Харківський державний педагогічний університет

ім Г. С. Сковороди

Недодатко Наталя Григорівна

УДК 37.025+371.321

Формування навчально-дослідницьких

умінь старшокласників

13.00.09 – теорія навчання

Автореферат

дисертації на здобуття

наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Харків

2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Криворізькому державному педагогічному університеті,

Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Буряк Володимир Костянтинович,

Криворізький державний педагогічний університет,

ректор.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Дмитренко Тамара Олександрівна,

Харківський державний педагогічний університет

ім. Г. С. Сковороди,

завідувач кафедри соціальної педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент

Коваленко Олексій Михайлович,

Харківський інститут екології і соціального захисту,

ректор.

Провідна установа: Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України,

м. Кіровоград.

Захист відбудеться 31 січня 2001 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К64.053.04 у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г. С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 221-А.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди за адресою 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2.

Автореферат розісланий 29 грудня 2000 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С. Т. Золотухіна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття) стратегічним завданням реформування освіти визначає "...формування освіченої, творчої особистості, становлення її морального здоров'я, забезпечення пріоритетності розвитку людини...".** Державна національна програма "0світа" (Україна ХХІ століття). - К.: Райдуга, 1994. - С.6.

Актуальність дослідження визначається потребами педагогічної практики в активізації процесу набування старшокласниками досвіду творчої діяльності завдяки формуванню навчально-дослідницьких умінь.

У процесі формування навчально-дослідницьких умінь учні навчаються самостійно одержувати знання через оволодіння специфічними процедурами: бачити проблему й висувати гіпотезу її вирішення; планувати й проводити експерименти; рефлексувати та оцінювати свою діяльність; переносити раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію і т. ін. У зв’язку з цим вимагають подальшого дослідження структура навчально-дослідницьких умінь, критерії, що дозволяють визначити рівень їх розвитку, педагогічні технології формування цих умінь.

Безпосередньо розробки проблем формування пізнавальних умінь учнів, що сприяють підвищенню ефективності навчального процесу й розвитку творчих здібностей у навчанні, торкаються дослідження педагогів В. І. Андреєва, А. М. Алексюка, Ю. К. Бабанського, В. П. Беспалька, О. І. Бойко, А. О. Боброва, В. К. Буряка, Д. В. Вількєєва, Б. І. Коротяєва, І. Я. Лернера, О. М. Лука, Ю. І. Мальованого, М. І. Махмутова, Л. Л. Момот, Є. К. Мілеряна, В. Ф. Паламарчук, П. І. Підкасистого, Н. А. Рикова, О. Я. Савченко, А. В. Усової, Т. І. Шамової та ін.

Проблему формування пізнавальних умінь школярів, у тому числі навчально-дослідницьких, розробляють і психологи. Серед них найбільш відомі праці Д. М. Богоявленського, Г. О. Балла, П. Я. Гальперіна, О. М. Кабанової-Меллер, Ю. М. Кулюткіна, Л. Н. Ланди, М. Д. Левитова, О. М. Леонтьєва, Г. С. Костюка, О. М. Матюшкіна, Н. О. Менчинської, В. О. Моляка, К. К. Платонова, О. І. Раєва, С. Л. Рубінштейна, Н. Ф. Тализіної, І. С. Якиманської та ін.

Психолого-педагогічні проблеми формування навчально-дослід-ницьких умінь досліджувались у таких основних напрямках:

-

-

-

Разом з тим у педагогічній науці недостатньо розроблені питання технології формування навчально-дослідницьких умінь школярів. Вивчення досвіду роботи середніх загальноосвітніх шкіл показало, що вчителі майже не володіють методикою їх формування, а тому цей процес має спонтанний характер і грунтується на основі інтуїтивних уявлень педагогів.

Аналіз проблеми формування навчально-дослідницьких умінь вказує на невідповідність стану навчання і виховання завданням сьогоднішньої школи, що виявляється в наявності протиріч між потребою шкільної практики у формуванні діяльної й мислячої особистості і відсутністю в учнів інтересу до знань; між темпами збільшення обсягу знань і рівнем сформованості пізнавальних умінь учнів, необхідних для їх засвоєння; між необхідністю виховання творчої молоді і непідготовленістю вчителів до організації творчої діяльності.

Зазначені вище протиріччя зумовлюють необхідність дослідження таких питань:

- визначення сутності навчально-дослідницьких умінь та характерних особливостей навчально-дослідницької діяльності учнів;

- обгрунтування дидактичної системи навчально-дослідних завдань та розробка технології її впровадження в навчальний процес з метою формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників;

- підготовка вчителів до організації науково обґрунтованої навчально-дослідницької діяльності школярів.

