Корнієнко Михайло Васильович

УДК 351.75

УПРАВЛІННЯ СИЛАМИ І ЗАСОБАМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ

СПРАВ ПРИ УСКЛАДНЕННІ ОПЕРАТИВНОЇ ОБСТАНОВКИ В

СФЕРІ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ

Спеціальність 12.00.07 - теорія управління;

адміністративне право і процес; фінансове право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Захаров Віталій Федорович, Національна академія внутрішніх справ України, професор кафедри адміністративної діяльності.

Офіційні опоненти:

Заслужений юрист України, доктор юридичних наук, професор

Голосніченко Іван Пантелійович, Київський Національний

університет культури та мистецтва, професор кафедри

адміністративного права;

доктор юридичних наук, доцент Тищенко Микола Маркович,

доцент кафедри адміністративного права Національної юридичної

академії України імені Ярослава Мудрого.

Провідна установа – Інститут держави та права ім. В.М.Корецького НАН України, відділ державно-правових проблем управління та адміністративного права.

Захист відбудеться 26.12. 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

Автореферат розісланий 24.1. 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ю.П. Битяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Побудова правової української держави на сучасному етапі потребує удосконалення переважної більшості суспільних відносин і, в першу чергу, відносин, що складають зміст громадського порядку. Вирішення проблеми попередження і припинення правопорушень, що скоюються в громадських місцях, в значній мірі залежить від рівня організації і безпосереднього стану охорони громадського порядку правоохоронними органами держави, насамперед, органами внутрішніх справ. Реальна дійсність сьогодення свідчить про бурхливі зміни у повсякденному житті країни, що супроводжуються виникненням різного роду техногенних катастроф, надзвичайних ситуацій природного характеру, а також явищ соціально-політичного характеру (проведення різноманітних масових заходів, виникнення групових порушень громадського порядку і масових безпорядків).

Ступінь розвитку і протікання перерахованих подій та процесів в тій чи іншій мірі впливає на повсякденну діяльність органів державної влади, тим самим визначаючи особливості їх функціонування. При цьому виникає нагальна потреба у нормалізації всіх сфер суспільного життя шляхом підтримання надійного громадського порядку. Таким чином можна констатувати, що вплив перерахованих явищ і подій суттєво відображається на стані діяльності органів внутрішніх справ, зумовлюючи ускладнення оперативної обстановки в сфері охорони громадського порядку.

Результати узагальнення юридичної літератури та практики діяльності органів внутрішніх справ в сфері організації охорони громадського порядку в умовах ускладнення оперативної обстановки дозволяють зробити висновок про те, що забезпечення правопорядку в цих умовах можливе тільки шляхом комплексного використання науково-обґрунтованих правових, організаційних і тактичних принципів, форм і методів, які мають єдину цільову спрямованість.

Необхідність удосконалення управління силами і засобами органів внутрішніх справ при проведенні масових заходів обумовлює актуальність і важливість глибокого і всебічного наукового дослідження широкого кола питань, пов'язаних з діяльністю різноманітних підрозділів органів внутрішніх справ в цій сфері, що дозволить успішно вирішувати поставлені перед ними завдання з охорони громадського порядку при ускладненні оперативної обстановки.

Дана праця підготовлена з урахуванням досліджень, які виконали О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, О.К. Безсмертний, В.М. Бєздєнєжних, Ю.П. Битяк, І.І. Веремєєнко, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, М.І. Єропкін, Б.М. Ємельянов, В.Ф. Захаров, Г.Г. Зуйков, А.П. Клюшніченко, В.К. Колпаков, Л.М. Колодкін, О.П. Коренєв, Ю.Ф. Кравченко, В.В. Лазарєв, В.А. Лаптій, В.В. Ларін, О.Ф. Майдиков, В.М. Плішкін, Л.Л. Попов, Ф.С. Разарєнов, Г.О. Туманов, та інші вчені, що представляють різні галузі правової науки.

У роботах зазначених вчених були сформульовані важливі теоретичні положення і практичні рекомендації, що реалізовані у нормативних актах Міністерства внутрішніх справ України та впроваджені на практиці при здійсненні заходів щодо охорони громадського порядку. Але при цьому важливо відзначити, що, по-перше, переважна більшість наукових досліджень проводилась в роки, коли їх результати мали характер обмеженого користування і не були доступні широкому колу аудиторії. По-друге, дослідження та висновки науковців і практичних працівників були спрямовані на вирішення питань організації охорони громадського порядку у повсякденних умовах і тим самим мало уваги приділялося питанням управління силами і засобами органів внутрішніх справ при ускладненні оперативної обстановки. По-третє, дослідження проводились під час існування колишнього СРСР, коли охорона громадського порядку будувалась у відповідності з рішеннями партійних та радянських органів, у тому числі МВС СРСР.

