ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ПЕТРУК Тетяна Миколаївна

УДК 658.3.048:331.5

МОТИВАЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ АКТИВІЗАЦІЇ РОЗВИТКУ

ПІДПРИЄМНИЦТВА

Спеціальність: 08.09.01 – Демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України

Науковий керівник : академік НАН України , доктор економічних наук,

професор Долішній Мар'ян Іванович, Інститут

регіональних досліджень НАН України, директор

Офіційні опоненти : доктор економічних наук,професор

Кравченко Ірина Семенівна, Київський

національний університет культури і мистецтв,

завідувач кафедри

кандидат економічних наук, доцент

Семів Роман Андрійович, Львівський національний

університет імені Івана Франка, доцент кафедри

Провідна установа: Інститут економіки промисловості НАН України,

відділ проблем регіональної економіки, м.Донецьк

Захист відбудеться 26 жовтня 2000 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька , 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України.

Автореферат розісланий 25 вересня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення високоефективного соціально-орієнтованого ринкового господарства, що базується на ініціативі людей, на підприємництві, здатне забезпечити соціально-економічні перетворення економіки України, вивести її з глибокої кризи. Позитивний історичний досвід показує, що сам ринковий механізм не може забезпечити розвиток підприємницької діяльності на тих напрямах, що відповідають державним та загальнонаціональним інтересам. Тому важливою проблемою в постприватизаційному періоді є формування мотиваційного механізму активізації розвитку підприємництва шляхом оптимального поєднання важелів державного і ринкового регулювання. Підприємницька модифікація моделі соціально-орієнтованої ринкової економіки може стати одним з найдієвіших механізмів тих соціально-економічних перетворень, котрі відповідають інтересам суспільства, суб'єктів господарювання та окремих громадян.

Теоретичні підвалини підприємництва в новітню добу були закладені в роботах М. Туган-Барановського. Значний внесок у вивчення теоретичних та науково-практичних проблем підприємництва в умовах розбудови української державності внесли вчені: Бондар О., Геєць В., Герасимчук В., Губський Б., Долішній М., Давимука С., Злупко С., Лукінов І., Козоріз М., Колот А., Кузьмін О., Покропивний С., Савченко А., Сизоненко В., Соскін О., Черваньов Д., Чумаченко М., Чухно А. До найвідоміших зарубіжних науковців з даної проблеми можна віднести Портера М., Рютігера П., Шумпетера Й., Фостера Р., Хоскінга А., Друкера П. та інших. Значна частина вітчизняних наукових досліджень присвячена аналізу сучасного стану підприємництва в Україні, методичним питанням підприємницької діяльності з різними формами власності, зарубіжній практиці функціонування малого бізнесу. Велика увага приділяється оцінці роботи спільних підприємств, механізмам активізації залучення стратегічних інвесторів на українські підприємства.

Водночас масштаби та рівень наукової розробки проблем мотивації підприємницької діяльності в період поглиблення трансформації економіки є недостатніми. Існує певна розбіжність і суперечливість поглядів в методологічному обгрунтуванні підприємницької діяльності як специфічного виду праці. Виходячи з того, що приватизація не забезпечила появи власника-підприємця в класичному вигляді, необхідно поглибити розгляд всіх аспектів формування і функціонування мотиваційного механізму активізації розвитку підприємництва через призму оцінки підприємницької діяльності як специфічного виду праці, що здійснюється працівниками-власниками у відповідності з їх статусом і рольовими функціями в межах власного підприємства. Потребує комплексного аналізу проблема державного та регіонального регулювання мотивації підприємницької діяльності в її різних проявах, формування інноваційного типу розвитку підприємництва.

Актуальність і наукова значимість комплексу проблем зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили предмет і об'єкт, мету і конкретні завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною науково-дослідних робіт Інституту регіональних досліджень НАН України, планової теми "Теоретичні засади регіональної політики" (№ держреєстрації 0197V 012834),”Механізм реалізації регіональної політики в умовах формування національної економіки” (№ держреєстрації 0100V002572).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обгрунтування теоретико-методологічних засад формування мотиваційного механізму активізації розвитку підприємництва, системне дослідження впливу економічних та соціально-економічних факторів на його функціонування в постприватизаційному періоді і розробка на цій основі рекомендацій щодо вдосконалення форм, методів державного регулювання ним.

Відповідно до поставленої мети були визначені наступні наукові, методичні і прикладні завдання:

Ё

Ё

Ё

Ё

Ё

Ё

Предметом дослідження є процес становлення, та вдосконалення мотивації підприємницької діяльності в умовах перехідної економіки України. Об'єктом дослідження є підприємницька діяльність суб'єктів господарювання всіх форм власності України та Львівської області, зокрема.

