ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. Каразіна

ПУДРОВСЬКА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА

УДК 811.111'42'271'23

МОВЛЕННЄВІ АКТИ ОФЕРАТИВ І ДЕКЛІНАТИВ У СИСТЕМІ МОВЛЕННЯ

(НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків – 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі англійської філології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Тарасова Олена Владиславівна, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, доцент кафедри англійської філології

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Швачко Світлана Олексіївна, Сумський державний університет, завідувач кафедри перекладу

кандидат філологічних наук, доцент

Трищенко Ірина В'ячеславівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри теорії та практики перекладу германських мов

Провідна установа: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, кафедра англійської мови, Міністерство освіти і науки України, м. Чернівці

Захист відбудеться “26“ грудня 2000 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.16 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи 4, ауд. 7-75 ).

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

Автореферат розісланий “24“ листопада 2000 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Солощук Л.В.

Загальна характеристика роботи

Реферована дисертаційна робота присвячена вивченню системного взаємозв'язку між пропонуванням послуги та відмовою як реакцією на нього в рамках розмовного дискурсу. Робота виконана на основі системно-функціонального і діяльносного підходів до дослідження мовленнєвих явищ.

Затвердження “діяльносної” методології у мовознавстві пов'язується перш за все з розвитком функціоналізму, що проголосив інструментальну концепцію мови. Саме функціональний підхід у лінгвістиці робить можливим достовірний аналіз та пояснення того, яким чином за допомогою мовних одиниць здійснюється мовленнєва взаємодія в конкретних ситуаціях спілкування й мовленнєвих контекстах.

У концепціях та категоріях функціональної лінгвістики відбувається зсув проблематики системності з традиційного об'єкту мовознавства – мови (мовної структури) на мовленнєву комунікацію. Цьому в значній мірі сприяють пошуки нових принципових концепцій і методів, котрі надали б дослідженням мовленнєвої системності більшої динаміки й відбивали б підхід до мовлення як до єдності системи й функції. З цієї точки зору все більшу увагу лінгвістів привертає в останні роки концепція функціонально-адаптивних систем (І.В. Арнольд, Є.В. Сидоров), яка здатна суттєво доповнити традиційний статичний підхід, розроблений у руслі лінгвопрагматичної теорії мовленнєвих актів.

Об'єктом дослідження є діалогічна єдність “пропонування послуги – відмова”, що трактується як функціонально-адаптивна система у складі англомовного діалогічного дискурсу.

Предметом дослідження виступають прагматичні, системно-функціональні, соціокультурні, когнітивні особливості продукування англомовними комунікантами мовленнєвого акту (МА) пропонування послуги та МА відмови як реакції на нього.

Актуальність дисертаційного дослідження визначається зростаючим інтересом до аналізу мовленнєвої комунікації як складової людської діяльності й системно-функціональної природи діалогічного мовлення, яка найбільш повно відображає двобічний, інтерактивний характер мовленнєвого спілкування та активний взаємовплив комунікантів. Крім того, стрімке розширення міжкультурних контактів і підвищення важливості їх ролі в житті сучасного суспільства обумовлюють необхідність удосконалювання комунікативної компетенції тих, хто вивчає англійську мову, розуміння етнокультурної специфіки мовленнєвої поведінки англомовних комунікантів.

Головна мета дослідження полягає в моделюванні внутрішньої структури мовленнєвих актів пропонування послуги та відмови від запропонованої послуги, виявленні функціональних особливостей системного взаємозв'язку між ними в межах діалогічної єдності “пропонування послуги – відмова”, а також характеру взаємодії даних МА як компонентів розмовного дискурсу з зовнішнім (екстралінгвальним) середовищем.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання наступних задач:–

базуючись на основних принципах загальної теорії систем, обгрунтувати природу діалогічної єдності “пропонування послуги – відмова” як функціонально-адаптивної системи, що складається з двох підсистем, пов'язаних між собою відносинами “стимул – реакція”;–

представити аспектну модель кожної з підсистем: МА пропонування послуги та МА відмови, а також модель структурної організації функціонально-адаптивної системи діалогічної єдності в цілому;–

виявити прагматичні особливості та функціональні характеристики МА пропонування послуги та МА відмови у складі функціонально-адаптивної системи діалогічної єдності;–

здійснити аналіз аспектів МА пропонування послуги та МА відмови, а також варіювання цих аспектів на основі аспектної моделі;–

виділити прагматичні підтипи МА пропонування послуги як вихідної репліки і МА відмови як репліки у відповідь у складі діалогічної єдності;–

виявити та проаналізувати характер взаємозв'язку між прагматичним типом стимулу (пропонування послуги) і типом реакції (відмова);–

виявити особливості адаптації функціонально-адаптивної системи діалогічної єдності “пропонування послуги – відмова” до впливу соціальних і когнітивних факторів екстралінгвального середовища.

Матеріал дослідження. Аналіз діалогічної єдності “пропонування послуги – відмова” виконано на корпусі прикладів, який включає 1250 діалогічних єдностей – фрагментів англійського дискурсу, що містять 2500 МА пропонування послуги й відмови як реакції на нього. Приклади почерпнуті методом суцільної вибірки із сучасних (друга половина 20 століття) прозаїчних художніх творів у жанрах роману, оповідання й драми 62 авторів загальним обсягом близько 27 000 сторінок. Використання англомовних художніх творів як емпіричної бази цього дослідження робить можливим проникнення у внутрішній світ комунікантів, поглиблений аналіз їх соціальних і психологічних характеристик, потреб та внутрішніх мотивацій, що робить дослідження когнітивних, соціокультурних і психологічних параметрів дискурсу більш ефективним та достовірним.

