Таблиця 3

Патолого-морфологічні зміни в органах і тканинах великої рогатої

худоби (п = 166) на різних стадіях лімфоїдного лейкозу ( % )

Органи Стадії захворювання Всього

Початкова Клініко-анатоміч - них змін Генералізована

1Х 2Х 1 2 1 2 1 2

Лімфовузли - 94 46 100 100 100 25 97

Селезінка - 93 51 100 100 100 27 96

Серце - 41 8 47 62 87 7 46

Легені - 5 4 38 25 50 3 21

Печінка - 45 12 80 63 100 8 63

Нирки - 32 6 46 50 87 6 43

Примітка: 1Х - патолого-анатомічні зміни; 2Х - патолого-гістологічні зміни.

Четверта стадія - початкова (гематологічно-підозрілі в захворюванні). Вона характеризується наявністю гістологічних змін в імунних і некровотворних органах та появою характерних для лейкозу змін у крові.

П'ята стадія - клініко - анатомічних змін. На цій стадії, крім гістологічних, виявлені макроскопічні зміни в деяких органах і зміни в крові, що характерні для лейкозу.

Шоста стадія - генералізована або термінальна. На цій стадії хвороби у тварин виявляли клінічні, макроскопічні, гематологічні зміни, характерні для лейкозу.

Таким чином, за результатами проведених комплексних досліджень у великої ро-гатої худоби за спонтанного перебігу лімфоїдного лейкозу, нами виділено шість стадій розвитку лейкозного процесу. Частота уражень та характер патоморфологічних змін в органах і тканинах залежать від стадії розвитку хвороби.

Гістохімічна характеристика органів і тканин у великої рогатої

худоби на початковій стадії лімфоїдного лейкозу

Впродовж останніх років першочергова роль у механізмі розвитку лейкозів відводиться нуклеїновим кислотам. Враховуючи ту важливу функцію, яку вони ві-діграють у процесі мітозу, передачі спадкової інформації та біосинтезі білків, деякі вітчизняні і зарубіжні дослідники вказують на необхідність більш глибокого вив-чення нуклеїнового обміну при лейкозах, бо це дасть можливість розширити знання про етіологію і патогенез захворювання (Коромыслов Г.Ф., 1974; Свиридов В.Д., 1970).

Наші дослідження показали, що за прихованого перебігу лейкозу великої рогатої худоби певних закономірностей у характері розподілу та локалізації нуклеїнових кислот і білкових речовин в органах і тканинах, відносно до контролю, не виявлено. Однак, у лімфатичних вузлах і селезінці інтенсивність гістохімічних реакцій на ви-явлення нуклеїнових кислот зростала внаслідок збільшення їх кількості, що дає під-стави твердити про порушення регуляції на певному етапі біосинтезу нуклеїнових кислот, через механізм зворотнього зв'язку (Климов Н.М. Коромыслов Г.Ф., 1968).

Підвищений вміст нуклеопротеїдів виявляється в лімфоїдних клітинах, які формували вогнищеві інфільтрати в органах і тканинах. Зростання інтенсивності гістохімічних реакцій на виявлення ДНК спостерігали в молодих клітинах, схильних до проліферації.

Таким чином, суть особливостей змін в нуклеїновому обміні при лейкозогенезі, повністю ще не з'ясовано. Але висловлюються припущення, що настає блокада ок-ремих ділянок у молекулі ДНК, яка несе інформацію з біосинтезу відповідних фер-ментів, необхідних для метаболічних процесів, в тому числі, й ферментів - учасників катаболізму ДНК (Климов Н.М., Коромыслов Г.Ф., 1968). Поява прогресивних змін у вмісті нуклеїнових кислот вказує на значне порушення синтезу та процесів його регуляції.

Результати гістохімічних досліджень вказують на те, що лейкозний процес в ор-ганізмі ВРХ веде до зміни вуглеводного обміну в печінці. І, не випадково, тому що печінка є основним органом синтезу і депо глікогену. Так, глікогенові гранули в цитоплазмі печінкових клітин у корів за прихованого перебігу лейкозу розподі-ляються нерівномірно. В одних випадках вони концентруються на периферії цитоп-лазми гепатоцитів, а в інших - навколо ядер печінкових клітин або всередині цитоп-лазми. Значне зменшення кількості глікогенових гранул або ж повну їх відсутність у гепатоцитах печінки тварин дослідної групи спостерігали переважно на периферії часток печінки та в ділянках печінкових тріад. Це дає нам підставу стверджувати про посилене використання глікогену на покриття енергетичних витрат організму, які залежать у значній мірі і від функціонального стану тварин, та вказує на по-гіршення аеробних процесів утворення енергії (Гусакова Н.Ф. и др., 1992). У деяких тварин у міжчасточковій сполучній тканині та між печінковими балками виявляли вогнищеві скупчення лімфоїдних клітин. Гепатоцити, що знаходилися поряд з цими ділянками, депонували велику кількість глікогену.

Суттєву роль в організмі тварин відіграє ліпідний обмін. Аналіз гістопрепаратів із застосуванням реакції на виявлення ліпідів характерних змін у їх локалізації та розподілу в органах і тканинах великої рогатої худоби за прихованого перебігу лейкозу не показав. Однак, при фарбуванні суданом у печінці тварин спостерігали гепатоцити з краплинами жиру, що свідчило про їх нагромадження (Дудко І.С. і співавт., 1990). В окремих тварин при розвитку жирової дистрофії органу ліпіди виявлялись у вигляді окремих крапель, які в подальшому заповнювали всю цитоплазму печінкових клітин.

