Науково-дослідний економічний інститут

Міністерства економіки України

УДК 658.314.7

МАКОВЕЄВ Петро Степанович

МОТИВАЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ

ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

Спеціальність 08.07.01 - Економіка промисловості

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному економічному інституті (НДЕІ) Міністерства економіки України (м. Київ) та Одеському державному політехнічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий

консультант: | доктор економічних наук, професор,

Пашута Микола Тимофійович,

Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, завідувач відділом економічних проблем машинобудування

Офіційні опоненти: | Чумаченко Микола Григорович, доктор економічних наук, професор, академік НАН України, радник Президії НАН України

Бондар Інтерна Касянівна, доктор економічних наук, професор, Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, завідувачка відділу проблем праці та політики доходів населення

Орлов Олівер Олексійович, доктор економічних наук, професор, Технологічний університет Поділля Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедрою економіки та менеджменту (м. Хмельницький)

Провідна установа: | Інститут економіки НАН України,

відділ промислового потенціалу (м. Київ)

Захист відбудеться 7 грудня 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.801.01 Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України за адресою: 01601, м. Київ - 103, бульвар Дружби народів, 28, 5 поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці НДЕІ Мінекономіки України. (01601, м. Київ – 103, бульвар Дружби народів, 28, перший поверх).

Автореферат розіслано 2 листопада 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук |

Базилюк А.В.

Загальна характеристика роботи

Сучасний стан ринкової економіки України характеризується принциповими змінами у відносинах власності, появою ринку праці, перетворенням робочої сили в товар, виникненням альтернативної власності тощо, механізмами, що забезпечують подальше підвищення її ефективності. Змінюються організаційно-економічні правові форми суб'єктів ринкових форм господарювання, мотиви, ціннісні орієнтації їхньої діяльності. Сьогодні виникає гостра необхідність об'єктивного зміщення внутрішніх мотиваційних чинників на зовнішні, які були б відправною точкою для вирішення фундаментальної проблеми забезпечення як особистої мети працівника, так і розвитку промислового виробництва на стратегічній основі, здатній забезпечити підвищення конкурентноздатності, експортоспроможності та стійкого положення на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Актуальність теми. Економіка України знаходиться на шляху формування нової моделі господарювання, що повинно сприяти входженню країни у світову економічну співдружність. Цей процес проходить неоднозначно. Досить вказати на те, що за останні роки в промисловості виникли нові зовнішні мотиваційні чинники, зокрема, власність на засоби виробництва, які в свою чергу призвели до інституціональних змін, власність на виготовлену продукцію, задоволення зростаючих потреб, акціонерний капітал, мале підприємництво, мікрокредитування, конкуренція, прибутковість, виплати по дивідендам, престиж і ін. Поряд з цим втратили свою значимість цілий ряд мотиваційних факторів: премії, змагання, моральне заохочення тощо. Дієвість цих та інших мотиваційних чинників поки що незначна, що пояснюється недостатністю теоретичних, методологічних і практичних розробок у цьому напрямку. Особливо гостро постає проблема пошуку практичних механізмів в умовах трансформації відносин власності, пов'язаних з перебудовою та вирішенням проблеми стабілізації економічного і фінансового стану промисловості. Все це обумовлює актуальність вибраного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У основу дисертаційної роботи покладено результати досліджень, проведених автором у рамках виконуваних НДР НДЕІ Мінекономіки України та в Одеському державному політехнічному університеті Міністерства освіти і науки України, основними з яких є:

v

v

v

v

v

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка мотиваційного механізму, спрямованого на гармонізацію та активізацію чинників ринкової економіки, які докорінно змінюють відносини в процесі виробництва і формують прояви ринкової поведінки суб’єктів економіки, що забезпечує розв’язання проблеми структурної перебудови і підвищення ефективності промислового потенціалу.

Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішені такі завдання:

-

-

-

-

-

Наукова новизна отриманих результатів. Найбільш суттєвими науковими результатами дисертаційної роботи є такі положення:

В теорії економічної науки:

-

-

·

·

·

-

-

-

В методичному забезпеченні:

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів:

-

-

- удосконалена система показників розвитку підвищення організаційного, технологічного, соціального та екологічного рівня, до складу яких включені характеристики техніко-технологічної забезпеченості, механізації та автоматизації виробництва, кваліфікації працівників тощо, застосування яких розширить можливості аналітично-пошукової роботи у визначенні резервів промислового виробництва і засобів їх подальшого використання;

Наведені розробки знайшли застосування на Державному гірничо-хімічному підприємстві “Полімінерал” (м. Стебник), ВАТ “Поліграфмаш” (м. Одеса), ВАТ “Техоснастка” (м. Одеса), ВАТ “Продмаш” (м. Одеса), ВАТ “Медико-інструментальний завод” (м. Белгород-Дністровський), Центрі НОТ “Темп” (м. Херсон), ВАТ “СКБ спеціальних верстатів” (м. Одеса), що підтверджується актами, відзивами і рецензіями.

