Київський Національний університет будівництва і архітектури

Ксеневич Михайло Яковлевич

. УДК 711.4-122

Формування функціонально-планувальної структури міст-центрів Донецько-Макіїв-ської агломерації в умовах довгострокового сталого розвитку

18.00.04. - Містобудування та ландшафтна архітектура.

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Державному науково-дослідному і проектному інституті Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України

Науковий керівник - доктор архітектури, професор Фільваров Генрих Йосипович директор

Інституту "Урбаністики"

Офіційні опоненти - доктор архітектури, професор Макухін Віталій Федорович, Академія

образотворчого мистецтва і архітектури, кафедра теорії і історії

архітектури і синтезу мистецтв, професор

кадидат архітектури, с.н.с., Нечаєва Тетяна Серафимівна, заступник

начальника управління містобудівної політики Держбуду України

Провідна установа: Придніпровська державна академія будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України, м.Дніпропетровськ

Захист відбудеться 2 листопада 2000 р. о15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

Д 26.056.02 при Київському Національному університеті будівництва і архітектури за адресою: 03037, м.Київ-37, Повітрофлотський пр., 31, ауд. 466

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського Національного університету будівництва і архітектури адресою: 03037, м.Київ-37, Повітрофлотський пр., 31.

Автореферат розісланий 20 вересня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Сазонов К.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останні десятиліття у багатьох країнах, в першу чергу, в їх урбанізованих промислових районах, внаслідок дії чисельних соціальних, економічних, транспортних та інших факторів, посилюються процеси агломерування розселення в територіально-функціональні цілісні групи взаємозв'язаних поселень, з виділенням міст-центрів, як основної умови їх формування. Склались різні типи і види містобудівних систем, що мають специфічні функціонально-планувальні структури, а також характер, напрямки і етапи розвитку.

Систематичні виробничі, побутові, культурні та інші зв’язки між цими населеними пунктами, територіальне зростання сприяє “розмиванню” їх меж, обумовлених границями населених пунктів. В процесі уццправління їх життєдіяльністю вимагається уточнення їх організації та умов формування і розвитку. Відповідно має місце потреба перегляду та визначення підходів і методів прогнозування, планування і проектування розвитку міст-центрів і населених місць агломерацій з врахуванням діючих умов та специфіки їх функціонування і зв’язку. Необхідним стає також визначення їх типологічних характеристик, раціональних функціонально-плануваних структур різних рівніву, пошук оптимальних інфраструктурних мереж та можливостей регулювання розвитку з відповідною адаптацією у часі, з забезпеченням благоприємних екологічних умов.

Особливо гостро процеси урбанізації, агломерування та розвитку населених місць, як показала практика, протікають у промислових вугледобувних районах: Донецькому (Україна), Кузнецькому (Росія), Карагандинському (Казахстан), Верхнєсілезькому (Польща), Рурському (Німеччина) та багатьох інших. В цих районах склалася, несприятлива екологічна ситуація, обмежені можливості реалізації програм розвитку міст-центрів агломерацій.

Яскравим прикладом цього є міста Донецьк, Макіївка, які разом з прилеглими до них численними поселеннями, утворюють одну з найбільших агломерацій світу. Територіально-функціональна єдність Донецька та Макіївки, їх містобудівна специфіка формування та розвитку, роль як центрів агломерації вимагають поглибленого вивчення умов довгострокового сталого розвитку, як окремих населених пунктів та взаємозв’язку в системі агломераії, так і їх внутрішніх структур. Ці питання в свій час розроблялися на теоретичному рівні, але у відповідній мірі не знайшли необхідної реалізації у науковій та проектній практичній містобудівній діяльності, особливо стосовно внутрішніх функціонально-планувальних структур. Ситуація ускладнилася в даний час відсутністю адекватної достатньо обгрунтованої методологічної основи містобудівного прогнозу, планування, програмування, проектування та реалізації містобудівних потреб, недосконалістю діючих моделей в умовах обмежених ресурсів довгострокового сталого розвитку міст-центрів агломерацій, їх внутрішніх структур та відповідних до цього методів і нормативів.

Це свідчить про нагальну необхідність розробки більш досконалих методів, спроможних забезпечити в містобудівній практиці можливість планування та регулювання процесів сталого розвитку міст-центрів агломерацій на довгостроковий період. Особливу важливість вказане набуває в нових динамічних соціально-економічних умовах, з їх тенденціями децентралізації інвестиційної діяльності, значного збільшення кількості замовників, змін обсягу і темпів міського будівництва, значним ускладненням контролю за містобудівними процесами.

Зв'язок дослідження з науковими програмами. Дослідження виконано в НДіП містобудування у відповідності з завданням виконкому Донецької міської Ради, - в розвиток розробки "Наукових основ комплексного соціально-економічного і містобудівного розвитку міст Донецька і Макіївки к системі Донецької області" № держ.рег.0186056471. Дослідження спирається на досвід наукових розробок у галузі теорії містобудування, методології і обгрунтування розвитку та регулювання містобудівних об’єктів різних рівнів: - з загально-теоретичних питань формування систем розселення - Ю.П.Бочарова, В.В.Во-лодимирова, В.Г.Давидовича, В.О.Лаврова, О.І.Листенгурта, В.В.Покшишевського, І.М.Смоляра, Г.Й.Фільварова, І.О.Фоміна, М.М.Кушніренко, Д.Г.Ходжаєва, З.М.Яргіної та інших; - з питань дослідження агломерацій - Д.І.Богорада, Г.М.Лаппо, Є.П.Перцика, І.О.Фоміна, Н.І.Наймарка та інших; - з питань регу-лювання росту міст - О.Є.Гутнова, М.М.Дьоміна, О.К.Кудрявцева, Ю.Г.Саушкіна, М.М.Улласа та інших; - з питань дослідження функціонально-планувальної структури - В.О.Лаврова, Г.А.Малояна, Л.І.Соколова, В.О.Тімохіна та інших; - з питань розвитку системного підходу у сфері містобудування - Л.М.Авдотіна, Г.А.Заблоцького, А.В.Кочеткова, Г.І.Лаврика, Г.М.Фоміна, Д.Н.Яблонського та інших. Наукові розробки щодо формування урбанізованих територій зроблені зарубіжними авторами: К.Канділісом, Є.Малішом, П.Мерленом, В.Островським, Є.Сааріненом, А.Соріа-і-Мата та іншими.

