НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

На правах рукопису

УДК 347.4/.5:621.311.25:621.039

ЄРШОВА Світлана Іванівна

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ’ЯЗКІВ (ВІДНОСИН)

АТОМНИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.04 - Господарське право;

арбітражний процес

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Донецьк – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України (м. Харків).

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор,

член-кореспондент Академії правових наук України

Попов Василь Костянтинович,

Національна юридична академія України

імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри екологічного права (м. Харків)

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Запорожець Аркадій Митрофанович,

Бєлгородський університет споживчої кооперації

Центросоюзу Російської Федерації,

професор кафедри цивільного права (м. Бєлгород)

кандидат юридичних наук, доцент

Хахулін Віктор Васильович,

Інститут економіко-правових досліджень НАН України,

завідувач відділу економіко-правових проблем

попередження економічних правопорушень (м. Донецьк)

Провідна установа - Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, кафедра господарського права (м. Київ).

Захист відбудеться “14” грудня 2000 р. о 14:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “11” листопада 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Граніш В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Відкриття ядерної енергії та можливості використання її в мирних цілях поклало початок бурхливому розвитку атомної енергетики, яка за порівняно невеликий строк стала однією з провідних галузей світового господарства і національної економіки України.

На сьогодні ядерно-енергетична галузь виробляє майже половину загального обсягу української електроенергії, дозволяє заощадити значну кількість традиційних видів палива і впливає в значній мірі на подолання економічної кризи в країні. Поруч з цим, використання ядерної енергії, потенційно небезпечної по своїй природі для людини і навколишнього середовища, може призвести до значних негативних наслідків. Все це в контексті постійної енергетичної кризи та соціальної й екологічної напруги в суспільстві обумовлює значимість ядерної галузі виробництва, привертає увагу до питань правового статусу атомних електростанцій.

На даний час в Україні функціонують п’ять АЕС, у процесі діяльності яких виникає цілий комплекс суспільних зв’язків (відносин), різноманітних по своїй природі, спрямованості, змісту. Більшість серед них складають господарські відносини, що обумовлює доцільність дослідження сукупності вже існуючих та перспективи формування нових видів господарських зв’язків атомних електростанцій України, з визначенням їх особливостей на сучасному етапі формування ринкових механізмів та урахуванням специфіки роботи таких станцій.

Незважаючи на те, що досвід експлуатації атомних станцій обчислюється з 1954 року, коли була введена в дію перша в світі АЕС у колишньому Радянському Союзі, правова основа їх діяльності в науковій літературі комплексно ще не досліджувалась: відсутні спеціальні монографічні роботи, немає дисертаційних досліджень по даній проблемі. Тим часом, значимість, багатоплановість господарських відносин АЕС потребують наукового аналізу різних видів цих відносин, пошуку ефективних шляхів їх реалізації.

Проведене дослідження базується, насамперед, на загальнотеоретичних положеннях, що містяться в працях учених України та Російської Федерації з ряду наукових спеціальностей (теоретиків права, цивілістів, представників господарського права): С.С. Алексєєва, Д.В. Бобрової, В.М. Гайворонського, О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової, В.В. Лазарева, В.В. Лаптєва, В.К. Мамутова, В.С. Мартем’янова, А.Я. Пилипенко, І.Г. Побірченко, О.А. Підопригори, Д.Н. Притики, О.А. Пушкіна, В.О. Тархова, Ю.К. Толстого, Я.М. Шевченко, В.С. Щербини та інших. До розробки окремих аспектів проблем, що досліджуються, внесли значний вклад українські та російські вчені-юристи - Г.І. Балюк, А.І. Іойриш, Ю.М. Крупка, В.Ф. Петровський, А.М. Петрос’янц.

За останні роки компетентними органами держави видано ряд нормативних документів на рівні законів і підзаконних юридичних актів з питань використання ядерної енергії, поводження з радіоактивними відходами, забезпечення ядерної та радіаційної безпеки тощо. Тому є необхідність аналізу всієї правової бази діяльності атомних електростанцій на предмет з’ясовування рівня її досконалості, а також визначення хиб, неузгодженостей з метою розроблення рекомендацій по їх усуненню.

Усе вищевказане в комплексі обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими планами, темами. Дослідження вико-нувалося за темою, затвердженою вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України. Тема дисертаційної роботи безпосередньо пов’язана з науковими дослідженнями, які здійснювалися Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого за цільовою комплексною програмою 0186.0.070869 “Удосконалення господарських відносин в умовах ринкової економіки (економіко-правовий аспект)”, в якій автор є виконавцем.

