МАМІЧЕВА ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК: 159. 922. 762: 376. 4

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ
НАВИЧОК САМООБСЛУГОВУВАННЯ В
УЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ ДОПОМІЖНОЇ ШКОЛИ

19.00.08 - спеціальна психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

КИЇВ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті дефектології АПН України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

БОНДАР Віталій Іванович,

Інститут дефектології АПН України, директор

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

КИРИЧУК Олександр Васильович,

пенсіонер

- кандидат психологічних наук

КОРНІЄНКО Анатолій Антонович,

Інститут соціальної та політичної

психології АПН України,

заступник директора

Провідна установа: Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова, кафедра

олігофренопедагогіки, м. Київ

Захист відбудеться 31 жовтня 2000 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті дефектології АПН України (04060, м.Київ, вул. М. Берлинського, 9)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту дефектології

АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9

Автореферат розіслано 30 вересня 2000 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради КОЛУПАЄВА А.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В програмі “Освіта (Україна ХХI століття)”, в Національній програмі “Діти України” розроблено пакет нормативно-правових документів, які регламентують діяльність спеціальних навчально-виховних закладів для дітей з психофізчними недоліками розвитку. Одним з таких типів закладів є допоміжна школа, навчально-виховна робота в якій будується з урахуванням психофізичних особливостей розвитку дітей і зорієнтована на підготовку учнів до самостійного життя і праці. Це досягається шляхом залучення дітей до суспільно-корисної, професійної і продуктивної діяльності, які є складовими компонентами системи їх трудового навчання і виховання. Особливе місце у цій системі відводиться самообслуговуванню, позв'язаному з повсякденною життєдіяльністю учнів, до якої вони залучаються незалежно від віку і напрямків професійної підготовки. У процесі самообслуговуючої діяльності не лише формуються, а й удосконалюються, перевіряються моральні переконання, розвивається свідомість, нагромаджується досвід, збагачуються моральні почуття, емоційно-вольова сфера учнів. Правильна організація самообслуговуючої діяльності створює фундамент, на якому будується система трудового виховання. Самообслуговування - це взаємодія особистості з навколишнім світом. Воно не обмежується лише нагромадженням чуттєвих уявлень про дійсність, збагаченням життєвого досвіду, а включає й опанування вміннями і навичками, необхідними у самостійному житті. Цим переважно пояснюється підвищена увага вчених-дефектологів до пошуків механізмів ефективного використання предметної-практичної діяльності у розв’язанні загальних і спеціальних завдань, що стоять перед допоміжною школою.

Вирішуючи складні завдання навчання, виховання і розвитку учнів допоміжної школи, дефектологи керуються положеннями Л. Виготського про те, що включення дітей у спеціально організовану діяльність є умовою виникнення вищих і нових синтезів мислення і дій на різних вікових етапах. Діяльність він розглядає як один з могутніх чинників інтелектуального розвитку.

Дане положення отримало подальший розвиток і конкретизацію в дослідженнях В. Бондаря, І. Єременко, Г. Мерсіянової, В. Синьова, В.Турчинської, О. Хохліної та інших вчених. В їх дослідженнях встановлено, що самостійне оволодіння розумовими та загально- трудовими вміннями і навичками ускладнено, не зважючи на те, що у предметно-практичній діяльності об'єктивно закладені сприятливі умови для усвідомлення необхідності виконувати ті або інші операції. Тому включення учнів в діяльність ще не забезпечує їхнього розвитку. Предметно-практична, самообслуговуюча праця у допоміжній школі є лише тією зовнішньою передумовою, яка активізує роботу вчителя з розвитку в учнів пізнавальних процесів. Безпосередній розвиток стає можливим лише тоді, коли діяльність дитини відбувається в умовах спеціальної організації навчання.

Психологічні особливості формування навичок і вмінь трудової діяльності взагалі і самообслуговування зокрема досліджувалися Є.Гур’яновим, В. Карвялісом, Г. Мерсіяновою, С. Мірським, Н. Павловою. Проведені ними спеціальні дослідження засвідчили, що більшість учнів допоміжних шкіл зазнають значних утруднень під час самостійного орієнтування в завданні, планування майбутніх дій, перевірки правильності власної роботи і потребують постійного контролю і регуляції дій з боку вчителя.

Зазначені труднощі зумовлені стійкими порушеннями вищих форм пізнавальної діяльності учнів, яка характеризується значними своєрідностями (Є. Ковальова, Н. Стадненко). Виконуючи дії, учні рідко співвідносять їх з метою, не порівнюють досягнуті результати зі зразком (І.Єременко, Г. Мерсіянова, Б. Пінський), при появі утруднень не виявляють вольових зусиль до їх подолання (В. Бондар, Г. Дульнєв та ін.).

