана і Френкеля (1985), ГГТ – кінетичною кольоровою реакцією з L--глутаміл-4-нітроанілідом; вміст сечовини – за кольоровою реакцією з діацетилмонооксимом; креатиніну – за кольоровою реакцією Яффе, глюкози – ензиматичним глюкозо-оксидазним методом. Титр антитіл проти вірусу чуми м’ясоїдних визначали в РНГА.

Одержані результати досліджень обробляли з використанням методів варіаційної статистики (Ойвин К.А., 1960).

Результати досліджень та їх аналіз

Функціональний стан печінки та морфологічний склад крові у

клінічно здорових собак службових порід

Вміст загального білка у сироватці крові собак був у межах від 62 до 83 г/л (74,20,77). У собак різних порід індивідуальні показники не виходили за визначені межі, але середня кількість білка мала тенденцію до збільшення у кавказьких вівчарок (78,00,7 г/л), порівняно з німецькими (74,01,3) і ротвейлерами (74,04,7 г/л). Стан білоксинтезувальної функції печінки визначали за вмістом альбумінів, ліміт яких становить 32–45 г/л (37,30,7). Частка альбумінів у загальній кількості білка становить 51,30,8 % (42–58 %), альбуміно-глобуліновий коефіцієнт – 1,060,03 (0,7–1,3).

Крім синтезу альбумінів, іншою специфічною функцією печінки є участь в обміні білірубіну, вміст якого був у межах від 0,4 до 5,4 мкмоль/л. У сироватці крові здорових собак є лише некон’югований білірубін.

В останні роки при оцінці функціонального стану і структури гепатоцитів велика увага приділяється визначенню активності індикаторних ензимів: АСТ, АЛТ і ГГТ. Проведеними дослідженнями встановлено, що активність АЛТ у собак дещо вища, ніж активність АСТ (табл. 1). Така тенденція є типовою для німецьких і кавказьких вівчарок, у ротвейлерів середня активність обох ензимів однакова (0,740,13 і 0,740,09 ммоль/л).

Активність холестатичного ферменту – ГГТ становила в середньому 0,20,025 мккат, у 57,8 % собак була в межах від 0,02 до 0,2 мккат/л і лише у 8,9 % – більшою 0,52 (M 2).

Таблиця 1 – Активність індикаторних ферментів у сироватці крові собак

службових порід

Біометричний

показник | АСТ, ммоль/л | АЛТ, ммоль/л | ГГТ, мккат/л

n | 45 | 45 | 45

Lim | 0,18–1,13 | 0,4–1,3 | 0,02–0,6

M m | 0,72 0,03 | 0,83 0,04 | 0,20 0,025

| 0,22 | 0,26 | 0,16

M | 0,5–0,94 | 0,57–1,09 | 0,04–0,36

M 2 | 0,28–1,16 | 0,32–1,35 | 0–0,52

Одним із показників функціонального стану печінки є вміст сечовини в сироватці крові, оскільки в перипортальних гепатоцитах відбувається орнітиновий цикл її синтезу, і печінка є єдиним органом, де може знешкоджуватися велика кількість аміаку. Вміст сечовини був у межах від 2,7 до 8,3 ммоль/л (5,40,2). Зниження вмісту сечовини у сироватці крові є показником патології печінки, а підвищення – нирок. Останнє більш доцільно аналізувати разом зі вмістом креатиніну, кількість якого становила в середньому 104,04,2 мкмоль/л.

Дослідженням показників функціонального стану печінки встановлено віро-гідно меншу кількість загального білка у собак до дворічного віку (70,61,3 г/л).

Гемопоез у собак службових порід характеризується високим вмістом гемоглобіну, неадекватно низькою кількістю еритроцитів, високою середньою концентрацією гемоглобіну в кожному еритроциті та відносно великим їх середнім об’ємом (табл. 2).

Таблиця 2 – Деякі показники еритропоезу у собак службових порід (n = 55)

Біомет-

ричний показник |

Гемогло-бін,

г/л | Еритроцити,

Т/л | ВГЕ,

пг | Величина гематокриту,

у проц. | Середній об’єм еритроцитів,

мкм3

Lim

M m

M

M 2 |

146 – 230

186 3,4

25

161 – 211

136 – 236 |

4,5 – 8,0

6,4 0,12

1,0

5,3 – 7,3

4,3 – 8,3 |

20 – 41,5

30 0,7

5,5

24,5–35,5

19 – 41 |

30 – 55

41 0,84

5,5

35,5 – 46,5

30 – 52 |

47 – 90

65 1,7

10

55 – 75

45 – 85

Такі особливості є, очевидно, одним із еволюційних пристосувань організму собак службових порід до фізичного навантаження. Нами не встановлено статистично вірогідної різниці показників еритропоезу у собак обох статей та різних порід. У молодняку спостерігалася тенденція до збільшення середнього об’єму та загальної дихальної поверхні еритроцитів.

