НаціональнА академіЯ наук України

Рада по вивченню продуктивних сил України

Жабінець Ірина Марківна

УДК 331.5.024.5

Удосконалення механізму регулювання ринку праці

монофункціональних міст України

Спеціальність 08.09.01 – демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2000Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Онікієнко Володимир Васильович

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, головний науковий співробітник

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, Заяць Тетяна Анатоліївна, головний науковий співробітник Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Покрищук Валерій Олександрович, завідувач відділу прогнозування ринку праці і політики зайнятості населення Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України НАН України.

Провідна установа:

Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, сектор проблем зайнятості і ринку робочої сили

Захист відбудеться "26" лютого 2001 р. об 11 год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульв. Т.Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульв. Т.Шевченка, 60.

Автореферат розісланий " 25 " січня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор С.І.Бандур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні нараховується 122 монофункціональних міста, або 27% загальної кількості міст в країні, де мешкає близько 3 млн. жителів. Соціально-економічна ситуація в цих містах в силу відомих обставин більш складна і напружена, ніж по країні в цілому. Виведення з експлуатації фізично спрацьованих і морально застарілих підприємств містоутворюючої галузі, масове безробіття, занепад соціальної інфраструктури, зневіра населення у своєму майбутньому, його недовіра до державної політики - все це потребує пріоритетного розв`язання господарських і соціальних проблем монофункціональних міст.

Найбільш складним і першочерговим завданням є працевлаштування населення. Без його вирішення не можуть бути розв`язані будь-які інші проблеми сталого розвитку цих міст. Природно, що це необхідно зробити лише на основі глибоких наукових досліджень та відповідних рекомендацій.

Серед вітчизняних фахівців і науковців, які вивчали багатоаспектні питання розвитку монофункціональних міст, необхідно назвати Алимова О.М., Бандура С.І., Богиню Д.П., Бондар І.К., Долішнього М.І., Доценка А.І., Дьоміна Н.М., ЗаставногоФ.Д., Заяць Т.А., Коваленка П.С., Ковтуна В.В., Краснова Ю. М., КуценкоВ.І., Лібанову Е.М., Нудельмана В.І., Онікієнка В.В., Петрову І.Л., Питюренка Є.І., Степаненка А.В., Фащевського М.І., ФильвароваГ.І., Шаленко М.В. Ці проблеми висвітлені у працях зарубіжних фахівців - Ж.Божьо-Гарньє, Ж.Шабо, Б.Брюна, Б.Гаврилишина, Ф.Котлера, П.Лекіл`є, В.Леонт'єва, П.Хейне, К.Еклунда, Р.Дж.Еренберга та авторів близького зарубіжжя - Бочарова Ю.П., Валового В.Д., Вечканова Г.С., Гутнова А.Є., Ізард І.К., Лаппо Г.М., Маркова Є.М., Перцика Є.Н., Сігова І.І., Хейнмана С.А., Хорева Б.С.

Проте деякі важливі аспекти процесів соціально-економічної еволюції монофункціональних міст, зокрема на теренах колишніх республік СРСР, та шляхи їх подальшого розвитку, поки що залишаються дискусійними і потребують нових досліджень. На жаль, недостатньо дослідженими залишаються питання збереження і розвитку економічного потенціалу монофункціональних міст України, розвитку і функціонування їх ринків праці та створення ефективного механізму їх регулювання. Саме з розв`язанням цих проблем пов'язані реальні можливості виживання монофункціональних міст, що і визначило тему даного дисертаційного дослідження.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено у межах комплексних планових тем РВПС України НАН України "Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України на 2001 - 2010 рр." (тема 3.1.5.58) та "Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки" (тема 3.1.5.60), державний реєстраційний номер 01990003766. Автор брала участь у підготовці розділу "Ринок праці та зайнятість" "Концепції державної програми перспективного розвитку малих міст України, фінансова, соціальна сфера та трудові ресурси яких базуються на одному-двох підприємствах".

Мета і задачі дослідження - розробка теоретико-методологічних аспектів удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці монофункціональних міст (з однопрофільною структурою виробничої діяльності), наукове обґрунтування практичних рекомендацій і пропозицій щодо забезпечення життєдіяльності і сталого соціально-економічний розвитку таких міст.

Задачі досягнення:

- визначити сутність і уточнити зміст поняття "монофункціональне місто", розробити методологічні підходи до вивчення процесів їх розвитку і формування ринків праці;

- розробити методичні підходи і критерії щодо віднесення міст України до монофункціонального типу та визначити на цій основі їх кількість; обґрунтувати методичні принципи щодо проведення їх класифікації;

- визначити і дати оцінку сучасному стану їх виробництва, рівня зайнятості населення та безробіття у монофункціональних містах України;

- оцінити за даними соціологічного дослідження, а також наявних статистичних матеріалів соціальний добробут у монофункціональних містах України;

- узагальнити досвід зарубіжних країн з реструктуризації малих міст та виявити можливості його застосування з метою створення ефективного механізму регулювання ринків праці монофункціональних міст України;

- розробити концептуальну модель організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці монофункціональних міст;

- розробити та обґрунтувати пропозиції з удосконалення механізму створення робочих місць і підвищення рівня зайнятості населення монофункціональних міст.

