прикарпатський університет

імені василя Стефаника

Ковальчук Орися Богданівна

УДК Ч.37 (477.8) (092)

Освітня діяльність і педагогічні погляди

Дениса Коренця в контексті розвитку українського кооперативного шкільництва у Галичині

(кін. ХІХ _перша пол. ХХ ст.)

13.00.01. – загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Івано-Франківськ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Наукові керівники: кандидат педагогічних наук, професор

КЛОС Євген Степанович

доктор педагогічних наук, доцент

Васянович Григорій Петрович,

Львівський науково-практичний центр Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, завідувач відділу гуманітарної освіти

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор ВИХРУЩ Анатолій Володимирович, Тернопільський експериментальний інститут педагогічної освіти, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент ПЕНІШКЕВИЧ Дарина Іванівна, Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри педагогіки

Провідна установа: Харківський державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Харків

Захист відбудеться “ 20 ” жовтня 2000 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.01 в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57).

Автореферат розісланий “ 18 ” вересня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Рега О.С.

загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Складний процес перебудови економічних відносин, спрямований на утвердження державності, духовне відродження українського народу, поставив нові завдання перед загальноосвітньою і професійною школою. В таких документах, як Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ ст.), Закон України “Про освіту”, Положення про ступеневу освіту, зазначається, що сучасна освітня система потребує всебічного реформування, розробки нової філософії освіти. У центрі нової парадигми навчання й виховання – людина як неповторна унікальність і найвища цінність держави, здатна до розвитку і засвоєння нових знань, зокрема знань, пов’язаних з історико-педагогічним надбанням нашого народу.

У зв’язку з цим особливого значення набувають історичний досвід і наукові концепції педагогів Східної Галичини кінця ХІХ першої половини ХХ століття. Аналіз вітчизняної спадщини збагачує історико-педагогічну науку, дає можливість прогнозувати її майбутнє. Піклуючись про вшанування українських педагогів і діячів освіти, Кабінет Міністрів України прийняв спеціальну Постанову № 510 від 20 квітня 1998 р. (див. Педагогічна газета № (47), травень 1998 р.), в якій наголошується на необхідності проведення урочистих педагогічних читань, конференцій, присвячених видатним українським педагогам; організації зустрічей фахівців, учених зі студентами, вчителями, батьками, щоб привернути увагу до проблем розвитку української педагогічної думки; висвітлення в педагогічній і громадсько-політичній пресі творчої спадщини представників української педагогічної думки, чиї праці ще недостатньо представлені в педагогіці. До числа визначних українських педагогів Західної України означеного періоду належить Денис Васильович Коренець (18751946 рр.). Він був не лише талановитим педагогом, науковцем, організатором кооперативного руху в Східній Галичині, але й відомим громадським діячем, одним із фундаторів національного фахового шкільництва.

Перші спроби дослідження наукової та освітньої діяльності Д.Коренця припадають на 40-50-і рр. (І.Керницький, М.Терлецький, С.Шах). В українській науці радянського періоду його наукова й організаційно-педагогічна спадщина замовчувалася. За роки незалежності України вітчизняні та зарубіжні вчені опублікували чимало праць, присвячених діяльності Д.Коренця. Загальнонаукове значення для нашого дослідження мають праці з проблем розвитку освіти Західної України в цілому, праці які висвітлюють педагогічну, наукову, громадсько-економічну діяльність Д.Коренця (С.Г.Бабенко, С.Д.Гелей, Я.А.Гончарук, С.М.Злупко, Є.О.Лихолат, Я.Й.Малик, Р.Я.Пастушенко, В.Ф.Чайковський), в т.ч. й праці емігрантів, колишніх сподвижників Д.Коренця (І.Витанович, В.Доманицький, А.Качор, Ю.Павликовський, Є.Храпливий). Діяльність Д.Коренця як громадсько-освітнього діяча досліджували частково вчені: Б.М.Ступарик, Г.В.Білавич, Т.К.Завгородня, В.І.Рак, Г.В.Субтельна.

Отже, з одного боку, ми повинні глибоко усвідомити об’єктивну потребу та наявні реальні можливості вивчення освітньої діяльності й науково-педагогічної спадщини Д.Коренця, а з іншого вимушені констатувати, що в силу різних обставин його педагогічні ідеї в галузі торговельно-кооперативного шкільництва до недавнього часу не були предметом вивчення. Визначення такої суперечності як проблеми, що потребує свого розв’язання, її актуальність і нерозробленість зумовили вибір теми дисертації “Освітня діяльність і педагогічні погляди Дениса Коренця в контексті розвитку українського кооперативного шкільництва у Галичині (кін. ХІХ _перша пол. ХХ ст.)”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри педагогіки Львівського національного університету імені Івана Франка при розробці теми: “Дослідження історії школи, освіти, виховання, педагогічної думки в Україні” (затверджена науково-технічною радою Львівського державного університету імені Івана Франка від 24 грудня 1998 р., протокол № 8). Роль автора у виконання цієї науково-дослідної роботи полягала у вивченні процесу становлення і розвитку національного фахового шкільництва, з’ясуванні внеску Дениса Коренця у створення перших українських закладів освіти торговельно-кооперативного спрямування.

Об’єктом дослідження є процес становлення і розвитку українського торговельно-кооперативного шкільництва кінця ХІХ _першої половини ХХ ст.

Предмет дослідження педагогічна спадщина, наукова і практична діяльність Д.Коренця в галузі торговельно-кооперативного шкільництва.

Мета дослідження дати науковий аналіз педагогічних поглядів та системно висвітлити освітньо-педагогічну діяльність Д.Коренця.

