УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ПРИХОДЬКО Олена Леонідівна

УДК 351.85(477)(091)

РОЗВИТОК СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ВИЩИМИ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ МИСТЕЦТВА І КУЛЬТУРИ

В УКРАЇНІ (1917-1941 рр.)

25.00.05 - галузеве управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Київ - 2000

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вступ. Вивчення проблем історії управління в Україні набуває все більшої актуальності в сучасному житті. Розвиток управління як науки, а саме управління освітою, зумовлює вивчення історії управління освітою та її складових як окремої галузі. Активне проведення адміністративної реформи в Україні суттєво впливає на реформування управління культурно-мистецькою освітою, зокрема управління вищими навчальними закладами мистецтва й культури. Наукове забезпечення адміністративної реформи у сфері реформування центральних органів виконавчої влади, а саме Міністерства культури і мистецтв України з метою виходу з духовної кризи передбачає вивчення різних проблем, принципів, тенденцій, форм та змісту управління вищими навчальними закладами мистецтва й культури в Україні в період 1917-1941 років. Знання історії розвитку управління цими вищими навчальними закладами дасть змогу швидше усунути накопичені протягом десятиріч недоліки, оскільки проблеми минулого тісно переплітаються із сучасними. Саме тому важливо звернутися до вивчення вітчизняного історичного досвіду в усіх позитивних і негативних його проявах.

Зміст і форми управління вузами мистецтва й культури в Україні періоду Центральної Ради і Директорії, маючи як позитивні ідеї, досвід, так і хиби, послугували яскравим прикладом демократії, колегіальності, виборності, широкої децентралізації, автономії вищих навчальних закладів.

Дослідження розвитку управління вищими навчальними закладами мистецтва й культури періоду 1920-30-х років дозволить глибше зрозуміти причини сучасних недоліків в управлінні. Внаслідок панування тоталітарного режиму органи управління Української радянської республіки поступово втратили свою самостійність і підлягали жорсткому контролю.

Сьогодні зміст управління вищими навчальними закладами культури й мистецтв не відповідає повною мірою вимогам демократичних форм управління. Це особливо стосується автономії вищих навчальних закладів культури, а також виявляється в неспроможності міністерств і відомств виконувати перспективні плани щодо підвищення якісного рівня цих вищих навчальних закладів, працювати над подоланням кризової ситуації у сфері культури й духовності. Унаслідок тривалого панування тоталітарного режиму органи управління вищими навчальними закладами мистецтва й культури втратили вміння формувати власну управлінську політику, важелі контролю над діяльністю цих вищих навчальних закладів, не можуть координувати їх діяльність, тому вивчення досвіду управління ними в Україні 1917-1941 років допоможе у вирішенні цілого ряду сучасних проблем.

Актуальність теми дослідження визначається рядом обставин.

По-перше, необхідністю встановлення історичної правди про розвиток державного управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури в Україні 1917-1941 рр., оскільки ця тема у вітчизняній і світовій літературі на сьогоднішній день залишається недослідженою. Протягом періоду 1917-1920 років праці дослідників і очевидців революційних подій присвячені проблемам функціонування зовнішньої і внутрішньої державної політики. Статті деяких дослідників 20-х років (Я.Ряппо, М.Скрипника, Г.Гринька) присвячені питанням розвитку народної освіти й акцентують свою увагу на вузах юридичного, сільськогосподарського, медичного профілів, залишаючи поза увагою управління вищими навчальними закладами мистецтва й культури. До того ж протягом радянського періоду проблеми управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури не досліджувались. Наукові праці цього періоду визначаються більшим інтересом до висвітлення культурного розвитку Української РСР. Серед них дослідження І.Золотоверхого, Г.Ясницького, Г.Шевчука, групи авторів під керівництвом П.Гудзенка, В.Пітова, А.Носова та інші. Вони відтворюють розвиток культурно-масової сфери життєдіяльності республіки, залишаючи поза увагою вищі навчальні заклади мистецтва й культури.

