НАЦІОНАЛЬНА ГІРНИЧА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

КРУК СВІТЛАНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 339.137

ФАКТОРИ ТРАНСФОРМАЦІЇ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

08.01.01 – Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії та основ підприємництва Національної гірничої академії України Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ).

Науковий керівник:

доктор економічних наук, доцент ПЕТРУНЯ Юрій Євгенович,

Національна гірнича академія України (м. Дніпропетровськ), професор

кафедри економічної теорії та основ підприємництва.

Офіційні опоненти:–

доктор економічних наук, професор РАДІОНОВА Ірина Федорівна, Інститут економіки та права “КРОК” (м. Київ), проректор з наукової та науково–методичної роботи, завідувач кафедри економічної теорії;–

кандидат економічних наук, доцент ОСЕЦЬКИЙ Валерій Леонідович, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, докторант кафедри інноваційного менеджменту та підприємництва.

Провідна установа:

Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії.

Захист відбудеться “_26_” ____січня___2001 р. о _14_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.08.080.01 у національній гірничій академії України за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 19, кім. 1 / 107.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці національної гірничої академії за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 19.

Автореферат розісланий “_25_” ___грудня__ 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Грідін О. П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність теми. Як свідчить світовий досвід, становлення повноцінної ринкової економіки неможливе без створення ефективного конкурентного середовища, адже конкуренція виступає рушійною силою розвитку національної економіки, окремих галузей та підприємств, забезпечує ефективне використання суспільних ресурсів, вільний вступ на ринки підприємців, наявність у економічних агентів можливостей вибору тощо.

Наявність значного рівня монополізму в окремих галузях української економіки, що був успадкований від системи централізовано–планової економіки, численні намагання з боку окремих суб’єктів господарювання завоювати особливе положення на ринку шляхом відповідної трансформації конкурентного середовища, наявність певних деформацій в умовах розвитку підприємницького сектору української економіки, що негативно впливає на ефективність її функціонування, а також деякі інші обставини, зумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження.

Важлива роль у теоретичному доробку питань конкурентних відносин належить, зокрема, таким відомим у світі економістам, як П. Буагільбер, П. Бернгольц, Ф. Браєр, Л. Вальрас, А. Курно, А. Маршалл, К. Менгер, В. Парето, М. Портер, Дж. Робінсон, А. Сміт, П. Сраффа, Ф. Хайєк, Е. Хойс, Е. Чемберлін, Й. Шумпетер. Аналізу різних аспектів конкурентних відносин у перехідній економіці, зокрема, визначенню рівня монополізму на окремих ринках, становленню конкурентних відносин в окремих галузях економіки, захисту від недобросовісної конкуренції, аналізу антимонопольного законодавства, присвячені праці ряду українських економістів. Серед них можна виділити роботи А. Гальчинського, В. Геєця, І. Головача, І. Дахно, А. Задої, М. Мниха, С. Мочерного, Ю. Пахомова, О. Шниркова, М. Якубовського та деяких інших спеціалістів. Проте, незважаючи на наявність певного наукового доробку, в сучасній вітчизняній економічній науці поки що не представлені спеціальні дослідження трансформаційних процесів у конкурентному середовищі перехідної економіки, визначення, зокрема, їх основних передумов та факторів.

Недостатня теоретична розробленість проблеми, її практична значущість в сучасних умовах України обумовили вибір мети та логіку побудови дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведені дослідження виконувалися в межах науково–дослідної роботи Національної гірничої академії України, за планом Міністерства освіти і науки України, за темою “Розробити методологію підвищення конкурентоздатності гірничовидобувних корпорацій шляхом управління комерційним ризиком (на прикладі вугільної промисловості)”, номер державної реєстрації № 0100U001823. Автором представлено висновки щодо факторів економічного та неекономічного походження, які впливають на поточний стан та зміни в конкурентному середовищі в галузі, дієвості певних методів та інструментів державного регулювання конкурентних відносин.

Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні факторів, що зумовлюють стан і трансформацію конкурентного середовища як анти– так і проконкурентного характеру в економіці України, з’ясуванні основних шляхів та інструментів досягнення відповідних конкурентних змін, розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання конкурентних відносин. При цьому увага акцентується на найбільш типових для сучасної української економіки трансформаційних процесах – модифікації монополістично конкурентного середовища в олігопольне (антиконкурентна трансформаційна спрямованість) та, навпаки, олігопольного – в монополістично конкурентне середовище (проконкурентна трансформаційна спрямованість).

