ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ
ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ
МІТЛИЦЬКА ВІКТОРІЯ АНАТОЛІЇВНА
УДК 78.04 (477)
МУЗИЧНЕ ЖИТТЯ КАТЕРИНОСЛАВЩИНИ
СЕРЕДИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ
17.00.01 – теорія і історія культури
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата мистецтвознавства
Харків – 2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті мистецтвознавства, фольклористики
та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України.
Науковий керівник - доктор мистецтвознавства, професор,
провідний науковий співробітник
Муха Антон Іванович
Інститут мистецтвознавства,
фольклористики та етнології
ім. М.Т.Рильського НАН України
Офіційні опоненти - доктор мистецтвознавства, професор
Бабій Неоніла Леонідівна
Харківський державний інститут
мистецтв ім. І. Котляревського,
кафедра історії української культури
- кандидат мистецтвознавства, професор
Польський Ілля Самійлович
Харківська державна академія культури,
кафедра українського народного співу та
музичного фольклору
Провідна установа - Одеська державна консерваторія ім. А.В.Нежданової.
Захист відбудеться “15” вересня 2000 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.807.01 Харківської державної академії культури за адресою: м. Харків - 3, Бурсацький спуск, 4, актовий зал. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської державної академії культури за адресою: Бурсацький спуск, 4.
Автореферат розісланий “13” серпня 2000 р.
Вчений секретар В.М. Откидач
спеціалізованої вченої ради кандидат мистецтвознавства,
доцент
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ
Актуальність. Інтерес до музично-історичних питань відчутно зростає у нинішній період розбудови української державності, коли гостро і невідкладно постають питання становлення та розвитку духовності народу.
Процеси розвитку музичного життя великих історичних центрів України – Києва, Харкова, Львова, Одеси – за останнє 20-річчя перебували в полі зору вітчизняних музикознавців і одержали досить глибоке та детальне висвітлення. Проте дана проблематика стосовно периферійних регіонів та невеликих міст України розроблена менш повно. Між тим, вивчення музичної історії невеликих міст та регіонів, що їх оточують, є надзвичайно важливим та корисним: адже рівень їхнього художнього розвитку позначається на загальному рівні культури країни в цілому. Більш того, вони в певному розумінні є грунтом, на якому формувалась культура великих історичних центрів.
Це великою мірою стосується такого історичного регіону, як Катеринославщина середини ХIХ – початку ХХ століть. Названий регіон охоплював територію сучасних Дніпропетровської, частини Донецької, Луганської, Запорізької та Ростовської областей. Широка за територіальними масштабами, неоднорідна за національним складом Катеринославщина на чолі з губернським центром свого часу посідала значне місце в економічному, політичному та культурному житті південної частини Російської імперії.
І в наш час Дніпропетровщина з її обласним центром відіграє вагому роль у ствердженні економіки і культури незалежної Української держави.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження пов`язане з провідним тематичним спрямуванням наукової роботи відділу музикознавства ІМФЕ ім. М.Рильського НАН України, а саме з розробкою джерелознавчої бази українського музикознавства, зокрема з регіональними дослідженнями, які знайшли відображення в колективній темі "Українська музична енциклопедія" (у 3-х тт.), індивідуальних розробках співробітників відділу останніх років. Робота також перебуває в річищі досліджень культурної спадщини Катеринославщини науковцями Дніпропетровського обласного історичного музею ім. Д.Яворницького.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є висвітлення процесу становлення та розвитку музичного життя даного регіону протягом означеного періоду. Виходячи з цього, передбачається вирішення таких завдань: –
показати загальні тенденції формування музичної культури Катеринославщини середини ХIХ – початку ХХ ст.;–
виявити музичні взаємозв'язки української та інших національних культур;
–
розкрити особливості концертного та музично-театрального виконавства краю;–
висвітлити своєрідність становлення та розвитку музичної освіти регіону;–
визначити місце і роль загальноосвітніх, духовних, музичних навчальних закладів у системі музичної освіти краю
Предмет дослідження. Предметом розгляду є процес становлення та розвитку музичного життя Катеринославщини середини ХIХ – початку ХХ ст.
Наукова новизна. Деякі аспекти концертно-театрального та музично-освітнього життя окремих районів краю частково висвітлювались В.Бахарєвим та Д.Патричею, О.Вітовським, В.Даниловим, О.Журавльовою, Л.Сергєєвою, Л.Царегородцевою. Однак, узагальнюючої роботи, присвяченої вивченню названих питань, ще не існує. Запропоноване дисертаційне дослідження – перша спроба узагальнення та аналізу розвитку музичної культури Катеринославщини середини ХIХ – початку ХХ ст. Вперше виділяються основні етапи еволюції музичного життя регіону, простежується процес формування системи музичної освіти краю, висвітлюються музичні взаємозв'язки української та інших національних культур. Виявлено та частково уточнено багато нового фактичного матеріалу, що дає можливість визначити місце музичної культури Катеринославщини в загальноукраїнському історико-культурному процесі.
Практичне значення. Матеріали роботи можуть бути використані в курсах історії української музики, історії виконавського мистецтва і музичної педагогіки, музичного краєзнавства, а також становити інтерес як музично-історичне та довідково-інформаційне джерело.
Матеріал дослідження. Джерелами даної роботи послужили матеріали Центрального державного історичного архіву України, Дніпропетровського та Донецького обласних архівів, Дніпропетровського обласного історичного музею ім. Д.Яворницького, Центральної державної наукової бібліотеки АН України ім. В.Вернадського. Особлива увага при цьому приділялась таким важливим історичним джерелам, як періодична преса, літературно-художні журнали та музичні видання (російські – столичні і українські – київські, харківські та катеринославські). Здійснювалось також вивчення та зіставлення фактологічних даних і точок зору, наявних в історичних працях, близьких до аналізованої проблематики.
Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи обговорювались на кафедрі гри на оркестрових інструментах Мелітопольського державного педагогічного інституту, на відділі музикознавства Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського НАН України, повідомлялись на щорічних підсумкових науково-практичних конференціях МДПІ (1989–1999 рр.), доповідались на наукових конференціях та семінарах: Мелітополь, 1995; Одеса, 1999. Матеріали частково використовувались в лекціях з історії української музики на музично-педагогічному факультеті МДПІ, на курсах підвищення кваліфікації вчителів музики загальноосвітніх та музичних шкіл при Запорізькому інституті удосконалення підготовки вчителів.
Публікації. Основні положення дослідження викладені в шести публікаціях, чотири з них - у фахових виданнях.
Особистий внесок здобувача. Автором запропоновано концепцію розвитку музичного життя Катеринославщини середини ХІХ - початку ХХ ст.
Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та трьох додатків. Загальний обсяг роботи – 179 сторінок, текст викладено на 151 сторінках машинопису, список використаної літератури та джерел включає 218 назв.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання, висвітлено наукову новизну, практичне значення та структуру роботи. Коротко викладено історію регіону та зроблено огляд літератури за темою дослідження.
У першому розділі – "Музична освіта" – простежено становлення та розвиток системи музичної освіти краю відповідно тогочасному розподілові навчальних закладів на світські загальноосвітні, духовні та музично-професіональні. Процес формування освітянської системи краю, і музичної зокрема, бере свій початок з часу появи та дії на Запоріжжі січових, монастирської, церковно-парафіяльних шкіл, що діяли більш ніж при 60-ти церквах, збудованих козаками. Частина шкіл носила спеціально-музичну спрямованість ("школи вокальної музики й церковного співу").
Система музичної освіти Катеринославщини базувалась на традиціях народного, ансамблевого і церковного співу, що збереглися з часів Запорізької Січі, а також відповідала системі загальної освіти, яка сформувалась у Росії на початок ХІХ ст. Остання складалась із чотирьох взаємопов'язаних типів чи ступенів: 1) приходські училища; 2) повітові училища; 3) гімназії; 4) університети. Музична освіта становила частину загальної освіти. В усіх навчальних закладах музика і спів вивчались як обов'язкова або додаткова дисципліна.
Структура загальноосвітянської системи краю включала навчальні заклади перших трьох ступенів. В ній співіснували навчальні заклади як світського, так і духовного спрямування, а з кінця ХІХ ст. – і фахові музичні навчальні заклади.
Духовні навчальні заклади та церковні установи Катеринославщини включали церковно-приходські школи, школи грамотності, духовні училища та семінарію, єпархіальну школу псаломщиків.
Церковно-приходські школи та школи грамотності охоплювали майже половину дітей шкільного віку і надавали елементарну музичну підготовку. Тут вивчали спів з голосу і за нотами, музичну грамоту, багатоголосся. Учні брали безпосередню участь у церковній службі, а також організовувались у самостійні хори при школах. Такі хорові колективи нараховували від 8-ми до 20-ти учасників і функціонували в багатьох школах Катеринославського, Новомосковського, Павлоградського повітів.
Музична підготовка в духовних училищах відзначалась більшим обсягом і глибиною. Тут, окрім хорового співу, основ музичної грамоти, учні набували певних навичок гри на музичних інструментах (фортепіано, скрипка). Хори духовних училищ брали участь не тільки в релігійних заходах, а й у міських урочистостях та концертах. Щорічне збільшення бажаючих навчатися грі на музичних інструментах у духовних училищах свідчить про загальну установку на одержання повноцінної освіти, яка все більше набувала світського характеру. Навчальна програма місцевої духовної семінарії, що виросла з школи архієрейських півчих при Полтавському монастирі, відзначалась грунтовністю і серйозністю поставленої справи. Вона включала вивчення церковного співу, елементарної теорії музики, основ гармонії, історії православного церковного співу, методики навчання співу. Семінаристи опановували також гру на музичних інструментах. Мистецтво вокально-хорового співу в семінарії сягало дійсно професіонального рівня. Музична підготовка, отримана семінаристами, для багатьох з них була основою для продовження навчання в консерваторії. Так, серед знаних діячів музичної культури України – І.Паторжинський, вихованець місцевих духовного училища, семінарії, а також консерваторії. В цьому виявилась послідовність та взаємодоповнення всіх ланок музично-освітянської системи краю.
Світські загальноосвітні навчальні заклади краю репрезентовані початковими училищами міністерства народної освіти й інших нецерковних відомств, приватними пансіонами, середніми та вищими навчальними закладами.
Навчальними програмами початкових народних училищ передбачалось вивчення основ сольного та хорового співу. Учні загальноосвітніх середніх навчальних закладів освоювали музично-теоретичні дисципліни, здобували навички хорового світського та церковного співу, гри на музичних інструментах. Музичні дисципліни визнавались рівноцінними поряд з гуманітарними в системі загальної підготовки. Хорові та оркестрові колективи початкових і середніх навчальних закладів брали участь не тільки в учнівських вечорах, благодійних концертах, дитячих виставах, а й у міських заходах. Найздібніші учні ставали учасниками постановок дитячих опер і навіть сцен із класичного оперного репертуару.
Отже, на початковому етапі розвитку музичного життя регіону (до 90-х рр. ХІХ ст.) загальноосвітні та духовні навчальні заклади були основним джерелом отримання освіти, і музичної зокрема. Музична освіта в цей період позначена не професіональним, а загальнопочатковим характером. Позитивне значення діяльності всіх навчальних закладів ХІХ ст. – в залученні до основ музичної освіти широких верств молоді, в наданні елементарних навичок музичного виконавства.