Теоретичною основою проведеного дослідження виступають напрацювання наукових шкіл теорій мотивації і стимулювання праці, теоретичні концепції підприємницької діяльності сучасних зарубіжних та українських економістів, зокрема, концепція соціально-етичного маркетингу, концепція груп інтересів тощо. В роботі знайшли застосування сучасні загальнонаукові методи: сходження від абстрактного до конкретного, аналізу, синтезу, системного підходу, експертних оцінок, економіко-математичного моделювання, соціологічних опитувань тощо.

Інформаційною основою дослідження є праці українських та зарубіжних вчених, матеріали наукових конференцій, укази Президента України, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, а також статистичні і практичні матеріали, опубліковані в науковій літературі і періодичній пресі, первинні документи підприємств, органів влади та результати соціологічних опитувань.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертаційному дослідженні на основі аналізу вітчизняної практики та досвіду зарубіжних країн поглиблено трактування соціально-економічного змісту категорії "мотиваційний механізм підприємницької діяльності", виявлено шляхи його вдосконалення в постприватизаційному періоді, з'ясовано особливості посилення державного регулювання ним. До основних наукових результатів дослідження належать наступні положення і рекомендації:

Ё

Ё

Ё

Ё

Ё

Ё

Ё

Ё

Практичне значення одержаних результатів. Обгрунтовані в дисертації методологічні положення, висновки та теоретичні узагальнення є певним внеском у розробку теорії мотивації підприємницької діяльності. Вони можуть бути врахованими в процесі вдосконалення методів державного і регіонального регулювання мотиваційного механізму активізації розвитку підприємництва в постприватизаційному періоді.

Окремі результати і пропозиції дисертаційного дослідження частково використані при розробці регіональної програми підтримки підприємництва Львівщини управлінням економіки Львівської обласної державної адміністрації (лист №5/11-1768/3-10).

Матеріали роботи щодо оцінки підприємницької діяльності, вдосконалення соціально-економічного партнерства, формування інноваційної моделі механізму мотивації розвитку підприємництва знайшли практичне застосування в процесі діяльності Регіонального відділення Фонду державного майна України (лист №1/11-3544), інвестиційної компанії "Карпати-інвест" (лист № 538).

Сформульовані в дисертації теоретичні розробки та методичні підходи доцільно використовувати при підготовці спецкурсів з економіки підприємництва, макро- та мікроекономіки.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення наукового завдання – формування мотиваційних механізмів активізації розвитку підприємництва в постприватизаційний період.Внесок автора в колективні опубліковані роботи конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і теоретичні висновки дисертації доповідались і обговорювались на У Міжнародному Конгресі українських економістів на тему: "Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку", наукових семінарах Інституту регіональних досліджень НАН України (Львів,22-26 травня 2000р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 наукових праць в фахових наукових виданнях загальним обсягом 2,11 д.а.(особисто автора –2,08 д.а.).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (144 позицій), 3-х додатків. Зміст роботи викладено на 180 стор. комп'ютерного тексту, проілюстровано у 17 таблицях, з них 2 - в додатках, 18 рисунках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність теми, сформульовано мету і задачі дослідження, обгрунтовано наукову новизну, виділено особистий внесок дисертанта в розробці наукових результатів, їх теоретичне і практичне значення.

У першому розділі – "Теоретико-методологічні основи трансформації пІдприємницького середовища в Україні" – з'ясовано методологічні аспекти проблеми мотивації розвитку підприємництва, визначено місце і роль роздержавлення та приватизації в формуванні середовища підприємницької діяльності.

Як концептуальну парадигму, котра найповніше розкриває особливості формування мотиваційного механізму активізації розвитку підприємництва в постприватизаційному періоді, визначено соціальний підхід, який доповнює засадничі принципи теорій мотивації праці. У відповідності з соціальним підходом людина з її інтересами як власник і як працівник є основним чинником підприємницької діяльності в усіх її проявах. Такий вибір випливає з фундаментальних положень теорій підприємництва та мотивації праці вітчизняних та зарубіжних вчених, які викладені в роботах М. Туган-Барановського, Й.Шумпетера та їх послідовників.

В умовах монополізму суспільної власності на засоби виробництва практично була відсутня мотивація підприємницької діяльності. Проведений в роботі аналіз теоретичних та методичних засад процесів приватизації дозволяє зробити висновок про необхідність врахування двоїстого характеру суті підприємництва (як специфічного економічного ресурсу та виду соціально-економічної діяльності). Тому створення соціально-економічних умов, правового, політичного середовища, які дають можливість в повній мірі задіяти мотиваційні механізми підприємництва, може стати альтернативою "тінізації" економіки, способом збереження інтелектуального потенціалу та виходу національної економіки з тривалої кризи.

