ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЯРОВА ЛІЛІАНА ВІКТОРІВНЯ

УДК 801.316.4.(043.3)

РОСІЙСЬКА МОРСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ СУДНОВОДІННЯ

(ЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ)

10. 02. 02 – російська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі російської мови Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова Міністерства освіти і науки України (м.Одеса).

Науковий керівник кандидат філологічних наук, доцент Іщенко Дмитро Семенович, завідувач кафедри російської мови Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова Міністерства освіти і науки України.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Горпинич Володимир Олександрович,

Дніпропетровський державний університет,

професор кафедри української мови;

кандидат філологічних наук, доцент

Зірка Віра Василівна,

завідувач кафедри Дніпропетровського відділення

Центру наукових досліджень і викладання

іноземних мов НАН України

Провідна установа: Черкаський державний університет ім. Богдана Хмельницького Міністерства освіти і науки України, кафедра загального та російського мовознавства.

Захист відбудеться "1" листопада 2000 р. о 12:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Дніпропетровському державному університеті за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 72, корп.1, філологічний факультет, ауд.804.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського державного університету.

Автореферат розісланий "30" жовтня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.С.Ковальчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасна російська термінологія морського судноводіння має багату історію. Формування і функціонування цієї термінології тісно пов’язане з історією розвитку російського й радянського флоту, взагалі науки й техніки. Російська термінологія судноводіння численна і різноманітна і тому потребує систематизації.

Актуальність дослідження. Російська термінологія морського судноводіння (МС) ще не була предметом комплексного лінгвістичного дослідження.

Відсутність такого дослідження мотивує виникнення термінологічної синонімії, невірне чи варіативне тлумачення деяких термінів. А це, в свою чергу, порушує безпеку морського й річкового транспорту. Крім того, спеціалісти-судноводії змушені іноді звертатися до англійської термінології МС, щоб влучніше назвати спеціальне поняття. Вкрай рідко вчені-мовознавці зверталися до вивчення й функціонування термінології судноводіння.

У ХІХ ст. проблемами термінології МС займалися спеціалісти МС. У наукових часописах того часу зустрічаємо в основному перелік термінів МС, якими користувалися моряки різних морських басейнів [О.Соколов (1845), П.Ф.Кузнєцов (1846) та інші]. Більше трьохсот термінів судноплавства і суднобудування зафіксовано в термінологічному словнику В.Бурнашева (1845). Об’єктом лінгвістичного аналізу російська термінологія МС стала в ХХ ст. [А.Краузе ван-дер-Коп (1910), Б.Л.Богородський (1939, 1948, 1963, 1982 та інш.), Є.М.Мотузенко (1987), М.К.Гарбовський (1987)]. На сучасному етапі найповніший матеріал для вивчення терміносистеми морського судноводіння (ТСМС) зібрано у словниках К.І.Самойлова (1939-1941), В.Г.Фадєєва (1959), під ред. К.Ф.Лук’яненкова і В.М.Сергєєвої (1978). В процесі попередніх досліджень було вивчено окремі питання історії ТСМС, семантики деяких термінів, їх функціонування і стилістичного забарвлення. Проте безсумнівний науковий і практичний інтерес має дослідження таких питань, як співвідношення семантичної та словотвірної структур, особливості семантичного розвитку термінів, їх функціонування в різних регіонах, можливості передачі номінативними засобами системності термінологічних одиниць, способи їх утворення, особливості їх поведінки у сферах функціонування й фіксації, співвідношення одиниць ТСМС з одиницями інших терміносистем.

Мета й основні завдання дисертації. Мета роботи полягає в комплексному лінгвістичному аналізі російської ТСМС як підсистеми загальнолітературної мови.

Для досягнення поставленої мети ставляться такі завдання:

1)

2)

3)

4)

Зв’язок роботи з науковими, програмами, планами, темами. Дослідження виконане у межах теми “Лінгвістична інтерпретація тексту”, що розробляється кафедрою російської мови Одеського державного університету.

Джерела дослідження. Матеріалом для дослідження послужили 6190 термінів, які добиралися способом суцільної вибірки з “Частотного словаря-минимума по судовождению” К.Ф.Лук’яненкова і В.М.Сергєєвої та з 19 посібників і довідників з навігації, лоції й мореплавної астрономії.

Методи дослідження. Специфіка комплексного лінгвістичного аналізу ТСМС вимагала комплексного вибору методів лінгвістичного дослідження, серед яких основним є метод синхронного лінгвістичного опису, який включає емпіричні спостереження, зіставлення і узагальнення, а також елементи діахронічного аналізу. Дослідження плану вмісту ТСМС, аналіз семантики термінологічних одиниць здійснено методом дефініційного аналізу з елементами компонентного аналізу й методикою родо-видового аналізу. Метод безпосередніх складників використовувався для дослідження складених термінів (СТ). Крім того, в дисертації було використано кількісний метод дослідження мовних одиниць.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше було проведено комплексний опис сучасної російської ТСМС: розглянуто шляхи формування термінів судноводіння як засобів номінації; визначено функціонально-семантичні розряди цих термінів; шляхом аналізу парадигматичних відношень (гіпонімія, синонімія, полісемія, антонімія, тематична розгалуженість) і синтагматичних відношень (лексична й синтаксична сполучуваність термінів) встановлено систему організації термінології; виявлено й проаналізовано словотвірні моделі однокомпонентних термінів; схарактеризовано специфіку способів номінації понять судноводіння; зафіксовано продуктивні й непродуктивні структури СТ МС і визначено функціонально-семантичну основу їх сталості; доведено можливість функціонування поряд з непредикативними предикативних термінологічних одиниць.