Досягнення поставленої мети в дисертаційному дослідженні реалізується через вирішення наступних задач:

–

–

–

–

–

Об’єктом дисертаційного дослідження є відносини економічного суперництва, що мають місце між суб’єктами господарювання у сучасній економіці України.

Предметом дисертаційного дослідження є трансформаційні процеси, що відбуваються в конкурентному середовищі сучасної української економіки – як анти–, так і проконкурентної спрямованості.

Методологія дослідження грунтується на загальнонаукових методах пізнання, а саме: методи узагальнення та синтезованого осмислення наукового доробку зарубіжних та вітчизняних вчених дозволили дослідити, зокрема, сутність та природу конкурентних відносин; за допомогою методів індукції та дедукції визначено, зокрема, найсуттєвіші фактори, що впливають на поточний стан конкурентного середовища в Україні; метод порівняння використано при дослідженні типів конкурентного середовища; методи аналізу і синтезу дозволили дослідити чинники поточного стану та тенденції розбудови конкурентного середовища; методи абстракції, побудови графіків, схем, таблиць, формалізації дозволили, зокрема, визначити основні причини, шляхи та інструменти трансформаційних змін у конкурентному середовищі.

Матеріалами для дослідження стали законодавчі та інші державні нормативні акти, звіти, інструктивні та методичні положення Антимонопольного комітету України та його територіального відділення у Дніпропетровській області, статистичні матеріали, первинні дані підприємств, вітчизняні та зарубіжні монографічні і періодичні видання з проблем конкурентних відносин.

Наукова новизна одержаних результатів та особистий внесок автора в узагальненому вигляді полягають у розкритті закономірностей трансформації конкурентного середовища у перехідній економіці, визначенні системи факторів трансформації, наслідків їх дії, що знайшло відображення в отриманні таких конкретних нових наукових рішень:

–

–

–

–

–

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що одержані результати дисертаційного дослідження можуть бути використані:

–

–

–

–

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційної роботи доповідалися на міжнародній науково–практичній конференції “XXI ст. – проблеми і перспективи освоєння родовищ корисних копалин” (м. Дніпропетровськ, 1998 р.), на міжнародній науково–практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації” (м. Дніпропетровськ, 1999 р.), на міжвузівській науково–практичній конференції “Передумови активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 2000 р.), на всеукраїнській науково–практичній конференції “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні (м. Дніпродзержинськ, 2000 р.), на всеукраїнській науково–практичній конференції “Економіка України: стратегія відродження і трансформаційні перетворення (м. Київ, 2000 р.), на всеукраїнській науково–практичній конференції “Підприємництво в умовах трансформації економіки України” (м. Київ, 2000 р.), на засіданнях та наукових семінарах кафедри економічної теорії та основ підприємництва Національної гірничої академії України.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені у 11 публікаціях загальним обсягом 3,6 обл.–вид. арк., у тому числі 7 статтях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 4 публікаціях у збірниках матеріалів науково–практичних конференцій. Загальний обсяг частки дисертанта в опублікованих працях становить 3,2 обл.–вид. арк.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що містять шість параграфів, висновків, списку використаних джерел. Вона викладена на 179 сторінках, містить 15 таблиць та 11 рисунків. Список використаних джерел складається із 120 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ роботи – “Конкурентне середовище в економічній системі: зміст, умови формування та еволюції в Україні” – присвячений розгляду сутності та основних чинників конкурентного середовища, аналізу особливостей сучасного стану конкурентних відносин у перехідній економіці України.

Ефективне функціонування економіки, заснованої на ринкових засадах, неможливе без наявності розвиненого конкурентного середовища. Саме конкуренція виступає у такій системі ефективним координаційним інструментом, дійовим механізмом відтворення ринкової рівноваги, узгодження економічних інтересів різних суб’єктів. У цілому, можна визначити такі функції конкуренції в економічній системі: регулююча, контролююча та стимулююча. Регулююча функція конкуренції пов’язана із забезпеченням збалансованого економічного розвитку, адекватності структури суспільного виробництва структурі суспільних потреб. Конкуренція може розглядатися як важливий фактор розподілу економічних ресурсів, формування ринкової вартості товарів, умов їх обігу, організації підприємницької діяльності. Конкуренція насамперед є результатом певної обмеженості, дефіцитності економічних ресурсів і життєвих благ. Конкуренція і власність, на наш погляд, забезпечують необхідний економічний порядок в умовах лімітної економіки. Контролююча функція конкуренції виявляється, перш за все, в обмеженні та контролі економічної сили окремих суб’єктів господарювання. Крім того, конкуренція повинна розглядатися як своєрідний контролер ефективності підприємницької діяльності, фактор оновлення складу власників капіталу та інших виробничих ресурсів. Конкуренція також генерує дійові стимули для того, аби підтримувати ініціативний характер діяльності, займатися науково-технічним оновленням виробництва, відкриває для економічних агентів реальні можливості вільного вибору господарського маневру, культивує ринковий компонент практичних навичок та знань.