Дисертант вважає, що роздержавлення і приватизація формують лише вихідні передумови для реалізації підприємницького хисту як економічного ресурсу, що відображає здатність людини організовувати певне поєднання всіх інших ресурсів для задоволення власних потреб та інтересів. Підприємницький хист включає підприємницьку етику і культуру, систему цінностей, а також своєрідний підприємницький дух суспільства. Світовий досвід розвитку ринкових систем свідчить, що незалежну підприємницьку діяльність здатні здійснювати лише 5-10% самодіяльного населення країни, що можливе в умовах безперервного розвитку підприємницької культури. Сьогодні в Україні відновлюється втрачена спадкоємність національної трудової етики, традицій і позитивних ціннісних орієнтацій підприємництва. Дисертант наголошує, що лише відродження суспільного ідеалу національного підприємництва з врахуванням кращих здобутків світової практики дасть можливість сформувати цивілізоване поле підприємницької діяльності, активізувати дію всіх можливих чинників Ії розвитку і вдосконалення. Слід виходити з того, що в епіцентрі економічного розвитку завжди є людина і, як стверджував М.Туган-Барановський, в її діяльності "мотиви і інтереси негосподарського роду завжди мали особливо великий вплив на розвиток господарства".

Гострий політизовано-кон'юнктурний характер роздержавлення і приватизації привів до того, що фахівці із задатками підприємницького хисту не отримали достатніх можливостей для самореалізації, для створення власної справи. Це й визначало специфіку формування і функціонування мотиваційного механізму розвитку підприємництва в постприватизаційному періоді. Мотиваційний механізм активізації розвитку підприємництва – це система організаційно-економічних, правових, соціальних заходів і важелів, здатних формувати мотиви і стимули, заборони, які спрямовують дії всіх учасників підприємницької діяльності на реалізацію цілей, що можуть забезпечувати потреби підприємця в гармонійній єдності з інтересами суспільства.

Виходячи з того, що приватизація не забезпечила появи власника-підприємця в класичному вигляді, в дисертаційному дослідженні підприємницька діяльність для всіх працівників –співвласників підприємства розглядається як своєрідний вид праці, конкретний зміст котрої залежить від статусу і рольових функцій працівника. Мотивація на підприємницьку діяльність конкретного індивіда підпорядковується тим теоретичним концепціям, котрі визначають мотивацію праці та трудової діяльності. Окремі аспекти мотиваційних установок індивіда на зайняття підприємницькою діяльністю можуть розкрити концептуальні положення змістових теорій мотивації(А.Маслоу, К.Альдерфера, Д.МакКлелланда, Ф.Герцберга), котрі дають можливість виявити ті фактори, що мотивують підприємницьку діяльність, оскільки вони(теорії)забезпечують їх аналіз у взаємодії з потребами різного рівня.

Оскільки змістовні теорії мотивації приділяють недостатню увагу індивідуальним потребам людини і вбачають лише пряму лінійну залежність між потребами та мотивами, то посилення ролі людини в досягненні результатів трудової діяльності привело до переосмислення процесів мотивації і появи процесуальних теорій мотивації. Ці теорії в основному розглядаються в якості теоретико-методологічної основи управлінської діяльності, покликаної забезпечити краще використання трудового потенціалу. Зокрема, теорія сподівань, могли б бути теоретико-методологічною основою формування елементів механізму підприємницької діяльності інноваційного типу. Теорія партисипативного управління дає ключ до розуміння концепції соціально-економічного партнерства як форми гармонізації економічних інтересів в соціально-орієнтованому мотиваційному механізмі підприємницької діяльності. Таким чином, аналіз теорій мотивації праці в контексті становлення мотиваційного механізму підприємницької діяльності дає підставу стверджувати, що в українському підприємництві слід поступово відходити від патерналістичної функції держави і формувати на підприємствах корпоративну культуру управління.

Другий розділ – "Економічні та соціальні фактори активізації підприємницької діяльності" – присвячений висвітленню економічних факторів в системі мотивації розвитку підприємницької діяльності, розкриттю методичних засад оцінки ефективності мотиваційних факторів розвитку підприємництва, визначенню впливу соціальних факторів на розвиток мотивації підприємницької діяльності.

У відповідності з концепцією соціально-етичного маркетингу суб'єкти підприємницької діяльності у процесі свого розвитку можуть ставити перед собою три якісно відмінні цілі: досягнення максимуму прибутків, задоволення потреб споживачів і підвищення якості життя суспільства. Відповідно до рівня цілей, які ставлять перед собою підприємства, їх діяльність залежить від різних рівнів мотивуючих факторів (рис.1).