Новий етап розвитку музичної освіти краю почався наприкінці ХІХ ст. і був пов'язаний з діяльністю Катеринославського відділення Російського музичного товариства (КВ РМТ). Музичне училище, утворене на базі музичних класів при КВ РМТ, відіграло визначальну роль у забезпеченні професіональними музичними кадрами загальноосвітніх навчальних закладів краю. З початку ХХ ст. музична підготовка визначається в них більш високим якісним рівнем. До репертуару учнівських творчих колективів включаються складні різножанрові хорові та камерно-вокальні твори переважно російських композиторів. Деяку частку в них становили твори українських авторів. Достатньо високий рівень вокально-сценічної майстерності гімназистів дозволяв їм виконувати дитячі опери М.Лисенка, К.Стеценка, О.Нікольського.
Діяльність КВ РМТ істотно вплинула на розповсюдження в регіоні приватної музичної освіти. Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. з'являються численні приватні музичні школи, курси, класи. Вони надавали музичну підготовку різного рівня: від початкової до середньої спеціальної освіти. Концертно-виконавська діяльність учнів та викладачів приватних музичних навчальних закладів мала просвітницьке значення. Проводились концерти, лекції, присвячені творчості видатних композиторів. Приватні музичні школи, особливо в повітових містах, відігравали роль своєрідних центрів музичного життя. На їх запрошення приїжджали музиканти з Катеринослава і навіть яскраві творчі особистості з Москви, Петербурга, інших міст. Характерна особливість творчої діяльності приватних музичних навчальних закладів краю – спільна участь у концертах викладачів та їх вихованців. Активними в цьому плані були катеринославські школи С.Брилліант-Лівен, З.Максименко, О.Ружицького, луганська – І.Зібади, маріупольська – Л.Каневського.
Чільне місце в системі музичної освіти регіону належить Катеринославському музичному училищу, вчительсько-регентським та військово-капельмейстерським курсам при ньому. Основу навчального репертуару в училищі складали твори західноєвропейських та російських композиторів при майже повній відсутності творів українських авторів. Однак при цьому в класах фортепіано та скрипки учнівські програми відзначались більшою різноманітністю, аніж у класах віолончелі, сольного та хорового співу. Певну роль у розвитку концертно-виконавської практики регіону відіграли творчі колективи музичного училища – хор, оркестр, оперна студія. Учнівський хор та оркестр неодноразово брали участь у концертних заходах, організованих КВ РМТ. Часто училищний оркестр складав ядро симфонічного колективу, яким диригували гастролюючі музиканти. Відсутність у Катеринославі постійної оперної трупи частково компенсувалась учнівськими оперними виставами. Поява середньої ланки наприкінці 90-х рр. ХІХ ст. в системі музичної освіти краю свідчить про певну сформованість останньої, про визрівання передумов для відкриття в Катеринославі консерваторії в першому 20-літті ХХ ст. З початку ХХ ст. результативність функціонування музично-освітянської системи регіону виявилась у масовому охопленні музичною підготовкою всіх верств суспільства, наданні спеціальної музичної освіти представникам середніх класів міського населення, спроможності вихованців місцевих музичних навчальних закладів продовжити освіту в консерваторіях, домогтися визнання за межами України. До таких славних імен належать О.Берлін, Є.Ваулін, Ю.Ейдлін, С.Калиновський, З.Малютіна, І.Паторжинський, Г.П'ятигорський, О.Ривкін, П.Цесевич, А.Шепелевський, А.та М.Ямпольські.
У другому розділі – "Концертно-виконавське життя" – висвітлюється процес розвитку аматорського та професіонального музичного виконавства краю, розглядаються форми його організації.
В першій половині ХІХ ст. концертне виконавство регіону існувало у формі домашнього аматорського музикування. Створення у 50-ті рр. ХІХ ст. Товариства аматорів музичного та театрального мистецтва сприяло розширенню меж виконавської діяльності місцевих музикантів. Концерти все частіше стають прилюдними, проте в них продовжують переважати виступи аматорів.
У другій половині ХІХ ст. аматорський рух значно активізується. Музично-драматичні гуртки з'являються в багатьох невеликих містечках регіону (Верхньодніпровськ, Запоріжжя - Кам'янське, Луганськ, Маріуполь, Нижньодніпровськ, Олександрівськ, Синельниково, Юзово) і певним чином організують концертно-виконавське життя.
Наприкінці ХІХ ст. концертне виконавство краю піднімається на більш високий щабель розвитку. КВ РМТ, будучи централізованою концертно-освітньою установою, об'єднало всі творчі сили краю, організувало концертно-виконавську справу в межах регіону. На цьому етапі в концертах бере участь переважна більшість професіональних музикантів. З кінця ХІХ ст. концертно-виконавська практика краю збагачується виступами гастролюючих артистів.
У роботі висвітлюється процес розвитку вокально-хорового та інструментального виконавства, сольні та колективні форми вияву.
Найпопулярнішим жанром концертного виконавства (особливо на початковому етапі) був сольний спів. У 60-80-ті рр. ХІХ ст. у міських змішаних концертах виступали співаки-аматори: А.Вербов, сестри А. та М.Титови, М.Шморюнер. З кінця ХІХ – початку ХХ ст. аматорське концертне виконавство доповнилось виступами місцевих професіональних співаків (М.Антонеллі, Г.Афанасенко, Л.Бергзальц-Горев, В.Ганф, В.Іваницький, З.Малютіна, В.Менцель). Концертно-виконавська практика краю збагатилася виступами гастролюючих вітчизняних та іноземних артистів. Співаки оперних театрів Києва, Харкова, Одеси Г.Вельгій, І.Гриньов, В.Данилов, С.Друзякіна, М.Карлашов, М.Маширіна, С.Осипова, З.Ратмирова, П.Романівський були частими гостями Катеринославщини. Більшість з них брали участь у концертних заходах товариства "Просвіта" ім. Т.Шевченка по пропаганді української народної пісні, камерно-вокальних творів українських композиторів.
