КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСІТЕТ

імені Тараса Шевченка

ГАМАЛІЙ ІРИНА ВІКТОРІВНА

УДК 340.132

ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН

12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

м.Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент

Лисенков Сергій Леонідович,

проректор з наукової роботи

Інституту Генеральної прокуратури України

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент

Козловський Антон Антонович,

завідувач кафедри теорії та історії держави і права

Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича;

кандидат юридичних наук, доцент

Бобровнік Світлана Василівна, проректор Київського Університету Права

Провідна установа: Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого м.Харків

Захист відбудеться “__15_” ___березня________ 2001 р. о _13__ годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради К 26.001.04 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 64.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 64.

Автореферат розісланий “_14__” _лютого _ 2000 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук К.Г. Грищенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З прийняттям Конституції 1996 року Україна вступила у новий етап свого розвитку на шляху створення демократичної, соціальної, правової держави. Цей етап є продовженням процесу докорінного реформування державної влади, який почався після проголошення незалежності України у серпні 1991 року.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються вищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Таким чином, українська держава визнає людину метою свого існування, підкреслюючи притаманний багатьом розвинутим країнам світу зв’язок між державою і громадянином, в якому держава існує для людини, а не навпаки. Для забезпечення зазначеної конституційної новели в усіх сферах правового регулювання повинні здобути своє втілення, розвиток і конкретизацію основні конституційні принципи взаємовідносин між державою та особою, властиві правовій державі: верховенство права та правового закону; суворе підпорядкування праву діяльності всіх державних органів і посадових осіб; невідчужуваність та непорушність прав і свобод людини і громадянина; взаємна відповідальність держави і особи; неприпустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових або внесенні змін до чинних законів.

Успішне розв’язання цих завдань значною мірою залежить від ефективної роботи правоохоронних органів держави, зокрема міліції як одного з гарантів забезпечення реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про міліцію", міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Для того, щоб міліція успішно виконувала ці завдання, необхідно радикально поліпшити організацію її діяльності та підвищити ефективність.

Проблеми забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, їх охорони і захисту досліджувались в роботах таких вітчизняних вчених, як В.Б. Авер’янов, Л.К. Воронова, Н.Б. Воронов, В.М. Горшеньов, М.І. Козюбра, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков, Є.В. Назаренко, В.Ф. Опришко, М.Ф. Орзіх, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, В.Ф. Сіренко, А.П. Таранов, І.А. Тимченко, Є.А. Тихонова, І.Б. Усенко, М.В. Цвік, Ю.С. Шемшученко, Л.П. Юзьков та інших. Питанням ролі міліції в забезпеченні прав і свобод людини і громадянина в Україні були присвячені окремі праці В.В. Копєйчикова, С.Л. Лисенкова, А.Ю. Олійника, Л.П. Самофалова та деяких інших.

Однак більшість досліджень про роль міліції в забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян проводились в часи перебування України в складі СРСР або в період до прийняття нової Конституції України.

Після прийняття нового Основного Закону перед державою загалом, окремими її органами зокрема, постала проблема забезпечення розвитку і конкретизації фундаментальних конституційних принципів, на яких ґрунтуються взаємовідносини між державою та особою. В забезпеченні реалізації конституційних принципів взаємодії держави і особи повинна відіграти важливу роль міліція України, реформування якої на сьогодні здійснюється за умов активізації злочинності та інших правопорушень, і тому з метою забезпечення ефективної діяльності цього органу потрібно критично переосмислити та переглянути нормативно-правову базу діяльності міліції і відповідного сучасного реформування законодавства України, визначити стратегічні напрями діяльності міліції, найефективніші форми і методи її роботи у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Все це обумовило вибір теми дослідження, яка є надзвичайно актуальною і має науково-практичну значимість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана згідно з планами науково-дослідних робіт та тематичними планами Національної академії внутрішніх справ України.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з діяльністю міліції щодо забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян України.

Предметом дослідження є норми Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які виступають як засоби правового регулювання діяльності міліції у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян України.

Мета і завдання дослідження. Основна мета дослідження полягає в розробці проблем правового регулювання діяльності міліції у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян України та втілення конституційних положень в нормативно-правових актах, які регламентують діяльність міліції з цих питань.

