ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ
ОРАП Марина Олегівна
УДК 372.41
Комплексний підхід
до розвитку мовлення першокласників
у період навчання грамоти
13.00.02 - теорія i методика навчання української мови
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ - 2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі рідної мови та методики її викладання Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент
Наумчук Марія Михайлівна,
Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук,
професор, дійсний член АПН України
Богуш Алла Михайлівна,
Південноукраїнський
державний педагогічний університет
імені К. Д. Ушинського, завідувач кафедри теорії і
методики дошкільної освіти
- кандидат педагогічних наук,
старший науковий співробітник
Колупаєва Алла Анатоліївна,
Інститут дефектології АПН України,
вчений секретар
Провідна установа - Житомирський державний педагогічний
університет імені Івана Франка, кафедра мови і
методики викладання в початкових класах,
Міністерство освіти і науки України,
м. Житомир
Захист відбудеться 25 жовтня 2000 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН Ук-ра-їни (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д)
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки АПН Ук-раїни (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д)
Автореферат розісланий 22 вересня 2000 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Н. В. Бондаренко
Загальна характеристика роботи
Актуальність дослідження обумовлюється необхідністю реформування національної освіти, що передбачає перегляд змісту навчання і виховання, розробку та впровадження таких форм і методів, які відповідали б потребам розвитку особистості, сприяли розкриттю її духов-но-емоційних, розумових та фізичних здібностей. Проблема розвитку мовлення набуває актуальності у зв’язку із необхідністю піднесення національної самосвідомості українського народу.
Національна школа є однією з основних державних інституцій, що покликані розв’язувати завдання становлення і розвитку української мови. У програмі початкового курсу рідної мови, зокрема в частині “Навчання грамоти і розвиток мовлення”, розвиток мовлення умовно виділено в окремий розділ з метою визначення кола вмінь і навичок, які потрібно сформувати в учнів у процесі навчання грамоти, під час роботи з дитячою книжкою, а також на заняттях з інших навчальних предметів. Проте аналіз розділу “Розвиток мовлення” засвідчує, що основа його побудови - не структура мовленнєвої діяльності, не її види, не мовленнєві навички і вміння, на формування і розвиток яких спрямовано матеріал розділу, а одиниці мови: 1) вдосконалення звуковимови - звук; 2) слов--никова робота - слово; 3) вдосконалення граматичного ладу - словоформа і словосполучення; 4) розвиток зв’язного мовлення - текст.
Ознайомлення дитини з одиницями мови, накопичення мовних засобів є, безперечно, дуже важливим завданням, але воно не відіграє самостійного значення у комунікативній діяльності дитини, оскільки не вчить способів використання мовних засобів для формування та формулювання думки, отже, не сприяє здобуттю учнями навичок мовленнєвої діяльності. Відсутність сформованих мовленнєвих навичок не дозволяє школярам вільно оперувати мовними засобами для продукування зв’язних висловлювань, тобто не створює умов для розвит-ку вмінь мовленнєвої діяльності, а тому організація процесу розвитку мовлення в період навчання грамоти наштовхується на низку нерозв’язаних проблем.
Перша проблема полягає в недостатній комунікативній спрямованості процесу мовленнєвого розвитку першокласників. Традиційна методика здебільшого спрямована на формування уявлень та нагромадження знань. У науковій та методичній літературі приділено недостатню увагу питанням мовленнєвого спіл-кування, створенню мовленнєвих ситуацій. Відсутність усвідомленої мотивації мовленнєвої діяльності, імітаційний характер мовленнєвих вправ не спонукає першокласників до створення висловлювань.
Друга проблема - відсутність систематичності та цілеспрямованості мов-леннєвого розвитку. Наявні навчально-методичні комплекти не створюють умов для взаємопов’язаної та взаємодоповнюючої роботи в усіх напрямах розвитку мовлення на кожному уроці навчання грамоти. Як наслідок, у дітей не закладаються початкові уявлення про мову як єдину сукупність мовних знаків, про мовлення як процес висловлювання своїх думок у фонетично, лексично і граматично правильній формі.
Досі не створено науково обґрунтованого комплексу вправ, у якому рівномірно і гармонійно було б поєднано роботу з усіх напрямів розвитку мовлення в період навчання грамоти, який був би пов’язаний із мовним матеріалом кожної сторінки букваря і постійно та цілеспрямовано реалізовувався вчителем на кожному уроці навчання грамоти і розвитку мовлення.
Сьогоденна шкільна практика вимагає вдосконалення методики та методичного забезпечення процесу розвитку мовлення в період навчання грамоти. Поділяючи думку провідних психолінгвістів та методистів (Л. О. Варзацька, М. С. Ва-шу-ленко, О. І. Зимня, О. О. Леонтьєв), потенційні можливості для цього ми вбачаємо у створенні комплексного підходу до розвитку мовлення на засадах теорії мовленнєвої діяльності.
Актуальність проблеми, її недостатнє теоретико-практичне висвітлення визначили тему дослідження: “Комплексний підхід до розвитку мовлення першокласників у період навчання грамоти”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з проблематикою наукових досліджень кафедри рідної мови та методики її викладання Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Об’єктом дослідження є навчально-мовленнєва діяльність першокласників у період навчання грамоти.
Предмет дослідження - комплексний підхід до розвитку мовлення першокласників у період навчання грамоти.
