ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
МIНIСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО - ДОСЛIДНИЙ IНСТИТУТ
СОЦIАЛЬНОЇ I СУДОВОЇ ПСИХIАТРIЇ ТА НАРКОЛОГIЇ
Лучко Олег Миколайович
УДК 616.895.8+616.248:575:34
Клiнiчнi прояви та характеристика
небезпечних дiй при шизофренii, яка поєднана з бронхiальною астмою
14.01.16 - психіатрія
Автореферат
дисертацiї на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ - 2000
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Кримському державному медичному університеті ім. С,І,Георгієвського Міністерства Охорони здоров’я України
Науковий керівник:
Доктор медичних наук, професор Двірський Анатолій Омелянович,
Кримський державний медичний університет ім.С.І.Георгієвського, завідувач кафедри психіатрії, загальної та медичної психології
Офійійні опоненти:
Доктор медичних наук, професор Сонник Григорій Трохимович, Українська медична стоматологічна академія, завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології
Доктор медичних наук, доцент Пшук Наталія Григорівна, Вінницький державний медичний університет ім.М.І.Пирогова, кафедра психіатрії, загальної та медичної психології
Провідна установа:
Дніпропетровська державна медична академія, кафедра психіатрії факультету післядипломної освіти
Захист дисертації відбудеться “23” жовтня 2000 р. о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.620.01 Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології за адресою:
04080 м.Київ, вул.Фрунзе,103
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології (м.Київ, вул.Фрунзе,103)
Автореферат розіслано “9” серпня 2000 р.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради Д 26.620.01
кандидат медичних наук Онишко Ю.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Питання клінічного поліморфізму, прогнозу плину і частоти небезпечних дій у хворих на шизофренію відносяться до актуальних проблем психіатрії. Висока частота цього захворювання в населенні, хронічний його перебіг, що приводить до зниження працездатності та високої частоти небезпечних дій, вчинених цими хворими, свідчать про те, що ці дослідження мають важливе значення не тільки для психіатрії, але і важливе соціальне значення (М.Є. Бачериков, 1989; Г.К. Дзюб, 1994; А П. Чуприков, 1995; А.П. Чуприков та ін., 1996; Г.Т. Сонник, 1996; В.Б. Первомайський, 1996; Л.М. Юр'єва, 1997; H. Kaplan et al., 1997, О. М. Морозов, 1998). В останнє десятиліття С.М. Мосолов (1995), О.К. Напреєнко (1996), H. Kaplan і B. Sadock (1997) указують на перспективність дослідження коморбідності шизофренії з різними соматичними і психічними захворюваннями, що може сприяти визначенню прогнозу перебігу й побудови програми адекватних лікувальних заходів.
Перспективність добору для аналізу генотипових факторів, що модифікують перебіг шизофренії, значною мірою визначається їхнім можливим впливом на патогенетичні ланки цього захворювання. Сполучення одного спадкоємного захворювання з іншим є прекрасною моделлю, створеною природою для дослідження різних питань клініки, патогенезу й генетики того чи іншого захворювання (А.О. Двірський, 1984). Бронхіальна астма (5,4%), як і шизофренія (1,0%), відносяться до широко розповсюджених полігенних мультифакторіальних захворюванням. Біологічну основу цих хвороб складають генокомплекси з неповною пенетрантністю і експресивністю, що варіює. На ступінь пенетрантності й експресивності цих генокомплексів впливають генотипові й екзогенні фактори (Т.И. Юдін, 1926; К. Штерн, 1965; F. Vogel et al., 1996).
На протязі трьох останніх десятиліть серед різних гіпотез шизофренії найбільш аргументованою була катехоламінова гіпотеза цього захворювання, а в останнє десятиліття вказується на роль холінергічних порушень. Порушення в метаболізмі адренергічної системи приводять до дисбалансу в холінергічній системі (J. Smythies, 1976; Р.Я. Вовин та ін., 1991; I.I. Кутько, 1994). У патофізиологічних процесах при шизофренії важлива роль приділяється дисфункції холінергічної системи, що підтверджується ефективністю холінотропних препаратів при апато - абулічних розладах у хворих на шизофренію (R. Tandon et al., 1989; Р.Я. Вовін та ін., 1991; I.I. Кутько, 1994; Ф. Яничак та ін., 1999). Дисбаланс холінергічних та дофамінергічних рецепторів відіграє важливу роль у патогенезi шизофренії, адже холінергічна система дозволяє запобігти появі продуктивної симптоматики, обумовленої підвищенням активності дофамінової системи (R. Tandon et al., 1989)
Численні клінічно - експериментальні дослідження свідчать про те, що при бронхіальній астмі відзначається зменшення - адренорецепторів, зниження активності симпатоадреналової системи й підвищення активності холінергічної системи (П.В. Сергєєв та ін., 1987; Г.В. Федосєєв та ін., 1988; А.Г. Чуралін, 1988; Е.В. Гембицький та ін., 1991; А.А. Маєвський, 1995; В.Г. Волков та ін., 1996). При шизофренії наявна виражена конституціональна резистентність до алергійних захворювань і гістамінового шоку (J. Huxley et al., 1964; W. Polin, 1971; N. Rosidakis et al., 1973; D. Richter, 1977). Дуже рідко спостерігаються у хворих на шизофренію токсико - алергійні реакції на нейролептичні препарати (И.Я. Гурович та ін., 1974; Г.Я. Авруцький та ін., 1985; Ф. Яничак, 1999).
