КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ЛИТВИНЕНКО НАТАЛІЯ ПАВЛІВНА

УДК 339.9.012.23 (477)

РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Спеціальність – 08.02.03 – Організація управління,

планування і регулювання економікою

Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня

кандидата економічних наук

Київ -2000

Дисертацією є рукопис

Дисертаційна робота виконана на кафедрі управління зовнішньоекономічної діяльності Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник Доктор економічних наук, професор

Вергун Володимир Антонович

професор кафедри міжнародних валютно-кредитних та фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти Доктор економічних наук, професор

Новицький Валерій Євгенович

провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Кандидат економічних наук, доцент

Савчук Віктор Іванович

доцент кафедри міжнародної економіки

економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Провідна організація Українська Академія державного управління при Президентові України

Захист відбудеться 21.12.2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001 02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань Вченої Ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

010017, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розіслано 20.11.2000 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Мазуренко В.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження та ступінь її розробки. Характерною особливістю сучасного етапу розвитку системи світогосподарських зв'язків є поглиблення процесів взаємозалежності різних національних економік і активізація їх участі в сучасному міжнародному поділі праці. Домінантою економічного розвитку країн світу стала ринкова система господарювання, яка продемонструвала свою ефективність, спроможність стимулювати економічне зростання, забезпечувати мотивацію до праці, мобілізувати і раціонально використовувати матеріальні, природні, фінансові та інші ресурси.

Перехід України до ринкової економіки відкриває широкі можливості для інтеграційного розвитку країни, участі в міжнародному поділі праці та світогосподарських процесах. У зв'язку з цим, особливої актуальності набувають проблеми формування і налагодження зовнішньоекономічних зв'язків, організації і управління зовнішньоекономічною діяльністю, розробки і реалізації ефективної зовнішньоторговельної політики.

Проблема створення нової системи організації та управління зовнішньоекономічними зв'язками стає предметом особливої уваги державної економічної політики. Саме від якості управління зовнішньоекономічною діяльністю і ефективності її державного регулювання залежать перспективи міжнародної конкурентоспроможності економіки України.

У вітчизняних і зарубіжних наукових дослідженнях, в яких аналізуються основні закономірності розвитку зовнішньоекономічної діяльності України в умовах перехідної економіки, зовнішньоторговельна політика розглядається переважно крізь призму стратегії системних перетворень. Теоретичним проблемам розвитку зовнішньоторговельної політики і її впливу на інтеграційний розвиток країн з перехідною економікою присвячені численні роботи як українських, так і зарубіжних вчених-економістів. Серед них слід відзначити дослідження М.Аль-Аграа, Дж.Брандера, Дж. Вінера, Г.Грубеля, Р.Д.Джонса, Р.Кейвса, Ч.Киндлбергера, Д.Кісінга, В. Леонтьєва, С. Ліндера, Х. Ліннеманна, Дж. Міда, К. Мілнера, Б.Оліна, М.Познера, Д.Рікардо, П. Самуельсона, А.Сміта, Б. Спенсера, Р.Фінстра, Г.Хаберлера, Е.Хекшера, М.Чаколіадеса.

У працях цих вчених закладено теоретичні основи зовнішньоторговельної політики та визначення її економічного ефекту, аналізуються особливості торговельної політики країн на різних етапах розвитку світової торгівлі.

Тема даного дослідження зумовила певний інтерес до наукових праць таких вчених, як Р. Абрамов, П.Адмірал, М.Дабровський, П.Кук, Є.Лімер, П.Марер та інших, в яких узагальнені особливості інтеграції постсоціалістичних країн у світове господарство, визначені проблеми переходу від адміністративно-командної до ринкової економічної системи і роль зовнішньоекономічних факторів у трансформації економіки країн.

Багато наукових праць українських економістів присвячено інтеграції України в сучасне світове господарство, адаптації національного виробництва до вимог сучасного рівня розвитку міжнародного поділу праці, а також проблемам розробки та впровадження зовнішньоекономічної стратегії України.

Серед них чільне місце посідають дослідження Д.Богині, В.Будкіна, І.Бураковського, Г.Волинського, А.Гальчинського, О.Дерев'янка, М.Дудченка, О.Живицького, О.Кириченка, Л.Кістерського, Г.Климка, В.Клочка, А.Кредісова, І.Лукінова, Ю.Макогона, С.Мочерного, В.Новицького, В.Онищенка, А.Поручника, К.Радченка, О.Рогача, А.Рум'янцева, Г.Сащенка, Ю.Сафіуліна, В.Сіденка, В.Сиренка, С.Соколенка, М.Суркова, М.Тараканова, А.Філіпенка,

О. Шниркова та інших вчених.

У цих роботах досліджуються проблеми вдосконалення зовнішньоекономічного механізму інтеграції України в сучасні світогосподарські зв'язки, аналізуються реальні та потенційні можливості торговельно-економічного співробітництва України з країнами світу, загальні проблеми вироблення і реалізації зовнішньоекономічної політики України.

