УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

НЕСТЕРЧУК Юлія Олександрівна

УДК 339.94:338.43

Формування і розвиток спільних підприємств

у сільському господарстві

Спеціальність 08.06.01 – економіка підприємства й

організація виробництва

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата

економічних наук

КИЇВ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Уманській сільсько-господарській академії, Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: | кандидат економічних наук, доцент

Дмитрук Борис Пахомович,

Уманська сільсько-госпо-дарська академія, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Крисальний Олександр Васильович,

Інститут аграрної економіки УААН,

завідувач відділу

кандидат економічних наук

Патика Наталія Іванівна,

Інститут економічного прогнозування

НАН України, науковий співробітник

Провідна установа: | Тернопільська академія народного

господарства, кафедра економіки,

організації і планування АПК, Міністерство освіти та науки України, м.Тернопіль

Захист відбудеться 25 жовтня 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.350.02 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН за адресою: 03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10.

Автореферат розісланий 22 вересня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук В.А.Пулім

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Реформування аграрних відносин в Україні, яке супроводжується трансформацією еконо-мічної системи у відкриту ринкову, вимагає нагального вирішення питання щодо швидкої заміни застарілої господарської структури АПК, розвитку його пріоритетних галузей, зростання потенціалу аграрних регіонів, надбання передового науково-технічного та організаційного досвіду.

Вирішити ці завдання можливо за умови розвитку інтеграції національної економіки у світове господарство шляхом активізації інвестиційного процесу та використання нових форм міжнародного співробітництва, в тому числі у сільському господарстві.

На національних теренах доцільно використовувати гнучкі та мобільні форми зовнішньоекономічної діяльності, що довели свою дієвість та перспектив-ність у світовій практиці. Однією з таких форм, що сприяє ефективному залучен-ню у сільськогосподарське виробництво внутрішніх і зовнішніх інвестицій, є спільні підприємства (СП).

Розглядаючи спільні підприємства як найбільш комплексну і довготривалу форму міжнародного виробничого співробітництва, а також враховуючи обмеженість ресурсного потенціалу та значний вплив факторів зовнішнього середовища, виникає необхідність розробки ефективної системи управління цими підприємствами. Суть цієї проблеми полягає в розробці та впровадженні організаційного, економічного, соціально-психологічного, норматив-но-пра-вового механізмів створення та функціонування спільних підприємств у сільському господарстві.

Актуальність теми дослідження проблеми підтверджується включенням її до напрямів проведення ефективної державної економічної політики. На практиці це дістало відображення в існуючій законодавчій базі, що стосується діяльності СП, у відповідних щорічних програмах дій Уряду та прогнозах соціально-економічного розвитку України.

Створення і ефективне функціонування спільних підприємств в АПК вимагає здійснення передінвестиційної підготовчої роботи, пов’язаної з розробкою і узгодженням її із загальноекономічним розвитком держави.

Нішова спеціалізація діяльності таких учасників аграрного бізнесу, невідпрацьованість схем організації і управління СП, відсутність досвіду співпраці з іноземними партнерами та реалізації своїх економічних інтересів у процесі розробки та здійснення спільних проектів гальмують процес створення їх у сільському господарстві і вимагають наукового осмислення суті цього явища.

Проблемам створення і функціонування спільних підприємств, окремим аспектам їх діяльності та питанням іноземного інвестування присвячені дослідження ряду вітчизняних та зарубіжних вчених, до яких належать М.С.Бриль, О.Вернер, Э.Ганнаже, Д.Деніелс, А.М.Кандиба, А.І.Кредісов, О.В.Крисальний, Ю.В.Макогон, Т.В.Мацибора, Л.В.Молдаван, Н.І.Патика, О.І.Пестрецова, М.А.Сажина, І.І.Столяров, Л.Є.Стровський, В.М.Сучкова, М.О.Томілін, А.А.Фесина, А.В.Чернишова, О.В.Шубравська, Б.Югоньє, А.Е.Юзефович та інших.

Віддаючи належне вченим і фахівцям, в роботах яких узагальнено світовий досвід діяльності спільних підприємств, слід зауважити, що до цього часу не розв'язана низка питань, пов'язаних з оптимізацією процесу формування та діяльності СП у сільському господарстві та шляхів адаптації світових характеристик їх розвитку до національних умов, зокрема політичних, соціально-економічних, національно-культурних. Цим зумовлю-ється актуальність теми дослідження, спрямована на необхідність методо-логічного обгрунтування, розробки і запровадження в практику сільського господарства результативного механізму формування і діяльності СП.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах планової наукової теми "Проблеми інвестування АПК України в умовах становлення ринкових відносин та міжнародних інтеграційних процесів", що розробляється кафедрою економіки Уманської сільськогосподарської академії з 1997 р. (номер державної реєстрації – 0100U002377).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення теоретичних положень та розробка методологічних і методичних підходів до формування організаційно-економічного механізму створення і ефективного функціонування спільних підприємств у сільському господарстві України.

