Міністерство охорони здоров‘я України

Київський науково-дослідний інститут отоларингології

ім. проф. О.С.Коломійченка

ДІДКОВСЬКИЙ ВЯЧЕСЛАВ ЛЕОНІДОВИЧ

УДК 616.833.18-002-08-08:616.833.185-008.6

ВЕСТИБУЛЯРНА ДИСФУНКЦIЯ ПРИ НЕЙРОСЕНСОРНІЙ ПРИГЛУХУВАТОСТІ

(особливості діагностики та підходів до лікування)

14.01.19 – оториноларингологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця,

МОЗ України (м.Київ).

Наукові керівники:

доктор медичних наук, професор Мітін Юрій Володимирович, Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця, завідувач кафедри оториноларингології.

доктор медичних наук, професор, засл. діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, чл.-кор. АМН України Цимбалюк Віталій Іванович, Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця, завідувач кафедри нейрохірургії.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор, засл. діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, Базаров Володимир Григорович, завідувач лабораторії клінічної аудіології та вестибулології Київського науково-дослідного інституту отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка.

доктор медичних наук, професор Березнюк Володимир Васильович, Дніпропетровська державна медична академія, завідувач кафедри оториноларингології.

Провідна установа: Київська державна медична академія післядипломної освіти

ім. П.Л.Шупика, кафедра отоларингології, МОЗ України, м.Київ.

Захист дисертації відбудеться “ 27 “ вересня 2000 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01 при Київському науково-дослідному інституті отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка (03057, м..Київ, вул. Зоологічна,3)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського науково-дослідного інститута отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка

Автореферат розісланий 23 серпня 2000 року.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради

кандидат медичних наук А.І.Розкладка

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми

В оториноларингології, зокрема в клінічній аудіології, проблема своєчасної діагностики та лікування нейросенсорної приглухуватості займає чільне місце. За даними ВООЗ, 5-8% населення світу страждає зниженням слуху, з яких 65-93% - через нейросенсорну приглухуватість залежно від регіону. Епідеміологічні дослідження інвалідності в Україні, пов`язаної з патологією ЛОР-органів, показали, що найбільша частка (78,7-82,6%) в її формуванні належить кохлео-вестибулярним розладам (Базаров В.Г., 1988; Заболотный Д.И. и соавт., 1996). Кількість хворих на нейросенсорну приглухуватість останніми роками збільшилась та це захворювання домінує серед осіб працездатного віку (Мітін Ю.В., 1999).

Вестибулярна дисфункція у пацієнтів з нейросенсорною приглухуватістю обумовлена великою кількістю етіологічних та патогенетичних чинників, які можуть викликати одночасне порушення слухового та вестибулярного аналізаторів у любому їх відділі (Храппо Н.С., 1993, Розкладка А.И. и соавт., 1995; Березнюк В.В., 1998 и соавт.; Martini A., 1997; Billings K. R., Kenna M. A., 1999).

Вестибулярні розлади у пацієнтів з нейросенсорною приглухуватістю часто пов’язані з гемодинамічними порушеннями в судинах вертебробазилярної системи (Евдощенко Е.А., Косаковский А.Л., 1989; Благовещенская Н.С., 1990; Шидловская Т.В. и соавт., 1990; Ohinata Y. et al. 1997). Сучасний неінвазивний метод діагностики судинної патології — ультразвукова доплерографія — дозволяє вивчати та спостерігати в динаміці незначні функціональні та структурні зміни в судинах голови та шиї (Bartels E., Flugel K.A., 1993; Зозуля Ю. А.,1997).

Визначення стану вестибулярної функції є неоціненним для своєчасної медичної та соціальної реабілітації хворих на нейросенсорну приглухуватість та глухоту (Белякова И.А., 1989; Базаров В.Г., 1994; Бабияк В.И. и соавт., 1996).

Ступінь порушення вестибулярної функції при нейросенсорній приглухуватості може бути тим індикатором, який показує глибину та зворотність змін у внутрішньому вусі, а також бути орієнтиром для лікаря у виборі найбільш ефективного методу лікування та реабілітації слуху при цьому захворюванні.