У даному дисертаційному дослідженні розширено та поглиблено вивчення питань, які не дістали належного висвітлення в економічній літературі із зазначеної проблематики. Зокрема, систематизовані підходи щодо інструментарію сучасної зовнішньоторговельної політики, узагальнені основні засади її реалізації в умовах переходу до ринкових відносин та структурних зрушень в економіці, розроблена модель аналізу ефективності запровадження зовнішньоторговельної політики на сучасному етапі економічного розвитку в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося згідно з планом наукових досліджень кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка і є складовою наукової теми “Механізм комплексного забезпечення зовнішньоекономічних аспектів суверенітету України” (державний реєстраційний номер 97134).

Актуальність теми, її практична значимість, з одного боку, і недостатність вивчення, дискусійність багатьох положень, з іншого, зумовили визначення мети та завдань дисертаційного дослідження.

Метою та завданнями дослідження є виявлення концептуальних засад розвитку зовнішньоторговельних відносин та специфічних закономірностей регулювання зовнішньоторговельної політики, розробка науково-теоретичних і практичних аспектів вдосконалення механізму зовнішньоторговельної політики в умовах ринкової трансформації та визначення основних напрямів підвищення ефективності зовнішньоторговельної політики України в умовах поєднання протекціонізму та лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків.

Для досягнення поставленої мети передбачено розв'язання наступних завдань теоретичного, методичного і практичного характеру:

·

· розкрити сутність, структуру та інструменти сучасної зовнішньоторговельної політики ;

· визначити умови формування нової концепції розвитку зовнішньоторговельних відносин країн з перехідною економікою;

· виявити основні суперечності поєднання лібералізму і протекціонізму в зовнішньоекономічній політиці різних країн світу;

· показати особливості розробки та реалізації зовнішньоторговельної політики України в умовах формування ринкових механізмів управління та господарювання;

· охарактеризувати макроекономічні чинники регулювання в зовнішньоторговельній сфері держави;

· виявити регіональний механізм здійснення експортно-імпортної політики України;

· визначити стратегічні напрями розвитку зовнішньоторговельної політики України;

· аргументувати необхідність посилення ролі зовнішньоторговельних факторів у розвитку зовнішньоекономічної стратегії країни;

· довести необхідність забезпечення експортно-імпортної збалансованості і поліпшення конкурентних переваг України на світовому ринку для ефективної участі країни в сучасних світогосподарських зв'язках;

· визначити основні напрями підвищення ефективності та впровадження нової моделі зовнішньоторговельної політики як головного чинника реалізації інтеграційної стратегії України.

Об'єктом дослідження є теоретичні аспекти розробки зовнішньоторговельної політики як регулюючого механізму оптимізації зовнішньоекономічних зв'язків України в умовах ринкової трансформації.

Предметом дослідження дисертаційної роботи є зовнішньоторговельна політика, інструментарій і специфічні закономірності її організації та запровадження в Україні в умовах перехідної економіки.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає логіко-діалектичний метод пізнання явищ і процесів у сучасних світових і національних економіках. Дослідження побудовано на основі використання методів системного аналізу, макро- і мікроекономічного аналізу, індукції і дедукції, а також визначення системи прямих і зворотніх зв'язків у процесі взаємодії різних національних економік в системі сучасного світового господарства. В дисертації використані також спеціальні методи, зокрема: метод графічного аналізу — при вивченні доцільності використання інструментів зовнішньоторговельної політики; метод угруповань — при аналізі сучасного стану зовнішньоекономічних зв'язків країни, оцінці світових тенденцій розвитку зовнішньоекономічних відносин; метод моделювання — при розробці моделі оцінки ефективності зовнішньоторговельної політики держави.

Теоретичною основою дослідження є фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, у яких розглядаються проблеми структурних перетворень зовнішньоекономічної стратегії і політики країн з перехідною економікою, закономірності і особливості регулювання зовнішньоекономічних зв'язків в умовах глобалізації світогосподарських зв'язків.

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі акти України щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності, офіційна статистична звітність Держкомстату України, Департамента зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, дані міжнародних організацій (ООН, Європейського центру макроекономічного аналізу України, документи Євростату), регіональних (обласних) державних адміністрацій і статистичних управлінь, дані і висновки, опубліковані в економічних дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених, практиків, а також матеріали періодичної преси.

Наукова новизна результатів, одержаних здобувачем самостійно в ході проведення дослідження, визначається наступним:

·

- доведено, що при розробці зовнішньоторговельної політики України слід враховувати специфічні особливості пострадянського характеру розвитку перехідної української економіки. Особливості включення України в систему радянських економічних, соціальних, виробничих та інших зв'язків, на думку автора, увійшли в протиріччя з процесом лібералізації зовнішньоекономічних відносин, запровадженням різноманітних моделей зовнішньоекономічного розвитку з метою одержання найбільш ефективного результату включення країни у світовий економічний простір;

·

· сформульовано основні критерії і макроекономічні умови вибору стратегії зовнішньоторговельної політики з посиленням протекціоністських або ліберальних заходів;

·

· обгрунтовано напрями подальшої лібералізації зовнішньоторговельної політики України як визначального чинника реалізації зовнішньоекономічної стратегії держави, зокрема, створення прозорої системи організації регулювання зовнішньоторговельної політики.;

