3.1. Статичні описові контексти. Портрет. Для аналізу характеру, що поєднує зображення "зсередини" (внутрішнє мовлення, образи пам’яті й уяви) та "ззовні" (авторська інтерпретація поведінки, міміки, жестів) послуговуємося поняттям описового контексту, тобто фрагмента художнього тексту, якому притаманна стильова, композиційна, змістова, функціональна цілісність.

У роботі відзначена особлива роль портрету в літературі та мистецтві і запропована детальна зіставна класифікація способів портретування у конкретних оповіданнях Винниченка та Буніна за наступними позиціями: опис зовнішнього вигляду героя з акцентуванням зображення на фізичних особливостях; характеристика зовнішності через враження іншого персонажа; портрет як своєрідне продовження краєвиду; опис зовнішності людини у певній палітрі кольору та настрою; співставлення портрета і морально-психологічної першооснови; зображення деталей одягу як складової портрета; його оцінка автором та іншими персонажами; протиставлення деталізованого портрета одного героя безликій масі решти дійових осіб; опис окремих деталей зовнішності, важливих для психологічного аналізу; визначення певної конкретної деталі; парний співставний портрет одного або кількох героїв; т.зв. "сюжетний " портрет, який формується впродовж усього твору; портрет, психологічно передбачуваний попереднім ходом розповіді; портрет, в основі якого є контрастне зображення; портрет, призначений для створення певного емоційного тла твору; портретний малюнок, який розкриває "душевний" світ героя, його внутрішній стан; "подвійний" портрет, коли зображення зовнішності двох людей створює логічно завершений образ; портрет-антитеза між досконалою красою і бездуховністю чи навпаки.

У прозових творах Винниченка та Буніна портретні характеристики зазначають невідповідність уявного і дійсного в психології персонажа (тобто дозволяють проникнути у суть основних проблем художнього психологізму), підкреслюють протиріччя рис зовнішнього та внутрішнього плану зображення та включають їх у подальший розвиток сюжету.

3.2. Статичні описові контексти. Краєвид. У роботі проведена функціональна класифікація пейзажу, якому надається багатокомпонентна роль - окреслити час та місце подій, створити певний настрій, допомогти виявитися деяким суттєвим рисам у душевному житті героїв і в оточуючій їх дійсності. Краєвиди В.Винниченка та І.Буніна глибоко реалістичні, прості, органічно пов’язані з ходом подій та психологічним станом героя.

Вбачаючи в пейзажі елемент художньої структури, враховуючи його сюжетотворчу роль та участь у створенні психологічно достовірних образів і характерів, пропонуємо подальше дослідження проводити у межах наступної класифікації (на основі компаративного аналізу текстів оповідань): опис природи, що становить пряму паралель до роздумів людини, її психологічного стану, чим дає ключ до розкриття характеру героя, рушійних чинників поведінки; природа як відбиток людських почуттів, настрою; людина і природа складають нерозривне сплетіння і сприймаються як частки гармонійного, досконалого організму; зображення природи через категорію "пам’ять"; зображення внутрішньо-особистих конфліктів або трагедій через деталізований пейзаж; краєвид, в основі якого контраст до подій у житті персонажів чи до психологічного стану когось із них; пейзаж, що виконує сюжетно-композиційну роль; втілення у краєвиді порушеної властиво природної рівноваги; позиційна роль краєвиду в процесі створення характеру, опис природи як ключ до розуміння цього характеру; пейзаж з виразним філософсько-етичним наповненням; персоніфіковане зображення природи; краєвид як спосіб проникнення у психіку персонажа чи кількох персонажів одночасно; синхронізований пейзаж; психологізація пейзажу через особливості його архітектоніки; краєвид як складова "душевної біографії" героя; пейзаж, що втілює момент кульмінації твору; опис природи, в якому використаний зміщено-паралельний прийом проникнення у внутрішній світ особистості; складний, кількарівневий пейзаж; краєвид місця; краєвид часу з його формально-змістовими різновидами; пейзаж у формі художньої медитації; сприйняття природи згідно вікової мотивації; пейзаж як опосередкована психологічна характеристика.