Мета і задачі дослідження. Основною метою проведеного наукового дослідження було розкриття суті й характерних рис господарських зв’язків (відносин) атомних електростанцій в умовах переходу до ринку, а також розробка рекомендацій по удосконаленню законодавства і правозастосовуючої практики в сфері використання ядерної енергії та забезпечення ядерної й радіаційної безпеки. Для досягнення цієї мети були сформульовані такі завдання:

визначити місце й роль господарських відносин у загальному контексті організаційних і майнових (економічних) відносин;

виявити сутність і особливості господарської правосуб’єктності й господарських зв’язків (відносин) атомних електростанцій, показати прояв господарської правосуб’єктності АЕС у цих відносинах, визначити передумови зазначеної правосуб’єктності;

проаналізувати в комплексі правові норми, що регулюють відносини, пов’язані з забезпеченням атомних станцій ядерним паливом і його безпечним використанням, переробкою та збереженням радіоактивних відходів, забезпеченням ядерної та радіаційної безпеки, постачанням споживачам електричної енергії;

визначити та охарактеризувати систему органів, що здійснюють нормотворчу й управлінську діяльність у сфері використання ядерної енергії та забезпечення радіаційної безпеки;

запропонувати конкретні зміни та доповнення до діючого законодавства України з метою його вдосконалення.

Предмет та об’єкт дослідження. Предметом дослідження є норми господарського права, що регулюють відносини по придбанню й використанню ядерних матеріалів, поводженню з радіоактивними відходами, забезпеченню ядерної й радіаційної безпеки, відшкодуванню ядерної шкоди і ряду інших питань, а також практика застосування вказаних норм.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини (зв’язки), в яких проявляється господарська правосуб’єктність атомних електростанцій.

Методологія та методи дослідження. Методологію дослідження складає комплекс різноманітних, як загальнонаукових, так і спеціальних методів. Метод сходження від простого до складного та від абстрактного до конкретного дозволив скласти загальну характеристику правового регулювання господарських зв’язків (відносин) атомних електростанцій на всіх етапах організації та здійснення господарської діяльності, проаналізувати прояв господарської правосуб’єктності АЕС в окремих видах господарських відносин. Системно-структурний і системно-функціональний методи сприяли визначенню основних передумов господарської правосуб’єктності АЕС і факторів, що обумовлюють особливості цієї правосуб’єктності та господарських зв’язків (відносин) атомних електростанцій у період ринкових перетворень в Україні, а також компетенції та функцій органів державної влади й управління стосовно таких суб’єктів господарської діяльності, як АЕС. Порівняльно-юридичний метод був використаний для порівняння змісту нормативно-правових актів України, інших держав і міжнародних конвенцій у галузі використання ядерної енергії, поводження з радіоактивними відходами, забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, відшкодування ядерної шкоди. На основі поєднання формально-логічного та історичного методів проведене комплексне дослідження системи правових норм щодо регулювання господарської діяльності АЕС, виявлені основні тенденції їх розвитку.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна результатів дослідження, запропонованих здобувачем особисто, полягає в отриманні наведених нижче важливих теоретичних, методичних, аналітичних та прикладних результатів.

Теоретичні результати:

вперше визначені та комплексно проаналізовані передумови формування господарської правосуб’єктності АЕС;

визначені та охарактеризовані різноманітні фактори, що обумовлюють особливості господарської правосуб’єктності атомних електростанцій на сучасному етапі ринкових перетворень в Україні;

проаналізовані особливості прояву господарської правосуб’єктності атомних електростанцій у різноманітних господарських відносинах у сферах використання ядерної енергії, поводження з радіоактивними відходами, забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, виробництва і реалізації електричної енергії;

обгрунтована необхідність внесення змін до легального визначення ядерної шкоди, запропоновані формулювання терміну “господарська правосуб’єктність атомних електростанцій” та співвідношення ядерних матеріалів і радіоактивних речовин;

проаналізовані недоліки й прогалини діючого законодавства щодо відшкодування ядерної шкоди, про підприємництво та дозвільну діяльність АЕС у сфері електроенергетики, в результаті чого запропоновані розмежування понять відповідальності й правових гарантій відшкодування ядерної шкоди, ліцензування діяльності АЕС по виробництву електричної енергії та загального ліцензування підприємницької діяльності.

Аналітичні та методичні результати:

розроблені поняття “господарська правосуб’єктність атомних електростанцій”, поняття та види передумов формування господарської правосуб’єктності АЕС;

обгрунтовані загальні положення про господарські відносини та компетенцію й функції органів державного управління і регулювання до конкретних суб’єктів господарювання – АЕС;

подано класифікацію суб’єктів у сфері використання ядерної енергії;

матеріали дослідження використані при розробці навчально-методичного комплексу по дисципліні “Господарське право України” для студентів вищих учбових закладів.

