Ethan Frome
ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ
МОВЧУН Феодосія Іванівна
УДК 372.4
ЕТИМОЛОГІЗАЦІЯ СЛОВА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ІНТЕРЕСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ДО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
13.00.02. – теорія і методика навчання української мови
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук
Київ – 2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.
Науковий керівник: член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник БІБІК Надія Михайлівна, проректор з наукової роботи Центрального інституту післядипломної педаго-гічної освіти АПН України
Офіційні опоненти: член-кореспондент АПН України, доктор філологічних наук, професор МАЦЬКО Любов Іванівна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри стилістики
кандидат педагогічних наук, професор ПОТАПЕНКО Олександр Іванович, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний інсти-тут імені Г.С.Сковороди, завідувач кафедри української мови і літератури
Провідна установа – Житомирський державний педагогічний університет імені І.Я.Франка,
кафедра мови з методикою викладання в початкових класах,
Міністерство освіти і науки України, м.Житомир.
Захист відбудеться 27 грудня 2000 р. о 14.00 год.
на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м.Київ, вул.Артема, 52-д).
З дисертацією можна ознайомитись у науково-педагогічній бібліотеці України
(04060, м.Київ, вул.Берлінського, 9).
Автореферат розіслано 25 листопада 2000 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Н.В.БОНДАРЕНКО
Загальна характеристика роботи
Актуальність дослідження. У Державному стандарті початкової освіти основним завданням вивчення української мови визначено “становлення і розвиток мотивації навчання рідної мови”, що підпорядковується вихованню мовної особис-тості, яка свідомо володіє усною й писемною формами мовлення. Підкреслюється також, що на уроках “не повинно мати місце зайве теоретизування, вербальне заучування граматичних положень і правил. Процес навчання має здійснюватися в певній системі на основі комунікативно-діяльнісного підходу” (О.М.Біляєв, М.С.Вашуленко, Л.В.Скуратівський). З цього погляду шкільний предмет українська мова має вивчатися в двох вимірах – як невід’ємний фактор формування особистості дитини і як мовознавча наука.
Ще К. Ушинським передбачена триєдина мета вивчення рідної мови:
·
розвивати в дітей ту вроджену душевну здатність, яку називають даром слова;
·
ввести дітей у свідоме володіння скарбами мови;
·
допомогти дітям засвоїти логіку цієї мови, граматичні закони в їх логічній системі й послідовності.
Мова – основа духовного життя нації. Українська ж зі своєю звуковою яскравістю, емоційно-філософською глибиною та максимальним злиттям форми і змісту належить до найрозвиненіших мов світу. Її лексичне багатство зібране в одинадцятитомному “Словнику української мови” (1970–1980), в якому зареєстровано близько135 тисяч слів.
Лексична система української мови в сучасному її вигляді сформувалася не одразу, а в ході тривалого історичного розвитку. Справді, “словниковий склад української мови – це динамічна, відкрита система лексичних одиниць, різнопланових за джерелами і часом формування. Ознака відкритості цієї системи полягає в тому, що вона постійно й чутливо реагує на потреби називання предметів, процесів, явищ і ознак, пізнаваних або створюваних людиною” (А.П.Грищенко, Л.І.Мацько, М.Я.Плющ, Н.І.Тоцька, І.М.Уздиган).
Аналіз української лексики з погляду її походження, що передбачає з’ясування генетичного складу, основних шляхів формування від першоджерел до сучасного функціонування, і є предметом етимології. Як наука, етимологія зародилася в давньогрецькій філософії, самий термін етимологія ввели в науковий обіг стоїки – представники філософської грецької школи (ІV ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.), стверджуючи, що “нема такого слова, для якого не можна було б вказати певного походження”. Дослідження істини, яка в давній Греції позначена словом “етимон”, і було названо етимологією. Сучасна лінгвістика визначає предметом етимології:
·
вивчення походження й розвитку слів;
·
пояснення походження якогось слова зіставленням його зі спорідненими словами тієї ж або інших мов;
·
розгляд первісної форми й значення слова.
Аналіз програм загальноосвітніх шкіл, гімназій та ліцеїв переконує, що розділ “Лексика”, нещодавно введений у програму початкових класів, ще недостатньо зорієнтований на її вивчення з погляду історичного розвитку. Ознайомлення з походженням слова, зі значенням його назви надасть змогу вчителеві не голими та абстрактними закликами до учнів, лозунговим спонуканням вчити рідну мову, а мудрістю самого слова виховувати потребу оволодівати нею; зуміє розкрити комунікативний зміст мовного навчання й виховання, орієнтований на спілкування, на вплив, дію і сприймання слова.
Етимологічна робота зі словом, або етимологізація слова (О. Пономарів) має також велике загальнокультурне значення у вивченні рідної мови: вона допомагає учням усвідомити її як суспільне явище.
Тому в поняття інтерес до мови ми вкладаємо ширший зміст, аніж вибіркове ставлення до предмета, розглядаючи його в контексті виховання мовної особистості, – формування мовної здатності дитини, її мовотворчості, досконалого володіння мовними навичками і уміннями, сформованості у неї потреб пізнавати мовні явища. Таким чином, дослідження проблеми етимологічної роботи зі словом як засобу формування інтересу молодших школярів до вивчення української мови зумовлене станом мовної освіти в Україні. Очевидною є й практична потреба в її розв’язанні. Враховуючи теоретичну нерозробленість і практичну значущість проблеми, ми обрали темою дисертаційного дослідження “Етимологізація слова як засіб формування інтересу молодших школярів до української мови”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження є частиною комплексної теми “Розробка базового компонента змісту початкової освіти та його методичне забезпечення” (№ держреєстрації 0196U008100), над якою працює лабораторія початкової освіти Інституту педагогіки АПН України.
