Загальна характеристика роботи.
ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ
УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК
Корчинська Олена Антонівна
УДК 631.1: 631.82
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ
МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ
Спеціальність 08.07.02. – Економіка сільського
господарства і АПК
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2000
Дисертацією є рукопис.
Дисертаційна робота виконана в Інституті аграрної економіки УААН.
Науковий керівник: доктор економічних наук, заслужений
діяч науки і техніки України
Федоров Микола Миколайович
Інститут аграрної економіки УААН,
завідувач відділу земельних відносин
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Мосіюк Пилип Омелянович
Національний аграрний університет,
завідувач кафедри економіки підприємств
аграрного сервісу
кандидат економічних наук
Лебідь Михайло Трохимович
Харківський державний аграрний
університет ім. В.В. Докучаєва,
доцент кафедри економічної кібернетики
Провідна установа: Державна агроекологічна академія
України, м. Житомир
Захист дисертації відбудеться “__3_” жовтня 2000 р. о _14___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.350. 01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук в Інституті аграрної економіки УААН (03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН ( м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, 2-поверх).
Автореферат розісланий “__1_” вересня 2000 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор економічних наук,професор,
член-кореспондент УААН Малік М.Й
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. В умовах функціонування нових організаційних форм господарювання ринкового типу в аграрній сфері застосування мінеральних добрив залишається дієвим фактором гарантованого і ефективного виробництва сільськогосподарської продукції. За даними ФАО, за рахунок їх внесення отримують 30-40% приросту врожаю.
Вивченню проблеми ефективності використання мінеральних добрив присвятили свої дослідження М.М.Баранов, К.А.Бровкіна, Р.Й.Дзик, О.М.Грінченко, Т.Н.Кулаковська, М.В.Лісовий, М.Т.Лебідь, П.П.Маракулін, Г.А.Мазур, П.О.Мосіюк, Б.С.Носко, В.М.Сімачинський, З.М.Томашівський та ін. Однак більшість питань цієї проблеми, залишаючись актуальними на сучасному етапі розвитку агропромислового виробництва, потребують дальшої розробки. Нові економічні умови ведення сільськогосподарського виробництва передбачають докорінні зміни у підходах до застосування мінеральних добрив. Важливого значення набуває визначення оптимальних, з економічної точки зору, доз і розподілу добрив між сільськогосподарськими культурами з метою одержання максимуму прибутку. Поряд з цим виникає необхідність комплексного вирішення проблеми використання мінеральних добрив, включаючи виробництво, агрохімічне обслуговування та їх застосування.
Необхідність підвищення економічної ефективності використання мінеральних добрив, а також недостатня вивченість цих питань в умовах ринкових відносин підтверджують актуальність обраної автором теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з програмою науково-дослідних робіт відділення організації виробництва та земельних відносин Інституту аграрної економіки УААН з проблеми “Теоретичне обгрунтування та організаційно-економічні основи розвитку форм господарювання і земельних відносин” та завданням “Розробити пропозиції по підвищенню ефективності застосування засобів хімії та раціональному використанню і охороні земель в умовах ринкових відносин”.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка пропозицій щодо підвищення економічної ефективності використання мінеральних добрив в умовах ринкових відносин.
Для досягнення мети були поставлені такі основні задачі:
·
вивчити вітчизняний та зарубіжний досвід застосування мінеральних добрив;
·
виявити методологічні особливості визначення економічної ефективності використання мінеральних добрив в умовах ринку;
·
проаналізувати сучасний стан виробництва і тенденції використання мінеральних добрив;
·
вивчити організацію системи агрохімічного обслуговування сільськогосподарських підприємств в умовах різних форм господарювання та намітити шляхи її удосконалення;
·
визначити економічну ефективність застосування мінеральних добрив під основні сільськогосподарські культури;
·
виявити вплив різних факторів (асортименту, доз, способу внесення та ін.) на економічну ефективність застосування мінеральних добрив.
Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та організаційно-економічні аспекти проблеми ефективного використання мінеральних добрив. Об’єктом дослідження обрані сільськогосподарські підприємства, обласні та районні об’єднання з агрохімічного обслуговування, підприємства хімічної промисловості. Більш детальні дослідження проводились на прикладі Черкаської і Волинської областей.
Інформаційною базою дослідження послужили офіційні дані Державного комітету статистики України, матеріали Міністерства аграрної політики України і Міністерства промислової політики України, річні звіти районних та обласних об’єднань з агрохімічного обслуговування, сільськогосподарських підприємств Черкаської і Волинської областей. При написанні дисертації були використані постанови Кабінету Міністрів України з питань постачання мінеральних добрив сільському господарству і нормативні документи щодо діяльності підприємств у сфері агрохімічного обслуговування, рекомендації з питань визначення економічної ефективності застосування мінеральних добрив, розроблені науково-дослідними установами, інші довідкові та інформаційні видання, літературні джерела.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, основні положення економічної теорії. У процесі дослідження використовувались такі методи: статистико-економічні, розрахунково-конструктивний, монографічний, графічний, економіко-математичного моделювання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на основі комплексного дослідження проблеми ефективного використання мінеральних добрив обгрунтовані напрями підвищення економічної ефективності їх застосування. Сутність наукової новизни основних результатів:
·
виявлені методологічні особливості та обгрунтовані методичні підходи щодо визначення економічної ефективності використання мінеральних добрив в умовах ринкових відносин;
·
визначено економічну ефективність застосування мінеральних добрив під окремі сільськогосподарські культури в умовах перехідної економіки;
·
виявлено вплив кон’юнктури ринку мінеральних добрив на економічну ефективність їх застосування;
·
розроблено економіко-математичну модель оптимізації доз і розподілу мінеральних добрив між сільськогосподарськими культурами з урахуванням економічних та екологічних умов;
·
запропоновано напрями поліпшення організації виробництва мінеральних добрив з метою зниження їх собівартості;
·
розроблено пропозиції щодо удосконалення системи агрохімічного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників.
Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції та рекомендації, що містяться в дисертаційній роботі, спрямовані на вирішення економічних проблем підвищення ефективності використання мінеральних добрив на основі здешевлення їх виробництва, оптимізації доз і розподілу між сільськогосподарськими культурами, удосконалення агрохімічного обслуговування сільськогосподарських підприємств.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані в дисертації напрями удосконалення організації системи агрохімічного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників використовуються в планово-економічній роботі товариства з обмеженою відповідальністю “Облагрохім-Черкаси”. Пропозиції щодо оптимізації доз і розподілу добрив під сільськогосподарські культури використані у практичній роботі селянських (фермерських) господарств Іваничівського району Волинської області.
Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені у дисертаційній роботі, отримані автором особисто. Проведено комплексне дослідження проблеми ефективного використання мінеральних добрив і обгрунтовано напрями підвищення ефективності їх виробництва та удосконалення організації системи агрохімічного обслуговування сільськогосподарських підприємств. Розроблено економіко-математичну модель оптимізації доз і розподілу мінеральних добрив під сільськогосподарські культури з урахуванням економічних і екологічних умов.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження опубліковані у журнальних статтях, апробовані на звітах відділення організації виробництва та земельних відносин Інституту аграрної економіки УААН. Результати досліджень оприлюднено також на V міжнародній науково-виробничій конференції “Селекция, экология, технологии возделывания и переработки нетрадиционных растений” (вересень 1996 р., м. Алушта), міждержавній науковій конференції “Современные проблемы охраны земель” (вересень 1997 р., м. Київ), науково-практичному семінарі молодих вчених та спеціалістів “Вчимося господарювати” (листопад 1999 р., м. Київ-Чабани), міжрегіональній науково-практичній конференції “Реформування земельних відносин як процес відродження українського села” (березень 2000 р., м. Бучач), міжнародній науковій конференції “Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель” (травень 2000 р., м. Київ).
Публікації. З проблем, що досліджуються у дисертаційній роботі, опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 2,22 друкованих аркуша, в тому числі чотири одноосібні статті у спеціальних фахових журналах.
Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 199 сторінках комп’ютерного тексту, включає 46 таблиць і 16 рисунків. Складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (147 найменувань) і 7 додатків.
Структура роботи:
Вступ.
Розділ 1. Теоретичні основи використання мінеральних добрив в умовах ринкових відносин. 1.1. Роль мінеральних добрив у підвищенні продуктивності землеробства. 1.2. Світовий досвід використання мінеральних добрив. 1.3. Методичні особливості економічної оцінки і визначення показників ефективності застосування мінеральних добрив в умовах ринку.
Розділ 2. Сучасний стан та економічна ефективність використання мінеральних добрив. 2.1. Характеристика економічних умов використання мінеральних добрив. 2.2. Організація системи агрохімічного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників. 2.3. Економічна ефективність використання мінеральних добрив.
Розділ 3. Напрями підвищення економічної ефективності використання мінеральних добрив. 3.1. Економічно обгрунтований вибір асортименту і способу внесення мінеральних добрив. 3.2. Оптимізація доз внесення і розподілу мінеральних добрив під сільськогосподарські культури з урахуванням економічних і екологічних умов. 3.3. Ефективне виробництво мінеральних добрив як важлива умова підвищення економічної ефективності їх застосування. 3.4.Удосконалення організації агрохімічного сервісу в умовах ринкових відносин.
Висновки.
Список використаних джерел.
Додатки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У першому розділі – “Теоретичні основи використання мінеральних добрив в умовах ринкових відносин” - розглядається вплив мінеральних добрив на підвищення ефективності землеробства, аналізується світовий досвід використання мінеральних добрив, обгрунтовуються методичні підходи до визначення економічної ефективності використання мінеральних добрив в умовах ринку.
Широке застосування мінеральних добрив на практиці почалось у ХХ ст. Завдяки науково-технічному прогресу в аграрному виробництві, зокрема застосуванню мінеральних добрив, зараз у Європі, як ніколи раніше, є більш ніж достатня кількість недорогих продуктів харчування. Якщо на початку століття урожайність зернових в Європі була лише 20 ц/га, то у 70-80-і роки вона досягла 60-70 ц/га. Підвищення урожайності залежить від багатьох факторів, але найбільша частка у прирості врожаю належить саме мінеральним добривам. Ще Д.М.Прянішніков доводив, що у сучасному землеробстві урожай все більше стає залежним від удобрення. Цей висновок вченого-агрохіміка підтверджується багаторічним досвідом вітчизняного і зарубіжного сільськогосподарського виробництва.