Бронхіальна астма рідко виявляється в родинах хворих на шизофренію (S. Nasz et al., 1981). Дуже рідко спостерігається бронхіальна астма та інші алергійні захворювання у хворих на шизофренію (W. Marshall et al., 1939; J. Gunter, 1952; P. Polatin, 1953; В.П. Паршина, 1972; A. Sackler, 1977). При цьому, відповідно до вказівок А.П. Чуприкова (1975), алергійні реакції активують ті структури й системи головного мозку, що перешкоджають прояву ендогенних психозів.
В окремих дослідженнях, заснованих на одиничних спостереженнях, починалися спроби опису особливостей шизофренії у сполученні з бронхіальною астмою (W. Kirschbaum, 1930; R. Gillspie, 1936; H. Leavitt, 1943; J. Sabbath et al., 1952; В.А. Єгоров, 1962; Н.А. Чибрикова, 1968; Н.Д. Семенова, 1997). У той же час інші автори трактували ці випадки як соматогенний психоз при бронхіальній астмі (И.Ф. Случевський, 1957; Е.Н. Маркова, 1959; В.А. Мільченко та ін., 1961; В.Х. Ібрагімов та ін., 1968; В. П. Паршина, 1972). При цьому зверталася увага на зникнення симптоматики бронхіальної астми при экзацербації шизофренії (Н. Д. Семенова, 1997) і загострення приступів бронхіальної астми в період ремісії шизофренії (J. Sabbath et al., 1952). Бронхіальна астма рiдко поєднується з цукровим діабетом II типу (К.Ф. Селиванова та iн., 1987), а при шизофреніi таких дослiджень не проводилось
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до теми наукових досліджень кафедри психіатрії, загальної й медичної психології Кримського медичного університету "Етологія комунікацій і клінічна генетика в діагностиці і лікуванні психічних захворювань" (номер державної реєстрації - 01950015779), що входить у галузеву програму "Основні психічні захворювання" (шифр - 616.89).
Мета і задачі дослідження. Ґрунтуючись на холінергічній гіпотезі шизофренії, імунологічних і біохімічних особливостях її та бронхіальної астми, представленнях про них як про мультифакторіальні захворювання, перспективним є вивчення частоти бронхіальної астми при шизофренії, а також визначення її модифікуючого впливу на клінічні прояви шизофренії, сімейний статус хворих, частоту і характер небезпечних дій та вплив екзогенної ритміки на экзацербації психозу. У рамках відзначених цілей поставлені наступні задачі:
1.
Вивчити частоту бронхіальної астми у хворих на шизофренію.
2.
Дослідити клінічні прояви шизофренії, що сполучається з бронхіальною астмою.
3.
Визначити клінічні особливості перебігу шизофренії, що сполучається з бронхіальною астмою, з урахуванням статі.
4.
Вивчити плин шизофренії у сполученні з бронхіальною астмою в залежності від послідовності прояву цих захворювань.
5.
Проаналізувати частоту сполучень бронхіальної астми і цукрового діабету II типу та конституцiонально - морфологічні особливості у хворих на шизофренію, що сполучається з бронхіальною астмою.
6.
Проаналізувати частоту помісячних стаціонувань у хворих на шизофренію, що сполучається з бронхіальною астмою.
7.
Вивчити утворення, родинного стану і дітність у хворих на шизофренію в сполученні з цим захворюванням.
8.
Дослідити частоту й характер небезпечних дій у цих хворих на шизофренію.
Наукова новизна отриманих результатів. На моделі сполучення шизофренії і бронхіальної астми, уперше показано, що бронхіальна астма різко знижує прояв шизофренії. Це алергійне захворювання модифікує клінічні прояви шизофренії, що виражається у її більш пізнiй прояві, сприятливому плині. Присутність генокомплексів цих двох захворювань в одного індивідуума в значній мірі згладжує виразність симптоматики цих захворювань. При цьому стать вчиняє різнонаправлену дію в цьому аспекті. Це виявляється в збільшенні частоти легкого плину бронхіальної астми в чоловіків і збільшенні частоти рекурентного перебiгу шизофренії у жінок. Вперше визначено, що у хворих на бронхіальну астму, що сполучається із шизофренією, підвищено частоту гиперстенічного соматотипу.
Практичне значення отриманих результатів. Вперше виявлений новий генетичний маркер, яким є бронхіальна астма, що знижує ризик прояву шизофренії й робить сприятливий вплив на плин шизофренічного процесу. Ці результати можуть використовуватися в роботі психіатра та медично - генетичної консультації при визначенні ризику захворювання на шизофренію у хворих на бронхіальну астму. Вони знайдуть застосування при плануванні лікувальних і реабілітаційних програм у відношенні як шизофренії, так і цього алергійного захворювання. Вперше отримані факти про підвищення загальної частоти небезпечних дій у хворих шизофренією, коморбидною з бронхіальною астмою, що відбувається за рахунок збільшення частоти випадків повторних небеспечних дiй, серед яких перевагали сполучення ауто - і гетероагресивних дiй, а також корисливих дій і дій, спрямованих проти порядку, можуть виявитись основою при розробці програм по їхній профілактиці.
