ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОРДЕНА ТРУДОВОГО ЧЕРВОНОГО ПРАПОРА

ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Маслак Наталія Григорівна

УДК 334.72:336.31

ОРГАНІЗАЦІЙНО–ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА В СЕЛЯНСЬКИХ (ФЕРМЕРСЬКИХ) ГОСПОДАРСТВАХ

08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському державному аграрному університеті,

Міністерство аграрної політики України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

ЧУПІС Анатолій Віталійович

Сумський державний аграрний університет,

завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор

МАЛІК Микола Йосипович,

Інститут аграрної економіки УААН, м. Київ,

завідувач відділу підприємництва

кандидат економічних наук, доцент

ВІННІЧЕНКО Ігор Іванович

Дніпропетровський державний аграрний університет, доцент кафедри економічної теорії та економіки сільського господарства

Провідна установа - Національний аграрний університет,

кафедра економіки підприємств аграрного сервісу, Кабінет Міністрів України, м. Київ

Захист відбудеться 27 жовтня 2000 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету, за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 27 вересня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

к.е.н., доцент Запара Л.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Економіка аграрного сектору України протягом останніх років характеризується постійним спадом ділової активності товаровиробників, поглибленням економічних диспропорцій, наростанням фінансової і платіжної кризи. Одна з головних причин такого стану полягає в тому, що в аграрній політиці України система господарювання, яка була б дійсно заснована на соціально зорієнтованих ринкових відносинах, ініціативній, творчій діяльності підприємницьких структур ще недостатньо розвинена.

Вже усвідомлено, що фермерські господарства є однією з ефективних форм господарювання в країнах з ринковою економікою, є надійним засобом вирішення продовольчої проблеми суспільства. При відсутності сприятливих умов для розвитку фермерських господарств в нашій країні, фермери повинні самостійно обирати напрямок стратегічного розвитку, формувати альтернативні варіанти організації виробничої діяльності. Ця проблема на сучасному етапі розвитку аграрного сектору належить до найбільш актуальних, значущих та перспективних.

Одним із шляхів її вирішення є обрання селянськими (фермерськими) господарствами нового для сільського господарства стратегічного напрямку розвитку - диверсифікації виробництва. Даний напрямок не потребує значних капіталовкладень ззовні, зокрема – державних, але гарантує отримання власних високих кінцевих результатів як для приватного сектору економіки, так і для суспільства в особі держави. Більш того, диверсифікація аграрного виробництва щільно пов'язана з проблемами забезпечення населення робочими місцями, ефективного використання фінансових ресурсів, охорони навколишнього середовища, що значною мірою залишається предметом теоретичних і методологічних досліджень у галузі суспільного виробництва, яке здійснюється у формі приватного землекористування.

У вітчизняній економічній літературі розвиток підприємництва в аграрній сфері економіки, як база для функціонування різноманітних форм господарювання, досліджується в різних аспектах, що знайшло відображення в наукових працях М.Й.Маліка, П.Т. Саблука, О.М. Оніщенка, А.В. Чупіса, В.В.Юрчишина та багатьох інших. Питання розвитку фермерських господарств висвітлюються у працях М.Г. Лобаса, А.В. Македонського, В.В. Зіновчука, Д.Є. Бєляєва та інших. Стосовно диверсифікації, як одного з стратегічних напрямків розвитку підприємств, то це питання розглянуто в працях вітчизняних науковців В.Г. Дудінова, Т.В. Пестрякової, А.Б. Чудакова та зарубіжних – Б. Карлофа, Б. Коласса, Ф. Котлера та інших.

Разом з тим питання диверсифікації виробництва, особливо аграрного, досліджено недостатньо. Воно і досі не знайшло достатнього висвітлення у вітчизняній економічній літературі, а зарубіжний досвід диверсифікації потребує грунтовної адаптації до умов господарювання в Україні. Тому розробка принципів та методологічних основ диверсифікації сучасного сільськогосподарського виробництва в Україні набуває актуальності як для економічної науки, так і для практики господарювання.

Актуальність проблеми диверсифікації сільськогосподарського виробництва, недостатнє її дослідження і висвітлення в економічній літературі, теоретичне і практичне значення для затвердження ринкових відносин зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили її цільову спрямованість і логіко - структурну побудову.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведення досліджень є складовою частиною науково-дослідних робіт, які виконані за науковим планом Сумського державного аграрного університету за держбюджетною темою: “Рекомендації по формуванню та реформуванню фінансової інфраструктури Східного регіону України” за №196U017425 на замовлення Головного управління з питань координування та освоєння НТП Мінагропрому України.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у формуванні теоретико-методологічних положень щодо проведення диверсифікації виробництва в селянських (фермерських) господарствах та розробці практичних рекомендацій.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких задач:

- виявити сутність диверсифікації виробництва як необхідного процесу в економіці ринкового типу;

- провести аналіз економічних, організаційних, правових та інших умов, що забезпечують необхідність та можливість становлення і розвитку диверсифікованого виробництва в аграрному секторі економіки;

- обгрунтувати доцільність проведення диверсифікації виробництва в селянських (фермерських) господарствах;

- визначити основні ознаки для класифікації можливих видів диверсифікації в селянських (фермерських) господарствах;

- запропонувати наукові підходи щодо організаційно-економічних форм виробництва в диверсифікованих господарствах;

- розробити алгоритм проведення диверсифікації виробництва на основі обгрунтованої системи показників;

- сформулювати концептуальні основи фінансування процесу диверсифікації сільськогосподарського виробництва;

- розробити методичні основи аналізу диверсифікованого виробництва та економічної оцінки ефективності диверсифікаційних процесів;

- здійснити техніко-економічне обгрунтування діяльності диверсифікованого селянського (фермерського) господарства на прикладі господарства Сумської області.

Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є економічне обґрунтування процесів диверсифікації сільськогосподарського виробництва. Об’єкт дослідження - селянські (фермерські) господарства Сумської області різні за своєю організаційно-економічною формою виробництва.

Інформаційною базою дослідження послужили офіційні дані Державного комітету статистики України, матеріали Міністерства аграрної політики України, дані Фонду підтримки селянських (фермерських) господарств по Сумській області, дані державної статистики, звітні дані селянських (фермерських) господарств Сумської області

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, основні положення економічної теорії. У процесі дослідження використовувалися такі методи: статистико–економічний, розрахунково-конструктивний, монографічний, графічний, економіко-математичного моделювання,. Обробка даних здійснювалась з використанням сучасних комп'ютерних технологій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поєднанні сільськогосподарського виробництва з процесом диверсифікації, що представлено сукупністю теоретичних та методичних положень і висновків щодо його реалізації.

Теоретичні і практичні дослідження дозволили одержати результати, які мають елементи наукової новизни:

- встановлено сутність диверсифікації виробництва в аспекті управління господарською та фінансовою діяльністю агропідприємства;

- розвинені теоретичні і методологічні основи класифікації диверсифікації, на підставі чого запропонована класифікація видів і форм диверсифікації в сільському господарстві;

- вперше розроблено модель аналізу диверсифікованого виробництва та економічної оцінки ефективності проведення диверсифікації сільськогосподарського виробництва;

- розроблено алгоритм диверсифікації виробництва в селянських (фермерських) господарствах;

- визначено і обгрунтовано джерела фінансування диверсифікації виробництва фермерських господарств;

- запропонована методика оцінки економічної ефективності проведення диверсифікації виробництва;

- економічно доведена доцільність проведення диверсифікації виробництва на прикладі селянських (фермерських) господарств Сумської області.

Нові наукові результати одержані автором дозволили розробити “Методичні рекомендації по проведенню диверсифікації виробництва в селянських (фермерських) господарствах”.

Практичне значення одержаних результатів обумовлено актуальністю проблеми і є наслідком розвитку теоретичних і методичних основ диверсифікації сільськогосподарського виробництва, які збагачують теорію і практику національної ринкової економіки. Одержані наукові результати є вагомим підгрунтям для подальших економічних досліджень, розвитку і конкретизації теоретичних узагальнень, обґрунтування рішень, які приймаються по удосконаленню господарського механізму і аграрної політики держави. Науково обгрунтована і практично підтверджена необхідність проведення диверсифікації виробництва в селянських (фермерських) господарства як одного з можливих шляхів виживання цієї форми господарювання.

Найбільшу практичну зацікавленість викликає розробка організаційно-економічного механізму диверсифікації виробництва в селянських (фермерських) господарствах, яка доведена в дисертації до методики, придатної для використання в практиці господарювання. Вона містить алгоритм проведення диверсифікації виробництва, який при відповідних уточненнях можна застосовувати в будь-яких підприємницьких структурах України. Теоретичні розробки можуть використовуватись (частина вже використовується) у навчальному процесі вищих навчальних закладів при викладанні економічних дисциплін “Економіка та організація сільськогосподарського виробництва”, “Основи підприємницької діяльності”, а також у ході виконання курсових, дипломних та магістерських робіт.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота повністю являється результатом самостійного наукового дослідження. Одноосібно опубліковані наукові праці містять положення, висновки і пропозиції, сформовані особисто здобувачем наукового ступеня. Вони відображають конкретний особистий внесок здобувача у розвиток економіки, зокрема аграрної економіки.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на наукових конференціях за підсумками наукової роботи професорсько-викладацького складу Сумського державного аграрного університету (1996, 1997, 1998, 1999 р.р.); на Міжнародній науково-методичній конференції “Сучасні технології, економіка і екологія у промисловості, на транспорті і у сільському господарстві” (м. Алушта, 1999р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції АПК” (м. Суми, 1999р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу” (м.Харків, 2000р.).

Методичні рекомендації по проведенню диверсифікації виробництва були використані при розробці заходів по виконанню Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Сумської області на період до 2010 року.

Результати наукових досліджень були заслухані на загальних зборах фермерів Сумської області (9 лютого 2000р.) та рекомендовані обласною асоціацією фермерських господарств та Сумським відділенням Українського Державного Фонду підтримки селянських (фермерських) господарств до впровадження в господарства з нестійким фінансовим станом.

Публікації основних положень дисертаційної роботи відображені в наукових статтях журналів: “Економіка АПК”, “Вісник Сумського державного аграрного університету”, тезах доповідей. Опубліковано 9 наукових праць (7 з яких є виданнями, що входять до переліку ВАК України, 2 – матеріалами наукових конференцій), які написані одноосібно, загальним обсягом 3,5 друкованих аркуша.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел інформації із 138 найменувань та 4 додатків (обсягом 12 сторінок). Загальний обсяг роботи становить 176 сторінок комп'ютерного тексту, у тому числі основний зміст займає 151 сторінку, містить 23 таблиці і 5 рисунків.