Отже постала потреба розв’язання таких завдань:

1) аналіз системи правового регулювання діяльності міліції як засобу забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян України; 2) вивчення конституційних основ діяльності міліції у забезпеченні реалізації прав і свобод громадян; 3) дослідження законодавчого регулювання діяльності міліції у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян України; 4) аналіз підзаконного регулювання діяльності міліції у забезпеченні реалізації прав і свобод громадян; 5) вивчення відомчого (МВС України) регулювання діяльності міліції у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод; 6) визначення місця і ролі міліції в соціально-правовому механізмі реалізації конституційних прав і свобод громадян; 7) аналіз на підставі норм Конституції України, законів та підзаконних актів особливостей змісту особистих (громадянських), політичних, економічних та культурних прав і свобод громадян України; 8) визначення на підставі аналізу конституційних прав і свобод громадян України місця і ролі міліції в забезпеченні реалізації окремих видів цих прав і свобод; 9) визначення та вибір найоптимальніших шляхів діяльності міліції у забезпеченні реалізації окремих видів конституційних прав і свобод громадян України.

Методологія та методика дослідження. В основу дослідження покладено принципи та основні категорії діалектико-матеріалістичного пізнання соціальних явищ та процесів, сучасні методи пізнання, засновані на філософії загальнолюдських цінностей, теорії держави та права, конституційного права та інших галузевих юридичних наук. Із спеціальних методів дослідження в роботі були використані загальнонаукові та приватно-наукові методи: системний, формально-логічний, структурно-функціональний, статистичний, історичний, порівняльно-правовий та інші методи, які і забезпечили ефективність наукового аналізу.

При підготовці роботи використані джерела з загальної теорії держави і права, конституційного, кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного та деяких інших галузей права України, країн СНД, інших зарубіжних країн. Предметом дослідження були також такі підзаконні нормативно-правові акти, як Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, деякі міжвідомчі накази, а також накази та інші нормативно-правові акти Міністра внутрішніх справ України, у обсязі, необхідному для дослідження.

За спеціально розробленими автором анкетами було проанкетовано майже 600 працівників міліції ГУВС Закарпатської, Кіровоградської, Черкаської та Чернігівської областей, Автономної Республіки Крим, а також слухачів вищих академічних курсів Національної академії внутрішніх справ України. Одночасно завдяки анкетуванню, особистому та телефонному опитуванню було вивчено громадську думку щодо ролі міліції в забезпеченні реалізації прав і свобод громадян серед жителів міст Києва, Донецька, Київської, Житомирської та Черкаської областей.

Одержану інформацію використано для обрунтування певних висновків і пропозицій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що це перше в Україні монографічне дослідження, присвячене проблемі правового регулювання діяльності міліції у забезпеченні конституційних прав і свобод громадян після прийняття в нашій державі нової Конституції.

Вперше на підставі норм нової Конституції України зроблено спробу розглянути проблему правового регулювання діяльності міліції у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян України в комплексі. Базуючись на узагальненнях попередніх досліджень проблеми забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина взагалі, прав і свобод громадян України зокрема, здобувач зосередила головну увагу на проблемі втілення конституційних принципів і норм в чинному законодавстві, підзаконних та відомчих нормативно-правових актах, які регулюють діяльність міліції з цього питання. Водночас, акцентувавши увагу на недостатньо вивчених загальнотеоретичних питаннях, що мають велике практичне значення в діяльності міліції, автор запропонувала своє розв’язання певних дискусійних проблем, сформулювала відповідні пропозиції.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в процесі удосконалення національного законодавства та приведення його у відповідність до вимог конституційних принципів і норм у забезпеченні реалізації прав і свобод громадян в Україні. Сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - для подальших теоретичних розробок проблеми реалізації конституційних прав і свобод громадян в Україні та визначенні ролі правоохоронних органів, зокрема міліції, у розв’язанні цієї проблеми;

- у нормотворчій роботі - як теоретичний матеріал для вдосконалення системи законодавчих, підзаконних та відомчих нормативно-правових актів, що регулюють діяльність міліції у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян України;

- у правозастосовчій діяльності — як теоретичний матеріал для вдосконалення правозастосовчої роботи різних структурних підрозділів міліції у забезпеченні законності при винесенні індивідуальних правозастосовчих рішень у визначеній галузі;

- у виховній роботі — для правовиховної роботи серед працівників міліції, всього населення України щодо підвищення рівня правової культури та правової свідомості;

- у навчальному процесі — при викладанні низки тем та підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з теорії держави та права, конституційного та адміністративного права, юридичної деонтології, судових та правоохоронних органів України та інших дисциплін, а також у науково-дослідній роботі слухачів та студентів юридичних навчальних закладів та факультетів.