Головною концептуальною ідеєю дослідження є розуміння процесу становлення й розвитку українського торговельно-кооперативного шкільництва у Східній Галичині як об’єктивної, соціокультурно зумовленої, закономірної та послідовної зміни, в суті своїй прогресивної, хоч і не позбавленої соціально-політичних суперечностей. Це позитивно впливало на трансформацію всіх ціннісних засад українського соціуму. Отже, проблема вивчається на основі ретроспективного логіко-системного аналізу конкретно-історичної сутності, змісту педагогічної діяльності Д.Коренця, його внеску в становлення й розвиток торговельно-кооперативного шкільництва, а також обґрунтовується необхідність використання ідей та досвіду вченого в сучасних умовах розбудови фахового шкільництва.

Відповідно до предмета і мети визначено такі завдання дослідження:

1) здійснити ретроспективний логіко-системний аналіз процесу становлення і розвитку українського торговельно-кооперативного шкільництва у Східній Галичині та розробити його періодизацію;

2) обґрунтувати конкретно-історичну сутність, зміст наукової спадщини Д.Коренця, розкрити його роль у боротьбі за становлення і розвиток українського фахового шкільництва;

3) дослідити й узагальнити набутий Д.Коренцем практичний досвід організації українських торговельно-кооперативних навчальних закладів різних рівнів в умовах бездержавності;

4) обґрунтувати шляхи творчого використання педагогічних ідей Д.Коренця в сучасному навчально-виховному процесі.

Методологічною основою дослідження є наукова теорія пізнання; ідеї загального й особливого у своїй конкретній цілісності; загально-філософські висновки та положення історичної науки про взаємозумовленість формаційного, цивілізаційного й соціокультурного розвитку людства з урахуванням етносоціальних форм та етносоціального чинника історії в її хроноструктурі; про соціальну детермінованість й індетермінованість розвитку матеріальної та духовної культури, суперечливий взаємозв’язок явищ і процесів, вияв якого простежується у перервності й неперервності розвитку єдності національної самобутності. В основу історико-педагогічного пошуку покладено принципи науковості, історизму, системності, об’єктивності, культуровідповідності, єдності національного і загальнолюдського, теорії і практики навчання й виховання.

Теоретичну основу дослідження становлять: загальні історичні концепції формаційного та цивілізаційного підходів, вітчизняна філософсько-історична традиція кін. ХІХ – першої пол. ХХ ст.; положення й висновки наукових теорій, концепцій і праць з проблем соціально-економічного та суспільно-політичного розвитку України; провідні ідеї визначних учених-педагогів світу, на які спирався Д.Коренець (Я.А.Коменського, Й.Г.Песталоцці, Ж.Ж.Руссо, Д.Локка, Й.Ф.Гербарта, К.Д.Ушинського, Т.Г.Шевченка, І.Я.Франка, М.І.Туган-Барановського та ін.). Базовими стали положення про фахове шкільництво для народу, роль і місце вчителя у навчальному процесі, суть і методи навчання і виховання, викладені в нормативно-правових документах про освіту, а також у науково-педагогічних працях Д.Коренця, Д.Великановича, І.Лучишина, Є.Храпливого, Г.П.Васяновича, А.В.Вихруща, С.Т.Золотухіної, В.П.Кеміня, Б.М.Ступарика, Т.В.Бессалової, Г.В.Білавич, С.В.Віднянського, Д.Д.Герцюка, Є.С.Клоса, І.Є.Курляк, Д.І.Пенішкевич, В.І.Рака, Г.В.Субтельної та ін.

Методи дослідження: хронологічний, який дав змогу розглядати діяльність ученого-педагога в динаміці, змінах і часовій послідовності; історико-логічний, статистичний, порівняльний та контент-аналіз архівних документів, законодавчих актів про фахове шкільництво, підручників та наукових статей; системний підхід та метод співставлення при вивченні педагогічної спадщини Д.Коренця, іншої педагогічної літератури; предметно-цільовий аналіз матеріалів періодичних видань кінця ХІХ першої половини ХХ ст.; методи узагальнення і систематизації виявлених документів і матеріалів, одержаних фактів і даних.

Джерельна база дослідження. У процесі написання дисертації використано науково-літературні джерела, архівні справи. Зокрема, документи і матеріали Державного архіву Івано-Франківської області (ДАІФО, фонди: 2, 6, 282, 310, 630); Державного архіву Львівської області (ДАЛО, фонди: 1, 11, 26, 94, 175, 629, 271, 350); Державного архіву Тернопільської області (ДАТО, фонди: 231, 274, 294); Центрального державного історичного архіву України у Львові (ЦДІА у Львові, фонди: 146, 176, 177, 178, 179, 201, 205, 206, 309, 314, 327, 348, 361, 368, 379, 386, 391, 392, 399, 401, 422, 428); Державного архіву в Перемишлі (фонд 389). Автором досліджувалися також фонди бібліотек – Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського, Державної науково-педагогічної бібліотеки АПН України, наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України в м. Львові, наукових бібліотек Львівського національного університету ім. І.Франка, Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка, Головної бібліотеки та бібліотеки Інституту педагогіки університету ім. Марії Кюрі-Склодовської в м. Любліні (Республіка Польща), наукових бібліотек Івано-Франківської та Тернопільської областей, бібліотек діаспорної літератури в м. Львові.