Структура роботи:

Вступ.

Розділ 1. Диверсифікація виробництва як засіб економічного зростання підприємств ринкового типу. 1.1. Поняття та економічний зміст диверсифікації виробництва. 1.2. Особливості диверсифікації виробництва в селянських (фермерських) господарствах. 1.3. Удосконалення диверсифікаційних процесів в селянських (фермерських) господарствах.

Розділ 2. Науково-методичні основи диверсифікації сільськогосподарського виробництва. 2.1. Особливості аналізу господарської діяльності диверсифікованих сільськогосподарських підприємств. 2.2. Розробка системи показників диверсифікації виробництва. 2.3. Алгоритм диверсифікації сільськогосподарського виробництва. 2.4. Інформаційне забезпечення диверсифікаційних процесів в селянських (фермерських) господарствах. 2.5. Джерела фінансування диверсифікаційних процесів.

Розділ 3. Економічна оцінка диверсифікаційних процесів в селянських (фермерських) господарствах. 3.1. Передумови створення диверсифікованого виробництва в селянських (фермерських) господарствах. 3.2. Економічна оцінка ефективності диверсифікації сільськогосподарського виробництва. 3.3. Техніко-економічне обгрунтування моделі селянського (фермерського) господарства із зерно-бурячно-молочною спеціалізацією.

Висновки. Список використаних джерел. Додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначається мета та завдання дослідження, наукова новизна та практична цінність отриманих результатів.

У першому розділі - “Диверсифікація як фактор стабільного фінансового становища підприємства" - викладено теоретичні погляди на сутність диверсифікації виробництва, розглянуті принципи, методи і засоби її проведення в аграрному секторі, визначені та проаналізовані можливі види та форми диверсифікації, виявлені можливі шляхи вдосконалення диверсифікаційних процесів в селянських (фермерських) господарствах.

Перехід до ринкової системи господарювання обумовлює необхідність кожного господарчого суб'єкта постійно шукати шляхи підвищення ефективності своєї діяльності, прогнозувати та планувати стратегію розвитку підприємства відповідно з потребами ринкової економіки, тобто функціонування підприємства повинно відбуватися на підставі розробленої економічної політики. Загальна суть цієї політики полягає в формуванні стратегічних цілей та задач, оцінці існуючих і перспективних напрямків господарчої діяльності, аналізі зовнішнього оточення і його впливу на функціонування підприємства, визначення альтернатив виробничо-господарської діяльності, виборі стратегії.

Основні напрямки стратегічного розвитку діяльності підприємств обумовлюються метою, яку ставить перед собою господарчий суб'єкт. Для забезпечення можливості залишатися на ринку підприємства повинні обрати стратегію диверсифікації, проведення якої полягає у випуску якісно нових товарів, пошуку нових споживачів, перспективних каналів збуту та торгівлі, активних методів просування товарів. На нашу думку сутність диверсифікації значно глибша. Категорія диверсифікації сільськогосподарського виробництва повинна поєднувати в собі:

визначення поняття “диверсифікація виробництва”;

класифікацію диверсифікіції як елемента побудови організаційно-економічного механізму;

особливості диверсифікації сільськогосподарського виробництва, експертну оцінку факторів, які впливають на прийняття рішення про доцільність проведення диверсифікації виробництва в конкретному господарстві, джерел фінансування;

визначення поняття “диверсифіковане підприємство” для виявлення можливих напрямків удосконалення процесу диверсифікації в сільськогосподарському виробництві.

На наш погляд, з точки зору управління фінансовою діяльністю під диверсифікацією можна розуміти комплекс рішень та дій, спрямованих на отримання доходів з різних джерел, які усередині будь-якого підприємства відповідають заданим цілям та сприяють досягненню кінцевої мети, тобто тих намірів, якими підприємство керується у своїй діяльності.

Диверсифікація виробництва в сільському господарстві на відміну від інших галузей економіки має свої особливості, які обумовлені особливостями агропромислового виробництва. Ці особливості призводять до того, що вплив виробника на результати виробництва у сільському господарстві (особливо у землеробстві) є обмеженим, що обумовлює нездатність саморегуляції ринкового механізму у сільському господарстві, досягнення стабільного рівня цін і доходів, підтримання стабільної раціональної структури виробництва. Тому диверсифікацію сільськогосподарського виробництва можна розглядати як процес переорієнтації або ведення різнобічної діяльності сільськогосподарських підприємств.

Для більш повного розкриття сутності процесу диверсифікації потрібно виділити ті види і форми диверсифікації, які можуть бути застосовані у сільськогосподарському виробництві. Пропонуємо класифікацію диверсифікації з урахуванням можливостей її проведення у сільському господарстві.

В сільськогосподарських підприємствах диверсифікація може бути двох видів: диверсифікація виробництва і диверсифікація номенклатури та асортименту продукції. Під першою ми розуміємо організацію багатогалузевого господарства та/ або отримання доходів з декількох джерел. Під диверсифікацією номенклатури та асортименту продукції –розширення асортименту товарів, що виробляються в господарстві.

Диверсифікація виробництва може проводитися в наступних формах:

- вертикальна – використання різних засобів збуту, надання різних послуг (сервісне обслуговування, ремонт).

- горизонтальна – одночасний випуск різних видів продукції та її оновлення з орієнтацією на різні категорії споживачів.