Результати аналізу наукових досліджень, практики проектно-планувальних робіт свідчать, що, незважаючи на їх кількість, наукова актуальність вдосконалення методів формування та розвитку функціонально-планувальних структур міст-центрів агломерацій специфічних районів, таких як вугледобувні райони ще до кінця не вичерпана. Тому актуальною є необхідність певного перегляду і удосконалення методології містобудівного прогнозування, планування, проектування та реалізації на основі дослідження внутрішніх іманентних закономірностей формування функціонально-планувальних структур в умовах довгострокового сталого розвитку. Особливу значущість дослідження має в новій ринковій соціально-економічній ситуації в умовах децентралізації інвестиційної діяльності, змін в землекористуванні, характері містобудівного процесу і необхідності посилення ролі місцевих органів в управлінні розвитком територіальних планувальних об'єднань.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у розвитку методології, вдосконаленні методів дослідження, прогнозування, планування та проектного регулювання процесів формування та розвитку функціонально-планувальної структури міст-центрів Донецько-Макіївської агломерації в умовах довгострокового сталого розвитку.

У відповідності до визначеної мети в роботі поставлені наступні основні задачі:

- виявити сучасні містобудівні тенденції, внутрішні закономірності, фактори і умови формування і розвитку функціонально-планувальних структур міст-центрів агломерацій вугледобувних районів;

- визначити принципи, вимоги, і критерії, а також обгрунтувати модель цілеспрямованого регулювання розвитком міст-центрів агломерацій вугледобувних районів на базі цільового ресурсно-нормативного підходу та вдосконалити нормативну базу проектування;

- розробити рекомендації щодо удосконалення функціонально-планувальної структури міст-центрів Донецько-Макіївської агломерації та оцінці очікуваних

результатів прогнозованого довгострокового сталого розвитку.

Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна дослідження полягає:

- у виявленні основних принципів, критеріїв та механізмів управління довгостроким сталим розвитком міст-центрів агломерацій;

- у визначенні методів щодо поетапного довгострокового сталого формування функціонально-планувальних структур міст-центрів у системі агломерації;

- у розробці цільової ресурсно-нормативної моделі як інструмента прийняття обгрунтованих рішень щодо ефективного довгосторокового сталого розвитку міст-центрів агломерацій;

- у розробці рекомендацій щодо методики дослідження та регулювання процесів довгострокового сталого розвитку функціонально-планувальних структур міст-центрів агломерацій вугледобувних районів .

Практична значимість результатів дослідження. Практична значимість результатів дослідження заключається у розробці :

- методики містобудівного дослідження та проектного регулювання процесів довгострокового сталого розвитку функціонально-планувальних структур міст-центрів Донецько-Макіївської агломерації в умовах сучасних містобудівних процесів;

- рекомендацій щодо використання у практиці містобудівного регулювання і можливостей для проектування міст-центрів агломерацій в інших високоурбанізованих районах;

- пропозицій щодо визначення етапів та функціонально-планувальних параметрів довгострокового сталого розвитку міст-центрів Донецько-Макіївської агломерації з врахуванням довгострокових потреб і реальних можливостей суб'єктів містобудування.

Впровадження, апробація і публікація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертації впроваджені при виконанні науково-дослідних робіт:

“Научные основы комплексного социально-экономического и градостроительного развития городов Донецка и Макеевки в системе Донецкой области”, НДІП містобудування, 1986-1988р.р., № держ. рег. 0186056471.

”Разработка и внедрение управления застройкой и благоустройством городских территорий”, Донецький держуніверситет,1985-1986 р.р. № держ.рег. 0186051914, у тому числі:

“Исследование комплекса факторов, определяющих выбор территории для застройки”,1985 р.

“Методические рекомендации по составлению проектов размещения жилищного строительства на пятилетку в Донецко-Макеевской агломерации”,1986р.

”Разработка програмного комплекса и оптимизационной модели эффективного плана развития г.Донецка”,1986-1987 р.р.

Деякі положення, висновки і результати роботи втілені у практичній діяльності по розвитку м.Донецька, м. Житомира і м.Києва.

Матеріали дисертації повідомлені і обговорені на науково-технічних і практичних конференціях, семінарах в Донецьку (1985р., 1988р.), Києві (1984р., 1999 р.), Житомирі (1992р.).

