Львівський національний університет

імені Івана Франка

Жук Оксана Миколаївна

УДК 93/99 (093.2): 528. 425

ІСТОРИЧНА ТОПОГРАФІЯ

ЛУЦЬКА Х – XVIII ст.

Спеціальність 07.00.06 – історіографія,

джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Львів 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі археології та джерелознавства Волинського державного університету ім. Лесі Українки Мініс-терства освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор історичних наук, професор

Кучинко Михайло Михайлович,

Волинський державний університет

ім. Лесі Українки, завідувач кафедри археології та джерелознавства

Офіційні опоненти –

доктор історичних наук, професор

Ковальський Микола Павлович,

Університет “Острозька академія”,

звавідувач кафедри історії

кандидат історичних наук, доцент

Петров Микола Борисович,

Кам’янець-Подільський педагогічний університет, завідувач кафедри історії України

Провідна установа –

Інститут української археографії та джерело-знавства імені М.С. Грушевського НАН України, відділ пам’яток княжої та козацької доби, м. Київ

Захист відбудеться 24 жовтня 2000 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.12 у Львівському національ-ному університеті імені Івана Франка (79000 м. Львів, вул. Універ-ситетська,1)

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005 м.Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий 22 вересня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради

кандидат історичних наук,

доцент Сухий О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Iсторiя українського міста епохи середньовіччя та нових часів – невiд’ємна частина iсторiї Pусi i пiзньофеодального суспiльства у Cхiднiй Європi. Проблемi середньовiчного мiста дослiдники вiтчизняної історії M.M.Tихомиров, П.П.Tолочко, М.Ф.Кот-ля-р, П.М.Сас, М.Б.Петров, М.М.Кучинко та iнші присвятили цілу низку спецiальних наукових дослiджень, де розкривали рiзноманiтнi аспекти його iсторiї. Разом з тим, всебічне дослідження усіх компонентів українського мiста продовжує залишатись однiєю з актуальних проблем медiєвiстики, оскільки розумiння характеру i особливостей середньовiчного мiста, його еволюцiї i мiсця в нові часи є запорукою правильного пояснення господарського, політичного і культурного розвитку реґіону і держави загалом. Bиконання цього завдання настiй-но вимагає спецiальних дослiджень, присвячених виникненню i генезі мiст окремих регiонiв України, одним з яких була Bолинська земля.

Актуальність теми. Hедостатньо розробленими в iсторiографiї залишаються проблеми iсторико-топографiчного характеру, якi складають важливу частину iсторiї мiст. Iсторична топографiя вiдображає взаємозалежність пов'язаних з людською дiяльнiстю об'єктiв з елементами рельєфу, тобто з природними умовами, природною топографiєю. B свою чергу iсторична топографiя мiст визна-чається загальними закономiрностями, дiючими в iсторичному процесi. Зростання мiста, його планування i забудова, розмiщення життєвих центрiв у кiнцевому результатi пов'язанi з особливостями соцiально-економiчного, полiтичного i культурного розвитку. Tому iсторико-топографiчнi фактори стають важливим джерелом при вивченнi iсторiї суспiльства.

Приклади вивчення Kиєва (П.Tолочко), Пскова (І.Лабутiна), Biтебська (О.Левко), Kам'янця-Подiльського (М.Петров), Львова (М.Долинська) та Переяславля Руського (О.Колибенко) стверджу-ють, що постійне нагромадження нового, головним чином архео-логiч-ного матерiалу та зростаючi вимоги до використання iнших джерел, викликають необхiднiсть розгляду iсторичної топографiї мiст на новому науковому рiвнi.

Сучасний Луцьк – середньовічний Лучеськ – належить до найвизначніших міст України. За часів Київської Русі Лучеськ був центром князівства, одним з найрозвинутіших міст Волинської землі. На відміну від багатьох давньоруських міст, які зі зміною політичної ситуації, внаслідок монголо-татарського нашестя, прийшли в запустін-ня чи перетворились у села, Лучеськ продовжував розвиватись як велике місто, важливий економічний і культурний центр України. Свідченням чого є початок будівництва Луцького замку та культових споруд.

Недивлячись на значимість Луцька як важливого міського центру, він і досі є недостатньо вивченим. Дослідження історичної топографії Луцька дозволить не лише реконструювати просторову забудову цього великого феодаль-ного центру, але й зробити важливі висновки стосовно розвитку та структури міста в цілому.

3в'язок роботи з науковими програмами. Oбраний напрям дослiдження пов'язаний з виконанням наукової теми "Iсторiя культури Bолинi", яка впродовж ряду рокiв розробляється у Bолинському держунiверситетi ім. Лесі Українки.

Об'єктом дослiдження є сукупнiсть всiх складових частин історико-архітектурної забудови території природ-ного острова, який був ядром Старого Луцька в межах ниніш-нього історико-культурного заповідника та колишнього перед-містя Луцька – Хмельника (сучасна вул. Лесі України), органі-зова-них в результатi життя i дiяльностi людей впродовж Х–XVIII ст.: поселення та їх частини, оборонні укріплення, храми, будiвлi, мости та iншi споруди рiзноманiтного характеру та призначення.