Вертикальна диверсифікація в сільськогосподарському підприємстві може бути представлена як диверсифікація видів діяльності та збуту і постачань. Під диверсифікацією видів діяльності мається на увазі розширення активності господарчих суб’єктів за межі основного виробництва, тобто розширення видів діяльності в сфері агробізнесу. Диверсифікація збуту і постачань передбачає використання різних каналів та засобів постачань необхідної для виробництва продукції та збуту готової продукції.

Горизонтальна диверсифікація виробництва поєднує корпоративну і концентричну форми, тобто її проведення передбачає і/ або створення нової продукції за існуючими в господарстві технологіями, і/ або створення принципово нової продукції. Головною ознакою даної форми диверсифікації є зміна або розширення існуючого виробництва продукції, що може проводитися як із зміною спеціалізації, так і без неї.

Реальна диверсифікація номенклатури та асортименту продукції полягає у виробництві значної кількості модифікацій однієї і тієї ж продукції; умовна диверсифікація асортименту продукції передбачає, що якісні характеристики товару залишаються незмінними, а змінюється лише дизайн, упаковка тощо.

Крім того, слід зазначити, що межі диверсифікації змінні: чим більше напрямків діяльності у господарстві, тим вище рівень диверсифікації. Процес диверсифікації можна пов'язати як з коригуванням основної діяльності (відносна (вузькоспекторна) диверсифікація), так і з суттєвою переорієнтацією його стратегії розвитку (безвідносна (широкоспекторна) диверсифікація).

Детальне вивчення діяльності селянських (фермерських) господарств показало, що проблема незначної частки їх виробництва в загальному обсязі сільськогосподарської продукції, що виробляється, посідає не в тому, що фермери не бажають працювати. Причина посідає у відсутності макроекономічних умов. В нашій країні, де з фермерів потребують збільшення виходу валової продукції усіх видів, при цьому не надавши умов для ефективного ведення господарства потрібен дійовий механізм (модуль), який би допоміг за наявних можливостей отримати високі кінцеві результати. Ставиться питання пошуку організаційних форм господарювання, при цьому найкращим є існування різноманітних видів цієї форми; розвитку цих форм на принципах оптимізації їх виробничої діяльності які б допомогли вирішити декілька задач разом: по-перше - наситити ринок сільськогосподарською продукцією, по-друге – задовольнити потреби виробника, по-третє – по можливості покращити родючість землі, як основного засобу виробництва в сільському господарстві.

Не потрібно відмовлятися від будь-якої форми господарювання, потрібно її вдосконалювати, а в ринкових умовах самі господарчі суб'єкти будуть обирати напрямок розвитку. В селянському (фермерському) господарстві поєднання в одній особі різних функцій є основою виробничої мотивації з обмеженим використанням найманої робочої сили – лише 10% ферм вдаються до неї сезонно, чим забезпечується повне використання сімейного потенціалу з урахуванням консолідуючих факторів, інтересів і мети членів сім’ї в розвитку підприємницької діяльності. Позитивно позначаються на підприємницькій діяльності господарства наявність неформального лідера, реалізація контрольних прав власника і управління. Вищевикладене дає підстави зробити висновок, що фермерське господарство з точки зору вирішення проблеми мотивації виробництва діяльності, реалізації відносин власності, праці і підприємництва в сільському господарстві є найбільш оптимальним, а причини недостатнього розвитку в сучасних умовах мають об'єктивний характер. Саме це дає підстави стверджувати, що диверсифікація виробництва в селянських (фермерських) господарствах може розглядатися як дійовий механізм для економічного зростання господарств.

У другому розділі - “Науково-методичні основи диверсифікації сільськогосподарського виробництва” - розроблено теоретичні і методичні підходи до проведення диверсифікації виробництва з урахуванням особливостей сільськогосподарського виробництва та умов функціонування селянських (фермерських) господарств. На базі цього запропоновані методичні рекомендації по проведенню диверсифікації виробництва.

Проведення диверсифікаційного процесу потребує насамперед розробки його показників, які повинні відбивати найбільш суттєві властивості діяльності диверсифікованого виробництва та вказувати на наявність взаємозв'язків між різними факторами, що впливають на цю діяльність, а саме: показників, які характеризують економічний потенціал господарства; показників, які характеризують фінансово - економічну діяльність господарства; показників, які характеризують рівень диверсифікації виробництва.

Основним показником, що характеризує рівень диверсифікації сільськогосподарського підприємства, на нашу думку, є структура видів діяльності, який визначається на підставі структури виручки від реалізації продукції основного виробництва, диверсифікованої частини, надання послуг та здійснення робіт.

Серед показників, які характеризують наявність передумов переорієнтації власної діяльності, на нашу думку, основним повинен бути показник ефективності розміщення виробництва. При диверсифікації виробництва важливо орієнтувати свою діяльність на досягнення високого кінцевого результату, який можна досягти за рахунок випуску продукції, яка в їх районі має найбільший економічний ефект. Для цього пропонуємо використовувати коефіцієнт ефективності розміщення виробництва (Кр), який розраховується за формулою (1):

, (1)

де Ц – середня по області ціна реалізації 1ц продукції, грн;

О – обсяг виробництва продукції окремого виду або окремої галузі, ц;

В – витрати на виробництво продукції окремого виду або окремої галузі, відповідно, грн.