Дослідження вітчизняних і зарубіжних дефектологів підтвердили, що включення дітей з обмеженими розумовими можливостями у практичну діяльність здійснює позитивний вплив на їх розвиток лише в тому випадку, коли вона тісно поєднується з корекційною роботою. Предметні дії допомагають розкрити внутрішні властивості об'єктів і відношення між ними. Такий засіб надбання знань дає можливість нічого не завчати, бо засвоєння їх відбувається в процесі застосування знань. Одним з видів предметної діяльності, в процесі якої здійснюється надбання і закріплення знань, а при необхідності й їх корегування, є самообслуговування.

У зв'язку з цим, певний інтерес для спеціальної психології і шкільної практики представляють дослідження В. Андрієнка, В.Ремажевської, С. Федоренко, в яких підтверджена значущість самообслуговування для соціального розвитку дітей з порушеннями зору, вивчено особливості й умови формування цього виду діяльності. Зокрема, автори переконливо доводять, що успішність формування навичок самообслуговування у дітей з порушеннями зору в багатьох випадках визначається спеціальною організацією навчально-виховного процесу.

Стосовно учнів допоміжної школи, то особливості формування навичок самообслуговування у дітей досліджено недостатньо. Між тим, недорозвинення пізнавальних процесів є основним дефектом учнів допоміжної школи. У них порушений розвиток процесів сприймання, запам’ятовування та відтворення. Істотно ушкоджено й узагальнення, тобто те, чим характеризується словесно-логічне мислення (Г.Дульнєв, І.Єременко, Л. Занков, T. Соколова, Н. Стадненко, М. Певзнер).

Недорозвинення або порушення означених процесів ускладнює формування розумових умінь і практичних навичок та їх застосування на практиці. Крім того, порушення розумового і фізичного розвитку, всіх сфер сторін особистості дитини можуть бути різноманітніми за ступенем і формою. Все це ускладнює формування навичок самообслуговування у даної категорії дітей, викликає необхідність проведення спеціальних досліджень, спрямованих на розробку змісту, методів і корекційних засобів виховної роботи у допоміжній школі (І. Єременко, О. Лурія, В. Синьов).

Актуальність даної проблеми для теорії і практики спеціального навчання дітей з обмеженими розумовими можливостями та недостатня вивченість її в спеціальній психології зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось у рамках комплексної теми лабораторії олігофренопедагогіки Інституту дефектології АПН України “Психолого-педагогічні основи розвитку усвідомленості учбової діяльності у розумово відсталих школярів” (0196 V 004424).

Об'єктом дослідження обрано трудове виховання учнів молодших класів допоміжної школи.

Предметом дослідження - особливості самообслуговуючої діяльності учнів молодших класів допоміжної школи, засоби психолого-педагогічної корекції недоліків їх психофізичного розвитку, спрямовані на формування навичок самообслуговування.

Мета дослідження - науково обгрунтувати методично доцільні психолого-педагогічні засоби формування навичок самообслуговування в учнів з обмеженими розумовими можливостями в умовах спеціальної організації їх практичної діяльності.

При цьому ми виходили з гіпотези, що формування навичок самообслуговуючої діяльності в учнів молодших класів допоміжної школи здійснюється успішно за умови виявлення та максимального врахування психологічних особливостей розвитку дітей; наявності ефективної системи коррекційно-розвивального навчання, спрямованого на подолання проблем, позв'язаних з підготовкою учнів до самостійної життєдіяльності та інтеграції в суспільство; систематичної організації самобслуговуючої діяльності учнів в школі-інтернаті та сім’ї на всіх етапах їхнього навчання.

Для досягнення мети дослідження і перевірки сформульованої гіпотези були поставлені наступні завдання:

- проаналізувати ступінь розробленості досліджуваної проблеми в загальній і спеціальній психології з метою її вивчення в теорії навчання дітей з обмеженими розумовими можливостями;

- вивчити організацію самообслуговуючої діяльності у допоміжній школі з метою виявлення позитивного досвіду, а також тих психологічних умов, за яких досягаються корекційні цілі;

- виявити особливості формування навичок самообслуговування в учнів допоміжної школи і можливості їх врахування в навчально-виховній роботі;

- обгрунтувати психолого-педагогічні умови формування навичок самообслуговування і засоби посилення корекційно-розвивального спрямування методики навчання самообслуговуючих дій цієї категорії дітей.

Теоретико-методологічною основою дослідження є фізіологічні, психологічні і педагогічні концепції: про особливості розвитку і формування особистості аномальної дитини в умовах спеціально організованого навчально-виховного процесу (Г. Дульнєв, І. Єременко, Б. Пінський, В. Синьов, Н.Стадненко); мобілізацію захисних механізмів мозку в протидію патологічному процесу (П. Анохін); про динамічний підхід до сутності розумової відсталості та вивчення дитини (Л. Виготський); про використання практичного засвоєння розумових операцій як обхідного шляху корекції недоліків психофізичного розвитку учнів (В.Бондар, І. Єременко).

Методи дослідження: аналіз спеціальної психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; вивчення і узагальнення педагогічного досвіду; педагогічне спостереження; педагогічний експеримент; кількісний і якісний аналіз здобутих даних.