Кількість лейкоцитів у собак службових порід становила в середньому 8,20,4 Г/л і не залежала від статі та віку. Характерними для лейкограми є нейтрофільний профіль крові, високий ядерний індекс (0,28), низький вміст базофілів та моноцитів, які виявлялися лише в окремих особин (моноцити – у 37,2 % собак).

Інформативність різних показників для діагностики

патології печінки у собак

Вивчали шляхом проведення диспансеризації 85 собак службових порід (досліджено 130 проб крові). Зміни, що характеризують патологію печінки, встановлені у 50,3 % собак.

Порушення білоксинтезувальної функції печінки встановлено лише у 7,9 % собак, проте в жодному випадку гіпоальбумінемія не супроводилася гіпопротеїнемією. Частіше у собак із патологією печінки виявляли незначну гіперпротеїнемію (7,3 % з 110) і лише у двох – гіпопротеїнемію (1,8 %).

Вміст некон’югованого білірубіну був підвищений у 7,7 % собак. У цих тварин диглюкуронід білірубіну не виявлявся, активність трансаміназ у більшості тварин була в межах норми. У 5,8 % собак при нормальному рівні загального білірубіну в крові з’являвся кон’югований.

Таблиця 3 – Інформативність деяких показників для діагностики патології печінки

у собак

Показник | Досліджено проб, усього | Виходить за межі норми

усього | в процентах

Загальний білок

Альбуміни

АСТ

АЛТ

ГГТ

Білірубін

Сечовина | 110

38

110

110

85

52

110 | 10

3

32

32

6

7

20/1 | 9,1

7,9

29,1

29,1

7,1

13,5

18,2/0,9

Найбільш інформативним показником патології печінки було підвищення активності трансаміназ, що визначалося у 32 пробах (29,1 %), у тому числі у 20 пробах одночасно була підвищена активність обох ферментів, а в решті випадків посилювалася активність лише одного ферменту. Активність АСТ була в межах від 1,2 до 3,06 ммоль/л (1,70,08); АЛТ, відповідно – від 1,4 до 3,0 ммоль/л (1,710,08). Відношення АСТ до АЛТ зростало у всій популяції хворих собак до 0,950,07, порівняно з 0,870,05 у здорових. Ці зміни засвідчують, що у собак з патологією печінки руйнується як плазмолема, так і мітохондріальна мембрана. У зв’язку з різною локалізацією обох трансаміназ коефіцієнт кореляції між ними низький (r = – 0,09).

Активність холестатичного ензиму – ГГТ була підвищеною у 7,1 % собак і становила в середньому 41,2 мккат/л. Майже в усіх випадках її підвищення збігалося зі зростанням активності трансаміназ.

Вміст сечовини був знижений лише в одному випадку з 110 (0,9 %), що характерно для тяжких уражень печінки, а в 19-ти пробах – підвищений (від 8,4 до 20,6 ммоль/л), що є показником хронічного нефриту або легкої форми його гострого перебігу. У 52,4 % випадків збільшення вмісту сечовини поєднувалося з підвищенням активності трансаміназ, тобто у цих випадках розвивався комплексний гепаторенальний синдром. Розвиток цього синдрому підтверджується підвищенням вмісту креатиніну у сироватці крові, причому у 19-ти собак з 56 креатинінемія поєднувалася зі збільшенням активності трансаміназ. У 14-ти собак з патологією печінки нирки не були втягнуті у патологічний процес, проте в подальшому у деяких тварин підвищувався рівень сечовини або креатиніну, тобто патологія печінки ускладнювалася ураженням нирок.

Одним із патогенетичних механізмів ураження нирок є гіперамоніємія та нагромадження інших ендотоксинів, які не знешкоджуються ураженими гепатоцитами. Зниження фільтраційної функції ниркових клубочків настає внаслідок дії реніну, ангіотензину та простагландинів, розщеплення яких порушене при патології печінки (Siedenthaler W., 1987).