У процесі дослідження було використано тогочасні періодичні видання (зокрема, журнали “Наша школа”, “Рідна школа”, “Українська школа”, “Шлях виховання й навчання”, “Господарсько-кооперативний часопис”, “Кооперативна Республіка”, “Хліборобська молодь”), а також звіти та статути діяльності різних типів навчальних закладів, економічних, культурно-освітніх установ та організацій, монографії, дисертації, автореферати, сучасну науково-педагогічну та історичну періодику, діаспорні мемуарні видання, збірники наукових праць, довідково-бібліографічну літературу, статистичні дані тощо.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період кінця ХІХ _першої половини ХХ ст. Нижня межа визначається виникненням українського торговельно-кооперативного руху, створенням перших національних кооперативів у Східній Галичині. Верхня хронологічна межа обґрунтовується соціально-економічними й політичними змінами у Східній Галичині, спричиненими її приєднанням до складу Радянського Союзу.

Організація дослідження. Дослідження проводилося впродовж 1995 – 2000 рр. у три етапи: перший етап аналітико-пошуковий (1995-1996 рр.) здійснювалося теоретичне обґрунтування проблеми, розроблялися методологічні засади, науковий апарат та програма дослідження. Вивчалися архівні джерела, аналізувалася педагогічна, філософська, психологічна й історична література; другий етап науково-емпіричний (1996-1998 рр.) продовжувалося дослідження архівних матеріалів, вивчення та аналіз джерел, праць Д.Коренця, здійснювалося написання основних розділів роботи; третій етап синтезуючо-узагальнюючий (1998-2000 рр.) на оcнові архівних і літературних джерел перевірялися концептуальні положення, висновки та узагальнення дослідження; оформлялися результати науково-дослідної роботи.

Наукова новизна дослідження. 1). У дисертації здійснено науковий аналіз еволюції торговельно-кооперативного шкільництва у Східній Галичині кінця ХІХ першої половини ХХ ст. При цьому вперше цілісно відображено процес становлення і розвитку національної фахової освіти кооперативного спрямування, обґрунтовано внесок культурно-освітніх та економічних товариств (“Просвіта”, “Рідна школа”, “Ревізійний Союз Українських Кооперативів”, “Народна Торгівля”, “Сільський Господар”, “Маслосоюз” та ін.) у справу поширення ідей української кооперації.

2). У роботі розширено відомості про роль видатних діячів українського кооперативного руху – Д.Коренця, К.Коберського, І.Лучишина, М.Ростковича, Є.Храпливого та ін. у процесі формування змісту національної економічної освіти. При цьому вперше комплексно досліджено різнопланову діяльність Д.Коренця як теоретика, талановитого організатора, педагога-практика, відомого культурно-освітнього і громадського діяча – одного з фундаторів ступеневої системи фахової освіти.

3). Поглиблено відомості про статистику українських та іншомовних торговельно-кооперативних шкіл різного типу, що діяли в Галичині в досліджуваний період. Вперше ґрунтовно проаналізовано їх організаційно-педагогічну систему, зокрема, зміст навчання (навчальні плани професійних шкіл нижчого, середнього і вищого рівнів, а також авторські програми, підручники та посібники). На основі узагальнення досвіду організаційно-педагогічної діяльності Д.Коренця суттєво доповнено теоретичні положення у галузі управління ступеневою системою закладів торговельно-кооперативного профілю.

4). Обґрунтовано шляхи творчого застосування прогресивних ідей та розробок Д.Коренця щодо кооперативної освіти та виховання української молоді в сучасних умовах ринкової економіки.

Теоретичне значення дослідження. Теоретично обґрунтовано соціокультурні й теоретико-педагогічні передумови виникнення торговельно-кооперативного шкільництва у Східній Галичині. З’ясовано, що Д.Коренець був одним із провідних організаторів торговельно-кооперативного шкільництва. Узагальнено основні положення і висновки, що містяться в педагогічних, історичних працях Д.Коренця. Виявлено основні авторські проекти й моделі, варіанти програм Д.Коренця, які значно розширюють джерельну базу історії педагогіки України.

Практичне значення. Матеріали дослідження дозволять забезпечити нову науково-об’єктивну інтерпретацію ряду історико-теоретичних фактів щодо сутності, змісту, періодизації процесу становлення і розвитку торговельно-кооперативного шкільництва у Східній Галичині кінця ХІХ першої половини ХХ ст.; узагальнити й актуалізувати провідні ідеї та досвід Д.Коренця; визначити шляхи їх впровадження в практику сучасного фахового шкільництва, зокрема в зміст, форми, методи, засоби навчання і виховання молоді. Матеріали дослідження сприятимуть подальшому реформуванню системи національної освіти, вони можуть бути використані при написанні окремих розділів історії педагогіки України, при підготовці узагальнюючих праць з історії розвитку фахового шкільництва Східної Галичини. Опубліковані статті про становлення Д.Коренця як ученого, про його роботу над створенням торговельно-кооперативних закладів різних рівнів, громадську та культурно-освітню діяльність стануть базою для майбутніх наукових досліджень з теорії та історії педагогіки.

Впровадження результатів дисертаційного дослідження. Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Львівського національного університету ім. І.Франка (Акт про впровадження від 25 травня 2000 р.) та Львівської комерційної академії (Акт про впровадження від 4 травня 2000 р.).

Особистий внесок автора виявляється: у комплексному дослідженні педагогічної спадщини Д.Коренця, особливо аналізі праць, які не були раніше предметом дослідження; визначенні ролі вченого-педагога у становленні та розвитку українського торговельно-кооперативного шкільництва у Східній Галичині; обґрунтуванні шляхів творчого використання педагогічних ідей і практичного досвіду Д.Коренця в сучасному навчально-виховному процесі. Ідеї та розробки співавторів (Злупка С.М., Клоса Є.С., Курляк І.Є.), з якими опубліковані наукові праці, у дисертації не використовувалися.