Експериментом було охоплено 240 учнів, 38 вчителів та вихователів, 129 батьків.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому на основі цілісного аналізу навчально-виховного процесу в допоміжній школі:

- вивчено роль і місце самообслуговування в системі підготовки учнів до самостійної життєдіяльності, його пізнавальна, розвивальна та виховна функції;

- вперше в спеціальній психології досліджено загальні закономірності і специфічні особливості формування навичок самообслуговування і розроблено психолого-педагогічні умови, що забезпечують успішність розвитку учнів;

- розроблено і експериментально перевірено ефективність використання загальнопсихологічних засобів і спеціальних корекційних прийомів навчання та їх поєднання.

Теоретичне значення роботи полягає в розробці показників, критеріїв і рівнів сформованості навичок самообслуговування в учнів з обмеженими розумовими можливостями; у вивченні їх потенційних можливостей в плані досягнення результативності рівня сформованості навичок; в розкритті специфіки корекційно спрямованої навчально-виховної роботи допоміжної школи. Проведене дослідження поглиблює теоретичне обгрунтування проблеми формування навичок у життєдіяльності учнів, а також збагачює спеціальну психологію новими даними про специфічні особливості дітей з інтелектуальними вадами.

Практична значущість дослідження полягає в тому, що виявлені специфічні особливості самообслуговуючої діяльності учнів допоміжної школи можуть враховуватися в процесі їх формування, що допоможе практикам істотно впливати на соціально-трудову і соціально-побутову адаптацію і реабілітацію дітей, а також на подолання труднощів, які виникатимуть під час вирішення побутових проблем.

Отримані дані можуть бути використані під час розробки навчально-методичних посібників, вдосконалення програми виховної роботи допоміжної школи, читання лекцій з спеціальної психології, корекційної педагогіки на дефектологічних факультетах педагогічних вузів і курсах післядипломної освіти педагогічних працівників.

Вірогідність отриманих результатів і висновків забезпечується застосуванням різноманітних засобів формування навичок самообслуговування, кількісним і якісним аналізом експериментального матеріалу і зіставленням його результатів з педагогічним досвідом, тривалою і всебічною перевіркою основних теоретичних висновків та методичних рекомендацій, широким обговоренням результатів дослідження на наукових сесіях і науково-практичних конференціях і семінарах.

Впровадження і апробація результатів дослідження.

Хід і результати дослідження доповідалися, обговорювалися і отримали схвалення на засіданнях лабораторії олігофренопедагогіки, діагностики і корекції особистості аномального розвитку Інституту дефектології АПН України (1997-2000рр.); на міжнародних науково-практичних конференціях (м.Біла Церква 1997р., м.Дніпропетровськ-1999р.); на методичних об'єднаннях вчителів допоміжної школи м.Слов'янська (1998-2000рр.) та Червоного Лимана (1998-2000рр.); а також використані в лекціях на курсах післядипломної освіти вчителів і вихователів спеціальних шкіл Донецького обласного Інституту.

Розроблені дисертантом методичні рекомендації з формування навичок самообслуговування в учнів молодших класів впроваджено в практику роботи допоміжних шкіл Донецької і Дніпропетровської областей.

Публікації. Основні розробки з теми дисертації відображено в наступних публікаціях: статтях в журналі 'Дефектология'-3; матеріалах конференцій-2.

Структура дисертації – вступ, два розділи, висновки, список використаної літератури (179 найменувань). У роботі вміщено 7 таблиць (загальний обсяг 7 сторінок). Загальний обсяг дисертації-180 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження, розкрито його наукову новизну, практичне і теоретичне значення.

У першому розділі – “Теоретичні основи формування навичок самообслуговування в учнів допоміжної школи” – здійснено аналіз стану досліджуваної проблеми в загальній і спеціальній психолого-педагогічній літературі та в шкільній практиці, розкрито психологічний зміст основних понять, висвітлено психологічні передумови формування відповідних умінь і навичок, визначено теоретичні засади дослідження.

Проблема формування навичок самообслуговування займає особливе місце в психолого-педагогічних дослідженнях. Самообслуговування розглядається багатьма вченими як важливий засіб трудового, морального і гігієнічного виховання учнів, як умова підготовки їх до самостійної життєдіяльності (Т. Алімова, В. Бондар, Г.Годіна, Г. Дульнєв, В. Петрова, Б.Пінський, І. Розанов, Є. Русакова).

У працях ряду авторів переконливо доведено, що навчання дітей з обмеженими інтелектуальними можливостями трудових та самообслуговуючих навичок істотно підвищує їхню активність і усвідомленість, посилює мотиваційне спрямування діяльності (І. Бех, В.Бондар, А.Корнієнко, С. Максименко, Г.Мерсіянова, Б. Пінський).

Оволодіння трудовими навичками підвищує самостійність і цілеспрямованість школярів в праці, розвиває позитивне ставлення до неї, сприяє мобілізації уваги (Б. Пінський, С. Мірський). Від рівня сформованості навички як найважливішого компоненту самостійності залежить соціальна адаптація учнів допоміжної школи, включення їх у суспільно-корисну працю (К.Турчинська).

