Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Халаїм Ніна Олексіївна

УДК 347.77(477)

Правова охорона промислових зразків в Україні

Спеціальність: 12.00.04 – господарське право;

арбітражний процес

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2000

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

кафедри господарського права

Щербина Валентин Степанович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, член-кореспондент

Академії правових наук України,

Заслужений юрист України

Мироненко Наталія Михайлівна

заступник директора Інституту права

Міжрегіональної Академії управління персоналом

кандидат юридичних наук

Третьякова Вікторія Григорівна

завідуюча відділом з гуманітарних та міжнародних питань, гармонізації законодавства із законодавством

країн членів ЄС та захисту прав людини Головного науково-експертного управління

Апарату Верховної Ради України

Провідна установа: Інститут економіко-правових досліджень НАН України,

м. Донецьк

Захист відбудеться “_24_”_квітня_ 2001 року о _12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06. при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (252033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд.253).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (252033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розіслано “23”березня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат юридичних наук Боднар Тетяна Валеріївна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Актуальність проблеми удосконалення законодавства у сфері охорони об’єктів інтелектуальної власності обумовлена необхідністю реалізації завдання подолання кризових явищ у вітчизняній економіці та її інтеграції у світовий ринок для набуття Україною статусу повноправного члена світового співтовариства. Сучасний розвиток світового товарного ринку свідчить про можливість створення нових конкурентноздатних видів продукції лише за умови впровадження у виробництво об’єктів інтелектуальної власності, в тому числі промислових зразків. Однак значні капіталовкладення підприємця на інноваційну діяльність можливі за умови існування розвинутої ефективної системи правової охорони об’єктів інтелектуальної власності. На сьогоднішній день у світі існує вже розвинутий міжнародний ринок патентів та ліцензій, в той же час для розвитку національного ринку у цій сфері, який знаходиться на початковій стадії формування, необхідним є саме вдосконалення законодавства з приводу охорони об’єктів інтелектуальної власності..

Нагальна необхідність гармонізації вітчизняного законодавства у сфері охорони об’єктів інтелектуальної власності з міжнародними стандартами зумовлена також напрямомспрямуванням зовнішньої політики України на вступ до Світової організації торгівлі (далі - СОТ). Головною умовою членства ув СОТ є приєднання України до Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Однією з основних угод в системі ГАТТ є Угода про торгові аспекти прав інтелектуальної власності (далі – Угода TRIPS). У зв’язку з цим особливоїу гостротиу набуває проблема вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері інтелектуальної власності з метою приведення його у відповідність до норм Угоди TRIPS.

З прийняттям у 1993 році Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” законодавець визнав для промислових зразків виключною патентну форму охорони, що чим визначиває принципово новий підхід до правового забезпечення здійснення права на цей об’єкт інтелектуальної власності. Вказане. За часів існування Радянського Союзу переважна більшість промислових зразків охоронялись авторськими свідоцтвами. Тому Україна не успадкувала досвіду та правових напрацювань у сфері патентної охорони цього об’єкту. Все це зумовлює нагальну необхідністьпотребу в проведеннія досліджень у цьому напрямі.

Ступінь наукової розробленості теми. Вибір даної теми як предмету дисертаційного дослідження обумовлений в певноюій міроюі тією обставиною, що відсутністю в Україні відсутні розробоки, які б створювали цілісне наукове уявлення про промисловий зразок як об’єкт промислової власності і функціонування права на промисловий зразок у сфері господарювання. Більшість публікацій, що охоплюють питання правової охорони промислових зразків, висвітлюють окремі проблемні аспекти або побудовані на узагальненні чинного законодавства України та переслідують навчальну мету.

У вітчизняній юридичній літературі не наданоприділено достатньої уваги дослідженню природи промислового зразка як результату творчості і, разом з тим, правового явища. Сьогодні відсутнє законодавче визначення “суттєвих ознак промислового зразка”. Не одержали наукової оцінки критерії охороноздатності промислового зразка. У вирішенні проблеми охорони програмних продуктів не приділено уваги дослідженню патенту на промисловий зразок як можливого способу охорони. Залишається актуальним дослідження природи патенту як правового явища.

На сьогоднішній день Ппотребують розробки засоби попередження порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності, в тому числі промисловпромисловіих зразкиів.

Чинному законодавству про охорону прав на промислові зразки властива як наявність значних прогалин, так і термінологічна недосконалість.

Головною метою та завданням дисертаційної роботи було визначення поняття промислового зразка як об’єктау промислової власності, правовий аналіз існуючих у вітчизняному законодавстві та законодавстві США і західноєвропейських країн форм і методів правового забезпечення охорони промислових зразків, функціонування права на промисловий зразок у сфері господарювання та розроблення пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства з приводу охорони промислових зразків. Для цього поставлено наступні задачі:

дослідити співвідношення з правової точки зору співвідношення промислового зразка та результатів художнього конструювання і творів декоративно-прикладного мистецтва;

здійснити комплексний правовий аналіз норм вітчизняного законодавства, що стосуються охорони промислових зразків;

з’ясувати можливості та раціональні межі використання зарубіжного досвіду охорони промислових зразків та функціонування патентної форми охорони цього об’єкта промислової власності.

