Avtoreferat
Міністерство охорони здоров’я України
Інститут кардіології ім. М. Д. Стражеска АМН України
Перемот Світлана Дмитрівна
УДК: 616.9-036.15:616.13.-02
ПЕРЕБІГ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ НА Тлі
ГЕРПЕСВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ
14.01.11
- кардіологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ - 2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в науково-дослідному інституті мікробіології і імунології ім.І.І.Мечникова, Міністерство охорони здоров’я України та Інституті терапії АМН України
Науковий керівник:
завідуюча кафедрою кардіології та функціональної діагностики при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України, доктор медичних наук, професор Целуйко Віра Йосипівна.
Офіційні опоненти:
керівник відділення реанімації та інтенсивної терапії Інституту кардіології ім.М.Д.Стражеска АМН України, доктор медичних наук, професор Пархоменко Олександр Миколайович
доктор медичних наук, доцент Дніпропетровської медичної академії Коваль Олена Акиндинівна
Провідна установа:
Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України
Захист відбудеться 11.06.2001 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.616.01 при Інституті кардіології ім. М.Д.Стражеска, АМН України (252151, м.Київ, вул. Народного ополчення, 5).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту кардіології ім. М.Д.Стражеска, АМН України.
Автореферат розісланий 10.05.2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми.
Ішемічна хвороба серця (ІХС) займає провідне місце в структурі захворюванності та смертності на Україні (Мала Л.Т., 1996, Крижанівський В.О., 2000). ЇЇ зростання за своїми масштабами нагадує епідемію. Так за період з 1990 по 1996 рр. відмічено, що смертність від ІХС зросла в Україні на 52 % і є найвищим показником в Європі (В.О.Бобров, А.П.Дорогой, 1997).
Зараз за кордоном все більше уваги приділяють значенню запалення у формуванні клінічного перебігу атеросклероза та ІХС (Nick J, 1996, Koffron AJ, 1997 et al.). З цього приводу досліджується роль як бактеріальної так вірусної інфекції в атерогенезі і в розвитку його ускладнень (Benditt EP. et al. 1983, Ellis RW. 1997, Thom DH, 1992, Weihs W. 1999). Виявилося, що поряд з такими факторами, як гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, спадковість, має значення у формуванні перебігу ІХС і супутня інфекція, зокрема, яка викликана внутрішньоклітинними агентами (Nieto FJ, Adam E, Sorlie P. 1996). Чільне місце у дослідженнях відводиться вірусам сімейства герпеса у зв’язку з їх тропізмом до ендотеліоцитів та лімфоцитів (Waldman W, 1991, Peiper S, 1995, Ісаков В.О. та співавт., 1999). Визнання ролі цієї групи вірусів у формуванні атеросклерозу дозволяє з нових позицій зрозуміти все різноманіття клінічних проявів ІХС (Ellis RW, 1997, Capron L, 1990, Berecsi K. et al 1998 ).
В численних роботах показано, що пошкодження ендотелію приводить до підвищення вазоконстрикції та активації тромбоцитів ( Peng SK. et al. 1993, Mombouli JV, Vanhoutte PM, 1995, Forstermann U. 1998). Розвиток інфекційного процесу веде до активації ряду ланок адаптаційно-пристосувального механізму, спрямованого на підтримку гомеостазу організму (Васильєв М.В. та співавт., 1999). Виявлена спроможність вірусів пригнічувати клітинну ланку імунітету і стимулювати гуморальну (Koelle D.M., Carey Z., 1995). Зазначені зміни імунітету мають місце і при ІХС (Мала Л.Т., Ладний А.І., 1996). Водночас, комплексне вивчення імуносупресивних властивостей герпесвірусів та їх вплив на формування імунологічних синдромів при ІХС раніше не проводилося.