Структура і об'єм роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, обсягом 164 сторінки, в тому числі 37 ілюстрацій, а також списку використаних літературних джерел з 135 найменувань і додатку (на 3-х стрінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ І. Сучасний стан наукових та проектних розробок, тенденції та проблеми розвитку міст-центрів агломерацій вугледобувних районів Донбасу. Фундаментальний внесок у дослідження закономірностей формування районів та планувальної структури міст, у тому числі вугледобувних районів Донбасу належить українській школі містобудівників: Д.І.Богораду, М.М.Дьоміну, Є.Є.Клюшніченко, М.М.Кушніренко, В.І.Нудельману, А.І.Станіславському, Г.Й.Фільварову, І.О.Фоміну, О.Я.Хорхоту та іншим. Серед них провідне місце з питань формування та розвитку міст в системі населених пунктів належить І.О.Фоміну, в працях якого висвітлені проблеми планування, функціонування та структурно-територіальні закономірності розвитку міських поселень, як елементів системи населених місць. Ці дослідження мали суттєвий вплив на розвиток містобудівної теорії і практики, розкривши сутність найбільш значущих містобудівних та агломераційних процесів у просторовій організації суспільсьва. Спираючись на аналіз загальносвітових тенденцій формування та розвитку агломерацій як в Західній Європі та Північній Америці, так і інших країн світу, в цих дослідженнях були встановлені феноменологічні особливості агломерацій України, що розвиваються. Вказане послужило суттєвим вкладом в теорію містобудування України. Саме на фоні розкритих закономірностей становиться можливим розглядати внутрішнє структурне формування, перетворення та розвиток міст-центрів агломерацій, їх функціонально-планувальних структур різних рівнів (зон, районів, мікрорайонів, комплексів), що забезпечує можливість визначення механізмів довгострокового сталого розвитку міст-центрів, а також вдосконалення управлінських засобів реалізації містобудівних завдань.

На основі проведеного аналізу містобудівної теорії та практики розвитку міст-центрів агломерацій виявлені основні наукові передумови та проблеми формування міст-центрів Донецько-Макіївської агломерації.

Встановлено, що тенденції і закономірності, які впливають на характер формування і розвиток функціонально-планувальних структур досліджуваних міст, є відображенням процесів організації самодостатніх формувань з одночасною інтеграцією промисловості та розселення при мінімізуючих містобудівних витратах, зв'язаних з критеріями ефективності. Це сприяє формуванню і розвитку центральних зон агломерації, їх міст-центрів.

Виявлені та ідентифіковані два специфічні види функціонально-планувальних структур: розосереджені та концентровані, що відповідає умовам вугледобувних виробництв, розвитку інфраструктури міст-центрів агломерацій.

Характерним є закріплення центральних функцій в агломерації. В одночас, зберігається тенденція автономності, багаторівневої сталості формування дисперсно відокремлених соціально-демографічних територіальних груп населення з достатньо замкненим циклом життя "підприємство - поселення", які мають відповідно функціонально-територіальні збалансовані, замкнені і напівзамкнені функціонально-планувальні структури.

Напрямки довгострокового сталого розвитку функціонально-планувальних утворень,їх просторово-організаційний аспект,включають,в першу чергу,тенденцію циклічного відцентрового та доцентрового напрямку довгострокового розвитку функціонально-планувальних формувань, що тяжіють до місць концентрації і залягання корисних копалин, наявності екологічно сприятливих зон,перетинів основних агломераційних комунікацій,розміщення комплексів виробничих об’єктів.

Поруч з тенденцією розосередження і децентралізації, виявлено процес концентрації і централізації поселень з виділенням поселень-центрів, збільшення інтенсивності освоєння центральних зон міст при циклічності розвитку. Тенденції і закономірності послідовності довгострокового сталого розвитку функціонально-планувальних утворень відзеркалюють зміни пріоритетів містобудівної діяльності.

Проведений в роботі містобудівний аналіз розвитку міст-центрів, в тому числі на прикладі Донецька-Макіївки, свідчить про об’єктивно існуючі чотири цикли послідовності їх реалізації:

- цикл 1, - освоєння територій піонерним будівництвом;

- цикл 2, - зростання, пов’язане з ущільненням і збільшенням існуючих структур, а також із змінами територіальних характеристик при збереженні функцій;

- цикл 3, - реконструкція, обумовлена підвищенням інтенсивності та поліпшенням забудови, вдосконалення мережі комунікацій та інших елементів міського середовища;

- цикл 4, - реорганізація, що передбачає перетворення первинних автономних утворень, зміну функцій при збереженні територіальних характеристик.

Аналіз наукової та проектної практики реалізації, тенденцій і закономірностей довгострокового розвитку міст-центрів агломерації підтверджує, що розроблені раніше пропозиції щодо формування та розвитку міст за діючою методикою містобудівного проектування не завжди відповідають реально діючим містобудівним процесам:

- мають місце значні відхилення запланованої стратегії розвитку міст-центрів від реальних містобудівних процесів;

- у існуючих містобудівних заходах відсутні засоби, які забезпечують довгострокову динаміку соціально-економічного і містобудівного сталого розвитку.

Внаслідок цього об’єктивно існуюча диференціація та несинхроність запланованих містобудівних заходів, не сприяє комплексному розвитку міст-центрів. Вказані тенденції підтверджуються прикладом розвитку Донецька-Макіївки. В дисертації виконано аналіз містобудівної практики формування і розвитку міст-центрів агломерацій, що розкрив зміст проблемної ситуації, для розв’язання якої виявлені декілька груп проблем і задач, у тому числі:

- визначення факторів та умов, вимог та критеріїв, оцінка ресурсно-екологічних можливостей довгострокового сталого розвитку міст-центрів;

- вибір функціонально-планувальних структур, головних напрямків, альтернатив, пріоритетів та черговості довгострокового сталого розвитку;

- визначення принципів та моделей довгострокового сталого розвитку міських структур;

- розробка нормативних основ розвитку, формування банку даних;

- розробка методики механізмів управління та проектування етапів довгострокового сталого розвитку міст-центрів.

