ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ ІМЕНІ С. З. ГЖИЦЬКОГО.

К У Ц И Н Я К

І В А Н В О Л О Д И М И Р О В И Ч

УДК: 636.09:612.017:619:614.31:637.1:636:615.9

РЕЗИСТЕНТНІСТЬ КОРІВ ТА ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА МОЛОКА, ОТРИМАНОГО В УМОВАХ ХРОНІЧНОЇ ФТОРИСТОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ

16.00.06 – ветеринарна санітарія та гігієна

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Л Ь В І В – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі ветеринарно-санітарної та радіологічної експертизи Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького, Міністерство аграрної політики України.

Науковий керівник: - доктор біологічних наук, професор, академік УААН Кравців Роман Йосипович, Львівська державна академія ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького, ректор, завідувач кафедри ветеринарно-санітарної та радіологічної експертизи.

Офіційні опоненти: - доктор ветеринарних наук, професор Чорний Микола Васильович, Харківський зооветеринарний інститут, завідувач кафедри зоогігієни, проректор з наукової роботи;

- кандидат ветеринарних наук Крижанівський Ярослав Йосипович, Тернопільський відділ Інституту ветеринарної медицини УААН, завідувач лабораторії терапії і патології органів відтворення та молочної залози.

Провідна установа: - Білоцерківський державний аграрний університет (кафедра ветеринарно-санітарної експертизи та патанатомії) Міністерства аграрної політики України.

Захист дисертації відбудеться 08.02. 2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.826.01 у Львівській державній академії ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького за адресою: 79010, м. Львів-10, вул. Пекарська, 50, аудиторія №1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького за адресою: 79010, м. Львів-10, вул. Пекарська, 50.

Автореферат розісланий 04.01.2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, кандидат біологічних наук,

доцент Головач П. І.

Загальна характеристика роботи.

Актуальність теми. Широке застосування в сільськогосподарському виробництві фторвмісних добрив та отрутохімікатів, а також промислові викиди фтору ведуть до збільшення його вмісту в рослинах. Основним джерелом фторидів в організмі тварин є надходження з кормом. Таким чином, рослини мають важливе значення як переносники цього елементу у всіх екосистемах (Щербаков С. В та інші, 1991; Frame P. S., Sawai R., 2000). У тварин, які надмірно споживають з кормами солі фтору, відмічаються патологічні відхилення від фізіологічної норми. Такі тварини не можуть забезпечувати продуктивності молока на високому рівні.

Одним із основних завдань соціального розвитку України є забезпечення населення повноцінними за хімічним та біологічним складом продуктами харчування тваринного походження, серед яких чільне місце займає молоко. У вирішенні цієї проблеми та покращенні якості продуктів харчування важливу роль відіграє ефективність досліджень, які скеровані на вдосконалення норм годівлі та умов утримання сільськогосподарських тварин, а також вивчення ряду фізіологічних процесів в їх організмі з метою часткового або повного усунення негативного впливу солей фтору на організм продуктивних тварин (Кравців Р. Й., 2000).

Основною умовою виробництва молока і зростання рентабельності галузі повинно стати підвищення продуктивності корів та покращення ветеринарно-санітарних показників якості цього продукту (Хоменко В. І., 1990).

Головною передумовою для досягнення цієї мети є повноцінний раціон годівлі тварин. Її організація можлива лише на основі знань про потребу корів у всіх елементах живлення та взаємодію мікроелементів між собою. Повноцінне забезпечення тварин поживними та біологічно активними речовинами, в тому числі мікроелементами, які усувають або утруднюють засвоєння фторидів, обумовлює відповідний рівень обміну речовин та енергії. Відомо, що мікроелементи за їх нестачі чи надлишку негативно впливають на організм тварини. При цьому погіршуються процеси росту, розмноження, внутрішньоклітинного і тканинного дихання, кровотворення, а також молокоутворення. Надмірне надходження в організм тварин окремих мікроелементів викликає порушення мінерального обміну, що є однією з основних причин послаблення імунітету та виникнення багатьох захворювань, які, в свою чергу, негативно впливають на продуктивність та біологічну повноцінність продукції.

Керуючись багаточисельними дослідженнями про антагонізм мікроелементів (Патяженко М. М., 1979), ми вирішили скорегувати добовий раціон дослідних корів макроелементом-антагоністом фтору – магнієм.

Отже, проведення досліджень над вирішенням цієї проблеми (усування наслідків хронічної фтористої інтоксикації) дозволить глибше вивчити процеси обміну речовин протягом лактації і вплив підгодівлі магнієм гідрокарбонатом на продуктивність корів та ветеринарно-санітарні показники молока.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є розділом комплексної теми кафедри ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С. З. Гжицького (номер державної реєстрації 01.01 “Розробка і впровадження системи використання біологічно активних речовин при інтенсивній технології виробництва яловичини, м'яса птиці і молока”).

Мета та завдання дослідження. Мета нашої роботи – це стан окремих ланок білкового і мінерального обмінів під час лактації та сухостою корів, які отримували надлишок фтору із добовим раціоном при додаванні магнію гідрокарбонату, проведення аналізу молочної продуктивності та ветеринарно-санітарних показників якості отриманого в цих умовах молока.