Мета дослідження - розробити та науково обґрунтувати експеримен-тальну методику комплексного підходу до розвитку мовлення першокласників у період навчання грамоти.
Гіпотеза дослідження - мовленнєвий розвиток учнів у період навчання грамоти буде ефективним, якщо забезпечити комплексний підхід до розвитку мовлення, а саме:
· визначити об’єктом навчання мовленнєву діяльність, тобто навчання засобів і способів формування і формулювання думки;
· забезпечити комунікативне спрямування процесу розвитку мовлення;
· метою та результатом розвитку мовленнєвої діяльності у період навчання грамоти визначити мовленнєві навички та вміння;
· процес розвитку мовлення побудувати на основі комплексу вправ, який передбачає формування, розвиток і вдосконалення мовленнєвих навичок та вмінь в усіх видах мовленнєвої діяльності.
Відповідно до визначених мети і гіпотези дослідження було окреслено коло завдань, які розв’язувались у дисертаційній роботі:
1) проаналізувати стан організації процесу розвитку мовлення у сучасній початковій школі;
2) визначити показники, критерії та рівні мовленнєвого розвитку першокласників у період навчання грамоти;
3) окреслити умови формування і розвитку мовленнєвої діяльності першокласників у період навчання грамоти в умовах шкільного навчання;
4) змоделювати процес навчально-мовленнєвої діяльності учнів на основі комплексного підходу до розвитку мовлення у період навчання грамоти;
5) розробити експериментальну методику розвитку мовленнєвої діяльності першокласників у період навчання грамоти;
6) експериментально перевірити ефективність застосування пропонованої методики у практиці початкового навчання.
Для досягнення поставленої мети і розв’язання завдань дисертаційного дослідження використовувалися теоретичні та емпіричні методи:
· теоретичні: вивчення й аналіз психолого-педагогічної, психолінгвістичної, лінгвістичної, лінгводидактичної літератури з проблем розвитку мовлення;
· емпіричні: спостереження та аналіз уроків навчання грамоти і розвит-ку мовлення; спостереження за усним і писемним мовленням першокласників; вивчення результатів навчальної роботи, аналіз письмових робіт та усних ви-слов-лювань учнів; анкетування; бесіди з учителями, методистами, учнями; аналіз та узагальнення помилок; педагогічний експеримент; якісний та кількісний аналіз результатів експериментального навчання.
Методологічну основу дослідження становлять: положення теорії пізнання про загальний зв’язок і взаємозумовленість явищ навколишньої дійсності; про мову як суспільне явище, а також системно-діяльнісний підхід як інструмент пізнання й оцінки педагогічної дійсності. Методологічними орієнтирами виступили ідеї націо-наль-ного і духовного відродження українського народу; пріоритетної ролі мови як джерела формування особистості.
Теоретична основа дослідження - загальнопсихологічні теоретичні принципи єдності свідомості і діяльності, розвитку психіки в діяльності (Л. І. Божович, Л. С. Виготський, Д. Б. Ельконін, О. В. Запорожець, Г. С. Кос-тюк, О. М. Леонтьєв), вчення про мову як систему, що виявляється у взаємозв’язках і взаємозумовленості мовних явищ (Л. О. Булаховський, В. В. Вино-градов, О. С. Мельничук, О. О. По-тебня, О. О. Шахматов), ідеї та концепції, що характеризують мовно-мовленнєву систему як багатоаспектний феномен (М. І. Жинкін, І. О. Зимня, О. О. Леонтьєв). У процесі дослідницької роботи до уваги брались праці з питань загальної дидактики, зокрема ті, що стосуються структури і змісту шкільної освіти (А. М. Пишкало, М. Н. Скаткін), дослідження з психології мови, психолінгвістики, зокрема з теорії мовленнєвої діяльності (Л. А. Айдарова, Б. Ф. Баєв, М. І. Жинкін, О. О. Леонтьєв, І. О. Синиця), з методики навчання рідної мови та розвитку мовлення (Л. О. Вар-зацька, М. С. Вашу-ленко, Т. О. Ладиженська, М. Р. Львов, В. Я. Мельничайко, М. І. Пен-тилюк, Г. О. Фомічова).
Дослідження проводилось у три етапи протягом 1996 - 2000 років.
На першому етапі (1996 - 1997 рр.) проведено пошукову роботу, спрямовану на обґрунтування теми, вибір об’єкта, предмета і визначення мети дослідження, аналіз стану питання у теоретичній та методичній літературі, розробку гіпотези та теоретичних передумов дослідження, здійснено констатуючий зріз, розроблено загальну теоретичну концепцію комплексного підходу до розвитку мовлення. Констатуючий зріз мав на меті з'ясування реального рівня мовленнєвого розвитку першокласників в умовах сучасної системи розвитку мовлення та виявлення рівня організації процесу розвитку мовлення в період навчання грамоти вчителями початкових класів.
На другому етапі (1997 - 1998 рр.) було визначено зміст мовленнєвого розвитку першокласників на основі комплексного підходу, розроблено комплекс вправ та дібрано мовний матеріал до них. Проведено пошуковий експеримент, під час якого дослідною методикою було охоплено три перші класи (86 учнів). Після завершення експерименту здійснено якісну та кількісну статистичну обробку даних, проаналізовано загальний ступінь ефективності дослідного навчання, внесено корективи у концепцію комплексного підходу та зміст навчаль-но-методичного комплекту для розвитку механізмів мовленнєвої діяльності в період навчання грамоти.