Дослідження були спрямовані лише на пошук герпесвірусних антигенів в тканинах міокарду, вінцевих артерій та специфічних противірусних антитіл в сироватці крові хворих на атеросклероз без врахування клінічної форми захворювання (Skowromski E.W. et al. 1993, Li B. et al 1996, Blum A, Giladi M, Weinberg M. 1998 ). Дані літератури свідчать про наявність протирічь у поглядах на процес атерогенезу, який розгортається на фоні інфекції (Ossewaarde JM. et al 1998, Daus H. 1998). Результати досліджень часто не узгоджуються один з одним, мають розбіжності і носять описовий характер. Не узагальнені і не проаналізовані дані про дисбаланс в імунній системі при старінні на фоні герпесвірусної інфекції у хворих на ІХС. Нерозглянутими залишаються питання особливостей клінічного перебігу та імунної відповіді у хворих на ІХС під впливом персистуючої вірусної інфекції.Таким чином, можливий вплив герпесвірусної інфекції на патогенез, перебіг і розвиток ускладнень при ІХС залишається не вивченим.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано у відповідності з планом науково-дослідницьких робіт Харківського НДІ мікробіології і імунології ім. І.І.Мечникова і є фрагментом НДР лабораторії вірусних інфекцій “Герпесвіруси в процесі атерогенезу: вірусологічні, імунологічні, клінічні аспекти” (ЦФ. 4.30.99, № 0199V003176 держреєстрації ).
Мета і задачі дослідження. Мета - підвищення вторинної профілактики ішемічної хвороби серця шляхом оцінки впливу герпесвірусної інфекції на перебіг і прогноз цього захворювання.
Для досягнення зазначеної мети поставлені наступні задачі:
1.
Встановити ступінь інфікованості представниками сімейства герпесвірусів: вірусом простого герпесу 1 та 2 типів, а також цитомегаловірусом хворих на ІХС.
2.
Вивчити вплив інфікованості герпесвірусами на дестабілізацію перебігу ІХС.
3.
Вивчити особливості імунного статусу хворих на ІХС інфікованих герпесвірусами.
4. Виявити вірус простого герпесу (ВПГ) і цитомегаловірус (ЦМВ) у внутрішніх органах померлих хворих на ІХС, що підтвердило б наявність у них латентної герпесвірусної інфекції.
Наукова новизна отриманих результатів. Автором вперше проведене комплексне клініко-вірусологічне обстеження хворих з різними клінічними формами ІХС. Встановлена частота інфікованості герпесвірусами, виявлені маркери цитомегаловірусу і вірусу простого герпесу першого та другого типів, а також взаємозв’язок між факторами ризику ІХС і латентною вірусною інфекцією.
Встановлено, що інфікованість асоціацією цитомегаловірусу і вірусу простого герпесу серед хворих з гострим інфарктом міокарду вище ніж у хворих з іншими клінічними формами ІХС, а такі фактори ризику як обтяжена спадковість та дисліпопротеідемія пов’язані з інфікуванням герпесвірусами.
Вперше встановлено, що перебіг гострого інфаркту міокарда у хворих на ІХС, інфікованих цитомегаловірусом і вірусом простого герпесу, має схильність до розвитку аритмій, тромбоемболічних ускладнень та повторних інфарктів.
Вивчено імунний статус хворих на ІХС в умовах вірусіндукованого імунодефіциту. Відмічено формування імунодефіциту Т-клітинної ланки імунітету у хворих на ІХС і зв’язок між рівнем Т-лімфопенії, гіперглобулінемії та персистенцією віруса в організмі. В роботі наведені дані про розвиток аутоімунних реакцій, що супроводжують і ускладнюють перебіг ІХС. Доведено, що ступінь пошкодження міокарду у інфікованих хворих з гострим інфарктом міокарду значною мірою залежить від концентрації циркулюючих імунних комплексів і Т-клітинного імунодефіциту.
Вперше встановлено, що присутність герпесвірусів у внутрішніх органах померлих хворих і відсутність їх у біологічних рідинах за життя, свідчить, що у хворих на ІХС, віруси простого герпесу та цитомегаловірус найбільш часто персистують у печінці, коронарних артеріях, міокарді і нирках.
Отримані результати є науковим обгрунтуванням доповнення клініко-інструментального обстеження хворих на ІХС імунологічними та вірусологічними методами дослідження, а також проведення імуномоделюючої терапії та використання противірусних засобів у комплексному лікуванні хворих на ІХС.
Наукове та практичне значення роботи.
Проведені автором дослідження формують нову уяву про патогенетичний процес при ІХС та внутрішньосудинне запалення під впливом герпесвірусної інфекції, дозволяють по новому переосмислити особливості її клінічного перебігу. Досить високий рівень інфікованості хворих вірусами сімейства герпесу диктує необхідність проведення у цієї категорії хворих додаткових досліджень, спрямованих на виявлення маркерів герпесвірусної інфекції з метою прогнозування можливих ускладнень. Отримані, в результаті дослідженння імунного статусу хворих на ІХС, формули імунних порушень у інфікованих і неінфікованих герпесвірусами можуть бути використані як додатковий діагностичний критерій. Крім того, на підставі отриманих результатів, комплекс лікувальних засобів у хворих на ІХС, доповнюється засобами імунокорегуючої та противірусної дії, а також засобами неспецифічної протизапальної дії.