Об’єкт дослідження — процес навчання української мови в початкових класах, а предмет — формування інтересу до української мови засобами етимологізації слова.
Мета дослідження — теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність методики етимологічної роботи зі словом у початковій школі.
Вихідною для дослідження стала гіпотеза: інтерес в учнів до вивчення української мови значно підвищиться, якщо методика передбачатиме:
·
добір окремих лексем, термінів і граматичних понять, що сприяють вивченню граматичного ладу мови, для їх етимологізування;
·
проведення етимологічної роботи з лексемами, написання яких ґрунтується на історичному (традиційному) принципі;
·
етимологію онімів у процесі виконання системи спеціальних вправ різного виду;
·
цілеспрямоване формування позитивного ставлення до процесу пізнання мовних явищ, прагнення заглибитися в їхню сутність і доводити пізнавальні дії до успішного результату.
Відповідно до мети й гіпотези дослідження передбачалося розв’язання таких завдань:
1.
На основі аналізу теоретичної та навчально-методичної літератури розкрити стан проблеми в сучасній лінгвометодиці.
2.
Розробити методику опрацювання етимологічного матеріалу в двох взаємозв’язаних підсистемах курсу української мови – мовної компетенції та мовленнєвого розвитку молодших школярів (комунікативної компетенції).
3.
Дослідити вплив етимологізації лексем та термінів на засвоєння молодшими школярами граматичних понять мовної системи і на формування у них навичок свідомого грамотного письма.
4.
З’ясувати взаємозалежність між використанням етимологічних знань та інтересом до рідної мови, між ефективністю навчальної діяльності учнів та їхньою успішністю.
Методологічною основою дослідження стали:
·
дидактичні теорії змісту мовної освіти, Концепція мовної освіти в Україні, положення про формування національно свідомої мовної особистості (О.М.Біляєв, М.С.Вашуленко, С.Я.Єрмоленко, Л.І.Мацько, Л.В.Скуратівський);
·
праці лінгвістів-етимологів О.О.Білецького, Л.А.Булаховського, В.В.Виноградова, А.П.Коваль, О.С.Мельничука, В.В.Німчука, І.І.Огієн-ка, В.Пізані, О.О.Потебні, О.Д. По-номаріва, В.М.Русанівського, М.Фасмера, Г.П.Циганенко, М.М.Шанського про теоре-тичні засади етимологічних досліджень та джерела походження української лексики;
·
мовознавчі розвідки А.Й.Капської, О.П.Карпенка, В.П.Петрова, О.І.Потапенка, О.С.Стрижака, А.М.Шамоти про народну етимологію фітонімів, етнонімів, гідронімів та топонімів української мови;
·
результати педагогічних досліджень з теорії розвитку інтересів у школярів та загальні ознаки їх прояву (А.К. Маркова, Н.Г. Морозова, Г.І. Щукіна), особливості його розвитку в молодшому шкільному віці (Н.М. Бібік, Л.І. Божович, Л.М. Проколієнко);
·
наукові дослідження з теорії розвивального навчання, його впливу на формування пізнавальних інтересів, можливостей і потреб дитини (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, І.Я.Лернер, О.Я.Савченко, В.О.Сухомлинський та ін.);
·
психофізіологічні дослідження вікових особливостей молодших школярів (І.Д.Бех, І.О.Синиця, О.В.Скрипченко).
У процесі дослідження використовувалися такі методи:–
теоретичні: аналіз і узагальнення психолого-педагогічної, лінгвістичної та лінгвометодичної літератури; метод теоретичного аналізу й синтезу на етапах визначення мети, предмета, гіпотези, завдань дослідження, педагогічних умов формування етимологічних знань в учнів школи І ступеня; синтезування результатів експерименту, визначення їх наукової новизни;–
емпіричні: педагогічне спостереження і аналіз уроків з огляду на проблему дослідження; індивідуальні бесіди з учителями та учнями, анкетування вчителів, вивчення учнівських робіт, кількісний та якісний аналізи результатів дослідження.
Експериментальна робота здійснювалася на базі ЗОШ №№ 4, 28, 39, 129, 184 м. Ки-єва, ЗОШ № 6 м. Котовська Одеської області та Вербської ЗОШ Чечельницького району Вінницької області. Усього в ній взяло участь 927 учнів 1–4 класів, 120 учителів початкових класів та вихователів груп продовженого дня, 970 випускників Київського міського педагогічного коледжу, що навчалися за фахом “Учитель початкових класів”.
Дослідження проводилося поетапно.
На першому етапі (1990-1994 рр.) вивчався стан проблеми формування інтересу молодших школярів до вивчення української мови в педагогічній теорії і практиці. Були окреслені питання, що потребують подальшого розв’язання.
На другому етапі дослідження (1994-1998 рр.) визначено потенціал етимологічного матеріалу для розвитку інтересу молодших школярів до вивчення української мови. Зібрано й упорядковано матеріали до навчально-довідникового посібника з етимології “У світі етимології” (К.: Кімо, 1998), розроблено й апробовано методику формуючого експерименту.