Реалізація зазначеної мети зумовила необхідність поетапного вирішення таких наукових задач:

-

-

-

-

-

Предметом дослідження є сукупність теоретич-них та організаційно-економічних аспектів створення і діяльності спільних підприємств. Об'єктом дослідження виступають українсько-зарубіжні сільськогосподарські підприємства з участю іноземних інвестицій.

Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних процесів, законодавчі і нормативні акти органів державної влади України, праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем зовнішньоекономічної діяльності в АПК. У процесі досліджень використані такі методи досліджень: абстрактно-логічний – при узагальненні теоретично-методологічних положень розвитку підприємницької діяльності, статистико-економічний – для визначення рівня та ефективності виробничої діяльності, розрахунково-конструктивний – в процесі обгрунтування перспектив розвитку спільних виробничо-господарських структур, порівняння та інші.

Інформаційною базою написання дисертації слугували аналітичні матеріали Міністерства аграрної політики України, Держкомстату України, річні та оперативні звіти сільськогосподарських СП, джерела наукової літератури, матеріали особистих спостережень автора тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомими результатами дослідження, що характеризують наукову новизну і виносяться на захист, є:

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається сукупністю розроблених рекомендацій і пропозицій, які можуть бути використані у практичній діяльності в процесі створення та ефективного функціонування СП за участю іноземних інвестицій.

Прикладні розробки дисертації використані сільськогосподарськими СП Черкаської та Вінницької областей при стратегічному та поточному плануванні і управлінні, а також при розробці проекту створення українсько-зарубіжного аграрного виробничо-торговельного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю на базі сільськогосподарського підприємства "Зоря" Іллінецького району Вінницької області при формуванні його статутного фонду, розробці стратегічної програми та розподілі прибутків.

Особистий внесок здобувача. Одержані результати дослідження з теми дисертаційної роботи, огляд наукової літератури, підбір інформації та методів її обробки, статистична обробка та аналіз економічних матеріалів, висновки і пропозиції підготовлені і є наслідком особистої роботи автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисерта-ційного дослідження доповідались і обговорювались на Четвертій міжнародній науковій конференції "Проблеми економічної інтеграції України у Європейський Союз: інвестиційні аспекти" (Ялта-Форос, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції "Соціально-економічні проблеми сучасного села в умовах ринкових відносин" (Одеса, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції "Теорія і практика розвитку агропромислового комплексу" (Львів, 1999), ІХ українсько-польському науковому семінарі "Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів і механізми їх вирішення" (Київ-Умань, 1999), Міжнародній науковій конференції "Проблеми теорії і практики становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки" (Харків, 1999), Першій міжвузівській науково-практичній конференції "Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах" (Дніпропетровськ, 2000), міжвузівській науково-практичній конференції "Економічні проблеми сучасного села в умовах переходу до ринкових відносин" (Умань, 1999), наукових конференціях професорсько-вик-ладацького складу Уманської сільськогоспо-дарської академії (1998-2000 рр.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 12 праць загальним обсягом 2,6 д.а., зокрема 7 статей у фахових наукових журналах, 3 статті у збірниках наукових праць та 2 статті у матеріалах конференцій.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 166 сторінок комп'ютерного тексту, у тому числі 30 таблиць, 8 рисунків, список використаних джерел включає 168 найменування, 4 додатки.

Структура роботи:

Вступ.

Розділ 1. Теоретичні основи розвитку спільних підприємств як форми зовнішньо-економічної діяльності в АПК України. 1.1. Загальноекономічні аспекти та основні організаційно-правові форми зовнішньоеконо-мічної діяльності. 1.2. Доцільність та передумови формування спільних підприємств у сільському господарстві.

Розділ 2. Основні напрями формування організаційного механізму спільних підприємств. 2.1. Правове забезпечення процесу функціонування СП. 2.2. Особливості технології створення спільних підприємств у сільському господарстві. 2.3. Аналіз діяльності і перспективні напрями розвитку сільськогосподарських СП. 2.4. Обгрунтування стратегії ефективної підприємницької діяльності СП.

Розділ 3. Удосконалення засобів реалізації економічних інтересів учасників СП та шляхи їх узгодження. 3.1. Узагальнення перспектив спільного сільськогосподарського підприємства. 3.2. Фактори ефективності і стійкості спільних підприємств у сільському господарстві. 3.3. Формування і розподіл прибутку СП.

Висновки.

Список використаних джерел.

Додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі роботи – "Теоретичні основи розвитку спільних підприємств як форми зовнішньоеко-номічної діяльності в АПК України" – розглядаються теоретичні та методологічні основи створення спільних підприємств у сільському господарстві, принципи їх функціонування, визначається місце і значення СП в системі організаційно-правових форм зовнішньоекономічної діяльності АПК.

Автор виходить з того, що зовнішньоекономічна діяльність є складовою ланкою сучасної аграрної політики України, а її економічну і соціальну ефективність забезпечує використання усього спектра видів, форм, напрямів міжнародного агробізнесу.