Основні результати проведених досліджень впроваджені в практику лікувальних установ м. Харкова та Харківської області.
Особистий внесок здобувача. Автором особисто проаналізована наукова література за обраною тематикою, проведений інформаційний пошук, визначено напрямок наукового дослідження, мети та окремих задач, методологічних основ та методичних підходів її виконання. Дисертантом самостійно обраний комплекс спеціальних вірусологічних, імунологічних та клінічних досліджень, з яких самостійно проведене вірусологічне дослідження та ряд імунологічних тестів. Вивчені особливості імунного статусу хворих з різними формами клінічного перебігу ІХС, інфікованих герпесвірусами. Автор приймав участь у відборі секційного матеріалу та виконав всі дослідження пов’язані з пошуком вірусних антигенів у ньому. Дисертантом проведена статистична обробка результатів вірусологічних, імунологічних та клінічних досліджень. Робота виконана з використанням сучасних методів та з використанням комп’ютерної програми Bio Stat, пакета прикладних програм для обробки медико-біологічної інформації “BMDP”. Самостійно проведено аналіз одержаних даних, сформульовано висновки та практичні рекомендації, що витікають з результатів дослідження.
Апробація роботи Матеріали дослідження викладені у доповідях та обговорені на Міжнародній науковій конференції, присвяченій 110-річчю ХНДІМІ ім.І.І.Мечникова “Актуальні питання боротьби з інфекційними захворюваннями” (Харків, 1997), І Конгресі неонатологів України (Харків, 1998), Міжнародній науковій конференції “Стратегія і тактика боротьби з інфекційними захворюваннями” (Харків, 1998), VI Конгресі кардіологів України (Київ, 2000), Першому Російському національному Конгресі кардіологів (Москва, 2000) і конференції молодих учених (Харків, 2000).
Публікації За матеріалами дисертації опубліковано 9 статей у провідних фахових журналах та 3-є тезів. Оформлені і впроваджені у практику 2 раціоналізаторські пропозиції, отримане позитивне рішення на патент № 98062886 від 03.06.1998.
Обсяг і структура дисертації Робота написана на 127 сторінках машинописного тексту та складається із вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій. Список літератури включає 244 джерела вітчизняних та іноземних авторів. Матеріали дисертації ілюстровоно 15 таблицями та 15 малюнками.
ЗМІСТ РОБОТИ
Об’єкт, засоби і методи досліджння. Об’єктом дослідження були 129 хворих на ІХС, що знаходились на лікуванні в інфарктному і кардіологічному відділеннях МСЧ № 2 ХЗТД і клініці Інституту терапії АМН України. Серед них - 83 чоловіків і 46 жінок. Середній вік хворих - 57,4 3,6 років. Контрольну групу складали відповідні за статтю і віком 26 чоловік, які не мали клінічних ознак ІХС. Досліджувався також аутопсійний матеріал, отриманий від 27 хворих на ІХС, які померли у зв’язку з розвитком ускладнень основного захворювання і 19 померлих в результаті захворювань не пов’язаних з атеросклерозом, що складали контрольну групу.
ІХС була представлена трьома клінічними формами: стабільною стенокардією (СС) - 39 хворих, нестабильною стенокардією (НС) (прогресуюча стенокардія напруги) - 22 хворих і гострим інфарктом міокарду (ГІМ) - 68 хворих. В групі СС хворі з II ф. к. складали 15,4 % (6 чоловік), з III ф.к. - 71,8 % (28 чоловік) і з IV ф.к. - 12,8 % (5 чоловік).
Серед хворих ГІМ первинний ІМ був у 55 хворих (80,9 %), повторний ІМ спостерігався у 13 (19,1 %) хворих. У 10 чоловік він був другим за рахунком і у 3-х хворих - третім. Передній ІМ діагностований у 60,3 %, нижній у 39,7 % хворих. За данними ЕКГ, у 39 (57,4 %) хворих було виявлено ІМ з зубцем Q і у 29 (42,6 %) інфаркт без зубця Q.