Таким чином, на сьогодні в Україні постала нагальна потреба удосконалення нормативної, теоретичної та практичної бази з метою покращання управління силами і засобами органів внутрішніх справ при ускладненні оперативної обстановки. Окрім цього, нового змісту набувають питання підготовки співробітників органів внутрішніх справ до дій в зазначених умовах, удосконалюються методи і тактичні прийоми охорони громадського порядку, які в свою чергу потребують нового наукового осмислення.

Виходячи з наведеного, автор вважає, що вибір даної теми дисертаційного дослідження є достатньо актуальним у теоретичному та практичному значенні.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у відповідності з планами прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (Рішення Колегії МВС України від 28 червня 1995 року № КМ/2) і планами науково-дослідних робіт та тематичними планами, а також темами Національної академії внутрішніх справ України на 1996-2000 рр. Крім того, напрямок дослідження відповідає Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженій Указом Президента України від 17 вересня 1996 р. № /96.

Об‘єктом дисертаційного дослідження виступає система відносин, що складаються з приводу управління силами і засобами органів внутрішніх справ при ускладненні оперативної обстановки в сфері охорони громадського порядку (сукупність питань нормативно-правового, організаційного і матеріально-технічного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ по охороні громадського порядку при ускладненні оперативної обстановки).

Предметом дослідження виступають проблеми організаційно-тактичного управління силами і засобами органів внутрішніх справ при ускладненні оперативної обстановки.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у всебічному вивченні стану правового регулювання та організаційного забезпечення діяльності підрозділів органів внутрішніх справ в сфері охорони громадського порядку і на підставі цього здійснити розробку науково-обґрунтованих положень і рекомендацій щодо удосконалення нормативної бази і організаційних основ управління силами і засобами органів внутрішніх справ при ускладненні оперативної обстановки в сфері охорони громадського порядку.

Виходячи з поставленої мети, в дисертації вирішуються наступні основні завдання:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

Наукова новизна дослідження визначається як самою постановкою проблеми, так і підходом до її дослідження з урахуванням ступеня розробленості. Дисертація виступає одним з перших спеціальних комплексних досліджень (теоретико-прикладного характеру) проблем удосконалення управління силами і засобами органів внутрішніх справ при ускладненні оперативної обстановки в сфері охорони громадського порядку. На захист виносяться такі основні положення:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Методики дослідження. Загальним методом даного дослідження є діалектичний метод пізнання соціальних процесів в сферах дії держави та права. Даний метод дозволив об‘єктивно оцінити рівень та ефективність здійснення управління силами і засобами органів внутрішніх справ при ускладненні оперативної обстановки в сфері охорони громадського порядку.

Догматичний аналіз норм чинного законодавства сприяє виявленню в ньому прогалин і недоліків та дозволяє сформулювати пропозиції з вдосконалення правових норм під кутом зору їх відповідності завданням, які виконують підрозділи органів внутрішніх справ в сфері охорони громадського порядку.

В ході дослідження також використано метод правового аналізу (порівняльно-правовий), безпосередні методи наукового пізнання (експертне опитування, опитування співробітників органів внутрішніх справ різного рангу, вивчення нормативно-правових актів, документів, статистичних та інших даних, що відображають стан охорони громадського порядку органами внутрішніх справ).

Соціологічні методи використовувалися при вивченні правозастосовної практики в сфері організації і забезпечення охорони громадського порядку. Ці та інші методи наукового дослідження використовувалися у їх взаємозв‘язку.

Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, Кодекси України (про адміністративні правопорушення, кримінальний, кримінально-процесуальний), Закони України, підзаконні нормативні акти, література з теорії держави та права, управління в органах внутрішніх справ, публікації у фахових виданнях, присвячених питанням організації управління органами внутрішніх справ в сфері охорони громадського порядку при ускладненні оперативної обстановки.

Емпіричну основу дослідження складають матеріали Головного управління адміністративної служби міліції МВС України, Головного управління МВС України в Криму та м. Києві, результати опитувань начальників міліції громадської безпеки УМВС України в Донецькій області та співробітників патрульно-постової служби міліції УМВС України в Харківській області.