Результати дисертаційного дослідження знайшли практичне застосування при підготовці лекцій “Економіка промисловості”, “Організація планування і управління промислового виробництва” і ін., склали основу навчального посібника “Формування системи мотивації праці в умовах розвитку ринкових відносин” (Одеса, 1999 р.), який рекомендовано Міносвіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що йому належать основні результати дослідження викладені в дисертації.

В роботах написаних в співавторстві особисто автору належать: визначення впливу соціально-психологічного клімату в діловому спілкуванні; обгрунтування мотиваційної стратегії підвищення ефективності промислового виробництва; визначення напрямків стимулювання технічних і творчих рішень; аналіз системи оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності; визначення методичних підходів до оцінки продуктивності праці робітників підприємств хімічної промисловості; обгрунтування концепції мотиваційної санації промислового виробництва; розробка системи стимулювання промислового виробництва; розробка факторної моделі прогнозу продуктивності праці; методика оцінки організаційно-технічного рівня підприємств машинобудівної промисловості.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на 25 міжнародних, всесоюзних, республіканських, міжрегіональних наукових і науково-практичних конференціях і семінарах, в тому числі на Всесоюзній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми підвищення продуктивності праці в промисловості” (м. Донецьк, 1985); Республіканській науково-практичній конференції “Вдосконалення теорії і практики економічного аналізу в промисловості” (м. Донецьк, 1985); Міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми розвитку промислового виробництва” (м. Одеса, 1995); Міжнародній науково-практичній конференції “Управління трудовими ресурсами: проблеми і перспективи розвитку” (м. Хмельницький, 1997); Другій міжнародній науково-практичній конференції “Менеджмент: теорія, практика, шляхи розвитку” (м. Санкт-Петербург 1999) і ін.

Публікації. За результатами досліджень по темі дисертаційної роботи опубліковано 47 робіт загальним обсягом 88,2 д.а., з них 18 праць написано без співавторів, в тому числі 3 монографії, 15 статей в провідних фахових виданнях обсягом 64,8 д.а.

Структура й обсяг дисертації. Роботу викладено на 333 стор. комп'ютерного тексту, містить 31 табл., 44 мал. Складається з вступу, п'ятьох розділів, висновків, чотирьох додатків, списку використаних джерел, що нараховує 211 назв.

Основний зміст дисертаційного дослідження

У дисертаційному дослідженні розглядаються теоретичні, методологічні та практичні проблеми формування мотиваційних механізмів управління розвитком промислового виробництва і на цій основі підвищення його конкурентоспроможності і соціально-економічної ефективності.

У першому розділі “Теоретичні основи формування мотиваційного механізму перехідної економіки” викладено теоретичні і методологічні обгрунтування мотиваційних механізмів управління розвитком промислового виробництва. Автор виходить із тих положень, що в період трансформації економічної системи суспільства важливою проблемою залишається підвищення його ефективності, подальший розвиток на основі інноваційної стратегії, раціональному використанні ресурсів та ринкових чинників, що спонукають виробника до забезпечення постійно зростаючих потреб споживача.

Мотивацію автор розглядає як важливу функцію управління, роль якої в умовах перехідної економіки зростає. І завдання полягає в тому, щоб уміло використати фактори виробничого і соціального середовища.

Реформування економіки пред'являє високі вимоги до розвитку промислового виробництва. Це пов'язано, перш за все, зі зміною форм власності, більш глибоким поділом і кооперацією, зміною в самій структурі виробництва, необхідністю застосування сучасної технології, підвищенням вимог до нормування праці, створенням нових підприємницьких структур. Сьогодні не всі ланки нашої економіки забезпечені в достатній мірі кваліфікованим персоналом, здатним працювати по-новому: відсутність розвиненої системи підвищення кваліфікації, профвідбору, профадаптації значно стримують розвиток ринкових процесів у промисловому виробництві.

