МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ?Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

МОРОЗ ВАСИЛЬ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 616.85-092-07-08

НЕВРОТИЧНІ ДЕПРЕСІЇ (КЛІНІКА, ПАТОГЕНЕЗ,

ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ)

14.01.16 – психіатрія

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському НДІ клінічної та експериментальної неврології та психіатрії МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Марута Наталія Олександрівна, Український НДІ клінічної та експериментальної неврології та психіатрії МОЗ України, завідувач відділу неврозів та пограничних станів.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри психотерапії;

доктор медичних наук, професор Бітенський Валерій Семенович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри психіатрії та медичної психології.

Провідна установа:

Кримський державний медичний університет ім.С.І.Георгієвського МОЗ України (м. Сімферополь).

Захист дисертації відбудеться 27 вересня 2000 р., о 14 годині на засіданні Спеціалізованої Вченої Ради Д 64.609.01 при Харківській медичній академії післядипломної освіти (61176 м.Харків, вул.Корчагінців, 58).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти (61176 м.Харків, вулКорчагінців, 58).

Автореферат розісланий "25 серпня 2000

Вчений секретар

Спеціалізованої Вченої Ради,

к.м.н., доцент Марченко В.Г

Вступ. Структура захворюваності на психічні розлади в Україні характеризується неухильним зростом захворювань на непсихотичні психічні розлади, серед яких переважають невротичні порушення (П. В. Волошин с соавт., 1995; А. К. Напреенко, 1995, 1998; Б. В. Михайлов, 1996, 1998; В. С. Битенский, 1998; О. М. Морозов, 1998; Н. А. Марута, 1998; С. И. Табачников, 1998, 1999; Л. Н. Юрьева, 1999; В. М. Козидубова, 1999).

В умовах сучасного патоморфозу серед невротичних розладів найчастіше зустрічаються форми, які перебігають на обтяжливому соматичному і неврологічному фоні, що сприяє формуванню затяжних, резистентних до терапії станів, призводить до інвалідизації цього контингенту хворих і надає даній проблемі не тільки медичного, але й соціального значення (Ю. А. Александровский, 1989, 1994; В. С. Подкорытов, 1992; В. И. Сухоруков, 1995; В. П. Самохвалов, 1995; О. С. Чабан, 1996; И.Д.Спирина, 1996; И. И. Кутько, 1997; А. О. Фильц, 1997; А.Е.Двирский, 1997; С. Е. Казакова, 1998; В. Я. Семке, 1997, 1999; Gupta R, Burrows G, Norman T, 1999).

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Даного часу доведено, що серед невротичних розладів переважають депресії, які становлять від 59 до 97 % випадків усіх захворювань на невротичні розлади (Б. Д. Карвасарский, 1990; В. А. Абабков, 1992; Н. Д. Лакосина, 1993; Н. К. Липгарт, 1993; А. В. Крыжановский, 1995; Н. А. Марута, 1998, 1999).

У великій кількості вітчизняних і зарубіжних праць вищезазначений симптомокомплекс описано як непсихотичну, неендогенну, реактивну, особистісну депресію (А. С. Смулевич, 1987; Г. К. Ушаков, 1987; Н. Г. Пшук, 1996, 1997; Б. Д. Карвасарский, 1993; В. Н. Краснов, 1998; E. Kraepelin, 1999; K. Okajimay, 1999).

Згідно з класичним визначенням, невротична депресія завжди виникає психогенно і в своїх проявах відбиває психотравмуючу ситуацію (К. Ясперс, 1997). Сьогодні доведено, що основним психопатологічним компонентом невротичної депресії є знижений фон настрою, який не сягає ступеня туги (Б. Д. Карвасарский, 1990; А. П. Чуприков, Г. Я. Пилягина, 1998). При цьому наголошується, що знижений настрій рідко є ізольованим проявом, а частіше поєднується зі зниженням апетиту, безсонням, тривогою, емоційною лабільністю (В. Н. Синицкий, 1986; И. И. Кутько с соавт., 1992).

Емоційні розлади при невротичних депресіях, за даними дослідників, не є генералізованими, а, як правило, пов'язані з психотравмуючою ситуацією (Н. Д. Лакосина, 1988; Н. К. Липгарт, 1993; Г. К. Дзюб, 1996).

Наявність при невротичній депресії психічної загальмованості, ідей самозвинувачення, суїцидальних тенденцій і сезонних коливань є предметом наукової дискусії (А. М. Свядощ, 1982; А. В. Андрющенко, 1995; Г. Т. Сонник, 1997).

Складності щодо клінічного визначення невротичних депресій істотно загострились протягом останніх 10 років в ситуації впливу сучасних факторів патоморфозу (Ю. А. Александровский, 1999; В. Л. Гавенко, 1999).

Доведено мінливість невротичних депресій у динаміці розвитку захворювання, неоднорідність їх структури при різних формах невротичної патології, неоднорідність нейрофізіологічних і біохімічних механізмів формування даної патології (Н. Г. Пшук, 1996; Н. А. Марута, 1998; О. П. Вертоградова с соавт., 1998).

Вищезазначені ознаки, притаманні невротичним депресіям, істотно утруднюють діагностику і лікування, роблять ці захворювання однією із резистентних і важко курабільних груп пограничної патології (И. И. Кутько с соавт., 1992; І.Й. Влох, 1997).