По-друге, сучасні органи управління вузами мистецтва й культури в Україні знаходяться в ідентичній ситуації. З одного боку, пошуки шляхів виходу з культурної, духовної та освітньої кризи, з іншого - реформування системи управління вищими навчальними закладами мистецтва й культури, робота в нових напрямах. Адже сучасна система управління цими вищими навчальними закладами не звільнилася від бюрократичних принципів, залишається негнучкою. Сьогодні також існує проблема самоцінності мистецтва.

По-третє, однією із серйозних проблем залишається децентралізація в управлінні вузами мистецтва й культури. Незважаючи на наявність ряду вітчизняних розробок з питань децентралізації, вивчення зарубіжного досвіду сучасне Міністерство культури і мистецтв України не повною мірою здатне до практичного впровадження даного арсеналу знань.

По-четверте, актуальною залишається проблема автономії вузів мистецтва й культури. Скасована ще в період 1920-30-х років, вона й досі як слід не запроваджена до сфери існування мистецьких вузів. Через нестачу автономії, невміння працювати творчо, самостійно, бути повноправним господарем, не виконуються перспективні плани щодо підвищення якісного рівня розвитку цих вузів. Тому система органів державного управління ними в Україні 1917-1941 років та напрям їх діяльності викликає інтерес своїми позитивними та негативними сторонами.

Беручи до уваги зазначене, слід визнати необхідність дослідження теми “Розвиток системи державного управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури в Україні (1917-1941 рр.)”. Дане дослідження допоможе осмислити й узагальнити коло питань, що фактично випадають з поля зору фахівців інших галузей науки - педагогів, політологів, юристів, соціологів, психологів у їх спеціальних працях, а отже певною мірою усунути ці прогалини.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дисертаційне дослідження проводилося в межах комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” Української Академії державного управління при Президентові України (ДР № 0200U004103), тісно пов’зане із завданнями і виконанням тем: “Державне управління освітою в Україні” та “Основні напрями реформування державного управління освітою в Україні”.

Мета й задачі дослідження. Науково-теоретичне обгрунтування системи заходів, рекомендацій щодо формування механізмів ефективного управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури в Україні.

Здійснення поставленої мети передбачає:

-

-

-

-

-

Об’єкт дослідження. Державні органи управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури в Україні (1917-1941 рр.).

Предмет дослідження. Розвиток системи державного управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури в Україні (1917-1941 рр.).

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження здійснювалося на основі пошуково-бібліографічного методу вивчення та узагальнення архівних документів, бібліотечних каталогів, описів та бібліографічних видань, що обумовлено метою дослідження й характером досліджуваного об’єкта. У залежності від наукових завдань були застосовані відповідні загальнонаукові методи. Теоретичний аналіз, виявлення, відбір, класифікація, систематизація та узагальнення фактів за темою дослідження, хронологічний метод дали змогу здійснити логічний і послідовний аналіз літературних джерел за темою. При здійсненні аналізу поняття “державне управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури в Україні” застосовувався системний підхід. Це дало змогу подати його як цілісну структуру, яка складається з множини взаємопов’язаних між собою елементів. Застосування хронологічного методу забезпечило послідовність викладу історичних фактів основної частини дисертації. З метою забезпечення достовірності одержаних результатів запроваджувались методи наукової ідентифікації та зіставно-порівняльного аналізу літературних і архівних джерел.

Гіпотеза дисертаційного дослідження грунтується на припущенні, що виявлені основні тенденції, принципи і закономірності розвитку державного управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури в Україні 1917-1941 років мають вплив на ефективність державного управління в умовах адміністративної реформи. Загальна гіпотеза передбачає:

-

-

-

Наукова новизна одержаних результатів:

-

-

-

-

Практичне значення дисертації. Результати дослідження можуть бути використані при підготовці фундаментальних праць з історії управління культурною сферою України; при складанні лекційних курсів з історії управління мистецькою освітою; використовуватися науковцями, освітянами, істориками.