На третьому етапі (1998 - 2000 рр.) проведено формуючий експеримент, у ході якого на практиці перевірялась ефективність пропонованого методичного підходу. Експериментальним навчанням було охоплено п’ятнадцять класів (342 учні). Відповідною кількістю учнів тринадцяти контрольних класів (326 учнів) забезпечувалось порівняння результатів розвитку мовлення за традиційною та експериментальною методиками. Після завершення експерименту було проведено кількісний та якісний аналіз результатів навчання, сформульовано теоретичні висновки та практичні результати дисертаційного дослідження. Контрольний зріз, що відбувся у 1999 - 2000 навчальному році, підтвердив ефектив-ність пропонованого комплексного підходу та придатність навчально-методичного комплекту до використання у практиці сучасної початкової школи.
Експериментальною базою дослідження були перші класи загальноосвітніх шкіл № 7, 9, 12, 15, 16, 26, 29 м. Тернополя, ЗОШ с. Кутківці та ЗОШ І-ІІ ступенів с. Грабовець Тернопільської області, ЗОШ №1 с. Страбичево Закарпатської області, ЗОШ І-ІІ ступенів с. Гірки Житомирської області, ЗОШ №1 смт. Крижопіль Він-ницької області, ЗОШ №4 м. Самбір та ЗОШ с. Задвір'я Львівської області.
Наукова новизна полягає у науковому обґрунтуванні ефективності прикладного застосування засад теорії мовленнєвої діяльності до побудови методики розвитку мовлення першокласників; з’ясуванні умов розвитку мовленнєвої діяльності в період навчання грамоти; означенні конкретних груп мовленнєвих навичок і вмінь, які слід формувати і розвивати у першокласників; визначенні показників, критеріїв та рівнів мовленнєвого розвитку учнів у період навчання грамоти; створенні методичного забезпечення процесу формування і розвитку мовленнєвих навичок та вмінь.
Достовірність результатів дослідження забезпечується методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних положень; методикою, що адекватна поставленим завданням; значною статистичною вибіркою експериментальних та контрольних класів; багаторазовою перевіркою методики у навчально-експериментальній роботі; поєднанням різних методів обробки матеріалу, що дозволяють здійснювати якісний та кількісний аналіз результатів.
Теоретична значущість дослідження полягає в тому, що його результати збагачують теоретичні засади розвитку мовлення в період навчання грамоти висновком про те, що застосування основ теорії мовленнєвої діяльності створює умови для ефективного мовленнєвого розвитку першокласників; теоретично обґрунтовують побудову комплексного підходу до розвитку мовлення на основі діяльнісно-комунікативного спрямування процесу навчання грамоти; розкривають сутність мовленнєвих навичок та вмінь, на формування і розвиток яких слід спрямовувати процес навчання грамоти і розвитку мовлення.
Практичне значення дослідження - розробка методики формування і розвитку мовленнєвої діяльності в період навчання грамоти та створення навчаль-но-методичного комплекту, який забезпечує практичне впровадження ком-плексно-го підходу в практику початкової школи. Основні положення, висновки та результати дослідження можуть бути використані при укладанні методичних, навчальних посібників, удосконаленні програми з навчання грамоти і розвитку мовлення, на лекційних та практичних заняттях з методики навчання мови в початкових класах із студентами, а також у практиці шкільного навчання.
Особистий внесок здобувача полягає у визначенні показників діагностики розвитку мовленнєвих навичок та вмінь першокласників та диференціюванні на їх основі високого, достатнього, задовільного та низького рівнів мовленнєвої діяльності; у розробці методики формування і розвитку мовленнєвої діяльності в період навчання грамоти на основі комплексного підходу.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри рідної мови та методики її викладання Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, на науково-звітних конференціях професорсько-викладацького складу ТДПУ ім. Володимира Гнатюка (1996 - 2000 рр.), на Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Ак-туаль-ні проблеми менталінгвістики” (Черкаси: 1999 р.), “Педагогічна наука - сучасній школі” (Кременець: 1999 р.), “Проблеми і перспективи початкової освіти” (Глухів: 1999 р.). За результатами дослідження опубліковано 12 робіт, у т.ч. 3 статті у фахових виданнях (1997 - 2000 рр.).
СТРУКТУРА ТА ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і до-дат-ків. Основний зміст викладено на 172 сторінках. У тексті дисертаційного дослідження містяться 11 таблиць, 11 діаграм, 1 рисунок. У списку основної використаної літератури 296 назв.
У вступі обґрунтовано вибір і актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу, розкрито завдання та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, подано відомості про апробацію результатів дослідження.
У першому розділі - “Розвиток мовлення першокласників у період навчання грамоти як об’єкт теоретичних і практичних досліджень” - викладено основні результати вивчення стану проблеми розвитку мовлення першокласників у теоретичній, методичній літературі та практиці навчання у сучасній початковій школі.
Методика розвитку мовлення, враховуючи комплексний та багатоаспектний характер явища “мовлення”, ґрунтується на досягненнях різних галузей педагогіки, психології, дидактики, лінгвістики.