Вірогідність та наукова обґрунтованість дисертаційного дослідження забезпечена чіткими методолого-теоретичними позиціями, застосуванням методів, адекватних меті дослідження і визначеним завданням, ретроспективним логіко-системним аналізом архівних джерел, нормативних і методичних документів, філософських, історичних та психолого-педагогічних теоретичних праць, науковою ідентифікацією літературних і архівних джерел, значним терміном їх апробації та впровадження результатів дослідження в практику діяльності сучасної вищої школи.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри педагогіки Львівського національного університету імені Івана Франка, обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях, семінарах, читаннях у Львові, Дрогобичі, Івано-Франківську, Ніжині, Любліні (Польща) (Міжнародні філософсько-культурологічні читання “Діалог культур: Україна у світовому контексті”, Львів, 25-26 квітня 1996 р.; Міжнародна наукова конференція “Едукація молодого покоління в контексті європейської інтеграції: надії та небезпека”, Люблін (Польща), 2-3 грудня 1996 р.; Науково-практична конференція “Українська національно-демократична педагогіка в контексті завдань сучасного виховання”, Дрогобич, 7 листопада 1996 р.; Всеукраїнська науково-практична конференція “Ідея національного виховання в українській психолого-педагогічній науці ХІХ ХХ ст.”, Івано-Франківськ, 22 травня 1997 р.; Міжнародна науково-практична конференція “Освіта й виховання в Польщі й Україні (ХІХ ХХ ст.)”, Ніжин, 20-22 травня 1998 р.; Наукова конференція “Українські вищі школи 1919-1926 років і проблеми національної освіти в Україні”, Львів, 26-27 травня 1999 р.; Регіональна науково-практична конференція “Фактори соціального формування особистості: школа, сім’я, громадськість”, Львів, 30 березня 2000 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 15 наукових працях, з них 13 написано без співавторів, у тому числі 3 статті у наукових фахових журналах, 3 статті у збірниках наукових праць, 6 статей в матеріалах наукових конференцій, 3 статті в закордонних виданнях. Загальний обсяг опублікованих авторських аркушів 3,92.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг основного тексту 179 сторінок, список використаних джерел включає 365 найменувань, у тому числі 61 архівну справу. Дисертація містить 14 додатків (2 схеми, 29 таблиць, 6 ілюстрацій) на 51 сторінці. У тексті основної частини дисертації міститься 3 таблиці.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та його хронологічні межі, аргументовано її актуальність і доцільність, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методологію, методи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, відображено апробацію та впровадження результатів дослідження, викладено особистий внесок.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади становлення українського торговельно-кооперативного шкільництва Східної Галичини (кінець ХІХ перша половина ХХ ст.)” обґрунтовано й проаналізовано економічні, соціокультурні та теоретико-педагогічні передумови виникнення й розвитку торговельно-кооперативного шкільництва у Східній Галичині.

Показано, що активізація кооперативного руху призвела до утворення у регіоні різних форм кооперативних об’єднань: споживчих, кредитних, сільськогосподарських, промислових та ін., які включали до свого складу громадян за національною ознакою. Метою їх діяльності була конструктивна творча співпраця, спрямована не лише на покращення матеріального добробуту, захист соціальних, культурно-освітніх потреб громадян, але й на збереження та духовний розквіт українського соціуму. За влучним висловом Д.Коренця, кооперативний рух став дорогою піднесення українського народу. Однією із форм його реалізації стало створення фахових закладів освіти кооперативного спрямування.

У розділі підкреслюється, що становлення українського торговельно-кооперативного шкільництва в регіоні відбувалося в умовах жорстких утисків, заборон з боку як австро-угорських, так і польських можновладців. Водночас, незважаючи на відсутність держави, авторитарність системи освіти, прогресивні культурно-освітні діячі Східної Галичини кінця ХІХ першої половини ХХ ст. (І.Бариляк, Р.Білинський, Д.Великанович, В.Вербицька, А.Гаврилко, М.Галущинський, А.Жук, А.Качор, К.Коберський, Д.Коренець, А.Кущинський, В.Левинський, К.Левицький, О.Луцький, І.Лучишин, Г.Микитей, А.Мудрик, Ю.Павликовський, А.Палій, З.Петрів, А.Романенко, М.Росткович, М.Токаревський, М.Холєвчук, Є.Храпливий, І.Филипович, І.Ющишин та ін.) сприяли становленню системи торговельно-кооперативного шкільництва на національних засадах, використовуючи передусім громадсько-педагогічне сподвижництво, яке найбільш яскраво виявилося у діяльності товариств “Просвіта”, “Рідна школа”, “Ревізійний Союз Українських Кооперативів”, “Народна Торгівля”, “Сільський Господар”, “Маслосоюз” та ін. З усіма цими товариствами активно співпрацював Д.Коренець як один із провідних організаторів українського торговельно-кооперативного шкільництва у Східній Галичині. Особливу роль в популяризації ідей кооперативного руху відіграло товариство “Просвіта”, стараннями якого здійснювалися: організація економічних спілок, крамниць, кас взаємодопомоги, громадських фондів кредитування; підготовка та випуск періодичних видань і літератури господарсько-економічного спрямування (як на популярному, так і науковому рівнях); відкриття економічних курсів, фахових шкіл та бібліотек. Одним із напрямів діяльності товариства “Рідна школа” в галузі економічного виховання української молоді стало створення учнівських кооперативів і запровадження теоретичного курсу з кооперації. Економічні товариства “Народна Торгівля”, “Сільський Господар”, “Маслосоюз” мали свою специфіку роботи, яка полягала у підготовці кваліфікованих кадрів для власних потреб. “Ревізійний Союз Українських Кооперативів” виконував інформаційно-координуючі функції в процесі поширення та реалізації кооперативних ідей. Уся діяльність національних культурно-освітніх та економічних товариств, громадських організацій, спілок та об’єднань сприяла не лише піднесенню української господарської культури краю, але й формуванню національної свідомості й гідності автохтонного населення Східної Галичини.