3.3. Динамічні описові контексти. У роботі проведено аналіз деяких засадничих аспектів створення психологічно довершених картин і образів: психологізовані авторські ремарки; зображення деталей інтер’єру, обстановки, відтворення перипетій зовнішньо-описового плану (часом з фотографічною точністю); авторська характеристика, втілена без-посередньо від імені оповідача, чи опосередковано через враження інших героїв; у творах представлені численні її формально-тематичні модифікації; вставні епізоди, які власною нетиповістю, винятковістю підкреслюють психологічну характеристику; незвичний ракурс зовнішнього малюнка; зображення жестів, що виразно посилюють ефект висловленої думки та функціонально є "результатом душевного руху" (О.М.Толстой); відображення міміки героїв, інколи в контрастному плані; зображена внутрішня мова персонажа, втілена у репліках, монологах чи уявних діалогах; авторська інтерпретація мовленнєвого потоку героя; двопланове зображення у двох паралельних площинах: детальний малюнок динаміки зовнішнього світу і відтворення душевного стану героя; введення образу відстороненого "я" - оповідача; виразно-індивідуалізована мова героя, аналіз якої дозволяє вивести наступну схему:

Динамічні описові контексти підкреслюють характерні формально-мистецькі риси літератури початку ХХ ст., і вивчення їх дозволило простежити функціонування засадних тенденцій становлення і розвитку художнього мислення і, що видається найголовнішим, відкривають принципово нові і неординарні засоби дослідження психології особистості.

У висновках зазначається: 1. Творчість В. Винниченка та І. Буніна розгля-дається на тлі культурологічного поступу періоду зламу ХІХ та ХХ століть, трактується крізь призму естетичних засад неореалізму, а мала проза - як цілісний самодостатній масив для літературознавчого дослідження.
2. Показовість ранньої прози українського та російського письменників у сенсі ідейно-естетичної переорієнтації та втілення психологічного аналізу в творчості загалом і конкретних творах. 3. Художній психологізм як одна із найбільш суттєвих ознак естетики неореалізму втілюється у структурно-композиційних та мовних особливостях малої прози, насамперед, в описових контекстах (статичних: портрет, краєвид і динамічних: внутрішня мова, невласне - пряма мова, жест, міміка, авторські відступи, інтер’єри, вставні епізоди, авторська інтерпретація мовленнєвого потоку, двоплановість і паралелізм зображення тощо).

Основні положення дисертації викладено у наступних публікаціях:

1.

2. Всупереч літературознавчій традиції (Переосмислення ролі та місця жінки в суспільстві у творах Г. Флобера і В. Винниченка) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. -2000. - №2. - С. 45-47.

3. Особливості реалізму в літературі початку ХХ століття. (Компаративний огляд оповідань В. Винниченка, І. Буніна, Т. Манна) //Всесвітня літера-тура в середніх навчальних закладах України. -1999. - №8. - С. 40-45.

4. Ознаки неореалізму в ранній прозі Володимира Винниченка/ Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Збірник наукових праць Міжнародної конференції, присвяченої 150 річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті. - Львів: Світ, 1999. - Частина перша.- С. 329-335.

5. Жінка поза тісними межами: Винниченкове потрактування проблеми емансипації жінки (оповідання початкуХХ століття)// Українська мова та література. - 2000. - Число 14 (174). - С. 7-8.

АНОТАЦІЯ

Мацевко Л.В. В.Винниченко та І.Бунін: Еволюція психологізму в малій прозі.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.06 - теорія літератури. - Львівський національний універси-тет імені Івана Франка. Львів, 2000.

У дисертації мала проза В. Винниченка та І. Буніна протрактована у принципово новому теоретичному ракурсі. Автор досліджує твори обох письменників з точки зору специфіки художнього психологічного аналізу. Засадничим принципом, на якому грунтується дослідження, є зміна ідейно-естетичних пріоритетів у літературі початку ХХ століття і як результат - трансформація літературних жанрів. Зіставний аналіз малої прози Винниченка і Буніна довів перспективність встановлення і вивчення типологічних паралелей у їх творчості. Зокрема на рівні філософсько-світоглядного та естетичного узагальнення. Автор досліджує засоби психологізації, які функціонують у малій прозі й приходить до висновків: у художній системі Винниченка і Буніна домінує психологізм, як визначальний чинник характеротворення; традиційні (статичні й динамічні) засоби психологізації увиразнюються і видозмінюються, підпорядковуються неореалістичним засадам.