Автором розроблені рекомендації щодо використання результатів дослідження в процесі вдосконалення державного управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури в Україні в сучасний період. Пропозиції щодо передачі цих навчальних закладів Міністерству освіти і науки України як центральному органу управління освітою, було використано при підготовці матеріалів підсумкової колегії Міністерства освіти і науки України та інформаційно-аналітичних матеріалів і нормативно-правових та розпорядчих документів з питань реформування вищої освіти.

Апробація результатів дослідження. Основні результати та висновки дисертації обговорювались на засіданнях ученої ради, кафедр управління освітою, гуманітарної і соціальної політики Української Академії державного управління при Президентові України (1997, 1998, 1999, 2000). Матеріали дослідження висвітлювались у виступах на Міжнародній науково-практичній конференції “Наукове забезпечення адміністративної реформи в Україні” науково-педагогічного персоналу, слухачів, аспірантів, докторантів Української Академії державного управління при Президентові України (Київ, 1999); науково-практичній конференції “Наука і освіта” Київського університету ім. Т.Шевченка (Київ, 1997); міжнародній науково-практичній конференції “Концепція гуманізму в становленні та розвитку професійної освіти” (Одеса, 1997).

Публікації за темою дисертації. Результати дисертаційного дослідження викладено в семи публікаціях. Серед них п’ять статей у фахових журналах.

Обсяг і структура дисертації. Загальний обсяг дисертації становить 183 сторінки, з них основного тексту -155 сторінок. Вона складається з вступу, трьох розділів, підрозділів, 13 таблиць, 3 схем, висновку, списку використаних джерел, додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У “Вступі” обгрунтовано вибір теми дослідження, її значущість, сформульовано мету й завдання, гіпотезу, наукову новизну одержаних результатів, надаються відомості щодо апробації результатів дослідження, можливостей щодо їх теоретичного й практичного використання.

У першому розділі “Огляд літератури за темою і вибір напрямів дослідження” аналізується поняття “управління”, подано огляд літератури вітчизняних та зарубіжних дослідників, стан досліджуваної проблеми, основна методологічна база дослідження (архівні, періодичні видання, збірники документів).

У підрозділі “Державне управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури” уточнюється зміст основних складових даного поняття - “управління” і “державне управління”. Висвітлені основні завдання, методи, функції, принципи державного управління вищими навчальними закладами мистецтва й культури. Дане поняття розглядається як ієрархічна система. Автором визначено поняття “державне управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури”.

У підрозділі “Аналіз наукових джерел вітчизняних та зарубіжних дослідників” проведений історичний аналіз літератури вітчизняних і зарубіжних авторів 1917-1990-х років з питань розвитку державної політики (внутрішньої і зовнішньої), народної освіти, культури, культурного будівництва. Також розглянута основна методологічна база дослідження (архівні документи, періодичні видання, збірники документів).

У ході дослідження встановлено, що в період 1917-1920 років, у працях очевидців і безпосередніх учасників подій - В.Винниченка, П.Христюка, М.Шаповала, Д.Дорошенка, В.Левицького - здебільшого розглядалися проблеми становлення й розвитку української національної політики, внутрішніх і зовнішніх політичних зв’язків, військові питання. Крім того, у даний період були праці С.Постернака, С.Сірополко, присвячені питанням становлення і розвитку народної освіти в Україні 1917-1919 років. Праця С.Постернака “Із історії освітнього руху на Україні” вважається узагальнюючою.

Вивчення й опрацювання значної кількості праць очевидців і безпосередніх учасників подій української революції дає підстави твердити, що серед них нема жодної, яка б висвітлювала питання управління вузами мистецтва і культури. Проте зазначені праці мають велике значення для сучасного дослідника. Яскраве відображення подій, їх аналіз і співставлення сприяють глибокому пізнанню й детальному вивченню епохи. Разом із тим праці очевидців мають і певні недоліки. Це - відверта суб’єктивність поглядів, відсутність теоретичного обгрунтування та наукового підходу.