Теоретичне та практичне значення результатів дослідження. Сформульовані автором теоретичні висновки, практичні рекомендації, у тому числі законотворчої ініціативи, розвивають теоретичні засади розвитку теорії науки управління органами внутрішніх справ, а також сприяють покращанню організації і забезпечення охорони громадського порядку підрозділами органів внутрішніх справ в умовах ускладнення оперативної обстановки.

Рекомендації автора можуть бути реалізовані при оновленні і розробці нових нормативно-правових актів, а також в процесі вирішення нормативно-правового і організаційного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ в умовах ускладненої оперативної обстановки.

Підготовлена доповідна записка “Про створення постійно діючого резерву Міністра внутрішніх справ України з питань охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки".

Положення дисертації використовуються при підготовці навчально-методичних матеріалів, проведенні занять з дисципліни “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ” в Національній академії внутрішніх справ України.

Окремі положення дисертації можуть бути використані в лекціях, підручниках і навчальних посібниках, що застосовуються в процесі підготовки магістрів, слухачів і курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України, а також для підвищення кваліфікації практичних працівників органів внутрішніх справ.

Практичній значимості висновків автора сприяло використання власного досвіду організації охорони громадського порядку при ускладненні оперативної обстановки в період перебування дисертанта на керівних посадах підрозділів органів внутрішніх справ в Автономній Республіці Крим та м. Києві.

Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертація виконана автором самостійно з використанням останніх досягнень теорії і практики управління органами внутрішніх справ в сфері охорони громадського порядку. Всі сформульовані в дисертації положення та висновки обґрунтовані на базі особистих теоретичних та практичних досліджень автора.

Апробація результатів дисертаційного дослідження отримала відображення в опублікованих автором наукових роботах та розроблених науково-методичних матеріалах. Результати дослідження обговорювались і були схвалені на засіданнях кафедри адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України і використовуються у навчальному процесі.

Рекомендації, що містяться в дисертації, були враховані при підготовці Рішення Київської міської Ради від 24 червня 1999 року "Про визначення порядку організації та проведення у Києві недержавних масових громадських заходів політичного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру" та Статуту патрульно-постової служби міліції України.

Основні положення дисертаційного дослідження отримали апробацію у виступах автора на: науково-практичній конференції "Проблеми охорони громадського порядку і вдосконалення законодавства" (м. Харків, 30.11.-1.12.1993 р.); робочій зустрічі начальників кримінальних поліцій столиць і великих міст Центральної Європи (м. Відень, Республіка Австрія, 19 – 23 жовтня 1998 р.); науково-практичній конференції "Основні напрямки удосконалення управління органами внутрішніх справ при ускладненні оперативної обстановки" (м. Київ, 19 лютого 2000 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у семи наукових статтях і тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які містять одинадцять підрозділів, висновків, списку використаної літератури (139 найменувань) і 5 додатків. Обсяг дослідження 189 сторінок, без урахування списку літератури і додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується вибір та актуальність теми дослідження, її зв’язок з науковими програмами, планами і темами, визначено мету та завдання дисертації, показана наукова новизна, яка обумовлює основні положення, що виносяться на захист, розкривається теоретична та практична значимість одержаних результатів та їх апробація.

У першому розділі "Поняття і зміст ускладнення оперативної обстановки в сфері охорони громадського порядку", який включає чотири підрозділи, дається визначення поняття громадського порядку, оперативної обстановки в сфері охорони громадського порядку, розглядається класифікація обставин, що зумовлюють її ускладнення, а також здійснюється аналіз нормативних актів, що регулюють управління силами і засобами органів внутрішніх справ при ускладненні оперативної обстановки в сфері охорони громадського порядку.

У першому підрозділі "Поняття громадського порядку та організація його охорони" підкреслюється, що головними складовими елементами категоріального апарату у визначенні організації охорони громадського порядку органами внутрішніх справ перш за все виступають категорії "громадський порядок", "організація охорони" та "охорона громадського порядку".

Різноманітність поглядів та думок вчених-теоретиків (М.І. Єропкін, А.П. Клюшніченко, В.Ф. Захаров, В.М. Бєздєнєжних) зумовила необхідність розгляду поняття громадського порядку в широкому та вузькому розумінні. Разом з тим, з’ясування поняття "громадського порядку", можливе при визначенні переліку елементів, які входять до самого змісту поняття.

