КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 339(738:727)

МІТРІ ЖОРЖ ЮСЕФ

СТАНОВЛЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ВАЛЮТНОГО СОЮЗУ

ТА ЙОГО ВПЛИВ НА МІЖНАРОДНІ РИНКИ КАПІТАЛІВ

Спеціальність 08.05.01 — світове господарство і міжнародні

економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних

економічних відносин Інституту міжнародних

відносин Київського університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:Доктор економічних наук,

професор Сікора Веніамін Дмитрович, Інститут

міжнародних відносин Київського університету

імені Тараса Шевченка, доцент кафедри

міжнародних економічних відносин

Офіційні опоненти:Доктор економічних

наук Кістерський Л.Л., Інститут міжнародного

ділового співробітництва, м.Київ.

Кандидат економічних наук Пузанов І.І.,

Науково-дослідний економічний інститут

Міністерства економіки України, м.Київ.

Провідна установа:Київський національний

економічний університет.

Захист відбудеться “18” травня 2000 р. о 14 годині

на засіданні спеціалізованої ради Д.26.001.02 в Інституті

міжнародних відносин Київського університету

імені Тараса Шевченка за адресою:

254119, м.Київ, вул. Мельникова, 36/1,

зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці

Київського університету імені Тараса Шевченка,

за адресою: 252017, м.Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розіслано “18” квітня 2000 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Мазуренко В.П.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми і ступінь дослідження проблеми. Економічні інтеграційні процеси є однією з найбільш знаменних тенденцій сучасного розвитку світової економіки. На заміну моделі “держава-нація”, що переживає кризу, іде утворення нових великих міждержавних економіко-політичних блоків. Внаслідок цих процесів на початку 90-х років у світовому економічному просторі розпочався бурхливий процес становлення і поглиблення економічних та валютних об’єднань. Одним з найдосконаліших форм таких угруповань є Європейський Союз (ЄС), в якому інтеграція поширилася на валютну сферу і знайшла своє завершення в створенні Європейського валютного союзу (ЄВСУ) і запровадженні з початку 1999 р. в обіг в межах цього союзу єдиної валюти — євро.

Сучасний етап західноєвропейської валютної інтеграції, пов’язаний з формуванням та функціонуванням Європейського валютного союзу, характеризується виникненням цілого ряду нових явищ, які всебічно мають враховуватися тими країнами, що прагнуть вступити до цього союзу. Ці явища, передусім, породжують структурні зрушення в механізмі європейської економічної та валютної інтеграції, зокрема, зростання виробничих потужностей і відповідно обсягу виробництва товарів та надання послуг, позначаються на масштабності та універсалізації економічних зв’язків, посиленні інтенсивності обміну між окремими господарськими комплексами, узгодженні механізмів національного та регіонального регулювання реальних економічних процесів та сфери грошово-кредитних та валютних відносин.

З 1 січня 1999 р. Європейський валютний союз увійшов в третю стадію свого формування. Європейська валютна система (ЄВС) еволюційно переросла в Європейський валютний союз (ЄВСУ), що грунтується на єдиній європейській валюті і валютній системі з розбудовою відповідної фінансовою інфраструктури та інститутів. Цей факт свідчить не тільки про правильність стратегії та тактики, що була обрана, але й про глибину і розвиненість економічної теорії, яка пояснює і прогнозує розвиток економічної інтеграції в регіоні.

Пізнання початого реального процесу формування Європейського валютного союзу, зіставлення висунутих прогнозів та реальності і разом з тим передбачення принаймні найближчих перспектив окремих напрямків цього великого процесу, — надзвичайно складна і широка дослідницька проблема. Після впровадження євро минув час, якого недостатньо для змістовних та достовірних висновків на базі накопиченого емпіричного матеріалу. Проте формуванню ЕВСУ передувала значна робота вчених та практиків, державних діячів та політиків, що підготували формування нового рівня інтеграції. Узагальнення цього досвіду, виділення найбільш важливих етапів та факторів, що спричинили реалізацію нового валютного механізму країн-членів ЄС, є напрочуд актуальною задачею наукового пошуку. Сенс такого вибору полягає не тільки в його науково-пізнавальному значенні для розвитку теорії міжнародних економічних відносин взагалі і валютно-фінансових, зокрема, але й у виробленні на основі отриманих результатів напрямів, рішень і прогнозів подальшого розвитку європейської валютної інтеграції. Теорія, стратегія і тактика, методи здійснення цілей ЄВСУ отримають таким чином нові імпульси і змістовне наповнення.

Проблеми валютної інтеграції в межах ЄС є в центрі уваги світової економічної думки, дослідників теорії світового господарства, міжнародних економічних відносин, світових фінансових ринків. В умовах існування численних підходів до вирішення проблеми розробки стратегії вступу окремих країн в ЄС, а також в Європейський валютний союз, великого значення набуває наукове узагальнення розвитку реальних інтеграційних процесів, в тому числі і у валютній сфері, а заодно існує потреба в критичному аналізі існуючих теорій та окремих концепцій щодо розвитку інтеграційних процесів.