Необхідність розв’язання вказаних питань зумовила вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи Криворізького державного педагогічного університету з комплексної теми “Психолого-педагогічні основи активізації навчальної діяльності школярів”, котра виконується на замовлення Міністерства освіти і науки України. Тему затверджено Управлінням науки і технологій Міністерства освіти України 16 січня 1995 року, а також Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 14 червня 1999 року (протокол № 5).

Об’єкт дослідження - процес формування навчально-дослідницьких умінь школярів.

Предмет дослідження - технологія впровадження в навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань з метою формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників.

Мета дослідження – розробка, наукове обґрунтування та апробація технології впровадження в навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань.

У дослідженні ми виходили із загальної гіпотези про те, що успішне формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників можливе за умови розробки технології впровадження в навчальний процес науково-обгрунтованої дидактичної системи навчально-дослідних завдань, спрямованих на засвоєння змісту навчання і формування вмінь навчально-дослідницької діяльності.

Ефективність формування вмінь забезпечується поєднанням у навчальному процесі різноманітних форм і методів самостійної роботи учнів та методичною підготовкою вчителя до науково обґрунтованої організації навчально-дослідницької діяльності старшокласників.

Об’єкт, предмет, мета і наукова гіпотеза вимагали вирішення таких завдань.

1. Розкрити сутність поняття “навчально-дослідницьке уміння” як компонента пізнавальної діяльності школярів; виявити характерні особливості навчально-дослідницької діяльності учнів.

2. Науково обґрунтувати дидактичну систему навчально-дослідних завдань.

3. Розробити технологію впровадження в навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань з метою формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників.

4. Експериментально перевірити ефективність технології впровадження в навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань.

5. Підготувати за результатами дослідження методичні рекомендації для вчителів “Формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників”.

Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять: основні положення філософії про процес пізнання; державна національна програма “Освіта” (Україна XXI ст.); положення психології та педагогіки, що розкривають сутність діяльнісного підходу до процесу навчання (О. М. Леонтьєв, Г. С. Костюк, Н. О. Менчинська, С. Л. Рубінштейн та ін.), шляхи й засоби формування інтелектуальних умінь учнів (А. М. Алексюк, Ю. К. Бабанський, Г. О. Балл, Д. В. Вількєєв, П. Я. Гальперін, А. К. Громцева, О. М. Кабанова-Меллер, З. І. Калмикова, Л. Н. Ланда, В. О. Моляко, Л. Л. Момот, І. Я. Лернер, Н. Ф. Тализіна, І. С. Якиманська та ін.).

За основу були взяті такі ідеї:

- евристичне програмування навчально-дослідницької діяльності (В. І. Андреєв, Ю. М. Кулюткін, О. М. Матюшкін, О. І. Раєв та ін.);

- формування узагальнених пізнавальних умінь і організації самостійної роботи учнів (А. О. Бобров, В. К. Буряк, В. Ф. Паламарчук, П. І. Підкасистий, А. В. Усова та ін.);

- активність суб’єкта в процесі навчальної діяльності (В. І. Лозова, В. І. Євдокимов, Т. І. Шамова та ін.);

- творча позиція вчителя в навчальному процесі (В. І. Загвязинський, М. Б. Євтух, Л. В. Кондрашова, Б. І. Коротяєв, В. А. Кан-Калик, В. В. Краєвський, М. Д. Нікандров, М. К. Подберезський, І. Ф. Прокопенко, М. М. Скаткін та ін.).

У ході дисертаційного дослідження були використані методи дослідження:

- теоретичний аналіз філософської, психолого-педагогічної та методичної літератури з метою вивчення проблеми формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників та особливостей організації навчально-дослідницької діяльності школярів;

- емпіричні методи: спостереження, анкетування, самооцінка, аналіз уроків та поурочних планів, діагностичні контрольні роботи для визначення стану проблеми формування навчально-дослідницьких умінь у шкільній практиці; навчаючий педагогічний експеримент для апробації ефективності технології впровадження в навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань;

- методи кількісного та якісного аналізу результатів дослідної роботи.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше науково обґрунтовано дидактичну систему навчально-дослідних завдань та розроблено технологію її впровадження в навчальний процес з метою формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників; уперше визначено етапи підготовки вчителя до організації навчально-дослідницької діяльності учнів на уроках; набули подальшого розвитку питання про особливості навчально-дослідницької діяльності, уточнено наукове поняття “навчально-дослідницьке вміння”.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вчителями й організаторами методичної роботи можуть бути використані в практичній діяльності науково обгрунтована дидактична система навчально-дослідних завдань та розроблена технологія її впровадження; програма семінару-практикуму “Учитель – організатор навчально-дослідницької діяльності школярів”; програми факультативу, наукового товариства учнів та лабораторного практикуму, спрямовані на формування навчально-дослідницьких умінь учнів; узагальнені методи і прийоми створення позитивної мотивації й підтримки інтересу учнів у ході виконання навчально-дослідного завдання та методичні рекомендації “Формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників”.

