КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЖЕРЕНКО Наталя Євгеніївна

УДК 372.65

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ

АУДІЮВАННЯ УЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ

ШКІЛ З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ІНОЗЕМНИХ МОВ

(англійська мова)

Спеціальність 13.00.02 — теорія та методика навчання:
германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ — 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі методики викладання іноземних мов Київського державного лінгвістичного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор педагогічних наук, професор
Ніколаєва Софія Юріївна,
Київський державний лінгвістичний університет,
завідувач кафедри методики викладання іноземних мов

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
ПЛАХОТНИК Василь Макарович,
Інститут педагогіки АПН України, головний науковий співробітник лабораторії навчання іноземних мов

кандидат педагогічних наук

Саєнко Наталія Семенівна,
Національний технічний університет України
“Київський політехнічний інститут”,
доцент кафедри іноземних мов № 2

Провідна установа Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, кафедра перекладу та англійської мови,
Міністерство освіти і науки України, м. Харків

Захист відбудеться 6 вересня 2000 р. о 13 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.01 у Київському державному
лінгвістичному університеті (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 73).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського державного лінгвістичного університету, 03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 73.

Автореферат розісланий 4 серпня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради | Бігич О.Б.

Загальна характеристика роботи

Демократичні зміни, що сталися у суспільному житті країни, мали значний вплив і на сферу освіти, зокрема на реалізацію одного з провідних принципів сучасного процесу навчання — ідеї гуманізації, націленої на всебічний розвиток особистості учня засобами певного навчального предмету.

У процесі навчання іноземної мови вказаний напрямок реалізується в межах концепції комплексної індивідуалізації (С.Ю.Ніколаєва), якою передбачено всебічне врахування та цілеспрямований розвиток значущих для успішного оволодіння іншомовним мовленням індивідуально-психологічних особливостей учнів. За умов індивідуалізованого навчання не тільки усуваються окремі недоліки та відставання в рівні підготовки учнів, але й підвищується рівень навченості іноземної мови в цілому.

Цьому сприяють цілеспрямовані дії на стимулювання відповідних мотивів навчання, безперервний розвиток пізнавальних процесів та постійне вдосконалення мовленнєвих навичок і вмінь, що набуваються і згодом організуються в індивідуальний стиль оволодіння іншомовним мовленням. Таке управління індивідуальною навчальною діяльністю учнів, спрямоване на оволодіння іншомовним мовленням, здійснюється за допомогою певних видів індивідуалізації (мотивуючої, регулюючої, розвиваючої та формуючої) та адекватних способів і засобів організації навчального процесу.

Завдяки існуванню розроблених основ процесу індивідуалізованого нав-чання у сучасній методиці викладання іноземних мов проведено досить велику кількість науково-методичних досліджень з питань індивідуалізації навчання окремих аспектів іншомовної мовленнєвої діяльності, як правило, тих, що набули першочергового значення на певному ступені навчання.

Слід зауважити, що у значній частині виконаних робіт досліджуються мож-ливості індивідуалізації навчання іноземних мов у вищих навчальних закладах (М.А.Акопова, Н.В.Баграмова, І.В.Коломієць, Т.П.Лісійчук, Т.А.Некрасова, С.Ю.Ніколаєва, Л.Ю.Образцова, О.П.Петращук, Н.Д.Соловйова, М.М.Сосяк). Певні рекомендації щодо окремих питань з організації індивідуалізованого навчання представлено зарубіжними авторами (H.B.Altman, R.Arends, D.Nunan, S.Sheerin, A.Strauss, G.Strurtridge, H.Reinert).

Висвітленню технології індивідуалізації шкільного курсу навчання іноземної мови присвячено роботи багатьох вітчизняних учених (Н.А.Бунакова, В.М.Жуковський, В.П.Кузовлєв, М.В.Ляховицький, О.Б.Метьолкіна, С.Ю.Ніколаєва, Н.В.Самсікова, Я.В.Смирнова). Різноманітні форми реалізації індивідуального підходу до учнів різних вікових категорій описано також зарубіжними дослідниками (D.Carver, L.Dickinson, P.Linder, H.Meissner, B.Seter, E.Tarone, N.Tumpovsky, G.Yule).

Проте, значна кількість наукових праць щодо здійснення індивідуалізованого навчання не вирішує цю проблему повністю, залишаючи практично не дослідженими та не розробленими, а отже, і не реалізованими можливості індивідуалізації процесу оволодіння іншомовним мовленням молодшими школярами. Теоретична нерозробленість цієї проблеми, а також потреба в науково-обгрунтованих методиках індивідуалізованого навчання у початковій школі зумовлюють актуальність нашого дослідження, присвяченого індивідуалізації навчання аудіювання учнів молодших класів.

Обраний напрямок дослідження знаходиться в межах науково-дослідної роботи, що ведеться колективом кафедри методики викладання іноземних мов Київського державного лінгвістичного університету з проблеми “Методичні основи гуманізації навчання іноземних мов” (протокол № 6 від 29.01.1996 року).