Роль аліментарно-дефіцитних факторів в етіології та

патогенезі гепатодистрофії у собак

Аналіз раціонів собак, які утримуються у розпліднику МВС та у військовій частині, показав, що ці раціони дефіцитні за енергією (32,7 і 47,2 %), протеїном (14,0 і 26,4 %), метіоніном (16,4 і 19,8 %), цистином у сумі з метіоніном (14,1 і 10,3 %), вуглеводами (25,7 і 21,1 %), ліпідами (24,0 і 35,7 %). Порушується вітамінне і мінеральне живлення, особливо значна нестача токоферолу (98 і 99,06 %).

Дефіцит енергії в раціоні на початку компенсується розщепленням глікогену печінки і м’язів, але глікогеноліз швидко згасає. Організм прагне ліквідувати дефіцит глюкози шляхом глюконеогенезу. Гіперсекреція глюкокортикоїдів сприяє мобілізації жирів із депо. Жири переміщуються у печінку, де вони частково окиснюються. Водночас проходить швидка жирова інфільтрація гепатоцитів. Цьому сприяє дефіцит метіоніну, оскільки порушується синтез фосфоліпідів із нейтрального жиру. Окрім того, метіонін, як і холін, є попередником карнітину, і при його дефіциті знижується активність карнітинтрансферази. Наслідком такої недостатності є дистрофічні зміни у гепатоцитах, зумовлені пригніченням процесів окиснення довголанцюгових жирних кислот (Покровский П.А., Крыстев А.П., 1977). Дефіцит біологічного антиоксиданту – токоферолу – спричиняє нагромадження ліпідних пероксидів та вільних радикалів, які окиснюють ненасичені жирні кислоти, що входять до складу мембран гепатоцитів, викликають їх некроз (Бондар З.А., 1970; Левченко В.І зі співавт., 1996; В.В.Влізло, 1998; Karsai F., Schafer M., 1984). Функціональний стан печінки у собак характеризується гіпоальбумінемією (34,71,2 г/л), підвищенням активності АЛТ до 1,630,25 ммоль/л (р<0,01), АСТ – до 1,110,19 ммоль/л (р<0,05), ГГТ – до 1,81,02 мккат/л. Вміст білірубіну був підвищений у 30 % собак і в середньому становив 5,40,6 мкмоль/л.

Вторинна гепатодистрофія у собак при гастроентериті

парвовірусної етіології

Частіше хворіли ротвейлери (30,9 %), німецька, кавказька і шотландська вівчарки (40,5 %), рідше – доги, чорні тер’єри, добермани. Захворювання проявлялося пропасницею, анорексією, блюванням, діареєю. У більшості цуценят, особливо ротвейлерів, гастроентерит супроводився симптомами міокардиту. Блювання і пронос спричиняють швидке зневоднення і втрату маси тіла, що закінчується часто шоком і загибеллю собак. Характерною ознакою для парвовірусного ентериту є зменшення кількості лейкоцитів, у тому числі у 46,4 % цуценят встановлена лейкопенія (у деяких лейкоцитів менше 3 Г/л). У лейкограмі – нейтрофілія з гіпопластичним (регенеративно-дегенеративним) зрушенням ядра, еозино- і моноцитопенія. Загальна кількість лімфоцитів зменшена. У більшості цуценят – олігохромемія і олігоцитемія.

Іктеричність видимих слизових оболонок не виявляли, болісність в ділянці печінки була лише в окремих собак. При комбінованому перебігу парвовірусного ентериту та інфекційного гепатиту спостерігали іктеричність склери, кон’юнктиви і слизової оболонки рота, в окремих цуценят – гепатомегалію, в багатьох випадках – болісність у ділянці печінки.

Функціональний стан печінки у цуценят, хворих на гастроентерит парвовірусної етіології, характеризується гіпопротеїнемією і гіпоальбумінемією, які виявлялися частіше у термінальній стадії хвороби, зростанням активності трансаміназ (у 75 % собак) та вмісту білірубіну у 40 % (табл. 4). Вміст сечовини був зниженим лише в одного цуценяти з 11-ти.