Ключові слова: художній психологізм, мала проза, психологізація, характеротворення, неореалізм.

АННОТАЦИЯ

Мацевко Л.В. В.Винниченко и И.Бунин: Эволюция психологизма в малой прозе.- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.06 - теория литературы. - Львовский националь-ный университет имени Ивана Франко. Львов, 2000.

Диссертант трактует малую прозу В.Винниченко и Ив.Бунина в принципиально новом теоретическом ракурсе. В диссертации исследованы произведения обоих писателей с точки зрения специфики художественного психологического анализа. Исходным принципом, определяющим анализ, является изменение идейно-эстетических приоритетов в литературе начала ХХ века и последующая трансформация литературных жанров. Сопоставительный анализ малой прозы Винниченко и Бунина доказал перспективность установления и изучения типологических параллелей в их творчестве. В частности на уровне философско-мировоззренческого и эстетического обобщения. Автор исследует средства психологизации, функционирующие в малой прозе и приходит к выводу: в художественной системе Винниченко и Бунина доминирует психологизм, как определяющий фактор характеро-образования; традиционные (статисти-ческие и динамические) средства психологизации становятся более выразительными и видоизменяются, подчиняясь требованиям неореализма.

Ключевые слова: художественный психологизм, малая проза, психологизация, характерообразование, неореализм.

ANNOTATION

Matsevko L.V. Evolution of psychologism in Ukrainian and Russian literatures (the end of the 19th - beginning of the 20th century) (on the material of small prose by V.Vynnychenko and I. Bunin) - Manuscript.

Thesis (dissertation) to obtain scientific degree of candidate of philological sciences, speciality 10.01.06 - theory of literature - lviv National University named after Ivan Franko, Lviv 1999.

Small prose by Vynnychenko and Bunin is interpreted principally in a new theoretical light in the thesis. Initial position of analysys is changing of high-minded, aesthetical prioritets in literature (beginning of the 20th century).

Side by side with historical, (chronological changing of epochs) essential, philosophical, out looking aesthetical transformations took place.

Typical becomes process of person’s emancipation, selfrealization of inner requirements and possibilities of separate person. The writers of the beginning of the 20th century felt and showed in practice the most essential signs of the crisis of aesthetical realism in its traditional meaning. Vynnychenko and I.Bynin stood at the beginning of the originating of art, which foresaw joining of national literature to the inventions of European scale. In the works of both writers are realised achievements of classic period and presented completely new forms of reflection of reality. Analysys of small prose of the 19th - 20th centuries convinces in its belonging to aesthetic of neorealizm. The most, typical its costanta is functioning of art psychologism principly of new quality.

Psychologism as the means of creation of characters shows compound complex of people’s feelings, status soul reflexes, sometimes intuitive not realising, instantaneous, sometimes deeply rational. Urgent object of observation is text from the level of realisation of psychological analysys.

Dissertator determines the place of Vynnychenko and Bunin in cultural context of enoch and investigates the nature of art phychologism paralely with genre structure of small prose of Ukrainian and Russian writers. Learning "psychology of soul" includes some principles: existence of each separate person is subordinated concrete, general laws of history and environment showing and substantiation means of creation of characters in the process of conscious chois of the person’s behaviour (role of clever beginning); analysis of objective factors of evolution of character an individual filling of genetic programme.

Complex and systematic analysis of the means of psychologization is made in thesis, which are presented in small prose by Vynnichenko and Bunin. Paralely - compared investigation of genre varieties of small prose expressively shows functioning of static and dynamic descriptive contexts. Among the means of psychologization of the first group the author concentrates his attention on textual learning of portraits and landscapes, proposes their detailed classification. Means of the second group are presented by authors remarks, interior, author’s characteristics parenthetical episodes, gestures, mimicry inner speech, author’s interpretation of linguistic stream etc.

Key words: art psychologism, small prose, psychologization, creation of characters, neorealism.

Друк офсетний. Папір офсетний. Гарнітура Times.

Формат 60х84/16. Ум.друк.аркушів 1,5.

Наклад 100. Замовлення 00/08-10

Друк ТзОВ "Простір М"

(м.Львів, вул. Чайковського, 27)