Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти

АПН України

На правах рукопису

Гнатюк Володимир Миколайович

УДК 373.518.03

Управління системою виховання учнів у

позакласній роботі загальноосвітньої школи

Спеціальність: 13.00.01 — загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ — 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України

Науковий керівник — | кандидат педагогічних наук, доцент Островерхова Надія Михайлівна,

старший науковий співробітник лабораторії управління освітніми закладами Інституту педагогіки АПН України

Офіційні опоненти — | академік АПН України,

доктор психологічних наук

Бех Іван Дмитрович,

директор Інституту проблем виховання

АПН України, професор

кандидат педагогічних наук

Даниленко Лідія Іванівна,

завідувач кафедри менеджменту

освіти Центрального інституту

післядипломної педагогічної освіти,

старший науковий співробітник

Провідна установа — | Національний педагогічний університет

ім. М.П.Драгоманова, кафедра педагогіки

Захист відбудеться “7” вересня 2000р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м.Київ_, вул. Артема, 52-А.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (04053, м.Київ-53, вул. Артема, 52-А).

Автореферат розісланий “1” серпня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат педагогічних наук, О.С.Снісаренко

доцент

Загальна характеристика роботи

Духовне відродження нації в період активізації новотворчих соціально-економічних процесів в Україні зумовлює необхід-ність пошуків нових підходів до розв’язання проблеми націо-нального виховання підростаючого покоління нашої держави. Виникла нагальна потреба у побудові нової системи національ-ного виховання в загальноосвітній школі, визначення її мети, змісту, методів, форм та механізмів управління нею. Зміна виховних цілей і завдань на перший план ставить гуманістичні ідеї, національні ідеали, традиції, звичаї українсь-кого народу, які покликані формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації учнів. Чільне місце у духовному розвитку учнів посідає формування ідеалу українця як громадянина, патріота, гуманіста, який усвідомлює себе частиною нації, шанує закони і традиції України, наділений почуттям національної гордості та відповідальності за долю своєї Батьківщини.

Проблеми національного виховання були предметом поси-леної уваги відомих учених минулого, літераторів, громадських діячів: В.Мономаха, Я.Мудрого, Т.Шевченка, Б.Грінченка, Х.Алчевської, С.Ру-сової, Г.Ващенка, І.Огієнка, А.Волошина, А.Макаренка, В.Сухо-млинсь-кого та ін. Відстоювали політичну, державну і духовну самостійність України, виховували молодь у патріотичному дусі такі відомі діячі в галузі культури та освіти як Нестор, І.Вишенський, П.Могила, Г.Сковорода, О.Духнович, М.Шашкевич, І.Вагилевич, Я.Головацький.

Значний внесок у розробку питань національного виховання учнів зробили сучасні вітчизняні вчені І.Д.Бех, П.Р.Ігнатенко, П.П.Ко-ноне-нко, Н.І.Косарєва, М.Ю.Красовицький, В.Г.Кузь, І.В.Мартинюк, В.Л.Поплуж-ний, Ю.Д.Руденко, М.Г.Стельмахович, Б.М.Ступарик, А.М.Фа-соля та ін.

У наукових працях В.Г.Афанасьєва, І.В.Блауберга, Т.А.Ільїної, Ю.М.Козлова, В.П.Кузьміна, А.Г.Куракіна, А.Д.Сараєва, А.І.Уйомова, С.Г.Устича, К.Д.Ушинського широко і фундаментально розкрито системний підхід до соціально-педагогічних явищ, процесів, об’єктів.

У психолого-педагогічній вітчизняній та зарубіжній літературі, практичній діяльності працівників освіти педагогічні системи диференціюються на: виховні, дидактичні, управлінські. За цих умов особливої гостроти набуває управління системою національного виховання учнів, в якій суб’єктом управління виступають члени адміністративно-управлінської ланки (директор, заступники директора), об’єктом управління — педагогічний колектив в цілому та кожен вчитель зокрема, учнівський колектив, групи учнів, учень зокрема.

Сьогодні перед педагогічним колективом школи стоїть завдання підготувати підростаючу особистість до участі в розв’язанні нагальних і перспективних завдань держави, до управління її справами і виконання функцій трудівника і господаря, керівника та виконавця, громадського діяча та захисника Батьківщини. Для цього потрібно сформувати в нього комплекс особистісних якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою повсякденних дій, вчинків, поведінки.