Таблиця 4 – Функціональний стан печінки у собак при гепатодистрофії парвовірусної

етіології

Показник | Одиниці виміру | Здорові | Хворі | р<

Загальний білок

Альбуміни

АСТ

АЛТ

Білірубін

Сечовина | г/л

г/л

ммоль/л

ммоль/л

мкмоль/л

ммоль/л | 70,61,3

34,21,8

0,820,07

0,710,08

3,41,4

5,50,22 | 64,32,0

31,50,3

1,130,05

1,220,18

7,11,2

8,91,3 | 0,01

0,05

0,01

0,05

0,05

0,05

Таким чином, при парвовірусному ентериті розвивається гепатогастроентеральний синдром, який включає зміни, характерні для гастроентериту (порушення водно-електролітного обміну, що спричиняють інтоксикацію, дегідратацію, гіповолемію, гемоконденсацію, патологію різних органів) та патології печінки (функціональна недостатність гепатоцитів, синдроми цитолізу та холестазу). Схема розвитку гепатодистрофії при гастроентериті парвовірусної етіології подана на рис. 1

Рисунок 1 – Схема розвитку гепатодистрофії при гастроентериті

парвовірусної етіології

Клініко-експериментальне обгрунтування застосування

препарату RBS-King

Для лікування і профілактики вторинної гепатодистрофії ми застосовували препарат RBS-King, розроблений за керівництва О.М.Ніколаєнка (науково-дослідний центр “Ербіс”, м. Київ).

Гостру токсичність препарату вивчали на щурах лінії Wistar. Щурам дослідної групи (10) препарат вводили в дозі, що у 100 разів перевищує терапевтичну. Спостереження вели протягом 30-ти днів. Особливих відмінностей клінічного статусу у щурів дослідної і контрольної груп не виявлено, прирости маси тіла не мали вірогідної різниці. Абсолютна та відносна маса серця, легень, печінки, селезінки і нирок не відрізнялася. Препарат не пригнічує еритро- і лейкопоез, не спричиняє негативного впливу на структуру і функцію гепатоцитів, не порушує фільтраційну та екскреторну функції нирок.

Гепатопротекторні властивості препарату RBS-King вивчали на щурах, яким вводили чотирихлористий вуглець (друга група). Щурам першої дослідної групи вводили лише токсин, а щурам контрольної препарати не застосовували. У щурів першої дослідної групи розвивалися зміни, типові для патології печінки: підвищувалася активність трансаміназ, зростав вміст білірубіну. У щурів другої дослідної групи активність ферментів була дещо вищою, ніж у щурів контрольної групи, але значно нижчою, ніж у першій дослідній групі. Таким чином, препарат RBS-King значно знижує інтенсивність спричинених чотирихлористим вуглецем дистрофічних змін гепатоцитів, тобто він має гепатопротекторні властивості і його можна застосовувати для лікування і профілактики хвороб печінки.

Імуностимулювальні властивості препарату вивчали при імунізації собак проти чуми м’ясоїдних, оскільки при цьому захворюванні також розвивається гепатодистрофія. Препарат RBS-King вводили цуценятам триразово: за 3 дні до вакцинації проти чуми, в день вакцинації та ревакцинації. У цуценят дослідної групи через 30 і 60 днів від початку досліду було вірогідно більше лейкоцитів (р<0,05), у лейкограмі – сегментоядерних нейтрофілів. Вакцинація стимулювала збільшення кількості лімфоцитів в обох групах. Титр специфічних антитіл був вірогідно більшим лише через 60 днів після вакцинації. Таким чином, препарат RBS-King стимулює макрофагальну систему, внаслідок чого індукується більш повноцінна відповідь на антиген.

Враховуючи позитивний вплив препарату RBS-King на показники неспецифічної резистентності та формування імунітету проти чуми м’ясоїдних, його гепатопротекторні властивості, лікувальну і профілактичну ефективність при різних хворобах, нами у співавторстві була розроблена настанова щодо застосування препарату для лікування дрібних свійських тварин, яка була затверджена Головним управлінням ветеринарної медицини МСГіП України (постанови за № 15–15/40 від 20.09.1993 р. та за № 15–14 /13 від 9.03.1993 р).

Лікування собак, хворих на вторинну гепатодистрофію

У собак, хворих на парвовірусний ентерит, настає ураження печінки, серця, травної, сечовидільної та імунної систем, пригнічення еритро- та лейкопоезу. Всі зазначені зміни враховані нами при лікуванні цуценят (рис. 2 ).

