ІНСТИТУТ ДЕФЕКТОЛОГІЇ АПН УКРАЇНИ

КРЕТ ЯНА ВІТАЛІЇВНА

УДК: 159.422.76.376.33

КОРЕКЦІЯ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

ГЛУХИХ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

19.00.08 – Спеціальна психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

К и ї в – 2 0 0 0

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому державному університеті

Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

СИНЬОВ Виктор Миколайович

Київський інститут внутрішніх справ при

Національній академії внутрішніх справ

України, завідувач кафедри соціальної педагогіки

Офіційні опоненти – доктор педагогічних наук, доцент

шеремет Марія Купріянівна

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова, завідувач

кафедри логопедії

кандидат психологічних наук

Борщевська Людмила В’ячеславівна

Інститут дефектології АПН України, лабораторія

діагностики психічного розвитку аномальної

дитини, старший науковий співробітник

Провідна установа – Інститут психології імені Г.С. Костюка

АПН України, лабораторія психології навчання,

м. Київ

Захист дисертації відбудеться 26 вересня 2000 р. о 16 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті дефектології АПН України (04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9).

З дисертацією можно ознайомитись у науковій частині Інституту дефектології АПН України (04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “23” серпня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованної вченої ради Колупаєва А.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Інтеграція дітей з особливими потребами в суспільство є провідною ідеєю Конвенції про права дитини, прийнятої ООН. Це пояснює необхідність проведення відповідних досліджень і забезпечення даного процесу в дефектології.

Актуальність і необхідність подальшого вивчення проблеми обумовлена ба-гатьма причинами. Склалась вкрай несприятлива економічна, соціальна, еколо-гічна обстановка, яка провокує виникнення хронічних захворювань, гостро проявляється спадкова патологія, підвищується рівень травматизму. Більшість дітей з відхиленнями в розвитку через існуючі соціальні та фізичні бар’єри позбавлені можливості нарівні з іншими дітьми реалізовувати свої здібності.

Підготовка до школи глухих дітей залежить від виявлення у них макси-мальних і потенційних можливостей до навчання та корекції недоліків психічного розвитку на ранньому етапі (Л.В. Борщевська, Л.О. Венгер, Л.С. Виготський,

В.В. Засенко, Н.М. Стадненко, Л.І. Фомічова, М.К. Шеремет, М.Д. Ярмаченко).

Корекція психофізичного розвитку глухих дітей дозволяє суттєво нівелюва-ти різницю між нормою та патологією. Рання діагностика дозволить одержати ві-домості про рівень та особливості розумового й фізичного розвитку дитини, ви-значити її індивідуально-психологічні особливості. Одержані дані допоможуть за-безпечити диференційований підхід до корекційно-виховного процесу. Співвід-ношення соціальних факторів з особливостями розвитку дітей, визначення пер-винних і вторинних дефектів, виявлення часу їх виникнення і умов виховання визначають вибір прийомів корекції в навчально-виховному процесі.

У зв’язку з цим виникла необхідність подальшої розробки наукових основ діагностики та корекції недоліків психофізичного розвитку глухих дітей.

Зв’язок теми з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить у план науково-дослідних робіт Запорізького державного університету і Міністерства освіти й науки України (“Корекційне значення ранньої діагностики дітей-інвалідів, № державної реєстрації 0197 UO 12782”).

Об’єкт дослідження – психофізичний розвиток глухих дітей старшого до-шкільного віку.

Предмет дослідження – особливості діагностики і корекції психофізичного розвитку глухих дітей старшого дошкільного віку.

Мета дослідження полягає в розробці шляхів діагностики і корекції психофізичного розвитку глухих дітей старшого дошкільного віку.

Гіпотезою дослідження є припущення, що корекційний вплив занять артику-ляційною та пальчиковою гімнастикою у сполученні з рухливими та мовлен-нєвими іграми дозволять значною мірою нівелювати розбіжності в рівні фізич-ного розвитку, психомоторних функцій та пізнавальної діяльності між глухими та чуючими дітьми і скоротити терміни їх підготовки та адаптації до школи.

Для досягнення мети і перевірки гіпотези були поставлені наступні завдання:

1. Визначити особливості фізичного розвитку, психомоторних функцій та пізнавальної діяльності у глухих дітей старшого дошкільного віку.

2. Обгрунтувати принципи, зміст психокорекційної та розвивальної роботи в експериментальній групі глухих дітей.

3. Розробити мовленнєве забезпечення корекційно-виховного процесу з глухими дітьми старшого дошкільного віку.

4. Визначити вплив експериментальної методики на корекцію психо-фізичного розвитку глухих дітей старшого дошкільного віку.

Методологічною основою дослідження є положення про компенсацію пору-шених функцій людини шляхом використання збережених аналізаторів, а також розроблені в психології положення про зв’язок пізнавальної діяльності з нейро-фі-зіологічними функціями центральної нервової системи (Л.С. Виготський,

Ю.О. Єрмалаєв, І.П. Павлов, І.М. Сеченов, Є.Ф. Соботович); про провідне значення соціальних факторів (Д.Б. Ельконін, О.М. Леонтьєв, О.О. Леонтьєв,

В.С. Мухіна); про загальні й специфічні особливості аномального розвитку

(Л.В. Борщевська, Т.Д. Ілляшенко, В.І. Лубовський, А.Г. Обухівська, М.С. Певз-нер, Т.В. Розанова, Н.М. Стадненко, Ж.І. Шиф); про зв’язок дрібної мото-

рики з мовленнєвою функцією (О.В. Запорожець, М.М. Кольцова,

О.М. Мастюкова, М.К. Шеремет); про корекційну ефективність спеціального навчання і виховання (В.І. Бондар, Т.П. Вісковатова, О.І. Дячков, В.М. Синьов, В.В. Тарасун, Л.І. Фомічова, М.Д. Ярмаченко).

