ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМ. Г.С.СКОВОРОДИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

УДК 284

РЕШЕТНІКОВ Юрій Євгенович

СТАНОВЛЕННЯ ТА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ЄВАНГЕЛЬСЬКОГО РУХУ В УКРАЇНІ

Спеціальність 09.00.11 - релігієзнавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Відділенні релігієзнавства Інституту філософії ім.Г.С.Сковороди Національної Академії наук України

Науковий керівник доктор філософських наук, професор Яроцький Петро Лаврентійович зав. відділом проблем релігійних процесів в Україні Інституту філософії ім.Г.С.Сковороди НАН України

Офіційні опоненти: доктор філософських наук Любащенко Вікторія Іванівна старший науковий співробітник Інституту українознавства ім.І.І.Крип'якевича НАН України кандидат філософських наук Головащенко Сергій Іванович доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного Університету "Києво-Могилянська Академія"

Провідна організація Київський Національний університет ім.Т.Г.Шевченка, кафедра релігієзнавства

Захист відбудеться 22.12.2000 року о 14 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.26.161.03 в Інституті філософії ім.Г.С.Сковороди НАН України /01001, м.Київ, вул.Трьохсвятительська, 4/.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту філософії ім.Г.С.Сковороди НАН України /01001, м.Київ, вул. Трьохсвятительська, 4/

Автореферат розісланий 20.11.2000 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради

доктор історичних наук Надтока Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Релігійне життя України, як правило, пов'язується з православ'ям та католицизмом. Але помітну роль у ньому /а нині - зростаючу/ відіграє протестантизм і зокрема євангельський рух. За 140 років свого існування в Україні євангельський рух зайняв належне місце у духовному житті українського народу. Проте історія його виникнення та становлення в Україні об'єктивно і системно не досліджена. Історіографія вітчизняного євангельського руху нараховує декілька тисяч найменувань. Але ці праці, в яких в основному відображене офіційне ставлення російської та радянської держави до євангельських віруючих, були значною мірою ідеологізовані. Це призводило до явної фальсифікації історії цієї релігійної течії. Навіть сьогодні подібна ідеологічна зорієнтованість із всіма її наслідками є очевидною для деяких праць, присвячених історії цієї релігійної течії. Саме тому історія євангельського руху в Україні ще потребує свого об'єктивного, не заангажованого ідеологічними та конфесійними упередженнями аналізу та висвітлення. З іншого боку, проведені останнім часом значні емпіричні дослідження дали можливість нагромадити велику кількість нових даних з історії євангельського руху, які також потребують свого теоретичного осмислення. Слід зазначити, що лише зараз, після проголошення Україною курсу на будівництво громадянського суспільства, з'явилась реальна можливість виважено підійти до аналізу історії вітчизняного євангельського руху, не будучи обмеженими державною чи якоюсь конфесійною ідеологією.

Протестантизм в Україні, зокрема євангельський рух, в окремих релігієзнавчих працях, а відтак в буденній релігійній свідомості часто висвітлювався та сприймався як щось чужорідне, привнесене ззовні. Це пов'язано з тим, що протягом усієї історії євангельського руху в Україні його виникнення та становлення саме так цілеспрямовано оцінювалось багатьма тенденційно зорієнтованими авторами, а про самих євангельських віруючих цілеспрямовано формувалась негативна думка, як про фанатиків, відчужених від реального життя осіб, що не мають ніякого зв'язку з українським суспільством. В той же час дослідження розвитку релігійної думки в Україні переконливо свідчить про національні витоки українського протестантизму, його самобутній характер.

Починаючи з минулого сторіччя, за характеристикою православних місіонерів, які виконували очевидні завдання панівної державної церкви, усі представники протестантизму були зараховані до "сектантства". Цей термін було підхоплено радянськими антирелігійними діячами. Внаслідок цього євангельський рух дотепер сприймається як "сектантство" з яскраво вираженим негативним змістом. Специфічний науковий термін "сектанти", який вживається для позначення одного з рівнів релігійної інституалізації, набув негативного забарвлення. Ним подеколи ще користуються для характеристики усього сучасного євангельського руху, хоч він можливий для характеристики лише деяких його груп певного етапу його розвитку.