Об'єкт дослідження. Ґрунт, вода, корми, корови-аналоги чорно-рябої породи

Предмет дослідження. Фтор, магній, фосфор, гемоглобін, загальний білок крові та молока, білкові фракції крові та молока, ферменти переамінування сироватки крові, жир, густина, суха речовина, бактеріальне обсіменіння молока.

Методи дослідження. Для досягнення нашої мети нами були використані хімічні, біохімічні та клінічні методи досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. В результаті проведених нами досліджень отримані нові дані про вплив магнію гідрокарбонату на інтенсивність проходження обміну речовин в організмі корів, рівень їх резистентності, молочну продуктивність та ветеринарно-санітарні показники якості молока, отриманого при хронічній фтористій інтоксикації. Вперше показано зміни фізіологічного стану корів при хронічній фтористій інтоксикації та зміни якісних показників отриманого від них молока. Вперше встановлено позитивний вплив магнію гідрокарбонату на резистентність, молочну продуктивність та якісні показники молока при хронічній фтористій інтоксикації.

Практичне значення одержаних результатів. В результаті проведених досліджень показано як впливає додавання магнію гідрокарбонату до основного раціону на їх резистентність, молочну продуктивність та ветеринарно-санітарні показники якості молока, що необхідно враховувати керівникам господарств та власникам тварин в умовах надлишку фтору.

Особистий внесок здобувача. Весь обсяг експериментальних досліджень по темі дисертаційної роботи, добір, аналіз даних літератури, статистична обробка та теоретичне обґрунтування отриманих результатів, їх опис та аналіз виконані пошукачем особисто під науковим керівництвом доктора біологічних наук, професора, академіка УААН Кравціва Р. Й.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи доповідались, обговорювались і схвалені на міжнародній науковій конференції “С. З. Гжицький і сучасна аграрна наука” (Львів, 4 – 6 травня 2000) та на міжнародній науково-практичній конференції “Розточанський Збір – 2000” (с. Старичі Яворівського району Львівської області, 17 – 18 листопада 2000).

Публікація матеріалів досліджень. За матеріалами дисертації опубліковано 4 наукові статті та один інформаційний листок Львівського ЦНТЕІ.

Об'єм і структура роботи. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, матеріалів та методики досліджень, експериментальної частини, обговорення результатів досліджень, висновків, рекомендацій виробництву, списку використаних джерел літератури. Текст викладений на 202 сторінках машинопису. Експериментальні дані представлені 41 таблицями, 18 рисунками. Список літератури включає 288 джерел, у тому числі іноземних авторів – 136.

Результати досліджень.

Матеріали і методика досліджень.

Лабораторні дослідження проводилися на кафедрі ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького протягом 1997 – 1999 років.

Вивчення впливу фторидів та магнію гідрокарбонату проведено на 20 головах корів першої, другої, третьої та четвертої лактацій в господарстві “Волсвинське” села Волсвино Сокальського району Львівської області. В якості контролю тварини відбиралися в навчальному господарстві “Дублянське” міста Дубляни Жовківського району та в навчальному господарстві “Давидівське” села Старе Село Пустомитівського району Львівської облісті по 20 тварин в кожному.

Для дослідів були підібрані корови-аналоги чорно-рябої породи. При відборі корів враховувалась їх молочна продуктивність за попередню лактацію, вік, порода. Перед початком експериментів всіх тварин було клінічно обстежено, зважено, визначено початкові біохімічні показники крові і встановлено фонову концентрацію фтору в ґрунті, кормах, воді, крові, сечі та калі. Тварин годували максимально подібним раціоном кормів з врахуванням живої маси і віку згідно норм колишнього ВІТа.

Дослідні тварини отримували підвищену кількість фторидів із щоденним раціоном з природних джерел, оскільки територія вважається екологічно забрудненою. До щоденного раціону дослідних тварин додавали гідрокарбонат магнію в дозі 50 г на добу з метою пригнічення засвоєння сполук фтору в організмі тварин та покращення їх фізіологічного стану.

Щомісячно визначали у крові дослідних та контрольних тварин, яку відбирали з яремної вени, кількість еритроцитів за допомогою спектрофотометра Specord М 400 за методикою Є. С. Гаврилець, М. В. Демчук (1966); вміст гемоглобіну за Г. В. Дервізом та А. І. Воробйовим(1959); підраховували кількість лейкоцитів в камері Горяєва та визначали лейкоформулу у мазках крові, зафарбованих за Гімза-Романовським.

У сироватці крові визначали щомісячно: активність аспартатамінотрансферази ( К. Ф. 2. 6. 1. 1. ) і аланінамінотрансферази ( К. Ф. 2. 6. 1. 2. ) за методом Райтмана і Френкеля в модифікації К. Г. Капетанакі(1962); вміст загального білка - з біуретовим реактивом за методом Л. М. Делекторської та ін.(1968); співвідношення білкових фракцій плазми крові - за методом Олла і Маккорда в модифікації С. А. Карпюка(1962); концентрацію кальцію та магнію - за допомогою біотесту Lachema (Чехія), співвідношення популяцій Т- і В- лімфоцитів методом спонтанного розеткоутворення за Джондел (1982).