Важке порушення слуху та низька ефективність лікування нейросенсорної приглухуватості, яка супроводжується різко вираженою вестибулярною дисфункцією, змушує шукати нові шляхи вирішення цієї проблеми. В останні роки в лікуванні дистрофічних захворювань центральної та периферічної нервової систем все частіше почали використовувати трансплантацію ембріональних тканин (В.І.Цимбалюк, 1995; Жабоєдов Г.Д. та співавт., 1996). Трансплантація ембріональної нервової тканини (ЕНТ) є одним з нових напрямків наукового пошуку при нейросенсорній приглухуватості (Магомедов М.М., 1998). Експериментальне вивчення впливу ЕНТ на лабіринт та розробка рекомендацій з відбору хворих для ії трансплантації залежно від стану вестибулярної функції є необхідною умовою для успішного клінічного застосування ЕНТ при нейросенсорній приглухуватості.

Таким чином, науковий та практичний інтерес до вестибулярної дисфункції у хворих на нейросенсорну приглухуватість є цілком закономірним.

Зв`язок з науковими програмами, планами, темами

Дисертація є складовою частиною науково-дослідної теми кафедри оториноларингології НМУ ім. акад. О.О.Богомольця “Визначити окремі ланки патогенезу, розробити методи ранньої діагностики, вдосконалити методи лікування захворювань верхніх дихальних шляхів, стравоходу, слухового та вестибулярного аналізаторів” ( реєстраційний № 0198У003083 ).

Мета дослідження

Метою цього дослідження була розробка ефективних підходів до діагностики та лікування хворих на нейросенсорну приглухуватість залежно від стану вестибулярного аналізатора.

Завдання дослідження

1. Вивчити морфологічні зміни сенсорного епітелію внутрішнього вуха при експериментальній нейросенсорній приглухуватості та вплив на них ембріональної нервової тканини в умовах культивування.

2. Вивчити особливості вестибулярної дисфункції у хворих на гостру нейросенсорну приглухуватість різного генезу.

3. Виділити клінічні варіанти вестибулярної дисфункції у хворих на гостру нейросенсорну приглухуватість залежно від характеру її перебігу.

4. Вивчити особливості вестибулярної дисфункції у хворих на хронічну нейросенсорну приглухуватість спадкового генезу (синдром Ушера).

5. Вивчити стан гемодинаміки в вертебробазилярній системі у хворих на гостру нейросенсорну приглухуватість з симптомами вестибулярної дисфункції.

6. Розробити критерії прогнозу відновлення слуху у хворих на гостру нейросенсорну приглухуватість залежно від даних вестибулометрії.

Наукова новизна дослідження

На основі вивчення стану вестибулярного аналізатора у хворих на нейросенсорну приглухуватість встановлено взаємозв`язок між даними вестибулометрії та результатами медикаментозного лікування.

Вперше запропоновані клінічні варіанти вестибулярної дисфункції у хворих на гостру нейросенсорну приглухуватість.

Вперше в умовах культивування на експериментальних тваринах досліджено вплив ембріональної нервової тканини на уражений сенсорний епітелій внутрішнього вуха.

Показано, що найбільш частою патологією вертебральних артерій у хворих на гостру нейросенсорну приглухуватість з симптомами вестибулярної дисфункції є аномалії розвитку судин.

Встановлено співвідношення між ступенем порушення слуху та станом вестибулярної функції у хворих на хронічну спадкову нейросенсорну приглухуватість (синдром Ушера).

Практичне значення одержаних результатів

Запропонованi клінічні варіанти вестибулярної дисфункції дозволяють диференційовано та обгрунтовано підійти до вибору правильної діагностичної та лікувальної тактики при нейросенсорній приглухуватості.

Отримані дані експериментальних досліджень обгрунтовують можливість клінічного використання ембріональної нервової тканини для відновлення ураженого сенсорного епітелію внутрішнього вуха.

Застосування комп’ютерної сонографіі для екстра- та інтракраніального сканування вертебральної артерії у хворих на нейросенсорну приглухуватість підвищить ефективність діагностики та лікування хворих з цією патологією.

