УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

Кучеренко Олександр Олександрович

УДК 351:321.01

Державна політика: теоретико-методологічні засади дослідження процесу формування та здійснення

25.00.01 – теорія та історія державного управління

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській Академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Ребкало Валерій Андрійович,

Українська Академія державного управління

при Президентові України, проректор заочної

та вечірньої форм навчання, завідувач кафедри політології.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Бабкін Володимир Дмитрович,

Інститут держави і права ім. В.Корецького НАН України,

провідний науковий співробітник;

кандидат політичних наук

Білоус Артур Олександрович,

народний депутат України

Провідна установа: Національний інститут стратегічних досліджень,

відділ політичних і гуманітарних досліджень, м.Київ.

Захист відбудеться 6 лютого 2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 в Українській Академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української Академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20.

Автореферат розісланий “ 4 ” січня 2001 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.А. Шахов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вступ. Успішне вирішення соціально-економічних та політичних проблем розвитку України, напружений процес оновлення всіх сфер життєдіяльності нашого суспільства на засадах демократизму великою мірою залежить від зваженої, науково обгрунтованої державної політики. Потреба в здійсненні глибоких реформаційних перетворень, створення сучасної системи суспільних відносин, упровадження нових технологій демократичного управління змушують переглянути підходи до теоретико-методологічного узагальнення формування та ефективного втілення в життя державної політики, розробка продуктивної моделі якої сьогодні є ключовим завданням, що в кінцевому підсумку визначає успішність побудови демократичної, правової та соціальної держави.

Державна політика як важливий компонент життєдіяльності суспільства, маючи велику кількість вимірів і характеристик, формує відповідну систему та механізми соціально орієнтованого державного управління. У цьому зв’язку актуалізується необхідність удосконалення процесу формування та здійснення завдань державної політики й посилення її регулятивного впливу на розвиток українського суспільства. Такі завдання вимагають подальшої наукової розробки концептуальних засад державної політики, поглибленого теоретико-методологічного аналізу процесу її становлення та реалізації.

Актуальність теми дослідження. Складність і суперечливість соціально-економічного й політичного розвитку нашої країни зумовлюють потребу в теоретичному осмисленні й розробці науково обгрунтованого інструментарію, за допомогою якого можна зробити ефективнішим процес державної розбудови. Без теоретичного знання, що безпосередньо слугує конкретній державотворчій практиці, неможливе виконання стратегічного завдання - побудови демократичної держави й громадянського суспільства на теренах України.

Сьогодні відчувається гострий дефіцит узагальнюючих досліджень щодо концептуалізації організаційно-управлінських засад державної політики в реальному соціально-економічному та соціокультурному середовищі з високою динамікою соціальних процесів. Дотепер не створено розгорнутої теоретичної моделі державної політики, не повною мірою визначено її змістовні, структурні та функціональні особливості, не розроблено концептуальний механізм формування та здійснення ефективної державної політики в Україні. Це значно ускладнює проведення реформаційних суспільних перетворень, актуалізує проблему надання їм чіткішої соціальної спрямованості, динамізму й ефективності. Тому виникає необхідність більш детального аналізу існуючих моделей державно-управлінських структур - суб’єктів державної політики та вироблення концепції ефективної її реалізації в умовах швидкоплинних соціально-економічних змін.

Постає також нагальна потреба вироблення механізму впровадження державної політики в управлінську практику як засобу керування процесами творення системи соціально-правових відносин у демократичному суспільстві.

Теоретико-методологічні засади процесу формування та здійснення державної політики визначено об’єктом наукового дослідження, враховуючи також актуальність проблеми аналізу соціально-економічних та політичних умов становлення державної політики, значущості її впровадження на практиці та недостатню дослідженість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження координується комплексним науковим проектом “Державне управління та місцеве самоврядування” (№ 0200U004103) Української Академії державного управління при Президентові України і є складовою комплексної наукової теми “Державна політика: аналіз і механізм впровадження”, що розробляється науковцями кафедри політології Української Академії державного управління при Президентові України. Проведені дослідження знайшли відображення в публікаціях дисертанта й використовуються при складанні навчальних програм і планів, а також при проведенні теоретичних занять зі слухачами Української Академії державного управління при Президентові України.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад дослідження процесу формування та здійснення державної політики в Україні, вивчення на основі теоретичних узагальнень феномена державної політики як системної якості державно-організованого суспільства.