Предметом запропонованого дослiдження є процес становлення, розвитку та змін у планувальній та просторовій структурі окресленої території, взаємодія економіч-них, соціальних, культурних та будівельних процесів.

Xронологiчнi рамки роботи охоплюють перiод з X ст. (часу виникнення мiста) до 1795 р., коли Луцьк у складі Волині увійшов до Pосiйської iмперiї, тобто від часу входження Луцька до складу Kиївської Pусi і побудови перших дерев’яно-земляних укріплень дитинця міста, до перетворення Луцька на провiнцiйний центр Pо-сiйсь-кої iмперiї та завершення формування забудови Старого міста.

Mетою роботи є дослідження природно-географiчних та iсторичних умов виникнення Луцька, еволюції його iсторико-архітектурної забудови з часу виникнення до кiнця XVIII ст. у взаємодії із соціально-економічним та культурним розвитком міста.

Досягнення мети зумовлює такі завдання дослiдження:–

з’ясувати проблеми формування мiської територiї та основних етапiв її розвитку впродовж X-XVIII ст.;–

проаналізувати соцiально-топографiчну структуру i особли-вості планування феодального Луцька;–

визначити мiсцезнаходження окремих соцiально-топо-гра-фiчних частин мiста шляхом дослідження розмiщення площ-ринкiв, вулиць та кварталiв з їх забудовою;–

локалiзувати архiтектурні споруди;–

дати характеристику оборонних споруд;–

з’ясувати питання демографiї мiста.

Hаукова новизна дисертацiї полягає у тому, що на основi комплексного вивчення різних категорій джерел створене цілісне дослідження великого адміністративно-господарського і культур-но-політичного центру на території Волинської землі.

Звідси випливають такі вузлові положення:–

формування нової джерелознавчої бази з урахуванням геодезично-топографічного, картографічного та стратиграфічного методів дослідження;–

висвітлення топографії Луцька ранньосередньовічного періоду (Х – XIV ст.) і еволюції побудови оборонних укріплень замку;–

з’ясування розмірів міста епохи феодалізму та специфіки його планувальних норм;–

поєднання хронологічного аспекту дослідження з культурно-типологічним аналізом матеріалів, вказує на послідовну еволюційну зміну історико-архітектурної забудови Луцька.

Mетодологiчною основою дисертації є принцип iсторизму, який дозволяє розглянути iсторико-культурнi пам'ятки населеного пункту в їх динамiчному розвитку, а їх аналіз дає можливість реконструювати iсторико-топографiчнi процеси еволюції мiста.

Методика дослідження визначається поставленою метою і базується на комплексному аналізі та вивченні джерел. Автором використовується метод історичної ретроспекції, елементи просто-рового аналізу, порівняльно-типологічний та аналітично-статистич-ний методи, метод науково-теоретичних гіпотез.

Практичне значення дослідження в тому, що у дисертації викладено узагальнення та висновки, залученi новi археологiчнi та писемнi данi, які можуть використовуватися при написаннi робiт з iсторiї України та Волині, iсторiї мiстобудування. Pезультати, отриманi при вивченнi iсторичної топографiї Луцька можуть бути врахованi при створеннi музейних експозицій, формуванні концепції розвитку історико-культурного заповідника, при вивченнi пам’яток iсторiї та культури мiста та в туристично-екскурсійній роботі.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були виголошені автором на ІХ науковій історико-краєзнавчій міжнародній конференції “Минуле і сучасне Волині: Олександр Цинкаловський і край” (Луцьк, січень 1998 р.), ІІІ Міжнародній етнологічній конференції студентів та молодих науковців “Етнічність в історії та культурі”(Одеса, квітень 1998 р.), всеукраїнській науково-краєзнавчій конференції “Українська національна ідея: історія і сучасність” (Житомир, червень 1997 р.)

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 3 статтях у збірниках наукових праць та у 3 статтях, вміщених у матеріалах всеукраїнської та міжнародних конференцій.

Структура роботи. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг роботи : текст – 142 с., список використаних джерел – 20 с. (200 найменувань), додатки ( 31 с.): 19 карт та пояснення до них, 12 ілюстрацій. Загальний об’єм роботи – 194 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність роботи, визначаються її хронологічні межі, формулюється мета, основні завдання та методи дослідження, визначається наукова новизна та практичне значення дисертації, вказуються дані про апробацію результатів, її структуру та обсяг.

Розділ І. Джерела та історіографія. 1.1. Джерела. Дослідження проблем історичної топографії Луцька базується на комплексному аналізі різноманітних категорій джерел: письмових (літописи, актові матеріали, описи міста XVI–XVIII ст.), графічних (плани, плани-гравюри і малюнки другої половини XVIII – початку XX ст.) і археологічних.

Інформація історико-топографічного характеру міститься в літописах XI–XIII ст., де подано першу згадку про Луцьк, відомості про невдалі походи на місто в 1149, 1150, 1153 та в 1257 роках, що є опосередкованим свідченням про існування міцних укріплень в місті вже в ХІІ ст. В Іпатієвському зводі наводяться згадки про окремі топо-графічні об’єкти міста: греблю, що з’єднувала острів, на якому розміщувався Луцьк, із сушею; мости; заміську резиденцію Луцьких князів.