Розділ 2. Передумови формування та довгострокового сталого розвитку структур міст-центрів Донецько-Макіївської агломерації. В результаті теоретичних досліджень визначені передумови, в т.ч. фактори, критерії і вимоги функціонально-планувального формування агломераційних структур міст-центрів та сформульовані принципи їх довгострокового сталого розвитку. Запропоновані основні типи і види структур досліджуваних міст та варіанти можливого їх формування на основі адміністративно-виробничого, транспортно-планувального та ландшафтно-урбанізаційного підходів. Визначена необхідність розробки пріоритетного варіанту забезпечення довгострокового сталого розвитку на базі аналізу альтернативних підходів та ролі вказаних передумов.

Аналіз практики проектування та реалізації агломераційних процесів дозволив виявити чотири групи факторів формування та розвитку: господарчо-економічні, соціально-демографічні, природно-екологічні та архітектурно-містобудівні з різними стимулюючими або обмежуючими їх проявами в процесі довгострокового сталого розвитку.

Виявлена подвійність агломераційних процесів розвитку міст-центрів Донецько-Макіївської агломерації з одного боку - концентрація, кооперування і централізація, що відображає загальний процес виробничо-економічної інтеграції сьогодення, та протилежний - розосередження, диференціація, децентралізація, пов'язані із специфікою технології вугледобувного виробництва.

Відповідно до діючих факторів і умов в дисертації сформульовані основні вимоги щодо формування функціонально-планувальних структур досліджуваних міст, що відбивають соціальний, екологічний, містобудівний і економічний аспекти вимог.

Однією з важливих частин обгрунтування та підстав прийняття рішень щодо забезпечення довгострокового сталого розвитку міст-центрів агломерації є визначення критеріїв, що обумовлюють якість міського середовища. Розроблені групи критеріїв спираються на спеціально створену в роботі класифікацію факторів і умов. Виділені чотири базові групи критериїв: мотиваційні, організаційні, діяльностні та правові, що охоплюють нормативно-планувальні, техніко-інженерні, технологічні, санітарно-гігієнічні, демографічні, економічно-вартосні аспекти. Ця система критеріїв передбачає забезпечення контролю раціонального землекористування, ритмічність функціонування і гарантії якості міського середовища.

Спираючись на виявлені тенденції і закономірності, досвід регулювання агломераційних процесів, а також на запропоновані критерії якості міського середовища, у дисертації сформульовані принципи, які узагальнюють мотиваційні, організаційні і діяльностні сторони містобудівної політики на різних рівнях функціонування і довгострокового сталого розвитку міст-центрів агломерацій у вугледобувних районах.

Принцип домінантності одного із факторів передбачає на певних етапах містобудування домінуваненя одного з головних факторів, що визначає мету та містобудівну потребу розвитку. Вибір принципу домінантності є найважливішим мотиваційним принципом, який детермінує прийняття рішень щодо збалансованого, сталого розвитку і узгодження задач між актуальним і перспективним розвитком кожного елементу міста-центру агломерації. В залежності від вибору домінант містобудівної, соціальної, економічної, екологічної діяльності на різних рівнях і етапах розвитку структур міст-центру визначається ефект містобудування та агломерування.

Принцип сталості багаторівневої організації базується на тому твердженні, що в основі формування територіально-планувальної структури міст-центрів агломерації лежить багаторівнева функціонально-просторова організація з відносною самостійністю елементів структури міст-центрів, їх інтеграції в агломераційну структуру в цілому. Наслідки дії цього принципу проявляються у масштабі формування міст-центрів агломерацій, міських сталих комплексних районів та мікрорайонів розселення, а також можливостях нормування резервів їх довгострокового сталого розвитку. Цей принцип є організаційною основою регулювання і саморегулювання розвитку структур міста-центра агломерації на базі обмежуючої дії містобудівних можливостей і ресурсів та використання багатоцільових резервів розвитку .

Принцип циклічності розвитку відображає потребу врахування при реалізації раціональної містобудівної діяльності змін, динаміки і стабілізації розвитку функціонально-планувальних формувань різних рівнів. Він регулює процеси централізації і децентралізації соціальної і технічної інфраструктури, в умовах територіальних, економічних, енергетичних та інших порогових обмежень, подолання яких потребує певного часу і накопичення потенціалу подальшої динаміки. Ігнорування об'єктивно існуючого принципу призводить до значних прорахунків при управлінні та містобудуванні.

Аналіз розвитку функціонально-планувальної структури досліджуваних міст дозволив внести значні зміни в традиційне уявлення щодо структурування і районування міських територій агломераційних поселень вугледобувних районів. Встановлено, що на основі багаторівневої інфраструктури міста-центра агломерації формуються два типи міської структури, близьких за змістом до поняття загальноприйнятого планувального району і району міста: міський сталий комплексний район і мікрорайон розселення.

Міський сталий комплексний район розселення на відміну від прийнятого “загальноміського планувального району” включає набір функцій загально-міського та агломераційного рівнів і відрізняється від “промислово-сельбищного райо-ну” відкритим трудовим балансом, активною участю у агломераційних процесах довгострокового сталого розвитку вугледобувних районів.

Введення поняття "міський сталий комплексний мікрорайон розселення" обумовлено специфікою розміщення виробництва і сельбища досліджуваних міст типу “поселення-підприємство”, які мають інфраструктуру мікрорайонного, районного рівня і в одночас елементи інфраструктури міського рівня. Міський комплексний мікрорайон розселення має природні, а також штучні межі: санітарно-захисні зони підприємств, елементи інфраструктури районного, загальноміського і агломераційного рівнів.