Отже, зміни гістохімічних показників білково-нуклеїнового, вуглеводного і ліпідного обмінів в органах і тканинах великої рогатої худоби за прихованого перебігу лейкозу вказують на глибокі порушення метаболічних процесів в організмі тварин,

доповнюючи та підтверджуючи наявні в літературі свідчення про характер лейкоз-ної патології у сільськогосподарських тварин.

Гістологічна характеристика органів і тканин овець, інфікованих

вірусом лейкозу великої рогатої худоби

За нашими даними перебіг лейкозного процесу, індукованого вірусом лейкозу великої рогатої худоби характеризується такою динамікою розвитку: стадія серологічного реагування, стадія гістологічного реагування імунних органів, стадія гістологічного ураження імунних органів, початкова стадія (гематологічно підозрілі на захворювання), стадія клініко-анатомічних змін (гематологічна) та генералізована (термінальна) стадія.

З метою вивчення особливостей сприйнятливості та перебігу лейкозного проце-су нами було проведено експеримент на вівцях, інфекційний процес у яких іні-ціювали шляхом введення їм крові хворих на лейкоз корів. Аналізуючи гісто-препарати органів і тканин у овець, інфікованих ВЛ ВРХ, та порівнюючи їх із показниками, які були виявлені при лімфоїдному лейкозі у ВРХ, встановлено, що у 80 % заражених тварин сталися зміни, властиві стадії ураження імунних органів. У 20 % тварин стан органів і тканин нагадував початкову стадію лімфоїдного лей-козу. Такі тварини були серопозитивними в РІД. Овець із змінами в органах і тканинах характерними для стадії клініко-анатомічних змін та генералізованої стадії нами не виявлено. Отже ми ще раз підтвердили результати досліджень А.А.Таджибаєва, А.Т. Шикова (1983) про те, що експериментальний лейкоз у овець з клініко - морфологічними ознаками може проявлятися у віддалені строки після введення їм матеріалу від хворих лейкозом корів та овець.

На стадії ураження імунних органів незначні зміни виявлялись у лімфовузлах і селезінці. Так, за результатами морфометричних досліджень встановлено збільшен-ня середньої площі поперечного зрізу лімфовузлів. Однак, загальна частка кіркової та мозкової речовини залишалась майже на тому ж рівні, що і в контрольній групі тварин (табл.4). Середня площа лімфатичних вузликів, у яких відбувається диферен-ціація і дозрівання клітин відповідальних за імунітет зростала (табл. 4). У лімфатич-них вузликах лімфовузлів і м'якушевих тяжах спостерігали достовірне збільшення (Р>0,999) бластів і великих лімфоцитів (табл. 5), що вказує на більш високу лімфоцитопоетичну та імуноцитопоетичну функції відповідних гістоструктур і є, очевидно, проявом компенсаторної реакції на ВЛ ВРХ.

Лімфопоетична активність селезінки зростала, про що свідчать збільшені майже в два рази у порівнянні з контролем розміри лімфатичних вузликів (табл. 6). Зміни відбувались і у клітинній популяції та проявлялись зростанням кількості бластів і великих лімфоцитів, підвищенням фагоцитарної активності, про що свідчить вірогідне збільшення в лімфатичних вузликах кількості макрофагів і зруйнованих клітин: відповідно в 2,4 та 1,6 рази у реактивних центрах і в 2,1 та 2 рази - у маргінальній зоні (табл. 7).

В міокарді, легенях, печінці та нирках патогістологічних змін, які характерні для лейкозу, не виявлено. Однак, морфометричними дослідженнями легень встановлено вірогідне зменшення середнього об'єму альвеол з 169 ±30,6 тис. мкм3 у інтактних тварин до 109,2±18,0 тис.мкм3 - у інфікованих ВЛ ВРХ та в 1,4 рази - дихальної час-

тини в зв'язку зі збільшенням сполучнотканинної основи.

У овець на початковій стадії розвитку лейкозного процесу виявляли зміни у лімфовузлах і селезінці, які проявлялись збільшенням вузликів внаслідок гіперплазії лімфоїдної тканини, та незначним порушенням їх гістоструктури, а також вогни-щевою інфільтрацією у міокарді, легенях, печінці та нирках.

Таким чином, патогістологічні зміни в органах і тканинах овець, інфікованих ВЛ ВРХ, подібні до лімфоїдного лейкозу у великої рогатої худоби, що підтверджують інші науковці (Кунаков А.А. и др., 1986). Викликати захворювання в усіх клінічно здорових тварин після введення їм інфікованої ВЛ ВРХ крові за порівняно короткий період (1-1,5 роки) неможливо. До того ж наші дослідження показали, що розвиток лейкозного процесу в інфікованих ВЛ ВРХ овець проявляється дуже повільно та протікає у хронічній формі протягом декількох років.

Гістологічна характеристика органів і тканин овець,

опромінених гамма - променями

Первинні зміни при радіаційному ураженні виникають внаслідок поглинання енергії безпосередньо структурами тканин організму. Вторинні зміни є результатом подальших порушень життєдіяльності організму, які приводять до розвитку проме-невої хвороби (Караваев В.М. и др., 1970).