Результати дослідження знайшли своє втілення в основних положеннях і висновках, які виносяться на захист, зокрема:

- пропозиції ввести нові визначення понять соціально-правового та правоохоронного механізму забезпечення конституційних прав і свобод громадян України;

- класифікація на основі положень Конституції України прав і свобод громадян України та визначення ролі міліції в забезпеченні реалізації окремих видів суб’єктивних прав і свобод;

- новий підхід на основі норм Конституції України до системи правового регулювання діяльності міліції у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян України;

- пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання діяльності міліції у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян України;

- пропозиції щодо вдосконалення загальної методики підзаконного та відомчого регулювання діяльності міліції у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян України;

- новий підхід до організаційно-структурної побудови органів міліції у зв’язку з розширенням в Конституції України повноважень органів місцевого самоврядування;

- нова концепція підвищення правової активності громадян, їх участь в роботі громадських формувань щодо сприяння діяльності міліції в забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян України, охороні суспільного та громадського порядку;

- пропозиції щодо вдосконалення форм і методів діяльності міліції у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян України.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, висновки, пропозиції та рекомендації в межах питань, що досліджуються, знайшли своє відображення в опублікованих автором трьох наукових публікаціях. Результати дисертаційного дослідження були апробовані на міжнародному семінарі "Права людини та правоохоронна діяльність", проведеному спільно Національною академією внутрішніх справ України та Українським Комітетом "Гельсінкі-90" (Київ, вересень 1998 р.), міжнародній науковій конференції "Правовий статус особи: стан, проблеми, перспективи" з нагоди 50-річчя прийняття і проголошення Генеральною Асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини, проведеній спільно Федерацією профспілок України, Академією праці і соціальних відносин та Українською асоціацією студентів-правників (Київ, грудень 1998 р.), науково-практичній конференції Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності (Дніпропетровськ, вересень 1999 р.) науково-теоретичних конференціях в Національній академії внутрішніх справ України (листопад 1998 р. , березень та листопад 1999 р.).

Результати дисертаційного дослідження обговорювались та позитивно оцінені на засіданнях кафедри теорії держави і права, спільному засіданні зазначеної кафедри та кафедри конституційного права Національної академії внутрішніх справ України. Результати дослідження використовувалися автором при викладанні окремих тем навчального курсу з теорії держави і права та юридичної деонтології в Національній академії внутрішніх справ.

Структура роботи.. Дисертація складається з вступу, двох розділів, до складу яких входять сім підрозділів, висновків, двох додатків, списку використаної літератури (188 джерела).Повний обсяг дисертації - 195 сторінок. Назви та розташування розділів і підрозділів зумовлені логікою викладання і результатами виконаного дослідження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обрунтовується актуальність дослідження, дається оцінка обсягу наукової розробки проблеми, визначається об’єкт та предмет, мета і завдання наукового аналізу, характеризується методологічна та теоретична база, формулюються основні положення, що виносяться на захист, розкривається наукова новизна, практичне значення та дані апробації з впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - "Система правового регулювання діяльності міліції щодо забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян України" досліджуються проблемні теоретичні питання правового регулювання діяльності міліції як частини проблеми забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян України, особливості конституційного, законодавчого, підзаконного та відомчого (МВС України) регулювання діяльності міліції з зазначеного питання.

Відповідно до державно-правової реформи, що проводиться в нашій державі, досліджується проблема правового регулювання діяльності міліції з метою найефективнішого забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян України.

При аналізі змісту 48-ми статей розділу другого Конституції України "Права, свободи та обов’язки людини і громадянина" (ст. 21-68) та окремих статей, що містяться в інших її розділах, автор доходить висновку, що необхідно погодитись з думкою тієї групи дослідників, які вважають, що перелік закріплених в Основному Законі нашої держави прав і свобод людини і громадянина повною мірою відповідає сучасним міжнародним стандартам щодо зазначеної проблеми.