Обгрунтовано, що на даному етапі розвитку промислового виробництва необхідно формування мотиваційного механізму, який не тільки задіяв би наявний потенціал, але й адекватно відбивав би зміни, що відбуваються як у виробничій, так і в соціальній сфері. Досить вказати на те, що появилися такі мотиваційні чинники як власність на засоби виробництва та виготовлену продукцію, акціонерний капітал, мале підприємництво, мікрокредитування, конкуренція, прибутковість, виплати по дивідендам, престиж тощо. Для їх практичної реалізації необхідно знайти такі організаційні, економічні, соціально-психологічні умови, які дозволили б ефективно управляти цими процесами (мал. 1).

Теоретичною основою формування мотиваційних механізмів є взаємодія інтересів, стимулів і потреб індивіда, колективу та суспільства.

Актуалізація мотиву створює певну тенденцію дії, спрямовану на реалізацію конкретного мотиваційного чинника до навколишньої дійсності. У функціональному плані це перетворення виробничої або побутової ситуації в бажану або необхідну. Тому рух від потреби до мотиву і мотиву до дії являється визначальним процесом, що може бути покладений в основу функціонування мотиваційного механізму управління.

Мотиваційний механізм – це механізм управління ринкової економіки. Його необхідність продиктована самою сутністю ринкових процесів, що мають місце в промисловості й у суспільстві взагалі. Різні інтереси породжують різні мотиви. Їх взаємодія й узгодженість здійснюється за допомогою мотиваційного механізму управління.

Мотиваційний механізм управління являє собою сукупність спонукальних мотивів, що формуються для досягнення поставленої мети розвитку промислового виробництва.

Методологічною основою формування даного механізму в умовах подолання кризових явищ у національній економіці є системний і ситуаційний підходи з урахуванням особливостей функціонування ринку праці, економічних, організаційних, соціальних і інших факторів, що впливають на рівень ефективності промислового виробництва.

Слід відмітити, що при формуванні мотиваційних механізмів управління сучасною промисловістю необхідно враховувати, з одного боку, таку ситуацію, коли старі традиційні форми мотивації, до яких “привчені” цілі покоління, в умовах України втратили значимість, а нові ще не діють. Для економічної системи, що функціонує на основі ринкових відносин, аксіомою є положення про те, що вихідним і результативним моментом усього суспільного виробництва є капітал.

Мал. 1. Фактори і наслідки мотиваційного впливу на розвиток

промислового виробництва

Він, з одного боку, має спроможність забезпечити єдність виробництва, обміну і споживання, чим і обумовлює життєздатність ринкової системи, а з іншого - визначає відносини власності і, отже, механізми управління виробництвом. Якщо вони не погоджені, то в працівників підприємства або фірми незалежно від виду власності (приватної, колективної або державної) деструктуризується система мотиваційних факторів, що негативно позначається на результатах промислового виробництва.

В дисертації обгрунтовано, що складові системи управління промислового виробництва орієнтовані як на зовнішню, так і на внутрішню сфери. Це означає, що результат реалізації управлінських рішень обумовлений впливом цих сфер з одного боку, а з іншого - впливом рішень на процеси, що протікають у цих сферах. Загальним для всіх систем управління, повинно бути формування спонукальних мотивів, прийняття тих або інших рішень.

Виходячи з комплексного, системного уявлення, формування мотиваційного механізму полягає в класифікації мотивів на основі узгодження інтересів всіх учасників процесу промислового виробництва. Для окремо взятого працівника - це збільшення заробітної плати, професійний ріст, соціальний захист і т.д. Наявність різних мотивацій дозволяє структурно розглядати окремі чинники як складові частини загального мотиваційного механізму управління.

В другому розділі “Передумови формування мотиваційного механізму управління розвитком промислового виробництва” визначені основні мотиваційні фактори. З цією метою проведено ретроспективний аналіз стану розвитку промислового виробництва, досліджено взаємозв'язок заробітної плати і нормування праці в системі мотиваційного механізму, визначена роль і місце умов виробництва в забезпеченні працездатності промислово-виробничого персоналу.

Нині розвиток промислового виробництва характеризується своєю суперечливістю, складністю і неоднозначністю, які пов’язані із нестабільністю як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Нестабільність визначається насамперед трансформацією форм власності, поглибленням процесів розвитку нових організаційних форм промислового виробництва, утворенням нових структур як то малого і середнього бізнесу, інтеграції промисловості України в світове співтовариство, відмиранням старих господарських структур, що впливає як на характер організації промислового виробництва, так і на його ефективність.