Хворим було проведено комплексне клінічне обстеження з урахуванням скарг, данних анамнезу, об’єктивних і додаткових методів дослідження.
Обов’язковими методами являлись: інструментальні, біохімічні, імунологічні і вірусологічні методи дослідження.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
При проведенні вірусологічного досліджння хворих на ІХС ми враховували убіквітарність герпесвирусів і високу розповсюдженість в популяції противірусних антитіл (АТ). У зв’язку з цим визначали окрім противірусних АТ, антигени (АГ) вірусів ВПГ і ЦМВ.
Наявність АТ, а також їх титр часто не узгоджуються з клінічними проявами, що підтверджується і даними наших досліджень. Так АТ до ВПГ-1 були виявлені практично в усих хворих на ІХС і складали 100 % хворих СС, 94,4 % хворих гострим коронарним синдромом (ГКС) і 92,3 % осіб контрольної групи. Практично у кажного другого в цих групах були виявлені АТ до ВПГ-2. Антитіла до ЦМВ виявлялися майже з однаковою частотою в групі хворих з СС і у осіб контрольної групи (64,1 %, 57,7 %). Лише в групі з ГКС їх показник був дещо вищим і складав 82,2 %.
Аналіз же присутності АГ ВПГ і ЦМВ виявив певні особливості. Так при однаковій частоті виявлення АГ ВПГ-1 в усих групах обстежених, АГ ЦМВ достовірно частіше виявлявся у хворих з СС. Асоціація ж АГ цих двох вірусів виявлялася частіше в 3,4 рази при ГКС в порівнянні з контролем. Критеріями інфікованості вважали наявність вірусного АГ в біологічних рідинах і противірусних АТ в сироватках крові.
Інфікованість розподілилася слідуючим чином: загальна інфікованість герпесвірусами хворих на ІХС склала 72,1 % (контролю 34,6 %), ВПГ - 7,8 % (контролю - 7,7 %), ЦМВ - 30,2 % (контролю 15,4 %), ВПГ+ЦМВ - 34,1 % (контролю - 11,5 %).
При дослідженні маркерів герпетичної інфекції в різних клінічних групах поєднання двох вірусів найбільш часто виявлялося у хворих з ГІМ і НС. Так при ГІМ інфікованість ЦМВ і ВПГ зустрічалась практично у кажного другого хворого - в 48,5 % випадків. Майже в двічі цей показник був нижчим у хворих НС - 27,3 % і в четверо серед хворих СС - в 12,8 % випадків.
Провідна роль в атерогенезі традиційно відводиться факторам ризику: дисліпопротеідемії, артеріальній гіпертензії, цукровому діабету, обтяженій спадковості та ін. Ми проаналізували розповсюдженість основних факторів ризику з врахуванням інфікованості герпесвірусами хворих на ІХС. Відмічено зв’язок між інфікованітю ВПГ, ЦМВ і частотою розвитку дисліпопротеідемії у хворих на ІХС, інфарктом міокарду в анамнезі і обтяженою спадковістью.
Так як порушення ліпідного обміну є однією з найбільш значимих сторін патогенезу ІХС, ми провели аналіз його особливостей у інфікованих хворих. Дані наведені у таблиці 1.
Таблиця 1
Порушення метаболізму холестерину у хворих, інфікованих і неінфікованих представниками сімейства Herpesviridae з гострим інфарктом міокарду
Показник | Інфіковані
(n=49 ) | Неінфіковані
(n=19) | Контроль
(n= 26)
Загальний ХС,
ммоль/л | 7,84 0,08 | 6,280,09 | 4,720,06
ТГ, ммоль/л | 2,910,17 | 1,830,08 | 1,080,05
ХС-ЛПНЩ,
ммоль/л | 6,210,24 | 4,250,36 | 2,830,06
ХС-ЛПДНЩ,
ммоль/л | 0,980,09 | 0,830,06 | 0,560,03
ХС-ЛПВЩ,
ммоль/л | 0,760,02 | 1,040,03 | 1,490,02
КА | 9,30,83 | 5,040,48 | 2,170,02
Примітка: - розбіжність показників між інфікованими герпесвірусами і неінфікованими достовірні (р 0,001); - розбіжність показників між інфікованими герпесвірусами і контрольною групою достовірні (р 0,001)
При аналізі ліпідного спектру крові виявлено статистично достовірне підвищення рівня ТГ, ХС-ЛПНЩ і зниження “антиатерогенного” ХС-ЛПВЩ у хворих ГІМ, інфікованих ЦМВ і ВПГ. Коефіцієнт атерогенності у інфікованих герпесвірусами перевищує контрольний показник в 4,3 рази. У неінфікованих хворих ГІМ - в 2,3 рази. Очевидно, це результат блокування поверхневих рецепторів для зв’язування ЛПНЩ в інфікованих вірусом клітинах. Зниження ХС-ЛПВЩ у інфікованих може бути пов’язано з порушенням функції печінки персистуючим в гепатоцитах вірусом.