Об`єкт дослідження - ринок праці монофункціональних міст України.

Предмет дослідження – сукупність методологічних та методичних проблем розвитку ринків праці монофункціональних міст і механізму їх регулювання.

Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні використані такі методи: статистичний аналіз - для оцінки динаміки чисельності населення, визначення типу міст і їх класифікації та ін.; соціологічний - для визначення типології міст за їх спеціалізацією, вивчення громадської думки населення щодо оцінки пріоритетів зайнятості; системно-структурний економічний аналіз - для визначення та детального розгляду ринку праці за секторами, вивчення його в цілому як окремого суспільно-економічного явища, оцінки змін економіки монофункціональних міст, на ринках праці, в рівнях зайнятості населення з метою знаходження типових підходів до вирішення проблем розвитку ринків праці та удосконалення механізму їх регулювання.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі запропоновано новий методологічний підхід до визначення критерію, за яким місто відноситься до монофункціонального типу, який на відміну від існуючого, дозволяє недвозначно визначити монофункціональність міського населеного пункту, а також розроблено методолого-методичні підходи щодо класифікації монофункціональних міст України за профілем і господарською діяльністю.

Запропоновано науково обґрунтовану систему комплексного регулювання ринку праці та заходів щодо усунення соціальної напруженості на підприємствах містоутворюючої бази монофункціональних міст, яка, на відміну від існуючої практики, передбачає погоджену співпрацю місцевої виконавчої влади і органів самоврядування, з одного боку та керівництва містоутворюючих підприємств, з іншого.

Розроблено і аргументовано пропозиції з удосконалення структури механізму регулювання ринку праці, що передбачає скоординовану діяльність місцевої влади з керівництвом містоутворюючих підприємств по створенню додаткових робочих місць, працевлаштуванню населення.

Виявлено специфічні закономірності диверсифікації вузькосегментованого ринку праці монофункціональних міст, зокрема через розвиток малого підприємництва.

Визначено найважливіші напрямки реалізації політики зайнятості у монофункціональних містах, передовсім збереження кадрового потенціалу, зокрема елітної його частини.

Розроблено пропозиції, спрямовані на переорієнтацію господарської діяльності деяких груп монофункціональних міст.

Розроблено і обґрунтовано систему заходів щодо подолання вузької спеціалізації виробництва для різних типів монофункціональних міст з метою створення умов для диверсифікації.

Розроблено типові підходи до розв`язання проблем працевлаштування та раціонального використання робочої сили для різних груп міст, які розрізняються характером своєї спеціалізації.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження частково використовувалися в практичній діяльності Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством економіки, Кабінетом Міністрів України. Практичні розробки покладені в основу реалізації державної політики зайнятості населення, зокрема:

1. Опублікована НЦ ЗРП НАН України і Мінпраці України наукова доповідь "Рынок труда и занятость населения монофункционального города (на примере г.Славутич Киевской обл.)" дорученням Кабінету Міністрів України від 29.05.97 р. №26, рекомендована для використання в роботі Мінпраці, Мінекономіки, Мінфіну, Мінсоцзахисту, Держкомнацміграції, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям.

2. Пропозиції наукової записки "Перехід до активної інвестиційної політики як фактор стабілізації ринку праці монофункціональних міст України" використані при виконанні доручень Кабінету Міністрів України, пов'язаних з питаннями розвитку трудового потенціалу та регулювання зайнятості населення України (лист Мінекономіки України від 20.04.99 р. №18-28/291).

3. Аналітичні матеріали і пропозиції наукової записки "Розвиток малого і середнього бізнесу як найголовніша умова підвищення зайнятості населення монофункціональних міст України" використані при підготовці Державної програми економічного і соціального розвитку України на 1999 рік (лист Мінекономіки від 27.04.99 р. №18-28/290).

4. Пропозиції наукової записки "Формування ринку праці в монофункціональних містах України" використані при розробці проекту Державної програми розвитку трудового потенціалу в Україні на 2000-2010 роки (лист Мінекономіки від 06.10.99 №18-28/690).

5. Основні положення дисертаційного дослідження були використані Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при підготовці розділу "Ринок праці та зайнятість" "Концепції Державної програми перспективного розвитку малих міст України, фінансова, соціальна сфера та трудові ресурси яких базуються на одному-двох підприємствах", направленої до Міністерства економіки України (вих. №25/645-3-9 від 11.11.99 р.) (лист РВПС України НАН України від 10.12.1999 р. № 25/704-4-10).

До дисертації додаються відповідні документи.

Особистий внесок здобувача. Запропоновано критерії визначення (виділення) монофункціональних міст серед інших видів населених пунктів. Проведено класифікацію таких міст за розміром і виробничою спеціалізацією. Визначено кількість монофункціональних міст в Україні та їх розміщення по регіонах країни.