Практичні результати та пропозиції:

результати дисертаційного дослідження використані при розробці концептуальної схеми господарських зв’язків (відносин) відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”;

висновки та пропозиції, отримані в результаті дослідження, використані при розробці концептуального плану діяльності Міжгалузевого паливно-енергетичного консорціуму “Регіон” в сфері забезпечення електричною енергією споживачів;

визначено місце АЕС у системі суб’єктів господарювання в сфері використання ядерної енергії;

обгрунтовані рекомендації відносно законодавчого закріплення конкретних прав і обов’язків атомних електростанцій щодо використання ядерних матеріалів, поводження з радіоактивними відходами, забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, реалізації електричної енергії;

висунуті пропозиції з удосконалення законодавчого регулювання відшкодування ядерної шкоди, ліцензування діяльності АЕС по виробництву електричної енергії;

провідні положення дисертаційного дослідження включені до навчального курсу “Господарське право України” для студентів юридичних спеціальностей вищих учбових закладів.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення та висновки викладені в публікаціях, їх обговорено на міжнародних та українських наукових конференціях. Основні висновки дисертації включено до результатів планових науково-дослідних робіт Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України: наукові доповіді, звіти, методики досліджень. Матеріали дисертації оброблено у вигляді окремих положень учбового курсу “Господарське право України” для студентів юридичного фаху четвертого року навчання вищих учбових закладів, використано в лекціях та практичних заняттях.

Результати дослідження можуть бути використані для розробки нових законодавчих актів у сфері використання ядерної енергії та забезпечення радіаційної безпеки, зокрема, про фізичний захист ядерних матеріалів, ядерних установок та радіоактивних відходів, про безпечну експлуатацію атомних електростанцій, про юридичну відповідальність за ядерну шкоду, про безпечне транспортування радіоактивних речовин.

Особистий внесок здобувача. До основних наукових результатів, які становлять особистий внесок дисертанта, належать:

відносини, що виникають у процесі виробничої діяльності атомних електростанцій, є господарськими (в окремих випадках підприємницькими) відносинами. Вони обов’язково пов’язані з публічними інтересами. Тому можуть бути врегульовані тільки в рамках господарського права;

правове регулювання в ядерній галузі економіки забезпечує система ядерного законодавства, певну основу якої вже створено – прийняті Закони України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, “Про поводження з радіоактивними відходами”, “Про видобування і переробку уранових руд”, “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань”, “Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії”, а також ряд підзаконних актів. Комплексність господарського права та самостійний характер ядерного законодавства повинні стати фундаментом для формування й удосконалення господарських зв’язків (відносин) АЕС. Це зумовлено, насамперед, наявністю елементів підприємництва в діяльності атомних електростанцій;

поняття “господарська правосуб’єктність атомних електростанцій” в повній мірі відповідає загальному розумінню господарської правосуб’єктності та розкривається через категорії “правоздатність”, “дієздатність”, “мета”, “задачі”, “функції”, “компетенція” стосовно до конкретних суб’єктів господарювання – АЕС;

господарська правосуб’єктність атомних електростанцій грунтується на економічній, науково-технічній, соціальній, екологічній та інших передумовах, які мають різну спрямованість, зміст, характер. Ці передумови сприяють виникненню господарської правосуб’єктності АЕС та впливають на її прояв у процесі реалізації в господарських відносинах;

господарська правосуб’єктність й господарські зв’язки (відносини) атомних електростанцій мають особливості, що обумовлені, перш за все, специфікою їх роботи, пов’язаної з використанням небезпечних по своїм природним властивостям ядерних матеріалів та поводженням з не менш небезпечними радіоактивними відходами;

класифікація учасників господарських відносин у сфері використання ядерної енергії повністю узгоджується з загальними положеннями господарсько-правової концепції про суб’єкти господарського права;

необхідно в законодавчому порядку встановити співвідношення понять “ядерні матеріали” і “радіоактивні речовини”. Крім того, слід упорядкувати застосування в нормативно-правових актах різних термінів (“радіоактивні речовини”, “радіоактивні продукти”, “радіаційно небезпечні речовини”, “радіаційні речовини”, “радіоактивні матеріали”), бо їх різноманіття і неузгодженість ускладнюють розуміння співвідношення даних категорій з поняттям ядерних матеріалів;

діяльність по виробництву електричної енергії на атомних електростанціях слід виключити з переліку ліцензійного підприємництва, який міститься в частині 4 статті 4 Закону України “Про підприємництво”. Це обумовлено тим, що ця діяльність не є звичайним підприємництвом і тому не може приймати чисто підприємницькі форми. Загальні положення ліцензування такої діяльності АЕС можуть бути викладені в Законі України “Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії”;

легальне визначення поняття “ядерна шкода” потребує вдосконалення, оскільки невиправдано обмежує коло об’єктів, яким може бути заподіяно шкоду;

у базовому Законі України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” в розділі про відшкодування ядерної шкоди необхідно розмежувати випадки спричинення ядерної шкоди, які тягнуть за собою відповідальність правопорушника, і випадки застосування встановлених у законодавстві України юридичних гарантій відшкодування ядерної шкоди.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації були обговорені на засіданнях кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України та кафедри цивільного права Запорізького інституту державного та муніципального управління; на міжнародній науково-практичній конференції “Раціональне природокористування: системний аналіз в екології”, яка проходила 9-13 вересня 1996 року в м. Севастополі (на базі Севастопольського державного технічного університету), на міжнародній науковій конференції “Влада та культура”, яка проводилась 21-22 квітня 1999 року в м. Запоріжжі (на базі Культурно-ділового центру при Запорізькій обласній державній адміністрації), а також на науково-практичній конференції “Наука і вища освіта”, що проходила 15 травня 1999 року в м. Запоріжжі (на базі Запорізького інституту державного та муніципального управління); також викладені в наукових статтях за темою дослідження.