Теоретична і практична цінність роботи. Теоретичні положення дисертації розширюють і поглиблюють уявлення про принципи парадигматичної та синтагматичної організації терміносистем. Результати дослідження лексико-семантичної, функціонально-семантичної, функціонально-синтаксичної, словотвірної та структурної специфіки термінології МС подають додатковий матеріал для усвідомлення проблем форми, функції й змісту терміну, його походження, а також проблеми вибору дублетного варіанта.

Матеріали комплексного опису ТСМС можуть бути використані в подальших теоретичних дослідженнях з російської та загальної термінології, в науковій, педагогічній роботі, при читанні курсів лексикології сучасної російської мови та історії російської літературної мови, спецкурсів з термінознавства, технічного перекладу, культури мови, функціоналістики; при проведенні спецсемінарів, практичних занять з термінології. Практична цінність дослідження визначається ще й перспективою використання його результатів у лексикографічній практиці – при укладанні ґрунтовного спеціального учбового словника сполучуваності термінів МС, - у лінгводидактиці - при роботі з мовою спеціальності в іншомовній аудиторії. Крім того, отримані дані можуть бути використані при укладанні комп’ютерних програм технічного перекладу з російської чи на російську мову.

Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорено на засіданнях кафедри російської мови Одеського державного університету ім.І.І.Мечникова. Різні аспекти досліджуваної проблеми відображено в восьми публікаціях.

Результати дослідження висвітлювалися в доповідях на Всеукраїнській конференції “Українська мова – державна мова” (Дніпропетровськ, 1998), на Республіканській науковій конференції з проблем когнітивної лінгвістики (Черкаси, 1999), на VIII Республіканській ономастичній конференції (Ужгород, 1999), на Міжвузівському науково-практичному семінарі з проблем сучасної семіотики (Черкаси,1999), на науково-практичній конференції “Гуманістична місія освіти” (Вінниця, 2000), а також на наукових конференціях професорсько-викладацького складу і науково-методичних семінарах кафедри українознавства Одеської державної морської академії (1996, 1997, 1998) та на звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу Одеського державного університету (1998).

Структура роботи. Дисертація складається зі “Вступу”, трьох розділів, “Висновків”. До роботи додається список літератури, джерел та умовних позначень. Загальний обсяг роботи – 184 с.

ЗМІСТ РОБОТИ

У ВСТУПІ обґрунтовано вибір теми дослідження, актуальність проблеми, теоретичне й практичне значення праці, визначено мету, предмет, завдання та методи дослідження. Висвітлено найзагальніші проблеми сучасного термінознавства у загальній термінології й місце ТСМС між іншими самостійними терміносистемами.

Перший розділ, “ЛІНГВІСТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ТЕРМІНОЛОГІЇ ЯК СИСТЕМИ,” складається з трьох параграфів, у яких розглядаються деякі теоретичні питання (проблема визначення наукового терміну і термінології; відношення, які формують ТСМС як цілісну організацію; співвідношення ТСМС як польової структури з науковою й мовною картиною світу МС), а також питання про місце термінів МС у російському термінологічному континуумі.

Функціональна ознака є основною у розмежуванні термінологічної й нетермінологічної лексики загальнолітературної мови (Г.Й.Винокур, О.О.Реформатський, Б.М.Головін, Р.Ю.Кобрін, З.І.Комарова, С.І.Гриньов та ін.). Проте, віднесення термінології до певного функціонального стилю було б, на нашу думку, помилковим, оскільки одні терміни вживаються переважно у науковому, інші – в офіційно-діловому стилі, ті та інші – в розмовному мовленні, а іноді у публіцистиці й художній літературі. Так, терміни МС компас, шторм, якорь, зюйдовый, дрейфовать, бортовая качка, судно на подводных крыльях вільно функціонують у науковій літературі, офіційно-діловому листуванні, публіцистиці, художній літературі й розмовному мовленні. Значення цих термінів зрозумілі, як правило, всім носіям російської мови незалежно від професійної орієнтації. Такі ж терміни, як вертекс, брестроп, ют, гироазимут, дейдвуд, верповать, табанить, килевать, основные размерения і под. зрозумілі вузькому колу носіїв російської мови, головним чином тим, хто професійно пов’язаний з судноводінням чи суднобудуванням. Найбільш вірогідною сферою функціонування таких термінів є наукова, учбова й довідкова спеціальна література. Але це не виключає можливості їх використання в ділових паперах, інформаційних повідомленнях відомчих (спеціальних) періодичних видань, художній літературі про море, судна й моряків, у розмовному мовленні спеціалістів (Р.О.Будагов, А.Н.Кожин, В.М.Попова). Така поведінка термінологічних одиниць у мовній системі навертає на думку про те, що термінологія – це система номінативних засобів “мови для спеціальних цілей” (О.В.Суперанська, Н.В.Подольська, Н.В.Васильєва). Сам же термін доцільно визначити як слово чи сполучення слів, яке означає поняття спеціальної галузі знання чи діяльності.