Методи дослідження. Методи, які використовувалися для розв’язання пос-тавлених завдань, умовно поділені на психологічні, психолого-педагогічні й ма-тематичні. Вивчення особливостей розвитку глухих дітей старшого дошкільного віку здійснювалося за допомогою спостережень та спеціальних експерименталь-них досліджень, зокрема, психодіагностичних методик. Ефективність запропоно-ваної корекційної системи перевірялася у формуючому експерименті. Статистич-на обробка дозволила виявити середні для кожного контингенту параметри оці-нюваної величини, а також її варіативність.

Наукова новизна дослідження полягає в наступному:

·

·

·

Теоретична значущість роботи полягає у збагаченні змісту спеціальної пси-хології стосовно проблеми діагностики і корекції психофізичного розвитку глу-хих дітей старшого дошкільного віку, встановленні зв’язку між розвитком у них дрібної моторики і пізнавальної діяльності.

Практична значущість роботи. Результати досліджень використовуються на факультетах практичної психології та дефектології вищих навчальних закладів освіти, в системі післядипломної освіти практичних психологів і дефектологів. Зміст і висновки дослідження можуть слугувати для розробки психолого-педаго-гічних рекомендацій і стандартів спеціальної освіти, удосконалення діючих прог-рам спеціального навчання і виховання в спеціальних дошкільних закладах.

Особистий внесок автора. Автором розроблено методику діагностики і ко-рекції психофізичного розвитку глухих дітей на основі використання артику-ляційної і пальчикової гімнастики у поєднанні з ігровою діяльністю.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження до-повідалися на міжнародних науково-практичних конференціях (Дніпропетровськ, 1996, 1999 р.р, Мінськ, 1997р., Вітебськ, 1997, 2000 р.р., Луцьк, 1999 р., Київ, 2000 р.); на Всеукраїнських наукових конференціях аспірантів (Львів, 1998, 2000 р.р.), на П’я-тих Костюківських читаннях (Київ, 1999 р.), на науково-методичній конференції (Запоріжжя, 1999 р.), на науковій сесії з дефектології (Київ, 2000 р).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 20 праць, з них 18 статей (2,8 авт. арк.), 2 тез доповідей (0,07 авт. арк.).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації - 244 сторінки, з яких 179 сторінок основного тексту. У тексті міститься 63 табли-ці (на 39 сторінках), 46 малюнків (на 15 сторінках). У списку використаної літе-ратури 189 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується актуальність теми, відзначається зв’язок теми з науковими програмами, планами, темами. Визначено об’єкт, предмет, мету, гіпо-тезу, завдання, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, наведені дані про апробацію основних положень дослідження.

У першому розділі дисертації “Стан проблеми дослідження у теорії та практиці дефектології” зроблено аналіз науково-літературних джерел з дос-ліджуваної проблеми, систематизовано наукові дані з проблем діагностики ано-

мального розвитку. Соціальна й психолого-педагогічна значущість проблеми діаг-ностики і корекції аномального розвитку обумовлені особливою увагою дефек-тологів до її наукової розробки (В.І. Бондар, Л.С. Виготський, В.І. Лубовський, І.М. Соловйов, В.М. Синьов, Т.В. Розанова, Л.І. Фомічова, М.К. Шеремет,

М.Д. Ярмаченко).

Важливою ланкою у корекційно-виховному процесі є своєчасна діагнос-тика, яка дозволяє виявити відхилення у психофізичному розвитку глухої дитини. Удосконалення потребує науково-теоретичний аспект обстеження дитини і роз-робка методик, спрямованих на виявлення особливостей її психофізичного роз-витку з метою створення індивідуальних корекційних програм, які забезпечують розвиток мовлення та інших психічних процесів і функцій (В.І. Лубовський,

Т.В. Розанова, Н.М. Стадненко).

Експрес-методика, розроблена Н.М. Стадненко, Т.Д. Ілляшенко, А.Г. Обу-хівською, Л.В. Борщевською для дослідження розумового розвитку дітей до-шкільного віку, дає можливість оцінити не тільки кінцевий результат діяльності обстежуваної дитини, але і прослідкувати за тим, як дитина сприймає завдання; як його виконує; чи потребує допомоги; у якій формі її необхідно надавати, чи є вона достатньою для успішного виконання завдання. При ускладненнях, які вини-кають у процесі розв’язання задач наочно-дійового характеру, необхідно виявити причину відхилень: нерозуміння інструкції чи дефект моторики.

Основні положення діагностики психомоторних функцій розроблені

М.І. Озерецьким. Не виявлені у ранньому віці відхилення в розвитку психомоторних функцій пізніше викликають особливі труднощі у навчанні (письмо, малювання, ручна праця). Т.В. Нестерова відзначала, що у глухих дітей спостерігається сплутування окремих дактилів, запізнюється або порушується формування відповідних рухів, мають місце труднощі координації пальців рук.

Дослідження Т.В. Єгорової, Т.В. Розанової, Н.М. Стадненко, Ж.І. Шиф переконливо свідчать, що синтез методик дозволить забезпечити діагностику психофізичного розвитку і виконати при цьому спектр корекційних заходів, спря-мованих на розвиток фізичних і духовних сил глухої дитини.