Методи дослідження. Методологічною основою даного дослідження є системно-функціональний підхід до аналізу мовленнєвої комунікації, розуміння мовленнєвих явищ як самоорганізованих функціонально-адаптивних систем, складним чином взаємодіючих з різноманітними факторами як внутрішнього, так і зовнішнього середовища. Теоретична база дослідження інтегрує положення загальної теорії систем, теорії мовленнєвих актів і теорії дискурсу. Авторське розуміння діалогічної єдності як функціонально-адаптивної системи склалося під впливом праць І.В. Арнольд, Є.В. Сидорова, О.В. Бондарко, І.П. Сусова, О.В. Тарасової, І.Р. Пригожина, В.С. Тюхтіна, Ю.А. Урманцева, Р. Акоффа.

Синтезований характер даного дослідження обумовлює різноманітність методів, які включають актомовленнєвий аналіз, аналіз дискурсу, конверсаційний аналіз, текстовий пошук, аспектне моделювання МА, системно-функціональний аналіз, контекстно-ситуативний аналіз, а також елементи кількісно-якісного аналізу.

Наукова новизна дисертаційної роботи визначається тим, що вперше робиться спроба комплексного аналізу діалогічної єдності як функціонально-адаптивної системи, елементи якої, ієрархічно організовані та взаємопов'язані, реагують на вплив зовнішнього середовища як єдине ціле. Вперше у вітчизняній лінгвістиці виділяється і всебічно аналізується конкретний різновид МА відмови – відмова від пропозиції послуги та пропонується термін для її позначення – “деклінатив”. Вперше розроблена типологія МА пропонування послуги на основі його структурно-синтаксичної організації та функцій у дискурсі. Крім того, вводиться та обґрунтовується поняття ступеня мітигації відмови і виділяються відмови різних ступенів мітигації. Вперше ставиться та пропонується рішення проблеми аналізу взаємозв'язку між вихідною реплікою та реплікою у відповідь у складі діалогічної єдності “пропонування послуги – відмова” і ступеня та характеру обумовленості реакції стимулом. Вперше піддається аналізу механізм адаптації системи діалогічної єдності до впливу соціальних і когнітивних факторів зовнішнього (екстралінгвального) середовища.

Наукова новизна одержаних результатів може бути узагальнена в наступних положеннях, що виносяться на захист:

1. Мовленнєвий акт, що позначається нами як “офератив”, являє собою МА пропонування послуги в ситуації, коли мовець має на меті виконання певної дії в інтересах адресату. МА офератив характеризується комісивною іллокутивною ціллю і, відповідно, належить до класу комісивів (за Дж. Серлем). Істотною ознакою офератива, яка відрізняє його від інших підтипів комісива, є те, що офератив стимулює безпосередню реакцію адресата – прийняття чи відхилення запропонованої послуги та виступає як ініціююча репліка в розмовному дискурсі.

2. За структурно-синтаксичною формою висловлювання виділяються імперативні оферативи, реалізовані спонукальними реченнями (6,5% випадків); декларативні оферативи, реалізовані розповідними реченнями (21,7%), та інтерогативні оферативи, реалізовані питальними реченнями (71,8%). Залежно від способу реалізації виділяються прямі (28,2%) та непрямі (71,8%) оферативи. Прямими є імперативні та декларативні оферативи, структурно-синтаксичне оформлення яких відповідає бажанню мовця зробити адресатові певну послугу. Непрямими є інтерогативні оферативи, які реалізовані питальними конструкціями та мають дві іллокуції: первинна іллокутивна сила пропонування послуги та вторинна іллокутивна сила питання. Виділяються також конвенціональні (16,5%) і неконвенціональні (83,5%) оферативи. Оферативи першого типу являють собою стереотипні стійкі висловлювання, закріплені етикетом за певними ситуаціями спілкування. Неконвенціональні оферативи характеризуються тим, що послуга, яку мовець бажає надати адресату, не є частиною соціального ритуалу, тобто не є зумовленою нормами етикету та стереотипами спілкування.

3. Терміном “деклінатив” позначаємо конкретний різновид МА відмови, а саме, відмову мовця від запропонованої йому послуги. Деклінатив є небажаною для адресата реакцією на пропонування послуги та належить до стратегій конфліктного дискурсу. В силу цього деклінатив, як і інші конфліктні реактивні ходи (незгода, заперечення), містить так звані “мітигатори” – мовленнєві засоби, які послаблюють вплив небажаного мовленнєвого ходу на адресата. Залежно від кількості мітигаторів, які пом'якшують іллокутивну силу відмови, встановлено чотири ступені мітигації МА деклінатива.

4. Діалогічну єдність “офератив – деклінатив” трактуємо як функціонально-адаптивну систему, що характеризується комплексною внутрішньою організацією й функціональним взаємозв'язком та взаємозалежністю її компонентів. Ця система складається з двох підсистем – МА офератива та МА деклінатива, які взаємодіють за принципом “стимул – реакція”: у складі діалогічної єдності офератив є вихідною реплікою, деклінатив – реплікою у відповідь. Проявом системного характеру взаємозв'язку між МА оферативом та МА деклінативом як підсистемами функціонально-адаптивної системи є чіткі кореляції між наступними параметрами: 1) конвенціональністю МА офератива і ступенем мітигації МА деклінатива; 2) структурно-синтаксичною організацією МА офератива і ступенем мітигації МА деклінатива; 3) структурно-синтаксичною організацією МА офератива і способом реалізації (прямим чи непрямим) МА деклінатива.