Нами також був проаналізований розвиток ускладнень у хворих на ІХС в залежності від інфікованості. При оцінці ускладнень враховували: розвиток аритмій, тромбоемболій, повторного інфаркту міокарду (ІМ), гострої лівошлуночкової недостатності (ГЛШН), кардіогенного шоку і летальний кінець. Розвиток аритмій відмічається у півтора рази частіше серед інфікованих герпесвірусами хворих. Тромбоемболічні ускладнення були відмічені тільки у інфікованих хворих на ГІМ. Частота розвитку повторних інфарктів міокарду в 2 рази вище у інфікованих, в порівнянні з неінфікованими хворими.
Імунний статус хворих на ІХС має свої особливості. Він характеризується розвитком Т-лімфопенії, зниженням субпопуляції CD4+, а також хелперно-супресорного співвідношння (CD4+/CD8+), появою функціонально не зрілих Т-лімфоцитів, підвищенням IgM і IgG, ЦІК. Такі ж імунологічні зміни характерні і для інфекційного процесу. У зв’язку з цим ми проаналізували ступінь імунологічних порушень в залежності від інфікованості герпесвірусами. Їх аналіз виявив більш глибокі зміни у інфікованих хворих на ІХС в порівнянні з неінфікованими. Так, в групі інфікованих герпесвірусами хворих на ІХС знайдено самий низький рівень Т-лімфоцитів. Він на 8,7 % нижче, ніж в групі неінфікованих. Субпопуляція CD4+ нижче на 13,8 %, хелперно-супресорне співвідношення знижене в 2 рази. Відмічається підвищення IgM і IgG на 0,7 г/л і на 2,7 г/л відповідно, підвищення ЦІК в 1,3 рази. Аналіз інфікованих і неінфікованих груп контролю виявив ті ж особливості.
Наступним етапом роботи був аналіз взаємозв’язку між імунними порушеннями у інфікованих герпесвірусами хворих на ІХС і розвитком ускладнень у них. Результати проведених досліджень свідчать, що перебіг ІХС у хворих інфікованих герпесвірусами характеризується не тільки більш глибокими змінами імунного статусу, але одночасно супроводжується більш тяжким клінічним перебігом. Він характеризується розвитком виразної серцевої недостатності, різних видів аритмій і блокад, тромбомболічних ускладнень і формуванням аневризми серця.
Герпесвіруси здатні до тривалої персистенції в різних органах і тканинах без виділення АГ з біологічними рідинами. У зв’язку з цим дослідження аутопсійного матеріалу являється найбільш інформативним. Ми дослідили матеріал, отриманий від померлих хворих на ІХС, у котрих за життя в біологічних рідинах не був детектований АГ ВПГ і ЦМВ. Дані наведені у таблиці 2.
Таблиця 2
Виявлення антигенів вірусу простого герпесу та цитомегаловірусу у матеріалі, отриманому від померлих, хворих на ішемічну хворобу серця
Групи померлих | Кількість хворих | АГ ЦМВ |
АГ ВПГ | АГ ЦМВ + ВПГ
абс. | абс. | % | абс. | % | абс. | %
від патології ССС | 27 | 17 | 62,9 | 13 | 48,1 | 10 | 37,0
Контроль | 19 | 5 | 26,3 | 2 | 7,4 | 1 | 5,2
Примітка - розбіжність показників у групах з окремими представниками Herpesviridae або їхньою асоціацією достовірні (р 0,001)
Група налічувала 27 чоловік. Клінічними формами ІХС були: СС - 5 чоловік, НС - 3 чоловіка, ГІМ - 19 чоловік . Вперше ГІМ був діагностований у 7 хворих (36,8 %), повторний - у 12 (63,2 %) хворих. По ступеню пошкодження у 9 хворих ГІМ був діагностований ІМ без Q і у 10 - ГІМ з зубцем Q. Аневризма серця була у 3-х хворих (11,1 %). Епістенокардитичний перикардит обтяжив перебіг ІХС у 2-х, тромбоемболічні ускладнення відмічені були у 6-х, а розрив серця з розвитком тампонади у 1-го хворого. ГЛШН відмічалась у 21-го хворого, у 13-ти вона супроводжувалась набряком легень і кардіогенним шоком II-III ступеню. Фібріляція шлуночків (ФШ) зареєстрована у 14-ти хворих, блокада ніжок пучка Гіса (БНПГ) - у 2-х і в 1-м випадку мала місце повна AВ блокада. Інфікованість герпесвірусами хворих на ІХС, що померли, була різною. Всі померлі були інфіковані ЦМВ, причому в 37,0 % випадків мало місце поєднання інфікованості і ЦМВ і ВПГ. Інфікованість ВПГ в 6,5 рази в групі померлих від ІХС була вище, ніж в контрольній групі.