Серед авторів радянського періоду виділяються Я.Ряппо, М.Скрипник, Г.Гринько, Я.Полфіоров, І.Золотоверхий, Г.Ясницький, Г.Шевчук та інші. У статтях та монографіях відображені хід і тенденції будівництва вищої школи, культурне будівництво в радянській Україні. Аналіз досліджень цього періоду засвідчує значний інтерес до вивчення стану освіти та культурного будівництва в Українській РСР. Слід зазначити, що дослідження радянського періоду містять у собі значні документальні матеріали, дослідники намагались науково обгрунтовувати, аналізувати проблеми, проте їм бракувало об’єктивності поглядів. Мета кожного дослідження, як правило, зводилася до пропаганди ідей “провідної ролі В.Леніна і Комуністичної партії” в розвитку радянської культури, “стирання національних обмежень” та створення “єдиної радянської культури”. У ході дослідження підкреслено, що така заідеологізованість досліджень заважає виявляти їх існуючі проблеми, довіряти правдивості висвітлення фактичних даних. У працях дослідників радянського періоду питання управління вузами мистецтва й культури в Україні залишилися поза увагою авторів.

У розділі показано внесок науковців української діаспори 1920-80-х років у дослідження стану українського культурного життя періоду 1917-1941 років. Серед них виділяються О.Мицюк, І.Мазепа, М.Бажанський, Ф.Пігідо, Г.Ващенко, та інші. Загальними рисами їхніх праць є повна відсутність документальної бази, вони не містять цінних фактичних матеріалів, наскрізь пройняті гаслами та закликами до боротьби й відображають лише настрої, які існували серед українських дослідників-емігрантів.

Далі розглядаються дослідження сучасних науковців - С.Кульчицького, А.Пижика, В.Лугового, В.Майбороди, Ю.Чирви, Г.Святненко, Л.Кравчука та інших, присвячені проблемам становлення і розвитку освіти і культури періоду 1917-1998 рр. Зокрема дисертаційне дослідження Г.Святненко присвячене проблемам розвитку мистецьких вузів радянського періоду.

У підрозділі також є відомості про виникнення наукових досліджень з питань управління, державного управління, управління освітою. Зокрема проблеми централізації та децентралізації влади в Україні, нові аспекти адміністративної реформи, розвитку державної служби висвітлюються в працях Н.Нижник, О.Машкова, В.Авер’янова, С.Дубенко, В.Цвєткова. Проте питання управління вузами мистецтва і культури залишилися недослідженими й у сучасний період.

У процесі дослідження використано 269 науково-літературних джерел та архівних справ:

-

-

-

У другому розділі “Державне управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури в Україні 1917-1920 рр.” розкривається становлення й розвиток органів державного управління вузами мистецтва і культури в Україні 1917-1920 рр., зміст і форми їх діяльності. У розділі описані періоди Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, початок радянського періоду.

У підрозділі “Становлення і розвиток органів державного управління вузами культури і мистецтва в Україні 1917-1918 рр.” Йдеться про утворення перших органів управління цими навчальними закладами - Генерального секретаріату освіти і відділу мистецтв при ньому. Відповідно до цього зазначено, що 28 липня 1917 року Генеральний секретар освіти І. Стешенко провів засідання за участю представників від різних культурних організацій: національного театру, товариства “Мистецтво”, та інших. Далі розглядається склад новоутвореного відділу мистецтв, що мав складався п’ять відділів: пластичних мистецтв, художньої промисловості, охорони пам’яток старовини, театрального, музичного. Від самого початку діяльності нових органів державного управління (відділу мистецтв та Генерального секретаріату освіти) зміст їх роботи був спрямований на “широку” децентралізацію, відродження національних традицій, розвиток вищої мистецької школи, відповідно до цього - утворення нових вузів мистецтва й культури. Упродовж діяльності поступово вдосконалюються форми управління. Після проголошення УНР Генеральний секретаріат освіти перетворюється на Міністерство народної освіти, а відділ мистецтв - у департамент мистецтв. У зв’язку з розширенням діяльності органів управління вузами мистецтва й культури розширюється структура Міністерства шляхом поділу певних відділів на секції, утворюються координуючі органи - Рада міністра і Головна Рада мистецтв.