Починаючи з 60-х років рівень застосування мінеральних добрив у країнах світу постійно зростав і досяг максимального значення наприкінці 80-х років. Так, якщо у 1961 р. у світі використовували близько 31 млн. т мінеральних добрив у перерахунку на діючу речовину, то у 1989 р. обсяг їх застосування збільшився в 4,6 раза. Відповідно до динаміки використання мінеральних добрив країни світу можна поділити на дві великі групи: перша - країни, в яких обсяги використання мінеральних добрив стабілізувалися і навіть зменшуються, а друга - це країни, в яких внесення їх зростає. Першу групу можна розділити ще на дві підгрупи.
До першої підгрупи відносяться такі країни, як США, Великобританія, Німеччина, Франція, Нідерланди, Данія та ін. У цих країнах стабілізація або навіть зниження рівня використання мінеральних добрив пов’язано з тим, що завдяки тривалому внесенню їх у великих дозах вдалося наситити грунти необхідними поживними речовинами, що дозволило перейти на підтримуючу систему їх використання. Але незважаючи на те, що загальний рівень використання мінеральних добрив у розвинутих країнах зменшується, деякі з них продовжують застосовувати високі дози мінеральних добрив. Так, у 1997 р. у Голландії вносили 592 кг поживних речовин на 1 га ріллі, Японії – 331, Великобританії - 330, Франції - 277, Німеччині – 242, Данії - 188, Австрії – 167 кг.
До другої підгрупи країн, які скорочують використання мінеральних добрив, можна віднести країни Східної Європи (Болгарію, Угорщину, Румунію, Чехію, Словаччину, Польщу, Україну та ін.). У цих країнах різке скорочення використання добрив, на відміну від розвинутих країн світу, зумовлено економічними труднощами і зменшенням їх поставок або сировинних ресурсів. Так, якщо в Угорщині в середині 80-х років на 1 га ріллі вносили 323 кг поживних речовин, то у 1997 р. - 89 кг, у Болгарії відповідно - 250 і 44, Польщі - 238 і 114,9, Румунії - 157 і 33,7, Російській Федерації - 120 і 13, а в Україні - 140 та 19 кг/га.
Велику групу утворюють країни, де використання мінеральних добрив щорічно зростає. Сюди відносяться країни Азії, Африки і Латинської Америки.
Із розвитком хімізації у країнах світу відбуваються зміни не тільки в обсягах застосування, а й в асортименті мінеральних добрив. З азотних добрив найбільшого розповсюдження отримали сечовина і аміачна селітра, включаючи вапнисто-аміачну селітру. Однією з основних тенденцій використання азоту в багатьох країнах є збільшення частки рідких азотних добрив. Наприклад, у США вона становить близько 60%, Канаді - 40, у Франції - 20%.
У більшості країн вносять фосфор у вигляді комплексних добрив. Основним видом фосфорних добрив залишається амофос, використання якого у світі за останні десять років збільшилося на 62%.
Серед калійних добрив найбільше розповсюдження отримав хлористий калій. У США, наприклад, в 1993 р. з хлористим калієм було внесено в грунт 63% від загального обсягу калію, що був використаний.
Проведений аналіз використання мінеральних добрив у країнах світу переконливо свідчить, що вони є вирішальним фактором інтенсивного розвитку сільського господарства. Так, урожайність провідних зернових культур у розвинутих країнах з високим рівнем застосування мінеральних добрив у 3-6 разів вища, ніж у країнах, що розвиваються.
Здійснення заходів з хімізації передбачає оцінку їх ефективності, яка грунтується на комплексі показників. Методиці визначення економічної ефективності застосування засобів хімізації присвячені роботи багатьох вчених економістів-аграрників: М.М.Баранова, В.С.Барової, С.Г. Криштаба, А.Ф. Сизовенка, Т.П.Унанянца та ін. Ними запропоновані показники, які різною мірою відображають ефективність застосування тих чи інших засобів хімізації. На нашу думку, для визначення економічної ефективності застосування мінеральних добрив доцільно використовувати таку систему натуральних і вартісних показників: урожайність сільськогосподарських культур; додаткова продукція (приріст урожаю), яка одержана від застосування добрив у натуральному і вартісному виразі; чистий доход від застосування мінеральних добрив у розрахунку на 1 га посівної площі, на 1 ц діючої речовини, на 1 грн. витрат на застосування добрив; баланс поживних речовин як показник зміни родючості грунтів.
Рівень економічної ефективності застосування мінеральних добрив змінюється залежно від різних факторів: доз, асортименту, способу внесення тощо.
В Україні переважна більшість методик визначення оптимальних доз внесення мінеральних добрив була орієнтована на отримання запланованого врожаю або максимізацію приросту врожаю у розрахунку на 1 га. Між тим рівень планової урожайності чи максимальний урожай на одиницю площі можуть виявитись невигідними з економічної точки зору. В умовах ринкових відносин критерієм при визначенні оптимальних доз мінеральних добрив, на нашу думку, повинен стати максимальний чистий доход від їх застосування.
У другому розділі - “Сучасний стан та економічна ефективність використання мінеральних добрив” - проведено аналіз економічних умов використання мінеральних добрив, визначено економічну ефективність застосування мінеральних добрив під сільськогосподарські культури і виявлено резерви її підвищення та розглянуто питання організації агрохімічного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників.