Вміст фторидів у ґрунті, воді, крові, кормах, молоці проводили після попереднього озолення проб при температурі 500 градусів Цельсія. Із золи відганяли фтор за методом Р. Д. Габовича (1957) з отриманням дистиляту. В дистиляті визначали вміст фтору на спектрофотометрі HACH 4800 DR із використанням реактиву Spends.

У всіх піддослідних тварин визначали загальний надій, середньодобовий надій та його динаміку. Облік молочної продуктивності проводили шляхом щомісячного контрольного зважування середнього надою індивідуально по кожній окремо взятій корові. Проби молока для проведення ветеринарно-санітарної експертизи відбирали згідно вимог ГОСТ 26809-86 "Молоко та молочні продукти. Правила прийому, методи відбору проб і підготовки їх до аналізу".

Ветеринарно-санітарну експертизу молока та його якісні показники визначали за такими показниками:

·

· кислотність молока титрометричним методом (ГОСТ 3624-92);

· кількість соматичних клітин в молоці (ГОСТ 23453-90);

· вміст жиру кислотним методом Гербера (ГОСТ 5867-69);

·

· вміст білка та його фракцій методом формольного титрування за А. Я. Дуденковим (ТУ 49 1212-85);

· вміст сухої речовини аналітичним методом - висушуванням молока при 1050С до постійної ваги;

· вміст сухого знежиреного молочного залишку (СЗМЗ) - розрахунковим методом;

· вміст золи - методом спалювання наважки у муфельній печі при температурі біля 5000С.

У березні 1998 року проводили контрольне зважування новонароджених телят від корів контрольних і дослідних груп та визначали співвідношення живої маси теляти до живої маси матері.

У квітні 1998 року проведено контрольний забій телят шістнадцятиденного віку від піддослідних корів (п'ять голів, по одному з кожної групи). Для гістологічного дослідження від забитих телят відбирали печінку. Фіксацію матеріалу проводили 10%- ним водним розчином нейтрального формаліну, а зрізи фарбували гематоксилінеозином.

Номенклатура ферментів подана згідно вимог міжнародного біохімічного союзу. Всі результати досліджень обробляли біометрично за методикою, описаною В. А. Ойвіним (1960) з використанням ПЕОЕМ ІВМ. Результати середніх значень вважали статистично вірогідними при Р < 0,05 - *; Р < 0,02 - **; Р < 0,01 - ***; Р < 0,001 - ****.

Нагромадження фтору у кормах, ґрунті та воді в селі Волсвино Сокальського району, селі Старе Село Пустомитівського району та місті Дубляни Жовківського району Львівської області.

Дослідження вмісту фторидів проводили в селі Волсвино Сокальського району, яке розташоване на віддалі 15 км від міста Соснівки. В якості контролю вмісту фтору у воді, ґрунті та рослинах визначали в місті Дубляни Жовківського району та селі Старе Село Пустомитівського району. Обидва населені пункти знаходяться порівняно недалеко від обласного центру, але у відносно благополучній зоні щодо солей фтору.

В екологічно неблагополучній зоні навколо міста Соснівки концентрація фторидів у ґрунті сягає в середньому 630 мг/ кг.

Важливе значення в насиченні фтором рослин та продуктів рослинництва мають рухомі форми фторидів, які є дуже небезпечні у токсикологічному відношенні. У ґрунтах сільськогосподарських угідь села Волсвино виявлялася концентрація рухомого фтору до 31,5 мг/ кг.

У ґрунтах населених пунктів екологічно благополучних (місто Дубляни та село Старе Село) виявлено фторидів відповідно 198 та 190 мг/ кг. З них рухомі форми фторидів склали лише 6,8 та 6,4 мг/ кг ґрунту відповідно, що не перевищує гранично допустимих рівнів (рис. 1). Отже, в ґрунтах села Волсвино вміст рухомих форм фторидів, які є найбільш небезпечними, перевищує вміст рухомих форм в екологічно чистій зоні майже в 3 рази.

У відібраних пробах води, яка використовується для напування сільськогосподарських тварин в селі Волсвино, концентрація фторидів знаходилася в межах 2,1 мг/ л при гранично допустимій нормі 1,5 мг/ л.

Рис. 1. Вміст рухомого фтору в ґрунтах дослідного та контрольних господарств.

При аналогічних обстеженнях водозаборів міста Дубляни та села Старе Село виявлено вміст фторидів в кількостях 0,95 та 0,9 мг/ л відповідно.

Отже, вміст фторидів у питній воді села Волсвино перевищував вміст їх у воді міста Дубляни та села Старе Село на 54 та 57% відповідно. Вміст фторидів у питній воді села Волсвино перевищував гранично допустимі норми на 28,6%.

При підвищеному рівні фторидів у ґрунті та воді рівень фтору у рослинах також буде підвищений, оскільки рослини активно поглинають з ґрунту його водорозчинні сполуки. Їх аналіз засвідчує, що концентрація фтору в кормах є на межі гранично допустимих рівнів, які вказані у методичних рекомендаціях, що затверджені Головним управлінням ветеринарії колишнього Держагропрому СРСР 7 серпня 1987 року, для сировини і харчових продуктів, затверджених 31 березня 1986 р., Сан Пін 42-123-4089-86.