Концептуально обґрунтовано модель структури організаційно-економічного механізму функціонування ринку праці монофункціональних міст, в основу якої покладено принцип об'єднання загальнодержавних і специфічних для міста і місцевих органів влади управлінських функцій. Доведено, що забезпеченню зайнятості населення монофункціонального міста - це не лише проблема місцевої влади, а й дирекції містоутворюючих підприємств, які повинні матеріально, фінансово і організаційно сприяти розвитку малого бізнесу в суміжних сферах діяльності, створювати додаткові робочі місця.

Проведено соціологічне дослідження в усіх монофункціональних містах України з метою дослідження ситуації, що склалася на їх ринках праці, виявлення пріоритетів у вирішенні питань зайнятості. Визначені місцеві можливості щодо підвищення рівня зайнятості населення: малий бізнес, самозайнятість, місцеве оподаткування, регіональна кооперація, створення додаткових робочих місць і збереження наявних тощо.

Розроблено пропозиції щодо приведення у відповідність з новою Конституцією України діючого в країні "Положення про порядок вирішення адміністративно-територіального устрою Української РСР" (ч.2 п.6-8, 10), затверджене Указом Президії Верховної Ради УРСР ще у 1981 році.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були висвітлені на науково-практичних конференціях "Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність" (1996 р., м. Київ), "Державно-правова реформа в Україні (1997 р., м. Київ), на міжнародній науковій конференції, присвяченій 50-річчю створення Ради Європи "Європа на порозі нового тисячоліття" (1999 р., м. Київ), на науково-практичній конференції за міжнародною участю "Державна регіональна політика та місцеве самоврядування" (2000 р., м. Київ) та на міжнародній науково-практичній конференції "Соціальні пріоритети ринку праці в умовах модернізації економіки" (2000 р., м. Київ).

Публікації. За результатами дослідження за темою дисертації опубліковано 10 наукових праць, в тому числі наукова доповідь (у співавторстві) та 9 самостійних статей, з них 6 - у фахових виданнях. Загальний обсяг наукових публікацій за темою дисертаційного дослідження становить 6,6 обл. вид. д. а., особисто автору належить - 4,1 обл. вид. д.а.

Структура і обсяг роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг основного тексту дисертації становить 177 сторінок, містить 23 таблиці, що займають 10 сторінок і 5 схем, що займають 3 сторінки. Список використаних джерел налічує 146 позицій на 11 сторінках, у тому числі 8 - іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми дисертації, ступінь дослідженості проблеми, зв`язок роботи з науковими програмами, сформульовано мету і задачі дослідження, викладено наукову новизну, практичне значення, апробацію та практичне впровадження результатів дисертаційного дослідження, особистий внесок дисертанта у розробку одержаних наукових результатів.

У першому розділі "Теоретико-методологічні і методичні основи виникнення і соціально-економічної еволюції монофункціональних міст України" визначено поняття "монофункціональне місто", запропоновано методологічні підходи та критерії віднесення міст до монофункціональних, проведено класифікацію монофункціональних міст за їх розмірами та розроблено їх типологію за профілем господарської діяльності.

В Україні налічується 448 міст. Найчисленнішу групу становлять міста з людністю до 100 тис. чол. - 398, або майже 90% загальної кількості. Серед останніх окреме місце посідають міста, що виникли і функціонують на базі одного чи декількох однопрофільних підприємств. Такі міста дістали назву монофункціональних, хоча в Україні з-поміж науковців і фахівців поки що не існує єдиної думки щодо критеріїв монофункціональності міст, які дозволяли б виділити їх з різних типів населених пунктів саме монофункціональні міста.

Запропоновані нами методологічні підходи до визначення таких критеріїв ґрунтуються на повному врахуванні характеру спеціалізації і ступеня комплексності господарства, обсягів виробництва основних видів продукції на душу населення, співвідношень між обсягами ввозу-вивозу продукції, розподілу населення за галузями тощо. Серед цих показників основним критерієм монофункціональності міста є, на нашу думку, показник питомої ваги зайнятих на підприємствах містоутворюючої галузі, який перевищує 50% загальної чисельності працюючих. За цим критерієм, як свідчать проведені розрахунки по всіх містах країни, монофункціональними є 122 міста. Коло їх може бути розширене, якщо за критерій монофункціональності прийняти показник зайнятості в галузі основної спеціалізації міста на рівні 40 і більше відсотків від загальної чисельності зайнятого населення міста. Результати проведених нами розрахунків свідчать, що навіть за умови зайнятості 30% працюючого населення на підприємствах однієї галузі господарський профіль міста, а отже, і соціальну ситуацію в ньому визначатимуть саме підприємства цієї галузі.