На третьому етапі (1998-1999 рр.) проведено кількісно-якісний аналіз одержаних результатів, на основі якого з’ясовано динаміку розвитку в молодших школярів інтересу до вивчення мови в результаті етимологізування слова.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:–
запропоновано систему методичної роботи над етимологією слова (лексемами, онімами та словами, написання яких ґрунтується на історичному принципі, і термінами) в школі І ступеня, яка узагальнено відображає зміст і форми педагогічного впливу на процес формування у молодших школярів інтересу до вивчення української мови і підвищення результативності їхнього навчання;–
вперше в українській лінгводидактиці розроблено навчально-довідниковий посібник з етимології для учнів початкових класів.
Теоретичне значення дослідження полягає у визначенні лінгвометодичних засад етимологічної роботи в початковій школі: з’ясовано обсяг значущих лексем (оніми, словникові слова і терміни), етимологізація яких сприяє результативності вивчення української мови; здійснено проекцію етимологічних знань на матеріали різних мовних рівнів, передбачених програмою початкового навчання, структуровано етимологію лексем за тематичними групами відповідно до мовної діяльності учнів, досліджено вплив цього процесу на пізнавальну діяльність і розвиток мовної і мовленнєвої компетенції молодшого школяра.
Практична цінність дослідження визначається його спрямованістю на підвищення ефективності початкової мовної освіти. Розроблено методичні засади роботи над етимологією слова в початковій школі з використанням навчального посібника “У світі етимології” для молодших школярів. Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі удосконалення шкільних програм та підручників української мови, читання, математики, природознавства та інших предметів, у створенні курсів для варіативної частини базового навчального плану початкової школи.
Особистий внесок автора полягає у розробці й експериментальній апробації методичної моделі етимологізування лексем у початковій ланці освіти, у тематичному відборі онімів і термінів, етимологічна робота з якими сприяє зростанню інтересу молодших школярів до вивчення української мови, у створенні навчального посібника “Абетка моральності на етимологічній основі”, у розробці системи вправ з етимологізування онімів, а також у створенні окремих розділів навчально-довідникового посібника “У світі етимології”, у 28 одноосібних публікаціях матеріалів дослідження у педагогічній пресі та в повідомленнях у спеціальному циклі передач Українського радіо.
Вірогідність результатів дослідження та основних висновків забезпе-чувалася методологічною та лінгводидактичною обґрунтованістю вихідних поло-жень, використанням комплексу методів, адекватних його меті й завданням, кіль-кісним і якісним аналізом результатів констатуючих зрізів та формуючого експе-рименту.
Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом виступів з доповідями і повідомленнями на науково-практичних конференціях: у Київському міському педаго-гічному коледжі (І990–І996 рр.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Професійна підготовка вчителів початкових класів у контексті гуманізації та гуманітаризації вищої освіти” (Київ, 1999); науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні проблеми підго-товки кадрів у системі ступеневої освіти” (Київ, 1999); науково-педагогічній звіт-ній конференції в Інституті педагогіки АПН України (Київ, 2000); на засіданнях педагогічних рад і методичних об’єднань учителів початкових класів експери-ментальних шкіл; у роботі курсів удосконалення кваліфікації вчителів української мови діаспори в Освітньому науково-методичному центрі “Україна – діаспора” (1997–1999 рр.); у процесі викладання навчальних предметів “Українська мова”, ”Українська дитяча література” і “Методика навчання української мови в початкових класах” у педколеджі; у циклі передач Українського радіо “Пізнаймо себе в рідному слові” (І996–І999 рр.) та “Урок української” (2000), в радіопрограмі “Слово” (2000).
Результати дослідження викладено в 28 одноосібних публікаціях у науково-методичних журналах загальним обсягом понад 20 друкованих аркушів.
Структура та основний зміст дисертації
Робота складається зі вступу, двох основних розділів, висновків, списку літератури. Загальний обсяг дисертації – 249 сторінок; вона містить 38 таблиць, І діаграму, 4 історичні довідки, 242 найменування використаної літератури.
У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт і предмет дослідження, сформульовано гіпотезу і завдання роботи, охарактеризовано методи та етапи її проведення, розкрито наукову новизну й вірогідність, теоретичну й практичну значущість здобутих результатів, викладено дані щодо їх апробації.
У першому розділі – “Етимологізація слова в лінгводидактичній теорії і практиці навчання української мови” – аналізується педагогічна, психолінгвістична, мовознавча і лінгвометодична література з проблеми етимологізації слова як важливого засобу формування інтересу молодших школярів до української мови. У ньому дано визначення етимології як розділу мовознавства, розкрито поняття етимона, що розглядається лінгвістами як початкове слово, початкова основа чи морфема (найчастіше корінь), від яких походять слова сучасної української мови. Проаналізовано вагомий внесок у становлення етимології як мовознавчої науки визначних давньогрецьких філософів Платона, Сократа і Варрона, що поклали початок мовознавству, зокрема й етимології, розкривали походження слів, їх етимони, користуючись теорією пізнання як основою етимологічних досліджень.
Проаналізовано праці етимологів Ф.Боппа (осново-положника індоєвропейського мовознавства), В.В.Виноградова, В.Пізані, О.В.Суперанської, О.М.Трубачова, М.Фасмера, М.М.Шанського, що систематизували проблеми і методи етимологічних досліджень; українських лінгвістів-етимологів Л.А.Булаховського, О.С.Мельничука, В.В.Нім-чука, І.І.Огієнка, О.Д.Пономаріва, О.О.Потебні, В.М.Русанівського, Г.П.Циганенко, які зробили значний внесок у розвиток етимології української мови, грунтовно досліджували її лексичний фонд. Розглянуто етимологічну теорію про основні лінії формування словникового складу української мови, що об’єднує дві генетично різнопланові групи лексичних одиниць: споконвічні українські слова і слова, запозичені з інших мов. Вченими А.П.Грищенком, М.Я.Плющ, О.Д.Пономаревим узагальнено аналіз словникового складу української мови з погляду походження та інтерпретовано його у вигляді такої схеми:
Таблиця 1.