Публікації. Основні результати за темою дослідження викладені в 7 наукових роботах (п’ятьох статтях і двох матеріалах конференцій) загальним обсягом 1,8 д.а., які належать автору особисто.

Структура дисертації зумовлена метою дослідження. Роботу складають вступ, основна частина, до якої входять два розділи, що включають до себе сім підрозділів, висновки, перелік використаних нормативних актів та літератури, додатки. Повний обсяг рукопису 146 сторінок, список використаної літератури та нормативних актів становить 152 найменування, три додатки займають 3 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність теми, об’єкт, предмет, мета та задачі дослідження, методичне, методологічне та інформаційне забезпечення, зв’язок роботи з дослідженнями Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України, практичне використання результатів дисертаційного дослідження.

Розділ 1. Основні положення про господарську правосуб’єктність атомних електростанцій. Проведено аналіз нормативно-правової бази, яка забезпечує господарське використання ядерної енергії в Україні, а також основних понять, що визначають правовий статус атомних електростанцій.

Здобувач характеризує сучасний ядерно-енергетичний потенціал України та деяких зарубіжних країн, відмічає значимість атомної енергетики для розвитку національної економіки ядерних держав і світового господарства в цілому. При цьому увагу акцентовано на тому, що використання ядерної енергії, потенційно небезпечної по своїй природі для людини і навколишнього середовища, може призвести, а іноді й призводить до ядерного інциденту, який тягне за собою тяжкі, навіть катастрофічні наслідки – екологічні, соціальні, економічні (наприклад, на Чорнобильскій АЕС). У дисертації критично розглянуті різні підходи до питання про доцільність функціонування надалі атомних електростанцій. Автор підтримує точку зору, відповідно до якої є необхідність подальшого існування та експлуатації АЕС, якщо буде гарантована їх безпечна робота не тільки в межах даної держави, але, перш за все, в масштабах усієї планети.

Здобувачем проаналізований також сучасний стан правового забезпечення суспільних відносин, що виникають у процесі діяльності по використанню ядерної енергії. Результатом цього став висновок про існування окремої системи ядерного законодавства (Закони України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, “Про поводження з радіоактивними відходами”, “Про видобування і переробку уранових руд”, “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань”, “Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії” і ряд підзаконних нормативних актів), що, безперечно, становить належну основу правового регулювання в ядерній галузі по ряду принципових моментів. Водночас підкреслюється необхідність розробки нових законів (про фізичний захист ядерних матеріалів, ядерних установок та радіоактивних відходів, про безпечну експлуатацію атомних електростанцій, про юридичну відповідальність за ядерну шкоду, про безпечне транспортування радіоактивних речовин тощо) і на їх базі масиву підзаконних актів, приведення національного ядерного законодавства у відповідність із нормами міжнародних конвенцій та договорів (про оперативне оповіщення про ядерну аварію, про допомогу в разі ядерної аварії чи радіаційної аварійної ситуації, про фізичний захист ядерного матеріалу, про ядерну безпеку, інших). У роботі критично розглянуті наукові судження про формування в Україні “ядерного права” і доцільність виділення його в самостійну (деякі вчені уточнюють – комплексну) галузь права. Прибічники цієї точки зору обгрунтовувають її наявністю певного нормативного матеріалу, соціальною значимістю та розмаїтістю суспільних відносин, пов’язаних із використанням ядерної енергії, а також специфікою й важливістю самої ядерної енергії. Проте, здається, мова повинна йти про самостійну галузь законодавства – окреме ядерне законодавство, що містить в собі норми господарського, цивільного, екологічного та інших галузей права щодо використання ядерної енергії.

У цьому розділі проаналізовані також передумови господарської правосуб’єктності атомних електростанцій. Наведено визначення передумови як об’єктивно існуючої сукупності конкретних чинників (показників), що сприяють виникненню відповідного явища - господарської правосуб’єктності АЕС. Звертається увага на те, що серед численності різноманітних чинників, що передують формуванню господарської правосуб’єктності атомних електростанцій, можна виділити головні, пріоритетні й інші передумови. Головною визнана економічна передумова, пов’язана з формами власності на атомні електростанції, ядерні матеріали (ядерне паливо), радіоактивні відходи АЕС. Проаналізовані існуючі недоліки і прогалини численних нормативних актів з цього питання дозволили здобувачу висловити й аргументувати тезу про необхідність юридичного закріплення приналежності названих об’єктів певним суб’єктам - державі (на праві власності) й спеціально утворюваним нею державним підприємствам (на праві повного господарського відання). Оскільки тільки держава може гарантувати дотримання режиму безпечного використання ядерної енергії та відшкодування можливої шкоди людині й природному середовищу. Пріоритетними, на думку дисертанта, є соціальна й екологічна передумови, тому що вони мають перевагу перед іншими передумовами в забезпеченні нормальної роботи атомних станцій, а отже, і організацій, що їх експлуатують. Пріоритетність названих передумов виявляється у відповідних законодавчих принципах використання ядерної енергії та радіаційного захисту людей і природного оточення, правової відповідальності за шкоду, спричинену впливом іонізуючого випромінювання й ядерним інцидентом. У дисертації розглядається також науково-технічна передумова господарської правосуб’єктності атомних електростанцій. Зазначається, що всі передумови юридично закріплені в приписах чинного законодавства, які визначають міру належної поведінки суб’єктів на всіх стадіях життєвого циклу атомної станції, в усіх господарських зв’язках (відносинах) АЕС.