Існуючі лікувально-діагностичні труднощі ускладнюються сучасною класифікаційною градацією невротичних депресій. Якщо у МКХ-9 вони належали до окремої рубрики депресивного неврозу (шифр 300.4), то в МКХ-10, яка діє сьогодні, така рубрика відсутня. При цьому рекомендація щодо розміщення невротичних депресій у рубриці дистимія (F 34.1) не відбиває психогенного характеру патології, а співвідношення їх з рубриками F 40.0 (невротичні, пов'язані зі стресом і соматоформні розлади) не дозволяє повною мірою розкрити психопатологічну структуру даної патології (Chong D., Smith-Chong J., 1999).

В цілому, велика кількість існуючих уявлень про психопатологічну структуру депресій, роль психотравмуючих факторів у їх генезі, про нейрофізіологічні і біохімічні механізми їх формування у поєднанні зі складнощами сучасних класифікаційних градацій створюють передумови для діагностичних помилок і розбіжностей, заважають своєчасному проведенню патогенетичної терапії, що і визначило основний напрямок даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота у вигляді окремих фрагментів увійшла до комплексних НДР Українського НДІ клінічної та експериментальної неврології і психіатрії: "Розробити нові методи профілактики та лікування терапевтично резистентних форм психозів та неврозів на основі вивчення патофізіологічних особливостей захворювання та їх динаміки під впливом різних видів медикаментозної терапії та їх поєднання" (шифр ВН 27.12.95) і "Розробити науково обгрунтований комплекс лікувально-діагностичних заходів на різних етапах подання неврологічної, психіатричної, а також наркологічної допомоги хворим при угентних станах шифр (ВН 7.34.98).

Мета дослідження — критерії діагностики, диференційної діагнстики та принципи терапії невротичних депресій на підставі комплексного вивчення клініко-психопатологічних, патопсихологічних, електро-фізіологічних та біохимічних їх особливостей.

Завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше на підставі комплексного клініко-психопатологічного, патопсихологічного, електрофізіологічного, біохімічного дослідження отримано дані про клінічний поліморфізм і психопатологічну неоднорідність невротичних депресій, описано варіанти їх проявів і динаміка розвитку.

Доведено провідну роль емоційних розладів у формуванні клінічної картини різних варіантів невротичних депресій.

Виявлено причинні фактори й умови формування невротичних депресій.

Уточнено деякі нейрофізіологічні, біохімічні і патопсихологічні механізми патогенезу невротичних депресій.

Комплексний підхід, застосований у даній роботі, дозволив науково обгрунтувати критерії діагностики, диференціальної діагностики і розробити принципи терапії невротичних депресій.

Практичне значення отриманих результатів. У результаті проведеного дослідження розроблено систематику невротичних депресій, яка визначає їх місце у МКХ-10.

Розроблено клінічні, психологічні, нейрофізіологічні, біохімічні критерії діагностики, диференціальної діагностики невротичних депресій.

Уточнено підходи до психофармакології та розроблено принципи немедикаментозного лікування невротичних депресій.

Упровадження отриманих результатів у практику дозволить проводити ранню діагностику невротичних депресій, що забезпечить адекватну патогенетично обгрунтовану терапевтичну тактику, буде сприяти скороченню тривалості лікування і запобігати сталій утраті працездатності у даного контингенту хворих.

Впровадження результатів дослідження. Отримані результати дослідження застосовуються у практичній роботі відділу неврозів і пограничних станів Українського НДІ клінічної та експериметальної неврології і психіатрії, психіатричних відділень Харківської обласної психіатричної лікарні, Одеського обласного психоневрологічного діспансеру, Харківського міського психоневрологічного діспансеру №3. Результати роботи впроваджено у практику охорони здоров'я профільних лікувальних закладів України.

Основні положення роботи використовуються в навчальному процесі на курсах стажування й інформації Українського НДІ клінічної і експериметальної неврології і психіатрії, на кафедрі психіатрії Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок автора. Автором особисто проведено комплексне клініко-психопатологічне, патопсихологічне, електрофізіологічне дослідження 120 хворих на невротичні депресії і 42 здорових осіб з подальшою статистичною обробкою отриманих даних. Автор самостійно проаналізував одержані дані, надав їм наукової інтерпретації і впровадив у практику.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи викладено на І Національному конгресі неврологів, психіатрів і наркологів України (Харків, 1997), на Пленумі правління науково-практичного товариства неврологів, психіатрів і наркологів України (Миргород, 1998), на науково-практичних конференціях з питань пограничної психіатрії, психотерапії, медичної психології (Харків, 1998, 1999), на засіданнях Одеського обласного товариства неврологів і психіатрів (Одеса, 1997, 1998).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 статей у наукових журналах (4 з них – самостійних).

Обсяг і структура дисертації. Основний текст дисертації викладений на 136 сторінках і складається зі вступу, огляду літератури, 5 глав власних досліджень, висновків, списку використаних джерел літератури. Роботу ілюстровано 10 таблицями і 6 рисунками

Список літературних джерел містить 270 джерел (179 — вітчизняних і 91 — закордонних).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Основну групу досліджуваних складали 120 хворих, які протягом 1996 -1998 р.р. перебували на лікуванні у відділенні пограничних станів Одеського обласного психоневрологічного диспансеру. До контрольної групи увійшли 42 практично здорових досліджуваних.