Охорона громадського порядку виступає пріоритетним напрямком діяльності підрозділів органів внутрішніх справ і є однією з основних частин їх діяльності. Організаційні функції органів внутрішніх справ реалізуються у поєднанні з їх тактичними діями, які полягають у застосуванні заснованих на законі, вироблених наукою і практикою найбільш доцільних форм і методів безпосередньої охорони громадського порядку і безпеки.

Основними факторами, які впливають на організацію охорони громадського порядку органами внутрішніх справ є: соціально-економічні умови, в яких підрозділи органів внутрішніх справ виконують функції охорони порядку і безпеки; наявність і професійна підготовленість співробітників даних підрозділів, їх правова, соціальна і технічна захищеність; повнота і якість правового регулювання організації і діяльності підрозділів охорони громадського порядку, правовий захист їх співробітників; стан злочинності та інших порушень громадського порядку.

У другому підрозділі "Поняття та види оперативної обстановки в сфері охорони громадського порядку" підкреслюється, що органи внутрішніх справ діють як в звичайних (повсякденних) умовах, так і у незвичайних (особливих) умовах, викликаних різноманітними, в тому числі й недостатньо вивченими явищами, як соціального так і природного, техногенного характеру. З метою формування всебічного уявлення про принципи організації охорони громадського порядку в умовах ускладненої оперативної обстановки здійснено спробу з‘ясування змісту поняття та видів оперативної обстановки, обставин, що зумовлюють її ускладнення, оскільки у даному відношенні відсутня достатня зрозумілість. З‘ясування даних питань має суттєве значення для практичної діяльності органів внутрішніх справ.

У науковій літературі представлено різноманітні точки зору науковців (В.Д. Малков, Г.А. Туманов, Г.Г. Зуйков) з приводу досліджуваних нами питань, що в свою чергу в певній ступені достовірності характеризує зміст дефініції "оперативна обстановка". Разом з тим, всі вони характеризуються недооцінкою значимості всього спектру факторів, які її визначають. Ми не поділяємо єдиного ствердження авторів про те, що основну увагу слід приділяти вивченню злочинності, як найбільш суттєвого елемента оперативної обстановки.

Відповідно до розглянутих положень нами здійснено спробу сформулювати визначення оперативної обстановки. Оперативна обстановка – це сукупність значимих для правоохоронної діяльності соціально-демографічних, соціально-економічних, соціально-політичних, стабілізуючих або дестабілізуючих факторів, які суттєві для даного регіону в певний період часу, що виражаються через систему кількісних та якісних характеристик стану злочинності, адміністративної деліктності, охорони громадського порядку і громадської безпеки в конкретно взятому регіоні, а також оцінка ефективності організаційно-правових заходів, що застосовуються правоохоронними органами.

Окрім запропонованого визначення здійснено спробу виділення основних типів оперативної обстановки:

1.

2. Критичний (надзвичайний) стан оперативної обстановки. Характеризується своєю нетиповістю і, у деякій мірі, несподіваністю, слабкою передбачуваністю. Прикладом цього може бути вчинення терористичного акту, захоплення заложників, непередбачене виникнення масових безпорядків, тощо.

3. Екстремальний стан оперативної обстановки. Дана обстановка характеризується своєю неординарністю, великими масштабами протікання подій та наявністю загрози або реального заподіяння шкоди населенню регіону та навколишньому середовищу.

У третьому підрозділі "Класифікація обставин, що зумовлюють ускладнення оперативної обстановки в сфері охорони громадського порядку" робиться висновок про те, що переважна більшість вчених розглядають явище ускладнення оперативної обстановки через призму діяльності всіх підрозділів органів внутрішніх справ, тобто в її широкому розумінні. Разом з тим постала необхідність у визначенні безпосереднього переліку обставин, що зумовлюють ускладнення оперативної обстановки в сфері охорони громадського порядку. Таким, на наш погляд, можуть бути:

1.

-

-

2.

3.

До групи соціально-політичних явищ кримінального характеру в більшості випадків відносяться групові порушення громадського порядку та масові безпорядки. Необхідно наголосити на існуванні певних термінологічних суперечностей при застосуванні визначень групових порушень громадського порядку та масових безпорядків. Так, у відомчих нормативних актах МВС України застосовується поняття "групові порушення громадського порядку", тоді як у чинному законодавстві, зокрема, у Кримінальному кодексі України, йдеться про масові безпорядки та групові дії, які порушують громадський порядок.

Другу групу обставин, що зумовлюють ускладнення оперативної обстановки в сфері охорони громадського порядку складають соціально-політичні явища некримінального характеру, а саме різноманітні масові заходи.