Особистий внесок дисертанта полягає в тому, що: обґрунтовано концепцію дослідження та дидактичну систему навчально-дослідних завдань, розроблено технологію її впровадження в навчальний процес; виявлено якісні й кількісні критерії навчально-дослідницьких умінь старшокласників та визначено рівні їхньої сформованості; виділено показники готовності вчителів до організації навчально-дослідницької діяльності школярів.

Об’єктивність і достовірність результатів дослідження та основних висновків забезпечується чітко визначеними вихідними теоретичними положеннями, відповідністю мети, завдань і методів дослідження, взаємоперевіркою отриманих результатів, репрезентативністю вибірок, поєднанням кількісного та якісного аналізу.

Апробація і впровадження результатів дисертації.

Основні положення і результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Криворізького державного педагогічного університету на Міжнародному екологічному фестивалі “ЕКО - 93” (Кривий Ріг, 1993); міжрегіональній науково-практичній конференції “Психологічна наука і сучасні заклади народної освіти” (Запоріжжя, 1994); Міжнародному симпозіумі “Людина: мова, культура, пізнання” (Кривий Ріг, 1995); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Активізація навчальної діяльності школярів” (Кривий Ріг, 1996); науково-практичній Всеукраїнській конференції “Допрофесійна підготовка учнівської молоді в контексті реалізації цільової комплексної програми “Учитель” (Кривий Ріг, 1998); Міжнародній науковій конференції “Формування й діяльність творчої особистості” (Кривий Ріг, 1998); Міжнародній практичній конференції “Обдаровані діти: пошук, розвиток, допомога” (Київ, 1998); на методичних об’єднаннях, педагогічних радах учителів шкіл м. Кривого Рогу.

Матеріали дисертаційного дослідження опубліковано в 6 збірниках наукових праць, 7 збірниках матеріалів і тез конференцій, журналах “Рідна школа”, “Біологія і хімія в школі” (всього статей - 14, тез доповідей - 3) та методичних рекомендаціях.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, чотирьох додатків.

Зміст дослідження викладено на 164 сторінках машинописного тексту, який включає 12 таблиць та 7 рисунків. Список використаних джерел включає 211 найменувань.

У в с т у п і обґрунтовано актуальність теми дослідження. Подано характеристику його методологічної основи, сформульовано концептуальні положення, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, методи дослідження, розкрито наукову новизну й практичне значення роботи, особистий внесок дисертанта, подано висновки про апробацію результатів дослідження та публікації.

У п е р ш о м у р о з д і л і “Теоретичні питання формування у старшокласників навчально-дослідницьких умінь” представлено теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми формування навчально-дослідницьких умінь школярів, обґрунтовано особливості навчально-дослідницької діяльності учнів та засоби управління нею.

У д р у г о м у р о з д і л і – “Дослідно-експериментальна робота з перевірки технології впровадження в навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань” – на основі концептуальних положень дослідження та шкільної практики проаналізовано навчально-пізнавальну діяльність старшокласників на уроках, обгрунтовано дидактичну систему навчально-дослідних завдань, розроблено технологію її впровадження в навчальний процес з метою формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників та доведено ефективність цього процесу.

У в и с н о в к а х узагальнено результати дослідження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури:

- уточнено категорію “уміння”, яке формується і проявляється в діяльності, являє собою систему узгоджених дій, спрямованих на досягнення мети;

- визначено, що навчально-дослідницьке вміння - це складне психічне утворення (синтез дій інтелектуальних, практичних, самоорганізації та самоконтролю – засвоєних і закріплених у способах діяльності), яке лежить в основі готовності школярів до пізнавального пошуку і виникає в результаті управління навчально-дослідницькою діяльністю учнів;

-розкрито структуру навчально-дослідницького вміння, яка включає інтелектуальний компонент (знання, розумові операції аналізу й синтезу, порівняння, узагальнення й систематизації, абстрагування, моделювання, уміння опису об’єктів, що вивчаються чи спостерігаються, індуктивного висновку і встановлення причинно-наслідкових зв’язків, постановки проблеми й висунення гіпотези її вирішення, пошуку й використання аналогії, дедуктивного висновку й доказу); практичний компонент (використання навчальної, довідкової та додаткової літератури, добір приладів і матеріалів для експерименту, вимір величин у процесі експерименту, оформлення результатів дослідження у вигляді графіків, таблиць, діаграм і т. ін.); самоорганізацію і самоконтроль (планування роботи, раціональне використання часу й засобів діяльності, регулювання й перебудова своїх дій, самоперевірка отриманих результатів, самооцінка).