Особистий внесок здобувача. Автор самостійно вивчив вітчизняну, закордонну літературу з питань клініки й генетики шизофренії і бронхіальної астми, а також їхньому сполученні. Самостійно провів збір матеріалу, клінічно - генетичний аналіз, статистичну обробку з використанням Microsoft Exel, а також зробив висновки, запропонував практичні рекомендації з використання отриманих результатів.
Апробація результатів дисертації. Основні результати й положення дослідження були представлені й обговорювалися в доповідях на:
1.
Міжнародній конференція “Біологічні джерела поводження людини”. (Сімферополь, Партенит, 1993).
2.
Науково - практичній конференції, присвяченої сторіччю лікарні. Одеса, 1993.
3.
Обласнiй науково - практичної конференції "Казуїстика в клінічній психіатрії "(Стрілече, 1993).
4.
Національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України (Івано - Франківськ, 1994).
5.
Міжнароднiй конференції "Діагностика та лікування психічних захворювань в Україні " (Львів, жовтень, 1995).
6.
Конференції, присвяченої 200 - річчю Харківської психіатричної лікарні Сабурова дача - (Харків, 1996).
Впровадження результатiв дослiдження. Результати дослiдження впровадженi у практику роботи Кримських психіатричних лікарень №1 та №5, Севастопольської, Херсонської та Харькiвськой психіатричних лікарень. Отриманi результати використовувались у курсі викладання психіатрії у Кримському медичному інституті та в роботi Українського науково - дослiдного iнституту соцiальної та судової психiатрiї.
Публікації результатів дослідження. Матеріали дисертації опубліковані в 11 наукових статтях і повідомленнях у вітчизняних і міжнародних виданнях, у тім числі 4 журнальні статті в спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України.
Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 167 сторінках машинописного тексту, основний змiст роботи - на 136 сторiнках, і складається із введення і 4 глав, що включають главу огляду літератури, присвяченої особливостям алергійних проявів при шизофренії і її сполученню з бронхіальною астмою, главу опису характеристики матеріалу й методів дослідження, результати власних досліджень, заключення, висновкiв та перелiку литератури. Матеріали дисертації ілюструються 24 таблицями. Список використаних джерел складається з 309 праць, що включають 220 російсько - українських і 89 іноземних.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Поширеність бронхіальної астми у хворих на шизофренію і клінічні особливості шизофренії при їхньому сполученні. При обстеженні методом випадкового безповторного добору (Н.А. Плохінский, 1970) 2634 хворих шизофренією бронхіальна астма (1,1%) виявлялася в 4,9 рази рідше, ніж у загальному населенні півдня України (5,4%) (P<0,01). Теоретична частота сполучення шизофренії з бронхіальною астмою (6,2%), визначена по методу П.Ф. Рокіцького (1978), у 5,6 рази менше фактичної (1,1%). Ці факти свідчать про те, що генотипові особливості, що характеризуються присутністю генокомплексу бронхіальної астми, знижують в 5,6 рази ризик прояву шизофренії.
Серед 164 хворих на шизофренію в сполученні з бронхіальною астмою співвідношення чоловіків (28,0%) і жінок (72,0%) складало 1:2,6. Це співвідношення чоловіків і жінок хворих на шизофренію у сполученні з бронхіальною астмою відрізняється від їхнього співвідношення в загальній популяції, де воно складає 1:1 (Р<0,001). Це є наслідком того, що серед хворих на шизофренію в сполученні з цим алергійним захворюванням частота чоловіків (28,0%) зменшена в 1,8 рази, а частота жінок (72,0%) збільшена в 1,4 рази в порівнянні з їхньою частотою в загальному населенні (Р<0,001).
Таким чином, частота бронхіальної астми у хворих на шизофренію зустрічається рідше, ніж у загальному населенні. Співвідношення чоловіків і жінок серед хворих на шизофренію, коморбідною із бронхіальною астмою, відрізняється від їх розподілу як при шизофренії, так і при бронхіальній астмі. Це відбувається в результаті збільшення частоти жінок і зменшенні частоти чоловіків серед хворих на шизофренію в сполученні з бронхіальною астмою в
порівнянні з тими ж величинами в загальній популяції.
Середній вік початку шизофренії складає 36,8 років, що на 10,5 років більше, ніж середній вік початку бронхіальної астми (26,3 років) (P<0,001). У віці до 19 років бронхіальна астма (30,5%) виявлялась в 3,6 рази частіше, ніж шизофренія (8,5%) (P<0,001). Шизофренія виявлялася у віці 40 - 59 років (40,9%) у 1,9 рази частіше, ніж бронхіальна астма (22,0%) (P<0,01).
Порівняння з урахуванням статі, віку початку цих захворювань показало, що в чоловіків у віці до 19 років шизофренія (23,1%) виявляється в 2,4 рази рідше, ніж бронхіальна астма (54,4%) (P<0,001). Початок бронхіальної астми в вікових градаціях від 20 - 24 років і до 30 - 34 років у чоловіків, хворих на шизофренію (19,6%) спостерігається на 36,8% рідше, ніж маніфестація шизофренії (56,4%) (P<0,001). У віці до 19 років у жінок початок бронхіальної астми (21,2%) спостерігався в 8,5 рази частіше, ніж шизофренії (P<0,001). Загальна частота початку бронхіальної астми у віці від 20 до 29 років (26,3%) на 11,9% перевищує шизофренію (14,4%) (P<0,05). У віці від 35 до 60 і більш років частота прояву шизофренії (67,8%) у 1,9 рази більше, ніж частота випадків початку бронхіальної астми (35,6%) (P<0,001).