У межах визначеної мети дослідження потрібно було:

- визначити й проаналізувати основні теоретико-методологічні підходи до аналізу державної політики як системного явища суспільно-політичних процесів;

- здійснити аналіз державної політики як багатовекторної системи, котра відбиває динамічну єдність і взаємодію основних сфер суспільного життя;

- дослідити державну політику не тільки в плані координаційно-управлінської діяльності владних інституцій, але і як сам об’єкт упливів людських спільнот, великих соціальних груп і політичних об’єднань;

- розкрити змістовні, структурні та функціональні особливості державної політики, визначивши її роль і місце в політичній системі суспільства;

- визначити й проаналізувати концептуальні засади формування та здійснення сучасної ефективної політики в Україні;

- розкрити теоретичний потенціал створення необхідних умов для формування ефективних державно-управлінських структур українського суспільства.

Об’єкт дослідження становить державна політика як організаційно-нормативна система владних дій та управлінських рішень, основний регулятор життєдіяльності суспільства.

Предметом дослідження виступають змістовні та структурно-функціональні характеристики державної політики, концептуальні засади її формування та здійснення в Україні.

Методи дослідження. Для реалізації мети й завдань дослідження використовувався комплекс методів, зокрема: теоретичний аналіз філософської, політологічної, соціологічної літератури; структурно-функціональний, який розкриває систему основних характеристик державної політики як сфери суспільного життя; компаративістський, що дає можливість порівняння різних концепцій формування державної політики в історичних просторово-часових вимірах; політичний аналіз як інструмент створення теоретичної та емпіричної бази для розробки концептуальних засад становлення державної політики й упровадження її в реальне життя; прогностичний (пошуковий, констатуючий). Використання загально-логічних та спеціальних наукових методів дозволило одержати наведені наукові й практичні результати.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі вперше у вітчизняних політико-управлінських науках зроблені узагальнення стану розробки та подальше творче обгрунтування теоретико-методологічних засад дослідження процесу формування та здійснення державної політики в Україні.

Відповідно до такого підходу отримано результати, що характеризуються науковою новизною:

- на основі аналізу різних наукових підходів зарубіжних і вітчизняних дослідників виділено три головні теоретичні моделі формування державної політики: плюралістичну, суспільного вибору й детерміністську; за методологією порівняльного політичного аналізу цих моделей визначено наукові засади дослідження цілеспрямованих соціально-політичних змін, виявлено тенденції, особливості й потреби реформування державної політики в Україні;

- обгрунтовано концептуальне розуміння державної політики як багатокомпонентної, багатовимірної, динамічної системи, що є “стрижнем” виміру політичного життя суспільства й людини з різнорівневими горизонтальними та вертикальними зв’язками, зовнішніми впливами та внутрішніми процесами, що відображають єдність економічної, політичної та соціальної сфер, процес взаємодії державної політики й державного управління;

- доведено еврістичність нової дослідницької парадигми, що розглядає державну політику не тільки як певну систему координаційно-управлінської діяльності владних інституцій, але і як об’єкт упливів людських спільнот, великих соціальних груп і політичних об’єднань; з’ясовано, що саме вони є базовими елементами процесу формування державної політики в сучасному демократичному суспільстві;

- запроваджено інтегральний методологічний підхід до аналізу змістовних, структурних та функціональних особливостей державної політики, яка складає динамічне ядро керування суспільно-політичними процесами;