В Акті про державну незалежність України, Декларації про державний суверенітет України, Конституції України, Державній національній програмі “Освіта” (Україна XXI століття) відображені світоглядні орієнтири в системі освіти і виховання. Зокрема у Державній національній програмі “Освіта” (Україна XXI століття) записано, що одним із основних стратегічних завдань реформування освіти в Українській державі є “відродження і розбудова національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян...”(1 Державна національна програма “Освіта” (Україна XXI століття).— К.: Райдуга, 1994.— С.6.1,с.6).

Актуальність теми. Попередній аналіз стану управління системою національного виховання учнів загальноосвітніх шкіл свідчить про те, що у цій галузі в останні роки відчуваються певні зрушення, але й є чимало “вузьких” місць: не всі учні, зокрема старшокласники, можуть дати характеристику поняття “національне виховання”, визначити якості особистості як громадянина, патріота, гуманіста. В окремих школах учні не вважають себе громадянами в повному розумінні цього слова (їх кількість становить в середньому 26,6% від загальної кількості респондентів — 1229). Переважна більшість учнів середніх і старших класів не змогли розкрити суть таких понять, як “українська ідея”, “толерантність”. Лише 7,0% від загальної кількості респондентів вказала на громадянську свідомість як складову формування громадянина.

Виходячи з того, що управління системою національного виховання учнів потребує подальшого теоретичного обґрунтування і необхідності вироблення методичних рекомендацій для практичних працівників загальноосвітніх шкіл, в тому числі директорів шкіл, ми визначили тему дослідження “Управління системою виховання учнів у позакласній роботі загальноосвітньої школи”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою колективної теми “Проблеми управління середніми навчальними закладами в умовах оновлення змісту освіти” лабораторії управління освітніми закладами Інституту педагогіки АПН України,

№ 0199U001022.

Об’єкт дослідження: система виховання учнів загальноосвітньої школи у позакласній роботі.

Предмет дослідження: управління системою національного виховання учнів у позакласній роботі загальноосвітньої школи.

Мета дослідження полягає в удосконаленні та підвищенні ефективності управління системою національного виховання учнів у позакласній роботі загальноосвітньої школи на основі реалізації української ідеї, вибору національно-демократичного аспекту виховання як пріоритетного, оновлення змісту, форм і методів діяльності суб’єктів управління процесом національного виховання.

Для досягнення цієї мети визначено такі основні завдання:

1)

2)

3)

4)

Концептуальні засади дослідження.

Національне виховання учнів загальноосвітніх шкіл є пріоритетним аспектом системи формування цілісної, гармонійно розвиненої, духовно багатої особистості. Його ефективність значною мірою залежить від соціально-педагогічних умов функціонування загальноосвітніх шкіл, зміни політики держави в галузі освіти і виховання, переорієнтації суспільства на пріоритети національної культури, мови, народних традицій. Система національного виховання учнів загальноосвітніх шкіл є відкритою по відношенню до зовнішніх і внутрішніх факторів впливу, варіативною щодо змісту, форм і методів виховання. Сутність національно вихованої особистості учня визначається рівнем сформованості рис громадянина, патріота, гуманіста. Управління системою національного виховання учнів загальноосвітніх шкіл передбачає раціональну постановку мети, вибір змісту і форм організації цього процесу, озброєння педагогічних кадрів школи теоретичними знаннями та методичними рекомендаціями щодо здійснення національного виховання учнів, критеріями та методикою оцінки рівнів національно вихованої особистості.

Методологічними засадами дослідження є філософські положення про діалектичний взаємозв’язок і взаємозумовленість явищ і процесів соціально-педагогічної дійсності; основні положення теорії систем і системно-диференційованого підходу до педагогічних явищ і процесів; провідні ідеї сучасної філософії, психології освіти і виховання; ідеї народної педагогіки; принципи і класичні функції управління соціальними системами, в т.ч. системою національного виховання.

Методи дослідження: інтерпретаторсько-аналітичний (концептуальний аналіз відповідної наукової педагогічної літератури), спостереження, самоспостереження, анкетування, тестування, інтерв’ювання, бесіда, моделювання, експеримент, метод педагогічного консиліуму, метод рейтингу, узагальнення передового педагогічного досвіду.

Експериментальна база та етапи дослідження.