Лексика української мови за походженням
ЛЕКСИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Споконвічна українська лексика | Власне українська лексика | Лексичні запози-чення з інших мов
Лексика праслов'янського походження
Лексика індоєвропейського походження
Як бачимо, за визначенням мовознавців, у словниковому складі української мови провідне місце належить тій частині лексики, яку прийнято називати споконвічною. Її становлення характеризується генетично-хронологічною послідовністю: індоєвропейський лексичний фонд праслов’янський лексичний фонд власне український лексичний фонд.
У розділі також дається узагальнення досліджень лінгвістів щодо характерних ознак споконвічної української лексики та лексичних запозичень, проаналізовано філологічні праці О.О.Білецького, І.Р.Вихованця, Д.Г.Гринчишина, О.О.Іваницької, А.Й.Капської, П.Коваліва, А.П.Коваль, Л.Г.Скрипник, О.С.Стрижака та ін., які розглядали проблему походження лексики української мови та лексичних запозичень у її складі, а шляхи запозичень інтерпретували таким чином: мова–джерело > мова–реципієнт; або: мова–джерело > мова–посередник > мова–реципієнт.
Узагальнено окремі дослідження (С.Д.Бабишин, Я.О.Голдованський, С.Я.Єрмоленко, П. Ковалів, Л.Ю.Куштенко, М.С.Рогаль, В.П.Сіменок, Л.В.Успенський, М.В.Фененко, О.М.Шамота, М.П. Янко) про характерні ознаки кожного із шарів лексичного фонду, які є визначальними і вказують на історичне походження окремих лексем.
У першому розділі досліджується питання використання етимології лінгводидактами минулого, її місце в навчальних посібниках кінця XIX – початку XX ст., зокрема в граматиках І.С.Нечуя-Левицького та І.І.Огієнка. Аналіз підручників засвідчує, що етимологізація лексем і термінів займала в них значне місце як засіб формування інтересу до української мови. Граматисти ХVІ–XIX ст. йшли за встановленою ще грецькими граматиками тенденцією об’єднувати назвою етимологія всі розділи мовознавчої науки, об’єктом дослідження якої було слово: фонетику, морфеміку, словотвір і морфологію. Тільки з 30–их рр. XX ст. етимологія оформилася в окрему галузь мовознавства. Оскільки етимологічна робота зі словом у навчальних посібниках минулого здебільшого розглядалася в контексті назв термінів, деяких явищ орфографії і пунктограм, історії розвитку українського правопису, значну увагу в роботі приділено дослідженню цих питань. Проаналізовано роботи мовознавців (Д.Ганич, Г.Мацюк, Н.Москаленко, І.Олійник, Т.Панько) про етимологію термінів української мови, передбачених програмою для вивчення молодшими школярами; мовознавчу розвідку І.Огієнка про історію розвитку українського правопису; укладено короткий словник первісних назв і хронології виникнення українських мовознавчих термінів, що вивчаються в курсі початкової мовної освіти.
Перший розділ дисертації містить також теоретичний аналіз основних аспектів дослідження теорії інтересу: філософський, психологічний, ди-дактичний і мето-дичний – та його ролі в навчанні української мови.
На важливість інтересу в системі самореалізації особистості вказують вчені І.Д.Бех, І.А. Зязюн, І.Г.Єрмаков, Н.Г.Макаренко, Л.В.Сохань. Дидактами розглядаються стимули інтересу, які лежать в основі змісту навчання (Н.Г. Морозова, Н.А. Менчинська, О.І. Ки-ричук, Г.І. Щукіна) і навчального процесу (Н.М.Бібік, О.К.Дусавицький, Є.А.Пасічник, О.Я.Савченко, О.В.Скрипченко, Г.І.Щукіна); а також узагальнюються рівні його розвитку за предметною спрямованістю і пізнавальною активністю учнів.
Віддаючи належне відомим із літератури й масового педагогічного досвіду засобам формування інтересу молодших школярів до вивчення змісту різних предметів, ми вважали за необхідне дослідити можливості етимологізації слів і термінів як важливого засобу навчання української мови в початковій школі.
Другий розділ – “Методика етимологічної роботи зі словом на основі розвитку інтересу до навчання української мови” – містить аналіз стану досліджуваної проблеми в масовому педагогічному досвіді. Здійснено історико-логічний аналіз використовуваних у вітчизняній методиці програм і підручників української мови з погляду наявного в них етимологічного матеріалу, проведено спостереження уроків учителів-практиків з метою аналізу використання ними етимологізації лексем і термінів як засобу формування інтересу до вивчення української мови; досліджено пізнавальні реакції молодших школярів на мовний матеріал етимологічного змісту, зроблено якісний аналіз рівнів інтересу.