Виходячи з цього, об’єктом дисертаційного дослідження є промисловий зразок як об’єкт промислової власності, а також правові аспекти функціонування права на промисловий зразок.

Предметом дослідження є поняття промислового зразка як об’єкта охорони, правовідносини, що виникають з приводу патентної охорони промислового зразка, зокрема при виникненні та здійсненні права на промисловий зразок, а також попереджувальні судові засоби захисту виключного права на промисловий зразок.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження побудоване на застосуванні діалектичного, логічного, порівняльно-правового та системного методів дослідження. Також щодо дослідження судових засобів, спрямованих на попередження порушень виключного права патентоволодільця В Законі України “Про охорону прав на промислові зразки” використовується термін “власник патенту”, однак, уявляється більш коректним термін “володілець” патенту, тому в дисертації застосовується саме термін “володілець патенту” чи “патентоволоділець”. Аргументацію подано наведено у підрозділі 3.2. роботи. застосовано метод порівняльно-правового аналізу, при дослідженнія роботодавця як суб’єкта права на промисловий зразок застосовано історичний метод, дослідження меж права на промисловий зразок здійснено з використанням системно-структурного підходу.

Нормативну базу дисертації становить як міжнародне законодавство у сфері охорони об’єктів інтелектуальної власності, зокрема, Паризька конвенція з поз охорониіи промислової власності, Угода про торгові аспекти прав інтелектуальної власності, так і національне законодавство у галузі інтелектуальної власності, і в першу чергу, Закон України “Про охорону прав на промислові зразки”, Закон України “Про авторське право та суміжні права”, Закон України “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі”, Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, Закон України “Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції”, Арбітражний процесуальний кодекс України.

Разом з тим, в дисертації значну увагу присвячено аналізу спеціального законодавства, що регламентує охорону промислових зразків, та патентного законодавства Росії, США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Австрії, країн Бенілюксу, Японії, Іспанії, Італії, Швейцарії.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять роботи вчених, починаючи з дореволюційного періоду і закінчуючи найсучаснішими. В ході дослідження певних питань використано розробки зарубіжних правознавців у сфері охорони об’єктів інтелектуальної власності. Зокрема основою дослідження є роботи Андрощука Г.О., Братуся С.М., Гаврилова Е.П., Гальперіна Л.Б., Гордона М.В., Дахна І.І., Дементьєва В.Н., Дозорцева В.А., Дюма Р., Іонаса В.Я., Каткова В.Д., Кучінскаса Л.А., Лаптєва В.В., Маміофи Й.Е., Мартем’янова В.С., Михайлової Л.О., Мухопада В.І., Наменгенова К.Н., Нікітіної М.І., Райгородського М.О., Селякова В.О., Сергеєва О.П., Флєйшиц К.А., Чернишової С.О., Шершеневича Г.Ф., Штумпфа Г., Щербини В.С., Юрченка О.К., Cordon S.E., Daniel J. Kluth, Robertson R., Steven W., William T. Fryer, ІІІ, Zaitlen R. та інших.

Для глибини поглиблення дослідження також використано роботи науковців у галузі художнього конструювання Горіної Г.С., Савельєвої І.В., Шубіна Г.Г.

Емпіричною основою дисертаційного дослідження стали результати узагальнень вітчизняної та зарубіжної адміністративної та судової практики з питань охороноздатності промислового зразка.

Також з огляду на незначну вітчизняну судову практику з питань порушення патенту на промисловий зразок, використано матеріали зарубіжної судової практики у цьому напрямі.

Наукова новизна дослідження. За результатами дисертаційного дослідження сформульовано наступні положення, які містять наукову новизну:

законодавче визначення промислового зразка як результату художнього конструювання не відповідає його правовій природі як об’єкта промислової власності. Промисловий зразок є правовим явищем – об’єктом охорони промислової власності, але одночасно і окремою формою інтелектуального досягнення, що являє собою рішення зовнішнього вигляду промислового виробу, яке не продиктоване його функцією. Цей об’єкт охорони складається з таких аспектів дизайнерської розробки (результату художнього конструювання) або твору декоративно-прикладного мистецтва, які створюють зовнішній вигляд промислового виробу;

суттєві ознаки промислового зразка - це ознаки, що впливають на формування естетичних та/або ергономічних особливостей зовнішнього вигляду виробу і проявляються у формі, конфігурації виробу, малюнку, розфарбуванні, матеріалі, з якого виготовлено виріб, або в їх поєднанні;