Результати наших досліджень у овець, опромінених гамма-променями, свідчать, що вплив іонізуючої радіації на імунобіологічний стан організму залежить від дозового навантаження. Однак, у частини овець (33 %), підданих опроміненню дозою від 50 до 180 Р, патогістологічних змін в органах і тканинах не виявлено. Лише мор-фометричні методи дослідження дали можливість встановити зміни в органах на тканинному та клітинному рівнях. Це пояснюється тим, що реакція організму на опромінення і ступінь ураження клітинних популяцій залежить від фізичних і біо-логічних чинників, серед яких важливе значення мають: тип опромінення та умови дії, доза і динаміка її формування, наявність додаткових шкідливих чинників, вид, вік, стать, стан та індивідуальні особливості організму (Губрий И.Б., 1994; Прис- тер Б.С. и др., 1991).

Відомо, що зовнішнє опромінення малими дозами викликає морфофункці-ональні, метаболічні та інші зміни (Амвросьев А.П. и др., 1992), послаблює реактив-ність органів і систем (Чернова Т.Г. и др., 1992). Результати наших досліджень ор-ганів і тканин овець, підданих опроміненню, це ще раз підтвердили. Так, при прове-денні морфометричних досліджень у лімфатичних вузлах тварин експерименталь-ної групи, спостерігали певні пострадіаційні зміни, які характеризувались зменшен-ням кіркової речовини в 1,6 рази щодо контролю, та заміщенням мозкової речовини сполучною тканиною. Середня площа лімфатичних вузликів зменшилась в 1,7 рази (табл.4). Біла пульпа селезінки експериментальних овець дуже ослаблена і становить у її тканині лише 4,42±0,88 %, тоді як у контрольних - 12,6 ± 3,32 % ( табл.6).

Дуже швидко реагують на променеву радіацію клітини лімфовузлів і селезінки.

Таблиця 4

Морфометричні показники структурних компонентів мезентеріальних

лімфовузлів овець експериментальних груп (М±м)

С т р у к т у р н і к о м п о н е н т и л і м ф о в у з л і в

Групи тварин Площа кіркової речовини Площа мозкової речовини Середня площа лімфатичних вузликів (мм 2) Товщина капсули (мкм)

мм2 % мм2 %

Інтактна, п = 6 19,3±5,85 55,14±16,7 15,7 ± 7,04 44,88±20,6 0,19± 0,05 46,0±20,0

Інфіковані ВЛ ВРХ, п = 6 24,68±1,8 55,99±4,08 20,2 ± 3,41 45,0 ± 7,6 0,24±0,02 67,0±14,0

Опромінені гамма-променями, п = 6 10,23±2,17 32,19 ± 6,8 21,55±3,75 78,1±11,58 0,11±0,02 78,0±19,0

Опромінені гамма - променями та інфіковані ВЛ ВРХ, п = 6 19,1 ± 9,2 49,61±23,9 19,4 ± 7,2 50,39±18,7 0,23±0,08 60,0±30,0

Таблиця 5

Процентний вміст клітинних елементів у лімфовузлах овець експериментальних груп (М±м)

Види клітин Лімфатичні вузлики М'якушеві тяжі

Інтактні тварини Інфіковані ВЛ ВРХ Опроміне- ні гамма- променями Опромі- нені та ін- фіковані Інтактні тварини Інфіковані ВЛ ВРХ Опроміне- ні гамма- променями Опромінені та інфіко- вані

Бласти та великі лім- фоцити 5,3±0,76 10,6±2,26 3,2 ± 0,5 5,9 ± 0,9 1,9±0,41 3,9 ± 0,88 2,1± 0,4 2,8± 0,59

Середні лімфоцити 29,1±2,3 23,5±2,67 24,7± 2,4 26,9±2,28 23,8±1,4 20,1± 2,09 22,8±3,01 24,8 ± 1,8

Малі лімфоцити 44,9±2,5 38,7±2,02 36,2± 3,04 37,7±2,22 49,5±,58 45,2± 4,1 40,1±3,27 44,0 ± 1,4

Ретикулярні клітини 16,7±2,2 20,1±1,48 19,9 ± 2,8 16,9±2,14 23,0±,73 24,5± 1,98 27,9±2,05 22,9 ± 1,77

Макрофаги 1,4 ±0,3 2,9 ± 0,62 6,1 ± 1,1 4,1± 0,31 1,0±0,26 1,9 ± 0,04 2,8 ± 0,4 2,1± 0,58

Зруйновані клітини 1,2±0,25 2,1 ± 0,49 8,2 ± 1,9 5,6 ± 1,0 0,6±0,26 1,1 ± 0,23 3,9±0,98 2,9 ± 0,62

Таблиця 6

Морфометричні показники структурних компонентів селезінки овець експериментальних груп (М ± м)

Групи тварин Біла пульпа (%) Червона пульпа (%) Трабекули (%) Товщина капсули (мкм) Кількість вуз- ликів на одини- цю площі (5 мм2) Середня пло- ща лімфатич- них вузликів ( мм2 )

Інтактна, п = 6 12,6±3,32 82,3 ± 3,35 5,1 ± 0,9 147 ± 32,3 13,3 ± 2,0 0,15±0,07

Інфіковані ВЛ ВРХ, п = 6 21,5±0,08 74,73±2,29 4,07 ±0,64 192,5±69,0 11,9 ± 1,52 0,28±0,05

Опромінені гамма-променями, п = 6 4,42±0,88 88,93±1,21 6,64 ±0,71 235 ± 42,0 7,8 ± 1,4 0,09±0,008

Опромінені гамма-променями та ін- фіковані ВЛ ВРХ, п = 6 19,6±2,0 75,2 ± 3,02 5,2 ± 2,58 154 ± 70,0 11,1 ± 0,53 0,25±0,02