Констатуючий зріз показав, що етимологічні знання інтегровані в більшість навчальних дисциплін, передбачених базовим навчальним планом початкової освіти, – вивчення етимології в сучасній школі має полідисциплінарний та міждисциплінарний характер. З’ясувалося також, що питання етимології майже не закладено у навчальні програми з української мови, тому етимологічна робота на уроках має локальний характер. Незважаючи на це, у деяких підручниках мови і читання 1-4 класів міститься етимологічний матеріал (у підручниках мови – 1,7 %, у читанках – 6,3 %), який дозволяє ознайомити молодших школярів із найпростішими відомостями з історичної лексикології української мови (М.А.Білецька, М.С.Вашуленко, Н.Й.Волошина, І.П.Гудзик, О.І. Мельничайко, О.Я. Сав-ченко, Н.Ф. Скрипченко, Л.В. Скуратівський та ін.).
Анкетування вчителів початкових класів показало, що 92,7 % опитаних визначають етимологію лексем і термінів як фактор, що створює педагогічні умови формування інтересу в учнів до вивчення рідної мови, а саме:
- наявність новизни у змісті виучуваного мовного матеріалу та в самому підході до його опрацювання;
- забезпечення відповідності між змістом, обсягом, складністю цього матеріалу та пізнавальними можливостями молодших школярів;
- творче використання у мовній діяльності учнів (вимова, правопис, мовотворчість) якісної додаткової інформації про слово в процесі його етимологізації.
З огляду на завдання експерименту було розроблено діаг-ностуючі методики, які дали змогу проаналізувати показники пізнавального інтересу молодших школярів до етимології слова – широту і глибину проявів, їх дієвість і стійкість як вищу якість пізнавального інтересу учнів, що виявлялися в характері їхнього ставлення до етимологічних знань та рівні пізнавальної активності. Результат вибору і виконання пошукових завдань з етимологічною основою показав, що інтерес до етимології є стійким у 52,4% молодших школярів; виявлено також залежність між рівнем сформованості умінь школярів досліджувати питання походження слів, їх первісного значення та якістю засвоєння програмового матеріалу з української мови. Результати констатуючого зрізу пере-конують, що прагнення учнів розв’язувати етимологічні завдання слугує розвитку їхнього інтересу до української мови.
У розробці системи вправ на етимологічній основі було враховано вимоги нової дидактичної моделі мовної освіти молодших школярів: формування у них мовної і комунікативної компетенції та виховання їх як національномовної особистості. На першому етапі використовувалися розроблені вправи з етимологічним матеріалом, який забезпечував ефективність процесу засвоєння молодшими школярами лексичного значення слів.
На другому етапі етимологізацію було спроектовано на засвоєння учнями школи І ступеня правопису слів, написання яких ґрунтується на історичному принципі; досліджувався вплив етимологізації термінів на процес засвоєння молодшими школярами граматичних понять та їхній інтерес до української мови. Введення етимо-логічних знань було спроектовано на матеріали різних мовних рівнів, що видно з таблиці:
Таблиця 2.
Робота з етимологією слова в процесі опрацювання основних розділів початкового курсу української мови
Розділ мовознавства, що ви-
вчається в початковій школі | Зміст етимологічної роботи
Лексика
праслов’ян- лексичні за-
ська лексика позичення
з інших мов
Фразеологія
Будова слова
Граматика
морфологія синтаксис | ·
Етимологізація словникових слів. По-єднання семантики з етимологією
·
Орфографічне написання словникових лексем та їх етимологія
·
Робота з антропонімами, зоонімами, геоніма-ми (топонімами і гідроніма-ми), фітонімами та іншими онімами
·
Етимологізація крилатих висловів, стійких сполучень слів
·
Етимологія словотвірних засобів
·
Етимологізація термінів, окремих граматич-них явищ
В організації експериментальної роботи з етимологією лексем враховувався змістовий аспект програмового матеріалу і способи навчальної діяльності учнів у процесі вивчення української мови (процесуальний аспект).
Розроблені навчально-пізнавальні завдання з етимологічним змістом становлять основу дидактичної мети експериментального навчання, результатом якого є стійкий інтерес учнів до української мови.
Основними формами роботи з лексемами на уроках української мови і читання стали евристичні бесіди про походження слова і його первісне значення; опрацювання легенд, які містять етимологію антропонімів, топонімів, фітонімів, гідронімів та зоонімів; етимологічний аналіз слів; вікторини та тести з етимологічними гіпотезами; етимологічні казки, ребуси та кросворди; етимологічні мовні ранки та конкурси; опрацювання етимології назв граматичних термінів, орфографічних явищ і пунктограм за алгоритмами. На уроках читання в експериментальних класах розглядалася етимологія антропонімів на підготовчому етапі до сприймання нового матеріалу. Вся ця методична робота мала ряд особливостей, оскільки вона:
·
слугувала додатковим засобом цілісного впливу на особистість молодшого школяра;
·
організовувалася в системі взаємозв'язку між різними чинниками навчально-виховного процесу;
·
передбачала підсилення емоційного впливу мовного матеріалу на його сприймання молодшими школярами.
Подальше закріплення інтересу до етимології слова спиралося на одну з ключових тем “Словникові лексеми”. Етимологізація цих слів сприяла глибшому й міцнішому засвоєнню їхньої вимови і правопису. Взаємозв’язок етимологізації словникових лексем та їх орфографічного написання подаємо у схематичній моделі:
Таблиця 3.
Модель етимологізації словникової лексеми та її орфографічного написання
Словникова лексема | Семантика лексеми | Етимологізація лексеми
Наявність орфо-грами, правопис якої ґрунтується на історичному принципі.Написання орфогра-ми запам’ятовуємо. |
Мова – джерело | Мова – посередник (наявність, відсутність)
Етимони (первісне значення)
Не змінилося | Змінилося
За такою схемою в експериментальній роботі було етимологізовано понад 200 лексем, орфографічне написання яких ґрунтується на історичному принципі і засвоєння яких передбачено навчальною програмою для 1–4 класів.