Регідратаційна терапія відновлює об’єм крові, тим самим позитивно впливає на функції печінки, серцево-судинної, сечовидільної і травної систем. Введення глюкози з інсуліном відновлює глікогенсинтетичну функцію печінки, кокарбоксилази – вуглеводну, RBS-King – антитоксичну, рибоксину – білок-синтезувальну та обмін нуклеотидів. Функції серцево-судинної системи відновлюються при застосуванні рибоксину, який позитивно впливає на коронарний кровообіг, стимулює активність ферментів циклу Кребса та синтез нуклеотидів. Кардіотрофічний та кардіотонічний ефект має кокарбоксилаза, яка є важливим компонентом енергетичного обміну.

Рисунок 2– Схема патогенетичної терапії при гепатогастроентеральному

синдромі у цуценят

Відновлення функцій серця позитивно впливає на функцію печінки, оскільки від його роботи залежить нормальне кровопостачання печінки та обмін речовин у ній.

RBS-King застосовували внутрішньом’язово в дозі 1–1,5 мл на 10 кг маси тіла через день протягом 5–7 днів лікування, а в подальшому, за необхідності, один раз на 5–7 днів; при тяжкому перебігу дозу препарату збільшували до 2 мл на 10 кг маси тіла.

Лікувальний ефект за цією схемою становив 82,4 % на вівчарках і 77 % – на ротвейлерах. Повторним дослідженням крові на 10–12-й день від початку хвороби встановлено, що у цуценят відновлювався рівень глюкози в крові (3,90,3 ммоль/л), дещо знижувався вміст загального білірубіну (5,60,7 мкмоль/л), проте активність трансаміназ залишилася підвищеною у 50 % цуценят і становила: АСТ – 0,950,05; АЛТ – 1,040,12 ммоль/л.

В И С Н О В К И

1. У дисертації експериментально і теоретично обгрунтовано патогенез гепатодистрофії у собак службових порід, яка розвивається при дефіциті в раціоні енергії, поживних речовин, метіоніну і токоферолу та при гастроентериті парвовірусної етіології; розроблені та обгрунтовані інформативний метод ранньої діагностики гепатодистрофії і схема патогенетичної терапії собак при вторинній гепатодистрофії парвовірусної етіології.

2. Функціональний стан печінки у клінічно здорових собак службових порід характеризується наступними показниками: вміст загального білка – 62,0–83,0 г/л, альбумінів – 32,0–45,0 г/л, білірубіну – 0,4–5,4 мкмоль/л, сечовини – 3,0–8,3 ммоль/л, активність АЛТ – 0,4–1,3 ммоль/л, АСТ – 0,28–1,13 ммоль/л, ГГТ – 0,02–0,6 мккат/л. Показники стану печінки не залежать від породи (німецька і кавказька вівчарки, ротвейлер) і віку (виняток становить показник вмісту загального білка).

3. У крові клінічно здорових німецьких і кавказьких вівчарок та ротвейлерів міститься 146–230 г/л гемоглобіну; 4,5–8,0 Т/л еритроцитів, 5–14 Г/л лейкоцитів. Еритроцити собак великі за об’ємом (47–90 мкм3) та інтенсивно насичені гемоглобіном (ВГЕ в межах від 20 до 41,5 пг). Такі показники еритропоезу є результатом пристосування собак до інтенсивного фізичного навантаження.

4. Найбільш інформативними для діагностики гепатодистрофії у собак є зміни активності аланінової та аспарагінової трансаміназ, які характеризують синдром цитолізу гепатоцитів: активність обох ферментів одночасно або одного з них була підвищена у 39 % проб із 110 досліджених. Менше діагностичне значення має визначення активності ГГТ, вмісту загального білка, альбумінів, білірубіну, найменш інформативним є показник сечовини. Загальноклінічними методами гепатомегалія у собак не встановлена.

5. Гепатодистрофія досить поширене захворювання у собак службових порід: при диспансерному обстеженні 85 собак відхилення від норми окремих показників функціонального стану печінки, які є типовими для гепатодистрофії (зниження вмісту альбумінів, підвищення активності АСТ, АЛТ, ГГТ, збільшення кількості білірубіну), встановлені у 43 (50,8 %). Основними причинами гепатодистрофії у собак є дефіцит енергії, поживних речовин, метіоніну і токоферолу.

6. Вторинна гепатодистрофія у цуценят розвивається при гастроентериті парвовірусної етіології. Вона характеризується підвищенням активності аланінової (на 71,8 %) та аспарагінової (на 37,8 %) трансаміназ у 75 % хворих цуценят, гіпопротеїнемією, гіпоальбумінемією, білірубінемією і гіпоглікемією у 20–30 % хворих. Зміни клінічного статусу цуценят та морфологічного стану печінки характеризують розвиток комплексного гепатогастроентерального синдрому, окремими елементами якого є функціональна недостатність гепатоцитів, синдроми цитолізу та холестазу.