Таблиця 7

Процентний вміст клітинних елементів в лімфатичних вузликах селезінки овець експериментальних груп (М±м)

Види клітин Реактивний центр Маргінальна зона

Інтактні тварини Інфіковані ВЛ ВРХ Опроміне- ні гамма- променями Опромі- нені та ін- фіковані Інтактні тварини Інфіковані ВЛ ВРХ Опроміне- ні гамма- променями Опроміне- ні та ін- фіковані

Бласти і великі лімфоцити 1,6±0,37 2,8 ± 0,59 1,2 ± 0,33 1,3± 0,33 1,2±0,32 2,6 ± 0,52 1,3± 0,39 1,0 ± 0,33

Середні лімфоцити 21,0±2,52 22,9± 1,77 16,3 ± 1,68 17,4±2,54 17,3±2,09 24,2 ± 3,7 22,3± 2,6 20,3 ± 1,96

Малі лімфоцити 55,0±2,11 51,8± 2,48 50,64± 2,8 52,4±3,84 58,9±2,73 51,6±4,12 49,0± 3,05 50,6 ± 3,67

Ретикулярні клітини 21,1±2,23 16,6± 2,12 24,8 ±2,38 22,1±2,81 20,3±1,58 17,4± 2,4 20,9± 2,61 22,4± 3,21

Макрофаги 1,1± 0,31 2,6 ± 0,48 2,7 ± 0,54 2,1± 0,46 0,8 ± 0,32 1,7± 0,47 1,8 ± 0,53 1,8 ± 0,44

Зруйновані клітини 1,3±0,39 2,1 ± 0,58 3,9 ± 0,98 3,5±1,2 0,9 ± 0,31 1,8± 0,47 4,10± 1,19 3,2 ± 1,02

В них спостерігаються чіткі макрофагальні реакції, з достовірним збільшенням у два і більше разів у цитоструктурі органів загальної частки макрофагів і зруйнованих клітин (табл. 5 і 7).

Загальна кількість лімфоцитів у лімфовузлах помітно зменшується. Перш за все, вони зникають з периферичної зони лімфатичних вузликів. Зруйновані клітини ак-тивно фагоцитуються макрофагами, у цитоплазмі яких спостерігаються їх залишки та бурі пігментні включення.

Ураження організму носить системний характер і залежить від дози та трива-лості періоду після опромінення. Так, гістологічні дослідження органів і тканин овець, підданих опроміненню у дозі 50 Р, показали пострадіаційні зміни їх гістоар-хітектоніки, які проявлялись спустошенням клітинних елементів лімфатичних вузликів лімфовузлів, заміщенням функціональної тканини селезінки стромою та надзвичайно сильним розростанням внутрішньоорганних судин, некрозом окремих м'язових волокон міокарду, незначним потовщенням стінок альвеол, зернистою та жировою дистрофією гепатоцитів печінки, некрозом окремих звивистих ниркових канальців, тощо.

Дані літератури свідчать, що після високих доз опромінення в лімфатичних вуз-лах відбуваються глибокі деструктивні зміни внаслідок руйнування лімфоцитів. Нами встановлені подібні явища при проведенні гістологічних досліджень лімфо-вузлів і селезінки у овець, підданих опроміненню у дозі 180 Р. Так, лімфатичні вузлики лімфовузлів виявлялись не чітко. У деяких тварин кора лімфовузлів зникала, лише місцями залишались її острівки. Біла пульпа селезінки слабо виражена. Зустрічались лише невеликі периартеріальні скупчення лімфоцитів, де переважали Т-клітини. У кардіоміоцитах спостерігали білкову зернисту дистрофію та некроз окремих м'язових волокон, а також їх фрагментацію, що повністю узгоджується з результатами інших дослідників (Белов А.Д., Киршин В.А., 1981). Зміни виявляли і в паренхімі легень. Вони проявлялись потовщенням стінок альвеол і зменшенням їх розмірів, появою поодиноких крапкових крововиливів. У печінці спостерігали білкову зернисту дистрофію гепатоцитів і декомплексацію печінкових балок. У нирках місцями виявляли невеличкі геморагічні інфаркти, ділянки з інтенсивним розши-ренням судин, а також вогнищеві некрози звивистих ниркових канальців і десква-мацію їх епітелію.

Виявлені нами зміни, спричинені радіаційним ураженням, не завжди спів-падали з даними літератури (Белов А.Д., Киршин В.А., 1981; Лангазо З.П. и др., 1990; Тарасенко А.П., 1980), що залежало, очевидно, від типу опромінення, дози і динаміки її формування, статі, початкового стану та індивідуальних особливостей організму (Губрий И.Б., 1994).

Гістологічна характеристика органів і тканин овець, опромінених гамма-

променями та інфікованих вірусом лейкозу великої рогатої худоби

Вивчення особливостей перебігу лейкозного процесу за вторинного імуноде-фіциту радіаційної природи, проведені рядом дослідників, дали неоднозначні ре-

зультати. Крім того, абсолютна більшість досліджень була поставлена на лабора-торних, а не на сільськогосподарських тваринах і без формування експерименталь-них груп тварин на зараженість лейкозогенними вірусами для контролю.

Аналіз літературних даних і наші дослідження свідчать, що елементи кровот-ворної тканини, особливо лімфоцити та клітини кісткового мозку, дуже чутливі до зовнішнього і внутрішнього опромінення. При зараженні ВЛ ВРХ лімфоїдні клітини також є мішенню для ураження вірусом. Тут, з одного боку, можуть скластися нес-приятливі умови для розмноження та формування віріонів в опромінених лімфоцитах, з іншого, у разі їх пошкодження, рівень імунного захисту може знижуватися, що сприятиме ураженню вірусом клітин організму (Бялецький С.А., 1994).

