МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Львівський Національний Університет

імені Івана Франка

РОМАНІВ Руслана Орестівна

УДК 338.85

АНТИМОНОПОЛЬНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ТОВАРНИХ РИНКІВ

Спеціальність: 08.02.03.”

Організація управління, планування

і регулювання економікою”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЛЬВІВ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільській Академії народного господарства

Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Мельник Алла Федорівна,

Тернопільська Академія народного господарства,

завідувач кафедри прогнозування і державного

регулювання економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Поплавська Жанна Василівна,

національний університет “Львівська політехніка”,

кафедра теоретичної економіки та економіки

України

кандидат економічних наук

Панчишин Володимир Григорович,

Львівська обласна державна адміністрація,

начальник управління зовнішніх економічних

зв'язків та міжнародних відносин

Провідна установа: Одеський державний економічний університет,

кафедра регіональної економіки і

підприємництва, м. Одеса

Захист відбудеться 25.01.2001 р. о 15-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д35.051.01 у Львівському Національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, проспект Свободи, 18 корпус економічного факультету, ауд.115

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79605, м. Львів, вул. Драгоманова,5

Автореферат розісланий 22.12.2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент Панчишин С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Формування нового типу економічної системи відбувається неоднозначно, а розвиток ринкових відносин в Україні гальмується нерозв'язаністю ряду проблем як на мікро- , так і на мезо- та макрорівнях. Серед цих проблем – проблема існування монопольних утворень. Монополія як явище притаманна і ринковій економіці, проте в економіці перехідного типу її функціонування пов'язане із специфічністю стартових умов господарювання і вимагає здійснення організаційних дій з демонополізації та механізму антимонопольного регулювання ринків, що формуються.

Проблеми монополій та механізмів регулювання конкурентних відносин за роки перебудови адміністративно-командної системи економіки так і не увійшли до числа пріоритетних напрямків економічних реформ. Виявлення причин повільності та непослідовності ринкових перетворень вимагає пізнання природи монополізму в сучасній ринковій економіці та економіці перехідного типу, пошуку найбільш прийнятих варіантів антимонопольного регулювання ринків, і, в першу чергу, товарних.

Побудова механізму антимонопольного регулювання товарних ринків та процесів їх демонополізації актуальна як для загальнонаціональних, так і для регіональних ринків, ознаки формування яких зараз чітко окреслилися. У зв'язку із проведенням адміністративної реформи і процесами регіоналізації управління виникає необхідність зосередження управлінських дій саме на цьому рівні. Здійснення демонополізації регіональних ринків, побудова дієвого механізму регіонального управління поряд із розробкою моделей ефективного функціонування регіонів, їх органічного міжрегіонального поєднання на принципах розвитку могутніх ринків з високо-розвинутою інфраструктурою вимагає нових підходів, глибоких теоретичних досліджень цих процесів.

Питання дослідження природи монополізму, механізму антимонопольного регулювання та вироблення дієвої антимонопольної політики певною мірою знайшли відображення в працях зарубіжних і вітчизняних науковців. Проблеми конкуренції та конкурентних ринків висвітлено у роботах Дж.М.Кейнса, А.Маршалла, М.Портера, Дж.Робінсона, А.Сміта, та інших. Теоретичні засади державної політики в галузі антимонопольного регулювання, державного управління, структурних перетворень та розвитку економіки представлені доробками вчених: Л.Абалкіна, В.Абрамова, І.Дахно, М.Єрмошенко, Я.Жаліло, А.Мельник, М.Мниха, С.Нікітіна, Ж.Поплавської, І.Стародубровської, В.Цапелика та ін. Проблемам функціонування господарських систем в сучасних умовах присвячені праці: Дж.Деніелса, Е.Долана, Дж.Каттана, К.Макконела, Х.Рандака, Дж.Сакса, П.Самуельсона.

Разом з тим, у науковій літературі нема інтегрованих досліджень, які б відображали особливості функціонування регіональних товарних ринків в перехідній економіці України за умов здійснення дій на їх демонополізацію та реалізації прийнятого антимонопольного законодавства. Відсутність комплексного підходу до побудови організаційно-економічного механізму антимонопольного регулювання регіональних ринків, не достатня відпрацьованість методичних підходів до оцінки ступеня їх монополізації і концентрації, недостатня узгодженість функціональних механізмів управління стали суттєвою причиною низької результативності рішень і дій щодо регулювання та координації суб'єктів товарних ринків, створили загрозу перенесення монополій у приватний сектор й гальмування зародження повноцінного конку-рентного середовища.

Актуальність і наукова значимість вказаних теоретичних, організаційних і методичних проблем з огляду на нову економічну ситуацію в Україні та її регіонах обумовила вибір теми дисертаційної роботи, її мету і основні завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної роботи Тернопільської академії народного господарства “Проблеми роздержавлення і приватизації, розвитку нових форм господарювання та удосконалення господарського механізму в умовах ринкової економіки” (Протокол засідання науково-технічної ради з головних напрямків наукових досліджень ТАНГ від 9 березня 1995 р.) та кафедри прогнозування і державного регулювання економіки ТАНГ “Організаційно-економічний механізм реформування і розвитку економіки регіону в умовах переходу до ринкових відносин” (Протокол № 7 Вченої ради ТАНГ від 06 липня 2000 року).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи – на основі аналізу стану регіональних товарних ринків та діючої практики антимонопольного регулювання розробити пропозиції з удосконалення науково-методичного забезпечення та організаційно-економічного механізму даної сфери управлінської діяльності. Для досягнення мети було поставлено і розв'язано такі завдання:

