КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОГАЧОВА Наталія Вікторівна

УДК 412.2 / 8: 8.08

МОРФЕМНА СТРУКТУРА ІМЕННИКІВ

У ТЕКСТАХ РІЗНИХ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТИЛІВ

(на матеріалі англійської мови)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі практики англійської мови Волинського державного університету імені Лесі Українки, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, професор

Гороть Євгенія Іванівна,

Волинський державний університет

імені Лесі Українки,

завідувач кафедри практики англійської мови

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Куліш Лариса Юліанівна,

Національна музична академія України

Ім. П.І. Чайковського,

завідувач кафедри мов

кандидат філологічних наук, доцент

Павлова Ольга Іванівна,

Рівненський державний гуманітарний

університет,

завідувач кафедри германської філології

Провідна установа: Запорізький державний університет, кафедра теорії

англійської мови, Міністерство освіти і

науки України, м. Запоріжжя

Захист відбудеться “ 20 ” грудня 2000 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського державного лінгвістичного університету (03650 МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського державного лінгвістичного університету

Автореферат розісланий “ 19 ”листопада 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А. А. Калита

Загальна характеристика роботи

Сучасна лінгвістика багато уваги приділяє осмисленню й вивченню мови як системно-структурного утворення. Такий аспект дослідження мови був намічений Ф. де Соссюром, якого прийнято вважати основоположником системного підходу до мови, хоча й до нього були вчені, які розуміли, що мова – не випадкове скупчення елементів, не конгломерат одиниць, а чітко організоване єдине ціле. Доведено, що мова є надзвичайно складною системою, організованою за певними законами, які визначають її структуру. Під час вивчення системи дослідник виявляє відношення, що існують між її елементами. Через ці відношення він визначає ті елементи, які входять до системи. Якщо той чи інший елемент не виявляє ніяких відношень щодо інших, то він знаходиться поза системою.

У дисертаційній роботі досліджується морфемна структура іменників сучасної англійської мови у текстах художнього, газетного та наукового стилів.

Морфемну структуру мови та її одиниць досліджувало багато вчених, зокрема Н.Д. Арутюнова, І.О. Бодуен де Куртене, Л.М. Волчкова, Р.Г. Зятківська, Г.С. Качкіна, О.С. Кубрякова, L. Bloomfield, H. Gleason, Z. Harris, Ch. Hocket, E. Nida. Більшість з них описують конкретні морфеми або морфеміку конкретної мови як систему. Такі роботи, безумовно, збагачують лінгвістичну науку, проте серед відомих нам робіт фактично відсутні дослідження з морфотактики; крім того, мало проаналізований функціональний аспект одиниць морфемного рівня, а, як відомо, мовне явище може вважатися достатньо вивченим лише тоді, коли досліджено його місце в системі мови й особливості його функціонування в мовленні. А тому не менш важливим є функціональний підхід до вивчення мовних одиниць, який дає можливість не лише встановити властивості цих елементів відносно один одного, а й виявити залежність між системою одиниць мови та їх функціонуванням у тексті. Отже, актуальність обраної теми визначається загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на розгляд особливостей функціонування мовних одиниць у тексті. Вивчення морфемної структури англійських іменників та їх функціональних характеристик залежно від стильової орієнтації тексту дає можливість повніше розкрити природу морфемного аналізу, виявити особливості морфотактики сучасної англійської мови.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми “Системні й функціональні характеристики мовних одиниць фонетичної, граматичної та лексичної систем сучасної англійської мови”, що розробляється кафедрою практики англійської мови Волинського державного університету імені Лесі Українки (тема затверджена радою Волинського державного університету, протокол № 9 від 21 травня 1998 року).

Мета дисертації полягає у виявленні морфемної структури англійського іменника шляхом вивчення стилістично-функціональних характеристик субстантивних афіксальних морфем та морфемних ланцюжків, що розширить й уточнить теорію морфотактики сучасної англійської мови.

Об’єктом дослідження виступають субстантивні афіксальні морфеми та морфемні ланцюжки сучасної англійської мови.

Предметом дослідження є особливості функціонування субстантивних префіксальних і суфіксальних морфем та морфемних ланцюжків у текстах художнього, газетного і наукового стилів за параметрами частота (або вживаність) і сполучуваність.

У роботі перевіряється гіпотеза: частота англійських субстантивних афіксальних морфем та морфемних ланцюжків має стилерозрізнювальну потужність.

Досягнення поставленої в роботі мети й доказ сформульованої гіпотези дослідження вимагають рішення конкретних завдань:

·

·

·

·

·

Матеріалом дослідження слугувало 75 вибірок загальним обсягом 12500 словоформ. Кількість іменників у вибірках становить: художній стиль – 2280 іменників, науковий стиль – 2534 іменники, газетний стиль – 2359 іменників. У цілому досліджувалося 7173 іменники.