Об’єктом лінгвістичних досліджень є фізичне вираження мовлення та типи мовлення за логіко-смисловими, структурно-функціональними і стилістико-нормативними особливостями (Л. О. Булаховський, В. В. Виноградов, О. О. По-тебня, О. О. Шахматов). Психологія розглядає мовлення як процес створення та сприймання мовленнєвих висловлювань, як шлях розвитку пізнавальних процесів та як необхідну умову і впливовий фактор психічного розвитку дитини (Л. С. Виготський, М. І. Жинкін, О. В. Запорожець, С. Л. Рубінштейн, О. М. Ле-он-тьєв). Психолінгвістика досліджує способи вираження (вербальні та невербаль-ні) психічних функцій свідомості у мовленнєвій поведінці людей (О. С. Ахманова, Л. А. Айдарова, О. І. Зимня, О. О. Леонтьєв).
Педагогічна практика представлена широким колом рекомендацій, спрямованих на вдосконалення мовних характеристик мовлення першокласників (О. О. Бондаренко, М. С. Вашуленко, А. М. Гольдберг, А. С. Зимульдінова, Т. В. Кор-шун, К. Л. Крутій, Л. О. Кутенко, М. М. Наумчук, Г. Г. Підлісна, Н. І. Тоцька, М. Ф. Фомічова), на інтенсифікацію та вдосконалення процесу розвитку мовлення в період навчання грамоти (А. М. Богуш, Л. О. Варзацька, М. С. Вашуленко, М. Д. Клі-чук, Т. О. Ладиженська, М. Р. Львов, Н. І. Політова, Б. С. Саженюк, В. О. Самаріна, Н. Ф. Скрипченко, О. Н. Хорошковська).
На сучасному етапі розвитку наук мовленнєва діяльність розглядається як особливий вид діяльності, спрямований на формування та формулювання думки (предмета мовленнєвої діяльності) засобами мови та способом мовлення (І. О. Зимня). Чітка структурна організація мовленнєвої діяльності, можливість поопераційного та підсумкового контролю дозволяють систематизувати та ор-гані-зувати прояви комунікації, визначити суто мовленнєві завдання розвитку мовлення учнів та створити комунікативно спрямовану методику мовленнєвого розвитку першокласників у період навчання грамоти.
Серед методистів, які досліджували проблему навчання рідної мови, на до-ціль-ність застосування положень теорії мовленнєвої діяльності для розвитку мовлення учнів вказували М. С. Вашуленко, Т. О. Ладиженська, М. Р. Львов, Т. Г. Рам-заєва. Проблемам формування різних видів мовленнєвої діяльності присвячено дослідження А. Ф. Бурляєва, М. П. Новик, О. М. Шахнаровича, Н. Ф. Шевченко. Способи організації мовленнєвої діяльності у практиці навчання мови у школі розглядали Н. В. Бондаренко, Л. О. Варзацька, В. І. Капінос. До-слід-ники зазначають, що навчання мовлення на рівні мовленнєвої діяльності створює найбільш сприятливі можливості для оптимального використання продуктивних методів у роботі з роз-вит-ку мовлення, для вдосконалення цієї галузі методики в цілому. Проте відсутність науково обґрунтованої методики розвитку мовленнєвої діяльності учнів саме в пе-ріод навчання грамоти не дозволяє ефективно організувати цей процес у практиці сучасної школи.
Для вивчення стану організації процесу розвитку мовлення в період навчан-ня грамоти в сучасній початковій школі нами було проведено констатуючий зріз. Під час аналізу роботи вчителів ми використовували:
1) анкетування вчителів початкових класів з метою одержання об’єктивних даних про усвідомлення ними основних завдань розвитку мовлення в період навчання грамоти та використання ними методичних засобів у мовленнєвій роботі. Було опитано 330 учителів початкових класів дев’ятнадцяти шкіл м. Тернополя, Тернопільської Вінницької, Закарпатської та Львівської областей.
2) спостереження за ходом навчального процесу, протоколювання 80 уроків навчання грамоти з метою виявлення типового і особливого у процесі розвитку мовлення в першому класі;
3) аналіз 100 конспектів уроків навчання грамоти та занять з розвитку мовлення для визначення завдань, які формулюють учителі в роботі з розвитку мовлення в період навчання грамоти.
Результати констатуючого зрізу вказують на основні недоліки організації процесу розвитку мовлення в період навчання грамоти:
· відсутність систематичності та цілеспрямованості роботи з розвитку мовлення в період навчання грамоти;
· репродуктивний характер мовленнєвих вправ;
· відсутність взаємозв’язку між вправами з розвитку мовлення;
· епізодичність використання вчителями мовленнєвих вправ на уроках навчання грамоти.
Для визначення рівня розвитку мовленнєвих навичок та вмінь учнів, нами було розроблено модифіковану методику вивчення мовленнєвого розвитку першокласників з урахуванням описаних в літературі критеріїв оцінки мовлення. Контроль-ні завдання дали змогу визначити реальний стан розвитку мовлення першокласників: вправи з кожного виду мовленнєвих навичок і завдання на продукування зв’язних висловлювань діалогічного та монологічного видів. Опитуванням було охоплено 142 першокласники загальноосвітніх шкіл Тернополя, Теребовлянського району Тернопіль-ської області, Житомирської та Львівської областей.