Таким чином доведено, що процес становлення і розвитку торговельно-кооперативного шкільництва – це закономірна, послідовна зміна в його змісті та структурі відповідно до певних історичних періодів. Як соціально-педагогічний феномен він включав п’ять визначених у дисертації взаємопов’язаних періодів (1873-1893 рр., 1893-1903 рр., 1903-1914 рр., 1914-1921 рр., 1921-1939 рр.). Кожний етап визначався соціально-економічними умовами, рівнем розвитку загальної та професійної освіти, суб’єктами реалізації її мети і завдань.

У другому розділі – “Денис Коренець як теоретик і організатор національного торговельно-кооперативного шкільництва” проаналізовано науково-дослідницьку діяльність ученого в аспекті вивчення кооперативного шкільництва Австрії і Польщі, розкрито зміст і структуру, основні тенденції й особливості, педагогічні ініціювання організаційного створення Д.Коренцем торговельно-кооперативних закладів різних рівнів.

У ході дослідження встановлено, що в основу вивчення генези і розвитку фахового шкільництва Австрії і Польщі Д.Коренець покладає метод порівняльного аналізу. Застосовуючи цей метод, він доходить висновків: 1) відмінною рисою торговельно-кооперативного шкільництва в Австрії і Польщі є їх різноступеневість; 2) провідна роль у підготовці спеціалістів для торговельно-кооперативних установ належить практиці; 3) торговельно-кооперативне шкільництво в Австрії й Польщі базується на приватному секторі; 4) позитивним у розвитку торговельно-кооперативного шкільництва в Австрії й Польщі є високе наукове й матеріальне забезпечення навчально-виховного процесу, дисципліна учнів, єдність науки й практики; 5) значним недоліком кооперативних навчальних закладів Австрії та Польщі є те, що в них домінує авторитарна педагогіка, яка спрямована на задоволення лише власних інтересів і є чужою для інших народів імперії, передусім українського народу; 6) кращий досвід Австрії і Польщі слід використовувати для створення національної системи торговельно-кооперативного шкільництва, яка була б повністю пристосована до потреб українського суспільного життя.

Ретроспективний логіко-системний аналіз архівних документів і матеріалів дає можливість зробити висновок про те, що провідними в організаційно-педагогічній діяльності Д.Коренця були проектування і практичне створення торговельно-кооперативних навчальних закладів різних рівнів: від короткочасних курсів – до вищих навчальних закладів. Ці інституції закладали основи тодішнього, сучасного і майбутнього суспільного життя українського народу. Центральне місце у втіленні ідеї побудови різнорівневої підготовки фахівців для кооперативних установ посідає Торговельна школа, яку Д.Коренець очолював сімнадцять років. За час існування, як свідчать документи, ця школа підготувала тисячі фахівців, які активно сприяли економічному й духовному розвиткові нашого народу. В дисертації доведено, що Д.Коренець як науковець, організатор і педагог не обмежувався створенням торговельно-кооперативних закладів лише на теренах Східної Галичини. Він був активним співініціатором заснування і діяльності таких українських навчальних закладів за кордоном, як Українська Господарська Академія в Подєбрадах, Український Вільний Університет у Празі (Чехія) та ін.

У третьому розділі “Педагогічна спадщина Д.Коренця у контексті розвитку українського торговельно-кооперативного шкільництва” висвітлені основні педагогічні ідеї вченого, обґрунтовано доцільність та необхідність використання педагогічної спадщини Д.Коренця у сучасному навчально-виховному процесі.

Проведене дослідження свідчить, що у своїй більшості конструктивні ідеї й педагогічний досвід Д.Коренця ще не актуалізовані й не впроваджені в практику сучасних закладів освіти. Передусім, це ідеї ступеневої професійної освіти, творчого особистісно орієнтованого підходу до її організації і проведення, використання можливостей формування особистості у позанавчальний час, гуманізації навчального процесу тощо. Велику роль в організації навчально-виховного процесу Д.Коренець відводив індивідуальному підходу. Так, наприклад, він широко пропагував та застосовував активні методи та індивідуальні форми організації навчання, базуючись на теоретичних засадах дальтон-плану, говард-плану, теорії вільного виховання, виховуючого навчання.

Задуми, проекти, методичні розробки, досвід різнопланової діяльності Д.Коренця мають винятково важливе значення для розвитку сучасних закладів освіти кооперативного спрямування. Так, наприклад, не втратили сьогодні своєї актуальності заклики педагога до повсюдного створення психотехнічних закладів з метою професійної орієнтації, надання необхідної та кваліфікованої консультативної допомоги, систематичного виявлення здібної і охочої до фахового навчання молоді, яку слід вчасно скеровувати до відповідних професійних шкіл.

Гуманізм поглядів та діяльності Д.Коренця яскраво проявилися в його соціально-педагогічній роботі з молоддю. Основними формами її здійснення були: матеріальна та моральна підтримка незаможних учнів та студентів, особливо вихідців з села, зокрема забезпечення їх необхідними коштами для проживання та харчування в містах, придбання шкільного одягу, приладдя і підручників, скерування на навчання обдарованої молоді тощо.

Творче застосування педагогічної спадщини Д.Коренця буде сприяти реформуванню системи ступеневої фахової освіти, слугуватиме підготовці нової генерації кваліфікованих кадрів, підвищенню рівня української господарської культури, впровадженню ідей гуманної, особистісно-орієнтованої педагогіки в практику навчально-виховного процесу сучасних закладів освіти.

