Сумський державний університет

Карпіщенко Тетяна Олексіївна

УДК 502.33.001.76

Економічний механізм інновацій екологічної

спрямованості

спеціальність: 08.08.01 - Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища

Автореферат дисертації на здобуття

наукового ступеня кандидата економічних наук

Суми - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в сумському державному університеті, Міністерство освіти і науки україни

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Боронос Володимир Миколайович,

Сумський державний університет,

завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Москаленко Володимир Петрович,

ВАТ “Сумське науково-виробниче

об’єднання ім. М.В.Фрунзе”,

начальник відділу економіки

кандидат економічних наук, доцент

Дутченко Олег Миколайович,

Українська академія банківської справи,

м. Суми,

доцент кафедри економічної теорії

Провідна установа: Харківський державний економічний університет,

Міністерства освіти і науки України, м. Харків

Захист дисертації відбудеться “_3_”_листопада_2000 року о 14 год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради К 55.051.01

в сумському державному університеті за адресою:

40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2, ауд. М-412

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Сумського державного університету за адресою: м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2

Автореферат розісланий “3” жовтня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Кислий В.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Криза в економіці, що супроводжується збільшенням частини застарілих технологій і обладнання, зниженням рівня модернізації і оновлення основних фондів, веде до зростання інтенсивності експлуатації природних ресурсів, кількості та ризику виникнення аварій і техногенних катастроф, що призводить до поглиблення екологічної кризи. Аналіз еколого-економічних показників національної економіки доводить, що зростання виробництва на існуючій технологічній базі ще більше ускладнить екологічну і як наслідок економічну і соціальну ситуацію в країні. Фахівці вважають, якщо очікуване зростання економіки почнеться при існуючій сьогодні структурі та технології виробництва, то екологічний вплив на 20 - 30 % перевищить відповідні екологічні показники навіть при рівні виробництва початку 90-х років. Якщо ж буде досягнуто показників виробництва докризового рівня, екологічні наслідки для України можуть бути катастрофічними.

Стратегія економічного розвитку України на сучасному етапі повинна полягати в переході від здійснення окремих і навіть комплексних природоохоронних заходів до розробки і реалізації концепції всебічної екологізації суспільного виробництва та інших сфер діяльності, бо науково доведена тісна взаємна обумовленість досягнутого рівня раціоналізації природокористування, якості навколишнього середовища, стану природно-ресурсного потенціалу, з одного боку, та перспектив розвитку економіки, з іншого. Досягнення цієї важливої мети неможливе без прискорення екологізації інноваційної та інвестиційної політики, створення системи державного стимулювання ресурсозберігаючих і природоохоронних розробок, перегляду системи законодавчих актів і приведення їх у відповідність до вимог стратегії сталого розвитку і екологічної безпеки.

Інноваційні проекти екологічної спрямованості потребують досить великих фінансових вкладень. Крім того, економічний ефект від їх реалізації, як правило, менший, ніж від інноваційних проектів в інших сферах діяльності, що робить невигідним вкладання обмежених коштів у ці проекти.

Існуючий економічний механізм відбору, оцінки та фінансування інновацій, капіталовкладень в природоохоронні заходи не враховує специфіки екологічних інновацій, надаючи перевагу інноваціям інших типів.

Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження полягає у необхідності розробки та обґрунтування нового удосконаленого економічного механізму, що забезпечує досягнення економічної привабливості еколого-інноваційних проектів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження входить до державних та регіональних наукових програм та тем:

·

· фундаментальної теми “Економіка сталого розвитку: макро- і мікроекономічні механізми забезпечення” (фінансується Державним фондом фундаментальних досліджень України, №8.4/21);

· держбюджетної теми “Економічна оцінка екологічного ризику з урахуванням впливу на довкілля комплексу різноспрямованих факторів”, (65.01.02.97-99, фінансувалася Міністерством освіти України).

Наукові результати, теоретичні положення та висновки були використані при виконанні науково-дослідних робіт, у тому числі:

· “

· “Розробка господарського механізму охорони та відтворення якості природних вод, атмосферного повітря, земельних ресурсів України” (№02.023.01/001 К-95).

Матеріали дисертаційної роботи впроваджено в навчальний процес Сумського державного університету (дисципліни “Економіка природокористування”, “Інвестування ”, “Інноваційний менеджмент”).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є вдосконалення науково-методичних підходів до економічної оцінки еколого-інноваційних проектів та розробка економічного механізму реалізації екологічних інновацій.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено наступні задачі:

·

· досліджено сутність інновацій і визначено роль та місце еколого-інноваційної діяльності в сфері екологізації виробництва;

· визначено основні класифікаційні ознаки екологічних інновацій;

· конкретизовано принципи побудови економічного механізму екологічних інновацій;

· досліджено та систематизовано джерела фінансування еколого-інноваційної діяльності;

· систематизовано та удосконалено підходи до визначення економічної ефективності еколого-інноваційних проектів;

· розроблено адаптовану до сучасних умов методику оцінки еколого-інноваційних проектів та визначено регулятивну функцію економічних механізмів.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають внаслідок розробки, створення та впровадження екологічних інновацій, а також ефективність зміни економічного механізму управління інноваційним розвитком.