В сучасних умовах світова валютно-фінансова система характеризується глобалізацією та поширенням міжнаціональних зв’язків. На світових ринках капіталів використовуються і формують значний їх обсяг нові валютно-фінансові інструменти, що виникли за останні десятиріччя і відбивають міжнародні інтеграційні процеси. Виникнення ЄВСУ відкриває нові можливості для подальшого розвитку світових ринків капіталу. Поступово національні ринки капіталів одинадцяти країн Європи, що були частиною європейського і глобального ринку капіталів, трансформуються в ринок капіталів Європейського валютного союзу, який базується на євро як єдиній європейській валюті. Дослідження новоутворюваних ринків євро, міжбанківського ринку валютних операцій з використанням євро, ринку облігацій, євроакцій, дослідження усіх грошових потоків, які виникають в зв’язку з цим, є актуальним і новим науковим і практичним завданням в сфері міжнародних економічних відносин.

Із впровадженням євро з’явилась валюта, яка відіграє роль регіональної валюти, спроможної виконати функції резервної одиниці, ключової валюти кола країн і претендувати на роль серйозного конкурента американського долара і зайняти місце світової валюти. У зв’язку з цим постає необхідність аналізу перерозподілу ролей та сил, які з’являються на світовому ринку.

Функціонування світової валютно-фінансової системи передбачає створення міжнародних фінансових центрах. Дослідження їх діяльності, функцій і перспектив розвитку постійно привертала увагу дослідників міжнародних економічних відносин. Формування Європейського Валютного Союзу зробило дослідження цих центрів особливо важливим. В роботі аналізується діяльність провідних європейських фінансових центрів, якими є Франкфурт, Париж, Лондон, акцентується увага на сильних та слабких сторонах їх функціонування, робиться прогноз перспективи конкурентної боротьби між ними за статус провідного фінансового центру Європейської валютної системи, яка базується на євро.

Валютно-фінансові проблеми європейської інтеграції стали предметом особливо активного вивчення в кінці 80-х та в 90-х роках ХХ століття, коли стало очевидним, що переростання ЄВС в Європейський валютний союз є не абстрактним, нездійснимим проектом, а близькою реальностю. Водночас, виникла соціально-політична та економічна потреба в дослідженні цієї проблеми з метою отримання вірогідних, перевірених бодай на прогностичному рівні, знань про шляхи і методи реалізації планів створення валютних інтеграційних угруповань.

Проблеми европейської економічної інтеграції, механізм функціонування та взаємодії окремих національних господарських комплексів в межах ЄС, а також окремі аспекти валютної інтеграції в межах цього співтовариства вже знайшли своє більш-менш повне висвітлення в українській та світовій економічній літературі.

Певний внесок в наукове обгрунтування проблем інтеграції країн Європейського співтовариства і, зокрема, входження їх до Європейського валютного союзу, зробили такі українські економісти-міжнародники, як С.Я. Боринець, А.С. Гальчинський, М.А. Дудченко, О.К. Єременко, Л.Л. Кістерський, О.В. Плотніков, О.І. Рогач, В.Д. Сікора, В.О. Степаненко, В.М. Суторміна, В.М. Федосов, А.С. Філіпенко, О.І. Шнирков та інші.

Процеси західноєвропейської економічної інтеграції глибоко досліджували російські вчені. Серед них можна виділити професорів Л.І. Глухарєва, Л.А. Дробозіна, Л.М. Красавіну, С.М. Нікітіна, В.М. Усоскіна, Р.Е. Ентова, В.Н. Шенаєва, Ю.В. Шишкова та інших.

Серед найбільш відомих і авторитетних у світовій економічній літературі праць з цієї проблематики можемо назвати дослідження Дж. Ерроусміта (J. Arrousmith), П. Де Грове (P. De Grauve), П. Кенена (P. Kenen), М. Обстфельда (M. Obstfeld), Р. Маккелі (R. McCauley), Ч. Гудхарта (Ch. Goodhart), Д. Гроса (D.Gros), Л. Спавенти (L. Spaventa), Н. Тигесена (N. Thygesen), Б. Айхенгріна (B. Eichengreen), Ч. Виплоша (Ch. Wyplosz) та ін.

В працях вказаних вчених та практиків, що вийшли переважно англійською та французькою мовами, висвітлено широкий спектр проблем та аспектів європейської валютної інтеграції як на етапі формування її передумов (ЄВС та попередні етапи), так і на різних стадіях розвитку Європейського валютного союзу, який вийшов на третій ступінь “перехідного періоду”, що займає період від 1 січня 1999 р. до 1 липня 2002 р., коли буде завершено процес формування Європейського валютного союзу країн-учасниць.

Разом з тим, з початком третього етапу розвиваються, а інколи і переглядаються окремі положення теорії та стратегії розвитку ЄВСУ як системного збалансованого цілого зі своєю внутрішньою логікою і динамікою, взаємодією з країнами поза ЄВСУ, в тому числі з кандидатами на розширення ЄС, з економікою США, світовою економікою. Існують теоретичні викладки, які вже містять деяке середньострокове передбачення подальшого розвитку ЄВСУ. Однак необхідно констатувати, що про реальний результати валютного союзу можна буде говорити, узагальнивши досвід розвитку вже сформованої системи, а на це піде 3-5 років після 2002 року. Проте в роботі зроблена спроба теоретичного узагальнення підходів та прогнозів щодо європейської інтеграції, які враховують макроекономічні фактори, зовнішні та внутрішні шоки, вплив інтеграції на функціонування ринку капіталів, досягнення великими компаніями масштабів діяльності дійсно панєвропейських вимірів. В дисертаційному дослідженні підкреслюється глибинність перебудови економіки, фінансів, валютної діяльності, стратегії і менеджменту підприємств, поведінки споживачів у зв’язку з появою нових економічних та валютних формувань.