Для наукового вирішення проблеми індивідуалізованого навчання аудіювання молодших школярів існує достатня теоретична база. Всебічно дослідженою є психологічна природа аудіювання (Н.І.Гез, М.І.Жинкін, І.О.Зимня, Л.Ю.Куліш, A.Anderson, T.Lynch, W.M.Rivers, S.Rixon, P.Sewell, M.Underwood, P.Ur); викладено психологічні особливості молодшого шкільного віку, що обумовлюють специфіку початкового ступеня навчання (Ш.О.Амонашвілі, П.П.Блонський, Л.І.Божович, Л.С.Виготський, В.В.Давидов, Г.О.Люблинська, В.С.Мухіна, Д.Б.Ельконін, G.Bahls, O.Dunn, R.Ellis, N.Hawkes, D.R.Hutchcroft); досліджено індивідуально-психологічні відмінності у функціонуванні пізна-вальних процесів, що безпосередньо впливають на рівень індивідуальної навченості аудіювання (Л.М.Бутівщенко, Е.А.Голубєва, Н.П.Дієва, М.Ф.Добринін, М.Г.Каспарова, А.О.Кирсанов, Л.М.Кузьміних, О.М.Леонтьєв, Л.О.Осколкова, В.Ф.Сибірякова, О.М.Соколов, A.Anderson, W.Apelt, K.C.Diller, D.Kempler, T.Lynch, D.Nunan, S.Sheerin, P.Skehan, C.C.Tillmore, W.Wang); детально розроблено технологію навчання аудіювання з урахуванням об’єктивних труднощів процесу слухового сприйняття іншомовного мовлення та обґрунтуванням висунутих вимог щодо підбору аудіоматеріалів, структури навчального процесу з оволодіння аудіюванням та ефективних способів і засобів його реалізації (С.В.Гапонова, Н.І.Гез, Н.В.Єлухіна, С.Л.Захарова, Г.В.Рогова, Н.К.Скляренко, A.Anderson, G.Brown, S.Deller, A.Doff, M.Geddes, T.Lynch, M.Underwood, P.Ur).

Окремими авторами розкрито специфіку навчання аудіювання на молодшому ступені (В.Г.Барковська, Т.В.Лотарева, Г.В.Рогова, O.Dunn, N.Hawkes, J.Stokes).

Як підгрунтя (теоретичне і практичне) своєї роботи ми розглядаємо дисертацію О.Б.Метьолкіної, предмет дослідження якої знаходиться найближче до нашого. Вивчення автором проблеми організації індивідуалізованого навчання
аудіювання першокласників та успішна апробація створеної моделі навчання підготували основу для подальшого розвитку теми в межах чергового ступеня навчання. Разом з тим, наступність цієї роботи передбачає низку принципових відмінностей, зумовлених віковою специфікою молодших школярів і вимогами програми відносно І етапу (2-4 класи) навчання.

Об’єктом дослідження є процес навчання іншомовного аудіювання учнів молодших класів шкіл з поглибленим вивченням англійської мови.

Предмет дослідження — реалізація комплексної індивідуалізації (регулюючо-мотивуючий, розвиваючо-мотивуючий та формуючо-мотивуючий види) навчання англомовного аудіювання молодших школярів.

Гіпотеза дослідження — умовою ефективного та раціонального здійснення індивідуалізованого навчання аудіювання є комплексна індивідуалізація процесу поетапного формування аудитивних навичок і вмінь в учнів молодших класів при посиленні вагомості розвиваючо-мотивуючого виду індивідуалізації.

Мета дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні, практичній розробці й апробації методики індивідуалізованого навчання аудіювання у початковій школі.

Для досягнення поставленої мети та підтвердження висунутої гіпотези необхідно вирішити такі завдання:

1)

2)

3)

4)

5)

6)

7)

8)

У процесі вирішення поставлених завдань були використані такі методи дослідження:–

вивчення та аналіз педагогічної, психологічної та методичної літератури з проблеми дослідження;–

спостереження за процесом навчання аудіювання у початковій школі з поглибленим вивченням іноземної мови;–

анкетування та тестування другокласників для з’ясування вихідного та підсумкового рівнів індивідуальної навченості аудіювання;–

розвідувальний експеримент для вироблення оптимальної технології індивідуалізації навчання аудіювання, включаючи модифікацію методик діагностики відповідно до вікової специфіки учнів, а також апробацію рекомендованих засобів індивідуалізованого навчання з метою перевірки їхньої доцільності й
ефективності;–

експериментальне навчання аудіювання за умов комплексної індивідуалізації та статистичний аналіз одержаних результатів.

Наукова новизна роботи визначається предметом дослідження і полягає в індивідуалізації процесу поетапного формування аудитивних навичок і вмінь в учнів молодших класів з урахуванням усього комплексу факторів їхньої індивідуальної навченості аудіювання.