У період переходу до ринку в центрі уваги виявилися економічні, організаційні, політичні й інші проблеми економіки. Питання мотивації відійшли на другий план, що негативно позначилося на зниженні рівня мотиваційності праці, ефективності промислового виробництва. Про це свідчать результати аналізу основних показників, що характеризують сучасний стан промисловості. Так, збільшення обсягів промислового виробництва ще не досягло стійкого росту (мал. 2), хоча проглядається його стабілізація, а в 1999 р. уперше за багато років обсяг промислового виробництва зріс у порівнянні з 1998 р. на 4,3 %. По базових галузях промисловості темпи обсягів виробництва і структура ще далекі від бажаних результатів.

Водночас при видимих ознаках стабілізації в економіці не можна не звернути уваги на негативні явища, на фоні яких розвивалося промислове виробництво. Це насамперед фінансова, платіжна, банківська і інвестиційна кризи.

Мал. 2. Динаміка обсягів (в % до 1990 р.) виробництва продукції

промисловості України

Вони негативно позначилися на функціонуванні окремих галузей економіки, прибутку і рентабельності. Якщо в 1995 р. в промисловості України частка збиткових підприємств (без малих підприємств) складала 12 %, у 1998 р. вона збільшилася до 54 %, а в 1999 р. вона склала – 60 %.

Кризові процеси поставили на порядок денний цілий ряд проблем, зв'язаних із розвитком промислового виробництва. І насамперед це проблема організаційно-структурного перетворення виробництва, підвищення його конкурентноздатності, зменшення матеріалоємності й енергоємності виробленої продукції, розширення ринку збуту й ін.

Відсутність ефективних мотиваційних механізмів стримує зростання промислового виробництва, його ефективність, збільшує обсяг бартерних операцій, негативно позначається на динаміці реалізації продукції, приводить до затоварення.

Мотиваційний вплив в умовах розвитку ринкових відносин, як вірно вважає дисертант, повинен базуватися на глибоких змінах у системі інтересів і стимулів. Саме останні є тими детермінантами, використання яких дозволить ефективно управляти мотиваційними процесами і на цій основі формувати умови для підвищення рівня виробництва.

Ринкова модель управління передбачає, що заробітна плата – це ціна робочої сили на ринку праці. І в цьому зв'язку вона може служити індикатором, що дозволяє вчасно приймати адекватні міри мотиваційного впливу по управлінню і регулюванню промисловим виробництвом.

Сьогодні рівень заробітної плати є стримуючим чинником розвитку промислового виробництва. Більша частина працівників промисловості одержує заробітну плату на місяць від 105 до 195 грн. При цьому темпи росту цін на товари і послуги в 14,2 рази вище темпів росту заробітної плати.

Таким чином, до заробітної плати як до найважливішої економічної категорії, її стимулюючої функції в умовах сучасного промислового виробництва, повинна бути прикута найпильніша увага як безпосередньо роботодавців, так і з боку держави, тому що заробітна плата прямо або побічно впливає на формування виробничого, технічного і кадрового потенціалів виробництва.

У сучасних умовах організація оплати праці як ніколи повинна забезпечити прямий зв'язок між мірою праці працівника і мірою одержуваної грошової винагороди. Це ті мотиваційні умови, що дозволять працювати з урахуванням його потреб у виборі професії, сфери діяльності, характеру й змісту праці, рівня його оплати.

В дисертації науково обгрунтовано, що частина названих проблем успішно може бути вирішена за умови сприяння держави виконанню заробітною платою своєї стимулюючої функції. Проблема полягає в тому, що, з одного боку, необхідно забезпечити роботодавцю трудову віддачу працівника, а з іншого боку – створити визначений мотивований тип його поведінки. На рівні промислового підприємства взаємовідносини роботодавця з працівниками будуються на основі норм праці. Тому необхідно усвідомлення управлінським персоналом будь-якого рівня об'єктивної необхідності нормування праці і його визначальної ролі в розвитку промислового виробництва.

У дисертації обгрунтований взаємозв'язок між заробітною платою і нормами різної напруженості. Він характеризується співвідношенням:

де 3 – сума відрядної заробітної плати; а – питома вага технічно обгрунтованих норм (проектований); Т – тарифна ставка робітника-відрядника; Срозр. – відрядна заробітна плата робітника, розрахована по технічно обгрунтованих нормах; П – премія; – середній проектований рівень виконання норм, %.

Запропонована залежність дозволяє не тільки оцінити реальні умови виробництва, але і націлює колективи промислових підприємств на підвищення організаційно-технічного рівня виробництва. Так, наприклад, у загальній чисельності робочих машинобудівних підприємств частка погодинників складає лише 47,9 %.