Артисти ж столичних оперних театрів Росії складали основну частину гастролюючих на Катеринославщині співаків. Це І.Алчевський, М.Большаков, О.Брагін, В.Кондратьєв, К.Кругловський, А.Лабінський, В.Петрова-Званцева, П.Россіхін, Л.Сибіряков, Д.Смирнов, П.Цесевич. Вони зустрічали теплий прийом місцевої публіки, проте мали місце і факти критичного ставлення з боку місцевих рецензентів.
Надзвичайною подією, що сколихнула культурне життя краю, стали гастролі корифеїв російського вокального мистецтва Л.Собінова та Ф.Шаляпіна. Критикою висвітлені не тільки захват публіки, а й концертні програми, артистична й вокальна майстерність видатних співаків.
Серед іноземних гастролерів – співаки західноєвропейських країн та Америки: А.Барбі, І.Бельська, Ю.Єндржичкова, В.Кавецька, В.Карпо, В.Кровфорд, Б.Марецький, Є.Обакевич, В.Рапацький, З.Янчевська та ін.
Вокально-виконавське мистецтво Катеринославщини представлене також колективними формами. Хорова культура була традиційно розвинена по всій Україні. В розвитку мистецтва хорового співу регіону і вихованні професіональних кадрів (особливо на початковому етапі) незаперечне місце посідала церква. Церковний спів вивчали всі без винятку учні церковно-приходських шкіл. Хори початкових і середніх духовних навчальних закладів Катеринославщини були ледь чи не єдиним засобом музичного виховання молоді регіону кінця ХYІІІ – першої половини ХІХ ст.
З відкриттям нецерковних навчальних закладів протягом ХІХ ст. мистецтво хорового співу набуває світського характеру. У другій половині ХІХ ст. фактично всі навчальні заклади краю мали свої учнівські хори, творча діяльність яких активізувалась з початком діяльності КВ РМТ. Участь цих хорів в концертах товариства, у міських вечорах та заходах пам'яті видатних діячів науки та мистецтва стає регулярною. У репертуарі учнівських хорів – складні й різноманітні твори західноєвропейських, російських та українських композиторів, українські народні пісні та пісні інших слов'янських народів. Були поширені сумісні виступи учнівських та церковних хорів разом зі знаними гастролюючими та місцевими солістами.
Власний хор КВ РМТ під керівництвом В.Пергамента – перший професіональний хоровий колектив краю – відіграв суттєву роль у становленні та розвитку хорового мистецтва Катеринославщини.
Значний внесок у цей процес внесли аматорські хори товариства "Просвіта", особливо хор під орудою В.Петрушевського. До концертів залучались і самодіяльні хорові колективи невеликих містечок та селищ. Діяльність просвітянських хорів була спрямована на відродження та розвиток української народної та професіональної музичної творчості.
Концертно-виконавська діяльність місцевих хорів доповнювалась виступами гастролюючих колективів. Ця практика активізувалась з початку ХХ ст. і стала звичним явищем. На Катеринославщині гастролювали російські та українські хорові капели: М.Агреневої-Славянської, Г.Давидовського, В.Завадського, М.Кобрина, М.Лисенка, Д.Славянського.
Інструментально-виконавське мистецтво краю представлене найрізноманітнішими жанрами. Досить популярним було скрипкове виконавство. На початку ХІХ ст. виступи скрипалів проходили на гурткових зібраннях музикантів-аматорів. А вже в 70-80-ті рр. ХІХ ст. місцева преса висвітлювала поодинокі виступи у змішаних прилюдних концертах скрипалів-аматорів А.Морозова, В.Товбича та гастролюючих артистів Л.Ауера, Ф.Ондржичка, С.Редер, О.Шевчика. З кінця 90-х рр. ХІХ ст. виступи місцевих скрипалів стають невід'ємною частиною кожного концерту. Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. на концертній естраді аматори поступаються місцем музикантам-фахівцям. Це І.Алексєєнко, К.Мейф, В.Мульман, В.Солнишкін, М.Тавровська, Г.Цюн, А.Ямпольський. Основу їхнього репертуару складали твори західноєвропейських композиторів.
Початок ХХ ст. відзначається активізацією виконавської діяльності гастролюючих скрипалів. Серед вітчизняних виконавців можна відзначити як окремих музикантів, так і цілі виконавські школи: професорів Петербургської консерваторії Л.Ауера (його учні – Й.Ахрон, Ц.Ганзен, Ю.Ейдлін, М.Полякін, Я.Хейфець, Є.Цимбаліст), П.Краснокутського ( учень – В.Завєтновський), професора Московської консерваторії І.Гржималі ( учні – Є.Гузиков, М.Ерденко, Л.Любошиць).
З числа іноземних скрипалів-гастролерів місцева критика відзначила Я.Кубелика, А.Марто, Ф.Ондржичка, О.Шевчика, у концертних програмах яких був представлений майже весь скрипковий репертуар західноєвропейських авторів. Місцева преса, високо оцінюючи виконавську майстерність гастролюючих артистів, часом зауважувала й певні недоліки інтерпретацій. Ці концертні виступи дали певний поштовх для подальшого розвитку скрипково-виконавської практики регіону.
Для концертного життя краю початку ХХ ст. характерною є поява на естраді оркестрових і народних інструментів, які раніше майже не використовувались у сольному виконавстві. Місцева публіка віддала свою прихильність віолончелі. Катеринославські віолончелісти як солісти виступають з початку ХХ ст. Найрізноманітнішим репертуаром і географією виступів вирізнявся Ж.Застрабський.
У цей період на Катеринославщині з гастролями побували вітчизняні віолончелісти Ф.Бендер, Є.Білоусов, К.Давидов, Н.Дингер, Г.Любошиць, А.Покровський, Й.Пресс, Д.Циркін та ін. З особливим успіхом пройшли виступи Г.Любошиць, Й.Пресса та юного катеринославця Д.Циркіна.