Отже, корми дослідного та контрольних господарств є доброякісними і підлягають згодовуванню тваринам. Водночас встановили тенденцію до підвищення рівня фтору у всіх видах кормів господарства “ Волсвинське” села Волсвино, окрім силосу кукурудзяного, де рівень фтору майже однаковий у всіх трьох господарствах (в середньому 0,36 мг/ кг натурального корму).

Найбільша концентрація фторидів відмічається в зернових культурах дослідного господарства. Зокрема, у зерні пшениці рівень фтору вищий від зерна пшениці дослідних господарств в середньому на 66%, в зерні вівса – на 89,6% порівняно з контролем. Найменша кумуляція фторидів серед зернових культур спостерігається у зерні жита - на 47% вище порівняно з контролем.

Отже, зернові культури володіють високою кумулятивною здатністю щодо фторидів. Рівень фторидів у цих кормових культурах збільшений майже у 2 рази порівняно із контролем.

У травах пасовищ рівень фторидів підвищений порівняно з рівнем фторидів у травах пасовищ контрольних господарств на 26,5%. У суміші злакових трав господарства “Волсвинське” рівень фторидів підвищений на 15,7% порівняно з господарствами “Дублянське” та “Давидівське”. Гичка цукрового буряка, як і зернові культури, володіє високою кумулятивною здатністю щодо фторидів. В ній вміст фторидів підвищений на 78,9% порівняно з контролем. Так само значно підвищений рівень фторидів у сіні багаторічних трав – на 64,5%, ніж у контролі.

Слід зробити висновок, що із забрудненням ґрунтів та води фторидами, забруднення ними кормів збільшується прямо пропорційно. Однак, різні рослини володіють різною кумулятивною здатністю. Тому в раціон дослідних тварин слід включати кормові культури, які мало акумулюють фториди. Принаймні вони повинні складати основну частку раціону.

Вміст фтору в організмі дослідних та контрольних тварин.

Із проведених нами досліджень можна зробити висновок, що вміст фтору в органах корів першої, другої, третьої та четвертої лактацій дослідного господарства “Волсвинське” порівняно з коровами НДГ “Дублянське” та НДГ “Давидівське” в значній мірі підвищений. Підвищення рівня фторидів спостерігається у всіх досліджуваних пробах тканин, відібраних від дослідних тварин.

В стегновій кістці дослідних корів вміст фтору збільшений в середньому на 11,9% порівняно із тваринами контрольних господарств (рис. 2).

Серед таких тканин як мўязи серця, скелетні мўязи, печінка, нирки, легені, шкіра, зуби та кістки суттєве збільшення фторидів відмічається у кістковій тканині (ребрах та щелепі) на 22,6% та 32,8% відповідно. Ці зміни кількості фторидів, які спостерігалися у кістковій тканині, були статистично достовірними (0,05> Р> 0,001) (рис. 2).

Рисунок 2. Рівень фтору у кістках дослідних тварин господарства “Волсвинське”.

Підвищення рівня фторидів у нирках дослідних корів порівняно до контрольних становить в середньому 38% (Р<0,01). У міокарді кумуляція фторидів відмічається значно менша, ніж у нирках. У дослідних корів господарства “Волсвинське” вміст фторидів збільшений в середньому на 31% (Р<0,02).

Отже, підсумовуючи отримані результати, слід зробити висновок, що підвищений рівень фторидів у воді та кормах суттєво вплинув на рівень фторидів у органах та тканинах дослідних тварин господарства “Волсвинське” Сокальського району. Всі чотири дослідні групи тварин відрізнялися від контрольних значно вищим рівнем фтору із високою статистичною вірогідністю.

Показники крові тварин та активність ферментів переамінування при додаванні до раціону магнію гідрокарбонату.

Кількість еритроцитів у корів піддослідного господарства “Волсвинське” села Волсвино Сокальського району на початку експерименту (лактації) коливалась в межах 5,52±0,07-5,59±0,1ґ1012/л. Рівень еритроцитів у крові корів дослідних та контрольних груп на протязі всього експерименту був у межах фізіологічної норми, хоча в дослідних групах спостерігалось деяке підвищення їх кількості відносно контролю. Починаючи із шостого місяця лактації і закінчуючи дев'ятим кількість еритроцитів у крові дослідних тварин першої групи збільшилася порівняно із контролем в середньому на 5%. Ці зміни були статистично достовірними (Р<0,05; Р<0,02).

Отже, при згодовуванні дослідним тваринам з основним раціоном магнію гідрокарбонату, нами було виявлено підвищення кількості еритроцитів у крові цих тварин. На нашу думку, при згодовуванні магнію гідрокарбонату зменшується засвоєння фторидів, що позитивно впливає на гемопоетичну функцію кісткового мозку тварин господарства “Волсвинське”.

Порівнюючи рівень гемоглобіну дослідних корів із рівнем гемоглобіну контрольних тварин, слід зробити висновок, що хронічна фториста інтоксикація негативно вплинула на насичення крові гемоглобіном.

Рисунок 3. Рівень гемоглобіну у крові контрольних та дослідних корів.