У процесі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми встановлено, що формування трудових навичок супроводжується поліпшенням емоційно-вольових якостей школярів, піднесенням їх активності, свідомості, критичності та адекватності самооцінки (Г.Дульнєв, І.Єременко, Н. Коломінський, В.Синьов).

Матеріали багатьох досліджень переконують, що від рівня сформованості навичок, ступеня їх автоматизованості, уміння застосовувати в аналогічних ситуаціях значною мірою залежить успішність навчання і розвитку учнів допоміжної школи.

Проаналізовані в дисертації теоретичні положення вітчизняних психологів дають підставу вважати, що самообслуговуюча діяльність дітей не зводиться лише до виконавчої частини; вона обов'язково включає й психічні процеси, котрі відображають дійсність і регулюють діяльність, її виконавчий етап. Виконуючи дії, дитина повинна спланувати їх, знайти шляхи і засоби реалізації плану, передбачити потрібні для роботи матеріали та інструменти, визначити шляхи здійснення контрольних дій. Щоб досягнути позитивних наслідків, вона змушена порівнювати результати власної роботи із зразком. Із ускладненням змісту практичної діяльності активізується психічний розвиток дитини (В.Бондар, І.Бех, С.Максименко, Б.Пінський).

У спеціальній психології давно сформувалося положення про те, що у навчально-виховній роботі допоміжної школи необхідно керуватися принципом єдності закономірностей психічного розвитку нормальних та аномальних дітей. Це положення стало основоположним для здійснення навчально-виховної роботи у допоміжній школі не зважаючи на те, що єдність не виключає своєрідності розвитку. Первинна вада викликає різноманітність і складність наступних змін у психіці цих дітей, порушення складних форм пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери тощо.

У зв’язку з цим для активізації психічного розвитку дітей з розумовими вадами великого значення набувають спеціальні дослідження, метою яких є вивчення своєорідності різних сфер їх діяльності та розробка засобів корекції порушених функцій. Чим раніше розпочинається спеціальне виховання і навчання, тим менш вираженими виявляються особливості їхнього психічного розвитку. В організації корекційної роботи надзвичайно продуктивною стає предметно-практична самообслуговуюча праця, в процесі якої удосконалюється здатність до пізнання і самостійної діяльності (І.Бех, В.Бондар, О.Киричук, С.Максименко, Г.Мерсіянова, В.Синьов, Л.Ярова та інщі).

Своєрідність предметно-практичної діяльності учнів допоміжної школи обумовлена недорозвитком їх аналітико-синтетичної сфери, неусвідомленістю і мимовільністю опанування розумовими операціями, порушенням регулюючої функції мовлення, нестійкістю розумової працездатності, некритичністю мислення, стереотипістю дій, надмірною поспішністю у праці, порушеннями емоційно-вольової сфери. Інтелектуальний компонент діяльності учнів допоміжної школи найбільш дефектний та найменш розвинутий. Саме тому розумово відсталі діти зустрічають значні труднощі не стільки під час практичного виконання завдань, скільки у процесі їх усвідомлення.

У той же час проведені нами спостереження організації самообслуговуючої праці у допоміжній школі засвідчили, що педагоги вкрай рідко надають потрібну дітям допомогу, спеціально не організують їх діяльність, не враховують під час вибору засобів корекційного навчання. Внаслідок цього в процесі виконання самообслуговуючих дій учні невпевнені в собі, часто звертаються за допомогою, безпорадні у виборі прийомів роботи та оцінці кінцевого результату. Не проводиться також цілеспрямована робота щодо стимулювання учнів до використання зразка як основного засобу самоконтролю.

Вивчення і узагальнення стану розробленості досліджуваної проблеми у психологічній літературі та в практиці роботи допоміжної школи, стало по суті, основним джерелом отриманих даних щодо особливостей самообслуговуючої діяльності і психологічних умов, за яких ця діяльність здійснюється найбільш продуктивно. Досвід роботи допоміжної школи засвідчує, що під впливом “формально” організованого навчання в учнів не розвиваються елементарні вміння орієнтуватися в завданні, планувати послідовність його виконання, здійснювати контрольні дії, не розвивається потреба вносити зміни в характер і структуру власної роботи. Це і визначило спрямованість наступного етапу дослідження вивчення особливостей формування навичок самообслуговування, можливостей їх врахування в роботі допоміжної школи та розробку психолого-педагогічних умов формування.

У другому розділі – “Дослідно-експериментальна робота по формуванню в учнів навичок самообслуговування” – висвітлено методику і результати констатуючого та формуючого етапів дослідження, визначено вплив спеціально організованого навчання на формування зазначених навичок і розробку основних засобів корекційної роботи з учнями молодших класів допоміжної школи.