Важливим джерелом для вивчення соціальної топографії і демографії Луцька є описи королівських володінь – люстрації та інвентарі міста XVI–XVIII століть. Історичну цінність мають Люст-рації 1545, 1552, 1576, 1607, 1658 та 1789 років, які містять свідчення про кількість будинків у місті, чисельність ремісників, локалізацію окремих громадських, житлових і господарських споруд. Особливий інтерес в них складають записи про розміщення і топографію передмість, чисельність їх жителів та ін.

В роботі залучено матеріали Центрального державного історичного архіву України та Державного архіву Волинської області, де містяться статистичні дані про кількість будинків, церков та монастирів, відомості про пожежі, описи меж вулиць та площ, історичні довідки про окремі архітектурні пам’ятки міста.

Другу, важливу, хоча і нечисельну категорію джерел складають плани міста другої половини XVIII–XIX ст. Ймовірно, що плани Луцька XVI–XVII ст. знаходились у відділі карт і планів губернського межового архіву в м.Житомирі, проте у 1914 році він згорів. Пожежею були знищені і всі карти Луцька. В зв’язку з цим найранішим з планів, що зберігся, є план міста 1795 р., який дозво-ляє визначити розміщення деяких архітектурних та культових споруд. В роботі використані ретроспективно і плани міста ХІХ ст.

Третю групу джерел становить археологічний матеріал, виявлений під час археологічних розкопок у Верхньому замку та в Окольному місті. Розкопки, проведені М.Кучинком протягом 1970–1980-х років, М.Малевською у 1984–1985 рр. та С.Терським у 1988–1993 рр., дали змогу локалізувати окремі цивільні та культові архітектурні комп-лекси.

Отже, комплексне вивчення письмових, графічних і археологічних джерел дозволяє дає змогу повно відтворити динаміку історико-топографічного розвитку Луцька X–XVIII ст.

1.2. Історіографія. Хоча обрана тема і не була об’єктом спеціального дослідження, деякі її аспекти знайшли своє відображення в роботах російських, українських і польських істориків ХІХ–ХХ ст. Проте потрібно зауважити, що історію міста вони розглядали, виходячи зі своїх соціальних, політичних і національних позицій.

Перший досвід історико-топографічних досліджень Луцька представлений у роботах російського дослідника А.Перлштейна та польського історика Т.Стецького Перлштейн А. Луцк и его древности // Временник Императорского Московского общества истории и древностей российских. Кн.9. – Москва, 1851; Stecki T. uck staroїytny i dzisiejszy. – Krakуw, 1876. . 3авдяки зверненню авторiв до письмових джерел в науковий обiг вперше було введено багато нових документiв, локалiзовано iснуючі та вже зруйновані громадські i культові споруди, мiські i замкові укрiплення, площі i вулиці.

Окремі питання територiальної iсторiї та iсторiї культових споруд розглядаються в працях російських дослідників O.Левицького та Л.Орди Левицкий О.И. Луцкая старина. – Киев, 1891; Його ж: История одного древнего волынского храма // Киевская старина. – Т.LХХХ. – 1903. – январь; Орда Л. Краткий исторический очерк г.Луцка и памятники старины, поныне в нем сохранившиеся. – Луцк, 1897..

В цей же період історик A.Mердер досліджував Bерхній i Oкольний замки, храми та погости Луцька Мердер А.И. Древности Луцка и его прошлое. Справка. // Военно-исторический весник. – 1910. – № 9-10..

Дещо пізніше польський дослiдник A.Bойнiч займався вивченням культових споруд міста Wojnicz A. Јuck na Woіyniu. – Јuck, 1922.

Дослiдження розвитку територiї мiста в середнi вiки, питання народонаселення: час появи та мiсця поселень нацiональних меншин, а також історію їх культових споруд проводив польський історик М.Малюшинський Maluszynski M. Јuck w wiekach srednich. – Јuck, 1939..

Hевелика розробка A.Дублянського стала першим дослiдженням iсторiї мiста в українськiй iсторичнiй лiтературi. В ній він подав вiдомостi про кiлькiсть монастирiв та церков у рiзнi перiоди iсторiї мiста, вказав на розселення мешканців Луцька за нацiональною ознакою в середньовічний період Дублянський А. Луцьк. Історичний нарис з передмовою автора й ілюстраціями. – Луцьк: Накладом Романа Колоса, 1934..

Вивчення архiтектури свiтських i культових споруд Луцька було здійснене Л.Mасловим у 1939 р. Він подав опис оборонних споруд Верх-нього та Окольного замку, історію православних та католицьких храмів, а також храмів етнічних меншин, та опис світської архітек-тури Маслов Л. Архітектура старого Луцька. – Львів, 1939..

У міжвоєнний період проблеми соціотопографії Луцька практично не вивчались. Лише у 1960–1980-х рр. з’явилися узагальнюючі дослідження з історії міст України: О.С.Компан, А.І.Станіславський, П.М.Сас, де розглядаються окремі проблеми історії Луцька.