Впровадження в практику

Розроблені методи діагностики хворих з вестибулярною дисфункцією втілені в практику міського оториноларингологічного центру та відділення вертеброневрології Центральної міської клінічної лікарні м. Києва, ЛОР-відділення 12-ї клінічної лікарні м. Києва, ЛОР-відділення 2-ї дитячої клінічної лікарні м.Києва, клініки офтальмології Національного медичного університету ім. акад. О.О.Богомольця.

Матеріали дисертаційної роботи використовувались під час проведення практичних занять з студентами та семінарських занять з лікарями-інтернами на кафедрі оториноларингології Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця.

Особистий внесок здобувача

Клінічний огляд, відбір хворих, дослідження функціонального стану слухового та вестибулярного аналізаторів автор проводив самостійно на базі міського оториноларингологічного центру Центральної міської клінічної лікарні м. Києва. Дисертант особисто провів статистичний аналіз отриманих результатів, написав всі розділи дисертації, сформулював висновки і практичні рекомендації.

Стан гемодинаміки досліджували за участю автора на системі комп’ютерної сонографії АКУСОН128XP10 (США) на базі відділення вертеброневрології (завідувач – проф. Гонгальский В.В.) Центральної міської клінічної лікарні м. Києва.

Експериментальні дослідження проводились за участю автора на базі лабораторії культивування тканин (завідувач – д.м.н. В.М.Семенова) Інституту нейрохірургії АМН України ім. А.П. Ромоданова.

Апробація результатів дисертації

Основні положення дисертаційної роботи викладено на засіданні товариства оториноларингологів м. Києва та Київської області (1997, 2000), засіданні товариства офтальмологів м. Києва (1997), на республіканській науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю кафедри отоларингології КМАПО (Київ, 1997), на конференції Українського наукового товариства оториноларингологів, присвяченій 100-річчю чл.-кор. О.С.Коломійченка (Київ, 1998), на щорічній традиційній весняній конференції Українського наукового товариства оториноларингологів (Мукачево, 1999), на науково-практичній конференції "Патологія органу слуху", присвяченій 30-річчю заснування кафедри оториноларингології факультету післядипломної освіти Донецького державного медичного університету (Слов`яногірськ, 1999), на засіданні спеціалізованої апробаційної ради “Спеціальні питання хірургії” Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця (Київ, 2000), на науково-практичній конференції “Сучасні питання аудіології та ринології” (Курск, 2000).

Публікації

За матеріалами дисертації опубліковано 14 праць, в яких викладені основні положення дисертації. З них 7 - в журналах, 7 – в матеріалах з`їздів та конференцій.

Структура та обсяг дисертації

Дисертація представлена в 1 томі, складається з вступу, 6 розділів (огляду літератури, розділу з описом матеріалу та методів дослідження, а також з чотирьох розділів з висвітленням одержаних результатів), висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел. Робота викладена на 138 сторінках машинопису, проілюстрована 34 таблицями та 23 малюнками. Список літератури складається з 285 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали, методи та результати експериментального дослідження

Експерименти поставлено на 22 білих нелінійних щурах 1-2 недільного віку з середньою вагою 50 г. Спіральний орган щурів виділяли з внутрішнього вуха в стерильних умовах під бінокулярною лупою при 4-кратному збільшенні за допомогою набору мікроінструментів за модифікованим методом Я.А.Винникова та Л.К.Титової.

Експлантати культивували в живильному середовищі, яке складалося з ембріональної телячої сиворотки (30-40%), середовища Ігла з глютаміном (40%), глюкози (800 мг%), інсуліну (0,2 ед. мл). Культури утримувалися в СО2-інкубаторі, в якому автоматично підтримувалась стабільна температура 36,5 оС та постійний вміст 5% СО2 при вологості 90%.. Культури прижиттєво щоденно спостерігали під бінокулярним інвертованим мікроскопом БИОЛАМ П-3, фотографували, а також вивчали на гістологічних препаратах культур, пофарбованих гематоксилином-Караччи після їх попередньої фіксації в 10% нейтральному формаліні.