- визначено сутність та особливості державно-управлінської стратегії в історично-перехідний період, її головні пріоритети (у галузі економіки це - забезпечення прискореного збільшення робочих місць у сфері виробництва та розширення внутрішнього ринку як необхідної умови для широкої технологічної модернізації; у галузі політики - формування й зміцнення довіри громадян до владних структур усіх рівнів на основі забезпечення публічної прозорості їхньої соціально-відповідальної діяльності);

- пропонується в здійсненні адміністративної реформи посилити соціально-політичні аспекти як важливі складові формування інститутів громадянського солідарного суспільства;

- розроблено науково обгрунтовані рекомендації щодо продуктивної взаємодії і співробітництва законодавчої і виконавчої гілок влади як дієвого механізму формування та здійснення державної політики в Україні;

- доводиться плідність та необхідність розробки відповідних методик планування й здійснення соціально вагомих акцій державної політики, передусім у формах солідарного співробітництва структур різних гілок влади як між собою, так і з громадсько-політичними об’єднаннями, ЗМІ, іншими самодіяльними соціальними групами.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі узагальнення здобутків світової та вітчизняної політико-управлінської думки, а також аналізу актуальних проблем державно-управлінської практики в дисертаційній роботі розроблено ряд теоретико-методологічних аспектів дослідницької моделі державної політики, що дозволяє прогностично розглядати нинішній процес трансформації українського суспільства в контексті подальших демократичних перетворень.

Результати роботи сприятимуть поглибленому розумінню сучасних державно-управлінських процесів при розробці ефективної державної політики України. Матеріали дослідження можуть бути використані у викладанні навчальних курсів з тематики державного управління, політології, соціології, теорії держави й права. Запропоновані висновки й пропозиції можуть стати в нагоді щодо оновлення змісту вузівських програм, а також при складанні навчальних планів і програм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри політології в Українській Академії державного управління при Президентові України. Окремі положення дисертаційного дослідження доповідались і отримали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми реформування державного управління” // Щорічна науково-практична конференція науково-педагогічного персоналу, слухачів, аспірантів, докторантів УАДУ (Київ, травень 1997р.), “Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні” (Київ, лютий 1998 р.).

Результати наукових досліджень використані при розробці змісту й структури навчального курсу “Державна політика: аналіз та механізм впровадження в Україні”, що викладається в Українській Академії державного управління при Президентові України.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в 7-ми статтях (одна з них - у співавторстві) загальним обсягом 2,8 друк. арк., з них 4 статті опубліковано у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг основного змісту дисертації становить 189 сторінок, загальний обсяг - 199 сторінок. Таблиць - 7. Використано 230 джерел, серед яких 136 - на іноземних мовах.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, висвітлено ступінь розробки та методи наукового аналізу, визначено мету та завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості щодо публікацій, апробації та впровадження здобутих результатів.

Перший розділ - “Теоретико-методологічні основи дослідження державної політики” - включає аналіз основних теоретичних джерел історико-філософської, політологічної, соціологічної наукової думки з теми дослідження; обгрунтовуються теоретичні та методологічні основи досліджуваної проблеми; осмислюються та систематизуються головні виміри державної політики; визначається логіка пізнання змісту й необхідні умови розробки концептуальних засад становлення й здійснення державної політики.

Виявлено, що дослідження проблематики державної політики сягає в історичну давнину (Платон, Аристотель). Різними аспектами її вивчення займались мислителі епохи Відродження та Нового часу (Н.Макіавеллі, Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж.-Л.Монтеск’є).

У формування цієї проблематики як напряму суспільно-політичного знання вагомий внесок був зроблений такими вченими, як М.Вебер, К.Маркс, Дж.Баченен, К.Ліндблом, Р.Сімеон, М.Аткінсон, Д.Істон, П.Джексон та інші.

Складність та міждисциплінарний характер проблеми зумовили необхідність її вивчення з різних теоретичних позицій. Так, плюралістична модель державної політики представлена в працях таких дослідників, як Дж.Алмонд, С.Верба, Р.Сімеон, Б.Доерн, М.Чендлер, Р.Філд, П.Джексон, Р.Джексон.