При розробці методики враховувалися положення про загальні закономірності та специфічні особливості формування основних компонентів трудової діяльності, їх складну психологічну структуру, а також описані у спеціальній психології особливості формування навичок практичної діяльності (В.Бондар, Г.Дульнєв, Є.Ковальова, Г.Мерсіянова та інші). У методиці представлені варіативні методи навчання, показники, критерії оцінки, рівні сформованості навичок, розроблені у дослідженнях О.Киричука, А.Корнієнка, Б.Пінського, К.Турчинської, адаптовані нами для дослідження самообслуговуючої діяльності в учнів молодших класів допоміжної школи.

Відповідно до розробленої методики протягом 1996-2000р.р. було проведено дослідження основних компонентів навичок самообслуговування (планування, самоконтроль, оцінка) у 240 учнів молодших класів. Експеримент проводився на базі допоміжних шкіл-інтернатів №16 м. Києва, №2 м. Слов’янська і №1 м. Червоного Лимана Донецької області.

Одержані у дослідженні кількісні та якісні показники самообслуговуючої діяльності учнів молодших класів допоміжної школи дозволили виділити три рівні її сформованості: достатній, середній і низький.

До достатнього рівня відносилися учні, яким властива самостійність як на етапі планування самообслуговуючих операцій, так і під час виконання контрольно-оцінювальних дій. Вони володіють навичками предметної діяльності, орієнтуються у завданні, правильно обирають прийоми праці, критично ставляться до оцінки кінцевого результату. Учням цього рівня доступні завдання підвищеної складності. Вони здатні прогнозувати результати своїх дій, проявляють ініціативу, настирливість.

До середнього рівня віднесені учні, яким доступне самостійне виконання завдань нескладного характеру. Їх діяльність не завжди відповідала вимогам інструкції, вони часто зверталися за допомогою до вчителя, не могли дати повного звіту про виконане завдання. Характерними для них були безсистемність, епізодична активність, інертність як під час планування операцій, так і здійснення контрольних та оцінювальних дій. Вони припускалися помилок, коли їх діяльність передбачала застосування дрібної моторики, завищували оцінку, виявляли невиправдану впевненість у своїх можливостях.

Низький рівень мали учні, які виконували основні операції без опори на розумову діяльність, не орієнтувалися в меті, завданнях і характері самообсолуговуючих дій. Активність, самостійність, ініціативність були виражені слабко і примітивно. Характерними для учнів цього рівня є поверхове усвідомлення необхідності виконання контрольних дій, некритичне ставлення до результатів власної праці.

Результати контрольного експерименту показали, що формування навичок самообслуговування за традиційною методикою методом пояснення мало результативне. За умови організації навчання у такий спосіб учні запам’ятовують і відтворюють лише окремі операції з конкретного виду самообслуговуючої діяльності, не переносять засвоєні навички та уміння на інші обєкти діяльності. Вони не усвідомлюють способів дій, не виділяють ознаки, за допомогою яких можна оцінювати кінцевий результат.

Перед виконанням самообслуговуючих дій не здійснюються такі розумові дії та операції, як попереднє орієнтування в завданні, аналіз умов досягнення кінцевої мети діяльності, активний вибір раціональних способів виконання завдання та прийомів роботи.

Найбільш характерною особливістю самообслуговуючої діяльності учнів молодших класів допоміжної школи є низький рівень самостійності під час планування послідовності операцій, здійснення самоконтролю, оцінювання кінцевого результату. Як свідчать отримані на цьому етапі матеріали, найбільші утруднення під час виконання самообслуговуючих дій виникають в учнів тоді, коли потрібно розв’язувати завдання, пов’язані з розумовою діяльністю, що обумовлюється загальним недорозвитком їх інтелектуальних здібностей.

Однією із причин низьких показників сформованості самообслуговуючої праці є те, що учні не вміють самостійно висловити у мовленнєвій формі всі етапи самообслуговуючих дій у певній послідовності. Це пояснюється не лише мовленнєвим недорозвитком, бідністю побутового словника, а й тим, що методи показу і пояснення не сприяють висловленню у зрозумілій мовленнєвій формі тих питань, які постійно виникають у дітей. Така методика не стимулює потребу під час виконанні певної операції називати її, коментувати хід діяльності, висловлювати про неї судження, обгрунтовувати, чому вона виконується в обраній послідовності тощо.

Аналогічні труднощі виникали й тоді, коли учні здійснювали контрольні дії, оцінювали результати власної праці та праці однокласників. Одержані матеріали показали, що учні контрольної групи некритично оцінюють якість виконуваних завдань у тих випадках, коли їм доводиться одночасно слідкувати за послідовністю дій, контролювати якість їх виконання, змінювати способи діяльності. У таких випадках їх діяльність виявлялася імпульсивною, хаотичною і беззмістовною. Вони не реагували на помилкові дії навіть тоді, коли вони були очевидні.

Низький рівень сформованості навичок самообслуговуючої діяльності в учнів молодших класів допоміжної школи значною мірою обумовлений недосконалістю шкільної практики, а також особливостями їх психофізичного розвитку.