Експериментальними були загальноосвітні навчальні заклади м, Києва №283, №247, №251, №250, №277, загальноосвітні навчальні заклади Броварського району Київської області.

Дослідження здійснювалось протягом 1996-1999 рр. в три етапи.

На першому етапі (1996-1997 рр.) вивчалася вітчизняна та зарубіжна література з проблеми дослідження; досвід діяльності загальноосвітніх шкіл з питань національного виховання учнів та управління ним; розроблялася методика констатуючого експерименту; здійснювався збір та аналіз матеріалів констатуючого експерименту.

На другому етапі (1997-1998 рр.) розроблялася програма та методика формуючого експерименту; здійснювалася систематизація та узагальнення результатів формуючого експерименту; оприлюднювалися проміжкові результати.

На третьому етапі (1998-1999 рр.) було завершено формуючий експеримент, систематизовано, класифіковано та узагальнено матеріали, зроблено висновки; розроблено методичні рекомендації для різних категорій працівників загальноосвітніх шкіл щодо управління процесом національного виховання учнів та визначення його результативності; критерії сформованості національно вихованої особистості; рекомендації керівникам шкіл щодо організації раціональної системи національного виховання учнів у позакласній роботі і управління нею; узагальнювалися матеріали дослідження та здійснювалося літературне оформлення дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів: визначено комплекс педагогічно доцільних наукових підходів управління системою національного виховання учнів; зміст, форми і методи організації національного виховання учнів у позакласній роботі; теоретично обґрунтована модель змісту національного виховання особистості, як такої, що синтезує в собі риси громадянина, патріота, гуманіста; розроблено функціональні обов’язки суб’єктів управління процесом національного виховання учнів у позакласній роботі; критерії і методика оцінки ефективності національного виховання учнів та рівні сформованості національних рис особистості.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що на їх основі розроблена і експериментально перевірена ефективна система національного виховання учнів загальноосвітньої школи у позакласній роботі; розкрито суть і шляхи реалізації системно-диференційованого підходу до управління процесом національного виховання учнів; визначені критерії та методика оцінювання рівня сформованості національно вихованої особистості; розроблені і впроваджені програми факультативних курсів історико-краєзнавчого, художньо-естетичного, етнографічного циклів у виховний процес.

Результати дослідження можуть бути використані керівниками загальноосвітніх шкіл, методистами районних і обласних відділів освіти, інститутами післядипломної перепідготовки вчителів, інститутами підвищення кваліфікації керівних кадрів, класними керівниками, керівниками різних форм позакласної роботи; громадськими організаціями.

Особистий внесок здобувача: у статті “Виховний ідеал — бути патріотом”, написаній у співавторстві з Черниш П.М., нами висвітлена ідея про те, що виховання патріотизму в учнів початкових класів є важливою складовою системи національного виховання; частково розкрито характерні ознаки учня-патріота.

Апробація результатів дисертації здійснювалася шляхом публікацій наукових праць, експериментальної перевірки ефективності методичних рекомендацій щодо управління системою національного виховання учнів школи; оприлюднення результатів дослідження на районній науково-практичній конференції “Навчально-виховні заклади на шляху реформування” (м. Київ, 1996 р.); на міській науково-практичній конференції “Розбудова національної школи” (м. Київ, 1996 р.); міжнародній конференції “Проблеми розвитку творчості учнів” (м. Київ, 1997 р.); міській науково-практичній конференції “Педагогічний експеримент як чинник реформування національної освіти” (м. Київ, 1998 р.); використання матеріалів дослідження на семінарах для керівників шкіл, слухачів Київського Міжрегіонального інституту удосконалення вчителів ім. Б.Грінченка, методистів та інспекторів Кіровоградського обласного управління освіти, Брусилівського районного відділу освіти Житомирської області, Броварського районного відділу освіти Київської області, завідувачів районними відділами освіти м. Києва, делегатів Першого з’їзду педагогічних працівників України, студентів Українського державного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова; на засіданнях лабораторії управління освітніми закладами Інституту педагогіки АПН України.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій 8 статей і один методичний посібник.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків (обсяг основного тексту — 163 сторінки), списку використаних джерел — 164 позиції. У роботі наведено 10 таблиць, один малюнок.

Основний зміст дисертації.

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету і завдання дослідження; розкрита наукова новизна і практична значущість результатів дослідження.