Основні навчально-дослідницькі вміння, на формуванні яких зосереджено основну увагу в дослідженні, – спостереження і порівняння, виявлення причинно-наслідкових зв’язків, висунення гіпотези, проведення дослідів та експериментів. Названі вміння є найбільш загальними і достатніми для розв’язування дослідних завдань.

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив виявити, що навчально-дослідницька діяльність школярів характеризується творчою спрямованістю змісту розумових операцій, педагогічним управлінням процесом формування навчально-дослідницьких умінь, який відбувається більш успішно, коли учні навчаються передбачувати результат, формулювати цілі й гіпотези, шукати самостійні шляхи вирішення поставленої мети й обґрунтовувати правильність рішення.

Основною структурною одиницею навчальної діяльності є завдання як логічно взаємопов’язані навчальні проблеми або задачі, що підпорядковуються загальній дидактичній меті (В.І.Андреєв). Застосування завдань у навчальному процесі вимагає конструювання їх системи (І. Я Лернер., Є. І Машбиць., І. О. Зимняя та ін.), компонентами якої є завдання, поєднані за змістом або процесуальними зв’язками (методом, способом розв’язку і т.ін.), а також способи включення завдань у навчальний процес (через використання проблемного, евристичного або дослідного методів навчання, ситуацій спільної продуктивної діяльності та ін.).

Якісними показниками результату застосування дидактичної системи навчально-дослідних завдань є досвід пошукової діяльності учнів.

В основу дидактичної системи навчально-дослідних завдань, розробленої в дослідженні, покладено способи діяльності, спрямовані на оволодіння прийомами наукових методів пізнання, та рівні пізнавальної самостійності учнів.

Для усвідомленого виконання та контролю учнями своїх дій учитель має готувати приписи, тобто систему евристик у формі запитань, вказівок, порад, застосування яких не детермінує дій учня, але активно формує загальну стратегію пошуку розв’язку певного класу навчально-дослідних завдань.

У дослідженні обґрунтовано технологію впровадження в навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань, яка передбачає: відповідність навчально-дослідних завдань структурі навчально-дослідницького вміння; поетапне та поелементне формування навчально-дослідницьких умінь відповідно до їх структури; поєднання процесів інтеріоризації та екстеріоризації; використання приписів для кращого усвідомлення виконуваних дій; здійснення поопераційного контролю за навчально-дослідницькою діяльністю та її коригування; обов’язкове навчання старшокласників умінням оцінювати свою діяльність.

У роботі викладено методику педагогічного експерименту, наведено його результати, здійснено якісний та кількісний аналіз.

В експерименті перевірено ефективність технології впровадження в навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань з метою формування у школярів умінь навчально-дослідницької діяльності.

На основі науково обґрунтованих критеріїв визначалися рівні сформованості навчально-дослідницьких умінь старшокласників. Перший рівень характеризувався відсутністю в учнів необхідного базису знань, виконанням поодиноких дослідних операцій з використанням алгоритмічних приписів, проведенням дослідів за аналогією. Другий рівень визначався недостатніми вміннями самостійно оперувати знаннями та виконувати окремі дослідні операції, проведенням аналогічних і лише частково нових досліджень. Третій рівень – опорні знання учнів стійкі; проявляється самостійність в діяльності, починаючи з постановки проблеми, її розв’язання та формулювання висновку.

Якісними критеріями були: складність виконуваних завдань, рівень пізнавальної самостійності учнів, характер навчально-дослідницької діяльності. Кількісний критерій визначався відсотковим відношенням кількості учнів, що виконали завдання вказаного рівня правильно, до загальної кількості учнів, що його виконували.

Експериментальне дослідження було здійснено у 10-11 класах Жовтневого ліцею, середніх загальноосвітніх школах №15 та №56 м. Кривого Рогу та у Вишнівській середній школі П’ятихатського району Дніпропетровської області. Всього дослідженням було охоплено 428 учнів і 56 учителів, із них у формуючому експерименті брали участь 251 старшокласник і 6 учителів. Як стверджують психологи, саме у старшокласників відбувається інтелектуалізація всіх пізнавальних процесів, досягає високого рівня самоконтроль діяльності та самоуправління.

У констатуючому експерименті було визначено наявність інтересу учнів до навчально-дослідницької діяльності (методи анкетування та спостереження); з’ясовано розуміння учнями залежності успіхів у навчанні від наявності відповідних умінь (анкетування); виявлено вихідний рівень дослідницьких умінь (контрольні роботи); з’ясовано розуміння вчителями власної готовності до організації навчально-дослідницької діяльності школярів (анкетування) та наявність елементів організації навчально-дослідницької діяльності в практиці роботи вчителів (спостереження, аналіз уроків та поурочних планів).