Розділ містить комплексний аналіз понять господарських відносин і господарської правосуб’єктності, їх обгрунтування до конкретних учасників процесу господарювання – атомних електростанцій.

Наполягаючи на тому, що відносини, які виникають у виробничій діяльності АЕС, є господарськими, бо неодмінно містять у собі державний (загальний) інтерес, автор припускає появу в цих відносинах елементів підприємництва, наприклад, при реалізації електричної енергії. Це зумовлено розвитком економіки, формуванням ринкових умов у сучасній Україні. Закон України “Про електроенергетику” (ст. , 17) передбачає продаж усієї виробленої на електростанціях енергії на оптовому ринку по цінах згідно договору. Останній же підлягає обов’язковому узгодженню з центральними органами управління й регулювання в електроенергетиці та з Антимонопольним комітетом України. Ця, а також інші обставини (див. розділ 2) дають підставу стверджувати, що діяльність АЕС по реалізації електроенергії не можна визнати звичайним підприємництвом – діяльністю безпосередньо самостійною, ініціативною, ризиковою, переслідуючою одержання прибутку. Вона теж пов’язана із задоволенням державних інтересів, до того ж у першу чергу порівняно з потребами приватних осіб. Разом з тим, автор звертає увагу на те, що елементи підприємництва в сфері використання ядерної енергії допускаються не в усіх видах господарювання. У цій сфері діє правовий режим дозвільної діяльності, відмінний від загального ліцензійного підприємництва і закріплений у спеціальному Законі України “Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії” (див. розділ 2).

Крім наявності елементів підприємництва у господарських відносинах за участю атомних електростанцій у дисертації розглянуті й інші фактори, що обумовлюють особливості господарської правосуб’єктності АЕС. Відзначається, що найважливіша особливість спричинена технічними даними самої ядерної установки, в якій використовуються ядерні матеріали, небезпечні самі по собі для людей і природного середовища. Крім того, в результаті функціонування ядерної установки утворюються відходи, що мають радіоактивні властивості, в силу чого вони становлять не меншу небезпеку, ніж вихідний ядерний матеріал. Звертається увага і на такі фактори, як: правомірність будь-яких видів діяльності в області використання ядерної енергії лише за умови забезпечення пріоритету безпеки і захисту людини й навколишнього природного середовища; об’єктивна необхідність державного впливу й адміністративно-розпорядницького діяння на відносини, що виникають у діяльності АЕС (по придбанню ядерних матеріалів, увозу до країни і вивозу за її межі відпрацьованого ядерного палива, ін.); регулювання сфери використання ядерної енергії нормативними актами, що містять у собі норми як публічно-правової, так і приватноправової спрямованості.

Здобувачем проаналізоване загальне поняття господарської правосуб’єктності, на підставі чого запропоновано визначення господарської правосуб’єктності атомних електростанцій як юридичної можливості АЕС бути суб’єктом права (учасником господарських правовідносин) відповідно до поставлених перед ними цілей і завдань, функцій, наданої компетенції, тобто здійснювати безпосередню господарську діяльність, права й обов’язки, пов’язані з цією діяльністю, в сферах придбання ядерних матеріалів, їх використання, поводження з радіоактивними відходами, виробництва електричної енергії та її реалізації, забезпечення ядерної й радіаційної безпеки. У цьому розділі наведений також перелік учасників господарських відносин, що складаються в результаті діяльності по використанню ядерної енергії, визначено місце АЕС у системі суб’єктів господарювання.

Розділ 2. Прояв правосуб’єктності атомних електростанцій в окремих видах господарських відносин. Розглянуті особливості правового статусу атомних електростанцій у різноманітних господарських відносинах у сферах придбання й використання ядерних матеріалів, поводження з радіоактивними відходами, забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, а також забезпечення електричною енергією споживачів.

Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” (ст. 1) не передбачає критеріїв диференціації ядерних матеріалів на вихідні й спеціальні розщеплювальні. У дослідженні запропоновано вважати підставою розрізнення вказаних видів ядерних матеріалів чисто фізичні характеристики даних елементів, а саме здатність останніх виділяти енергію в процесі самопіддержуючої ланцюгової реакції ділення їх ядер чи самовільно, чи під керуванням з боку людини. Проаналізовані також легальні поняття “ядерні матеріали” і “радіоактивні речовини”, уживані в нормах різних актів ядерного законодавства, розглянуто співвідношення зазначених категорій. У зв’язку з цим обгрунтована необхідність нормативного упорядкування застосування термінів “ядерні матеріали”, “радіоактивні речовини”, “радіоактивні продукти”, “радіаційно небезпечні речовини”, “радіаційні речовини”, “радіоактивні матеріали”, а також співвідношення ядерних матеріалів і радіоактивних речовин. Останні треба розглядати як поняття більш широке, ніж поняття “ядерні матеріали”, включаюче до себе, крім ядерних матеріалів, радіоактивні відходи, інші радіоактивні матеріали (продукти), в тому числі й ті, що отримані в процесі виробництва ядерних матеріалів або стали радіоактивними від радіаційного (іонізуючого) опромінення. З метою врахування природних властивостей уранових руд (ядерної сировини) запропоновано закріпити в законодавстві право державної власності на уранові руди й продукти їх переробки, аналогічно вирішенню питання юридичної приналежності ядерних матеріалів виключно державі. Розділ містить також аналіз проблем, пов’язаних з забезпеченням атомних електростанцій ядерними матеріалами (ядерним паливом). Оскільки ці станції спроектовані для роботи в базовому, а не регульованому режимі, недопустимо тимчасове припинення їх функціонування через відсутність ядерного палива, яке сьогодні, як і раніше, наша країна повністю придбає в Росії. Тому, зауважує автор, створення власного ядерно-паливного виробництва набуває особливої актуальності, тим більше, що в Україні є потужні поклади уранових руд та інших необхідних для цього корисних копалин.

Розглянуті також правові положення щодо поводження з радіоактивними відходами (РАВ), акцентовано увагу на проблемі їх захоронення. Зазначається, що найоптимальнішою на даний період є практика поводження з відходами низького рівня активності й окремими видами середньоактивних відходів: після проведення необхідної обробки вони повертаються до технологічного циклу чи розміщуються у відповідних сховищах. Поки що цим займаються самі атомні електростанції – виробники РАВ, але на перспективу планується створення єдиного центру переробки й захоронення радіоактивних відходів на базі комплексу “Вектор”, який споруджується в зоні відчуження Чорнобильської АЕС. Тоді функції атомних електростанцій, зауважує автор, будуть зведені лише до простих операцій по підготовці РАВ до транспортування: сортування, кондиціонування, випарювання, дезактивації й таке інше. Що ж до поводження з високоактивними відходами і деякими відходами середнього рівня, то ця проблема досі остаточно не вирішена. У дисертації проаналізовані різні підходи до її розв’язання. Здобувач віддає перевагу варіанту будівництва тимчасових пристанційних сховищ, які розраховані на сухе контейнерне зберігання високоактивних відходів, перш за все, відпрацьованого ядерного палива протягом 40-50 років. Це економічно вигідно порівняно з вивозом РАВ до Росії, крім того, надає час для визначення способу та місця стаціонарного геологічного захоронення високоактивних відходів українських АЕС.

У даному розділі наведений також аналіз прав і обов’язків атомних електростанцій у сфері забезпечення ядерної та радіаційної безпеки. При цьому автор відзначає існуючі недоліки й прогалини ядерного законодавства щодо формулювання понять “ядерна безпека” та “радіаційна безпека”, обгрунтовується думка про доцільність перегляду легальних підходів до визначення вказаних термінів. Зокрема, йдеться про соціальний зміст і комплексний характер цих категорій на відміну від законодавчого зведення їх до галузевих стандартів по техніці безпеки в області використання ядерної енергії. Якщо розглядати режим безпеки, ядерної чи радіаційної, як стан захищеності (відсутності загрози негативного впливу іонізуючого випромінювання) прав та інтересів людини, захист суспільства в цілому та оточуючої природи завдяки системі науково-технічних, організаційних, економічних, правових та інших заходів, то пріоритетними слід визнати правові приписи чинного законодавства України та міжнародних конвенцій і договорів. У дисертації міститься аналіз норм різних актів ядерного, екологічного, природоохоронного законодавства щодо забезпечення ядерної й радіаційної безпеки. Розглянуто також співвідношення термінів “радіаційна безпека”, “ядерна безпека”, “радіаційний захист”. У зв’язку з цим обгрунтовані основні принципи забезпечення (критерії) ядерної й радіаційної безпеки, які одночасно вважаються принципами радіаційного захисту.