Різноманітність видів масових заходів дозволяє нам класифікувати їх на наступні групи: 1) соціально-політичні; 2) спортивні; 3) культурно-масові; 4) релігійні; 5) спеціальні; 6) змішані. Значну увагу приділено характеристиці цих видів. Така класифікація, на наш погляд, дозволить глибоко та всебічно дослідити сутність, поняття та зміст масових заходів, а також перебудувати роботу служб та підрозділів органів внутрішніх справ.

Особливу категорію обставин, що паралізують нормальний процес життєдіяльності суспільства та ускладнюють охорону громадського порядку, складають надзвичайні ситуації, пов‘язані з виникненням стихійних лих, аварій, катастроф, а також надзвичайні події в санітарно-епідеміологічній сфері. Вони досить часто супроводжуються людськими жертвами, значними матеріальними збитками та серйозними соціально-екологічними наслідками.

У четвертому підрозділі "Нормативно-правове регулювання управління силами і засобами органів внутрішніх справ при ускладненні оперативної обстановки в сфері охорони громадського порядку" здійснено аналіз діючого масиву законодавства, що регулює питання управління органами внутрішніх справ при ускладненні оперативної обстановки.

Основною метою зазначеного законодавства є регулювання охорони громадського порядку та комплексу гарантованих та невід'ємних прав і свобод громадян. Окрім загальної мети, доцільно виділити і більш конкретну - формування організаційно-тактичних основ управління силами і засобами органів внутрішніх справ при ускладненні оперативної обстановки.

Розглядаючи дане питання необхідно зупинитися на важливості значення Указу Президента України від 22 липня 1998 року "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні". Реалізація в Україні адміністративної реформи передбачає відповідні зміни в діяльності Міністерства внутрішніх справ України, у зв‘язку з чим були переглянуті основні напрямки його діяльності. Групою працівників міністерства, у тому числі при безпосередній участі дисертанта, було підготовлено проект "Положення про Міністерство внутрішніх справ України". Результатом зазначеної роботи стало підписання Президентом України Указу від 17 жовтня 2000 року "Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України".

Здійснений аналіз діючого законодавства підтвердив об'єктивність існування правових норм, які регулюють складну та динамічну сферу – управління силами і засобами органів внутрішніх справ при ускладненні оперативної обстановки. Не дивлячись на те, що масив нормативно-правових актів постійно удосконалюється, деякі з них потребують суттєвого вдосконалення відповідно до вимог сьогодення.

Так, нами пропонується на рівні Міністерства внутрішніх справ вирішити питання про доповнення Інструкції "Про порядок переведення особового складу органів, підрозділів, установ, закладів системи Міністерства внутрішніх справ України на посилений варіант оперативно-службової діяльності", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 5 жовтня 1995 року № наступними вимогами:

1)

2)

Дуже часто між нормативними актами немає достатньої збалансованості. Всупереч багатьом очікуванням, кількість підзаконних актів не зменшується, а збільшується. Вони приймаються багатьма центральними органами виконавчої влади без достатнього юридичного опрацювання. Немає чіткої регламентації необхідних заходів щодо організації та забезпечення громадського порядку органами внутрішніх справ. На нашу думку, постала необхідність у прийнятті Парламентом Закону України "Про порядок проведення масових заходів", а також Закону України "Про дії органів внутрішніх справ при виникненні групових порушень громадського порядку та громадської безпеки", який би визначав повноваження державних органів при плануванні та здійсненні заходів щодо керівництва всіма силами і засобами на випадок ускладнення оперативної обстановки.

У другому розділі " Характеристика сил і засобів органів внутрішніх справ та особливості їх підготовки до дій в умовах ускладненої оперативної обстановки" міститься три підрозділи, в яких розглядається характеристика сил і засобів органів внутрішніх справ, що залучаються на охорону громадського порядку, та визначаються основні напрямки підвищення готовності співробітників міліції до дій в умовах ускладненої оперативної обстановки.

У першому підрозділі "Характеристика сил і засобів органів внутрішніх справ, що залучаються на охорону громадського порядку (на прикладах м. Києва)" наголошується на тому, що вирішальну роль в сфері забезпечення охорони громадського порядку як у щоденних умовах, так і при ускладненні оперативної обстановки відіграють сили і служби охорони громадського порядку, а також засоби, які вони мають в своєму розпорядженні.

Під "силами" необхідно розуміти особовий склад (людські ресурси), які перебувають на службі в органах внутрішніх справ, а також інших осіб, які співпрацюють з ними, у відповідності із законом, з метою охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю.