В основній групі, згідно з МКХ-10, у 42 хворих було діагностовано неврастенію (F 48.0), у 78 — реакцію на тяжкий стрес і порушення адаптації (у 51 — пролонгована депресивна реакція (F 43.21), у 27 — змішана тривожна і депресивна реакція (F 43.22). Провідними у клінічній картині у всіх хворих були депресивні прояви невротичного рівня.

Загальну характеристику досліджуваних осіб наведено у табл. 1.

Як свідчать наведені дані, серед досліджуваних переважали особи чоловічої статі. Вік хворих був у межах від 26 до 48 років, при цьому відзначалося деяке переважання осіб, які належали до вікової групи 20-29 років. Пацієнтів вікових груп, старіших за 49 років, не включали до дослідження у зв'язку з можливістю наявності у них органічної (судинної) патології. Оцінюючи особливості виробничої діяльності досліджуваних осіб, виявлено, що серед них переважали такі, що займалися розумовою працею.

В цілому, наведені дані свідчать про те, що за статтю, віком і характером праці основна і контрольна групи були такими, які зіставляються.

Для реалізації мети і завдань роботи нами було використано комплекс методів, який включає клініко-психопатологічне, експериментально-психологічне, електрофізіологічне, біохімічне дослідження, а також математичне оброблення отриманих результатів.

Клініко-психопатологічний метод застосовувався для поглибленого аналізу закономірностей розвитку і динаміки різних варіантів невротичних

Таблиця 1

Розподіл хворих з невротичними депресіями і здорових осіб за статтю, віком, характером праці

Групи | Стать | Вікові групи | Характер праці

досліджуваних | Ж | Ч | 20-29 | 30-49 | 40-49 | Розумовий | Фізичний

Хворі на

неврастенію | 11,72,9 | 23,33,9 | 14,23,2 | 11,72,9 | 9,22,6 | 27,54,1 | 7,52,4

Хворі з пролонго-ваною депресивною реакцією |

7,52,4 |

35,04,4 |

18,33,5 |

10,82,8 |

13,13,1 |

32,54,3 |

10,02,8

Хворі зі змішаною тривожною депре-сивною реакцією |

14,23,2 |

8,32,5 |

7,52,4 |

3,21,8 |

10,82,8 |

15,03,3 |

7,52,4

Здорові

досліджувані | 60,08,4 | 40,08,4 | 34,38,1 | 28,67,7 | 37,18,3 | 60,08,4 | 40,08,4

депресій. З метою феноменологічного вивчення невротичних депресій ми застосовували карти самооцінки емоційного стану, що дозволяли якісно і кількісно оцінити емоції у здорових осіб і у хворих (Н. А. Марута, 1993).

Експериментально-психологічне дослідження включало використання тесту Леонгарда–Шмішека; Міннесотського багатопрофільного опитувальника (ММРІ), складеного S. Hathway і J. Mekinley (1940), адаптованого і стандартизованого А. М. Собчик (1971); тесту Розенцвейга (S. Rosenzweig, 1945; Л. Ф. Бурлачук, С. М. Морозов, 1989); тесту Роршаха (H. Rorshach, 1969, Л. Ф. Бурлачук, 1979).

Електрофізіологічне дослідження містило проведення електроенцефалографії (ЕЕГ) з подальшим комп'ютерним аналізом даних на підставі програмних засобів Labview 5.01 (США, 1998) з використанням показників потужності альфа-, бета-1 і бета-2 ритмів, а також визначенням кореляції ("внутрішньокортикального зв'язку") за альфа-ритмом (В. Б. Стрелец с соавт., 1990).

Біохімічні дослідження було спрямовано на аналіз перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантних механізмів за допомогою вивчення малонового діальдегіду (МДА), за методом I.Zalkin, Z.Tappel у модифікації А. П. Левицкого, Е. К. Гуркевич (1976), вільних жирних кислот (ВЖК) за методом В. А. Шатерникова, Л. А. Савчук (1981) і глутатіонредуктази (ГР) за методом G.Wasserzug (1981).

Для лікування хворих на невротичні депресії, окрім загальновживаних методів психотерапії і психофармакології, ми застосовували метод адаптивного біорегулювання, який дозволяє підвищити можливості саморегуляції початково мимовільних функцій організму (Н. П. Бехтерева, 1998, П. В. Волошин, В. С. Мерцалов, 1993). Як регульований параметр використовувалася інтенсивність альфа-ритму за 10-секундні проміжки часу. Слуховий контроль здійснювався за допомогою замкненої системи автоматичного регулювання, побудованої за принципом зворотного зв'язку між інтенсивністю альфа-ритму і зовнішнім звуковим сигналом, обробка якого проводилася на ПК ІВМ-486.

Отримані в ході дослідження результати оброблялися за допомогою загальноприйнятих у медико-біологічних дослідженнях методів статистичної обробки отриманих даних з використанням кореляційного аналізу (Семенко А.Ф., Ермаков В.В., 1977).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Відповідно до мети і завдань дослідження нами було обстежено 120 хворих на невротичну депресію (основна група) і 42 особи здорових досліджуваних (контрольна група). На підставі існуючих критеріїв до групи хворих на невротичні депресії було включено пацієнтів із депресивними розладами, які виникли психогенно (А. П. Чуприков, Г. Я. Пилягина, 1998). Фактори психічної травматизації, виявлені у досліджуваних пацієнтів, наведено у табл. .