Особливий інтерес привертають 12 померлих, в коронарних артеріях і міокарді котрих були виявлені АГ ЦМВ і ВПГ. У всіх померлих з АГ ЦМВ і ВПГ в коронарах і міокарді, за життя були відмічені різні ступені порушення кровообігу. Практично вдвічі частіше в цій групі розвивались аритмії. Розвиток ГЛШН мав місце у кожного четвертого хворого. Також у кожного четвертого мала місце тромбоемболія або кардіогенний шок.
ВИСНОВКИ
1.Встановлений досить високий рівень інфікованості герпесвірусами хворих на ІХС, котрий перевищує контрольний показник більш ніж у два рази і складає 72,1 %.
2.
Дестабілізація перебігу ІХС (гострий коронарний синдром) часто супроводжується виявленнням маркерів герпесвірусної інфекції, при чому антигени цитомегаловіруса, як одного, так і в поєднанні з вірусом простого герпесу зустрічаються достовірно частіше, ніж при стабільній стенокардії.
3.
Наявність вірусної інфекції в гострому періоді інфаркта міокарда супроводжується достовірно більш значимими атерогенними змінами ліпідного спектру крові (зниженням рівня ХС-ЛПВЩ і підвищенням рівнів ХС-ЛПНЩ та коефіцієнта атерогенності), а також більш частим розвитком ускладнень (аритмій, тромбоемболій, гострої лівошлуночкової недостатності).
4.
Імунологічний статус хворих на ІХС характеризується дефіцитом переважно Т-клітинної ланки, появою функціонально незрілих Т-лімфоцитів, а також підвищенням рівня IgM, IgG і ЦІК, що відповідає імунним порушенням при інфекційному процесі.
5.
Ступінь імунологічних порушень у інфікованих хворих на ІХС виражений у більшій мірі ніж у неінфікованих, що має вплив на тяжкість перебігу ІХС.
6.
Встановлена можливість наявності латентної герпесвірусної інфекції у хворих на ІХС - присутність АГ ВПГ і ЦМВ у внутрішніх органах (печінка, лімфатичні вузли середостіння, коронарні артерії, міокард, нирки, нервові ганглії) хворих, що померли і відсутність їх виділення в біологічних рідинах за життя.
7.
Частота виявлення герпесвірусної інфекції серед осіб, що померли від ІХС, вища ніж у контрольній групі. Існує зв’язок між латентною герпесвірусною інфекцією, атеросклеротичним пошкодженням коронарних артерій і тяжкістю клінічних проявів перебігу захворювання, при наявності латентної інфекції.
СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Ходак Л.А., Смілянська М.В., Перемот С.Д., Навєт Т.І., Панченко Л.О.. Лікування цитомегаловірусної інфекції у дітей // Інфекційні хвороби - 1997. - № 3. - с. 51 - 52.
2. Мартинов А.В., Смілянська М.В., Кучма І.Ю., Перемот С.Д. Противірусні властивості нового класу сполук - імідів аконітової кислоти // Вісник фармації - 1998. - № 2 (18). - с. 97 - 99.
3. Рудык Ю.С., Смелянская М.В., Перемот С.Д. Цитомегаловирусная инфекция и ишемическая болезнь сердца // Клиническая антибиотикотерапия - 1999. - № 2 . - с. 41 - 44.
4. Мартинов А.В., Смілянська М.В., Перемот С.Д. Дослідження інгібітору адгезії вірусів п-карбетокси-N-фенілаконітиміду на моделі in vivo // Ліки - 1999. - № 3-4. - с. 79 -81.