Цей показник свідчить про окупність витрат при виробництві конкретного виду продукції в господарстві. Аналіз даного коефіцієнту по різним культурам дає характеристику економічної ефективності розміщення виробництва окремого виду продукції. При такому підході оптимальним з точку зору розміщення виробництва в окремому господарстві є варіант, при якому досягається умова:

(2)

де Пі – площа посіву конкретної культури, га;

П – загальна площа ріллі, га.

Використання формули (2) при порівнянні різних варіантів спеціалізації дозволяє оцінити можливість розміщення найбільш рентабельних видів виробництва. Можливо оцінити фактичну ситуацію і змоделювати кращий варіант. На підставі наведених формул нами були розраховані коефіцієнти ефективності розташування господарств 18 районів Сумської області по вирощуванню зернових культур та згруповані в три групи в залежності від розмірів коефіцієнта, розрахованого за формулою 2 (останній коефіцієнт коливається в межах від 2,41 до 12,56). Аналізуючи отримані дані, було визначено, що тільки в п'яти з вісімнадцяти районів області доцільно займатися вирощуванням зернових культур, тобто для господарств цих районів даний вид діяльності може бути основним джерелом отримання доходів (з точки зору виробничого процесу). Для господарств інших районів (друга та третя група господарств) потрібно переорієнтувати свою діяльність на виробництво більш ефективних видів продукції.

Процес проведення диверсифікації виробництва включає чотири етапи.

Першим етапом проведення диверсифікації є отримання інформації про кон'юнктуру продовольчого ринку, ринку послуг, ринкової інфраструктури та місце господарства на ньому. Цей етап неодмінно пов'язаний з маркетинговим підходом, так як саме такий підхід допомагає у вирішенні проблем управління виробничо–збутовою діяльністю.

Наступним етапом є діагностика господарсько-фінансової діяльності сільськогосподарського виробництва та визначення мети проведення диверсифікації. Діагностику проводять у двох напрямах: по-перше, організація самого виробництва та аналіз фінансового стану господарства; по-друге – виявлення стадії розвитку.

Проведення диверсифікації на сільськогосподарському виробництві як засобу управління фінансовою діяльністю може мати дві мети: ліквідація або зменшення негативних результатів функціонування господарства та приріст потенційних можливостей товаровиробника.

Існують підстави стверджувати, що перша мета пов'язана з вирішенням питань тактичного плану, тобто забезпечення умов для виживання. Друга – стратегічного, тобто побудова умов для динамічного розвитку та економічного зростання. Можливе, на нашу думку, поєднання двох цілей, коли підприємство, виявивши ту галузь (вид продукції), яка приносить збитки із-за відсутності попиту споживачів, ліквідує її та орієнтує своє виробництво на якісно нові товари (діяльність). При цьому під новими товарами ми розуміємо ті споживчі вартості, що задовольняють нові потреби споживачів.

На нашу думку правомірно вважати, що до диверсифікації, як засобу виходу з кризового становища, прибігають фінансово нестійкі підприємства (господарства) на стадії економічного спаду, з метою залучення додаткових коштів шляхом направлення своєї діяльності в інший бік. В той же час підприємства, що визнаються стійкими на стадії уповільнення економічного зростання, розширюють зону своїх інтересів у плані поглиблення основного виду діяльності для подовження стадії життя товару та відтягнення стадії економічного спаду. Для сільськогосподарського підприємства, продукція якого є нееластичною і яка не може бути заміненою продукцією промисловості та зважаючи на специфіку сільського господарства, досягнення другої мети можливе, наприклад, шляхом введення завершеного циклу виробництва від вирощування до реалізації сільськогосподарської продукції, включаючи переробку.

На третьому етапі оцінюється ресурсний потенціал та ефективність проведення диверсифікації. Останній етап припускає аналіз структури фінансових ресурсів проведення диверсифікації. Ми вважаємо, що потрібно оцінювати як зовнішні, так і внутрішні фінансові джерела. До внутрішніх фінансових ресурсів відносяться кошти амортизаційного фонду, нерозподілений прибуток, страхова сума відшкодувань збитків, пов'язаних з втратою майна. До зовнішніх можна віднести такі джерела фінансування диверсифікації фермерських господарств. По-перше, і це є основним джерелом при наявності приватної власності, - це іпотечне кредитування. По-друге - державне фінансування, яке можливе через дію регіональних державних контрактів, дію Фонду підтримки селянських (фермерських) господарств. В цьому випадку на державному рівні має бути розроблена і затверджена програма, яка б визначала базові господарства, основні напрямки їх діяльності, джерела фінансування (в основному, це має бути державний бюджет) і форми її підтримки на початковому етапі. В ролі останніх можуть використовуватись пільги з оподаткування при реалізації кінцевої продукції, зменшення митних зборів при імпорті високотехнологічного устаткування, захист на державному рівні внутрішнього ринку від зарубіжних виробників аналогічної продукції тощо. По-третє, це залучення зовнішнього інвестора, яке можливе за умови вирішення питання власності на землю (довгострокова оренда, купівля-продаж, можливість оформлення застави і дарчої). По-четверте, це залучення коштів вітчизняних фінансових структур. Фінансування проекту частково або повністю може здійснюватися міцним регіональним банком шляхом виділення довгострокових (від 5 до 10 років) кредитів з процентною ставкою не більшою ніж 12-15% річних. Дорогі техніка і устаткування можуть надаватися за допомогою лізінга. Структура фінансових ресурсів вимагає оцінки запропонованих альтернативних варіантів.