У процесі корекції психофізичного розвитку глухих дітей необхідне раціональне поєднання засобів наочного та словесного навчання (О.І. Дячков, Н.Ф. Засенко, С.О. Зиков, К.В. Луцько, Е.І. Пущин, М.Д. Ярмаченко). Мовленнєві особливості цих дітей призводять до звужування обсягу інформації, що надходить у процесі навчання, і обмеженню комунікативних можливостей індивіда в цілому (Р.М. Боскіс, Б.Д. Корсунська, Ж.І. Шиф).

Дослідження свідчать про те, що серед актуальних проблем сурдопсихології удосконалення форм, методів і засобів психокорекційної роботи з глухими до-шкільниками є однією з найбільш значущих. Принциповим є положення про те,

що психокорекційна робота з даною категорією дітей не повинна бути якимось самостійним розділом у навчально-виховному процесі, а має пронизувати усі напрямки діяльності спеціального закладу.

У другому розділі “Експериментальне вивчення особливостей розвитку глу-хих дітей старшого дошкільного віку” визначено рівень фізичного розвитку, піз-навальної діяльності і психомоторних функцій на етапі констатуючого експери-менту; показано, що втрата слуху обмежує можливості фізичного розвитку. Вста-новлено, що у глухих закономірність збільшення довжини тіла аналогічна чую-чим дітям. Однак показники у глухих дітей дещо нижчі порівняно з чуючими од-нолітками. Також виявлено, що у глухих дітей спостерігається не такий інтенсив-ний приріст маси тіла. Показники ОГК (обсяг грудної клітки) у глухих дівчаток значно нижчі, ніж у хлопчиків. Глухі діти в показниках ОГК відставали від чую-чих одноліток. Зміна середніх показників ОГК при вдиху і видиху проходить ана-логічно ОГК в момент паузи. Показники ЖЄЛ (життєвої ємкості легенів) збіль-шувалась у всіх категорій дітей. Однак у глухих дітей дані ЖЄЛ нижчі порівняно з чуючими однолітками. Суттєва різниця помічена між глухими і чуючими дів-чатками 6 років, що склало 0,7 кг (0,78%) в показниках сили кисті правої руки.

У процесі дослідження визначали рівень фізичного розвитку за антропомет-ричними показниками: довжина тіла, маса тіла, ОГК. Одержані результати дозво-лили розподілити глухих і чуючих дітей за ознаками гармонійності і дисгармо-нійності фізичного розвитку. Гармонійний розвиток мали 61,4% хлопчиків і 60,1% дівчаток у віці 5 років. До 6 років їх кількість збільшилась до 62,5% і 63,9%. Серед чуючих дітей, що мали гармонійний розвиток, хлопчиків було біль-ше (75,4% і 82,1%), ніж дівчаток (73,2% і 77,7%) у віці 5-6 років. Найбільша кількість дисгармонійно розвинених дітей була серед глухих дівчаток 5 років – 39,7%. Таким чином, у глухих дітей старшого дошкільного віку відзначається від-ставання у фізичному розвитку за основними антропометричними показниками. Недостатній розвиток мовленнєвого дихання обумовив низькі показники ЖЄЛ. Це спричиняє уповільнене створення складних умовних зв’язків, відставання у формуванні міжсенсорної взаємодії і рухової сфери.

При порівняльному аналізі розвитку психомоторних функцій у глухих і чую-чих дітей у віці 5-6 років виявлено, що втрата слуху супроводжується в різній мірі загальною моторною недостатністю, а також недорозвитком рухів пальців рук, оскільки вони тісно пов’язані з мовленнєвою функцією.

Встановлено, що за методикою “Перебір пальців” у 38,4-41,6% глухих дітей низький рівень розвитку тонко координованих рухів. Глухим дітям притаманне індуктивне, глобальне сприймання моделі дії, що лишає її просторово-часових координат. У них недостатньо розвинена здатність створювати перцептивно-ру-хові ансамблі, яка проявляється у невмінні виконувати рухи у певній серії. Усі

рухові порушення пов’язані з пірамідальною, екстрапірамідальною і мозковою недостатністю.

За методикою “Реципрокна координація рухів” встановлено, що у глухих ді-тей порушено послідовне відтворення, що найбільше пов’язане з невмінням уяви-ти модель виконання завдання в цілому, тобто здійснити попередню апперцепцію і розуміння. У них спостерігались явища дезавтоматизації і порушення коорди-нації на виснаженні.

При застосуванні методики “Асиметричне постукування (2-1)” у 50-54,1% глухих дітей виявився низький рівень координації і відчуття ритму. Чуючих дітей 5-6-річного віку з низькими показниками було відповідно 6,6% і 3,3%. Ця різниця обумовлена сенсорним дефіцитом, який заважає відтворити рухи за наочним зраз-ком у заданому ритмі, а також уповільнення рухів при виконанні, наявність про-пульсивних ударів і схожості рухів обома руками. У цілому було визначено, що причиною порушення рухів є недорозвиток премоторних зон кори головного мозку.

У 53,8-65,4% 5-річних глухих дітей експериментальної і контрольної груп спостерігалася несформованість графічних навичок. У 6-річному віці їх кількість зменшилась. Оцінюючи діяльність глухих дітей при виконанні графічних проб, необхідно відзначити специфічне виконання: графічні дії характеризуються при-мітивною зображувальною лінією; наявність графічних стереотипів обумовлена бідністю графічних образів і однотипністю графічних засобів; більш виражене зрушення пропорцій при зображенні, ніж у чуючих дітей; невміння порівнювати власне зображення зі зразком і виявляти помилки.