Об‘єктом дослідження є галузеві інноваційні проекти та напрями використання фінансових ресурсів регіональних інноваційних фондів.

Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення теорій економічної оптимізації природокористування і охорони навколишнього середовища, економічної ефективності суспільного виробництва та економічного механізму управління розвитком науково-технічного прогресу. У роботі використані сучасні методи дослідження: системно-структурний - при визначенні класифікаційних ознак екологічних інновацій, порівняльний - при оцінці регулятивних функцій економічних механізмів різних типів; економіко-математичний та статистичний - при чисельному моделюванні інноваційного інвестування з урахуванням еколого-економічної ємності фінансових ресурсів.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

·

· суттєво доповнено класифікаційні ознаки екологічних інновацій та визначено їх взаємодію з розвитком продуктивних сил;

· розроблено оригінальний економічний механізм забезпечення організаційних умов реалізації еколого-інноваційних процесів;

· розроблено нові принципи регулювання інноваційної діяльності з урахуванням екологічних пріоритетів;

· набула подальшого розвитку методика відбору та економічного обґрунтування інноваційних проектів екологічної спрямованості.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані в роботі методичні рекомендації дають змогу забезпечити наукове обґрунтування нового напрямку екологізації виробництва.

У практичній діяльності можуть застосовуватися запропоновані джерела можливого фінансування екологічних інновацій.

Розроблені практичні рекомендації можуть бути використані на різних рівнях управління (народногосподарському, регіональному) для покращання оцінки та відбору екологічних інновацій.

Одержані результати з формування показників економічної оцінки проектів можуть бути використані як державними структурами управління, так і структурами регіонального управління різного рівня, підприємствами та організаціями для покращання оцінки та відбору еколого-інноваційних проектів та раціонального використання фінансових ресурсів.

Особистий внесок здобувача. У роботі 1 за списком опублікованих праць особисто автором визначається місце природоохоронних інновацій у загальній системі інноваційної діяльності.

У роботі 3 за списком опублікованих праць особисто автором запропоновано виділення поняття “еколого-інноваційні процеси” та розкрито його суть.

У роботі 4 за списком опублікованих праць особисто автором досліджено еколого-економічну ситуації в Україні та можливості виходу з кризового стану за допомогою впровадження екологічних інновацій.

У роботі 5 за списком опублікованих праць особисто автором запропоновані шляхи формування економічного механізму в галузі вирішення екологічних та інноваційних проблем.

У роботі 6 за списком опублікованих праць особисто автором запропоновані основні напрямки удосконалення оцінки інновацій у сучасних умовах.

У роботі 7 за списком опублікованих праць особисто автором визначено основні джерела фінансування еколого-інноваційних процесів та запропоновані додаткові нетрадиційні джерела фінансування.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на наукових та науково-практичних конференціях: Міжнародній конференції “Ecology, society, economy” ( Париж, Франція, 1996 р.), Першій всеукраїнській конференції “Теоретичні та прикладні аспекти соціоекології” (Львів, 1996 р.), Тринадцятій щорічній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми економіки природокористування” (Суми, 1996 р.), науково-технічних конференціях викладачів, співробітників та студентів Сумського державного університету (Суми, 1997, 2000 рр.), Міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції АПК” (Суми, 1999 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 робіт (6 статей у збірниках наукових праць, 3 - у збірниках матеріалів конференцій) загальним обсягом 2,47 друк. арк., з яких особисто автору належить 2,2 друк. арк.

Структура і зміст роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Повний обсяг дисертації складає 173 сторінки основного тексту. Дисертація містить 20 таблиць, 10 рисунків, 4 додатки.

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, визначено мету та основні завдання дослідження, охарактеризована наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, відображена апробація результатів дослідження та особистий внесок здобувача.

У першому розділі "Екологічні інновації як інструмент забезпечення екологічної безпеки виробництва” здійснено аналіз еколого-економічної ситуації в Україні та зроблено висновки щодо шляхів її виходу з кризового стану. Головним з них, на думку дисертанта, є впровадження екологічних інновацій. Проведено аналіз існуючих зарубіжних та вітчизняних методологічних підходів до визначення та застосування поняття “інновації”. Визначено поняття екологічних інновацій та похідних від нього “еколого-інноваційні процеси” та “еколого-інноваційна діяльність”, наводиться класифікація екологічних інновацій за окремими ознаками та розкривається їх роль у забезпеченні екологізації виробництва.

У другому розділі “Науково-методичні основи удосконалення економічного механізму розвитку еколого-інноваційної діяльності” розглянуто систему фінансування еколого-інноваційних процесів та розкрито можливість застосування окремих фінансових інструментів.

Розроблено схему прийняття рішень щодо реалізації екологічних інновацій та на основі зарубіжного та вітчизняного досвіду удосконалені методичні підходи до оцінки економічної ефективності інновацій в екологічній сфері.

У третьому розділі “Практичні питання визначення економічної ефективності екологічних інновацій” подаються засади формування організаційно-правових передумов розвитку екологічних інновацій. На прикладі конкретних розрахунків показані особливості застосування запропонованих науково-методичних підходів.

У висновках узагальнено основні результати використання запропонованих науково-методичних підходів щодо оцінки та реалізації еколого-інноваційних процесів.