Крім розробленого алгоритму проведення диверсифікації, ми пропонуємо розширений алгоритм прийняття рішення про проведення диверсифікації виробництва.

Наведений алгоритм включає всі розглянуті етапи проведення диверсифікації та передбачає альтернативні варіанти дії фермера на кожному з них.

У третьому розділі - “Економічна оцінка диверсифікаційних проектів у фермерських господарствах” - проаналізовані передумови проведення диверсифікації виробництва в селянських (фермерських) господарствах на прикладі господарств Сумської області, розроблено економічний механізм оцінки ефективності диверсифікації виробництва, запропонована одна з можливих моделей диверсифікованого фермерського господарства.

Динаміка розвитку селянських (фермерських) господарств свідчить про те, що інтенсивне зростання їх кількості вже призупинилось. Так, в цілому по Україні починаючи з 1992 року їх чисельність зросла з 2,1 тис. до 34,8 тис. на 01.01.96 р., а станом на 01.01.2000 року було зареєстровано 35,9 тис. господарств. В Сумській області за останні три роки спостерігається тенденція до скорочення фермерських господарств і на 01.01.2000 р. їх нараховувалося 781 проти 956 в 1996 році. Але позитивним є те, що за останні роки при зменшенні кількості господарств їх середній розмір збільшується. На одне фермерське господарство на 01.01.2000 року припадає 38 га сільськогосподарських угідь, з яких 36 га – рілля, проти 34,4 га сільськогосподарських угідь станом на 1.01.99 р. та 27,0 га на 1.01.92 р. Звичайно ці розміри не відповідають оптимальним, що рекомендовані для цієї зони, але ми встановили зв'язок між основними показниками діяльності та розміром господарства (табл. 1), на підставі чого можна зробити висновок, що при правильному господарюванні можливо отримувати високі результати.

Таблиця 1

Вплив розміру фермерських господарств Сумської області на виробничо-економічні показники, 1999 р.

Показники | Групи фермерських господарств по площі сільськогосподарських угідь на одне господарство, га | В серед-ньому по групах

До 10 | 11-30 | 31-50 | 51 і більше

Кількість фермерських господарств в групі | 132 | 273 | 329 | 107 | -

Припадає с.-г. угідь на одне господарство, га | 8,7 | 26,8 | 38,5 | 68,1 | 34,4

Урожайність зернових, ц/га | 11,7 | 10,2 | 10,6 | 12,3 | 10,5

Урожайність соняшника, ц/га | 5,1 | 4,3 | 4,0 | 5,0 | 4,0

Урожайність цукрових буряків, ц/га | 170,0 | 148,0 | 157,1 | 165,3 | 166,7

Валовий збір зерна на одне господарство, ц | 91,6 | 166,1 | 188,5 | 295,2 | 192,0

Продано зерна державі одним господарством | 52,1 | 87,2 | 150,1 | 212,6 | 121,5

Вироблено продукції на одне господарство в перерахунку на умовні зернові одиниці, ц | 108,1 | 296,0 | 422,3 | 554,1 | 475,6

Вироблено валової продукції на одного працюючого, ум. зернових одиниць, ц | 72,1 | 98,7 | 120,7 | 170,8 | 118,9

Наведені в таблиці дані свідчать, що в господарствах першої групи з площею до 10га сільськогосподарських угідь урожайність культур значно вища, ніж в інших групах. Високі ж показники обсягів валового збору зерна та його продажу, виробництва валової продукції в умовних зернових одиницях в розрахунку на одне господарство в четвертій групі досягаються, в основному, за рахунок розміру площі сільськогосподарських угідь.

Економічну ефективність напрямку диверсифікації у фермерських господарствах пропонується оцінювати у два етапи. На першому, враховуючи ресурсні та фінансові можливості господарства, проводиться обгрунтування напрямку його діяльності. Найбільш складним при цьому є вибір галузей. Для вирішення цього питання можна використати наступний методичний прийом. Заплановані галузі диверсифікації, обрані в ході маркетингових досліджень ринку, треба ранжирувати у спадаючому порядку згідно розміру їх валового прибутку в розрахунку на 1 га. Для галузей тваринництва даний показник визначають з урахуванням щільності поголів’я тварин, що припадає на одиницю земельної площі. Галузь, що має перший порядковий номер в ряду ранжирування, оцінюють на її відповідність наявним ресурсам (земельним, трудовим, технічним, фінансовим). Якщо цієї відповідності немає та виправити становище неможливо, то дану галузь виключають з розгляду та замість неї оцінюють галузь, що посідає друге місце в ряду ранжування валового прибутку та продовжують аналіз доти, доки не буде знайдена необхідна відповідність. Таким чином, диверсифікація полягає у переорієнтації напрямку діяльності господарства з урахуванням наявної виробничої бази.

На другому етапі економічну ефективність обраного напрямку диверсифікації виробництва потрібно оцінити за допомогою застосування часткового фінансового кошторису, який наведений у таблиці 2.

Якщо сума пасивної частини даного кошторису більше активної, то обране направлення диверсифікації виробництва економічно доцільне. Збільшення розміру прибутку можна розрахувати як відношення суми пасивної частини до активної.