· аргументовано, що сформована модель зовнішньоекономічних відносин нашої держави є внутрішньо суперечливою і поєднує в собі протиріччя як експортоорієнтованої, так і імпортозаміщуючої політики;

·

· доведено, що нові стратегія і тактика зовнішньоекономічного вектора розвитку України повинні поєднувати ринкові і державні регулятори;

·

·

·

· запропонована модель оцінки ефективності зовнішньоторговельної політики України, яка враховує параметри економічної безпеки, розвиток факторів торгівлі, динаміку умов торгівлі, ключові показники ефективності зовнішньоекономічних відносин, рівень сумісності регіональних та глобальних факторів суспільного виробництва на сучасному етапі розвитку міжнародних економічних відносин, особливості економічних інтересів окремих регіональних об'єднань, мононаціональних структур, співтовариств, галузей, корпорацій, підприємств і організацій, а також найсучасніші тенденції глобалізації світової економіки.

Практичне значення одержаних результатів наукового дослідження полягає в тому, що його положення та висновки можуть бути використані в процесі подальшого вдосконалення механізму зовнішньоторговельної політики України, зокрема, у вдосконаленні її нормативно-правової бази, Департаментом зовнішньоекономічних зв'язків Міністерства економіки країни та відповідними міністерствами та відомствами при оцінці перспектив різних форм і механізмів зовнішньоекономічного співробітництва України, в прогнозах економічних наслідків застосування сучасних інструментів зовнішньоторговельної політики, при підготовці фахівців у галузі організації і управління зовнішньоекономічної діяльності.

Особистий внесок здобувача. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 5 одноосібних наукових праць здобувача загальним обсягом 2.1 д.а.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати наукового дослідження розкриті у наукових публікаціях дисертанта, доповідях на Міжнародних науково-практичних конференціях і семінарах, на засіданнях кафедри управління зовнішньоекономічної діяльності Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на кафедральних теоретичних семінарах, а також в процесі викладання курсів “Дослідження операцій”, “Математичні основи інформаційних технологій”, “Прикладна математика”, “Методи прийняття рішень”.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Загальний обсяг дисертації складає 192 сторінки, 12 таблиць і 5 малюнків.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, показано ступінь розробки теми, визначено предмет, об'єкт, мету і завдання, методологічні і теоретичні засади дослідження, наукову новизну і практичну значимість одержаних результатів для вдосконалення організації і управління зовнішньоекономічними зв'язками України.

У першому розділі “Теоретичні основи розробки та реалізації зовнішньоторговельної політики” розкриваються концептуальні засади розвитку зовнішньоторговельних відносин в різних економічних системах; виявляються сутність, структура та інструменти сучасної зовнішньоторговельної політики, визначаються сучасні особливості організації запровадження зовнішньоторговельної політики в перехідних економіках.

Участь країни в міжнародному поділі праці, з одного боку, і забезпечення її міжнародної економічної безпеки, з іншого, є, на думку автора, стратегічними напрямами організації і управління зовнішньоекономічною діяльністю країни.

Узагальнення теоретичних здобутків, що стали основою теорії міжнародної торгівлі на різних етапах розвитку міжнародних економічних відносин, дозволяє виділити такі етапи еволюції поглядів на організацію зовнішньоторговельних операцій: класичні економічні концепції міжнародної торгівлі (до ХIХ століття включно); регулятивні теорії розвитку зовнішньоекономічної політики (три чверті ХХ століття); сучасні концепції системного підходу до управління міжнародним бізнесом (кінець ХХ століття).

Практичний досвід, здоровий глузд, стійкі традиції і торговельні порядки — ці особливості визначали перший етап розвитку міжнародної торгівлі та зумовлювали її невеликий обсяг. Відмінною рисою другого етапу було активне втручання держав у міжнародні ділові операції. Значною мірою на цей процес вплинули дві світові війни і розкол світу на дві протилежні соціально-економічні системи. Природньо, що кожна з них вдавалася до активного використання держави як важливого інструменту реалізації своїх інтересів у сфері міжнародного бізнесу. Міжнародні ділові операції стали об'єктом ретельного планування. Для забезпечення успіху цих операцій обидві системи створюють різні державні і міжнародні інститути (Рада Економічної взаємодопомоги, Європейський Союз тощо). Особливістю третього, сучасного етапу розвитку зовнішньоекономічної політики стало усунення соціально-політичного протистояння двох систем у сфері міжнародного бізнесу. Багато західних компаній активно проводять ділові операції в постсоціалістичних країнах і в Україні зокрема. З іншого боку, ряд українських підприємств діє на зовнішніх ринках. Саме корпоративний менеджмент міжнародних компаній стає вирішальним чинником розвитку міжнародного бізнесу і розширення зовнішньоекономічних зв'язків країн.

Зовнішньоторговельна політика як система заходів, спрямованих на досягнення економікою даної країни певних переваг на світовому ринку й одночасно на захист внутрішнього ринку від конкуренції іноземних товарів, часто використовується для досягнення певних політичних цілей і тому з повним правом є складовою частиною зовнішньої політики держави.