У першому розділі “Управління системою національного виховання як науково-педагогічна проблема” з’ясовано, що за роки незалежності України поступово і неухильно формується і втілюється в життя докорінно змінена державна політика в галузі освіти і виховання, яка спрямована на відродження їхнього національного характеру, примноження інтелектуального потенціалу країни, досягнення рівня розвитку освіти цивілізованих країн світу; виховання молоді, здатної до життєтворчості у принципово нових умовах розвитку економіки країни та національної культури.

Результати аналізу соціально-економічних та культурно-духовних умов, законодавчих актів державного рівня свідчать, що наше суспільство в основу свого життя кладе дві головні ідеї — ідею побудови Української держави та ідею становлення в ній громадянського устрою. Цим ідеям підпорядковується процес формування нової системи виховання молоді як національно-демократичної на основі особистих, сімейних, громадських, національних і абсолютно вічних вартостей.

У розбудові системи національного виховання учнівської молоді неабияку роль відіграють внутрішньошкільні умови, які є трансформацією зовнішніх факторів у конкретне соціально-педагогічне середовище. Це, насамперед, постановка мети і завдань виховання, визначення його змісту, вибір оптимальних принципів його реалізації, пріоритетного аспекту національного виховання залежно від специфіки умов функціонування закладу освіти, національного середовища і атмосфери в школі.

Звернення до педагогічної спадщини видатних письменників, державних діячів, відомих педагогів дозволяє простежити еволюцію української національної ідеї виховання молоді, найважливішим засобом якої є рідна мова, виховання громадянина — захисника Вітчизни і активного учасника її розбудови. Національне виховання у сучасній педагогічній літературі розглядається як цілеспрямований, систематичний, регульований виховний процес, що спрямований на утвердження у свідомості народу національної, культурної, мовної єдності, своєї національної неповторності.

Окремі вчені, як свідчать результати аналізу літератури з проблем національного виховання, досліджують їх з системних позицій, розглядаючи виховання як цілісний процес, не ізольований від впливу об’єктивних і суб’єктивних факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Водночас, у переважній більшості літератури і сучасних досліджень домінує вивчення окремих аспектів чи компонентів національного виховання. Проблема ж управління системою національного виховання учнів у позакласній роботі загальноосвітньої школи ще не була об’єктом наукових досліджень.

Результати аналізу стану управління системою національного виховання учнів у позакласній роботі загальноосвітньої школи дозволяють стверджувати, що практично в усіх школах, які були залучені до дослідження, досить велика увага приділяється питанням національного виховання учнів в урочній і позакласній діяльності. Успішному її здійсненню сприяє компетентність директорів шкіл у питаннях теорії і методики національного виховання учнів. Близько 80% директорів експериментальних шкіл добре володіють цією справою. Разом з тим у значної частини суб’єктів управління системою національного виховання молоді не окреслені функціональні обов’язки, не визначені виховні пріоритети.

Внаслідок аналізу стану управління системою національного виховання учнів у позакласній роботі загальноосвітньої школи встановлено, що є нагальна потреба у розробці і науковому обґрунтуванні теоретичної моделі змісту системи національного виховання учнів, функціональних обов’язків суб’єктів управління процесом національного виховання, визначення провідних аспектів національного виховання учнів у позакласній роботі, критеріїв оцінки ефективності позакласних виховних заходів з питань національного виховання учнів та рівнів їх вихованості.

У другому розділі “Теоретико-прикладні аспекти дослідження проблеми управління системою національного виховання учнів загальноосвітньої школи” розкрито теоретичні основи управління системою національного виховання учнів загальноосвітніх шкіл. Зокрема, доведено, що найбільш поширеним і педагогічно доцільним є системний підхід до вивчення таких систем як “людина”, “суспільство”, “педагогічні явища і процеси”, в т. ч. управлінські.

З позицій системного підходу нами дано визначення наступних понять: “система національного виховання”, як інтегрована сукупність змістових та діяльнісних компонентів; розкрита сутність таких понять як “система постановки мети”, “система змісту”, “система принципів”, “система форм”, “система методів”, “система умов”, ”система управління” національним вихованням учнів загальноосвітніх шкіл.