Одержані у процесі дослідження дані дозволили розподілити глухих і чую-чих дітей у групи відповідно до рівнів моторного розвитку: моторно-зрілі, умовно-зрілі і діти з суттєвим відставанням у моторному розвитку. Встановлено, що у віці 5 років 54,9% і 53,3% глухих дітей експериментальної і контрольної груп мали суттєве відставання у моторному розвитку. До 6-ти років їх кількість зменшилася до 51,1-53%. У чуючих дітей лише у 8,5% і 3,3% відмічалось від-ставання у формуванні психомоторних функцій.

Таким чином, встановлено, що розвиток психомоторних функцій у глухих дітей суттєво відстає від розвитку чуючих одноліток. У зв’язку з цим затри-мується формування графічних навичок. Тому розвитку моторики глухих дітей слід приділяти спеціальну увагу.

Результати психологічної діагностики глухих і чуючих дітей на етапі кон-статуючого експерименту подано у процесі виявлення рівня розвитку пізнаваль-ної діяльності, і проводилось за методиками Л.В. Борщевської, Н.О. Головань, С.Д. Забрамної, Т.Д. Ілляшенко, Т.В. Розанової, Н.М. Стадненко, А.Г. Обу-хівської.

У процесі дослідження встановлено, що 57,6% 5-річних і 41,7% 6-річних глу-хих дітей експериментальної і контрольної груп мали низький рівень розвитку просторових уявлень. Про це свідчить невміння порівнювати фігури, бачити в них спільне і різне; невміння аналізувати зразки, передбачати розміщення частин фі-гури.

Різниця у виконанні завдань глухими і чуючими 5-річними дітьми за мето-дикою “Виключення зайвого предмета” склала 1,16 бала, у 6-річних 1,1 бала. При цьому 38,4-42,3% глухих дітей у віці 5 років мали низький рівень розвитку проце-сів узагальнення. Характерною особливістю їхньої діяльності була обмеженість у самостійних діях і необхідність у постійному стимулюванні роботи.

Низький рівень розвитку мислення, який виявився за методикою “Четвертий зайвий”, встановлено у 42,3%, 30,7% дітей 5 років, у 33,3%, 29,2% глухих дітей 6 років і у 10% чуючих дітей.

При виконанні завдання за методикою “Групування предметів” глухі діти різ-няться від своїх чуючих одноліток тим, що групують предмети за ситуаційною ознакою. Низький рівень розвитку мислення відзначено у 42,3% і 46,2% 5-річних і у 41,7% 6-річних глухих дітей експериментальної і контрольної груп.

Виконання завдань за методикою “Зорова пам’ять” дітьми з порушенням слуху дозволило виявити недорозвиток цього виду пам’яті. Знижені показники виконання пояснюються тим, що у них порушено цілісне сприйняття предметів, яке є однією із важливих складових сенсорного розвитку дитини.

Розумова працездатність глухих дітей характеризується порушенням і нестійкістю уваги, невмінням проаналізувати одержаний результат і співставити його з поставленим завданням.

Низький рівень інформованості про предмети і явища оточуючого середови-ща виявлено у 38,4% і 45,8% глухих дітей експериментальної і контрольної груп. Різниця у середніх показниках між глухими і чуючими дітьми склала: у віці 5 ро-ків – 1,61 бали; 6 років – 1,55 бали. Особливостями виконання завдання “Сюжет-ний малюнок” були: відсутність стійкого інтересу до виконання завдання, маніпу-лювання малюнками, довільне примірювання малюнків до порожніх місць. Ефек-тивність виконання завдання досягалася за допомогою навідних запитань, прямо-го втручання, пояснення принципу і показу виконання.

У результаті констатуючого експерименту встановлено, що глухі діти значно відстають від чуючих за рівнем розвитку пізнавальних психічних процесів (сприйняття, мислення, пам’ять, увага). У них відзначаються порушення логіки у міркуваннях при розв’язуванні завдань, труднощі у встановленні внутрішніх, причинно-наслідкових зв’язків між явищами.

У розділі 3 “Психолого-педагогічні умови корекції психофізичного розвитку глухих дітей” представлено зміст і організацію психокорекційної роботи, мовлен-

нєве забезпечення корекційного процесу та результати експериментального нав-чання і виховання глухих дітей; подано психокорекційну програму, яка розроб-лена на основі артикуляційної і пальчикової гімнастики, мовленнєвих і рухливих ігор.

Корекція психофізичного розвитку глухих дітей експериментальної групи бу-дувалася за такими принципами: єдності корекції і розвитку; урахування вікового та індивідуального у розвитку; діагностики і корекції розвитку та за принципом здійснення корекції у процесі діяльності. Корекційно-виховний вплив здійсню-вався з урахуванням принципових положень його організації: а) психокорекційна спрямованість навчання в спеціальних закладах орієнтується на збережені функ-ції і потенційні можливості дітей з психофізичними вадами; б) максимально раннє включення цих дітей в систему спеціально-організованого психолого-педагогіч-ного впливу є необхідною передумовою продуктивного розвитку у них компенса-торних процесів, корекції дефектів і профілактики вторинних відхилень.

Зміст корекційних занять був однаковим для всіх глухих дітей експеримен-тальної групи (50 осіб). Глухі діти контрольної групи (50 осіб) працювали за програмами для спеціальних дошкільних закладів для дітей з вадами слуху. Чуючі діти (60 осіб) займалися за загальноприйнятою програмою для масових дошкіль-них закладів.