Аналізуючи вміст гемоглобіну у крові дослідних тварин на початку досліду, ми відмітили, що він був нижчий від рівня у контрольних у всіх чотирьох дослідних групах в середньому на 22,7% (0,01<Р<0,001) (рис. 3).Під час лактації при додаванні до основного раціону магнію гідрокарбонату спостерігалося підвищення рівня гемоглобіну у крові дослідних тварин. На кінець періоду лактації у крові дослідних корів рівень гемоглобіну був нижчий від контролю в середньому на 10,9% (Р<0,05).

Отже, рівень гемоглобіну підвищувався у дослідних тварин на протязі всього дослідного періоду. Очевидно, це пов'язано із меншою інтоксикацією організму тварин та підвищенням інтенсивності окисно-відновних процесів.

Найнижчий рівень загального білка у крові відмічається у першій дослідній групі. Він був нижчим від контролю на 16,6% (Р<0,02).

На п'ятий місяць лактації рівень загального білка у крові дослідних тварин першої групи був нижчим від контролю вже на 11,5% (Р<0,05). До кінця періоду лактації загальний білок підвищувався, тому зміни вже не були вірогідними. На десятий місяць лактації його рівень був нижчим від контролю на 7,3%.

Отже, зростання концентрації загального білка в сироватці крові корів усіх дослідних груп свідчить про те, що в печінці дослідних тварин під впливом магнію гідрокарбонату поступово проходить інтенсифікація синтезу білка, ніж на початку досліду.

В результаті проведених нами досліджень було встановлено, що рівень альбумінів у сироватці крові дослідних корів на початку досліду знаходився в межах 30,5±0,4 – 37,4±0,5% (рис. 4). У дослідних тварин рівень альбумінів був знижений від контролю в середньому на 6,9% (Р<0,05). Із збільшенням місяця лактації рівень альбумінів у сироватці крові дослідних тварин поступово наближався до рівня контрольних тварин.

Рисунок 4. Рівень альбумінів у сироватці крові контрольних та дослідних корів на початку досліду.

Отже, концентрація альбумінів у сироватці крові корів усіх дослідних груп мала тенденцію до підвищення протягом усієї лактації. Очевидно, це пов'язано із блокуванням негативного впливу фторидів на білоксинтезуючу функцію печінки, а саме гепатоцитів, де і проходить синтез альбумінів.

На початку досліду у корів дослідного господарства “Волсвинське” активність аспартатамінотрансферази знаходилась у межах 0,72±0,04 – 0,81±0,02 ммоль/год/л. і була значно нижчою, ніж активність ферменту у контрольних тварин. Із усіх дослідних груп активність аспартатамінотрансферази суттєво відрізнялася від контролю тільки у першій та четвертій групах. У тварин першої дослідної групи активність АсАТ була знижена порівняно із контролем на 27% (Р<0,01). У тварин четвертої дослідної групи різниця активності АсАТ до контролю була статистично вірогідна (Р<0,02) і становила 18%.

Активність аланінамінотрансферази у дослідних тварин була суттєво нижчою від активності АсАТ та дещо нижчою від АлАТ контрольних груп. У дослідних тварин активність аланінамінотрансферази була зниженою порівняно до контролю в середньому на 8,7%. Із всіх дослідних груп найсуттєвіше зниження активності АлАТ відмічається у третій дослідній групі - на 12,5% (Р<0,001). До кінця досліду активність АлАТ дослідних тварин наближалася до активності контрольних.

Отже, активність амінотрансфераз ( АсАТ та АлАТ) сироватки крові дослідних корів значно підвищилася із збільшенням терміну досліду і досягнула активності контрольних тварин.

Рівень кальцію в крові дослідних тварин є нижчим від фізіологічних норм на початку досліду. Від контрольних тварин цей показник менший на першому місяці лактації на 40% (Р<0,01). Через півроку тривалості досліду рівень кальцію в сироватці крові дослідних тварин збільшувався порівняно із контролем і різниця становила 30% (Р<0,01). До кінця лактації ця різниця зменшувалася до 19% (Р<0,05) і наблизилася до нижнього рівня фізіологічної норми.

На першому місяці лактації у тварин першої групи рівень магнію був нижчим, ніж у контролі на 16,8% (Р<0,05), а у тварин другої групи – на 25% (Р<0,05). Через півроку тривалості досліду рівень магнію у тварин першої дослідної групи підвищився і різниця між контролем становила 15,5%, в цей час як у тварин другої – 5,9%. До кінця досліду ця різниця знизилася до 3 та 2% відповідно.

Рівень фосфору в сироватці крові дослідних тварин на початку досліду знаходився в межах 1,68±0,04 – 1,80±0,05 ммоль/л. Найбільш виражене збільшення фосфору в сироватці крові спостерігалося у тварин першої дослідної групи на протязі перших чотирьох місяців досліду. Починаючи від шостого місяця лактації рівень фосфору у дослідних тварин знижується до показників контролю.

Отже, у дослідних тварин знижується токсичний вплив солей фтору, тому мінеральний обмін в організмі дослідних тварин нормалізується.