Кількість монофункціональних міст, згідно із прийнятим критерієм зайнятості, їх структура за виробничою спеціалізацією наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Монофункціональні міста України за виробничою спеціалізацією у 1997 році

Містоутворюючі галузі Кількість міст В % до загальної кількості міст

Всього 122 100

Шахти і гірничодобувні підприємства 45 36,9

Харчова промисловість 18 14,8

Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість 12 9,8

Електроенергетика 10 8,2

Транспорт 10 8,2

Хімічна промисловість 7 5,7

Машинобудування і металообробка 6 4,9

Виробництво будівельних матеріалів 4 3,3

Чорна металургія 4 3,3

Виробництво скляної і фарфоро-фаянсової продукції 2 1,6

Рекреаційне обслуговування 2 1,6

Легка промисловість 1 0,8

Художні промисли 1 0,8

Дослідженням виявлено, що розміри, профіль господарської діяльності, територіальна концентрація монофункціональних міст, їхня типологія справляють великий вплив на регіональні (локальні) ринки праці, рівень зайнятості і безробіття в кожному з них, а отже зумовлюють необхідність розробки відповідних специфічних заходів щодо розв'язання багатьох соціальних проблем. Особливістю територіального розміщення монофункціональних міст в Україні є їх переважне зосередження у східних регіонах. Лише в Донецькій і Луганській областях налічується 49 монофункціональних міст, або 40,2% загальної кількості в Україні.

Аналіз структури монофункціональних міст України за профілем господарської діяльності свідчить, що найбільший відсоток серед них (37%) становлять міста, де містоутворюючою основою є шахти і гірничодобувні підприємства. Для 15% міст такою є харчова промисловість, для 10% - деревообробна і целюлозно-паперова промисловість. Електроенергетика є основною сферою зайнятості для населення у 8% монофункціональних міст. Така ж частка припадає на міста, де основною сферою зайнятості є транспорт.

Природно, що в кожному типі монофункціональних міст існують свої специфічні умови формування, організації і розвитку ринку праці. Однак, незважаючи на це, всім монофункціональним міським населеним пунктам притаманні певні загальні риси, серед них найбільш характерною є скорочення їх людності. Особливо різко скорочується чисельність населення в містах, де містоутворюючою базою є підприємства харчової промисловості (за два роки його кількість зменшилась майже на 6%), у шахтарських містах (на 3,4%) (див. табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка чисельності населення у монофункціональних містах України

у 1997 – 1999 роках

Монофункціональні міста з містоутворюючою основою: Чисельність населення по роках на 1.01 (тис. чол.) Населення в 1999 р. у % до 1997 р.

1997 1999

Шахти і гірничодобувні підприємства 1314,9 1270,7 96,6

Виробництво будівельних матеріалів 82,6 79,9 96,7

Виробництво скляної і фарфоро-фаянсової продукції 54,5 51,0 93,6

Електроенергетика 281,8 282,6 100,3

Машинобудування і металообробка 176,3 173,2 98,2

Чорна металургія 158,4 154,6 97,6

Легка промисловість 31,4 31,5 100,3

Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість 178,6 176,5 98,8

Харчова промисловість 265,4 249,9 94,2

Хімічна промисловість 215,0 209,3 97,3

Транспорт 209,2 202,7 96,9

Рекреаційне обслуговування 40,3 39,9 99,0

Художні промисли 9,5 9,5 100,0

Разом: 3017,9 2931,3 97,1

Середньорічне скорочення чисельності населення в монофункціональних містах України відбувається зараз більш високими темпами, ніж у середньому по Україні у (2,5-3 рази).

Гострішою, ніж по країні в цілому, у монофункціональних містах є проблема безробіття - в середньому рівень зареєстрованого безробіття становить 7,6% (всього по Україні - 3,7%).

Проведений аналіз показує, що розвиток і навіть існування монофункціональних міст в Україні залежить від реалізації ефективної державної політики зайнятості.

У другому розділі "Розвиток ринку праці монофункціональних міст України як основна умова їх існування" визначено особливості та закономірності розвитку ринку праці у таких містах; розроблено пропозиції щодо формування механізму регулювання їх ринків праці на основі активізації політики зайнятості.

Аналіз ринку праці монофункціональних міст дозволив визначити загальні закономірності їхнього утворення, орієнтовані на специфіку профілюючих галузей. Вузька спеціалізація виробництва обумовила і специфічний характер ринку праці, що проявляється у виробничій спеціалізації населення, його житло-побутових умовах і, нарешті, загальнокультурному та освітньому його рівні. Тому формування і функціонування ринку праці у різноманітних монофункціональних містах потребує врахування галузевого і регіонального чинників та особливостей виробничо-технологічної і соціально-економічної структури міста.

Проведене дослідження дозволило виокремити, виходячи з особливостей розвитку ресурсного потенціалу, чотири групи монофункціональних міст:

- Міста з надлишковим ресурсним потенціалом і сприятливим екологічним середовищем. Ці міста мають довгостроковий запас "міцності" і можуть нормально функціонувати за наявності ринку збуту продукції.

- Міста, які не мають матеріальних ресурсів, але мають надлишкові трудові ресурси. Для таких міст є дві альтернативи: а) імпорт сировинних й інших ресурсів і б) експорт надлишкової робочої сили. Реалізуючи одну з альтернатив можна досягти балансу на ринку праці.

- Міста, розташовані в зоні впливу екологічних забруднень техногенного походження (наслідки негативної діяльності АЕС, хімічних та металургійних заводів і т.д.). Для цих міст повинні бути створені сприятливі екологічні умови, що дозволять забезпечити комфортне життя населенню.