Отже, при наявності в одного індивідуума таких полігенних захворювань як шизофренія і бронхіальна астма, їх маніфестні прояви за віком істотно відрізняються. У віці до 19 років шизофренія виявляється рідше, ніж бронхіальна астма. У віці 40 - 59 років частота виявлення психозу переважає над частотою прояву цього алергійного захворювання. Вікова динаміка прояву цих спадкоємних захворювань обумовлена не тільки генотиповими особливостями, зв'язаними з сполученням генокомплексів шизофренії і бронхіальної астми, але і впливом генів, локалізованих у статевих хромосомах.
Плин шизофренії в 164 хворих основної групи характеризувався збільшенням у 3,1 рази частоти рекурентного (22,6%) плину й зменшенням у 1,9 рази частоти прогредієнтного (25,0%) плину в порівнянні з 328 хворими в контрольних дослідженнях, де ці типи плину складали відповідно 7,3 і 48,2% (Р<0,001). Серед цих хворих на шизофренію параноїдна форма (93,3%) спостерігалася на 12,2% частіше, а проста (4,9%) зустрічалася в 2,5 рази рідше в порівнянні з хворими контрольної групи, де вони відповідно складали 81,1 і 12,2% (Р<0,01). Частота кататонічної форми у хворих основної групи (1,8%) у 3,7 рази менше, ніж у контрольному контингенті, що складало (6,7%) (P<0,01).
У загальному контингенті хворих на шизофренію, коморбідною із бронхіальною астмою, частота онейроїдних станів (10,4%) у 11,6 рази вище, ніж у контрольних дослідженнях (0,9%) (P<0,001). Це відбувається в результаті їхнього збільшення при рекурентному і нападоподібно - прогредієнтному типах плину, а також при параноїдній формі шизофренії, що сполучається з цим алергійним захворюванням.
Послідовність проявів шизофренії і бронхіальної астми не впливає на ступінь прогредієнтності психозу. У 126 хворих на шизофренію, параноїдна форма, що проявилась після цього алергійного захворювання (91,3%) спостерігається рідше, а проста форма (6,3%) частіше в порівнянні з 38 хворими шизофренією, що згодом занедужали бронхіальною астмою (відповідно 100,0 і 0,0%) (Р<0,01).
Отже, послідовність цих захворювань не впливає на ступінь прогредієнтності шизофренічного процесу, але впливає на співвідношення синдромальних форм шизофренії. Зіставлення синдромальних форм і типів плину шизофренії у групах хворих, розподілених у залежності від форми бронхіальної астми, виявило, що форма бронхіальної астми не впливає на співвідношення синдромальних форм шизофренії, але впливає на плин шизофренічного процесу. Це виражається в збільшенні в 2,2 рази рекурентного плину шизофренії в 79 хворих із середньою й важкою формами бронхіальної астми (31,6%) у порівнянні з 85 хворими шизофренією з легкою формою цього алергійного захворювання (14,1%) (P<0,05). Відзначена відмінність має місце за рахунок того, що у хворих на шизофренію із середнім і важким плином бронхіальної астми є тенденція до зниження частоти прогредієнтного й нападоподібно - прогредієнтного типів плину шизофренії відповідно на 4,3 і 13,2%.
Аналіз маніфестних проявів шизофренічного процесу з урахуванням статі показав, що у вікових градаціях від 15 до 29 років у чоловіків, хворих на шизофренію, у сполученні з бронхіальною астмою (65,1%), вони спостерігаються у 3,8 рази частіше, ніж у жінок, хворих на шизофренію, у сполученні з цим алергійним захворюванням (16,9%) (P<0,001). У той же час початок шизофренічного процесу у віці від 35 до 60 і більш років у жінок, хворих на шизофренію в сполученні з бронхіальною астмою (67,8%) виявлявся в 3,4 рази більше, ніж у цих чоловіків, хворих на шизофренію (19,7%) (P<0,001).
Вивчення впливу статі на прогредієнтність плину шизофренічного процесу на тлі бронхіальної астми показало, що частоти рекурентного плинузахворювання в 118 жінок (26,3%) спостерігається в 2 рази частіше, ніж у 46 чоловіків (13,0%) (P<0,05). Співвідношення синдромальних форм у цих групах, хворих на шизофренію, не відрізнялося. Отже, стать не впливає на співвідношення синдромальних форм шизофренії, коморбідної із бронхіальною астмою, але в жінок, у порівнянні з чоловіками, шизофренія протікає більш сприятливо, що виражається в більш пізньому її прояві й збільшенні частоти рекурентного типу плину . Ці дані показують, що на ступінь прогредієнтності шизофренічного процесу впливають не тільки генотипові особливості, обумовлені присутністю генокомплексу бронхіальної астми, але і генами, локалізованими в статевих хромосомах.
Плин бронхіальної астми у хворих на шизофренію. Легка форма бронхіальної астми в 164 хворих на шизофренію (51,8%) спостерігається в 1,4 рази частіше, ніж у 181 психічно здорових хворих бронхіальною астмою (34,3%) (Р<0,01). Це відбувається внаслідок зменшення в 3,2 рази частоти середньої форми бронхіальної астми у хворих на шизофренію (29,9%) у порівнянні з її частотою у психічно здорових (46,6%) (P<0,01).