Таблиця 2

Частковий фінансовий кошторис фермерського господарства

АКТИВ | ПАСИВ

Стаття | Сума, грн | Стаття | Сума, грн

1. Скорочення доходів у зв’язку зі скороченням головної галузі | - | 1. Додатковий доход від введення нової галузі виробництва | -

2. Збільшення розміру змінних витрат у зв’язку з веденням нової галузі виробництва | - | 2. Скорочення розміру змінних витрат у зв’язку зі скороченням головної галузі | -

Запропонована в роботі модель диверсифікованого фермерського господарства пропонується фермерам Лісостепової природно-кліматичної зони Сумської області. На підставі досліджень було встановлено, що майже всі господарств цієї зони спеціалізуються на вирощуванні продукції рослинництва, тому їх виробництво має сезонний характер. Проте в кожного фермера є особисте підсобне господарство, а тому необхідно використовувати можливі резерви щодо збільшення поголів’я худоби і птиці.

Розрахунки показали, що для забезпечення постійного надходження коштів, дотримання раціональних структур сівозмін у фермерському господарстві доцільно розширити галузь молочного скотарства особистого підсобного господарства до 5-6 голів.

Порівняльний аналіз основних економічних показників ефективності господарської діяльності диверсифікованого фермерського господарства (зміна спеціалізації з зерно-бурячної на зерно-бурячно-молочну) залишається на користь фермерського господарства (табл. 3). Виробництво валової продукції в сільськогосподарських підприємствах Лісостепової зони в 5,6 рази вищий від даного показника по фермерському господарству, але продуктивність праці на 45,2 тис.грн вище в фермера.

Таблиця 3

Основні економічні показники ефективності ведення господарської діяльності

Показники | Диверсифіко-ване фермерське господарство | В середньому по господарствах Лісостепової зони | Відхилення (+,-)

Виробництво валової продукції в порівняльних цінах, тис. грн., всього

- в розрахунку на 1 працюючого;

- на 100 га сільськогосподарських угідь |

148,1

49,4

149,6 |

836,7

4,2

30,0 |

-698,6

+45,2

+119,6

Валовий доход, тис. грн.

- в розрахунку на 1 працюючого;

- на 100 га сільськогосподарських угідь |

6,0

18,2 |

-0,5

-3,2 |

+6,5

+21,4

Прибуток, тис. грн.

- в розрахунку на 1 працюючого;

- на 100 га сільськогосподарських угідь |

5233,0

15,8 |

-1971,0

-14,0 |

+7204,0

+29,8

Собівартість виробництва, грн/ц

- молоко;

- озима пшениця;

- цукровий буряк |

26,8

15,8

4,7 |

52,8

14,6

8,7 |

+26,0

-1,2

+4,0

Рентабельність виробництва, % всього

- молоко;

- озима пшениця;

- цукровий буряк |

13,2

25,4

17,1

38,3 |

-33,3

-43,8

8,3

-12,6 |

+46,5

+70,2

+8,8

+50,9

Витрати фермерського господарства на 1 га площі, та 1 голову в тваринництві перевищують даний показник господарств Лісостепної зони, але собівартість виробництва всіх видів продукції, крім озимої пшениці, значно нижча. Так собівартість молока на нижча на 26,0 грн/ц, цукрового буряку на 4,0 грн/ц. Рентабельність виробництва молока в фермерському господарстві перевищує на 70,2%, озимої пшениці на 8,8%, цукрового буряку 50,9%.

При розширенні поголів'я корів в фермерських господарствах до 5-6 голів вони б отримали щорічно до 2000 грн. чистого прибутку на одне господарство. Загальна сума чистого прибутку фермерських господарств складала б 1 млн. 440 тис. грн.

Наведені розрахунки свідчать про доцільність та високу економічну ефективність проведення диверсифікації виробництва, у даному випадку шляхом розширення галузі тваринництва.

ВИСНОВКИ

Проведені наукові дослідження дають підстави зробити узагальнені висновки і внести пропозиції виробництву.

1. Аналіз підходів до теоретичного визначення сутності диверсифікації дозволяє стверджувати, що єдиної точки зору з цього приводу немає, а стосовно поняття диверсифікації сільськогосподарського виробництва взагалі не існує визначення. Це дало змогу дати визначення диверсифікації виробництва з точки зору управління фінансовою діяльністю та з урахуванням особливостей сільського господарства.

2. Детальне вивчення показників господарсько-фінансової діяльності селянських (фермерських) господарств показало, що проблема незначної частки їх виробництва в загальному обсязі сільськогосподарської продукції, що виробляється, посідає не в тому, що фермери не бажають працювати. Селянське (фермерське) господарство з точки зору вирішення проблеми мотивації виробництва діяльності, реалізації відносин власності, праці і підприємництва в сільському господарстві є найбільш оптимальним, а причини недостатнього розвитку в сучасних умовах мають об'єктивний характер. Саме це дає підстави стверджувати, що диверсифікація виробництва в селянських (фермерських) господарствах може розглядатися як дійовий механізм для економічного зростання господарств.

3. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення питання щодо класифікації диверсифікації. Запропонована класифікація дозволяє визначити перспективний напрямок виробництва сільськогосподарського виробника. На цій підставі можна групувати господарства по кожному виду і формі диверсифікації, що може служити для створення підприємницьких зон господарювання.