У процесі дослідження теми встановлено, що пріоритетними принципами управління системою національного виховання учнів загальноосвітніх шкіл є принципи: демократизації, гуманізації, єдності функцій навчання і виховання, народності, оволодіння культурно-історичним досвідом рідного краю, диференціації; розкрито їх зміст і шляхи реалізації в діяльності суб’єктів управління.

Важливим аспектом дослідження проблеми стала розробка та апробація теоретичної моделі змісту національного виховання учнів. Вона визначена нами як інтегрована сукупність трьох основних компонентів: громадянин — патріот — гуманіст (див.: мал.1).

Визначено характерні ознаки кожного із окреслених компонентів і системи параметрів кожної ознаки.

Зміст національного виховання учнів загальноосвітніх шкіл реалізовувався переважно за допомогою системи методів 3-х груп: методи формування свідомості особистості, методи організації діяльності і формування досвіду громадської поведінки, методи стимулювання поведінки і діяльності з ідентифікованим змістовим наповненням. У процесі дослідження встановлена залежність форм організації системи національного виховання учнів від особливостей регіону, району, умов діяльності школи та управління нею, рівнів національної вихованості учнів та умов виховання в сім’ї. Система форм організації національного виховання учнів у позакласній роботі передбачає раціональну сукупність різноманітних учнівських об’єднань, які забезпечують реалізацію мети і змісту національного виховання.

Результативність національного виховання учнів експериментальних шкіл ілюструється в дисертації конкретним, вірогідним матеріалом щодо реалізації його змісту і форм; представлені також цифрові дані аналізу рівнів сформованості національно вихованої особистості до і після експерименту.

Національне виховання учнів загальноосвітніх шкіл та управління цим процесом є одним із пріоритетних аспектів системи виховної роботи. Під управлінням системою національного виховання учнів у позакласній роботі ми розуміємо інтеграцію взаємодії суб’єктів процесу виховання на основі раціонального визначення та реалізації його методології, мети, змісту, форм і методів здійснення.

На основі системно-диференційованого та системно-функціональ-ного підходів розроблено та експериментально перевірено функціональні обов’язки директора школи, заступника директора з виховної роботи, класного керівника, класовода, керівника позакласних форм організації національного виховання учнів.

У процесі дослідження розроблена та апробована методика вивчення і самовивчення рівня підготовки суб’єктів управління до здійснення національного виховання учнів; примірна тематика засідань педагогічної ради та методичного об’єднання класних керівників з проблеми. В результаті впровадження методичних рекомендацій рівень компетентності суб’єктів управління системою національного виховання учнів зріс на 0,11 порівняно з даними констатуючого експерименту.

На допомогу керівникам загальноосвітніх шкіл розроблено рекомендації щодо технології спостереження та аналізу змісту, форм організації і ефективності позаурочних заходів з урахуванням їх специфіки, примірну схему аналізу виховного позакласного заходу з проблеми національного виховання учнів.

Розроблено критерії та методика оцінки рівнів сформованості національно вихованої особистості, основними складовими яких виступали риси громадянина — патріота — гуманіста. Кожен із цих компонентів характеризується системою визначених нами специфічних ознак, а кожна ознака — системою параметрів. Оцінювання стану сформованості рис національно вихованої особистості здійснювалося за бальною системою: “0” — відповідний параметр не реалізований, “1” — частково реалізований, “2” — реалізований. Середня арифметична величина кількості балів реалізації параметрів вказує на рівень сформованості ознак певного компоненту, а середня арифметична величина сформованості компонентів — на рівень сформованості національно вихованої особистості учня.

Запровадження критеріїв та методики оцінювання рівнів сформованості національно вихованої особистості учнів 1-4, 5-8 та 9-11 класів експериментальних шкіл дозволило встановити, що після експерименту вони зросли відповідно на 0,10; 0,14 та 0,16.

Висновки

Узагальнення результатів дослідження дозволяє зробити наступні висновки:

1. На сучасному етапі національного відродження України, розбудови її державності на перший план виступає не лише економіка, а й творення її ідеології, яка б служила інтересам українського народу. В основу такої ідеології покладена ідея державності й суверенності України, яка є об’єднувальною, консолідуючою й однаковою мірою стосується кожного громадянина України.

У процесі розбудови Українська держава із знаряддя політичної влади поступово перетворюється у машину народовладдя; держава стає політичним регулятором суспільних відносин, гарантом, захисником інтересів і прав кожного громадянина; докорінно змінюються функції держави — головними стають регулюючі та захисні.