Аналіз розподілу форм бронхіальної астми в чоловіків і жінок, що страждають шизофренією, показав, що легка форма цього захворювання в чоловіків (76,1%) у 1.8 разу спостерігається частіше в порівнянні з жінками (42,4%), хворими шизофренією (Р<0,001). Це розходження відбувається в результаті зменшення в 2,4 рази частоти середньої й важкої форм бронхіальної астми в групі 46 чоловіків, хворих на шизофренію (23,9%), у порівнянні з групою 118 жінок, страждаючих цим психічним захворюванням (57,6%) (P<0,05).
Бронхіальна астма в групі 46 чоловіків, хворих на шизофренію, протікає більш сприятливо в порівнянні з групою із 52 психічно здорових чоловіків. Це є наслідком того, що в групі чоловіків, хворих на шизофренію, частота легкої форми бронхіальної астми (76,1%) майже в 2 рази більша, а середньої форми (15,2%) у 3,2 рази менше в порівнянні з відповідними величинами в психічно здорових осіб (38,5 і 48,1%) (Р<0,001). У 118 жінок, хворих шизофренією, і 129 психічно здорових жінок співвідношення форм бронхіальної астми не відрізнялося.
Аналіз розподілу форм бронхіальної астми з обліком прогредієнтності шизофренічного процесу показав, що частота легкої форми бронхіальної астми в 37 хворих із рекурентним типом плину (32,4%) зменшена, а загальна частота середньої й важкої форм (67,6%) збільшена в порівнянні з 41 хворими с прогредієнтним (56,1 і 43,9%) і 86 хворими з нападоподібно - прогредієнтним типами плину (58,1 і 41,9%). (Р<0,05). У групах хворих с прогредієнтним і нападоподібно - прогредієнтним плином шизофренії співвідношення аналізованих форм бронхіальної астми не відрізнялося.
При зіставленні віку початку бронхіальної астми у хворих на шизофренію
з урахуванням статі виявлене підвищення в 3,6 рази частоти випадків із віком початку цього алергійного захворювання до 14 років у 46 чоловіків (45,7%) у порівнянні з 118 жінками, хворими шизофренією (12,7%) (P<0,001). Сумарна частота випадків із віком початку бронхіальної астми від 20 до 44 років у жінок, хворих на шизофренію (61,0%), у 2 рази вище, ніж у чоловіків, хворих на шизофренію (30,4%) (P<0,001).
Отже, бронхіальна астма має більш сприятливий плин у хворих на шизофренію, чим у психічно здорових осіб. Стать робить модифікуючий вплив на вік початку й плин бронхіальної астми в хворих на шизофренію, що виражається в підвищенні частоти легкої форми бронхіальної астми в чоловіків у порівнянні з жінками. Бронхіальна астма в чоловіків, хворих на шизофренію, має більш сприятливий плин, ніж у психічно здорових чоловіків, тоді як у жінок в основній і контрольній групах не виявлено розходжень у співвідношенні форм цього алергійного захворювання. Дані про те, що бронхіальна астма у хворих на шизофренію зустрічається дуже рідко і протікає більш сприятливо в порівнянні з психічно здоровими хворими бронхіальною астмою свідчать про вплив генотипових особливостей, пов'язаних із присутністю генокомплексу шизофренії на клінічні прояви бронхіальної астми.
Поширеність сполучень бронхіальної астми з цукровим діабетом II типу при шизофренії і її клінічні особливості. Бронхіальна астма в сполученні з цукровим діабетом II типу серед 2634 хворих на шизофренію виявлялася украй рідко (0,1%), а їхня частота в 164 хворих на шизофренію в сполученні з бронхіальною астмою (5,5%) у 13,8 рази більше, ніж серед 1441 хворих бронхіальною астмою без психічних захворювань (0,4%), обстежених у Кримській популяції К.Ф. Селивановою й співробітниками (1987) (P<0,05). Різке підвищення частоти цукрового діабету II типу у хворих на шизофренію в сполученні з бронхіальною астмою мабуть, обумовлене тим що бронхіальна астма і цукровий діабет відносяться до групи артритичних захворювань (Ю. П. Ксенофонтов, 1981; В. Т. Волков і ін., 1996). Крім цього, важлива роль належить генотиповим особливостям, обумовлених присутністю генокомплексу шизофренії, а також проведеної фармакотерапії нейролептиками (Е. Т. Лільїн та ін., 1990).
Серед 9 хворих на шизофренію в сполученні з бронхіальною астмою і цукровим діабетом II типу відзначається не тільки виражена тенденція до підвищення частоти рекурентного плину (55,6%), але і збільшення частоти важких гетеро - і аутоагресивних дій (44,4%), у порівнянні з 155 хворими шизофренією, коморбідної тільки з бронхіальною астмою, серед яких цей тип плину (20,7%) виявлявся в 2,7 рази рідше, а важкі небезпечні дії не виявлялися.
Отже, сполучення бронхіальної астми з цукровим діабетом II типу серед хворих на шизофренію зустрічається рідко. Разом із тим при шизофренії, коморбідної із бронхіальною астмою, виявляється підвищення частоти цукрового діабету II типу в порівнянні з психічно здоровими хворими бронхіальною астмою. Шизофренія, що сполучається з бронхіальною астмою і цукровим діабетом II типу, виявляється в більш пізньому віці і має тенденцію до більш сприятливого плину психозу й підвищенню частоти тяжких ауто - і гетероагресивних дій.