Складений для експериментальної роботи етимологічний довідник слів, що пишуться за історичним принципом, мав таку послідовність, яку покажемо в таблиці:
Таблиця 4.
Схема побудови довідника з етимології словникових лексем
Словнико-ве слово | Семантика слова | Мова-джерело | Мова-посередник | Лексичне значення етимонів (змінилося чи не змінилося)
Автомобіль | ·
Самохідна машина з двигуном внут-рішнього згорання для перевезення пасажирів та ванта-жів по безрейкових дорогах | Французька:
automobile утворене з гр.?uфпт (?вто) – сам і лат. mobilis (мобіліс) – рухливий | Через російське і німецьке посередництво | Самохід;
Той, що сам рухається
Кватирка | ·
зменш. до розм. кватира (від квар-тира);
·
шибка у вікні, вставлена в раму, яку можна відчи-няти для провітрю-вання приміщення;
·
заст. шибка у вікні;
·
заст. четверта частина кварти | Латинська | Через російське і польське посередництво запозичено з німецької мови; нім. Quartier походить від латинського guartвrius | Четверта частина, чверть, кварта, мірка
Як видно із таблиці 4., експериментальне навчання змінило усталену схему вивчення словникових лексем, вона передбачала такий алгоритм: артикуляційно-акустичне сприйняття слова > його семантико-зорове уявлення > етимологізація слова (див. схематичну модель) > його графічне зображення (письмова реакція). Наприклад, словникова лексема диван, написання [ие] в якій зумовлене історичним принципом. Учні відшукували семантику слова: диван – це канапа, рід великих м’яких меблів для сидіння і лежання. Після з’ясування лексичного значення цієї словникової лексеми та її зорового сприйняття вводилася етимологізація: учні дізнавалися, що слово диван ми запозичили із турецької мови через французьке або німецьке посередництво. Отже, мова-джерело цієї лексеми – турецька, а мова-посередник – французька чи німецька. Первісне значення слова у мові-джерелі – державна рада в Туреччині, – як бачимо, в українській мові змінилося. Орфограма ненаголошений [ие] в корені слова перевіряється за орфографічним словником, бо це слово так засвоїлося із мови-джерела. Таким чином, етимологічна робота з лексемами, що пишуться за традицією, допомагала вчителю зробити процес механічного запам’ятовування орфограми усвідомленим і цікавим, – отже, стійким.
Етимологізація запозичених слів дала змогу розглянути лексичний склад української мови у взаємозв'язку з іншими слов’янськими мовами, а також визначити її місце в сім’ї індоєвропейських мов, з’ясувати мову-джерело цих слів, мову-посередник (якщо вона є) та їх вплив на мову-реципієнт. У процесі експерименту було зроблено узагальнення щодо виявлення учнями у словниковому складі української мови лексичних запозичень. На нашу думку, ці висновки мають бути відображені у змісті лексичної роботи в сучасних підручниках української мови:
1.
Іншомовними є майже всі слова, що починаються на а, е, і : ефір, абажур, ідея, атракціон, естафета, ілюзія.
2.
Суміжність голосних свідчить про запозичення слова з іншої мови: біолог, аеронавт, авіація, кулуари, поезія.
3.
Суфікс -ар- (-яр-) запозичений з грецької мови : столяр, тесляр, шахтар.
4.
Збіг окремих приголосних (крейда, кран, спонсор) є ознакою запозичення.
5.
Про грецьке походження слів свідчать звукосполучення пс, кс: психо-логія, ксерокс, Оксана, псевдонім, психіка, ксилофон.
6.
На французьке запозичення вказує наголос у слові на останньому складі: шофeр, режисeр, авaнс, дебют, девiз, гобoй.
7.
Слова, що починаються на ф, – іншомовного походження: фабрика, фокус, футбол, форум, фонд ,фрак, фронт (винятки: Фастів, фиркати, фа).
8.
Суфікс -чий-, (-чей-) вказує на тюркське походження слів: кормчий, зодчий, казначей.
9.
Фонетичною ознакою слів тюркського і монгольського походження є сингармонізм, тобто гар-монія голосних (І. Огієнко), – повторення одного й того самого голосного в корені та в суфіксі слова: амбар, аркан, кибитка, сундук, кизил, базар, алмаз, барабан, чабан, халат, сагайдак.
Експериментальне навчання зумовило необхідність скоригувати послідовність засвоєння граматичних понять і термінів учнями 3–4 класів на основі усвідомлення ними взаємозв’язків між лексичним та граматичним значенням засобами етимоло-гізації слів-термінів. Прийом етимо-логізації термінів помітно активізував пізнавальну діяльність учнів: окрім того, що діти зосереджували увагу на причинах, чому саме так названо граматичне поняття, вони в доступній формі дізнавалися про хронологічні межі введення граматичного терміна, логіку утворення його назви, а також про імена мовознавців, які ввели в українську лінгвістику ці терміни. Така робота збагачувала інтелект учнів, реалізовувала визначений Концепцією шкільної мовної освіти культурознавчий компонент. Водночас пізнавальна інформація та відповідний емоційний стан сприяли позитивному ставленню молодших школярів до вивчення української мови. У розробці критеріїв оцінки впливу етимологізації мовних явищ на формування інтересу молодших школярів до української мови було враховано такі показники:
·
збагачення словникового складу мовлення молодших школярів, удосконалення культури їхнього мовлення в процесі семантизації лексем, онімів і окремих фразеологізмів засобами розкриття їх етимології;
·
удосконалення навичок грамотного орфографічного письма в процесі засвоєння етимології лексем, написання яких ґрунтується на історичному (традиційному) принципі;
·
удосконалення граматичного ладу мовлення школярів, поглиблення їхніх знань про систему будови мови в процесі етимологізації термінів.