Прижиттєві світлооптичні спостереження контрольних експлантатів, одержаних з спірального органа внутрішнього вуха щурів показали, що вони зберігають свою життєздатність протягом 5-7 днів. Вони мали вигляд смужки, вкритої з однієї поверхні вуалеподібним шаром прозорих клітин циліндричної форми. Важливо підкреслити, що при затемненому полі зору в базальних відділах цитоплазми контурувалися ядра на різних рівнях клітинного тіла. В той же час для цих клітин характерне дуже тісне паралельне розташування, що надає їм ніжної ледь помітної штрихуватості. Це дає можливість наступним дослідникам використовувати розроблену нами методику для моделювання процесів, які виникають в нейроепітелії внутрішнього вуха під дією різних факторів.

В наступних експериментах спостерігали живі експлантати з внутрішнього вуха щурів через 24 години після інкубації їх з гентаміцином. Були відмічені зміни клітинної поверхні експлантатів, які свідчили про пошкоджуючий ефект дії цього антибіотика як на епітеліальний, так і на сполучно-тканинний компоненти .

В третій серії дослідів проводили сумісне культивування експлантатів з внутрішнього вуха щурів з додаванням дисоційованої ембріональної нервової тканини (ЕНТ) з метою вивчення її протекторного впливу на пошкоджені гентаміцином експлантати. Спостереження нативних та фарбованих культур цієї серії дослідів показали, що в такому варіанті експериментів епітеліальний компонент в значній мірі зберігає типове розташування та побудову більшості клітин. Лише в окремих клітинах визначаються дистрофічні зміни з ознаками пікнозу ядер, який виглядає дрібноглибчастим. Присутність в таких культурах дисоційованої ЕНТ значно послаблює цитотоксичний ефект гентаміцина, що підтверджується наявністю збережених ділянок епітеліального шару експлантатів.

Отримані нами дані експериментальних досліджень дають підставу сподіватися на можливість майбутнього використання ЕНТ або препаратів з неї з метою забезпечення її протекторної дії в комплексі лікувальних та реабілітаційних заходів у пацієнтів з важкими кохлео-вестибулярними розладами при нейросенсорній приглухуватості різного генеза..

Матеріали, методи та результати клінічного дослідження

Клінічні спостереження проводились на базі міського оториноларингологічного центру Центральної міської клінічної лікарні м. Києва. Обстежено 168 осіб з нейросенсорною приглухуватістю різного генезу. З них 72 були чоловіки (43%), 96 жінки (57%). Вік пацієнтів коливався від 14 до 65 років.

У 58 (35%) обстежених хворих нейросенсорна приглухуватість була інфекційного генезу, у 62 (36%) хворих судинного генезу, 48 (29%) хворих на хронічну нейросенсорну приглухуватість спадкового генезу (синдром Ушера). Серед обстежених нами хворих на нейросенсорну приглухуватість у 132 (79%) було двобічне ураження слухового аналізатора, у 36 (21%) - однобічне. З метою виключення ретрокохлеарного ураження слуху 24 (67%) хворим з однобічною нейросенсорною приглухуватістю була проведена магнітно-резонансна томографія головного мозку.

Ступінь порушення слуху у обстежених хворих оцінювали за критеріями, запропонованими В.Г.Базаровим, А.І.Розкладкою (1989). У 44 (26%) обстежених хворих було виявлено І ступінь порушення слуху, ІІ ступінь - у 43 (26%) пацієнтів, ІІІ ступінь - у 37 (22%) пацієнтів, ІV ступінь - у 21 (12%) пацієнта, а V ступінь - у 23 (14%) пацієнтів. Таким чином, майже у половини (48%) обстежених пацієнтів був соціально неадекватний слух.

Комплексне обстеження слухової функції включало дослідження шепітною та розмовною мовами, камертональнi проби в тому числі Вебера, Швабаха, Рiне, Бiнга, Федерiче, Желле, тональну порогову аудіометрію з надпороговими аудiометричними тестами, мовну аудіометрію, а також акустичну імпедансометрію (тимпанометрiя, реєстрація акустичного рефлексу та декей -тест).