Для вирішення поставлених конкретних завдань у роботі було використано: 1) метод безпосередніх складників, необхідність застосування якого викликана поділом іменників на морфеми; 2) метод дистрибутивного аналізу, за допомогою якого виявляються морфемні ланцюжки і досліджується позиційний аналіз афіксальних морфем; 3) елементи статистичних методів, таких як критерій Стьюдента (t), рангова кореляція (), відстань між досліджуваними масивами (l), застосування яких зумовлюється притаманністю мові кількісних характеристик. Використання математичних прийомів дає можливість глибше проникнути в таємниці будови та функціонування мови. Кількісні методи використовуються для того, щоб на їхній основі встановити певні закономірності й зробити якісні висновки про особливості функціонування мовних одиниць у тексті.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше порівнюються особливості функціонування англійських субстантивних афіксальних морфем та морфемних ланцюжків у текстах художнього, газетного та наукового стилів; здійснюється позиційний аналіз субстантивних афіксальних морфем сучасної англійської мови; установлюються системні відношення між зіставлюваними масивами текстів за параметрами “функціонування префіксальних морфем”, “функціонування суфіксальних морфем”, “функціонування морфемних ланцюжків”.

Теоретичне значення дисертації визначається тим, що висвітлена морфемна структура іменників на матеріалі текстів різних функціональних стилів, яка поглиблює знання про закономірності функціонування субстантивних афіксальних морфем та морфемних ланцюжків, сприяє подальшій розробці теорії морфотактики і збагачує знання про іменник як частину мови; розвиваються базові положення стилеметрії.

Практична цінність одержаних результатів убачається в можливості їх використання: у лекціях і практичних заняттях із лексикології, стилістики, типології та теоретичної граматики англійської мови під час вивчення тем “Іменник”, “Морфемна структура слова”, “Функціональна стилістика”; у лексикографічній практиці при укладанні частотних словників; при написанні навчальних посібників, у розробці спецкурсів “Співвідношення словотворчого та морфемного аналізів”, “Морфемна структура іменників як параметр стилю”; у науково-дослідницькій роботі.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження пройшли апробацію на міжвузівській науково-практичній конференції “Мови й світ: дослідження та викладання” (Кіровоградський державний педагогічний університет імені В. Винниченка, 25-26 листопада, 1999 р.), на міжнародній науковій конференції “Іноземна мова на межі тисячоліть” (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 25-26 квітня, 2000 р.).

Особистим внеском здобувача є виділення морфемних ланцюжків та встановлення позиційних характеристик афіксальних морфем в межах морфемної структури іменників сучасної англійської мови, виявлення системних відношень між зіставлюваними масивами текстів за параметрами “функціонування префіксальних морфем”, “функціонування суфіксальних морфем”, “функціонування морфемних ланцюжків”.

Публікації. Основні результати дисертації відбито в 1 тезах та 4 статтях, одна з яких написана у співавторстві (особистим внеском автора є підбір і обробка ілюстративного матеріалу для підтвердження основних положень статті ).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, списку ілюстративної літератури та 16 додатків. Обсяг тексту дисертації становить 178 сторінок, загальний обсяг роботи – 261 сторінка.

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, визначаються мета та завдання дисертаційного дослідження, його методологічна основа, розкриваються новизна праці, її теоретичне значення та практична цінність, формулюються основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі – “Лінгвістичні передумови дослідження” – викладено основні теоретичні положення дисертації: системність мови, суть поняття морфема, принципи морфемного аналізу, різновиди морфемного членування, відмінність словотворчого та морфемного аналізів, суть понять комбінуюча форма та складне слово.

У другому розділі – “Функціонування афіксів у морфемній структурі досліджуваних іменників” – увагу зосереджено на виявленні спільних та відмінних рис функціонування префіксальних і суфіксальних морфем у текстах художнього, газетного та наукового стилів за параметром “частота”.

У третьому розділі – “Функціонування морфемної структури іменників сучасної англійської мови в текстах художнього, газетного та наукового стилів” – виведено морфемні ланцюжки, розглядається частота морфемних ланцюжків, проводиться позиційний аналіз афіксальних морфем та комбінуючих форм.

У загальних висновках узагальнюються результати, підбиваються підсумки роботи, окреслюються перспективи подальших досліджень з обраної проблеми.

Додатки А-Т включають 33 таблиці, в яких відображено різні аспекти функціонування афіксальних морфем та морфемних ланцюжків. Загальний обсяг – 57 сторінок.

Основний зміст роботи

Розділ 1. “Лінгвістичні передумови дослідження”. Основними вихідними теоретичними положеннями, на яких базується дослідження, є:

1. Мова є надзвичайно складною системою, організована за певними законами, які визначають її структуру. Структурність мови передбачає наявність цієї риси в її одиницях: кожна одиниця вищого рівня за певними законами будується з одиниць нижчих рівнів.

2. Морфема – це мінімальна значуща одиниця морфологічного рівня мови, яку не можна далі сегментувати, не порушуючи чи не змінюючи її значення. Основними ознаками морфеми є властиві різним типам морфем значення і їх значимість у мові.