Виходячи з мети дисертаційного дослідження розглядається класифікація сил органів внутрішніх справ, що залучаються на охорону громадського порядку (на прикладах м. Києва).

На сьогодні у науковій літературі та виходячи з аналізу практики діяльності органів внутрішніх справ виділяють два критерії класифікації сил органів внутрішніх справ, що залучаються на охорону громадського порядку: 1) поділ сил органів внутрішніх справ по відношенню до їх задачі охорони громадського порядку (основні, додаткові і придані); 2) за джерелом фінансування.

Із сукупності основних сил, що залучаються на охорону громадського порядку, в дослідженні акцентовано увагу на стройових частинах і підрозділах патрульно-постової служби міліції, оскільки вона виступає ядром всіх сил, які використовуються при забезпеченні громадського порядку.

В м. Києві такі функції виконують самостійні структурні підрозділи Головного управління – полк патрульно-постової служби міліції та полк міліції швидкого реагування "Беркут", а також чотирнадцять рот патрульно-постової служби міліції, Управління охорони Київського метрополітену, взвод патрульно-постової служби лінійного відділу внутрішніх справ у річковому порту "Київ" та в аеропорту "Київ", які входять до штату зазначених органів.

При розгляді даного питання зазначається, що протягом 1999 року в м. Києві відбулось 2786 масових заходів за участю 7820300 громадян (1998 р. – відповідно 2286 та 2010200), зокрема: громадсько-політичних – 762; релігійних – 153; культурно-видовищних – 548; спортивних – 154 та спеціальних заходів (проїзди автомобілів особливої норми, супроводження іноземних державних делегацій, дипломатичні прийоми на вищому рівні, відвідування вищими посадовими особами України, які охороняються, різних об‘єктів) – 1169. На охороні правопорядку і забезпеченні безпеки під час їх проведення особовим складом полку патрульно-постової служби міліції відпрацьовано 2 756 змін (1998 р. – 1693), полк міліції швидкого реагування "Беркут" – 11669 (1998 р. – 10072).

Наведені статистичні дані свідчать, що на ці підрозділи зросло навантаження по забезпеченню правопорядку під час проведення згаданих заходів. Це, в свою чергу, збільшило відволікання пропорційної кількості особового складу від виконання інших, не менш важливих завдань, - патрулювання вулиць міста з метою охорони громадського порядку і боротьбі зі злочинністю. Таким чином, можна констатувати існування великої кількості підрозділів органів внутрішніх справ, основним або додатковим завданням яких виступає забезпечення охорони громадського порядку як у повсякденних умовах, так і при ускладненні оперативної обстановки в сфері охорони громадського порядку.

В зв‘язку з цим вважаємо за необхідне створити на базі Міністерства внутрішніх справ України діючий резерв з питань охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки штатною чисельністю близько 500 одиниць, які будуть оснащені автотранспортом (літаки, гелікоптери, БТР, автомобілі), зброєю, сучасними засобами зв‘язку, індивідуального захисту і активної оборони, і який би міг, у разі ускладнення оперативної обстановки, прибути до будь-якого регіону держави протягом 3-4 годин.

З метою підвищення ефективності служби охорони громадського порядку використовуються різноманітні засоби: патрульні автомобілі, інші автомобілі, мотоцикли, катери, гелікоптери, спецавтомобілі, телефонний зв‘язок і сигналізація, радіозв‘язок, табельна зброя, спеціальні засоби, аудіо- відеотехніка, спеціальна оперативна техніка, та службові тварини (собаки, коні).

У другому підрозділі "Професійна та морально-психологічна підготовка особового складу органів внутрішніх справ до дій в умовах ускладненої оперативної обстановки" відзначається, що навчання особового складу до дій в умовах ускладнення оперативної обстановки включає професійну, морально-психологічну підготовку.

Однією з важливих умов успішної підготовки до служби виступає правильна організація психологічної підготовки, вміння особового складу діяти у різноманітних екстремальних ситуаціях таким чином, щоб дії співробітників міліції правильно сприймались громадянами і отримували з їх сторони належну оцінку.