Зв’язок роботи з науковими програмами та планами. Дисертація виконана в контексті розробки кафедрою управління зовнішньоекономічною діяльністю Інститута міжнародних відносин при Київському університету імені Т.Шевченка наукової теми: “Механізм комплексного забезпечення зовнішньоекономічних аспектів суверенітету України” (№ 97134), яка є складовою наукового проекту комплексної наукової програми Київського університету ім. Тараса Шевченка “Розбудова державності України”.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є розкриття та узагальнення принципів, методів, стратегії і тактики формування Європейського Валютного Союзу та оцінки його впливу на світову економіку.

Для досягнення поставленої мети в дисертації в логічній послідовності на основі проведеного системного аналізу теорії та практики вирішуються такі завдання:

узагальнення теоретичних основ економічної інтеграції;

визначення чинників, які сприяли процесу валютної інтегації країн-членів ЄС;

вивчення реальних передумов створення ЄВСУ;

розкриття процесу формування, етапів розвитку та механізму функціонування цього союзу;

аналіз та оцінка методів конвергенції країн-членів ЄС в ЕВСУ;

дослідження потенційного впливу ЄВСУ на міжнародні валютні відносини, в цілому, і на внутрішньоєвропейські та світові ринки капіталів, зокрема.

В ході дослідження проблеми з метою реалізації поставленої мети та завдань в роботі були виявлені особливості розвитку Європейського валютного союзу у зв’язку з переходом до третьої стадії його формування, коли країни ЄВСУ почали впровадження в обіг спільної валюти — євро. В зв’язку з цим в дисертаційній роботі теоретично обгрунтовано необхідність та можливість застосування критеріїв конвергенції валютних курсів протягом третьої стадії впровадження євро. В процесі вирішення завдань дослідження була зосереджена увага на такому малодослідженому досі аспекті проблеми, як взаємодія міжнародних фінансових центрів внаслідок появи нової міжнародної грошової одиниці — євро.

Предметом дослідження є економічні та валютні інтеграційні процеси в Європі та їх вища стадія розвитку — Європейський Валютний Союз.

В роботі визначається вплив ЄВСУ на європейські та міжнародні ринки капіталів, а відтак наводиться методика, яка дозволяє на основі отриманих результатів пояснити та передбачити подальший розвиток європейської валютної інтеграції.

Об’єкт дослідження — є системоутворюючі елементи функціонування механізму Європейського Валютного Союзу та фактори його впливу на світові ринки капіталів.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є сучасні теорії економічної й валютної інтеграції в контексті існуючих в світовій економічній думці наукових уявлень про розвиток процесів інтернаціоналізації та глобалізації економічних систем. В основу методологічних підходів покладені принципи системного аналізу явищ та тенденцій розвитку світової економіки, застосування сучасних історикографічних та логіко-емпіричних методів взаємодії та взаємозалежності економічних структур, економіко-статистичні методи дослідження світових економічних процесів.

Статистичною і фактологічною основою дослідження стали довідкові та статистичні матеріали, що публікуються спеціалізованими установами ООН, ЄС та окремими країнами-членами ЄС, аналітичні матеріали компаній, а також численні наукові праці українських та західних спеціалістів з проблем європейської економічної та валютної інтеграції.

Наукова новизна дисертаційного дослідження проблеми становлення Європейського валютного союзу та його впливу на європейські та міжнародні ринки капіталів полягає в таких результатах, які відбивають особистий внесок дисертанта в розробку даної теми, а саме:

- обгрунтована необхідність вивчення інтеграційних процесів в валютній сфері в поєднанні із аналізом внутрішніх та зовнішніх шоків та розбудовою регіональних фінансових інститутів;

розкрито основні напрями запровадження стратегії та тактики переходу до єдиного економічного простору, запровадження єдиної валюти (євро) і валютної системи, побудованої на цій грошовій одиниці;

виявлено потенційний вплив ЄВСУ на європейські та глобальні ринки капіталів і провідні європейські фінансові центри з урахуванням перетворення євро в ключову резервну валюту — конкурента американського долара;

проаналізовано напрями та ефективність реалізації Європейським центральним банком (ЄЦБ) єдиної монетарної політики;

розкрито перспективи євро у виконанні функцій світової валюти як засобу міжнародних розрахунків, кредитування, боргових відносин;

досліджено стан, функції і конкурентну взаємодію фінансово-валютних центрів Парижа, Франкфурта, Лондона з урахуванням наявних інтеграційних процесів і явищ консолідації національних фінансових центрів.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що вони сприяють розробці конкретної політики розвитку й поглиблення інтеграції країн-членів ЄС, а також окреслюють чіткі контури майбутньої конвергенції з Європейським Союзом нових незалежних держав, зокрема, України.

