Після 1923 р. єдиною правовою основою для звернень українського населення Польщі, Чехословаччини та Румунії до Ліги Націй стали спеціальні договори про права національних меншин, що зробили Лігу організацією, покликаною гарантувати їх виконання. Проте скористалися нею, і не дуже активно, практично тільки українці у Польщі. Тут взаємини з Лігою Націй стали фактичною монополією УНДО. Його провідники наголошували на тому, що українці не вважають себе меншиною, оскільки на своїй етнографічній території є автохтонною більшістю. У цьому зв'язку для українців було дуже важливо, щоб апеляція до Ліги Націй на основі договорів про права меншин не сприймалася як принципова згода з польською державністю на західноукраїнських землях. Метою нечастих звернень до Ліги Націй було задекларувати перед європейською громадськістю протест проти дій польських властей. В основному пропагандистській меті було підпорядковано і участь представників УНДО у європейських конгресах національних меншин, на яких останні постійно підкреслювали, що офіційне програмне гасло конгресів - гасло національно-культурної автономії - іх задовольнити не може.

Звертаючись до Ліги Націй та орієнтованої на неї Міжнародної Унії товариств Ліги Націй, представники еміграції УНР головну увагу приділяли питанням становища українців в СРСР, а також української придніпрянської еміграції, певною мірою дистанціюючись від проблем українського населення західноукраїнських земель. Однак саме на форумі Ліги Націй та в Унії виявилася можливою співпраця різних українських сил. Об'єднали українські зусилля у Лізі у першу чергу спільні протести проти політики, що проводилася в Україні сталінським режимом.

Переломним у розвитку взаємин українців з Лігою Націй став 1934 р. До цього спричинилися три фактори: по-перше, вихід Польщі із системи Ліги Націй із захисту прав менши, по-друге, вихід з Ліги Німеччини, яка з певних політичних міркувань виступала у Женеві у ролі головного «протектора» меншин, наполегливо фокусуючи увагу міжнародної громадськості на проблемі захисту іх прав, і, нарешті, вступ до Ліги Націй СРСР. При цьому постійний неуспіх апеляцій до Ліги Націй, зокрема, невдача звернення Української парламентарної репрезентації, що було викликане «пацифікацією», призвів до остаточного розчарування українців у можливості знайти у Лізі скільки-небудь відчутну допомогу.

Майже кожне звернення українців до Ліги Націй було виступом проти якоїсь держави, зазвичай члена Ліги, і це від самого початку негативно впливало на його долю. Досягти успіху в Лізі Націй без послідовної підтримки впливової держави - учасниці Ліги було практично неможливо. Українці такої підтримки не знаходили, і врешті-решт саме це вирішальною мірою зумовило негативний підсумок більшості їх апеляцій. Загалом українська громадськість дивилася на Лігу доволі скептично. Врешті-решт, нечасті рішення останньої з тих чи інших українських справ на становище українців майже не вплинули. Однак апеляції до такого високого міжнародного форуму, яким була Ліга Націй, участь у діяльності пов'язаних з нею громадських організацій мали чимале пропагандистське значення, привертали увагу світової громадськості до становища та національних вимог українського народу.

Основні положення дисертації відображено у наступних публікаціях автора:

1) Кушнір В. Західноукраїнське товариство Ліги Націй (1922 - 1928) // Вісник Львівського університету. Серія історична. - Вип. 33. - Львів, 1998. - С. 154-160.

2) Кушнір В. Західноукраїнське товариство Ліги Націй та Міжнародна Унія товариств Ліги Націй (1922 - 1928) // Наукові зошити історичного факультету. - Вип. 2. - Львів, 1999. - С. 224-228.

3) Кушнір В. Ліга Націй та міжнародні гарантії прав національних меншин // Нові технології навчання: Науково-методичний збірник. - Вип. 22 - К, 1998. - С. 178-190.

4) Кушнір В. Українське питання на форумі Ліги Націй (1920-1922рр.)// Наукові зошити історичного факультету. - Вип. 1. - Львів, 1997. - С. 92-95.

5)Кушнір В. Українці Галичини на європейських конгресах національних меншин. 1925-1938 рр. // Науковий вісник Одеського державного політехнічного університету. - № 5. - 1998. - С. 63-70.

АНОТАЦІЯ

Кушнір В.В. Ліга Націй та українське питання. 1919 - 1934 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02. - всесвітня історія. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2000.

У дисертації розглядається проблема відображення українського питання у діяльності Ліги Націй. Дисертант аналізує міжнародно-правові та міжнародно-політичні обставини української проблеми у міжвоєнний час, зокрема такий їх аспект, як створення і функціонування системи Ліги Націй із захисту прав меншин, пов'язані з нею найважливіші політичні конфлікти. Детально висвітлюється історія звернень українських урядів, політичних партій, громадських установ та окремих осіб до Ліги Націй. У цьому зв'язку спеціальну увагу приділено питанням діяльності українських товариств Ліги Націй, а також участі українців у європейських конгресах національних меншин. Автор визначає фактори, що зумовили підсумки українських апеляцій до Ліги Націй, їх значення для українського суспільства.