Результати показали, що значна частина учнів виявляє інтерес до навчально-дослідницької діяльності, але не пов’язує власні успіхи в навчальній діяльності з наявністю відповідних умінь. Вихідний рівень сформованості навчально-дослідницьких

умінь старшокласників, відповідно до розроблених нами критеріїв, виявився досить низьким. Результати відображені на рисунку 1, стор.12.

Також було виявлено, що вчителі недостатньо підготовлені до організації навчально-дослідницької діяльності учнів. Вони майже не володіють новими технологіями навчання, що значною мірою стало причиною низького рівня навчально-дослідницьких умінь старшокласників. Формування їх у школярів має випадковий, спонтанний характер.

Програми середніх шкіл певною мірою орієнтують учителів на формування в учнів умінь навчально-дослідницької діяльності. Проте у структурі уроків здебільшого не передбачена організація навчально-дослідницької діяльності. Методичні розробки таких уроків практично відсутні.

У ході формуючого експерименту було проведено випереджаюче навчання вчителів на заняттях семінару-практикуму “Учитель - організатор навчально-дослідницької діяльності школярів”; обгрунтовано та апробовано дидактичну систему навчально-дослідних завдань (Загальна біологія, 10-11 клас), а також уроки різних типів, що передбачають різноманітні форми навчальної діяльності та забезпечують формування навчально-дослідницьких умінь усіх рівнів; організовано роботу факультативу із загальної біології для десятикласників загальноосвітніх шкіл та наукового товариства “Пошук” з вивчення проблеми “Фізіологія рослинної клітини та вплив хімічних мутагенів на клітину”; розроблено різнорівневі контрольні роботи для діагностики досягнутих старшокласниками рівнів сформованості навчально-дослідницьких умінь; проведено кількісний та якісний аналіз одержаних результатів.

Основним засобом формування навчально-дослідницьких умінь була дидактична система навчально-дослідних завдань відповідно до типу навчального закладу. Головне призначення системи полягало в тому, що за її допомогою учні готувались до самостійного використання доступних їм методів наукового пізнання, отже, вона дозволяла управляти розвитком пізнавальної діяльності.

Впровадження в навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань здійснювалося поетапно (підготовчий, формування умінь, вдосконалення умінь, оцінка досягнутих результатів). Для кожного етапу було визначено конкретні методи та форми навчально-дослідницької діяльності.

На підготовчому етапі старшокласники знайомилися з технологією дослідження, його методами, зразками окремих дій.

На етапі формування навчально-дослідницьких умінь розв’язання завдань здійснювалося в процесі фронтальної роботи класу. Зв’язок індивідуальної та колективної діяльності полягав у тому, що первинною формою навчальної діяльності було її колективне виконання.

(Індивідуальні психічні процеси здійснюються при інтеріоризації їх колективного формування - Л. С. Виготський). При цьому використовувався метод аналізу міркувань уголос у поєднанні з вивченням зовнішніх дій учнів та матеріальних результатів цих дій. Учень, виконуючи ту чи іншу дію в процесі розв’язання задачі або виконання завдання, пояснював її. Учитель коригував хід мислення та оповіді, здійснюючи таким чином поопераційний контроль. Формування навчально-дослідницьких умінь здійснювалося поелементно. Процес навчання складався з ряду послідовних дій.

1. Створення позитивної мотивації навчально-дослідницької діяльності.

2. Ознайомлення зі змістом, структурою навчально-дослідницького вміння та його значенням.

3. Навчання виконанню окремих дій і формування вміння в цілому.

4. Вправи на застосування вмінь.

5. Застосування вмінь у нових умовах.

На основі аналізу виконаного завдання вчитель разом з учнями виділяв послідовність розумових і практичних дій та складав припис. Передбачалося, що складання приписів та користування ними буде сприяти глибшому усвідомленню учнями виконуваних операцій, прискорюватиме процес формування дослідницьких умінь.

З метою формування визначених у дослідженні навчально-дослідницьких умінь добиралися відповідні завдання.

Для формування вміння спостерігати підбиралися завдання на визначення етапів розвитку явища, усвідомлення процесу розвитку явища та його механізму, а також на встановлення нових фактів та явищ, виявлення структури об’єкту і взаємовідношень між його елементами.

Для вироблення уміння порівнювати пропонувалися завдання на встановлення загальних і часткових закономірностей, відмінного в подібних і схожого у відмінних об’єктах, виявлення типовості одиничного і масового явища, визначення ступеня прогресивності явища, складання характеристики об’єктів та їх груп.

Для формування вміння виявляти причинно-наслідкові зв’язки добиралися завдання на визначення наступності між фактами, подіями, явищами, залежності між будовою і функцією об’єкта, оцінки характеру та значення явища.

Висунення гіпотези вимагало виконання завдань співвіднесення: часткового факту і загальної закономірності, знання теорії і спостережуваних явищ чи фактів.