О.C.Kомпан в монографiчному дослiдженнi з iсторiї мiст України другої половини XVII ст. звернула увагу на проблеми чисельностi мешканців мiста, локалiзацiї громад в його межах, розмiри земель в околицях, що належали місту, наявність i кiлькість торгівельних рядів i купцiв в 70-i роки XVI ст. i т.п. Компан О.С. Міста України в другій половині ХVП ст. – Київ, 1963

Заслуговує на увагу i архітектурне дослідження A.I.Cтанiславсь-кого, де подано закономiрностi мiстобудiвельних норм в Давньорусь-кiй державi, а також принципи будівництва міст, що потрапили до складу Bеликого князiвства Литовського i феодальної Польщi Станиславский А.И. Планировка и застройка городов Украины. – Киев, 1971..

Цікавим щодо висвітлення історії українських міст епохи феода-лізму є науковий доробок П.М.Саса. Вивчення автором міст і містечок Брацлавщини, Волині і Київщини, що входили до складу Великого князівства Литовського, дозволило прослідкувати особли-вості і основ-ні закономірності розвитку міських поселень в кінці ХV – 60-х роках ХVІ ст. Сас П.М. Феодальные города Украины в конце ХV – 60-х годах ХVІ в. – Киев,1989; Досліджуючи динаміку чисельності, соціальний та національ-ний склад населення міст, територіально-планувальну структуру, правовий статус міст, автор використав чисельний статистичний та фактичний матеріал з історії міст Волині, зокрема міста Луцька.

Оборонні укріплення давньоруського Луцька вивчали дослідники П.О.Раппопорт Раппопорт П.А. Военное зодчетсво западнорусских земель Х-ХІV вв. // МИА СССР. – 1967. – № 140. – С.67., М.М.Кучинко Кучінко М.М. Археологічні дані до історико-топографічної карти міста Луцька // Тези республіканської конференції по “Атласу історії культури Волинської області”. – Луцьк, 1991; Його ж: Поселенський комплекс давньоруського Лучеська // Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства. – Луцьк, 1993..

Архітектурно-історичний аналіз пам’яток світської та культової архітектури міста здійснили Б.B.Kолосок та P.Г.Mе-тель-ницький Колосок Б.В., Метельницький Р.Г. Луцьк: архітектурно-історичний нарис. – Київ, 1990. .

Окремі питання розвитку міста Луцька середньовічного періоду розглядав С.В.Шеломенцев-Терський. На основі широких археологіч-них розкопок автор дослідив матер-іаль-ну культуру, ранню історичну топографію міста, економічний та соціальний розвиток Лучеська у середні віки. Проте дослідник не ставив за мету провести комплексне дослі-джен-ня територіальної історії міста, еволюції його соціально-топографічної і планувальної структури Шеломенцев-Терський С.В. Лечеськ Х-ХV ст. Автореф. дис… канд. істор. наук. – Київ, 1999.

.

Отже, огляд наукової літератури дає підстави вважати, що, незважаючи на наявність низки праць, у яких висвітлюються окремі аспекти територіальної історії міста, питання історичної топографії Луцька досі вивчалося лише принагідно при дослідженні загальних аспектів історії міста.

Розділ 2. Історична топографія Луцька Х – середини XIV століть. 2.1. Природно-географічні умови розташування та історич-ні передумови виникнення Луцька. Процес виникнення і роз-витку Луцька, як і багатьох інших міст Київської Русі, був склад-ним і своєрідним. Перш за все він залежав від загальних законо-мір-ностей розвитку Київської держави, а також від локальних історико-культурних, економічних , природних та інших умов

В розділі показано, що вибір місця розташування Луцька у великій мірі залежав від вигідних природно-географічних умов: природний острів, на якому виникло місто, знаходився серед багнистої заплави і був оточений ріками Стир і Глушець. Проте, ця місцевість була мало придатною для обробітку землі і випасання худоби. В той час як урочища – Гнідава, Красне, Рованці, Черчиці, Дворець – що оточували Луцьк – мали ідеальні умови для заняття їх населення сільсько-господарським виробництвом. Отже, Луцьк, як і інші давньоруські міста, виникненням і розвитком зобов’язаний сільськогоспо-дарській окрузі.

Для вивчення історичних передумов виникнення міста про-слід-ковано етапи заселення його території та околиць. Наявність на території сучасного Луцька майже усіх відомих археологічних культур, що змінювали одна одну на волинських землях, свідчить про безперервне існування тут поселень, починаючи з доби пізнього палеоліту.

Аналіз археологічних матеріалів ІХ – Х ст., виявлених в Луцьку, дає можливість стверджувати, що історію міста слід починати з другої половини Х ст.

Виявлення на території Окольного замку культурних шарів VII – VIII та VIII – X ст. і встановлення факту затоплення цієї тери-торії водою впродовж ІХ– початку Х ст., а також відкриття посе-лення Х ст. з ознаками міста на території Верхнього замку дає можливість вважати, що слов’янське поселення, з якого могло виникнути місто, існувало на території Окольного замку ще до появи міста. Однак, зараз ми не можемо з впевненістю говорити про правонаступництво між ним і Луцьком як міським утворенням Х ст.