Справжній фурор серед публіки справили концерти віртуоза-контрабасиста С.Кусевицького. Місцеві газети відначили, що в руках артиста контрабас набув виняткового значення і фігурував як сольний інструмент. Слухачі були вражені темпераментом, музикальністю виконавця, величезною технікою та захоплюючою інтерпретацією.
Увагу катеринославців привернули виступи на початку ХХ ст. гармоніста П.Невського, балалаєчників А.Доброхотова, П.Іванова-Вольського, Б.Трояновського, мандолініста Сімічела, гітариста Д.Пудовського, цимбалістів В.Міко, Розенберга, ксилофоніста Г.Богдановського, виконавця на корнет-а-пістоні В.Вурма.
Фортепіанно-виконавська практика Катеринославщини протягом ХІХ ст. в основному була представлена діяльністю виконавців-аматорів, яка обмежувалась гуртковими зібраннями. У розвитку аматорського фортепіанного мистецтва краю певний слід залишив П.Сокальський, який працював викладачем місцевої гімназії. У будинках місцевих меломанів він виступав як піаніст, концертмейстер, учасник камерного ансамблю, вперше виконував свої фортепіанні мініатюри.
У 80-90-ті рр. ХІХ ст. місцева преса сповіщала про виступи піаністів Гоппе, М.Гуневич, О.Ружицького, Сероцинської, М.Тавровського, Філоненко. З кінця 90-х рр. ХІХ ст. виступи піаністів у прилюдних концертах стають частим явищем. Значне пожвавлення фортепіанного виконавства регіону пов'язане з діяльністю КВ РМТ. Його дирекція запрошувала на роботу до музичного училища випускників вітчизняних та іноземних консерваторій. На сторінках тогочасних газет і журналів згадуються імена піаністів: Н.Берестневої-Падлевської, С.Брилліант-Лівен, Н.Вільперт, М.Зубова, В.Долгова, В.Застрабської, З.Максименко, М.Пасенко, А.Смолкера, А.Шепелевського. Більшість з них поєднували концертну діяльність з педагогічною. В репертуарі місцевих піаністів переважали твори західноєвропейських та російських композиторів.
Не обійшла Катеринославщину мода на "вундеркіндів", що було характерно для Росії кінця ХІХ ст. Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. місцева публіка була свідком виступів багатьох юних піаністів, серед яких пресою відзначено катеринославців – 7-річного В.Ружицького, 13-річного А.Шепелевського, 14-річного Н.Вальтера, а також гастролі 15-річної М.Кандель.
Надзвичайно теплий прийом зустріли виступи українських піаністів М.Лисенка та Г.Ходоровського-Мороза, з іменами яких пов'язано становлення національних педагогічної та виконавської шкіл. Крім них, Катеринославщину відвідали піаністи: О.Горовиць з Харкова; Мар'яна Лисенко, Р.Рубінштейн, А.Штосс-Петрова з Києва, Ю.Лялевич з Одеси.
Вітчизняні гастролюючі піаністи були різного рівня: від визнаних професіоналів до виконавців світового масштабу. Видатною подією концертного життя краю стали гастролі у 1911 р. піаністів С.Рахманінова та О.Скрябіна. В рецензіях наголошувалось на різнобічній творчій діяльності обох музикантів, давалась висока оцінка їхньому таланту.
На початку ХХ ст. з гастролями приїжджали і лауреати перших Всеросійських конкурсів піаністів, серед яких пресою відзначено Й.Турчинського.
Незабутнє враження на місцевих слухачів справили виступи іноземних піаністів Г.Гальстона, Й.Гофмана, В.Ландовської, І.Падеревського. Справжньою сенсацією стали концерти Г.Гальстона та Й.Гофмана, яких вважали суперниками і визнано як піаністів з величезною технікою, оригінальним мисленням.
Зі зростанням музичної освіченості місцевого населення поширюються форми колективного музикування – камерно-інструментальне ансамблеве та оркестрове виконавство. Особливо популярним було камерно-ансамблеве музикування. На Катеринославщині були поширені ансамблі найрізноманітніших складів. Проте до 70-х рр. ХІХ ст. можна вважати найпопулярнішим струнний і фортепіанний квартети. Місцевими аматорами були започатковані цикли вечорів, на яких публіка познайомилась з кращими зразками квартетної класичної музики. В аматорських концертах середини ХІХ ст. часто виконувались твори для інструментальних дуетів. На таких зібраннях виступав П.Сокальський зі скрипалем Ланцетті, піаністка Гоппе зі скрипалем В.Товбичем. Відомі факти участі знаних артистів в імпровізованих камерних вечорах у приватних будинках.
З кінця ХІХ ст. частим явищем стають камерні вечори монографічного спрямування. Керівництво КВ РМТ залучало до участі в концертах артистів з інших міст Росії. Великий успіх мали виступи віолончеліста В.Алоїза з В.Застрабською, Л.Ауера з Г.Єсиповою, С.Брилліант-Лівен, Л.Каневським, скрипалів Й.Ахрона, А.Фідельмана з С.Брилліант-Лівен, М.Ерденка з М.Ходоровським. Спільна творча діяльність на Катеринославщині і за її межами широко знаних артистів Л.Ауера, В.Алоїза, Й.Ахрона, А.Фідельмана з місцевими піаністами свідчить про достатньо високий рівень виконавської майстерності останніх та його визнання слухачами.
На початку ХХ ст. Катеринославщину відвідали вітчизняні й іноземні камерно-інструментальні колективи: струнний квартет Одеського відділення РМТ, Мекленбурзький квартет, а також чеський та брюссельський квартети.