2. Освіта і суспільство знаходяться у безперервному взаємовпливі. Суспільство виступає соціальним замовником на громадянина, який би забезпечив власну життєдіяльність та сприяв розвитку і прогресу суспільства. Ця об’єктивна закономірність виступає як одна із радикальних умов успішної розбудови національної освіти та виховання і закріплена у низці документів історичної ваги.

3. Вивчення літературних джерел, досвіду роботи експериментальних загальноосвітніх шкіл, аналіз власного досвіду управління школою дозволило нам визначитися у тому, що провідною ідеєю виховання учнівської молоді є українська ідея, а пріоритетним напрямом — національно-демократичний. До внутрішньошкільних умов успішного національного виховання учнів належать: постановка мети і завдань виховання, визначення його змісту, вибір оптимальних принципів реалізації, пріоритетного напряму з врахуванням специфіки умов функціонування закладу освіти, національного середовища в регіоні, мікрорайоні, школі.

На основі системного підходу нами визначено і введено в науковий обіг такі поняття: система національного виховання як інтегративна сукупність змістових і діяльнісних компонентів, взаємодія яких спрямована на формування національного світогляду, свідомості, переконань особистості; мета і технологія її постановки, система змісту, принципів, умов, форм і методів національного виховання учнів у позакласній роботі.

У процесі дослідження розроблена, експериментально перевірена теоретична модель змісту системи національного виховання як інтегративної сукупності таких основних компонентів: громадянин-патріот-гуманіст; окреслено та систематизовано характерні ознаки кожного компонента, наявність яких виступає індикаторами сформованості національно вихованої особистості. Визначено комплекс педагогічно доцільних принципів управління системою національного виховання учнів у позакласній роботі: гуманізації, демократизації, єдності функцій навчання і виховання, народності, оволодіння культурно-історичним досвідом рідного краю, диференціації.

Внаслідок дослідження встановлена залежність між формами організації національного виховання учнів у позакласній роботі школи та змістом пріоритетного його аспекту, визначеного на певний період часу з урахуванням особливостей регіону, району, умов діяльності школи та управління нею, рівнів національної вихованості учнів, умов виховання в сім’ї.

4. На основі аналізу результатів формуючого експерименту встановлено, що рівень компетентності директорів експериментальних шкіл зріс на 0,11 і в результаті близько 0,91 респондентів виявили відповідні знання теорії і методики національного виховання учнів. Разом з тим чимала кількість педагогів, в т.ч. окремі директори, відчували утруднення у розкритті поняття “система національного виховання”, не досить чітко окреслювали свої функціональні обов’язки щодо його здійснення, неповно розкривали сутність української ідеї та шляхів її реалізації в сучасних умовах державотворення і формування ринкових відносин у сфері економіки.

5. Результати ретроспективного аналізу літератури та практичного досвіду з питань національного виховання учнів свідчать про те, що українська ідея національного виховання учнів школи має свій еволюційний шлях і в сучасних умовах набула нового дихання та наповнення новим змістом. Водночас лише окремими ученими і практиками вона розглядалася з позицій системного підходу. На основі системного підходу нами розроблено та впроваджено рекомендації щодо технології спостереження та аналізу змісту, форм організації та ефективності позакласних заходів з урахуванням їх специфіки; орієнтовну схему аналізу виховного позакласного заходу з проблем національного виховання учнів школи.

6. У процесі дослідження розроблена й апробована система критеріїв та методика оцінювання рівнів сформованості національно вихованої особистості. При цьому ми виходили з того, що “критерій” — це “відмінна ознака”, “мірило”. Інтегрованими критеріями виступали основні складові національно вихованої особистості учня — громадянина-патріота-гуманіста. Для кожного з цих компонентів окреслена система специфічних ознак, а для кожної ознаки — системи оціночних параметрів. За результатами експериментальної перевірки рівнів сформованості національно вихованої особистості учнів 1-4, 5-8 та 9-11 класів підвищилися відповідно на 0,10; 0,14 і 0,16, що свідчить про ефективність запровадження методичних рекомендацій щодо управління системою національного виховання учнів у позакласній роботі експериментальних загальноосвітніх шкіл. За допомогою даної методики можна виявити “вузькі місця” у системі національного виховання учнів загальноосвітніх шкіл, намітити шляхи їх подолання.