Матеріали констатуючої частини дослідження засвідчили, що динаміка зростання показників сформованості навичок самообслуговування у дітей різного віку не суттєва. Різниця між показниками учнів 1-3 класів незначна. Так, під час виконання операцій на застилання ліжка достатнього рівня досягли 5% учнів першого, 7% учнів другого, 12% учнів третього класів.

Середнього рівня сформованості даної навички досягли 15% учнів першого, 17% - другого, 21%  третього класів. В той же час 80% учнів першого, 76%  другого і 67% учнів третього класів були віднесені до низького рівня сформованості навичок. Аналогічна динаміка була виявлена й під час виконання учнями інших видів самообслуговуючих завдань (ранковий туалет, сервіровка столу).

Аналіз одержаних на етапі констатуючого експерименту матеріалів, спостереження за діяльністю учнів на різних етапах виконання самообслуговуючих дій переконали, що суттєво поліпшити рівень сформованості досліджуваних навичок можливо за умови, коли навчання учнів будуватиметься на корекційній основі. Без спеціальної організації навчально-виховної роботи, без спрямовуючої допомоги вчителя учні молодших класів допоміжної школи спонтанно неспроможні опанувати прийоми розумової діяльності і практичні дії.

Виходячи з цієї гіпотези, методикою формуючого експерименту передбачалися такі методи формування навичок самообслуговування, які повинні були здійснити більший вплив на усвідомлення мети, встановлення відповідності самообслуговуючих дій вимогам поставлених завдань, більш свідоме ставлення до виконання предметних дій і появу чіткої установки на виконання необхідних самообслуговуючих операцій.

Під впливом спеціально організованого навчання, яке будувалося на основі раціонального поєднання показу і пояснень, а також застосування корекційних прийомів, були одержані суттєві зміни як у характері виконання самообслуговуючих завдань, так і в результатах діяльності учнів. Чим більш раціонально варіювалися методи навчання, тим рідше мали місце відхилення від структури діяльності, більш досконалими були прийоми праці, якіснішими результати.

Спостереження за діяльністю учнів та результати формуючого експерименту показали, що під впливом спеціально організованого навчання у більшості досліджуваних дітей успішно формувалось і поступово розвивалось усвідомлене ставлення до виконання предметно - практичних дій, учні порівнювали виконувані операції з аналогічними, зокрема зображеними на технологічній карті. Виконання кожної наступної самообслуговуючої дії супроводжувалося скороченням числа зайвих рухів, їх удосконаленням, більш якісним виконанням контрольних та оцінювальних дій.

Під впливом спеціально організованого навчання відбулися суттєві кількісні та якісні зміни у формуванні самообслуговуючих навичок. Основну групу експериментального класу становили учні, яких було віднесено до високого і середнього рівнів. Так, наприклад, при виконанні завдань на застилання ліжка 75,4% учнів першого, 81,9% учнів другого та 89,6% учнів третього класів було віднесено до високого та середнього рівнів. І тільки 24,6% учнів першого, 18,1% другого і 10,4% третього класів – до низького рівня сформованості цієї навички. Приблизно таке ж співвідношення показників сформованості навичок спостерігалося й в результаті виконання інших видів самообслуговування.

Результати проведеного дослідження показали, що особливості психофізичного розвитку розумово відсталих учнів молодшого шкільного віку не є вродженими утвореннями. Вони є результатом специфічної діяльності учнів допоміжної школи, своєрідного ставлення до виконання навчально-виховних завдань. Весь хід експерименту підтвердив, що по мірі загального психічного розвитку, під впливом спеціально організованого навчання учні на достатньому для них рівні починають діяти планомірно, цілеспрямовано, мобілізують вольові зусилля і мотивацію на досягнення позитивного результату власної діяльності, але не інакше, як за умови, коли поставлена мета їм доступна і знаходиться в зоні найближчого розвитку. Тобто, самообслуговуюча діяльність стає продуктивною, якщо вчитель у процесі навчання дітей орієнтується не на особливості їх психофізичного розвитку і тим більше не на дефект, а на своєрідність тих взаємозв’язків, які існують між ними.

Враховуючи особливості розвитку вищих форм пізнавальної діяльності учнів молодших класів допоміжної школи, формування навичок самообслуговування ми будували не лише за допомогою показу і пояснень (традиційної методики), а на основі широкого використання спеціальних засобів навчання. У нашому дослідженні таким засобом виступала опора на наочність (операційні картки, малюнки зі зразками правильних операцій, дидактичні та ігрові матеріали). Завдяки організації самообслуговуючих дій на предметно-наочній основі операції, прийоми їх виконання формувалися на основі живого споглядання, сприймання їх зображень і предметно-практичної діяльності.

Наочність у нашому дослідженні виконувала дві функції: з одного боку, за її допомогою створювалися конкретні образи як сенсорна база для формування самообслуговуючих дій на основі предметного співвідношення їх структури, з іншого – здійснювалася корекція помилкових, недостатньо сформованих способів самообслуговуючої діяльності (уточнення, виправлення, доповнення, конкретизації). Тим самим створювалася наочно-предметна база для активного формування знань, умінь і навичок предметно-практичної діяльності і переносу їх на процес виконання аналогічних завдань. Завдяки спеціальній організації процесу навчання у такий спосіб уміння і навички успішно автоматизувалися.