Аналіз результатів констатуючого зрізу за критеріями та показниками розвитку мовленнєвих навичок та вмінь дозволив виділити рівні розвитку першокласників та визначити їх кількісний склад. Високий рівень мовленнєвого розвитку виявили 16,1% першокласників, достатній - 43,7%, задовільний - 29,6% і низький - 10,6% учнів, що свідчить про недостатньо високий загальний рівень мовленнєвого розвитку.
У другому розділі - “Теоретико-практичні засади комплексного підходу до розвитку мовлення в період навчання грамоти” - викладено основні теоретичні засади комплексного підходу, визначено зміст мовленнєвого розвитку першокласників на основі комплексного підходу та розроблено дидактико-методичне забезпечення процесу розвитку мовленнєвої діяльності в період навчання грамоти.
На основі аналізу положень психолінгвістики було окреслено умови фор-мування і розвитку мовленнєвої діяльності учнів у період навчання грамоти: вмотивованість процесу розвитку мовленнєвої діяльності, активізація мисленнєвої діяльності, розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності у взаємозв’язку, чітке визначення мовленнєвих навичок та вмінь, на формування й розвиток яких спрямований курс навчання грамоти і розвитку мовлення.
Розробка комплексного підходу передбачала розв’язання часткових методичних завдань, які забезпечували б урахування означених умов у процесі навчання грамоти і розвитку мовлення. З-поміж них:
І. Для стимулювання та мотивування мовленнєвої діяльності використовувалися навчальні мовленнєві ситуації. Користуючись класифікацією Є. М. Розенбаума, в період навчання грамоти ми організовували мовленнєві ситуації трьох типів: задану закриту ситуацію; створювану ситуацію; задану відкриту ситуацію. Першими вводилися в навчання задані закриті мовленнєві ситуації, що містять змістові опори для продукування та сприймання висловлювань, створюють орієнтувальні основи мовленнєвих дій. Надалі вводилися створювані мовленнєві ситуації, що своїми реаль-ними обставинами викликали в учнів внутрішній мотив та стимул для комунікації. Використання заданих відкритих ситуацій, що не обмежують вибір теми вислов-лювання, надавало змогу працювати над активізацією всього мовного матеріалу.
II. Вимога розвитку мислення учнів у процесі вдосконалення мовленнєвої діяльності забезпечувалася включенням серії мовленнєво-логічних вправ: 1) вправи на аналогію; 2) аналітико-синтетичні вправи; 3) вправи на узагальнення; 4) вправи на класифікацію; 5) вправи на засвоєння понять.
ІІІ. У період навчання грамоти на основі мовних знань формувалися групи мовленнєвих навичок.
1. Звуковимовні: навичка фонематичного сприймання; навичка правильного артикулювання звуків; навичка правильної звуковимови.
2. Лексичні: навичка збагачувати словник; навичка лексичної точності вживання слів; навичка активізації словника.
3. Граматичні: навичка вживання слів у граматично правильній формі; навич-ка правильного вживання службових слів і займенників; навичка продукування речень.
Означені навички виступили основою формування і розвитку мовленнєвих умінь, як-от:
1) орієнтування - визначення теми повідомлення, усвідомлення вихідного задуму висловлювання;
2) планування - встановлення послідовності подій та логіки розгортання повідомлення;
3) реалізація - визначення загального змісту повідомлення, вербалізація тексту;
4) контроль - визначення рівня адекватності сприйняття та створення висловлювання.
Зміст формованих мовленнєвих навичок та вмінь змінювався залежно від етапів періоду навчання грамоти.
ІV. Необхідність об’єднання вправ у певні комплекси обумовлена загальнодидактичними та методичними закономірностями навчального процесу. Істотною ознакою, за якою класифікувалися вправи для розвитку мовленнєвої діяль-ності, є комунікативна спрямованість завдання. Відповідно до цього вправи поділялися на підготовчі - для розвитку мовленнєвих навичок - та основні (комунікативні) - для формування мовленнєвих умінь. Така класифікація вправ дозволила обрати за основу мовленнєвого розвитку першокласників суто мовленнєві поняття і надати процесу розвитку мовлення комунікативного спрямування.
V. Дотримуючись означеної структури вправ, ґрунтуючись на конкретному мовному матеріалі букваря, ми розробили комплекс вправ усного і писемного характеру для формування і розвитку мовленнєвих навичок та вмінь у всіх видах мовленнєвої діяльності. Чітка класифікація, ієрархічна побудова та добір мовного матеріалу дали змогу створити навчально-методичний комплект для розвитку всіх видів мовленнєвої діяльності в період навчання грамоти на основі комплексного підходу. Комплект містить:
а) методичний посібник для вчителів “Барвисте мовлення”, що є збірником мовленнєвих вправ до кожної літери букваря та методичних рекомендацій до них;
б) зошит із розвитку мовлення “Барвисте мовлення” для учнів, де вміщено лише ті вправи посібника, які потребують наочної основи та передбачають виконання учнями практичних дій.
