КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

КРИЖАНІВСЬКИЙ

Олександр Анатолійович

УДК 711.58: 711.112

РОЗМІЩЕННЯ ЖИТЛОВОЇ ЗАБУДОВИ НА НАМИВНИХ ТЕРИТОРІЯХ ВІДНОСНО ДИНАМІКИ ПІДЗЕМНИХ ВОД

Спеціальність 18.00.04 – Містобудування та ландшафтна архітектура

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському національному університеті

будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат архітектури, доцент

Тімохін Віктор Олександрович,

Київський національний університет

будівництва і архітектури, завідувач кафедри

дизайну архітектурного середовища.

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор Фільваров Генріх Йосипович,

Інститут Урбаністики (м.Київ), директор;

кандидат архітектури Тузова Людмила Іванівна,

Державний комітет будівництва, архітектури і житлової політики

України, старший науковий співробітник.

Провідна установа

Придніпровська державна академія будівництва і архітектури,

м.Дніпропетровськ.

Захист відбудеться 26 жовтня 2000 р. о 15 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.056.02

при Київському національному університеті будівництва

і архітектури за адресою: 03037, Київ – 37, Повітрофлотський

проспект, 31, ауд. 466. (головного корпусу).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського

національного університету будівництва і архітектури.

Автореферат розісланий 20 вересня 2000 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Сазонов К.О.

.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Існуючий дефіцит міської території змушує проектувальників, починаючи з 60-х років, використовувати під житлову забудову непридатні території: заболочені, затоплені, заплавні та надзаплавні ділянки річок. Загальна площа таких ділянок, наприклад, для Києва становить 14,5 тис.га.

Результати досліджень, проведених у сфері геоекології, доводять існування аномальних процесів у земній корі. У науковій літературі вони відомі під назвою: “геопатогенні” зони (ГПЗ). Установлено, що ГПЗ – це динамічно-активні ділянки земної кори та зони підвищеної тріщинуватості, процеси та випромінювання геофізичного та енергоінформаційного походження, що утворюються на цих ділянках, деструктивно впливають на біологічні об'єкти (рослини, тварини, людей), а також на інженерні споруди. Доведено, що формуванню цих зон активно сприяють підземні води. Існування достатньо переконливої міжнародної статистики захворювань людини, яка знаходилась довгий час у шкідливій для її здоров`я зоні, спонукає до серйозного вивчення даного питання.

Актуальність теми визначається державною політикою України щодо забезпечення безпеки населення при загрозі виникнення природних та техногенних катастроф, що відображена в указах Президента України: за №422/97 від 13.05.97 р. “Про пріоритетні завдання у сфері містобудування”; від 03.07.92 р. “Про заходи щодо організації робіт по поліпшенню екологічного стану р. Дніпро та якості питної води”, у законах за № 2780-ХІІ від 16.11.92 р. “Про основи містобудування” та за № 1699-ІІІ від 20.05.2000р. “Про планування і забудову територій”.

Вирішення вищеназваних проблем, в першу чергу, пов’язане з удосконаленням передпроектного аналізу території, в розробці методичних рекомендацій щодо розміщення та планування житлової забудови на намивних територіях. Базуючись на результатах досліджень природи ГПЗ, одним із визначальних факторів при виборі території для розміщення житла є характеристика показників підземних вод, які утворюють аномальні процеси природного та містобудівного середовищ.

При формуванні житлової забудови на намивних територіях враховувалися основні теоретичні розробки з питань планування та забудови міст, які відображені в роботах: Дьоміна М.М., Лаврика Г.І., Макухіна В.Ф., Панченко Т.Ф., Рудницького А.М., Фільварова Г.І., Фоміна І.О.

До питань з формування екологічного та функціонального зонування територій міста відносно взаємодії містобудівних та природних факторів належать роботи Бистрякова І.К., Вергунова А.П., Кушніренко М.М., Лєснова О.В., Оситнянка А.П., Панченко І.В., Саркисова С.К., Трубнікової Н.М.

Проблемі вивчення впливу глибинних процесів у земній корі на містобудівні об’єкти присвячені роботи Воробйова В.В., Лімонада М.Ю., Плужнікова А.І., Плужнікової М.А., Прохорова В.Г., Тузової Л.І.