Оркестрове музикування представлене здебільшого виступами місцевих паркових, учнівських та аматорських оркестрів. Більшість з них складали струнні, але поширені були і оркестри російських народних та духових інструментів. У репертуарі місцевих оркестрів – нескладні оригінальні твори, транскрипції класичної симфонічної музики, а також твори невеликої художньої цінності.
Для роботи з місцевими оркестрами керівництво КВ РМТ запрошувало досвідчених вітчизняних та іноземних диригентів: П.Багрянова, О.Векслера-Стрижевського, К.Екмана, Я.Кржичку, В.Моллу. Їх репертуар відзначався серйозністю та стильовою різнобічністю.
З місцевими оркестрами виступали гастролюючі солісти-інструменталісти Ф.Бендер, Л. та Р.Брабанти, Н.Дингер, Ю.Ейдлін, М.Ерденко та диригенти П.Багрянов, В.Бердяєв, А.Дроздов, Д. де Суза, Л.Яблонко. Це свідчить про належний рівень місцевих оркестрів.
У невеликих містечках та селищах краю організовувались аматорські оркестри. У своїй більшості – це оркестри російських народних інструментів, рідше зустрічались струнні та духові. На селах особливою популярністю користувались "троїсті музики" та невеликі за складом інструментальні ансамблі.
Показово, що гастролюючі оркестри не обходили увагою невеликі містечка. Неоціненне значення для розвитку оркестрово-виконавської культури краю мали виступи полтавського симфонічного оркестру під орудою Д.Ахшарумова. Це перший український симфонічний оркестр, що виступав у найвіддаленіших куточках Росії.
Таким чином, наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. склались всі необхідні передумови для створення власного симфонічного оркестру КВ РМТ. Останній було організовано в першому 20-річчі ХХ ст. під орудою П.Багрянова.
Загалом концертно-виконавська практика краю була представлена творчою діяльністю місцевих музикантів, гастролюючих вітчизняних та іноземних артистів. Всі жанри і форми концертного виконавства перебували на високому рівні. Якщо на початковому етапі розвитку музичного життя краю переважали виступи аматорів, то на другому – професіональних місцевих виконавців, що врівноважувались концертами гастролерів. Третій етап характеризується значною інтенсивністю та активізацією розвитку всіх напрямків концертно-виконавської практики Катеринославщини.
У третьому розділі – "Музично-театральне життя" – висвітлюється процес розвитку музично-театральної культури краю, аналізується сценічна діяльність гастролюючих опереткових, музично-драматичних, оперних труп, а також місцевих театральних сил.
Театральне мистецтво краю до середини ХІХ ст. було зосереджено в будинках місцевої знаті. Для домашніх вистав спеціально писались нескладні п'єси (напр., дитяча комедія невідомого автора "Висміяне чаклунство" – для місцевих дворян Струкових у 1806 р.) або перекладались популярні французькі комедії. Проте аматорські театральні вечори – не часте явище в культурному житті міста. Цим пояснюється велика зацікавленість публіки творчістю мандрівних труп, які відвідали Катеринослав у 30-ті рр. ХІХ ст. (трупи В.Живокіні, Д.Жураховського, Мартинова, Мориця та Стрельського, І.Пілоні, І.Штейна). Їх сценічна діяльність носила епізодичний характер.
З середини ХІХ ст. театральна діяльність місцевих аматорів набула більш організованих форм після появи Товариства аматорів драматичного мистецтва, музики та співу. Однак невелика кількість аматорських вистав не задовольняла потреб місцевої публіки.
В 60-ті рр. ХІХ ст. театрально-сценічна практика краю збагатилась гастролями багатьох театральних колективів, проте вони обходились здебільшого розважальним репертуаром. Важливою подією театрального життя регіону в ці роки стали гастролі іноземних оперних труп Корсі, Ф.Бергера, віденської балетної трупи Вейса.
Кульмінацією раннього етапу розвитку театральної культури регіону можна вважати перший візит до міста двох українських колективів під керівництвом М.Кропивницького і М.Старицького. Місцева преса належним чином оцінила художню майстерність цих труп.
Кінець ХІХ – початок ХХ ст. ознаменований подієвою та репертуарною насиченістю музично-сценічної практики краю. З'являються нові місцеві аматорські трупи, що поєднують свої зусилля з професіональними артистами. На цьому етапі співдружність місцевих аматорів та фахівців виступає противагою гастролюючим трупам. Серед останніх основну питому вагу складали виступи російських та українських театральних труп.
Непересічним явищем театрального життя краю, своєрідним водорозділом початкового і наступного етапів його розвитку стали гастролі оперного товариства І.Прянишникова. Показовим є те, що репертуар трупи не спрощувався для показу у провінційних містах. Катеринославці познайомились з високохудожніми зразками оперно-сценічного жанру західноєвропейських та російських композиторів.
У другій половині ХІХ ст. музично-театральне життя краю пожвавлюється завдяки функціонуванню широкої мережі музичних навчальних закладів і притоку в ряди професіональних артистів нових творчих сил. Сценічна діяльність місцевих артистів поєднується з виступами гастролюючих театральних труп. Останні можна віднести до трьох груп: 1) драматичні; 2) опереткові та музично-драматичні; 3) оперні театральні трупи.
Особливістю творчої діяльності багатьох гастролюючих труп було поєднання в репертуарі кількох жанрів сценічного мистецтва. Типовою рисою опереткових театрів було використання у виставах різних концертних жанрів: розмовного, танцювального, естрадного, камерного. Відбувалися спроби опереткових труп виконувати нескладні опери чи-то фрагменти з них ("Аскольдова могила" О.Верстовського, "Фауст" Ш.Гуно, "Галька" С.Монюшка). Місцеві слухачі з запалом сприймали гру артистів столичних театрів оперети, майстрів свого жанру: О.Алезі-Вольської, Д.Баратова, С.Гилярова, В.Кавецької, К.Ленської-Клавдіної, О.Потопчиної, І.Рафальського.