Навчальний зошит є основою для взаємодії з букварем та зошитом для письма з метою більш повного і послідовного розв’язання завдань мовленнєвого розвитку. Комплексний характер пропонованого комплекту реалізується поурочною струк-турою вправ, що ґрунтуються на конкретному мовному матеріалі та стосуються кожної виучуваної букви українського алфавіту. Завдання дібрано таким чином, щоб їх зміст і характер могли забезпечити засвоєння теоретичних знань, ознайомлення з новою буквою, закріплення її звукового значення і водночас розвиток мовленнєвих навичок та вмінь у взаємозв’язку з розвитком мисленнєвих операцій.
У третьому розділі - “Експериментальне дослідження ефективності розвитку мовлення в період навчання грамоти на основі комплексного підходу” - аналізується зміст поетапного формування і розвитку мовленнєвих навичок і вмінь та результати, одержані в процесі експериментального навчання.
Для дослідження ефективності пропонованого методичного підходу до розвитку мовлення було розроблено методику експериментального навчання, що будувалася на основі поетапного формування мовленнєвих навичок та вмінь. На першому етапі - “первинне сприймання” - навички проходили три стадії початкового формування: презентація, імітація та відтворення мовленнєвих моделей. На другому етапі - “осмислення” - учні переходили до свідомого відбору змісту, структури і мовних засобів для створення висловлювань та відтворення здобутих знань на новому мовному матеріалі, в нових ситуаціях та умовах спілкування. На третьому етапі - “застосування і вправляння” - мовленнєві вміння формувалися на основі набутих навичок у результаті оформлення самостійно запрограмованих висловлювань.
Педагогічний експеримент проводився у три етапи в умовах шкільного навчання у 1997-1998, 1998-1999, 1999-2000 навчальних роках. Експеримен-таль-ним навчанням під час формуючого експерименту було охоплено 342 учні, з них - 84 учні чотирирічної початкової школи. У процесі навчання грамоти за експериментальною програмою реалізація завдань розвитку мовленнєвої діяльності досягалась шляхом включення у навчальний процес системи вправ, побудованих на основі пропонованого комплексного підходу.
Для визначення рівня сформованості мовленнєвої діяльності після пе-ріоду навчання грамоти було дібрано контрольні діагностичні завдання з кожного виду мовленнєвих навичок та вмінь і систематизовано їх у вигляді анкети, яку заповнювали всі учні експериментальних та контрольних класів.
Рівень сформованості мовленнєвих навичок визначався: правильністю артикуляційних навичок, чіткістю фонематичного сприймання, правильністю звуковимови; достатністю лексичного запасу, можливістю визначення слів, близьких за значенням, ступенем активності словника; правильністю вживання граматичних словозмін та побудови речень; швидкістю виконання та рівнем автоматизації мовленнєвих дій. Показниками розвитку мовленнєвих умінь виступили: адекватність добору та визначення теми висловлювання, наявність та визначення логічної послідовності у продукованому та сприйнятому висловлюванні, доречність, влучність та правильність вибору мовних засобів; рівень самоконтролю й самооцінки.
Ми оцінювали ступінь сформованості мовленнєвих навичок та вмінь учнів в усіх видах мовленнєвої діяльності за критеріями сформованої навички та вміння, що дало змогу визначити рівні розвитку та порівняти їх кількісний склад у експериментальних (ЕК) і контрольних (КК) класах. Кількісне співвідношення учнів із різними рівнями розвитку мовленнєвих навичок та вмінь подано у таблиці 1.1.
Таблиця 1.1
Рівні розвитку мовленнєвих навичок та вмінь на прикінцевому
етапі навчання грамоти (у %)
Рівні розвитку Навички та вміння Високий Достатній Задовільний Низький
ЕК КК ЕК КК ЕК КК ЕК КК
Звуковимовні навички 31,9 27,0 44,7 40,2 17,3 23,3 6,1 9,5
Лексичні навички 45,9 41,1 37,7 33,1 13,2 17,8 3,2 8,0
Граматичні навички 57,0 49,7 23,1 25,2 16,4 16,5 3,5 8,6
Вміння орієнтування 35,4 28,2 31,6 27,6 26,0 33,5 7,0 10,7
Вміння планування 37,7 33,4 42,7 37,4 16,1 20,9 3,5 8,3
Вміння реалізації 32,8 27,9 41,2 35,3 17,8 24,2 8,2 12,6
Вміння контролю 31,6 22,4 32,8 30,1 29,5 36,5 6,1 11,0
За допомогою поєднання показників розвитку мовленнєвих навичок та вмінь було визначено загальний рівень розвитку мовленнєвої діяльності кожного учня експериментальних та контрольних класів. Діаграма 1.1 демонструє відсоткове співвідношення учнів ЕК та КК із різним рівнем розвитку мовленнєвої діяльності.
Діаграма 1.1
Рівні розвитку мовленнєвої діяльності ( у %)
Загальною тенденцією, що виявилася у процесі обробки результатів експерименту, було зростання кількості учнів ЕК (порівняно з КК), що характеризувалися високим та достатнім рівнями розвитку мовленнєвої діяльності (високий рівень: ЕК - 22,8%, КК - 17,2%; достатній рівень: ЕК - 53,8%, КК - 48,1%), та зменшення кількості учнів ЕК, що виявили задовільний та низький рівні мовленнєвого розвитку (задовільний рівень: ЕК - 18,1%, КК - 25,5%; низький рівень: ЕК - 5,3%, КК - 9,2%). Порівняння кількісного складу рівнів розвитку мовленнєвої діяльності, виявлених у ЕК і КК, засвідчило результативність і доцільність застосування пропонованого комплексного підходу. Статистичні обчислення підтвердили, що наявні відмінності в мовленнєвому розвитку учнів ЕК і КК є істотними, невипадковими, зумовленими впливом експериментальної методики.