Сучасне промислове виробництво варто розглядати як соціотехнічну систему, основною властивістю якої є працездатність персоналу. Вона являє собою складну категорію. На її рівень впливають як параметри виробничого процесу, його організація, так і стан. Це створення сприятливих умов виробництва, удосконалення існуючих виробничих процесів із більш низьким рівнем тяжкої праці при одночасному підвищенні їх змісту і розмаїття прийомів і методів виконання окремих операцій. Крім цього, поліпшення відносин у колективі, відносини партнерства охоплюють область тих інтересів, що формують культуру виробництва і відповідне до нього відношення.

Як показує аналіз стану сучасного промислового виробництва, працівник змушений сприймати, переробляти і передавати великий обсяг інформації і, як правило, в умовах дефіциту часу. В одному випадку це веде до перевантаження нею. В інших ситуаціях працівник страждає від так званого інформаційного голоду. І в першому і в другому випадках відбувається зниження працездатності.

Завдання збереження здоров'я і підтримки високої працездатності людини - необхідні умови для розширення промислового виробництва. Комплексне вирішення даної проблеми може бути досягнуте на основі удосконалення організації робочого місця, первинної ланки в системі промислового виробництва. Оцінку його стану рекомендується робити шляхом нормативного і дескриптивного методу, що дозволяє реально визначити не тільки організаційно-технічний рівень виробництва, але і розробити конкретні заходи щодо його подальшого розвитку з урахуванням мотиваційних чинників.

Аналіз матеріального заохочення в ринкових умовах показав, що суб’єкти господарювання самостійно формують фонд оплати праці. З однієї сторони – це перевага, оскільки суб’єкти незалежні, на них не тисне командно-адміністративна система щодо величини та рівня заробітної плати, а з іншої недооцінюються вищевикладені мотиваційні чинники, які являються вічними і діють в різних суспільних формаціях світу. Адже без цього неможливо на науковій основі підійти до формування мотиваційного механізму управління розвитком промислового виробництва.

У третьому розділі “Мотиваційний механізм управління в умовах трансформації форм власності” досліджуються різні мотиваційні чинники від трансформації форм власності до формування корпоративних інтересів. Цей процес йде повільно і суперечливо. Розвиток підприємницької діяльності, малого бізнесу, мікрокредитування й інших ринкових інститутів стримує недосконалість законодавчої і податкової системи. Слабка державна підтримка цих дуже важливих для поступального розвитку промислового виробництва інститутів, дефіцит інвестиційних ресурсів і недостатнє стимулювання інноваційної діяльності не забезпечили формування ефективного власника – основної рушійної сили на шляху подолання кризових явищ і побудови соціально-орієнтованої економіки України.

Досягнення найбільшого ефекту промислового виробництва пов’язане з формами власності на засоби виробництва, що обумовлюють адекватну систему мотивації до ефективної праці. Такою системою є приватна власність на засоби виробництва: індивідуальна, корпоративна, асоційована, власність на вироблену продукцію тощо. Мова йде про таку систему відносин, при якій існує не ілюзорний, а цілком реальний, нерозривний зв'язок працівника з матеріальними умовами виробництва. Зміна форми власності докорінно змінює мотивацію учасників виробництва, неминуче сприяє його економічному і соціальному підйому, подоланню кризових явищ в економіці в цілому.

Історичний досвід показує, що саме капітал обумовлює небачену досі мотивацію до високоефективної праці. Власне капітал є мотиваційним чинником, що виконує в умовах ринку найважливішу функцію по забезпеченню ефективності виробництва. Саме капітал забезпечує єдність, взаємозв'язок, взаємообумовленість складових частин схеми “виробництво – обмін – споживання” і на цій основі дає можливість продуктивно функціонувати ринковій системі. Само по собі виробництво не узгоджене і не пов’язане з обміном неминуче призведе до соціалістичного плану як самодостатнього ідеалу.

Мотивація, на думку автора, у сучасних умовах промислового виробництва пов'язана з альтернативною формою власності. Трансформаційні процеси, що мають місце в нашій економіці, характеризуються значними змінами як при формуванні капіталу, так і його розподілі. Приватизація відіграє значну роль у цьому процесі. Про це свідчать зростання загальної кількості підприємств із колективною формою власності і збільшення обсягу виробленої ними продукції в порівнянні з іншими формами. Так, в 1999 р. із загальної кількості промислових підприємств (9940) до колективної форми власності належало 8196 одиниць, або 82,5 %, якими випущено 69,2 % промислової продукції.

На основі виконаного дисертаційного дослідження зроблені висновки, щодо розвитку промислового виробництва в умовах трансформації форм власності основним мотиваційним чинником є його орієнтація на соціальні процеси.