Інший підхід, що можна визначити як економічний, характерний для праць Дж.Баченена, К.Маркса, Дж.Талока, М.Спруел-Джонса, К.Ліндблома, Р.Мілібенда та інших.

Серед вітчизняних праць з теоретичних питань формування державної політики треба зазначити публікації Ю.В.Бадзьо, І.Г.Біласа, В.Д.Бондаренка, О.У.Валевського, Б.А.Гаєвського, А.С.Гальчинського, Р.М.Зварича, В.Г.Кременя, І.Ф.Кураса, В.І.Лугового, М.І.Михальченка, І.В.Розпутенка, Ф.М.Рудича, Л.Є.Шкляра та інших.

Проблеми теорії і практики державного управління та його зв’язку з державною політикою аналізуються в роботах таких українських і російських дослідників, як Г.В.Атаманчук, В.Д.Бабкін, В.Д.Бакуменко, В.М.Бебик, А.О.Білоус, М.Ф.Головатий, А.А.Дегтярьов, В.М.Князєв, П.І.Надолішній, Н.Р.Нижник, В.А.Ребкало, В.А.Скуратівський, В.В.Тертичка, В.В.Цвєтков, Л.Юзьков та інші.

Останнім часом з’явилися узагальнюючі роботи, в яких з позицій системного підходу осмислюється та інтерпретується категоріально-політологічна основа нової дослідницької парадигми аналізу державної політики. Зокрема, грунтовно розглядаються теоретичні та оцінювальні підходи до державної політики, її зміст, цілі, структурна визначеність, а також прикладні аспекти її реалізації в Канаді та США. Аналіз цих досліджень дає можливість для реалізації обгрунтованої методології вивчення гносеологічних та онтологічних аспектів функціонування державної політики в демократичному суспільстві.

Розробка базового поняття “державна політика” (Дж.Андерсон, М.Браун, Девід Л.Веймер, Ейден Р.Вайнінг, Л.Пал, Д.Парсонс) дозволила визначити деякі його фундаментальні характеристики, виявити змістовні й функціональні особливості державної політики та з’ясувати просторово-часовий контекст її організаційно-управлінського впливу. Узагальнюючи теоретичні концепції дослідження державної політики, ці автори в прикладному плані прагнуть змоделювати систему реалізації управлінських рішень.

Із вітчизняних праць, присвячених політико-управлінським засадам функціонування державної політики, необхідно виділити роботи В.В.Цвєткова, в яких здійснено спробу розглянути проблему підвищення ефективності державного управління не лише як організаційно-технологічну, а з урахуванням сучасного соціального середовища функціонування суб’єкта та об’єкта державного управління.

Як свідчать ці дослідження, важливою передумовою ефективного управління є розробка науково обгрунтованої моделі державної політики, котра відповідає новим конкретно-історичним реаліям.

Змістовними й цінними дослідженнями державної політики є роботи Т.М.Брус, О.І.Валевського, М.І.Пірен, В.А.Ребкала, О.М.Рудіка, В.В.Тертички, в яких запропоновано нові наукові підходи до аналізу державної політики, розкривається зміст, принципи й методологія її дослідження в контексті “цілісної картини” суспільного життя, аналізуються змістовні, функціональні та структурні характеристики державної стратегії.

Разом із тим, наукова методологія дослідження проблематики державної політики потребує аналізу основних концепцій процесу її формування та здійснення. У цьому плані в сучасній суспільно-політичній думці переважають три головні концепції, а саме - плюралістична, суспільного вибору й детерміністська, що мають відповідні виміри державної політики. Ці концепції як теоретичний інструмент дослідження дають можливість визначення певної логіки пізнання необхідних умов для розробки концептуальних засад формування та здійснення державної політики в Україні.

Плюралістична концепція акцентує увагу на процесі формування та здійснення державної політики в сучасному демократичному суспільстві як мультирівневу конкуренцію між упливовими суспільно-політичними групами та об’єднаннями. Вона розглядає державну політику як систему механізмів, спрямованих на здійснення якісних перетворень шляхом ефективного використання взаємодії найбільш вагомих державно-політичних структур, соціальних інститутів та базових цінностей суспільства.