законодавче визначення новизни промислового зразка необхідно доповнити положенням про те, що промисловий зразок не визнається таким, що відповідає вимозі новизни, якщо хоча б одна з його суттєвих ознак відтворює знак для товарів і послуг і, тим самим, порушує право на нього, яке належить іншій особі;

авторське право та законодавство про знаки для товарів і послуг не можуть забезпечити повноцінну охорону програмних продуктів. Такі види зовнішнього виразу комп’ютерної програми як зображення на дисплеї, піктограма, інтерфейс мають ознаки промислового зразка та можуть одержати охорону за нормами Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”;

право на промисловий зразок складається з особистого (немайнового) права авторства та виключного (майнового) права, що складається ззмістом якого є монопольнеого правоа використанняовувати промисловий зразокоб’єкта та права розпорядженняатися монопольним правом використання об’єкта. Такий повний зміст може належати лише авторові – патентоволодільцю. Всім іншим патентоволодільцям може належати виключне (майнове) право на промисловий зразок;

реалізація виключного права на промисловий зразок можлива і має сенс лише у сфері господарської діяльності, через що відносини, які виникають з приводу реалізації виключного права, є предметом правового регулювання господарського права;

введення в господарський оборот виробу, що міститьвиготовленого із застосуванням запатентованогоий промисловогоий зразока, - це вчинення юридичних дій, внаслідок яких цей виріб бере участь в процесі здійснення господарської діяльності, тобто діяльності по виробництву та обміну товарами;

патент на промисловий зразок виконує наступні функції:

є підставою для виникнення права на промисловий зразок;

встановлює (надає) виключне право на промисловий зразок;

забезпечує виключне право на промисловий зразок примусовою силою держави;

є засобом перетворення виключного права на промисловий зразок у товарну форму;

уявляється доцільним звільнити позивачів-господарюючих суб’єктів у спорах про порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності від обов’язку доарбітражного врегулювання;

в разі наявності у господарюючого суб’єкта - патентоволодільця обґрунтованих підстав вважати, що існує реальна загроза порушення патенту і це може спричинити йому збитки, він повинен мати право звернутись до арбітражного суду за винесенням попереджувальної ухвали ще до подання позову по суті справи.

На підставі цих висновків розроблені пропозиції щодо внесення відповідних змін до законодавства України. Обґрунтування необхідності запропонованих змін до законодавства, а також зміст пропозицій викладено у дисертаційній роботі.

Наукове та практичне значення дисертаційного дослідження полягає в розробці положень, які сприяють створенню цілісного уявлення про промисловий зразок як об’єкт промислової власності та об’єкт патентної охорони. З’ясування правової природи цього об’єкта дозволяє усунути термінологічні неточності легального визначення промислового зразка.

Критичний аналіз умов надання патентної охорони промислового зразка дає можливість виявити шляхи удосконалення законодавства в цьому напрямі.

Дослідження зовнішнього виразу комп’ютерної програми, як об’єкта промислового зразка, дозволяє по-новому поглянути на промисловий зразок іта використовувати його можливості у вирішенні проблеми розробки оптимальної охорони програмних продуктів.

Класифікація та аналіз меж патентної монополії з точки зору визначення їх сутності, а також відповідності нормам Угоди TRIPS дають змогу розробити пропозиції щодо удосконалення вітчизняного законодавства.

Потреба у легальному визначенні поняття “введення в господарський оборот виробу, що міститьвиготовленого із застосуванням запатентованогоий промисловогоий зразока” викликана тим, що ця категорія застосовується у визначенні змісту права на виключне використання промислового зразка, що надається патентом, а також для формулювання “принципу вичерпання права” на промисловий зразок.

Практичне значення мають пропозиція щодо запровадження попереджувальної ухвали як засобу судового захисту виключного права господарюючого суб’єкта, спрямованого на недопущення нанесення збитків, які можуть бути спричинені порушенням виключного права, та визначення механізму її дії.

Більшість теоретичних висновків, які є результатами дисертаційного дослідження, втілено у пропозиціях дисертантки щодо удосконалення вітчизняного законодавства у сфері охорони об’єктів інтелектуальної власності.

Положення дисертації можуть бути використані при підготовці підручників і навчальних посібників, методичних розробок з курсу “Право промислової власності”, спецкурсу “Патентно-ліцензійна робота на підприємстві” для студентів юридичних вузів. Окремі положення, сформульовані у дисертаційному дослідженні, носять дискусійний характер і можуть слугувати базою для подальшого наукового дослідження проблеми правової охорони промислових зразків та загальних питань патентної охорони.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на науково-практичному семінарі аспірантів юридичного факультету (15 грудня 1999 року), на науково-практичному семінарі “Цивільний і Господарський кодекси в Україні: сфера правового регулювання”, що проводився Верховною Радою України, Академією правових наук України та Науково-дослідним інститутом приватного права і підприємництва АПрН України (25 квітня 2000 року).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у п’ятьох публікаціях у фахових виданнях.