Додатки містять додаткову інформацію, статистичні дані та розрахунки, що були використані у процесі дослідження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У дослідженні показано, що викликане об`єктивною складністю об`єкта управління (сталий розвиток на інноваційній базі) ринково орієнтоване дроблення процедури прийняття господарських рішень між різними елементами організаційно-управлінської структури потребує формування концепції створення спеціального економічного механізму, відповідального за сталість цілісного розвитку. В роботі обґрунтовано, що ключем до формування діючого економічного механізму реалізації еколого-інноваційних стратегій розвитку повинно стати правило виділення “основної рушійної ланки” механізму. Враховуючи те, що економічний механізм базується на комплексі економічних закономірностей взаємодії виробничих відносин та продуктивних сил з метою оптимального розподілу ресурсів в економіці, запропоновано розрізняти механізми закритого (традиційного) та відкритого (новаційного) типу.

Для механізмів першого типу характерно виділення як провідної ланки вихідного економічного явища (інновації) з різними додатковими механізмами економічної оцінки розвитку і відтворення явища.

Механізми другого типу як вихідну ланку вирізняють сталий збалансований розвиток, для якого економічне явище (інновація) служить всього лише імпульсом. Тому в економічних механізмах цього типу оцінка інноваційної результативності виявляється не закритою (замкненою на інновацію), а відкритою (замкненою на цілісність розвитку з урахуванням інновації).

У роботі визначено поняття “екологічна інновація” як результат творчої діяльності, що спрямована на розробку, створення та впровадження нововведень у вигляді нової продукції, технології, методу, форми організації виробництва та ін., що безпосередньо або опосередковано сприяє зниженню екодеструктивного впливу виробництва та споживання на навколишнє середовище та вирішенню екологічних проблем. Згідно з цим визначенням, до екологічних інновацій можна віднести:

·

· розробку та застосування ресурсозберігаючої техніки, розробку і впровадження маловідходних і безвідходних технологій, у тому числі енергозберігаючих, розвиток технологій, що забезпечують комплексне освоєння природних ресурсів, розробку біотехнологій;

· освоєння нових територій, а також розширення діючих з урахуванням екологічної безпеки населення і виробництва;

· розробку і випуск нових екологічно чистих продуктів і створення потужностей для їх виробництва, розробку варіантів використання нових та поновлюваних джерел енергії;

· впровадження нових організаційних форм, включаючи удосконалення організаційно-територіальної структури потенційно небезпечних виробництв з метою зниження їх екологічної небезпеки;

· формування нового мислення у розроблювачів інновацій з точки зору необхідності його екологізації шляхом впровадження обов’язкової екологічної освіти.

Залежно від сфер реалізації екологічні інновації поділяються на: 1) технічні (нові екологобезпечні та екологічно чисті продукти, технології тощо); 2) організаційні (нові методи та форми організації діяльності підприємств, направлені на зниження екологічної небезпеки); 3) соціальні (різні форми активізації творчої активності в напрямку екологізації виробництва та споживання).

За значимістю в економічному розвитку: За рангами новизни:

базисні (абсолютна новизна); поліпшувальні (відносна новизна); псевдоінновації (раціоналі-зуючі, умовна новизна) світові; національні (державні); регіональні; галузеві; виробничо-господарські

За ступенем адаптованості до змін у технічному розвитку За сферами реалізації:

адаптовані: велика адаптованість; середня адаптованість; мала адаптованість; неадаптовані продуктові; процесні

Класифікація технічних екологічних інновацій

За видами екодеструктивних процесів, що попереджуються: За компонентами природного середовища, з якими пов'язана еколого-інноваційна діяльність:

порушення ландшафтів; механічне забруднення; біологічне забруднення; хімічне забруднення; фізичне забруднення однокомпонентні (повітря, вода, грунт); багатокомпонентні (повітря-вода, вода-грунт і т.д.).

За видами очікуваного ефекту: За результативністю

економічний; екологічний; соціальний; бюджетний; інтегральний ефективні (розглядаються з точки зору масштабності одержаного ефекту); комерційний ефект (у масштабах підприємства); народногосподарський ефект; неефективні

Рис. 1 Фрагмент класифікації технічних екологічних інновацій

Відповідно до розроблених класифікаційних ознак у дисертації виконано класифікацію технічних екологічних інновацій (рис. 1). З точки зору значимості в економічному розвитку екологічні інновації поділяються на базисні, поліпшувальні та псевдоінновації.

Базисні інновації реалізують великі винаходи та стають основою формування нових напрямків та поколінь техніки та технології. Їх особливістю є значна непередбачуваність екологічних наслідків на сучасному рівні розвитку науки та техніки. Екологічний ефект їх реалізації в одному напрямку може скасувати негативний вплив в іншому. Базисні інновації протягом історії виникали рідко. Хоча на етапі прискорення темпів науково-технічного прогресу вони стали з’являтися частіше.

Поліпшувальні інновації є найбільш поширеними. Саме на них спрямовано дію запропонованого економічного механізму. У випадках їх реалізації можна не тільки передбачити наслідки, але й дати їм економічну оцінку за допомогою розробленої вітчизняними вченими методики визначення збитків, що завдаються навколишньому середовищу або запобігаються в результаті впровадження екологічної інновації.