Питання містобудівного освоєння та інженерної підготовки заплавних та заболочених територій розглядаються у роботах Гавшиної З.П., Дзекцер К.С., Коваля В., Козлова Г.С., Лазаревої І.В., Лисенка О.В., Манєєва А.П., Найфельда Л.Р., Устенко Т.В.

Архітектурно-планувальній організації житлової забудови на заплавно-намивних територіях присвячені дисертаційні роботи архітекторів Гайдукович М.М., Буркіна В.П., Карамишева О.С., Кармазіна Ю.І., Кудиненко А.Д., Потапова Л.С.

У даній роботі використані результати досліджень в галузі геоекології, що відображені в роботах Баласаняна С.Ю., Бахиревої Л.В., Галецького Л.С., Дроздовської А.А., Котлова Л.С., Коффа Г.І., Огильві М.О., Павловця І.М., Слензака О.І., Стеценка В.С., Цибка В.А.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основою для підготовки та проведення дисертаційного дослідження у сфері містобудування є галузеві теми: № 85/94 “Вплив геопатогенних зон на екологічні параметри геологічного середовища та здоров’я людини”, дослідженої на базі ДГП “Геопрогноз” Держкомгеології України, 1997.; “Розробка державного нормативного документа по виявленню та картуванню ГПЗ як основного фактора оцінки будівельно-екологічного стану забудованої території”, затвердженої Головним Управлінням житлово-громадського будівництва Держкоммісто-будування України відповідно до Угоди за №7092 від 24.02.93 р., яка проводилась на базі “Укрбудрозвідування”; “Концептуальні положення екологоорієнтованого розвитку Черкаської області”, розробленої на базі РВПС НАН України, 1995.

Проблема розміщення житлової забудови відносно негативних випромінювань земної кори розглядалась на міжнародних конференціях (“Енергозбереження, відеоекологія, біоенергетика в контексті професійної культури архітектора”, Москва, жовтень 1991.; “Місто ХХІ століття: екологія, медицина, економіка /екологія та бізнес/”, Санкт-Петербург, серпень 1993.; “Архітектура та біоенергоінформатика”, Полтава, листопад 1993.; “Проблема гармонізації людства”, Київ, 1995.; “Глибинна будова літосфери та нетрадиційне використання надр Землі”, секція: ”Геопатогенні зони і оцінка екологічного ризику геологічного середовища”, Київ, травень 1996.; “Основні напрямки забезпечення безпеки населення та стійкості функціонування господарства України при загрозі виникнення природних і техногенних катастроф”, Київ, грудень 1996.).

Актуальність і стан вивченості обраної теми свідчать про необхідність створення науково обґрунтованої концепції розміщення житлової забудови відносно глибинних процесів у земній корі, що зумовило вибір мети і завдання дослідження.

Мета дослідження полягає в розробці науково обґрунтованих принципів і методичних рекомендацій щодо розміщення житлової забудови на намивних територіях із врахуванням динаміки підземних вод.

Для досягнення цієї мети вирішувалися такі завдання :

1.

2.

3.

Методика досліджень. У дисертації знайшли впровадження сучасні методи: картографування підземних вод, графоаналітичного моделювання, анкетування та обстеження населення, експериментального проектування житлової забудови.

Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в тому, що автором, на основі існуючої класифікації негативних процесів земної кори за їх походженням, ступенем і характером впливу на людину, розроблені та обґрунтовані: пропозиції щодо розробки ландшафтоформуючого каркаса, екологічного зонування та удосконалення карти планувальних обмежень; принципові положення і методичні рекомендації щодо розміщення житлової забудови відносно динаміки підземних вод та тектонічних розломів на різних стадіях містобудівного проектування.

Виходячи з цього, новими є такі конкретні наукові результати :

– визначена класифікація ділянок території та розміщення на ній житлової забудови залежно від характеру проходження підземних та поверхневих водотоків і тектонічних розломів у земній корі;–

розроблені наукові основи формування функціонально-планувальної організації житлового середовища на намивних територіях;

– розроблено та впроваджено принципи та методи щодо розміщення житлової забудови та вибору її раціональних прийомів та типів.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що запропоновані методичні рекомендації щодо екологічно-містобудівного зонування, розміщення та планування житлової забудови, можуть використовуватися на стадії концепції розробки генеральних планів міст, проектів детального планування житлових районів та комплексів, зонінгу намивних територій, при розміщенні окремих груп забудови відносно глибинних процесів у земній корі.