7. Серед експериментальних шкіл СШ №283 Ватутінського району м.Києва, яку очолює в якості директора здобувач, може слугувати прикладом різноманітності форм організації і управління національним вихованням учнів у позакласній роботі. У школі успішно функціонує учнівське об’єднання “Багаття”, яке діє відповідно до вимог Декларації прав людини, Конвенції про права дитини. Його мета — виховання громадянина своєї Батьківщини, патріота, гуманіста; задоволення потреб, нахилів та інтересів учнів у набутті знань та практичних навичок у різних сферах життєдіяльності. Об’єднання “Багаття” включає такі напрями виховання: художньо-естетичний, історико-краєзнавчий, етнографічний, спортивно-туристський. “Багаття” — це громадсько-самодіяль-не об’єднання дітей, підлітків та дорослих, створене на добровільній основі і ставить своїм завданням сприяти гуманістичному вихованню дітей, підлітків, молоді на основі загальнолюдських цінностей, норм моралі та традицій української і світової культури.

8. Теоретичну і практичну значущість має висновок про те, що національне виховання учнів у системі позакласної роботи загальноосвітньої школи не повинно розглядатися ізольовано від полікультурного простору, сфери урочної діяльності, де національні риси характеру дитини інтенсивно формуються засобами змісту навчальних предметів, національного духу того середовища, де живе і навчається дитина.

Основний зміст дисертації висвітлено в публікаціях:

1. Гнатюк В.М. Відчути причетність до розбудови держави // Рідна школа — 1996.— №10.— С.7-9.

2. Гнатюк В.М. Формування національної свідомості і світогляду учнів. Збірник статей: Навчально-виховні заклади на шляху реформування. К.— 1996.— С.65-75.

3. Гнатюк В.М. Особливості національного виховання школярів // Трибуна.— 1997.— №9-10.— С.24.

4. Гнатюк В.М. Формування творчого потенціалу особистості. Збірник наук. праць: Творча особистість вчителя: проблеми теорії і практики / Ред. кол.: Н.В. Гузій (відп. ред.) та ін. — К., УДПУ, 1997.— С.201-202.

5. Гнатюк В.М., Черниш П.М. Виховний ідеал — бути патріотом // Початкова школа — 1998.— №3.— С.36-40.

6. Гнатюк В.М. Управління системою національного виховання учнів загальноосвітньої школи. Методичний посібник.— К.: Оріяни, 1998.— 120с.

7. Гнатюк В.М. Позакласна робота та проблеми національного виховання. // Директор школи.— 1999.— 4 січня.— С.2-4.

8. Гнатюк В.М. Зміст і форми національного виховання учнів // Рідна школа.— 1999.— №9.— С.17-20.

9. Гнатюк В.М. Управління системою національного виховання учнів початкової школи // Початкова школа.— 2000.—№4.— С.1-4.

Анотація

Гнатюк В.М. “Управління системою виховання учнів у позакласній роботі загальноосвітньої школи”.— Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 — загальна педагогіка та історія педагогіки.— Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, Київ, 2000р.

Дисертаційна робота присвячена розробці та науковому обґрунтуванню теоретичної моделі змісту системи національного виховання учнів, яка в процесі дослідження визначена як інтегративна сукупність таких основних компонентів: громадянин-патріот-гуманіст; систематизації ознак кожного компонента, сформованість яких виступає індикаторами національно вихованої особистості.

Розроблено та експериментально перевірено функціональні обов’язки суб’єктів управління системою національного виховання учнів у позакласній роботі загальноосвітньої школи; критерії та методика оцінювання стану національної вихованості учнів; методика самовивчення і самоаналізу власної управлінської діяльності процесом національного виховання учнів. Управління системою національного виховання учнів у позакласній роботі — це інтеграція взаємодії суб’єктів процесу виховання на основі раціонального визначення та реалізації його методології, мети, змісту, форм і методів здійснення. У дисертації подані окремі приклади учнівського самоврядування, яке в органічному поєднанні з адміністративним управлінням сприяє підвищенню ефективності національного виховання учнів у позакласній роботі.

Ключові слова: система національного виховання, управління системою національного виховання, система змісту, система принципів, система умов, система форм, система методів, громадянин, патріот, гуманіст, національно вихована особистість.