Крім того, дисертаційне дослідження містить матеріал, який сприятиме розвиткові теорії економічної інтеграції та її застосування при формуванні економіко-валютних угруповань в будь-якій частині світу. Розроблено практичні рекомендації щодо удосконалення політики валютного регулювання, механізму курсоутворення, платіжно-розрахункових операцій тощо.

Практичну цінність має також визначення макроекономічних індикаторів здійснення антикризової валютної політики, нейтралізації деструктивних процесів, які в наш час мають місце в фінансовій та валютній сферах багатьох країн світу, в тому числі, і в Україні.

Дослідження потенційного стану європейських ринків капіталів, консолідації європейських фінансових центрів є актуальним для України у вирішенні таких завдань:

розбудови і консолідації валютно-фінансової системи України на ринковій основі з урахуванням європейського досвіду;

створення українського ринку капіталів із впровадженням сучасних елементів, інститутів та інструментів;

підвищення ефективності валютно-фінансового співробітництва України з ЄВСУ, зокрема, з боку пізнання можливостей та взаємодії з європейським ринком капіталів і його фінансових центрів, залучення найбільш бажаних потоків європейського капіталу в Україну;

реформування українського фінансово-валютного ринку та його інфраструктури в напрямку створення передумов для вступу в реальній перспективі України в ЄС і в Європейський Валютний Союз.

Окремі розділи роботи, зокрема, розділ “Європейська валютна система як передумова переходу до Європейського валютного союзу”, можуть бути використані при підготовці робочих програм у вищих навчальних закладах економічного профілю і зокрема там, де читаються курси “Міжнародні економічні відносини”, “Міжнародні фінанси”, “Європейська економічна інтеграція” тощо.

Впровадження та апробація теоретичних результатів дисертації.

Основні результати дисертаційного дослідження було обговорено і схвалено на методологічному семінарі кафедри міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин при Київському університеті імені Тараса Шевченка, а також на науково-практичних семінарах аспірантів Інституту.

Головні положення і висновки, що окреслюють наукову новизну та практичну значимість роботи, доповідались на міжнародних конференціях: “Ринкові реформи та економічний розвиток перехідних суспільств: приклад України” (20-21 листопада 1997 року, м.Київ), “Валютно-фінансові проблеми ринкової трансформації (приклад України)” (19-20 листопада 1998 року, м.Київ).

Структура дисертації.

Структура дисертації підпорядкована меті та завданням дослідження, які детерміновані логікою наукового пошуку та ступенем розробки теми. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі міститься загальна характеристика проблеми, обгрунтовуються важливість та актуальність теми дослідження, окреслюється її теоретичне та практичне значення, наукова новизна, практична значимість, цілі і завдання дослідження.

У першому розділі дисертації “Європейська валютна система як передумова переходу до Європейського валютного союзу (ЄВСУ)” розкриваються теоретичні та методологічні питання генези Європейської валютної системи, аналізується механізм її функціонування, уроки та наслідки використання екю як передумови для впровадження нової спільної валюти — євро.

В дисертації доводиться, що важливою причиною, яка породжує прагнення країн ЄВСУ до економічного і валютного союзу, є значна залежність їх економік від зовнішніх ринків. Крім того, в середині 80-х років на політичній та економічній арені відбулася нова розстановка сил, посилилась економічна взаємозалежність і міждержавне регулювання в регіоні. Була сформована розгалужена інституційно-організаційна структура, а зміни у валютній сфері були органічно пов’язані із завершенням лібералізації руху капіталів і створенням єдиного ринку.

Теоретичною основою валютної інтеграції ЄС стали різні науково обгрунтовані пропозиції та плани, які вносилися на розгляд представниками держав і носили їх ім’я: “план Барра” (1969 р.), “план Вернера” і, нарешті, “план Делора”, який став базою для рішень Маастріхтської Угоди.

Створення ЄВС переслідувало такі основні завдання: створення зони внутрішньої валютної стабільності з власною валютою в противагу Ямайській валютній системі; досягнення низьких темпів інфляції, запровадження стабільних курсів національних валют; забезпечення координації економічної політики, збільшення взаємоузгодженості розвитку національних господарств; забезпечення економічного зростання і підвищення зайнятості; створення полюса стабільності на світових валютних ринках та захисту “Спільного ринку” від експансії долара.

В галузі економічної політики на першому етапі створення ЄВС між країнами-членами повинні були бути узгоджені основні економічні показники, серед яких зазначені структура державного бюджету, темпи інфляції, банківські облікові ставки, платіжний баланс тощо.

Одночасно з початком функціонування ЄВС 13 березня 1979 р. почала здійснюватися емісія екю, метою якої є досягнення більш високого ступеня стабільності і зближення меж коливання валютних курсів країн-учасниць.

Відносний успіх функціонування ЄВС дозволив керівникам співтовариства і країн-членів розглядати її як реальну основу для побудови валютного союзу як більш високого ступеню економічної інтеграції.

Перший етап плану Ж. Делора, реалізація якого була розпочата з 1 липня 1990 р., повинен був суттєво поглибити співробітництво країн ЄС у валютно-фінансовій сфері при збереженні діючих національних структур. Крім того, початковою стадією передбачалося, що в механізм обмінних курсів європейської валютної системи повинні ввійти валюти всіх 12 країн ЄС.