З метою дослідження особливостей перебігу лейкозного процесу за вторинного імунодефіциту, викликаного опроміненням, нами проведено експеримент на вівцях, яких інфікували ВЛ ВРХ та піддали тотальному гамма-опроміненню.

За весь період експерименту прижиттєвих клінічних і патолого-анатомічних змін, характерних для лейкозу у цих тварин не виявлено. Наші дослідження показали, що в інфікованих ВЛ ВРХ овець, лейкозний процес розвивається дуже повільно і розтягується на тривалий період часу. А зміни з клініко-морфологічними ознаками, як правило, проявляються лише через 3-4 роки після введення експериментальним тваринам ВЛ ВРХ (Таджибаев А.А., Шиков А.Т.,1983).

Однак, аналізуючи результати гістологічних досліджень, у частини тварин вия-вили зміни асоційованого характеру, викликані іонізуючим опроміненням та інфек-ційним процесом ВЛ ВРХ, які детально охарактеризовані нами раніше.

Особливої уваги, на наш погляд, заслуговує аналіз морфометричних показників перебігу лейкозного процесу в інфікованих ВЛ ВРХ овець за вторинного імуно-дефіциту, зумовленого радіоактивним впливом на ранній стадії розвитку, коли ха-рактерні для лейкозу гістологічні зміни відсутні.

Так, морфометричними дослідженнями гісто- та цитоструктур лімфовузлів таких овець встановлено, що дія тотального гамма-опромінення пригнічує у них активність лімфопоезу, про що свідчить тенденція до зменшення частки загальної площі кіркової речовини, у порівнянні з цими показниками у лише інфікованих ВЛ ВРХ тварин (табл.4). Цитоморфометричними дослідженнями клітинних елементів гістоструктур лімфовузлів виявлено зменшення загальної частки бластів і великих лімфоцитів у лімфатичних вузликах і м'якушевих тяжах відносно тварин, інфікованих ВЛ ВРХ, і збільшення їх у порівнянні з опроміненими (табл. 5). Це свідчить, на наш погляд, про викликане іонізуючим випромінюванням пригнічення функціонального стану лімфоцитопоетичної та імунопоетичної активності лімфовузлів, спричиненої ВЛ ВРХ. У цитопопуляції малих і середніх лімфоцитів та ретикулярних клітин вірогідної різниці не виявлено. Однак, спостерігалось посилення макрофагальної реакції, на що вказувало збільшення кількості макрофагів і зруйнованих клітин у лімфатичних вузликах і м'якушевих тяжах у порівнянні з тваринами інтактної групи та інфікованими ВЛ ВРХ, і зменшення їх щодо опромінених овець (табл.5).

Важливим моментом є те, що в інфікованих тварин за імунодефіцитного стану зменшується процентний показник білої пульпи селезінки, у порівнянні з тваринами

тільки інфікованими ВЛ ВРХ (табл. 6), що вказує на сильніше пригнічення функції лімфоцитопоезу.

Цитопопуляція гістоструктур селезінки також змінювалась (табл 7). Однак, нами встановлено чіткий взаємозв'язок з такими показниками у лімфатичних вузлах.

Зміни морфометричних показників спостерігали і в некровотворних органах.

Так, у легенях овець встановлено вірогідне зменшення середнього об'єму аль-веол, а також їх дихальної частини (табл. 8). Зменшення дихальної частини легень у овець експериментальної групи, порівняно з інтактною, могло бути зумовлено збільшенням площі сполучнотканинної основи з 53,77±7,0 % до 65,79±6,24 %. В ін-фікованих та опромінених тварин ці показники залишалися майже без змін (табл. 8).

Гісто- та цитоморфометричні дослідження міокарду, печінки і нирок достовірних змін не показали.

Таблиця 8

Морфометричні показники гістоструктур легень

у овець експериментальних груп (М ± м)

Один. Г р у п и т в а р и н

П о к а з н и к и вимі- ру інтактні інфіковані ВЛ ВРХ опромінені гамма- променями опромінені гамма-променями та ін- фіковані ВЛ ВРХ

Дихальна частина на одиницю площі (5,0 мм2) мм2 % 2,31±0,35 46,23±7,0 1,76 ± 0,13 35,2 ± 2,6 1,82 ± 0,11 36,4 ± 2,2 1,71 ± 0,31 34,21±6,24

Сполучнотканинна основа на одиницю площі (5,0 мм2) мм2 % 2,69±0,35 53,77±7,0 3,24 ± 0,13 64,8 ± 2,6 3,18 ± 0,11 63,6 ± 2,2 3,29 ± 0,31 65,79±6,24

Середній об'єм альвеол тис. мкм3 169 ±30,6 109,2±18,0 115,2±19,0 99,3 ±15,2

Таким чином, аналізуючи результати гістологічних досліджень і морфометрич-них показників у овець експериментальних груп, можна стверджувати, що при іму-нодефіцитному стані, зумовленому впливом іонізуючого опромінення, в організмі тварин, інфікованих ВЛ ВРХ, відбувається сповільнення інтенсивності розвитку лейкозного процесу.