Необхідно мати на увазі, що мотивація може бути не тільки позитивна, але і негативна. Розвиток промислового виробництва на інноваційній основі, насамперед, впливає на внутрішні мотиви – задоволеність результатами своєї праці і виробництва. Творчість підсилює змістовну сторону праці, в результаті чого мотиваційний вектор буде спрямований у позитивному напрямку.

Аналіз роботи корпоративних структур показав, що сьогодні з метою подальшого розвитку промислового виробництва і підвищення його ефективності багато організацій потребують істотного розширення кола потенційних інвесторів, у першу чергу інвесторів великого капіталу, для залучення яких необхідно опанувати прийнятими у усьому світі процедурами корпоративного управління. Єдиної моделі ефективного корпоративного управління не існує. У кожному конкретному випадку вона розробляється виходячи з особливостей правового й економічного середовища, у якій діє акціонерне товариство. Водночас є ряд загальних базових елементів, що забезпечують належне управління бізнесом. В Україні вони можуть застосовуватися в рамках цивільного законодавства з урахуванням типу акціонерного товариства (ВАТ або ЗАТ). Ці елементи рівною мірою задіяні в комерційних організаціях інших організаційно-правових формах (ТОВ, товариство).

У четвертому розділі “Оцінка мотиваційних впливів на продуктивність праці” обгрунтовуються методологічні і методичні підходи до оцінки ефективності мотиваційного механізму управління розвитком промислового виробництва.

В розділі дисертації підкреслено, що мотивація є складним процесом впливу на різноманітні за своїм характером і змістом спонукальні мотиви працівника, з метою задоволення його потреб. Складність її полягає в тому, що неможливо через якийсь один показник визначити ефективність механізму мотиваційного впливу для досягнення визначеної мети.

Оцінка внутрішніх і зовнішніх мотивів працівника, вимагає аналізу різних виробничих ситуацій з метою одержання якісної інформації, необхідної для прийняття рішення. В роботі обгрунтовано застосування для цієї мети теорії нечітких множин. Суть даного підходу полягає в тому, що вплив людського фактору на продуктивність праці, виходячи з цієї теорії, базується на елементах деяких класів об'єктів, для яких перехід від “належності до класу” та “не належності” не стрибкоподібний, а безупинний. Саме ця характеристика дозволяє швидко оцінювати інформацію, вибираючи тільки ту, яка має відношення до аналізуємої проблеми.

Ефективність функціонування мотиваційного механізму визначається досягненням поставленої мети розвитку промислового виробництва і насамперед забезпечення його прибутковості і конкурентоспроможності. Визачивши фактори, від стану яких залежать результати виробництва, можна досягти активізації діяльності і тим самим поліпшити показники виробництва.

Працівники промислового виробництво в цілому, як і кожного з його підрозділів зацікавлені в тому, щоб після виконання окремих етапів робіт середня заробітна плата зросла якнайбільше. Однак в умовах ринкової економіки її рівень буде визначатися конкретними, досягнутими результатами по подальшому розвитку виробництва і підвищенню його ефективності. У переважній більшості випадків приріст середньої заробітної плати можливий лише за умови реального підвищення продуктивності праці або відповідного зниження чисельності персоналу.

Автором запропонована формула для визначення зв'язку між приростом середньої заробітної плати і відносного зниження чисельності персоналу. Вона має вигляд:

Зср. r = З ср. r (1+b), або З ср. = З ср.. (1+a). (2)

Наведені залежності дозволяють одержати відносне зменшення чисельності персоналу

де r – чисельність персоналу, чол.; Зср. – середня заробітна плата, грн; а – приріст річної заробітної плати в частках одиниці; b – приріст річного фонду заробітної плати в частках одиниці.

Величини “r” і “Зср. ” у діючих умовах оплати праці відмічені одним штрихом, а після досягнення мети або певного її етапу – двома штрихами.

Наведене співвідношення показує не тільки, що нерівність a > b можлива лише за умови r < r, тобто при обов'язковому зменшенні чисельності персоналу, але і встановлює певну кількісну залежність між відповідними величинами і з цієї причини являє собою оцінку ефективності мотиваційного механізму.

При фіксованих значеннях “b” і “r” величина “r” зменшується з ростом “a” по закону, близькому до лінійного (хоча з ростом “a” збільшується не тільки чисельник, але і знаменник правої частини розглянутого співвідношення).

На мал. 3 наведено сімейство універсальних кривих для різних фіксованих значень “b”. Вони наочно показують ефективність заходів галузевого характеру при тому чи іншому прирості річного фонду заробітної плати “b” для досягнення поставленої мети розвитку промислового виробництва.