Суть дослідження складає подальший розвиток концепції комплексної індивідуалізації навчання іноземних мов, зокрема з проблеми індивідуалізованого навчання аудіювання у початковій школі. У дисертації вперше грунтовно досліджено теоретичні основи індивідуалізації навчання аудіювання молодших школярів, визначено вікові й індивідуально-типологічні фактори успішності оволодіння ними аудитивними навичками та вміннями, описано способи та засоби реалізації кожного виду індивідуалізації стосовно ступеня навчання.

Практичне значення дослідження полягає у: 1) створенні моделі навчального процесу за умов індивідуалізованого навчання аудіювання молодших школярів; 2) наведенні модифікованих згідно з віковими особливостями учнів методик діагностики рівня їхньої навченості аудіювання; 3) розробці комплексу завдань і пам’яток для індивідуалізованого оволодіння аудитивними навичками та вміннями; 4) підготовці методичних рекомендацій щодо організації та проведення індивідуалізації навчання аудіювання учнів молодших класів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення цього дослідження повідомлялись та обговорювались на першій конференції української філії міжнародної асоціації викладачів англійської мови “English in an Open Society” (Київський державний педагогічний інститут іноземних мов, 1994), на міжнародній конференції “Мова, освіта та нові інформаційні технології” (Київський державний лінгвістичний університет, 1995). Про результати роботи повідомлялося на щорічних науково-практичних конференціях у Київському державному лінгвістичному університеті (1995) та Херсонському державному педагогічному університеті (1996, 1997, 1998, 1999, 2000).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 6 статтях і 2 тезах.

Структура дисертації. Зміст здійсненого методичного дослідження знайшов відображення в структурі дисертації, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списків використаних літературних джерел й умовних скорочень та додатків. Повний обсяг дисертації — 161 сторінка. Обсяг списку літературних джерел — 20 сторінок (174 найменування російською та українською мовами і 71 — англійською, німецькою та французькою мовами), обсяг додатків — 77 сторінок. Робота містить 19 таблиць і 8 схем, розміщених у тексті дисертації (3 сторінки) та у додатках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вирішення проблеми індивідуалізованого навчання аудіювання учнів молодших класів здійснюється на основі комплексу наукових підходів, а саме:

1)

2)

3)

Особистісно-діяльнісний підхід обрано за принципову основу навчання
аудіювання, оскільки обидва його компоненти (особистісний та діяльнісний) актуалізують як суб’єктивну, так і об’єктивну сторони навчального процесу, що надає можливість паралельного й узгодженого впливу на них.

Поетапна система роботи, під час якої послідовно акцентуються певні індивідуально-психологічні особливості учнів, забезпечує їх своєчасне врахування, корекцію та розвиток.

Теорія комплексної індивідуалізації виступає джерелом прийомів і засобів реалізації індивідуалізованого навчання аудіювання молодших школярів.

Таким чином, у межах означеного комплексу підходів розроблювана технологія навчання може бути охарактеризована як індивідуалізоване навчання
аудіювання на поетапній основі в умовах особистісно-діяльнісного підходу.

Перший розділ дисертації висвітлює теоретичні основи проведеного дослідження і складається з двох підрозділів.

У першому — наведено психологічні передумови індивідуалізації навчання аудіювання учнів молодших класів, описано загальні вікові особливості молодших школярів у контексті їхнього впливу на успішність аудіювання, а також указано на можливі індивідуально-типологічні варіанти їхнього прояву. Результати аналізу наукової літератури з цих питань викладено у формі зіставлення вікових можливостей у сфері аудитивних здібностей першокласників та учнів молодших класів і на цій основі визначено раціональну наступність та специфіку навчання іншомовного аудіювання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

На підставі узагальнення наукових даних було виділено специфічні вікові фактори, що спричинюють важливі цілісні зміни в особистості молодшого школяра. Ними є: 1) зміна провідного виду діяльності (гра поступається навчальній діяльності); 2) криза психічного розвитку та виникнення ряду психологічних новоутворень (довільності, внутрішнього планування та рефлексії); 3) загальна сензитивність дітей до навчання.

Зважаючи на вищевикладене, особливого значення, на нашу думку, набуває категорія навченості як показник успішності в процесі навчання. Враховуючи можливість спостереження за просуванням учнів в оволодінні різними видами мовленнєвої діяльності, нами було запроваджено, стосовно предмету дослідження, категорію навченості аудіювання. Вважаємо, що в умовах індивідуалізованого навчання доцільним є також поняття про індивідуальну навченість аудіювання, що є центральним у роботі. Індивідуалізація навчання аудіювання здійснюється саме з урахуванням рівнів індивідуальної навченості цього виду мовленнєвої діяльності та виділених на їх основі типологічних підгруп учнів.