Реалізація порівняльних переваг країни в міжнародному поділі праці здійснюється за допомогою каналів зовнішньої торгівлі, яка нерозривно зв'язана з такими формами зовнішньоекономічної діяльності, як кооперація і спеціалізація виробництва, створення спільних підприємств різних видів і форм, науково-технічне співробітництво, надання економічного і технічного сприяння тощо.

У формуванні зовнішньоекономічної політики активну участь бере держава, транснаціональні корпорації, транснаціональні банки, фінансово-промислові групи і створені ними різні асоціації, об'єднання, комітети і т.п. У більшості країн існують значні об'єднання національного капіталу: національні асоціації промисловців, галузеві об'єднання підприємців, торговельні палати й інші організації, що впливають на формування зовнішньоекономічної політики країни. З огляду на існуючі між представниками різних груп підприємців протиріччя, конкретна політика регулювання зовнішньоекономічного обороту є ніби рівнодіючою різних тенденцій. У ній знаходять також відображення як компроміси між інтересами національно відокремлених капіталів, що виражають прагнення забезпечити надійний захист від іноземної конкуренції, так і об'єктивні потреби забезпечення міжнародного спілкування в умовах підвищення ступеня інтернаціоналізації виробництва і капіталу.

Важливою частиною теорії міжнародної торгівлі є аналіз механізмів реалізації зовнішньоторговельної політики та їх наслідків для світового співтовариства в цілому та економіки окремої країни, зокрема.

У дисертаційному дослідженні доведено, що, по-перше, всі інструменти зовнішньоторговельної політики мають свої власні механізми дії. По-друге, застосування того чи іншого інструменту впливу на експортні та імпортні потоки приносить одним економічним гравцям реальний виграш, тоді як економічне становище інших погіршується. По-третє, економічні наслідки використання інструментів зовнішньоторговельної політики можна розглядати у двох основних вимірах. Перший означає врахування безпосередніх змін, що відбуваються на ринку того товару, який є об'єктом державної інтервенції. Такі зміни в економічній теорії вивчаються в межах аналізу часткової рівноваги. Другий вимірює вторинні ефекти, які вивчаються з позицій аналізу загальної рівноваги, оскільки кожен окремий ринок є елементом національної економічної системи, який тісно взаємодіє з її іншими складовими частинами.

На думку автора, при підготовці та в процесі здійснення зовнішньоторговельних операцій слід врахувати вплив державного регулювання в цій сфері та мотивацію конкретних підприємств. Ефективність застосування митно-тарифних засобів регулювання регіону, країни в цілому, а також оцінки ефективності кожної конкретної угоди підприємства потребують використання специфічного інструментарію. Виходячи з цього, в роботі розглядаються існуючі методи аналізу ефективності зовнішньоторговельних операцій в Україні.

Вибір однієї з методик обчислення повинен базуватися на властивостях суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та чітко визначати рамки початку та завершення зовнішньоекономічної угоди. Використання кривих попиту та пропозиції певного товару в межах окремо взятої країни дозволяє побудувати криву пропозиції товару на експорт та визначити експортний потенціал країни. Крім того, побудова кривої попиту на імпортні товари дозволяє визначити можливі обсяги імпорту певних товарів на внутрішній ринок. Застосування імпортних митних тарифів підвищує вартість імпортованих товарів на внутрішньому ринку та призводить до зменшення кількості його надходження на національний ринок, що дозволяє вітчизняному виробнику аналогічного товару підвищувати вартість виробів та додатково виробляти певну його кількість. Імпортні митні тарифи також зменшують обсяги зовнішньоторговельних операцій незалежно від застосування адвалорних чи специфічних ставок мита. Подібні розрахунки дозволяють провести аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства, економічно обґрунтувати напрями зовнішньоекономічного планування, а також здійснити вибір більш ефективного варіанту розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Особливу увагу автор приділяє аналізу наслідків монополії зовнішньої торгівлі, що визнавала виключне право держави на здійснення зовнішньоекономічних зв'язків за часів Радянського Союзу. Введення монополії обумовлювалося плановим характером економіки радянської держави і переслідувало дві мети: по-перше, захист народного господарства від тиску через кордон за умов закритої економіки і, по-друге, забезпечення акумуляції прибутків від товарного обміну із закордонними контрагентами в державному бюджеті з метою їхнього використання відповідно до потреб і інтересів народного господарства.

Перехід України до ринкової економіки відкритого типу, кардинальні зміни її геополітичних позицій унаслідок розпаду СРСР створили принципово нові умови для зовнішньоекономічного розвитку країни. Наслідки змін як для економіки України, так і для її становища у світі носять далеко неоднозначний характер.

Насамперед, істотно зросла роль зовнішньоекономічного фактора в національній економіці. Радикально змінився і сам характер української зовнішньоекономічної діяльності. Прямий вихід на зовнішні ринки одержали десятки тисяч українських підприємств і підприємницьких структур, що утворилися. Інтереси суб'єктів господарювання виступають нині в якості вирішального фактора, що визначає стан українського експорту й імпорту. В їхньому розпорядженні концентрується також основна частина прибутків від зовнішньоекономічних операцій.

