КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

МЕЛЬНИК ГАННА АНАТОЛІЇВНА

УДК 727.6

ФОРМУВАННЯ ЕКСПОЗИЦІЙНИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД

ЗООПАРКІВ УКРАЇНИ

18.00.02 – Архітектура будівель і споруд

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

КИЇВ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті будівництва і

архітектури Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник

кандидат архітектури, доцент

Шемседінов Гафар Ірфанович

Київський національний університет будівництва і

архітектури, кафедра дизайну архітектурного середовища

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор Уреньов Валерій Павлович, Одеський архітектурний інститут при Одеській державній академії будівництва та архітектури, директор інституту

кандидат архітектури, старший науковий співробітник Куцевич Вадим Володимирович, Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву “ВАТ “КиївЗНДІЕП”, завідувач відділом архітектури цивільних будівель і споруд

Провідна установа

Харківський державний технічний університет будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України, м. Харків

Захист відбудеться “ 2 ” листопада 2000 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.056.02 при Київському національному університеті будівництва і архітектури за адресою: 03037, м. Київ-37, Повітрофлотський проспект, 31, аудиторія 466

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету будівництва і архітектури за адресою: 03037, м. Київ-37, Повітрофлотський проспект, 31

Автореферат розісланий “ 29 ” вересня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Сазонов К.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Неблагополучний стан оточуючого природного середовища, непередбачені екологічні наслідки техногенної діяльності людства стали призводити до масової загибелі різних популяцій живих істот. Темпи деградації екологічних систем та біосфери в цілому здатні викликати незворотні наслідки зруйнування природно-біологічного балансу людського існування. Загальна кількість видів рослин і тварин, занесених до другого видання Червоної книги, становить більше 380 видів тварин і 540 видів рослин. Ці показники, порівняно з першим виданням Червоної книги, збільшилися майже в чотири рази.

В наш час, у зв’язку з тенденцією до екологізації усіх форм суспільної свідомості, заповідники та зоопарки стали більш популярними, ніж раніше. Незаймані чи мало змінені людиною природні осередки практично збереглися у заповідниках, роль яких в охороні та вивченні дикої природи надзвичайно велика. Але нарівні з охороною тварин у їх природному середовищі мешкання, в останні роки все більше значення набуває збереження, вивчання та, головне, розведення диких тварин у неволі – у зоопарках, спеціалізованих парках і розплідниках. Необхідно зазначити, що останнім часом зоопарки є одними з найбільш відвідуваних культурно-освітніх установ міст.

Сучасний зоопарк – це парковий ансамбль, унікальний природний комплекс антропогенного ландшафту. Між тим зоопарки та окремо діючі будівлі з зооекспозиціями – це поліфункціональні установи, основними цілями яких є:

1. охорона тваринного світу шляхом не тільки вивчання, утримання, збереження, розведення, акліматизації та селекції диких тварин, а і шляхом пропаганди програм збереження генетичного фонду світу тварин;

2. науково-дослідні та експериментальні роботи;

3. утримання та демонстрування тварин у неволі;

4. учбово-виховальна та культурно-освітня роботи;

5. створення рекреаційного та туристичного центру.

Актуальність теми. Справа формування та підтримання зоологічних парків і самостійно функціонуючих будівель із зооекспозиціями є справою загальнодержавного значення. Це положення знайшло відображення в законі України “Про тваринний світ” від 6 квітня 1993 року. У цьому законі тваринний світ визначається як один з основних компонентів навколишнього природного середовища, національне багатство України, джерело духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об’єкт наукових досліджень. Завданнями, що постають перед законодавством України про охорону та відтворення тваринного світу, є “…використання і відтворення об’єктів тваринного світу, збереження і поліпшення середовища передування диких тварин, забезпечення умов постійного існування всього видового і популяційного різноманіття тварин в стані природної волі, неволі чи напіввільних умовах…” До того ж на другій сесії Верховної Ради України була прийнята постанова № 177/94-ВР від 22 вересня 1994 року про Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні, в якій затверджена необхідність створення нових заповідників і зоопарків на території України, а також порядок щодо їх утримування.

За даними “Міжнародного зоологічного щорічника” у світі існує приблизно 900 зоопарків та дорівнених до них установ і більше 1500 акваріумів. З кожним роком кількість цих об’єктів у світі збільшується та цей процес, безперечно, буде продовжуватися. В наш час на Україні існує невелика кількість окремо діючих закладів із зооекспозицією (акваріумів, дельфінаріїв, екзотаріумів; спеціалізованих зоовиставок; зоокутків) і лише тринадцять зоопарків, сучасна ситуація в яких може бути охарактеризована таким чином:

-

-

-

-

В Україні останнім часом ведуться роботи по комплексній реконструкції Київського зоопарку та проектні роботи щодо реконструкції Миколаївського. Без планів загальної реконструкції зоопарків у Харкові вже побудований, а в Одесі ще будуються нові експозиційні павільйони. В деяких містах, наприклад, у Донецьку, розглядається можливість будівництва нового зоопарку. Свого часу був розроблений, але не реалізований, проект зоопарку для міста Львова.