Ключові слова: Ліга Націй, міжнародні відносини, міжнародні громадські організації, українське питання, національні меншини.

ANNOTATION

Kushnir V. V. The League of Nations and the Ukrainian question. 1919 - 1934. Manuscript.

A Dissertation for defending a scientific degree of the candidate of Historian Science, specialization 07.00.02. - the World History. - Lviv Ivan Franko National University, Lviv, 2000.

The problem of the reflection of Ukrainian question in the activity of the League of Nations is studied in the dissertation. The dissertant analyses the international and legislation as well as international and political circumstances of Ukrainian problem during the period between the World Wars, such an aspect as creation and functioning of protection of the minority rights system of the League of Nations. The history of appeals to the League of Nations and related to it international organizations of Ukrainian governments, political parties, civil organizations and individuals is depicted in details. In relations to this special attention was paid to the problem of activity of the Ukrainian Societes of the League of Nations and to the participation of Ukrainians in European congresses of national minorities. The author defines the factors which determined the results of the appeals of Ukrainians to the League, analyses their significance in the context of the contemporary international and political life, influence on the Ukrainian society itself.

Key words: League of Nations, international relations, Ukrainian question, international non-state organizations, national minorities.

АННОТАЦИЯ

Кушнир В.В. Лига Наций и украинский вопрос. 1919 - 1934 гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. - всемирная история. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2000.

Диссертация посвящена исследованию проблемы взаимоотношений украинской общественности с Лигой Наций в 1919 - 1934 гг.

Автор показывает, что украинский вопрос на форуме Лиги Наций нашёл проявление в трёх главных аспектах - во-первых, как проблема международных отношений, требовавшая окончательного формально-правового решения, во-вторых, как проблема украинского меньшинства в Польше, Румынии и Чехословакии, и, наконец, как проблема положения украинцев в СССР. В работе детально анализируется каждый из них.

Диссертант отмечает, что первый аспект проблемы был актуален в 1920 - 1923 гг., пока не был окончательно решён вопрос государственного статуса Восточной Галиции. Лидеры эмигрантского правительства ЗУНР пытались найти в Лиге Наций поддержку своих усилий восстановить независимую украинскую республику. Отмечается, что в своих постановлениях 1921 - 1922 гг. Лига Наций, определив статус Восточной Галиции как временную оккупацию, решение вопроса о её государственной принадлежности признала прерогативой великих держав. После 1923 г. правовой основой отношений украинского населения западноукраинских земель с Лигой Наций стали договоры о защите прав национальных меньшинств, делавшие Лигу организацией, призванной гарантировать их выполнение. В работе кратко изложена история заключения договоров, проанализированы связь проблемы меньшинств с главными международными конфликтами довоенной Европы, прежде всего с теми, что были вызваны стремлением Германии пересмотреть условия Версальского мирного договора, дана оценка политической роли системы Лиги Наций по защите прав меньшинств. Диссертант, приводя обширные фактические данные, касающиеся апелляций украинцев к Лиге Наций, анализирует факторы, определившие их результаты. Автор подчёркивает, что в целом международная конъюнктура в межвоенный период складывалась для украинцев неблагоприятно, и это обстоятельство решающим образом сказалось на итогах обращений в Лигу. В работе отображена также история организации и деятельности украинских обществ Лиги Наций, показана её связь с политическим курсом различных украинских партий и эмигрантских групп. Значительное место занимает в диссертации освещение проблемы участия украинцев в собраниях европейских конгрессов национальных меньшинств, деятельность которых была ориентирована на Лигу Наций.

Особое внимание уделено в работе польско-украинскому противостоянию в Лиге Наций, вызванному так называемой «пацификацией» - репрессивной акцией, проведённой польскими властями в Галичине в 1930 г. Отмечается, что тогдашнее выступление парламентских представителей украинского населения Польши перед Советом Лиги было по своему значению самым серьёзным из всех украинских обращений в Женеву, и что его исход заметно сказался на формировании крайне скептического отношения украинцев к возможности найти в Лиге Наций действенную защиту своих национальных прав.

В диссертации освещается история отношений с Лигой Наций эмиграции Украинской Народной Республики. Автор даёт определение основных направлений их развития. Отмечается, что обращаясь к Лиге, восточноукраинская эмиграция основное внимание уделяла проблеме положения украинцев в Советском Союзе, в определённой степени дистанцируясь от проблем украинского населения западноукраинских земель. Объединяли украинские усилия в Лиге Наций совместные протесты против политики, проводившейся на Украине сталинским режимом.

Ключевые слова: Лига Наций, международные отношения, международные общественные организации, украинский вопрос, национальные меньшинства.

Здано в набір 17.01.2000 р. Підписано до друку 20.01.2000 р.

Папір офсетний. Друк. офс. Обл.-вид. арк. 1,0.

Тираж 100. Зам. 14.

ПП Марусич М.М.

м.Львів, пл. Осмомилса, 5