5. У процесі функціонування системи конвенціональні оферативи стимулюють у відповідь переважно (81,2%) деклінативи першого – найслабшого – ступеня мітигації, який також можна розглядати як конвенціональний, своєрідний етикетний засіб пом'якшення іллокутивної сили відмови. Залежність між структурно-синтаксичним типом офератива і ступенем мітигації деклінатива виявляється у тому, що імперативні та декларативні синтаксичні конструкції стимулюють переважно категоричні відмови (48,7% і 21,4% відповідно) та відмови першого (найслабшого) ступеня мітигації (48,2 і 56,9% відповідно). При цьому інтерогативні оферативи, які виражають іллокутивну силу пропонування послуги у пом'якшений, непрямий спосіб, у 88,9% стимулюють ретельно й різноманітно пом'якшені деклінативи усіх ступенів мітигації. Залежність між структурно-синтаксичною організацією стимулу і способом реалізації (прямим чи непрямим) реакції проявляється перш за все в тому, що абсолютна більшість (98,7%) деклінативів, які стимулюються імперативними оферативами, є прямими. В інших випадках стабільних кореляцій не виявлено.

6. Під екстралінгвальним середовищем відносно функціонально-адаптивної системи діалогічної єдності “офератив – деклінатив” розуміємо сукупність взаємодіючих складових макро- та метаконтексту. Макроконтекстуальні фактори, з якими взаємодіє комунікативна одиниця, що розглядається, включають соціокультурні вимірювання дискурсу, такі як стать комунікантів, “дистанція влади” між ними, ступінь знайомства комунікантів. До параметрів середовища, що складають метаконтекст та здійснюють регулюючий вплив на функціонально-адаптивну систему діалогічної єдності “офератив – деклінатив”, належать когнітивні константи, які визначають мовленнєву поведінку англомовних комунікантів, зокрема, принцип ввічливості.

7. Як показують дані кількісного аналізу, незалежно від впливу на систему соціальних факторів макроконтексту в системі діалогічної єдності спостерігається універсальна тенденція, а саме: значна перевага непрямих інтерогативних оферативів (71,8%) і мітигованих деклінативів (84,4%), які є стратегіями негативної ввічливості, над прямими декларативними та імперативними оферативами і категоричними деклінативами – стратегіями позитивної ввічливості. Це свідчить про те, що когнітивні фактори метаконтексту спроможні в певній мірі нівелювати вплив на систему соціальних факторів. Отже, можна зробити висновок про перевагу факторів метаконтексту (культурно обумовлених когнітивних сценаріїв) над факторами макроконтексту в процесі функціональної адаптації системи діалогічної єдності “офератив – деклінатив”.

Особистий внесок дисертанта полягає в теоретичному обгрунтуванні діалогічної єдності як функціонально-адаптивної системи, опису її компонентів та структури; уточненні прагматичних характеристик пропонування послуги та відмови як мовленнєвих актів, а також їх відмінностей від споріднених мовленнєвих актів; виділенні особливого різновиду МА відмови – відмови від запропонованої послуги; розробці моделі аналізу внутрішньосистемної взаємодії (взаємозв'язку між вихідною реплікою діалогічної єдності та реплікою у відповідь) та взаємодії системи з екстралінгвальним середовищем – механізму адаптації функціонально-адаптивної системи діалогічної єдності “офератив – деклінатив” до впливу соціокультурних та когнітивних факторів.

Теоретична значущість роботи. Комплексне дослідження діалогічної єдності “пропонування послуги – відмова” як функціонально-адаптивної системи, аналіз внутрішньосистемної взаємодії та взаємозв'язку між стимулом та реакцією, а також адаптації системи під впливом екстралінгвального середовища, типологія МА пропонування послуги та відмови і виявлення ознак їх іллокутивної сили є певним внеском у розвиток теорії діяльності, лінгвопрагматики, теорії мовленнєвих актів, теорії дискурсу, конверсаційного аналізу, теорії функціонально-адаптивних систем. Застосування міждисциплінарного підходу збагачує лінгвопрагматику і теорію дискурсу методологією загальної теорії систем і відкриває широкі можливості для поглибленого аналізу МА та інших комунікативних одиниць у діалозі та дискурсі.

Теоретична значущість дисертації полягає також в одержанні нових знань про етнокультурні особливості пропонування послуги та відмови від запропонованої послуги як одиниць мовленнєвої поведінки представників англомовних етнокультур, що сприяє більш глибокому осмисленню проблем міжкультурного спілкування.

Практична цінність роботи. Теоретичні положення дисертації та її конкретні результати можуть знайти застосування в курсі теоретичної граматики англійської мови (розділ “теорія мовленнєвих актів”), у спецкурсах з теорії англомовного етикету, етиці міжкультурного спілкування, а також у навчанні діалогічного мовлення на практичних заняттях з англійської мови, під час підготовки дипломних та курсових робіт.

Результати дисертації можуть бути використані в нейролінгвістичних дослідженнях по створенню штучного інтелекту, а також під час розробки математичних моделей та програмного забезпечення, що дозволяють прогнозувати мовленнєву поведінку англомовних комунікантів і здійснювати вибір оптимальних мовленнєвих стратегій у конкретних ситуаціях спілкування.