Незаперечним залишається лише той факт, що Луцьк виступає типовим слов’янським містом, яке виросло з племінного “кореня”.

Розглядаються гіпотези походження назви міста. На думку автора витоки назви міста слід пов’язувати з природно-географічними умовами локалізації Луцька. Саме тому найбільш ймовірною є версія, що Луцьк взяв назву від вигину, який описує річка, оточуючи острів, на якому виникло місто.

2.2. Історична топографія Луцька Х – середини XIV ст. за літописними джерелами. У “Повісті минулих літ” Лучеськ вперше згадується під 1085 р. як укріплене місто з резиденцією удільного князя.

Відомостей про те, якою саме була фортеця у Луцьку в ХІ ст., літопис не подає. Відомо лише те, що з ХІ і до середини ХІІІ ст. фортеця існувала й була досить міцною. Про це, зокрема, свідчать записи: 1149 р. про невдалу шеститижневу облогу Луцька військом Юрія Долгорукого; 1150 р., коли галицький князь Володимир Володаревич не зміг оволодіти містом; 1155 р., коли галицький князь Ярослав Володимирович не зміг захопити місто; 1257 р., коли міцність стін забезпечила не-прис-тупність міста перед військом Куремси, який, навіть застосовуючи каменеметальні машини, не зміг зайняти його. Висловлюється припущення, що витримати напад війська Куремси могли лише кам’яні стіни.

Як видно з літописів, у 1149 р. острів, на якому розміщувався “град” Луцьк, з’єднувався із сушею греблею. Гребля – найбільш давній документально підтверджений елемент вуличної мережі Луцька. Реконструкція первісної топографії місцевості та опис битви Андрія Боголюбського із захисниками міста, яка сталася на цій греблі, дають змогу визначити розташування греблі. З цього приводу існує дві версії щодо її локалізації. Б.В.Колосок вважає, що вона з’єднувала наймен-ший західний пагорб острова з південним виступом урочища Хмельник (зараз по трасі греблі проходять відрізки вулиць Данила Галицького і Лесі Українки, що з’єднувались колись мостом через Глушець). Автор іншої версії Р.Г.Метельницький вважає, що існувала також Східна дамба – через Стирову заплаву з боку Гнідавської гірки.

У зв’язку з наявністю двох версій щодо локалізації давньої греблі існують і дві думки стосовно місцезнаходження мосту через Стир. Згідно з першою, міст міг знаходитись біля греблі в тому місці, де її перетинав Стир, пізніше – Глушець (приблизно в районі площі Братський міст). За іншою версією, зазначеною вище, давній міст міг існувати в районі Гнідавської гірки чи Гнідавського передмістя на південний схід від міста.

Розглядається питання локалізації заміської резиденції луцьких князів – літописного Гаю.

2.3. Соціально-топографічна структура Луцька Х – ХІV ст. за археологічними джерелами. Лучеськ, як і більшість міст Русі, мав типову територіальну структуру, яка включала в себе дитинець – осередок влади, власне місто – головний укріплений посад поряд з дитинцем, який був осередком економічного та культурного життя, посади – супутники міста та передмістя.

Дитинець давньоруського Луцька розміщувався на найвищому пагорбі площею 0,8 га. Він був оточений оборонними стінами різного часу. У світлі архітектурно-археологічних та геологічних робіт архео-логами виділені три основні етапи в розвитку фортифікації старого Луцька. На першому етапі вони були дерево-земляними. На другому етапі спорудження дитинця, на рубежі ХІІ – ХІІІ ст. земляні вали замінили кам’яні мури. Нарешті, третій етап функціонування дитинця пов’язаний із спорудженням цегляного замку з трьома вежами, що повністю повторив план кам’яного і був зведений на залишках старих мурів, ймовірно, у першій половині ХІV ст.

В дисертації досліджується забудова дитинця, час спорудження першого храму – церкви Іоанна Богослова (друга половина ХІІ ст.).

Окольний замок (6 га) був обнесений частково цегляною стіною, а частково – дерев’яною, спорудженою із зрубів-городень. Територія окольного міста з південно-західної сторони була укріп-лена валом та глибоким ровом, слід якого добре зберігся. На ній розміщувалися головні посадські церкви міста (Святих Дмитрія, Якова, Катерини, Петра) та двори найвпливовіших лучан.

Місто – торгово-ремісничий посад, центр якого вже з ХІІІ ст. розвивався за межами окольного міста, навколо Ринку перед в’їзною брамою. Проаналізовано, що Ринок був обставлений за сторонами світу церквами: із заходу – церквою Св.Покрови та костелом Св.Якова, з півночі – Св.Духа, з півдня – Св.Миколи та зі сходу – церквою Іоанна Христителя.

Розділ 3. Особливості територіального розвитку планування і забудови Луцька в другій половині ХІV ст. – 1569 р. 3.1. Поселенська структура Луцька в другій половині XIV – першій половині XVI ст. Входження міста до складу Великого князівства Литовського з
80-х років ХІV ст. та надання йому у 1432 р. Магдебурзького права призвели до поступової зміни давньоруської схеми планування Луцька. На освоєній у XIV – XV ст. внаслідок інженерної підготовки на території за межами окольного міста (третій площадці острова) формується місто зі своїм адміністративним, громадським та торговим центром – Середмістя. Територія Верхнього та Окольного замків втрачає функції загальноміського центру і відособлюється від міста.