Спільні підприємства належать до виробничо-інвестиційного зовнішньо-економічного співробітництва і виступають водночас як: форма міжнародного бізнесу і специфічний його суб'єкт, стратегія входження до зарубіжного ринку, різновид прямого іноземного інвестування, форма господарювання. Спільними принциповими ознаками СП є:

-

-

-

-

-

В результаті вивчення наукових публікацій вітчизняних та зарубіжних вчених автор прийшов до висновку, що макроекономічна доцільність розвитку спільних підприємств у сільському господарстві України перехідного періоду визначається такими функціями: 1. Прямі іноземні інвестиції у формі СП відкривають простір для реструк-туризації та модернізації виробництва без нової заборгованості. 2. Роз-ви-ток спільних підприємств означає надходження додаткових коштів для вкла-да-ння капіталу у пріоритетні галузі та сприяння економічному зростанню. 3. СП сприяють залученню сучасних технологій, ноу-хау у сфері менеджменту та маркетингу, створенню та збереженню існуючих робочих місць. 4. Іноземний партнер залучається до економічного життя країни через зацікавленість у як-най-вищій продуктивності та рентабельності капіталовкладень. 5. Спільні під-приємства стимулюють інтеграцію в систему міжнародного поділу праці. 6. СП здатні поглибити розуміння взаємозв'язків та закономірностей рин-кової економіки, сприяють піднесенню трудової етики та зацікавленості в резуль-татах праці.

Аналіз сучасної структури інвестицій у спільні підприємства за галузями свідчить, що сільське господарство не є інвестиційно привабливою галуззю української економіки, здійснювані урядом заходи щодо збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій не забезпечили очікуваних результатів, оскільки не завжди відповідають потребам інвесторів, які прагнуть до запровадження прозорих проектів у межах загальновизнаних рамкових умов та відсутності прямої залежності від державних органів та їх представників.

Другий розділ дисертаційної роботи – "Основні напрями формування організаційного механізму спільних підприємств" – присвячений аналізу правового забезпечення функціонування СП у сільському господарстві, дослід-женню сучасних напрямів діяльності спільних підприємств та визначенню пріори-тетних. Опрацьовано технологію формування спільного підприємства, система-ти-зовано основні етапи розробки і реалізації його стратегічної програми.

Законодавство України щодо зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності по кількості і взаємозв'язку правових норм, структурі текстів формує виключно складний масив, переважна більшість нормативних актів затверджені різними державними відомствами і захищають їх вузькоспецифічні інтереси. Тому відсутня осмислена законодавча стратегія, підпорядкована основній меті.

Недосконалість законодавчої бази, поряд з іншими негативними чинниками, спричинили до того, що така перспективна форма залучення іноземних інвестицій як СП не набула поширення у сільському господарстві. У зв'язку з відсутністю статистичної інформації щодо діяльності сільськогосподарських спільних підприємств ускладнюється процес дослідження їх впливу на результативність галузі в цілому. Крім того, незначні за масштабами діяльності СП, яких сьогодні більшість, до цього часу на регіональному рівні розглядаються як специфічні колективні сільгосппідприємства і обліковуються у їх складі.

Формування спільних підприємств у сільському господарстві, що здійснюється у відповідності до діючого законодавства України, відображає логіку і порядок аналітико-організаційних робіт, охоплює узгоджені у часі етапи, зображені на рис. 1.

перший: | вибір сфери діяльності спільного підприємства. Оцінка вітчизняного партнера, пошук зарубіжного пертнера

другий: | попередні переговори партнерів

третій: | складання техніко-економічного обгрунтування

Спільне підприємство | четвертий: | підготовка проектних установчих документів

п'ятий: | вирішення переговорів партнерів та прийняття рішення

шостий: | реєстрація спільного підприємства як юридичної особи

сьомий: | реєстрація спільного підприємства як учасника зовнішньо-економічних зв'язків

Рис. 1. Етапи створення спільного підприємства.

В дисертації доведено, що послідовність і обов'язковість всіх зазначених етапів є принциповою, а їх порушення може призвести до ущемлення інтересів одного з партнерів, або поставити під загрозу реалізацію розробленого проекту.

Аналіз показав, що методика створення спільних підприємств недостатньо відпрацьована і має ряд недоліків. Ініціатива організації спільної діяльності, як правило, належить іноземним партнерам, а вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники втрачають право вибору інвестора із-за відсутності альтернативних проектів. Зважаючи на це, в дисертації пропонується проведення дослідження можливих потенцій інофірми за такими аспектами: юридично-правовий, техніко-технологічний, науково-технічний, організацій-ний, економічний.

Враховуючи, що основу технології у виробництві сільськогосподарської продукції складає високоякісне насіння, а українська селекційна школа свого часу забезпечувала значні досягнення у виробництві насіння основних культур, саме цю галузь вважаємо досить перспективною для реалізації спільних проектів. Визнаним лідером насінництва України є створене в Черкаській області українсько-американське аграрне промислово-торговельне підприємство АТ "Маїс Інк". Нині це є високопродуктивне агропромоб'єднання з виробництва гібридного насіння кукурудзи вітчизняної і зарубіжної селекції, яке не поступається кращим аналогам зарубіжних селекційних центрів і фірм. В останні роки АТ "Маїс Інк" виробляє чверть загального обсягу насіння гібридної кукурудзи України, яке користується попитом на внутрішньому ринку і експортується з показниками: по схожості – 96-98%, енергією росту – 95-97 і ступенем гібридності не менше 90%.