Зв'язок роботи з науковими темами. Тема дисертації відповідає профілю досліджень, що здійснюються на факультеті іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, об'єднаних у рамках теми “Системний опис і методика навчання мовленнєвій діяльності на іноземній мові”, номер державної реєстрації 1-20-00.

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, загальних висновків, бібліографії, списку джерел ілюстративного матеріалу, чотирьох малюнків, дванадцяти таблиць. Загальний обсяг дисертації – 203 сторінки (у тому числі основний зміст – вступ, три розділи, висновки – 183 сторінки), бібліографія містить 231 найменування, список джерел ілюстративного матеріалу – 45 позицій.

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, формулюється основна мета та задачі дисертаційної роботи, її актуальність і наукова новизна, визначається теоретична і практична значущість одержаних результатів, описується емпіричний матеріал та методи дослідження, а також наводиться перелік основних положень, що виносяться на захист.

У першому розділі “Діалогічна єдність “офератив – деклінатив” як функціонально-адаптивна система” обґрунтовується системний характер мовленнєвої комунікації, доцільність та ефективність застосування загальної теорії систем і теорії функціонально-адаптивних систем до аналізу мовленнєвої системності, визначається діалогічна єдність як системна одиниця мовленнєвої діяльності, уточнюються і систематизуються прагматичні характеристики МА офератива та МА деклінатива, визначається поняттєвий і термінологічний апарат дослідження.

У другому розділі “Аспектне моделювання мовленнєвих актів офератива та деклінатива” на основі принципу аспектного моделювання МА (І.С. Шевченко) аналізуються адресантний, адресатний, інтенціональний, денотативний, локутивний, іллокутивний аспекти МА офератива й МА деклінатива; описуються й систематизуються мовні та мовленнєві засоби реалізації даних МА в англійській мові; на підставі варіативності параметрів їх аспектних моделей виділяються прагматичні підтипи МА офератива і МА деклінатива.

У третьому розділі “Функціональна адаптація системи діалогічної єдності “офератив – деклінатив” на підставі аналізу внутрішньосистемної взаємодії виявляється залежність типу реакції-деклінатива від типу стимула-офератива, а також аналізується функціональна адаптація системи діалогічної єдності “офератив – деклінатив” до впливу соціокультурних та когнітивних факторів екстралінгвального середовища.

У висновках узагальнено основні теоретичні положення та практичні результати дисертації, окреслено можливі перспективи подальшого дослідження обраної тематики та сформульовано рекомендації щодо практичного використання отриманих результатів.

Апробація роботи. Результати дослідження обговорювались на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов Харківського державного університету (1995 – 2000); на міжвузівській науковій конференції “Актуальні проблеми вивчення мови та мовлення, міжособової та міжкультурної комунікації”, Харківський державний університет (Харків, 1996); на міжнародній науковій конференції “Іноземна філологія на межі тисячоліть”, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна (Харків, 2000); на IX міжнародній конференції “Мова і культура”, Інститут міжнародних відносин при Київському національному університеті (Київ, 2000).

Публікації. Основні положення дисертації відображені в п'яти публікаціях автора, три з них – у фахових виданнях України.

Основний зміст дисертації

Відмова в мовленні англомовних комунікантів неодноразово піддавалася аналізу з боку дослідників комунікації (К. Гарсіа, У. Тернбал і К. Сакстон, Т. Хаяши, Л. Біб, Дж. Рубін). Пропонування послуги також було предметом розглядання теоретиками дискурсу й конверсаційного аналізу (С.Ф. Гедз, П. Браун і С. Левінсон, Е. Щеглофф і Х. Сакс, М. Стабс). Разом з тим, багато питань до цього часу залишилися поза полем зору дослідників. Хоча відбувалися спроби виявлення особливостей відмови як реакції на запрошення (К. Гарсіа) і прохання (У. Тернбал і К. Сакстон, К. Гарсіа), відмова як реакція на пропонування послуги ще не була, наскільки нам відомо, об'єктом аналізу в роботах вітчизняних чи зарубіжних мовознавців. Не були також цілісно описані і систематизовані прагматичні особливості пропонування послуги й відмови як мовленнєвих актів. До числа зовсім не розв'язаних на сьогоднішній день проблем слід віднести взаємозв'язок між пропонуванням послуги та відмовою як реакцією на нього.

Розгляд діалогічної єдності “пропонування послуги – відмова” як функціонально-адаптивної системи дозволяє, об'єднавши методологічні принципи теорії мовленнєвих актів, теорії дискурсу й загальної теорії систем, проаналізувати взаємовідносини між МА пропонуванням послуги як стимулом та МА відмовою як реакцією на нього, а також виявити можливі варіанти відхилення запропонованої послуги, обумовлені впливом факторів екстралінгвального середовища.

Діалогічна єдність “офератив – деклінатив” трактується як функціонально-адаптивна система, що складається з двох підсистем – МА офератива і МА деклінатива, які взаємодіють за принципом “стимул – реакція”: у складі діалогічної єдності МА офератив є вихідною реплікою, МА деклінатив – реплікою у відповідь.

Мовленнєвий акт, позначений як “офератив”, виражає іллокутивну силу пропонування послуги та характеризується позитивною спрямованістю інтенції мовця, яка полягає в тому, що мовець ініціює виконання певної дії, бажаної, на думку мовця, для адресата, наприклад:“

Shall I raise the blind, sir?” (Sisson).“

Honey, how about if I take you home?” (Steel).