Рис. 1. Життєвий цикл зміни мотивації підприємницької діяльності

Проведене дисертантом одноразове обстеження діяльності 423 відкритих акціонерних товариств (ВАТ) (на прикладі господарського комплексу Львівської області) показало, що підвищення ефективності підприємницької діяльності, яке відображається в збільшенні обсягів продаж, досягнення максимуму прибутків і споживання, є найвагомішим результатом мотивації підприємницької діяльності. Постановка цілей першою рівня є характерною для підприємств, що функціонують в економіках перехідного типу, якою є економіка України. Разом з тим, висока ефективність підприємницької діяльності може не лише зумовлювати позитивну мотивацію праці на діючих підприємствах, але й навпаки – високий рівень мотивації і наявність підприємницьких здатностей працівників може вплинути на підвищення рівня ефективності підприємництва навіть в економічно непривабливих сферах діяльності.

У постприватизаційному періоді, важливе місце повинна займати оцінка економічних результатів діяльності підприємств, котрі можна використовувати в якості своєрідних індикаторів рівня економічної мотивації на підприємницьку діяльність. Висновок про рівень ефективності підприємницької діяльності можна зробити на основі розрахунку його відносних та абсолютних показників ( табл.1).

Таблиця 1

Показники оцінки ефективності підприємницької діяльності ВАТ

Назва показника | Формула розрахунку | Умовні позначення | Абсолютні показники (показники ефекту) | Ефект від реалізації продукції |

Р – обсяг реалізованої продукції (валовий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт. послуг)), грн;

Сп – повна собівартість продукції (затрати на виробництво реалізованої продукції), грн. | Відносні показники (показники ефективності) | Коефіцієнт ефективності реалізованої продукції | Коефіцієнт ефективності реалізованої продукції (удосконалений варіант) | Пб – сума балансового прибутку підприємства, грн | Прибутковість реалізованої продукції (валової прибутковості продажів) | Рентабельність власного (акціонерного) капіталу | Кв – власний (акціонерний) капітали підприємства, грн. | Фондовіддача основних промислово-виробничих фондів | ОФ – середньорічна вартість ОПВФ, грн. |

Такий абсолютний показник як валовий дохід ВАТ дозволяє зробити висновок не лише про величину підприємства, рівень матеріальної та технологічної оснащеності, продуктивність праці тощо, але й про вміння керівників реалізовувати та проявляти свої підприємницькі здібності, ефективно використовувати матеріальні та інші ресурси. Разом з тим він показує спрямованість їх підприємницької мотивації, що проявляється у вмінні знаходити нові ринки збуту, діяти в умовах загострення конкуренції тощо. Висновок про високий рівень підприємницьких здібностей українських підприємців за умов низького показника відносної ефективності діяльності їх підприємств можна зробити лише у тому випадку, коли підприємства одержують стабільний абсолютний ефект від ведення підприємницької діяльності.

Узагальнені результати обстеження діяльності 423 ВАТ Львівської області із застосуванням складеної дисертантом програми обробки даних на основі використання пакету прикладних програм середовища Windows (Excel-97) наведені в табл.2. Результати їх економічної діяльності вказують на високу частку підприємств (більше 50%), економічна діяльність котрих була неефективною. Отже, в багатьох ВАТ спостерігається різке падіння мотиваційних установок на продуктивну діяльність, а правління ВАТ не зуміло сформувати ефективний механізм мотивації підприємницької діяльності колективу.

Таблиця 2

Розподіл відкритих акціонерних товариств Львівської області

за рівнем ефективності підприємницької діяльності

Рівні ефективності підприємницької діяльності, за якими здійснювалось групування ВАТ | Роки | 1998 | І півр. 1999 р. | 1999 р. | К-сть ВАТ, од. | Питома вага, % | К-сть ВАТ, од. | Питома вага, % | К-сть ВАТ, од. | Питома вага, %

1. Ефект від реалізації (балансовий прибуток): | - високий | 25 | 9,1 | 19 | 5,81 | 10 | 4,7 | - середній | 57 | 20,7 | 76 | 23,24 | 55 | 25,8 | - низький | 40 | 14,5 | 47 | 14,37 | 28 | 13,1 | - від'ємний | 153 | 55,6 | 185 | 56,58 | 120 | 56,3 | Коефіцієнт ефективності реалізованої продукції: | - високий рівень | 12 | 4,4 | 15 | 4,6 | 8 | 3,8 | - середній рівень | 20 | 7,3 | 26 | 8,0 | 23 | 10,8 | - низький рівень | 82 | 29,8 | 89 | 27,4 | 54 | 25,4 | - КЕр?1 (неефективна реалізація продукції) | 154 | 56,0 | 185 | 56,9 | 120 | 56,3 | Прибутковість реалізованої продукції: | - висока | 7 | 2,55 | 11 | 3,39 | 7 | 3,29 | - середня | 25 | 9,09 | 31 | 9,54 | 25 | 11,74 | - низька | 90 | 32,73 | 99 | 30,46 | 60 | 28,17 | - нульова або від'ємна | 145 | 52,73 | 181 | 55,6 | 117 | 54,93 | Рентабельність власного (акціонерного) капіталу: | - висока | 13 | 4,73 | 17 | 5,23 | 14 | 6,57 | - середня | 35 | 12,73 | 43 | 13,23 | 22 | 10,33 | - низька | 74 | 26,91 | 82 | 25,33 | 57 | 26,76 | - нульова або від'ємна | 153 | 55,64 | 185 | 56,92 | 120 | 56,34 | Фондовіддача: | - висока | 15 | 5,46 | 7 | 2,15 | 8 | 3,76 | - середня | 43 | 15,64 | 35 | 10,77 | 47 | 22,07 | - низька | 45 | 16,36 | 33 | 10,15 | 33 | 15,49 | - найнижча | 172 | 62,55 | 252 | 77,54 | 125 | 58,69 |