В дисертації виділені чотири типи міських сталих комплексних районів розселення: локальний, зональний, загальноміський і агломераційний, а також три форми міських сталих комплексних мікрорайонів розселення: точечний, лінійний, очаговий. Міський сталий комплексний район розселення формується вздовж комунікацій агломераційного рівня або на їх перетині з використанням різних форм розселення. Як наслідок, утворюються два основних формування міських сталих комплексних районів розселення: лінійно-розвинений і перехресно-розвинений відповідно. Розміщення міських сталих комплексних районів розселення вздовж комунікацій загальноміського та агломераційного рівня або на їх перехресті утворює полосовий чи радіально-секторний види. Для Донецька-Макіївки характерне використання змішаного виду, що включає як радіально-секторний, так і полосовий види.

На викладених вище теоретичних дослідженнях розроблені також містобудівні основи планування довгострокового сталого розвитку міст-центрів агломерацій вугледобувних районів та апробовані на прикладі Донецька-Макіївки, що дозволило визначити три основних альтернативних варіанта, що враховують основні підходи містобудівного регулювання: адміністративно-виробничий, транспортно-планувальний, ландшафтно-урбанізований. В складних екологічних умовах вугледобувних районів ландшафтно-урбанізований варіант є відправною основою для розробки пріоритетного варіанту довгострокового сталого розвитку міст-центрів агломерації його функціонально-планувальної організації (рис.1).

Планувальний аналіз пріоритетного варіанту, який враховує переваги вказаних варіантів на певних етапах розвитку міста, виявив необхідність зональної диференціації міст-центрів агломерації, як мінімум на три зони: центральну, серединну, периферійну. Вказане суттєво доповнює, в свою чергу, диферен-ційований підхід до освоєння цих зон та орієнтацію на підвищення освоєності міських сталих комплексних районів і мікрорайонів розселення вказаних зон.

В результаті теоретичних досліджень та експериментальної апробації на прикладі Донецька-Макіївки у дисертації розроблена методична база формування функціонально-планувальних структур міст-центрів агломерацій вугледобувних районів з врахуванням їх специфіки та довгострокового сталого розвитку.

Розділ 3. Методичні основи функціонально-планувальної організації міст-центрів Донецько-Макіївської агломерації. В дисертації на основі теоретичних передпосилань та розробок запропонована цільова ресурсно-нормативна модель управлінського типу для забезпечення реалізації планування, проектування та регулювання процесів довгострокового сталого розвитку досліджуваних міст (рис.2). Модель включає: словесне, графічне та матиматичне визначення, в т.ч. 11 формул та графічне зображення. Структура моделі включає компоненти: населення, території і містобудівні функції, а також три основні блоки забезпечення: - “цілеспрямування розвитку”, що враховує рівні агломерації, міста-центра і районів міста; -”функціонально-планувальну організацію”, що охоплює структуру, інфраструктуру і резерви розвитку вказаних рівнів; - “містобудівна діяльність”, що включає формування, зростання і реорганізацію вказаних рівнів. При цьому враховується проведення коригування прийнятих рішень під впливом громадських і державних потреб, а також правову і законодавчу базу. Для вирішення вказаного розроблено механізм визначення направленості інвестування, етапів реалізації розвитку та інше, що в цілому створює можливість дії механізму її використання. Також запропонована система містобудівних нормативно орієнтованих показників, які регламентують склад, номенклатуру і параметри міських сталих комплексних районів і мікрорайонів розселення міст-центрів агломерацій і територіальних резервів та етапів їх довгострокового сталого розвитку.

В результаті аналізу основних містобудівних показників параметрів складових частин міст-центрів пропонується виділити три основні аспекти нормування, що характеризують динаміку змін структури населення, інфраструктури і планувальних формувань: територіальний, функціональний і процесуальний.

Територіальний аспект нормування передбачає необхідність врахування найбільш стійких територіальних параметрів в процесі довгострокового сталого розвитку, обумовлених раціональними пішохідними і транспортними зв'язками населення в межах певних функціонально-просторових зон. В зв'язку з чим пропонується виділити 4 рівня базових функціонально-планувальних формування міст-центрів агломерацій: локальний, зональний, загальноміський, агломераційний. Важливою методологічною основою параметризації досліджуваних функціонально-планувальних об’єктів є врахування основних морфологічних структурних утворень конкретних природно-ландшафтних якостей міст-центрів, що мають також довгострокові сталі показники і відповідають прийнятим територіальним параметрам.

Функціональний аспект пов’язує певне використання територій з параметрами комплексних містобудівних структур розселення та врахуванням темпів, засобів, пріоритетів їх освоєння та часу пересування. Пропонуються узагальнені характеристики функціонально-планувальних структур міст-центрів агломерацій: перший рівень - локальний (мікрорайони) - для переважно пішохідних зв’язків до 10 хв.; другий рівень - зональний (район) для пішохідно-транспортних зв’язків до 10-30 хв., у т.ч. 1,0-3,0 км-пішохідні і 3,0-12,0 км-транспортні; третій рівень - загальноміський (місто-центр) для переважно транспортних звичайних видів зв’язку до 30-90 хв.-12,0-37,0 км; четвертий рівень - агломераційний для транспортних швидкісних видів зв’язку до 90-180хв. - 37-62 км.

Процесуальний аспект має на увазі визачення показників, що адекватні функціональній послідовності та взаємозв'язані з містобудівними процесами. Він передбачає планування етапів розвитку міст-центрів і їх частин з врахуванням фактичного часу фізичної і моральної амортизації міських фондів та часових циклів зміни поколінь населення. В дисертації запропоновано прийняти період містобудівного прогнозування довгострокового розвитку структури міст в 100 років, що пов'язано з можливостями удосконалення планувальної структури міста, а також із максимальним “замикаючим” строком амортизації капітальних споруд. Вказане визначає відповідне планування довгострокового резерву міських сельбищних територій з циклом приросту жилого фонду через кожні 20-25 років до максимального 70-75 років і можливою коректурою 3-го циклу (через 70-75 років), зв’язаного з повторним заселенням існуючого капітального фонду та повторами циклів до повної його амортизації.