Зовнішньоекономічна політика, що проводиться Україною, стала каталізатором ринкових перетворень в країні. Більше того, вона сприяє вирішенню нагальних господарських завдань, пов'язаних головним чином із підтримкою української економіки в умовах кризи.

Лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків створила потенційні можливості для подолання колишньої автаркії і реальної інтеграції країни у світове господарство. Кон'юнктура і вимоги світових ринків стали важливим фактором, що визначає ціни, пропорції відтворення, загальногосподарську ситуацію в країні. Україна поступово стає більш відкритою для розвинутих західноєвропейських країн, що полегшує її доступ до фінансових ресурсів Заходу і відкриває шлях до зняття дискримінаційних обмежень у торгівлі, які практикуються розвинутими країнами.

Однак, структура українського зовнішньоторговельного обміну все більше набирає рис, властивих слаборозвиненим в економічному відношенні країнам. Нинішня модель входження України у світове господарство, в основі якої лежить обмін сировини на товари переважно споживчого призначення, створює перешкоди для прогресивних структурних зрушень в українській економіці. Тільки оптимальне поєднання зовнішньоекономічної відкритості і протекціонізму повинно стати, на думку автора, основою формування нової моделі організації регулювання зовнішньоторговельної політики України. При цьому зовнішньоекономічна відкритість повинна являти собою поступовий процес, який має свою етапність, структурні особливості і може розвиватися тільки в тісному зв'язку із загальним ходом перетворення української економіки.

Другий розділ “Механізм зовнішньоторговельної політики України в умовах перехідної економіки” містить макроекономічний аналіз стану зовнішньої торгівлі України та характеризує особливості розробки стратегії оптимізації зовнішньоторговельних зв'язків України в умовах трансформаційної економіки, в ньому розкривається регіональний механізм реалізації зовнішньоторговельної політики в сучасних умовах.

Аналіз ефективності зовнішньоекономічних операцій та особливостей розвитку зовнішньоторговельної політики дозволили автору сформулювати наступні, найбільш загальні положення щодо оцінки сучасного стану розвитку зовнішньоторговельної політики України:

- державна політика більшою мірою орієнтована на вільну торгівлю в економічно розвинутих країнах, що досягли високого рівня конкурентоспроможності своєї продукції на зовнішніх і внутрішніх ринках;

- зовнішньоторговельна політика держави орієнтується переважно на вільну торгівлю з тими країнами, де ввезена продукція не конкурує з внутрішнім виробництвом або є сировиною для важливих галузей;

- протекціонізм, як правило, використовується для захисту національних інтересів, дотримання параметрів економічної безпеки країни, стимулювання зростання національного виробництва і підвищення його конкурентоспроможності;

- протекціоністська політика застосовується більшою мірою в країнах, де здійснюються структурні і ринкові перетворення економіки, або де мають місце явища економічної депресії і швидкого зростання конкуруючого імпорту.

Ці загальні закономірності автор пропонує враховувати при виборі найбільш прийнятної для України моделі зовнішньоекономічної стратегії.

Інтеграція України у світовий економічний простір здійснилась як інтеграція експортера сировини. Країни з розвинутою ринковою економікою вже відійшли від експорту сировини і металів як таких. У структурі експорту сучасних розвинутих країн переважає експорт високотехнологічної готової продукції, в тому числі, товари промислової і побутової електроніки, побутової хімії, автомобілів, продуктів легкої промисловості. На нашу думку, український експорт у випадку успішних ринкових перетворень має можливість у найближчій перспективі обмежити імпорт лісу, лісоматеріалів, комплектуючих для промислових підприємств. На основі макроекономічного аналізу стану народного господарства у дисертації прогнозується ймовірний розвиток зовнішньоторговельних операцій в Україні.

За даними оцінки розвитку національної економіки за роки незалежності України та на основі програми структурної перебудови, передбачається зростання обсягів експортно-імпортних операцій протягом 1995-2015 рр. на 26,6%. У найближчій перспективі проглядається можливість і доцільність повернення України до числа держав, що експортують зерно і сільськогосподарську продукцію. Для цього річне виробництво зернових культур має бути доведено до рівня, який перевищує 1тонну продукції на душу населення. Необхідно також зазначити, що при вирішенні питання оцінки перспектив зовнішньоекономічної діяльності необхідно використати зарубіжні технології в поєднанні з вітчизняними. Такий підхід, на думку автора, сприятиме розвитку нових технологій і галузей промисловості, а також модернізації діючих виробництв, наслідком чого стає як розширення експорту товарів, так і заміна в країні імпортованих виробів високоякісними зарубіжними технологіями.

Експортна орієнтація економіки та лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків вимагає, згідно досліджень автора, визначення існуючих і потенційних конкурентних переваг українських товаровиробників, а також чинників, які їх формують, і механізму реалізації цих переваг. Пріоритетним напрямком розвитку експорту має стати підвищення рівня обробки української сировини. Україна може зайняти провідні позиції на світовому ринку у виробництві титану, рідкісноземельних металів, будматеріалів, каменеобробці, поставках каоліну, граніту і мармуру.