В и с н о в к и

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в аналізі процесу становлення і розвитку українського торговельно-кооперативного шкільництва у Східній Галичині; дослідженні й узагальненні набутого Д.Коренцем практичного досвіду організації українських торговельно-кооперативних навчальних закладів різних рівнів в умовах бездержавності; обґрунтуванні шляхів творчого використання педагогічних ідей Д.Коренця в сучасному навчально-виховному процесі. Згадана наукова проблема призначена для теоретичної розробки такого напряму досліджень, як історія національної фахової освіти, а також для практичного використання досвіду діяльності цього типу шкіл у процесі моделювання змісту загальної й фахової освіти сучасних закладів освіти (училищ, технікумів, коледжів, інститутів).

У результаті здійсненого історико-педагогічного пошуку встановлено:

1). Виникнення і розвиток кооперативного шкільництва у Східній Галичині має певну традицію й еволюцію. В його розвитку можна умовно виділити такі періоди:–

1873-1893 рр. – період виникнення українського кооперативного руху, активного пошуку, усвідомлення і поширення наукових ідей кооперації серед народу, створення перших національних кооперативів і закладів освіти;–

1893-1903 рр. – період певного занепаду кооперативного руху. З іншого боку, цей період позначається появою перших кредитних кооперативів, переходом проводу українського суспільства у Східній Галичині до рук нового покоління світської інтелігенції. Дана обставина призвела до суттєвих змін як у спрямуванні, так і в характері національного руху, шкільництва загалом та кооперативного зокрема;–

1903-1914 рр. – період піднесення й розквіту українського кооперативного руху і шкільництва. Посилюється координація контактів між кооперативами різних типів і їх провідними діячами, встановлюється міцний взаємозв’язок між теорією і практикою кооперативного навчання і виховання;–

1914-1921 рр. – період деградації й застою кооперативного руху і шкільництва, зумовлений воєнним лихоліттям;–

1921-1939 рр. – період відродження українського кооперативного руху й відбудови кооперативного шкільництва. Цей період характеризується гострими економічними, політичними й соціокультурними суперечностями. На початку 20-х років Польський сейм ухвалив досить ліберальний Кооперативний закон. У ньому було правильно сформульовано визначення кооперації, гарантовано основні демократичні принципи, вільне і відкрите членство і навіть передбачено створення при Міністерстві фінансів Державної Кооперативної Ради, яка б керувала кооперативними спілками. Однак після офіційного визнання Радою амбасадорів (1923 р.) приєднання Галичини до Польської держави розпочалася прискорена полонізація адміністративного апарату й шкільництва. Не зважаючи на різноманітні практичні заходи, які організовували громадські й культурно-освітні діячі Галичини, значна кількість українських кооперативів була змушена вступити до складу польських кооперативних співтовариств. Кооперативне шкільництво здебільшого розвивається на приватних засадах, а також частково змушене функціонувати в еміграції.

Аналіз соціокультурних і теоретико-методологічних передумов і з’ясування впливу суспільно-політичних, економічних та ідеологічних факторів на виникнення і становлення кооперативного шкільництва у Східній Галичині дозволили сформулювати положення про те, що його розвиток відбувався передусім на основі громадсько-педагогічного сподвижництва. Найбільш суттєвий внесок у справу українського національного відродження на засадах фахового шкільництва зробили товариства “Просвіта”, “Рідна школа”, “Ревізійний Союз Українських Кооперативів”, “Народна Торгівля”, “Сільський Господар”, “Маслосоюз” та ін. Вони мали спільну мету, але водночас і суттєві відмінності у змісті та структурі професійного навчання, організаційно-педагогічних формах, управлінні. Методологічні засади, соціально-економічні умови, нормативно-правова база їхнього функціонування на різних історичних етапах мали свою специфіку.

2). Одним із талановитих теоретиків українського кооперативного шкільництва у Східній Галичині кінця ХІХ початку ХХ ст. був Денис Коренець. Головним у його науково-педагогічній спадщині було моделювання структури та змісту, обґрунтування форм, засобів і методики викладання дисциплін в рівневій системі закладів кооперативної освіти (від курсів – до вищих навчальних закладів).

Наукова спадщина Д.Коренця представлена як працями, в яких системно викладені методологія, зміст, принципи, критерії ефективності підготовки фахівців кооперативного профілю, так і науковими розвідками, в яких ґрунтовно досліджено специфіку освітніх систем Австрії, Польщі, показано позитивні й негативні аспекти їх діяльності.

На особливу увагу заслуговують праці Д.Коренця з проблем історії України і всесвітньої історії. У них автор засвідчує не лише глибоку науковість, об’єктивний підхід у висвітленні фактів історії, але й дає цінні методичні рекомендації, поради щодо їх вивчення. У цих працях відображена власна позиція вченого з питань утвердження української національної ідеї у Східній Галичині, наповнення національним змістом педагогічної теорії і практики.

Аналіз наукових праць, історико-педагогічної й теоретико-педагогічної спадщини Д.Коренця свідчить про те, що він випереджав європейську і світову думку в розв’язанні найскладніших дидактичних і виховних проблем дорослих. Якщо андрагогіка як галузь педагогічної науки розробляється і утверджується в 50-60-ті роки ХХ ст., то Д.Коренець вже на початку 30-х років активно працює над змістом, організаційними формами, методами й засобами навчання дорослих, створює для них різноманітні курси і гуртки. Він ініціює підготовку спеціального порадника для гуртків самоосвіти і самовиховання, в якому розробляє теоретичні й практичні засади їх діяльності.