Вивчення рівня індивідуальної навченості аудіювання учнів передбачає дослідження рівнів сформованості комплексу факторів: мотиваційного фактору, що свідчить про зацікавленість учнів в оволодінні аудіюванням; інтелектуального фактору, яким зумовлено рівень функціонування механізмів аудіювання; діяльнісного фактору, що відображає якість сформованих аудитивних навичок і вмінь.

Крім того, залежно від нервово-фізіологічних характеристик аудитивних здібностей, а також з урахуванням відомих у методиці двох основних психологічних типів оволодіння іноземною мовою — когнітивно-лінгвістичного і комунікативно-мовленнєвого (М.С.Малешина), ми розрізнюємо відповідні типи
аудитивної діяльності учнів. Психічні функції, що знаходяться у прямій залежності від властивостей нервової системи, у свою чергу зумовлюють певний характер дії механізмів аудіювання. Опосередковані особливостями психіки різняться також і мотиваційна і діяльнісна характеристики названих типів ауді-ювання. Врахування досліджених індивідуально-типологічних особливостей учнів дає розуміння природних відмінностей у виявленні їхніх аудитивних здібностей і способів аудіювання і на цій підставі допомагає обрати оптимальні режими підготовки та здійснення аудіювання для учнів різних типів.

У другому підрозділі розглядаються методичні аспекти індивідуалізації
навчання аудіювання молодших школярів: проаналізовано традиційну модель навчання аудіювання на предмет її можливого поєднання з процесом індивідуалізації, здійснено аналіз аудіокурсів чинних навчально-методичних комплексів щодо ступеня їх зорієнтованості на особистість молодшого школяра та його
аудитивні здібності, визначено провідний вид індивідуалізації та встановлено послідовність реалізації інших її видів; сформульовано завдання кожного виду індивідуалізації стосовно процесу навчання аудіювання; наведено засоби та прийоми реалізації кожного з видів індивідуалізації навчання аудіювання.

Будучи прихильниками концепції комплексної індивідуалізації, що базується на всебічному врахуванні індивідуально-психологічних особливостей учнів, вважаємо доцільним подальший розвиток цього напрямку і стосовно процесу навчання аудіювання. В умовах комплексної індивідуалізації у полі зору вчителя знадходяться усі фактори успішності оволодіння аудіюванням: рівень мотиваційної готовності, рівень функціонування механізмів аудіювання, рівень сформованості аудитивних навичок і вмінь. У випадку недостатньої задіяності того чи іншого фактору або факторів, вживаються необхідні заходи щодо усунення причин відставання. Для цього існують певні види індивідуалізації: мотивуючий, регулюючий, розвиваючий та формуючий. При відносній самостійності кожен з цих видів тісно пов’язаний з іншими. Тому найкращим є результат їхнього комплексного впливу на всі фактори навченості аудіювання. Однобічна індивідуалізація має незавершений характер і тому є менш ефективною.

Як принципове було вирішене питання про характер співвідношення видів індивідуалізації між собою. На підставі чинного в методиці положення щодо провідної ролі особистісного аспекту індивідуалізації (Ю.І.Пассов, І.О.Зимня), одним з видів якої є мотивуючий, а також з позиції психологічної тези про мотивацію як невід’ємну складову внутрішньої структури будь-якої діяльності (А.К.Маркова, І.О.Зимня, L.Dickinson, R.I.Arends), провідним видом індивідуалізації нами обрано саме мотивуючий її вид.

У межах проведеної аргументації, услід за О.Б.Метьолкіною, здійснено комбінування видів індивідуалізації та виділено регулюючо-мотивуючий, розвиваючо-мотивуючий та формуючо-мотивуючий її види. Відносно пріоритетів реалізації гадаємо, що специфіка початкового ступеня навчання іноземних мов надає підстави інтенсифікувати розвиваючо-мотивуючий і регулюючо-мотивую-чий види та підключати формуючо-мотивуючу індивідуалізацію за умов достатньої сформованості аудитивних навичок і вмінь.

Другий розділ дослідження присвячено власне розробці методики організації та проведення індивідуалізованого навчання аудіювання учнів молодших класів: розроблено діагностичні комплекси для визначення вихідного рівня нав-ченості аудіювання учнів; описано основні та допоміжні способи і засоби здійснення наявних видів індивідуалізації при провідній ролі мотивуючого виду; розкрито суть індивідуалізованої ситуативно-циклічної моделі навчального процесу; експериментальним шляхом визначено місце і роль авторської моделі індивідуалізованого навчання в межах традиційної системи навчання англійської мови у початковій школі.

З урахуванням виділених факторів навченості аудіювання (мотиваційного, інтелектуального та діяльнісного) укладено три діагностичні комплекси для вивчення рівнів розвитку та сформованості мотивації аудіювання, механізмів
аудіювання, а також аудитивних навичок і вмінь.