У вітчизняній традиції термінами визначаються лише непредикативні мовні одиниці. Віденська школа (Е.Вюстер, Х.Фелбер) термінами визнає не тільки слова і словосполучення, але й фрази (напівпредикативні та предикативні одиниці). Ми дійшли висновку про наявність у російській ТСМС непредикативних (буксир, анкеровать; килевая качка та под.), напівпредикативних (сопротивление, обусловленное винтом; приметный с моря ориентир і под.) й предикативних (Средний вперед!; Лево не ходить! і под.) одиниць мови.

В процесі виконання дослідження було зафіксовано 6190 термінологічних одиниць, які функціонують у російській ТСМС: 3110 однослівних і 3080 складених. Розвиток судноводіння як однієї з прикладних технічних наук привів до формування самостійної терміносистеми у відповідності до ієрархічної структури понять, якими користуються в даній галузі знань.

Систематизація поняттєвого апарату, який стратифікує наукову картину світу (В.Ф.Чорноволенко) в МС, приводить до необхідності спиратися на теорію функціонально-семантичного поля – ФСП (О.В.Бондарко) – у процедурі виділення системи термінології МС з науково-технічного термінологічного континуума. Аналіз свідчить, що ФСП МС – це поле компактної структури поліядерного типу. В центрі цього поля знаходяться три ядра: навігації, лоції та мореплавної астрономії, - навколо яких групуються близька, а потім і далека периферія. Близьку периферію складають зони перетину центральних ядер з ФСП математики, фізики (включаючи мікрополя радіотехніки й радіоелектроніки), астрономії, географії (в тому числі мікрополя геодезії та гідрографії), метеорології (включаючи мікрополя приземної метеорології та гідрометеорології), гідротехніки, суднобудування і судноремонту. Далека периферія складається з зон перетину центральних ядер і зон близької периферії з ФСП військової справи, юриспруденції, економіки, фінансів і торгівлі. Зони перетину з ФСП авіації й космонавтики розташовані в центрі, близькій та далекій периферіях, оскільки формування цих термінологій відбулося безпосередньо під впливом термінополя МС, а всі разом вони входять до складу макрополя транспорту. Скріпами, які з’єднують всі ядра й зони ФСП МС, виступають загальнотехнічні терміни та спеціальна лексика.

Згідно з концепцією тезаурусних полів Ю.М.Караулова та антропоцентричною концепцією Л.Ю.Буянової, гетерогенна ТСМС включає одиниці науково-технічного, природничого й гуманітарного підвидів мовного простору. В ТСМС домінують суперконцепти “Людська діяльність” (судно, маяк, радиосигнал, ходовые огни, приборная панель і под.) і “Природа” ( море, зюйд, туман, Полярная звезда й под.) Використовуються також суперконцепти “Людина” (капитан, швартовщик, рулевой, лоцман, штурман і под. ) і “Суспільство” (фрахт, льготный тариф, режим беспошлинной торговли та под.).

Елементи ТСМС як однієї з підсистем лексики загальнолітературної мови об’єднуються парадигматичними й синтагматичними відношеннями.

Другий розділ дисертаційної розвідки, “ПАРАДИГМАТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ В ТЕРМІНОЛОГІЇ МС”, складається із п’яти параграфів, у яких подається аналіз парадигматичних відношень у ТСМС, показані історичні шляхи формування російської ТСМС.

ТСМС динамічна й рухома, вона допускає перегрупування елементів у залежності від перегрупування означуваних. Це відкрита терміносистема, оскільки вона передбачає появу у своєму складі нових одиниць в міру виникнення нових понять у МС.

Традиційна лінгвістика дотримується певної процесуальної послідовності, яка передбачає першість внутрішньомовних факторів, з яких виходять екстралінгвістичні фактори. Вивчення процесів формування російської ТСМС переконує нас у протилежному: саме екстралінгвістичні фактори лежать в основі узусу, впливаючи на формування досліджуваної термінології. Джерелом створення російської ТСМС була термінотворчість на основі російської мови та іншомовних запозичень. 1/3 частина однослівних російських термінів МС повністю (62,6%) або частково (37,4%) запозичені з інших мов. Серед перших такі слова, як шторм, фрахт, брекватер, шквал, фелюга і под. Серед гібридів найчастотнішими є моделі з запозиченим коренем і питомим (-и) аффіксом (-ами) (маневрирование, юстировка, турбулентность, тральщик; навигационный, остовый; килевать, шлюзовать і под.); друге місце за поширеністю посідають моделі-композити з російським та іншомовним коренями (радиолуч, полрумба, судно-субститут; близмеридиальний, грузопассажирский і под.); на третьому місці – моделі-композити з запозиченими коренями і російськими афіксами (радиопеленгование, телеметрический і под.); інші гібридні моделі термінів у ТСМС непродуктивні (квазиустановившийся і под.).

Значну роль у формуванні російської ТСМС відіграють запозичення грецьких, італійських (генуезьких), голландських, англійських термінів МС на різних етапах розвитку флоту, а також різні традиції терміновжитку на найдавніших морських басейнах: Чорноморсько-Азовському та Біломорсько-Балтійському.