Псевдоінновації спрямовано на часткове покращання застарілої техніки та технологій, вони не сприяють раціональному використанню природних ресурсів, розвитку науково-технічного прогресу, а тільки частково запобігають забрудненню, яке завдають екологічно небезпечні технології виробництва та продукти споживання.

Екологічні інновації можна розглядати в трьох площинах: об’єктній (об’єкт - результат НТП); процесній та процесно-інвестиційній. У рамках процесного підходу визначено поняття еколого-інноваційного процесу, який охарактеризовано як комплексний процес, що включає розробку, впровадження, розповсюдження, комерціалізацію та утилізацію нових споживчих цінностей (товарів, техніки тощо). Саме наявність останньої стадії відрізняє еколого-інноваційний процес від звичайного інноваційного. В межах процесно-інвестиційного підходу інновація визначає процес інвестицій у новації. В зв’язку з цим підходом визначені поняття еколого-інноваційної діяльності та еколого-інноваційних проектів. Особливостями еколого-інноваційних проектів є в багатьох випадках великі масштаби та довгостроковість реалізації.

У роботі удосконалено базові принципи еколого-інноваційної діяльності, головними з яких є наступні: 1 )органічна єдність науково-технічного прогресу з екологічним, соціальним та економічним розвитком суспільства; 2)оптимальне поєднання централізації та децентралізації в управлінні, демократизація та розвиток самоврядування у сфері екологічних розробок; 3)першочергова державна підтримка дослідницьких робіт світового рівня, а також робіт, що забезпечують вирішення найважливіших еколого-економічних проблем країни шляхом вибору пріоритетів еколого-інноваційної діяльності та зосередження зусиль на їх реалізації; 4)збалансований розвиток фундаментальних, прикладних досліджень та розробок за рахунок прямої державної підтримки та економічне стимулювання інноваційної діяльності підприємств; 5)підтримка конкуренції в сфері еколого-інноваційних розробок та здійснення антимонопольного регулювання заради покращання розповсюдження та дифузії інновацій; 6)стимулювання збалансованого розвитку наукового, освітнього та виробничого потенціалу в еколого-інноваційній сфері; 7)рівноправність та різноманітність усіх форм організації інноваційної діяльності в цій сфері, розвиток малого підприємництва; 8)сприяння розвитку та максимальному використанню можливостей міжнародного співробітництва в сфері екологічних розробок шляхом проведення спільних досліджень та розробок, безкоштовної передачі або придбання патентів та ліцензій на екологічні інновації.

В дослідженні обґрунтовано, що провідна роль в організації та управлінні еколого-інноваційним процесом повинна належати державі. Організаційне забезпечення включає інституційне забезпечення, створення еколого-інноваційної інфраструктури, організаційно-правової та інформаційної бази екологічних інновацій. Головною передумовою удосконалення економічного механізму є підготовленість кадрів. Організаційний механізм повинен забезпечувати урахування думок всіх безпосередньо та опосередковано зацікавлених структур та у той же час створювати умови для узгодженого вжиття заходів щодо стимулювання екологічних інновацій.

У роботі наведено систематизовану оцінку можливих джерел фінансування еколого-інноваційних проектів, які здебільшого характеризуються великою капіталоємністю. На підставі проведеної оцінки зроблено висновки про складність акумуляції потрібних фінансових ресурсів підприємствами на даному етапі розвитку економіки України, про неможливість ефективного використання багатьох фінансових джерел та необхідність державного стимулювання та фінансової підтримки еколого-інноваційної діяльності

Державне стимулювання повинно передбачати як стимули позитивної мотивації, що направлені на заохочення розробки і впровадження екологічних інновацій, так і стимули негативної мотивації, головним завданням яких є скорочення та закриття екологічно небезпечних виробництв.

До перших належать державні субсидії, дотації, пільгове кредитування, участь держави в капіталі підприємств, різноманітні податкові пільги, прискорена амортизація, державні замовлення, державне страхування позик, що успішно використовуються в розвинених країнах. У роботі наведено систематизовані автором по цих групах стимули для різних країн. Беручи до уваги зарубіжний досвід, запропоновано: 1) впровадження механізму прискореної амортизації екологобезпечного обладнання та обладнання, що використовується для екологобезпечних технологічних процесів та виробництва екологічно чистої продукції; 2) використання пільгового оподаткування підприємств та організацій, які проводять НДДКР з розробки екологічних інновацій; 3) введення інноваційного податкового кредиту для підприємств, що фінансують розробку екологічних інновацій у розмірі від 25 до 100 % їх витрат на НДДКР у цій сфері. Обґрунтована необхідність увільнення від ПДВ у перші три роки реалізації екологічно безпечної продукції та екологобезпечного обладнання, що дозволить зменшити ціну на цю продукцію, зумовлену значними витратами на розробку.

До стимулів негативної мотивації віднесено нормування викидів, штрафи, збори за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища та ін.

У роботі запропоновано додаткові джерела фінансування еколого-інноваційних проектів, до яких належать випуск екологічних облігацій місцевою владою для фінансування регіональних еколого-інноваційних проектів, використання венчурного фінансування найбільш ефективних проектів, а також створення еколого-інноваційного фонду (рис. 2).