Здобувач аналізує легальне поняття ядерної шкоди, зазначає його недоліки. Увагу акцентовано на невиправданому обмеженні змісту даної категорії тільки випадками спричинення шкоди людині чи юридичним особам. З метою подолання цієї прогалини запропоновано включити до змісту терміну “ядерна шкода” випадки заподіяння шкоди оточуючому природному середовищу. Розділ містить комплексний аналіз проблем відшкодування ядерної шкоди. Автор відзначає недостатній рівень наукової розробки способів охорони (захисту) порушених прав та інтересів при спричиненні ядерної шкоди, вважає за необхідне розрізняти випадки завдання шкоди, які тягнуть за собою відповідальність винуватця, і випадки застосування юридичних гарантій відшкодування ядерної шкоди незалежно від провини і протиправності поведінки заподіювача. Це має як теоретичне, так і практичне значення, оскільки сприяє чіткій правовій класифікації різних способів захисту, дає змогу запобігти шкоді або зменшити її розмір, робить процес відшкодування ядерної шкоди оптимальним і більш ефективним. У роботі обгрунтовується думка щодо доцільності внесення деяких змін до Закону України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” та прийняття в майбутньому самостійного закону з цього приводу.

У другому розділі міститься також аналіз деяких проблем господарської правосуб’єктності атомних електростанцій у сфері забезпечення електричною енергією споживачів. Підкреслюється, що господарські відносини АЕС у даній сфері регулюються головним чином нормами Закону України “Про електроенергетику” і не підпадають під дію Закону України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” та інших актів ядерного законодавства. Це пояснюється об’єктивними умовами функціонування електроенергетичної галузі: необхідністю постійного і безперервного збалансування в рамках держави виробництва і споживання електричної енергії, незалежно від відомчої приналежності виробників, постачальників, споживачів такої енергії. Разом з тим, здобувач відзначає особливості господарських зв’язків (відносин) АЕС по виробництву і реалізації електричної енергії, зокрема, неприпустимість суто підприємницьких форм діяльності, але можливість окремих елементів підприємництва, про що вже говорилося в розділі 1. Подібне твердження базується на аналізі положень Законів України “Про електроенергетику” і “Про підприємництво”, які передбачають функції централізованого диспетчерського управління об’єднаною енергетичною системою України; суб’єктний склад договору оптового ринку електроенергії, де, крім енергогенеруючих і енергопостачальних учасників, також держава в особі Національної енергогенеруючої компанії “Укренерго”; допущення у виняткових випадках монопольної діяльності й законодавчих антимонопольних обмежень на ринку електроенергії та в галузі цілком; досить жорсткий порядок формування оптової ціни на електричну енергію. У зв’язку з цим у роботі обгрунтовується думка про доцільність законодавчого розмежування ліцензування діяльності атомних електростанцій по виробництву електричної енергії та загального ліцензування підприємництва, для чого необхідно прийняти нарівні з Законом України “Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії” нового закону про ліцензування підприємницької діяльності, внести відповідні зміни до Законів України “Про електроенергетику” і “Про підприємництво”.

Проаналізовані також система, компетенція, функції органів, що здійснюють нормотворчу й управлінську діяльність в сферах придбання і використання ядерних матеріалів, забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, поводження з радіоактивними відходами, забезпечення електричною енергією споживачів. При цьому увагу акцентовано на органах державного управління в даних сферах і органах державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, запропоновано певне реформування системи зазначених органів.

ВИСНОВКИ

1. Система ядерного законодавства в своїй основі забезпечує регулювання всіх видів діяльності атомних електростанцій у сферах використання ядерних матеріалів, поводження з радіоактивними відходами, забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, а також забезпечення електричною енергією споживачів. Разом з тим, є необхідність у розробці й прийнятті ряду нових законів і підзаконних актів.

2. Відносини, що складаються під час виробничої діяльності АЕС, суть господарські, відповідна регламентація яких можлива тільки в рамках господарського права при оптимальному поєднанні норм приватноправового й публічно-правового порядку в напрямі державного регулювання (нормування, ліцензування, контролю й нагляду) видобування, виробництва, переробки ядерних матеріалів, їх реалізації, використання цих матеріалів на АЕС; проектування, будівництва, прийняття в експлуатацію й зняття з експлуатації атомних станцій та об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами; виробництва електричної енергії та забезпечення нею споживачів тощо.

3. Господарська правосуб’єктність атомних електростанцій має певні об’єктивні передумови, сукупність яких становить базу для формування та прояву цієї правосуб’єктності в господарських зв’язках (відносинах) АЕС.

4. З метою вдосконалення правового регулювання діяльності атомних електростанцій доцільно внести ряд змін до чинного законодавства, які стосуються, визначення термінів “ядерні матеріали”, “радіоактивні речовини”, “ядерна безпека”, “радіаційна безпека”, “радіаційний захист”, “ядерна шкода”; закріплення форм приналежності атомних станцій та уранових руд, що містять в собі ядерні матеріали; розподілу функцій, прав і обов’язків між різними органами державного управління й державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки тощо. Зокрема, текст статті 72 Закону України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” слід викласти в такій редакції: “Ядерна шкода, якщо вона спричинена ядерним інцидентом, що виник у результаті винної поведінки оператора, має бути відшкодована в повному обсязі”. Доцільно доповнити названий Закон України статтею 72' “Гарантії відшкодування ядерної шкоди” такого змісту: “Відшкодування ядерної шкоди при відсутності вини оператора гарантується ним, за винятком випадків, передбачених статтею 72?”. У новій статті 72? можна було б викласти фактори непереборної сили, які звільняють від відшкодування ядерної шкоди, вилучивши їх із частини 2 діючої статті 73 Закону України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”. Уявляється також доцільним змінити статтю 13 Закону України “Про електроенергетику”, в якій вказати на особливості регулювання ліцензування діяльності по виробництву електричної енергії на ядерних установках (АЕС) згідно із Законами України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” і “Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Єршова С. Про правові гарантії відшкодування ядерної шкоди // Право України. – 1998. - № 4. – С. 46-49.