Для кожного економічного суб'єкта конкурентне середовище виступає як зовнішньо обумовлений стан ринку. Тобто воно є певним заданим фактором, сукупністю об’єктивно обумовлених обставин. У той же час, конкурентне середовище не є статичним елементом економічного життя, воно найчастіше є рухомим, у тій або іншій мірі динамічним. Зрозуміло, що темпи, глибина, масштабність змін на конкретних ринках будуть відрізнятися, але саму рухомість конкурентного середовища заперечувати важко. Зазначені зміни є результатом дії певного суб’єктивного чинника, а саме – конкретних суб’єктів господарювання (в окремих випадках – держави). Отже, виходить, що об’єктивний стан (конкурентне середовище) є результатом певних суб’єктивних дій окремих економічних агентів.

Конкурентне середовище може розглядатися як фіксація можливостей, сили впливу окремих економічних суб'єктів на загальні умови обігу товарів на даному ринку. Конкурентне середовище – це результат і умови взаємодії великої кількості суб’єктів ринку, а також певного зовнішнього (державного) впливу на умови економічної діяльності, що визначають відповідний рівень економічного суперництва і можливості впливу окремих економічних агентів на загальну ринкову ситуацію. Конкурентне середовище є сукупністю відносин суперництва між економічними суб'єктами, що виникають у зв’язку з виробництвом і реалізацією (придбанням) благ.

Внаслідок певних дій окремих господарюючих суб’єктів конкурентне середовище може модифікуватися. Проведений аналіз свідчить про посилення в 1990-х рр. конкуренції в українській економіці в цілому. Поява великої кількості нових підприємств, помітна лібералізація імпорту, приватизація підприємств, вихід на вітчизняний економічний простір нерезидентів – усе це створило нову економічну ситуацію. Збільшення пропозиції товарів і послуг та зменшення платоспроможного попиту сформували умови, в яких конкуренція стала в багатьох випадках звичним елементом. Згідно офіційних даних, кількість видів продукції та послуг складає понад 20 тис. найменувань, серед них питома вага товарів і товарних груп, ринки яких є монополізованими, не перевищує 4%. Проте, реальна вага монополізованих галузей в економіці України є значно вищою, ніж частка товарних груп, ринки яких є монополізованими. За статистичними даними 1999 р., валовий доход від реалізації продукції підприємств найбільш монополізованих галузей економіки (залізничний і трубопровідний транспорт, зв’язок, житлово–комунальне господарство, електроенергетика, чорна та кольорова металургія, хімічна та нафтохімічна промисловість, машинобудування та металообробка) можна оцінити приблизно у 37–38% від загальної вартості реалізованої в Україні продукції.

Треба визнати, що в сучасній економіці України значна роль належить великим підприємствам слабоконкурентних галузей. Внаслідок того, що такі суб’єкти володіють значною фінансовою і ринковою владою, вони мають реальні можливості диктувати свої умови на ринку і реалізовувати свою монопольну владу шляхом насамперед відповідної цінової політики (встановлення монопольно високих і дискримінаційних цін), від чого втрати несуть споживачі. Сумарна частка зазначених дій у період 1995–1999 рр. коливається в межах 48–67% від загальної кількості випадків зловживань монопольним становищем, зареєстрованих АМК України.

Серед причин, що стримують розвиток конкурентного середовища в економіці України, треба насамперед відзначити низький платоспроможний попит населення, масове поширення посередницької діяльності з використанням бартерних схем розрахунків, встановлення низьких закупівельних цін (насамперед на сільськогосподарську продукцію) впливовими інституційними суб’єктами попиту, недобросовісну поведінку з боку окремих суб’єктів, намагання створити вхідні бар’єри, як економічного так і адміністративного характеру, аби обмежити (унеможливити) вхід у галузь нових конкурентів. Особливу проблему для конкурентних відносин складають адміністративні бар’єри, що здебільшого виникають внаслідок неправомірних дій насамперед органів місцевої влади. Недостатня розвиненість конкурентного середовища в Україні є також наслідком наявності істотних бар’єрів на шляху виходу суб’єктів господарювання з певних ринків, переорієнтації господарської діяльності, що обумовлюється високими соціальними витратами реструктуризації підприємств, санації або закриття неефективних підприємств, недостатньою мобільністю ресурсів, зокрема, робочої сили.