Розглядається поселенська структура Верхнього замку. З різних споруд, локалізованих на його території, найбільший інте-рес викликає князівський палац.

Верхній замок у Луцьку належав до того типу укріплень, в яких житлові приміщення не були включені до системи мурів, а вільно розміщувались між його стінами. Специфічним районом, а не просто однією з територіальних складових середньовічного Луцька, був Окольний замок. На території замку, захищеного оборонними мурами, знаходились церкви, півсотні садиб службових осіб. На місці колишнього давньоруського міста княжих часів, яке умовно вважаємо першим етапом розбудови міста, сформувався феодально-аристокра-тичний осередок, що виконував представницькі функції.

Трансформація посаду в Окольний замок із зміною соціального складу населення припадає на другу половину XIV ст., коли князь Любарт почав роботи по зведенню мурів на місці дерев’яної фортифікації первинного посаду з ремісничою і купецькою людністю. В роботі розглядається питання реконструкції замкової і приватної забудов вздовж стін Окольного міста.

Місто, що розмістилось за межами Окольного замку, було власне тим соціальним організмом, що розвивався за Магдебурзь-ким правом. Перенесення міських функцій з території замків у Луцьку на третю площадку, для якої характерною виступала територіальна відокремленість і адміністративна самостійність, свідчать про існування в ХIV ст. (і, мабуть, також при Вітовті) певної схеми соціального зонування, що властива була західно-європейським містам з характерною для них відносною само-стій-ністю замку і розташуванням його поруч з містом, а не в ньому.

Одна з вулиць тягнулась через все місто до воріт над Стиром і носила назву Широка (тепер вул. Данила Галицького). Біля виїзду з Окольного міста, на перехресті його основних вулиць знаходився невеликий Миколаївський майдан з однойменною цегляною церк-вою в честь християнського патрона міста Св.Миколи.

Важливим елементом середньовічного Луцька був також Рин-ко-вий майдан (тепер – площа біля вул. М.Драгоманова). З набуттям містом Магдебурзького права, майдан остаточно формується як центр громадського, торгі-вельно-ремісничого і комунікаційного комплексу.

В дисертації досліджується питання чисельності населення міста та ролі у розвитку міста навколишніх територій, які були передмістями в ХVІ ст. (Хмельник, Вулька, Юриздика і Яровиця); релігійні пам’ятки міста в Литовський період. У Луцьку та передмістях нараховувалось понад 20 церков та костелів і 4 монастирі, що також мали свої храми. Розглядаються храми, що були споруджені у цей період – церква Св.Якова в Окольному місті, Покровська церква та храм Св.Трійці у Середмісті, Афанасівська, Михайлівська, П’ятницька та Георгіївська церкви на передмісті.

3.2. Місця поселень етнічних меншин у середньовічному Луцьку. За етнічною ознакою більшість міських жителів належала до місце-вого українського населення. Крім українців з ХІV ст. в Луцьку проживали представники інших національностей.

Відомо, що для стимулювання ремесла і торгівлі Вітовт запросив до міста багато вірмен, караїмів та євреїв і надав їм широкі права. В зв’язку з цим населення середньовічного Луцька стає багато-національним. Однак, за тогочасними звичаями, іновірці не могли селитися разом з християнами. Тому на острові мешкали лише християни, а з прибулих – християни вірмено-григоріанського віросповідання.

Досліджується час появи, місце поселення та наявність культової споруди кожної з етнічних груп, що мешкали в Луцьку.

Вірменська громада міста існувала в Луцьку з ХІV ст. і селилась на вул. Вірменській (тепер Паші Савельєвої). Житлових будинків згадувалося близько 300, були й ремісничі майстерні та крамниці. У ХV ст. вірмени збудували свою культову споруду – церкву Св.Степана.

Спеціальною опікою оточує Вітовт, як католик, римо-католицьке населення міста та католицькі монастирі й костели. Разом з польським королем Ягайлом він дає кошти на будівництво Домініканського монастиря. Орден домініканців належав до найстаріших у краї. Перша домініканська місія в Луцьку була заснована в 1225 році.

У 1390–1393 рр. Ягайло будує в Луцьку для домініканців дерев’яний кляштор і костел Діви Марії у південній частині третьої площадки острова.

Колонія караїмів була переселена в Луцьк з Криму князем Вітовтом наприкінці ХІV ст. Вони мешкали за с.Красне. Караїми мали своє кладовище та культову споруду, яка була збудована у XVII чи XVIII ст. Але не виключено, що й до того часу на території поселення караїмів існувала караїмська божниця, адже сповідування іншої релігії вимагало наявності своєї культової споруди.

Великий відсоток населення міста складали євреї. Найбільш масове переселення євреїв у міста Волині спрямовувалось із Польщі з кінця ХV ст. Вони селилися на спеціально відведених для них землях під Жидичином і Вулькою. Територія, де жили євреї, називалась Жидівщиною. Єврейська культова споруда синагога була збудована у південній частині старого міста над Стиром, при дорозі на передмістя Гнідави. Розглядаються гіпотези щодо часу її побудови.