3. Морфемний аналіз має свої цілі й може бути самостійним видом дослідження, яке передбачає виявлення всіх значущих частин слова, включаючи нерегулярні й одиничні елементи та їх співвідношення, як певних лінгвістичних одиниць. Важливою вимогою до морфемного аналізу є синхронний підхід до слова: аналізуючи слово, недоцільно виходити за межі тих зв'язків і співвідношень, які характеризують синхронну систему мови. Морфемний аналіз являє собою послідовність таких процедур: 1) сегментація тексту, 2) ідентифікація морфем на основі їх формально-семантичної подібності з урахуванням фактора варіативності, 3) функціональна класифікація морфем.

4. При сегментації тексту розрізняється живе, умовне й дефектне членування, а шви між сегментами відповідно можуть бути вільними, напіввільними та невільними.

5. Частота розглядається як одна з функціональних характеристик стилів. Виходячи з конкретних завдань, у роботі розрізняються такі поняття: абсолютна частота, відносна частота, ядро-периферія. Ядро досліджуваного масиву складає невелика група високочастотних одиниць, в той час як велика частина низькочастотних одиниць знаходиться на периферії. Між ними знаходиться перехідна зона, в якій відмінність між ядерною та периферійною зонами стерта.

Розділ 2. “Функціонування афіксів у морфемній структурі досліджуваних іменників”. Функціонування морфемної структури слів (як важливої риси структури мови взагалі) – явище багатоаспектне: воно включає широке коло питань. У дослідженні увага приділяється двом аспектам: частоті та сполучуваності морфем у межах слова.

Методом безпосередніх складників встановлено, що в межах досліджуваних іменників функціонує 41 префікс (ad-, amphi-, arch-, anti-, by-, com-, contra-, de-, dis-, en-, ex1-, ex2- extra-, hydro-, in1-, in2-, infra-, inter-, intra-, mega-, micro-, mini-, mis-, neo-, ob-, out-, over-, para-, per-, pre-, pro-, proto-, re-, sub-, super-, sur-, syn-, trans-, un-, uni-, vice-) та 46 кінцевих суфіксів (-acy, -ade, -age, -al, -an, -ance, -ant, -ard, -ary, -ase, -ate, -dom, -ee, -en, -ess, -ese, -ette, -hood, -i, -ia, -ice, -ics, -ide, -ine, -ing, -ion, -is, -ism, -ist, -itude, -ity, -ive, -ling, -ment, -ness, -oid, -ol, -oon, -or, -ship, -th, -ule, -um, -ure, -us, -y).

Порівняння виведених у кожному досліджуваному масиві інвентарних списків дало можливість встановити, що перелік як префіксальних, так і суфіксальних морфем є параметром розмежування зіставлюваних масивів текстів, оскільки за ним тексти мало розрізняються. І це цілком природно: адже у різних типах мовлення використовуються одні ті самі морфеми. Інша справа – їх частота. Не виключено, що у кожному типі мовлення ці морфеми функціонують з різною частотою. Найбільш поширеними є класифікації досліджуваних явищ на основі абсолютної та відносної частот, а також на основі рангу за частотою.

Дж. Дьюї помітив і вперше описав таку закономірність: невелика група високочастотних одиниць складає ядро досліджуваного масиву, в той час як велика група низькочастотних одиниць знаходиться на периферії. Між цими сукупностями є перехідна зона, в якій стерті розбіжності між ядерними та периферійними одиницями. При цьому зі зменшенням частоти зростає кількість одиниць, які знаходяться в тому ж самому інтервалі. Саме така класифікація явищ за ознакою “частота” використовується в нашому дослідженні.

Дані про поділ виведених афіксальних морфем на ядро-периферію наведено в таблицях 1-2: чорним шрифтом виділено частоти префіксів, що ввійшли до ядра, курсивом – до основної підсистеми, звичайним шрифтом – до периферії.

Як бачимо, високочастотними, тобто такими, що належать до ядра, виявилися префіксальні морфеми re-, in2-, ad-, pro-, ob-, com- в усіх досліджуваних стилях; dis- – у художньому та науковому; de- – в газетному та науковому; sub-, uni- – лише в художньому (табл.1).

Спільними високочастотними суфіксальними морфемами для всіх трьох стилів виявилися -ion, -or, -ity, -ance, -y, -ment; для пари стилів художній-газетний – -ing; для художнього та наукового – -ure; для газетного та наукового стилів – -al; лише в художньому стилі до високочастотних належать суфіксальні морфеми -ure, -ness; лише в газетному – морфема -ant; лише в науковому – морфеми -age, -ary (табл. 2).

Таблиця 1

Абсолютна частота досліджуваних префіксальних морфем

№ | Преф.

морфема | Худ.

стиль | Газ.

стиль | Наук.

стиль | № | Преф.

морфема | Худ.

стиль | Газ.

стиль | Наук.