Аналіз отриманих результатів свідчить про те, що причиною розвитку невротичних депресій частіше були хронічні фактори психічної травматизації, які було зареєстровано у 71,6 % пацієнтів, гострі психотравми відзначалися у 28,3 % досліджуваних осіб.

При дослідженні психотравм з точки зору їх змісту доведено, що найбільш часто серед них мали місце соціально-економічні фактори (втрата праці, безробіття, переведення на нижчеоплачувану роботу, службові конфлікти), значну роль у генезі невротичних депресій також відігравали психотравми, які стосувалися сімейно-побутової сфери (розлучення, сімейні, побутові конфлікти), а також переживання, пов'язані з наслідками природних катастроф, хворобою або втратою близьких людей. Рідше до розвитку невротичних депресій призводили аварії, нещастя, ятрогенії, вимушена міграція, кримінальні епізоди (пограбування, напад, згвалтування).

Необхідно наголосити, що у 56 (46,6 %) хворих виявлено ізольовані фактори психічної травматизації, а у 64 (53,3 %) — поєднані.

Враховуючи те, що виявлені особливості психотравмуючих факторів багато в чому визначали клініко-психопатологічні закономірності

невротичних депресій, подальше дослідження ми проводили на підставі зіставлення двох груп хворих: І група (56 осіб), психотравма у яких була ізольованою; ІІ група (64 особи), у генезі невротичних депресій яких психогенія була обумовлена дією поєднаних факторів.

Вивчення особливостей захворювання в обох групах пацієнтів дозволило виявити певні особливості.

Аналіз дебюта захворювання довів, що серед хворих І групи переважали особи з гострим (41,1 %) і підгострим (33,9 %) початком захворювання, тимчасом як у хворих ІІ групи частіше реєструвався затяжний початок хвороби (53,1

При вивченні тривалості депресій відмічено, що серед хворих І групи частіше були особи з тривалістю хвороби від 6 міс до 1 року, а серед хворих ІІ групи — від 1 до 1,5 років.

Таблиця 2

Фактори психічної травматизації, виялені у хворих на невротичні депресії

Вид психотравми | Абсолютна кількість | %m%

І Гострі | 34 | 28,34,1

- конфлікт у сім'ї | 7 | 5,82,1

- службовий конфлікт | 9 | 7,52,4

- утрата роботи | 28 | 23,33,8

- раптова хвороба або смерть близьких | 6 | 5,02,0

- аварія (лихо), що супроводжується жертвами | 5 | 4,21,8

- ятрогенії | 1 | 0,80,8

- кримінальні події (пограбування, напад, згвалтування) | 4 | 3,31,6

ІІ Хронічні | 86 | 71,64,1

- безробіття | 42 | 35,04,4

- природні катастрофи | 24 | 20,03,7

- службові конфлікти | 21 | 17,53,5

- сімейно-побутові конфлікти | 19 | 15,83,3

- розлучення | 17 | 14,13,1

- тривала тяжка хвороба близьких | 16 | 13,33,1

- вимушена міграція | 14 | 11,72,9

Характеризуючи клінічні особливості перебігу захворювання у хворих на невротичні депресії, було визначено, що вони проявлялися переважно у вигляді рухових, сенсорних, сомато-вегетативних та емоційних розладів.

Результати нашого дослідження довели, що рухові розлади мали місце у 8,9 % хворих І групи і 28,1 % — ІІ групи. Вони відрізнялися від класичних невротичних рухових розладів (астазія-абазія, гіперкінези, кривошия, напади, парези і паралічі) і проявлялися у вигляді гіпомімії, деякої м'язової адинамії. Ці симптоми характеризувалися рудиментарністю, чіткою ситуаційною обумовленістю, залежали від виразності психотравмуючого фактора та його динаміки. В цілому, динамізм і мінливість були відмітними особливостями рухових порушень у хворих на невротичні депресії.

Структура сенсорних розладів у хворих на невротичні депресії включала порушення загальної чутливості, розлади зору і психосенсорні порушення.

Порушення чутливості було зареєстровано у 73,2 % хворих І групи й у 96,8 % — ІІ групи, вони проявлялися переважно у вигляді парестезій. Розлади зору у вигляді скотом, концентричного звуження полів зору, астенопії і фотопсій, у цілому були нечастими і переважали у ІІ групі пацієнтів (16,1 і 9,5 % відповідно).

Слухову гіперестезію при невротичних депресіях було виявлено у 69,6% хворих І групи і 67, 2 % хворих ІІ групи, яка проявлялася підвищеною чутливістю і незносністю гучних звуків.

Психосенсорні феномени частіше спостерігались у хворих ІІ групи (34,4 і 19,6 % відповідно) і проявлялися симптомами "коливання грунту під ногами і навколишніх предметів".

Необхідно зауважити, що виявлені сенсорні порушення характеризувалися дисоціацією з даними неврологічного, офтальмологічного і сурдологічного досліджень, які свідчили про відсутність органічної патології центральної нервової системи у пацієнтів.