Джерелами утворення коштів еколого-інноваційного фонду є: 1) частина обов’язкових внесків підприємств до фондів охорони навколишнього середовища; 2) частина обов’язкових внесків підприємств до державного інноваційного фонду або у разі їх скасування запровадження обов’язкового збору до еколого-інноваційного фонду; 3) кошти з державного бюджету та частина коштів Фонду фундаментальних досліджень, який фінансується з державного бюджету; 4) кошти місцевих бюджетів, що передаються до регіональних еколого-інноваційних фондів для фінансування пріоритетних регіональних екологічних інновацій; 5) кошти, що утворюються за рахунок акумуляції тимчасово вільних фінансових ресурсів еколого-інноваційного фонду, бонів (коштів, що підприємство-забруднювач повинно віддати на збереження для виплат за роботи з ліквідації наслідків екодеструктивної діяльності в майбутньому) та інших коштів на рахунках екологічного банку; 6) коштів, що надходять від діяльності фінансово-лізингової компанії, створеної при фонді, та інформаційного госпрозрахункового центру; 7) добровільних внесків та інших надходжень.

Планування екологічних інновацій являє собою систему розрахунків, спрямовану на вибір та обґрунтування цілей еколого-інноваційного розвитку. Особлива увага повинна приділятися формуванню критеріальної бази для відбору та оцінки еколого-інноваційних проектів.

Слід зазначити, що рішення про участь в проекті та його державну фінансову підтримку потрібно приймати з урахуванням різних груп критеріїв та оцінок, які в кожному конкретному випадку формуються виходячи з цілей, що постають перед учасниками проекту, умов реалізації проекту і пов’язаних з ним ризиків та інших чинників, які можуть не мати кількісного відображення. У зв'язку з цим процедура оцінки і відбору еколого-інноваційних проектів повинна включати як формалізовані методи розрахунку кількісних критеріїв оцінки економічної ефективності, так і неформалізовані (експертні) методи аналізу різних аспектів проекту.

В роботі запропоновано етапи оцінки та відбору екологічних інновацій, що можуть здійснюватись державними органами, працівниками еколого-інноваційного фонду (рис.3).

Регіональні фонди охорони навколишнього середовища Госпрозрахункові центри (консалтингові, маркетингові) Госпрозрахункові інформаційні центри екологічних інновацій Регіональні відділення державного інноваційного фонду

Еколого-інноваційний фонд Державний і регіональні бюджети

Бони

Підприємства-забруднювачі Екологічний банк Фінансово-лізингова компанія Місцеві адміністрації

На першому етапі здійснюється відбір саме екологічних інновацій із загальної кількості еколого-інноваційних пропозицій на основі використання методики попередньої експертної оцінки. В процесі оцінювання, поряд з критеріями науково-технічної новизни, ринковими, виробничими, правовими та іншими критеріями, основна увага повинна приділятися екологічним критеріям, які систематизовано в дослідженні. Оцінка екологічних критеріїв повинна здійснюватись не тільки з позиції відповідності проектів екологічним нормам, але й з урахуванням можливості поліпшення стану навколишнього середовища порівняно з кращими аналогами. Таким чином необхідно приділити увагу таким показникам, як рівень прогресивності екологічної інновації за рівнем забруднення навколишнього середовища, за масою пригнічених викидів, за показниками екологоємності, ресурсоємності, енергоємності, за ступенем замкнутості технологічного циклу, за ступенем рециклювання ресурсів та відходів, ступенем пригнічення шкідливих викидів та ін.

На етапі відбору проектів для фінансування розглядаються економічні критерії (вартість проекту, чиста поточна вартість, рентабельність; внутрішній коефіцієнт ефективності; економічний ефект; НДР-мультиплікатор та інші). В роботі систематизовано існуючі методичні підходи до оцінки економічної ефективності інноваційних проектів екологічної спрямованості. Критично доведена необхідність розробки нової вдосконаленої методики оцінки еколого-інноваційних проектів.

Обґрунтовано, що забезпечення сталої цілісності еколого-економічного розвитку на інноваційній базі зводиться, з точки зору економічного механізму, до вирішення проблеми побудови системи наскрізної сумірності витрат та результатів, до вироблення відповідних характеру розвитку продуктивних сил та економіки в цілому, мотивацій і стимулів для учасників інноваційного процесу. Показано, що наскрізні вимірювачі витрат та результатів в економічних механізмах відкритого типу можуть відрізнятися від наскрізних вимірювачів в економічних механізмах закритого типу.

На етапі відбору інноваційних проектів ефективні еколого-інноваційні проекти оцінюються на основі показника, розрахованого за формулою

((1)

де ІЕЕО - інтегральна оцінка економічного потенціалу екологічної інновації;

Рt - вартісна оцінка інноваційних результатів, отриманих в t-му році;

Bt - сукупні витрати, здійснені в t-му році;

Зt - відвернені збитки навколишньому природному середовищу в t-му році.

і = ібр + ір, (2)

іекол = ібр + ір - ікр, (3)

де ібр - норматив дисконтування для вкладень без ризиків;

ір - ризикова премія, яка враховує ризики, притаманні інноваційним проектам;

ікр, - норматив дисконтування, який зважує у часі значимість відвернених збитків.