Загальні положення, методика і висновки дисертаційної роботи впроваджені в наукові теми, в проектні розробки:

1.

2.

3.

4.

5.

6. Окремі результати досліджень (підрозділ 1.2) були використані в галузевій темі №85/94 “Вплив геопатогенних зон на екологічні параметри геологічного середовища та здоров’я людини”, проведеної на базі ДГП “Геопрогноз” Держкомгеології України, 1997.

Особистий внесок здобувача. В опублікованих працях: “Моделювання впливу підземних вод на забудову намивних територій” у співавторстві з Тімохіним В.О., автору належить розроблена графоаналітична модель взаємодії житлової забудови з динамікою підземних вод, пропозиції щодо розміщення забудови відносно основного напрямку потоку ґрунтових вод; “Геоенергетика житлових районів” у співавторстві з Дроздовською А.А., автору належать результати досліджень впливу глибинних процесів у земній корі на комфорт житлової забудови.

Апробації результатів дисертації. Основні положення та рекомендації дисертаційної роботи висвітлені у виступах і доповідях автора на нарадах і науково-технічних конференціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано: 7 статей обсягом 21 сторінка; у працях науково-технічних конференцій - 2 тези обсягом 4 сторінки; депоновано 1 стаття обсягом 10 сторінок.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів і висновків із загальним обсягом 115 сторінок тексту та 37 ілюстрацій на окремих аркушах, а також списку літератури, що складає 110 назв і додатків.

ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі визначено актуальність теми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, основні завдання дослідження, наукову новизну, практичне значення результатів дослідження та апробацію результатів дисертації.

У першому розділі “Фактори та вимоги щодо розміщення житла на намивних територіях” проведений аналіз сучасних тенденцій освоєння намивних територій, аналіз факторів негативної дії динаміки підземних вод на розміщення житлової забудови, розроблені та обґрунтовані пропозиції екологічно-містобудівного зонування намивних територій в системі “Тектонічні розломи – динаміка підземних вод – містобудівні об’єкти”.

Фахівці у сфері геоекології виділяють шість типів аномальних зон геологічного походження, відомих як геопатогенні зони. На намивних територіях негативні ділянки можуть виявлятися над зонами тектонічних розломів, в зонах концентрації поверхневих та підземних водних потоків у понижених ділянках поверхневого та підземного рельєфу, палеорусел, старицях, озерах, у болотах та зонах їхнього живлення, покритих шаром піску в процесі утворення штучного рельєфу. Актуальним залишається аналіз взаємодії підземних вод з геопатогенними зонами на початковій стадії містобудівного проектування. Так як заплави річок відносяться до типу патогенних ділянок, у роботі проведений аналіз проходження тектонічних розломів та підземних водотоків в житлових районах Оболонь, Троєщина-Вигурівщина, Березняки, Русанівка, Осокорки-Позняки (м.Київ), Митниця, Черкаси-2 (м. Черкаси), Лісковиця (м.Чернігів), Корабели (м. Херсон).

Проведений аналіз факторів та вимог до розміщення житла на намивних територіях виявив той факт, що на стадії концепції генеральних планів міст, у розділі ПДП “Природні та інженерно-будівельні умови” існуючий аналіз природного середовища (орогідрографія, кліматична та інженерно-геологічна характеристики) проводиться без достатнього врахування взаємодії містобудівних об’єктів із тектонічними та гідрогеологічними процесами у земній корі.

Беручи до уваги результати міжнародних досліджень природи геопатогенних зон та їх вплив на здоров’я людини, проведені комплексні дослідження, які базувалися на порівнянні геоекологічної характеристики території з медико-статистичними даними захворювань населення житлового комплексу масиву Троєщина-Вигурівщина м. Києва за період 1986 – 1994 р.р. Проведена також порівняльна характеристика результатів досліджень окремих захворювань населення вищеназваного житлового комплексу і м. Гатчина Ленінградської області (Мельников Є.К., 1993 р.). В обох досліджених районах спостерігається підвищення рівня захворювань у житлових будинках, розміщених в геопатогенних зонах. Це дозволяє зробити ряд загальних висновків про вплив геопатогенних зон на стан здоров`я населення. Виявлено, зокрема, статистичний зв’язок між онкозахворюваннями, хворобами серцево-судинної та ендокринної систем та геологічними факторами, а саме: тектонічними розломами та проходженням по них потоків підземних вод, порушенням гідрогеологічних умов території у зв’язку з ліквідацією озер, річок та зон їхнього живлення.