Результати дослідження дозволяють дійти таких висновків.
1. Запропонований комплексний підхід передбачав визначення об’єктом навчання мовленнєву діяльність. Було визначено умови формування і розвитку мовленнєвої діяльності в період навчання грамоти та забезпечено їх реалізацію в навчальному процесі.
· Використання в процесі розвитку мовлення ієрархічно побудованого комплексу мовленнєвих ситуацій обумовило виникнення реально діючої мотивації мовленнєвої діяльності першокласників, що змінило репродуктивний характер процесу розвитку мовлення і посилило комунікативність навчання.
· Дослідження засвідчило позитивний вплив на розвиток мовленнєвої діяльності розвитку мисленнєвих операцій та дій першокласників. Застосування з цією метою мовленнєво-логічних вправ дозволило взаємообумовити розвиток мислення і мовлення.
· Спрямованість процесу розвитку мовлення на формування і розвиток чітко окреслених навичок та вмінь дало змогу створити, по-перше, теоретичну основу процесу розвитку мовлення суто мовленнєвого змісту, по-друге, умови для комплексного розв’язання всіх окреслених програмою завдань мовленнєвого розвитку першокласників.
· Згідно з результатами дослідження, робота за пропонованим навчально-методичним комплектом “Барвисте мовлення” сприяла запобіганню випадкового і несистематичного використання мовленнєвих вправ, створювала чітку струк-туру процесу розвитку мовлення в період навчання грамоти.
2. Успішному формуванню мовленнєвої діяльності сприяла методика поетап-ного формування і розвитку навичок та вмінь. Поступовий перехід від етапу первинного сприймання до етапу осмислення та до етапу свідомого застосування і вправляння забезпечував планомірність організації процесу мовленнєвого розвитку.
3. Розроблені нами діагностичні завдання з кожного виду мовленнєвих навичок та вмінь дозволили контролювати результати процесу розвитку мовленнєвої діяльності. Аналіз виконання завдань за допомогою визначених критеріїв та показників розвитку мовленнєвих навичок та вмінь дав змогу реально оцінити рівень розвитку мовленнєвої діяльності першокласників.
4. Обґрунтованість теоретичних положень дослідження та ефективність пропонованого комплексного підходу підтверджено експериментально. Переважання кількості учнів експериментальних класів, які характеризуються високим та достатнім рівнями мовленнєвого розвитку (відповідно - 22,8% та 53,8%), та зменшення у цих класах учнів із задовільним та низьким рівнями (18,1% та 5,3%) засвідчує ефективність застосування розробленого комплексного підходу до розвитку мовлення у період навчання грамоти.
5. Результати експериментального навчання відбилися і на якісних змінах мовлення першокласників:
· істотне вдосконалення граматичного ладу мовлення, що виявилось у точному й доцільному вживанні службових слів та займенників, у використанні в мовленні значної кількості складних речень;
· збільшення обсягу зв’язного висловлювання;
· чіткість логічної побудови висловлювань, завершеність тексту та правильність добору мовних засобів висловлювання;
· значне вдосконалення мовленнєвих умінь у репродуктивних видах мовленнєвої діяльності.
6. У ході дослідження було виявлено окремі закономірності розвитку механізмів мовленнєвої діяльності першокласників:
· темпи формування і розвитку мовленнєвих навичок та вмінь залежать від усвідомлення дітьми мотиву створення та сприймання висловлювань, від частки участі кожного учня в мовленнєвих ситуаціях;
· мовленнєва активність учнів залежить від знання та розуміння дітьми основних конструкцій побудови висловлювань;
· якість сформованих мовленнєвих навичок та вмінь залежить від послідовного збільшення рівня самостійності у виконанні мовленнєвих вправ та поетапного введення складних мовленнєвих конструкцій;
· підвищення рівня мовної правильності мовлення та розвиток мисленнєвої діяльності стимулює та активізує мовленнєву діяльність.
7. Рецензії та відгуки вчителів експериментальних класів свідчать про доцільність застосування комплексного підходу до організації процесу навчання грамоти і розвитку мовлення. Навчально-методичний комплект, створений на основі комплексного підходу, є готовим до практичного використання вчителями початкових класів.
У процесі дослідження проблеми виявлено низку аспектів, що потребують подальшого вивчення:
· умови розвитку механізмів мовленнєвої діяльності у процесі вивчення рідної мови в початкових класах;
· реалізація мовленнєвої діяльності в системі вправ міжпредмет-ного харак-теру.
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:
1. Діяльнісний підхід до розвитку мовлення // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія 3: Педагогіка і психологія. - 1997. - №1(3). - С. 140-142.
2. Комплексні вправи для розвитку мовлення в період навчання грамоти // Початкова школа. - 1997. - №12. - С. 25-30.
3. Розвиток мовлення в період навчання грамоти // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія 1: Лінгводидактика. - 1998. - №2 (1). - С. 15-18.
4. Комплексні мовні вправи у підготовчій групі // Палітра педагога. - 1999. - №4. - С.14-16.