Основні складові частини сучасного євангельського руху в Україні - баптизм та п'ятидесятництво - мають всі ознаки церкви: чітке віровчення, структура підпорядкованості, система підготовки служителів, корпус професійних місіонерів, пасторів та інших працівників. По суті, баптизм нині займає офіційне четверте /а реально можливо й третє/ місце серед релігійних груп в Україні. Таким чином, ця релігійна течія є церквою, тобто такою ж інституціоналізаційною структурою, як православ'я чи греко-католицизм. Баптизм, з точки зору внутрішньої його організації, усвідомлює себе як групу помісних церков, що уособлюють себе як частину Всесвітньої Церкви Ісуса Христа. Отож, претендуючи на наукову об'єктивність та толерантність, слід позбавитись оціночної термінології, одним з проявів якої є термін “секта”, з властивим йому негативним оціночним компонентом. Використання цього терміну можливе лише у випадках, коли описується початкова історична фаза існування євангельського руху, скажімо, часу царського режиму.

Проблема протиріччя між консолідуючими та сепаратними тенденціями у протестантизмі викликає особливий інтерес у теперішній час, коли досягнення консолідації християнства виступає одним з актуальних питань сьогодення і розглядається як одна з умов стабільного розвитку суспільства в цілому. Однак в наш час продовжується дріблення деяких християнських деномінацій, особливо вітчизняного протестантизму. В українському баптизмі зараз налічується щонайменше три церковних утворення. Тому є сенс дослідити витоки і причини вищезгаданих тенденцій з тим, щоб мати можливість більш об'єкивної оцінки сучасного стану та прогнозування розвитку релігійної ситуації в Україні в цілому.

Актуальність дослідження процесу та етапів становлення й еволюції євангельського руху в Україні обумовлюється рядом факторів. З одного боку, знайомство з об'єктивною історією вітчизняного євангельського руху особливо актуальне в наші дні у зв'язку із необхідністю мати цільну історію релігійного процесу в Україні. З другого боку, очевидним є прагнення зняти ту заангажованість, яка була сформована протягом десь півтора століття щодо євангельського руху як неістинного християнства. Тому нині нагальною потребою є формування свідомого та об'єктивного ставлення громадян як до християнства та християнської Церкви взагалі, так і до євангельських віруючих зокрема.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження виконувалось у контексті наукових досліджень історії релігійного процесу в Україні, що провадяться Відділенням релігієзнавства Інституту філософії ім.Г.С.Сковороди НАНУ, зокрема "Особливості і віхи історії українського християнства" /1994-1999 рр.; # 4-21.05./, "Релігійний чинник в контексті етносоціальних та політичних процесів в Україні" /1997-1999 рр.; # 9-397./. Матеріали дисертації покладено в основу тому "Протестантизм в Україні" з десятитомного видання "Історія релігій в Україні".

Об'єктом дисертації є євангельський рух в Україні. Предметом дослідження виступає історія становлення та еволюції цього руху у другій половині ХІХ ст., його ідейно-світоглядні та доктринально-інституційні характеристики, особливості й місце у соціокультурному житті.

Хронологічні рамки дослідження переважно охоплюють другу половину ХІХ ст., тобто період становлення вітчизняного євангельського руху. Саме цьому періоду присвячені джерела, які стали головною базою дослідження. Проміжок часу, взятий до розгляду, пояснюється наступними чинниками:

1/ існуючі джерела дозволяють детально розглянути цей період, який охоплює виникнення національного євангельського руху, його становлення та еволюцію;

2/ відносна стислість періоду, взятого до розгляду, дозволяє якомога повніше проаналізувати еволюцію євангельського руху в Україні у початковий період його розвитку.

Слід пам'ятати, що початок ХХ ст. /після 1903 року/ ознаменував собою новий етап розвитку загальноросійського, в тому числі й українського, євангельського руху. Це було пов'язане з деякими змінами у державній політиці щодо різновірців, а саме встановленням відносної релігійної свободи.

Водночас дисертант вважає доцільним у даній роботі розглянути й передумови виникнення євангельського рухув Україні, тобто події, які відбулись раніше основного періоду дослідження.

Метою дослідження є аналіз витоків та еволюції євангельського руху в Україні у другій половині ХІХ ст., тобто його виникнення та диференціації на основі опрацювання архівних та малодосліджених джерел з даної проблематики.