Другий етап плану був задуманий як перехідний: в процесі його реалізації повинна бути створена європейська система центральних банків, завдання якої полягатиме в здійсненні координації і регулювання національних валютно-фінансових курсів країн-учасниць ЄС. Умовою такої координації стає передача частини національного суверенітету відповідним валютним органам співтовариства.

В роботі визначається, що успіх валютної інтеграції був би неможливим без існування розгалудженої структури регіональних валютно-кредитних і фінансових інститутів ЄС. Вони переслідували цілі зміцнення західноєвропейської інтеграції шляхом створення власної інституційної структури; розвитку економіки країн ЄС; проведення єдиної сільськогосподарської політики; створення економічного і політичного союзу у відповідності з Маастріхтською Угодою; проведення узгодженої політики по відношенню до асоційованих країн. Згідно з поставленими цілями, ці організації здійснюють міждержавне і частково національне регулювання економіки на європейському рівні.

В роботі зазначено, що інституційними структурами ЄС встановлювалася низка валютно-кредитних і фінансових обмежень, і в цьому значну роль відігравав Європейський валютний інститут — попередник Європейського центрального банку, в завдання якого входило не лише спостереження за функціонуванням Європейської валютної системи, але й зміцнення механізму координації валютних політик країн-учасниць з метою досягнення оптимальної конвергенції економіки країн-членів, що, в свою чергу, є головною умовою введення нової валюти.

В дослідженні підкреслюється, що одним із головних інструментів регулювання валют були валютні інтервенції. Для їх фінансування в межах ЄВС діяв спеціальний кредитний механізм, який включав, перш за все, систему надкороткострокових кредитів типу “своп”, що взаємно надаються центральними банками, а також фонд короткострокового кредитування при Європейському Фонді валютного співробітництва (ЄФВС).

Окремо розглядаються проблеми запровадження екю як прообраза єдиної валюти — євро. Екю використовувалося не тільки в офіційному, але й в приватному секторі і стало базою паритетів і курсів валют ЄС, валютною одиницею в спільних фондах і міжнародних валютно-кредитних і фінансових організаціях; валютою єдиних сільськогосподарських цін; засобом міждержавних розрахунків центральних банків ЄС при проведенні валютної інтервенції; базою застави по єврокредитах; валютою позик і кредитів.

Новий спосіб емісії екю привів до якісного розширення сфери його застосування за встановлені керівництвом ЄС границі, що обмежувались операціями центральних банків і органів ЄС. Екю, що випускалося таким способом, було перетворене в інструмент міжнародного приватного ринку позикових капіталів або євроринку, тому, на відміну від офіційного екю, воно отримало назву комерційного або приватного екю.

Комерційне екю знайшло широке застосування на товарних і фондовах біржах, де в цій одиниці були виражені угоди та здійснені ефективні ф’ючерсні й опціонні операції по страхуванню від валютних та інших ризиків.

Був зроблений висновок, що розширення сфери застосування екю було обумовлене трьома основними причинами:

валютна корзина екю і режим “європейської валютної змії” зменшували валютний ризик;

будь-який банк міг “контролювати” екю згідно з її валютною корзиною, добавляючи або вилучаючи з неї валюти за угодою з клієнтом;

екю задовольняла потребу світового господарства в порівняно стабільній світовій валюті як альтернативи нестабільності долара.

Підводячи підсумки функціонування механізму ЄВС, необхідно підкреслити, що вона грунтувалася на трьох основних опорах:

механізмі валютних курсів, який був серцевиною системи;

механізмі приведення в дію цілого арсеналу кредитних інструментів при керівництві ЄФВС;

екю, яке було ядром системи і на базі якого встановлювалися курси валют країн ЄВС.

Функціонування ЄВС довело ефективність закладеного у неї механізму міждержавного регулювання валютних відносин. ЄВС, що являє собою перш за все угоду про регулювання курсів валют країн-членів, сприяла досягненню відносної валютної стабільності в Західній Європі, а також виявилася досить ефективним інструментом посилення координації грошово-кредитної політики.

Нарешті, відносний успіх єдиного ринку відкрив співтовариству шлях до введення єдиної валюти, яка є необхідним і єдиним доповненням добре функціонуючого єдиного ринку. Спеціальною міжурядовою конференцією було доручено в грудні 1990 р. підготувати новий договір. В результаті роботи конференції зародилася Маастріхтська Угода, яка передбачає створення економічного, валютного і політичного союзу.

У другому розділі “Становлення Європейського Валютного Союзу і стратегія переходу до євро” аналізуються заходи по підготовці створення ЄВСУ, етапи становлення і завдання останнього, а також розкриваються перспективи функціонування нової грошової одиниці — євро і пов’язані з цим зміни в економіці та політиці країн-учасниць ЄВСУ.