Основними педагогічними ідеями Д.Коренця є такі: 1) безперервність навчання як фундамент ступеневої професійної освіти; 2) принцип природовідповідності у його взаємозв’язку з віковими особливостями, а також із генетичними здібностями й обдарованістю дитини; 3) професійна орієнтація як умова ефективної підготовки фахівця; 4) фахова підготовка молоді вимагає творчого використання принципу єдності теорії і практики; 5) домінантним у становленні фахівця має бути виховуюче навчання; 6) виховання особистості громадянина це комплексний і безперервний процес, який має спиратися на національні ідею, традиції, звичаї, ментальність народу, не відкидаючи при цьому загальнолюдські духовні цінності й надбання;

3). До провідних напрямків практичної педагогічної діяльності Д.Коренця, як організатора торговельно-кооперативних закладів різного рівня, належать: викладання історії, географії, історії кооперації, робота на посаді директора Торговельної школи, керівництво педагогічними, культурно-просвітницькими та кооперативно-господарськими організаціями краю, написання підручників і посібників для кооперативних закладів, співпраця з кооперативними й педагогічними виданнями.

Важливою особливістю функціонування цих закладів було те, що в умовах жорстокого поневолення українського народу тут панував національний дух, утверджувалися високі ідеї патріотизму й гуманізму. Зміст освіти, форми й методи навчання і виховання були повністю пристосовані до потреб українського суспільного життя. Вагомий внесок зробив Д.Коренець у створення кооперативних закладів за кордоном. Він був активним співініціатором заснування і діяльності таких українських навчальних закладів за кордоном, як Українська Господарська Академія в Подєбрадах, Український Вільний Університет у Празі (Чехія) та ін.

4). Вивчення архівних документів та матеріалів, наукових та публіцистичних праць, підручників та посібників того періоду дозволило зробити висновок про спорідненість сучасних проблем у галузі кооперативної освіти з тими, які розв’язувала педагогічна громадськість Східної Галичини в кінці ХІХ першій половині ХХ ст., зокрема Д.Коренець. У нових соціально-економічних умовах, коли відбувається процес встановлення ринкових відносин, провідні ідеї педагогічної спадщини Д.Коренця можуть бути використані з метою: удосконалення змісту, форм і методів кооперативної освіти; формування цілісної системи науково-методичного забезпечення кооперативної освіти; удосконалення управління кооперативними закладами; створення нормативно-правових документів щодо регламентації науково-методичної та навчально-виховної роботи в закладах кооперативного профілю.

До подальших напрямків дослідження діяльності Д.Коренця ми відносимо: діяльність ученого щодо ініціювання організації Української Господарської Академії (Подєбради, Чехія), Українського Вільного Університету (Прага), дослідження його науково-педагогічної діяльності під час еміграції.

СПИСОК

опублікованих праць за темою дисертації

Статті в наукових періодичних фахових виданнях:

1. Ковальчук О.Б. Внесок Дениса Коренця у виховання українських кооператорів і підприємців // Шлях освіти. – 1996. №2. С.41-43. (0,3 авт. арк.).

2. Ковальчук О.Б. До питання про становлення системи економічної освіти у Галичині (кін. ХІХ поч. ХХ ст.) // Педагогіка і психологія. – 1996. №4. С.227-232. (0,37 авт. арк.).

3. Ковальчук О.Б. Культурно-освітня та громадська діяльність Дениса Коренця // Питання педагогіки середньої і вищої школи. Вісник Львівського університету, серія педагогічна. – 1996. Вип.13. С.37-39. (0,17 авт. арк.).

4. Ковальчук О.Б. До питання про викладання курсу “Основи економічних знань” в середній школі (історія та сучасність) // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова / Укл. П.В.Дмитренко, І.М.Ковчина, Н.М.Скоробагатько. К.: НПУ, 1999. – Ч.3. С.132-141. (0,5 авт. арк.).

Публікації в інших наукових виданнях:

Статті у збірниках наукових праць:

5. Ковальчук О.Б. Денис Коренець // Українські кооператори. Історичні нариси. Кн.1. Львів: Вид-во “Укоопосвіта” Львівської комерційної академії, 1999. С.239-244. (0,33 авт. арк.).

6. Клос Є.С., Ковальчук О.Б. Він дбав за розвиток нації. (Денис Коренець) // Миколаївщина: Збірник наукових статей. Т.1. Львів, 1998. С.238-243. (0,17 авт. арк.).

7. KіosKowalczukKurlakRozwj Polskich i Ukraiсskich szkі Handlowo-spіdzielczych na poczкtku wieku XX // Lubelski rocznik pedagogiczny XVIII. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie Skіodowskiej, 1998. S. 233-240. (autor 0,12 ark.).

Матеріали конференцій:

8. Ковальчук О.Б. Денис Коренець (1875-1946). Культурно-освітня діяльність у європейському контексті // Діалог культур: Україна у світовому контексті: Матеріали перших міжнародних філософсько-культурологічних читань. Львів: Каменяр, 1996. Вип.2. С.140-144. (0,25 авт. арк.).

9. Ковальчук О.Б. Денис Коренець педагог і дослідник історії України // Школа за мир, взаєморозуміння і соціальний розвиток: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Рівне: Тетіс, 1996. С.15-17. (0,08 авт. арк.).

10. Ковальчук О.Б. Внесок Д.Коренця у виховання українських кооператорів і підприємців Галичини (І пол. ХХ ст.) // Сучасне українське виховання: Матеріали науково-практичної конференції “Українська національно-демократична педагогіка в контексті завдань сучасного виховання”. Львів: Основа, 1997. С.29-32. (0,33 авт. арк.).