В ТСМС відбуваються специфічні явища, які відрізняють один етап розвитку флоту від іншого. Наприклад, не так давно основним навігаційним приладом для визначення місцезнаходження судна був секстан. Але у середині ХХ ст. таким приладом став радіолокатор (радиолокатор). З часом ускладнюється поняттєвий апарат МС, деякі терміни вживаються рідше, інші поновлюють свій зміст. Так, незнання моряком у ХУШ ст. назв вітрил (кливер, бом-кливер, фор-брамсель, крюйс-стень-стаксель тощо) могло спричинити катастрофу. В сучасній ТСМС ці терміни вживаються рідко, бо великі вітрильники зараз рідкість. Терміном маяк у ХУШ і ХХ віках користуються з однаковою частотністю, проте поняттєвий фон цього терміна сьогодні змінився у порівнянні з ХУШ століттям.

Серед 3110 однослівних термінів МС 1910 (61,4%) – іменники, 630 (20,2%) – дієслова, 525 (16,9%) – прикметники й дієприкметники, 40 (1,3%) – прислівники, 5(0,2%) – вигуки.

В процесі еволюції ТСМС змінювалися способи номінації понять МС: від лексико-семантичного способа, продуктивного на ранніх етапах, до утворення складених термінів синтаксичним способом (тобто складених термінів) у ХХ ст. Найбільш продуктивним серед однослівних термінів МС в сучасній ТСМС є суфіксація – різновид морфологічного способу словотвору. За допомогою різних суфіксів утворено 37,5% однослівних термінів МС ( погружение погружать; обшивка обшивать; пробник проба; килевать киль; лагом лаг і под.). Менш продуктивними є префіксально-суфіксальна деривація (запруживать прудить; разводье вода; напрямик прямой та под.), префіксація (продрейфовать; потравить; отмель і под.), словоскладання (гирогоризонт, водолей, стоп-анкер; полуводоизмещающий і под.), безафіксний спосіб (отводы, причал, зыбь і под.). Непродуктивні – складносуфіксальний спосіб (мелководье, радиометчик; короткогребневой і под.), морфолого-синтаксичний (вахтенный ~ офицер; позывные ~ сигналы і под.), лексико-синтаксичний спосіб (свободноплавающий, вперёдсмотрящий і под.), абревіація (РЛС, СВП, СПК і под.). Дериваційні відношення є різновидом парадигматичних відношень, оскільки лежать в основі термінотвірних гнізд. Наприклад: наклониться – наклон – наклонная – наклономер – наклонение - наклонение видимого горизонта - наклонение зрительного луча тощо.

На думку термінознавців, 89,8% російських термінів є складеними (36,2% - двослівні, 53,6% мають більше двох компонентів) [І.М. Волкова]. В ТСМС зафіксовано майже рівну кількість однослівних і складених термінів. Така розбіжність із загальними даними пояснюється специфікою термінології МС: більшість термінів, які увійшли у судноводіння до середини ХІХ ст., однослівні; сама ця наука та її терміносистема давні, тому, на відміну від наук і терміносистем, які виникли в новітні часи, містять відносно небагату кількість СТ.

З погляду мовних зв’язків, визначальним у ТСМС є класифікаційний гіперо-гіпонімічний тип відношень, який структурує термінологію МС як багаторівневу ієрархічну систему підпорядкування гіпонімів гіпероніму. Крім согіпонімії та кросгіпонімії, в ТСМС спостерігається явище, яке ми назвали гіподифузією, коли один гіпонім підпорядковується кільком гіперонімам. Це пов’язане з поліядерністю ФСП МС. Наприклад, термін проекция є дифузним кросгіпонімом, оскільки входить до всіх трьох ядер: навігації (равноугольная проекция, равнопромежуточная проекция), лоції (нормальная проекция, картинная проекция) та мореплавної астрономії (коническая проекция, цилиндрическая проекция).

Моделювання наукової та мовної картини світу МС, про яке йдеться в першому розділі, відбивається на семантичній організації ТСМС. Ми виділяємо 10 тематичних груп термінів МС: 1) об‘єкти (буксир, катамаран і под.) – з суперконцептом “Людська діяльність”; 2) суб‘єкти (старпом, радист і под.) - з суперконцептом “Людина”; 3) способи, процеси і дії (швартоваться, плавание і под.) – з суперконцептами “Людська діяльність”, “Природа” і “Людина”; 4) засоби (природні – ветер, звёздное небо, Солнце і под.; технічні – хронометр, шлюз, навигационные инструменты і под.) – з суперконцептами “Природа” і “Людська діяльність”; 5) простір (тропики, север, порт і под.) – з суперконцептами “Природа”, “Людська діяльність”; 6) час (истинное гринвичское время, лунные сутки, минута дуги і под.) – з суперконцептами “Природа” і “Людська діяльність”; 7) властивості та якості (скорость, крутизна волны, глубоководный, дальнего действия і под.) – з суперконцептами “Природа” і “Людська діяльність”; 8) показники, величини, одиниці виміру (кабельтов, нуль глубин, морская миля, шкала Бофорта, средняя видимость і под.) – з суперконцептами “Природа” і “Людська діяльність”; 9) причини (грузоперевозки, круиз, рыбопромысел, проводка судна во льдах і под.) – з суперконцептами “Людська діяльність” і “Суспільство”; 10) регламент (морское право, регистр, коносамент, акт ходовых испытаний і под.) – з суперконцептом “Суспільство”.