Відомо, що віруси можуть викликати у клітинах найрізноманітніші реакції, пов'язані з порушенням у них обміну та функціонального стану. Вірусна інфекція може викликати, в основному, чотири типи клітинної реакції. До першої з них відносяться різноманітні патологічні зміни, які проявляються пригніченням процесів синтезу, порушенням функціональної активності, пошкодженням структури самої клітини та її загибеллю. Такі зміни визначаються як цитопатична реакція на вірусну інфекцію, а здатність вірусів викликати таку реакцію - як цитопатогенна дія. Другий тип реакції полягає в синтезі закодованих у клітинному геномі білків (інтерфе-ронів), які чинять антивірусну дію. Третій тип проявляється у розмноженні вірусів

без видимих патологічних змін клітин. І, нарешті, четвертий тип - це коли наявність вірусу в клітині супроводжується її проліферацією (Сюрин В.Н., и др., 1984).

Є підстава припустити, що вірус лейкозу викликає саме четвертий тип реакції. Результати наших досліджень підтверджують дану гіпотезу. У овець інфікованих ВЛ ВРХ, відбувається активація лімфовузлів і селезінки, що проявляється збільшен-ням лімфатичних вузликів внаслідок проліферації лімфоїдних клітин. Лімфоїдні клітини у вигляді вогнищевих скупчень з'являються і в некровотворних органах.

Радіоактивне опромінення призводить до пригнічення функції імунокомпетент-

них органів, що проявляється зменшенням загальної кількості клітин, і, зокрема, кількості лімфоцитів і цілком узгоджується з результатами, які одержали інші дос-лідники (Воккен Г.Г.,1973; Киршин В.А., Бударков В.А.,1990; Токин И.Б., 1974).

При зараженні ВЛ ВРХ тварин лімфоїдні клітини також є мішенню для ура-ження вірусом, бо саме на поверхні лімфоцитів закінчується цикл розмноження

РНК - вмістимих вірусів (Сюрин В.Н. и др., 1984).

Отже, враховуючи те, що іонізуюче опромінення викликає спустошення лімфо-їдної тканини, яка є основним субстратом для розвитку і розмноження вірусу лейко-зу, ми припускаємо, що це є причиною сповільнення інтенсивності розвитку лейкоз-ного процесу у овець, викликаного ВЛ ВРХ за вторинного імунодефіциту.

Гістологічна характеристика органів і тканин

у коней при інфекційній анемії

При захворюваннях ретровірусного походження ліквідувати розвиток патологічного процесу у хворих тварин практично неможливо. Лейкоз великої рогатої худо-би та інфекційна анемія коней мають свої, властиві тільки їм, особливості розвитку інфекції.

Так, хронічний лімфоїдний лейкоз, який становить основний вид патології при лейкозах ВРХ, характеризується прогресуванням неопластичного процессу з гематологічним проявом хвороби у 5-10 % тварин. Гематологічна стадія хвороби триває роками і лише у 10-20% тварин відмічається її клінічний прояв (збільшення поверхневих лімфовузлів, екзофтальмія, кахексія). У 90-95% випадків хронічної та латентної форми хвороби (серопозитивні в реакції імунної дифузії без гемато-логічних змін у крові) суттєві патоморфологічні зміни відсутні. Однак в організмі даних тварин персистує вірус лейкозу. Вони є постійним джерелом інфекції в стаді. Саме у цих тварин патологічний процес перебуває на стадіях рівноваги і дина-мічного переходу патології латентного в патологію персистентного характеру.

У даний час для ІНАН коней характерний прихований перебіг патологічного процесу. Хвороба протікає в латентній або хронічній формах. Випадків клінічного прояву її майже не відмічається. З появою клінічних ознак захворювання, вона переходить у хронічну форму. При цьому розвиток патологічного процесу стри-мується захисними силами організму, а вірус персистує протягом всього періоду життя коней на стадіях рівноваги як і у ВРХ за прихованого перебігу лейкозу.

Отже, враховуючи ретровірусну природу ІНАН коней, та деякі відмінності про-яву патологічного процесу, у порівнянні з лейкозом ВРХ, нами було проведено патоморфологічні та гістохімічні дослідження в органах і тканинах коней хворих на інфекційну анемію.

Основними характерними морфологічними змінами при ІНАН є: незначна лім-фоїдна проліферація органів і тканин, порушення характерної будови органів з від- кладанням гемосидерину в ретикулоендотеліальних клітинах печінки, що узгоджується з даними інших дослідників (Коротченко Н.В. и др., 1987; Шишков В.П., Налетов Н.А., 1980). Вказані зміни виявляються при всіх формах захворювання.

Однак, при аналізі морфофункціональних показників і результатів серологічної діагностики, нами встановлені деякі особливості латентного перебігу хвороби. Зокрема, у коней з рівнями титрів специфічних антитіл у РДП (нативна - 1:2) у сиро-ватці крові, гістологічних змін в органах і тканинах не виявлено. Дані тварини ста-новили 60 % від загальної кількості коней з латентним перебігом хвороби. І тільки при наявності титрів специфічних антитіл у РДП на рівні 1:8 - 1:16 при проведенні гістологічних досліджень спостерігали слабо виражені зміни в органах і тканинах. При рівні титрів специфічних антитіл (1:32 - 1:64) у РДП, крім гістологічних, вияв-ляли також патолого-анатомічні зміни, характерні для ІНАН, та зміни гематологіч-них показників. Кількість таких коней становила 12 відсотків.