Узагальнюючи результати вищеназваних досліджень, виникла необхідність у формуванні пропозицій щодо екологічно-містобудівного зонування намивних територій. В основі пропозицій визначені екологічні принципи системної взаємодії житлового середовища з динамікою підземних вод та тектонічними розломами: принцип уникнення прямого впливу геофізичних випромінювань тектонічних розломів на житлову забудову; принцип мінімальної взаємодії підземних вод із містобудівними об’єктами; принцип недопустимості утворення техногенних процесів у взаємодії компонентів системи; принцип рівноправного співіснування природного та архітектурного середовищ.

У процесі передпроектного аналізу території сформована карта планувальних обмежень. На ній компоненти природного середовища представлені у вигляді ландшафтоформуючого каркасу території, що являє собою просторову каркасну структуру, яка сформована в результаті розподілу геофізичних процесів у природному середовищі з різним ступенем активності на його ділянках. За ступенем активності ландшафтоформуючий каркас поділяється на компоненти: геоструктурні вузли, геоструктурні зв`язки і “тканинне” заповнення .

Геоструктурні вузли являють собою зони концентрації геопатогенних процесів різних типів із характерною для них динамікою підземних вод, геофізичних полів з певним періодом коливання. Геоструктурні зв’язки забезпечують переміщення водного потоку та енергії між геоструктурними вузлами у природному режимі. Цим гарантується стійкий розвиток всієї екосистеми. “Тканинне” заповнення характеризується відсутністю динамічних геофізичних процесів і розміщується у просторі, що вільний від геопатогенних зон. На картах планувальних обмежень всі вищеназвані зони повинні позначатися чіткими контурами в межах їхньої дії.

На першому етапі формування карти планувальних обмежень, для кожного типу геоструктурних вузлів та зв’язків визначаються захисні зони:—

для тектонічного розлому трансрегіонального рівня з протяжністю до 90 км — 1500 м;—

для тектонічного розлому регіонального рівня з протяжністю понад 30 км — 400 м;—

для тектонічного розлому локального рівня з протяжністю менше 30 км — від 50 до 200м;—

для палеорусел з протяжністю понад 2 - 3 км — від 50 до 200 м;—

для зон виходу підземних вод на поверхню притерасних ділянок — 100м;—

для зон живлення озер, річок на понижених ділянках території — 50 м; —

для різких вертикальних меж літологічних пластів — від 3 до 5 м;—

для зон концентрації водотоків у підземних тальвегах — від 3 до 10 м;—

для зон виходу джерел на поверхню — від 3 до 5 м;—

для торф’яних пластів — від 3 до 5 м від контуру пласта;—

для карстів — від 3 до 5 м від контуру карсту.

На другому етапі формування карти планувальних обмежень ділянки території класифікуються залежно від реакції на антропогенний вплив змінених гідрогеологічних умов. Ділянки зосередження “тканинного” заповнення відносяться до групи А - тканинні ділянки. Ділянки зосередження геоструктурних вузлів та зв’язків відносяться до групи Б - вузлові ділянки.

Ділянки території групи А до періоду містобудівного освоєння характеризуються відсутністю різких змін в електромагнітних та інших геофізичних полях протягом доби в зоні проходження підземних вод. Ця територія внаслідок відсутності нерегулярних аномальних процесів у земній корі вважається придатною для створення житлового середовища.

Ділянки групи Б до початку містобудівного освоєння характеризуються наявністю різких змін в електромагнітних та інших геофізичних полях протягом доби в зоні проходження тектонічних розломів та підземних вод. Дана ділянка території відноситься до аномальних зон нерегулярної структури. Така територія вважається непридатною для створення комфортного архітектурного середовища.