Отже, на Україні потрібне провадження великого обсягу робіт по будівництву, реконструкції, благоустрою зоопарків та окремих споруд із зооекспозиціями, але проведення цих заходів ускладнюється не тільки економічним станом у державі, а і недостатністю досліджень у галузі зоопаркобудування.

Теоретичною базою є фундаментальні дослідження проблем розвитку сучасної архітектури і містобудування таких вчених: В.А.Абизова, М.Г.Бархіна, В.В.Владимирова, О.А.Гайдучені, В.Л.Глазичева, О.Е.Гутнова, М.М.Дьоміна, В.І.Єжова, С.В.Єжова, В.В.Куцевича, Ю.С.Лебедєва, І.Г.Лежави, А.П.Мардера, В.І.Ревякіна, В.О.Тімохіна, А.Й.Урбаха, І.О.Фоміна, В.Г.Штолька та інших. Містобудівним аспектам формування саме зоопарків присвячені роботи в галузі містобудування і ландшафтної архітектури авторів: Л.С.Залісської, А.В.Іконнікова, Л.Б.Лунцу, С.М.Нєвєжиної, В.Д.Олександрової, І.Д.Родічкіна. Питання щодо організації мережі зоопарків розкриті у дисертації В.П.Заваріна. Історія виникнення вітчизняних і закордонних зоопарків висвітлюється в роботах і статтях А.П.Богданова, Е.Звоницького, Б.Камінської, Н.Недуєвої, І.П.Сосновського, Д.М.Степанова, Д.Стрілкова, Х.Хедигера. Проблемам проектування, реконструкції і будівництва зоопарків присвячені праці Ю.Г.Алонова, А.Андрєєва, В.А.Горохова, М.І.Єпіфанівського, С.А.Забелло, Б.А.Ізюмова, Л.Куртіса, Б.А.Нікітаєва, В.М.Олександрова, О.В.Петровської, В.М.Семенової, Х.Хедигера, Д.Хенкокса; а також матеріали Міжнародного симпозіуму по питанням проектування зоопарків, м. Пейтон, Англія; Міжнародного зоологічного щорічнику Лондонського зоологічного товариства. Типологія експозиційних будівель і споруд зоопарків у незначному обсязі наведена у роботі дослідника Л.Куртіса. Зоологічним, екологічним і етологічним аспектам формування зоопарків присвячені роботи авторів В.П.Герасімова, Дж.Даррелла, К.Лоренца, А.А.Салганського, В.В.Спіціна, В.Є.Флінта, Г.Фрея, Х.Хедигера.

На підставі аналізу стану вивченості питання можна визначити, що достатньо дослідженими є принципи організації мережі зоопарків різної територіальної належності в системі регіону і країни в цілому; особливості розміщення зоопарків у планувальній структурі міст; принципи організації та архітектурно-планувальної структури експозиційних зон зоопарків; методи і принципи ландшафтної організації території зоопарку, окремих екологічних зон. Все ще недостатньо дослідженими є історичні типи закладів із зооекспозиціями, майже відсутні дослідження у галузі архітектури окремих зооекспозиційних будівель і споруд, їх типологічних особливостей. Зважаючи на вище сказане, актуальність теми грунтується на слабкій вивченості питань архітектурно-планувальної організації експозиційних бу-дівель і споруд зоопарків.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в КНУБА у відповідності з державною програмою створення та утримування заповідників і зоопарків в Україні та входить до плану робіт, які виконуються кафедрою дизайну архітектурного середовища.

Метою дослідження є визначення принципів та прийомів формування експозиційних будівель та споруд зоопарків України.

Для досягнення поставленої мети дослідження вирішуються наступні завдання:

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є зоопарк.

Предметом дослідження є експозиційні будівлі та споруди зоопарків.

Дослідження проводиться в межах визначених функціонально-планувальними та об’ємно-просторовими аспектами формування будівель і споруд зоопарків, окремо діючих будівель із зоологічною експозицією.

Методи дослідження. Робота проводилася з використанням комплексно-го методу дослідження, який включає в себе метод порівняльного аналізу вітчиз-няного та закордонного досвіду зоопаркобудування, науково-дослідних робіт за даною темою; метод типологічного аналізу існуючих закладів із зооекспозицією; метод натурного обстеження (опитування співробітників вітчизняних зоопарків; фотографування будівель і споруд зоопарків); графоаналітичний метод; метод об’ємного моделювання; метод експериментального проектування.

Наукова новизна полягає у наступному:

-

-

-

-

-

-

У роботі вперше визначаються та застосовуються такі терміни: “зооекспозиційні заклади”, “зооекспозиційні будівлі та споруди”, “видовищні зоодемонстраційні будівлі”, “пересувні чи мобільні зооекспозиції”.

Обгрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій підтверджується методом експериментального проектування та впровадженням результатів дослідження при розробці проектів конкретних зооекспозиційних закладів.

Наукове значення роботи полягає у вирішенні принципових питань щодо формування зооекспозиційних закладів, що є одним з основних заходів по збереженню та відтворенню генофонду тваринного світу; у створенні науково-теоретичних основ для більш детального вивчення особливостей зооекспозиційних будівель і споруд, що призначені для утримання кожного з видів тварин.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання їх при формуванні державної програми розвитку мережі закладів із зооекспозицією на території України; при розробці генпланів забудови та реконструкції населених пунктів; при розробці проектів зоопарків. Розроблені принципи та прийоми формування зооекспозиційних будівель, особливо будівель “Акваріум”, можуть використовуватися проектними організаціями та майстернями. На підставі розроблених рекомендацій, які є корисними для співробітників зоопарків, можна буде поліпшувати основні характеристики існуючих зооекспозиційних будівель і споруд при їх реконструкції і під час експлуатації.

Впровадження результатів роботи було здійснено:

- при розробці проекту комплексної реконструкції Київського зоопарку та конкретно будівлі “Акваріум”. Проект виконувався в 1995-1998 рр. у АКМ-21 АТ Київпроект (в авторському колективі);

- у ході розробки концептуальних пропозицій до генерального плану міста Києва щодо розвитку Київського зоопарку та можливих місць розташування міських і приміських зооекспозиційних закладів;

- у дипломне (1997, 1998 роки) та курсове (1998 рік) проектування по кафедрі дизайну архітектурного середовища КНУБА;

- у програму курсу лекцій “Екологічні проблеми проектування архітектурного середовища” для студентів архітектурного факультету КНУБА.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на 58-61 науково-практичних конференціях КНУБА (1997-2000 рр.).

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 6 статтях у збірниках наукових праць.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Текстова частина дисертації складає 139 сторінок, графічна – 53 аркуші ілюстрацій, додатки – 29 сторінок. Список використаних літературних джерел містить 126 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Перший розділ містить у собі ана-ліз історичних типів зоопарків та дорівнених до них закладів; аналіз сучасного стану та перспективного розвитку мережі закладів із зооекспозицією в Україні. Наведені містобудівні вимоги та архітектурно-плану-вальні принципи щодо проектування і будівництва зоопарків.

Історія утримання диких тварин у неволі до цього часу мало вивчена. Аналіз історичних та існуючих зоопарків і дорівнених до них об’єктів дозволив визначити сім основних історичних типів зооекспозиційних закладів 1), основні характеристики та конкретні приклади яких детально описані в дисертації:

-

-

-

-

-

-

-

Відокремлення цих типів пов’язане зі зміною цільового призначення на різних етапах розвитку зоопарків від колекціонування, одомашнювання та приручення тварин, до їх вивчання, збереження, розведення та, нарешті, реінтродукції у природне середовище.

Сукупність сучасних типів зоопарків можна об’єднати під спільною назвою Зоопарки ХХ сторіччя. Цей етап в історії зоопарків світу являє собою не тільки період відродження деяких традицій і способів утримання та демонстрування тварин у неволі, а і період докорінного перетворення зоопаркової архітектури. Продовжують розвиватися та вдосконалюватися видовищні зоодемонстраційні споруди, ландшафтні зоопарки, пересувні зооекспозиційні споруди, міські зоосади. У ХХ сторіччі з’являються нові типи зоопарків: зоогеографічні та зооботанічні парки; спеціалізовані зоопарки; багатоповерхові, криті, підземні (підводні) зоопарки; зоопарки з розвинутою системою мікротранспорту для відвідувачів; дитячі зоопарки; музеї-зоопарки; пансіонати-зоопарки; зоорами.

На території України зоопарки виникають лише у ХХ сторіччі, а до цього часу існувало декілька звіринців. На даному етапі в Україні функціонують дев’ять муніципальних зоопарків – у Києві, Харкові, Одесі, Миколаєві, Рівному, Черкасах, Мені, Севастополі (зоопарк морських тварин), у заповіднику Асканія-Нова (акліматизаційний зоопарк); з мінізоопарком у Донецьку – десять; відомчий зоопарк при дитячій залізниці у Запоріжжі; приватний дитячий зоопарк у Ялті; три

_______________________

1) зооекспозиційні заклади – заклади, однією з основних функцій яких є утримання та експонування тварин у неволі, напіввільних умовах. Окремим прикладом зооекспозиційного закладу є зоопарк

2) видовищні зоодемонстраційні споруди – будівлі, в яких експозиційна функція сполучається з видовищною, а саме з певною організацією ефектного показу неприродної поведінки та звичок тварин

зоосади у Дніпропетровську, Луцьку, Сімферополі; державні та приватні зоорозплідники. Останнім часом стихійно виникають приватні зооекспозиційні заклади, наприклад, приватний зоопарк у Луганську. Елементами існуючої мережі зооекспозиційних закладів України є також спеціалізовані зоодемонстраційні об’єкти: дельфінарії; акваріуми; екзотаріуми; зоовиставки. До того ж існує певна кількість невеликих зоокутків.