Дослідження сомато-вегетативних проявів у хворих на невротичні депресії довело їх різноманітність в обох групах. Основні сомато-вегетативні порушення у хворих І і ІІ груп були виражені аналогічними феноменами. При аналізі сомато-вегетативних порушень у досліджуваних групах ми відмітили, що найбільш часто у структурі невротичних депресій мав місце головний біль (87,5 % хворих І групи і 84,4 % хворих ІІ групи). За характером цефалгій вони частіше належали до психалгій або головних болів нервово-м'язового характеру. Головний біль нервово-судинного характеру у досліджуваних групах спостерігався рідше.

Особливе місце серед сомато-вегетативних проявів посідали пароксизмальні стани, які було виявлено у 62,5 і 92,1 % пацієнтів відповідно до груп. Вегето-вісцеральні кризи проявлялися переважно у вигляді симпато-адреналових пароксизмів (37,5 і 57,8 % відповідно).

Досить часто в обох групах мали місце порушення діяльності серцево-судинної системи, що проявлялися у вигляді кардіалгічного синдрому,

порушень серцевого ритму і вегето-судинної дистонії (64,3 % — І група, 70,3— ІІ група). При цьому больові відчуття у ділянці серця у хворих ІІ групи були достовірно частіше.

При аналізі сомато-вегетативних порушень дихання було виявлено, що вони спостерігались у 44,6 % хворих І групи і 43,8 % — ІІ групи. Розлади дихання у хворих на невротичні депресії, як правило, проявлялися у вигляді порушень ритму, наявності ларингоспазму і кашлю.

Порушення діяльності шлунково-кишкового тракту частіше мали місце при невротичних депресіях у хворих І групи — 51,8 %, а у хворих ІІ групи — у 35,9 % випадків. Основними варіантами цієї патології були порушення функції шлунка (аерофагія, відригування, блювання, гастралгія) і розлади функції кишечника (кишкові кольки, здуття живота, запори).

Характерною ознакою для обох груп хворих було зниження маси тіла (55,4 % — у хворих І групи і 70,3 % — у хворих ІІ групи).

Сексуальні порушення у вигляді зниження лібідо, розладів ерекції і еякуляції зареєстровано у 21,4 % хворих І групи й у 26,5 % хворих ІІ групи.

Порушення з боку сечовидільної системи спостерігалися досить рідко у структурі невротичних депресій (12,5 % — у І групі й 18,7 % — у ІІ групі).

Оцінюючи особливості сомато-вегетативних проявів в цілому, необхідно наголосити на їх виразності й різноманітності у хворих обох груп.

Вивчення емоційного стану хворих проводилося нами за допомогою карти самооцінки емоційного стану, розробленої Н. О. Марутою (1993). Використання цієї карти дозволяє провести якісну і кількісну оцінку емоційного спектра, тобто визначити частоту емоцій, які спостерігаються, та їх інтенсивність.

Аналізу емоційного спектра у хворих на невротичні депресії передувало його вивчення у здорових досліджуваних (42 особи), не страждаючих на депресії, які складали контрольну групу.

Дані, отримані при обстеженні здорових осіб, свідчать про те, що такі емоції, як впевненість, радість, задоволення, довіра, найбільш часто мали місце у них. Рідше за інші спостерігалися нудьга, переляк, прикрість, злорадство, подив, тріумфування. Оцінюючи інтенсивність емоцій у здорових осіб, ми відмітили, що в їх емоційному спектрі за частотою і інтенсивністю переважали позитивні емоції. Негативні емоції спостерігалися рідше і були не дуже інтенсивними.

Аналіз емоційного стану у хворих на невротичні депресії проводили за групами.

Як свідчать отримані дані, у хворих І групи найбільш часто спостерігалися такі емоції, як тривога (100 %), сум (96,4 %), туга (92,8 %), досада (91,1зневіра (92,9 %). Трохи рідше у цих хворих проявлялися незадоволення (87,5 %), відчай (82,1 %), незадоволеність собою (87,5 %), байдужість (75,0 %). Найбільш рідко серед хворих І групи відмічалися позитивні емоції: задоволення (3,5 %), розчулення (3,5 %), допитливість (1,7%), подив (1,7 %). Аналіз інтенсивності емоцій у хворих І групи довів, що найбільш інтенсивними у них були емоції засмучення (3,2 бала), тривоги (3,7 бала), суму (3,7 бала), горя (3,6 бала). Досить високої інтенсивності досягали туга (3,4 бала), незадоволення (3,2 бала), страх (2,6 бала), байдужість (2,6 бала). Найменш інтенсивними у хворих І групи були задоволення (1 бал), відчуття безпеки (1 бал), допитливість (1 бал).

При аналізі емоційного стану хворих ІІ групи виявлено, що найбільш часто у них мали місце туга (100 %), тривога (100 %), незадоволення (98,4 %), байдужість (96,8 %). Рідше у цій групі спостерігалися нудьга (93,8 %), засмучення (93,8 %), горе (92,2 %), незадоволеність собою (82,8 %). Найбільш рідко у ІІ групі відмічалися почуття задоволення (1,6 %) і смакування наперед (1,6 %). Вивчення інтенсивності емоцій у хворих ІІ групи довело, що максимально виразними у них були емоції байдужості (3,9 бала), туга (3,8 бала), засмучення (3,8 бала), тривога (3,8 бала), досада (3,8 бала), сором (3,8 бала), незадоволеність собою (3,8 бала). Після них за інтенсивністю йшли горе (3,7 бала), нудьга (3,7 бала), відчай (3,7 бала), кривда (3,7 бала), жаль (3,7 бала), почуття ображення (3,7 бала). Найбільш слабо виразними у хворих ІІ групи були задоволення (1 бал), радість (1 бал), довіра (1 бал), захват (1 бал), почуття полегшання (1 бал).