5.
Перемот С.Д. Изучение аутоимунных процессов у больных с различными клиническими формами коронарного атеросклероза // Український медичний альманах - 2000. - Том 3, № 1. - с. 133 -135.
6.
Смілянська М.В., Перемот С.Д., Рудик Ю.С. Вивчення специфічного імунітету вірусу простого герпесу типів 1 і 2 у хворих на атеросклероз // Медицина сьогодні і завтра - 2000. - № 1. - с. 20 - 21.
7.
Перемот С.Д., Целуйко В.И., Смелянская М.В., Рудык Ю.С. Влияние представителей семейства Herpesviridae на течение ишемической болезни сердца // Український кардіологічний журнал - 2000. - № 3. - с. 30 - 33.
8.
Смілянська М.В., Перемот С.Д., Рудик Ю.С. Вивчення сероконверсії вірусспецифічних антитіл до цитомегаловірусу у парних сироватках хворих на різні форми ішемічної хвороби серця // Український медичний альманах - 2000. Том 3, № 2. - с. 154 - 155.
9.
Рудык Ю.С., Смелянская М.В., Перемот С.Д. Связь хламидийной инфекции с ишемической болезнью сердца // Український кардіологічний журнал - 2000. - № 4. - с. 42 - 46.
10.
Панченко Л.А., Перемот С.Д., Попова Н.Г., Каразеев Ю.А., Грабарь В.В. Скрининг маркеров герпесвирусной инфекции у женщин детородного возраста во время и вне беременности. Матеріали І Конгресу неонатологів України. Тези доповідей.- Харків, 1998 , - с. 77 - 80.
11.
Рудык Ю.С., Жмуро А.В., Смелянская М.В., Перемот С.Д. Связь бактериальной и вирусной инфекции с ишемической болезнью сердца. Матеріали VI Конгресу кардіологів України. Тези доповідей. - Київ, 18 - 21 вересня 2000, - с. 94 - 95.
12.
Мартинов А.В., Смілянська М.В., Перемот С.Д., Кучма І.Ю., Волянський А.Ю., Мізгер Т.Г., Ранко Джурович, Доброскок О.І. Рішення № 98062886 від 03.06.1998 про видачу патенту на винахід. Спосіб отримання мазі для лікування захворювань, які викликані внутрішньоклітинними інфекційними агентами.
13.
Перемот С.Д., Смелянская М.В., Мартынов А.В. Способ определения антител к ЦМВ и ВПГ. Удостоверение на рационализаторское предложение № 75 от 02.03.1998.
14.
Смелянская М.В., Перемот С.Д., Мартынов А.В. Способ определения титра антител к вирусу простого герпеса и цитомегаловирусу. Удостоверение на рационализаторское предложение № 74 от 24.02.1998.
АНОТАЦІЯ
Перемот С.Д. Перебіг ішемічної хвороби серця на тлі герпесвірусної інфекції. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. – Інститут кардіології ім.М.Д.Стражеска АМН України, Київ, 2000.
Дисертацію присвячено підвищенню ефективності вторинної профілактики ішемічної хвороби серця. Вивчені особливості інфікування окремими представниками сімейства Herpesviridae основних клінічних груп хворих на ІХС та вплив інфікованності герпесвірусами на дестабілізацію перебігу основного захворювання. Встановлено, що перебіг гострого інфаркту міокарду на тлі вірусної інфекції має схильність до розвитку аритмій, тромбоемболічних ускладнень та розвитку повторних інфарктів.
Вивчений імунний статус хворих на ІХС, інфікованих вірусом простого грпесу та цитомегаловірусом, що спричинило до появи імуносупресії у цих хворих. Визначений вплив герпесвірусної інфекції на клітинні (Т-, В-лімфоцити, фагоцитоз, РБТЛ ) та на гуморальні чинники імунітету (імуноглобуліновий склад, ЦІК). Встановлена латентна герпесвірусна інфекція у хворих ІХС без виділення антигенів збудників з біологічними рідинами. Встановлені основні органи-мішені для персистуючих в організмі хворих на ІХС цитомегаловірусу та вірусу простого герпесу 1 і 2 типів.
Основні результати проведених досліджень впроваджені у практику лікувальних закладів м. Харкова та навчальні програми Харківської академії післядипломної освіти.
Ключові слова: ішемічна хвороба серця, цитомегаловірус, вірус простого герпесу.