Конституціонально - морфологічні типи при бронхіальній астмі у хворих на шизофренію. У 143 хворих бронхіальною астмою, що сполучається із шизофренією, нормостенічний соматотип (53,1%) спостерігається на 16,2% менше, а гіперстенічний (29,4%) у 1,8 раза частіше в порівнянні з контрольною групою 150 чоловік (В. С. Крилов і ін., 1985), де вони відповідно рівні 69,3 і 16,0% (P<0,01). На збільшення гіперстенічної конституції у хворих на бронхіальну астму указував П. К. Булатів і співавтори (1975). При цьому оглядові дослідження Ф. А. Вайндрух і К. Н. Назарова (1973) свідчать про перевагу астенічного соматотипу в хворих на шизофренію й зменшенні частоти гіперстенічного конституціонально - морфологічного типу, при якому відзначається більш сприятливий плин шизофренічного процесу.
Освіта, родинний стан і плідність у хворих на шизофренію, яка сполучається з бронхіальною астмою. У 164 хворих на шизофренію, коморбідною с бронхіальною астмою, загальна частота вищого (12,8%), незакінченого вищого (4,9%) і середньо-фахової освіти (25,8%) складала 44,5%, що на 18,0% більше, ніж у 328 хворих на шизофренію контрольної групи, де ця величина складала 26,5% (P<0,001).
Сімейна адаптація у хворих на шизофренію є більш чуттєвим критерієм, ніж працездатність. У 164 хворих на шизофренію, коморбідної з бронхіальною астмою, частота перебуваючих у шлюбі (47,6%) у 2,1 рази вище, а не перебуваючих в шлюбі (21,0%) у 2,2 рази менше, ніж у 328 хворих шизофренією контрольної групи (відповідно 22,2 і 43,9%) (P<0,01).
У 164 хворих на шизофренію, що сполучається з бронхіальною астмою, було 193 дітей, а в 328 хворих на шизофренію контрольної групи - 267 дітей. Коефіцієнт дітності в основній групі хворих (1,18) у 1,5 раза більше, чим у контрольних дослідженнях (0,81) (P<0,05).
Отже, у хворих на шизофренію в сполученні з бронхіальною астмою виявлено більш високі показники освіти, родинного стану і плідності, ніж у хворих на шизофренію без цього алергійного захворювання.
Небезпечні дії при шизофренії у сполученні з бронхіальною астмою. У групі 164 хворих на шизофренію, сполучену з бронхіальною астмою, загальна частота небезпечних дій (45,1%) перевищувала на 14.3% їхню частоту у контрольних дослідженнях (30,8%) (P<0,01). Ця відмінність відбувається у результаті того, що у хворих основної групи більш висока частота пациєнтів, що водночас вчиняли ауто агресивні і гетероагресивнi дії (7,9%), корисливі дії і дії, направлені проти порядку (4,9%) в порівнянні з контрольним контингентом хворих, де ці показники складали 2,4 і 0,6% (P<0,05). Повторні небезпечні дії серед основної групи хворих (18,9%) спостерігалися в 1,9 рази частіше, ніж у контрольних дослідженнях (10,1%) (P<0,05).
У 46 чоловіків, хворих шизофренією в сполученні з бронхіальною астмою загальна частота небезпечних дій (58,7%) в 1.5 рази вище, ніж у 118 жінок, хворих шизофренією, коморбiдних з цим алергiчним захворюванням (39.8%) (P<0, 05). При цьому у чоловіків спостерігається підвищення частоти пациєнтів, що вчиняли корисливі дії та дії проти порядку (15,2%) в порівнянні з цими жінками (0,8%) (P<0, 01).
Частота небезпечних дій в групі 41 хворих з прогредієнтноим перебігом шизофренії (48,8%) і 123 хворих з нападоподiбним перебігом, куди входили хворі з шубоподiбним та рекурентними типами перебігу (43,9%) відповідно вище, ніж у 158 хворих шизофренією контрольної групи з прогредієнтноим перебігом (31,0%) і 170 хворих на шизофренію контрольної групи з нападоподiбним перебігом (30,6%) (P<0,05). Збільшення частоти небезпечних дій у хворих шизофренією основної групи з прогредієнтним перебігом відбувається здебільшого за рахунок збільшення пациєнтів, що вчинили корисливі дії і дії проти порядку (12,2%), а у хворих з нападоподiбним перебігом - в результаті підвищення частоти пациєнтів, що вчинили аутоагресивнi і гетероагресивнi дії (8,1%), тоді як відповідні показники у контрольнiї групi хворих були рівні 0,6 і 2,4% (P<0,05).
Отже, у хворих шизофренією, коморбiдною з бронхіальною астмою, підвищена загальна частота небезпечних дій, у тому числі і повторних небезпечних дій. При цьому чоловіки їх вчиняють частіше, ніж жінки. Тип перебігу шизофренії виявляє вплив на характер небезпечних дій у цих хворих на шизофренію.