МА офератив визначається комісивною іллокутивною ціллю і, відповідно, належить до класу комісивів. Істотною ознакою офератива, що відрізняє його від інших МА класу комісивів (зокрема, погрози та обіцянки), є те, що офератив стимулює безпосередню реакцію адресата – прийняття чи відхилення запропонованої послуги та виступає, таким чином, ініціюючою реплікою (реплікою-стимулом) в ході діалогічного мовленнєвого спілкування. Саме від реакції адресата в першу чергу залежить, буде виконана ініційована мовцем дія чи ні: у випадку реакції-прийняття мовець надасть запропоновану послугу, у випадку реакції-відмови дія, що репрезентується пропозиціональним змістом МА офератива, не буде здійснена.

МА відмови являє собою відхилення мовцем прохання, запрошення чи пропонування послуги, адресованих йому, наприклад:“

Anything you need, or anything we can do for you tonight?”“

Not a thing, Jack. Thank you” (Deane).

Характерною ознакою відмови є те, що це – залежний, контекстно й ситуативно обумовлений МА, який у дискурсі виступає тільки як реакція і ніколи – як стимул. Іллокутивна сила відмови визначається специфікою попереднього МА-стимулу (пропонування послуги, запрошення чи прохання), з яким відмова пов'язана загальним пропозиціональним змістом. В силу цього виявлення прагматичних властивостей МА відмови можливе лише при розгляді даного МА в контексті дискурсу з урахуванням його взаємозв'язку з попереднім МА-стимулом.

Відмова як реакція на директив – прохання чи запрошення – характеризується комісивною іллокутивною ціллю, яка визначається небажанням мовця брати на себе зобов'язання виконати певну дію. Як реакція на комісив – пропонування послуги – відмова характеризується директивною іллокутивною ціллю, яка полягає в тому, щоб не допустити виконання адресатом запропонованої дії. В силу вищевказаної іллокутивної подвійності відмова як реакція на директив належить до класу комісивів, відмова як реакція на комісив – до класу директивів.

Термін “деклінатив” означає конкретний різновид МА відмови, а саме: відмову мовця від запропонованої йому послуги..

З точку зору структурно-синтаксичної реалізації висловлювання виділяються імперативні оферативи, реалізовані спонукальними реченнями (6,5%); декларативні оферативи, реалізовані розповідними реченнями (21,7%), та інтерогативні оферативи, реалізовані питальними реченнями (71,8%). Переважна більшість (71,8%) проаналізованих оферативів є інтерогативними. При цьому в ситуації пропонування послуги мовець не повідомляє прямо адресата про свій намір надати йому послугу, а задає адресату питання, яке в силу своєї структури може інтерпретуватися не тільки як пропонування послуги, але й як запит інформації, наприклад:“

Shall I catch you a cab?” (Doty)“

Sit down, Mr Brewster. What will you have to drink?” (Deane).

Отже, інтерогативні оферативи є непрямими МА, що реалізуються шляхом транспонованого вживання питання в ситуації пропонування послуги. Однак, на відміну від МА квеситива, який також є реплікою-стимулом в мікродіалогах “питання – відповідь” і стимулює інформативну реакцію адресата, непрямий офератив стимулює так звану “реакцію-санкцію”, яка не є інформативною і полягає в прийнятті або відхиленні адресатом запропонованої послуги. Непрямі оферативи, таким чином, реалізують дві іллокуції: первинну іллокутивну силу пропонування послуги та вторинну іллокутивну силу питання, обумовлену питальною формою висловлювання.

Виділяються також конвенціональні та неконвенціональні оферативи (відповідно 16,5% і 83,5% проаналізованого корпусу прикладів). Перші представляють собою стереотипні стійкі висловлювання, закріплені за певними ситуаціями спілкування, при цьому виконання дії, репрезентованої пропозиціональним змістом конвенціонального офератива, є частиною конвенціоналізованого етикетного ритуалу, наприклад:“

Sit down, please. Cup of coffee or something?” (Deane).

Неконвенціональні оферативи характеризуються тим, що послуга, яку мовець бажає надати адресату, не є частиною соціального ритуалу, тобто не накладається на мовця параметрами ситуації спілкування. Таким чином, неконвенціональні оферативи мотивовані, перш за все, щирим бажанням мовця надати послугу адресату.

МА деклінатив є небажаною для адресата реакцією на пропонування послуги (на відміну від прийняття запропонованої послуги) і належить до стратегій конфліктного дискурсу. Внаслідок цього в 84,4% випадків деклінатив містить різноманітні модифікатори, що послаблюють іллокутивну силу відмови. На основі аналізу денотативного, локутивного й іллокутивного аспектів МА деклінатива виявлено наступні мовні та мовленнєві засоби, які використовуються англомовними комунікантами для пом'якшення іллокутивної сили відмови: дієслова деонтичної модальності, які виражають об'єктивну необхідність відмови і які зводять до мінімуму особисту відповідальність мовця (7,2%); лексичні засоби каузальної та епістемічної модальності, які виражають коливання та невпевненість мовця в доцільності відмови (35,2%); шанобливі або ласкаві звертання до адресата (21%); висловлювання, які містять обгрунтування відмови, аргументований виклад її причини (51,9%); МА, які виражають подяку адресату за зроблену пропозицію (18,3%); МА, які виражають жаль з приводу необхідності відмовити адресату (5,6%); МА компліменту, які підкреслюють великодушність чи доброту адресата (8,6%); зустрічна пропозиція (5%).