THE SUMMARY
Peremot S.D. Development of the ischemic heart disease on a herpetic infection background. - Manuscript.
The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of medical sciences on a speciality 14.01.11 - cardiology. – Institute of a cardiology, Kiev, 2000.
The dissertation is devoted to the impovement of the secondary prophylaxis of ischemic heart disease by an assessment of herpes viral infection influence on the course and prognosis of this disease. The peculiarities of an infection caused by several viruses of Herpesviridae viral family in the main clinical graupes of patients with IHD and the contribution of herpes viral infection to an unstable course of the main disease had been studied.
The clinical picture of acute myocardial infarction on the backgraund of viral infection is inclined to the development of second myocardial infarctions, arrhythmias and thromboembolic complications. A presence of a viral infection in an acute period of myocardial infarction is accompanied by atherogenic changes in plasma lipids such as a decrease in HDL-C, an increase in LDL-C and an increase in atherogenity coefficient.
The immune state of the patients with IHD infected by herpes simplex virus and cytomegalovirus is characterized by some specific features of immune deficiency syndrome in both cases. Jn infected patients a degree of immunological changes is higher than in non-infected and makes an influence on severity of IHD course. A latent herpes viral infection in patients with IHD without antigenes of pathogenic organisms in biological fluids but with their presence in internal organs had been discovered. Human liver, lymphatic mediastinal nodules,coronary arteries, kidneys, nervous ganglions were the main target organs.
The results of conducted investigations are introduced into the Educational Programs of the Kharkov Medical Academy of Postgraduate Education and into practice of Kharkov’s medical establishments.
Key words: ischemic heart disease, cytomegalovirus, herpes simplex virus.
АННОТАЦИЯ
Перемот С.Д. Течение ишемической болезни сердца на фоне герпесвирусной инфекции. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 - кардиология. – Институт кардиологии им. Н.Д.Стражеско АМН Украины, Киев, 2000.
Диссертация посвящена повышению эффективности вторичной профилактики ишемической болезни сердца путем оценки влияния герпесвирусной инфекции на течение и прогноз этого заболевания. Изучены особенности инфицирования отдельными представителями семейства Herpesviridae (вирус простого герпеса 1 и 2 типа, цитомегаловирус) основных клинических групп больных ИБС . Установлено, что инфицированность антигенами цитомегаловируса, как одного, так и в ассоциации с вирусом простого герпеса оказывает дестабилизирующее влияние на течение основного заболевания. Это подтверждается большей частотой встречаемости вирусных антигенов при остром коронарном синдроме, чем при стабильной стенокардии.
Наличие вирусной инфекции в остром периоде инфаркта миокарда сопровождается атерогенными изменениями липидного состава крови, характризующимися снижением уровня ХС-ЛПВП и повышением уровня коэффициента атерогенности. Развитие различных видов аритмий, тромбоэмболических осложнений и синдрома острой левожелудочковой недостаточности в этом периоде заболевания отмечается чаще у инфицированных больных.
Изучен иммунный статус больных ИБС, инфицированных вирусом простого герпеса и цитомегаловирусом. Отмечено формирование дефицита преимущественно Т-клеточного звена, появление функционально незрелых Т-лимфоцитов, снижение РБТЛ, а также повышение уровня IgM, IgG, циркулирующих иммунных комплексов, характерное как для ИБС так и для герпесвирусной инфекции. Причем, степень иммунологических нарушений у инфицированных больных выше, чем у неинфицированных, что оказывает влияние на тяжесть течения ИБС.
Установлено наличие латентной герпесвирусной инфекции у больных ИБС без выделения антигенов возбудителей с биологическими жидкостями и присутствие их во внутренних органах. Основными органами-мишенями для персистирующих в организме цитомегаловируса и вируса простого герпеса 1 и 2 типов явились: печень, лимфатические узлы средостения, коронарные артерии, миокард, почки, нервные ганглии больных, умерших в результате развития осложнений ИБС. Установлена связь между герпесвирусной инфекцией, атросклеротическим поражением коронарных артерий и более тяжелым клиническим течением заболевания при наличии латентной герпесвирусной инфекции.
Основные результаты проведенных исследований внедрены в практику лечебных учреждений г. Харькова и учебные программы Харьковской медицинской академии последипломного образования.
Ключевые слова: ишемическая болезнь сердца, цитомегаловирус, вирус простого герпеса.