Завдання для проведення дослідів та експериментів передбачало дослідження властивостей речовин, їх розпізнавання, а також дослідження залежних відношень, закономірностей процесів, явищ.

Технологію поелементного формування вміння показано на прикладі формування вміння висувати гіпотезу. Потреба у висуненні гіпотези виникає під час розв’язування експериментальних, теоретичних, практичних і змішаних навчально-дослідних завдань. Уміння швидко знаходити ідею розв’язання має вирішальне значення для впровадження в навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань. Саме тому на формуванні цього навчально-дослідницького вміння було зосереджено особливу увагу. Формування вмінь висувати гіпотезу передбачає наявність попередньо сформованих розумових дій, які ми виділяємо в структурі навчально-дослідницького вміння як інтелектуальний компонент.

Для формування вміння висувати гіпотезу необхідно було сформувати в учнів уміння ознайомлення із задачею та її дослідження. З цією метою було складено припис.

1. Прочитайте текст задачі, поділіть його на “одиниці повідомлення”.

2. Відновіть за цими одиницями проблемну ситуацію.

3. Схематизуйте проблемну ситуацію на рисунку. Для цього випишіть її суттєві частини і об’єднайте їх лініями.

4. Уточніть “шукане”. Для цього з’ясуйте з яких частин воно складається, які властивості цих частин та в яких відношеннях вони перебувають, чи обов’язкові ці відношення, чи можливі й інші, які саме.

5. Зверніться до умови задачі, виясніть, що є в ній для одержання “шуканого”, чого не вистачає і чи можна отримати його з даного.

У результаті експериментального навчання в діяльності учнів зникли довготривалі, невпорядковані проби, що породжували різні припущення, здогадки, які здебільшого були помилковими. Гіпотези щодо розв’язання задач стали поміркованими, більш обгрунтованими, менше спостерігалося “пустих інсайтів”, неусвідомлених “пошукових моделей”.

Поелементне ознайомлення із задачею та її дослідження, відпрацювання послідовності дій сприяло тому, що забування чи перекручення умов задачі спостерігалося рідше. Кожна здогадка записувалася, аналізувалася, помилкові відкидалися, а правильні - ставали робочими і за ними здійснювався розв’язок.

Введення у формуючий експеримент поелементного навчання вмінням ознайомлення із задачею та її дослідження значно прискорили сам процес розв’язування задач, що сприяло ефективному впровадженню дидактичної системи навчально-дослідних завдань.

На етапі вдосконалення навчально-дослідницьких умінь було організовано навчально-дослідницьку діяльність факультативів та наукових товариств учнів, що забезпечувало безперервність процесу формування цих умінь.

Визначення рівня сформованості навчально-дослідницьких умінь для кожного учня проводилося протягом усього періоду експериментального навчання за результатами записів у зошитах і спостережень учителя за діяльністю учнів під час виконання ними навчально-дослідних завдань. Педагогічна оцінка рівня сформованості навчально-дослідницьких умінь старшокласників, заносилася до оцінного листа, що давало можливість визначити конкретні педагогічні завдання їхнього подальшого розвитку.

Діагностичні контрольні роботи, згідно з розробленими рівнями, проводилися після вивчення кожного розділу впродовж півтора року і давали загальну картину динаміки формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників у ході експериментального навчання.

Динаміку цього процесу показано на рис. 1.

Рис. 1. Динаміка формування навчально-дослідницьких

умінь старшокласників

Зі зростанням рівня сформованості навчально-дослідницьких умінь суттєво підвищилася якість знань школярів. Отримані знання оформлювалися в теоретичні поняття, які відображають внутрішні зв’язки предметів і явищ та проявляються насамперед у способах діяльності старшокласників.

Аналіз результатів експерименту дозволив визначити ефективність розробленої технології впровадження в навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань.

Вихідний рівень навчально-дослідницьких умінь становив: І рівень - у 48,0% старшокласників, ІІ рівень - 20,9%, ІІІ рівень – 7,8%.

Після закінчення експериментального навчання: І рівень – 16,2%, ІІ рівень – 51,2% (приріст – 30,3%), ІІІ рівень – 32,6% (приріст становить 24,8%).

Відзначилися зміни в мотивації навчально-дослідницької діяльності старшокласників. Постійний стійкий інтерес виявився у 42,3% учнів експериментальних класів (на 16,2% вище від вихідного рівня).

Педагогічний експеримент показав, що впровадження в навчальний процес обґрунтованої дидактичної системи навчально-дослідних завдань викликає певні труднощі. Вони пояснюються великим обсягом і складністю програмного матеріалу, а також тим, що у старшому шкільному віці визначений стереотип мислення і діяльності.