Мотиваційний механізм управління розвитком виробництва дозволяє погодити інтереси колективу, окремих працівників і суб'єктів господарювання в питаннях взаємозв'язку і взаємозалежності оплати праці.

У п'ятому розділі “Формування мотиваційних умов управління розвитком промислового виробництва” на основі дисертаційного дослідження визначені основні мотиваційні умови по забезпеченню розвитку промислового виробництва в період формування ефективної соціально-орієнтованої економіки України. Показано, що реформування відносин власності формує такі мотиваційні рушійні сили, що забезпечують подальший розвиток ринкових відносин, сприяють активізації діяльності. Для цього необхідно розвивати галузі, що забезпечують швидкий обіг капіталу, енергопостачання і зниження енерго- і матеріалоємності виробництв; освоєння нових прогресивних конкурентноздатних видів продукції; підвищення ефективності діючих виробництв і підвищення соціальної орієнтації виробництв. Мотиваційні умови повинні сприяти відновленню матеріально-технічної бази промислових виробництв за рахунок форсованого введення в дію основного капіталу з тим, щоб з'явилися реальні можливості мотивування працівників шляхом одержання дивідендів. Як відомо, близько 60 % основних виробничих фондів фізично і морально застаріли. Отже, інвестиційний клімат ще не дозволяє істотно обновляти виробництво, підвищувати його ефективність. Фондовий ринок поки що не забезпечує формування діючих власників, хоча трансформація форм власності дозволяє акціонерним товариствам здійснювати фінансування інноваційного і організаційного розвитку виробництва. В цьому відношенні повинен ефективно функціонувати механізм державної підтримки.

Мал. 3. Залежність відносного вивільнення персоналу від приросту

заробітної плати

Його значення і роль для сучасних умов промислового виробництва визначаються необхідністю значних інвестицій, радикальними перетвореннями на якісно новій основі і значній тривалості окупності вкладених засобів у розвиток.

Для стимулювання внутрішнього інвестора необхідно створити більш “м'які” умови оподатковування прибутку від цінних паперів аж до повного звільнення від оподатковування.

На думку автора, в міру поглиблення ринкових відносин зміна форми власності на засоби виробництва, розвиток колективних начал і самостійності в прийнятті рішень стає життєвою необхідністю. Роль колективів зростає, змінюється їх внутрішня соціально-економічна структура. Вивчення процесів, пов'язаних із їх розвитком, дозволяє глибше досліджувати ті явища, що властиві ринковим відносинам.

Як свідчить аналіз, розвиток промислового виробництва, його конкурентноздатність визначаються не тільки якістю виробленої продукції на базі новітніх технологій, прогресивних форм організації виробничої діяльності, але і якісними характеристиками персоналу. І в цьому відношенні, на думку автора, професійний відбір відіграє важливу роль у формуванні мотиваційних умов управління розвитком промислового виробництва.

Основна мета професійного відбору – попередити невдалий вибір людиною робочого місця і даремної втрати нею часу на спробу “освоїти” професію, для якої в неї немає необхідних даних. Тому вишукування можливих шляхів удосконалення професійного відбору є важливою задачею в системі управління мотивацією не тільки в рамках окремо узятого промислового підприємства, але і галузі в цілому. Причому ця задача створює реальні передумови для успішного формування автоматизованої системи галузевого професійного відбору (АСГПВ).

У роботі обгрунтовані основні етапи створення АСГПВ, що можуть бути використані в різних галузях промисловості.

Стимулювання економічного розвитку промислового виробництва неможливо без удосконалення системи оподатковування взагалі і системи фонду заробітної плати, зокрема.

У роботі обгрунтована доцільність, що суми до 500 грн. оподатковуються по ставці значно меншій, ніж у даний час, але, починаючи з прибутку в 1300 грн., реальна ставка запропонованого податку перевершує існуючу в 1,6 разу. У такому підході до оподатковування прибутків фізичних осіб знаходить відображення регулююча функція оподатковування. Це дозволить реально збільшити прибутки за рахунок зменшення частки коштів що перерозподіляються через держбюджет, підвищить стимулюючу функцію заробітної плати, а працю в промисловому виробництві зробить більш мотивованою.

В умовах ринкової економіки реалізація організаційного, технологічного, екологічного та ін. напрямків розвитку промислового виробництва передбачає використання наступних механізмів:

ь

ь

ь

Мал 4. Система управління мотиваційністю

Таким чином, мотиваційний механізм управління розвитком промислового виробництва являє собою систему, в якій переплітаються різні мотиви: власність на засоби виробництва, мале підприємництво, конкуренція, акціонерний капітал, розвиток виробництва, організаційний розвиток тощо. Коло інтересів учасників виробництва також відрізняється за своїм характером. Однак об'єднуючим моментом є спрямованість потоку мотивів на конкретну виробничу й інші види діяльності.