стиль

1 | ad- | 13 | 40 | 23 | 22 | mini- | - | 3 | -

2 | amphi- | 4 | - | - | 23 | mis- | - | 4 | -

3 | anti- | 4 | - | - | 24 | neo- | - | - | 1

4 | arch- | 1 | 1 | 3 | 25 | ob- | 7 | 41 | 20

5 | by- | - | 1 | - | 26 | out- | - | 3 | 1

6 | com- | 6 | 50 | 66 | 27 | over- | - | 1 | 2

7 | contra- | - | 1 | - | 28 | para- | - | - | 8

8 | de- | 3 | 24 | 22 | 29 | per- | 2 | 2 | 3

9 | dis- | 5 | 9 | 23 | 30 | pre- | 2 | 19 | 8

10 | en- | 4 | 2 | 5 | 31 | pro- | 7 | 43 | 19

11 | ex1- | 3 | 11 | 14 | 32 | proto- | - | - | 1

12 | ex2- | 1 | - | - | 33 | re- | 19 | 59 | 37

13 | extra- | - | - | 1 | 34 | sub- | 4 | 7 | 19

14 | hydro- | 0 | - | 1 | 35 | super- | 2 | 1 | 1

15 | in1- | 17 | 36 | 29 | 36 | syn- | 1 | 5 | 13

16 | in2- | 4 | 7 | 2 | 37 | syr- | - | - | 1

17 | infra- | - | 1 | - | 38 | trans- | - | 3 | 3

18 | inter- | 1 | 10 | 1 | 39 | un- | 1 | 1 | -

19 | intra- | - | 1 | - | 40 | uni- | 21 | 1 | -

20 | mega- | - | 1 | - | 41 | vice- | - | 2 | -

21 | micro- | - | 1 | - | Всього | 132 | 391 | 327

Таблиця 2

Абсолютна частота суфіксальних морфем

№ | Суф.

морфема | Худ.

Стиль | Газ.

стиль | Наук.

стиль | № | Суф.

морфема | Худ.

стиль | Газ.

стиль | Наук.

стиль

1 | -acy | 1 | 3 | 2 | 25 | -ing | 56 | 41 | 36

2 | -ade | 2 | 7 | 3 | 26 | -ion | 83 | 208 | 250

3 | -age | 7 | 9 | 53 | 27 | -is | 2 | 5 | 9

4 | -al | 9 | 48 | 43 | 28 | -ism | 3 | 3 | 25

5 | -an | 7 | 11 | 9 | 29 | -ist | 6 | 17 | 14

6 | -ance | 27 | 49 | 51 | 30 | -itude | 2 | 1 | 2

Продовження табл. 2

7 | -ant | 14 | 42 | 12 | 31 | -ity | 37 | 72 | 86

8 | -ard | 3 | 2 | 2 | 32 | -ive | 2 | 24 | -

9 | -ary | 12 | 20 | 37 | 33 | -ling | 3 | 2 | -

10 | -ase | - | - | 3 | 34 | -ment | 17 | 70 | 42

11 | -ate | 1 | 10 | 12 | 35 | -ness | 23 | 15 | 2

12 | -dom | 1 | 1 | 1 | 36 | -oid | 1 | - | -

13 | -ee | - | 5 | - | 37 | -ol | - | - | 4

14 | -en | 4 | 1 | 3 | 38 | -oon | 1 | - | 8

15 | -ese | - | 2 | - | 39 | -or | 59 | 158 | 84

16 | -ess | 2 | - | - | 40 | -ship | 1 | 3 | 9

17 | -ette | 1 | - | - | 41 | -th | 5 | 13 | 8

18 | -hood | 7 | 3 | 3 | 42 | -ule | 2 | 4 | 9

19 | -i | - | - | 1 | 43 | -um | 3 | 19 | 16

20 | -ia | 1 | - | 4 | 44 | -ure | 23 | 14 | 42

21 | -ice | 5 | 20 | 3 | 45 | -us | 2 | 6 | 6

22 | -ics | 2 | 8 | 10 | 46 | -y | 22 | 48 | 61

23 | -ide | - | 5

24 | -ine | 4 | 3 | 7 | Всього | 461 | 968 | 977

Важливим засобом виявлення стилерозмежувальних потенцій афіксальних морфем є методика різниці відносних частот, використанням якої виведено префіксальні та суфіксальні морфеми, які хоч і належать за параметром “частота” до однієї сукупності, але розмежовують зіставлювані масиви текстів. Так, художній та газетний стилі відрізняються відносними частотами префіксальних морфем arch-, com-, de-, dis-, en-, in1-, in2-, inter-, ob-, per-, pre-, pro-, sub-, super-, syn-, un-, uni-; художній і науковий розмежовуються за частотою префіксів ad-, arch-, com-, de-, dis-, en-, ex1-, in1-, in2-, inter-, per-, pre-, re-, sub-, super-, syn-; газетний та науковий – ad-, arch-, com-, dis-, en-, ex1-, in2-, inter-, ob-, out-, over-, per-, pre-, pro-, re-, sub-, syn-.