11. Ковальчук О.Б. Соціалізація особистості як один з напрямів діяльності товариства “Сільський Господар” (на прикладі діяльності секції “Хліборобського Вишколу Молоді”) // Фактори соціального формування особистості: школа, сім’я, громадськість: Матеріали науково-практичної конференції. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2000. – С.134-139. (0,21 авт. арк.)

12. Ковальчук О.Б. Шкільні кооперативи і навчання кооперації як провісники економічного виховання української молоді (Галичина кін. ХІХ поч. ХХ ст.) // Ідея національного виховання в українській психолого-педагогічній науці ХІХ ХХ ст.: Збірник статей і доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції. Коломия: ВІК, 1997. С.124-125. (0,08 авт. арк.).

13. Ковальчук О.Б. Українські торговельно-кооперативні школи Галичини у міжвоєнну добу. // Освіта й виховання в Польщі й Україні (ХІХ ХХ ст.): Матеріали до міжнародної науково-практичної конференції / Упорядкув. і заг. ред. Є.І.Коваленко. Ніжин: НДПУ, 1998. С.150-155. (0,37 авт. арк.).

14. KowalczukProces dydaktyczno-wychowawczy w Szkole Handlowej Towarzystwa “Proswita” we Lwowie w kontekњcie rozwoju szkі spіdzielczych w Europie Zachodniej (I poі. XX// Edukacja mіodego pokolenia Polakw i Ukraiсcw w kontekњcie integracji Europejskiej: Nadzieje i zagroїenia. Materiaіy miїdzynarodowej konferencji / Pod redakcja Ryszarda Kuchy i Eugeniusza Kіosa. Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1998. S.353-361. (autor 0,41 ark.).

15. Kowalczuk Przygotowanie nauczycieli do nauczania “Podstaw wiedzy ekonomicznej” w szkole њredniej (wspіczesoњж i historia) // Uniwersyteckie ksztaіcenie nauczycieli a psychopedagogiczne czynniki rozwoju ucznia: Praca zbiorowa pod redakcj№ Mariana Ochmaсskiego. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skіodowskiej, 1998. S.221-224. (autor 0,33 ark.).

А Н О Т А Ц І я

Ковальчук О.Б. Освітня діяльність і педагогічні погляди Дениса Коренця в контексті розвитку українського кооперативного шкільництва у Галичині (кін. ХІХ _перша пол. ХХ ст.). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук із спеціальності 13.00.01. загальна педагогіка та історія педагогіки. – Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2000.

У дисертації здійснено цілісний аналіз педагогічної діяльності Д.Коренця, розкрито його роль у становленні й розвитку торговельно-кооперативного шкільництва у Східній Галичині кінця ХІХ першої половини ХХ століття. Розробка і втілення ідеї організації українського торговельно-кооперативного шкільництва в регіоні вимагала від Д.Коренця ґрунтовного вивчення генези і розвитку фахового шкільництва у світовій практиці й передусім у освітніх системах Австрії й Польщі. Застосовуючи метод порівняльного аналізу, вчений показує позитивні й негативні аспекти цих систем. Науково обґрунтовано сутність і зміст організаційно-педагогічної діяльності Д.Коренця, причини ініціювання й створення ним торговельно-кооперативних закладів різних рівнів. Визначено провідні педагогічні ідеї Д.Коренця, а також реальні шляхи їх впровадження в сучасний навчально-виховний процес.

Ключові слова: кооперація, торговельно-кооперативне шкільництво, процес, розвиток, зміст, теорія, практика.

А Н Н О Т А Ц И Я

Ковальчук О.Б. Образовательная деятельность и педагогические взгляды Дениса Коренца в контексте развития украинских кооперативных школ в Галичине (кон. ХІХ первая пол. ХХ века). Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01. общая педагогика и история педагогики. Прикарпатский университет имени Василия Стефаныка, Ивано-Франковск, 2000.

В диссертации осуществлён целостный анализ педагогической деятельности Д.Коренца, раскрыта его роль в становлении и развитии торгово-кооперативных школ Восточной Галичины конца ХІХ первой половины ХХ века. Установлено, что разработка и внедрение Д.Коренцом идеи организации системы украинских торгово-кооперативных школ в регионе требовала основательного изучения им генезиса и развития профессионального образования в мировой практике и, прежде всего, в системах образования Австрии и Польши. Применяя метод сравнительного анализа, учёный показывает положительные и отрицательные аспекты этих систем. К их положительным аспектам он относит: многоуровневый характер; решающую роль практики в подготовке специалистов; высокий научный и материальный уровень обеспечения учебно-воспитательного процесса; связь науки и практики; дисциплину учеников и пр. К существенным недостаткам систем образования Австрии и Польши относит то, что в них доминирует авторитарная педагогика, которая при этом чужда другим народам империи, прежде всего украинскому народу.

В работе научно обоснованы сущность и содержание организационно-педагогической деятельности Д.Коренца, причины инициирования и создания им торгово-кооперативных заведений различных уровней: от кратковременных курсов – до высших учебных заведений. Центральное место во внедрении идеи создания разноуровневой подготовки специалистов для кооперативных заведений занимает Торговая школа, которую Д.Коренец возглавлял семнадцать лет. Доказано, что учёный, организатор и педагог Д.Коренец не ограничивался созданием торгово-кооперативных учебных заведений лишь на территории Восточной Галичины. Он был активным соинициатором создания и деятельности за рубежом таких учебных заведений, как Украинская Хозяйственная Академия в Подебрадах, Украинский Свободный университет (Прага, Чехия) и др.

Определены основные педагогические идеи Д.Коренца. К ним можно отнести: непрерывность образования как фундамент профессионального многоуровневого образования; принцип природосоответствия, который нельзя ограничивать