Перспективність такого науково-технічного співробітництва підтверджує розробка українсько-німецького проекту щодо впровадження біотехнологій на вирощуванні ярого і озимого ріпаку, цукрових буряків і кукурудзи та співробітництво з українськими дослідницькими установами – Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва УААН, Інститут цукрових буряків УААН, Інститут зернового господарства УААН в галузі досліджень, розвитку та виробництва сучасних гібридних та біотехнологічно поліпшених сортів насіння.

В межах реалізації державної програми "Селекція в тваринництві" в Херсонській області створене українсько-німецьке племінне підприємство з іноземними інвестиціями "Асканія-Генетик" (1994р.). Зарубіжний інвестор забезпечив СП високопродуктивними бугаями-плідниками, занесеними до Європейського світового каталогу з продуктивністю 10 тис. і більше кілограмів молока від корови. В перші роки діяльності зона обслуговування вітчизняного партнера розширилась з 20 до 200 господарств ряду областей України, іноземний інвестор обслуговує 70% ринку селекційно-племінної продукції Німеччини.

Спільне підприємство успішно працює на ринках обох країн. Його перспективність бу-ла закладена на стадії розробки та техніко-економічного обгрунтування проекту. Сто-від-сот-кове забезпечення транспортом та новітнім технологічним обладнанням дозволяє здійсню-вати племсервіс європейського рівня, іноземні інвестиції сприяють розширенню ба-зи, а відсутність на ринку України конкурентів такого рівня гарантує попит на продукцію СП.

Наслідком перших років діяльності іноземних фірм в сільському господарстві України стала розробка і впровадження пілотних проектів, в межах яких здійснюється спільне виробництво окремих видів сільськогосподарської продукції. Така співпраця отримала позитивний міжнародний резонанс і стала логічним перехідним етапом до більш складних і комплексних форм – спільних підприємств.

Аналіз трирічного досвіду співпраці КСП "Зоря" с.Павлівка Іллінецького району Вінницької області з німецькою фірмою "АгрЕво" на вирощуванні цукрових буряків і зернових на окремих площах показав недосконалість такої форми та обмежений строк її застосування. Адже ризик від спільної діяльності повністю бере на себе вітчизняний товаровиробник, який зобов'язується розрахуватись з іноземним партнером вчасно і в повному обсязі. Одночасно міжнародна виробнича кооперація має переваги як один із шляхів створення СП, завдяки можливості докладного вивчення як сильних сторін, так і недоліків потенційних партнерів у практичній діяльності, у вирішенні нагальних господарських проблем, поведінки у проблемних і кризових ситуаціях тощо.

Для України, яка впродовж значного часу займала одне з провідних місць серед держав-виробників цукру, одним з ефективних заходів відновлення і розвитку цукрово-бурякового виробництва є залучення іноземних інвестицій через створення спільних підприємств. Підтвердженням цього служать результати діяльності створеного в 1994р. спільного українсько-австрійсько-німецького підприємства "Укрінтерцукор", до складу якого входять 252 сільськогосподарські бурякосіючі підприємства 14 областей України, які вирощують цукрові буряки на площі понад 80 тис. га, 72 цукрових заводи, створено 12 машинно-технологічних станцій.

За роки співробітництва іноземні фірми поставили для СП 1167 одиниць технічних засобів, 1,1 млн. літрів засобів захисту рослин, 170 тис. посівних одиниць високоякісного насіння на суму 109 млн. німецьких марок. Середньорічна врожайність цукрових буряків на площах СП "Укрінтерцукор" становить 370 ц/га, що в 1,7 рази вище середнього показника по Україні. У господарствах цього формування Черкаської, Вінницької, Київської, Дніпропет-ровсь-кої областей цей показник дорівнює 424-484 ц/га.

Ресурсозберігаючі технології вирощування цукросировини сприяли зниженню витрат пально-мастильних матеріалів на 40, а праці – на 70%.

Перспективним на сьогодні є розвиток спільних підприємств у межах програм: виробництво молока і м'яса у Черкаській області; запровадження нових технологій виробництва рослинницької продукції у Вінницькій області; виробництва олійних культур у південних областях України.

Дослідження показали, що іноземні фірми, які бажають працювати в українському сільському господарстві, представляють собою переважно малі і середні підприємства. Беручи до уваги, що участь у великих престижних проектах може поставити під загрозу існування таких фірм, винятково важливу роль відіграє розвиток дрібних сільськогосподарських СП на базі та у розмірах традиційних сільськогосподарських підприємств.

Не слід недооцінювати реальний позитивний вплив таких СП на складні процеси, пов'язані з активізацією заходів щодо формування ринкового середовища в аграрній сфері економіки, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної сільгосппродукції, відновлення товаропровідних систем до зарубіжних ринків.

У більшості областей України зареєстровані і діють одиниці таких СП. Так, в Черкаській області – це українсько-німецьке аграрне промислово-торговельне підприємство "Агрофірма Текуча" Лтд та українсько-німецьке аграрне промислово-торговельне підприємство "Оксанине" Лтд; у Вінницькій – українсько-німецьке підприємство "Агро-ТЕХНІК Воронівці".