Структура дисертації та послідовність її частин обумовлені предметом, метою та завданням дослідження. Дисертація складається з вступу, 4 розділів, 12 підрозділів, висновків, списку використаної літератури та нормативних матеріалів. Обсяг дисертації становить 196513 сторінокуи, з яких 17 сторінок займає список використаної літератури та нормативних матеріалівих джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Промисловий зразок як об’єкт правової охорони”, що складається з чотирьох підрозділів, досліджується поняття промислового зразка як об’єктау охорони, способи та умови надання охорони.

У першому підрозділі “Поняття промислового зразка” проводиться аналіз легальних та теоретичних визначень промислового зразка. Виходячи із суті промислового зразка як рішення зовнішнього вигляду промислового виробу, дисертантка досліджує ті результати творчості, що проявляються у “формі” виробу: дизайнерські рішення та твори декоративно-прикладного мистецтва. Аналізуючи визначення “дизайну”, що міститься у спеціальній літературі, вонаавтор з’ясовує, що дизайн (у вузькому значенні художнє конструювання) має на меті формування як естетичних, так і функціональних якостей предметногої середиовища. Таким чином, промисловий зразок, як об’єкт правової охорони, не є тотожнійм “результату творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання”, оскільки охоплює лише ті риси, що проявляються у зовнішньому вигляді виробу. Крім того, “форму” виробу можуть створювати і твори декоративно-прикладного мистецтва (наприклад, вази, сервізи, шпалери тощо).

На підставі проведеного аналізу дисертантка робить доходить висновоку, що промисловий зразок є правовим явищем – об’єктом промислової власності, але одночасно і окремою формою інтелектуального досягнення, що являє собою рішення зовнішнього вигляду промислового виробу, яке не продиктоване його функцією. Цей об’єкт охорони складається з таких аспектів дизайнерської розробки (результату художнього конструювання) або твору декоративно-прикладного мистецтва, які створюють зовнішній вигляд промислового виробу.

Підсумовуючи проведене дослідження поняття промислового зразка як об’єкта правової охорони, автор пропонує змінити легальне визначення промислового зразка, що міститься у статті 1 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”, виклавши його як “рішення зовнішнього вигляду промислового виробу, не зумовлене його функціональним призначенням”. В цьому визначенні відображається промисловий зразок (“форма” виробу) саме як самостійний інтелектуальний продукт, що має власну цінність. “Форма” ж виробу, яка продиктована його функціональним призначенням, не має власної інтелектуальної цінності. Їй надається охорона в межах охорони самого виробу як корисної моделі або винаходу, якщо такий виріб відповідає вимогам охороноздатності, що пред’являються до цих об’єктів.

Досліджуючи момент виникнення промислового зразка як об’єкта промислової власності, дисертантка доханалізує погляди вчених з цього приводу, норми вітчизняного та зарубіжного законодавства та приходить до висновку, що не слід пов’язувати момент виникнення промислового зразка як об’єкта промислової власності з наданням охорони за нормами патентного права, оскільки естетичний, оригінальний, новий зовнішній вигляд промислового виробу виникає об’єктивно. Його охорона може здійснюватись і опосередковано через охорону авторським правом дизайнерського рішення або твору прикладного мистецтва, які створюють промисловий зразок.

Дисертантка порушуєіднімає проблему охорони промислових зразків, що мають короткий час актуальності (модний одяг, модельне взуття тощо). Ця їх особливість робить недоцільним одержання патенту на промисловий зразок, однак потреба в охороні таких промислових зразків залишається. Закон України “Про авторське право та суміжні права” у статті 7 виключає промисловий зразок із сфери авторсько-правової охорони. Існуюче визначення промислового зразка, що міститься у статті 1 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”, ототожнює його з результатом художнього конструювання. Звідси виходить, що цей об’єкт творчості не охороняється нормами авторського права.

В дисертації робиться висновок про необхідність включення результату художнього конструювання до об’єктів, що охороняються авторським правом (стаття 5 Закону України “Про авторське право та суміжні права”), визначивши його як твір у галузі художнього конструювання, що являє собою вирішення промислового виробу у вигляді креслення, моделі, ескізу.

У другому підрозділі “Охорона промислових зразків за законодавством про охорону прав на знаки для товарів і послуг та за законодавством про захист від недобросовісної конкуренції” автор досліджує правові аспекти трансформації промислового зразка у товарний знак. З цією метою аналізується зарубіжна практика та підходи зарубіжних законодавців щодо можливості охорони зовнішнього вигляду виробу як товарного знаку. Висновком дослідження, проведеного дисертанткою, є положення, що промисловий зразок може бути об’єктом охорони законодавством про знаки для товарів і послуг, однак, така охорона фактично розповсюджуєтьсяпоширюється лише на певні аспекти промислового зразка.