Експериментальна група глухих дітей виконувала 15-20 хвилинний комплекс артикуляційної і пальчикової гімнастики 6 разів на тиждень протягом одного ро-ку: 2 рази на заняттях зі слухового сприймання, 1 раз на заняттях з ритміки, 3 рази під час позанавчальних занять. У першому півріччі було проведено 96 занять з артикуляційної і пальчикової гімнастики та 48 занять з рухливих і мовленнєвих ігор. У другому півріччі відповідно 100 і 40 занять.

Запропонована методика базувалася на розвитку зорово-просторової орієнта-ції і зорової пам’яті, зорово-моторної координації і тонко координованих рухів рук, на розвитку мовлення, формуванні правильного дихання, удосконаленні фо-нематичного слуху, розширенні словникового запасу. Основою методики, що ви-користовувалась, був показ, оперативне і поелементне коректування з боку педа-гога з гранично можливим застосуванням вербальних компонентів.

Комплекс пальчикової гімнастики (30 вправ) складався з двох блоків: а) роз-витку загальної моторики, статичної і динамічної координації рухів, темпо-рит-мічної організації рухів; б) розвитку дрібної моторики пальців рук, статичної, ди-намічної і реципрокної координації, диференціації та переключенні рухів.

При підборі вправ для артикуляційної гімнастики (15 вправ) враховували періоди артикуляції звуку: приступ (екскурсія), витримка (середня частина), відступ (рекурсія). Виконання вправ поєднували з демонструванням малюнка.

При проведенні формуючого експерименту з глухими дітьми виходили з

того, що пріоритет слід віддавати рухливим іграм, які мають свої особливості: образність; виконання рухів з повною віддачею рухових здібностей (елементи змагання); вільність рухів; виконання цілісних рухів і окремих рухів без глибокої регламентації затрачених зусиль; раптова зміна ситуацій; творча ініціативність дій; присвоєння окремим членам гри відповідних ролей.

Мовленнєві ігри використовувалися для розвитку розуміння спрямованого до дітей мовлення, формування правильної вимови, продуктивного усного мов-лення, лексико-граматичної сторони усного мовлення, діалогічного і монологіч-ного мовлення, словникового складу.

Програма корекції психофізичного розвитку глухих дітей будувалася за сис-темою дидактичних принципів: загальних (активності, свідомості, доступності, наочності, індивідуального підходу, послідовності і систематичності) і спеціаль-них (інтенсивного розвитку слухового сприймання, опори на предметно-практич-ну діяльність, активізації мовленнєвого спілкування).

Найбільш ефективним і раціональним методом корекції психофізичного роз-витку глухих дітей виявився ігровий, в якому поєднується артикуляційна і паль-чикова гімнастика, мовленнєві і рухливі ігри. Таке поєднання дозволяє скоротити терміни нівелювання різниці у рівні фізичного розвитку, психомоторних функцій і пізнавальної діяльності у глухих дітей старшого дошкільного віку.

Недостатність мовленнєвого розвитку глухих дітей ускладнює, по-перше, сприймання інформації, яка містить опис і виконання завдань за різними методи-ками; по-друге, засвоєння техніки та методики виконання завдань, оскільки у цьому випадку скорочуються можливості корекційного впливу; по-третє, одер-жання вихідних даних, які визначають порядок виконання тестів, ігор, дій.

Відсутність слуху змушує знаходити спеціальні форми поєднання наочного і словесного навчання. Інформацію, яка містила словесні компоненти і передава-лася під час гри, було поділено на дві групи. Перша група об’єднувала інформа-цію, спрямовану на опис нестандартного обладнання, наочних посібників: малюн-ків, кінокільцівок. Друга група включала інформацію, необхідну для опису струк-тури рухових дій при виконанні мовленнєвих і рухливих ігор. Ці повідомлення були поділені на оперативні і неоперативні. Перші необхідно подавати безпосе-редньо в процесі ігрової діяльності, другі призначені для подачі їх глухим дітям до та після гри.

Найбільш ефективним варіантом для глухих є комплекс інформації, яка подається у графічному вигляді у супроводі наочних засобів. Частиною такого комплексу є навчальні посібники, журнали для дітей даної вікової групи. Коректуюча оперативна інформація, адресована глухим дітям у період занять пальчиковою гімнастикою, повинна в оптимальному випадку надходити, не порушуючи безперервності рухів. У залежності від контингенту глухих дітей,

особливостей їх підготовки, конкретного призначення самого повідомлення його форма може варіюватися.

Психокорекційна робота дозволила значно нівелювати різницю між глухими і чуючими дітьми у фізичному розвитку у більш короткі терміни. Встановлено, що процес безперервного збільшення кількості клітин або їхніх розмірів призво-дить до збільшення довжини і маси тіла. Показники довжини тіла глухих дітей експериментальної групи були вищі, ніж у їхніх одноліток із контрольної групи. Збільшення довжини тіла глухих і чуючих дітей пов’язано із збільшенням маси ті-ла. Зростання показників маси тіла у глухих дітей експериментальної групи скла-ло 2,0-3,3 кг, у контрольній – 0,9-1,3 кг. Дослідженням встановлено, що зростання ОГК (пауза) був вищий у дітей експериментальної групи (2,0-3,9 см) порівняно з їхніми однолітками із контрольної групи (0,5-1,4 см). Зміни також відбулися і у функціях вдиху і видиху.