На думку дисертанта, доцільно запровадити на рівні області оперативний моніторинг ефективності підприємницької діяльності. За його результатами до ефективно діючих ВАТ застосовувати різноманітні мотиватори (надання податкових пільг та інших протекціоністських заходів, додаткових заходів соціального захисту працівників з боку держави тощо). З метою побудови можливих сценаріїв розвитку подій моделювати економічні ситуації на ринку товарів (робіт, послуг). Це дасть можливість враховувати зміни у мотивації підприємницької діяльності ВАТ, приймати відповідні рішення для попередження виникнення негативних економічних диспропорцій в підприємницькому середовищі.

Застосування системного підходу до вивчення мотивації розвитку підприємництва передбачає виділення функціонального та структурного зрізів такого дослідження. За функціональним підходом підприємництво розглядається як функція поступального економічного розвитку, як четвертий фактор виробництва. Структурний підхід переважає в дослідженнях соціокультурного характеру, де об'єктом є фігура підприємця як представника певного соціального прошарку, який має свою специфічну мотивацію, систему ціннісних орієнтирів господарської діяльності.

З метою поглибленого вивчення соціально-економічних аспектів підприємницької діяльності в 1999 р. дисертантом проведено експертне обстеження на 70-ти великих, середніх та малих промислових підприємств різних форм власності Львівської області. Воно дозволило виявити як економічні аспекти мотивації підприємницької діяльності, так і оцінити формовану систему ціннісних орієнтирів сучасного підприємництва. Оцінка рівня найважливіших мотивів привабливості теперішньої роботи для сучасних підприємців наведена в табл.3.

Таблиця 3

Рівень мотивації підприємницької діяльності різних категорій опитаних працівників

Мотиви | Акціонери з правом впливу на стратегію розвитку підприємства | Працівники – власники акцій підприємства | Наймані працівники, які отримують лише заробітну плату | Всього | добрі умови праці | 27,3 | 9,5 | 0 | 13,0 | заробітна плата | 9,1 | 21,4 | 0 | 15,9 | мікроклімат в колективі | 27,3 | 61,9 | 18,2 | 46,4 | рівень контролю за роботою | 18,2 | 7,1 | 9,1 | 11,6 | можливості професійного зростання | 36,4 | 23,8 | 27,3 | 26,1 | великі шанси на просування по службі | 0 | 2,4 | 0 | 1,5 | високий рівень відповідальності | 27,3 | 23,8 | 27,3 | 24,6 | можливість самостійно приймати рішення і забезпечувати їх виконання | 36,4 | 47,6 | 81,8 | 52,2 | складність та цікавість роботи | 45,5 | 38,1 | 27,3 | 36,2 | можливість реалізувати свій освітньо-професійний потенціал | 54,6 | 31,0 | 36,4 | 33,3 | значні додаткові пільги | 0 | 2,4 | 0 | 1,5 | можливість самому підбирати персонал | 9,1 | 19,1 | 63,6 | 21,7 | Пріоритетність такого мотиву як можливість самостійно приймати рішення та забезпечувати їх виконання (52,1% всіх категорій опитаних) вказує на прагнення теперішніх підприємців, перш за все, мати успіх в своїй діяльності, що є невіддільним від економічного ризику. Постійне намагання досягти найбільшого успіху є властивим для винятково сильних особистостей. Друге місце такого мотиву як "мікроклімат в колективі" (46,3%) свідчить про бажання підприємців досягти успіху спільно з керівництвом, іншими співробітниками, підлеглими. Очевидно, досягнення успіху, пов'язаного з очікуваним результатом, є набагато важливішим чинником підприємницької діяльності, аніж його фінансові аспекти. Тому цілком логічним є те, що на величину заробітної плати як чинника привабливості вказав лише майже кожен шостий опитуваний керівник (15,9%). Проведений аналіз дозволив дисертанту зробити висновок, що в мотивації сучасних керівників – підприємців в постприватизаційний період зростає роль полімотивації як складного соціально-психологічного процесу, формується інтегрований спонукальний імпульс, котрий визначає характер їх діяльності і поведінки. Виокремлення таких ціннісних орієнтирів як самостійність та незалежність управлінської діяльності, мотивів чисто професійного характеру вказують на те, що метою підприємницької діяльності є прагнення досягти успіху як форми реалізації ключової риси сучасного підприємця – лідера із здатністю вмотивовувати діяльність інших людей.