Щодо суфіксальних морфем, то художній та газетний стилі розмежовуються суфіксальними морфемами -acy, -ade, -age, -al, -ant, -ard, -ary, -ate, -dom, -en, -hood, -ice, -ics, -ine, -ing, -ism, -ist, -itude, -ive, -ling, -ment, -ness, -or, -ship, -um, -ure, -us; художній та науковий – морфемами -ade, -age, -al, -an, -ant, -ard, -ary, -ate, -dom, -en, -hood, -ice, -ics, -ion, -ing, -ism, -is, -ism, -itude, -ness, -oon, -or, -ship, -th, -ule, -um, -us, -y; стилерозмежувальними для газетного й наукового стилів виявилися суфіксальні морфеми -acy, -ade, -age, -ant, -ary, -en, -ia, -ice, -ine, -is, -ism, -itude, -ment, -ness, -or, -ship, -th, -ule, -ure, -y.

З метою глибшого аналізу системних відношень між досліджуваними масивами текстів виділені афікси було розподілено на п’ять частотних зон: зона високої частоти, зона частоти вище середньої, зона середньої частоти, зона частоти нижче середньої та зона низької частоти. Аналіз наповнюваності цих зон показав, що тут спостерігається така закономірність: зі спадом частоти зростає кількість розбіжностей між списками морфем у досліджуваних масивах.

Середня частота є першою статистичною характеристикою. Проте розходження між стилями обумовлюються не тільки різницею в середній частоті досліджуваного явища в них, але й мірою її коливання. Саме тому коефіцієнт критерію Стьюдента, який враховує цю міру, точніше показує розходження між стилями. Суттєвими виявилися розходження між парами стилів художній-газетний, художній-науковий, а розходження між газетним та науковим стилями – несуттєвими.

На базі показників критерію Стьюдента для досліджуваних афіксальних морфем вираховується відстань між стилями з метою побудови багатомірного простору, утвореного масивами, для визначення системних відношень між ними. У нашому дослідженні прийнято такі пороги щодо визначення відстані між стилями: велика відстань (0,81-1,00), відстань вище середньої (0,61-0,80), середня відстань (0,41-0,60), мала відстань (0,21-0,40), мінімальна відстань (0-0,20). Якщо відстань між досліджуваними масивами велика, вище середньої або середня, то зіставлювані масиви розглядаються як такі, що не належать до однієї сукупності, а характеризуються своїми певними особливостями за певним параметром. Мала відстань свідчить про досить високу близькість, а мінімальна – про спаяність масивів за цим параметром.

Встановлено, що за параметром “середня частота префіксальних морфем” пари стилів художній-газетний та художній-науковий характеризуються великою відстанню, а за параметром “середня частота суфіксальних морфем” ці дві пари стилів характеризуються відстанню вище середньої. Це свідчить про те, що зіставлювані масиви текстів значно розмежовуються за цими параметрами.

Розділ 3. “Функціонування морфемної структури іменників сучасної англійської мови в текстах художнього, газетного та наукового стилів”. У зв’язку з відсутністю робіт з морфотактики в дослідженні особлива увага приділена вивченню морфемних ланцюжків. Морфемна структура іменників у кожному досліджуваному масиві описується власним переліком морфемних ланцюжків, які є параметром розмежування зіставлюваних стилів. У цілому морфемна структура іменників описується 19 моделями: R, R-R, R-sf, pr-R, pr-R-sf, R-2sf, pr-R-2sf, 2R-sf, R-3sf, 2pr-R-sf, pr-R-3sf, 2R-2sf, 2pr-R-3sf, 2pr-R-2sf, 3R-sf, pr-2R, R-4sf, R-pr-R, 2R-3sf. Спільними для всіх трьох зіставлюваних стилів виявилися морфемні ланцюжки R, R-R, R-sf, pr-R, pr-R-sf, R-2sf, pr-R-2sf, 2R-sf, R-3sf, 2pr-R-sf; лише в художньому стилі зафіксовано морфемний ланцюжок типу 2pr-R-3sf; лише в газетному – R-pr-R; лише в науковому – 3R, pr-2R, 2R-3sf.

Як і на рівні афіксальних морфем, мова віддає перевагу невеликій кількості моделей морфемної структури, які несуть максимальне функціональне навантаження в мовленні – саме їм властива висока частота. Інакше кажучи, проявляється дія закону переваги.

Високочастотними моделями виявилися модель типу R в усіх зіставлюваних масивах, модель типу R+sf у текстах газетного та наукового стилів (див. табл. 3, у якій чорним шрифтом виділено частоти ланцюжків, що увійшли до ядра, курсивом – до основної підсистеми, звичайним шрифтом – до периферії).

Таблиця 3

Абсолютна частота морфемних ланцюжків

Морф

ланцюжки | Худ.

стиль | Газ.

стиль | Наук.

стиль | Морф.

ланцюжки | Худ.

стиль | Газ.

стиль | Наук.