В результаті натурних обстежень, порівняльного аналізу виявлена не тільки потреба у якісних змінах в архітектурі вітчизняних зоопарків і окремо діючих зооекспозиційних будівель, а й необхідність встановлення оптимальних співвідношень між кількістю населення і кількісними показниками зооструктури, а також рекомендовано поетапне створення у регіональній системі розселення екологічно різнорідної і розгалуженої мережі зооодиниць.

Відповідно до типів зооекспозиційних закладів за територіальною належністю (регіональний, міжпоселенний, приміський; на “порозі” міста, міський заклади, районна та шкільна зооекспозиція) та за ступенем мобільності (стаціонарні зооодиниці та мобільні, які закріплені за відповідними базовими зоопарками, зооспорудами) автором розроблені теоретичні моделі та розраховані (за формулами кандидата архітектури В.П.Заваріна) на конкретних прикладах кількісні показники регіональної та міської мереж зооекспозиційних закладів.

До стаціонарних зооекспозиційних закладів (зооодиниць) відносяться безпосередньо зоологічні парки; дельфінарії, океанарії, зоопарки-музеї, зоопарки-пансіонати, зооботанічні парки. Як стаціонарними, так і мобільними можуть бути акваріуми, тераріуми, екзотаріуми, інсектаріуми, авіарії, дитячі зоопарки, зоорами, кліматрони, зоотеатри.

Визначені принципи правильного вибору ділянки для будівництва зоопарку. Автором розроблені рекомендації щодо розміщення зоопарків та окремо діючих зооекспозиційних будівель і споруд 1) в планувальній структурі найкрупнішого міста (на прикладі міста Києва).

Основою діяльності будь-якого зооекспозиційного комплексу є демонстрація відвідувачам представників тваринного світу. Кількісний та видовий склад тварин у колекції зооекспозиційної установи залежить, перш за все, від принципу організації експозиції. В роботі проаналізовані дев’ять основних експозиційних принципів: систематичний; зоогеографічний; екологічний (ландшафтний); поведінковий; краєзнавчий; зооботанічний; популярний; родовідного дерева (еволюційний); комбінований.

Експозицію нових чи тих, що підлягають реконструкції, зоопарків і окремо діючих зооекспозиційних будівель на території України доцільно організовувати за найбільш прогресивним екологічним експозиційним принципом – це демонстрація тварин, які мешкають чи то в однакових

_______________________

1) зооекспозиційна будівля (споруда) – громадська будівля (споруда), що призначена для утримання, показу та огляду зоологічних експонатів.

природних умовах (тропічний ліс, пустеля, тайга та т.п.); чи то поєднані згідно зі способом життя (нічні тварини; водні тварини та т.п.). Умови утримання тварин у неволі необхідно максимально наближати до природних, а також застосовувати сучасні способи експонування з показом тварин великими групами.

У дисертації принципи експонування тварин у неволі розглянуті з точки зору їх впливу на планування та просторову структуру зоопарку, яка може являти собою централізовані або децентралізовані (павільйонні чи блочні) композиції. Найпоширеним видом просторової структури зоопарку виявлена павільйонна система розміщення споруд. Автором визначені такі перспективні типи зооекспозиційних комплексів (зоопарків) за просторовою структурою: зоопарк під єдиною оболонкою (кліматрон); комплекс, елементи якого пов’язані системою переходів чи магістраллю внутрішнього мікротранспорту; багатоцентричний ландшафтно-архітектурний ансамбль; комплекс павільйонної просторової структури мальовничо-паркового типу.

Встановлено, що на об’ємно-просторову структуру зоопарку впливає не лише принцип організації експозиції, а і способи утримання тварин у неволі (безпавільйонний, павільйонний, змішаний). Кожному з них відповідає певний тип штучної ділянки мешкання: відкритий, критий, змішаний. Застосування того чи іншого способу утримання конкретного виду тварин у неволі залежить, передусім, від відповідності кліматичних умов регіону будівництва зоопарку клімату природного середовища мешкання цих тварин.

Комплексний характер діяльності зоопарків обумовлює функціональне зонування їх територій, на підставі якого автором вдосконалюється розроблена раніше модель зоопарку. Аналіз попередніх досліджень та практики зоопаркобудування дозволив визначити такі можливі типи функціональних зон зоопарку: експозиційна зона (45-75 % території); паркова зона; заповідна зона; зона обслуговування тварин; зона обслуговування відвідувачів; адміністративна зона; господарча зона; науково-дослідна зона; ветеринарна зона; культурно-освітня зона; дитяча зона (“дитячий зоопарк”); вхідна зона; резервна територія (5-25 % загальної площі зоопарку).