На думку дисертанта, повноту розгляду мотиваційних установок на працю довершить аналіз відповідей в залежності від категорії опитаних за їх відношенням до власності. Респонденти, які є акціонерами з правом впливу на стратегію розвитку підприємства, віддають перевагу можливості самостійно приймати рішення і забезпечувати їх виконання (81,8%). Їх можна ідентифікувати як управлінців вищого рівня, які мають достатньо високий рівень вмотивованості на підприємницьку діяльність. Можливість самому підбирати персонал як показник привабливості місця праці для даної категорії перебуває по важливості на другому місці (63,6%). Це підтверджує висновок дисертанта, що ця категорія є не лише управлінцями - власниками, але й має досить високий потенціал підприємницького хисту. В залежності від розвитку економічної ситуації на конкретних підприємствах такі акціонери можуть стати власниками чи співвласниками підприємства.

В оцінці теперішнього місця праці для працівників – власників акцій підприємства найвагомішим мотивом є мікроклімат в колективі (61,9%). Другим за значимістю мотивом вони вибрали можливість самостійно приймати рішення і забезпечувати їх виконання (47,6%). Дане місце праці приваблює представників цієї категорії і через можливість реалізувати свій освітньо-професійний потенціал - 30,9% відповідей. Можна вважати, що для цих працівників володіння акціями є лише формою закріплення права на робоче місце на даному підприємстві.

Попри економічну кризу, труднощі з виплатою заробітної плати навіть наймані працівники, які отримують лише зарплату і не володіють акціями, віддають перевагу змістовним характеристикам привабливості місця праці, можливостям реалізувати свій освітньо-професійний потенціал, відводячи заробітній платі останнє місце. Такий розподіл відповідей даної категорії працівників дає підставу дисертанту зробити висновок про необхідність створення системи мотиваційних стимулів до праці, побудованої не на прямому матеріальному інтересі, а переорієнтувати систему цінностей працівника на розвиток, творчість, самовдосконалення, що стане можливим в процесі активізації інноваційного типу підприємницької діяльності.

В третьому розділі – "Постприватизаційне регулювання мотиваційного механізму підприємницької діяльності" – окреслено формування системи мотиваційних механізмів активізації підприємницької діяльності на різних рівнях управління, визначено роль самозайнятості населення у вдосконаленні механізму мотивації підприємницької діяльності, розкрито вплив соціально-економічного партнерства на єдність мотивації всіх учасників підприємницької діяльності.

В Україні в процесі трансформації економічної системи в основному створено необхідні передумови для розвитку підприємництва. Проте ще до сьогодні багато процесів, пов'язаних з його функціонуванням, мають в значній мірі хаотичний і малокерований характер. В першій фазі приватизаційного процесу відсутність державного регулювання і підтримки ринкового підприємництва не давала можливості ув'язувати роздержавлення і приватизацію з соціальною орієнтованістю економіки. Тому були допущені суттєві втрати виробничо-технічного потенціалу, приведено до фактичного банкрутства низку великих виробничих і науково-виробничих об'єднань. Дисертант вважає, що лише підприємницький спосіб господарювання, регульований державою, сприяє формуванню інститутів ринку, задає соціальну спрямованість ринковій економіці.

Запропонована дисертантом модель соціально-економічного механізму активізації розвитку підприємництва може бути реалізована на рівні держави, регіону, органів місцевого самоврядування (рис.2). Реалізацію в постприватизаційний період власних інтересів держава повинна ув'язувати з розвитком правового поля, спонукати органи місцевого самоврядування до створення сприятливих умов для діяльності підприємницьких структур, спрямовувати її в русло суспільних та регіональних інтересів.

Недоліки існуючого інституціонального середовища вимагають посилення державного регулювання підприємницької діяльності. Загальноприйнятою формою такого регулятивного впливу є індикативне планування, котре забезпечує функціонування механізму прямої і колективної підтримки підприємництва. Найбільш цілеспрямовано елементи індикативного та правового регулювання підприємницької діяльності можуть реалізовуватися на рівні регіону. Галузева спеціалізація регіону, наявність спеціалізованих науково-дослідних установ, забезпеченість якісно підготовленою робочою силою визначає для підприємця можливі форми реалізації його інтересів. Тому мотивація підприємницької діяльності визначається досягненням своєрідної динамічної рівноваги інтересів регіону та підприємця в їх суб'єкт-об'єктній залежності та взаємозумовленості. Регіональні органи державного управління повинні послідовно формувати галузеві та територіальні програми, проекти підприємницької діяльності, які мають цільове призначення – забезпечувати реалізацію регіонального інтересу в межах існуючого правового поля. Таким кінцевим результуючим показником цього інтересу є рівень наповнення місцевого бюджету, зниження чисельності безробітних та задоволення потреб населення в товарах і послугах, стабільні надходження в держбюджет.