Виявлення мотиваційних орієнтацій учнів здійснювалося за допомогою письмового анкетування, у межах якого передбачалося дослідити внутрішні мотиви оволодіння аудіюванням, які, як відомо, є вторинними у системі мотивації молодших школярів, проте провідними у процесі оволодіння діяльністю (С.Л.Рубінштейн, Г.В.Рогова).

Після визначення системи внутрішньої мотивації аудіювання у складі мотивів трьох видів — комунікативних, пізнавальних і навчальних — було укладено спеціальну анкету для виявлення домінуючих мотивів. Результати такого анкетування дозволяють не тільки виявити ступінь особистісного усвідомлення учнем важливості вмінь аудіювання для успішного іншомовного спілкування, але й надають можливість прогнозувати психологічний тип аудіювання учнів: провідна комунікативна спрямованість свідчить про комунікативний тип аудіювання, переважаюча навчально-пізнавальна мотивація виявляє схильність до некомунікативного типу аудіювання.

Для діагностики рівнів функціонування аудитивних механізмів було вжито метод психологічного тестування. Об’єктами дослідження виступали ті механізми, що складають так зване “ядро” аудитивних здібностей учнів, а саме: фонематичний слух, стійкість слухової уваги, обсяг короткочасної слухової пам’яті та логіка осмислення слухової інформації.

Вивчення рівня сформованості аудитивних навичок і вмінь здійснювалось за допомогою дидактичних тестів. У зв’язку з виділенням двох видів розуміння
аудіотексту процедурою тестування передбачено два етапи: І етап — діагностика рівня загального розуміння аудіоінформації, ІІ етап — діагностика рівня її детального осмислення.

З метою фіксації результатів діагностики розроблено атлас індивідуально-психологічних особливостей аудіювання учнів. За показниками рівнів сформованості факторів навченості аудіювання – достатнім або недостатнім – здійснювався розподіл учнів у типологічні підгрупи. Залежно від можливих варіацій достатньо та недостатньо задіяних факторів навченості аудіювання типологічні підгрупи учнів можуть бути восьми видів:

1 – всі три фактори функціонують достатньо (ДДД);

2 – всі три фактори недостатньо сформовані (ННН);

3, 4, 5 – один із факторів є недостатньо задіяним (ДДН, НДД, ДНД);

6, 7, 8 – варіанти недостатньої дії двох факторів (ДНН, НДН, ННД).

Сукупний показник рівнів їх функціонування у кожного окремого учня демонструє рівень індивідуальної навченості аудіювання, що визначається переважним показником рівнів розвитку тих чи інших факторів: якщо з трьох факторів — два у задовільному стані, то загальний рівень навченості — достатній і навпаки.

Таким чином, технологія діагностики рівня навченості аудіювання у складі трьох діагностичних комплексів забезпечує всебічне вивчення аудитивних ха-рактеристик учнів і сприяє здійсненню раціональної індивідуалізації навчання аудіювання.

За умов тісної взаємодії кожний вид індивідуалізації вирішує також власні завдання. Регулюючо-мотивуюча індивідуалізація, виходячи з реального рівня сформованості аудитивних навичок і вмінь, забезпечує, з одного боку, можливість їхньої корекції в учнів з недостатнім рівнем, а з іншого — сприяє їх вдосконаленню в учнів з достатнім рівнем шляхом варіювання (ускладнення або полегшення) умов виконання завдання.

Розвиваючо-мотивуюча індивідуалізація спрямована на стимулювання потенційних аудитивних можливостей учнів, спираючись на їхні реальні здібності. В результаті відбуваються дорозвиток недостатньо сформованих та вдосконалення достатньо розвинених механізмів аудіювання, та в цілому підтримується високий рівень інтелектуального фактору навченості аудіювання.

Формуючо-мотивуюча індивідуалізація націлена на формування індивідуального стилю аудіювання у кожного учня згідно з притаманними йому індивідуально-типологічними особливостями.

Мотивуюча індивідуалізація як компонент інших видів індивідуалізації передбачає врахування відмінностей у мотивації оволодіння аудіюванням молодших школярів і на цій підставі цілеспрямовані формування та підтримку у них мотивів підвищення якості аудитивних умінь.

Специфіка кожного виду індивідуалізації відображена у способах і прийомах його здійснення, які формуються згідно з загальними рекомендаціями спеціалістів (М.М.Васильєва, Р.П.Мільруд, Г.В.Рогова, С.Ю.Ніколаєва, P.Linder) і включають: 1) психологічну підтримку учня (показувати учням значення їх досягнень в оволодінні аудіюванням для успішного іншомовного спілкування, звертати увагу школярів на власні потенційні аудитивні здібності); 2) активізацію емоційної сфери учнів (забезпечувати навчально-ігровий характер оволодіння аудіюванням, добирати змістовно насичений аудіоматеріал, залучати наочність, гумор тощо); 3) варіювання навчального аудіоматеріалу (підбирати варіанти аудіотекстів у межах виучуваної теми, а також варіанти аудитивних вправ щодо цільового призначення, обсягу завдання, ступеня його складності тощо); 4) раціоналізацію процесу навчання аудіювання (встановлювати індивідуально оптимальне співвідношення підготовчих і мовленнєвих вправ, визначати індивідуально достатню міру допомоги учням, диференціювати режими виконання й обсяги аудитивних завдань).