Помісячне стаціонування хворих на шизофренію, що сполучається з бронхіальною астмою. У контингенті 164 хворих на шизофренію, коморбідної із бронхіальною астмою, виявлено 1061 загострень цього психозу, а в контрольній групі 328 хворих на шизофренію - 3228 загострень цього захворювання. В основній групі хворих найбільша частота стаціонувань спостерігалася у квітні місяці (10,4%), що в 1,4 рази більше, ніж у контрольних дослідженнях (7,7%) (P<0,05). Крім того, є тенденція до підвищення частоти стаціонувань у січні місяці на 1,5% у хворих на шизофренію, що сполучається з бронхіальної астмою (10,2%) у порівнянні з контрольним контингентом хворих (8,7%) (P>0,1). У травні місяці частота екзацербацій шизофренії в основній групі (7,7%) у 1,3 раза менше, ніж у контрольній групі хворих на шизофренію (9,9%) (P<0,05). Частота стаціонувань в інші місяці в контрольних контингентах хворих на шизофренію істотно не відрізнялася (P>0,3).
Частота стаціонувань у квітні місяці в 123 хворих із нападоподібним плином шизофренії, куди включалися випадки із шубоподібним і рекурентним плином, у яких спостерігалося 749 екзацербацій складала 11,5%, що в 1,4 раза вище, ніж у 170 хворих нападоподібним плином шизофренії контрольної групи, що мають 1776 стаціонувань, де ця величина складала 8,1% (P<0,05). Крім того, у хворих основної групи відзначається тенденція до підвищення частоти стаціонувань у січні (9,5%) у порівнянні з контрольними дослідженнями (8,7%) (P>0,1). Частота стаціонувань у травні місяці у хворих на шизофренію, коморбідної із бронхіальною астмою (6,8%) у 1,5 рази менше, ніж у контрольній групі (10,0%) (P<0,01).
Отже, у хворих на шизофренію, що сполучається з бронхіальною астмою, підвищена частота екзацербацій у квітні місяці, відзначається виражена тенденція до її збільшення в січні місяці, а в травні вона знижена в порівнянні з хворими шизофренією в контрольних дослідженнях. Ці відмінності відбуваються, головним чином, у результаті того, що збільшена частота екзацербацій шизофренії в квітні, мається тенденція до її збільшення в січні і зменшена частота стаціонувань у травні місяці у хворих основної групи з нападоподібним плином, куди входили хворі із шубоподібним і рекурентним типами плину. Отримані результати свідчать про те, що генотипові особливості хворих на шизофренію, пов'язані з присутністю генокомплексу бронхіальної астми, роблять модифікуючий вплив на частоту помісячних екзацербацій цього психозу, що відбувається за рахунок хворих із нападоподібним плином шизофренії, що включає нападоподібно - прогредієнтний і рекурентний типи плину захворювання.
Таким чином, бронхіальна астма у хворих на шизофренію зустрічається рідше, ніж у загальному населенні. Генотипові особливості хворих на шизофренію, що характеризуються присутністю генів такого мультифакторіального захворювання як бронхіальна астма, різко знижують ризик прояву шизофренії і впливають на клінічні особливості шизофренії, що виражається в її більш пізній маніфестації, перевазі параноїдної форми, рекурентного плину психозу, а також сприяють більш високому рівню освіти, більш стійкому сімейному статусу, підвищенню дітності. Крім того, вони впливають на підвищення частоти небезпечних дій. Присутність в одного індивідуума генокомплексів шизофренії і бронхіальної астми робить взаємний сприятливий вплив на плин цих захворювань, що виражається й у більш легкому плині бронхіальної астми у хворих на шизофренію.
ВИСНОВКИ
1.
Клінічно - генетичні дослідження при шизофренії у сполученні з бронхіальною астмою, засновані на холінергічній гіпотезі шизофренії, імунологічних і біохімічних особливостях цих захворювань і представленнях про них як про мультифакторіальні захворювання показали, що відзначені генотипові особливості впливають на ризик прояву шизофренії, на її клінічні особливості, сімейний статус, плідність, а також на частоту й характер небезпечних дій у цих хворих на шизофренію.
2.
У хворих на шизофренію бронхіальна астма зустрічається значно рідше, ніж у загальному населенні. Генотипові особливості, обумовлені присутністю генокомплексу бронхіальної астми, у 5,6 рази знижують ризик прояву шизофренії і впливають на особливості плину шизофренічного процесу. Це виражається в більш пізній маніфестації шизофренії, збільшенні частоти рекурентного і зниженні безупинно - прогредієнтного типу плину. У цих хворих підвищена частота параноїдної форми і знижена частота простої форми. У жінок шизофренія виявляється пізніше ніж у чоловіків, і протікає більш сприятливо.
3.
Клінічні особливості бронхіальної астми впливають на плин шизофренічного процесу, що виявляється в перевазі рекурентного плину шизофренії в хворих із середньою й важкою формами бронхіальної астми в порівнянні з хворими шизофренією, що сполучається з легкою формою цього алергійного захворювання. Плин бронхіальної астми не впливає на співвідношення синдромальних форм шизофренії.
4.
При шизофренії, що сполучається з цим алергійним захворюванням, виявлені відмінності в розподілі конституціонально - морфологічних типів, що виражається в збільшенні частоти гиперстенічного соматотипу і зменшенні частоти нормостенічного соматотипу.
5.
У хворих на шизофренію в сполученні з бронхіальною астмою виявлені більш високі показники освіти, родинного стану і плідності, ніж у хворих на шизофренію без цього алергійного захворювання. Серед цих пацієнтів підвищена загальна частота вищого, незакінченого вищих і середньої-спеціальної освіти (44,5%) у порівнянні з контрольними дослідженнями (26,5%). У шлюбі вони перебувають в 2,1 рази частіше, а коефіцієнт дітності у них (1,2) в 1,5 рази більше, ніж у контрольних дослідженнях (0,8).