- дослідити сутність монополії в сучасній ринковій економіці та виявити особливості монополізації економіки перехідного типу в Україні;

- здійснити комперативний аналіз основних аспектів антитрестівського законодавства у країнах з розвинутою ринковою економікою і нормативно-правової бази антимонопольної політики в Україні та визначити шляхи вдосконалення вітчизняного антимонопольного законодавства;

- проаналізувати відповідність діючих методик аналізу ступеня монополізації та визначення концентрації регіональних ринків вимогам державного управління та удосконалити їх;

- провести аналіз ступеня монополізації та рівня конкуренції в регіональних товарних ринках, виявити основні причини функціонування монопольних утворень в досліджуваних регіонах;

- оцінити загальну та спеціальну соціальну ефективність організаційної діяльності регіональних органів управління з демонополізації товарних ринків та практику поточного антимонопольного регулювання;

- визначити шляхи подальшого вдосконалення функціональних механізмів антимонопольного регулювання регіональних товарних ринків.

Предметом дослідження є комплекс організаційно-економічних проблем реалізації антимонопольної політики та формування конкурентного середовища, теоретичні, методичні й практичні аспекти антимонопольного регулювання регіональних товарних ринків України в умовах перехідної економіки.

Об'єктом дослідження є товарні ринки деяких областей Західного регіону України: Івано-Франківської, Львівської і Тернопільської й діяльність органів виконавчої та законодавчої влади в галузі їх антимонопольного регулювання.

Теоретико-методологічною базою дисертаційної роботи стали положення теорії ринкової економіки, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених різних шкіл та напрямів, що стосуються засадничих положень, принципових ідей, основоположних теорій і концепцій з проблеми, що досліджується; фундаментальні положення сучасної економічної науки, концепції урядових органів та наукових колективів України з реформування економіки. В основу дисертаційного дослідження покладено спектр методів, до яких належать: загальнонаукові (метод системного аналізу, синтезу, структуризації) та конкретно-наукові (розрахунково-аналітичний метод, статистичних спостережень, статистичної вибірки, статистичних групувань, експе-риментальної оцінки).

Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в тому, що у ній:

· поглиблено теоретичні положення щодо природи та особливостей монополізму в перехідній економіці, зокрема визначено його як поєднання ринкового і адміністративного монополізму;

· узагальнено результати та дано наукову оцінку втілення політики демонополізації в досліджуваних регіонах, яку визначено як дії тимчасового характеру, складову загальної системи антимонопольного регулювання;

· визначено позитивні та негативні сторони вітчизняного антимонопольного законодавства і на основі порівняльного аналізу антитрестівського законодавства країн з розвинутою ринковою економікою та вітчизняного антимонопольного законодавства розроблено пропозиції з його удосконалення в Україні; проведено порівняльний аналіз принципів побудови антимонопольного законодавства США та ЄС, визначено можливості їх використання у вітчизняній практиці;

· теоретично обґрунтовані основні напрями удосконалення методичних засад дослідження регіональних товарних ринків. Доповнено методику визначення ступеня монополізації регіональних ринків, в контексті чого запропоновано: логіку проведення аналізу товарних ринків щодо їх монополізації; систему заходів цільового маркетингу в процедурі дослідження товарних ринків; порядок проведення сегментації регіональних товарних ринків;

· сформовано пропозиції щодо удосконалення методики визначення концентрації ринків, що містять: розрахунок індексу Герфіндаля-Гіршмана (ННІ) через коефіцієнт варіації часток підприємств на ринку та їх кількість; визначення основних напрямків проведення аналізу концентрації товарних ринків; використання у методиці показника ступеня відкритості ринку (СВР); проведення класифікації досліджуваних ринків за рівнем бар'єрів вступу/виходу на них нових фірм-потенційних конкурентів; проведення класифікації галузей промисловості з метою регулювання процесу концентрації;

· визначено ступінь монополізації та рівень конкуренції товарних ринків областей регіону, в наслідок чого виявлено чинники, які гальмують результативність організаційно-економічних дій з демонополізації економіки регіонів;

· сформульовано концептуальні підходи щодо побудови організаційно-економічного механізму поточного антимонопольного регулювання в регіоні, сутність яких полягає в упорядкуванні побудови організаційної структури управління, застосуванні програмно-цільових підходів та удосконаленні важелів економічного впливу на діяльність монопольних утворень;

· розроблено рекомендації щодо удосконалення методики складання і реалізації регіональних програм демонополізації товарних ринків на основі побудови “дерева цілей” та алгоритму формування програми;

· обґрунтовано пропозиції, направлені на захист та підтримку конкуренції як напрямку антимонопольного регулювання товарних ринків.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дисертації полягає в тому, що розроблені в ній теоретичні положення та методичні підходи до реалізації складових організаційно-економічних аспектів антимонопольного регулювання можуть бути використані при формуванні державної регіональної політики розвитку конкуренції, в економіко-аналітичній та прогностичній роботі територіальних відділень АМКУ та підрозділів обласних і районних адміністрацій, причетних до забезпечення ефективного функціонування ринків регіону, щодо вдосконалення їх організаційних структур та координації функціональних обов'язків й використання економічних важелів в рамках антимонопольної політики.