Орієнтація спільних сільськогосподарських підприємств на самостійну ризикову діяльність у період створення нового типу відносин в економічному просторі України вимагає розробки адаптаційних заходів, які формують власну стратегію конкурентоспроможного СП. В процесі дослідження виявлено, що до стратегічної програми слід включати три взаємопов'язані розділи: стратегічні цілі СП; виробнича стратегія СП; стратегія росту СП.

На рис. 2 наведено схему "дерева цілей" спільного сільськогосподар-ського підприємст-ва, генеральною метою якого визначено розробку оптимального варіанта використання ресурсного потенціалу, максимізацію прибутку від спільної діяльності шляхом нарощування обсягів виробництва і реалізації конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції.

У третьому розділі дисертаційної роботи – "Удосконалення засобів реалізації економічних інтересів учасників СП та шляхи їх узгодження" –сформовано і рекомендовано до використання алгоритм процесу розробки бізнес-плану СП на прикладі конкурентоспроможного спільного підприємства. Обгрунтовано основні фактори росту ефективності і стійкої діяльності спільних підприємств у сільському господарстві, пропозиції щодо удосконалення механізму розподілу прибутку між учасниками спільного проекту.

Однією з найважливіших вимог до розвитку спільних підприємств в сільському господарстві є розробка бізнес-плану з метою практичної реалізації стратегічної програми СП.

Відсутність практичного досвіду з цього питання спонукало до детальної розробки та обгрунтування бізнес-плану СП "Агрофірма Текуча" Уманського району Черкаської області, який містить відомості про виробничі, ринкові, організаційні та фінансові аспекти діяльності СП. Акцентуємо увагу на тому, що прогноз виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції за умови виконання програми інвестицій забезпечує отримання прибутку від господарської діяльності та гарантує рентабельність інвестицій.

Підцілі першого порядку | Підцілі другого порядку

1. | Ефективне використання земельних угідь | 1.1. | Перегляд і оптимізація посівних площ та сівозмін

1.2. | Покращення якісних характеристик землі

1.3. | Можливе додаткове залучення орендованих земель інших сільськогосподарських під-при-ємств

2. | Формування нового економічного механізму з ринковою орієнтацією | 2.1. | Формування прибуткових видів діяльності

2.2. | Розширення ринків збуту сільськогосподарської продукції, в т.ч. за рахунок виходу на зовнішній ринок

2.3. | Формування нового економічного мислення

2.4. | Удосконалення матеріального стимулю-вання праці

3. | Удосконалення організаційного механізму гос-подарювання | 3.1. | Розробка дієвої схеми управління СП

3.2. | Внутрігосподарське реформування з метою створення команди підприємців по горизон-талі та вертикалі

3.3. | Регламентування управлінської діяльності

3.4. | Ефективний маркетинг

4. | Модернізація та формування нової матеріально-технічної бази | 4.1. | Максимальне забезпечення новою високо-продуктивною сільськогосподарською тех-ні-кою іноземного і вітчизняного вироб-ництва

4.2. | Технологічне переоснащення сільськогос-подарського виробництва

5. | Кадрове забезпечення | 5.1. | Збереження наявних трудових ресурсів та їх ефективне використання

5.2. | Розробка програми підготовки і перепід-готовки кадрів

5.3. | Використання сезонної праці

6. | Інноваційна діяльність та інформа-ційне забезпечення | 6.1. | Розробка механізму освоєння і впровад-ження НТП

6.2. | Інтеграція науки і виробництва

6.3. | Комп'ютеризація СП, використання інфор-мації банків науково-технічних розробок

7. | Соціальний розвиток села | 7.1. | Створення сприятливих соціально-еконо-мічних умов життя і діяльності населення села

7.2. | Максимальний розвиток соціальної інфраструктури села

7.3. | Соціальний захист населення села

8. | Захист і поліпшення навколиш-нього середовища | 8.1. | Виробництво екологічно чистої продукції

8.2. | Розробка і реалізація програми заходів щодо охорони навколишнього середовища і використання природних ресурсів

Рис. 2. "Дерево цілей" спільного підприємства

Виходячи з того, що проаналізувати масштаби розвитку спільного підприємництва в сільському господарстві, динаміку показників та результативність СП практично неможливо через відсутність необхідної інформації, в дисертації досліджені фактори росту ефективності сільськогосподарського виробництва СП, які забезпечують взаємну вигоду партнерів у спільній підприємницькій діяльності, самозабезпечення платіжними ресурсами, зростання як спільних, так і індивідуальних фінансових можливостей, досягнення паритетності в розрахунках. Такими факторами є: фактори пропозиції, які визначають фізичну здатність сільгоспвироб-ництва до росту; фактори попиту і обміну, які визначають можливість і умови реалізації продукції; фактори економічної взаємодії спільних сільськогоспо-дарсь-ких підприємств з державою.