На третьому етапі ділянки поділяються на типи – адаптивний, перехідний та неадаптивний. Адаптивний тип ділянок (група А, “тканинні” заповнення), де пристосування до техногенних умов відбувається за короткий період без негативних наслідків для природної та містобудівної системи в експлуатаційний період. Перехідний тип ділянок (група Б, геоструктурні зв’язки), де встановлюється критична межа техногенної дії. Вихід за цю межу призводить до негативних наслідків для обох систем в експлуатаційний період. Неадаптивний тип ділянок (група Б, геоструктурні вузли), для яких при будь-яких техногенних напруженнях зміни в системі відбуваються з технопатогенними наслідками.

На основі сформованої карти планувальних обмежень території з’являється можливість формувати містобудівні вимоги до забудови на різних стадіях містобудівного проектування. На ділянках геоструктурних вузлів та зв’язків не слід розміщувати житлові, громадські та промислові об’єкти з активним антропогенним впливом на природне середовище. Розташування об’єктів в цих зонах призводить до деградації природного середовища та виникнення нових негативних процесів геологічного та техногенного походження. Просторова організація території та її намив не повинні руйнувати сталу структуру природного середовища геоструктурних вузлів та зв’язків. Ділянки “тканинного” заповнення повинні відповідати розміщенню житлової забудови зі стійким набором антропогенних ландшафтів. Екологічна ємність території повинна визначатися у відповідності з антропогенним напруженням у “тканинному” заповненні.

Висновки першого розділу. На основі аналізу існуючих досліджень і методів врахування геопатогенних факторів, що пов’язані з динамікою підземних вод, доведено існування ділянок заплавно-намивних територій, непридатних для розміщення житлової забудови. Серед них: зони виходу підземних вод на поверхню притерасних ділянок заплави; зони проходження та концентрації поверхневих та підземних вод на понижених ділянках поверхневого та підземного рельєфу, в палеоруслах; зони проходження підземних вод через різкі вертикальні літологічні межі, тектонічні розломи, карсти. Ці ділянки необхідно відображати на карті планувальних обмежень. При проведенні комплексних досліджень розміщення житлової забудови в різних геологічних умовах виявлений статистичний зв’язок між захворюваннями населення та геологічними факторами. Це визначило необхідність у формуванні пропозицій щодо екологічно-містобудівного зонування намивних територій у вигляді ландшафтоформуючого каркасу території. На основі цього у другому розділі науково обґрунтовуються моделі розміщення та зонування житлової забудови на намивних територіях.

У другому розділі “Формування житлового середовища з врахуванням ландшафтоформуючого каркасу території” розроблена наукова основа формування функціонально-планувальної організації житлового середовища на намивних територіях.

За відношенням до геоструктурних вузлів та зв’язків регіонального та трансрегіонального рівнів житлові райони можуть розміщуватися: а) у межах дії цих зон; б) за межами їхньої дії. У першому випадку межі житлових районів необхідно визначати на основі компонентів геоструктурних вузлів та зв’язків: тектонічних розломів трансрегіонального, регіонального та локального рівнів, зон виходу підземних вод на поверхню притерасних ділянок заплави, палеорусел.

При розміщенні житлових районів у зонах дії геоструктурних вузлів та зв’язків, межу житлових комплексів краще формувати на основі компонентів геоструктурних вузлів та зв’язків нижчого рівня: тектонічних розломів локального рівня (зони дії від 3 до 50 м), палеорусел (з шириною до 50 м), зон живлення озер та річок, зон концентрації та проходження підземних та поверхневих водотоків. Геоструктурні вузли та зв’язки локального рівня на території житлових комплексів можуть розміщуватися: а) компактно, лінійно, дискретно або вільно; б) на периферії, у центрі, по контуру. У цьому випадку заплавно-намивні території поділяються на три типи. Тип А, де площа придатних під забудову ділянок території становить від 50 до 100%; тип Б – від 30 до 50%; тип В – до 30%.