7. Гепатодистрофія у собак службових порід поєднується з порушенням екскреторної та фільтраційної функцій нирок, що проявлялося підвищенням вмісту у сироватці крові сечовини (15,00,8 ммоль/л) і креатиніну (241,014,4 мкмоль/л). Ці зміни характеризують розвиток гепаторенального синдрому. Подібні відхилення встановлені при інфекційному гепатиті.

8. Клінічна ефективність розробленої методики патогенетичної терапії собак при вторинній гепатодистрофії парвовірусної етіології з використанням засобів, спрямованих на відновлення водно-електролітного, вуглеводного і білкового обміну, функціонального стану печінки, нирок і серцево-судинної системи становила 82,4 %. На 10–12-у добу від початку лікування у цуценят відновлювався рівень глюкози (3,90,3 ммоль/л), знижувався вміст білірубіну (5,60,7 мкмоль/л), проте активність трансаміназ зменшувалася до фізіологічних показників лише у 50 % цуценят.

9. Препарат RBS-King належить до групи малотоксичних: після його введення щурам у дозі, що в 100 разів перевищувала фізіологічну, не встановлено відмінностей у клінічному статусі, приростах маси тіла, абсолютній і відносній масі внутрішніх органів, показниках гемопоезу, функціонального стану печінки і нирок, порівняно зі щурами контрольної групи.

Препарат дещо знижує інтенсивність дистрофічних змін у щурів після введення чотирихлористого вуглецю, тобто має гепатопротекторні властивості: активність АСТ становила 3,20,22; АЛТ – 2,950,15 ммоль/л, порівняно з 5,40,18 і 4,90,16 ммоль/л у щурів, яким вводили токсин.

10. Препарат RBS-King ефективний для профілактики вторинної гепато-дистрофії, яка розвивається у собак при парвовірусному ентериті і чумі м’ясоїдних. Триразове введення собакам препарату в дозі 1 мл на 10 кг маси тіла за 3 дні до вакцинації, в день вакцинації та ревакцинації проти чуми вакциною “Вакчум” спричиняло більш значне, ніж у контролі, збільшення кількості лейкоцитів, у тому числі нейтрофілів і лімфоцитів, та антитіл до антигенів збудника чуми, особливо після ревакцинації.

П Р О П О З И Ц І Ї В И Р О Б Н И Ц Т В У

1. Встановлені ліміти показників функціонального стану печінки і нирок у собак службових порід можна використовувати для ранньої діагностики патології цих органів, контролю за ефективністю лікування та прогнозування завершення хвороби.

2. Для діагностики гепатодистрофії у собак службових порід необхідно визначати аланінову і аспарагінову трансамінази, максимальна активність яких становить 1,3 і 1,13 ммоль/л, відповідно.

3. Для лікування собак при вторинній гепатодистрофії неінфекційної етіології та при парвовірусному ентериті препарат RBS-King рекомендується застосовувати по 1,0–1,5 мл на кожні 10 кг маси тіла через день протягом 5–7 днів лікування, подальші 4–5 ін’єкцій (за необхідності) виконуються один раз на 7 днів.

4. Для підвищення імуногенезу при чумі собак препарат RBS-King пропонуємо вводити внутрішньом’язово в дозі 1 мл на 10 кг маси за три дні до щеплення, в дні щеплення і ревакцинації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Головаха В., Дикий О., Семенів В. Застосування РБС для лікування і профілактики парвовірусного ентериту і чуми собак //Вет. медицина України. –1996. –№ 8. –С. 37.

Дисертант апробував RBS-King у комплексній терапії парвовірусного ентериту.

2. Показники гемо- і лейкопоезу у службових собак /О.А.Дикий, В.І.Головаха, Л.М.Богатко, В.В.Фасоля //Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. –Вип. 4, ч. 1. –Біла Церква, 1998. –С. 33–34.

Дисертант дослідив усі показники й узагальнив результати.

3. Функціональний стан печінки у службових собак /О.А.Дикий, В.І.Головаха, М.Я.Тишківський, В.П.Фасоля //Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. –Вип. 5, ч. 1. –Біла Церква, 1998. –С. 70–72.

Дисертант дослідив активність ферментів і вміст білірубіну, узагальнив одержані результати.