Результати дослідження впроваджені в роботі Львівського і Тернопільського обласних територіальних відділень Антимонопольного Комітету України, в навчальному процесі Тернопільської академії народного господарства та Тернопільського державного технічного університету ім І.Пулюя, що підтверджено відповідними документами (довідки та акти впровадження №№ 13/01-931, 01-868/9, 1200, 124-06/936).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені у дисертації і виносять-

ся на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були розглянуті та схвалені на всеукраїнській конференції “Процеси становлення ринкової економіки: стан, проблеми, перспективи” (Львів, 1998 р.); ІІ міжнародній конференції “Економіка, фінанси, право” (м.Львів, 1998 р.), ІІ всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України” (м. Суми, 1999 р.); IV міжнародній науково-теоретичній конференції “Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України)” (м. Київ, 1999 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 6 робіт ( 5 статей опубліковано автором одноосібно), у тому числі усі статті у фахових виданнях. Загальний обсяг надрукованих робіт становить 1,9 друкованого аркуша (особисто автора 1,8 друкованого аркуша).

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 224 найменувань, 8 додатків. Загальний обсяг роботи – 196 сторінок комп'ютерного тексту, який містить 19 таблиць і 24 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми, сформульовано мету і задачі дослідження, обґрунтовано наукову новизну, виділено особистий внесок дисертанта в розробці наукових результатів, їх теоретичне і практичне значення.

У першому розділі – “Теоретико-правові аспекти антимонопольного регулювання економіки” – розглянуто теоретичні підходи до характеристики основних форм монополії та їх впливу на формування ринку; з'ясовано проблему монополізму у економіці перехідного періоду, обґрунтовано необхідність державного регулювання діяльності монополій та підтримки конкуренції; проаналізовано систему антимонопольного законодавства України та виділено основні його недоліки; узагальнено досвід антитрестівського регулювання в розвинених країнах світу: виділено основні напрямки зарубіжного антимонопольного законодавства, проведено порівняльний аналіз принципів побудови антимонопольного права у США та ЄС щодо можливостей застосування у вітчизняній практиці; сформовано інструментарій дослідження монополізації регіональних ринків за допомогою загальнонаукових та конкретно-наукових (емпіричних) методичних прийомів.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що в економічній літературі немає одностайності думок щодо природи виникнення і розвитку монополістичних тенденцій та їх впливу на функціонування ринку. Як правило, автори за основу оцінки причин беруть одну із них, що не дає повного уявлення про природу монополії і особливостей її прояву у перехідній економіці.

У дисертації доведено, що збереження монополізму в умовах перехідної економіки обумовлено комплексом чинників: 1) існуванням сфер господарської діяльності, які не можуть функціонувати інакше як на монопольних засадах, створюють ринки дії природних монополій; 2) об'єктивними та суспільно-необхідними процесами економічної концентрації, які зумовлюють ситуацію, коли конкуренція постій-но породжує свою протилежність – монополію; 3) необхідністю функціонування ряду виробництв на високотехнічній і технологічній базі, недоступній для великої кількості суб'єктів господарювання.

Крім того, реформування економіки України розпочалося без серйозної трансформації економічних основ монопольних структур та за умов відсутності системи антимонопольного регулювання й контролю. Результатом лібералізації цін та зовнішньої торгівлі стало зниження адміністративних обмежень монополізму, що призвело до росту інфляції, спаду виробництва, довготривалої інвестиційної кризи, відтоку капіталів за кордон. Нерозвиненість малого підприємництва, специфічність структури галузей, які базуються на масштабах виробництва, результати приватизаційних процесів тощо свідчать про те, що кризу вітчизняної економіки ускладнює відсутність послідовної дієвої стратегії демонополізації та конкурентної політики. Усунення монополії не відбувається за умов, коли не діє система саморегулювання ринку, що вимагає посилення ролі демонополізації та поточного антимонопольного регулювання, в основі якого лежить правове регулювання.

Розвиток правового поля регулювання діяльності монопольних утворень дозволяє стверджувати про формування в Україні антимонопольного права, яке включає ряд законодавчих та нормативних актів, спрямованих на недопущення монополізації та недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності. Проте, у законодавчій базі не вистарчає чіткості формулювань основних положень, зокрема – у трактуванні поняття “недобросовісна конкуренція” а також дій, які визнаються як недобросовісна конкуренція, і вона невчасно адаптується до зміни ситуації у вітчизняній економіці.

Аналіз основних напрямків зарубіжного антитрестівського законодавства та практики його застосування дозволив визначити основні підходи до здійснення антимонопольного регулювання, які доцільно запозичити для України: використання принципу заборони; обмеження кількості винятків у вітчизняному антимонопольному законодавстві; побудову організаційної структури, яка б забезпечила узгодженість дій з реалізації антимонопольної політики; визначення позитивного ефекту від угод між учасниками ринку.

У другому розділі дисертації “Методики оцінки ступеня монополізації і концентрації регіональних товарних ринків та шляхи їх вдосконалення” здійснено науковий аналіз методичної бази дослідження монополізації вітчизняних ринків – законодавчо закріплених та діючих “Методики визначення монопольного становища підприємців на ринку” та “Методики визначення концентрації ринку”.