Дослідження вестибулярної функції проводили за схемою: вивчення скарг пацієнта, збір вестибулярного анамнезу, реєстрація статичної рівноваги за допомогою кефалографії, реєстрація динамічної рівноваги за допомогою “пишучого” та “крокуючого” тестів Фукуда, дослідження ходи по дорожці та флангової ходи, а також реєстрації спонтанного, позиційного ністагму, оптокінетичного ністагму та експериментальних вестибулярних реакцій за допомогою електроністагмографії.

Всі пацієнти з гострою нейросенсорною приглухуватістю поступили в клініку та розпочали лікування не пізніше ніж через 7 днів від початку захворювання. Залежно від етіології захворювання, всім пацієнтам був проведений двотижневий курс комплексного медикаментозного лікування.

Аналіз даних вестибулометрії у 58 хворих на гостру нейросенсорну приглухуватість інфекційного генезу говорить про наявність різноманітних порушень вестибулярної функції. Вестибулярна дисфункція у обстежених хворих найчастіше характеризується наявністю запаморочення (60%), І ступінь порушення статичної рівноваги (38%) та гіпорефлексією експериментального ністагму (66%). Частіше всього серед обстежених хворих (47%) відмічалось помірне порушення вестибулярної функції. У більшості хворих був виявлений периферічний вестибулярний синдром, але у 10 хворих (17%) було виявлено порушення оптокінетичного ністагму (дизритмія, наявність додаткових та інверсійних зубців, деформація окремих зубців, “німі” поля.), що свідчило про ураження центральних відділів вестибулярного аналізатора.

Серед 62 хворих на гостру нейросенсорну приглухуватість судиного генезу також частіше всього (32%) відмічалося помірне порушення вестибулярної функції. Найчастіше у обстежених хворих відмічалось запаморочення (68%), ІІІ ступінь порушення статичної рівноваги (33%) та гіпорефлексія експериментального ністагму (54,9%). Периферічний вестибулярний синдром був виявлений у більшості хворих, але у 22 (36,5%) хворих було відмічено порушення оптокінетичного ністагму, що також свідчило про ураження центральних відділів вестибулярного аналізатора.

Таким чином, проведений аналіз даних вестибулометрії у хворих на гостру нейросенсорну приглухуватість інфекційного та судиного генезу показав приблизно однакову частоту порушень вестибулярної функції та їх співвідношення.

Клінічна практика вимагає науково обгрунтованих, досить простих групувань та класифікацій вестибулярних розладів. Це дозволяє більш диференційовано та обгрунтовано підходити до вибору адекватної діагностичної та лікувальної тактики при кожному конкретному захворюванні з вестибулярною дисфункцією. Тому, ми пропонуємо розділяти наступні клінічні варіанти вестибулярної дисфункції у хворих на нейросенсорну приглухуватість: компенсований та декомпенсований. Під компенсованим варіантом ми розуміємо перебіг цього захворювання без спонтанних вестибулярних розладів, але з наявністю змін в кількістних показниках експериментальних вестибулярних проб (по типу гіпо-, гіперрефлексії нистагменної реакції). Під декомпенсованим варіантом - перебіг з спонтанними вестибулярними розладами (спонтанний, позиційний нистагм, порушення ходи) та змінами в показниках експериментальних вестибулярних проб (по типу асиметрії нистагменної реакції).

Відповідно до запропонованих клінічних варіантів вестибулярної дисфункції у хворих, яких ми спостерігали, було з`ясовано співвідношення між ступенем порушення слуху та клінічним варіантом перебігу вестибулярної дисфункції. Встановлено, що у 24 (20%) хворих на гостру нейросенсорну приглухуватість з соціально-неадекватним слухом спостерігається декомпенсований варіант перебігу вестибулярної дисфункції.