Ігрова підготовка у глухих дітей експериментальної групи сприяла форму-ванню нових міжклітинних і міжзональних зв’язків у підкоркових і коркових утвореннях мозку. У глухих дітей експериментальної групи збільшилися показни-ки розвитку м’язів рук і плечового поясу. Різниця у порівнянні з чуючими дітьми склала в експериментальній групі 0,4-1,2 см, а в контрольній – 0,8-1,7 см. Анало-гічні зміни відбулися в об’ємі правого передпліччя. Зростання показників ЖЄЛ у глухих дітей експериментальної групи склало 93,2-208 см3, в контрольній – 28,3-124 см3. Різниця у показниках сили кисті рук між глухими дітьми експеримен-тальної групи і чуючими була менш суттєва (0,2-0,7 кг), ніж у контрольній групі (0,6-1,2 кг).

Кількість глухих дітей 6-7-річного віку з гармонійним фізичним розвитком збільшилась до 65,3-72,2%. Чуючих дітей з гармонійним фізичними розвитком виявлено 82,2-86,6%.

Таким чином, рання психокорекційна і розвивальна робота з глухими дітьми старшого дошкільного віку дозволила певним чином нівелювати різницю у фізичному розвитку між ними і чуючими однолітками.

Проведеними дослідженнями встановлено, що високого рівня розвитку тонко координованих рухів досягли 57,7-58,3% 6-7-річних глухих дітей експеримен-тальної групи. При цьому зростання показників склало 42,4-45,8% в експеримен-тальній і 3,8-4,2% в контрольній групі глухих дітей. Підвищення результату в екс-периментальній групі прямо пов'язане з тим, що діти більш вільно почали вико-нувати дії, пов'язані з ізольованими рухами пальців рук. Причиною таких явищ є удосконалення аналітико-синтетичної діяльності ЦНС глухих дітей, а також набуття ними практичного досвіду у виконанні дій, у яких регуляція рухів пальців рук здійснюється в основному за рахунок кінестетичних відчуттів.

Високого рівня розвитку реципрокної координації досягли 65,3-66,6% глухих

дітей експериментальної групи у віці 6-7 років. Середній результат у групі збіль-шився на 1,23 і 1,13 бали. У контрольній групі глухих дітей зростання показників склало 0,16 бала. Рухи глухих дітей експериментальної групи стали більш коор-динованими і плавними. У результаті розвитку складного рівня копіювання вони навчилися дотримуватися правил виконання завдань, у них розвинулася здатність до порівняння своїх дій з наочним зразком.

Глухих дітей у віці 6 років, які показали низький рівень розвитку циклічних локомоцій в експериментальній групі виявлено 7,7%, і 46,1% в контрольній. У віці 7 років їх кількість склала 8,3% і 50% відповідно.

У пробах темпо-ритмічного характеру "Асиметричне постукування (2-1)" 61,5-66,6% глухих дітей експериментальної групи показали покращання плавнос-ті, ритмічності. У них відбувається більш легке регулювання зміни темпу рухів. Експериментальні заняття сприяли розвитку умінь виконувати рухи за наочним зразком в чітко заданому ритмі, підвищився контроль за регулюванням рухів, більш плавно проходив процес вироблення "кінестетичної мелодії" рухового акту, здійснився перехід від тенденції синхронності у виконанні рухів обома руками до асинхронності. Ці зміни пов'язані з розвитком премоторних зон кори головного мозку.

У 50% глухих дітей контрольної групи виявлено низький рівень розвитку темпо-ритмічної координації.

Кількість глухих дітей експериментальної групи, які показали високий рівень розвитку графічних навичок, збільшилась до 61,5-70,8%. У віці 6-7 років сформо-ваність графічних навичок відзначали лише у 7,7-16,6% глухих дітей контрольної групи. У процесі виконання графічних проб у глухих дітей експериментальної групи зменшились порушення просторової регуляції, послабилось напруження руки, яка пише; діти навчились чітко дозувати силу натиску при накресленні гра-фічних зображень, яка відбувалася за рахунок рухів пальців рук і кисті, а не за рахунок рухів передпліччя і плеча.

Кількість моторно-зрілих глухих дітей в експериментальній групі збільши-лася на 53,3% і 51,8% у віці 6-7 років. Отже у 57,6-70,8% глухих дітей відмічали сформованість усіх компонентів моторики, удосконалення організації рухів на різних рівнях, покрашення контролю і регуляції рухових актів. Встановлено, що 46,7% і 45,8% глухих дітей контрольної групи – це діти з суттєвим відставанням у моторному розвитку.

Таким чином, вибір адекватних засобів і методів психокорекційної роботи дозволив значно зменшити, а у ряді випадків і зовсім нівелювати різницю між глухими дітьми експериментальної групи і їхніми чуючими однолітками.

Встановлено, що під впливом корекційної роботи відбулися значні зрушення у розвитку пізнавальної діяльності глухих дошкільників. Кількість дітей експери-

ментальної групи, які досягли високого рівня розвитку просторового мислення, після проведення формуючого експерименту збільшилася у середньому на 43% і 41,7%, а у контрольній групі лише на 3,9% і 4,2% відповідно. Встановлено також, що високий рівень розвитку процесів узагальнення виявлено після експерименту у 50-58,3% глухих дітей експериментальної групи і 11,5%-25% дітей контрольної групи.