Визначальним фактором для функціонального зонування території є тривалість перебування людини у різних ділянках ландшафтоформуючого каркасу. Для розміщення житлової, громадської забудови, особливо лікарень, пологових будинків, дитячих садків, де передбачається перебування людини 8 годин і більше на добу, необхідно виділити ділянки території з однорідною геологічною структурою на підвищених природних відмітках ландшафту, з відсутньою зміною геофізичних полів протягом доби. За цією метою рекомендується використовувати ділянки “тканинного” заповнення ландшафтоформуючого каркасу. Для розміщення культурно-побутових, спортивних установ, де передбачається перебування людини від 2 до 8 годин, необхідно виділити ділянки території “тканинного” заповнення і можливо геоструктурних зв’язків. Дитячі садки та школи необхідно розміщувати тільки у “тканинному” заповненні. Для розміщення зелених насаджень, парків, скверів, житлових доріг, майданів, гаражів, де передбачається перебування людини від кількох хвилин до 2 годин, необхідно виділити ділянки території геоструктурних вузлів та зв’язків. Перехрестя вулиць необхідно розміщувати тільки у “тканинному” заповненні.

Відповідно до характеру та величини зони дії негативних процесів у геоструктурних вузлах та зв’язках визначаються розміри захисних зон, у межах яких виключається розміщування об’єктів з активним антропогенним впливом на природне середовище. Установлено, що функціонально-планувальна організація намивних територій за типом просторової взаємодії намивних ділянок території з геоструктурними вузлами та зв’язками формує компактні, лінійні, лінійно-дисперсні планувальні структури.

При формуванні штучного рельєфу зони проходження та концентрації поверхневих та підземних водних потоків необхідно максимально зберігати від забудови. Такі ділянки, які входять до складу геоструктурних вузлів та зв’язків призначаються для створення водоймищ із зеленою зоною з відміткою гідронамиву 10% забезпечення. Ділянки “тканинного” заповнення призначаються для формування зони забудови з відміткою гідронамиву 1% забезпечення. Штучний намивний рельєф повинен повторювати та підкреслювати контур природного рельєфу.

Питання вибору типів житлової забудови вирішується за принципом мінімальної взаємодії забудови з динамікою підземних вод. Підбір типів забудови проводиться шляхом регулювання: висоти штучного рельєфу; орієнтації максимальної протяжності житлової забудови відносно основного напрямку течії ґрунтових вод; щільності забудови; поверховості забудови на території житлових комплексів; знижування рівня ґрунтових вод шляхом використання штучних та природних дренажних систем; використання раціональних конструкцій фундаментів, які зменшують зону напруження фундаментів при взаємодії з ґрунтовими водами. Залежно від характеру проходження основного потоку ґрунтових вод відносно зони дії напруження ґрунтів під фундаментами будівель, ділянки житлової забудови виділяються з обмеженим, частково обмеженим та необмеженим використанням типів забудови.

Архітектурно-планувальна організація забудови відносно зон концентрації підземних та поверхневих до намиву водотоків, палеорусел, зон виходу підземних вод на поверхню землі може утворювати радіальну, радіально-концентричну та вільну планувальну структури забудови. Прямокутна та діагональна структура житлової забудови може формуватися відповідно до системи тектонічних розломів. При взаємодії підземних вод з тектонічними розломами формується, радіально-концентрична та комбіновані структури житлової забудови. Існуючі композиційні прийоми забудови житлових комплексів: лінійно-замкнута, лінійно-відкрита, глибинна, групова, просторова слід використовувати на ділянках різного типу намивних територій.

Висновки другого розділу. Характеристика ландшафтоформуючого каркасу може впливати на: функціонально-планувальну організацію намивних територій, де утворюються компактні, лінійні, лінійно-дисперсні планувальні структури; формування системи вулиць, що найчастіше приводить до утворення радіальної, криволінійної, прямокутної, діагональної, комбінованої та вільної структур житлових вулиць; формування штучного рельєфу, що повинен повторювати та підкреслювати контур природного рельєфу. Основою для визначення типології забудови є розроблена графоаналітична модель взаємодії житлової забудови з динамікою підземних вод та сформовані пропозиції щодо розміщення забудови відносно основного напрямку потоку ґрунтових вод . Підбір видів, типів і прийомів забудови та розпланування дає можливість сформувати житлове середовище мінімальної взаємодії з динамікою підземних вод, що здатне уникнути утворення нових водотоків техногенного походження. Це стає основою для методичних рекомендацій щодо розміщення житлової забудови з врахуванням ландшафтоформуючого каркасу намивних територій.