У роботі виділяються як економічні, так і неекономічні чинники, що впливають на поточний стан та можливості еволюції конкурентного середовища в економіці. До економічних чинників віднесено: кількість та поведінку споживачів; кількість та поведінку конкурентів; кількість та поведінку постачальників; кількість та поведінку посередників; державну політика в сфері регулювання конкуренції.

Для ринків важливим є не тільки кількісні параметри представництва споживачів, але й їх купівельна спроможність. В Україні в цілому спостерігається зниження як кількості споживачів, так і рівня їх купівельних можливостей. Відбуваються значні зміни у споживацькій поведінці, що призводить, зокрема, до зниження рівня конкуренції на ринках якісних, більш дорогих товарів.

Кількість конкурентів на ринку залежить насамперед від висоти вхідних бар'єрів - економічних та адміністративних. До перших треба віднести: рівень витрат на виробництво, що склався в галузі; ступінь товарної диференціації продукції; обсяг інвестицій, необхідний для створення нового виробництва; канали розповсюдження продукції; захищеність виробництва спеціальними правами; наявність висококваліфікованого персоналу; доступність джерел сировини та матеріалів. Адміністративні бар'єри в українській економіці найчастіше виникають внаслідок відповідних дій органів державного управління, зокрема місцевих (певним підтвердженням актуальності цієї проблеми є збільшення кількості суб’єктів господарювання, що займають монопольне становище на регіональних ринках, - з 1542 у 1995 р. до 3016 у 1999 р.).

Постачальники впливають на конкурентну ситуацію в галузі головним чином за допомогою двох засобів - цін та якості своїх товарів. Досить суперечливою є роль посередників. Їх діяльність нерідко призводить до послаблення конкуренції. Посередники, використовуючи бартерні схеми, отримують можливість встановлення занижених цін реалізації продукції, внаслідок чого продукція первинного виробника стає дорожчою, ніж у посередника. Це призводить до неконкурентоспроможності виробника, окремі підприємства не витримуючи такої конкуренції виходять з бізнесу і відбувається відповідне зниження рівня конкурентності ринкового середовища.

У роботі також докладно проаналізовано вплив неекономічних факторів на стан конкурентного середовища в Україні. Серед них виділено демографічні (динаміка чисельності населення, зміни в його структурі), природні, або ресурсно-екологічні (умови забезпечення найважливішими економічними ресурсами, суспільні екологічні нормативи), науково-технічні (глибина, темпи, умови інноваційних новостворень), політичні (особливості законодавчих процесів, діяльності державних установ та впливових суспільних груп), культурні (основні цінності, пріоритети, традиції) чинники. У дослідженні відзначається, що зазначені фактори діють опосередковано і неоднозначно.

Глибоке вивчення стану конкурентного середовища передбачає визначення основних критеріїв (параметрів) його оцінки. На наш погляд, необхідно брати до уваги, по-перше, такий параметр, як представництво конкурентів на ринку. Кількісні оцінки останнього повинні виходити не стільки з кількості підприємств, скільки з характеру розподілу між ними ринкових часток. Зокрема, про незначне представництво можна говорити тоді, коли існує небагато підприємств, які мають значні ринкові частки. По-друге, важливе значення має точне визначення товарних меж ринку, ступеня ідентичності або диференційованості продукції. При вирішенні цього питання доцільно, на наш погляд, спиратися на результати аналізу перехресної еластичності попиту на відповідні товари. По-третє, необхідно також правильно визначати географічні межі ринку. У роботі пропонується доповнити відповідні офіційні методики врахуванням наступних факторів: сфера використання товарів; наявність альтернативних товарів; розмір додаткових витрат по доставці товарів; періодичність купівлі товарів.

У другому розділі – “Трансформаційні процеси у конкурентному середовищі: передумови, напрямки, способи здійснення та регулювання” – досліджено причини трансформації конкурентного середовища про– та антиконкурентної спрямованості, визначено основні шляхи та інструменти трансформацій, обгрунтовано напрямки вдосконалення державного регулювання конкурентних відносин та їх змін.