Політика імпорту повинна орієнтуватися на критерій “критичності”. Необхідно встановити граничні обсяги імпорту стратегічно важливої продукції, які будуть забезпечувати безперервне функціонування народного господарства, і в першу чергу – енергоносіїв.

Важливим аспектом розвитку зовнішньоекономічних і торгівельних відносин, на думку автора, стає участь іноземних фірм у реалізації великих і малих проектів розвитку України, а також спільне здійснення науково-технічних програм Європейського Союзу та інших міжнародних об'єднань. Сьогодні вже визначений стратегічний курс України на вступ до Європейського Союзу, створена законодавча база світогосподарської інтеграції.

Проблеми модернізації зовнішньоекономічних зв'язків в умовах становлення державності України вимагають диференційованого підходу до регіонального розвитку зовнішньоторговельних операцій, що базуються на поєднанні впливу зовнішніх геополітичних, економічних і внутрішніх соціокультурних факторів.

У третьому розділі “Основні напрями підвищення ефективності зовнішньоторговельної політики України” визначаються шляхи посилення ролі зовнішньоторговельних факторів у розвитку зовнішньоекономічної стратегії України, підкреслюється необхідність забезпечення експортно-імпортної збалансованості і поліпшення конкурентних переваг країни на зовнішньому ринку, пропонується впровадження і реалізація ефективної моделі зовнішньоторговельної політики в умовах інтеграції України в сучасні світогосподарські зв'язки.

Проведені дослідження та запропонована модель базувалися на науковому апараті моделювання оцінки ефективності зовнішньоекономічної політики, що розроблявся в наукових працях Бергетранда, Р. Джонса, Б.Оліна, Е.Хекшера, а також у працях вітчизняних вчених: І.Бураковського, І.Гайдучка, Л.Кістерського, А.Кредісова, Ю. Полунеєва, А. Пірогова, В. Решетняка, А. Філіпенка та інших.

Моделювання оцінки ефективності зовнішньоторговельної політики включає такі основні блоки:

·

· моделювання взаємозалежностей між зовнішньоторговельними зв'язками, економічним зростанням країни (на підставі факторних пропорцій), попитом та технологією;

·

· моделювання пропорцій платіжного балансу, бюджету та основних макроекономічних показників країни.

Враховуючи обмежений обсяг автореферату, наводяться основні рівняння запропонованої моделі.

Поняття екосестейту пов'язується зі станом держави, в якому забезпечується стабільність її існування, найбільш сприятливі умови життя її громадян, функціонування та розвитку самої держави. Стан, у якому держава може розвиватися стабільними темпами, називається станом спокою, який має місце за умов виконання співвідношення:

де Рj, Gj —зусилля держави по нейтралізації, відповідно, зовнішніх та внутрішніх чинників небезпеки;

Ej, Кj — зовнішні та внутрішні чинники небезпеки (брак ресурсів, ембарго, демпінгові процеси);

j= 1….p, j=p+1….щ — ?ідповідно, індекс зовнішніх та внутрішніх чинників небезпеки.

Серед факторів економічної безпеки автор виділив як основні ресурсні параметри безпеки, які визначаються за формулами:

Dit > = Xit + Rit — Qit,

де Dit — показник задоволення потреб в і-тому ресурсі в t-й період шляхом імпорту ресурсів з інших країн;

Xit — наявність і-го ресурса в країні в t-й період;

Rit — резерви і-го ресурса в країні в t-й період, які виникають у зв'язку з вторинною переробкою сировини, економією національних ресурсів в результаті запровадження новітніх технологій тощо;

Qit — потреба в і-му виді ресурсів в країні в t-й період.

Обмеження щодо закріплення експортної спеціалізації країни на сировині або продукції з низьким рівнем переробки визначається через коефіцієнт технологічності (Кi):

Ki = Ti / Оi,

де Ті — рівень технології виробництва і-го товару, який склався в країні;

Оi — рівень технології виробництва і-го товару в світі.

Умови вигідного для країни екпорту продукції передбачають, що значення (Кі) має бути не менше одиниці.

Взаємозв'язок ефективності торгівлі та економіки описується моделлю загальної рівноваги Р. Джонса. Згідно з цією моделлю можна прогнозувати зовнішні умови функціонування економіки, вирішити проблеми оподаткування та уникнення монополізму.

У матричному вигляді ця модель відображається наступним чином:

| Zr | = | lrk | * | Hr | ,

де | Zr | — матриця екзогенних змінних (зміни цін на продукцію, пропозиція факторів виробництва, наприклад, капіталу та праці);

| lrk | — “D”- матриця витрат на одиницю або часток r- го виду фактору;

| Hr | — ендогенні змінні (обсяги виробництва, ціна r- го виду фактору)

Індексний метод оцінки ефективності зовнішньої торгівлі дозволяє вивчити динаміку змін, що відбуваються в цій сфері.

Динаміка економічної ефективності в моделі експорту (Іекс.) визначається зміною валютної виручки на одиницю продукції (Ір), внутрішніми цінами на її виробництво (Ірв.) та структурними факторами (Іs) – відповідно, товарної (Іsт) та географічної структури (Іsг).