Синонімія виявляється в ТСМС як омо- чи парареферентна варіативність. Її спричиняють: 1) різні шляхи утворення одного терміну, а звідси й використання різних словотвірних засобів; 2) традиція використання різних варіантів терміну моряками різних водних басейнів; 3) прагнення мови до економії мовленнєвих засобів, а отже, до компресії складених термінів (СТ), які найчастіше використовуються в професійному мовленні; 4) тенденція випередження професійним мовленням еволюції норми загальнолітературної мови; 5) існування різних наукових шкіл, а звідси й підходів до тих самих професійних реалій; 6) розбіжності асоціативного мислення людей. Серед омореферентних варіантів (характерним для яких є незбіг знаків при збігу референтів і денотатів) у ТСМС виділяються: фонетичні варианти (акцентуаційні – веха/веха; пов’язані з чергуваннями – баталёр/баталер; пов’язані з редукцією чи з заміною приголосних – секстант/секстан/ сектан і под.), морфологічні варіанти (зі словотвірними афіксами – доступ/подступ /подход; з формотвірними афіксами – торосы/тороса і под.), синтаксичні варіанти – повний термін і його компресив (з малоінформативним компонентом і без нього – угловое ускорение носа судна/ускорение носа; термін з номеном і сам номен – радионавигационная система “Декка”/система “Декка”; неметафоризований і метафоризований СТ – проходить под носом судна/ обрезать нос; СТ і субстантиват – наклонная плоскость/ наклонная; СТ і співвідносний за основою з одним із його компонентів однослівний термін – в восточном направлении/к востоку; СТ і абревіатура чи складноскорочене слово – линия относительного движения/ЛОД; СТ з загальними і власними іменами – способ определения места по высотным линиям положения/способ Сомнера; термин і його символ – видимая эллиптическая долгота Солнца/l; повна і неповна команди – Так держать руль!/Так держать! і под.); синтаксичні перестановочні варіанти (з заміною неоднослівного атрибута однослівним – волна с коротким гребнем/короткогребневая волна; з заміною узгодженого атрибута неузгодженим і навпаки – регистр судов/судовой регистр і под.); лексичні варіанти (з додатковою інформацією про джерела походження – полное сопротивление/импеданс/резистенс; ~ про рівень застарілості – ЭВМ/компьютер; ~ про сфери функціонування – старший механик/стармех, травить якорную цепь/ травить якорь–цепь/травить яшку і под.). Серед парареферентних варіантів (характерною ознакою яких є спільний денотат при різних сигніфікатах і знаках) ми виділяємо в ТСМС різнопідхідні варіанти (размах/удвоенная амплитуда; ост-тень-норд/7 румбов или 78 ?° по круговому счету і под.), асоціативні варіанти (сгорание/сжигание і под.) та басейнові варіанти (канал/фарватер; мол/волнолом/траверз і под.).

Кількісна різноманітність та якісна складність поняттєвої сфери ТСМС, постійні процеси формування і зміни існуючих понять спричиняють багатозначність термінів. Вірогідність неоднозначного тлумачення терміна прямо пропорційна тривалості його функціонування в ТСМС. У ТСМС полісемія виявляється в декількох способах метонімічного переносу: з процесу чи дії на їх результат (расхождение, проводка і под.), на пов’язане з ними явище (отлив, перегрузка і под.) чи величину (гравитационный эффект, средняя осадка та под.); з дії на її об’єкт ( створ, набор і под.); з властивості на пов’язану з нею величину (водоизмещение, рыскливость і под.); з явища на величину (бриз, истинный азимут і под.); з частини на ціле ( металлолом, газ, нефть – плывут і под.) і з цілого на частину (миля ® морская миля [мы проплыли три мили]; миля ® английская сухопутная миля [войска продвинулись на 20 миль] і под.). Іноді, в основному в процесі утворення професіоналізмів, використовується метафора (танкер ® бензовоз; траулер ® рыбак і под.).

В окремих випадках процеси терміноутворення в ТСМС приводять до омонімії: лексичної (лексико–семантичні деривати – волна [морська або радіо], нос [судна або півострів]; афіксальні деривати – устройство [обладання або пристрій], проводник [пасажирів або електрики] і под.); фонетичної (траверс [гідротехнічна споруда] – траверз [перпендикулярний курсу судна напрям] і под.); графічної (паром – паром і под.); синтаксичної (открытая вода [=1) відкрите море; 2) вільна від льоду вода], спокойная вода [=1) штиль; 2) плавання осторонь потужних течій]). Міжнаукові термінологічні омоніми, на нашу думку, є різними ЛСВ багатозначного терміну (такелаж у МС і будівництві; гипербола в радіонавігації і літературознавстві тощо).

Антонімія в ТСМС проявляється у вигляді пар антонімів контрадикторних (схождение расхождение; левый борт правый борт і под.), контрарних (очень бурное море (бурное море; спокойная вода) штилевое море і под.), комплементарних (огонь: постоянный ~ вспыхивающий ~; ходовые огни ~ якорный ~ і под.) і конверсивних (судовладелец фрахтователь; грузовой трюм балластовый трюм і под.).