На основі цього виявлено, що: недоліком діючої методики визначення монопольного становища підприємця на ринку є необхідність використання його граничної частки 35 %, яка не враховує специфіки кожної галузі і встановлюється як єдина, усереднена величина для всіх галузей у вітчизняній економіці. Законодавчо закріплена методика не пристосована до змін у економіці: коливань платоспроможного попиту, активізації експортної політики, посередницької діяльності. Методикою визначення концентрації ринків передбачено застосування індексу Герфіндаля-Гіршмана (ННІ), використання якого не враховує часового коливання чисельності підприємств та коефіцієнта ринкової концентрації (CR), який характеризує ринок з позиції найбільших його учасників, що знижує точність відповідної оцінки.

З метою подальшого вдосконалення методик визначення ступеня монополізації та концентрації регіональних товарних ринків автором запропоновано: а) спростити технологію визначення товарних меж ринку за допомогою використання коефіцієнта перехресної еластичності (Еху), що дозволить досліджувати ринок на предмет існування на ньому конкурентних відносин; б) проводити сегментацію ринку для полегшення здійснення його оцінки з точки зору можливостей створення сприятливого конкурентного середовища для суб'єктів господарювання, розширення поля дослідження відповідних товарних ринків та виділення конкретних заходів щодо їх подальшого антимонопольного регулювання; в) у методиці визначення концентрації ринку – застосовувати індекс (ННІ) через коефіцієнт варіації часток підприємств та їх кількість, передбачивши знаходження конкретного його значення для кожного типу ринку (формула 1), що дасть змогу не лише прогнозувати тенденції розвитку ринку, а й впливати на нього:

ННІ = 10000 ( Ч І + 1) / N ( 1),

де: (Ч) – частка підприємства на ринку і (N) – кількість підприємств на ринку;

г) для визначення відповідної промислової політики у державі й конкретному регіоні, зокрема, проводити аналіз бар'єрів вступу/виходу нових суб'єктів господарювання на монополізовані ринки, їх поділ на стратегічні та нестратегічні; д) використовувати класифікацію галузей промисловості за схильністю до обмеження конкуренції та росту концентрації, що дозволить спростити процедуру визначення тих ринків, які потребують відповідного державного втручання.

Отримана інформація, як результат практичного використання рекомендованих методичних підходів, слугуватиме прийняттю рішень та розробці заходів по обмеженню, запобіганню та ліквідації монополізму на конкретних регіональних товарних ринках. При цьому необхідно здійснити наступні дії: 1) законодавчо знизити граничну монопольну частку товару на ринку, щоб перешкоджати можливій змові учасників ринку щодо диктату цін та умов продажу товару, враховуючи диференціацію підходів до товарних груп; 2) передбачити у вітчизняному законо-давстві при розрахунку частки фіксованої кількості підприємств, що діють на ринку, використання коефіцієнта концентрації трьох фірм CR-3, що особливо ефективно для тих товарних ринків, де функціонує велика кількість підприємств; 3) запровадити більш жорсткий контроль за діяльністю державних і недержавних підприємств-монополістів.

У третьому розділі дисертаційної роботи “Характеристика рівня монополізації і конкуренції на регіональних ринках та організаційно-економічні напрямки діяльності з їх демонополізації” розкрито характер і ступінь монополізації та рівня концентрації товарних ринків досліджуваних регіонів шляхом проведення їх аналізу за діючими та пропонованими методиками; висвітлено організаційну діяльність органів управління з демонополізації товарних ринків регіону та дано оцінку її ефективності.

Проведений автором дисертації аналіз ступеня монополізації та концентрації товарних ринків досліджуваних областей України свідчить про те, що тут завершено проведення структурної демонополізації, внаслідок чого відбулися певні позитивні зрушення у галузях дії так званих інших монопольних утворень. Зародження конкурентних відносин прослідковується на регіональних ринках хліба та хлібобулочних виробів, хоча даний ринок все ще залишається висококонцентрованим. На ньому діють підприємства із ринковою часткою понад 35%. Найбільшим монопольним утворенням на ринку зберігання та реалізації нафтопродуктів є ЗАТ “Івано-Франківськнафтопродукт” із часткою 77,2%, проте постійний моніторинг роздрібних цін, збереження ринкової еластичності попиту і пропозиції та збільшення кількості нових суб'єктів господарювання роблять цей товарний ринок потенційно конкурентним. На ринку транспортних послуг внаслідок впровадження заходів щодо демонополізації, зокрема через приватизацію структурних підрозділів, утворилося понад 30 юридичних одиниць, а найбільша частка підприємства на ринку становить 23,2%. На відповідних ринках поступово було усунено дефіцит, внаслідок чого з'явилось більше якісніших товарів та послуг. Негативні тенденції підвищення рівня концентрації спостерігаються на ринках: 1) товарів хімічного комплексу, у якому діють найбільші монопольні утворення регіональних ринків: концерн “Оріана”, ВАТ “Барва”, гірничо-хімічні підприємства “Полімінерал” та “Сірка”, що пов'язано із відсутністю необхідних інвестицій у галузь, які б стимулювали входження нових суб'єктів на даний ринок та слабкими зусиллями у пошуку рішень проблем у вигляді програми демонополізації хімічної промисловості; 2) продукції сільськогосподарського машинобудування регіону, що пояснюється низькою платоспроможністю потенційних споживачів товарів, суттєвим скороченням суб'єктів господарювання, концентрацією виробництва на окремих спеціалізованих підприємствах “Львівхімсільгоспмаш”, “Коломиясільмаш”.