Підкреслюючи прогресивний характер змісту прав і свобод громадян, закріплених в Конституції України, необхідно звернути увагу на ступінь реальності цих приписів. Стосовно конституційних прав і свобод реальність означає такий їх стан, коли кожна людина не лише за законом, а й фактично, дійсно володіє цими правами і свободами, може в політично та юридично припустимих межах безперешкодно, за своєю волею як в особистих, так і в суспільних інтересах користуватись і розпоряджатись можливостями, що в них містяться, захищати їх від порушень та вимагати від компетентних органів поновлення цих прав. Тобто реальність конституційних прав і свобод повинна бути забезпечена системою гарантій.

Під юридичними гарантіями забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян автор розуміє сукупність закріплених в законодавстві засобів, а також організаційно-правову діяльність у їх застосуванні, спрямовану на забезпечення та безперешкодне здійснення, охорону та захист конституційних прав і свобод.

Організаційно-правова діяльність у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян, на думку автора, - це різноманітні заходи організаційного характеру, які забезпечують зміцнення законності, боротьбу з правопорушеннями, охорону та захист прав і свобод громадян, а також кадрові, організаційні заходи щодо створення умов для ефективної роботи юрисдикційних та правоохоронних органів, створення в структурі останніх спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, корупцією тощо.

Ефективна охорона та захист прав і свобод громадян у галузі виконавчої влади вимагає чіткого правового закріплення не лише змісту прав і свобод громадян, а і змісту обов’язків відповідних державних органів, що кореспондуються цим правам і свободам, передусім правоохоронних.

У системі правоохоронних органів міліція є найчисельнішою структурою, яка за своїми функціями найбільше наближена до людей. Вона фактично є системою масового соціального обслуговування, покликана надавати населенню, державним і громадським організаціям якісні послуги в галузі охорони правопорядку, забезпеченні реалізації значної кількості конституційних прав і свобод громадян.

Аналізуючи роль правоохоронних органів, зокрема міліції, в системі забезпечення реалізації конституційних та інших прав і свобод громадян України, автор доходить висновку, що їх значення не варто перебільшувати, абсолютизувати, оскільки ефективність їх роботи визначається об’єктивними умовами історичного, політичного, економічного, соціального та культурного розвитку нашої держави. У зв’язку з цим автор виділяє ряд причин, які, на його думку, найсуттєвіше перешкоджають забезпеченню реалізації конституційних прав і свобод громадян України:

- відсутність чіткої програми реформування сучасної Української державності на базі чіткого формування основної національної ідеї;

- протистояння в нашій державі різних політичних сил, законодавчої та виконавчої влад, популістська демагогія, що негативно впливають на стан нашого суспільства;

- відсутність єдності в нашому суспільстві серед різних верств населення, низька правова культура та правова свідомість більшої частини населення, яка склалась у нашій державі під впливом ряду факторів історичного, соціального та економічного характеру;

- недостатньо ефективна діяльність апарату нашої держави, зокрема правоохоронних органів, включаючи і міліцію.

Враховуючи зазначені причини при забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян України, на думку дисертанта, необхідно створити дійовий соціально-правовий механізм реалізації, який містив би в собі не лише юридичні, а й соціальні, економічні, політичні, ідеологічні, духовні та психологічні явища, сукупність яких сприяла б створенню умов, а проголошені права й свободи досягли б цілей, передбачених Конституцією України.

Автор аналізує конституційні принципи, покладені в основу змісту та умов реалізації прав і свобод громадян ( ст.21-24 Конституції України) і визначає якою мірою вони втілені в чинному законодавстві, що регулює діяльність міліції, та доходить висновку, що більшість із них прямо чи побічно знаходять своє відображення в чинному законодавстві і передусім в Законі України "Про міліцію", а тому головне завдання цього органу забезпечити реалізацію конституційних принципів у процесі реалізації Конституційних прав і свобод громадян України.

Розглядаючи правове регулювання діяльності міліції як елемента системи забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян України, автор висловлює пропозицію, що для успішного вирішення цих завдань необхідно завершити на підґрунті Конституції створення належної нормативно-правової бази діяльності міліції.

Систему нормативно-правових приписів, які містяться в законах і підзаконних нормативно-правових актах, за допомогою яких діяльність міліції організовується і спрямовується на забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян України, автор поділяє на три групи:

а) приписи, які розкривають зміст конституційних прав і свобод громадян;

б) приписи, стосовно діяльності міліції у забезпеченні реалізації цих прав;

в) приписи, які визначають карні форми порушення прав і свобод.