В процесі дослідження виявилося, що комплементарність в антонімії і согіпонімія в гіперо-гіпонімії конгруентні на підставі спільності кореляційного зв’язку, який їх формує.

Третій розділ, “СИНТАГМАТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ В ТЕРМІНОЛОГІЇ МС”, складається із чотирьох параграфів, у яких детально розглянуто закономірності ТСМС з погляду синтагматики.

Сполучуваність слів виконує змісторозпізнавальну функцію і є засобом установлення диференціації значення; значення ж слова зумовлює його сполучуваність, яка реалізується в конкретних структурах. У СТ МС можливі 3 види відношень семем за семами в синтагматичному ряді: сематичне узгодження, неузгодження і розузгодження. При семантичному узгодженні семеми мають спільні семи (передний ход (напрям), частота коротковолнового диапазона (величина) і под.); при семантичному неузгодженні семеми не мають ні спільних, ні суперечних одна одній сем (метод определения места судна (шукати простір + простір + об’єкт), высота петли неустойчивости (величина + якість) і под.); при семантичному розузгодженні сполучуються слова з несумісними з погляду реальних предметних відношень семами (полная вода (рівень + речовина, але немає семи ємкість); климатический тропический пояс (клімат + одяг, хоча пояс тут має переносне значення - зона, територія) і под.).

Серед 3080 СТ ТСМС двокомпонентних 1843 (66,5%), трикомпонентних – 633 (22,8 %), чотирьохкомпонентних – 208 (7,6 %), п’ятикомпонентних – 56 (2%), шести-, семи- й восьмикомпонентних відповідно 21, 7 і 3 (всього 1,1 %).

В цілому зафіксовано 131 модель СТ у ТСМС. Продуктивність СТ обернено-пропорційна кількості компонентів, що у них містяться. Збільшення кількості компонентів викликає зростання вірогідності існування у СТ варіанта-компресива. Найбільш продуктивними є моделі субстантивних атрибутивних і об’єктних дво – і трикомпонентних СТ бінарної структури: (АN)1 [компасный румб, полезная нагрузка і под.] ; (N1 N2) [ускорение дрейфа, число Фруда і под.]; ((A N)1 N2) [поперечный момент инерции, точечный способ швартовки і под.].

Між компонентами СТ ТСМС виражаються такі відношення: атрибутивні (параллактическое смещение); об’єктні (перекладка руля); суб’єктні (влияние приливов); посесивні (капитан судна); атрибутивно-дестинативні (наставление для плавания); атрибутивно-причинові (поправка на течение); умовно-темпоральні (осадка в балласте); локативні (швартоваться к причалу); комплетивні (держать курс); атрибутивно-орудійні (наблюдение с помощью радара); способу дії (держаться против ветра); квалітативні (работать вхолостую ) і деякі інші.

Вільні словосполучення, які містять у собі термін, не мають поняттєвої цілісності, їх лексико-семантична структура нестала, тут допускається дистантний порядок слідування компонентів. На відміну від них, в усталених термінологічних словосполученнях компоненти відтворюються, їх не можна замінити чи виключити, контактний порядок їх слідування фіксований. Такі словосполучення можуть замінятися символами (умовними позначками), абревіатурами чи іншими компресивами. Пор.: прохождение фарватера (прохождение теплоходом фарватера) – ограждение фарватера (прохождение теплоходом ограждения фарватера) і под. А також: двигатель внутреннего сгорания = ДВС; максимальная угловая скорость = мах і под.

Усталені складені терміни не є фразеологізмами, оскільки сталість фразеологізму ідіоматична, тоді як сталість СТ номінативна. Рівень сталості СТ буває відносним і абсолютним. Утворення відносно усталених СТ – результат простої когеренції в процесі прямої номінації, коли компоненти СТ не зазнають сематичних змін і мають спільну синтагмему. Напр.: нефтеналивное судно (синтагмема цього СТ - вантаж); техника буксировки (з синтагмемою спосіб). Утворення абсолютно усталених СТ – результат семантично ускладненої когеренції в процесі непрямої номінації, коли компоненти СТ зазнають переосмислення під впливом імплікаційного, метафоричного чи метонімічного переносу. Напр.: свободный ход, внутренний порт ( з імплікацією загальновживаних слів свободный, внутренний); рулевая передача, гасить ход, лечь в дрейф (з метафоризацією компонентів: передача, гасить, лечь); исправление места, максимальное значение руля, туманный сигнал (з різними способами метонімії).

Специфіка професійної комунікації в МС зумовила функціонально-синтаксичну своєрідність ТСМС: разом з непредикативними одиницями термінологізації у сфері функціонування і сфері фіксації зазнають деякі напівпредикативні й предикативні одиниці.

Напівпредикативні терміни ТСМС (184 одиниць) являють собою атрибутивно-предикативні конструкції означуваного іменника з уособленим (іноді неуособленим) поширеним означенням. Всі ці конструкції розподіляються між трьома структурними моделями:

1) з одним означуваним словом (пеленг, угрожающий столкновением судов і под.);

2)з означуваним словом у складі термінологічного словосполучення (судно на подводных

крыльях, пересекающих поверхность воды і под.);

3) з означуваним словосполученням (гребной винт, спроектированный с учетом

распределения попутного потока і под.) В напівпредикативних СТ завжди виражається реальна модальність.