Для територіальної громади розвиток підприємництва сприймається як потенційний фактор соціально-економічного відродження і в той же час як елемент певної небезпеки. Завданням громадських інституцій, які повинні здійснювати функції громадського контролю за підприємницькою діяльністю, є недопущення появи екологічно шкідливих виробництв та сприяння технічному оновленню виробництва на базі реалізації здобутків НТП. Цілеспрямоване регулятивне втручання держави, діяльність регіональних органів управління та місцевого самоврядування, активна підтримка різноманітних інституцій повинні забезпечувати пріоритети тих видів підприємницької діяльності, які визначають соціальну орієнтованість ринкової економіки.

На думку дисертанта, особливої уваги заслуговує формування інноваційного типу підприємницької діяльності, який може мати різноманітні форми, але основною його перевагою є те що він дає за короткий строк життя новим технологіям та відкриттям, сприяє поширенню високих технологій, підвищує конкурентоздатність економіки країни, послідовно збільшує чисельність нових робочих місць, стимулює попит на висококваліфіковану робочу силу. В регіоні слід визначити пріоритетні сфери інвестування, розробити регіональні інвестиційні проекти, в яких максимально використати передбачені діючим законодавством, пільги, що можуть надаватися як власним так і зарубіжним інвесторам в галузі оподаткування, регулювання участі інвесторів у приватизації. Для реалізації регіональних інвестиційних проектів

Рис.2. Модель механізму регулювання розвитку підприємництва

потребують розробки пільгові умови залучення внутрішніх заощаджень з боку населення, надання фінансової допомоги малим і середнім підприємствам. Особливої уваги заслуговує створення інноваційних структур нового типу – наукових центрів. Ці структури повинні стимулювати витребуваність підприємцями здобутків НТП, об’єднати в єдиному мотиваційному просторі реалізацію інтересів науки, бізнесу і органів влади різних рівнів.

Відсутність належного середовища підприємницької діяльності зумовлює соціальну переорієнтацію суспільства, формує різноманітні форми вторинної зайнятості та самозайнятості. Вторинна зайнятість і самозайнятість в своїй основі мають протопідприємницьку мотивацію. Зважаючи на реалії перехідного періоду, суспільство повинно сформувати дієвий механізм становлення підприємця, реалізація якого давала б йому як фізичній особі можливість розвивати на індивідуальній основі власну справу, реалізувати підприємницький хист. В умовах перехідної економіки з її зростаючою тенденцією до збільшення чисельності безробітних індивідуальне підприємництво виконує наступні функції: воно є полігоном для прояву приватної ініціативи в підприємництві; власне індивідуальне підприємництво може стати головним елементом конкурентного середовища в різних сферах економічної діяльності; індивідуальне підприємництво в кооперації з малим бізнесом може стабілізувати падіння обсягів виробництва в переробних галузях аграрно-промислового комплексу, пом'якшити соціальні наслідки безробіття, залучати мікрокредити для власного розвитку і створення додаткових робочих місць.

Головний зміст мотиваційного механізму індивідуальної підприємницької діяльності полягає в пробудженні в індивіда стимульованого інтересу до підприємництва як форми самореалізації і якісного самовідтворення. Такий механізм повинен включати соціально-політичні, організаційно-технічні, правові, психологічні важелі, низку опосередкованих факторів впливу на індивіда. Разом з тим його функціонування повинно мати чітку територіально-галузеву спрямованість та індивідуально-конкретизований підхід до стимулювання відкриття власної справи. Враховуючи особливості формування ринкового соціально-правового середовища, доцільно було б відродити систему індивідуального учнівства в майстрів, які мають авторитет спеціалістів, здатних надати конкурентоздатні види послуг і підготувати конкурентоздатних фахівців.

Діяльність органів місцевого самоврядування повинна гнучко реагувати на потреби тих осіб, які здатні трансформувати свою діяльність в системі самозайнятості в індивідуальне підприємництво. Так, для започаткування підприємницької діяльності необхідно знайти відповідні виробничі площі і місце для офісу, що в багатьох містах є серйозною проблемою. В розпорядженні органів місцевого самоврядування доцільно було б мати будівлі, приміщення, обладнані під так звані сотові офіси, для їх здачі в оренду за помірну плату підприємцям - фізичним особам. Зацікавленість органів влади на місцях в створенні певних умов для тих, хто хоче займатися власною справою, в кінцевому рахунку матиме зменшення офіційного та прихованого безробіття, пом’якшення соціальної напруги в суспільстві, збільшення дохідної частини місцевих бюджетів, краще задоволення потреб населення.