Серед викладеної системи приписів, автор розглядає зміст системи законодавчих актів, що регулюють діяльність міліції у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян, щодо їх відповідності до Конституції України та міжнародних стандартів з прав людини і громадянина.

При аналізі національної законодавчої бази діяльності міліції з питання, що досліджується, автор особливу увагу приділяє аналізу Закону "Про державну службу" та Закону "Про міліцію", оскільки саме ці два законодавчих акти є базовими при регулюванні діяльності міліції.

Розглядаючи Закон України "Про державну службу", який має бути базовим законом у регламентації основ діяльності державних органів, зокрема міліції, автор підсумовує, що він не повною мірою виконує свою функцію, оскільки в його нормах дещо поверхово розкриті питання організації державного керівництва та функціональної спрямованості державної служби.

Тому, автор вважає, для підвищення ефективності діяльності міліції та інших правоохоронних органів у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян необхідно прийняти новий Закон України "Про основи державної служби", на підставі якого після прийняття нових Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів та Кодексу про адміністративні правопорушення прийняти також удосконалений Закон України "Про міліцію".

Водночас автором підкреслюється, що, незважаючи на певні проблеми в законодавчому регулюванні діяльності міліції у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян, існуюча законодавча база певним чином дозволяє міліції досить ефективно виконувати свої функції в зазначеному напрямі, а окремі проблеми в такому регулюванні можуть ліквідуватись завдяки створенню системи підзаконних нормативно-правових актів.

Дисертантом аналізуються постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти МВС України та окремі міжвідомчі нормативно-правові акти.

Особливу увагу в дослідженні дисертант приділяє відомчим (МВС України) підзаконним актам.

Розглядаючи відомчі акти МВС України як акти управління, їх можна класифікувати за різними підставами і поділити на дві великі групи — нормативні (які містять норми права) та ненормативні акти правозастосування.

За юридичним походженням та властивостями ці акти дисертант поділяє на:

нормативно-правові акти, які опосередковано і безпосередньо регулюють дії, що є формами встановлення та вираження правових норм, мають загальний характер, розраховані на довгострокове багаторазове застосування з метою цілеспрямованого впливу на той чи інший вид суспільних відносин (включаючи суспільні відносини, які виникають при забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян), зберігають свою дію незалежно від виконання, встановлюють правовий статус окремих підрозділів системи МВС, порядок здійснення певних дій;

нормативно-допоміжні, в яких не викладається зміст норм права, але які мають нормативно-підтверджуючий характер (про затвердження чи відміну інших нормативно-правових актів, про продовження, поширення дії раніше виданих актів, затвердження переліку актів, що втратили юридичну силу);

звернення, плани, загальні вказівки про прийняття необхідних заходів, про посилення контролю, які не містять правових норм;

акти тлумачення (інтерпретації), які пояснюють зміст та межі дії нормативно-правового акта вищого органу;

змішані, в яких поряд з нормативними містяться також і індивідуальні приписи;

індивідуальні правозастосовчі, як правило, одноразової дії, які владно організують реалізацію норми.

З урахуванням мети дослідження із перелічених різновидів відомчих МВС України актів, дисертант виділяє такі із них, які покликані регулювати діяльність міліції в цілому, її різних структурних підрозділів, служб, посадових осіб у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян. Зазначені нормативно-правові акти автор поділяє на чотири групи і аналізує кожну:

Перша накази МВС України, що видаються на основі й на виконання чинного законодавства. Вони спрямовані на забезпечення загальних умов і сприяють реалізації всіх чи певного окремого виду конституційних прав і свобод громадян.

Друга спільні накази, підготовлені МВС України разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади.

До третьої групи автор відносить накази МВС України, які регулюють діяльність міліції, що забезпечує реалізацію конкретних конституційних прав і свобод громадян.

До четвертої групи дисертант відносить нормативно-правові акти, які також, як і акти першої групи, видаються на основі й на виконання чинного законодавства та спрямовані на забезпечення загальних умов і сприяють реалізації всіх чи певної групи конституційних прав і свобод, однак їх розроблено та прийнято МВС спільно з іншими міністерствами і відомствами нашої держави або розроблено МВС самостійно, але при їх прийнятті зміст узгоджується з зацікавленими відомствами.