- Міста з унікальними рекреаційними функціями, що потребують значних інвестицій із тривалим терміном окупності. Тут, як правило, значного розвитку набула індустрія послуг, що потребує регулярних видатків на її утримання, відновлення і відтворення основних фондів. Тому фінансово-кредитна система вирішальним чином впливає на розвиток ринку праці монофункціонального міста.

Для ринку праці монофункціонального міста характерним є високий рівень безробіття. Тільки у 80 містах, де нами у 1999 році було проведене соціологічне дослідження, чисельність зареєстрованих безробітних становила 124 640 осіб, тобто майже 10% працездатного населення в працездатному віці, що в них мешкає. Діапазон розбіжності рівня зайнятості у розрізі окремих міст надзвичайно великий – від 0,6% загальної кількості працездатного населення в працездатному віці до 28%. Слід враховувати також, що до об'єктів обстеження не увійшла численна група міст, які спеціалізуються на вуглевидобутку, переробці сільськогосподарської сировини, деревообробці, де безробіття ще вище. До цього слід додати, що 96 тисяч жителів монофункціональних міст перебувають в умовах вимушеної неповної зайнятості.

Другою характерною ознакою ринку праці монофункціональних міст є "непрозорість" трудової сфери, переважання в ній латентних процесів, виражених високим рівнем незареєстрованої зайнятості і незайнятості населення, невпорядкованості виплати по зарплаті або її незафіксованої виплати, виникнення умов для використання устаткування підприємства для власного збагачення. Звичайною стала практика часткового або повного закриття підприємств, надання робітникам відпусток за ініціативи адміністрації, неповного використання фонду робочого часу. Наприклад, кількість працівників, які перебувають в умовах вимушеної неповної зайнятості в м. Марганець сягає 8 800 чол., в м. Знам'янка. – 14 200 чол, а у м. Калуші – 17 700 чол. В дисертації аргументовано необхідність у таких випадках забезпечувати диференційований підхід до оцінки виробничої діяльності підприємства. В цьому зв'язку пропонується: ті заводи, що активно працюють на споживчий ринок, повинні мати адекватну підтримку місцевих державних органів. В той же час неефективно працюючі заводи треба ліквідувати (реорганізувати) порівняно безболісно стосовно персоналу, який звільняється. У цьому може допомогти організація громадських робіт, яка повинна бути ініційована органами місцевого самоврядування і службою зайнятості. Поглиблення і прискорення процесу звільнення робітників неминучі, але у монофункціональних містах він набуває більшого загострення через обмежену базу використання праці. Це повинні враховувати органи місцевої влади.

Проблема зайнятості населення не може бути вирішена без активізації інвестиційної політики. Інвестиційна модель кожного міста повинна бути тісно пов'язана або вмонтована в соціально-економічну і демографічну ситуацію ринку праці. Можливість регулювання ринку праці досягається зміною відповідних параметрів інвестиційної політики регіону. Не викликає сумнівів те, що інвестиції в реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств будуть мати, як правило, працезберігаючий ефект. Проте, в цілому значне збільшення капіталовкладень буде означати створення нових робочих місць, що допоможе зняти напруженість на ринку праці.

Сучасне становище на ринку праці визначається тим, що крім офіційної зайнятості, в ньому сформувалися інші центри тяжіння робочої сили, які об'єднуються загальним поняттям неформальної зайнятості. Цей вид зайнятості забезпечує заробіток не тільки "вільному" працездатному населенню, але й пенсіонерам, студентам, а також в якості вторинної зайнятості багатьом офіційно зайнятим робітникам. У монофункціональних містах, де набули свого розвитку малий бізнес та самозайнятість населення, вони можуть стати своєрідним чинником диверсифікації, що сприятиме зниженню високого рівня безробіття. Зараз завдання місцевих органів влади полягає в тому, щоб підтримати малий бізнес та самозайнятість населення і зацікавити зайнятих в них осіб у реєстрації цих форм трудової діяльності.

Наявна вітчизняна практика (дуже низька динамічність розвитку малого бізнесу у виробничій сфері) і досвід зарубіжних країн підтверджують необхідність змістити акценти у державній політиці підтримки малого бізнесу. Зокрема, в питаннях їх кредитування, розробки форм і методів зацікавлення крупних містоутворюючих підприємств монофункціональних міст щодо формування "власної" мережі малих підприємств, що дасть змогу останнім мати гарантований збут виробленої продукції. Найбільш важливо це для монофункціональних міст, де великі підприємства були основою їх виникнення і зостаються основним джерелом існування. Вони і сьогодні є майже єдиним об`єктом, що утримує місто, його соціальну інфраструктуру, забезпечує зайнятість населення.

У третьому розділі "Стратегічні напрямки державної політики регулювання ринку праці монофункціональних міст" обґрунтовано пропозиції з вдосконалення управління процесом функціонування ринку праці на містоутворюючих підприємствах, запропоновано форми і методи розвитку соціально-економічної бази державного регулювання зайнятості, використання в Україні досвіду зарубіжних країн у сфері стабілізації ринку праці у монофункціональних містах. Значну увагу приділено узагальненню вітчизняного досвіду, набутого у цій сфері місцевими органами влади в Україні.