6.
Загальна частота небезпечних дій у хворих шизофренією, коморбидною з бронхіальною астмою, підвищена, що відбувається за рахунок збільшення частоти випадків повторних небезпечних дiй, серед яких перевагали сполучення ауто - і гетероагресивних дiй, а також корисливих дій і дій, спрямованих проти порядку. Чоловіки вчиняють небезпечнi дiї частіше, ніж жінки. Перебіг шизофренії виявляє вплив на характер правопорушень. Це проявляється в підвищенні частоти сполучення корисливих дій і дiй проти порядку у хворих з прогредієнтним перебігом, а у хворих з хвилеподібним перебігом - сполучення ауто - і гетероагресивних дій.
7.
При шизофренії, коморбідної із бронхіальною астмою, виявляється підвищення частоти цукрового діабету II типу в порівнянні з психічно здоровими хворими бронхіальною астмою. У цих хворих шизофренія виявляється в більш пізньому віці і має тенденцію до більш сприятливого плину психозу і підвищенню частоти тяжких ауто - і гетероагресивних дій.
8.
У хворих на шизофренію, коморбідної із бронхіальною астмою, підвищена частота экзацербацій у квітні, відзначається виражена тенденція до їх збільшення в січні, а в травні вона знижена в порівнянні з хворими шизофренією в контрольних дослідженнях. Ці відмінності мають місце головним чином, у результаті того, що збільшена частоту екзацербацій шизофренії в квітні, наявна тенденція до її збільшення в січні і зменшена частота стаціонувань у травні місяці у хворих основної групи з нападоподібним плином, куди входили хворі із шубоподібним і рекурентним типами перебігу.
9.
Бронхіальна астма має більш сприятливий плин у хворих на шизофренію, ніж у психічно здорових осіб. Статеві розходження чинять модифікуючий вплив на плин бронхіальної астми у хворих на шизофренію. Легкий перебіг бронхіальної астми у чоловіків, хворих на шизофренію, спостерігається частіше, ніж у жінок. У чоловіків, що страждають шизофренією, бронхіальна астма протікає більш сприятливо, ніж у психічно здорових чоловіків.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Установлені факти про більш пізній прояв і сприятливий плин шизофренії, коморбідної із бронхіальною астмою, можуть знайти застосування при визначенні прогнозу плину шизофренії й побудові лікувальних і реабілітаційних заходів.
Дані про підвищення у хворих шизофренією, коморбiдною з бронхіальною астмою, загальної частоти небезпечних дій за рахунок збільшення частоти випадків повторних небезпечних дiй, серед яких перевагали сполучення ауто - і гетероагресивних дiй, а також корисливих дій і дій, спрямованих проти порядку, необхідно враховувати при плануванні і проведенні профілактичних заходів, спрямованих на зниження частоти небезпечних дій.
Отримані результати про вплив бронхіальної астми на зниження ризику прояву шизофренії, можуть бути використані в роботі лікаря психіатра при визначенні індивідуального ризику прояву цього психозу.
СПИСОК ОПУБЛIКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦIЇ
1.
Лучко О.Н. Особенности клинических проявлений шизофрении, сочетающейся с бронхиальной астмой: //Таврический журнал психиатрии. - 1998. - Т.2. - №4. - С. 61 - 64.
2.
Лучко О.Н. Клинико - генетические взаимоотношения шизофрении и бронхиальной астмы при их сочетании /Таврический журнал психиатрии. - 1999. - Т.3. - №8. - С. 49 - 52.
3.
Абрамов А.В., Двирский А.А., Лучко О.Н., Михайлова Е.А. Общественно опасные действия при шизофрении в сочетании с сахарным диабетом, бронхиальной астмой и скрытой эпилептической предрасположенностью //Журнал психиатрии и медицинской психологии - 1997. - N 1(3). - С. 71 - 73.
4.
Двирский А.А., Лучко О.Н., Михайлова Е.А. Влияние метеорологических факторов на экзацербации шизофрении, сочетающейся с сахарным диабетом, бронхиальной астмой и скрытой эпилептической предрасположенностью //Вестник физиотерапии и курортологии. - 1997. - №2. - С. 39 - 43.
5.
Лучко О.Н. Ауто - и гетероагрессивные действия при шизофрении, сочетающейся с бронхиальной астмой //Архiв психiатрiї. Науковий журнал. Київ, Акмiс, 1995. - В. 9. - С.158.
6.
Luchko O.N. Comparison of frequency of bronchial asthma in the patients with schisophrenia being treated in the hospital and on the sectional material //Book of abstracts. International conference the biological roots of humen behaviour. Simferopol, Partenit - Heliorhythm, 1993. - P. 15 - 16.
7.
Лучко О.Н. Конституционально - морфологические особенности при шизофрении, сочетающейся с бронхиальной астмой //I Нацiональний конгрес анатомiв, гiстологiв, ємбрiологiв i топографоанатомiв України. Iвано - Франкiвськ, 1994. - С.109.
8.
Лучко О.Н. Депрессивные состояния при шизофрении, сочетающейся с бронхиальной астмой //Дiагностика та лiкування психiчних захворювань в Українi - Киiв, 1995. - С. 48 - 49.
9.
Сотолюк Е.И., Лучко О.Н., Гребенюк А.А., Двирский А.А. Казуистическая частота сахарного диабета и бронхиальной астмы как причины смерти при