Нами проведено вивчення вестибулярної функції у 48 хворих на хронічну нейросенсорну приглухуватість спадкового генезу (синдром Ушера). При проведенні експериментальних вестибулярних проб у 21% пацієнтів було виявено дисоціацію вестибулярних реакцій (калорична норморефлексія та постобертальна гіпорефлексія). Проведений аналіз даних вестибулометрії у обстежених хворих залежно від ступеня порушення слуху показав, що у 48% пацієнтів на синдром Ушера з вестибулярною дисфункцією відмічається соціально-неадекватний слух.

За допомогою сучасного методу діагностики судинної патології - ультразвукової доплерографії ми дослідили стан кровообігу в вертебро-базилярній системі у хворих на гостру нейросенсорну приглухуватість з симптомами вестибулярної дисфункції. Нами було обстежено 38 пацієнтів в віці від 16 до 55 років. Оцінка стану гемодинаміки в вертебральних артеріях у хворих на гостру нейросенсорну приглухуватість з симптомами вестибулярної дисфункції свідчить про наявність у більшості з них різноманітної патології судин. Серед 38 обстежених пацієнтів на гостру нейросенсорну приглухуватість у 36 (95%) була виявлена патологія вертебральних артерій. У 21 (55%) пацієнта було виявлено первинну гіпоплазію вертебральної артерії, явища екстравазальної компресії спостерігались у 5 (13%) пацієнтів, комбіноване ушкодження у 4 (12%) пацієнтів, інші форми (атеросклероз, деформації та аномалії) були у 2 (5%) пацієнтів кожна. Таким чином, у обстежених пацієнтів найбільш часто виявлялися аномалії розвитку судин, зокрема гіпоплазія вертебральної артерії.

Проведені нами дослідження слуху у цих хворих дозволяють заключити, що ступінь його порушення залежить від форми патології вертебральних артерій. Найбільш виражені зміни слуху виявлені у пацієнтів з гіпоплазією вертебральної артерії. Так, пороги сприйняття тонів на частотах 500, 1000, 2000 та 4000 Гц у пацієнтів з гіпоплазією вертебральної артерії становлять відповідно 23 ± 7,5 дБ; 32 ± 12,5 дБ; 34 ± 13,6 дБ; 40 ± 14,2 дБ (в середньому 32,3 ± 12,4 дБ), у пацієнтів з деформаціями та аномаліями - 12 ± 2,5 дБ; 15 ± 7,1 дБ; 22 ± 5,5 дБ; 30 ± 14,1 дБ (в середньому 19,8 ± 5,3 дБ), у пацієнтів з екстравазальною компресією – 7,5 ± 4,5 дБ; 12 ± 3,8 дБ; 17 ± 3,5 дБ; 20 ± 5,2 дБ (в середньому 14,2 ± 5,3 дБ).

Таким чином, наявність симптомів вестибулярної дисфункції при гострій нейросенсорній приглухуватості часто пов`язана з патологією вертебральних артерій, що є показанням для проведення сонографії цих артерій.

Запропонові нами клінічні варіанти вестибулярної дисфункції у хворих на гостру нейросенсорну приглухуватість дозволили більш диференційовано та обгрунтовано підійти до аналізу динаміки відновлення слуху залежно від результатів вестибулометрії. Нами було проаналізовано дані тональної порогової аудіометрії до та після курса лікування у 120 хворих на гостру нейросенсорну приглухуватість інфекційного та судиного генезу залежно від ступеня статичної рівноваги, стану експериментального ністагму та клінічніх варіантів вестибулярної дисфункції. За нашими даними, покращення слуху слід очікувати у пацієнтів з компенсованим варіантом вестибулярної дисфункції. У цих пацієнтів відмічається статистично значиме зменшення порогів сприйняття тонів на мовних частотах (Таблиця ).

У пацієнтів на гостру нейросенсорну приглухуватість з декомпенсованим варіантом вестибулярної дисфункції відмічено більш значне підвищення порогів сприйняття тонів та відсутність позитивної динаміки відновлення слуху при проведені курса медикаментозної терапії.