Основним засобом реалізації мотивуючої індивідуалізації на молодшому ступені навчання аудіювання є індивідуалізуючі навчально-ігрові аудитивні вправи.

Отже, широкий спектр способів та прийомів мотивуючої індивідуалізації дозволяє активно залучати її у ході проведення інших видів.

Зміст регулюючої індивідуалізації щодо регулювання зусиль учнів під час виконання аудитивних завдань реалізується двома способами: 1) шляхом варіювання самого аудіоматеріалу (рівня складності, обсягу, врахування інтересів учнів тощо), 2) зміною умов виконання завдання (цілей, режимів роботи, міри допомоги тощо).

Розвиваюча індивідуалізація, що стимулює розумову активність учнів під час аудіювання, здійснюється за допомогою: 1) підбору раціонального режиму виконання завдання з урахуванням рівня функціонування аудитивних механізмів учня, 2) забезпечення відповідного лінгвістичного наповнення аудіоматеріалу, сприятливого для індивідуальної корекції аудитивних навичок.

Способами формуючої індивідуалізації навчання аудіювання є: 1) диференціація режимів виконання та обсягу вправ для учнів різних типів аудіювання; 2) забезпечення варіантів пам’яток щодо формування індивідуальних стилів
аудіювання.

Кожен з видів індивідуалізації має як основні, так і допоміжні засоби реалізації. Основним засобом індивідуалізованого навчання є індивідуалізовані вправи. До їх складу входять адаптивні вправи двох типів (І тип — з варіюванням умов аудіювання та ІІ тип — з варіюванням власне аудитивного матеріалу), коригуючі вправи двох типів (І тип — для корекції навичок аудіювання та ІІ тип — для розвитку механізмів аудіювання), а також стимулюючі вправи для вдосконалення усіх компонентів успішності аудіювання.

Питання взаємозв’язку виду індивідуалізації з певним типом індивідуалізованих вправ у методиці не коментується. Між тим, ми вбачаємо можливим проведення тут умовних кореляцій: регулюючому виду індивідуалізації, що є націленим на надання учневі певної допомоги відносно рівня його підготовки, відповідають адаптивні вправи; розвиваюча індивідуалізація, яка спрямована на розвиток аудитивних здібностей і вмінь учнів, співвідноситься з вправами коригуючого характеру; формуюча індивідуалізація, змістом якої є формування індивідуального стилю аудіювання, реалізується за допомогою стимулюючих вправ.

Система вправ для індивідуалізованого навчання аудіювання включає дві підсистеми, у межах яких зберігається традиційна класифікація аудитивних вправ стосовно їх призначення:

І підсистема — адаптивно-коригуючі підготовчі вправи: 1) для формування навичок аудіювання (фонетичних, лексичних, граматичних); 2) для розвитку механізмів аудіювання (мовленнєвого слуху, слухової пам’яті та уваги, осмислення аудіоінформації, ймовірного прогнозування, внутрішнього мовлення);

ІІ підсистема — стимулюючі мовленнєві вправи: 1) для формування вмінь детального розуміння тексту-опису (уміння фіксувати деталі, стежити за логікою опису, прогнозувати хід опису); 2) для формування вмінь загального розуміння фабульного аудіотексту (уміння виділяти головне, визначати логіко-смислові зв’язки між епізодами, передбачати зміст).

Система способів і засобів індивідуалізації навчання аудіювання була б неповною без характеристики ряду допоміжних засобів, які підвищують ефективність індивідуалізованих вправ. Докладний опис цих засобів наведено на сторінках роботи; зараз їх лише назвемо. Так, регулювання індивідуальної активності учнів здійснюється за допомогою адаптивних дій учителя стосовно об’єктивних факторів успішності аудіювання, а саме наданням опор та орієнтирів слухання. Зорієнтована на індивідуальні особливості учня та рівень його навченості опора є провідним допоміжним засобом для регулюючої індивідуалізації. Іншим засобом, який сприяє адекватному сприйняттю аудіоінформації та забезпечує її подальше відтворення з мінімальними втратами у змісті, є настанова на слухання. Диференціація настанов лежить в основі індивідуалізованих корекції та розвитку аудитивних дій згідно з індивідуальними потребами учнів і знаходить своє втілення у різних видах індивідуалізованих вправ. У формуванні індивідуального стилю аудіювання важливу роль відведено пам’яткам, які надають необхідну індивідуальну допомогу організаційного або змістовного плану (процедурні та предметні пам’ятки).

Слід зазначити, що при існуванні великої кількості індивідуальних варіантів оволодіння аудіюванням в умовах традиційного навчального процесу завжди присутня загальна модель навчання, з орієнтацією на яку відбуваються подальші модифікації.