Разом з вказаним, виділені певні види їх пріоритетного функціонального використання: - одно-, декілька-, багатофункціональні структури, які пов’язані з глибиною прогнозу: - короткострокові, середньострокові і довгострокові та динамікою довгострокового розвитку: - динамічні, малодинамічні і стабільні.

На основі опрацьованих в дисертації методів формування функціонально-планувальних структур міст-центрів Донецько-Макіївської агломерації в умовах довгострокового сталого розвитку в дисертації розроблені конкретні пропозиції щодо довгострокового сталого розвитку міст-центрів Донецько-Макіївської агломерації з визначенням етапів розвитку параметрів їх складових -міських сталих комплексних районів, мікрорайонів розселення. Крім того також розроблені рекомендації щодо методики прогнозування, планування, проектування та управління довгострокового сталого розвитку міст-центрів вугледобувних районів. Основним їх змістом є орієнтація на максимальний ефект містобудування та агломерування у перспективі з розкриттям механізмів його формування шляхом знаходження оптимальних пропорцій між процесами сталості та динаміки, автономізації і інтеграції функціонально-планувальної структури міст-центрів агломерації на кожному етапі їх розвитку.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Проведені дослідження виявили два блоки висновків: перший зв'язаний з об'єктно-типологічним аспектом, другий - з методичними пропозиціями щодо вдосконалення управління процесом розвитку об'єкта дослідження.

1. Об'єктно-типологічні висновки. 1.1. Аналіз, зроблений в дисертації, дозволяє стверджувати, що історично сформовані у вугледобувних районах структури розселення в агломерації розвиваються за своїми специфічними об'єктивно існуючими тенденціями, які потребують обов'язкового врахування при плануванні розвитку. Серед яких найважливішими визначені три групи.

Перша група, що визначає характер довгострокового розвитку, охоплює:

- першочерговість освоєння центральних зон;

- функціонально-планувальну спеціалізацію форм розселення;

- збалансованість структури та інфраструктури;

- взаємодетермінованість основних природно-ландшафтних утворень і функціонально-планувальних структур, які включають повний набір міських функцій.

Друга група, що визначає направленість сталого розвитку, включає:

- територіальну орієнтованість напрямків розселення, в першу чергу вздовж залягання корисних копалин, загальноагломераційних комунікацій, зовнішнього транспорту, раніше сформованих поселень і основного структуроутворюючого ландшафту;

- часова та просторова нерівномірність в інтенсивності освоєння територій, розміщенні населення, розвитку міських функцій і відповідних планувальних структур;

- виникнення протиріч напрямків розвитку функціональних елементів міста-центру, що призводить до конфліктів територіального розвитку.

Третя група, що визначає послідовність розвитку, передбачає:

- циклічність доцентрових та відцентрових процесів, етапів відновлення фондів розселення та ландшафту;

- зміну пріоритетів розвитку структурних елементів поселень в процесі амортизації міських фондів.

1.2. Об’єктивно існуючі закономірності розвитку міст-центрів агломерацій у вугледобувних районах пов’язані з :

- стабільністю впливів протилежно направлених і одночасно діючих процесів, з одного боку, автономізації, диференціації багаторівневої сталості функціонально-планувальних структур міст-центрів, а з другого, інтеграції, динаміки взаємодії та розвитку - з процесами урбанізації, містобудування, агломерування та інтеграції інфрастуктури цих утворень у загальноміську і агломераційну;

- домінантністю тих чи інших факторів на кожному етапі розвитку, зв'язаною з рівнем економічного, соціального та адміністративно-організаційного стану суспільства.

1.3. Основними функціонально-планувальними типами і формами розселення досліджуваних міст є:локальні, зональні, загальноміські та агломераційні міські сталі комплексні райони розселення та точечні, лінійні та очагові міські сталі комплексні мікрорайони розселення. Це найбільше відповідає потребам міського і агломераційного розвитку, а також дозволяє забезпечити вибір екологічно сприятливого напрямку в довгостроковому розвитку міста-центра агломерації вугледобувних районів.

2. Методичні висновки. Забезпечення сталого розвитку населених місць повинно базуватись на використанні нових методичних підходів, що запропоновані у дисертаії, з яких виділені сім основних:

2.1. Передумовою рішення існуючих проблем є підвищення якості передпроектного аналізу на базі використання розробленого в дисертації методу класифікації факторів і умов довгострокового сталого розвитку міст-центрів агломерацій вугледобувних районів та критеріїв оцінки якості формування і розвитку функціонально-планувальних структур.

2.2. Необхідною методичною умовою поетапної реалізації містобудівних заходів є дотримання принципів довгострокового сталого розвитку міст-центрів агломерацій. Найважливішими серед них є принципи домінантності одного з факторів, сталості багаторівневої організації і циклічності розвитку, дотримання яких забезпечує отримання комплексного соціального, екологічного, економічного і містобудівного ефекту.

2.3. Запропонована схема районування міст-центрів агломерацій, що передбачає розподіл їх територій на міські сталі комплексні зони, райони і мікрорайони розселення, дозволяє пов‘язати їх з історично складеною функціонально-планувальною структурою досліджуваних міст.