стиль

R | 1635 | 1162 | 1336 | pr +R+3sf | 1 | 3 | -

R+sf | 334 | 601 | 582 | 2R+2sf | 1 | 2 | -

R+R | 126 | 66 | 111 | 2pr +R+3sf | 1 | - | -

pr+R | 58 | 162 | 108 | 2pr +R+2sf | 1 | - | 2

pr+R+sf | 53 | 190 | 161 | 3R+sf | - | - | 8

R+2sf | 43 | 103 | 94 | pr +2R | - | - | 2

pr +R+2sf | 17 | 26 | 48 | R+4sf | - | 1 | 1

2R+sf | 6 | 20 | 57 | R+pr+R | - | 1 | -

R+3sf | 2 | 13 | 17 | 2R+3sf | - | - | 1

2pr +R+sf | 2 | 9 | 6 | Всього | 2280 | 2359 | 2534

Аналіз частоти конкретних морфемних ланцюжків методом різниці відносних частот свідчить, що значна кількість морфемних ланцюжків, які належать за частотою до тієї самої сукупності (наприклад, до ядра, основної підсистеми чи периферії), все ж таки розмежовуються відносними частотами.

Підрахунки показали, що за відносними частотами художній та газетний стилі розмежовуються морфемними ланцюжками типу R, R-sf, R-R, pr-R, pr-R-sf, R-2sf, pr-R-2sf, 2R-sf, R-3sf, 2pr-R-sf, pr-R-3sf, 2R-2sf; ланцюжки типу pr-R-3sf, 2R-2sf зафіксовано лише в художньому стилі; художній та науковий стилі розмежовуються ланцюжками типу R, R-sf, R-R, pr-R, pr-R-sf, R-2sf, pr-R-2sf, 2R-sf, R-3sf, 2pr-R-2sf; газетний та науковий – ланцюжками типу R-R, pr-R, pr-R-sf, R-2sf, pr-R-2sf, 2R-sf, R-3sf, 2pr-R-sf.

Аналіз двох морфемних ланцюжків, які увійшли за частотою до ядра, а саме ланцюжки типу R та R+sf, показав, що в обох випадках зіставлювані масиви текстів утворюють дві сукупності: з одного боку – художній стиль, з іншого – газетний та науковий. При цьому середня частота безафіксальних іменників вища в текстах художнього стилю; середня частота слів, морфемна структура яких описується моделлю R+sf, значно вища в текстах газетного та наукового стилів. Двом парам стилів (художній-газетний, художній-науковий) властиві свої набори морфемних ланцюжків, розходження середніх частот яких виявилися суттєвими. У парі стилів газетний-науковий таких морфемних ланцюжків не виявлено.

На основі абсолютної частоти виділено частотні зони морфемних ланцюжків, які свідчать про те, що зі спадом частоти кількість відмінностей зростає: найбільше відмінностей між зіставлюваними текстами у зоні низької частоти.

Методом рангової кореляції встановлено, що частота морфемних ланцюжків у текстах трьох функціональних стилів залежить від загальної частоти досліджуваних ланцюжків: із збільшенням їхньої частоти в окремому стилі зростає і їх загальна частота.

За параметром “середня частота морфемних ланцюжків” художній стиль чітко відмежовується від наукового стилю, а газетний стиль слугує своєрідною сполучною ланкою, яка з’єднує ці два полюси. Отже, відстань l буде встановлюватися лише для пари стилів художній-науковий. Цей показник становить 0,17, що свідчить про те, що ці стилі хоч і розмежовуються, проте знаходяться досить близько один до одного за досліджуваним параметром (у межах мінімальної відстані).

Одним із завдань дисертаційного дослідження було встановлення типів функціонального зв’язку між морфемами. Так, в художньому стилі зафіксовано 588 вільних, 156 напіввільних, 406 невільних швів; у газетному – 865 вільних, 279 напіввільних та 479 невільних; у науковому – 896, 333 та 445 відповідно. В усіх трьох стилях перше місце за кількістю посідають вільні шви (in//just//ice, em//body//ment), потім невільні (oc.cas.ion, sup.pl.y) і на останньому місці – напіввільні (uni/verse, re/sid/ent). Проте в науковому стилі зафіксована більша кількість вільних швів.

Позиційний аналіз префіксальних морфем показав, що в межах морфемної структури досліджуваних іменників функціонує 41 префікс, 6 з яких (in1-, in2-, ad-, ob-, com-, sub-) варіюють за формою в різних оточеннях. Наприклад, варіантами префіксальної морфеми com- є con- (convention), cor-(correction), col- (collaboration), co- (co-star); аломорфами морфеми ad- є ac- (accident), at- (attendance), ap- (apparency), ar- (arranger), as- (assurance).

Префіксальні морфеми по-різному поєднуються в межах словоформи: лише з коренем, з кореневою морфемою, за якою йде одна або декілька суфіксальних морфем, із кореневою та суфіксальними морфемами за посередництвом іншої префіксальної морфеми. З кореневою морфемою поєднуються наступні префіксальні морфеми: у художньому стилі – arch (archbishop), amphi- (amphitheatre), anti-(anticlimax), ex2- (ex-wife), inter- (interlude); у газетному – out- (outfit), mega- (megacity), mini- (minibudget), micro- (microsystem); у науковому – out- (outlet), para- (parasite), proto- (protoplasm), arch- (archbishop), inter- (interchange).