4. Дикий О.А., Головаха В.І. Функціональний стан печінки у собак, хворих на гастроентерит //Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. –Вип. 8, ч. 1. –Біла Церква, 1999. –С. 75–78.

Дисертант вивчив показники функцій печінки при гастроентериті парвовірусної етіології, провів обробку одержаних результатів.

5. Інформативність окремих показників для діагностики патології печінки і нирок у собак /О.А.Дикий, В.І.Головаха, В.П.Фасоля, Л.М.Соловйова //Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. –Вип. 11. –Біла Церква, 2000. –С. 32–37.

Дисертант провів клінічне дослідження собак та аналіз раціонів, визначив найбільш інформативні показники для діагностики гепатодистрофії у собак.

6. Головаха В.І., Дикий О.А. Гепато-ренальний синдром у службових собак //Наукові досягнення в галузі вет. медицини: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених (1–2 квіт. 1997 р.). –Харків, 1997. –С. 17–18.

Дисертант узагальнив результати і сформулював механізм розвитку синдрому.

7. Дикий О.А., Головаха В.І. Регенераторний біостимулятор (РБС) – надійний активатор імунної системи у домашніх тварин //Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин: Зб. матеріалів ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. (8–9 жовт. 1998 р., м.Київ, Україна). –К., 1998. –С. 25–27.

Дисертант вивчив імуностимулювальні властивості препарату РБС.

8. Застосування регідратаційної терапії при чумі та парвовірусному ентериті у собак /В.І.Головаха, Л.Є.Корнієнко, О.А.Дикий, Л.М.Корнієнко, В.В.Нагорний, В.В.Власенко //Проблеми вет. обслуговування дрібних домашніх тварин: Зб. матеріалів IV міжнарод. наук.-практ. конф. (14–15 жовт. 1999 р., м.Київ). –К., 1999. –С. 60–62.

Дисертант апробував ефективність глюкозо-сольових розчинів у комплексній терапії гастроентериту парвовірусної етіології.

9. Лікування кишкової форми чуми м’ясоїдних у собак /В.І.Головаха, Л.Є.Корнієнко, О.А.Дикий, Л.М.Корнієнко //Проблеми вет. обслуговування дрібних домашніх тварин: Зб. матеріалів ІІ-ї міжнар. наук.-практ. конф. (1–3 жовт. 1997 р., м. Київ). –К., 1997. –С. 11–12.

Дисертант апробував препарат RBS-King у комплексній схемі лікування кишкової форми чуми м’ясоїдних.

Дикий О.А. Гепатодистрофія у собак службових порід (етіологія, патогенез, лікування та профілактика).– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.01 – діагностика і терапія тварин. – Білоцерківський державний аграрний університет, Біла Церква, 2000.

Мета дисертації – експериментальне і теоретичне обгрунтування окремих питань патогенезу гепатодистрофії у собак службових порід, інформативності показників функціонального стану печінки для ранньої діагностики патології та можливості застосування RBS-King у комплексній терапії вторинної гепатодистрофії.

Вивчені фізіологічні ліміти деяких показників функціонального стану печінки та гемопоезу у собак службових порід залежно від віку, породи та статі. Зміни функцій печінки, типові для гепатодистрофії, встановлені у 43-х із 85-ти собак (50,8 %). Найбільш інформативними для діагностики гепатодистрофії у собак є зміни активності АСТ і АЛТ. Основна причина патології печінки – дефіцит у раціоні енергії, поживних речовин, метіоніну і токоферолу. Вторинна гепатодистрофія розвивається при парвовірусному ентериті та вірусному гепатиті. Розроблена і апробована схема лікування цуценят при гепатодистрофії: її ефективність становила 82,4 %. Препарат RBS-King посилює імуногенез при вакцинації собак проти чуми.

Ключові слова: гепатодистрофія, трансамінази, білірубін, білок, альбуміни, діагностика, патогенез, лікування.

Дикий А.А. Гепатодистрофия у собак служебных пород (этиология, патогенез, диагностика, лечение и профилактика). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.01 – диагностика и терапия животных. – Белоцерковский государственный аграрный университет, Белая Церковь, 2000.

Основная цель диссертации – экспериментальное и теоретическое обоснование некоторых вопросов патогенеза гепатодистрофии у собак служебных пород, информативности показателей функционального состояния печени для ранней диагностики патологии и возможности использования препарата RBS-King в комплексной терапии гепатодистрофии.