ВИСНОВКИ

1. Науковий аналіз дослідження дав змогу виявити стан формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників, як складного психічного утворення (синтезу дій інтелектуальних, практичних, самоорганізації та самоконтролю - засвоєних та закріплених в способах діяльності), яке лежить в основі готовності школярів до пізнавального пошуку і виникає в результаті управління навчально-дослідницькою діяльністю учнів.

Встановлено, що розробка і впровадження в навчальний процес ди_дактичної системи навчально-дослідних завдань сприяє підвищенню його ефективності і вихованню рис творчої особистості школяра. Результати дослідження підтвердили актуальність обраної теми дослідження.

2. Основним напрямком підвищення ефективності навчально-дослідницької діяльності є навчання школярів розумовим операціям та діям, які здійснюються поелементно і складають основний компонент структури навчально-дослідницьких умінь спостерігати й порівнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки і висувати гіпотези, проводити досліди та експерименти.

3. Ефективним засобом формування навчально-дослідницьких умінь та управління цим процесом виступає дидактична система, яка передбачає підбір навчально-дослідних завдань, поєднаних за змістом або за процесуальними зв’язками, а також способи їх включення в навчальний процес.

4. Формування навчально-дослідницьких умінь здійснювалося поетапно (через поєднання у навчальному процесі різноманітних форм і методів навчально-дослідницької діяльності старшокласників) та поелементно.

5. Теоретично обґрунтовано й практично апробовано технологію впровадження в навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань. Сутність її полягає у: відповідності навчально-дослідних завдань структурі навчально-дослідницького уміння; поетапному та поелементному формуванні навчально-дослідницьких умінь відповідно до їх структури; поєднанні процесів інтеріоризації та екстеріоризації; використанні приписів для кращого усвідомлення виконуваних дій; здійсненні поопераційного контролю за навчально-дослідницькою діяльністю та її коригування; обов’язковому навчанні старшокласників умінням оцінювати свою діяльність.

6. Для забезпечення впровадження в навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань необхідна цілеспрямована підготовка вчителів до організації навчально-дослідницької діяльності школярів.

7. Проведене дослідження показало, що засвоєння навчального матеріалу й формування навчально-дослідницьких умінь - єдиний творчий процес. Чим вищий рівень сформованості навчально-дослідницьких умінь, тим ґрунтовніші знання учнів і більший інтерес до навчально-дослідницької діяльності.

Спеціально організована навчально-дослідницька діяльність має вирішальний вплив на розвиток психічних процесів, збагачує форми пізнання оточуючого світу, що, в свою чергу, створює передумови для подальшого формування нових способів пізнавальної діяльності.

Отримані результати дослідження підтвердили наше передбачення необхідності впровадження у навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань з метою поетапного і поелементного формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників, що забезпечується поєднанням у навчальному процесі різноманітних форм і методів самостійної роботи учнів та методичною підготовкою вчителя до організації науково-обгрунтованої навчально-дослідницької діяльності школярів.

Проблема формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників не вичерпується нашим дослідженням. Залишається недостатньо розробленим питання організації уроку як форми розвитку наукових інтересів учнів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО

У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

А Н О Т А Ц І Я

Недодатко Н. Г. Формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.09 – теорія навчання. – Харківський державний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харків, 2000.

Дисертацію присвячено актуальній проблемі формування творчої особистості школяра. Однією з передумов розвитку творчих можливостей учнів є формування в них навчально-дослідницьких умінь. У роботі теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено ефективність технології впровадження в навчальний процес дидактичної системи навчально-дослідних завдань з метою успішного формування навчально-дослідницьких умінь старшокласників. Встановлено, що процес їх формування забезпечується поєднанням у навчальному процесі різноманітних форм і методів самостійної роботи учнів та методичною підготовкою вчителя до організації навчально-дослідницької діяльності школярів.

Обґрунтовано форми і методи організації навчально-дослідницької діяльності старшокласників, розроблено програму семінару-практикуму для вчителів “Учитель – організатор навчально-дослідницької діяльності школярів”.

Ключові слова: навчально-дослідницьке уміння, технологія, дидактична система навчально-дослідних завдань.

А Н Н О Т А Ц И Я

Недодатко Н. Г. Формирование учебно-исследовательских умений старшеклассников. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.09 – теория обучения. – Харьковский государственный педагогический университет имени Г.С.Сковороды, Харьков, 2000.

Диссертация посвящена актуальной проблеме формирования творческой личности ученика. Одной из предпосылок развития творческих возможностей учащихся является формирование у них учебно-исследовательских умений. Раскрыта сущность и структура учебно-исследовательского умения как компонента учебной деятельности.

Учебно-исследовательское умение – это сложное психическое образование (синтез действий интеллектуальных, практических, самоорганизации и самоконтроля, усвоенных и закрепленных в способах деятельности), которое лежит в основе готовности учащихся к познавательному поиску и возникает в результате управления их учебно-исследовательской деятельностью.