Використання індексу ННІ у досліджені ступеня концентрації регіональних товарних ринків, через пропонований автором коефіцієнт варіації часток підприємств на ринку, дозволив значно реальніше підійти до оцінки існуючої ринкової ситуації, у порівнянні із аналізом за діючою методикою. Проведення порівняльних розрахунків ННІ для регіональних ринків горілки і горілчаних виробів (див. табл.1.) та хліба і хлібобулочних виробів (див. табл.2.) показало, що здійснена оцінка за удосконаленою методикою ширше розкриває проблеми у формуванні висококонцентрованого ринку, характеризує його не лише з позиції ступеня концентрації, але й з позиції можливих проявів недобросовісної конкуренції з боку учасників ринку.

Таблиця 1

Рівень концентрації регіонального ринку горілки та горілчаних виробів

Найменування виробника Обсяг вироб-ва, Ов(j), (тис.дол) Обсяг вивозу, Ое (j), (тис.дол) Обсяг ринку, О (j), (тис.дол) Ч (і,j), в %

1.В.Бірки завод безалкогольних напоїв облспоживспілки 2,0 -- 2,0 0,44

2.ВО “Тернопільспирт” 1163,0 1103,7 59,3 11,10

3.Чортківський горілчаний завод 247,0 3,6 243,4 45,55

4.Підприємство ОВКФ “Харчопром” 266,0 57,1 208,9 39,09

Ввіз -- -- 20,8 3,89

Всього (Орт) -- -- 534,0 100,0

За діючою методикою n HHI = ? Ч (і,j)І i=1 За пропонованою методикою ННІ = 10000 (ЧІ + 1) / N

ННІ = 0,38 – ринок висококонцентрова-ний ННІ = 3450 – ринок надзвичайно концентрований, виникає небезпека встановлення монопольних цін, необхідно підвищувати увагу антимонопольних органів щодо регулювання даного товарного ринку.

На менш концентрованих регіональних ринках діюча методика визначення концентрації ринків не чітко показує перспективність створення конкурентного середовища. Проте, використання при аналізі коефіцієнту варіації часток підприємств на ринку показує, що навіть незначна кількість суб'єктів-учасників ринку позитивно впливає на формування конкуренції шляхом підвищення якості та розширення асортименту товарів.

Таблиця 2

Рівень концентрації регіонального ринку хліба і хлібобулочних виробів, т.

Найменування виробника Ов (і,j) О (і,j) Ч (і,j), %

1.Підприємства облспожив-спілки 8162,0 8162,0 17,65

2. Козова хлібозавод 141,0 141,0 0,31

3. Ланівці хлібозавод 87,0 87,0 0,19

4. Збараж хлібозавод 1314,0 1314,0 2,84

5. Об'єднання хлібопекарної промисловості 27205,0 27205,0 58,85

6. Хлібозавод “ТЕХО” 4675,0 4675,0 10,09

7. Облхарчопром 1079,0 1079,0 2,34

8. ОРС НОД – 2 235,0 235,0 0,51

9. Малі підприємства 73,0 73,0 0,16

10. Радгоспи 209,0 209,0 0,45

11. Колгоспи 2755,0 2755,0 5,97

12. Спільні підприємства 290,0 290,0 0,63

Всього (Орт) 46229,0 46229,0 100,0

За діючою методикою n HHI = ? Ч (і,j)І i=1 За пропонованою методикою ННІ = 10000 (ЧІ + 1) / N

ННІ = 0,54 – ринок є висококонцентрова-ним та монополізованим. ННІ = 1283 – ринок слід розглядати не як високо-концентрований, а як потенційно конкурентний, проте із реальною загрозою цінового зловживання з боку учасників ринку.

З точки зору запровадження конкурентних відносин залишається загрозливою ситуація на ринку дії природних монополій. Капіталомісткість виробництва є практично нездоланним бар'єром вступу на такі ринки потенційних конкурентів. До категорії природних монополій на досліджуваних ринках віднесено значну кількість підприємств галузі передачі та постачання електричної енергії “Західобленерго”, “Прикарпаттяобленерго”, “Львівобленерго” та “Тернопільобленерго”; ринку послуг зв'язку – ОППЗ “Тернопільпошта”, “Івано-Франківськтелеком”, “Львівпошта”; ринку послуг централізованого постачання води та тепла – мережу підприємств теплокомуненерго та водоканалу, ринку транспортування і розподілу газу – об'єднання газових господарств у областях. Такі найпотужніші суб'єкти природних монополій регіону фактично створили структурні диспропорції локальної економіки та спричиняють розбалансування економічної ситуації на загальнодержавному рівні.

На значній кількості регіональних ринків присутні іноземні виробники, які, як правило, виступають монополістами, експортуючи певні товари та послуги при наявності в регіоні вітчизняних аналогів: 1) монопольний іноземний експортер: продукт – окремі види ліків закордонних ексклюзивних виробників (наприклад Гедеон Ріхтер), що не мають конкурентних препаратів-аналогів у регіоні; 2) домінуючий іноземний експортер: продукт – моторні мастила (фірма “Шелл“); 3) олігополія іноземних експортерів: продукт – тютюнові вироби. На цьому ринку представлені товари великої транснаціональної корпорації “Філіпп-Моріс“; 4) конкуруючі іноземні експортери при наявності на регіональному ринку вітчизняних виробників: продукт – радіоелектронна та побутова апаратура, мікроавтобуси (товари фірм “Пежо“ (Франція) та “Газель“ (Горьківський автомобільний завод). За умов перехідної економіки, така ситуація лише послабила конкуренцію на відповідних товарних ринках, призвела до домінування на них закордонного виробника.