Значне місце серед гастролюючих музично-драматичних театрів посідали українські трупи. Окрім популярних драматичних п'єс, водевілів, фарсів, оперет, вони виконували нескладні українські опери. У справу популяризації української оперної музики найбільший внесок зробили колективи М.Кропивницького, Л.Сабініна, М.Садовського, П.Саксаганського, О.Суходольського. Київська та місцева преса ретельно аналізувала стан українських театрів. Серед позитивних якостей їх творчої манери відзначались непогана вокально-професіональна підготовка більшості артистів, злагодженість хорового звучання, майстерна режисура.
У складі українських труп на Катеринославщині виступали з оперним репертуаром видатні творчі особистості. У трупі Л.Сабініна 1908 р. за участю М.Кропивницького пройшли вистави опер "Наталка Полтавка" М.Лисенка, "Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського. Місцевою критикою відзначалось вдале виконання М.Садовським ролі свата Кецала з "Проданої нареченої" Б.Сметани, яка вважалась однією з кращих у репертуарі артиста; ролі Карася з "Запорожця за Дунаєм".
У 1910 р. у виставах української трупи поряд з П.Саксаганським виступав і П.Цесевич. В опері "Запорожець за Дунаєм" П.Цесевич виконав партію Султана, а П.Саксаганський – Карася. Спільний виступ двох прославлених артистів у складі української трупи – неординарне явище музично-театрального життя Катеринославщини.
Питання створення власного оперного театру в Катеринославі порушувалось ще в 60-ті рр. ХІХ ст., але не було вирішено на державному рівні. Тому особливого значення набувала діяльність місцевих аматорських театральних труп, драматичних гуртків, які швидко поширювались по всій губернії у другій половині ХІХ ст. Артисти-аматори, крім драматичних, ставили музично-драматичні п'єси, виконували арії та сцени з популярних опер російських та західноєвропейських композиторів. Подібні концерти-вистави та "міні-вистави" радо сприймала слухацька аудиторія. З початку ХХ ст. в таких концертах-виставах беруть участь місцеві аматори і співаки-професіонали: Н.Горбачова, Л.Горев, Т.Дубров, М.Ельконіна, Н.Зільберман, В.Іваницький, З.Малютіна, Л.Милославський, Т.Рябко, А.Трахтенберг. Характерна особливість музично-сценічної практики краю початку ХХ ст. – участь у подібних виставах оперних співаків П.Антонеллі, С.Енгель-Крона, В.Менцель, О .Муравйової, В.Пастернак.
На перше 20-ліття ХХ ст. припадає пік просвітницької діяльності місцевої трупи. Її учасники підготували опери російських, українських (у тому числі й місцевого – Д.Іванова) композиторів спеціально для щотижневих показів перед широкою слухацькою аудиторією. Вони не обмежували коло своєї діяльності Катеринославом, влаштовували творчі поїздки по всій губернії. Ретельність режисури, злагодженість акторського ансамблю, постійне удосконалення вокальної майстерності значною мірою забезпечили художній успіх у народної аудиторії.
Домінуюче місце в музично-театральному житті регіону перших двох 10-літь ХХ ст. посідали українські, російські приватні антрепризи та державні оперні театри. Незважаючи на неповну укомплектованість гастролюючих труп, виступи видатних оперних співаків давали уявлення про рівень театрального мистецтва столичних центрів. Серед приватних оперних антреприз відзначались колективи А.Ейхенвальда-Г.Шеїна, І.Келлера, А.Федорова-В.Склярова, Д.Южина. У складі гастролюючих труп столичних оперних театрів до Катеринослава приїздили І. Алчевський, М.Бочаров, О.Брагін, Є.Вітінг, О.Каміонський, Б.Корсов, А.Лабінський, Л.Савранський, П.Цесевич.
Предметом дискусій та критичних зауважень прихильників оперного мистецтва стали вистави Харківської опери. У її складі з гастролями приїздив О.Брагін, який починав свою творчу кар'єру в Катеринославі. Слухачі зачаровувались стихійною, безмежною силою та красою голосу відомого тенора М.Большакова. У складі Харківської опери брали участь і талановиті українські співачки Г.Вельгій (вихованка місцевого викладача З.Малютіної), С.Осипова.
Харківська оперна трупа запропонувала місцевим слухачам опери західноєвропейських та російських композиторів, а також оперні сцени в концертному виконанні.
Помітною подією музично-театрального життя краю першого 20-річчя ХХ ст. стали гастролі об'єднаного товариства Київської та Харківської опер, організаторами якої стали брати С. та М. Енгель-Крони. Катеринославцям запропоновано найобширніший серед усіх гастролюючих труп оперно-сценічний репертуар. Крім добре знаних творів російських і західноєвропейських композиторів, місцеві глядачі познайомилися з операми, що рідко звучали на провінційній сцені ("Тангейзер" Р.Вагнера, "Мефістофель"А.Бойто, "Каморра" Е.Еспозито, "Іоланта", "Черевички" П.Чайковського) і зовсім новими для них ("Життя латинського кварталу" Р.Леонкавалло, "Зрада" М.Іпполітова-Іванова). У складі трупи товариства значились С.Акімов, І.Бондаренко, А.Горина, І.Гриньов, Н.Гукасов, В.Данилов, М.Енгель-Крон, К.Кайданов, В.Каневський, Р.Квасницький, В.Липецький, М.Маркова, С.Осипова, З.Ратмирова, М. де Рібас, Е.Шляхова. За артистичними силами, багатством сценічного репертуару, серйозністю постановки оперний ансамбль товариства став рідкісним винятком серед провінційних оперних труп. Прикрасою трупи були запрошені солісти: тенори В.Каполла, В.Конеллі, колоратурне сопрано В.Люце, баритони М.Бочаров, О.Каміонський, Н.Каржевін, бас П.Цесевич.