В результаті аналізу особливостей застосування норм Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” відносно щодо охорони промислових зразків, в роботі зазначаєтьсявказується, що норма статті 6 вказаного Закону не надає безпосередньо охорони промисловому зразку, а отже, не можна погодитись з тим, ніби ця норма штучно продовжує патентну монополію на промисловий зразок. Актом недобросовісної конкуренції вітчизняний законодавець визнає не сам факт копіювання промислового зразка, а використання позитивного іміджу виробів, зовнішній вигляд яких асоціюється у споживача з конкретним господарюючим суб’єктом. Отже, об’єктом охорони виступає не власнео промисловий зразок, а ділова репутація господарюючого суб’єкта, яка сформувалась внаслідок використання цього промислового зразка.

У третьому підрозділі “Промисловий зразок як об’єкт патентної охорони” досліджуються умови охороноздатності промислового зразка.

У законодавчому визначенні новизни промислового зразка та обсягу охорони, що надається патентом на промисловий зразок, використовується поняття “суттєві ознаки промислового зразка”, тлумачення якого не дається в жодному нормативно-правовому акті України стосовно промислових зразків. На думку автора, необхідним є визначення на рівні закону цієї правової категорії, тому в роботі пропонується п.ункт 2 статті 5 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” викласти у наступній редакції: “Суттєвіими ознаками промислового зразка - цевизнаються ознаки, які що впливають на формування естетичних та/або ергономічних особливостей зовнішнього вигляду виробу, і проявляються у формі, конфігурації виробу, малюнку, розфарбуванні, матеріалі, з якого виготовлено виріб, або в їх поєднанні”. Запропоноване формулювання дозволяє розглядати як промисловий зразок твори декоративно-прикладного мистецтва, які можуть мати лише естетичні властивості, та дасть змогу реєструвати промислові зразки, що створюють зовсім нове враження завдяки матеріалу.

Аналізуючи законодавче формулювання вимоги “новизни”, дисертантка приходить доходить до висновку, що прив’язка до “сукупності суттєвих ознак” промислового зразка може стати причиною конфлікту між правом на промисловий зразок та правом на знак для товарів і послуг. Такий висновок випливає з того, що окремо взята ознака може бути не новою, але їх сукупність – відповідатиме вимозі новизни. Автор вважає, що така позиція законодавця не враховує можливостіість, коли хоча б одна з ознак промислового зразка відтворює знак для товарів і послуг, право на який належить іншій особі. Особливо це актуально по відношенню до промислових зразків-етикеток. Враховуючи подібні ситуації, дисертантка пропонує доповнити п.2 статті 6 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” наступним положенням: “При цьому промисловий зразок не визнається таким, що відповідає вимозі новизни, якщо хоча б одна з його суттєвих ознак відтворює знак для товарів і послуг і, тим самим, порушує право на нього, що належить іншій особі”. А

На підставі дослідження промислового зразка як об’єкта патентної охорони та аналізу відповідних норм зарубіжного законодавства з приводу промислових зразків, автором пропонується ввести додатковий критерій охороноздатності промислового зразка - “оригінальність”, що відображає унікальність патентоздатного промислового зразка та підкреслює приналежність цього об’єкта до сфери естетичного. В роботі запропоноване наступне визначення “оригінальності”: “Промисловий зразок визнається оригінальним, якщо його суттєві ознаки, що впливають на формування естетичних особливостей виробу, або/та їх комбінації відзначаються своєрідністю”. Аналізуючи перелік об’єктів, які законодавець виключив із сфери дії Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”, дисертантка дійшла висновку, що цей перелік доцільно доповнити ще двома групами об`єктів, а саме: рішеннями зовнішнього вигляду виробу, що обумовлені виключно технічною функцією виробу та рішеннями зовнішнього вигляду виробу, який не оглядається при експлуатації.