Найвищий рівень використання мінеральних добрив в Україні зафіксовано у 1987 р., коли було внесено 4,7 млн. т діючої речовини, у тому числі 2,1 млн. т азотних, 1,25 млн. т фосфорних і 1,3 млн. т калійних добрив. На 1 га посівної площі це складало 152 кг діючої речовини.
Зростання обсягів використання мінеральних добрив позитивно вплинуло на урожайність сільськогосподарських культур. Так, урожайність озимої пшениці підвищилась від 23 ц/га у 1969 р. до 37 ц/га у 1987 р., кукурудзи - від 30 до 38, картоплі - від 89 до 126 ц/га.
Після цього року обсяги внесення мінеральних добрив зменшуються (рис.1).
Рис. 1. Динаміка внесення мінеральних добрив в Україні,
тис. т діючої речовини
Особливо різкий спад спостерігається з 1992 р., коли на 1 га посівної площі вносили вже 95 кг поживних речовин. У 1999 р. порівняно з 1987 р. використання добрив скоротилося майже в 9 разів і становило на 1 га посівної площі 18 кг поживних речовин.
Зменшується не тільки кількість використаних добрив, а й площа на якій вони вносяться. Так, якщо у 1985 р. мінеральні добрива були внесені під 90% всіх посівів, то в останні роки цей показник зменшився в 3 рази і становив у 1999 р. 31%.
Викликає занепокоєння і диспропорція у співвідношенні між основними елементами живлення. У 1999 р. співвідношення N: P: K дорівнювало 1:0,2:0,1, що є далеким від оптимального. Така диспропорція на користь азотних добрив є екологічно шкідливою, оскільки зумовлює нагромадження у продукції рослинництва нітратів у кількостях, що перевищують гранично допустимі норми.
Через нестачу мінеральних добрив і порушення співвідношення між елементами живлення знижується урожайність та погіршується якість сільськогосподарської продукції. Так, якщо наприкінці 80-х років урожайність озимої пшениці була 35-40 ц/га, то в 1999 р. – 23,2 ц/га, причому спостерігається стійка тенденція зменшення частки високоякісного зерна пшениці. Щорічний недобір сільськогосподарської продукції в розрахунку на зерно внаслідок зменшення обсягів внесення мінеральних добрив складає 18 млн. т.
Таке становище із використанням мінеральних добрив пояснюється різними причинами, основною з яких є зростання цін на добрива при низькому рівні платоспроможності сільськогосподарських підприємств.
Підприємства хімічного комплексу України мають виробничі потужності по випуску щорічно близько 5 млн. т азотних, фосфорних та калійних добрив у перерахунку на 100%-ний вміст діючої речовини. Цієї кількості достатньо для забезпечення сільського господарства мінеральними добривами, принаймні на рівні 1988-1990 рр., проте нині, коли потреба в них зумовлена платоспроможним попитом, виробничі потужності завантажені лише на 30-40%.
Виробництво мінеральних добрив в Україні в значній мірі залежало від імпорту сировини з республік колишнього Радянського Союзу. Так, виробництво азотних добрив базується на природному газі, який імпортується із Російської Федерації і Туркменістану. Після розпаду СРСР Російська Федерація і Туркменістан підвищили експортні ціни на газ. Тому українським хімічним заводам, наприклад, у 1997 р. він коштував майже в 2 рази дорожче, ніж російським хімічним підприємствам. Як наслідок, виробництво азотних добрив скоротилося порівняно з 1990 р. удвічі.
В країні функціонує шість заводів з виробництва фосфорних добрив. У 1987 р. обсяг виробництва цих добрив складав 1739 тис. т діючої речовини, а нині виробничі потужності хімічних заводів завантажені лише на 20%. Висока вартість сировини (в основному російських апатитів) або її відсутність є головною причиною скорочення чи повної зупинки виробництва фосфорних добрив. Прикладом тому є Черкаське відкрите акціонерне товариство “Азот”, Одеський суперфосфатний і Костянтинівський хімічний заводи, які в останні роки припинили випуск фосфорних добрив.
Основними виробниками калійних добрив є Калуське відкрите акціонерне товариство ”Оріана”, Стебницьке державне гірничо-хімічне підприємство “Полімінерал”, Костянтинівський хімічний завод. Сьогодні виробничі потужності згаданих заводів завантажені лише на 10%. Незавантаженість потужностей веде не тільки до скорочення поставок калійних добрив сільському господарству, але й до збільшення частки постійних витрат у собівартості одиниці продукції, а це в свою чергу призводить до підвищення цін на добрива. Водночас Україна має одне з найбільших і цінних родовищ калійних руд - Прикарпатський калійний басейн, розташований у Львівській та Івано-Франківській областях. Загальні запаси цих руд оцінюються у 7 млрд. т. Проте продовжується завезення калійних добрив з інших країн. Тільки у 1997 р. імпорт цих добрив з Білорусі обійшовся у 4,5 млн. дол. США.
Обладнання вітчизняних хімічних заводів, яке експлуатується з початку 70-х років, є застарілим, енерго- і ресурсоємним, оскільки було розраховане на споживання дешевої енергії за часів існування Радянського Союзу. Як наслідок, для виробництва 1 т аміаку український завод нині споживає в середньому 1370 м3 природного газу, тоді як за сучасною американською технологією на 1 т аміаку витрачається 800 м3 газу.