У третьому розділі “Методичні рекомендації щодо розміщення та розпланування житлової забудови” розглянута специфіка архітектурно-планувальної організації житлової забудови на намивних територіях, сформовані принципи і методи формування комфортного середовища з врахуванням гідрогеологічних умов. Результати дисертаційних досліджень викладені у вигляді “Методики обґрунтування забудови в умовах гідронамиву”.

Особливості архітектурно-планувальної організації житлової забудови на намивних територіях визначаються процесами, які відбуваються при взаємодії річки, рельєфу, випромінювань земної кори, гідрогеологічних умов та мікроклімату, з одного боку, типологією та масштабом міста, економікою будівництва, та інженерною підготовкою – з іншого боку. Важливо враховувати розміри міста, його народногосподарський профіль, існуючу планувальну структуру, розміщення негативних процесів різного характеру та рівня в геоструктурних вузлах та зв’язках, природну характеристику прилеглих до них територій.

Специфічні особливості планувальної структури намивних територій дають підставу для формування принципів та методів утворення комфортного середовища при проектуванні ряду містобудівних об’єктів на намивних територіях. Це житлові утворення міської агломерації “Великий Херсон”: Саги-1, Солонці-2, Східний район Херсона, Кардашинка, що розташовані у заплаві Дніпра; житловий район міста Кузнєцовськ Рівненської області, що розміщений у заплаві річки Стир. Також ці принципи і методи впроваджені у навчальний процес кафедри дизайну архітектурного середовища КНУБА.

Принцип пропорційного співвідношення придатних і непридатних ділянок під житлову забудову становить основну вимогу до вибору території. Загальна площа території непридатних для розміщення житлової забудови не повинна перевищувати 70%. На основі цього принципу формується методика відносно оптимального розміщення забудови. У процесі розробки генеральних планів та ПДП житлових районів визначаються: відносно краща конфігурація планувальних одиниць на ділянках геоструктурних вузлів та зв’язків; тип території за відсотковим співвідношенням площ придатних та непридатних ділянок для розміщення житлової забудови; тип функціональної організації території.

Принцип функціонально-планувальної відповідності вказує на те, що кожному компоненту функціонального зонування житлової території відповідає той чи інший компонент ландшафтоформуючого каркасу. Компоненти функціонального зонування житлових районів та комплексів поділяються на типи залежно від часу перебування людини в цих зонах. На основі цього принципу формується функціональне зонування, планувальна організація житлової забудови та структурування магістральної і вуличної мережі. На основі містоформуючої характеристики річки, розміщення житлової території відносно компонентів ландшафтоформуючого каркасу та центру міста визначається найбільш вірогідна компактна, лінійна, лінійно-дисперсна чи комбінована схема розміщення житлової забудови. При формуванні житлової забудови відносно характеру проходження на цих ділянках тектонічних розломів, підземних та поверхневих водотоків рекомендується вибрати найбільш відповідну прямокутну, радіально-концентричну, комбіновану чи вільну планувальну структуру.

Принцип мікрофункціональної диференціації гідронамиву вказує на те, що розміри та контури у плані, висота гідронамиву залежать від характеристики компонентів ландшафтоформуючого каркасу. Принцип мінімального впливу забудови на динаміку підземних вод при утворенні композиції житлової забудови передбачає зведення до мінімуму утворення штучних перепон у вертикальному та горизонтальному русі води. Відповідно до цих принципів визначається відповідна типологія забудови.

Принцип композиційно-розпланувальної координації передбачає виявлення закономірностей композиційної побудови не тільки з врахуванням динамічних осей розвитку міста, його масштабу, а також ділянок зосередження аномальних процесів, визначених розмірами, конфігурацією та потужністю дії цих зон. Відповідно до цього принципу використовуються традиційні композиційні методи. Принцип демографічної ємності вимагає, щоб площа придатної під забудову території (“тканинне” заповнення) створювала основу для визначення верхньої демографічної межі ємності житлової забудови.

У результаті формується “Методика обґрунтування забудови в умовах гідронамиву”, яка включає пропозиції щодо: формування АПЗ і містобудівного паспорта; формування карти планувальних обмежень та екологічного зонування; розміщення та зонування житлових територій; визначення типології забудови; архітектурно-планувального та композиційного вирішення житлової забудови відносно системної взаємодії з динамікою підземних вод та тектонічними розломами.