У загальній кількості гастролюючих труп, іноземних було значно менше, ніж вітчизняних. Серед перших виділялась трупа Ф.Кастеллано, в основі репертуару якої були твори французьких та італійських композиторів ХІХ ст.
Отже, творча діяльність гастролюючих та місцевих театральних колективів сприяла розвиткові художньо-театральної культури краю, підготувала грунт для створення власного оперного театру на початку ХХ ст.
У висновках викладені основні положення дослідження:
1.У розвитку музичного життя Катеринославщини означеної доби виділяються три основні етапи: 1) 50-ті – середина 90-х рр. ХІХ ст.; 2) кінець 90-х рр. ХІХ – перші роки ХХ ст.; 3) перше 20-річчя ХХ ст.
2.Певне відставання в часі та стислі хронологічні межі провідних етапів еволюції музичного життя Катеринославщини порівняно з великими культурно-історичними центрами Російської імперії певною мірою компенсувались інтенсивністю та насиченістю розвитку музичного життя регіону.
3. В музичному житті краю спостерігався типологічний для провінційних міст процес компенсування браку професіональних музикантів в окремих галузях силами аматорів.
4. Характерною рисою музичного життя регіону на всіх етапах його розвитку є винятково тісна і послідовна творча співдружність місцевих аматорів та фахівців-музикантів. Подібна консолідація місцевих творчих сил сприяла збереженню і розвитку вітчизняних музично-культурних традицій у контексті активної діяльності в даному регіоні гастролюючих виконавців.
5. Особливістю структури музичного життя краю є пріоритетний розвиток музичної освіти та концертно-виконавської практики при вкрай недостатній розвиненості композиторської творчості.
6. Доцентрова установка царського уряду призводила до неможливості реалізації творчих сил регіону на рідній землі і концентрації талановитих катеринославських музикантів у великих містах Росії, головним чином у Москві та Петербурзі. Музиканти – вихідці з Катеринославщини – своєю творчою діяльністю живили музичне мистецтво культурно-історичних центрів Російської держави.
7. Тенденція європеїзації музичної культури регіону мала двобічний характер. З одного боку, вплив західноєвропейської культури сприяв підвищенню професіонального рівня та прискоренню темпів розвитку музичної освіти, концертного виконавства, театрально-сценічної практики; з іншого – обумовлював недооцінку національних музично-культурних традицій.
8. Різноманітність форм, художньо-естетична багатоплановість концертно-виконавської практики, високий рівень загальної та спеціальної музичної освіти краю, що розвивались на основі складної взаємодії регіональних, загальнонаціональних та інонаціональних культурних традицій, дають підставу стверджувати, що Катеринослав уже з кінця ХІХ ст. став одним із помітних культурно-історичних центрів України поряд з давно визнаними Києвом, Харковом, Львовом та Одесою.
Основні положення та висновки дисертації відображено у публікаціях:
1. Музична освіта у світських навчальних закладах Катеринославщини середини ХІХ – першої чверті ХХ ст. // Бористен: літ.-мист., публ.та наук.-попул. щомісячник.– Дніпропетровськ, 1999.– № 3 (93).– С.13.
2. Музично-театральне життя Катеринославщини ХІХ – початку ХХ століть //Бористен: літ.-мист., публ. та наук.-попул. щомісячник. – Дніпропетровськ, 1999.– № 5 (95).– С.17-18.
3. Духовні заклади в розвитку музичної освіти Катеринославщини ХІХ сторіччя // Бористен: літ.-мист., публ. та наук.-попул. щомісячник.– Дніпропетровськ, 1999.– № 8 (98).– С.9.
4. Камерно-інструментальне ансамблеве виконавство Катеринославщини середини XIX – початку XX століть // Теорія і практика педагогічного процесу: Зб. Наук. праць / Ред. кол.: Г.Є. Гребенюк та ін. – Харків, 2000.– С.205-209.
5. Міжнаціональні зв'язки в музичному житті Катеринославщини середини ХІХ – початку ХХ століть // Трансформація музичної освіти: культура і сучасність: Міжнар. семінар. – Одеса, 1999.– С.67-76.
6. Музичне мистецтво в діяльності "Просвіт" Катеринославщини 1905 – 1915 рр. // Удосконалення інструментально-виконавської підготовки майбутніх вчителів музики: Матеріали Всеукраїн. наук.-практ. конфер.– Мелітополь, 1995. – С.11-12.
Мітлицька В.А. Музичне життя Катеринославщини середини ХІХ – початку ХХ ст.– Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.01 – теорія і історія культури. – Харківська державна академія культури, Харків, 2000.
Дисертація присвячена питанням музично-історичного розвитку одного з регіонів України. В роботі розглянуті концертне виконавство, музично-театральна практика і музична освіта. Комплексний підхід у вивченні музично-культурних явищ і тенденцій дав можливість створити цілісну картину музичного життя краю.
Вперше визначено основні етапи еволюції музичного життя регіону: 1) 50-ті – середина 90-х рр. ХІХ ст.; 2) кінець 90-х ХІХ – перші роки ХХ ст.; 3) перше 20-річчя ХХ ст. Відзначені пізніший початок і стислі хронологічні межі основних періодів.
У роботі висвітлені музичні взаємозв'язки митців Катеринославщини, Росії та країн Західної Європи. Прослідковано процес формування системи музичної освіти регіону. Висвітлено негативні для розвитку музичного життя регіону фактори. Відзначено відсутність композиторської творчості у структурі музичного життя краю.
Ключові слова: Катеринославщина, музична освіта, концертне виконавство, музично-театральна практика, місцеві аматори та музиканти-фахівці, гастролюючі артисти.
Метлицкая В.А. Музыкальная жизнь Екатеринославщины середины ХIХ – начала ХХ ст.– Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.01