Традиційно в економічній літературі зміни в умовах конкуренції пов’язуються переважно з розвитком процесів концентрації виробництва у всіх її формах. При цьому аналіз змін, як правило, ведеться під кутом зору зниження рівня конкуренції. У дисертаційній роботі насамперед визначається два можливих напрямки трансформації конкурентного середовища – проконкурентна та антиконкурентна трансформація. У першому випадку спостерігається зменшення можливостей впливу на загальну ринкову ситуацію з боку окремих суб’єктів господарювання, відбувається, так би мовити, розмивання (дроблення) ринкової влади (впливу), у другому – навпаки. У сучасних умовах можна спостерігати обидва ці процеси. При цьому, особлива увага повинна бути приділена процесам трансформації конкурентного середовища антиконкурентної спрямованості, бо саме вони становлять небезпеку, в ряді випадків – дуже серйозну, для ефективності національної економіки, можливостей її подальшого розвитку.

Серед основних причин трансформації конкурентного середовища антиконкурентного характеру мікроекономічного походження у роботі виділяються та детально аналізуються наступні: намагання з боку окремих суб’єктів ринку подолати низький рівень рентабельності, прибутковості виробництва; незначна влада на ринку та намагання збільшити її; високий рівень інтенсивності конкуренції; високий ступінь ризику; загроза банкрутства; неспроможність менеджерів окремих підприємств ефективно діяти в нових економічних умовах; низький ринковий потенціал підприємств; бажання конкурувати на міжнародних ринках.

Найбільш важливими причинами, що викликають трансформацію конкурентного середовища антиконкурентного характеру та мають макроекономічне походження, у роботі визначаються: стагнація окремих галузей економіки; значний рівень інфляції та загальної фінансової нестабільності; значна частка тіньового бізнесу; тривала відсутність економічного зростання; структурна незбалансованість економіки; недостатня готовність органів державної влади в повній мірі протидіяти монополізації; недосконалість законодавчих актів; особливості загальноекономічного розвитку.

Антиконкурентні процеси можуть відбуватися в будь–якій країні незалежно від рівня її економічного розвитку. Однак у країнах з перехідною економікою інтерес до здійснення таких змін з боку окремих економічних суб'єктів є особливо високим, що пов'язано зі специфікою і проблемністю суспільних трансформаційних процесів. Негативні наслідки концентрації ринкової влади проявляються головним чином у зловживанні з боку відповідних структур своїм особливим положенням на ринку, що створює проблеми як споживачам (цінові та інші), так і підприємствам, які представлені на цьому ринку або мають бажання увійти на нього (наявність продуманої, сильної антиконкурентної політики, створення перепон для входу на ринок, інші). Треба зазначити, що в окремих випадках концентрація ринкової влади може мати своїми наслідками збільшення обсягів і підвищення рівня дослідницьких робіт, перехід на новий рівень перепідготовки кадрів, проведення масштабних структурних змін на підприємствах тощо.

Сучасна економічна практика, зокрема українська, дає й непоодинокі приклади зворотної трансформації - проконкурентної. Дослідження у роботі процесів проконкурентної трансформації конкурентного середовища дозволило виділити та детально проаналізувати ряд причин мікро- та макроекономічного походження, що зумовлюють такі зрушення. Серед основних причин мікроекономічного походження виділено: сприятлива для продавців кон’юнктура ринку, що виражається у значному попиті на товари при недостатньому рівні пропозиції; низькі бар’єри вступу на окремі ринки, можливість здійснення не дуже значних початкових капіталовкладень; зростання кількості суб’єктів підприємницької діяльності, особливо малих підприємств (за останні шість років кількість малих підприємств у промисловості України зросла більше ніж у 6 разів); поширення технологічних знань. Найбільш конкурентними, внаслідок проконкурентних трансформаційних змін, в українській економіці стали торгівля, громадське харчування, окремі сектори переробної галузі тощо. Певним підтвердженням наявності проконкуретних змін в економіці України є й зменшення кількості підприємств, що займають монопольне становище на загальнодержавних ринках, - з 482 у 1995 р. до 376 у 1999 р., а також зменшення кількості загальнодержавних товарних ринків, на яких діють монополісти, – відповідно, з 756 до 583.

Основними макроекономічними причинами, що зумовлюють трансформацію конкурентного середовища проконкурентної спрямованості у роботі визначаються: посилення відкритості національної економіки; руйнування адміністративних обмежень у міжрегіональній міграції товарів; прийняття та реалізація приватизаційних програм; зняття або зменшення адміністративних бар’єрів вступу суб’єктів господарювання на певні товарні ринки.