В сучасних умовах суб'єкти підприємницької діяльності (держава, працівники–власники, наймані працівники) для досягнення кінцевого результату повинні взаємодіяти між собою на засадничих принципах соціально-економічного партнерства, котрі відповідають особливостям постприватизаційних процесів. Реалізація підприємницького потенціалу вимагає різноманітних форм співробітництва в межах повноважень господарюючого суб'єкта, а також його взаємодії із зовнішнім середовищем (держава, регіон, органи місцевого самоврядування). З метою ефективного функціонування соціально-економічного механізму мотивації розвитку підприємництва необхідно створювати такі форми соціального партнерства, які стимулювали б атмосферу підприємливості і зусиль на творчість всіх учасників цього процесу. Звернення до зарубіжного досвіду соціального партнерства дозволило дисертанту сформулювати пропозиції щодо вдосконалення розподільчих відносин на основі участі у власності, участі в управлінні та трудовій діяльності. Таким чином, соціальне партнерство є важливим фактором становлення мотиваційного механізму підприємницької діяльності, здатне зменшувати ризики соціальних конфліктів як на самому підприємстві, так і в його стосунках з оточуючим середовищем.

Висновки

1. В якості концептуальної парадигми формування мотиваційного механізму активізації розвитку підприємництва в постприватизаційному періоді України визначено соціальний підхід, який доповнює засадничі принципи теорій мотивації праці.

2. В дисертаційному дослідженні підприємницька діяльність трактується як своєрідний вид праці, конкретний зміст котрої залежить від статусу і рольових функцій працівників – співвласників підприємства. Тому мотивація на підприємницьку діяльність конкретного індивіда підпорядковується тим теоретичним концепціям, котрі визначають мотивацію праці та трудової діяльності.

3. Проведене дисертантом одноразове обстеження діяльності 423 відкритих акціонерних товариств Львівської області показало, що підвищення ефективності підприємницької діяльності, яке відображається в збільшенні обсягів продаж, досягнення максимуму прибутків і споживання, є найвагомішим фактором соціальної спрямованості мотивації розвитку підприємництва. Разом з тим, висока ефективність підприємницької діяльності може не лише зумовлювати позитивну мотивацію праці на діючих підприємствах але й навпаки – високий рівень мотивації і наявність підприємницьких здатностей працівників може вплинути на підвищення рівня ефективності підприємництва навіть в економічно непривабливих сферах діяльності.

4. Експертне обстеження керівників 70-ти великих, середніх та малих промислових підприємств різних форм власності Львівської області. дозволило виявити як економічні аспекти мотивації підприємницької діяльності, так і оцінити сформовану систему ціннісних орієнтирів сучасного підприємництва. В постприватизаційний період в мотивації сучасних керівників – підприємців зростає роль полімотивації як складного соціально-психологічного процесу, формується інтегрований спонукальний імпульс, котрий визначає характер їх діяльності і поведінки.

5. Розроблена дисертантом модель соціально-економічного механізму регулювання розвитку підприємництва може бути реалізована на рівні держави, регіону, органів місцевого самоврядування. Особливої уваги заслуговує формування інноваційного типу підприємницької діяльності, який може мати різноманітні форми, але основною його перевагою є те що він дає за короткий строк життя новим технологіям та відкриттям, підвищує конкурентоздатність економіки країни, послідовно збільшує чисельність нових робочих місць, стимулює попит на висококваліфіковану робочу силу

6. Головний зміст мотиваційного механізму індивідуальної підприємницької діяльності полягає в пробудженні в індивіда стимульованого інтересу до підприємництва як форми самореалізації і якісного самовідтворення. Такий механізм повинен включати соціально-політичні, організаційно-технічні, правові, психологічні важелі, низку опосередкованих факторів впливу на індивіда. Разом з тим його функціонування повинно мати чітку територіально-галузеву спрямованість та індивідуально-конкретизований підхід до стимулювання відкриття власної справи.

7. В сучасних умовах суб'єкти підприємницької діяльності (держава, працівники-власники, наймані працівники) для досягнення кінцевого результату повинні взаємодіяти між собою на засадничих принципах соціально-економічного партнерства, яке здатне зменшувати ризики соціальних конфліктів як на самому підприємстві, так і в його стосунках з оточуючим середовищем і тим самим сприяти активізації розвитку підприємництва.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

1.

2.

3.

4.

5.

Особистий внесок автора: обґрунтовано зв”язок між приватизаційними процесами в