Отже, в емоційному спектрі у хворих обох груп переважали негативні, інтенсивно виразні емоції депресивного спектра, що були складниками, включаючими тривогу, апатію, нудьгу, ідеї самозвинувачення, зниження самооцінки.

Позитивні емоції при невротичних депресіях в емоційному спектрі спостерігалися рідко і були слабо виразними.

Зіставлення двох груп хворих на невротичні депресії дозволило виділити певні відмінності, які стосувались якісної і кількісної характеристик емоційних модальностей.

Ці відмінності полягали у переважанні за частотою та інтенсивністю у хворих ІІ групи таких емоцій, як незадоволеність собою, почуття ображення, досада, сором, засмученість і байдужість, що свідчить про наявність у спектрі депресивних розладів апатичного, тужливого компонентів з елементами ідей самозвинувачення.

Вивчення особистісних особливостей за допомогою тесту ММРІ дозволило серед здорових осіб і хворих на невротичні депресії виділити 2 групи.

Першу групу складали 78,6 % здорових осіб; 72,2 % хворих І групи і 35,9хворих ІІ групи, психологічний профіль яких перебував у межах 40-70 Т балів (верхня і нижня межі норми). Серед хворих, психологічний профіль яких перевищував нормативний, були 21,4 % здорових осіб, 27,8 % — І групи і 64,1 % — ІІ групи.

Аналіз усереднених Т балів у хворих на невротичні депресії свідчив про те, що перевищення усереднених показників у хворих І групи відмічалося за шкалами депресії, істерії, психопатії і соціальної інтроверсії (розбіжності зі здоровими були достовірними тільки за шкалами депресії та істерії). У хворих ІІ групи виявлено перевищення усереднених Т балів за такими шкалами: іпохондрії, депресії, конверсії, психастенії, шизофренії і соціальної інтроверсії (при порівнянні зі здоровими відмінності виявилися достовірними за шкалами іпохондрії, депресії і соціальної інтроверсії). Отримані дані свідчать про переважання у хворих ІІ групи емоційних компонентів особистісних радикалів.

Описані дані в цілому підтверджувалися при аналізі фрустраційних реакцій. Домінуючими реакціями, з точки зору їх спрямованості, у хворих обох груп були екстрапунітивні реакції, спрямовані на зовнішній світ (живий, неживий). Для хворих І групи характерним було переважання реакції з "фіксацією на перешкоді й задоволенні потреб", а у ІІ групі домінувала "фіксація на самозахисті". Поряд із цим необхідно зазначити переважання у ІІ групі хворих кількості екстрапунітивних реакцій (55,4 % — у І групі і 73,4 % — у ІІ групі) і їх певні якісні відмінності.

Результати тестування хворих за методикою Роршаха довели, що для хворих обох груп характерними є "загальноневротичні" відповіді й інтерпретації. Тим часом у хворих ІІ групи було виявлено велику "утягненість" особистості в хворобу у вигляді адинамічно-астенічних відповідей, бажання уникати проблеми навколишнього світу у вигляді захисту меж власного "Я", без активного бажання змінити довкілля. Також у цій групі спостерігався більш глибокий ступінь пасивності й обмеження здатності пристосовуватися до навколишнього середовища.

Результати вивчення ПОЛ й антиоксидантної активності у плазмі крові й еритроцитах здорових осіб і хворих на невротичні депресії свідчать про те, що в обох групах пацієнтів спостерігалася тенденція до зростання показників МДА, ВЖК і ГР як у плазмі, так і в еритроцитах. Разом з цим, аналіз цих змін у групах дозволив виявити їх деякі відмінності. У хворих I групи зростання рівня МДА та ВЖК супроводжувалося виразним зростанням ГР (у плазмі та еритроцитах). У хворих II групи на тлі значного приросту рівня МДА та ВЖК відзначався незначний приріст вмісту ГР (у плазмі та еритроцитах), що відображує різний рівень функціонування адаптивних механізмів під впливом ізольованих та поєднаних психогенних чинників.

Аналіз ЕЕГ у хворих на невротичні депресії дозволив виділити їх певні особливості.

Електрофізіологічні дослідження у хворих на невротичну депресію свідчать, що для більшості хворих І групи характерними були ЕЕГ зміни з переважанням бета активності у передніх відділах, на цьому фоні нерідко реєструвалися пароксизми сложної структури з найбільшою виразністью у правій гемісфері. Такі ЕЕГ- характеристики корелювали з наявністю переважно фобічних компонентів у структурі депресії ( r=0.58 при p<0.01).

ЕЕГ зміни у хворих ІІ групи свідчили про наявність в них різноманітних вріантів частотно-амплітудних характеристик з домінуванням ритмів низької амплітуди (альфа-, тета-, дельта), що свідчило про зниження електрогенезу та корелювало з проявами астенії, адинамії та апатії у кліничній симтоматиці (r=0.73; r=0.69; r=0.65 при p<0.001).