Взаєморозташування функціональних зон території зоопарку безпосередньо впливає на його планувальну структуру, яка може бути таких типів: регулярна, радіально-кільцева, вільна і змішана. Найбільш розповсюдженим типом планувальної структури зоопарків є вільне планування, яке має нерегулярний характер, що підпорядкований особливостям ландшафту.

Виявлені основні чинники, що впливають на принципи і прийоми формування забудови зоологічних парків, а саме: чинники непрямого впливу (місце розташування у системі розселення; відвідуваність; розмір та конфігурація території забудови); кліматичні умови; характер ландшафту; експозиційний принцип; особливості утримання тварин у неволі (характер, метод і способи утримання тварин); функціональне зонування.

Другий розділ присвячений аналізу практики проектування та будівництва будівель і споруд зоопарків; визначенню типів зооекспозиційних будівель і споруд, а також функціонально-планувальних принципів їхнього формування.

Вивчення вітчизняного та закордонного досвіду забудови зоопарків дозволило виявити основні типи їх будівель і споруд за функціональним призначенням: зооекспозиційні (будівлі та споруди, які призначені для утримання і показу тварин; споруди для огляду експонатів – у зоні загородження; у зоні спостереження за тваринами); обслуговуючі будівлі та споруди – для обслуговування відвідувачів (культурно-освітні; громадського харчування; торгівлі та побуту; транспортного обслуговування; дитячого обслуговування; видовищні та розважальні споруди та засоби) та для обслуговування тварин (ветеринарні будівлі та споруди; готелі чи пансіонати для свійських тварин, що належать приватним особам; споруди та малі архітектурні форми для тварин на ділянках експозиційних вольєрів); адміністративно-побутові будівлі; науково-дослідні будівлі та споруди; господарчі та інженерно-технічні споруди.

Основними об’єктами в об’ємно-планувальній структурі зоопарків є зооекспозиційні будівлі та споруди для утримання і показу тварин у неволі. Проведений аналіз дозволив виявити основні типоутворюючі чинники будівель і споруд із зооекспозицією. Автором визначені основні типи будівель і споруд для утримання і показу тварин: за експозиційним принципом; за видом зооекспозиції; за розташуванням відносно рівня землі, води (надземні; наземні; частково заглиблені, обваловані; підземні; надводні; наводні, плавучі; підводні); за способом утримання тварин у неволі (споруди, які створюють відкриті штучні ділянки мешкання тварин у неволі – загони, клітки, гроти, острови, природні та штучні водоймища, водні вольєри, просторові вольєри; та будівлі, які створюють криті штучні ділянки мешкання тварин – суто експозиційні павільйони, будівлі зі штучним мікрокліматом, поліфункціональні будівлі); за режимом використання (цілорічно діючі та сезонні).

За результатами попереднього аналізу існуючих вітчизняних та закордонних зоопарків виявлена певна залежність номенклатури зооекспозицій та зооекспозиційних будівель і споруд від типів зоопарків.

Більшість експозиційних будівель і споруд на території зоопарку згруповуються у комплекси, в складі яких є не тільки будівлі та споруди для утримання і показу тварин у неволі, а й споруди, які створюють належні умови для огляду експонатів і можуть розташовуватися:

- у зоні загородження – різні типи огорож: огороджувальна площина (решітка, сітка, скло, бар’єр), перепад рельєфу (імітація природних загород, водоймища, сухий чи заповнений водою рів), інженерні та архітектурні засоби (електрична огорожа “електропастух”, термічна огорожа, психологічна огорожа “світлова клітка”, підійняті проходи);

- у зоні спостереження – наземні та надземні доріжки і оглядові майданчики; підземні та підводні тунелі, коридори; криті оглядові галереї; криті переходи; споруди та засоби, що забезпечують огляд експонатів за допомогою системи внутрішнього мікротранспорту.

Функціонально-планувальну структуру зооекспозиційної будівлі, перелік приміщень та їх взаємозв’язок обумовлюють, насамперед, головні аспекти її функціонування: створення широких можливостей для побудови експозицій; створення належних умов для утримання тварин та огляду зооекспозицій відвідувачами. Автором була встановлена залежність номенклатури приміщень від типу зооекспозиційної будівлі за місце розташуванням, режимом використання.

На формування об’ємно-планувальних рішень зооекспозиційних будівель і споруд впливає мінімальний об’єм середовища мешкання для утримання однієї особини тварини певного виду. Питання про необхідність розробки загальних нормативних документів по проектуванню зооекспозиційних будівель і споруд є дуже суперечливим. На думку автора, нормативні показники параметри складових частин зооекспозиційних споруд, що безпосередньо пов’язані з утриманням та показом тварин у неволі, не можуть бути жорсткими, а повинні носити рекомендований характер. Склад та площі приміщень зооекспозиційних будівель повинні визначатися завданням на проектування. На підставі аналізу існуючих зооекспозиційних будівель і споруд, а також завдань на проектування і реконструкцію кількох міських зоопарків, автором визначені приблизні показники площ відкритих і критих вольєрів на одну особину певного виду тварин.