Спільними для трьох стилів префіксальними морфемами, які приєднуються до кореня та суфіксальної морфеми, виявилися морфеми ad- (adversary), com- (commotion), en- (encounter), in1- (injustice), in2- (insistency), de- (destruction), ob- (objection), pro- (profusion), per- (performance), pre- (presence), re- (reunion), sub- (subjection). Для художнього й газетного стилів спільною морфемою виявилася морфема by- (bystander); для наукового і газетного стилів – префіксальні морфеми uni- (university), trans- (transaction), ex1- (expression), dis- (discretion), inter- (interference); для художнього та наукового стилів – префіксальна морфема super- (supervisor). Лише в газетному стилі зафіксовано префіксальні морфеми un- (unemployment), contra- (contradiction), infra- (infrastructure), mis- (mismanagement); лише в художньому – epi- (epidemics); лише у науковому – extra- (extrapolation), syn- (symbolism), over- (overlordship).

У масивах трьох стилів до групи префіксальних морфем, що вступають у зв’язок або лише з кореневими морфемами, або з кореневими та суфіксальними морфемами, належать ad-, com-, de-, dis-, epi-, ex1-, in2-, inter-, mis-, ob-, pro-, re-, sub-. Спільними для трьох досліджуваних стилів виявилися морфеми ad- (access, attention), com- (command, concept, conception), de- (decline, deformity), in2- (implant, inception), pro- (project, procreator), re- (reverse, reception), sub- (subject, subagency); для газетного й наукового стилів спільними є dis- (disbelief, disbarment), ex1- (exchange, exception), ob- (object, objective); лише в художньому стилі виявлена морфема epi- (episode, epidemics), у газетному – mis- (mishap, misdealing), inter-(internet, interaction).

В окрему групу виділено префікси, здатні приєднуватися до однієї кореневої морфеми й декількох суфіксальних. Спільними для трьох стилів виявилися морфеми com- (commiseration), in2- (information), re- (reputation), для газетного і наукового – морфеми trans- (transformation), pro- (productivity), ob- (objectivity), ex1- (excitation), dis- (disintegration), ad- (addiction), а для художнього і наукового – pre- (preservation). Лише в художньому стилі зафіксовано морфеми anti- (anticipation), syn- (sympathiser); у газетному – inter- (internationalisation).

У сучасній англійській мові є іменники, до складу яких входять дві префіксальні морфеми. Морфемами, здатними сполучатися зі словом, у якому є інша префіксальна морфема, є: у текстах художнього стилю – re- (reproduction), dis-(disappearance); у газетному стилі – in1- (independence), re- (redistribution), pre-(predecessor), vice- (vice-president); у наукових текстах – in1- (indestructibility), pre-(prerecording), re- (reappearance), un- (unconsciousness). За кількістю таких морфем перше місце посідає науковий стиль, друге – газетний, й останнє місце посідає художній стиль.

Позиційний аналіз суфіксальних морфем показав, що в цілому в межах іменникових словоформ функціонує 46 суфіксів, важливою рисою яких є їх варіативність. Сім суфіксів, а саме -ion, -er, -ity, -ance, -ant, -ary, -ule, мають різну маніфестацію в різних оточеннях, наприклад, аломорфами суфіксальної морфеми -ion є -tion (reduction), -ption (assumption), -ation (inclination), -sion (compulsion). За розміщенням у слові вони можуть бути термінальними (після них неможливо додати інші суфікси) й нетермінальними.

Методом позиційного аналізу суфіксальних морфем виявлено, що суфіксальні морфеми можуть приєднуватися безпосередньо до кореневих морфем. В усіх стилях безпосередньо до кореня приєднуються суфіксальні морфеми -acy (federacy), -ade (blockade), -age (storage), -ance (conversance), -ant (servant), -ard (drunkard), -ate (candidate), -dom (freedom), -en (children), -ice (service), -ine (doctrine), -is (bronchitis), -itude (magnitude), -ment (development), -th (length), -ule (molecule), -ure (nature), -us (typhus), -y (mercy).

Спільними для трьох стилів суфіксальними морфемами, які приєднуються як до кореневої, так і до іншої суфіксальної морфеми, виявились -ity (affinity, homosexuality), -ion (abrasion, civilisation), -ness (kindness, forgetfulness), -ist (analyst, industrialist), -ism (industrialism), -or (indicator), для газетного і наукового – -ics (critics, linguistics), -ship (friendship, partnership), -an (American, logician). Лише в художньому стилі зустрілася морфема -ing (beginning, widening); у газетному – -um (curriculum, modicum), -hood (childhood, likelihood), -ive (executive, alternative); в науковому – -al (arrival, chemical), -ary (library, chemistry).