Управління потоком мотивів, їх генерування можливе за допомогою рекомендованої системи управління мотиваційністю (див. мал. 4).

Запропонована система забезпечує організаційно-економічну і соціальну концепцію управління розвитком промислового виробництва, побудовану на пріоритетах мотивації ділової поведінки, тобто на створенні умов зацікавленості в результаті з орієнтацією на його досягнення.

ВИСНОВКИ

Проведені автором дослідження в рамках дисертаційної роботи дають можливість зробити висновки та внести рекомендації основними з яких є:

1. В дисертаційній роботі обгрунтовано необхідність теоретичних і методологічних досліджень мотиваційних механізмів управління розвитком промисловим виробництвом. Автор виходить із того, що в період трансформації економічної системи важливою проблемою залишається підвищення його ефективності, подальший розвиток на основі інноваційної стратегії, раціональному використанні ресурсів та ринкових чинників, що спонукає виробника до забезпечення постійно зростаючих потреб споживача.

2. Реформування економіки пред'являє високі вимоги до розвитку промислового виробництва. Це пов'язано, перш за все зі зміною форм власності на засоби виробництва, глибоким поділом і кооперацією праці, зміною структури виробництва, необхідністю розширеного застосування сучасних технологій, створенням нових підприємницьких структур.

3. Нині розвиток промислового виробництва характеризується своєю суперечливістю, складністю і неоднозначністю, які пов’язані із нестабільністю як зовнішнього так і внутрішнього середовища.

Кризові процеси поставили на порядок денний цілий ряд проблем. І насамперед це – організаційно-структурне перетворення виробництва, підвищення його конкурентноздатності, зменшення матеріалоємності й енергоємності виробленої продукції, розширення ринку збуту й ін.

4. Розвиток промислового виробництва на основі ринкових механізмів є закономірним процесом. Він обумовлений об’єктивним характером економічних законів. Мотиваційна складова в цьому процесі грає домінуючу роль. Вона забезпечує взаємодію і формування балансу інтересів виробника і споживача, має визначальне значення на всіх рівнях промисловості усіх форм господарювання.

5. Отже, на даному етапі розвитку промислового виробництва необхідно формування мотиваційних механізмів, які не тільки задіяли б наявний потенціал, але й адекватно відбивали б зміни, що відбуваються як у виробничій, так і в соціальній сфері. Досить вказати на те, що появилися такі мотиваційні чинники як власність на засоби виробництва та виготовлену продукцію, акціонерний капітал, мале підприємництво, мікрокредитування, конкуренція, прибутковість, виплати по дивідендам, престиж тощо. Не дивлячись на це, питання мотивації відійшли на другий план.

6. Мотиваційний механізм – це механізм управління ринкової економіки. Його необхідність продиктована самою сутністю ринкових процесів, що мають місце в промисловості й у суспільстві взагалі. Різні інтереси породжують різні мотиви. Їх взаємодія й узгодженість здійснюється з допомогою взаємодії інтересів, стимулів, потреб індивіда, колективу та держави.

7. Мотиваційний механізм управління розвитком промислового виробництва являє собою систему, в якій переплітаються різні мотиви: праця, виробництво, господарювання, підприємництво, організаційний розвиток тощо. Інтереси учасників розвитку виробництва відрізняються за своїм характером. Однак об'єднуючим моментом є спрямованість потоку мотивів на конкретну виробничу, господарську й інші види діяльності.

8. Мотиваційний вплив в умовах розвитку ринкових відносин, повинен базуватися на глибоких змінах у системі інтересів і стимулів. Саме останні є тими детермінантами, використання яких дозволить ефективно управляти мотиваційними процесами і на цій основі формувати умови для підвищення рівня виробництва.

9. Методологічною основою формування мотиваційного механізму в умовах подолання кризових явищ у економіці держави є системний і ситуаційний підходи з урахуванням особливостей функціонування ринку праці, економічних, організаційних, соціальних і інших факторів, що впливають на рівень ефективності промислового виробництва.

10. Мотивація є складним процесом впливу на різноманітні за своїм характером і змістом спонукальні мотиви працівника, з метою задоволення його потреб. Складність її полягає в тому, що неможливо через якийсь один показник визначити ефективність механізму мотиваційного впливу досягнення визначеної мети.

11. Для економічної системи, що