У четвертому підрозділі “Програмний продукт як об’єкт охорони правом на промисловий зразок” дисертанткою вперше у вітчизняній літературі досліджується можливість застосування патентної охорони промислових зразків з метою вирішення проблеми охорони програмного продукту. В роботі зазначається, що складність у визначенні оптимального способу охорони програмних продуктів викликана комплексністю цього об’єкта, який існує в кількох формах, кожна з яких має свої властивості, що потребують своєрідного підходу до вибору способу охорони. На підставі аналізу різних форм існування програмного продукту та дослідження зарубіжної практики, та ознак промислового зразка дисертантка висловлює думку, що авторське право та законодавство про товарні знаки не можуть забезпечити повноцінну охорону програмних продуктів. Такі види зовнішнього виразу комп’ютерної програми як зображення на дисплеї, піктограма, інтерфейс мають ознаки промислового зразка та можуть одержати охорону за нормами Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”. таку форму існування програмного продукту як зовнішній вираз комп’ютерної програми, куди належать: зображення на дисплеї; піктограма; інтерфейс програми, цілком можливо розглядати як промисловий зразок. Ці об’єкти становлять “форму” комп’ютерної програми та візуально сприймаються споживачем програми. На сьогоднішній день програмні продукти можуть виконувати різні функції: навчальну, розважальну, все більше програмний продукт виступає в ролі засобу виробництва. Зручність користування комп’ютерною програмою, що досягається завдяки удосконаленню вказаних зовнішніх виразів комп’ютерної програми, їх привабливість, оригінальність є одними з найважливіших чинників, які враховуються при придбанні програмного продукту. Можливість їх використання виробником у багатьох створених ним програмних продуктах вимагає зумовлює потребу в надійнійої охороніи для вказаних цих об’єктів, що не здатне забезпечити в повній мірі авторське право. Дисертантка піддає аналізу переваги патенту на промисловий зразок порівняно з авторсько-правовою охороною для зовнішніх виразів комп’ютерної програми і придоходить до висновку, що патент на промисловий зразок є більш надійним, порівняно з авторським правом, способом охорони для вказаних об’єктів.

Другий розділ “Суб’єкт права на промисловий зразок” складається з двох підрозділів.

У першому підрозділі “Поняття суб’єкта права на промисловий зразок” дисертанткою визначається коло суб’єктів права на промисловий зразок. В результаті дослідження дисертантка дійшла висновку, що право на промисловий зразок виникає після надання йому спеціальної охорони за нормами Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”. В разі надання авторсько-правової охорони або за Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” виникає право на твір або право на товарний знак. Звідси випливає, що і суб’єкт права на промисловий зразок виникає в разі надання цьому об’єкту охорони за нормами патентного права. Дисертантка вважає, що необхідно розмежовувати видачу патенту та видачу охоронного документа – патентної грамоти. В роботі вказується, що офіційна публікація про видачу патенту на промисловий зразок та його державна реєстрація визначають момент видачі патенту за Законом України “Про охорону прав на промислові зразки”. Видача патенту, на думку дисертантки, є юридичною підставою для виникнення права на промисловий зразок і визначає момент, коли з’являється у правовідносинах з приводу промислового зразка суб’єкт, якому належить назване право. Отже дисертантка вважає, що суб’єктом права на промисловий зразок є правомочна особа, якій належить право на промисловий зразок. В результаті проведеного в роботі дослідження щодо осіб, які на законних підставах можуть здійснювати використання запатентованого промислового зразка, дисертантка дійшла висновку, що суб’єктом права на промисловий зразок є патентоволоділець. Всі інші суб’єкти, що які законно здійснюють використання промислового зразка, не набувають права на промисловий зразок.

В роботі приділяється увага проблемі регулювання одержання патенту на промисловий зразок, створений кількома особами. Автор здійснює розмежування створення промислового зразка кількома особами на створення: кількома особами спільно (співавторство); на підставі або з використанням об’єктау авторського права, створеного іншою особою; шляхом об’єднання елементів, створених різними особами; кількома особами незалежно один від одного. Підсумовуючи результати дослідження, дисертантка пропонує викласти пункт 2 статті 7 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” у наступній редакції: “Рівні права на одержання патенту на промисловий зразок мають:

- співавтори – тобто особи, які створили промисловий зразок спільною творчою працею;

- автор промислового зразка та автор твору мистецтва, який було використано для створення суттєвих ознак промислового зразка, якщо угодою між ними не встановлено інше”.

На практиці можливі випадки, коли заявки на тотожній промисловий зразок подаються в один день різними особами. Подібний випадок іноді в юридичній літературі відносять до співавторства, що виникає в силу закону. Не погоджуючись з можливістю співавторства на примусових засадах, дисертантка пропонує сприйняти напрацювання російського законодавця та вирішити проблему визначення пріоритету у разі одночасного подання заявки на одержання патенту на тотожній промисловий зразок, створений незалежно, шляхом законодавчого врегулювання – надання пріоритету особі, що вислала заявку раніше чи заявка якої має більш ранній вхідний номер.