Предикативні одиниці ТСМС (125 термінів) поліфункціональні. Вони поєднують

комунікативну, номінативну та імперативну функції: спрямовані від конкретного адресанта конкретному (-им) адресату (-ам); називають певний комплекс дій, які виконуються адресатом у визначеній конкретними нормативними актами чи правилами послідовності, є мовленнєвими командами підлеглим. Всі предикативні терміни МС емоційні, володіють, як правило, ірреальною модальністю, зазнають компресії та клішування. Серед них ми виділяємо 5 тематичних груп: 1) команди при постановці на якір (Приготовить якорь к отдаче!; Разобщить брашпиль! тощо); 2)команди рульовому (Право руль!; Лево двадцать! тощо); 3) команди механікам (Опробовать машину!; Средний вперед! тощо); 4) команди при швартуванні (Приготовить кранцы!; Подать бросательный на берег! тощо); 5) команди при буксируванні (Травить буксир!; Уменьшить ход! тощо).

Імперативність більшості команд МС виражається незалежним інфінітивом (67%),

для 9% команд – формою наказового способу дієслова (Немедленно остановите движение! і под.), для 5% - вигуком (Вира якорь!; Полундра! і под.), в одному випадку – іменником у називному відмінку (Команде аврал!). У 18% команд імперативність виражається недиференційовано, оскільки за структурою це неповні дієслівні односкладні речення, в яких випущено головний член (Прямо руль!; Внимательно на руле! тощо).

Специфікою умов професійного спілкування в МС пояснюється також існування різних паралінгвістичних систем, які супроводжують ТСМС. Засоби цих систем називають звукові, кінематичні, графічні та колористичні маніфестації вербальної мови.

У ВИСНОВКАХ викладено основні теоретичні й практичні результати дисертаційного дослідження. Узагальнено лексико- і функціонально-семантичні, функціонально-синтаксичні, словотвірні та структурні особливості ТСМС, принципи її парадигматичної та синтагматичної організації. Визначено місце ТСМС у загальнолітературній російській мові і серед інших термінологічних систем.

1.

самостійної терміносистеми у відповідності до ієрархічної структури понять, які використовуються в даній галузі знань. Сучасна ТСМС функціонує як одна з підсистем лексики загальнолітературної мови. Елементи цієї підсистеми об’єднуються парадигматичними відношеннями, які конкретизуються у класифікаційному і кореляційному типах зв’язку, і синтагматичними відношеннями, які зумовлюються закономірностями лексичної сполучуваності й поняттєвою регламентацією.

2.

ядра: навігації, лоції та мореплавної астрономії. В зонах близької й далекої периферії ФСП МС перетинається з ФСП математики, фізики, географії, астрономії, метеорології, гідротехніки, суднобудування, повітряного судноводіння, економіки, юриспруденції, торгівлі, військової справи і деякими іншими.

3. ТСМС гетерогенна. Її суперконцептами є “Людська діяльність” і ”Природа”. Таксономія одиниць ТСМС визначає таку систему тематичних груп термінів: об’єкти; суб’єкти; способи, прoцеси і дії; засоби; причини; простір; часові поняття МС; властивості і якості МС, його об’єктів, суб’єктів, засобів, способів і процесів; показники, величини, одиниці виміру; регламентуючі поняття.

4. Визначальним у мовних зв’язках між одиницями ТСМС є класифікаційний родо- видовий тип відношень, який структурує термінологію МС як багатоступеневу ієрархічну систему підпорядкування гіпонімів гіпероніму. Спостерігаються согіпонімія, кросгіпонімія і гіподифузія термінів МС.

5. У сфері функціонування завдяки дії екстралінгвістичних і внутрішньомовних чинників порушуються традиційно визнані семасіологічні характеристики терміну (моносемія, відсутність синонімії та омонімії, експресивна й стилістична нейтральність).Синонімія виступає в ТСМС як омо- чи парареферентна варіативність. Полісемія термінів МС виявляється в декількох способах метонімічного, рідше метафоричного переносу. Вірогідність неоднозначного тлумачення терміну прямо пропорціональна тривалості функціонування останнього. В ТСМС спостерігається лексична, фонетична, графічна і синтаксична омонімія. Міжнаукові термінологічні омоніми слід розглядати як різні ЛСВ багатозначного терміну. Комплементарність в антонімії і согіпонімія у родо-видових відношеннях конгруентні на основі спільності кореляційного зв’язку, який їх формує.

6. В процесі еволюції змінювалися способи номінації спеціальних понять: від лексико-семантичного способу, продуктивного на початку формування ТСМС, до утворення СТ синтаксичним способом на сучасному етапі. Для однослівних термінів найбільш продуктивною сьогодні є суфіксація, серед неоднослівних найбільша кількість термінів утворюється за моделями субстантивних атрибутивних і об’єктних дво- і три-компонентних СТ бінарної структури.

7.

запозичення, в тому числі різноманітні гібриди.

8.

іменників – 61,4%, дієслів – 20,2%, прикметників і дієприкметників – 16,9%, прислівників – 1,3%, вигуків – 0,2%. Двокомпонентні СТ за морфологічною природою стрижневого слова розподіляються так: зі стрижневим іменником – 88,2%, дієсловом – 10%, прикметником чи дієприкметником – 1,2%, прислівником – 0,6%.