2. Єршова С. Правовий режим ядерних матеріалів у господарській діяльності атомних електростанцій // Право України. – 1999. - № 10. – С. .

3. Ершова С.И. Хозяйственно-правовые формы имущественных отношений атомных электростанций Украины // Проблеми законності. Вип. 35. - Харків: Нац. юрид. акад. України. - 1998. – С. 64-68.

4. Ершова С.И. Особенности хозяйственной правосубъектности атомных электростанций // Проблемы совершенствования украинского законодательства и повышение эффективности правоприменительной деятельности. – Харьков: Нац. юрид. акад. Украины. - 1997. – С. 72-75.

5. Ершова С.И. К вопросу о субъектах хозяйственных правоотношений в сфере использования ядерной энергии // Актуальні проблеми розвитку суспільної думки і практики управління: Доповіді учасників Міжнар. наук. конф. “Влада та культура”. – Ч. 2. – Запоріжжя: РВП “Видавець”. - 1999. – С. .

6. Ershova S. Juridical aspects of radiation security in the Ukraine // Раціональне природокористування: системний аналіз у екології: Тези доповідей другої міжнар. наук.-практ. конф. – Севастополь: Севастопольськ. держ. техн. ун-т. - 1996. – С. 8-9.

7. Ершова С.И. Понятие хозяйственной правосубъектности атомных электростанций // Наука і вища освіта: Матеріали конф. - Вип. 3. – Запоріжжя: Запорізьк. ін-т держ. та муніцип. упр-ня. - 2000. – С. 53-54.

АНОТАЦІЯ

Єршова С.І. Правове регулювання господарських зв’язків (відносин) атомних електростанцій України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 – Господарське право; арбітражний процес. – Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2000.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню проблем правового регулювання господарських зв’язків (відносин) атомних електростанцій України на всіх етапах організації та здійснення господарської діяльності на основі всебічного аналізу сучасного стану теоретичної розробки питання про господарські відносини і господарську правосуб’єктність, а також законодавства й правозастосовуючої практики в сфері використання ядерної енергії та забезпечення ядерної й радіаційної безпеки. Вперше системно досліджені передумови формування господарської правосуб’єктності атомних електростанцій, охарактеризовані особливості її прояву в окремих видах господарських відносин. На основі дослідження функцій учасників господарських правовідносин, що виникають у процесі діяльності по використанню ядерної енергії, наведена класифікація суб’єктів господарювання в даній сфері, визначена їх компетенція. Узагальнення результатів проведеного дослідження призвело до висновку про необхідність законодавчого установлення співвідношення понять “ядерні матеріали” і “радіоактивні речовини”, “відповідальність за ядерну шкоду” і “юридичні гарантії відшкодування ядерної шкоди”, “ліцензування діяльності по виробництву електричної енергії на ядерних установках (АЕС)” і “ліцензування підприємницької діяльності”, а також розширення змісту поняття “ядерна шкода”.

Ключові слова: господарські зв’язки (відносини) атомних електростанцій, ядерне законодавство, господарська правосуб’єктність АЕС, використання ядерної енергії, юридичні гарантії відшкодування ядерної шкоди, ліцензування підприємницької діяльності, дозвільна діяльність у сфері використання ядерної енергії, забезпечення ядерної та радіаційної безпеки.

SUMMARY

Yershova S.I. Legal Regulation of Economic Relations of Atomic Electric Power Stations of Ukraine. – Manuscript.

Thesis for a Candidate of Legal Sciences’ degree by speciality 12.00.04 – Economic law; arbitration procedure. – Institute of the Economic & Legal Research of the National Academy of Sciences of Ukraine, Donetsk, 2000.

The dissertation is devoted to the complex research of problems of legal regulations in economic relations of atomic electric power stations of Ukraine at all stages of organization and realization of economic activity on the basis of all-round analysis of modern state of theoretical working up of the subject of economic relations and economic law and subjectness as well as legislation and law application practice in the sphere of using nuclear energy and ensuring nuclear and radiation safety. It is for the first time that the prerequisites for the formation of economic law and subjectness of atomic electric stations have been studied in complex, and the particularities of its display in separate kinds of economic relations have been characterized. We represented the classification of subjects of management in the given sphere and defined their competence on the basis of researching the