На третьому етапі для оптимального розподілу обмежених фінансових ресурсів еколого-інноваційного фонду в дисертації запропоновано оптимізаційну модель, яка враховує показник еколого-економічної ємності фінансових ресурсів (b). Цільова функція цієї моделі відображує максимізацію задоволення потреб у фінансуванні еколого-інноваційних проектів з урахуванням їх пріоритетності згідно з показником b:

(4)

де bi - показник еколого-економічної ємності фінансових ресурсів;

Ci - обсяг ресурсів, які виділяються для фінансування i-го проекту.

При розрахунках відповідно до моделі існуючого економічного механізму закритого типу цільова функція має вигляд

0,38X1+0,42X2+0,43X3+0,45X4+0,56X5+0,64X6+0,66X7+0,69X9®max,

а при розрахунках відповідно до моделі запропонованого економічного механізму відкритого типу цільова функція має вигляд

0,73X1+0,69X2+0,59X3+0,68X4+0,74X5+0,93X6+1,00X7+0,98X9®max.

Обмеження моделі відображає наступне: обсяг фінансових ресурсів Хi, які виділяються для фінансування проекту, не повинен перевищувати потреб (Bi) у фінансуванні і загальна сума виділених коштів не повинна перевищувати кошти, що можуть бути розподілені Фi:

(5)

(6)

(7)

Використання моделі показало, що в результаті перерозподілу зріс показник еколого-інноваційної ємності фінансових ресурсів (табл.1). При розрахунках з використанням традиційного підходу цей показник змінювався в інтервалі 4,81 - 5,04 грн., а за умов використання запропонованого підходу - в інтервалі 4,84 - 5,34 грн.

Враховуючи, що середня вартість одного проекту, що фінансується державним інноваційним фондом, складає 1,2 млн. грн., можна стверджувати, що регіональна еколого-інноваційна ємність фінансових ресурсів у результаті впровадження запропонованого економічного механізму зросте на 12-18%.

ВИСНОВКИ

Підсумком дисертаційної роботи є науково-методичні підходи для вдосконалення економічного механізму екологічних інновацій як одного з головних напрямків екологізації виробництва в Україні. Зокрема, у дисертації обґрунтовані такі основні позиції:

·

· реалізація оптимальних темпів розвитку інноваційної діяльності в екологічній сфері потребує проведення комплексу заходів щодо формування ринково орієнтованого економічного механізму розробки і впровадження екологічних інновацій. Концептуальною основою створення такого механізму повинна стати концентрація функцій стратегічного управління екологізацією інноваційної діяльності на державному рівні, а оперативних функцій - у виробників, які адаптують виробництво до можливостей, наданих у відповідності до стратегій еколого-інноваційного розвитку;

Таблиця 1

Порівняльна оцінка регулятивної функції економічних механізмів (традиційного і запропонованого) для еколого-інноваційних проектів різної галузевої належності

Проект екологічної інновації Обсяг запитуваного інноваційного фінансування, млн. грн. Закритий тип економічного механізму екологічних інновацій Відкритий тип економічного механізму екологічних інновацій Порівняльний аналіз регулятивної функції економічних механізмів

Оцінка інтеграль-ного еколого-економічного потенціалу проекта, млн. грн. Показник еколого-економічної ємності фінансових ресурсів Ступінь фінансового забезпечення Оцінка інтеграль-ного еколого-еконо-мічного потенціалу проекта, млн. грн Показник еколого-економічної ємності фінансових ресурсів Ступінь фінансового забезпечення

Галузь 1 2,72 1,302 0,556 у повному обсязі 1,744 0,744 у повному обсязі не змінюється

Галузь 2 2,62 1,120 0,453 у повному обсязі 1,364 0,684 у розмірі 24 % змінюється частково

Галузь 3 2,27 0,817 0,415 у розмірі 15 % 1,352 0,687 у повному обсязі змінюється частково

Галузь 4 2,17 1,257 0,688 у повному обсязі 1,792 0,982 у повному обсязі не змінюється

Галузь 5 1,99 1,249 0,663 у повному обсязі 1,597 1,002 у повному обсязі не змінюється

Галузь 6 1,67 0,949 0,639 у повному обсязі 1,378 0,927 у повному обсязі не змінюється

Галузь 7 1,55 0,613 0,381 не фінансується 0,995 0,728 у повному обсязі змінюється докорінно

Галузь 8 1,48 0,597 0,431 у повному обсязі 0,815 0,587 не фінансується змінюється докорінно

·

З'ясування сутності поняття “екологічна інновація” дозволяє визначати основні пропорції фінансування ланок системи “наука-техніка-виробництво”, а також забезпечувати пріоритетну підтримку тих фаз інноваційного циклу, які формують майбутню екологічну результативність інновацій;

·

· існуюча множина цільових настанов та об’єктів стимулювання, інституційна розпорошеність джерел фінансової підтримки інноваційної діяльності суттєво обмежують можливість визначення узагальнюючих оцінок економічної ефективності еколого-інноваційної діяльності. Високий рівень розвитку науки, техніки та виробництва є лише необхідною передумовою сталого розвитку на інноваційній базі. Втім достатні умови для створення і впровадження екологічних інновацій можуть з’явитися лише за наявності зростання ступеня інноваційної сприйнятливості соціально-економічної системи. Економічні механізми стимуляції екологічних інновацій з точки зору інноваційної сприйнятливості запропоновано розглядати як механізми закритого та відкритого типів;