Дані модифікатори, пом'якшуючі іллокутивну силу відмови, ми називаємо мітигаторами; відповідно, пом'якшення (послаблення) іллокутивної сили відмови за допомогою різних мітигаторів називається мітигацією. Залежно від кількості мітигаторів, які пом'якшують іллокутивну силу відмови, ми виділяємо чотири ступеня мітигації МА деклінатива. Нульовим ступенем мітигації характеризуються категоричні деклінативи, які взагалі не містять мітигаторів іллокутивної сили відмови (15,6%); першим ступенем – деклінативи, які містять один мітигатор (55%); другим ступенем – деклінативи, які містять два мітигатора (20,5%); третім ступенем – деклінативи, які містять три та більше мітигатора (9%).

Системний характер взаємозв'язку між МА оферативом та МА деклінативом як підсистемами функціонально-адаптивної системи проявляється в достатньо чітких кореляціях між такими параметрами: 1) конвенціональністю МА офератива та ступенем мітигації МА деклінатива; 2) структурно-синтаксичною організацією МА офератива та ступенем мітигації МА деклінатива; 3) структурно-синтаксичною організацією МА офератива та способом реалізації (прямим чи непрямим) МА деклінатива.

У процесі функціонування системи конвенціональні оферативи стимулюють переважно (81,2%) деклінативи першого – найслабшого – ступеня мітигації, який також можна розглядати як конвенціональний, свого роду етикетний спосіб пом'якшення іллокутивної сили відмови. Цю залежність можна подати як вияв самонастроювання системи, яка в даному випадку прагне до встановлення відносної комунікативної рівноваги між стимулом-оферативом і реакцією-деклінативом, а саме: конвенціональна реакція виходить у відповідь на конвенціональний стимул, наприклад:

"May I offer you some refreshment?" she was quick to say. I politely declined, seating myself while she moved about, tidying up…

"Are you quite sure I can't get you something? A glass of port?"

"No, thank you", I said (Conran).

Наведений приклад містить конвенціональний офератив (May I offer you some refreshment?), який, виступаючи етикетною складовою стереотипізованого ритуалу прийому гостей, стимулює мінімально пом'якшений деклінатив першого ступеню мітигації (No, thank you).

Залежність між структурно-синтаксичним типом офератива і ступенем мітигації деклінатива виявляється в тому, що імперативні та декларативні синтаксичні конструкції, які є прямою, досить категоричною формою реалізації МА офератива, стимулюють переважно категоричні відмови (48,7% і 21,4% відповідно) або відмови першого (найслабшого) ступеня мітигації (48,2% і 56,9% відповідно). При цьому інтерогативні оферативи, які виражають іллокутивну силу пропонування послуги пом'якшеним, непрямим засобом, у 88,9% випадків стимулюють ретельно й різноманітно пом'якшені деклінативи усіх ступенів мітигації. Процес самонастроювання системи таким чином іде в напрямку до поляризації складових підсистем (стимулу та реакції): чим вище категоричність стимула-офератива, тим нижче ступінь мітигації реакції-деклінатива, і навпаки, наприклад:

(a) "Let me help you. You'll crack your head wide open".

"No" (Graham).

(b) Headmistress: Are there any questions I can answer?

Belle: No, I guess not. Thank you. I'll talk to the psychiatrist and see what he has to say (Deane).

Реакцією на імперативний офератив (a) виступає категоричний деклінатив, який не містить засобів пом'якшення іллокутивної сили відмови. Проте, інтерогативний офератив (b) стимулює деклінатив третього (найвищого) ступеню мітигації, іллокутивна сила якого пом'якшена парентетичною конструкцією, що виражає невпевненість (I guess not), вираженням подяки (thank you), а також розгорнутим викладом причини відмови.

Залежність між структурно-синтаксичною організацією стимулу та способом реалізації (прямим чи непрямим) реакції виявляється, перш за все, в тому, що абсолютна більшість (98,7%) деклінативів, які були стимульовані імперативними оферативами, є прямими. В інших випадках стабільних кореляцій не виявлено.

У процесі свого функціонування система діалогічної єдності “офератив – деклінатив” взаємодіє з екстралінгвальним середовищем, реагуючи на його вплив як єдине ціле. Екстралінгвальне середовище по відношенню до функціонально-адаптивної системи діалогічної єдності “офератив – деклінатив” трактується як сукупність взаємодіючих складових макро- та метаконтексту, як діалектичний “континуум” психологічних, фізіологічних, соціальних, культурних, когнітивних та інших позамовних факторів, детермінуючих мовленнєву діяльність комунікантів.

Макроконтекстуальні фактори, з якими взаємодіє комунікативна одиниця, що розглядається, включають соціокультурні фактори, такі як стать комунікантів, “дистанція влади” між ними, ступінь знайомства/близькості комунікантів.