Надаючи сільськогосподарським товаровиробникам необхідного матеріально-технічного забезпечення, держава створила прецедент здійснення сільськогосподарського виробництва в борг, який, як правило, не повертався. В таких умовах працюють більшість підприємств Черкаської, Вінницької та інших областей. Спільні сільськогосподарські підприємства, як показує аналіз, є виключенням із правила. Використовуючи обов'язкові до повернення кредити іноземних банків, СП не мають права на помилку щодо їх використання та окупності. Тому вони повинні працювати у режимі жорсткої економії, оптимізуючи тим самим витрати на виробництво рослинницької і тваринницької продукції. При цьому необхідно посилену увагу приділяти всім основним технологічним операціям та здійснювати контроль за їх якістю і своєчасністю проведення. Нижче наведено дані щодо постачання матеріальних ресурсів німецькою фірмою-учасником спільного підприємства “Агрофірма Текуча” (табл. 1).

1.

німецькою фірмою “Ландвіртшафт Гольцов” Gmbh

спільному підприємству “Агрофірма Текуча” в 1992-1999 роках |

Кількість одиниць | Початкова вартість,

тис. грн.

Технічних засобів, всього | 70 | 1425,2

в т.ч. трактори | 7 | 355,2

зерно- та кукурудзозби-ральні комбайни | 7 | 215,8

кормозбиральні комбайни | 3 | 84,2

жатки | 11 | 48,5

грунтообробні знаряддя | 10 | 225,0

сівалки | 4 | 43,2

машини та знаряддя по підготовці і внесенню мінеральних добрив |

4 |

40,0

машини та знаряддя по захисту рослин | 3 | 33,5

Постачання хімічних засобів та запасних частин, в середньому за рік

Мінеральні добрива, тонн | 630

Засоби захисту рослин, тонн | 9

Запасні частини, тис. дол. США | 50

Аналіз результатів господарської діяльності спільного підприємства “Агрофірма Текуча” свідчить про зростання тут урожайності основних сільськогосподарських культур (табл. 2).

2.

та господарствах Черкаської області

Культури | 1994 р. | 1995 р. | 1996 р. | 1997 р. | 1998 р.

СП | об-ласть | СП | об-ласть | СП | об-ласть | СП | об-ласть | СП | об-ласть

Озима пшениця |

38,2 |

43,3 |

32,7 |

39,5 |

41,9 |

35,1 |

58,5 |

37,3 |

41,8 |

37,8

Кукурудза | 29,4 | 20,1 | 58,0 | 31,2 | 11,0 | 29,1 | 27,4 | 41,7 | 23,8 | 31,5

Соняшник | 9,1 | 11,3 | 13,6 | 16,9 | 26,3 | 16,3 | 14,1 | 9,0 | 9,0 | 8,1

Виробничі витрати, пов’язані з вирощуванням насамперед озимих, через різке зменшення урожайності перевищили грошові надходження від реалізації зерна.

Спільні сільськогосподарські підприємства функціонують в одному правовому, господарському і ринковому полі з іншими сільськогосподарськими підприємствами. І саме його недосконалість, впливає на формування рівня економічної ефективності їх діяльності.

Економічна доцільність участі вітчизняних та іноземних партнерів у розвитку СП визначається їх прибутком. Кінцеві результати агропромислово-торговельного ланцюга СП у вигляді грошових надходжень від оптової та роздрібної торгівлі сільськогосподарською продукцією, продуктами переробки та іншими товарами і послугами, після розрахунків з бюджетом, кредиторами, виконання зобов'язань по оплаті праці і відрахувань, є предметом розподілу між учасниками СП.

Аналіз методики розподілу прибутку пропорційно часткам внесків учасників до статутного фонду, показав її недосконалість. Недолік цієї методики полягає у тому, що вона не враховує, у якій формі здійснені внески. Адже вони являють собою певний набір різних за змістом елементів: матеріально-речових, фінансових, затрат праці, послуг тощо, які не можуть безпосередньо порівнюватись. Для удосконалення існуючої методики пропонується враховувати рівень ліквідності, до якого відносяться ті чи інші елементи внесків. В якості показників, які характеризують кількісно дефіцитність цих внесків, доцільно використовувати:

-

-

-

Крім того, існують недоліки оцінки земельних ділянок, що використовуються при створенні і функціонуванні СП. Для сільськогосподарських спільних підприємств це питання є принциповим. Доведено, що земельний фонд СП повинен формуватись виключно за рахунок оренди земельних паїв у їх власників, а вартість земельних часток засновників не повинна вноситись до статутного фонду СП, так як у випадку банкрутства СП вони не можуть бути використані на покриття боргів.

Отже проблема оцінки внеску вітчизняного партнера у вигляді земельних угідь автоматично повинна бути перенесена у площину оренди землі і орендної плати за неї. Адже врахування вартості земельних часток у статуті СП є економічно невиправданим і соціально небезпечним для їх власників.

ВИСНОВКИ

1. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності в АПК України – новий і досить складний процес, який вимагає дослідження всіх форм такої діяльності і пошуку найбільш оптимальних для економічної системи перехідного періоду. Дослідження українських та іноземних науковців з цієї проблеми, аналіз розвитку світогосподарських зв'язків протягом останніх десятиліть доводять прогресивну роль спільного підприємства в процесі інтернаціоналізації господарського життя як форми міжнародного бізнесу та специфічного його суб'єкта, стратегії входження до зарубіжного ринку, різновиду прямого іноземного інвестування, форми господарювання.