Таким чином, енерго- і ресурсоємні технології українських хімічних заводів, високі ціни на енергоносії і сировину, яка імпортується через нерозвиненість власної сировинної бази, а також неповне завантаження виробничих потужностей призводять до підвищення цін на мінеральні добрива.
Водночас закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію часто встановлювались під впливом низького рівня платоспроможності населення і без врахування інтересів сільськогосподарських товаровиробників, внаслідок чого співвідношення цін складається не на користь сільського господарства (табл.1).
Становище ускладнюється і тим, що різко зросли ціни не тільки на мінеральні добрива, а й на всі інші матеріально-технічні ресурси, які використовуються у сільському господарстві.
При існуванні значного диспаритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію використання мінеральних добрив не завжди окуповується вартістю приросту урожаю. Так, якщо у 1985 р., для закупівлі 1 т аміачної селітри сільськогосподарському виробнику необхідно було продати 0,5 т зерна пшениці або 1 т цукрових буряків, або 400 кг картоплі, то у 1998 р. для цього йому вже треба було продати 1,8 т зерна пшениці або 4 т цукрових буряків, або 1 т картоплі.
Виходячи із обсягів внесення мінеральних добрив і нормативів приросту урожаю сільськогосподарських культур від застосування добрив (за даними дослідної мережі країни), у процесі досліджень була визначена економічна ефективність використання мінеральних добрив під окремі культури у землеробстві країни (табл.2).
Таблиця 1
Співвідношення цін на мінеральні добрива і
сільськогосподарську продукцію
Мінеральні добрива | Зернові культури | Цукрові буряки | Соняш-ник | Картопля | Овочі
1991 р.
Аміачна селітра | 1 : 3,5 | 1 : 1,0 | 1 : 8,7 | 1 : 8,2 | 1 : 7,2
Карбамід | 1 : 2,0 | 1 : 0,6 | 1 : 5,0 | 1 : 5,0 | 1 : 4,6
Амофос | 1 : 1,0 | 1 : 0,3 | 1 : 2,4 | 1 : 2,5 | 1 : 2,2
Суперфосфат | 1 : 4,0 | 1 : 1,1 | 1 : 9,0 | 1 : 9,5 | 1 : 8,0
1997 р.
Аміачна селітра | 1 : 0,9 | 1 : 0,3 | 1 : 1,2 | 1 : 1,2 | 1 : 1,7
Карбамід | 1 : 0,6 | 1 : 0,2 | 1 : 0,8 | 1 : 0,8 | 1 : 1,2
Амофос | 1 : 0,4 | 1 : 0,2 | 1 : 0,6 | 1 : 0,5 | 1 : 0,8
Суперфосфат | 1 : 1,0 | 1 : 0,4 | 1 : 1,4 | 1 : 1,4 | 1 : 2,0
1999 р.
Аміачна селітра | 1 : 0,7 | 1 : 0,3 | 1 : 1,8 | 1 : 1,8 | 1 : 1,6
Карбамід | 1 : 0,6 | 1 : 0,2 | 1 : 1,5 | 1 : 1,5 | 1 : 1,3
Амофос | 1 : 0,3 | 1 : 0,1 | 1 : 0,7 | 1 : 0,7 | 1 : 0,6
Суперфосфат | 1 : 0,5 | 1 : 0,2 | 1 : 1,3 | 1 : 1,3 | 1 : 1,1
Результати досліджень показують, що 1 гривня витрат на застосування мінеральних добрив під озиму пшеницю у різних природно-кліматичних зонах забезпечує одержання 0,02 – 0,04 грн. чистого доходу, під цукрові буряки - 0,59 - 0,97, під картоплю – 4,78 - 5,59 грн. чистого доходу. Рентабельність застосування мінеральних добрив у 1999 р. порівняно з 1985 р. знизилась у 3-7, а під озиму пшеницю - у 85 разів.
Виробництво мінеральних добрив, агрохімічне обслуговування і застосування мінеральних добрив - складові одного ланцюга, від злагодженої діяльності яких залежить ефективність сільськогосподарського виробництва.
З 1995 р. задоволення потреб землеробства у мінеральних добривах здійснюється відповідно до постанов Кабінету Міністрів України під заставу майбутнього врожаю спільними зусиллями різних міністерств. Підводячи підсумки аналізу системи поставок мінеральних добрив останніх років, необхідно відмітити, що такий порядок забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами, незважаючи на деяку привабливість його для сільськогосподарських підприємств (можливість отримати авансом мінеральні добрива), має певні недоліки. По-перше, через низьку платоспроможність господарства не можуть своєчасно і повністю розрахуватись за мінеральні добрива.