Етимологізацію словникових лексем було спрямовано на формування в учнів стійких орфографічних навичок. Оскільки написання таких слів жодними правилами не пояснюється, а ґрунтується на історичному принципі, їх етимологізація виконувала роль своєрідного емоційного стимулятора у запам’ятовуванні орфограми. Проаналізовані творчі роботи на культурологічну та лінгвістичну теми переконують, що в учнів експериментальних класів етимологізація лексем сприяла розвиткові інформативно-змістових умінь. Результати порівняльного аналізу впливу етимологізації термінів на засвоєння учнями граматичних понять показано в таблиці:
Таблиця 4
Порівняльні дані засвоєння граматичних понять учнями контрольних та експериментальних класів у %
Класи | Граматичні терміни і поняття | Засвоєння граматичних понять і термінів
До початку експерименту | На кінець експерименту
контрольн. | експерим. | контрольн. | експерим.
3-і | Іменник
Прикметник | 53,2
56,0 | 54,0
58,2 | 71,0
73,2 | 93,8
96,9
4-і | Дієслово
Прислівник | 76,2
69,1 | 73,0
69,2 | 88,1
73,0 | 98,2
97,4
На основі результатів експерименту зроблено такі висновки:
1.
Етимологізація термінів створює умови для ефективного засвоєння учнями граматичного ладу української мови. Вона розширює межі навчальної діяльності учнів, а саме:
·
передбачає вдумливий аналіз термінологічних номінацій, встановлення взаємозв’язків між поняттям і його назвою;
·
створює проблемні ситуації, розв’язання яких спонукає молодших школярів до виконання таких логічних операцій: як аналіз, синтез, порівняння (зіставлення і протиставлення), аналогії, висновки;
·
дає інформацію про хронологію появи в нашій мові окремих термінів, розкриває історичні шляхи розвитку української мови.
2.
Поєднання різноманітних форм і методів роботи на уроках української мови в процесі етимологізації лексем є важливим засобом стимулювання активної пізнавальної діяльності молодших школярів, формування та закріплення у них інтелектуальних умінь, підвищення їхньої комунікативної компетенції.
3.
Етимологізація лексем традиційного написання сприяє усвідомленому сприйняттю мовних явищ, формуванню стійкого інтересу школярів до вивчення рідної мови, збагаченню їхнього словникового запасу.
4.
Аналіз експериментального матеріалу підтвердив наявність взаємозв’язку між рівнем інтересу до етимології слова і результативністю навчальної роботи учнів. Виявлено залежність рівня пізнавального інтересу до походження слова та його практичним використанням на уроках рідної мови в процесі мовотворчості учнів.
5.
Теоретичні положення дослідження та ефективність методичних рекомендацій перевірено експериментально, поставлені в дослідженні завдання і мета досягнуті.
Дослідження не вичерпало всіх аспектів проблеми, яка розглядається. Перспективними, на нашу думку, є подальше вивчення педагогіч-них умов етимологізації слова на міжпредметній основі, проблема введення до навча-льної програми і підручників початкової школи найважливіших відомостей з етимології.
Основні положення дисертаційного дослідження відображено в таких публікаціях автора:
1.
Мовчун А., Соловець Л. У світі етимології: Навч.-метод. посібник для учнів початкових класів / За ред. професора О.О.Тараненка. – К.: Кімо, 1998. – 191 с.
2.
Мовчун А. Рідну мову у серце візьмемо. – В кн.: Смійся та грай – світ пізнавай. – К.: Поч. шк., 2000. – С. 73-85.
3.
Дванадцять місяців. Настільна книга – календар / Упорядник О.Яремійчук. – К.: Веселка, 1999; розділи: “Твоє ім’я” – С. 17-20; “Наш герб – тризуб” – С. 77-78; “Прапор” – С. 90-91; “Ім’я нашої Батьківщини” – С. 102-103; “Гімн” – С. 103.
4.
Мовчун А. Мовні скарби: Вивчення фразеологізмів у школі: Навч.-мет. посібник. – К.: Либідь, 2000. – 192 с.
5.
Мовчун А. Мовні скарби: Вивчення прислів’їв і приказок у школі: Навч.-мет. посібник. – К.: Либідь, 2000. – 184 с.
6.
Робота вчителя над формуванням у молодших школярів інтересу до вивчення української мови засобами етимології слова (тези доповіді) // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Професійна підготовка вчителя початкових класів у контексті гуманізації та гуманітаризації вищої освіти: досвід в умовах коледжу”. – Харків, 1999. – С. 16-20.
7.
Робота над етимологією слова як засіб формування інтересу до мови та її місце в структурі мовної підготовки вчителя початкових класів (тези доповіді) // Матеріали науково-практичної конференції “Психолого-педагогічні проблеми підготовки кадрів у системі ступеневої освіти”. – Київ, 1999. – С. 188-197.
8.