У будівлі з зооекспозицією при певній кількості різних за призначенням приміщень вони згруповуються, створюючи горизонтальні та вертикальні функціональні зони. Функціональне зонування зооекспозиційної будівлі сприяє створенню оптимальної просторової орієнтації; відповідної організації відпочинку та освіти відвідувачів, праці та побуту персоналу; економії площ, скороченню довжини комунікацій.

Взаємозв’язок приміщень різних функціональних зон зооекспозиційної будівлі повинен бути зручним і функціонально обумовленим. Складні функціонально-технологічні процеси, що здійснюються у зооекспозиційних будівлях, необхідно привести у чітку систему, яка буде основою при їх проектуванні. Автором запропонована схема взаємозв’язку основних приміщень цілорічно діючої експозиційної будівлі зоопарку (на прикладі будівлі “Акваріум” з експозицією водних тварин), а також визначені основні види взаємозв’язку приміщень.

Основу композиції плану будь-якої зооекспозиційної будівлі складає експозиційний простір, який може бути єдиним, з вільним розміщенням зоодемонстраційних майданчиків на різних рівнях, чи диференційованим, тобто поділеним на пов’язані між собою зали різної тематичної спрямованості. Кількість експозиційних залів, їх розміри та форма; освітлення; взаємне розташування встановлюються не тільки відповідно кількісно-видовому складу зооекспозиції та її особливостям, а і відповідно необхідної послідовності вражень, цілісності уявлень.

Експозиційні приміщення повинні розташовуватися таким чином, щоб була забезпечена чіткість графіку руху відвідувачів, який організований відповідно тематичному зонуванню експозиції. При багаторівневій побудові експозиції послідовність її огляду рекомендується організовувати за вільним графіком зліва направо та зверху вниз.

Встановлено, що на розробку графіку руху відвідувачів усередині експозиційного залу, на планування залів впливають особливості організації самих експозиційних просторів (об’ємів), які можна поділити на дві групи:

1. об’ємні чи просторові зооекспозиції, які для поліпшення умов огляду слід розташовувати на різних рівнях (вольєрні, зальні, ландшафтні експозиції);

2. об’ємно-площинні чи фронтальні зооекспозиції, глибинна характеристика яких має підпорядковане значення, займають зону активного сприйняття – відносно неширокий експозиційний пояс. Об’ємно-площинними є значно менші зооекспозиції, які розташовані в акваріумах, тераріумах, інсектаріях.

Визначені принципи та прийоми взаємозв’язку вольєрів зооекспозиційних будівель з відповідними відкритими вольєрами. Рекомендовано частину відкритих сезонних зооекспозицій, з метою економії території зоопарку, розміщувати на дахах підземних, частково заглиблених чи обвалованих будівель.

Взаєморозміщення і взаємозв’язок основних, допоміжних і комунікаційних приміщень формують планувальну структуру зооекспозиційної будівлі. На основі прикладів з практики проектування і будівництва визначені основні планувальні схеми зооекспозиційних будівель, до того ж встановлена залежність графіку руху відвідувачів від планувальної структури і прийомів розташування зооекспозицій. Більш детально були досліджені функціонально-планувальні структури будівель “Акваріум”. Визначено, що для цих типів зооекспозиційних будівель найбільш доцільними виявляються коридорна, анфіладна та комбінована (зально-коридорна, центрично-анфіладна, анфіладно-коридорна) планувальні схеми. Перспективними типами зооекспозиційних будівель виявляються ті, що у своїй структурі мають елементи гнучкого планування.

У третьому розділі даної дисертаційної роботи розглядаються питання об’ємно-просторової організації зооекспозиційних будівель і споруд, формування зооекспозиційних споруд з гнучкою просторовою організацією, у тому числі мобільних зооекспозицій.

Аналіз вітчизняного та закордонного досвіду зоопаркобудування дозволив виявити три основних види об’ємно-просторової структури зооекспозиційних будівель і споруд: зосереджена (найбільш розповсюджена), розосереджена, комбінована. При розташуванні зооекспозицій на обмеженій ділянці у структурі міста рекомендується формувати компактні зосереджені за композиційним вирішенням зооекспозиційні споруди. При організації зооекспозицій на відносно великих приміських чи заміських ділянках (100-1000 га) бажано застосовувати всі три композиційні прийоми, але при формуванні зооекспозиційних будівель (комплексів) розосередженої об’ємно-просторової структури забезпечується їх органічне злиття з природним оточенням та варіабельність композиційних рішень взаєморозташування відкритих експозиційних вольєрів відносно критого павільйону при змішаному способі утримання тварин у неволі.