Згідно з даними кількісного аналізу, існують чіткі відмінності в продукуванні як МА офератива, так і МА деклінатива англомовними комунікантами обох статей. Так, комуніканти-жінки віддають відверту перевагу інтерогативним оферативам – 89%, чоловіки ж використовують їх лише в 68,3% випадків. При цьому серед декларативних та імперативних оферативів, які характеризуються значно більшою безапеляційністю порівняно з інтерогативними, переважають оферативи, ініційовані чоловіками: зокрема, чоловіки ініціюють декларативні оферативи у 2 рази частіше, а імперативні – майже в 9 разів частіше, ніж жінки. У відповідь на зроблену пропозицію послуги чоловіки одержують категоричний деклінатив у 22,2% випадків, жінки – лише в 7,4%. При цьому жінкам у 1,5 рази частіше, ніж чоловікам, адресуються деклінативи першого ступеня мітигації та майже в 2 рази частіше – деклінативи третього ступеня; деклінативи другого ступеня мітигації чоловіки одержують у 25% випадків, жінки – у 18,5%.

Як показують дані кількісного аналізу, серед оферативів, адресованих як чоловікам, так і жінкам, переважають інтерогативні – 66,7% і 78,3% відповідно, однак декларативні оферативи надходять на адресу чоловіків у 1,4 рази частіше, ніж на адресу жінок. При цьому чоловіки продукують категоричний деклінатив у 25% випадків, жінки – лише в 11,1%. Деклінативи першого ступеня мітигації продукуються чоловіками і жінками з майже однаковою частотою – 52,8% і 51,8% відповідно, однак жінки в цілому віддають перевагу вживанню деклінативів більш високого ступеня мітигації та продукують деклінативи другого ступеня в 1,8 разів частіше, а деклінативи третього ступеня – в 1,6 разів частіше, ніж чоловіки.

Приклади (a) та (b) ілюструють деклінативи, що продукуються чоловіками та жінками відповідно.

(a) "Do you want me to come?" I asked, stunned.

"Don't see no point in it", Marino's voice came over the line (Cornwell).

(b) "Want a lift somewhere?"

"No, thanks. My car is right up the hill there" (Graham).

Деклінатив (a), автором якого є комунікант-чоловік, характеризується категоричністю та містить два заперечення на локутивному рівні. Але ж деклінатив (b), автором якого виступає жінка, характеризується другим ступенем мітигації та містить вираження подяки (thank you) й роз'яснення причини відмови (my car is right up the hill there).“

Дистанція влади” між мовцем і реципієнтом у ситуації “пропонування послуги – відмова” виявляється в тому, що вищестоящі комуніканти продукують 41,7% безапеляційних декларативних та імперативних оферативів і 58,3% непрямих інтерогативних оферативів. При цьому серед оферативів, спрямованих від нижчестоящих комунікантів до вищестоящих, інтерогативні складають 88,6%. Відмовляючи вищестоящим, ніжчестоящі продукують виключно (100% випадків) пом'якшені деклінативи, вищестоящі ж у 26,7% випадків адресують нижчестоящим партнерам категоричні деклінативи.

Приклади (a) та (b) ілюструють оферативи, що продукуються в ситуаціях з асиметричним ролевим статусом комунікантів.

(a) "The car's meeting me. I'll give you a lift".“

No, please, don't bother” (Levin).

(b) "Shall I turn out the lights, Mr. Parker?" Edgar asked from the doorway.

"No, thank you, Edgar" (Graham).

У прикладі (a) начальник, звертаючись до підлеглого, продукує достатньо авторитарний декларативний офератив. У прикладі (b), навпаки, підлеглий, звертаючись до керівника, вибирає непрямий інтерогативний офератив, супроводжуючи його шанобливим звертанням.

Ступінь знайомства/близькості комунікантів впливає на систему діалогічної єдності таким чином, що в ситуаціях формального знайомства домінуючими виявляються інтерогативні оферативи, які зустрічаються тут у 71,4% випадків. Відповідний показник для ситуації близького знайомства значно нижчий – 56,7%. В ситуаціях формального спілкування категоричні деклінативи відсутні, в той час як 20% деклінативів, які продукуються в ситуаціях близького знайомства, є категоричними. Крім того, в ситуаціях формального знайомства фігурують 23,8% деклінативів третього (вищого) ступеня мітигації, в ситуаціях ж близького знайомства деклінативи даного типу відсутні.

Приклади (a) та (b) ілюструють деклінативи, що продукуються в ситуаціях формального та близького знайомства комунікантів.

(a) "Are you cold? Could I get you a sweater?"

"Thank you, but I am comfortable, really. Please, don't trouble yourself" (Cornwell).

(b) “Want some brandy in your chocolate?”“

Nope” (Steel).

Діалог (a) відбувається між формально знайомими комунікантами: медичним експертом, що прибув на місце злочину, та сестрою потерпілого, якім в силу обставин довелося провести деякий час удвох в домі потерпілого, підтримуючи формальну бесіду. Діалог (b) відбувається між близькими друзями приблизно одного віку, які знають одне одного давно та тісно спілкуються по роботі.

До параметрів середовища, які складають метаконтекст та здійснюють регулюючий вплив на функціонально-адаптивну систему діалогічної єдності “офератив – деклінатив”, належать когнітивні константи, зокрема, дія принципу ввічливості.

Згідно з теорією ввічливості П. Браун та С. Левінсона, як офератив, так і деклінатив характеризуються первісною ликознижуючою спрямованістю. МА офератив загрожує негативному “обличчю” (face) адресата, тобто його бажанню (потребі) бути незалежним і вільним від втручань у його особистісний простір.

Ще більш сильний ликознижуючий ефект має МА деклінатив, який, будучи директивом, завдає шкоди негативному обличчю адресата: продукуючи МА деклінатив, мовець накладає певні обмеження на поведінку адресата в майбутньому, не дозволяючи адресатові виконати запропоновану ним послугу. Крім того, МА деклінатив загрожує позитивному обличчю адресата: відхиляючи послугу, запропоновану адресатом, мовець дає зрозуміти, що те, що бажано для адресата, небажано для мовця. Таким чином, у випадку відмови існує велика ймовірність образити адресата, відкинувши його щире бажання виконати дію на користь мовця.