У підрозділі “Зміст і форми управління вузами мистецтва і культури в Україні 1918 року” досліджується утворення Міністерства народної освіти і мистецтв, Головного управління мистецтва і національної культури, їх діяльність. У дисертації зазначено позитивний вплив влади гетьмана П. Скоропадського на розвиток органів державного управління вузами мистецтва і культури: удосконалення змісту і форм управління, розширення мережі мистецьких вузів, розвиток вищої мистецької освіти, гуманітарної освіти внаслідок діяльності Міністерства народної освіти і мистецтв, подальшої українізації шляхом заснування окремих українських вузів.

У період Директорії органи державного управління вищими навчальними закладами продовжували свою діяльність у напрямі демократизації управління, розширення мережі вузів мистецтва й культури. Через короткий період існування влади Директорії більшість прийнятих і затверджених документів не встигла впровадитися в дію і залишилася на папері.

У третьому розділі “Державне управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури в Українській РСР 1920-30-х років” розглядається система управління вузами мистецтва і культури 1920-30-х років, структура, зміст управління, напрями діяльності.

У підрозділі “Розвиток радянських органів державного управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури в Україні (1917-1919 рр.)” досліджений початок радянського періоду.

Далі висвітлено період розвитку радянських органів державного управління вищими навчальними закладами мистецтва й культури. Зазначено, що утворення їх почалося в 1917 році в Харкові. Починаючи із цього періоду в Україні постійно існувало двовладдя. У 1919 році після остаточної перемоги більшовиків було утворено Народний комісаріат освіти УСРР. Він був утворений на зразок російського й мав майже однакові з ним орієнтири. Склад відділу мистецтв був повністю замінений новими фахівцями, що також мало певний вплив на подальше становлення змісту управління вузами мистецтва і культури. Новостворений Народний комісаріат освіти повернув свою діяльність у нове русло. Найперше - це оновлення внутрішнього змісту вищої школи, пов’язане із залученням до неї пролетаріату й селянства. Відповідно до цього були складені спеціальні умови: усі вузи пристосувати до психології і запитів нових кадрів студентства із пролетарського середовища; методи викладання й засоби навчання докорінно змінити в напрямі наближення їх до характеру й навичок нового студентства. Висловлено тенденцію до спрощення мистецької освіти у зв’язку із затвердженням Всеукраїнським комітетом образотворчих мистецтв вільних художніх майстерень і окремих студій.

У підрозділі “Розвиток системи органів управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури 20-х років” визначаються основні складові системи органів управління цими вузами. Зазначається, що Народний комісаріат освіти почав працювати в напрямі єдиної професійно-технічної освіти, складову якої становили вузи мистецтва й культури; спостерігалась тенденція до запровадження внутрішнього адміністративного контролю з боку політкомісара вузу, який звітувався перед державними органами управління. Упровадження в дію Кодексу законів про народну освіту підвело підсумок початковому етапу становлення радянських органів управління вузами мистецтва й культури. Він упорядкував та узагальнив усі складові системи управління, орієнтуючи художньо-професійну школу на виробничий принцип. Дослідженням доведено, що органи державного управління вузами мистецтва і культури впроваджували неухильну пролетаризацію, політизацію та ідеологізацію в діяльність мистецьких вузів.

У цьому підрозділі також досліджується активна реорганізація зазначених вузів, зумовлена тяжким матеріальним становищем, пошуками мінімальних витрат, а також докорінними змінами в системі управління. Результатами розгляду ряду архівних документів засвідчується безсистемне проведення даного заходу, що не мало позитивного впливу на розвиток системи вузів мистецтва і культури.