Проаналізувавши зміст перерахованих груп нормативно-правових актів, автор доходить висновку, що процес нормотворчої підзаконної та відомчої діяльності є недостатньо регламентованими і тому негативно впливає на якість нормативно-правових актів, які приймаються.

Для створення цілісної системи підзаконного та відомчого регулювання було б доцільним прийняти не лише закон "Про нормативно-правові акти", якими б регулювались порядок і процедура прийняття законів, а і закон або положення про вимоги та порядок прийняття підзаконних актів як загального характеру, так і відомчих підзаконних актів з урахуванням специфіки відомства. Після прийняття такого закону чи положення доцільно було б замість діючого наказу МВС України від 22 травня 1992 р. № 285 "Про заходи щодо удосконалення нормотворчої діяльності МВС України" прийняти новий, досконаліший наказ, який би більш детальніше регулював нормотворчу діяльність МВС.

У другому розділі дослідження — "Основні напрями діяльності міліції щодо забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян України" - автор намагається визначити місце і роль міліції в соціально-правовому механізмі реалізації конституційних прав і свобод, специфічні особливості діяльності цього органу при забезпеченні реалізації окремих видів прав і свобод громадян та окреслити шляхи оптимізації її діяльності, підкреслюється, що сформульовані в Конституції, законах та інших нормативно-правових актах права і свободи громадян стають діючими лише при втіленні в дійсність, реалізації у свідомо-вольових вчинках (діях) людей під впливом факторів як правового, так і неправового характеру. Адже ефективна реалізація прав і свобод людини і громадянина в Україні здійснюється від впливом як юридичних, так і соціальних, економічних, політичних, духовних та психологічних явищ. А для того щоб це відбувалось, потрібно створити ефективний соціально-правовий механізм реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Під соціально-правовим механізмом реалізації конституційних прав і свобод автор розуміє систему засобів, за допомогою яких здійснюється процес втілення нормативної моделі (закріпленої в Конституції, конкретизованої і розширеної в законодавстві) у фактичну поведінку (здійснення конституційних прав і обов’язків) під впливом правових та інших соціальних факторів.

У системі елементів соціально-правового механізму забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян в сучасний період важливе значення має діяльність державних органів, зокрема правоохоронних, діяльність яких потребує постійного вдосконалення, що обумовлено сучасними потребами економічного, політичного і соціального життя суспільства.

Основними передумовами, що призвели до висунення нових вимог до ефективності функціонування соціально-правового механізму діяльності держави загалом, міліції зокрема, у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян, на нашу думку, є причини, які автор об’єднує в три великі групи (політичні, економічні, духовні). До найважливіших із них, які значно ускладнюють роботу державних органів, зокрема міліції, передусім необхідно віднести:

- політизацію широких верств населення України, вихід на арену нових політичних сил і загострення боротьби між ними за владу, кризу влади, подальшу диференціацію населення за майновою ознакою, а також класовою, духовною, професійною тощо;

- плюралізм форм власності, введення нових форм господарювання та стимулювання праці, відставання правового регулювання від розвитку певних видів господарської діяльності, і створення на цьому підґрунті умов для вчинення нових видів економічних злочинів;

- суттєве зниження загального рівня правової культури громадян, поширення в суспільстві правового нігілізму, падіння моральності, переоцінку духовних цінностей тощо.

Глибоке усвідомлення змісту та взаємовпливу перелічених причин повинні сприяти ефективному пошуку шляхів оптимізації діяльності міліції у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян України.

Зростання правопорушень та злочинності висуває перед органами внутрішніх справ, зокрема міліцією, нові завдання, спонукає до перегляду стратегічних напрямів їхньої діяльності, пошуку нових та вдосконаленню існуючих форм і методів діяльності при охороні громадського порядку і боротьбі з правопорушеннями, які б відповідали сучасній обстановці та тенденціям розвитку на перспективу.

Згідно з Концепцією розвитку системи Міністерства внутрішніх справ, схваленою постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. № 456, одним із пріоритетних напрямів діяльності міліції є максимальне використання форм і методів оперативної та службової діяльності, завдяки яким одержані позитивні результати на практиці, забезпечення впровадження наукових рекомендацій та переймання передового зарубіжного досвіду, прийнятного до умов України.

Форми діяльності міліції у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян України дисертант розділяє на дві великі групи — правові та неправові. Правові форми, в свою чергу, поділяються на нормотворчу, правоохоронну та правозастосовчу. Неправові на організаційну та виховну.