Необхідно відмітити, що великі фізичні навантаження (тривалість робочих змін по 16 годин на добу), відсутність умов для відпочинку зумовлюють несприятливий зріст емоційного компоненту в поведінці особового складу. В окремих співробітників знижується спроможність до самоуправління, підвищується нервово-психічна напруга, їм стає складніше контролювати свою поведінку, з'являються почуття страху, безнадійності, гніву. Виходячи з цього, весь процес психологічного забезпечення дій особового складу органів внутрішніх справ при припиненні масових безпорядків можна розділити на дві частини: 1) психологічна підготовка співробітників до дій по ліквідації безпорядків до їх виникнення чи наступу; 2) морально-психологічне забезпечення дій особового складу в період припинення групових порушень громадського порядку.

При морально-психологічній підготовці співробітників до дій в екстремальних умовах важливе значення має проведення практичних занять, які здійснюються в двох напрямках: тренування загального характеру та спеціальні тренування.

У третьому підрозділі "Тактико-спеціальна підготовка особового складу органів внутрішніх справ до дій в умовах ускладненої оперативної обстановки" зазначається, що самим ефективним видом підготовки співробітників підрозділів охорони громадського порядку до дій в умовах ускладненої оперативної обстановки є оперативно-тактичне навчання на місцевості. Воно дозволяє перевірити реальний стан підготовленості особового складу до дій в умовах, наближених до реальних, і з урахуванням тієї чи іншої конкретної конфліктної ситуації на місці можливої події.

При проведенні командно-штабних і тактико-спеціальних навчань керівникам особливу увагу необхідно приділяти як питанням діяльності та інформаційного забезпечення оперативного штабу, так і кожній його ланці, готувати їх до дій в умовах постійної зміни оперативної обстановки. При цьому, на наш погляд, при проведенні навчань начальникам органів внутрішніх справ необхідно розробляти ввідні задачі, що реально відображають прогнозовані зміни оперативної обстановки, а при їх відпрацюванні навчати старших бойових груп і в цілому особовий склад до дій в умовах, максимально наближених до реальної обстановки.

В ході проведення навчань часто виникають проблеми безперебійного задоволення потреб особового складу, який залучається на припинення масових безпорядків, у харчуванні, розквартируванні, побутовому та медичному обслуговуванні, матеріальних коштах, паливно-мастильних матеріалах тощо.

В свою чергу потребує покращання організація роботи щодо попередження масових безпорядків. Органи внутрішніх справ недостатньо використовують можливості засобів масової інформації, громадських формувань у роботі з населенням, інформування органів виконавчої влади про зростання соціальної напруженості, міжнаціональних протиріч та конфліктів, їх можливі наслідки.

У третьому розділі "Напрямки удосконалення управління силами і засобами органів внутрішніх справ при ускладненні оперативної обстановки в сфері охорони громадського порядку", який включає три підрозділи, розглядаються етапи охорони громадського порядку органами внутрішніх справ при проведенні масових заходів, стадії розвитку групових порушень громадського порядку та масових безпорядків, а також питання організації і тактики управління силами і засобами органів внутрішніх справ при виникненні групових порушень громадського порядку та масових безпорядків.

У першому підрозділі "Організація і тактика управління силами і засобами органів внутрішніх справ при проведенні масових заходів" зазначається, що у забезпеченні громадського порядку під час проведення заходів з масовою участю громадян, особливо актуальними виступають питання організації і тактики його охорони. Дана обставина обумовлена кількістю масових заходів, яка збільшується з року в рік. За даними МВС України та Головного управління МВС України в м. Києві у 1999 році в Україні відбулося понад 13 тисяч заходів, що на 21,1 відсотка більше, ніж у 1998 році, з них з порушенням встановленого порядку їх проведення – 41. У цих заходах брали участь понад 20 мільйонів громадян, що на 25 відсотків більше ніж у 1998 р. У вісім разів збільшилася кількість страйків (1165). Страйкувало 80 тисяч працівників різних галузей з 10 регіонів України. Проведено 43 блокування залізничних комунікацій та автомагістралей. Крім того, протягом 1999 року в м. Києві відбулося 2,8 тисяч масових заходів, що на 18 відсотків більше ніж у 1998 році, та на 61% більше порівняно з 1995 роком. У цих заходах брали участь близько восьми мільйонів громадян.

За даних обставин органи внутрішніх справ виступають активними учасниками підготовки і проведення масових заходів. При цьому завдання охорони громадського порядку вирішуються комплексно, на основі узгоджених дій всіх підрозділів та служб, розмежування їх компетенції і відповідальності.

Виходячи з накопиченого досвіду діяльності підрозділів охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, можна констатувати, що процес організації і забезпечення охорони громадського порядку умовно поділяється на три етапи: підготовчий, виконавчий, заключний.