Таблиця 2
Економічна ефективність застосування мінеральних добрив під основні сільськогосподарські культури
по природно-кліматичних зонах України (1999 рік)
З кожним роком нагромаджуються борги, а сільськогосподарські товаровиробники звикають до ролі пасивного учасника ринку: продукцію забирає той, хто виділив матеріально-технічні ресурси, і тому вони не ведуть маркетингових досліджень. По-друге, для районних агрохімічних підприємств виконання таких постанов теж економічно невигідно, оскільки їхні витрати компенсувались сільськогосподарськими товаровиробниками за залишковим принципом, якщо було чим. По-третє, виконання такої схеми передбачає оформлення великої кількості документів (договорів, актів, відомостей, реєстрів та ін.), що призводить до додаткових витрат і втрати оперативності. По-четверте, невиконання зобов’язань щодо розрахунків із хімічними підприємствами змушує останніх відмовлятись від поставок мінеральних добрив на внутрішній ринок і шукати ринки збуту за кордоном. Реформування сільськогосподарських підприємств, яке відбувається в нашій державі, вимагає змін у схемах поставок мінеральних добрив. Поряд з державною системою агрохімічного обслуговування можливі інші варіанти забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами через кооперативи, приватних дилерів, мережу магазинів дрібнооптової і роздрібної торгівлі, а також прямий зв’язок сільськогосподарських підприємств з хімічними заводами.
У третьому розділі - “Напрями підвищення економічної ефективності використання мінеральних добрив” – обгрунтовується економічно доцільний вибір асортименту мінеральних добрив, пропонується економіко-математична модель оптимізації доз і розподілу їх під сільськогосподарські культури з урахуванням економічних та екологічних умов, розглядаються пропозиції щодо підвищення ефективності виробництва мінеральних добрив, обгрунтовуються напрями удосконалення організації системи агрохімічного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників.
Трансформація економічних умов ведення сільськогосподарського виробництва істотно змінює пріоритети показників ефективного ведення виробництва. Нині господарства повинні орієнтуватися, в першу чергу, на економічну ефективність використання наявних ресурсів. Тому важливою стає проблема оптимізації співвідношення витрат на добрива і вартості приросту урожаю для обгрунтування найбільш доцільних доз і раціонального розподілу добрив між культурами з метою одержання максимального прибутку.
Обгрунтування оптимальних доз внесення і розподілу мінеральних добрив між сільськогосподарськими культурами з метою одержання максимального чистого доходу від їх застосування було проведено на прикладі фермерського господарства Іваничівського району Волинської області. Дослідження показують, що для визначення оптимальної потреби у мінеральних добривах необхідно застосовувати дози, які забезпечують одержання максимального чистого доходу на 1 га посівної площі. У випадку обмеженої кількості мінеральних добрив при їх оптимальному розподілі між сільськогосподарськими культурами доцільно застосовувати дози, які дають максимум чистого доходу в розрахунку на 1 кг діючої речовини. Розрахунки економічної ефективності використання мінеральних добрив на прикладі конкретного фермерського господарства показали, що внесення їх при оптимальному розподілі дає можливість фермеру отримати додатково близько 6 тис. грн. чистого доходу (табл. 3).
Таблиця 3
Економічна ефективність використання мінеральних добрив у фермерському господарстві В. Ліпейка Іваничівського району Волинської області у 1999 році
Показники | Фактично | Оптимальний розподіл | Оптимальна потреба
аміачна селітра | туко-суміш | аміачна селітра | туко-суміш | аміачна селітра | туко-суміш
Кількість внесених мін. добрив, кг д.р. |
2125 |
742,5 |
1847,5 |
742,5 |
810 |
3600
Чистий доход, всього, грн. |
3498,29 |
9400,55 |
15758,59
Чистий доход на 1 грн. витрат, грн. |
1,06 |
3,01 |
2,90
% до фактичного чистого доходу, всього |
100 |
268,7 |
450,5
Визначення доз і розподіл мінеральних добрив потрібно проводити для кожного конкретного господарства з урахуванням наявного асортименту добрив, їх вартості та вартості додаткової продукції, одержаної від їх застосування.
У загальній структурі витрат на використання мінеральних добрив питома вага їх вартості складає близько 90%. Тому одним із шляхів підвищення економічної ефективності використання добрив є економічно доцільний вибір їх асортименту. Аналіз економічної ефективності застосування різних видів мінеральних добрив під цукрові буряки у 1999 р. свідчить, що правильний вибір асортименту мінеральних добрив дозволяє підвищити рентабельність їх застосування на 15 - 20 %.
Підвищення економічної ефективності використання мінеральних добрив значною мірою залежить від ефективного їх виробництва. Щоб підвищити ефективність виробництва азотних добрив, необхідно, перш за все, модернізувати обладнання і вдосконалити технології. Це потребує значних коштів, проте, як свідчить приклад Черкаського ВАТ “Азот”, модернізація виробництва забезпечує великі переваги. Впроваджена тут нова система теплопостачання забезпечила економічний ефект у 200 тис. дол. США на рік. Реконструкція насадок колон синтезу аміаку дозволила знизити енерговитрати у виробництві його на 10 %, а обсяг випуску збільшити на 40 тис. тонн у рік.
Одним із напрямів підвищення ефективності виробництва фосфорних добрив є використання північноафриканських фосфоритів, витрати на транспортування яких у 1,5 раза менші порівняно з російськими апатитами. Для зменшення залежності від імпортної сировини варто розробляти й експлуатувати вітчизняні родовища фосфоритів і апатитів, значні запаси яких розташовані у Волинській, Донецькій, Житомирській, Рівненській, Тернопільській, Сумській, Хмельницькій та інших областях.