Зонування міст-центрів з виділенням центральної, серединної, периферійної зон з врахуванням структуроформуючого ландшафту території дозволяє визначити межі, етапи і строки прогнозування, а також створює передумови для формування диференційованої схеми параметризації і нормування структури міських сталих комплексних зон, районів і мікрорайонів розселення. Комплексне зонування і районування території міст-центрів агломерації є основою для вибору пріоритетів формування інфраструктури районного, міського і агломераційного рівня, і є ланувальною основою для організації міських сталих комплексних районів і мікрорайонів розселення.

2.4. Важливим засобом удосконалення методів проектування, функціонально-планувального обгрунтування структури міст-центрів агломерацій є розробка альтернатив розвитку з широким діапазоном, що охоплює адміністративно-виробничий, транспортно-планувальний і ландшафтно-урбаністичний підходи до структурування і розподілу ресурсів і інвестицій з врахуваненям змін на довгострокову перспективу. При цьому вибір пріоритетного варіанту довгострокового сталого розвитку повинен базуватися на ліквідації несприятливих наслідків різних підходів і поглибленні позитивних рис історично діючих тенденцій і законо-мірностей формування і розвитку розселення у вугледобувних районах.

2.5. В основі методики управління розвитком міст-центрів агломерацій покладена цільова ресурсно-нормативна модель, розроблена словесними, графічними та математичними засобами. Специфікою розробленої моделі є спочатку установка мети, на базі якої вишукуються ресурсні можливості та нормативи довгострокового сталого формування і розвитку функціонально-планувальних структур міст-центрів агломерацій. Розробка моделі у графічних та аналітичних видах дозволяє реалізувати як якісні, так і кількісні задачі дослідження та проектування формування функціонально-планувальних структур міст-центрів агломерацій, що довгостроково і стало розвиваються. Апробація розробленої моделі виконана на прикладі Донецька-Макіївки і може бути використана для інших міст з врахуванням певної її корекції для врахування їх специфіки.

2.6. Рекомендовані територіальні, функціональні і процесуальні аспекти містобудівного нормування для забезпечення управління в умовах довгострокового сталого розвитку досліджуваних міст. Вони орієнтовані на перетворення структури міських сталих комплексних районів і мікрорайонів розселення у напрямку використання їхніх внутрішніх резервів за рахунок природної амортизації і убутку міських фондів, а також за рахунок резервів довгострокового сталого розвитку (буферних зон), які дислокуються в межах міських сталих комплексних районів і мікрорайонів розселення. Найважливішим елементом впорядкування діючих строків прогнозування є пропозиції з організації коротко-, середньо-, довгострокових та перспективних прогнозів. Глибина прогнозів зв’язана з циклами зміни поколінь, сімей, амортизації, убутку і регенерації містобудівних фондів. Враховуються також нові соціальні, екологічні, економічні, законодавчі умови у сфері містобудування, землекористування, відновлення приватної власності, значне зменшення вільних ресурсів і централізованих капіталовкладень, негативна екологічна ситуація тощо.

2.7. Розроблені рекомендації щодо методики формування функціонально-планувальних структур міст-центрів вугледобувних районів в умовах забезпечення довгострокового сталого розвитку при подальших дослідженнях проблем розвитку інших міст-центрів можуть бути основою для виявлення: проектних розробок різних рівнів містобудівної цілісності, нормування процесів містобудування та агломерування, формування вказаних структур міст-центрів інших регіонів в умовах їх довгострокового сталого розвитку.

Запропоноване дослідження може бути розвинене і поглиблене в напрямі подальшої розробки комплексу агрегованих управлінських моделей, які забезпечують процес регулювання містобудівного довгострокового сталого розвитку, вдосконалення механізмів реалізації довгострокового сталого розвитку, нормативної бази та оцінки наслідків управлінських дій та містобудівних заходів розвитку міст-центрів різних рівнів та регіонів.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Вопросы анализа основных тенденций в развитии агломеративных систем Донецкого бассейна/ Ксеневич М.Я. -Деп. ЦНТИ Госгражданстроя СССР, № 527. Анот. в Р.Ж. Архитектура. Районная планировка. Градостроительство. -М., 1987 - вып.4

2. Ксеневич М.Я. На стыке градостроительства и экологических проблем.// Строительство и архитектура.-1988.-№4.-С.20-21.

3. Ксеневич М.Я. Нормування функціонально-планувальних параметрів міст-центрів агломерацій// Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-Вип.4.-Київ: КДТУБА.- 1999. -С.71-74

4. Ксеневич М.Я. Формування структури міст-центрів агломерацій// Сучасні проблеми архітектури та містобудування.- Вип.5.-Київ:КДТУБА.-1999 - С.56-59.

5. Ксеневич М.Я. Моделювання міст-центрів агломерації в умовах довгост-рокового сталого розвитку// Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-Вип.6.-Київ:КДТУБА.-1999.-С.

Дисертацію присвячено питанням формування функціонально-планувальної структури міст-центрів Донецько-Макіївської агломерації в умовах довгострокового сталого розвитку. На основі дослідження тенденцій розвитку міст-центрів Донецько-Макіївської агломерації, аналізу практики їх проектування і реалізації, а також визначення проблем і задач більш ефективного управління розвитком, - науково обгрунтовані передпосилання формування структур міст-центрів агломерацій, в умовах довгострокового сталого розвитку. Обгрунтовані альтернативні варіанти та визначений пріоритетний напрямок розвитку Донецька і Макіївки як центрів надвеликої міської агломерації, в умовах обмеження ресурсних можливостей, екологічних негаразд та соціально-економічної та містобудівної динаміки. Розроблена цільова ресурсно-нормативна модель, нормативи, методи та методика, що забезпечують поетапні та різнорівневі підходи до забезпечення довгострокового сталого розвитку досліджуваних міст.