Таблиця

Пороги сприйняття тонів по КТП на мовних частотах залежно від клінічних варіантів вестибулярної дисфункції до та після лікування у хворих на гостру нейросенсорну приглухуватість

Частота тональних сигналів, Гц |

Пороги сприйняття тонів, дБ (М±m)

компенсований

варіант | декомпенсований

варіант

до | після | до | після

500 | 20±7,5 | 12±5,6 | 35±5,2 | 30±4,5

1000 | 28±6,7 | 15±7,2* | 52±7,4 | 50±5,6

2000 | 32±3,3 | 17±5,3* | 55±5,5 | 52±7,2

4000 | 36±8,9 | 18±6,2* | 58±4,3 | 55±5,4

Примітка: * - достовірні (р<0,05) розбіжності між порогами сприйняття тонів по КТП до та після лікування

Вестибулярна дисфункція при нейросенсорній приглухуватості може бути тим індикатором, який показує зворотність змін у внутрішньому вусі, а також бути орієнтиром для лікаря у виборі раціонального підходу до діагностики, лікування та реабілітації слуху при цьому захворюванні. Дослідження стану вестибулярного аналізатора - це необхідна передумова для успішної медичної та соціальної реабілітації хворих на нейросенсорну приглухуватість.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Тип перебігу вестибулярної дисфункції (компенсований та декомпенсований варіант) у пацієнтів з гострою нейросенсорною приглухуватістю є прогностичним критерієм відновлення слухової функції.

2. При виявлені симптомів вестибулярної дисфункції хворим на гостру нейросенсорну приглухуватість необхідно проводити ультразвукову доплерографію судин голови та шиї з метою виявлення патології вертебральної артерії.

3. Дослідження екстра- та інтракраніальних відділів вертебральної артерії у пацієнтів на гостру нейросенсорну приглухуватість з вестибулярною дисфункцією повинно проводились з використанням ультразвукового дуплексного та доплеровського режимів: кольорового і енергетичного, що дозволяє оцінювати як морфологічні зміни в судинах, так і функціональні показники кровотоку за допомогою спектрального аналізу.

4. При визначенні вестибулярної дисфункції у хворих на хронічну нейросенсорну приглухуватість нез`ясованого генезу необхідна консультація офтальмолога з визначенням темнової адаптації та проведенням електрофізіологічних досліджень з метою ранньої діагностики пігментної дегенерації сітківки (синдром Ушера).

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

Дідковський В.Л. Вестибулярна дисфункцiя при нейросенсорній приглухуватості (особливості діагностики та підходів до лікування) – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.19 – оториноларингологія. – Київський науково-дослідний інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка МОЗ України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена питанням виникнення вестибулярної дисфункції при нейросенсорній приглухуватості різного генеза. В роботі вивчається вплив порушення вестибулярної функції на підходи до діагностики та лікування при нейросенсорній приглухуватості різного генеза.

Виділені клінічні варіанти перебігу вестибулярної дисфункції у хворих на нейросенсорну приглухуватість та на їх основі проведений аналіз слухової функції у обстежених хворих. У 20% хворих на гостру нейросенсорну приглухуватість з соціально-неадекватним слухом був виявлений декомпенсований варіант перебігу вестибулярної дисфункції. Показано, що у хворих на гостру нейросенсорну приглухуватість з компенсованим варіантом перебігу вестибулярної дисфункції прогноз що до відновлення слуху більш сприятливий. Виявлено, що у 48% пацієнтів з хронічною нейросенсорною приглухуватістю спадкового генезу (синдром Ушера) з декомпенсованим варіантом вестибулярної дисфункції відмічається соціально-неадекватний слух.

Методом сонографіїї вивчений стан кровообігу в вертебро-базилярній системі у хворих на гостру нейросенсорну приглухуватість з симптомами вестибулярної дисфункції. Виявлено, що у цих хворих найбільш частою патологією вертебральних артерій є аномалії розвитку, зокрема гіпоплазія.

Продемонстровано, що додавання ембріональної нервової тканини до культури внутрішнього вуха щурів зменшує токсичний ефект дії антибіотика на нейросенсорний епітелій.

Ключові слова: вестибулярна дисфункція, нейросенсорна приглухуватість, ембріональна нервова тканина, сонографія вертебральних артерій.