У другому підрозділі “Господарюючий Ссуб’єкт господарювання як суб’єкт права на промисловий зразок” дисертантка визначає способи одержання господарюючим суб’єктом права на промисловий зразок і приділяє окрему увагу дослідженню правових аспектів набуття господарюючим суб’єктом-роботодавцем права на промисловий зразок. В роботі просліджується еволюція розвитку вітчизняного правового регулювання “службових” промислових зразків, а також аналізуються найбільш розповсюджені поширені принципи правового регулювання цього питання в зарубіжних країнах, і зокрема, умови набуття роботодавцем права на одержання патенту. На думку автора, ознаки “службового” промислового зразка, встановлені у вітчизняному законодавстві - створення його у зв’язку з виконанням службових обов’язків або у зв’язку з виконанням доручення роботодавця (стаття 8 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”), - мають нечітке формулювання, що припускає широкий спектр тлумачень. Тому в роботі пропонується конкретизувати їх, виклавши п.ункт 1 статті 8 вище згаданого Закону у наступній редакції: “Право на одержання патенту має роботодавець у наступних випадках: якщо промисловий зразок створено у зв’язку з виконанням службових обов’язків, що передбачають художню або художньо-конструкторську діяльність, та закріплені в трудовому договорі (контракті) чи документах роботодавця або у зв’язку з виконанням доручення роботодавця, що полягає у постановці завдання в письмовій формі, з метою вирішення якого може бути створено промисловий зразок”. Дисертантка розглядає питання регламентації відносин роботодавця та авторів промислового зразка, якщо хоча б один з них не є працівником роботодавця, або якщо створення промислового зразка не входило до службових обов’язків такої особи і не мало місце доручення роботодавця. Результатом дослідження є пропозиція щодо доповнення статті 8 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” пунктом 3 у наступній редакції: “В разі створення промислового зразка кількома особами, в тому числі тими, на яких не розповсюджується положення пункту 1 цієї статті, такі особи та роботодавець мають рівні права на одержання патенту, якщо угодою між ними не встановлено інше”.

Третій розділ роботи “Зміст права на промисловий зразок” складається з чотирьох підрозділів.

У першому підрозділі “Поняття права на промисловий зразок” розглядається дискусія щодо змісту суб’єктивного права на об’єкт інтелектуальної власності. Дисертантка дотримується позиції щодо умовності терміну “право інтелектуальної власності” та, конкретизуючи дослідження змістом права на промисловий зразок, вважає, що його змістом є симбіозвоно складається з виключного (майнового) права та особистого (немайнового) права авторства. Змістом вВиключногое правао складається зє монопольнеого правоа використання об’єкта, та правоа розпорядженняатися монопольним правом використання об’єкта. Монопольний характер права використання означає, що його суб’єкт може не лише сам використовувати об’єкт, але і заборонити його використання будь-кому. В роботі вказується, що повний зміст права на промисловий зразок може належати лише авторові (оскільки особисті немайнові права є невідчужуваними), всі інші особи патентоволодільці можуть мати право на промисловий зразок, що містить лише майновий зміст – виключне право.

З метою комплексного дослідження права на промисловий зразок, в роботі приділяється увага проблемі змісту права авторства на промисловий зразок та моменту його виникнення. З цього приводу в юридичній літературі висловлюються три основні погляди: право авторства виникає з моменту об’єктивізації результату творчості; існують попереднє та оформлене права авторства; право авторства на об’єкт, що охороняється патентом, в тому числі промисловий зразок, виникає з моменту надання йому спеціальної охорони патентом. В результаті дослідження дисертантка формулює висновок, що доцільно розрізняти момент виникнення права авторства на промисловий зразок у значенні результату творчості та на промисловий зразок як об’єкт охорони патентом. Дисертантка вважає, що розглядаючи промисловий зразок як один з результатів творчої діяльності особи, слід погодитись, що з моменту його створення у автора виникає право авторства, яке є одним з природних прав людини і забезпечується нормами Конституції України (стаття 54). Однак, рРозглядаючи промисловий зразок як об’єкт охорони патентом, можна говорити про спеціальне право авторства, для виникнення якого необхідно, щоб виникло право на промисловий зразок. Дисертантка дотримується думки, що право авторства на промисловий зразок носить довічний, а не безстроковий характер. Це випливає з того, що воно є суб’єктивним правом: немає суб’єкта, немає і суб’єктивного права. Крім цього, принципова неможливість відчуження права авторства означає, що після смерті автора це право не може перейти до іншої особи. На думку дисертантки, право авторства, котре надається за Законом України “Про охорону прав на промислові зразки”, на сьогоднішній день є декларативним, оскільки не визначені повноваження автора промислового зразка щодо здійснення його права авторства. Результати дослідження викладено у запропонованій редакції п. 4 статті 7 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”: “Автору промислового зразка належить право авторства, яке є невідчужуваним особистим правом. Право авторства на промисловий зразок виникає виникає зв моменту публікації відомостей про видачу патенту на промисловий зразок і охороняється протягом життя автора.

Право авторства на промисловий зразок полягає у праві автора бути згаданим як такий в будь-якій публікації, документації з приводу промислового зразка.

Порушенням права авторства вважаються будь-які дії, що можуть ввести в оману стосовно дійсного автора промислового зразка”.