Значне покрашення результатів глухих дітей експериментальної групи при виконанні підсумкових завдань, які вимагали логічного наочно-образного мис-лення, обумовлено тим, що дошкільники не тільки відкидали помилкові варіанти, але певною мірою фіксували умови, за яких вони досягали позитивного резуль-тату, тобто поступово підходили до практичного узагальнення досвіду дій.

Дослідженням встановлено, що після проведення корекційних занять у 65,4-66,6% глухих дітей експериментальної групи і тільки у 11,5-12,5% дітей конт-рольної групи виявлено високий рівень розвитку зорової пам’яті.

Найбільш суттєві зміни відбулися у дітей експериментальної групи на рівні розвитку розумової працездатності. Високий рівень спостерігали у 61,5-66,6% з них. У контрольній групі лише 7,7% і 8,4% дітей були здатні до тривалої розу-мової напруги. Розумова працездатність глухих дітей експериментальної групи супроводжувалася стійкістю уваги, планомірністю власних дій, умінням проана-лізувати одержаний результат і співставити його з поставленим завданням.

Виконання контрольних завдань показало, що у глухих дітей експеримен-тальної групи (у порівнянні з контрольною) значно розширився словниковий запас, який дозволив пояснювати свої дії, стало більш продуктивним викорис-тання педагогічної допомоги.

ВИСНОВКИ

1. Дослідження показало, що у глухих дітей спостерігається відставання у фізичному розвитку за основними антропометричними показниками (довжина ті-ла, маса тіла, об'єм грудної клітки). Недостатній розвиток мовленнєвого дихання обумовило низькі показники життєвої ємкості легенів (ЖЕЛ). Встановлено, що 37,9% глухих дітей у віці 5-6 років мають дисгармонійний фізичний розвиток.

2. Розвиток психомоторних функцій у глухих дітей суттєво відстає за всіма показниками від їхніх чуючих одноліток. У глухих дітей віком 5-6 років запіз-нюється вступ до функціонування вищих коркових рівнів організації рухів, що не забезпечує прогресивний розви-ток точних і силових рухів, а також не створює необхідні умови для засвоєння більшої кількості рухових навичок і предметних ручних маніпуляцій. У зв'язку з цим у них затримується формування графічних навичок. Проведена оцінка моторної зрілості дозволила встановити, що 53% глу-хих дітей мають суттєве відставання у моторному розвитку.

3. Глухі діти відстають від чуючих на рівні розвитку пізнавальних психіч--

них процесів (сприйняття, мислення, пам'ять). У них відзначається порушення послідовності суджень при встановленні внутрішніх, причинних зв'язків між явищами. Успішність виконання глухими дітьми різних логічних операцій залежить від унаочнення запропонованого матеріалу і підкріплення його життєвим досвідом. Порівняне вивчення особливостей запам'ятовування наочного матеріалу у глухих дітей і чуючих дозволило виявити, що цей вид пам'яті у чуючих дітей утримує більшу кількість об'єктів. Розумова працездат-ність глухих дітей супроводжується порушенням і нестійкістю уваги, недостатньою спрямованістю діяльності, невмінням проаналізувати одержаний результат і співставити його з поставленим завданням, виснаженістю.

4. Ефективність корекційного впливу на психофізичний розвиток глухих до-шкільників досягається різним поєднанням і варіюванням артикуляційної і паль-чикової гімнастики, мовленнєвих і рухливих ігор, використанням предметно-практичної діяльності, при раціональному співвідношенні словесних, наочних і практичних методів.

5. Мовленнєві обмеження глухих дітей старшого дошкільного віку в період проведення формуючого експерименту проявлялись: в обмеженому обсязі лексич-ного запасу, недостатньому оволодінні деякими поняттями навчального і життє-вого плану і меншою мірою, порівняно з чуючими дітьми, в рівні оволодіння гра-матичними кодами. У зв’язку з цим повідомлення, запропоновані дітям даної ка-тегорії, вимагають більш широкого залучення наочних компонентів, спрощення словниково-граматичних форм викладу навчального матеріалу.

6. Психокорекційні і розвивальні заняття позитивно вплинули на рівень фі-зичного розвитку глухих дітей старшого дошкільного віку, що дозволило певним чином нівелювати розбіжності за основними антропометричними показниками. Систематичні корекційні заняття сприяли гармонійному фізичному розвитку у 69,4% глухих дітей експериментальної групи.

7. Корекція психофізичного розвитку позитивно вплинула на розвиток психо-моторних функцій глухих дітей експериментальної групи. Причиною цього є удосконалення аналітико-синтетичної діяльності ЦНС глухих дітей, а також на-буття ними практичного досвіду у виконанні дій, в яких регуляція рухів паль-ців рук здійснюється переважно на основі кінестетичних відчуттів. Рухи глухих дітей стали носити більш координований і плавний характер, у них розвинулась здат-ність до порівняння своїх дій з наочним зразком. При виконанні завдань графіч-ного характеру у 65,3-68% глухих дітей експериментальної групи у віці 6-7 років зменшились порушення просторової регуляції, ослабла напруженість руки, якою дитина пише, вони навчилися більш чітко дозувати силу натиску, накреслювання графічних зображень відбувалося за рахунок рухів пальців і кисті. Кількість моторно-зрілих глухих дітей збільшилась на 53,3%.