Підрозділ “Зміст і форми управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури в Українській РСР 30-х років” розкриває дослідження змісту й форм управління цими вузами протягом 30-х років. Тут розповідається про реорганізацію Наркомосу з метою зосередження в ньому планового та ідеологічного керівництва всією системою освіти, визначені нові його функції.

Далі у підрозділі зазначається, що впродовж 30-х років встановилася чітка система одноособової відповідальності й контролю за всіма завідуючими окремих частин вузів, що зумовлювало подальшу централізацію в управлінні вузами мистецтва і культури. Характерною особливістю 30-х років було також заснування кількості таких вузів відповідно до держплану. Подальша централізація зумовила підпорядкування мистецьких вузів союзним плановим органам, існування та діяльність їх відповідно до потреб держави.

У підрозділі “Використання результатів дослідження у процесі реформування державного управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури в Україні”. Виявлені основні позитивні риси управління, завдяки яким були досягнуті кращі результати. Серед позитивних особливостей періоду Центральної Ради, Гетьманату й Директорії виділені: форми демократії, творчої свободи, скоординованої децентралізації, колегіальності, виборності. Крім того визначені позитивні ідеї в управлінні мистецькими вузами 30-х років: постанова уряду щодо проведення безперервної практики (без відриву від виробництва); утворення вузів мистецтва і культури у відповідності з потребами країни. У підрозділі викладені рекомендації щодо застосування позитивних особливостей управління в процесі реформування сучасної системи управління цими вищими навчальними закладами в Україні. Визначено головний критерій досягнення позитивних результатів - наявність “глобальної” чіткої мети, уміння пристосовуватися до існуючої ситуації в країні тощо. У даному підрозділі висловлені рекомендації щодо діяльності органів державного управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури в Україні в сучасний період.

У “Висновках” визначено загальні тенденції розвитку органів державного управління вузами мистецтва і культури, сформульовано ряд рекомендацій щодо подальшої роботи Міністерства культури і мистецтв України.

1.

2.

3.

4.

- у 1917-1920 рр.:

-

-

-

-

- 1920-30-х рр.:

-

-

-

-

-

-

5. Узагальнено результати теоретичного дослідження та визначено пріоритети подальшого розвитку державного управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури в умовах здійснюваної в Україні адміністративної реформи.

Вивчення та аналіз позитивного досвіду державного управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури в Україні 1917-1941 років дає підстави для деяких рекомендацій:

-

-

-

-

-

З огляду на велику цінність нашого історичного освітнього досвіду важливим є використання прогресивних ідей минулого. Досвід переконує, що успішне подолання кризових явищ в Україні визначається, насамперед, рівнем освіченості та загальної культури управління суспільством.

У дисертації порушена надзвичайно багатогранна проблема. Ми ставили собі за мету дослідити окремі її аспекти. Подальшого дослідження потребують специфіка управління навчальними закладами мистецтв і культури різних типів; психолого-педагогічні особливості управління навчальними закладами різного типу; порівняльно-педагогічне вивчення вітчизняного та світового досвіду управління навчальними закладами мистецтва й культури різних форм (державної та недержавної) власності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Приходько О.Л. Особливості управління вузами України в кінці ХIХ - початку ХХ століття //Вісн. УАДУ. - 1997. - № 2. - С.139-142.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

АНОТАЦІЯ

Приходько О.Л. Зміст і форми державного управління вузами мистецтва і культури в Україні 1917-1941 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.05 - галузеве управління. -Українська Академія державного управління при президентові України, Київ, 2000.

Дисертацію присвячено питанням становлення й розвитку органів державного управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури. Дане дисертаційне дослідження проведено на основі архівних документах. У роботі визначено характерні особливості державного управління вузами мистецтва й культури протягом кожного періоду державної влади (з 1917 по 1941 рр.), розглянуто систему державних органів управління вузами мистецтва і культури, динаміку їх розвитку. Проведено комплексний аналіз змісту й форм управління, виявлено основні тенденції та особливості розвитку державного управління вищими навчальними закладами культури й мистецтва в досліджуваний період.