Автор розділяє всі конституційні права і свободи на 4 групи: громадянські (особисті), політичні, економічні і культурні, та виділяє серед них такі, забезпечення реалізації яких значною мірою залежить від діяльності міліції.

Серед громадянських (особистих) прав і свобод людини і громадянина в Україні автор визначає роль міліції в забезпеченні права на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23), право на життя (ч.1 ст. 27), право людини на повагу до її гідності (ст. 28), право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29), право на недоторканність житла (ч. ст. 30), право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ч.1 ст. 31), права на невтручання в особисте і сімейне життя громадянина (ч. 1 ст. 32) та деякі інші конституційні особистісні права і свободи.

Розглядаючи політичні конституційні права і свободи громадян, автор особливу увагу зосереджує на ролі міліції в забезпеченні реалізації права громадян на мирні збори та маніфестації (ст. 39) та права на звернення (ст. 40).

Серед системи економічних прав і свобод громадян, на думку автора, особливу важливу роль відіграє міліція в забезпеченні реалізації права кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41), права на підприємницьку діяльність (ст. 42), права на працю (ст. 43), права на відпочинок (ст. 45). Особливо підкреслено, що на забезпечення реалізації економічних прав і свобод громадянина в Україні вкрай негативно впливає злочинність в галузі економіки. При вирішенні цього надзвичайно важливого завдання необхідно досягти радикальних змін, практичних результатів щодо декриміналізації, детінізації економіки, перекриття каналів контрабанди, ліквідації причин злочинної експансії у цій галузі. В дослідженні також підкреслюється важлива роль міліції в забезпеченні культурних прав і свобод громадян.

Автор вважає, що розбудова демократичної правової держави вимагає приведення у відповідність до нових реалій життя правових, організаційних, структурних та інших засад функціонування державних інституцій, серед яких у суспільстві та системі державних інституцій міліція займає своє специфічне місце. Враховуючи орієнтацію держави на пріоритетність прав і свобод людини, міліція покликана забезпечити захист життя і здоров’я, особистої безпеки, прав і свобод громадян, власності природного середовища, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань. Для успішного виконання цих завдань необхідно радикально поліпшити організацію діяльності органів внутрішніх справ таким чином:

- чітко визначити, яке місце і роль в житті оновленої України відводиться органам внутрішніх справ, зокрема міліції;

- які завдання і функції повинна виконувати міліція;

- визначитись з оптимальною чисельністю та структурою підрозділів міліції, якісними характеристиками її особового складу;

- визначитись з основними, сучасними найефективнішими стратегічними напрямами діяльності міліції у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Концепція розвитку системи Міністерства внутрішніх справ, схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1996 року № 456, визначає головну мету реформування органів внутрішніх справ на основі функціонування і розвитку системи МВС, зокрема міліції.

Автор аналізує хід виконання зазначеної Концепції і доходить висновку, що певну кількість положень цієї Концепції вдалось повністю чи частково реалізувати в діяльності міліції. Враховуючи досвід її практичної реалізації, на думку здобувача, необхідно переглянути окремі положення, конкретизувати, розширити і продовжити термін її реалізації до 2005 року. Саме на цей термін розраховано реалізацію Концепції боротьби з корупцією, схваленої Постановою Кабінету Міністрів України та затвердженої Указом Президента України 24 квітня 1998 року. Отже ці дві концепції певним чином взаємопов’язані та доповнюють одна одну, й їх реалізація має здійснюватись одночасно.

З розширенням на сьогодні функцій органів місцевого самоврядування (розділ ХІ ст. 140-146 Конституції України) постає питання про децентралізацію міліції, створення альтернативних структур, які б розв’язували проблему охорони правопорядку, виходячи з місцевих умов криміногенного, національно-політичного, економічного, культурного характеру і приписів місцевих органів влади.

Однією з найперспективніших з точки зору децентралізації міліції є, на думку автора, ідея створення в Україні муніципальної міліції, яка досить успішно здійснює боротьбу з більшістю видів злочинів в багатьох зарубіжних країнах. Перед втіленням ідеї створення муніципальної міліції в життя, на нашу думку, необхідно провести спеціальні експерименти в цьому напрямі в різних регіонах нашої держави. На підставі узагальнених результатів експерименту слід прийняти закон, в якому б визначалась структура, основні завдання та функції муніципальної міліції.