Отримані дані дозволили розробити принципи терапії хворих на невротичні депресії.

Основою лікувального комплексу, що застосовувався хворим на невротичні депресії, була психотерапія, спрямована на глибоке і всебічне вивчення і корекцію особистості хворого, специфіки його системи відносин, виявлення і вивчення механізмів виникнення і стабілізації його стану, досягнення у хворого усвідомлювання причинно-наслідкового зв'язку між особливостями його системи відносин і захворюванням, а також на можливе вирішення психотравмуючої ситуації, корекцію неадекватних реакцій і форм поведінки хворих. Поряд із цим, як симптоматична терапія застосовувалося біоадаптивне регулювання, спрямоване на регуляцію інтенсивності альфа-ритму, що забезпечувало можливість зміни емоційного стану у бік “спокійного неспання”, (Н.В. Черниговская 1991; Н.А. Марута, С.П.Колядко 1997).

Аналіз результатів, одержаних у хворих, які підлягали комплексній терапії з використанням біоадаптивного регулювання (13 хворих І групи і 19 хворих ІІ групи), довів, що одужання зареєстровано у 65,5 % випадків, значне поліпшення — 28,1 %, поліпшення — у 6,3 %. Випадків відсутності динаміки й негативної динаміки не було виявлено.

У хворих, яких лікували з використанням традиційних методів (13 осіб І групи й 19 — ІІ групи), аналіз ефективності терапії свідчив про те, що одужання настало у 46,9 %, значне поліпшення — у 12,5 %, поліпшення – у 34,4динаміка була відсутня у 3,1хворих. Випадків негативної динаміки виявлено не було.

Наведені результати свідчать про більш високу ефективність терапії у хворих, яких лікували з використанням біоадаптивного регулювання у діапазоні домінуючого ЕЕГ альфа-ритму , й обумовлюють доцільність застосування даного методу в комплексній терапії невротичних депресій.

Висновки:

1. У формуванні невротичних депресій значна роль належить соціальним, соціально-психологічним і біологічним факторам, дія яких обумовлює неоднорідність даної патології, різноманітність і поліморфізм клінічних проявів.

2. До розвитку невротичних депресій в умовах сучасного патоморфозу призводять хронічні (71,6 %) і гострі (28,3 %) психотравмуючі фактори, які характеризуються переважанням психогеній в соціально-економічній сфері (втрата праці, безробіття, переведення на нижчеоплачувану роботу, службові конфлікти).

3. Основу клінічних проявів у хворих на невротичні депресії становлять емоційні розлади, які у поєднанні з чутливими, руховими і сомато-вегетативними феноменами формували різноманітність клінічної симптоматики.

4. Порівняння клінічних проявів невротичних депресій, що розвинулися внаслідок дії ізольованих і поєднаних психотравм, свідчить про переважання їх виразності у другому випадку, що найбільшою мірою проявляється при аналізі феноменології емоційних розладів (достовірна перевага в емоційному спектрі апатії, нудьги й емоційних корелятів ідей самозвинувачення і самоприниження).

5. У хворих на невротичні депресії виявлено психологічні, біохімічні і нейрофізіологічні зміни, більш виразні у хворих з депресіями, які розвинулися під впливом поєднаних факторів психічної травматизації і відбивають деякі патогенетичні механізми формування цих станів:—

у психологічних механізмах формування невротичних депресій важлива роль належить домінуванню екстрапунітивних реакцій, спрямованих на навколишній світ (живий і неживий) і "загальноневротичні" інтерпретації, що у хворих з депресією, яка розвинулася внаслідок ізольованих психотравм, супроводжувалося реакціями з "фіксацією на перешкоді й задоволенні потреб", а в результаті поєднаних факторів — реакціями фіксації на самозахисті і значним утягненням особистості (переважання адинамічно-астенічних відповідей, відсутність активного бажання змінити довкілля на фоні глибокого ступеня пасивності й обмеження здатності пристосовуватися);—

психопатологічні прояви при невротичних депресіях формуються в умовах активації змін метаболізму ліпідів (більш виразної у ІІ групі) та активації антиоксидантної системи (більш виразної у І групі) що свідчить

про різну ступінь функціонування адаптивних можливостей під впливом ізольованих та поєднаних психогенних факторів;—

ЕЕГ зміни свідчать про певні відмінності функціонального стану мозку у хворих на невротичну депресію: для хворих з ізольованими психогеніями характерним є домінування пароксизмальної бета-активності у передніх відділах, що корелює з тривожно-фобічними проявами, у хворих з поєднаними – відзначається зниження електрогенезу, що корелює з астенією, адинамією та апатією у клінічній симптоматиці.

6. Критеріями діагностики і диференціальної діагностики невротичних депресій є такі клінічні показники: структура психогенії, початок хвороби, її тривалість, перші клінічні прояви, співвідношення і виразність рухових, чутливих, сомато-вегетативних і емоційних проявів, а також феноменологія емоційних розладів. Як додаткові діагностичні критерії доцільно застосовувати такі:—

психологічні показники (індивідуально-типологічні особистісні характеристики, спрямованість і якість фрустраційних реакцій, ступінь утягнення особистості в хворобу);—

біохімічні показники (рівень активності про- й антиоксидантної систем);—

електрофізіологічні показники (потужність основних ритмів і топографія кіркових зв'язків).