На підготовчому етапі організується підготовка особового складу та технічних засобів до несення служби, проводиться остаточне дослідження території та об‘єктів разом з організаторами та усуваються виявлені недоліки; проводиться службовий інструктаж нарядів і посадових осіб, уточнюються їх задачі та обов‘язки при проведенні заходу, організується надійна взаємодія всіх зацікавлених служб і організацій.

Виконавчий етап охорони громадського порядку охоплює діяльність підрозділів і нарядів від початку здійснення заходів охорони до закінчення евакуації і розосередження глядачів і учасників масового заходу. Даний етап охоплює діяльність особового складу органів і підрозділів під час проведення масового заходу, протягом якого особливо проявляються підготовленість нарядів, організаційні здібності керівників органів внутрішніх справ, знання основ тактики охорони громадського порядку, вміння здійснювати оперативне управління підрозділами і нарядами у різних ситуаціях.

На цьому етапі ефективне виконання підрозділами органів внутрішніх справ завдань із забезпечення надійного громадського порядку реалізується за допомогою наступних тактичних прийомів:

-

-

-

-

-

Заключний етап починається з моменту закінчення заходу і закінчується після здійснення евакуації та посадки основної маси людей на громадський транспорт. Під час заключного періоду здійснюється ряд організаційних і практичних заходів.

У другому підрозділі "Особливості охорони громадського порядку при проведенні масових заходів спортивного характеру" наголошується на тому, що діяльність співробітників міліції під час проведення масових спортивних заходів має свої відмінності та особливості (наприклад, наявність обмеженої території, де проводяться спортивні заходи), тому до них пред‘являються особливі вимоги щодо порядку поводження з глядачами та вболівальниками.

При несенні служби особовий склад нарядів повинен проявляти високу пильність, виявляти обставини, причини і умови, які можуть сприяти скоєнню правопорушень. Швидкоплинність подій, які відбуваються під час проведення заходів спортивного характеру, вимагають негайного реагування оперативного штабу на зміни обстановки та прийняття правильного рішення. Оперативність дій підвищується при наявності в розпорядженні оперативного штабу достатніх резервів, розміщених в місцях, де вірогідніше всього може виникнути ускладнення обстановки. Завдання, що виникло, вирішується за допомогою використання резерву без послаблення нарядів на інших дільницях.

Автором наводяться позитивні приклади діяльності підрозділів органів внутрішніх справ по недопущенню переростання сутичок між вболівальниками в групові порушення громадського порядку при проведенні масових заходів спортивного характеру в м. Києві.

Особлива увага у даному підрозділі приділяється розкриттю змісту спільного наказу Міністерства України у справах молоді та спорту та Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 1996 року яким затверджено "Положення щодо забезпечення громадського порядку та безпеки учасників і глядачів під час проведення масових спортивно-видовищних заходів на спортивних спорудах або спортивних змагань в інших місцях".

У третьому підрозділі "Особливості управління силами і засобами органів внутрішніх справ при виникненні групових порушень громадського порядку і масових безпорядків" зазначається, що однією з особливостей дій органів внутрішніх справ при припиненні масових безпорядків є створення спеціальної системи управління силами і засобами.

Головним централізованим органом управління при виникненні групових порушень громадського порядку чи масових безпорядків виступає оперативний штаб, створення якого обумовлено не тільки Наказом МВС України від 31 травня 1999 року № 443 “Про затвердження Настанови про дії органів внутрішніх справ України по ліквідації масових безпорядків (план "Хвиля" ), але й, перш за все, вкрай необхідною потребою концентрації оперативного управління силами і засобами в єдиному внутрішньовідомчому міжгалузевому центрі при здійсненні ними заходів по локалізації та ліквідації наслідків надзвичайної обстановки.

1.

2.

3.

Аналіз результатів практичної діяльності підрозділів органів внутрішніх справ з припинення групових порушень громадського порядку засвідчує, що на сьогодні досить проблемними залишаються питання обміну інформацією із взаємодіючими органами під час проведення зазначених дій. Крім того, спостерігається відсутність узгодженості щодо спільних дій (кожний правоохоронний орган ставить перед собою задачу, внаслідок чого відсутня чітка мета щодо проведення операції), а наслідком такої взаємодії є неузгодженість часу, місця висунення і збору бойових груп, неузгодженість початку і порядку проведення спеціальної операції.

Радикальним засобом боротьби з груповими порушеннями громадського порядку і масовими безпорядками є проведення спеціальної операції. Спеціальна операція – це