Прихильники плюралістичної концепції, визнаючи її поліваріантний характер, зазначають, що економічні чинники - це важливі детермінанти формування й реалізації державної політики. Але вони розглядаються в контексті з політичними, соціокультурними, етнічними та іншими факторами.

На відміну від плюралістичної концепції, теорія суспільного вибору розглядає політично орієнтованого індивіда як основного носія соціальної активності. На формування та здійснення державної політики значною мірою впливають політичні діячі й державники вищого рівня управління, що діють на основі вибору раціонального соціального інтересу.

У дисертації зосереджено увагу на аналізі питання про критерії, закладені в цій теорії, а саме: індивідуального вибору, економічної ефективності й установленої справедливості. Саме вони визначають процеси формування державної політики в демократичному суспільстві.

У детерміністській концепції становлення й функціонування державної політики визначаються економічними відносинами та відповідним способом виробництва. Визнаючи справедливість такого підходу до наукового аналізу основних аспектів досліджуваної проблематики, автор зазначає, що, не дивлячись на вагомий вплив економічних чинників на державну політику, вони насправді є лише однією з її (державної політики) базових, визначальних складових.

Аналіз зазначених теорій формування та реалізації державної політики здійснюється на методологічному підгрунті розуміння поведінки суб’єктів політичного процесу з позицій концепцій - детермінант структури; раціональної дійової особи; системи переваг.

У підсумках розділу: розглянуті теоретичні концепції за своїми положеннями та висновками відрізняються стосовно принципів, методології та рівнів, на яких аналізується становлення й функціонування державної політики, а також щодо пріоритету її суспільних чинників, відмінні також за тенденціями й методами, що використовуються для пояснення державно-політичних рішень і дій.

Ці теоретичні моделі та виміри державної політики дають можливість визначення певної логіки пізнання її необхідних умов для розробки концептуальних засад формування й здійснення державної політики в Україні.

Узагальненим пізнавальним засобом системного дослідження процесу формування державної політики є політичний аналіз як інструмент розробки її концептуальних засад, впровадження в соціальну реальність і визначення характеру ефективності її здійснення.

Другий розділ - “Змістовні та структурно-функціональні особливості державної політики як сфери суспільного життя” – містить дослідження специфіки державної політики в її основних вимірах.

Еволюція сфери політичного життя, реальної політики та її особливостей взаємопов’язана з історією уявлень про політику і розвитком політичних ідей.

Дослідник виділяє чотири етапи розгортання концептуальних уявлень про політичну сферу. На першому етапі головною парадигмою в розумінні політики виступає держава як носій верховної влади, орган регулювання оптимальної організації життя людей (Платон, Аристотель, Конфуцій, Н.Макіавеллі, Т.Гоббс). У працях цих мислителів проблеми походження держави та державного життя, характеру, змісту та функцій державної політики постійно перетинаються із соціальними проблемами, світ політики уявляється перш за все як галузь державного управління.

Наступний етап уявлень про політику пов’язаний зі зміщенням центру уваги із суто внутрідержавних відносин та інститутів на аналіз взаємовпливу держави та громадянського суспільства (Б.Спіноза, Дж.Локк, Ш.Монтеск’є, Г.В.Ф.Гегель, К.Маркс). Політика розуміється як сфера підтримання згоди й виконання певної “суспільної угоди” у взаємовідносинах держави й громадянського суспільства.

ХХ століття внесло суттєві корективи і в реальні особливості політичного життя, державної політики і в теоретичні моделі її побудови. На зміну ідеям єдиної верховної і суверенної державної влади приходять концепції плюралізму, віддзеркалюючи процес взаємного тиску різних соціальних груп, що ділять владу і вплив. В останні десятиріччя відчуваються певні симптоми четвертого етапу в еволюції поглядів на державну політику, що супроводжується зміною політичних парадигм і відбиває найсучасніші зміни щодо змісту та функцій політичного процесу.