Застосування в аналізі удосконаленої методики визначення концентрації ринків дозволило виявити додаткові фактори, які чинять вплив на ступінь їх монополізації. Так існування високих бар'єрів вступу нових суб'єктів господарювання на монополізовані товарні ринки притаманні групі галузей паливно-енергетичного комплексу – висока капіталоємність виробництва і довготривала окупність інвестицій; ринку сільськогосподарського машинобудування – обмеженість попиту зі сторони аграрного сектору; ринкам продукції харчової та переробної промисловості, сільськогосподарської продукції – адміністративні бар'єри; ринку зв'язку, пошти, машинобудування, хімічної промисловості – бар'єри капітальних витрат.

Поряд з об'єктивними причинами економічного характеру, причинами збереження високого ступеня монополізації регіональних товарних ринків є недосконалість організаційної структури управління, для якої на сьогодні притаманні: 1) наявність значної кількості суб'єктів управління, які займаються антимонопольним регулюванням (ТВАМКУ, Фонд державного майна, головне управління економіки, управління статистики, комісії з цінних паперів і фондового ринку та інші) та певне дублювання функцій між ними в питаннях: визначення, складання та ведення переліку підприємств-монополістів; координації діяльності місцевих органів державної виконавчої влади щодо демонополізації економіки та антимонопольного регулювання з іншими напрямами економічної реформи; підготовки пропозицій з питань, пов'язаних із обмеженням недоброякісної конкуренції у підприємницькій діяльності; контролю за дотриманням антимонопольних вимог у процесі перетворення державної власності; підготовки пропозицій щодо банкрутства та реструктуризації підприємств, розташованих на відповідній території; 2) сповільненість комунікацій між суб'єктами управління, між суб'єктами управління і суб'єктами господарювання, що ускладнює процес прийняття рішень; 3) невідповідність інформації запитам управлінського процесу; 4) спрямованість потоків інформації лише у площині “вверх – вниз” та недостатність комунікативних зв'язків на рівні горизонтальних відносин; 5) збереження функцій , які надмірно регламентують діяльність підприємницького сектору та сприяють консервації адміністративних методів впливу (заборона на міжрегіональну реалізацію товарів; обмеження законних прав окремих підприємців у сфері ціноутворення, вільного вибору партнерів та розподілу прибутку; їх примус до першочергової поставки товарів певному колу споживачів; частковий примус до вступу у господарські об'єднання та інші). В результаті загальна та спеціальна соціальна ефективність управлінської діяльності органів державного управління з антимонопольного регулювання залишається низькою.

У дисертації запропоновано обмежити функції органів державного управління з антимонопольного регулювання регіональних товарних ринків: формуванням державної антимонопольної політики у відповідній сфері господарської діяльності; проведенням аналізу рівня монополізації ринків та розробкою прогнозів її зниження в процесі розвитку ринкового середовища; створенням проектів законодавчих та нормативних актів у межах своєї компетентності і їх експертизою; реалізацією Державіної політики через представників органу галузевого управління в спостережних радах корпоратизованих державних підприємств. Основне навантаження у проведенні антимонопольного регулювання і демонополізації товарних ринків покладається на ТВ АМКУ, які вирішують завдання щодо аналізу товарних ринків, визначення впливу на конкуренцію наслідків перетворення державної власності та економічної концентрації, розслідування порушень антимонопольного законодавства. У дисертації обґрунтовано необхідність інституціонального закріплення за цим органом управління функцій горизонтальної координації діяльності територіальних підрозділів органів виконавчої влади, що займаються питаннями антимонопольного регулювання і між якими немає відносин підпорядкування. Результатом такої координації повинна стати погоджена єдність поглядів на завдання, способи, методи і очікувані результати відповідного антимонопольного регулювання.

Четвертий розділ дисертації “Удосконалення функціональних механізмів антимонопольного регулювання регіональних товарних ринків” присвячений формуванню рекомендацій щодо вдосконалення практики розробки і реалізації програм демонополізації товарних ринків, захисту та підтримки конкуренції як напрямку їх антимонопольного регулювання й економічних важелів впливу на становлення здорового та дієвого конкурентного середовища.

Аналіз практики реалізації регіональних програм демонополізації економіки та розвитку конкуренції у областях досліджуваного регіону дозволив автору зробити висновок про їх недостатню ефективність, оскільки значна частина поставлених завдань носила декларативний характер, не була ресурсно та організаційно забезпечена, внаслідок чого не було досягнуто бажаних результатів у підтримці малого й середнього бізнесу та у створенні конкурентного середовища на товарних ринках регіону. У дисертації обґрунтовано важливість та доцільність використання цільового підходу до управління процесом антимонопольного регулювання ринків. Запропоновано структуризувати регіональну програму на основні блоки (аналітико-прогноз-ний, цільовий, конструктивний, ресурсний і організаційний), впровадити розроблений автором алгоритм формування програми, блок підпрограм будувати за допомогою “дерева цілей” (див. рис.1).