Іншим, на думку автора, не менш перспективним напрямом діяльності міліції у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян України є перегляд основних засад діяльності міліції у взаємодії з населенням та створення найоптимальніших для цього умов.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про міліцію" державні органи, громадські об’єднання, посадові особи, трудові колективи, громадяни зобов’язані сприяти міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю. Сьогодні в державі налічується майже 7 тис. громадських формувань, в роботі яких бере участь понад 100 тис. осіб. Вивчення діяльності цих громадських формувань показує, що ефективність їх взаємодії з міліцією залишається поки що досить низькою. Однією із головних причин цього є відсутність належної правової бази для повної і всебічної реалізації такої діяльності, що передбачала б систему правових норм, які б, з одного боку, стимулювали діяльність громадян, а з іншого - забезпечували б правовий та соціальний захист громадян, які беруть участь в охороні громадського порядку. Адже нині ця діяльність в основному здійснюється на підставі відомчих (МВС України) підзаконних актів. Для цього, на думку здобувача, необхідно прийняти закон "Про участь громадськості в охороні правопорядку".

Прийняття зазначеного чи іншого подібного закону (назва принципового значення не має) стане лише першим кроком у розв’язанні проблеми активної участі громадськості в боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями. Для того, щоб громадяни нашої держави, громадські формування ефективно сприяли міліції, іншим правоохоронним органам у забезпеченні реалізації прав і свобод громадян, необхідно здійснити ряд організаційно-виховних заходів для підвищення правової культури і правової свідомості населення та виховання на цій підставі громадянина з високою правовою активністю.

У висновках автор формулює концептуальні положення дисертаційного дослідження, узагальнює пропозиції щодо вдосконалення законодавства з правового регулювання діяльності міліції у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод громадян України.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:

1. Гамалій І.В. Конституційне право власності в Україні та роль міліції в його забезпеченні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України.- К.,1999.-№ 1.- С.16-19.

2. Гамалій І.В. Реалізація конституційних прав і свобод громадян України у відомчому регулюванні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - К., 1999. -№ 3. - С. 159-162.

3. Гамалій І.В. Діяльність міліції по забезпеченню конституційних прав і свобод громадян // Збірник наукових праць. Держава і право. - К.: Видав. Дім Юридична книга , 2000. - Вип. 5. - С.105-111.

Гамалій І.В.

Теоретичні проблеми правового регулювання діяльності міліції щодо забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2001.

У дисертації досліджуються загальнотеоретичні та практичні проблеми правового регулювання діяльності міліції щодо забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян України. Визначаються основні напрями діяльності міліції та шляхи оптимізації її роботи в сучасних умовах, вносяться конкретні пропозиції щодо розв’язання існуючих проблем з метою більш повного виконання міліцією покладених на неї функцій.

Ключові слова: Конституція, правове регулювання, реалізація конституційних прав і свобод, міліція, законність, суспільний порядок, правопорядок.

Гамалий И.В.

Теоретические проблемы правового регулирования деятельности милиции по обеспечению реализации конституционных прав и свобод граждан. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 -теория государства и права; история политических и правовых учений. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2001.

В диссертации исследуются общетеоретические и практические проблемы правового регулирования деятельности милиции как составной части проблемы обеспечения реализации конституционных прав и свобод граждан Украины, особенности конституционного, законодательного, подзаконного и ведомственного (МВД Украины) регулирования деятельности милиции по отмечаемым вопросам.

При анализе содержания 48-ми статей раздела второго Конституции Украины "Права, свободы и обязанности человека и гражданина" (ст. 21-68) и некоторых других статей, которые содержатся в других ее разделах, автор поддерживает мнение той группы исследователей, которые считают, что перечень закрепленных в Основном Законе украинского государства прав и свобод человека и гражданина отвечает современным международным стандартам относительно изложенной проблемы.

Подчеркивая прогрессивный характер содержания прав и свобод граждан, закрепленных в Конституции Украины, автор делает попытку, с учетом объема исследования, определить степень их реальности, делая главный упор на ту группу конституционных прав и свобод, реализация которых в значительной мере зависит от деятельности милиции.

Диссертант анализирует нормативно-правовую базу правового регулирования деятельности милиции и приходит к выводу о том, что несмотря на определенные проблемы в исследуемом направлении, существующая нормативно-правовая база дает возможность милиции довольно эффективно выполнять свои функции