Диссертация посвящена вопросам формирования функционально-планировочной структуры городов-центров Донецко-Макеевской агломерации в условиях долгосрочного устойчивого развития. Диссертационной работой обусловлена необходимость решения актуальных, приоритетных государственных градостроительных задач по еффективному формированию и развитию городов-центров Донецко-Макеевской агломерации на основе исследования внутренних иманентных закономерностей формирования, развития и трансформации их структуры, усовершенствования методологических положений формирования функционально-планировочных структур в новых социально-экономических условиях децентрализации капиталовложений и преобразование инвестиционной деятельности, изменения характера градостроительных процессов и необходимости усиления роли местных органов в управлении развитием территориальной планировочных образований. Реализация указанного является составной частью решения проблем устойчивого развития населенных мест Украины, как это определено законодательством Украины.

В результате анализа к важнейшим предпосылкам решения выявленных проблем, отнесены: повышение качества предпроектного анализа, связанного с использованием выявленных факторов формирования и развития функционально-планировочных структур. К вышеуказанным факторам относены: хозяйственно-экономические, социально-демографические, природно-экологические и архитектурно-градостроительные с дифференциацией их на стимулирующие и ограничивающие. Систематизированные факторы на ранних стадиях проектирования ориентируют на взаимосвязанный учет природно-ландшафтных условий, исторически сформированных расселений, специфику процессов агломерирования, этапов их прогнозирования, а также районирования городов-центров.

Необходимым методическим условием поэтапной реализации градостроительных мероприятий определено соблюдение критериев оценки качества формирования и развития, мотивации, организации и деятельности, а также принципов прогнозирования и моделирования развития городов-центров агломераций. Важнейшими среди них являются принципы доминантности, одного из факторов, устойчивости многоуровневой организации и цикличности развития, соблюдение которых обеспечивает сбалансированность процессов долгосрочного развития городских комплексних районов расселения и интеграционных процессов агломерирования с целью получения комплексного социального, экологического, экономического и функционально-планировочного эффекта.

В диссертации разработана целевая ресурсно-нормативная модель. Спецификой разработаной модели является построение цели, а затем на ее базе определение ресурсных возможностей и нормативов формирования и долгосрочного устойчивого развития городов-центров агломераций. Структура модели включает три основных блока обеспечения:

- "целенаправленность развития" (агломерация, города-центры и районы города);

- "функционально-планировочная организация" (структура, инфраструктура и резервы развития).

- "градостроительная деятельность" (формирование, рост и реорганизация) с коррекцией принятия решений под воздействием общественных и государственных потребностей, а также правовой и законодательной базы. Модель разрабана в графическом и аналитическом видах и позволяет реализовать как качественные, так и количественные задачи исследования и проектирования функционально-планировочных структур развивающихся городов-центров агломераций. Апробация разработанной модели произведена на Донецке-Макеевке и может быть использована для других соответствующих городов с учетом определенной ее коррекции.

Предлагается система нормативов обеспечения развития, углубляющая действующие нормы и правила с точки зрения соблюдения взаимосвязи разноуровневых интересов городского и агломерационного уровней долгосрочного устойчивого развития. Она ориентирует на преобразование структуры городских комплексных районов и микрорайонов расселения в направлении использования их внутренних резервов за счет учета и регулирования естественной амортизации и убыли фондов, а также за счет обеспечения долгосрочных устойчивых резервов развития (буферных зон) и создания устойчивых экологических зон. Важнейшим элементом, упорядочивающим действующие нормативные сроки прогнозирования и проектирования, является предложение по учету и организации обеспечения кратко-, средне-, долгосрочных и перспективных циклических этапов формирования и развития функционально-планировочных структур городов-центров. Глубина, этапы и циклы прогнозов связаны с циклами смены поколений семей, амортизации, убыли и регенерации градостроительных фондов.

Результатом исследования является методологическое и методическое обеспечение проектирования городов-центров Донецко-Макеевской агломерации в условиях долгосрочного устойчивого развития. В основу указанного положен новый методологический и методический подход к прогнозированию, планированию, проектированию, реализации и управления формирования его внутренних составляющих - разноуровневых функционально-планировочных структур горо-дов-центров агломерации с учетом методики долгосрочного устойчивого развития. Использование разработанных методов и предложений, а также рекомендаций дает возможность управленцам, инвесторам и проектировщикам и др. субъектам градостроительной деятельности принимать в процессе своей деятельности обоснованные и эффективные градостроительные решения.

Dissertation is devoted to the forming of functional planning structure for centre cities of Donetsk-Мakyivka agglomeration in conditions of longterm stable development.

Basing on the research of tendencies in development of Donetsk-Мakyivka agglomeration centre cities, practice analysis of their projecting and inculcation, defining the problems and tasks for more effective management development, - scientifically substantiated premises for forming the structures of agglomeration centre cities in conditions of longterm stable development. Alternative variants and defined prior direction of development Donetsk and Мakyivka as the centres of extra large urban agglomeration, in conditions of limited rebourse possibilities, environmental troubles and socio-economical and townplanning dynamics been substantiated. Target resourse-normative model, rates and methods that provide staged and multilevel approaches providing the longterm stable development of researched cities been developed.

Ключові слова: місто-центр агломерації, функціонально-планувальна структура, довгостроковий сталий розвиток.

Ключевые слова: город-центр аголмерации, функционально-планировочная структура, долгосрочное устойчивое развитие.

Key word: agglomeration centre cities, functional planning structure, longterm stable development.