Таким чином, наприкінці XIV – початку XV ст. Луцьк заселявся за національною ознакою.

3.3. Система укріплень Луцька в другій половині ХІV – XVI ст. складається із Верхнього та Окольного замків, мурів на середмісті та його околицях.

В роботі подається опис трьох веж Верхнього замку – В’їзної, Стирової та Владичої. Із зовнішнього боку південно-західної стіни Верхній замок від Окольного був відділений ровом. Верхній замок із заходу захищався Окольним замком та містом, а з усіх інших боків – лише річкою та болотами, які замерзали взимку і відкривали підступи до стін. В зв’язку з цим і була споруджена друга лінія укріплень Верхнього замку – дерев’яний “паркан”, основу конструкції якого становили зруби, що примикали один до одного.

Наступною лінією укріплень в бік суші були стіни Окольного замку, мур якого починався біля Стирової вежі Верхнього замку, тягнувся до монастиря Бригідок, оточував монастир і костел Єзуїтів, латинську кафедру, монастир Шариток та з’єднувався з Воротньою вежею Верхнього замку. Окольний замок мав вісім веж: чотири дерев’яні і чотири муровані та 69 городень. Бокові стіни Окольного міста прикривалися р.Стир і заболо-ченою низовиною, а з боку суші його площадка захищалася дугоподібним ровом.

Рови навколо Верхнього та Окольного замків наповнювались водою і разом з численними рукавами Стиру створювали єдину систему комунікацій, що потрапляла у внутрішні простори Окольного замку і міста. Ймовірно, що спорудження ровів навколо замків, а також між ними, було пов’язане з будівництвом мурованих укріплень, і відбувалось це не раніше ХІV ст. Крім того, величезний викид грунту при спорудженні рову навколо Окольного замку призвів до можливості заселення непридатної заболоченої території – третьої площадки острова.

Наступна лінія укріплень існувала на території Середмістя.

Будівництво споруд оборонного призначення велось і за межами острова. Головними вежами (або оборонними брамами) передмість були: Заглушецька – за мостом Василіанів, що вів на передмістя Хмельник; друга – на Юриздиці в кінці вулиці, що вела до єврейського кладовища (тепер – вул. Богдана Хмельницького); третя – Владича, при виході з передмістя Хмельник у валах по головній вулиці.

Отже, вигідні природні оборонні якості острова з часом посилювались валами, ровами, дерев’яними та мурованими стінами на ньому та інших урочищах та греблями. В результаті укріплення стали складною глибоко ешелонованою оборонною системою, що охоплювала значні простори, включаючи передмістя Хмельник, Юриздику, Вульку. Ліній укріплень, включаючи муровані чи дерев’яні стіни з ровами і валами в бік суші, починаючи від Верхнього замку, було не менше п’яти, а в бік заплави – дві.

Розділ 4. Історична топографія Луцька в 1569 – 1795 роках. 4.1. Розвиток території міста в 1569 – 1795 рр. Внаслідок Люблінської унії 1569 р., Луцьк як центр Волинського воєводства, увійшов до складу Речі Посполитої.

Прослідковується динаміка чисельності населення міста протягом даного періоду.

Досліджується еволюція поселенської структури Луцька. Центральне розміщення в місті, як і раніше, займав середньовічний замок. Він перебував у занедбаному стані. Всередині замку знаходився княжий двір, який згорів під час однієї з всеохоплю-ючих пожеж у Луцьку в другій половині ХVIII ст., а на його місці луцький староста Й.Четвертинський в 1789 р. звів будинок для повітового суду і його архіву.

З переходом Волині до Польщі забудова Окольного міста почала зазнавати досить швидких змін, пов’язаних з появою магнатських палаців (Вишневецьких, Острозьких, Радзивілів) і монументальним будівництвом резиденцій та храмів католицьких орденів (комплекс єзуїтів, бригідок).

З поширенням у Луцьку католицизму і поступовим знищенням і перетворенням церков у католицькі костели, зникають і давні назви вулиць, а замість них з’являються інші, які відповідали назвам монастирів, що на цих вулицях зводились: Кафедральна, Базиліанська, Домініканська, Тринітарська, Бернардинська та ін.

В цей період місто розширюється в напрямку на північ і займає територію Хмельника – ремісничого передмістя Луцька. Для лучан на острові це передмістя було за Глушцем, тому і дістало назву Заглушеччя (зараз ця територія обмежена вулицями Б.Хмельниць-кого і Набережною).

Першою значною мурованою спорудою на Хмельнику став Тринітарський монастир. Через монастирські землі Заглушеччя пролягали дві дороги: Яровицька – на північ (по трасі теперішніх вулиць Б.Хмельницького та Івана Франка) і Олицька, згодом Дубенська (на схід по трасі нинішньої вул. Набережної).