Т- лімфоцити є головними діючими одиницями імунних реакцій, оскільки беруть участь не лише у реалізації імунної відповіді, але і у забезпеченні гомеостазу (постійності клітинного складу) організму. В- лімфоцити мають здатність виробляти антитіла, які служать ефекторами гуморального імунітету. У крові дослідних тварин кількість Т-лімфоцитів коливалася в межах 2,2±0,1 – 2,5±0,1 тис. мкм. У дослідних тварин першої групи відмічається статистично вірогідне зниження кількості Т-лімфоцитів, порівняно з контролем, до четвертого місяця лактації. Так, на першому місяці у крові дослідних корів Т-лімфоцитів було на 18,5% менше, ніж у крові контрольних корів (Р<0,02). До кінця періоду лактації кількість Т-лімфоцитів у крові дослідних корів становив 2,6 тис мкм, що на 3,7% менше контролю.

На першому місяці лактогенезу кількість В-лімфоцитів у крові контрольних тварин коливалася в межах 1,7±0,1 – 1,9±0,1 тис. мкм. У крові дослідних тварин кількість В-лімфоцитів коливалася в межах 1,4±0,1 – 1,6±0,1 тис. мкм. На першому місяці лактації у тварин першої дослідної групи кількість В-лімфоцитів була нижчою, ніж у контрольних тварин на 22,2% (Р<0,02). Статистично вірогідна різниця між кількістю В-лімфоцитів у крові контрольних та дослідних корів зберігається до другого місяця лактації. До кінця періоду лактогенезу рівень В-лімфоцитів у крові дослідних корів виріс і на десятому місяці становив 1,7±0,1 тис мкм, що на 5,6% нижче контролю.

Отже, у дослідних тварин на протязі періоду лактації при згодовуванні магнію гідрокарбонату підвищувався рівень Т- та В-лімфоцитів, які відповідають за імунну відповідь клітинного та гуморального типу.

Вплив добавок магнію гідрокарбонату до раціону корів на їх молочну продуктивність при хронічній фтористій інтоксикації.

Виходячи із попередніх досліджень води, ґрунту та кормів, включення до раціону магнію гідрокарбонату певною мірою відобразилося на їх молочній продуктивності.

У контрольних та дослідних тварин першої групи середньодобовий надій молока змінювався залежно від періоду лактації. Статистично вірогідне зменшення середньодобового надою молока у дослідних тварин відмічається до четвертого місяця лактації в середньому на 8,8% (0,02< Р < 0,05). На п'ятому місяці лактації середньодобовий надій молока у дослідних корів досягнув рівня контрольних тварин і був менший на 0,7%. До кінця періоду лактогенезу середньодобовий надій у дослідних корів поступово знижувався і на десятому місяці він був нижчим від контролю на 9,2%.

Серед дослідних тварин найбільший загальний надій за лактацію відмічався у четвертій групі, де він становив 2953,2 кг, що на 68,6 кг менше від середнього надою контрольних тварин, в перерахунку на базисну жирність (для чорно-рябої породи) загальний надій був меншим, ніж у контролі на 26 кг.

Молочна продуктивність дослідних та контрольних корів за лактацію (в середньому на голову), n = 5.

Показник I гр. II гр. III гр. IV гр.

конт Досл конт досл конт досл конт досл

Кількість дійних днів 289 290 288 286 294 290 290 287

Заг. надій молока (кг) 2988,3 2795,6 2972,2 2759,9 3063,5 2888,4 3021,8 2953,2

базисної жирності (кг). 3093,8 2787,4 3059,6 2824,8 3252,7 2973,4 3146,2 3031,4

Мол. жир, (кг) 105,2 94,8 104,0 96,0 110,6 101,1 106,9 103,1

Вміст жиру, % 3,52 3,39 3,5 3,48 3,61 3,5 3,54 3,49

Добов. надій. мол. натур. жирн. (кг) 0,34 9,64 10,32 9,65 10,42 9,96 10,42 10,29

Базисної жирн. (кг) 10,28 9,95 10,32 9,71 10,10 9,96 10,30 10,32

Отже, додаткове введення до раціону дослідним коровам магнію гідрокарбонату в дозі 50 г на добу позитивно вплинуло на молочну продуктивність.

Ветеринарно-санітарна експертиза молока корів при хронічній фтористій інтоксикації та додаванні до їх раціону магнію гідрокарбонату.

Одним із показників якості молока є суха речовина, до складу якої входять всі компоненти молока (білок, жир, лактоза, мінеральні солі та інші), за винятком води та летких речовин. На перший місяць лактації у всіх дослідних тварин рівень сухих речовин був нижчим, ніж у молоці від контрольних тварин в середньому на 0,9% (Р<0,05). Статистично вірогідне зниження рівня сухих речовин виявлено до третього місяця лактації (Р<0,05). У всіх дослідних групах в середньому за період лактогенезу рівень сухої речовини був знижений в середньому на 0,54%. Найбільше зниження рівня сухої речовини відмічається у другій дослідній групі – на 0,61%.

Важливим показником при оцінці якості молока є вміст жиру. На першому місяці лактогенезу у контрольних тварин вміст жиру в молоці коливався в межах 3,61±0,07 - 3,70±0,08 %, а у дослідних корів у межах 3,29±0,08 – 3,45±0,04 %, що нижче, ніж у контролі в середньому на 0,35% (Р<0,02). У всіх дослідних групах в середньому за десять місяців лактації під впливом гідрокарбонату натрію спостерігалось підвищення вмісту жиру, але воно не досягало величини у контрольних корів і було статистично невірогідно нижче в середньому на 0,1%.