У другому підрозділі “Правова природа патенту на промисловий зразок” вперше у вітчизняній юридичній літературі досліджується патент на промисловий зразок як правове явище. Дисертантка досліджує сутність патенту шляхом визначення функцій, які він виконує. В роботі виділяються наступні функції патенту:

патент є підставою для виникнення права на промисловий зразок, оскільки засвідчує відповідність об’єкта умовам патентоздатності, пріоритет та право авторства на промисловий зразок;

встановлює (надає) виключне право на промисловий зразок;

патент забезпечує виключне право на промисловий зразок примусовою силою держави - . Цця функція випливає з того, що патент видається компетентним державним органом, і надаючи право, що носить абсолютний характер, держава зобов’язує всіх інших осіб не порушувати цього права. Хоча патентоволоділець сам відслідковує порушення свого патенту, патент – є правом, що захищається у судовому порядку;

патент є засобом перетворення виключного права на промисловий зразок у товарну форму. Саме патент робить можливим зробити виключне право об’єктом зобов’язальних правовідносин.

Аналізуючи природу патенту як правового явища та його визначення, що містяться у зарубіжному законодавстві, дисертантка приходить доходить до висновку про необхідність розмежування “патенту” та “патентної грамоти” – охоронного документу. Факт володіння патентом закріплюється шляхом внесення відомостей до Державного реєстру патентів України на промислові зразки. Дисертантка звертає увагу на термінологічну невідповідність, яка існує у вітчизняних нормативних актах: використовується як термін “власник патенту”, так і термін “володілець патенту”. Автор дотримується думки про необхідність закріплення у вітчизняному законодавстві єдиного терміну для позначення суб’єкта права на промисловий зразок – “володілець патенту”. В роботі зазначається, що не можна розглядати як окремі категорії право на патент та право, що надається патентом. Оскільки не можна передати право на патент, не передаючи при цьому виключне право, що ним надається, і, відповідно, не можна передати виключне право, що випливає з патенту, не передавши при цьому патент. Тобто патент, на думку дисертантки, це правова форма права на об’єкт (промисловий зразок), а право, що ним надається – зміст. Однак, ці форма та зміст є нерозривно пов’язаними.

У третьому підрозділі “Виключне право на промисловий зразок у сфері господарювання” дисертантка досліджує правову сферу, в якій здійснюється виключне право на промисловий зразок. Виходячи із суті промислового зразка та його призначення – підвищувати конкурентнноздатність виробу, зрозуміло, що цей об’єкт створюється для втілення у промислове виробництво. Це підтверджується вимогою патентоздатності промислового зразка – промислова придатність. Ергономічність промислового зразка, що проявляється у зручності, комфортабельності виробу, та його естетичність досягається перш за все з тією метою, щоб підвищити товарні якості виробу, в якому застосовується промисловий зразок, збільшити попит на нього, а отже збільшити обсяги його реалізації – та, відповідно, прибуток. В роботі зазначається, що сучасні економічні перетворення трансформують процес створення промислових зразків у цілеспрямовану діяльність, що визначається перш за все економічною доцільністю. Аналізуючи природу відносин щодо створення промислових зразків, автор приходить до висновку, що у більшості випадків вони органічно пов’язані з відносинами по виробництву товарів, а отже, охоплюються сферою господарювання. В результаті дослідження дій, що складають зміст виключного права на використання промислового зразка, (виготовлення, пропонування для продажу, введення в господарський оборот або зберігання в зазначених цілях виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка), дисертантка вказує, що патент, створюючи монопольне становище для суб’єкта права на промисловий зразок, тим самим виступає як засіб досягнення переваг у конкурентній боротьбі на ринку певного товару. На думку дисертантки, все це свідчить про те, що мета права на промисловий зразок – надати суб’єкту можливість отримати майнові вигоди від використання результату, створеного завдяки витраченим зусиллям, часу, коштам. Одержання патенту передбачає послідуючий наступний вихід суб’єкта права на ринок виробництва певного товару. Як підсумок в роботі вказується, що реалізація виключного права на промисловий зразок можлива і має сенс лише у сфері господарської діяльності, через що відносини, які виникають з приводу реалізації виключного права є предметом правового регулювання господарського права.на тісний зв’язок виключного права на промисловий зразок з господарською, в тому числі підприємницькою, діяльністю: поза цією діяльністю вказане право не реалізується і позбавлене будь-якого смислу. Крім того, правове регулювання відносин з приводу реалізації виключного права потребує поєднання приватних та публічних методів. Отже, на думку дисертантки, відносини, що виникають з приводу реалізації виключного права на промисловий зразок, є предметом регулювання господарського права.

У четвертому підрозділі “Обмеження виключного права на промисловий зразок” дисертанткою досліджуються межі виключного права на промисловий зразок, встановлені Законом України “Про охорону прав на промислові зразки”. Автор класифікує їх на дві групи: до першої групи