8. Під впливом корекційно-виховних дій у глухих дітей експеримен-тальної групи відбулося підвищення рівня розвитку пізнавальної діяльності. Це прояви-лось у тому, що глухі діти більш усвідомлено сприймали завдання, мету. У них з'явилися навички планування необхідних дій і послідовного їх виконання; роз-ширився словниковий і лексичний запас, відзначено досить продуктивне вико-ристання ними допомоги, що дало змогу зробити розгорнутим процес поступо-вого осмислення діагностичного матеріалу. Високий рівень розвитку пізнаваль-них психічних процесів виявлено у 56,1% і 61,9% глухих дітей експериментальної групи у віці 6-7 років, що на 41,8-44,1% вище, ніж у контрольній групі їхніх одноліток, що також доводить ефективність проведеної психокорекційної роботи.

Здійснене дослідження не вичерпало всіх аспектів проблеми, для подальшого вивчення якої, на нашу думку, актуальним для спеціальної психології та корек-ційної педагогіки, зокрема, є питання про психофізіологічні механізми взаємо-впливів психомоторної сфери, пізнавальної та мовленнєвого розвитку різних категорій аномальних дітей, в тому числі зі складною структурою дефекту; удос-коналення змісту компенсаторних програм корекційного впливу на їхній розвиток та технології реалізації таких програм з урахуванням індивідуальних і типоло-гічних особливостей дітей.

Основний зміст дослідження відображено в таких публікаціях автора:

1. Крет Я.В., Байкина Н.Г. Возрастные особенности психомоторных функций у глухих школьников // Тези доповідей наукової конференції викладачів і студен-тів університету. – Запоріжжя, 1993. - С.97. – 0,02 авт. арк.

2. Байкіна Н.Г., Крет Я.В., Романенко О.В., Білоусова З.Г. Реабілітаційне зна-чення ранньої психодіагностики аномальної дитини // Формування, збереження і зміцнення здоров’я підростаючого покоління як обов’язковий компонент системи національної освіти: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Дніпропетровськ,1996. – С. 166-170. – 0,05 авт. арк.

3. Крет Я.В., Романенко А.В. Преподаватель нового типа глазами студентов // Научно-исследовательская и методическая работа в средних и высших учебных заведениях: проблемы, поиски, решения: Сб. науч. ст. – Минск, 1997. – С. 102-103. – 0,05 авт. арк.

4. Байкина Н.Г., Крет Я.В. Содержание и форма научно-исследовательской работы в учебном процессе по дефектологии со студентами факультета социаль-ной педагогики и практической психологии // Научно-исследовательская и мето-дическая работа в средних и высших учебных заведениях: проблемы, поиски, ре-шения: Сб. науч. ст. – Минск, 1997. – С. 245-247. – 0,075 ав. арк.

5. Крет Я.В., Байкина Н.Г. Реабілітаційне значення ранньої психодіагнос-тики аномальної дитини // Науковий вісник. - Вип. 1. – Харків, 1997. – С. 77-79. – 0,075 авт. арк.

6. Крет Я.В., Мироненко О.И., Байкина Н.Г. Особенности психомоторики де-тей 5-7 лет с задержкой психического и речевого развития // Совершенствование форм и методов физического воспитания учащихся общеобразовательных школ: Материалы научно-практической конференции. – Витебск, 1997. – С. 102-104. – 0,05 авт. арк.

7. Шляхи корекції психомовленнєвого розвитку у дітей 5-6, 6-7 років за допо-могою фізичних вправ // Молода спортивна наука України: Матеріали ІІ Всеук-раїнської наукової конференції аспірантів. – Львів, 1998. – С. 44-48. – 0,2 авт. арк.

8. Рання діагностика психофізичного розвитку дітей з затримкою психічного розвитку у віці 5-6, 6-7 років // Теорія та методика виховання: Зб. наук. пр. - Вип. ІІІ. - Харків: ХДПУ, 1998. – С. 74-79. – 0,2 авт. арк.

9. Диагностика психомоторных функций у детей с нарушением слуха и за-держкой психического развития в возрасте 5-7 лет: Зб. наук. пр. П’ятих Костю-ковських читань. - Т.2. – К, 1998. – С. 186-191. – 0,3 авт. арк.

10. Крет Я.В., Байкина Н.Г. Методика развития познавательной деятельнос-ти детей с потерей слуха в возрасте 5-7 лет // Шляхи розвитку здібностей у дітей з особливими потребами: Збір. наук. пр. - Вип. 16. – Ч.2. – Київ-Запоріжжя, 1999.– С. 49-53. – 0,1 авт. арк.

11. Психодіагностика сенсомоторних функцій у дітей з порушенням слуху та із затримкою психічного розвитку // Механізми та критерії діагностики психофі-зичного розвитку дітей в системі корекційної роботи: Науково-методичний альма-нах Міжнародної науково-практичної конференції. – Ч.2. – Дніпропетровськ, 1999.– С. 27-28. – 0,05 авт. арк.

12. Вплив несприятливих природних і антропогенних факторів на психічний розвиток дитини // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному сус-пільстві: Зб. наук. пр. – Луцьк, 1999. – С. 413-420. – 0,4 авт. арк.

13. Байкіна Н.Г., Крет Я.В. Критерії відбору глухих дітей 5-7-річного віку в групи початкової ігрової підготовки // Фізичне виховання, спорт і культура здо-ров’я у сучасному суспільстві: Зб. наук. пр. – Луцьк, 1999. – С. 255-259. – 0,1 авт. арк.

14. Диагностика психомоторных функций у детей с нарушением слуха и задержкой психического развития в 5-7 лет // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: Зб. наук. пр. – Луцьк, 1999. – С. 571-577. – 0,3 авт. арк.

15. Артикуляційна дихальна гімнастика, лікувальний масаж для дітей із дизартрією // Дефектологія. – 1999. - № 1.