При проведенні ветеринарно-санітарної експертизи молока значну увагу приділяють вмісту білків - найцінніших у біологічному відношенні компонентів. У проведених нами дослідженнях виявлено, що рівень загального білка у молоці дослідних корів на початку експерименту коливався від 3,07±0,07 до 3,21±0,03%, що на 0,2% нижче від рівня загального білка у молоці контрольних тварин (Р<0,05). У всіх дослідних групах на п'ятому місяці лактогенезу різниця рівня загального білка до контролю була в межах 0,01 – 0,08%. Ця різниця ще більше скоротилася до кінця періоду лактогенезу.

Більшу частину загальної кількості білків молока займає казеїн. На початку лактогенезу найнижчий рівень казеїну в молоці дослідних корів відмічається у першій групі - 2,38%. Цей показник був на 0,13% нижчим від рівня казеїну у молоці контрольних корів (Р<0,05). Із поступовим збільшенням рівня казеїну в молоці дослідних тварин до кінця періоду лактогенезу різниця до контролю становила 0,01%.

Густина молока - один із найважливіших показників, який характеризує його якість. Статистично вірогідно нижчі показники зниження густини молока у дослідних тварин всіх чотирьох груп порівняно з відповідними контрольними відмічається до четвертого місяця лактогенезу - 8,8% (Р<0,02). До кінця періоду лактогенезу густина молока дослідних корів була нижчою, ніж у контрольних тварин на 2,9% і становила 29,71 0А. В середньому за десять місяців лактації густина молока у дослідних корів була нижчою, ніж у контролі на 2,5%.

Показник кислотності молока характеризує свіжість та є одним із головних при визначенні ґатунку продукції. Згідно із ДСТУ 3662-97 молоко, отримане від усіх тварин на протязі перших чотирьох місяців, ми віднесли до першого ґатунку. Виключенням було молоко першої та другої дослідних груп, яке і на п'ятому місяці лактації було віднесено до першого ґатунку. Далі до кінця лактації від дослідних корів отримували молоко вищого ґатунку.

Важливу діагностичну роль при ветеринарно-санітарній експертизі молока відіграє кількість соматичних клітин. В середньому за період лактогенезу у дослідних корів чотирьох груп кількість соматичних клітин коливалася в межах 395,6±8,3 – 402,7±9,2 тис/см3, що вище, ніж у молоці від контрольних тварин в середньому на 1,8%. Всі зміни кількості соматичних клітин були статистично невірогідні.

Важливе значення при якісній оцінці молока має вміст лактози (молочного цукру) - його основної високоцінної складової. У молоці дослідних груп рівень лактози становив в середньому 4,12%, що нижче від контролю на 0,39% (Р<0,02). На п'ятому місяці лактації рівень молочного цукру виріс до 4,41%, що на 0,28% нижче, ніж у молоці контрольних корів (Р<0,05). До кінця періоду лактогенезу ця різниця скоротилася до 0,01%.

Мінеральні речовини молока відіграють важливу фізіологічну роль в харчуванні людей та тварин, а також для технології виготовлення молочних продуктів. Рівень золи у молоці дослідних тварин на початку досліду був нижчим, ніж у молоці від контрольних в середньому на 0,18% (Р<0,02). На десятому місяці лактації рівень золи піднявся до межі 0,78% і залишився меншим, ніж у молоці від контрольних тварин на 0,02%.

Не менш важливим, ніж рівень золи в молоці, для ветеринарно-санітарної та якісної оцінки молока є рівень сухого знежиреного молочного залишку (СЗМЗ). Рівень СЗМЗ у молоці дослідних тварин на початку лактації коливався в межах 7,75±0,16 - 8,15±0,09%. У першій дослідній групі рівень СЗМЗ становив 7,80%. Цей показник був нижчим від показника у контрольних тварин на 0,69% (Р<0,05). Поступово із кожним місяцем лактації ця різниця зменшувалась і на десятому місяці лактації склала 0,03%.

Важливе значення при санітарній оцінці якості молока належить такому показнику як рівень бактеріального обсіменіння. Це один із показників, який характеризує ґатунок молока згідно із ДСТУ 3662-97 “Молоко коров'яче незбиране”.

В результаті проведених нами досліджень бактеріальної забрудненості молока контрольних та дослідних тварин ми встановили, що досліджувані проби молока від обох груп тварин слід віднести до першого та другого класів.

Всі зміни ветеринарно-санітарних показників якості молока позитивно відбилися на показниках органолептики. У третій дослідній групі з перших місяців лактації молоко мало злегка жовтуватий відтінок. Очевидно, така зміна залежить від вмісту ліпохромів молочного жиру. Смак молока від корів усіх дослідних груп був вираженим та стабільним протягом всього періоду лактації – злегка солодкуватий. Запах молока від контрольних та дослідних тварин був приємний, специфічний, властивий для свіжого продукту. Консистенція молока була без суттєвих змін: рідка, однорідна, без осаду. Одержане молоко від корів усіх дослідних груп за органолептичними та якісними показниками відповідало вимогам Державного стандарту України 3662-97.

Гістологічне дослідження печінки від дослідних корів.