В роботі на численних наукових фактах доводиться, що функціонування ЄВС наочно показало її залежності від зони долара і в деякій мірі від зони єни, що акцентувало необхідність запровадження єдиної валюти. В той же час, ЄВС зіграла важливу роль в якості “першорядної сили” в забезпеченні поступової оптимальної конвергенції темпів інфляції країн-учасниць та її зниження. Головний недолік ЄВС полягав, перш за все, в асиметрії її функціонування, нерівносильних зобов’язань щодо країни-учасниці. Це, перш за все, проявлялося:

в нерівності відносин країн з твердими і з слабкими валютами стосовно валютної інтеграції центральних банків;

в здійсненні провідною країною санації всіх потоків резервів на фоні того, що інші країни змушені були повністю узгоджувати свою валютну політику і таким чином були не в змозі вільно розпоряджатися навіть своїми власними валютними резервами;

-  в асиметрії розподілу витрат регулювання, яка впливала на визначення ставки процента.

Економічний союз передбачає наявність суворої дисципліни в сфері державних фінансів, яка не допускає існування надмірних бюджетних дефіцитів країн-членів. Валютний союз також передбачає встановлення жорстких правил щодо проведення фіскальної політики, яка все ще проводиться національними урядами.

В роботі аналізується роль спільних економічних інститутів в Європі. Особлива роль відводиться Європейському центральному банку (ЄЦБ), який виконує свої функції через Європейську систему центральних банків (ЄСЦБ), використовуючи національні центральні банки як своїх агентів.

Головним завданням Європейської системи центральних банків є здійснення контролю за пропозицією грошей (євро) і підтримка стабільності цін. В тій мірі, в якій це можливо, ЄСЦБ повинна також підтримувати загальну економічну політику Європейського Союзу. Ще одним завданням ЄСЦБ є розробка і проведення валютної політики співтовариства, яка стосується операцій в іноземних валютах. Угода встановлює певні правила політики утворення курсу по відношенню до валют країн, які не входять в ЄВС (долара, єни та ін.). Така політика повинна визначатися Загальноєврпейською Радою і ЄЦБ з урахуванням необхідності підтримки стабільного рівня цін. Іншими функціями ЄСЦБ є: управління офіційними валютними резервами держав-учасниць, забезпечення нормального функціонування системи розрахунків в межах ЄС. Визначається, що ЄСЦБ матиме виключне право на емісію банкнот і карбування монет на території Союзу.

Одним з найважливіших питань в зв’язку з створенням економічного і валютного союзу є питання членства. Щоб мати право стати членом ЄВС в його заключній стадії, яка передбачає впровадження спільної валюти, країна-учасниця повинна відповідати певним критеріям конвергенції. Такі вимоги до країн-учасниць були встановлені з метою захисту майбутньої валюти від можливого інфляційного тиску зі сторони однієї з валют.

В дослідженні вказується на те, що, в зв’язку з тим, що першим і найсерйознішим аргументом на користь впровадження спільної валюти є те, що спільний ринок не може бути ефективним і стабільним, якщо валютні курси країн-членів будуть коливатися, критерії конвергенції визначені достатньо суворо.

Спеціалісти вважають, що сильна спільна валюта може принести значні переваги. Процентні ставки повинні значно знизитися через те, що на них більше не впливатиме ризик, пов’язаний з використанням слабких валют. Низькі процентні ставки і більш стабільне економічне середовище повинні привести до інвестицій і торгівлі, стимулюючи економічне зростання. Впровадження спільної валюти має привести до ліквідації втрат при обміні валют та інших трансакційних витрат для суб’єктів підприємницької діяльності.

Досвід більш ніж річного періоду існування євро доводить, що по багатьох показниках після виправданого шоку першого періоду запровадження євро та подолання негативних явищ, пов’язаних із світовою кризою на фінансових ринках, окреслюється позитивна тенденція (табл. 1)

План впровадження спільної грошової одиниці країнами ЄС передбачає, що євро буде вводитись поступово, банкноти і монети з’являться лише в січні 2002 р. Хоча курс обміну валюти країн-учасниць ЄВС по відношенню до євро був зафіксований 31 січня 1998 р., національні валюти не будуть виключатися з обігу до липня 2002 р. Таким чином, до середини 2002 р. в обігу будуть перебувати різні форми готівки, які будуть представляти одну й ту ж валюту.

Курси перерахунку були спочатку встановлені на базі центральних паритетів, які існують в межах діючого механізму обмінних курсів (Exchange Rate Mechanism — ERM).

13-14 грудня 1996 р. на Дублінському саміті Європейською Радою була укладена угода, яка визначала режим обмінних курсів між євро і валютами претендентів. Вона отримала назву Механізм обмінних курсів ІІ (ERM-II).

ERM-II є наступником діючого механізму (ERM), який з приходом ЄВСУ завершує своє існування. Одна з причин створення механізма спадкоємця полягає в тому, що, згідно з Маастріхтською Угодою, однією з умов участі країни в ЄВСУ є мінімум дворічне знаходження її валюти в межах ERM без девальвацій. Без створення ERM-II це положення угоди не мало б ніякого значення для претендентів.

ERM-II базується на таких принципах:

валютою-якорем ERM-II є євро. Валюти претендентів повинні знаходитися в рамках широких меж коливань по відношенню до євро (розглядається значення 15% діючих меж ERM). В разі, коли певна країна досягла значного прогресу на шляху до конвергенції, можуть бути встановлені більш вузькі межі коливань.