2. Створення мережі ефективних СП у сільському господарстві вимагає: формування нового організаційно-економічного механізму державного регулювання зовнішньоеконо-мічної та інвестиційної діяльності, спрямованого на удосконалення правової бази і податкової системи, активізації ринкових перетворень, поліпшення інформаційного забезпечення; економічного обгрунтування напрямів діяльності спільних сільсько--гос--подарських підприємств при всебічній оцінці іноземних партнерів; удосконалення практики виробничо-господарського і технічного проектування та стратегічного планування діяльності СП.

3. В результаті дослідження обгрунтовані пріоритетні напрями і галузі, реалізація іноземних інвестицій через СП, які відповідають макроекономічним завданням розвитку АПК, це насінництво сільськогосподарських культур, селекційно-племінна продукція, виробництво цукрових буряків та цукру, олійних культур, зерновиробництво, співпраця у молочному і м'ясному тваринництві тощо.

В сучасних умовах доцільно сприяти реалізації дрібних інвестиційних проектів через створення СП на базі та у розмірах традиційних сільськогоспо-дарських підприємств. Такі СП здійснюють реальний позитивний вплив на складні процеси, пов'язані з активізацією заходів по реформуванню ринкового середовища в аграрній сфері економіки, підвищенням конкуренто-спроможності вітчизняної сільгосппродукції, відновленням товаропровідних систем до зарубіжних ринків.

4. Механізм створення СП у сільському господарстві повинен включати такі організаційні етапи: визначення основних цілей, пошук і вибір іноземного партнера, техніко-економічне обгрунтування проекту, розробка та затвердження основних правових і нормативних документів, реєстрація СП. Зміна або порушення послідовності цих етапів призводить до ущемлення інтересів одного з учасників проекту.

5. З метою підвищення дієвості і ефективності господарського управління обгрунтовано стратегію СП, яка передбачає:

-

-

-

6. Результати проведеного аналізу показників економічної ефективності СП дозволили виявити напрями їх покращення та забезпечення стійкості цих суб'єктів аграрного бізнесу через реалізацію концепції інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Доведено, що поглиблена спеціалізація СП на певних галузях поряд з позитивними аспектами (можливість збільшення рівня інтенсивності такого виробництва), має негативні наслідки, такі як підвищення ризиковості сільськогосподарського виробництва, мінімальна можливість для маневрування матеріальними і фінансовими ресурсами, значна залежність від певних ринків тощо. Тобто забезпечення прибутковості СП можливе за умови розвитку широкого спектра видів діяльності.

7. Однією з причин нееквівалентного розподілу результатів діяльності між учасниками спільного сільськогосподарського підприємства визнано недосконалість існуючої методики оцінки внесків українського та іноземного партнерів до статутного фонду СП. Враховуючи, що внесок являє собою певний набір різних за змістом елементів: матеріально-речових, фінансових, затрат праці, послуг тощо, пропонується оцінювати кожний елемент внеску за рівнем його ліквідності. Це дозволяє застосувати простий спосіб розподілу прибутку – пропорційно сукупним внескам в авансований капітал, оціненим у вартісному вигляді за допомогою вказаного вище методу.

8. На основі аналізу досвіду функціонування нових земельних відносин у сільському господарстві досліджена проблема оцінки внеску вітчизняного партнера у вигляді земельних угідь та доведено, що врахування вартості земельних часток у статуті СП є для їх власників економічно невиправданим і соціально небезпечним. Земельний фонд спільних сільськогосподарських підприємств повинен формуватись виключно за рахунок оренди земельних паїв у їх власників. Питання оцінки земельних угідь автоматично переноситься у площину оренди землі і орендної плати за неї.

9. Обгрунтовані в дисертації висновки і пропозиції можуть бути реалізовані на державному і регіональному рівнях (поліпшення інвестиційного клімату, інформаційне і консультаційне забезпечення та ін.); у внутрігосподарському управлінні СП (удосконалення стратегічного планування, організації виробництва, розподілу результатів); сільськогоспо-дарськими підприємствами, на базі яких будуть створюватись СП (обгрунтування доцільності створення СП, проекту його виробничо-господарської діяльності, оцінка іноземного партнера тощо).

Список публікацій за темою дисертації:

1. Нестерчук Ю.О. Формування передумов створення і функціонування спільних підпри-ємств у сільському господарстві України // Економіка АПК. – 1998. - № 10. – С. 27-31.

2. Нестерчук Ю.О. Стратегія спільного сільськогосподарського підприємства // Економіка АПК. – 2000. - № 2. – С. 91-94.

3. Нестерчук Ю.О. Пріоритетний характер інвестицій у спільні підприємства аграрної сфери економіки //Економіка АПК.- 2000.- № 5.- С.53-56.

4. Нестерчук Ю.О. Деякі стратегічні аспекти діяльності спільних сільськогосподарських підприємств // Вісник аграрної науки. – 1999. – Спец. випуск, вересень. – С. 94.