· суттєве значення у розвитку еколого-інноваційної діяльності має врахування фактору часу. Канонічну формулу зважування у часі (протягом керованого економічного горизонту) корисності теперішніх благ в порівнянні з майбутніми, яка застосовується в механізмах закритого типу, потрібно застосовувати в механізмах відкритого типу лише з відповідними змінами. З метою посилення екологічної орієнтованості інвестиційної діяльності запропоновано трансформувати як процедуру оцінювання еколого-інноваційних проектів, так і величину дисконтуючого множника для екологічної складової проектів. Регулюючи величину дисконтуючого множника можна формувати інвестиційну сприйнятливість еколого-інноваційної діяльності в заданому напрямку: агресивному, захисному та абсорбуючому.

· для створення на сучасному етапі економічних умов розвитку даного виду діяльності необхідне застосування існуючої системи державного стимулювання і фінансування та створення нових ланок системи державної підтримки еколого-інноваційної діяльності. Розроблена в роботі модель розподілу фінансових ресурсів регіонального еколого-інноваційного фонду дозволяє оптимізувати їх використання з точки зору підвищення еколого-економічної ємності.

Отримані в роботі результати можуть бути використані:

·

· Верховною Радою України при розробці законодавчих актів у сфері бюджетної політики, оподаткування, кредитування та субсидування інноваційних структур;

· територіальними органами влади при визначенні еколого-економічної ефективності регіональних еколого-інноваційних програм і проектів.

Список опублікованих праць

1. Боронос В.Н., Карпищенко Т.А. Вопросы финансирования и оценки инновационных проектов в природопользовании // Механізм регулювання економіки, економіка підприємства та організація виробництва. - Випуск 2. - Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД, 1999 - С.84-90.

2. Боронос В.Н., Карпищенко Т.А. теоретические основы финансирования реальных инновационных проектов // Механізм регулювання економіки, економіка підприємства та організація виробництва. - Випуск 4. Суми: Видавництво сумДУ, 1999. - С.84-90.

3. Карпищенко Т.А. Вопросы финансирования эколого-инновационных процессов на предприятиях // Экологическая экономика и управление. - Том 2. Экономика для экологии. - Сумы: ИПП “Мрия - 1” ЛТД, 1997. - С. 198 - 204.

4. Карпищенко Т.А. Инновационная деятельность как один из путей преодоления эколого-экономического кризиса в Украине // Вісник Сумського державного університету. - 1999. - №3(14). - с.60-65.

5. Карпищенко Т.А. Некоторые аспекты экологизации технологий в рыночных условиях // Екологічність продукції АПК, економіка та технологія. В 2т. - Т.2 / Зб. статей за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції АПК” 24-26 листопада 1999 р., м. Суми, Україна, - Суми:Видавництво “Козацький вал”, 1999 - с.97-103.

6. Карпищенко Т.А. Проблемы выполнения инвестиционных расчетов и оценки эффективности инновационных проектов // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. - Т. 1. Еколого-економічні проблеми інноваційних процесів. - Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД, 1999 - с.104-109.

7. Карпищенко Т.А., Васильева Т.А. Финансирование инноваций для эколого-экономического развития производства // Вісник Сумського державного університету. - 1998. - № 3 (11). - с.72-77.

8. Карпищенко Т.А. Инновационная деятельность и решение экологических проблем в Украине // Тезисы докладов научно-технической конференции преподавателей, сотрудников, аспирантов и студентов экономического факультета СумГУ. - Сумы: СумГУ. - 2000. - с. 141.

9. Боронос В.М., Васильєва Т.А., Карпіщенко Т.О., Рубанов П.М. Системний підхід до побудови економічного механізму соціоекологічного розвитку // Питання соціоекології. Т.2.: Матеріали першої всеукраїнської конференції “Теоретичні та практичні аспекти соціоекології”/ За ред. Г.О.Бачинського і ін./. - Львів, ВНТЛ. - 1996. - С.179 - 181.

Карпіщенко Т.О. Економічний механізм інновацій екологічної спрямованості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 - Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища - Сумський державний університет, Суми, 2000.

Дисертаційну роботу присвячено питанням удосконалення економічного механізму впровадження екологічних інновацій як складової процесу екологізації виробництва.

Проаналізовано еколого-економічні проблеми розвитку України в перехідний період. Визначено поняття екологічних інновацій, класифікаційні ознаки та основні принципи еколого-інноваційної діяльності. Розглянуто джерела фінансування екологічних інновацій, проаналізовано ефективність їх використання в Україні. Запропоновано створення еколого-інноваційного фонду для державного фінансування екологічних інновацій.

Систематизовано методичні підходи до визначення економічної ефективності інновацій в сфері природокористування і охорони навколишнього середовища.

Розроблено показники економічної оцінки екологічних інновацій та систему їх відбору.

Ключові слова: екологізація економіки, екологічні інновації, інноваційна класифікація, економічний механізм, інноваційні проекти, наскрізні вимірювачі, економічна ефективність.

Карпищенко Т.А. Экономический механизм инноваций экологической направленности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.08.01 - Экономика природопользования и охраны окружающей среды - Сумский государственный университет, Сумы, 2000.