4. На підставі проведеного аналізу було встановлено, що в Україні, та зокрема в Сумській області, склалися умови до економічного зростання та диверсифікації виробництва селянських (фермерських) господарств. До них можна віднести: уповільнення темпів росту кількості селянських (фермерських) господарств, зростання економічного потенціалу (збільшення розмірів землі незалежно від права власності на неї, оснащеність основними фондами), і головне, отримання додаткової вартості в процесі виробництва, яку можливо направляти на розширення видів діяльності; відсутність діючої інфраструктури, яка б дозволила фермеру вирішувати питання забезпечення необхідними засобами для ведення виробничої діяльності, зберігання та збуту продукції.

5. Запропонований в дисертаційній роботі алгоритм проведення диверсифікації дозволяє порівняти альтернативні варіанти стратегічного напрямку розвитку та обрати необхідний в залежності від мети проведення диверсифікації.

6. При диверсифікації виробництва важливо орієнтувати свою діяльність на досягнення високого кінцевого результату, який можна досягти за рахунок випуску продукції, яка в їх районі має найбільший економічний ефект. Для цього потрібно використовувати коефіцієнт ефективності розміщення виробництва. Цей показник свідчить про окупність витрат при виробництві конкретного виду продукції в господарстві. Аналіз даного коефіцієнту по різним культурам дає характеристику економічної ефективності розміщення виробництва окремого виду продукції. При порівнянні різних варіантів спеціалізації можливо оцінити найбільш придатний для умов конкретного господарства.

7. Розроблена методика оцінки економічної ефективності проведення диверсифікації виробництва може бути застосована в будь-яких виробничих структурах при прийнятті рішення про зміну напрямку діяльності.

8. Основними напрямками фінансування диверсифікаційних процесів можуть бути: іпотечне кредитування, лізінг, реґіональні контракти, фінансування через Фонди підтримки селянських (фермерських) господарств, що є ефективним в умовах приватної власності на землю.

9. Розрахунки показали, що для забезпечення постійного надходження коштів, дотримання раціональних структур сівозмін у типовому для Лісостепової зони Сумської області селянському (фермерському) господарстві (зерно-бурячна спеціалізація) розширення галузі молочного скотарства особистого підсобного господарства до 5-6 голів забезпечіть щорічне отримання до 2000 грн. чистого прибутку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Маслак Н.Г. Кредитування підприємств агропромислового комплексу в умовах ринку // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. - 1997.-№2(3).- С. 88-93.

2. Маслак Н.Г. Регіональні аспекти розвитку приватного сектору // Вісник СДАУ. Серія: Фінанси і кредит. - 1998.-№ 1(4).- С. 175-178.

3. Маслак Н.Г. Роль ефекту фінансового важеля у визначенні кредитної політики // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. - 1998.-№ 2(5).- С. 106-108.

4. Маслак Н.Г. Фермерство як ефективна форма господарювання в ринковій економіці // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. - 1999.-№1(6).- С. 146-151.

5. Маслак Н.Г. Фінансові аспекти диверсифікації сільськогосподарського виробництва // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. - 1999.- №2(7). – С. 84-90.

6. Маслак Н.Г. Ефективність диверсифікації виробництва у селянських (фермерських) господарствах // Економіка АПК. - 1999. - №11(61). - С.24-29.

7. Маслак Н.Г. Економічні особливості диверсифікації виробництва підприємств АПК // Економіка АПК. - 1999. - №12(62). - С.16-19.

8. Маслак Н.Г. Організаційно – економічні основи диверсифікації виробництва // Матеріали науково-практичної конференції “Сучасні технології, економіка і екологія у промисловості, на транспорті і у сільському господарстві”. –Алушта, 1999. – С.241-244.

9. Маслак Н.Г. Типізація селянських (фермерських) господарств – основа для створення сільських підприємницьких зон. // Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: Кол. монографія у двох томах. Т.1. – К.: ІАЕ, 2000. – С.335-341.

АНОТАЦІЇ

Маслак Н.Г. Організаційно-економічний механізм диверсифікації виробництва в селянських (фермерських) господарствах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2000.

Дисертацію присвячено диверсифікації сільськогосподарського виробництва як одного стратегічних напрямків розвитку селянських (фермерських) господарств в сучасних умовах. Запропоновано класифікацію видів диверсифікації, яку можливо застосовувати в сільськогосподарських підприємствах. Встановлено сутність диверсифікації виробництва в аспекті управління комерційною діяльністю підприємства. Визначено практичну значимість диверсифікаційних процесів на підприємствах з урахуванням специфіки сільського господарства. Розвинені теоретичні та методологічні, розроблені методичні аспекти диверсифікації виробництва на етапі становлення ринкових відносин в аграрній сфері. Розробленоновий алгоритм диверсифікаційної стратегії фермерських господарств, який передбачає обґрунтування її доцільності, розробку принципів і моделі диверсифікації, діагностику господарсько-фінансової діяльності підприємства як цілісної системи організаційно-економічних заходів, розробку економічних показників диверсифікації. Розроблено механізм економічної оцінки ефективності проведення диверсифікації сільськогосподарського виробництва з урахуванням екологічного фактору. Визначено і обгрунтовано джерела фінансування диверсифікації виробництва фермерських господарств.

Ключові слова: диверсифікація, диверсифіковане виробництво, стратегія розвитку, селянське (фермерське) господарство, види та форми диверсифікації.

Маслак Н.Г. Организационно - экономический механизм