5. Нестерчук Ю.О. Розвиток зернового виробництва – необхідна умова адаптації спільних підприємств до ринкових умов господарювання // Агроінком. – 1999. - № 8-9. – С. 18-21.

6. Нестерчук Ю.О. Спільне підприємництво як форма зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів аграрного бізнесу //Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів і механізми їх вирішення: Зб. наук. доп. / НАН України. Ін-т економіки. – Київ, 1999. – С. 184-191.

7. Нестерчук Ю.О. Досвід та проблеми функціонування українсько-німецьких спільних підприємств із виробництва сільськогосподарської продукції // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 1999. – Спец. випуск № 10. – С. 197-199.

8. Нестерчук Ю.О. Деякі результати технічного переоснащення спільних сільськогоспо-дарських підприємств // Аграрний вісник Причорномор’я – 1999. - № 3 (6). – С. 538-543.

9. Нестерчук Ю.О. Міжнародна виробнича кооперація – перспективний шлях рентабельного виробництва цукрових буряків // Зб. наук. праць. – Умань: УСГА, 1999. – С. 340-344.

10. Нестерчук Ю.О. Розвиток виробництва зерна в спільному підприємстві “Агрофірма Текуча” // Зб. наук.праць, присвячений 100-річчю з дня народження С.С.Рубіна. – Умань: УСГА, 2000. – С. 256-260.

11. Нестерчук Ю.О. Спільні підприємства у зовнішньоекономічній діяльності АПК // Матеріали Міжнародної наук. конф. “Проблеми теорії і практики становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки”. – Харків: ХДАДТУ. – 1999. – С. 199-200.

12. Нестерчук Ю.О. До питання про інвестиційне забезпечення сільськогосподарського виробництва // Теорія і практика розвитку агропромислового комплексу: Тези Міжнарод-ної наук.-практ. Конф. – Львів: Львівський держагроуніверситет, 1999. – С. 80-82.

АНОТАЦІЯ

Нестерчук Ю.О. Формування і розвиток спільних підприємств у сільському господарстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка підприємства й організація виробництва. - Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2000.

Дисертацію присвячено організаційним і економічним проблемам створення та розвитку спільних підприємств у сільському господарстві України. Проаналізовані переваги цієї форми зовнішньоекономічної діяльності в АПК, стримуючі фактори та перешкоди як складові інвестиційного клімату. Опрацьовані теоретичні і методологічні засади реалізації іноземних інвестицій через розвиток спільних підприємств. Обгрунтовані перспективні напрями спільної підприємницької діяльності у сільському господарстві з позицій макроекономічної доцільності та взаємовигідності партнерів, технологія створення, складові стратегічної програми і бізнес-плану СП.

Запропоновані шляхи удосконалення механізму реалізації економічних інтересів учасників СП. З цією метою досліджені фактори росту ефективності і стійкості спільних сільськогосподарських підприємств, формування прибутку. Вдосконалена методика його розподілу.

Ключові слова: спільне підприємство, форма зовнішньоекономічної діяльності, інвестиційний клімат, іноземні інвестиції, макроекономічна доцільність, стратегічна програма, бізнес-план, економічний інтерес.

АННОТАЦИЯ

Нестерчук Ю.А. Формирование и развитие совместных предприятий в сельском хозяйстве. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика предприятия и организация производства. - Институт аграрной экономики УААН, Киев, 2000.

Диссертация посвящена организационным и экономическим проблемам создания и развития совместных предприятий в сельском хозяйстве Украины. Постановка такого вопроса обусловлена необходимостью ускорения интеграции национальной экономики в мировое хозяйство посредством гибких и мобильных форм внешнеэкономической деятельности, к которым принадлежат совместные сельскохозяйственные предприятия. В результате исследования теоретических и методологических аспектов развития совместных предприятий в диссертации обосновано целесообразность и особенности этого процесса в сельском хозяйстве. Рассмотрены составляющие инвестиционного климата Украины переходного периода, сделаны выводы о путях его улучшения, в т.ч. с точки зрения привлечения инвестиций в сельское хозяйство.

В диссертации изучен опыт действующих в сельском хозяйстве совместных предприятий реализующих широкомасштабные проекты государственного значения. На основе проведенного анализа обоснованы перспективные направления совместного предпринимательства – семеноводство, селекционно-племенная, сахаросвекловичная, мясомолочная отрасли, возделывание высокобелковых и масличных культур, а также создание СП на базе традиционных сельскохозяйственных предприятий.

Процесс развития в Украине совместных предприятий предполагает создание необходимых условий правового, политического, экономического и социально-психологического характера, подчиняется действующему законодательству, отображает логику и порядок аналитико-организационных работ, охватывает согласованные во времени этапы, последовательность и обязательность которых принципиально важны.

Учитывая нишовую специализацию деятельности участников аграрного бизнеса, ограниченные возможности расширения ресурсов развитие каждого СП должно подчиняться собственной стратегии, которая предусматривает аккумулирование финансовых средств, ресурсов, квалифицированных кадров на приоритетных направлениях, завоевание и удержание рыночных, экономических, научно-технических позиций.

Практическая реализация действенного организационно-экономического механизма функционирования СП в сельском хозяйстве возможна посредством