Висновки третього розділу. Результати експериментального проектування довели, що на архітектурно-планувальне вирішення житлової забудови на намивних ділянках заплави, окрім річки та існуючої планувальної структури міста, впливають компоненти ландшафтоформуючого каркасу. Запропоновані принципи та методи спрямовані перш за все на забезпечення екологічного та функціонально обґрунтованого розміщення житлової забудови на різних стадіях містобудівного проектування. Розроблені методичні рекомендації спрямовані на вибір екологічно збалансованих варіантів житлової забудови, що підтримують або поліпшують існуючий до забудови природний баланс, не допускають виникнення нових аномальних процесів природного та техногенного походження в житловому середовищі.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

Розділи архітектурно-планувального завдання необхідно доповнити наступними матеріалами.

У розділ “Характеристика містобудівної ситуації і земельної ділянки проектування” необхідно включити підрозділ “Особливі умови до забудови на даній ділянці щодо врахування техно-, геопатогенних зон. В умовах до проектування повинна вказуватися: захисна зона геопатогенних зон; класифікація геопатогенних зон за потужністю дії на організм людини та інженерні споруди і механізми, за характером розміщення цих зон; рекомендація щодо функціонального використання території та захисту її від негативного впливу цих зон.

У розділ “Містобудівні вимоги” включити необхідність надання замовнику на будівництво експертного висновку у вигляді геоекологічного паспорта території, карти геопатогенного ризику від ДП “Геопрогноз”, АП “Укрбудрозвідування”, ПМП “Біолокс”.

Ці вимоги розпочали впроваджуватися у відповідні розділи нормативних документів: “Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень (ДБН 360-92)”; “Інструкції з розробки генеральних планів міст і методичні вказівки з розробки та затвердження генеральних планів міст”; “Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів (ДБН 1-3-97)”; “Інструкції про склад, порядок розробки, узгодження та затвердження схем і проектів районного планування, планування та забудови міст, поселень і сільських населених пунктів (ДБН 38-82)”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

Ключові слова українською мовою: житлова забудова, намивні території, динаміка підземних вод, ландшафтоформуючий каркас, екологічне та функціональне зонування, планувальна структура, архітектурно-планувальна організація.

Ключові слова російською мовою: жилая застройка, намывные территории, динамика подземных вод, ландшафтоформирующий каркас, экологическое и функциональное зонирование, планировочная структура, архитектурно-планировочная организация.

Ключові слова англійською мовою: residential building, alluvial territories, dynamics of underground waters, landscape formeding of a hull, ecological and functional zoning, planning pattern, architectural-planning organization.

# 7. Назва дисертації – “Розміщення житлової забудови на намивних

територіях відносно динаміки підземних вод”.

Дисертацію присвячено питанням розміщення житлової забудови на намивних територіях із врахуванням взаємодії її з динамікою підземних вод та тектонічних розломів. Установлено, що динаміка підземних вод при взаємодії з геологічними процесами та сформованою планувальною структурою міста є одним із визначальних факторів у визначенні екологічного та функціонального зонування, вуличної мережі, демографічної ємності, типології забудови, архітектурно-планувального та композиційного вирішення житлової забудови. На основі запропонованої моделі, що враховує ці фактори, розроблені принципи і методи формування функціонально-планувальної структури житлової забудови, а також методичні рекомендації щодо її розміщення на стадії концепції генплану, ПДП житлових районів, ескізу забудови. Основні результати дослідження знайшли впровадження при проектуванні житлових утворень на намивних територіях міст України, у навчальному процесі та в розробці наукових тем.

Диссертация посвящена вопросам проектирования жилой застройки на намывных территориях. Проведенный анализ жилых районов Оболонь, Троещина-Вигуривщина, Березняки, Русановка, Осокорки-Позняки (Киев), Мытница, Черкассы-2 (Черкассы), Лисковица (Чернигов), Корабеллы (Херсон) размещенных на намывных территориях. В результате выявлено, что существующие методы предпроектного анализа территории в недостаточной мере учитывают влияние процессов в земной коре на микрофункциональные особенности взаимодействия природной и градостроительной среды намывных территорий. В работе рассмотрены вопросы градостроительного проектирования с учетом системного взаимодействия жилой застройки с динамикой подземных вод и тектонических разломов. Установлено, что