Таким чином, внаслідок дії ряду причин, конкурентне середовище, зокрема в перехідній економіці України, може трансформуватися як в про– так і в антиконкурентному напрямку. Досягнення загальної проконкурентної трансформації конкурентного середовища є особливо важливим для перехідної економіки, бо саме від цього значною мірою залежить рівень ефективності тієї ринкової системи, що вибудовується в країні. Що ж стосується антиконкурентних трансформаційних змін, то вони повинні знаходитися в полі зору, в полі впливу органів державної влади.

У сучасних умовах спостерігається значне різноманіття щодо шляхів здійснення перетворень у конкурентному середовищі, сама їх реалізація набула більш складного, у багатьох випадках прихованого, характеру. Одним з можливих шляхів трансформації конкурентного середовища є концентрація виробництва, яка розглядається у роботі як збільшення обсягів економічних ресурсів і обсягів виробництва певної продукції, що знаходяться під управлінським контролем певного економічного суб’єкта. Особливого поширення в Україні набуло розширення контролю через набуття у власність або отримання в управління корпоративних часток (акцій, паїв) суб’єктів господарювання. Можна сказати, що воно стало домінуючою формою - в 1998 р. та 1999 р. питома вага такого способу склала, відповідно, 66 % та 55% від загальної кількості зареєстрованих державою випадків економічної концентрації. Отже, пряме та опосередковане набуття прав корпоративного контролю можна визнати основними інструментами розширення підприємницького контролю над економічними ресурсами і виробничими результатами.

Іншим шляхом трансформації конкурентного середовища є проведення певної цінової політики. Досить поширеними в Україні інструментами цінової політики є встановлення дискримінаційних цін по відношенню до аутсайдерів за рахунок штучного створення зони надлишку продукції, а також диспаритету цін за допомогою монопольно високих і монопольно низьких цін, рівні яких віддаляються один від одного подібно лезам ножиців (прикладами може бути діяльність певних металургійних та обробних підприємств, впливових посередницьких структур, що реалізують товарообмінні схеми для українських сільськогосподарських виробників).

Досить розповсюдженим засобом здійснення трансформаційних зрушень у конкурентному середовищі є недобросовісна конкуренція. Основні типи такої конкуренції в роботі представлено, як: економічний шпіонаж; підробка продукції конкурентів; корупція, незаконні платежі. Їх аналіз передбачає виявлення відповідних інструментів. Як показує дослідження, найбільш поширеним серед інструментів проведення недобросовісної конкуренції в Україні в останні роки стабільно залишається неправомірне використання ділової репутації господарського суб’єкта (наприклад, у 1999 р. його частка склала 44% від загальної кількості порушень, що зафіксовано як види недобросовісної конкуренції). Треба зазначити, при цьому, що контроль і встановлення державою фактів недобросовісної конкуренції потребує серйозного вдосконалення (про це, зокрема, свідчить те, що в 1998-1999 рр. не було зафіксовано жодного факту таких досить відомих проявів недобросовісної конкуренції, як підкуп співробітників продавців, продаж товарів з примусовим асортиментом тощо).

Серед інших шляхів здійснення перетворень у конкурентному середовищі в роботі виділено і докладно проаналізовано такі: володіння патентами, авторськими правами, ліцензіями; цілеспрямоване погіршення економічного становища конкурентів неціновими методами; проведення обмежувальних (антиконкурентних) узгоджених дій; застосування відверто кримінальних способів витіснення конкурентів з ринку.

Дослідження показують, що саморегулівні можливості ринку щодо відтворення та розвитку конкуренції є досить обмеженими. І, напевно, найменший потенціал ринку виявляється в цьому плані в перехідній економіці. Державний вплив на стан конкурентного середовища є абсолютно необхідним, він передбачає використання як адміністративних (прямих), так і економічних (непрямих) методів регулювання.

За характером використання методів державного впливу на конкурентні відносини можна визначити власне антимонопольну державну політику і конкурентну (превентивну) державну політику. Перша з них передбачає заходи боротьби, заходи зменшення рівня монополізації. Друга – це політика контролю, політика активного попередження появи на ринках суб’єктів, що володіють монопольною або значною ринковою владою. У роботі відзначається, що домінування першої є зрозумілим, логічним для початкового етапу ринкової трансформації економічної системи. У теперішніх же умовах держава повинна переорієнтуватися у своїй політиці – суттєво підвищити роль превентивних заходів, зробити їх ключовими у своїй регулятивній діяльності конкурентних відносин в економіці країни.