Тобто або

,

де – валютна виручка одиниці експортної продукції у звітному та базовому періодах;

– обсяг експортної продукції;

— вартість експорту у внутрішніх цінах.

При аналізі змін середніх цін та фактичного обсягу імпорту та експорту по кожній країні-партнеру визначається індекс "умов торгівлі". Він дорівнює відношенню індексу середніх цін експорту (Ірекс.) до індексу середніх цін імпорту (Ірімп.), тобто:

Якщо > 1 (100 %), то співвідношення цін в торгівлі з даною країною порівняно з базовим періодом є сприятливим, якщо < 1 (100 %) — несприятливим, якщо = 1 (100 %), то умови порівняно з базовим періодом не змінилися.

Індекс "умов торгівлі" розкриває тенденції взаємного руху експортних та імпортних цін в торгівлі як з окремими країнами, так і з групою країн. Цей індекс залежить від товарної номенклатури торгівлі та від рівня цін в торгівлі з окремими країнами. Крім того, на значення індексу впливають такі чинники, як еластичність попиту та пропозиції на експортні та імпортні товари. Для країни-експортера важливо, щоб попит та пропозиція на групи відповідних товарів, що експортуються, були менш еластичні, ніж на імпортні товари.

У моделі враховуються також показники динаміки сальдо торгового та платіжного балансу, забезпечення стабільності національної валюти та потоків капіталу.

Основні положення запропонованої методики оцінки експортно-імпортних операцій можуть бути використані при розрахунках ефективності зовнішньоторговельних операцій. Позитивна оцінка від зовнішньоторговельного обміну та інших видів зовнішньоекономічної діяльності є головною умовою економічної діяльності їх здійснення, а максимальний розмір ефекту — критерієм вибору найбільш ефективного варіанту.

На економічну ефективність зовнішньоторговельних операцій також впливає податкова, структурна, інвестиційна, фінансова та інноваційна політика. Вони повинні бути спрямовані на прискорення диверсифікації капіталу, конверсії військово-промислового комплексу, реалізацію визначених державою пріоритетних напрямів поліпшення структури виробництва та підвищення його конкурентоспроможності, забезпечення економічного зростання.

Проведене в дисертаційній роботі дослідження проблем регулювання зовнішньоторговельної політики України в умовах ринкової трансформації дозволило автору сформулювати наступні висновки і пропозиції:

1. Однією з найважливіших визначальних рис інтеграційного розвитку будь-якої національної економіки є ефективний механізм формування і розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Ефективність функціонування української національної економіки значною мірою залежить від правильного поєднання умов національного і міжнародного виробництва, вільної конкуренції і державного регулювання національного ринку в усіх сферах суспільного відтворення, сполучення важелів реалізації політики лібералізації та протекціонізму. Становлення України як незалежної держави вимагає формування принципово нових підходів до розробки зовнішньоторговельної політики і впровадження нової концепції реалізації ефективної моделі зовнішньоекономічної стратегії.

2. Розвиток зовнішньоторговельних операцій України на основі рівних прав і взаємної вигоди є важливим елементом структурних зрушень в її економіці, забезпечення стабільних темпів економічного зростання, інтеграції країни в єдину світову економічну систему.

Проведений в роботі аналіз зовнішньої торгівлі показує, що розвиток зовнішньоторговельних операцій в останні роки в Україні відбувався у принципово нових умовах. Характерною ознакою зовнішньої торгівлі стала практично повна її лібералізація, яка призвела до змін зовнішньоекономічної стратегії і пріоритетів, що, в свою чергу, вимагало змін в запровадженні зовнішньоторговельної політики за рахунок встановлення нових форм організації і управління зовнішньоекономічною діяльністю України.

3. В організації регулювання зовнішньоторговельної політики України активну участь бере не тільки держава, але і великі недержавні установи і організації, створені ними асоціації, об'єднання, комітети та інші структури, які відповідають об'єктивним потребам участі суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України в міжнародному бізнесі. У систему регулювання зовнішньоекономічних зв'язків активно включаються міжнародні економічні організації, найбільше значення з яких мають ГАТТ/СОТ, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Європейський Союз (ЄС) та інші. Ці організації надають допомогу уряду України у здійсненні сучасної зовнішньоекономічної політики, активізації участі в міжнародному поділі праці.

4. Важливою частиною організації запровадження зовнішньоторговельної політики України є розробка системи її ефективних механізмів і інструментів. Як було доведено автором, торговельні обмеження потенційно ведуть до скорочення зовнішньоторговельного обігу країни, що вдалася до протекціоністських заходів в більшій мірі, ніж того вимагають обставини. Переваги від політики протекціонізму, яка веде до перерозподілу ресурсів експортних галузей на користь національних виробництв, в такому разі практично нівелюється наслідками скорочення імпорту. Більше того, торговельні партнери з часом використають відповідні контрзаходи, які неминуче призведуть до скорочення експорту країни.

5. Однією з найбільш дискусійних проблем в теорії і практиці зовнішньоторговельної політики залишається проблема раціонального поєднання принципів вільної торгівлі і протекціонізму. Світовий досвід показує, що зовнішньоекономічний порядок, заснований на такому принципі, є найбільш ефективною формою організації і управління зовнішньоекономічними зв'язками у країнах з перехідною ринковою економікою.