Враховуючи те, що найбільш високий відсотковий показник захворювання тварин на інфекційну анемію становили коні, у яких не виявлено чітко виражених гістологічних змін в органах і тканинах, для виявлення первинних змін на ранній стадії захворювання за латентного перебігу ІНАН, нами були проведені відповідні морфометричні дослідження. Їх результати свідчать, що за латентного перебігу ін-фекційної анемії у коней, подібно лімфоїдному лейкозу у ВРХ, розвиток інфекцій-ного процесу починається з ураження лімфатичних вузлів і селезінки. На це вка-зують зміни морфометричних показників на тканинному рівні, зокрема збільшення на 18,4 % кіркової речовини лімфатичних вузлів та середньої площі лімфатичних вузликів (з 0,0832±0,0082 мм2 у контрольних тварин до 0,1081± 0,0423 мм2 у дос-лідних). Це пов'язано, очевидно, з активною міграцією клітинних елементів із моз-кової речовини у лімфу, а в подальшому й у кров (Шарова Е.Е.,1990).

Гістологічні дослідження селезінки у коней, інфікованих вірусом ІНАН, пока-зали, що особливих змін на тканинному рівні, відносно контролю, не відбувається. Водночас спостерігається тенденція до збільшення відсотку білої пульпи та серед-ньої площі лімфатичних вузликів і до зменшення червоної пульпи та трабекулярного апарату. Разом з тим, встановлено посилення імунопоетичної активності селезінки, про що свідчить достовірне збільшення кількості бластів і великих лімфоцитів у 2,8 рази (Р >0,999) в реактивних центрах і в 2,75 - у маргінальній зоні, макрофагів від-повідно у 2,9 і 3,4 рази, зруйнованих клітин - у 2,4 і 2 рази. Спостерігається змен-шення в даних структурах середніх і малих лімфоцитів та збільшення ретикулярних клітин.

У міокарді, легенях, печінці та нирках коней дослідної групи достовірних морфометричних змін, у порівнянні з контролем, не встановлено.

Таким чином, у коней з латентним перебігом ІНАН при наявності низьких титрів специфічних антитіл у РДП (нативна - 1:2) гістологічних змін в органах і тканинах не виявлено. Разом з тим, результати морфометричних досліджень дали можливість

встановити зміни у лімфовузлах і селезінці на тканинному та клітинному рівнях. Незначні гістологічні зміни в органах і тканинах (лімфоїдна проліферація органів і тканин та порушення характерної будови органів з відкладенням гемосидерину в ретикулоендотеліальних клітинах печінки) виникають лише при наявності специ-фічних антитіл у РДП на рівні 1:8 - 1:16, а при зростанні рівня антитіл до 1:32 - 1:64 у РДП спостерігаються гематологічні, патолого-анатомічні та гістологічні зміни, ха-рактерні для ІНАН.

Гістохімічна характеристика органів і тканин

у коней при інфекційній анемії

Розвиток інфекційної анемії призводить до порушення обмінних процесів в організмі дослідних тварин. Тому використання гістохімічних і гістологічних методів дає можливість значно розширити знання про гістогенез інфекційної анемії коней. Якщо характер біохімічних змін і гістохімічної архітектоніки за прихованого перебігу лімфоїдного лейкозу у ВРХ висвітлюється в окремих наукових джерелах (Бергольц В.М., 1973; Климов Н.М., Коромыслов Г.Ф., 1968,1969; Лебедева Е.П. и др., 1976), то відносно латентного перебігу інфекційної анемії у коней, таких даних у науковій літературі немає.

При проведені гістохімічних досліджень в органах і тканинах коней з латентним перебігом ІНАН спостерігали незначне підвищення інтенсивності гістохімічних реакцій на виявлення нуклеїнових кислот і білкових речовин. Одночасно встановлений нерівномірний розподіл рибонуклеопротеїдів у різних ділянках досліджуваних органів, а також в окремих клітинах, що вказує на значне порушення білково-нуклеїнового синтезу та процесів його регуляції.

Найбільша концентрація нуклеїнових кислот виявлена у лімфатичних вузликах лімфатичних вузлів і селезінки. У молодих малодиференційованих клітинних еле-ментах, як правило, більш виражена піронінофілія цитоплазми. Однак, не всі реак-тивні центри лімфатичних вузликів проявляють інтенсивну піронінофілію, що за-лежить, напевно, від їх морфофункціонального стану. Найменше нуклеїнових кислот міститься в сполучнотканинній капсулі та трабекулах.

У мікроструктурах лімфовузлів і селезінки переважають білки сполучнотканин-ної капсули, багато їх міститься в трабекулах і внутрішніх судинах органів, дещо менше - в клітинах лімфатичних вузликів і гістоструктурах червоної пульпи селе-зінки.

У міокарді ДНК та РНК концентруються частіше в ядрах кардіоміоцитів, а най-більше білкових сполук знаходили в м'язових волокнах.

В легенях значну піронінофільність проявляли епітеліоцити, які вистилали прос-віти бронхів і пневмоцити альвеол. ДНК, як правило, виявлялася в ядрах і ядерцях, які забарвлювались більш інтенсивно. Основними місцями концентрації рибонукле-їнової кислоти були цитоплазма та ядерця каріоплазми.

Центрами переважної локалізації білків у легенях хворих тварин були ядра і ци-топлазма епітеліоцитів і пневмоцитів. Найбільше білків містилося в ядерцях. Білкові речовини в мікроструктурах легень мали лужний характер.