7. У комплексній терапії хворих з невротичними депресіями ефективним методом лікування є біоадаптивне регулювання альфа-ритму, яке дозволяє підвищити можливості саморегуляції емоцій і забезпечує більш високі показники ефективності терапії порівняно з традиційно використовуваним лікуванням.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1.

2.

3.

4.

5.

Анотація

Мороз В.В. Невротичні депресії (клініка, патогенез, діагностика та лікування) –Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія.- Харківська медична академія післядипломної освіти, Харків, 2000.

В дисертаційній роботі на підставі комплексного клініко-психопатологічного, патопсихологічного, електрофізіологічного та біохімічного вивчення 120 хворих отримані дані щодо клінічного поліморфізму, психопатологічній різноманітності невротичних депресій, описані варіанти їх проявлень та динаміка розвитку. З'ясовані причинні фактори та умови формування невротичних депресій. Встановлена провідна роль емоційних розладів у формуванні клінічної картини різних варіантів невротичних депресій та її залежність від характеру психогенних впливів (ізольованих або поєднаних).

Вивчені деякі патопсихологічні, біохімічні та нейрофізіологічні механізми патогенезу невротичних депресій.

Використаний у роботі комплексний підхід дозволив науково обґрунтувати критерії діагностики диференційної діагностики та принципи терапії невротичних депресій.

Ключові слова: невротичні депресії, психотравмуючі фактори, діагностика, емоційні порушення, патопсихологічні, біохімічні, нейрофізіологічні критерії, біоадаптивне регулювання, психотерапія.

Аннотация

Мороз В.В. Невротические депрессии (клиника, патогенез, диагностика и лечение).- Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16- психиатрия.- Харьковская медицинская академия последипломного образования, Харьков, 2000.

На основании комплексного клинико-психопатологического, патопсихологического, электрофизиологического и биохимического исследования проведен анализ невротических депрессий.

В работе представлены результаты обследования 120 больных невротическими депрессиями и 42 здоровых испытуемых.

Среди обследованных было 42 больных с неврастенией (F 48.0), у 51 – пролонгированная депрессивная реакция (F 43.21), у 27 – смешанная тревожная и депрессивная реакция (F 43.22).

В ходе обследования больные были разделены на две группы: I группа – (56 человек) – в генезе невротической депрессии у которых отмечались изолированные психотравмирующие факторы, II группа (64 человека) – невротическая депрессия у которых развилась в результате действия сочетанных психогенных факторов.

Установлено, что в формировании невротических депрессий значительная роль принадлежит социальным, социально-психологическим и биологическим факторам, действие которых обусловливает неоднородность данной патологии, многообразие и полиморфизм клинических проявлений. К развитию невротических депрессий в условиях современного патоморфоза приводят хронические (71,6и острые (28,3психотравмирующие факторы преимущественного социально-экономического характера 62,5(утрата работы, безработица, перевод на нижеоплачиваемую работу).

Основу клинических проявлений у больных невротическими депрессиями составляют эмоциональные расстройства, которые в сочетании с чувствительными, двигательными и сомато-вегетативными феноменами формировали многообразие клинической симптоматики.

Сравнение клинических проявлений невротических депрессий, развившихся в результате действия изолированных и сочетанных психотравм свидетельствует о преобладании их выраженности во втором случае, что в наибольшей степени проявляется при анализе феноменологии эмоциональных расстройств (достоверное преобладание в эмоциональном спектре апатии, тоски и эмоциональных коррелятов идей самообвинения и самоуничижения).

В работе уточнены некоторые нейрофизиологические, биохимические и патопсихологические механизмы патогенеза невротических депрессий.

Научно обоснованы критерии диагностики, дифференциальной диагностики и принципы терапии невротических депрессий. Показано, что в комплексной терапии невротических депрессий эффективным методом лечения является биоадаптивное регулирование альфа-ритма, позволяющее повысить возможности саморегуляции эмоций и обеспечивающее достоверно более высокие показатели эффективности терапии по сравнению с традиционно применяемым лечением.

Ключевые слова: невротические депрессии, психотравмирующие факторы, диагностика, эмоциональные нарушения, патопсихологические, биохимические, нейрофизиологические критерии, биоадаптивное регулирование, психотерапия.

Summary

Moroz V.V. Neurotic depressions (clinic, pathogenesis, diagnosis and treatment). – Manuscript.

Thesis for competition of scientific degree of Candidate of Medical Sciences on the specialization 14.01.16 – Psychiatry. – Kharkiv Advanced Training Academy for Doctors, Kharkiv, 2000.

In the thesis on the base of the complex clinico-psychopathological, pathopsychological, electrophysiological, and biochemical investigation the data concerning a clinical polymorphism and psychopathological diversity of the neurotic depressions were obtained, variants of expression and dynamics of development for these depressions were described. Casual factors and conditions of the neurotic depressions formation were defined. It was determined the leading role of emotional disorders in formation of the clinical picture for different variants of the neurotic depressions and its dependence from character of psychogenic influences (isolated of joined).

Some pathopsychological, biochemical and neurophysiological mechanisms of the neurotic depressions pathogenesis were investigated.

A complex approach used in the work allowed to ground scientifically criteria for