участь в ERM-II не є обов’язковою для спостерігачів, але є умовою приєднання до ЄВС.

ERM-II передбачає функціонування системи раннього попередження, яка полягає в тому, що, коли курс валюти якої-небудь країни досягає певного значення в допустимих межах коливань, повинне відбутись колективне обговорення економічної ситуації, що склалася в даній країні. З часом ця країна зобов’язана приймати коригуючі міри, які сприяли б стабілізації курсу валюти. Проведення інтервенції є можливим, але не обов’язковим (чи автоматичним).

Наш аналіз трьох стадій переходу до впровадження євро і встановлення стабільності режимів валютних курсів в період переходу від другої до третьої стадії і протягом запровадження третьої стадії аж до її завершення свідчить, що найпершою умовою успішності цього процесу є послідовність і наступність політики на усіх трьох стадіях. Головним же організуючим стержнем її повинен стати розроблений країнами-учасницями кодекс поведінки, який повинен бути прийнятий і схвалений країнами-учасницями. Він передбачає проголошення в період до 1 січня 1999 р. країнами-учасницями своєї згоди на звуження коридору коливань їх валютних курсів в межах європейського валютного механізму (ЄВМ). До нього повинні бути додані вектори-формули визначення курсів обміну валют одна на іншу і на євро за умови їх координації з попередньою угодою про звужений коридор відхилень. При відповідній монетарній політиці ЄЦБ і ЄСЦБ цілком можна сподіватися на стабільність і ефективність процесу переходу до третьої стадії і подальший її розвиток.

В третьому розділі “ Вплив ЄВСУ на європейські і глобальні ринки капіталів” аналізуються перспективи розвитку ЄВСУ, його вплив на економічну та фінансову ситуацію в Європі та в світі, прогнозується економічний та політичний вплив євро на світовий ринок, дано попереднє обгрунтування та оцінка напрямків формування нового фінансового простору. В дисертації дано всебічну оцінку впливу запровадження євро на ринки капіталів, вказується, що введення євро має потенціал для створення найбільшого фінансового ринку в світі.

Вивчення значення євро в розвитку ринків капіталів у кількісному вимірі полягало в дослідженні міжнародних фінансових трансакцій та використанні існуючих європейських валют як валют, в яких ці трансакції деноміновані.

Доводиться, що введення євро має привести до подальшої сек’юритизації європейських банків, більшої уніфікації ринкової практики й інтеграції ринку. Встановлено, що, по-перше, введення євро зменшує прямі витрати по здійсненню операцій “спот”, а також дає можливість запобігти порівняно непостійному елементу ринкового ризику — зміні валютного курсу. По-друге, запобігання валютного ризику збільшує відносну вагу інших елементів ризику, включаючи кредитний і правовий ризик, ризик ліквідації і ризик здійснення перерахунку. Запобігання валютного ризику, зближення кредитного спреда і велика уніфікованість ринкових практик разом можуть призвести до збільшення глибини і ліквідності європейських ринків цінних паперів. По-третє, введення євро зменшить певну кількість існуючих бар’єрів на шляху внутрішньоєвропейського інвестування і зніме деякі обмеження щодо використання інструментів, деномінованих не в національних валютах “пулами” і їх різновидами (пенсійними фондами, страховими компаніями, іншими компаніями по управлінню коштами). По-четверте, можливості для диверсифікації портфелів цінних паперів значно зростають. Переважання валютної диверсифікації втратить своє значення, оскільки воно базувалось на асинхронності ділових циклів і асиметричності шоків.

З розвитком в ЄВСУ ринку РЕПО забезпечене кредитування дасть можливість фінансовим інститутам рефінансувати свої операції по процентних ставках, нижчих, ніж на міжбанківському ринку. Формування такого всеєвропейського ринку буде сприяти розвитку інших ринків капіталів у Європі. Він також відкриє великим транснаціональним фінансовим інститутам перспективи більш повної і активної участі на короткострокових ринках ЄВСУ з метою управління ліквідністю. Це, в свою чергу, надасть глибини, ліквідності та ефективності європейським ринкам капіталів. Можливими бар’єрами на шляху становлення ринків РЕПО, які охоплюватимуть всі країни ЄВСУ, залишаються резервні вимоги по РЕПО-операціях.

Сприяючи запобіганню валютного ризику по внутрішньоєвропейських операціях і скороченню трансакційних витрат, введення євро зменшує витрати на випуск і інвестування в державні цінні папери. План впровадження євро надав нового імпульсу конкуренції серед європейських суверенних емітентів, які прагнуть, щоб саме за їхніми цінними паперами визначався базисний рівень прибутковості, що є основою для визначення ціни інших емісій державних і корпоративних паперів. Ця відновлена конкуренція, напевно, збільшить потенціал для подальшої десигментації ринків національного боргу.

Введення євро прискорить розвиток ринків корпоративних облігацій. По-перше, спільна валюта забезпечує стимули для формування більш ефективного кола інституційних інвесторів у Європі. По-друге, фірми країн-членів ЄС почали демонструвати все більше бажання виходити на ринки боргових цінних паперів. Введення євро вочевидь підсилить і прискорить процес конкуренції і консолідації в здійсненні технологічних інновацій.