Сформульовано рекомендації щодо подальшої діяльності Міністерства культури і мистецтв України, поліпшення змісту й форм управління вузами мистецтва і культури в сучасній Українській державі.

Ключові слова: вузи мистецтва і культури, державне управління, система органів управління, зміст, форма.

АННОТАЦИЯ

Приходько Е.Л. Содержание и формы государственного управления вузами искусства и культуры в Украине 1917-1941 гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.05 - отраслевое управление. - Украинская академия государственного управления при Президенте Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена вопросам развития органов государственного управления вузами искусства и культуры, содержания и форм их деятельности. Данное диссертационное исследование произведено на основе архивных документов, ранее не выявленных (в фондах Центрального государственного архива высших органов управления Украины).

В работе также рассмотрено смысловое значение понятий “управление”, “государственное управление”, определено понятие “государственное управление высшими учебными заведениями искусства и культуры”. В одном из параграфов диссертации проанализированы основные научные работы по данной теме отечественных и зарубежных исследователей 1917-1990-х гг., состояние разработанности данной проблемы на сегодняшний день.

В диссертации определены характерные особенности государственного управления вузами искусства и культуры, динамика их развития. Подана детальная структура министерств и ведомств, ведению которых принадлежали высшие учебные заведения искусства и культуры. Здесь также сосредоточены ведомости об автономии вузов искусства и культуры в период 1917-1920 гг. Более подробно рассмотрена система административного управления внутри высшего учебного заведения и отличительные черты построения системы обучения в Украинской академии искусства в Киеве. В работе показано резкое отличие систем внутри вузовского управления 1917-1919 годов периода украинской революции от советского (1020-1930-х гг.). В процессе исследования выделены положительные (широкая демократия, коллегиальность, выборность, децентрализация, соотношение организации высших учебных заведений искусства и культуры с государственным планом) и отрицательные (быстрые изменения государственной власти, что мешало развитию положительных тенденций, зависимость от центральных союзных органов управления, жестокий контроль со стороны центральных органов власти, централизация в 20-30-х гг.). Проведён комплексный анализ содержания и форм управления, выявлены основные тенденции и особенности развития государственного управления высшими учебными заведениями культуры и искусства в исследуемый период.

Обоснованы главные результаты исследования, высказаны основные рекомендации относительно дальнейшей деятельности Министерства культуры и искусств Украины, улучшения содержания и форм государственного управления в современном Украинском государстве в процессе реформирования управления высшими учебными заведениями искусства и культуры.

Ключевые слова: вузы искусства и культуры, государственное управление, система органов управления, содержание, форма.

SUMMARY

Prykhodko O.L. The contents and forms of administration of government by high schools of art and culture in Ukraine 1917-1941. - Manuscript.

Thesis on obtaining of a scientific degree of the candidate of sciences from administration of government behind a speciality 25.00.05 - sector management. The Ukrainian Academy of Public Administration of government at the President of Ukraine, office of the President of Ukraine, Kyiv, 2000.

The thesis is dedicated by a problem of a becoming and development of organs of administration of government by high schools of art and culture, contents and forms of their activity. Given the research is based on the archive documents. In a thesis established idiosyncrasies of administration of government by high schools of art and culture during each term of state authorities (from 1917 to 1941), reviewed system of state controls by high schools of art and culture, dynamics of their development. The conducted comprehensive analysis of the contents and forms of control, the basic tendencies of development of administration of government by high schools of culture and art in the studied term are detected.

The main guidelines concerning further activity of the Ministry of culture and arts of Ukraine, improvement of the contents and forms of control of high schools of art and culture in the modern Ukrainian state are pronounced.

Keywords: high schools of art and culture, administration of government a system of controls, contents, form.