Диссертационная работа посвящена вопросам усовершенствования экономического механизма внедрения экологических инноваций как составной процесса экологизации производства.

Проанализированы эколого-экономические проблемы развития Украины в переходный период. Современными тенденциями развития экономики Украины являются использование потенциально опасных технологий и производств, применение устаревших техники и технологий, высокая степень эксплуатации рабочей силы при низком уровне оплаты труда, возрастание удельного веса “базовых отраслей” и, как следствие: ухудшение экологических характеристик отдельных регионов при значительных темпах падения уровня производства, повышенная угроза техногенных катастроф, высокая ресурсо- и энергоемкость производства, накопление большого количества бытовых и производственных отходов. Делается вывод о необходимости формирования принципиально нового направления трансформации экономики страны на основе постоянного внедрения и использования инновационных процессов, реформирования структуры производства с целью замещения экологически непригодных видов продукции и процессов более совершенными, что позволит не только преодолеть экологический кризис, но и обеспечить экономию ресурсов и экономический рост.

Определено понятие “экологические инновации”, под которыми предлагается понимать результат творческой деятельности, направленной на разработку, создание и внедрение новшеств в виде новой продукции, технологии, метода, формы организации производства и пр., которые бы прямо или косвенно способствовали снижению екодеструктивного влияния производства и потребления на окружающую среду и решению экологических проблем. В работе приводится и более широкое определение экологических инноваций, а также на его основе понятия “эколого-инновационная деятельность” и “эколого-инновационные проекты”. Разработаны классификационные признаки экологических инноваций и основные принципы эколого-инновационной деятельности.

Рассмотрены возможные источники финансирования экологических инноваций, проанализирована эффективность их использования в Украине, на основе анализа зарубежного опыта сделаны предложения по применению новых для Украины источников финансовых ресурсов. Кроме того, предложено создание эколого-инновационного фонда для государственного финансирования экологических инноваций. Определены источники поступления средств фонда. Сделаны предложения по финансовому стимулированию применения экологических инноваций. В исследовании обосновано, что главная роль в организации и управлении эколого-инновационными процессами должна принадлежать государству. Организационное обеспечение включает институциональное обеспечение, создание эколого-инновационной инфраструктуры, организационно-правовой и информационной базы экологических инноваций. Главной предпосылкой усовершенствования экономического механизма является подготовленность кадров и развитие предпринимательства. Планирование экологических инноваций представляет собой систему расчетов, направленную на выбор и обоснование целей эколого-инновационного развития. Особое внимание должно уделяться формированию критериальной базы для отбора и оценки эколого-инновационных проектов.

Систематизированы методические подходы к определению экономической эффективности инноваций в сфере природопользования и охраны окружающей среды.

Предложена трехступенчатая система отбора и оценки экологических инноваций. На первом этапе производится экспертная оценка инновационных предложений по пяти группам критериев (научно-техническим, правовым, рыночным, экономическим и экологическим). Соответствие экологическим критериям является решающим. На основе экспертных оценок определяется интегральный показатель эффективности будущего проекта экологической инновации.

На втором этапе производится отбор проектов на основе предложенного в работе показателя интегрального эколого-економического потенциала, учитывающего крупномасштабность и долговременность эколого-инновационных проектов.

На третьем этапе для оптимального распределения ограниченных финансовых ресурсов в диссертации предлагается использование показателя эколого-экономической емкости финансовых ресурсов и созданной на основе его использования модели линейного программирования. Целевая функция этой модели отражает максимизацию удовлетворения потребностей в финансировании инициаторов реализации эколого-инновационных проектов с учетом их приоритетности по показателю эколого-экономической емкости финансовых ресурсов.

Ключевые слова: экологизация экономики, экологические инновации, инновационная классификация, экономический механизм, инновационные проекты, сквозные измерители, экономическая эффективность.

Karpishchenko T.O. Economical Mechanism of Innovations of Ecological Direction. Manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate of Science (Economics), speciality 08.08.01 - Environmental Economics - Sumy State University, Sumy, 2000.

The Dissertation is devoted to the improvement of the economic mechanism of ecological innovations introduction as a part of production ecologization process.

Ecological and economic problems of the development of Ukraine during the period of reforms are being analyzed. The work also deals with determining the notion of ecological innovations and the principles of ecological-innovational activity, analyzing their financial sources and the efficiency of their use in Ukraine.

The author suggests that a special ecological and innovational Fund for state-financing of these innovations should be created.

Methodological approaches to determining economic efficiency of innovations in the sphere of environmental protection are being systematized.

Economic evaluation indicators of ecological innovations and the system of their choice are being worked out.

Key words: economy ecologization, ecological innovations, innovational classification, economic mechanism, innovation projects, economic efficiency, full-period characteristics.

Підписано до друку 02.10.2000. Формат 60х84 1/16. Папір офсетний.

Гарнітура Таймс Друк офсетний. Умовн.друк.арк. 1,03.

Обл.-вид.арк. 1,02. Тираж 100 прим.

Замовлення № 370 Умовн.фарбовідб. 1,13

"Ризоцентр" СумДУ. 40007, м.Суми, вул.Римського Корс. 2.