Частково на межі з Хмельником була заселена Юриздика. Це заміські землі вздовж валів від Глушця до Жидовинки, які з початку ХVII ст. належали Єзуїтському та Бернардинському монастирям. Крім Бернардинського монастиря, на Юриздиці знаходилося кілька житлових кварталів, єврейське та караїмське кладовище.

Розглядається соціальна структура населення міста. Світська архітектура міста визначалась житловими будинками і будинками громадського користування, яких за Люстрацією 1789 р. нараховувалось 466, основна кількість з яких була дерев’яною. В таких умовах частими в місті були пожежі, які приносили значні матеріальні та людські втрати.

Економічний застій Речі Посполитої та часті пожежі призвели до сповільнення територіального розвитку Луцька у другій половині ХVІІ – ХVІІІ ст.

4.2. Пам’ятки монументальної культової архітектури Луцька 1569 – 1795 рр. З початком унії і появою єзуїтів у Луцьку починається другий період у розвитку пам’яток монументальної культової архітектури – період сильного впливу католицизму і перетворення здавна православного Луцька у цілком католицьке місто. В цей час православні храми або перетворюються в уніатські і католицькі костели, або приходять в запустіння чи зовсім зникають, і замість них виникають кляштори. Так, напри-кінці ХVІІІ ст. в Луцьку було лише чотири церкви: Св.Іоанна, Дмитра, Покровська та Василіанська (братська), але вже вісім монастирів і костелів: Домініканів, Єзуїтів, Св.Трійці, Боніфратрів, Тринітаріїв, Бригідок, Кармелітів і Бернар-динів.

В дисертації подається історія вже існуючих та новозбудованих храмів та монастирів.

ВИСНОВКИ

Луцьк, що сформувався в силу свого природного розта-шування, як городище, а потім місто, виріс із слов’янського поселення VI – VII ст., засвідченого знахідками кераміки при розкопках в 1968 р. Первісний центр Луцька знаходився на підвищенні в урочищі Замок, між р.Стир і його правою притокою р.Глушець.

Аналіз археологічних матеріалів ІХ – Х ст. виявлених у Луцьку, дає можливість стверджувати, що становлення міста як центра ремесла, торгівлі, адміністративного управління відноситься до другої половини Х ст., періоду формування давньоруської держави.

В другій половині Х – ХІІІ ст. Луцьк складався з двох соціаль-но-топографічних частин: дитинця і торгово-ремісничого посаду.

В ХІV – ХVІ ст. розвиток території міста набуває більш інтенсивного характеру. Основа цього процесу, безперечно, пов’язана з традиціями давньоруського містобудування. Однак, поряд з розвитком давньоруських містобудівних принципів, при забудові міста вже використовуються містобудівельні норми Литви і Польщі, що пов’язано із входженням міста до Великого князівства Литовського у другій половині ХІV ст.

В ХІV–ХVІ ст. формується система оборонних укріплень міста. До неї входять Верхній та Окольний замки, муровані стіни навколо міста, а також вали і рови. Будівництво споруд оборонного призначення велось і за межами острова.

Можливо, що перший етап заселення території за межами Окольного замку можна пов’язати з величезним викидом грунту при спорудженні ровів навколо Верхнього та Окольного замків.

Протягом ХІV – ХV ст. розселення жителів міста велось за націо-нальною ознакою і Луцьк стає відносно великим поліетнічним центром.

У ХVІ – ХVІІ ст. розвиток території міста спрямовується на північ. Луцьк у цей час займає всю територію острова і передмістя Хмельник. Частково на межі з Хмельником була заселена Юриздика.

В період входження Луцька до складу Речі Посполитої в місті знищуються або перетворюються на католицькі багато православних церков. Натомість зводяться католицькі костели і кляштори.

У ХVІІІ ст. темпи територіального розвитку Луцька сповіль-нюються. Причинами цього були соціально-економічний занепад Речі Посполитої та часті пожежі, а також політика шляхти, яка намагалася перешкодити економічному росту міського патри-ціату, представники якого були конкурентами магнатів у зовнішній і внутрішній торгівлі.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1.

2.

3. Жук О. Культові споруди середньовічного Луцька // Етнічність в історії та культурі: матеріали і дослідження. Матеріали ІІІ міжнародної етнологічної конференції студентів та молодих науковців. – Одеса, 1998. – С.59-61 (0,3 др.арк.).

4. Жук О. Історична топографія Луцька Х-ХІV ст. за літописними даними // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. Випуск 4. – Луцьк, 1999. – С.165-169 (0,4 др.арк.).

5.

6. Жук О. Джерела вивчення історичної топографії Луцька Х-ХVІІІ ст. // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. Вип. 5. – Луцьк, 2000. – С. .

АНОТАЦІЯ

Жук О.М. Історична топографія Луцька Х – ХVIII ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. – Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2000.

Дисертація присвячена проблемі формування території одного з найбільших центрів Галицько-Волинського князівства, з’ясуванню основних етапів його розвитку, вивченню соціально-топографічної та планувальної структури окремих частин міста, локалізації різнома-нітних об’єктів, питанням історичної демографії. З’ясовано, що Луцьк як місто сформувався на базі одного з племінних центрів волинян. Становлення Луцька як центра ремесла, торгівлі, адміністративного управління відноситься до