Рис.1. Структура “дерева цілей” регіональної програми демонополізації

економіки та розвитку конкуренції

Здійснена автором класифікація економічних, організаційних, політико-правових, соціально-психологічних та історичних чинників, що стримують розвиток конкуренції, дозволила виділити основні напрямки створення здорового конкурентного середовища в регіоні, сприяння малому і середньому підприємництву. Запропоновано: в напрямі нормативно-правового забезпечення – здійснювати постійний контроль за відповідністю конкурентному законодавству нормативно-правових документів, виявляти та усувати адміністративні перешкоди на шляху розвитку малого і середнього підприємництва з боку місцевих органів виконавчої влади з питань державної реєстрації, ліцензування, усунення недобросовісної конкуренції; в напрямі фінансово-кредитної підтримки – надавати прямі гарантовані позики, пільгове кредитування, цільове бюджетне фінансування малому підприємництву, створити мережу кредитно-фінансових та інвестиційних організацій, сприяти зародженню товариств взаємного кредитування суб'єктів малого підприємництва та залученню інвестиційних ресурсів зі сторони інших регіонів або зарубіжних інвесторів; в напрямі інформаційно-консультативної підтримки – створити інформаційні структури для надання оперативної інформації з усіх аспектів підприємницької діяльності та з питань становлення і функціонування малих бізнесових структур, залучати засоби масової інформації для пропаганди підприємницької діяльності і формування позитивної громадської думки, систематично проводити регіональні та міжнародні виставки/ярмарки; в соціально-психологічному напрямі та в напрямі організаційно-управлінської підтримки – удосконалити систему підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності, проводити роботу щодо ширшого залучення до підприємництва незайнятих громадян, спільно з міжнародними інституціями організовувати навчання та стажування підприємців за кордоном, надавати допомогу в інноваційній сфері та технічну допомогу.

На базі цього необхідно першочергово сприяти створенню конкурентного середовища на товарних ринках дії інших монопольних утворень, що доцільно здійснювати шляхом зняття бар'єрів вступу на них нових суб'єктів господарювання, а саме: технічних (регіональні ринки монтажу, ремонту і технічного обслуговування ліфтів, санітарного очищення та утилізації відходів, будівництва та утримання доріг); попиту (ринок сільськогосподарського машинобудування); адміністративних (ринки продукції харчової та переробної промисловості, м'яса та м'ясопродуктів, молока та молокопродуктів); приватизаційних (зберігання та реалізації нафтопродуктів); капітальних витрат (ринки зв'язку, пошти, машинобудування, хімічної промисловості), продукція яких користується постійним попитом населення і має соціальне значення для розвитку регіону.

Формування конкуренції на товарних ринках дії природних монополій доцільно здійснювати шляхом створення самостійних підприємств з кожного виду діяльності таких утворень, за умов виокремлення виробничих функцій від транспортних, розподільчих та допоміжних (ринки передачі та постачання електроенергії, транспортування і розподілу газу, послуг зв'язку, пасажирських перевезень).

Аналіз використання економічних важелів впливу на процеси демонополізації товарних ринків регіону дозволив автору запропонувати:

1. Узгодити політику оподаткування з вимогами антимонопольного регулювання. Особливим об'єктом оподаткування повинен стати прибуток, одержаний підприємствами-монополістами шляхом застосування маніпуляцій із цінами (монопольний надприбуток), який доцільно оподатковувати за значно вищими та прогресивними ставками. За основу їх встановлення необхідно брати рівень рентабельності, досягнутий понад звичайний прибуток. Передбачити встановлення прогресивного прибуткового податку для всіх суб'єктів, які є штучними монополістами.

2. Впровадити обґрунтовану систему тарифного регулювання допуску на внутрішній ринок імпортних товарів, орієнтовану на утримання розумного балансу протекціонізму і лібералізації зовнішньої торгівлі у встановленні імпортного мита.

3. Переорієнтувати систему оподаткування підприємництва з фіскальної функції на регулюючу.

4. Зосередити увагу на фінансово-кредитній підтримці підприємництва, зокрема створити в регіонах мережі регіональних лізингових компаній та агенцій по залученню іноземних інвестицій; мережі регіональних кредитно-гарантійних установ, інвестиційних фондів і компаній, довірчих товариств; сприяти створенню та розвитку мережі кредитних спілок, які будуть надавати кредити та мікро кредити МП і СП за рахунок власних та залучених коштів, а також консультаційні та інші послуги з фінансування діяльності цих суб'єктів господарювання; впровадити спрощену си-стему отримання та використання позик в мережі кредитних спілок фізичними та юридичними особами з метою розширення підприємницької діяльності.

5. В державному регулюванні цін забезпечити принцип розумної достатності, стимулювати перехід на біржові методи саморегулювання вільних цін через постійні біржові торги такими товарами як зерно, цукор, нафта, бензин та ін. й торгівлю небіржовими товарами на гласній постійній основі через торгівельні доми, агентства гуртової торгівлі, ярмарки тощо. В залежності від можливостей державного та місцевого бюджетів, використовувати економічні методи цінового регулювання шляхом формування резервів стратегічних сировинних ресурсів в періоди небажа-ного зниження цін та загрози скорочення виробництва, і навпаки – проведення товарних інтервенцій на відповідних ринках в період невиправданого підвищення цін з метою захисту споживача. Доцільно встановити диференційований підхід до ціноутворення у галузях дії природних монополій, наприклад, у газовій промисловості в орієнтації на вартість доставки природного газу у регіони, в залізничному транспорті в орієнтації на відстань поїздки (транспортування) в регіон, що забезпечить запобігання централізованому розподілу доходів між залізницями. Необхідно усунути практику перехресного субсидіювання пільгових споживачів за рахунок підприємств, яке використовується в галузях природних монополій.