Було зафіксовано суфіксальні морфеми, які функціонують не у всіх, а лише в певних масивах. Так, суфіксальні морфеми -ee та -ese, зафіксовані лише в газетному стилі, мають здатність приєднуватися до коренів (committee, employee, Milanese, Japanese). Суфіксальна морфема -ess, яка взагалі не зустрілася в газетному й науковому стилях, у художньому мовленні сполучається з кореневою морфемою (waitress). Суфіксальні морфеми -ette та -oid також зафіксовано в художньому стилі (cigarette, trapezoid). Щодо морфем -i, -ide, -ol, -oon, то вони зустрілися лише в науковому стилі (alkali, bromide, alcohol, lagoon). Суфіксальна морфема -ling зафіксована в текстах художнього і газетного стилів (bitterling, seedling).

Під час аналізу морфемної структури іменника в складі слів були виявлені компоненти, які в лінгвістичній літературі прийнято називати комбінуючими формами (combining form), і проведено їх функціональний аналіз.

Кожен досліджуваний стиль характеризується власним набором комбінуючих форм, проте науковий стиль чітко відмежовується від двох інших як за кількістю, так і за переліком цих форм. Спільними комбінуючими формами для трьох стилів виявилися -logy (ecology) та -nomo (economics); художній та науковий стилі мають спільні комбінуючі форми anthropo- (anthropomorphizing), -gen (oxygen), psych- (psychics), socio- (sociologist); художній та газетний стилі – формою eco- (economics); газетний та науковий – radio- (radioactivity). Лише в художньому стилі були зафіксовані комбінуючі форми oxy- (oxygen), phono- (phonology), loco- (locomotive), lipo- (liposuction), homo- (homosexuality); лише в газетному – neuro- (neurosis), tech- (technology), bio- (biography), -graph (biography), photo- (photograph); лише в науковому – neutr- (neutralising), nitro- (nitrogen), chloro- (chlorophyll), -phill (chlorophyll), astro- (astronomy), ortho- (orthodox), -sphere (atmosphere), atmo- (atmosphere), chron- (chronicity).

Спільними для всіх зіставлюваних стилів виявилися такі ланцюжки, до складу яких входять комбінуючі форми: c.f.-c.f. (oxy-+-gen ), c.f.-c.f.-sf (bio-+-graph+-y), c.f.-R-sf-sf (homo-+sex+-ual+ -ity). Лише в науковому стилі зафіксовані моделі c.f.-sf-sf (log-+-ic+-ian), c.f.-sf-sf-sf (neutr-+-al+ -iz+-ing), c.f.-R (ortho-+dox), pr-c.f.-sf (ideo-+log+-ist).

Беручи до уваги всі випадки збігу/розбіжності функціональних характеристик досліджуваних одиниць (афіксів, морфемних ланцюжків, комбінуючих форм) у зіставлюваних стилях, в дисертації виведено синтезовану модель системних відношень між текстами художнього, газетного та наукового стилів на основі таких обчислень: від загальної кількості параметрів, за якими зіставлялися порівнювані масиви, віднімалася кількість параметрів, відсутніх у цих парах масивів; на одержану величину ділився показник, який вказує на кількість суттєвих розходжень; одержана величина (у %) і є показником відстані між зіставлюваними масивами

У роботі розрізняються 5 типів відстаней між стилями:

- абсолютний збіг стилів (100%)

- мала відстань між ними (75,17-99,9%)

- середня відстань (50,45-75,16%)

- велика відстань (25,72-50,44%)

- дуже велика відстань (1-25,71%).

Якщо зіставлювані масиви текстів знаходяться в межах середньої, великої та дуже великої відстані, то це свідчить, що ці масиви розмежовуються за досліджуваними параметрами. Одержані дані схематично зображено на рисунку 1.

Як бачимо, дві пари стилів художній-газетний та газетний-науковий знаходяться в зоні великої відстані, а художній-науковий – в зоні середньої відстані. Це свідчить про те, що морфемна структура іменників є статистичним параметром розмежування зіставлюваних масивів текстів.

Художній Науковий

стиль стиль

Газетний стиль

Рис. 1. Системні відношення між стилями

за всіма досліджуваними параметрами

Висновки

1. Зіставлювані стилі є неоднорідними за списком афіксальних морфем та морфемних ланцюжків: кожен із них характеризується власним набором досліджуваних одиниць, який слугує параметром розмежування. Морфемна структура англійського іменника описується 19 моделями, до складу яких входить 41 початкова префіксальна морфема та 46 кінцевих суфіксальних морфем.

2. У межах іменників зафіксовано 3 типи швів: вільні, напіввільні та невільні. В усіх трьох стилях перше місце за кількістю посідають вільні шви, потім йдуть невільні й останнє місце посідають напіввільні. У науковому стилі зафіксовано більшу кількість вільних швів порівняно з художнім.

3. Особливим важелем розмежування стилів є частота афіксальних морфем та морфемних ланцюжків. Це підтверджується таким чином: методом рангової кореляції встановлено, що абсолютна частота афіксальних морфем та морфемних