5. Комплексний підхід до розвитку мовлення у період навчання грамоти // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. Вип. 78. Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2000. - С. 102-108.
6. Барвисте мовлення. Вправи для розвитку мовлення в період навчання грамоти: Посібник для вчителів. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. - 48 с.
7. Барвисте мовлення. Зошит з розвитку мовлення. 1 клас. - Тернопіль: Під-руч-ники і посібники, 1998. - 80 с.
8. Cапун Г. М., Пачашинська М. О., Орап М. О. Уроки навчання грамоти. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. - 160 с.
9. Сапун Г., Пачашинська М., Орап М. Зошит для письма і розвитку мовлення. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. - 64 с.
10. Прикладне застосування положень теорії мовленнєвої діяльності для вдосконалення методики розвитку мовлення (На прикладі періоду навчання грамоти) // Актуальні проблеми менталінгвістики: Наук. зб.. - К.: Брама, 1999. - С. 193-194.
11. До питання розвитку мовлення першокласників у період навчання грамоти // Збірник науково-практичних матеріалів всеукраїнської конференції “Педагогічна наука - сучасній школі”. - Кременець, 1999. - С. 176-180.
12. Удосконалення мовленнєвого розвитку першокласників у період навчання грамоти // Матеріали науково-практичної конференції “Проблеми і перспективи початкової освіти”. - Глухів, 1999. - С. 33-35.
Орап М. О. Комплексний підхід до розвитку мовлення в період навчання грамоти. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02. - теорія і методика навчання української мови. - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2000.
У дисертації викладено теоретичні засади комплексного підходу до розвитку мовлення в період навчання грамоти та експериментально перевірену методику його реалізації в умовах початкової школи, простежено її вплив на мовленнєвий розвиток першокласників. Суть методики полягає у визначенні об’єктом навчання першокласників мовленнєву діяльність та організації процесу розвитку мовлення з урахуванням умов формування і розвитку мовленнєвої діяль-ності: вмотивованість процесу розвитку мовленнєвої діяльності; забезпечення розвитку мисленнєвої діяльності; розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності у взаємозв’язку; чітке визначення мовленнєвих навичок та вмінь, на формування і розвиток яких спрямований курс навчання грамоти. Розроблений на основі комплексного підходу навчально-методичний комплект дозволяє створити чітку структуру процесу розвитку мовлення у період навчання грамоти.
Ключові слова: мовлення, мовленнєва діяльність, навчання грамоти, мовленнєві знання, навички та вміння.
Orap M. O. Complex Approach to the Development of Speech While Teaching Reading and Writing. - Manuscript.
The dissertation for the candidate degree of pedagogical sciences in speciality 13.00.02 - theory and methods of teaching Ukrainian. - Institute of Pedagogics of the Academy of Pedagogical Sciences. Ukraine, Kyiv, 2000.
The theoretical foundation of complex approach to the development of speech while teaching reading and writing and experimentally proved methods of its realization in primary school are given in the dissertation. Its influence on the speech de-velop-ment of the first-year pupils is observed.
The essence of the methods is in the defining of the speech activity as the object of first-year pupils teaching and organization of the speech development process taking into consideration the conditions of speech activity forming and development: motivation of the process of speech activity development; the provision of the mental activity development; the development of all kinds of speech activity in its interconnection; a distinct definition of speech skills and habits to formation of which the course of teaching reading and writing is directed. Elaborated on the basis of complex approach the teaching methodical complete set enables to create precise structure of the speech development process while teaching reading and writing.
Key words: speech, speech activity, teaching reading and writing, speech knowledge, skills and habits.
Орап М. О. Комплексный подход к развитию речи в период обучения грамоте. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения украинскому языку. - Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2000.
В диссертации излагаются теоретические основы разработанного комплексного подхода к развитию речи в период обучения грамоте. Актуальность исследования определяется необходимостью реформирования национального образования, что, в свою очередь, предусматривает разработку и внедрение таких форм и методов обучения, которые обеспечивали бы всестороннее развитие всех способностей ребенка. Родной язык играет решающую роль в формировании личности ученика начальных классов.
Педагогическая практика представлена многочисленными рекомендациями, направленными на усовершенствование языковых характеристик речи первоклассников. Однако не создано такого комплекса упражнений, который бы позволял решать все задачи речевого развития во взаимосвязи.
Анализ практики развития речи в современной начальной школе проде-мон-стрировал объективные недостатки организации процесса развития речи учителями начальных классов: отсутствие систематичности, целеустремленности и контролируемости речевой работы. Следствием этого является выявленный нами низкий уровень развития речевых навыков и умений первоклассников. Возможность устранения указанных недостатков мы усматриваем в прикладном использовании основ теории речевой деятельности для построения методики развития речи.
В результате анализа психолингвистической литературы мы выделили основные положения комплексного подхода:
1) определение объектом обучения речевой деятельности, то есть обучение средствам и способу формирования и формулирования мысли;
2) обеспечение коммуникативной направленности всего процесса развития речи, что достигается наличием осознанного детьми мотива и целей высказывания;
3) развитие мыслительной деятельности первоклассников;
4) чёткое определение речевых навыков и умений, которыми должен овладеть первоклассник в каждом виде речевой деятельности;
5) взаимосвязанное обучение всем видам речевой деятельности.
Указанная дидактическая