Раціональне поєднання вербальних та наочно-практичних методів в процесі формування навичок самообслуговування стало найважливішою умовою успішного оволодіння вміннями планування, самоконтролю і оцінки самообслуговуючих дій, а у подальшому – їх закріплення й автоматизації.

Наведені у дослідженні факти підтверджують ефективність розробленої нами методики як у плані формування навичок самообслуговування, так і використання значних потенційних можливостей даного виду діяльності у корекції психічного розвитку учнів допоміжної школи, підвищення рівня їх готовності до самостійної життєдіяльності та соціалізації в суспільстві.

Результати дослідження дозволяють зробити такі висновки:

На основі аналізу науково-теоретичної літератури з досліджуваної проблеми та результатів констатуючого і формуючого експерименту встановлено, що за певних умов спеціальної організації самообслуговуючої діяльності створюються сприятливі можливості для формування в учнів молодших класів навичок життєдіяльності, розвитку активності і самостійності, виховання усвідомленості й настирливості у дотриманні особистої гігієни. Незважаючи на властиві учням допоміжної школи недоліки діяльності (низький рівень розвитку розумових та практичних умінь і навичок), які впливають на формування самообслуговуючої праці, дослідженням виявлено значні потенційні можливості її удосконалення.

Вивчення досвіду роботи допоміжної школи засвідчило, що в процесі формування навичок самообслуговуючої діяльності застосовуються переважно словесні, наочні і практичні методи. За їх допомогою учнів знайомлять із зовнішнім образом засвоюваних дій (характер рухів і дій, їх структура, способи виконання тощо). Оскільки повне сприймання образу дій, їх відтворення визначається не лише різноманітністю використаних методів, а й доцільністю їх поєднання, надання переваги одному із методів недопустимо.

На початковому етапі формування навичок самообслуговування перевага надається методу показу. За його допомогою створюються загальні уявлення про способи виконання дій. Спочатку дія демонструється в цілому, а потім – окремі її компоненти. Показ допомогає дитині “відчути” не лише окремі сторони засвоюваних дій, а й послідовність їх виконання, прийоми виконання кожної дії окремо і операції в цілому. Разом з тим показ образу виконуваної дії не забезпечує повною мірою її сприймання, не розкриває її сутності, структури, особливостей виконання. Окремі деталі, які демонструються вчителем і які є суттєвими для правильного виконання, дитиною не помічаються.

На наступному етапі виникає потреба показ способів виконання самообслуговуючої дії супроводжувати поясненнями. Під час цього пояснення розкривається сутність поставленого завдання і деталізуються закономірності й особливості виконання кожної дії, звертається увага на її ознаки. Поєднання показу і пояснення активізує розумову і практичну діяльність учнів, викликає у них конкретні предметні асоціації.

Разом з тим, недорозвинення вищіх форм пізнавальної діяльності ускладнює створення і сприймання учнем повного образу дії навіть за умови поєднання показу і пояснення. Це особливо відчутно, коли необхідно пояснити внутрішню структуру виконуваної дії (зусилля, необхідні для виконання дії, просторову орієнтацію тощо). Для повного сприйняття образу самообслуговуючої дії вона спочатку демонструється у цілісному вигляді і у звичному для учнів темпі, потім в уповільненому темпі і розчленованому вигляді у супроводі пояснень.

Результати констатуючого і формуючого етапів дослідження показали, що цілісний образ дії сприймається і відтворюється розумово відсталою дитиною неточно і неповністю, а тому завдання виконується з помилками навіть внаслідок довготривалих тренувань. Цього роду труднощі виникають тому, що учень повинен опанувати вміннями не лише ізольовано виконувати кожну окрему операцію, а й встановити між ними зв’язки, об’єднати у цілісну дію, що в звичайних умовах навчання досягнути важко.

Специфіка цього виду роботи полягає в тому, що вчитель змушений орієнтуватися на бідний, недиференційований запас уявлень розумово відсталої дитини, розширювати і уточнювати його, створювати умови для повторюваності операцій порівняння, встановлення подібності й відмінності, здійснювати індивідуальний підхід під час вибору завдань за ступенем складності, обсягом, темпом виконання, частотою повторення, відбору методів навчання. Успішність формування навичок самообслуговування буде тим більш ефективною, чим більш цілеспрямованою буде допомога вчителя.

Виявлені у процесі дослідження психологічні особливості самообслуговуючої діяльності учнів молодших класів допоміжної школи обумовили необхідність проведення спеціальної корекційної роботи, спрямованої на подолання неадекватних дій учнів на всіх етапах формування досліджуваних навичок: під час планування, самоконтролю, оцінювання кінцевого результату.