У цілому підвищення ефективності державного регулювання конкурентних відносин, на наш погляд, може бути досягнуто, зокрема, шляхом введення порядку обов’язкової публікації оголошень щодо наміру якогось суб’єкта підприємницької діяльності придбати у держави (й не тільки) значного пакету акцій важливого підприємства – з оприлюдненням усіх афілійованих осіб, запровадження конкретної відповідальності суб’єктів господарювання за використання таких форм недобросовісної конкуренції, як поширення недостовірної інформації і підробка продукції, а також відповідальності посадових осіб органів державної та місцевої влади за дискримінацію суб’єктів підприємницької діяльності. Необхідне законодавче визначення таких понять, як економічний шпіонаж, чесні звичаї, товарні знаки та фірмове найменування, врегулювання порядку передачі останнього.

Особливої уваги потребує питання законодавчого регулювання цінової конкуренції, зокрема, таких її аспектів, як сезонний розпродаж та розпродаж за зниженими цінами, демпінгова діяльність, знижки з прейскурантних цін тощо. Нам вважається за доцільне внести відповідні доповнення до Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”.

В аспекті непрямого впливу держави на стан конкурентного середовища на особливу увагу заслуговують зовнішньоекономічна політика (необхідно ефективно поєднати політику перехідного протекціонізму з політикою лібералізації – диференційовано по відношенню до різних галузей економіки), інвестиційна та грошово-кредитна політика (стимулювати розвиток діючих структур та вхід на ринки нових), фіскальна політика (помірне податкове навантаження, ефективне поєднання його рівнозначності з використанням функціональних податкових знижок, спрямованих насамперед на стимулювання інвестиційної активності).

Ці та інші, представлені у роботі, практичні рекомендації відображають певні результати дослідження актуальних проблем удосконалення діючого антимонопольного законодавства, державних підходів щодо регулювання конкурентних відносин у перехідній економіці України та відповідних змін у конкурентному середовищі.

ВИСНОВКИ

Дисертація є завершеною науковою роботою, в якій вирішена задача визначення основних причин, шляхів та інструментів, що зумовлюють трансформацію конкурентного середовища як анти–, так і проконкурентного характеру в економіці України. До найбільш важливих наукових результатів дослідження треба віднести:

- конкурентне середовище по відношенню до окремого суб’єкта є зовнішньо обумовленим станом ринку, певною сукупністю об’єктивно заданих обставин. Конкурентне середовище є рухомим, у тій або іншій мірі динамічним елементом. Темпи, глибина, масштабність змін, як результату дії конкретних суб’єктів господарювання (в окремих випадках – держави), на конкретних ринках є різними. Конкурентне середовище – це результат і умови взаємодії великої кількості суб’єктів ринку, а також певного зовнішнього, державного впливу на умови економічної діяльності, що визначають відповідний рівень економічного суперництва і можливості впливу окремих економічних агентів на загальну ринкову ситуацію;

- основні чинники, що обумовлюють поточний стан конкурентного середовища, треба поділити на економічні та неекономічні. До економічних факторів доцільно віднести такі: кількість та поведінка споживачів, конкурентів, постачальників, посередників; державна політика в сфері регулювання конкуренції. До неекономічних - демографічні; природні; політичні; культурні та науково–технічні. У конкурентному середовищі української економіки в цілому спостерігається тенденція до розвитку, проте вона не є достатньо стійкою, у динаміці дії зазначених факторів відбивається загальна нестабільність трансформаційної економіки. Конкурентне середовище в Україні є доволі фрагментарним, рухомим, його окремі складові важко піддається прогнозуванню;

- у конкурентному середовищі перехідної економіки досить активними є трансформаційні процеси. Трансформації у конкурентному середовищі – це модифікації конкурентно-ринкового механізму як в про–, так і в антиконкурентному напрямку. Масштабні та глибокі проконкурентні трансформації є обов’язковою умовою побудови ефективного ринкового середовища в країні, досягнення найважливіших цілей суспільних трансформаційних процесів. Антиконкурентні трансформації у конкурентному середовищі потребують посиленої уваги з боку держави, наявності та застосування ефективних інструментів протидії цим процесам;–

причини, фактори проконкурентних трансформаційних процесів мають мікро- та макроекономічне походження. Серед мікроекономічних чинників доцільно виділяти такі: сприятлива для продавців кон’юнктура ринку; низькі бар’єри вступу на окремі ринки та невисокі капіталовкладення; зростання кількості суб’єктів підприємницької діяльності; поширення технологічних знань. Макроекономічні чинники представлені наступними: посилення відкритості національної економіки; руйнування адміністративних обмежень у міжрегіональній міграції товарів; прийняття та реалізація приватизаційних програм; зняття або зменшення адміністративних бар’єрів вступу суб’єктів господарювання на товарні ринки;–