6. Враховуючи особливості функціонування регіональних ринків товарів та послуг, автор дисертації пропонує орієнтувати регулювання цін на використання граничного значення ціни на продукцію таких підприємств. На відміну від регулювання ціноутворення монополій на основі обмеження норми прибутку на капітал, зменшення граничної ціни призведе до скорочення витрат, зниження собівартості продукції і росту попиту на товари промислових підприємств.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми дослідження організаційних та економічних аспектів антимонопольного регулювання регіональних товарних ринків, що дозволяє зробити наступні висновки:

1. Монополії загалом ведуть до деформації господарських відносин та спричиняють застій у ринкових процесах. Гальмуючи розвиток науково-технічного прогресу та конкуренції, вони сприяють зародженню штучного дефіциту на товари та послуги, надмірному зростанню цін, стимулюванню інфляційних процесів, що чинить великі збитки для національної економіки, веде до оптимізації монопольних прибутків, невірного розподілу доходів та нераціонального розміщення ресурсів.

2. Причинами надмірної монополізації економіки України стали: недосконалість економічної політики держави; трактування конкуренції впродовж дореформеного періоду як вади розвинутого підприємницького товарного виробництва; примітивне сприйняття необхідності ринкових процесів у формуванні економічних відносин; бюрократичні перепони; домінування державної форми власності впродовж тривалого періоду; поєднання економічного монополізму із політичним та ідеологічним. Вони фактично зумовили верховенство держави у народногосподарському виробництві, внаслідок чого Україна отримала у спадок жорстко централізовану та монополізовану систему господарювання.

3. Сформована нормативна база відкриває можливості щодо становлення ринкових відносин у країні, комерціалізації державних структур, формування сприятливих економічних умов для новостворених підприємств. Проте, у ній доцільно переглянути підходи щодо визначення сутності “недобросовісної конкуренції”, термінів “монопольно високі ціни” та “монопольно низькі ціни”, законодавчо закріплених норм обмежень.

4. Дещо формальний характер діяльності ТВ АМКУ та неконкретність окремих формулювань законів призвели до недотримання антимонопольного законодавства учасниками ринкових відносин, що пов'язано із неврегульованістю на законодавчому рівні питання про місце і правову природу АМКУ в системі державних органів. При цьому ТВ АМКУ, як територіальному підрозділу центральних органів виконавчої влади в регіонах, доцільно надати більше самостійності з координації антимонопольного регулювання регіональних товарних ринків.

5. Для економічної ситуації в Україні не доцільно застосовувати усі напрацьовані зарубіжною практикою методи проведення антимонопольної політики. Проте, в контексті сучасних тенденцій боротьби з монополізмом та із врахуванням специфіки розвитку національного господарства рекомендується використати підходи щодо законодавчо закріплених норм обмежень та класифікації галузей промисловості за принципом наявності у них наслідків концентрації.

6. Враховуючи виділені недоліки законодавчо закріпленої і діючої “Методики визначення монопольного становища підприємців на ринку”, пропонується її удосконалити та впровадити “Методику визначення ступеня монополізації товарних ринків” у відповідності із положеннями, розробленими у дисертаційному дослідженні.

7. Вдосконалити Методику визначення концентрації ринків, враховуючи недоліки показників коефіцієнта ринкової концентрації (CR) та індексу Герфіндаля-Гіршмана (ННІ) й доцільність аналізу бар'єрів вступу нових фірм на монополізовані ринки.

8. Дослідження регіональних ринків у деяких областях України показало, що в них відбулася структурна демонополізація. Проте, загрозливою залишається ситуація на ринках дії природних монополій, де, як правило, панують завищені монопольні ціни, невідповідна якість пропонованих товарів, високі бар'єри вступу нових господарюючих суб'єктів на такі ринки. Тому, щодо них доцільно застосувати чіткий розподіл регульованих і нерегульованих видів діяльності. Вирішенням проблеми може стати створення самостійних підприємств на основі контрактної системи після відокремлення виробничих функцій від транспортних і розподільчих, виділення до-поміжних видів діяльності, які можуть здійснюватися на конкурентних принципах.

9. З точки зору дотримання конкурентних норм та контролю за політикою ціноутворення на імпортні товари/послуги, посиленої уваги з боку антимонопольних органів вимагають зарубіжні виробники, які представляють свої товари на відповідних регіональних товарних ринках.

10. У діяльності органів управління з демонополізації товарних ринків необхідно усунути дублювання споріднених функцій між ланками організаційної структури, що ускладнює дієвість відповідних комунікативних зв'язків, призводить до викривлення управлінської інформації. Це дозволить уникнути прихованого зростання центрів прийняття управлінських рішень, приведе до раціонального розподілу функцій між ланками структури та підвищення їх ефективності.

11. Регіональні Програми демонополізації економіки та розвитку конкуренції необхідно розробляти шляхом їх структуризації та за допомогою використання запропонованого алгоритму формування програм, що дозволить чітко проаналізувати економічну ситуацію на відповідних ринках, визначити пріоритетні напрямки антимонопольної політики на перспективу, оцінити фінансові витрати на здійснення тих