Процес формування повноцінної аудитивної дії проходить декілька етапів. Означені вище види індивідуалізації не тільки охоплюють усі сфери особистості учня, але є також задіяними на основних етапах формування аудитивних дій, що виділяються з позиції теорії П.Я.Гальперіна. Для зручності користування у межах моделі індивідуалізованого навчання з шести запропонованих автором етапів нами залишено перші два — мотиваційний та орієнтувальний етапи, а інші чотири, що є послідовним описом власне процесу тренування дії, об’єднано під назвою "виконавчий етап".

На мотиваційному етапі роз’яснюється мета оволодіння певною аудитивною дією у контексті кінцевої мети аудіювання. Залучаються способи та засоби мотивуючої індивідуалізації для корекції зовнішньої та розвитку внутрішньої мотивації аудіювання. Орієнтувальний етап — це етап формування орієнтувальної основи діяльності. Він відкриває принцип виконання тієї чи іншої дії, разом з яким учень одержує спосіб бачення певного процесу та спосіб мислення у ньому. У межах своєї роботи ми розглядаємо можливість використання орієнтувальної основи при формуванні будь-якої аудитивної дії. З метою уникнення великої кількості варіантів орієнтувальних основ оволодіння аудитивними навичками та вміннями вироблено єдиний підхід, в основу якого покладено принцип опори на структурні одиниці мови. Суть його полягає у поступовому зростанні обсягу одиниць мови та мовлення, які обираються згідно з їхньою оптимальністю для тієї чи іншої дії. В умовах індивідуалізації обсяг змісту схеми орієнтувальної основи аудитивної дії (повний чи неповний) співвідноситься з індивідуальними можливостями учня. Відповідно обирається тип навчання: алгоритмічний, евристичний або напівевристичний.

Дії, що виконуються під час виконавчого етапу, розрізняються нами як екстеріоризовані — ті, що формуються в опорі на зовнішньо представлені зразки, та інтеріоризовані — ті, що виконуються подумки у супроводі внутрішнього коментування різного ступеня згорнутості. Формування дії послідовно реалізується у декількох формах: матеріалізованій, зовнішньомовленнєвій, внутрішньомовленнєвій і розумовій.

Таким є ідеальний зміст поетапного формування аудитивних дій. Проте, на практиці можливий пропуск окремих етапів або скорочення обсягу операцій, що на них виконуються. Найкращою підставою для перегляду процесу поетапного оволодіння аудитивними навичками та вміннями вважаємо опору на індивідуально-типологічні передумови навченості аудіювання учнів.

Комплексна індивідуалізація процесу навчання аудіювання має достатній набір способів і засобів всебічного впливу на учня, що забезпечує реальну можливість здійснення поетапної індивідуальної допомоги учневі: на мотиваційному етапі засобами мотивуючої індивідуалізації формуються необхідні мотиви для успішного засвоєння аудитивних дій; на орієнтувальному —індивідуально регулюється достатній обсяг орієнтувальної основи аудитивної дії; на виконавчому етапі за допомогою диференціації завдань і допоміжних засобів їх виконання обирається індивідуально оптимальний режим навчання.

Стосовно моделі індивідуалізованого навчання аудіювання молодших школярів зауважимо, що в основу її розробки було покладено трьохетапний цикл навчального процесу, обмежений рамками певної навчальної ситуації (Ю.І.Пассов). У зв’язку з цим, всі заняття циклу розподіляються на уроки трьох типів: уроки формування аудитивних навичок, уроки вдосконалення аудитивних навичок та уроки розвитку власне аудитивних умінь.

Розглянемо коротко можливі шляхи впровадження комплексної індивідуалізації у вищеозначену модель навчання. Так, на перших уроках циклу під час уведення та закріплення матеріалу з виучуваної теми та первинної автоматизації аудитивних дій учнів з мовними одиницями різних рівнів засобами індивідуалізації виступають адаптивні вправи І типу та коригуючі вправи ІІ типу. Способи проведення індивідуалізації такі: адаптація завдань до рівня навченості аудіювання учнів шляхом варіювання цілей, обсягу, ступеня складності та інших умов виконання завдання; варіювання самого аудіоматеріалу.

Під час удосконалення аудитивних навичок і включення їх у роботу з текстом основним засобом навчання стають адаптивні та коригуючі вправи умовно-комунікативного характеру. Способи індивідуалізації включають варіювання
аудіоматеріалу, диференційовану адаптацію (зміна обсягу, складності, часу та опор виконання), диференційоване співвідношення видів коригуючих вправ з урахуванням природи труднощів аудіювання.

На заняттях з цілеспрямованого формування аудитивних умінь переважаючим засобом індивідуалізації є стимулюючі мовленнєві вправи, а також пам’ятки для учнів різних типів аудіювання. Способи індивідуалізації становлять підбір цікавих тематичних аудіотекстів, диференціація режимів аудіювання, диференціація стимулюючих мовленнєвих вправ за ступенем складності.