У дослідженні визначено, що державна політика в змістовному аспекті передбачає соціальний механізм, що складається з визначення загальних суспільних цілей, прийняття державно-управлінських рішень і мобілізації необхідних ресурсів для досягнення поставлених цілей, а також інституціональну структуру, що містить інститути лідерства, органи влади, норми й правила регламентації політичних дій соціальну діяльність, що полягає у створенні умов для соціального партнерства між державною владою і суб’єктами громадянського суспільства, залученні до управління основних соціальних груп через суспільні інститути.

Із розробкою державної стратегії і проведенням повсякденної поточної політики пов’язане державне управління, в якому з одного боку акумулюється й виявляється колективна воля соціуму, а з іншого - через певні інституціональні механізми й інструментальні засоби вона реалізується в державній політиці.

Отже, державна політика у функціональному плані спрямована на забезпечення порядку в суспільстві, узгодження й реалізацію різноманітних соціальних інтересів, досягнення суспільної злагоди та організацію управління розвитком суспільних процесів, визначення оптимальних форм політико-державної діяльності.

Структура державної політики в умовах розбудови незалежної демократичної України визначається стратегією соціального вибору, масштабами суспільних перетворень. Вона в цілому відбиває багатоаспектність існування й розвитку основних потреб та інтересів суспільства.

Як відносно самостійні структури елементів державної політики виділено: соціальні суб’єкти, що розробляють стратегічний курс та інституціональну ієрархію державної політики; інститути влади, що визначають напрями розвитку державної політики й механізми реалізації її цілей і завдань; нормативні чинники - програми, цільові установлення політичних партій, груп інтересів, державно-правові норми; владні відносини, умови конституювання і консолідації політичних інститутів і процесів у єдину систему.

У підсумках розділу зроблено висновок, що аналіз державної політики є складним процесом пізнавально-практичної діяльності, що відбувається шляхом вивчення, осмислення, оцінювання широкого спектра владних повноважень, нормативно-правових актів, соціально-економічних і політичних регуляторів, за допомогою яких державно-політичні проблеми визначаються, розв’язуються або коригуються.

Для підвищення якості державної політики необхідні не тільки змістовні та структурні зміни, але й суттєве підвищення функціональної результативності її реалізації. Суть цього завдання полягає в забезпеченні максимальної відповідності змісту, структури, функцій, методів і сили впливу державної політики цілям і вимогам суспільних трансформацій перехідного періоду.

У третьому розділі - “Концептуальні засади формування та здійснення державної політики в Україні” - аналізуються актуальні загально-теоретичні й практичні питання державно-політичного процесу: розробка комплексної програми-моделі державотворення, яка б спиралася на чітку концепцію сутності суспільно-політичного устрою держави перехідного періоду та оптимального напряму соціально-політичної трансформації українського суспільства; засади внутрішньої і зовнішньої політики як базова основа державного управління; концептуальна сутність і політична спрямованість адміністративної реформи в Україні; налагодження конструктивної взаємодії законодавчої і виконавчої гілок влади як одне з основних джерел підвищення ефективності процесу формування та здійснення державної політики.

У розділі розглядаються наявні в нашій науковій літературі прогностичні підходи, які можна звести до двох основних типів: перший - західновекторний, заснований на парадигмі визнання необхідності розбудови української державної системи за сучасними зразками ринкової економіки й західної політичної демократії, в основі яких покладено приватновласницький інтерес та пріоритетність свобод і прав індивіда; другий - базується на ідеї “третього шляху”, що (з урахуванням історичної специфіки) має, на думку їх авторів, поєднати регульовані ринкові відносини з ефективною системою соціального захисту.

У розділі аналізуються проекти концептуальних засад державної політики різного політичного спрямування. Дисертант обгрунтовує висновок, що підкреслене переважання в лівореформістських проектах державних важелів господарювання та управління означатиме на практиці неминуче збочення до етатистської моделі державної політики та відродження збанкрутілого адміністративно-командного режиму.