Аннотация

Гнатюк В.Н. “Управление системой воспитания учащихся во внеклассной работе общеобразовательной школы”.— Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 — общая педагогика и история педагогики.—Центральный институт последипломного педагогического образования АПН Украины, Киев, 2000г.

Диссертация посвящена одной из актуальных проблем современности — управлению национальным воспитанием подрастающего поколения. На основе анализа отечественной и зарубежной литературы установлено, что в последние годы активизировалась работа ученых по исследованию этой проблемы. Но исследовались в основном ее отдельные компоненты: гражданское, патриотическое, моральное, гуманное, гуманитарное и др. воспитание учащихся школы. В основу нашего исследования положен системный подход и его разновидности, принципы демократизации, гумманизации, народности, единства функций обучения и воспитания, овладение культурно-историческим опытом родного края, дифференциации.

Результаты констатирующего эксперимента позволяют сделать выводы о том, что большинство общеобразовательных школ уделяют достаточно внимания вопросам национального воспитания учащихся и что руководители школ в основном владеют теорией и методикой управления системой национального воспитания (89%). Вместе с тем, часть директоров не сумела раскрыть сущность управления системой национального воспитания, нечетко представляла свои функции и обязанности относительно его осуществления. В связи с этим нами дано определение таких понятий, как “система национального воспитания”, “управление системой национального воспитания”, “система содержания национального воспитания”, “система форм и методов национального воспитания”, “национально воспитанная личность”.

Основой национального воспитания школьников является украинская идея, а приоритетным аспектом — национально-демократический. Содержание национального воспитания, формы и методы его реализации во внеклассной работе с учащимися обусловливаются в определенной мере особенностями региона, района, условиями работы школы, воспитания в семье. В процессе исследования нами разработана теоретическая модель содержания национального воспитания школьников, которая включает три основных компонента: “гражданин - патриот - гуманист”, разработаны системы характерных признаков этих компонентов, которые положены в основу разработки критериев и методики оценки уровней сформированности национально воспитанной личности. Критерии и методика экспериментально проверены и апробированы. Результаты экспериментальной проверки свидетельствуют о росте уровней воспитанности учащихся 1-4, 5-8, 9-11 классов соответственно на 0,10; 0,14; 0,16.

Положительному результату способствовали разработка и внедрение методических рекомендаций относительно анализа различного рода воспитательных мероприятий; функциональных обязанностей субъектов управления процессом национального воспитания и др.

Предложены практическим работникам школ примерные схемы анализа воспитательных мероприятий, с помощью которых можно повысить объективность оценки их проведения и выявить “узкие места” в работе учителей, воспитателей, руководителей различными формами внеклассной работы, наметить пути их устранения.

В диссертации приводится пример эффективного функционирования демократического объединения учащихся СШ №283 г. Киева “Багаття”, вокруг которого проводится большая воспитательная работа.

Ключевые слова: система национального воспитания, управление системой национального воспитания, система содержания, система принципов, система условий, система форм, система методов, гражданин, патриот, гуманист, национально воспитанная личность.

Annotation

Gnatyuk V.M. “Management of the pupils’ education system in out-of-school work of general education school” — Manuscript.

The dissertation aimed at receiving the degree of a candidate of pedagogic science specialty 13.00.01 — common pedagogic, history of pedagogic — Central Institute of post graduate pedagogical education of Academy of Pedagogical Science of Ukraine — Kyiv 2000.

The dissertation is based on scientific research of theoretical model of the contents of pupils’ national education system, which in the process of research has been defined as integrational totality of the main components: citizen-patriot-humanitarian; signs’ systematization of each component, forming of which are the indicators of the national educated person.

Functional duties of management of the pupils’ national education system in out-of-school work of general educational school; some criteria and methods of evaluating of the state of pupils’ national education; self-study and self-examination method of own administrative activity by the process of the pupils’ national education has been elaborated and experimentally checked up. Management by the system of pupils’ national education in out-of-school work — is the integration of interaction of fellows of the process of education on the basis of rational decision and realization it’s methodology, aims, contents forms and methods of fulfillment. In dissertation some examples of pupils’ self-government have been presented which is fundamental unity with administrative management favor the increase of efficiency of the pupils’ national education in out-of-school work.

Key words: national educational system, contents system, principles system, conditions system, principles system, conditions system, forms system, methods system, citizen, patriot, humanitarian, national educated person.