У печінці хворих тварин видимих гістохімічних змін в локалізації та розподілі нуклеїнових кислот і білків, у порівнянні з контролем, не виявили. У каріоплазмі гепатоцитів ДНК виявляється у вигляді глибок різної величини, а в ділянці ядерної мембрани та навколо ядерець має вигляд ніжної зернистості. РНК у вигляді глибок концентрується в цитоплазмі гепатоцитів. Дуже багато рибонуклеїнової кислоти міститься в ядерцях. Білки в печінкових клітинах локалізуються в ядерцях і ядерній мембрані.

В нирках нуклеїнові кислоти в більшій мірі концентруються в ниркових клубоч-ках, стінках ниркових канальців і внутрішньоорганних судин. Інтенсивність гісто-хімічних реакцій в даних структурах органу хворих тварин дещо вища, ніж в кон-трольних. РНК в епітеліоцитах концентрується, в основному, в ядерцях, цитоплаз-матична ж РНК виявляється слабо. Найвищу інтенсивність гістохімічної реакції на виявлення білків спостерігали в ниркових клубочках і ниркових канальцях.

Глікоген в структурах лімфатичних вузлів відсутній. Значної різниці у розподілі та локалізації ШЙК - позитивних речовин у лімфатичних вузлах хворих на ІНАН тварин, відносно контролю, нами не встановлено. Проте слід відмітити, що рети-кулярні клітини проявляють більш виражену ШЙК - реакцією. Це особливо харак-терно для клітин, які містяться в мозковій речовині та світлих центрах лімфатичних вузликів. ШЙК - позитивні речовини локалізуються в їх цитоплазмі у вигляді дріб-ної зернистості або порохоподібних частинок.

У селезінці глікогену не виявили. Велику кількість нейтральних глюкопротеїнів спостерігали в трабекулах, капсулі та білій пульпі. У хворих тварин великий вміст глюкопротеїнів має червона пульпа.

Результати гістохімічних досліджень показують, що розвиток інфекційного процесу супроводжується зниженням вмісту глікогену в гепатоцитах. Глікоген в частках печінки розподілений нерівномірно. Значне зменшення кількості глікогенових гранул або їх повну відсутність в окремих гепатоцитах виявили у більшості випадків по периферії частки. Іноді спостерігали їх зникнення і в центральній частині. Це дає підстави стверджувати про підвищені витрати глікогену на покриття енергетичних потреб організму, який залежить у значній мірі і від функціонального стану тварин. В свою чергу зменшення глікогену, вказує на погіршення аеробних процесів утворення енергії (Гусакова Н.В. и др., 1992), а втрата його запасу знижує функціональні можливості органів і тканин, сприяючи цим самим розвитку в них патологічних змін (Коротких Г.А., 1972).

Порушення ліпідного обміну спостерігали переважно в мікроструктурах печінки. Так, в окремих випадках, при розвитку дистрофічних процесів у печінці, ліпіди в ній мають вигляд окремих крапель, що вказує на недостатнє надходження до тканини органу кисню та зниження рівня окисно-відновних процесів.

Таким чином, результати наших гістохімічних досліджень свідчать про пору-шення метаболічних процесів в органах і тканинах коней за латентного перебігу ІНАН. І навіть якщо на ранній стадії розвитку інфекційного процесу ці показники ще не досить стабільні та нечітко виражені, все ж можна констатувати факт пору-шення функції організму в цілому. Показники метаболічних змін на пізніших ста-діях розвитку інфекційного процесу потребують дальшого вивчення.

В И С Н О В К И

1. Гістоструктура імунокомпетентних органів, що відображає функціональну активність імунної системи у великої рогатої худоби, овець та коней, має схожий характер, але різниться деякими морфометричними показниками:

- площа кіркової речовини лімфовузлів більш розвинута у овець (55,14±16,7 %), площа мозкової речовини - у коней (68,6 ± 6,83);

- біла пульпа селезінки займає порівняно невелику частину площі органу та найбільш виражена у ВРХ (21,93 ± 0,92 %), червона пульпа у коней (82,5±0,35 %), трабекулярний апарат, навпаки, найкраще виражений у коней (12,0 ± 0,4 %) та значно менше - у жуйних: 4,64 ± 0,36 % у ВРХ та 5,1 ± 0,9 % у овець;

- склад клітинних елементів у гістоструктурі лімфовузлів і селезінки представлений різноманітними видами клітин, серед яких найбільш вагома частка належить малим, середнім лімфоцитам, ретикулярним клітинам, менша - бластним формам, великим лімфоцитам і макрофагам.

2. Морфометричні дослідження дали можливість виявити на тканинному та клітинному рівнях особливості гістоархітектоніки у некровотворних органах клініч-но здорових тварин:

- середній об'єм ядер кардіоміоцитів у сільськогосподарських тварин різний; найбільший він у ВРХ (126,85 ± 8,58 мкм3), дещо менший - у коней (105,75 ± 8,4 мкм3) і найменший - у овець (59,35 ± 4,67 мкм3);

- площа легенів, зайнята альвеолами, найкраще виражена у коней і становить 55,2 ± 6,8 %, від загальної площі органу; у жуйних цей показник дещо менший, у ВРХ - 44,41 ± 3,2 %, у овець - 46,23 ± 7,0 %;

- печінка у досліджуваних видів тварин має схожу гістоструктуру, але відріз-

няється морфометричними показниками, а саме: печінкові частки найбільш розви-нуті у ВРХ, найменш - у коней; гепатоцити мають різні розміри і відрізняються за об'ємом цитоплазми та ядер, а також ядерно-цитоплазматичним відношенням; найвищий індекс ЯЦВ характерний для малих гепатоцитів і