В структуру учебно-исследовательских умений входит интеллек-туальный компонент (умственные операции анализа и синтеза, сравнения, обобщения и систематизации, абстрагирования, моделирования, умения описания объектов, которые изучаются или наблюдаются, индуктивного умозаключения и установления причинно-следственных связей, постановки проблемы и выдвижения гипотезы ее решения, поиска и использования аналогии, дедуктивного умозаключения и доказательства); практический компонент (использование учебной, справочной и дополнительной литературы, подбор приборов и материалов для эксперимента, оформление результатов исследования в виде графиков, таблиц, диаграмм и т.п.); самоорганизация и самоконтроль (планирование работы, рациональное использование времени и средств деятельности, регулирование и перестройка своих действий, самопроверка полученных результатов, самооценка).

Выявлены характерные особенности учебно-исследовательской деятельности и обосновано, что главным ее направлением является обучение школьников умственным операциям и действиям, которые в сознании учащихся конструируются и формируются поэлементно. Такая деятельность приобретает форму научного предвидения, позволяет ученику программировать собственную деятельность и управлять ею.

Разработана теоретически обоснованная дидактическая система учебно-исследовательских задач, которая является основным средством формирования учебно-исследовательских умений и средством управления этим процессом. Формирование учебно-исследовательских умений осуществляется поэтапно, обоснованы формы и методы учебно-исследовательской деятельности на каждом этапе. Обобщены способы создания положительной мотивации на различных этапах решения задачи.

Путем экспериментального исследования выявлена необходимость обязательного формирования у школьников умений ознакомления с задачей и ее исследования. Это способствует нахождению идеи решения задачи, выдвижению гипотезы и как результат - эффективному внедрению в учебный процесс дидактической системы учебно-исследовательских задач.

Показаны способы определения сформированности отдельного учебно-исследовательского умения путем поэлементного анализа.

На основании выделенных качественных и количественных критериев разработаны уровни сформированности учебно-исследовательских умений старшеклассников. Составлены диагностические разноуровневые контрольные работы для определения динамики этого процесса.

Теоретически обоснована и практически апробирована технология внедрения в учебный процесс дидактической системы учебно-иссле-довательских задач. Сущность ее состоит в: соответствии учебно-исследовательских заданий структуре учебно-исследовательского умения; поэлементном формировании учебно-исследовательских умений в соответствии с их структурой; сочетании процессов интериоризации и экстериоризации; обязательном формировании умений ознакомления с задачей и ее исследования; использовании предписаний для лучшего осознания выполняемых действий; осуществлении пооперационного контроля за учебно-исследовательской деятельностью и ее коррекции; обязательном обучении старшеклассников умениям оценивать свою деятельность.

Разработаны: программа семинара-практикума “Учитель-организатор учебно-исследовательской деятельности школьников”; этапы подготовки учителя к организации учебно-исследовательской деятельности старшеклассников на уроках; структура уроков, содержащих учебно-исследовательскую деятельность учащихся; показатели готовности учителя к организации учебно-исследовательской деятельности школьников.

Экспериментальное исследование показало, что специально организованная учебно-исследовательская деятельность учащихся имеет решающее влияние на развитие психических процессов, обогащает формы познания окружающего мира, что, в свою очередь, создает предпосылки для дальнейшего формирования новых способов познавательной деятельности.

Ключевые слова: учебно-исследовательское умение, технология, дидактическая система учебно-исследовательских задач.

A N N O T A T I O N

NedodatkoForming learning and research skill of high-school students. – Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree by speciality 13.00.09 – the theory of education. – Kharkiv G. S. Skovoroda State Pedagogical University, Kharkiv, 2000.

The thesis is devoted to the actual problem of forming a pupils’ creative personality. One of the chief factors effecting the development of pupils’ creative abilities is forming of their learning and research skills. The effectiveness of the technology directed to the introduction of the didactic system of learning and research assignments (tasks) into the education process with the purpose to from learning and research skills successfully was theoretically grounded and confirmed by the experimental investigation in this work. It was determined that the process of forming these skills is guarantied by means of combining different forms and methods of pupils’ individual work and teacher’s training on methods of teaching how to organize pupils’ learning and research activities.

Forms and methods how to organize high-school students’ learning and research activities were presented in the investigation. The curriculum of the seminar “The teacher is an organizer of pupils’ learning and research activities” is also given.

Key words: learning and research skills, technology, didactic system of learning and research assignments.

Підписано до друку 27.12.2000 р. Зам.№732/1253

Тираж – 100 прим. Умовн.друк.арк.0,85. Формат 60х84 1/16.

Адреса редакції видавця та поліграфпідприємства

ХДАДТУ, Харків, 61002, вул. Петровського, 25

Віддруковано видавництвом Харківського державного автомобільно-дорожнього технічного університету