Об’ємно-просторові структури існуючих та запроектованих зооекспозиційних будівель і споруд автором досліджуються з точки зору трьох основних структурних принципів їх формування та розвитку: принципу вільного простору, блочного принципу, принципу просторової структури; а також згідно з композиційними принципами їхньої побудови та розвитку: лінійним, центричним, радіально-концентричним, вільним, комбінованим.

Встановлено, що найбільш розповсюдженим принципом формування зооекспозиційних будівель і споруд є блочний. Специфікою проектування блочних будівель із зооекспозицією є можливість розробки як індивідуальних, так і типових проектів та проектів повторного застосування.

Оптимальним варіантом при будівництві нових українських зоопарків, особливо на “порозі” міста і приміських, є створення за принципом вільного простору екологічних осередків з певним мікрокліматом та напіввільним утриманням різних за видами тварин; застосування блок-моду-льного методу; створення зооекспозиційних будівель за принципом просторової структури, особливо надводних і підводних будівель з експозиціями водних тварин; застосування принципів та прийомів біокліматичної архітектури.

У роботі вказується на одну з важливих вимог при формуванні зооекспозиційних будівель, а саме на розкриття смислового змісту експозиції та пошук відповідного оригінального художнього образу. Визначено, що окремі експозиційні будівлі та споруди зоопарку повинні мати спільні ознаки за прийомами чи то формоутворення, чи то створення відповідних архітектурних образів.

Застосування певних прийомів і засобів досягнення архітектурної виразності зооекспозиційних будівель і споруд обумовлене: оточуючим середовищем, особливостями природного середовища мешкання чи способом життя тварин (архітектурні форми є біонічними чи нагадують ландшафтні форми); бажанням створити архітектурний об’єкт на контрасті з переліченими характеристиками (техногенний характер будівель; створення формального образу).

В роботі розглянуті основні положення гнучкої просторової організації зооекспозиційних будівель, яка дозволяє оптимально вирішити питання про відповідність строків їх морального та фізичного старіння, а також відповідати тенденції прискореного темпу оновлень, що відбуваються всередині будівель.

Необхідність адаптації зооекспозиційних будівель і споруд обумовлена впливом факторів: соціально-економічних, містобудівних, функціонально-типологічних, технічних; фізіологічних, психологічних, екологічних, архітектурно-естетичних.

При функціональних трансформації та адаптації зміни у внутрішньому плануванні зооекспозиційних будівель відбуваються за принципами ускладнення-спрощення чи розподілу-поєднання їхнього простору. Найпростіше переобладнання внутрішнього простору в даних випадках забезпечується наявністю мобільних елементів (розсувних стін, перегородок; падаючих стін; динамічних елементів підлоги та стелі, експозиційного обладнання і т.ін.). Розмежовування простору експозиційних залів може відбуватися не тільки у горизонтальній площині, а й по вертикалі, коли приміщення розподіляється додатковими перекриттями на кілька рівнів, наприклад, оглядових, що збільшує його корисну площу.

Просторові трансформація та адаптація викликають зміни об’ємно-просторового рішення зооекспозиційних будівель за рахунок перетворення зовнішніх формоутворюючих конструкцій за принципами зміни форми та збільшення-зменшення габаритів простору. Одним з перспективних прийомів трансформації простору зооекспозиційної будівлі є зміна ступеня його замкнутості.

Гнучкому використанню простору основних експозиційних приміщень сприяє можливість збільшення їх площ не тільки за рахунок внутрішніх, але й зовнішніх просторів, а також резервів сезонного розширення.

Визначений набір конструктивних елементів і технічних засобів для здійснення можливих трансформацій та запрогнозованих адаптацій зооекспозиційних будівель і споруд. Рекомендується широко застосовувати перегородки і стіни (внутрішні та зовнішні), що трансформуються; огороджувальні конструкції, що здатні при автоматично передбачених трансформаціях регулювати штучний мікроклімат експозиційної зони будівлі.

У роботі розглядається перспективний тип зооекспозиційних споруд з гнучкою просторовою структурою – пересувні чи мобільні зооекспозиції. Визначаються їхні основні типи за принципом експонування тварин (найдоцільнішими є спеціалізовані експозиції риб, плазунів, амфібій, комах, птахів; краєзнавчі та популярні зооекспозиції), а також за конструктивною організацією, за способом пересування, за функціональним призначенням, за кількістю функціональних процесів, за складністю структури функціонування.

При формуванні мережі мобільних зооодиниць першочерговим завданням є розробка одиничних самопересувних будівель з висувними, поворотними, розкладними об’ємними елементами експозиційного призначення та збірно-розбірних зооекспозиційних споруд на базі стержневих систем та сітчастого покриття, що швидко зводяться.

З метою підтвердження та вдосконалення визначених принципів та прийомів формування експозиційних будівель, що діють у структурі зоопарку чи міської рекреаційної зони, був застосований метод експериментального проектування на прикладі будівель “Акваріум” з експозицією водних тварин. Автором дослідження розроблені рекомендації щодо функціонально-планувальної, об’ємно-просторової організації, а також щодо дизайну внутрішнього простору невеликої будівлі “Акваріум”, яка функціонує у структурі міського парку.