Введення євро створить стимули для концентрації серед європейських бірж. Поява євро усуне відмінності в континентальних системах торгів і зробить їх фактично ідентичними.

Введення євро матиме подвійний вплив на ринки деривативів: деякі види контрагентів перестануть існувати або об’єднають контракти, а невелика частина контрактів посилить конкуренцію серед європейських бірж, на яких відбувається торгівля деривативами.

Введення євро і створення ЄВС призведе до змін в розмірах і схемах грошових потоків до та із зони євро, а також в розміщенні міжнародних портфельних інвестицій. Три головних фактори будуть визначати ці майбутні потоки: (1) сила і стабільність євро; (2) роль євро в міжнародній валютній системі як резервної валюти і як валюти проведення платежів по міжнародних торгових контрактах; (3) майбутня глибина і ліквідність фінансових ринків ЄС.

Роль євро як резервної валюти буде зростати в міру того, як певні країни, особливо в Східній та Центральній Європі і, можливо, в Західній Африці, будуть прив’язувати свої валюти до євро в своєму прагненні стати в майбутньому членами валютного союзу.

В цілому, оцінюючи перспективи світової валютної системи в умовах виваженої і стратегічної поведінки європейських політиків і фінансистів, для євро можна прогнозувати поступове зростання його ролі і заміну позицій долара на євро до певної пропорції на користь євро. Далі ж процеси глобалізації, інтеграції і небезпечність світових валютних процесів призведе до появи принципово нового валютно-кредитного інструмента, який може включати в себе риси попередніх валютних систем з урахуванням нових економічних реалій ХХІ століття.

Будь-які прогнози стосовно майбутнього положення євро на світовому валютному ринку є відносними. На перехідному етапі може спостерігатися значна нестабільність обмінного курсу євро до долара, коливання якого будуть набагато більшими, ніж коливання курсу долара і окремої національної валюти європейських країн. Долар на певний період може і надалі залишитися провідною валютою світу, але поява євро звузить, а, можливо, й знищить існуючий сьогодні розрив між США та Європою.

Існує цілий ряд факторів, які сприяють зміцненню євро:

За два минулі роки із усіх країн ЄС тільки національні валюти Великої Британії та Ірландії не змінили своєї вартості по відношенню до долара. Зараз в більшості країн ЄС, які розташовані на європейському континенті, відбувається економічний підйом, що базується на рості експорту. Це пов’язано з відносно низьким курсом їх національних валют і низькою процентною ставкою. Якщо такий розвиток подій сприятиме стійкому зростанню інвестицій і споживчих витрат, то відлив може замінити приплив капіталу. Таким чином, курс євро може підвищитися.

Жорстка антиінфляційна політика ЄЦБ збільшить кількість міжнародних інвесторів, які бажають придбати цінні папери, номіновані в євро, що також сприяє підвищенню їх курсу.

Міжнародний статус євро може піднятися у тому разі, якщо євро і надалі буде використовуватися як фінансовий інструмент на ринку цінних паперів так само, як і долар США, або у більших масштабах.

Спеціалісти прогнозують, що розширення меж спільного ринку може привести до збільшення обсягів операцій, які будуть здійснюватися в євро.

Заключним логічним висновком є те, що внаслідок введення євро створюється новий фінансовий простір, який являтиме собою четверту частину світової капіталізації ринку облігацій і значну частину капіталізації ринку акцій. Єдиний фінансовий простір, широкий вибір можливостей для міжнародних інвесторів і конкуренція фінансових центрів стане більш жорсткою. Конкурентна боротьба розгортатиметься між трьома наймогутнішими європейськими фінансовими центрами: Лондоном, Франкфуртом-на-Майні і Парижем.

ВИСНОВКИ

Здійснений в дисертації комплексний аналіз становлення ЄВСУ і нової грошової одиниці — євро як спільної валюти країн-учасниць союзу дає підстави зробити цілий ряд висновків та наукових узагальнень.

Необхідність створення економічного та валютного союзу в регіоні була обумовлена значною залежністю економік європейських країн від зовнішніх ринків, що спричиняло нестабільність їхніх національних валют, високий рівень інфляції, нестійкі темпи економічного зростання та можливість економічних шоків.

Протягом останніх сорока років велася активна теоретична та практична підготовка запровадження елементів економічної інтеграції, логічним завершенням якої стало створення Європейського валютного союзу. Заходи, що застосовувалися, включали координацію економічної політики, посилення взаємозалежності між державами, зближення рівня їх економічного розвитку, запровадження спільної грошової одиниці — екю, створення розгалудженої системи інститутів ЄС, розробку основ конвергенції.

Введення євро в одинадцяти країнах Європейського валютного союзу свідчить про позитивні результати економічних та техніко-організаційних процедур та механізмів, розроблених та запроваджених інституціями ЄВСУ. Одночасно це визнання також і високого політичного, економічного та адміністративного рівня тих інститутів ЄВСУ, що зароджуються, зокрема, ЄЦБ та ЄСЦБ, реалізація актуальності та обгрунтованості економічної теорії, яка лежить в основі впровадження євро. В цілому задовільне функціонування системи євро в безготівковій сфері та національних валютних одиниць