Изучены некоторые показатели функционального состояния печени у клинически здоровых собак. Содержание общего белка в сыворотке крови – 62–83 г/л; альбуминов – 32–45 г/л; билирубина – 0,4–5,4 мкмоль/л; мочевины – 3–8,3 ммоль/л; активность АЛТ – 0,4–1,3; АСТ – 0,28–1,13 ммоль/л; ГГТ – 0,02–0,6 мккат/л. Наиболее информативными показателями для диагностики гепатодистрофии оказались изменения аспарагиновой и аланиновой трансаминаз: активность их была увеличена у 29,1 % исследованных проб, в то время как ГГТ – у 7,1 %. Нарушение белоксинтетической функции печени выявлено у 7,9 % исследованных животных, а пигментной – у 13,5 %.

Гепатодистрофия – широко распространенное заболевание служебных собак. Изменения, типичные для гепатодистрофии (уменьшение количества альбуминов, повышение содержания билирубина, активности трансаминаз, ГГТ), установлены у 43-х из 85-ти собак (50,8 %). Основной причиной гепатодистрофии у собак в питомниках является дефицит в рационах энергии, питательных веществ, метионина и токоферола.

Вторичная гепатодистрофия у щенков развивается при гастроэнтерите парвовирусной этиологии. Возникает комплексный гепатогастроэнтеральный синдром, который включает изменения, типичные для гастроэнтерита (нарушение водно-электролитного обмена, дегидратация, гемоконденсация, интоксикация) и патологии печени, в частности характеризуется нарушением функционального состояния гепатоцитов, синдромами цитолиза и холестаза. Гепатодистрофия у собак часто сочетается с нарушением экскреторной и фильтрационной функций почек, что проявляется повышением содержания в сыворотке крови мочевины до 150,8 ммоль/л и креатинина до 24114,4 мкмоль/л. Эти изменения характеризуют развитие гепаторенального синдрома. Снижение фильтрационной функции почек развивается вследствие действия реннина, ангиотензина и простагландинов, расщепление которых нарушается при патологии печени.

Для лечения собак, больных вторичной гепатодистрофией, которая развивается вследствие парвовирусного энтерита, разработана схема, которая включает средства, направленные на восстановление функционального состояния печени, почек, сердечно-сосудистой системы, водно-электролитного, белкового и вуглеводного обмена. Клиническая эффективность разработанной схемы составляет 82,4 % на овчарках и 77 % - на ротвейлерах, однако через 10–12 дней после начала лечения полного восстановления структуры и функции гепатоцитов не наступило у 50 % щенков. В комплексной терапии и профилактике гепатодистрофии испытан препарат RBS-King, который вводится внутримышечно в дозе 1–1,5 мл на 10 кг массы тела через день в течение 5–7 дней, а при тяжело протекающей болезни дозу увеличивали до 2 мл. Препарат малотоксичен, обладает гепатопротекторными свойствами, стимулирует лейко- и иммуногенез при вакцинации собак против чумы. Положительные результаты использования препарата RBS-King для лечения и профилактики некоторых болезней домашних животных позволили утвердить наставление по его применению (постановления Главного управления ветеринарной медицины МСХиП Украины № 15/40 от 20.09.1993 г. и № 15–14/13 от 9.03.1999 г.).

Ключевые слова: гепатодистрофия, трансаминазы, билирубин, белок, альбумины, печень, диагностика, патогенез, лечение.

Dykyi O.A. Hepatic-dystrophy in dogs of service breeds (etiology, pathogenesis, diagnostics, treatment and prophylaxis). – Handwriting.

Dissertation in seek for scientific degree of veterinary sciences candidate on the specialty 16.00.01 – diagnostics and therapy of animals. – The Bila Tserkva State Agrarian University, Bila Tserkva, 2000.

Experimental and theoretic validation of some pathogenesis question in dogs of service breeds is the aim of dissertation. Investigation on information indicators of functional state of liver for early diagnostics of pathology and application possibilities for RBS-King in the complex therapy of the secondary hepatic dystrophy is another aim of the dissertation.

The physiological limits of certain indicators of functional state of liver and hemopoiesis in dogs of service breeds, depending on age, breed and sex were also studied.

Changes in liver functioning, typical for hepatic dystrophy were established with 43 dogs from the group of 85 ones (50,8 %). The most informative for diagnostics of hepatic dystrophy in dogs are AST and ALT.

The main cause of liver pathology is the energy deficit in the allowance, lack of nutrients, methionine and tocopherol. The