Безумовно, що розвиток соціально-економічної бази ринку праці монофункціональних міст неможливий без хоча б тимчасової державної підтримки виробничої діяльності і соціальної інфраструктури у так званих депресивних містах. За будь-яких обставин центральні державні органи повинні передбачати матеріальні і фінансові ресурси для підтримки таких населених пунктів. Йдеться не лише про прийняття постанов Кабінету Міністрів, видання указів Президента, а й, можливо, про внесення до державного бюджету окремим рядком видатків на вище названі цілі.

У цьому контексті доцільно використовувати досвід тих країн, де вже давно вирішується проблема виведення з експлуатації фізично зношених і морально застарілих підприємств, зокрема досвід Великобританії, де протягом багатьох десятиріч закриваються шахти, а підприємства в містах перепрофілюються на інші види діяльності. Так, на перепрофілювання шахтарських міст Йоркшира у бюджеті Великобританії передбачено окрему статтю витрат. Природно, що розміри державних дотацій на зазначені цілі у Великобританії і в Україні не можуть, з відомих обставин, порівнюватись. Але зарубіжний метод розв`язання соціально-економічних проблем монофункціональних міст може бути творчо використаний і в нашій країні. Зокрема, в шахтарських містах (Артемове, Білицьке, Гірник, Дзержинськ, Кіровське, Моспине, Родинське, Вуглегірськ, Шахтарськ, Зимогір'я, Лутугіне, Привілля тощо) доцільним є розміщення додаткових виробництв на базі переробки відходів "вторинної сировини" вугільної промисловості, відвалів гірничодобувних підприємств і золи з теплових електростанцій, а також трудомістких галузей матеріального і нематеріального виробництва з орієнтацією на використання праці членів сімей. Для запобігання формуванню моногалузевої структури в цих населених пунктах можуть бути створені підприємства по виробництву будівельних матеріалів, точного машинобудування, радіоелектроніки, легкої промисловості.

Розвиток енергетичної промисловості у монофункціональних містах України супроводжується нагромадженням значних мас вторинної сировини у вигляді зол і шлаків теплових електростанцій. Наприклад, в зонах дії електростанцій - Зміївської, Добротворської, Ладижинської, Трипільської, Кураховської, Слав'янської та ін. - на золошлакових відвалах накопичилось понад 170 млн. т. золи і шлаків, які майже не використовуються і займають близько 5 тис. га сільськогосподарських угідь. Тому практичне розв`язання такої важливої господарської проблеми, як утилізація або використання відходів сприятиме розміщенню в цих міських поселеннях підприємств з виробництва будівельних матеріалів. Це не тільки збільшить матеріальне виробництво, а й вивільнить з-під відвалів земельні ресурси, сприятиме поліпшенню екологічної ситуації.

До індустріальних енергетичних центрів належать і міста, в яких мешкають працівники атомних станцій. Складність ситуації на ринку праці цих міст зумовлена тим, що основним споживачем робочої сили є атомні станції, а ризик, пов'язаний з їх функціонуванням, практично зводить нанівець диверсифікацію виробництва. Однією з проблем розвитку таких міст є обмежений термін експлуатації реакторів. І в Україні, і за кордоном термін служби всього комплексу обладнання для новозбудованих енергоблоків становить 30 років, а для самого реактора - 40 років, строк амортизації житлових і громадських капітальних споруд з залізобетонних конструкцій - 80-100 років. Отже, необхідно передбачати варіанти використання цього фонду після виводу з експлуатації енергоблоків АЕС, заздалегідь складати плани - графіки вивільнення робочої сили на всіх підприємствах і в організаціях. Одночасно цими планами має передбачатися створення нової сфери праці.

Стосовно створення нових і збереження старих робочих місць для працівників станцій, що звільняються перш за все треба виходити з можливості використання їх знань і вмінь в області інженерії і науки. Це призведе до створення рентабельної продукції - як товарів, так і послуг, враховуючи досвід роботи на атомних станціях. Створення підприємства "Абрис" у м. Славутич є тому яскравим прикладом розширення застосування можливостей колишніх працівників атомних станцій.

Серед багатьох рекомендацій українських і зарубіжних експертів, на нашу думку, заслуговують на увагу, в першу чергу, ті проекти, які пропонують заходи, що не збільшують тиск на бюджет у вигляді невиробничих витрат на "реабілітацію забруднених територій" і відіграють роль державної підтримки різних галузей виробництва. Таким, наприклад, є проект створення на забруднених територіях високооплачуваних робочих місць шляхом стимулювання розвитку капіталомістких напрямів інтенсивного сільськогосподарського виробництва - насінництва, елітного тваринництва, звіринництва, розведення цінних довго зростаючих порід лісу та ін. Фінансування могло б частково здійснюватись за рахунок сільськогосподарської програми. В свою чергу, підвищення життєвих стандартів справило б необхідний позитивний вплив на показники здоров'я і тривалість життя населення цих територій.