серед основних причин трансформації конкурентного середовища антиконкурентної спрямованості також доцільно виділити причини мікро– та макроекономічного походження. До перших можна віднести: намагання з боку окремих суб’єктів подолати низький рівень рентабельності, прибутковості виробництва; незначна влада на ринку та намагання збільшити її; високий рівень інтенсивності конкуренції; високий ступінь ризику; загроза банкрутства; неспроможність окремих менеджерів ефективно діяти в нових економічних умовах; низький ринковий потенціал підприємства; бажання конкурувати на міжнародних ринках. До макроекономічних: стагнація окремих галузей економіки; досить високий рівень інфляції та фінансової нестабільності; значна частка тіньового бізнесу; тривала відсутність економічного зростання; структурна незбалансованість економіки; недосконалість законодавчих актів; особливості загальноекономічного розвитку та деякі інші;

- основними шляхами та інструментами, за допомогою яких здійснюються трансформаційні перетворення у конкурентному середовищі є, зокрема, такі: здійснення концентрації виробництва, проведення певної цінової політики, проведення антиконкурентних узгоджених дій, поширення недобросовісної конкуренції, кримінальні способи витіснення конкурентів з ринку;

- державне регулювання конкурентних відносин повинне доповнювати, певним чином коригувати ринкове саморегулювання. Державне регулювання є поєднанням прямих і непрямих методів впливу. У теперішніх умовах української економіки доцільно змінити акценти, суттєво збільшити увагу до превентивних заходів державного впливу. Законодавча база конкурентної політики держави повинна бути розширена і поглиблена. Посилення результативності економічного впливу потребує удосконалення і ефективного поєднання зовнішньоекономічної, інвестиційної, грошово-кредитної та фіскальної політики.

У результаті дослідження актуальних проблем конкурентних відносин в Україні запропоновано практичні рекомендації щодо удосконалення державного регулювання конкурентних відносин, покращання стану конкурентного середовища.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

Особистий внесок здобувача до праць, опублікованих із співавторами: [4] – аналіз процесів економічної концентрації, визначення чинників мікро– та макроекономічного походження, що зумовлюють трансформацію конкурентного середовища в економіці України; [6] – визначення основних шляхів трансформаційних змін у конкурентному середовищі перехідної економіки; [9] – визначення факторів мікроекономічного походження, що впливають на поточний стан конкурентного середовища та можливості його подальшої розбудови в економіці України.

АНОТАЦІЯ

Крук С. О. Фактори трансформації конкурентного середовища в економіці України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. – Національна гірнича академія України, Дніпропетровськ, 2000.

У дисертаційній роботі здійснено комплексне дослідження факторів стану та трансформації конкурентного середовища в економіці України. Розкрито сутність конкурентного середовища, досліджено фактори, що впливають на поточний стан та можливості подальшої розбудови конкурентного середовища в економіці України. Визначено основні причини, що зумовлюють трансформацію конкурентного середовища як анти–, так і проконкурентного характеру в перехідній економіці. З’ясовано основні шляхи та інструменти забезпечення відповідних трансформаційних перетворень. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання конкурентних відносин.

Ключові слова: конкуренція, конкурентне середовище, типи конкуренції, антиконкурентна трансформація конкурентного середовища, проконкурентна трансформація конкурентного середовища, монополія.

АННОТАЦИЯ

Крук С. А. Факторы трансформации конкурентной среды в экономике Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 – экономическая теория. – Национальная горная академия Украины, Днепропетровск, 2000.

В диссертации осуществлен комплексный анализ факторов состояния и трансформации конкурентной среды, в частности, раскрыты сущность и особенности конкурентной среды в условиях переходной экономики Украины, определены факторы, которые влияют на текущее состояние и условия эволюции конкурентной среды, рассмотрены причины, которые обуславливают трансформацию конкурентной среды как анти–, так и проконкурентной направленности, выявлены основные пути и инструменты обеспечения соответствующих трансформационных изменений.

Конкурентная среда рассматривается как результат и условия взаимодействия большого количества субъектов рынка, а также определенного внешнего, государственного влияния на условия экономической деятельности, которые определяют соответствующий уровень экономического соперничества и возможности воздействия отдельных экономических агентов на общую