Дидковский В.Л. Вестибулярная дисфункция при нейросенсорной тугоухости (особенности диагностики и подходов к лечению) – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.19 – оториноларингология. – Киевский научно-исследовательский институт отоларингологии им. проф. А.И.Коломийченко, Киев, 2000.

Диссертация посвящена вопросам возникновения вестибулярной дисфункции при нейросенсорной тугоухости различного генеза. В работе рассматривается значение нарушений вестибулярной функции при диагностике, лечении и прогнозе нейросенсорной тугоухости различного генеза.

Рассмотрена проблема классификации вестибулярных нарушений у больных нейросенсорной тугоухостью. Выделены клинические варианты течения вестибулярной дисфункции у больных нейросенсорной тугоухостью и на их основе проведен анализ слуховой функции у обследованых больных. У 20% больных острой нейросенсорной тугоухостью с социально-неадекватным слухом был выявлен декомпенсированный вариант течения вестибулярной дисфункции.

Освещен вопрос прогнозирования восстановления слуха у больных нейросенсорной тугоухостью в зависимости от состояния вестибулярной функции. Показано, что у больных острой нейросенсорной тугоухостью с компенсированным вариантом течения вестибулярной дисфункции прогноз для восстановления слуха более благоприятен. Выявлено, что у 48% больных хронической нейросенсорной тугоухостью наследственного генеза (синдром Ушера) с декомпенсированным вариантом вестибулярной дисфункции отмечается социально-неадекватный слух.

Методом сонографии изучено состояние кровообращения в вертебро-базилярной системе у больных острой нейросенсорной тугоухостью с симптомами вестибулярной дисфункции. Выявлено, что у этих больных наиболее частой патологией вертебральных артерий являются аномалии развития, в частности гипоплазия.

Показаны перспективы применения эмбриональной нервной ткани у пациентов с тяжелыми кохлео-вестибулярными нарушениями. В эксперименте изучено влияние эмбриональной нервной ткани на поврежденный нейросенсорный эпителий внутреннего уха. Показано, что добавление эмбриональной нервной ткани к культуре внутреннего уха крыс уменьшает токсический эффект действия антибиотика на нейросенсорный эпителий.

Ключевые слова: вестибулярная дисфункция, нейросенсорная тугоухость, эмбриональная нервная ткань, сонография вертебральных артерий.

Didkovsky V.L. Vestibular dysfunction of neurosensoring hearing loss (peculiarity of diagnosis and approach to treatment) – Manuscript.

The dissertation is presented on competition of scientific degree of Candidate of Sciences (Medicine) in speciality 14.01.19. – otorhinolaryngology. – Kolomichenko Research Institute of Otolaryngology, Kiev, 2000.

The dissertation is devoted to the questions of vestibular dysfunction of neurosensoring hearing loss of different genesis. Тhe work investigates influence of lesion of vestibular function at approach to treatment and diagnosis of neurosensoring hearing loss of different genesis..

There were determined clinical variants of proceeding of vestibular dysfunction of patients suffering from neurosensorial hearing loss and on it base was made analyze of hearing function of investigated patients. In 20% of cases patients suffering from neurosensorial hearing loss with socially-non adequate hearing had decompensative variant of proceeding of vestibular dysfunction. It was shown that patients with acute neurosensoring hearing loss with compensated variant of vestibular dysfunction had more favourable outcome for recovery of hearing. It was detected that 48% of patients suffering from chronical neurosensoring hearing loss (Usher syndrome) with decompensative vestibular dysfunction had socially- non adequate hearing.

With the help of sonography method it was studied state of the blood circulation at vertebro-basilar system of patients suffering from acute neurosensoring hearing loss with symptoms of vestibular dysfunction. It was established that frequent pathology of such patients is abnormality, in particular - hypoplasia.

It was shown that adding of embryonic nervous tissue to the culture of inner ear of rats decrease toxic effect of antibiotics at neurosensoring epithelium.

Keywords: vestibular dysfunction, neurosensoring hearing loss, embryonic nervous tissue, sonography of vertebral artery.