Етимологія як засіб патріотичного виховання // Початкова школа. – 1998. – № 5. – С. 8-12.
9.
Ода слову // Рідні джерела. – 1998. – № 1-2. – С. 9-11.
10.
Щоб слова озвалися любов’ю // Рідні джерела. – 1998. – № 3. – С. 3-5.
11.
Тарас Шевченко і його твори в початковій школі (з використанням роботи над етимологією слова) // Початкова школа. – 1999. – № 2. – С. 5-10.
12.
Тарас Шевченко і його твори в початковій школі (з використанням роботи над етимологією слова) // Початкова школа. – 1999. – № 3. – С. 6-13.
13.
Леонід Глібов і його твори в початковій школі // Початкова школа. – 1999. – № 6. – С. 42-46.
14.
Леонід Глібов і його твори в початковій школі // Початкова школа. – 1999. – № 7. – С. 46-49
15.
Лексика української мови з погляду її походження // Початкова школа. – 1998. – № 6. – С. 43-44.
16.
Що в імені твоїм? // Початкова школа. – 1998. – № 6. – С. 18-21.
17.
Що в імені твоїм? // Початкова школа. – 1998. – № 7. – С. 16-18.
18.
Що в імені твоїм? // Початкова школа. – 1998. – № 8. – С. 35-40.
19.
Роль книжки в житті людини // Українська література в загальноосвітній школі. – 1999. – № 5. – С. 14-17.
20.
Кобзарева доня – дітям // Початкова школа. – 1999. – № 10. – С.49-54.
21.
Твори Марка Вовчка в дитячому читанні // Початкова школа. – 1999. – № 11. – С. 55-58.
22.
Леонід Глібов та його твори у шкільному вивченні // Дивослово. – 2000. – № 2. – С. 44-50.
23.
Родовід української мови // Барвінок. – 2000. – № 1. – С. 11.
24.
А хтось же вас народжував, слова? // Барвінок. – 2000. – № 4. – С. 10-11.
25.
“Гарячий Панько Куліш” у дитячому читанні // Початкова школа. – 2000. – № 4. – С. 51-54.
26.
Слово, його етимологія і… виховання // Рідні джерела. – 2000. – № 2. – С. 6-9.
27.
Етимологія граматичних термінів // Дивослово. – 2000. – № 7. – С. 24-26.
28.
Про що розповідають слова // Рідні джерела. – 2000. – № 3. – С. 6-10.
29.
Людина – те, що росте // Барвінок. – 2000. – № 10. – С. 5.
Мовчун Ф.І.
Етимологізація слова як засіб формування інтересу молодших школярів до української мови. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – теорія і методика навчання української мови. – Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2000.
У дисертації подано систему методичної роботи над етимологією слова (онімами, термінами і деякими загальними назвами, що пишуться за історичним принципом) в початковій школі, яка узагальнено відображає зміст і форми педагогічного впливу на процес формування у молодших школярів інтересу до вивчення української мови. З’ясовано обсяг значущих лексем (оніми, словникові слова і терміни), етимологізація яких сприяє результативності вивчення української мови, структуровано етимологію лексем за тематичними групами відповідно до мовної діяльності учнів. Визначено проекцію етимологічних знань на матеріали різних мовних рівнів, досліджено вплив засобу етимологізації на пізнавальну діяльність молодших школярів та на підвищення результативності їхнього навчання в цілому.
Дослідження дає конкретний матеріал для подальшого вдосконалення навчально-виховного процесу в початковій школі.
Ключові слова: етимон, етимологізація, лексема, термінолексема, лексичні запо-зичення, оніми, лексеми традиційного написання, інтерес до мови.
Мовчун Ф.И.
Этимологизация слова как средство формирования интереса младших школьников к украинскому языку. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02. – теория и методика обучения украинскому языку. – Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2000.
В диссертации представлена система методической работы с этимологией слова (лексемами и терминами) в начальной школе, отображающая содержание и формы педагогического влияния на процесс формирования у младших школьников интереса к изучению украинского языка. В исследовании определена проекция этимологических знаний на языковой материал разных уровней, изучаемый по программе начального образования, исследуется влияние процесса этимологизации на познавательную деятельность младших школьников. Этимологический материал структурирован тематически в соответствии с речевой деятельностью младших школьников.
Анализ состояния изучаемой проблемы показал, что этимологические знания интегрированы со многими учебными дисциплинами начальной школы. Постоянный интерес к этимологии слова проявляет 52,4 % учащихся начальных классов. 92,7 % анкетированных учителей начальной школы расценивают этимологизацию лексем как важнейшее средство, создающее педагогические условия формирования интереса младших школьников к изучению украинского языка.
В результате констатирующего среза знаний, умений и навыков работы младших школьников с этимологизацией слова выявлены бессистемность этой работы, еe локальный характер. Анализ учебных программ и учебников начальной школы ХVІ–ХІХ в.в. свидетельствует об активном использовании этимологии лингводидактами. В формирующем эксперименте были определены основные задачи экспериментального обучения. На первом этапе эксперимента автором использовалась разработанная система упражнений (этимологический анализ слов, этимологические беседы, сказки, минирассказы, творческие задания, кроссворды, викторины и тесты с этимологическими гипотезами), обеспечивающая эффективность процесса усвоения лексического значения слова. На втором этапе этимологическая работа проводилась со словами, правописание которых объясняется традиционным, историческим принципом. Эмоциональное восприятие нового интересного материала, содержащего сведения по этимологии, обеспечивало осознанное запоминание орфограмм