Для того щоб покращити ситуацію з виробництвом калійних добрив, необхідно реконструювати діючі підприємства і ввести в дію нові потужності, орієнтовані на використання вітчизняної сировини. При цьому слід зазначити, що інвестиції на модернізацію власного виробництва калійних добрив - це фактично iнвестицiї в сiльське господарство i їх окупнiсть здiйснюватиметься через збiльшення врожаїв i конкурентоспроможність сiльськогосподарської продукцiї.
Важливою умовою підвищення економічної ефективності використання мінеральних добрив є удосконалення організації агрохімічного сервісу. Для підвищення ефективності агрохімічного обслуговування сільськогосподарських підприємств необхідно здійснити ряд заходів. По-перше, треба усунути зайвих посередників у постачанні мінеральних добрив сільськогосподарським виробникам. По-друге, необхідна підтримка держави, особливо в перехідний період, коли порушено паритет цін на промислову та сільськогосподарську продукцію. По–третє, для зниження витрат сільськогосподарських підприємств на придбання добрив було б доцільно відмінити податок на додану вартість, який на 20 % підвищує вартість засобів хімізації. Значною мірою ефективність агрохімічного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників залежить від вмілої організації роботи кожного агрохімічного підприємства. Воно повинно самостійно визначати перспективу своєї діяльності, пропонувати привабливі для споживачів види послуг, здійснювати взаємовигідні партнерські відносини. Для цього на підприємстві необхідно розвивати маркетингову діяльність, основними функціями якої є комплексне дослідження ринку, що включає аналіз і прогноз кон’юнктури.
В цих умовах зростає роль інформаційно-консультаційних служб. Тому в агрохімічній службі необхідно створити автоматизовану інформаційно-консультаційну систему з комп’ютерним забезпеченням і відповідною базою даних.
ВИСНОВКИ
1. Мінеральні добрива – один з найбільш дієвих факторів підвищення урожайності сільськогосподарських культур. За рахунок їх внесення отримують 30 – 40 % приросту врожаю.
У 1999 р. порівняно з 1987 р. використання мінеральних добрив в Україні скоротилося майже у 9 разів і становило у розрахунку на 1 га посівної площі 18 кг поживних речовин. Це призвело до від’ємного балансу поживних речовин у грунті, який складає в середньому 80 – 90 кг/га щорічно, зниження урожайності та негативних екологічних наслідків. Недобір сільськогосподарської продукції в розрахунку на зерно внаслідок зменшення обсягів внесення мінеральних добрив складає близько 18 млн. т на рік.
2. Рентабельність застосування мінеральних добрив в середньому по Україні у 1999 р. порівняно з 1985 р. знизилась у 3-7, а під озиму пшеницю - у 85 разів. Основною причиною цього негативного явища є зростання цін на мінеральні добрива при низькому рівні платоспроможності сільськогосподарських підприємств.
3. При переході до ринкових відносин мінеральні добрива вітчизняного виробництва виявились неконкурентоспроможними через високий рівень зносу устаткування, відсталість технологічних процесів, залежність від імпорту сировини.
4. З метою зниження собівартості азотних добрив і, відповідно, цін на них необхідна модернізація обладнання і на цій основі вдосконалення технологій, ефективне використання енергоресурсів, що передбачає більш повне використання власних ресурсів і запровадження режиму енергозбереження.
5. Головними напрямами підвищення ефективності виробництва фосфорних добрив є пошук альтернативних зарубіжних джерел сировини та розробка вітчизняних родовищ фосфоритів та апатитів, запаси яких розташовані у Волинській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій, Донецькій, Луганській, Сумській та інших областях.
6. Необхідно розширити вітчизняне виробництво калійних добрив за рахунок реконструкції діючих підприємств і введення в дію нових потужностей, орієнтованих на використання власної сировини, запаси якої перевищують 7 млрд. т.
7. Трансформація економічних умов ведення сільськогосподарського виробництва істотно змінює пріоритети показників ефективного ведення виробництва. Господарства повинні орієнтуватися, в першу чергу, на економічну ефективність використання наявних ресурсів. Тому важливою стає проблема оптимізації співвідношення витрат на добрива і вартості приросту урожаю для обгрунтування найбільш доцільних доз і раціонального розподілу добрив між культурами з метою одержання максимуму чистого доходу.
Для визначення оптимальної потреби у мінеральних добривах необхідно використовувати дози, які забезпечують максимум чистого доходу на 1 га посівної площі. У випадку обмеженої кількості мінеральних добрив при їх оптимальному розподілі між сільськогосподарськими культурами доцільно застосовувати дози, які дають максимум чистого доходу в розрахунку на 1 кг діючої речовини.
8. У загальній структурі витрат на використання мінеральних добрив питома вага їх вартості складає близько 90%. Тому вибір добрив із наявного асортименту повинен зводитись до визначення такої форми, застосування якої буде дешевшим порівняно з іншими і при цьому буде забезпечено одержання максимально можливого приросту урожаю.
9. Перехід до ринкової економіки вимагає докорінної реорганізації агрохімічного обслуговування у напрямі заміни централізованої постачально-розподільної системи на багатоканальну торгово-посередницьку структуру; створення обслуговуючих кооперативів, дилерських фірм, мережі магазинів дрібнооптової та роздрібної торгівлі добривами.