У перехідний період політика держави має активніше спрямовуватися не тільки на забезпечення демократичної виборчої процедури формування легітимної влади, але й на розробку політичних технологій запровадження форм взаємодії органів влади, посадових осіб із громадськістю. Серед них: законодавчо передбачувані демократичні форми звітування керівників владних структур перед громадянами; прозорі механізми прийняття владою політичних рішень; плюралізм політичної думки; співробітництво з усіма державницькими політичними партіями та громадськими організаціями.

Значну увагу в розділі приділено аналізові сутності та функцій державної стратегії. Зазначається, що державна стратегія - це з одного боку визначення владою головних, етапних цілей державної політики, а з другого - система конкретних політичних рішень та організаційних заходів, спрямованих на досягнення цих цілей. У загально-теоретичному аспекті державна стратегія осмисленням ціннісного та онтологічного базису існування народу, нації, держави в історично-часовому просторі. Прагматичний сенс цього виміру полягає в тому, що він дозволяє підійти до вивчення соціального буття як до управлінського процесу, спрямованого в майбутнє.

Важливе місце відведено стратегічній проблемі сучасної державної політики в Україні - теоретичним і практичним аспектам проведення адміністративної реформи. Доводиться, що адміністративна реформа автоматично не приречена на успіх. Адже її активним “агентом упливу” певною мірою залишається чиновник старого, командно-адміністративного гарту. Логічно актуалізується питання щодо компетентності, психологічної і моральної придатності членів визначених робочих органів запровадження адміністративної реформи в центрі та на місцях.

У розділі також аналізуються актуальні аспекти державної політики - принципи й форми розвитку взаємодії на вищому рівні двох гілок влади - законодавчої і виконавчої, а саме: Парламенту й Уряду України. Йдеться про те, яким чином розвиток взаємодії між структурами Верховної Ради з одного боку і Кабінету Міністрів України - з другого, має стати потужнішим каталізатором процесу законотворення та реалізації державних економічних і соціальних програм.

Важливою ланкою взаємодії виконавчої та представницької гілок влади є поєднання зусиль у виробленні та узгодженні концепцій пріоритетних законопроектів та урядових рішень щодо найважливіших аспектів життя країни, а також гармонізація стосунків між цими взаємозалежними гілками влади. У розділі містяться рекомендації та пропозиції щодо налагодження конструктивної взаємодії Парламенту й Уряду України; визначаються принципи й напрями підвищення результативності такої взаємодії.

Дисертант робить предметом дослідження один із нових складових елементів ефективності державної політики, а саме - інститут політичної експертизи, що активно поширюється у високорозвинених демократичних країнах світу як об’єктивна потреба спеціалізованого аналізу державної політики за умови, коли остання стає більш складною і багатовекторною. Обгрунтовується висновок, що без висококомпетентного оцінювального аналізу та виважених прогностичних висновків політичних експертів щодо можливих прямих і побічних наслідків задіяних державних програм, різних політичних чинників сьогодні важко уявити ефективну діяльність урядів, законодавчих структур, упливових політичних партій, промислово-фінансових груп тощо.

У розділі робиться висновок про доцільність(шляхом налагодження спеціальної підготовки й перепідготовки) формування в нашій країні корпусу політичних експертів, у тому числі для підвищення компетентності суб’єктів регіональної державної політики.