Залишаються невирішеними питання стабілізації економіки монофункціональних "оборонних міст". Найважливішим принципом проведення конверсії є не тільки збереження науково-технічного потенціалу галузі, але й забезпечення соціального захисту населення з урахуванням його високого професійного рівня шляхом створення сприятливих умов для функціонування ринку праці. Збереження елітних кадрів міст оборонної промисловості можливе за умов надання їм певних пільг, які визначаються державою та місцевими органами влади. Так, для забезпечення соціального захисту звільнених працівників у зв`язку з конверсією період одержання допомоги по безробіттю повинен бути не менш ніж 2 роки, із записом у трудовій книжці, що причиною звільнення є конверсія.

У роботі запропонована удосконалена структура механізму управління ринком праці монофункціональних міст.

Період перебудови економічної системи значно загострив ситуацію на ринку праці. Серед причин цього загострення було зруйнування старого механізму, який полягав в адміністративних методах управління у вигляді встановлення державою меж працездатного віку, тривалості робочого часу, розподілу молодих спеціалістів. Необхідно було створити новий механізм, що враховував би трансформацію форм власності, стимулів і цілей економічної діяльності. З'явились нові можливості управління ринком праці та зайнятістю населення. Це стосується, перш за все, соціально-економічних та організаційно-правових механізмів.

Кожний з механізмів має свої складові, яких може бути більше чи менше, залежно від мети дослідження і вирішення конкретних соціально-економічних завдань в тому чи іншому місті. В схемі наведені лише типові для кожного монофункціонального міста складові. Запропонована структура механізму дозволяє підтримувати умови купівлі та продажу праці; забезпечувати певну рівновагу між зайнятістю і безробіттям, створюючи умови для поповнення ринку праці новими працівниками замість тих, які з різних причин вийшли з нього; пропорційно розподіляти найману працю за сферами діяльності; підтримувати працездатність працівників.

Проведені дослідження стану економіки монофункціональних міст України та їх ринків праці дозволили визначити наступні стратегічні напрямки державної політики:

·

· розробка соціальних програм з системою конкретних організаційних, фінансових, економічних та технологічних заходів щодо забезпечення збереження старих і створення нових робочих місць;

· розробка системи заходів по створенню регіональними органами самоуправління необхідних умов для розвитку малого та середнього підприємництва з урахуванням особливостей кожного конкретного міста;

· створення у монофункціональних містах обласними центрами зайнятості мережі навчальних закладів із підготовки і перепідготовки економічно активного населення, що вивільняється з галузей і сфер економіки;

· удосконалення механізму регулювання ринку праці монофункціональних міст з урахуванням регіональних особливостей.

Державну політику регулювання ринку праці монофункціональних міст необхідно розробляти за диференційованим підходом - залежно від містоутворюючої основи. Не всі монофункціональні міста слід орієнтувати на промисловий шлях подальшого розвитку. Існує багато інших, не менш важливих для народного господарства, напрямів розвитку міських форм розселення монофункціонального типу. Наприклад, переробка відходів промислової і сільськогосподарської сировини, розвиток туризму, курортно-санаторної мережі і т.д. Однак недоцільно прагнути і того, щоб "підтягнути" всі монофункціональні міста до рангу багатофункціональних. Питання тільки в тому, щоб кожне з них брало якомога більш активну та різнопланову участь у розвитку господарського комплексу країни.

ВИСНОВКИ

У дисертації викладено теоретичні узагальнення і науково обґрунтовані практичні рекомендації щодо вирішення задачі удосконалення механізму регулювання ринку праці монофункціональних міст України. Основні висновки, що випливають з проведеного дослідження, такі:

1. Обґрунтовано, що до монофункціональних міських населених пунктів слід віднести такі міста, що існують на базі одного чи декількох однопрофільних підприємств, де зайнято більше половини всього працюючого населення міста.

2. На основі аналізу статистичних матеріалів і даних соціологічного опитування встановлено, що загальна кількість таких міст в Україні налічує 122 населених пункти.

3. Проведений аналіз виявив, що монофункціональні міста України опинилися в найбільш скрутній соціально-економічній ситуації. Масове виведення з експлуатації фізично зношених і морально застарілих містоутворюючих підприємств, скорочення обсягів виробництва на більшості з них спричинили різке зростання рівня безробіття, погіршення становища і навіть деградації соціальної інфраструктури. У монофункціональних містах виникла вибухонебезпечна соціальна ситуація, яка становить загрозу національній безпеці держави. Потребуються термінові заходи, перш за все в сфері регулювання і розвитку ринку праці цих міст.

4. Проведена у дослідженні типологія монофункціональних міст України за профілем їх господарської діяльності виявила наявність в Україні міських поселень шахтарської і гірничодобувної спеціалізації (37%), електроенергетики (8%), деревообробної і целюлозно-паперової промисловості (10%), харчової промисловості (15%), транспортної (8%) від загальної їх кількості та ін.