Підприємства з агрохімічного обслуговування повинні будувати свою діяльність залежно від інтересів сільськогосподарських товаровиробників на основі маркетингових принципів. У цих умовах зростає роль інформаційно-консультаційних служб. Тому в агрохімічній службі необхідно створити автоматизовану інформаційно-консультаційну систему з комп’ютерним забезпеченням, відповідною базою даних тощо.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1.
Корчинська О.А. Забезпеченість мінеральними добривами сільського господарства України // Економіка АПК.–1998.–№2.–С.51–54.
2.
Корчинська О.А. Експорт та імпорт мінеральних добрив // Економіка АПК.–1998.-№ 10.–С.90–93.
3.
Корчинська О.А. Організаційно-економічні аспекти виробництва мінеральних добрив // Економіка АПК.-1999.-№9.–С.44–47.
4.
Корчинська О.А. Економічні аспекти використання мінеральних добрив в Україні // Вісник аграрної науки.–1999.-№11.–С.73–75.
5.
Кучер А., Корчинская Е. Фосфорное голодание // Агроперспектива.–2000.-№1.–С.40–42 (у т.ч. автора сучасний стан виробництва і ефективність використання фосфорних добрив).
6.
Кучер А., Корчинская Е. Калийная недостаточность // Агроперспектива.–2000.-№2.–С.39–41 (у т.ч. автора виробництво, імпорт і застосування калійних добрив).
7.
Чернова Л. М., Корчинська С.Г., Корчинська О. А. До питання еколого-економічної ефективності використання мінеральних добрив // Економічні проблеми розвитку Західноукраїнського агропромислового комплексу в умовах переходу до ринкової економіки: Зб. наук. пр. викладачів, студентів, аспірантів. – Тернопіль:ТАНГ, 1996.–С.202–203, у т. ч. автора с.202 (аналіз використання добрив).
8.
Фесина А.А., Корчинська О.А., Шкобаль М.Р. Зовнішньоторговельна діяльність АПК: стан, перспективи // Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку: Інформаційно – аналітичний збірник. – К., 1999.–Вип. 3.-С.405–414, у т. ч. автора с.412–414 (експорт та імпорт мінеральних добрив).
9.
Чернова Л.М., Корчинська С.Г., Корчинська О.А. Охорона грунтів при застосуванні мінеральних та вапнякових добрив //Труды межгосударственной научной конференции "Современные проблемы охраны земель".– К., 1997. -Ч.3.- С.126-127, у т.ч. автора с.126 (причини зниження родючості грунтів)
10.
Корчинська О.А. Економічні аспекти виробництва та використання мінеральних добрив // Матеріали науково - практичного семінару молодих вчених та спеціалістів "Вчимося господарювати". - Київ - Чабани, 1999. - С. 268 - 269.
11.
Корчинська О.А. До проблеми використання мінеральних добрив в Україні // Матеріали міжнародної наукової конференції "Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель". – К., 2000. -Ч.2.- С.115 - 117.
АНОТАЦІЇ
Корчинська О.А. Ефективність використання мінеральних добрив.
Дисертацією є рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02. – Економіка сільського господарства і АПК. – Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2000.
Викладені результати комплексного дослідження проблеми ефективного використання мінеральних добрив. Обгрунтовано напрями підвищення економічної ефективності їх застосування на основі здешевлення виробництва, економічно доцільного вибору асортименту і способу внесення добрив, оптимізації доз і розподілу між сільськогосподарськими культурами, удосконалення агрохімічного обслуговування сільськогосподарських підприємств.
Ключові слова: мінеральні добрива, чистий доход, оптимізація, ефективність, економічна оцінка, агрохімічне обслуговування.
Корчинская Е.А. Эффективность использования минеральных удобрений.
Диссертацией есть рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02. - Экономика сельского хозяйства и АПК. - Институт аграрной экономики УААН, Киев, 2000.
Изложены результаты комплексного исследования проблемы эффективного использования минеральных удобрений. Обоснованы направления повышения экономической эффективности их применения на основе снижения себестоимости производства, экономически целесообразного выбора ассортимента и способа внесения удобрений, оптимизации доз и распределения между сельскохозяйственными культурами, совершенствования системы агрохимического обслуживания сельскохозяйственных предприятий.
В диссертации проанализирован отечественный и зарубежный опыт применения минеральных удобрений. Исследованы причины сокращения объемов и снижения уровня рентабельности применения минеральных удобрений в Украине. Установлено, что при переходе к рыночным отношениям минеральные удобрения отечественного производства выявились неконкурентоспособными из-за высокого уровня износа оборудования, устаревших технологических процессов, зависимости от импорта сырья. С целью снижения себестоимости минеральных удобрений и, соответственно, цен на них разработаны предложения по улучшению организации их производства.
В процессе исследований изучено влияние разных факторов (ассортимента, доз, способа внесения) на экономическую эффективность применения минеральных удобрений. Отмечается, что в общей структуре затрат на использование удобрений удельный вес их стоимости составляет около 90%. Поэтому экономически целесообразный выбор ассортимента минеральных удобрений позволяет значительно повысить рентабельность их применения.
Разработана экономико-математическая модель оптимизации доз внесения и распределения удобрений между сельскохозяйственными культурами с учетом экономических и экологических условий, которая апробирована на примере конкретного фермерского хозяйства. В качестве критерия оптимальности