6. Лібералізація зовнішньоторговельної діяльності повинна розглядатися, насамперед, як одна з передумов формування в Україні такої економічної політики, яка може реально сприяти забезпеченню конкурентоспроможності вітчизняної продукції і поліпшенню позицій країни на сучасному світовому ринку.

Цілями державної зовнішньоторговельної політики за таких умов повинно стати раціональне поєднання кількісних обмежень в зовнішній торгівлі з економічними методами організації і управління зовнішньоекономічною діяльністю в перехідній економіці.

Проведений в роботі аналіз показав, що при імпорті товарів в Україні застосовується унікальне напевно і для всієї світової практики потрійне оподаткування: мито і митні збори стягуються з митної вартості, акцизний збір - з митної вартості разом з митом і митними зборами, а податок на додану вартість - з митної вартості разом з митом, митними зборами і акцизним збором. Тому основним засобом виконання регулюючої функції держави повинно стати реформування податково-бюджетної, грошово-кредитної, валютно-цінової й інвестиційної систем. Цей процес повинен супроводжуватися не тільки прийняттям нових законів і законодавчих актів, але й їх чітким дотриманням шляхом вироблення ефективного механізму реалізації всіх нормативно-правових положень.

7. Інтеграція України у світовий економічний простір, як показує автор, неможлива без формування експортоорієнтованої структури національної економіки, що передбачає визначення пріоритетних галузей і виробництв, в яких необхідно розвивати експортну орієнтацію. Науковою основою такої системи повинна стати комплексна програма розвитку експортного потенціалу України. Вона має бути зорієнтована на нарощування експорту продукції переробних і , головним чином, наукомістких галузей, розширення різноманітних послуг зарубіжним споживачам.

Пріоритетним напрямом розвитку експорту має стати підвищення рівня обробки української сировини. Україна, на нашу думку, може зайняти провідні позиції на світовому ринку у виробництві титану, рідкісноземельних металів, будматеріалів, поставках каоліну, граніту і мармуру. Враховуючи обмеженість багатьох видів ресурсів, складні екологічні і соціальні проблеми необхідно переорієнтувати індустріальний комплекс України, військово-промисловий комплекс (ВПК), зокрема, на виробництво низькоресурсомісткої і наукомісткої продукції, розвиток точного, транспортного і сільськогосподарського машинобудування, електронної, електротехнічної, легкої і харчової промисловості, що сприятиме модернізації інших галузей економіки і переведення їх на ресурсозберігаючу технологічну основу.

8. Необхідність розробки ефективної системи організації регулювання зовнішньоторговельної політики України вимагає вдосконалення її інформаційної бази. Інформація повинна надавати органам управління можливість оперативного аналізу, як ефективності експортно-імпортних операцій, так і ефективності впливу стимулюючих чи дестимулюючих засобів державного регулювання на позитивні чи негативні тенденції розвитку зовнішньоекономічної діяльності, зовнішньоторговельних операцій зокрема. Тому вкрай необхідно здійснити радикальні заходи щодо вдосконалення інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності. Для реалізації цієї мети необхідно створити розгалужену багаторівневу комп'ютеризовану систему збору і обробки інформації для здійснення зовнішньоекономічних зв'язків.

9. Проведений в роботі аналіз зовнішньої торгівлі України свідчить про наступні тенденції розвитку зовнішньоекономічних зв'язків: більш широку участь національної економіки у міжнародному поділі праці; зростання зовнішньої торгівлі країни, що позначилось на підвищенні коефіцієнта еластичності зовнішньоторговельного обороту по кінцевій продукції; посилення зовнішньої залежності внутрішнього споживання, про що свідчить зростання імпортних поставок по деяких позиціях продукції в порівнянні з експортом; структура експорту носить переважно сировинну спрямованість при низькій конкурентоспроможності машинотехнічних виробів; слабка участь іноземного капіталу в модернізації діючих виробництв і низька активність вітчизняних товаровиробників у розвитку коопераційних зв'язків з міжнародним бізнесом. На нашу думку, існуюча модель інтеграційного розвитку України не відповідає реальним можливостям промислового, кадрового і науково-технічного потенціалу України, потребам зміцнення її позиції на світогосподарській арені. Вихід із ситуації, що склалася, слід шукати в розвитку взаємозв'язку і взаємовпливі загальногосподарської кон'юнктури і стану зовнішньої торгівлі, у підпорядкуванні розвитку останньої і механізму її регулювання завданням ринкової трансформації і структурного реформування економіки України.

10. Основним завданням вдосконалення механізму зовнішньоторговельної політики на сучасному етапі ринкової трансформації України є її подальша інтеграція у світове господарство. В цьому процесі важливу роль відіграє регіональний фактор інтеграційного розвитку країни, який передбачає освоєння нових товарних регіональних ринків збуту, забезпечення експортно-імпортної збалансованості, використання порівняльних переваг міжнародного поділу праці для нарощування економічного потенціалу держави.

11.