В И С Н О В К И

Результати дослідження даної дисертаційної теми узагальнено наступними концептуальними положеннями:

1.Новітня політична історія України, її сьогодення свідчать про суперечливий, проте загалом висхідний процес соціального поступу, що зазвичай притаманно кожній історично перехідній добі, коли відбувається зміна парадигми суспільного розвитку країни. Прискорений рух до ліберальної моделі ринкової економіки виявився ілюзією. Вихід бачиться в поетапному здійсненні цілеспрямованої, науково обгрунтованої програми виходу з кризи, суть якої полягає в поєднанні регулюючого впливу державних органів на економіку з паралельним поглибленням соціального змісту ринкових відносин. Державна політика нашої країни не може зараз повною мірою базуватися на канонах Західної демократії, оскільки Україна поки що знаходиться на етапі завершення формування фундаменту правової держави й зробила лише перші кроки до утвердження підвалин громадянського суспільства.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

А Н О Т А Ц І Я

Кучеренко О.О. Державна політика: теоретико-методологічні засади дослідження процесу формування та здійснення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 - теорія та історія державного управління. - Українська Академія державного управління при Президентові України, Київ, 2001.

У дисертації розглядаються актуальні теоретичні й методологічні проблеми аналізу державної політики, важливі для обгрунтування комплексної наукової програми реформування українського суспільства. Докладно аналізуються різноманітні концептуальні підходи, наявні в сучасній зарубіжній і вітчизняній науковій літературі щодо розуміння сутності та умов формування й ефективного здійснення державної політики.

У роботі досліджено засади державної стратегії на реформаційному етапі розвитку України; визначено змістовні, структурні й функціональні особливості державної політики, котра має базуватися на імперативах і закономірностях системної трансформації суспільства. Доводиться необхідність розробки методик планування й здійснення соціально важливих акцій державної політики, передусім у формах солідарного співробітництва структур різних гілок влади як між собою, так і з громадсько-політичними об’єднаннями, ЗМІ, іншими самодіяльними соціальними групами.

Ключові слова: державна політика, державна стратегія, державне управління, аналіз політики, організаційно-нормативна система, соціальна трансформація, теоретична модель, владні структури, адміністративна реформа.

А Н Н О Т А Ц И Я

Кучеренко О.О. Государственная политика: теоретико-методологические основания исследования процесса формирования и проведения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.01 - теория и история государственного управления - Украинская Академия государственного управления при Президенте Украины, Киев, 2001.

В диссертации рассматриваются актуальные теоретические и методологические проблемы аналаза государственной политики, важные для обоснования комплексной научной программы формирования украинского общества. Основательно проанализированы имеющиеся в зарубежной и отечественной научной литературе различные концептуальные подходы к пониманию сущности и формирования условий эффективного проведения государственной политики.

В работе исследованы основания государственной стратегии на реформацинном этапе развития Украины; определены содержательные, структурные и функциональные особенности государственной политики, которая должна базироваться на императивах и закономерностях системной трансформации общества. Обосновывается необходимость разработки соответствующих методик планирования и претворения в жизнь социально важных акций государственной политики, прежде всего в формах солидарного сотрудничества структур разных ветвей власти как между собой, так и с общественно-политическими объединениями, СМИ, другими самодеятельными социальными группами.

Ключевые слова: государственная политика, государственная стратегия, государственное управление, анализ политики, организационно-нормативная система, социальная трансформация, теоретическая модель, структуры власти, административная реформа.

S U M M A R Y

Kucherenko O.O. Public policy: theoretical and methodological foundations of the analysis of formation and implementation process. - Manuscript.

This Thesis for a Candidate of Science on Public Administration on the speciality 25.00.01 - theory and history of State Administration. - The Ukrainian Academy of State Administration, Office the President of Ukraine, Kyiv, 2001.

The dissertation deals with theoretical and methodological problems of public policy analysis, important for grounding of complex scientific model of state management. Different approaches in foreign and native scientific literature about the interpretation of essence and conditions for effective implementation of public policy are thoroughly investigated.

The work contains foundations analysis of the government strategy at present reformation stage in Ukraine, there’ve been determined content, structural and functional trends of public policy, which must be grounded on imperatives and laws of the system transformation of the society. The author proves practical efficiency of proper methods in planning and implementation of important public policy actions, first of all in forms of cooperation of different authority branches between each other as well as with political parties, mass media, other community structures.

Key words: public policy, state strategy, government agencies, political analysis, management-standard system, social transformation, theoretical model, authority structures, administrative reform.