В умовах індивідуалізації описана вище модель навчання аудіювання ха-рактеризується нами як індивідуалізована ситуативно-циклічна модель.

У третьому розділі описано експеримент, мета якого полягала у перевірці запропонованої методики; проаналізовано його результати; надано методичні рекомендації щодо організації і проведення індивідуалізованого навчання аудіювання учнів молодших класів.

Експериментальне дослідження проводилось згідно з робочою гіпотезою про те, що ефективність методики комплексної індивідуалізації навчання аудіювання молодших школярів забезпечується доцільним акцентуванням одного з видів індивідуалізації, що виявляється перед усім в оптимальному варіюванні кількісного співвідношення та видового поєднання індивідуалізованих аудитивних вправ.

У ході експерименту відпрацьовувалося три можливі варіанти розвитку цієї гіпотези: 1) підсилення вагомості регулюючо-мотивуючого виду індивідуалізації та переважаюче використання адаптивних і коригуючих вправ; 2) підсилення вагомості розвиваючо-мотивуючого виду індивідуалізації та пов’язане з цим збільшення кількості вправ коригуючо-стимулюючої спрямованості; 3) підсилення вагомості формуючо-мотивуючого виду індивідуалізації, що супроводжується інтенсивним залученням пам’яток.

Шляхом теоретичного обгрунтування та експериментального навчання було підтверджено найбільшу ефективність другого варіанту, обраного власне основною гіпотезою експерименту. Таким чином, процес індивідуалізації навчання аудіювання молодших школярів досягає найбільшої ефективності за умов комплексної реалізації всіх видів індивідуалізації та підсилення вагомості її розвиваючо-мотивуючого виду.

Порівняльний аналіз результатів передекспериментального та післяекспериментального зрізів з метою встановлення вихідного й підсумкового рівнів навченості аудіювання молодших школярів дозволив зробити такі висновки:

1.

2.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення проблеми організації індивідуалізованого навчання іншомовного аудіювання молодших школярів, що виявляється у визначенні психологічних і методичних передумов комплексної індивідуалізації навчання аудіювання у початковій школі, розробці та експериментальній перевірці методики її здійснення, укладанні методичних рекомендацій. Одержані результати дослідження дозволили сформулювати такі висновки:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Жеренко Н.Є. Індивідуалізація навчання аудіювання учнів молодших класів шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов (англійська мова). — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 — теорія та методика навчання: германські мови. — Київський державний лінгвістичний університет, Київ, 2000.

Дисертацію присвячено теоретичному обгрунтуванню та експериментальній перевірці технології індивідуалізованого навчання англомовного аудіювання учнів молодших класів. У роботі визначено фактори успішності оволодіння
аудіюванням молодшими школярами, індивідуально-психологічні особливості розвитку або сформованості яких впливають на рівень індивідуальної навченості аудіювання учнів. Описано методики діагностики рівнів функціонування факторів навченості аудіювання. Виділено типологічні підгрупи учнів. Запропоновано та викладено технологію здійснення індивідуалізованого навчання аудіювання з підсиленням вагомості розвиваючо-мотивуючого виду індивідуалізації. Наведено способи, прийоми та засоби проведення кожного з видів комплексної індивідуалізації, що є доцільними саме на початковому ступені навчання. Робота вміщує комплекс вправ для індивідуалізованого формування аудитивних навичок і розвитку аудитивних умінь учнів молодших класів.

Ключові слова: індивідуальна навченість аудіювання, комплексна індивідуалізація, види індивідуалізації: регулюючо-мотивуючий, розвиваючо-мотивуючий, формуючо-мотивуючий.

Жеренко Н.Е. Индивидуализация обучения аудированию учащихся младших классов школ с углубленным изучением иностранных языков (английский язык). — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 – теория и методика обучения: германские языки. — Киевский государственный лингвистический университет, Киев, 2000.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию и экспериментальной проверке технологии индивидуализированного обучения англоязычному аудированию учеников младших классов. Идея организации индивидуализированного обучения аудированию в начальной школе развивается с учетом ряда психологических и методических предпосылок. На основе сравнительного изучения психологических особенностей детей дошкольного и младшего школьного возрастов описаны актуальные возрастные факторы, обусловливающие важные целостные преобразования личности младшего школьника, и, закономерно, влияющие на успешность овладения им иноязычным аудированием. Обоснована зависимость эффективности обучения аудированию от успешного преодоления специфических возрастных преобразований, таких как смена ведущей деятельности, психологическая школьная адаптация, кризис психического развития. Индивидуальный фон протекания данных процессов, создаваемый индивидуально-психологическими особенностями учащихся, обусловливает закономерные различия в динамике овладения ими аудированием.

Аудитивные способности младших школьников являются частным отражением общего уровня их психического развития. Возрастные особенности развития учеников младших