9. ТСМС включає не тільки непредикативні, але й напівпредикативні і предикативні одиниці. Напівпредикативні терміни виражають реальну модальність і представлені атрибутивно-предикативними конструкціями означуваного іменника і уособленого (рідше неуособленого) поширеного означення. Предикативними термінами є команди МС. Їх мовленнєва поліфункціональність полягає в суміщенні комунікативної, номінативної та імперативної функцій. Всі предикативні терміни МС емоційні, виражають як правило ірреальну модальність, піддаються компресії та клішуванню.

До бібліографічного апарату увійшло понад 300 робіт вітчизняних та зарубіжних науковців, словники різних типів, довідники та енциклопедії.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

АНОТАЦІЇ

Ярова Л.В. Російська морська термінологія судноводіння (лінгвістичний аналіз). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 – російська мова. – Дніпропетровський державний університет, Дніпропетровськ, 2000.

В дисертаційній розвідці вперше досліджується російська термінологія морського судноводіння як цілісна система (ТСМС), визначені закономірності її структурної, семантичної й функціональної організації, шляхи й спроби її формування. На відміну від багатьох сучасних терміносистем, ТСМС містить рівну кількість однослівних і складених термінів, а крім непредикативних, у сферах функціонування й фіксації є напівпредикативні та предикативні одиниці. 2/3 інвентарю однослівних термінів МС- автохтонні терміни, 1/3 – ті, що містять терміноелементи, запозичені на різних етапах розвитку вітчизняного флоту з голландської, італійської, англійської, німецької, грецької, сербсько-хорватської та інших мов. В процесі аналізу парадигматичних відношень (гіпонімія, синонімія, полісемія, антонімія, тематична і функціонально-семантична організація) і синтагматичних відношень (лексична й синтаксична сполучуваність термінів) визначаються шляхи організації ТСМС. Основні семасіологічні характеристики терміна – моносемія, відсутність синонімії та омонімії, експресивна й стилістична нейтральність – в ТСМС є провідними тенденціями, які функціонують як закономірності лише у сфері фіксації, а у сфері функціонування порушуються. Причини асиметрії - екстралінгвістичні (історичні, географічні, соціальні, психологічні) та внутрішньомовні (використання різних словотвірних і синтаксичних моделей). Визначені також продуктивні й непродуктивні способи утворення й моделі термінів МС.

Ключові слова: термінологія, науково-технічна термінологія, термінологічна лексика, терміносистема, морський транспорт, судноводіння.

Яровая Л.В. Русская морская терминология судовождения (лингвистический анализ). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02. – русский язык. – Днепропетровский государственный университет, Днепропетровск, 2000.

В диссертационной работе впервые представлено исследование русской терминологии морского судовождения как целостной системы (ТСМС), установлены закономерности ее структурной, семантической и функциональной организации, пути и способы ее формирования. В отличие от многих современных терминосистем, в ТСМС поровну однословных и составных терминов, а кроме непредикативных, в сферах функционирования и фиксации имеются полупредикативные и предикативные единицы. 2/3 инвентаря однословных терминов МС - автохтонные термины, 1/3 – содержащие заимствованные на разных этапах развития отечественного флота из голландского, итальянского, английского, немецкого, греческого, сербско-хорватского и других языков терминоэлементы. В процессе анализа парадигматических отношений (гипонимия, синонимия, полисемия, антонимия, тематическая и функционально-семантическая организация) и синтагматических отношений (лексическая и синтаксическая сочетаемость терминов) устанавливаются пути организации ТСМС.

ТСМС представляет собой функционально-семантическое поле (ФСП) компактной структуры полиядерного типа с центром, состоящим из трёх ядер: навигации, лоции и мореходной астрономии, - и зонами ближней и дальней периферии, в которых ФСП МС пересекается с ФСП математики, физики, географии, астрономии, метеорологии, гидротехники, судостроения, военного дела, юриспруденции, воздушного судовождения и космонавтики, экономики, торговли и некоторыми другими. Моделирование научной и языковой картины мира МС свидетельствует о гетерогенности ТСМС. В качестве её суперконцептов выступают “Совокупность средств человеческой деятельности” и “Природа”. Родо-видовые отношения между единицами ТСМС представлены когипонимией, кроссгипонимией и гиподиффузией. Синонимия терминов проявляется как омо- или парареферентная вариативность. Вероятность полисемии термина прямо пропорциональна длительности функционирования термина в ТСМС.

Основные семасиологические характеристики термина – моносемия, отсутствие синонимии и омонимии, экспрессивная и стилистическая нейтральность – в ТСМС ведущие тенденции, которые функционируют как закономерности только в сфере фиксации, а в сфере функционирования нарушаются. Причины асимметрии - экстралингвальные (исторические, географические, социальные, психологические) и внутриязыковые (использование разных словообразовательных и синтаксических моделей). Установлены продуктивные и непродуктивные способы образования и модели терминов МС.

В диссертации инвентарь терминов МС рассмотрен также с точки зрения их морфологической природы и грамматического значения. Среди однословных терминов существительные составляют 61,4%, глаголы – 20,2%, прилагательные и причастия