З метою вивчення негативного впливу хронічної фтористої інтоксикації та виключення негативного впливу підгодівлею магнієм гідрокарбонатом на корів нами було проведено гістологічне дослідження печінки. На початку дослідного періоду у гепатоцитах від дослідних корів була виявлена зерниста дистрофія. На десятому місяці лактогенезу особливих відмінностей у морфологічній будові печінки контрольних та дослідних корів не виявлено.

Економічна ефективність застосування магнію гідрокарбонату у раціоні дослідних корів.

Додаткове введення до раціону лактуючих корів магнію гідрокарбонату дозволило досягнути у корів першої дослідної групи зниження собівартості 1 л молока на 1,37 грн., у другій – на 1 грн., у третій – на 1,03 грн., у четвертій – на 1,26 грн. При однаковій для контрольного та дослідного господарств реалізаційній ціні молока корови першої дослідної групи були збиткові, хоч завдяки підгодівлі солями магнію вдалося скоротити збитки з 52 до 22 грн/т. Дослідні корови другої, третьої та четвертої груп були прибуткові. Від тварин цих груп був отриманий чистий дохід 67, 107 та 121 грн/т, що більше від контрольних корів, які не отримували макроелементної підгодівлі, на 35, 42, та 44 грн. відповідно.

Отже, в результаті проведення розрахунків економічної ефективності, можна зробити висновок, що підгодівля дослідних тварин магнієм гідрокарбонатом дає позитивний економічний ефект. Затрати на придбання солі повністю окуповуються додатковим доходом.

Висновки.

1. У ґрунті та воді дослідного господарства "Волсвинське" Сокальського району Львівської області встановлено підвищений рівень фторидів відповідно на 78 та 54%. Значне підвищення рівня фторидів відмічається у зерні пшениці (на 66%), зерні вівса (на 89,6%) та у зерні жита (на 47%); менше у траві пасовищ (на 26%).

2. Підгодівля дослідних корів протягом лактації магнієм гідрокарбонатом сприяла нормалізації гемопоетичної функції, що проявлялось зростанням кількості еритроцитів на 1,1 - 9,9% та рівня гемоглобіну на 10,5 - 19,4%.

3. Додавання до основного раціону магнію гідрокарбонату позитивно відобразилося на білковому обміні. Вміст загального білка збільшився на 5,9 - 9,3% за рахунок альбумінів (на 1,5 - 5%) та альфа-глобулінової фракції у першій половині лактогенезу (на 0,9 – 2,8%).

4. Введення лактуючим коровам додатково до раціону магнію гідрокарбонату підвищило активність амінотрансфераз крові - аспартатамінотрансферази – на 14,8 - 31,9% та аланінамінотрансферази на 10%.

5. Згодовування лактуючим коровам магнію гідрокарбонату позитивно вплинуло на мінеральний склад крові: рівень кальцію збільшився на 6,4 - 30,3%, магнію - на 18,5 - 27%, а рівень фосфору знизився на 6 - 6,9% залежно від періоду лактації.

6. Доповнення добового раціону магнієм гідрокарбонатом позитивно вплинуло на резистентність дослідних корів. На протязі періоду лактації рівень Т- лімфоцитів збільшився на 4 – 13,6%, В- лімфоцитів – на 6,25 – 26,7%.

7. Додавання до основного раціону магнію гідрокарбонату посилило обмінні процеси в організмі дійних корів, покращило використання поживних речовин раціону, що сприяло підвищенню молочної продуктивності дослідних корів (зростанню середньодобового надою натуральної жирності на 37%, кількості молочного жиру на 0,18 – 0,36%).

8. Ветеринарно-санітарною експертизою молока, отриманого від дослідних тварин, яким до основного раціону додавали магнію гідрокарбонат, нами було встановлено підвищення густини молока на 6,7 - 12,3%, вмісту сухої речовини на 0,97 - 1,28%, жиру на 0,25 - 0,41%, загального білка на 0,17 - 0,2%, казеїну на 0,16 - 0,22%, сухого знежиреного молочного залишку на 0,68 - 1,04%, золи на 0,18 - 0,26%. Із збільшенням вищенаведених даних ми відмітили зменшення кількості соматичних клітин (в середньому з 460 до 415 тис/см3).

9. Згодовування сухостійним коровам магнію гідрокарбонату позитивно вплинуло на живу масу новонароджених телят, яка зросла на 2,5 кг.

10. При гістологічному дослідженні печінки, одержаної від дослідних та контрольних корів, особливих відмінностей у морфологічній будові цього органу порівняно із контролем не виявлено.

11. З досліджених чотирьох груп корів різних лактацій встановлено, що досліджуваними нами показниками найчутливішими до фтористої інтоксикації були корови-первістки.

12. При розрахунках економічної ефективності підгодівлі дослідних корів магнієм гідрокарбонатом нами було встановлено, що на одну гривню затрат, пов'язаних із підгодівлею, окупність становить в середньому 9,7 грн.

Пропозиції виробництву.

1. Проводити визначення рівня фтору у кормах, ґрунті та воді господарств поблизу підприємств видобування та переробки вугілля для виявлення надмірного надходження фторидів із щоденним раціоном.

2. Для унормування процесів