Результатами експериментального проектування є проектні пропозиції щодо реконструкції території та деяких експозиційних будівель і споруд Київського зоопарку, в тому числі й варіанти об’ємно-планувального рішення будівлі “Акваріум”; проекти об’ємно-просторового рішення і дизайну внутрішнього простору невеликого павільйону “Акваріум”, який розташований у структурі Голосіївського парку міста Києва.

ВИСНОВКИ

У дисертації надане теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні принципів та прийомів формування експозиційних будівель і споруд зоопарків України. Зроблені науково обгрунтовані висновки та надані рекомендації для подальшого розвитку і вдосконалення архітектурно-планувальних рішень зооекспозиційних будівель і споруд.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

ОПУБЛІКОВАНІ ПРАЦІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Історія виникнення зоологічних парків / / Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Науково-технічний збірник. Випуск 5 / Під ред. М.М.Дьоміна. – К.: КНУБА, 1999. – С. 11-15.

2. Зоологічні експозиції в планувальній структурі міста Києва / / Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Науково-технічний збірник. Випуск 6 (спеціальний): Київ архітектурний: Шляхи розвитку міського середовища / Під ред. М.М.Дьоміна. – К.: КНУБА, 1999. – С. 150-156.

3. Просторова структура зооекспозиційних споруд і їх комплексів / / Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. / Під заг. ред. Н.Є.Трегуб. – Харків: ХХПІ, 1998. - № 4-5. – С. 140-145.

4. Художній образ зооекспозиційних будівель та споруд / / Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. / Під заг. ред. Н.Є.Трегуб. – Харків: ХХПІ, 1998. - № 6. – С. 116-119.

5. Архітектура і дизайн сучасних споруд “Акваріум” / / Региональные проблемы архитектуры и градостроительства: Сб. науч. тр. – Одесса: ОГАСА, Город мастеров, 1999. – С. 64-70.

6. Типи зооекспозиційних будівель та споруд / / Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Науково-технічний збірник. Випуск 7 / Під ред. М.М.Дьоміна. – К.: КНУБА, 2000. – С. 111-114.

7. Методичні вказівки та завдання до розробки курсового проекту на тему: “Павільйон “Акваріум” (об’ємно-планувальне рішення) для студентів ІІ курсу напрямку підготовки 1201.”Архітектура” спеціальності 7.1201.03 “Дизайн архітектурного середовища” / Укл. Г.І.Шемседінов, Г.А.Мельник. – К.: КНУБА, 1998. – 14 с.

8. Методичні вказівки та завдання до розробки курсового проекту на тему: “Дизайн внутрішнього простору павільйону “Акваріум” для студентів ІІ курсу напрямку підготовки 1201.”Архітектура” спеціальності 7.1201.03 “Дизайн архітектурного середовища” / Укл. Г.І.Шемседінов, Г.А.Мельник. – К.: КНУБА, 1998. – 14 с.

Мельник Г.А. Формування експозиційних будівель і споруд зоопарків України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.02 – архітектура будівель і споруд. – Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 2000.

Дисертацію присвячено питанням формування зооекспозиційних будівель і споруд різних типів в умовах України. В дисертації проведений стислий історичний огляд та аналіз сучасного стану вітчизняного і закордонного зоопаркобудування для виявлення можливих напрямків подальшого архітектурно-планувального розвитку об’єктів із зооекспозиціями. Визначені основні історичні та сучасні типи та підтипи зооекспозиційних закладів. Аналіз існуючої мережі зооекспозиційних закладів на території України виявив необхідність її суттєвого доповнення та вдосконаленої структуризації. Теоретично обгрунтовані принципи функціонально-планувальної організації, визначені принципи та прийоми формування об’ємно-просторових рішень зооекспозиційних будівель і споруд, які діють у структурі зоопарку чи поза нею. Встановлено, що перспективними є зооекспозиційні будівлі та споруди з гнучкою просторовою організацією, у тому числі й пересувні чи мобільні зооекспозиції. Ефективність результатів дослідження підтверджена експериментальним проектуванням: проектом комплексної реконструкції міського зоопарку, проектними пропозиціями зооекспозиційних будівель “Акваріум” з експозицією водних тварин.

Ключові слова: зоопарк, зооекспозиційні будівлі та споруди, типи, зоопаркобудування, мережа зооекспозиційних закладів, принципи та прийоми формування, гнучка просторова організація.

Мельник А.А. Формирование экспозиционных зданий и сооружений зоопарков Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.02 – архитектура зданий и сооружений. – Киевский национальный университет строительства и архитектуры, Киев, 2000.

Диссертация посвящена вопросам формирования зооэкспозиционных зданий и сооружений различных типов в условиях Украины. В диссертационной работе проведён краткий исторический обзор и анализ современного состояния