Як показують дані кількісного аналізу, незалежно від впливу на систему таких соціальних факторів зовнішнього середовища, як стать комунікантів, “дистанція влади” та ступінь знайомства між ними, в системі діалогічної єдності спостерігається універсальна тенденція, а саме: значна перевага непрямих інтерогативних оферативів (71,8%) і мітигованих деклінативів (84,4%), які є стратегіями негативної ввічливості, над прямими декларативними й імперативними оферативами та категоричними деклінативами, які є стратегіями позитивної ввічливості.

Можна припустити, що переважне використання англомовними комунікантами офератива і деклінатива як стратегій негативної (а не позитивної) ввічливості безпосередньо пов'язано з англо-американським індивідуалістичним культурним синдромом – традицією недоторканності особистісного простору індивіда, його автономності та свободи дій, домінуючою в англомовних етнокультурах.

Таким чином, на підставі одержаних даних про взаємодію системи діалогічної єдності “офератив – деклінатив” з екстралінгвальним середовищем можна зробити висновок про примат метаконтексту (культурно обумовлених когнітивних сценаріїв) над соціальним контекстом, що виявляється у здатності метаконтекстуальніх факторів у певній мірі нівелювати вплив на систему факторів соціальних. Пріоритет негативної ввічливості в англомовних етнокультурах та притаманний їм індивідуалістичний культурний синдром є тими факторами метаконтексту, які відіграють визначну роль у функціональній адаптації системи діалогічної єдності “офератив – деклінатив”. Самозбереження системи “офератив деклінатив” забезпечується, таким чином, шляхом її комунікативного самонастроювання у напрямку підсилення негативної ввічливості.

Висновки

В результаті проведеного дослідження був розроблений цілий спектр питань. Виявлено прагматичні характеристики МА пропонування послуги (офератива) як ініціюючої репліки в складі діалогічної єдності. Розроблено прагматичну типологію МА офератива на базі його структурно-синтаксичної організації та функцій у дискурсі. Виділено конкретний різновид МА відмови – відмова від пропозиції послуги та запропонований термін для її позначення – “деклінатив”, а також введено і обгрунтовано поняття ступеня мітигації відмови і виділені МА відмови різних ступенів мітигації. Проаналізовано взаємозв'язок між оферативом як стимулом і деклінативом як реакцією на нього в межах розмовного дискурсу та виявлено, яким чином і в якій мірі офератив-стимул зумовлює деклінатив-реакцію. Визначено поняття екстралінгвального середовища відносно функціонально-адаптивної системи діалогічної єдності “офератив – деклінатив”. Виявлено механізм самонастроювання системи діалогічної єдності під впливом соціокультурних та когнітивних факторів комунікативного середовища.

Одержані результати не вичерпують проблематики, що висвітлена у роботі. Намічені перспективи подальшого дослідження поставлених задач. Одержаний нами висновок про пріоритетну роль когнітивних факторів у процесі функціональної адаптації системи діалогічної єдності “офератив – деклінатив” може бути верифікований шляхом зіставного етнокультурного аналізу функціонування даної системи в мовленні представників різних етнокультур. В подальших дослідженнях планується також розширити спектр чинників екстралінгвального середовища, що детермінують поведінку системи діалогічної єдності “офератив – деклінатив”. Розглядається можливість розробки математичних моделей даної системи та програмного забезпечення, що дозволили б прогнозувати мовленнєву поведінку англомовних комунікантів в різноманітних ситуаціях “пропонування послуги – відмова” та здійснювати вибір оптимальних і найбільш доцільних у кожній з них мовленнєвих стратегій.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Описание пропозитива как речевого акта (на материале английского языка) // Вісник Харьківського державного університету: № 386. – Х.: Константа, 1996. – С. 101-105.

2. Речевой акт “деклинатив” в английском языке: социопсихологические аспекты // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна: № 461. – Х.: Константа, 1999. – С. 228-232.

3. Речевой акт “оффератив”: определение и место в классификации речевых актов // Вестник Международного славянского университета. – 2000. – Т. 3, № 1. – С. 60-63.

4. Речевой акт “отказ” и стратегии вежливости в русском и английском языках // Русская филология: Украинский вестник. – 2000. – № 1-2 (16). – С. 15-17.

5. Особенности структурных компонентов речевого акта пропозитива // Актуальні проблеми вивчення мови та мовлення, міжособової та міжкультурної комунікації. – Х.: Константа, 1996. – С. 157-159.

АНОТАЦІЯ

Пудровська Т.М. Мовленнєві акти офератив і деклінатив у системі мовлення (на матеріалі сучасної англійської мови). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2000.

У дисертації, присвяченій дослідженню мовленнєвої системності, діалогічна єдність “офератив – деклінатив” трактується як функціонально-адаптивна система, функціонування якої у розмовному дискурсі обумовлено як внутрішньосистемною взаємодією офератива-стимула й деклінатива-реакції, так і адаптацією даної системи під впливом соціокультурних та когнітивних факторів екстралінгвального середовища. Виявлено, що незалежно від впливу на систему таких соціальних факторів позамовного середовища, як стать комунікантів, “дистанція влади” та ступінь знайомства