Основний зміст дослідження відображений у таких публікаціях:

1. Психологічна готовність учнів допоміжної школи до саморегуляції діяльності в побуті // Дефектологія. – . – №1. – С. .

2. Організація та методика дослідження самообслуговуючої діяльності учнів допоміжної школи // Дефектологія. – . – №1. – С. 46-49.

3. Формування навичок самообслуговування як основа підготовки учнів допоміжної школи до життя // Дефектологія. – . –№3. – С. 41-43.

4. Критерії сформованості навичок самообслуговування у дітей з обмеженими розумовими можливостями // Механізми та критерії діагностики психофізичного розвитку дітей в системі корекційної роботи: Матер.наук.-практ.конф. (25-28 травня 1999р.) – Дніпропетровськ: Промінь, 1999. – С. .

5. Самоаналіз та самоактуалізація особистості педагога-дефектолога // Всеукраїнська наук.конф. викладачів-дефектологів “Удосконалення підготовки дефектологічних кадрів в Україні”: Тези доповідей. – К., 1996. – С. . (У співавторстві).

Мамічева О.В. Психологічні особливості формування навичок самообслуговування в учнів молодших класів допоміжної школи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.08  спеціальна психологія. –Інститут дефектології АПН України. –Київ, 2000.

Дисертація присвячена вивченю проблеми психологічні особливості формування у розумово відсталих учнів навичок самообслуговування.

З’ясовано психологічний зміст навичок самообслуговування, визначено механізми їх становлення, показники сформованості; виявлено особливості формування навичок самообслуговування у молодших розумово відсталих учнів; розроблено спеціальну систему корекційно-розвивальної роботи, спрямованої на формування в учнів допоміжної школи навичок самообслуговування, з урахуванням психологічних особливостей цього процесу, а також обгрунтовано умови їх формування.

Ключові слова: навички і уміння самообслуговуючої діяльності, спеціальна організація навчання, психолого-педагогічні засоби, інтелектуальні компоненти діяльності.

Мамичева Е.В. Психологические особенности формирования навыков самообслуживания у учащихся младших классов вспомогательной школы – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.08 – специальная психология. Институт дефектологии АПН Украины. Киев, 2000.

Диссертация посвящена проблеме психологических особенностей формирования навыков самообслуживания у умственно отсталых младших школьников.

В диссертации изложены результаты теоретического и экспериментального исследования психологических особенностей формирования навыков самообслуживания у учащихся младших классов вспомогательной школы.

Специфика данной работы состоит в том, что учитель вынужден ориентироваться на весьма скудный недифференцированный запас представлений у учащихся вспомогательной школы, расширять и уточнять его при выполнении практических упражнений, создавать условия для повторяемости операций на сравнение, установления сходства и различия. Кроме того, учитывая разнообразие индивидуальных отклонений в психическом и физическом развитии учащихся, учитель вынужден осуществлять индивидуальный подход к каждому ученику относительно подбора заданий по степени сложности, объёму, темпу выполнения, частоты повторяемости, а также к выбору методов обучения навыку. Успешность формирования навыка самообслуживания, как уже отмечалось, будет тем эффективнее, чем более целенаправленным в этом отношении будет обучение.

На основе анализа количественных и качественных данных определена эффективность системы коррекционно-развивающего обучения, направленного на преодоление проблем, связанных с подготовкой учащихся к самостоятельной жизнедеятельности и интеграции их в общество.

В результате проведённого констатирующего и формирующего эксперимента в исследовании разработаны показатели, критерии, уровни и психологические механизмы формирования навыков самообслуживания, в частности основных интеллектуальных компонентов: планирование, самоконтроль, оценка полученных результатов. Доказано, что под влиянием специально организованного обучения учащиеся вспомогательной школы осознавали практическую значимость исследуемого навыка, действовали планомерно, целенаправленно, мобилизировали волевые усилия и мотивацию на достижения положительного результата. Они проявляли большую заинтересованность и критическое отношение к результатам своей работы, а также достаточный уровень развития умений планировать деятельность, применять усвоенные знания и умения на практике.

Ключевые слова: умения и навыки самообслуживающей деятельности, специальная организация обучения, психолого-педагогические средства, интеллектуальные компоненты деятельности.

Mamicheva О.V. Psychological features of formation of skills of self-service at learning younger classes of auxiliary school. - Manuscript

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of psychological sciences on a speciality 19.00.08 - special psychology. - Institute of defectology of academy of pedagogical sciences of Ukraine. - Kiev, 2000

The dissertation is devoted to study of psychological features of formation at mentally retarded pupils skills of self-service.

It is found out the psychological contents of skills of self-service, the mechanisms them formation and parameters of its moulding are determined; the features of formation of skills of self-service at the younger mentally retarded pupils are revealed; the special system of correctional and developing work directed on formation at the schoolboys of auxiliary school of skills of self-service is developed and also the theoretical preconditions of their formation are opened.

Key words: system of correctional and educational work, children with the limited intellectual opportunities, skills of self-service, planning of activity, self-checking, estimation of quality of actions of self-service, levels of skills of self-service.