5. У кожному типі монофункціональних міст є власні специфічні умови формування, організації і розвитку ринку праці. Головними напрямами вирішення проблем зайнятості населення в монофункціональних містах є такі: активізація інвестиційної політики; організація процесу перепідготовки робочої сили; економічне заохочення суб`єктів приватного бізнесу до створення нових робочих місць, самозайнятості. Наймасштабнішою і найефективнішою формою самозайнятості населення в Україні, перш за все в її монофункціональних містах, повинно стати підприємництво, зокрема у виробничій сфері. Розвиток малого бізнесу стримується сьогодні недосконалою системою оподаткування. Надмірний податковий прес не сприяє розвитку малого бізнесу. Зменшення кількості податків, зниження їх нормативів, підвищення стабільності системи, безумовно, необхідні. Проте треба радикально змінити взаємовідносини між системами державного та місцевого оподаткування, з одного боку, і суб`єктами оподаткування - з іншого.

6. Доцільно змістити акценти в політиці підтримки малого підприємництва у виробничій сфері в бік розробки форм і методів зацікавлення великих підприємств у формуванні "власної" мережі малих підприємств. Найбільш важливо це в монофункціональних містах, де містоутворюючі підприємства є єдиним об`єктом, який утримує місто, його соціальну інфраструктуру, забезпечує зайнятість населення. Необхідно розробити і господарський механізм залучення коштів населення до участі у створенні малих виробничих одиниць через великі містоутворюючі підприємства.

7. За умови модернізації промислового і покращання економічного і фінансового потенціалу монофункціональних міст різного типу, найважливішим напрямом в їхньому розвитку повинна стати організація мережі сучасних культурно-побутових і соціальних закладів з обслуговування населення. До їх складу мають входити дитячі ясла і садки, школи, гімназії, ліцеї, коледжі, училища, центральні і районні лікарні з поліклініками і аптеками, спеціалізовані лікувальні заклади, що використовують місцеві кліматичні умови, будинки культури, бібліотеки, спеціалізовані та багатопрофільні магазини різних форм власності; ресторани, бари, готелі, комбінати побутового обслуговування населення, літні кінотеатри та ін. Крім того, в цих містах необхідно покращити житлово-комунальне господарство, транспортне і внутрішньоміське забезпечення. Не можна залишати поза увагою питання озеленення і охорони навколишнього середовища.

8. Формування нових підходів до розробки конкретних заходів щодо соціального захисту передбачає комплексну взаємодію на всіх рівнях - державному, регіональному, трудового колективу, але при цьому відбувається зсув акцентів з центральних органів на органи місцевого самоврядування, тому що тільки на регіональному рівні, використовуючи на надійну інформаційну основу, можна виявити реальні потреби населення і зробити соціальний захист адресним і спрямованим на ті категорії населення, які його дійсно потребують.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Рынок труда и занятость населения монофункционального города (на примере г. Славутич Киевской области) / В.В.Оникиенко, Н.И.Фащевский, И.М.Львовская (И.М.Жабинец). - К.: НЦ ЗРТ, 1997. - 89 с. (Особистий внесок: розробка методологічних підходів вивчення міст цього типу, проведення соціологічного дослідження їх населення, обробка інформації).

2. Львовська І.М. (Жабінець І.М.) Вплив самозайнятості на формування ринку праці монофункціональних міст України // Зайнятість та ринок праці: Міжвідомчий наук. зб. - Вип. 9. - К., 1999. - С. 207-215.

3. Львовська І.М. (Жабінець І.М.) Взаємодія державного та місцевого рівня управління ринком праці в монофункціональних містах України//Зайнятість та ринок праці: Міжвідомчий наук. зб. - Вип. 10. - К., 1999. - С. 97-106.

4. Львовська І.М. (Жабінець І.М.) Управління процесом функціонування внутрішнього ринку праці на підприємствах містоутворюючої бази монофункціональних міст // Вісник Технологічного університету Поділля. Науковий журнал: Частина 2: Економічні науки. - Хмельницький, 1999. - №5.- С. 134-137.

5. Львовська І.М. (Жабінець І.М.) Монофункціональні міста в системі народного господарства України // Вісник Технологічного університету Поділля. Науковий журнал: Економічні науки. - Хмельницький, 2000. - №2. - С. 109-112.

6. Львовська І.М. (Жабінець І.М.) Формування соціально-економічної бази у монофункціональних містах України та її вплив на зайнятість населення // Україна: аспекти праці. Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. - К., 1999. - № 6 - С. 23-36.

7. Львовська І.М. (Жабінець І.М.) Активна інвестиційна політика як чинник стабілізації ринку праці монофункціональних міст України // Продуктивні сили і регіональна економіка. Зб. наук. праць. - К.: РВПС України НАН України, 2000. - . 74-79.

8. Львовська І.М. (Жабінець І.М.) Використання досвіду зарубіжних країн щодо стабілізації ринку праці в монофункціональних містах України // Європа на порозі нового тисячоліття. Зб. наук. статей. Міжнародна наук. конференція присвячена 50-річчю створення Ради Європи: 5 травня 1999 р. - К., 1999. - С. 214-217.

9. Львовська І.М. (Жабінець І.М.) Державна служба зайнятості як інструмент соціального захисту населення // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність. Матеріали науково-практичної конференції 22-23 листопада 1996 р. - К.: Генеза, 1997. - С. 297-299.

10. Львовська І.М. (Жабінець І.М.) Організаційно-правові питання вдосконалення управління ринком праці монофункціональних міст України // Державно-правова реформа в Україні. Матеріали