Загальній меті дослідження підпорядковані наступні завдання:

1/ на основі вивчення джерел проаналізувати передумови виникнення євангельського руху в Україні;

2/ висвітлити еволюцію українського штундизму та з'ясувати у ній роль німецького штундизму;

3/ розкрити консолідуючі та сепаратні тенденції в еволюції євангельського руху;

4/ охарактеризувати ідейно-світоглядні та доктринально-інституційні особливості євангельського руху в Україні;

5/ визначити правове становище українських євангельських віруючих у Російській імперії у другій половині ХІХ сторіччя.

Методи дослідження. У дослідженні даної теми дисертації було застосовано спектр загально- і конкретнонаукових методів релігієзнавчого /філософського, історичного, соціологічного/ дослідження. Це - методи раціонального /соціально-історичного та філософського/ осмислення релігійного феномену та релігійних явищ, синтезу та аналізу /історіографічного, текстологічного, статистичного/, індивідуалізації та узагальнення. Було проведено історіософський, філософський та історико-політологічний аналіз еволюції національного євангельського руху у поєднанні з історико-порівняльним та джерелознавчим аналізом. В основу аналізу було покладено критичне вивчення першоджерел, їх порівняння та синтез. При опрацюванні документів, переважно звітів державних та церковних посадових осіб різного рангу, що містять соціально-демографічні відомості, а також відомості відносно динаміки розвитку євангельського руху, в тому числі й динаміки змін у соціально-демографічному складі євангельських громад, був застосований метод порівняльно-статистичного аналізу. При цьому автор дотримувався вихідних принципів історизму та об'єктивності, які знайшли своє розкриття у похідних принципі позаконфесійності, а також урахування конфесійного підходу при формування тих чи інших джерел дослідження.

Філософсько-релігієзнавче дослідження будь-якого релігійного явища вимагає розкриття його онтологічних та гносеологічних характеристик. Цей підхід розроблено в структурі вітчизняної академічної філософії релігії та розкрито у працях, насамперед, П.Гопченка, М.Заковича, А.Колодного, П.Кралюка, Б.Лобовика, В.Лубського, В.Любащенко, Г.Надтоки, П.Панченка, А.Чернія, П.Яроцького. Історичне та історіософське дослідження окремої релігійної течії передбачає розкриття її генези, зв'язку з іншими релігійно-філософськими школами та традиціями, її особливостей, місця у суспільних і духовних процесах, тенденцій розвитку. При цьому дисертант звертався до методологічних принципів, розроблених у працях вітчизняних та зарубіжних дослідників історії релігії /М.Грушевського, В.Ульяновського, О.Крижанівського, О.Клібанова, інших/. Релігієзнавчо-соціологічне дослідження має мету розкрити культові та інституціональні моделі релігійних течій, елементи релігійного комплексу, соціально-психологічний портрет їх послідовників. Даний аналіз базувався на надбаннях зарубіжної та вітчизняної соціології релігії, зокрема, у працях М.Вебера, Е.Трьольча, А.Єришева, П.Косухи, С.Головащенка, В.Єленського, Ю.Терещенка.

Наукова новизна дослідження. Доведено, що євангельський рух в Україні, зародившись в умовах одержавлення православ'я, соціального розшарування населення України, сформувався як духовний феномен під впливом східної православної традиції і поєднання з нею різних західних протестантських ідей, що стало причиною виникнення українського штундизму, його еволюції, постійної диференціації та кризових явищ. З цього випливає ряд положень і висновків, що складають елемент новизни:

·

· за умов церковно-державної опозиції та державно-правових утисків сформувалися світоглядні ідеї представників євангельського руху, позначені апокаліптичними настроями, що відбилося і на відношенні до держави та офіційної церкви;

· диференціація євангельського руху була викликана чинниками, які містяться в ідеях та тенденціях, властивих протестантизму в цілому. Ідейно-богословським підгрунтям диференціації виступає ідея про рівність усіх віруючих та про право кожного окремого віруючого на тлумачення Святого Письма та індивідуальне самовизначення. Це обумовлює властиву для протестантизму тенденцію до сепаратизму попри намагання догматичної кодифікації та структурної формалізації;

· внутрішньому розвитку євангельського руху притаманні дві взаємовиключаючі тенденції: тенденція до консолідації та тенденція до сепаратизму, які знаходять своє богословське обгрунтування у принципі незалежності або автономності кожної окремої громади при відсутності організаційно-керівної або адміністративної влади над громадою. Це визначає автономність громади у трактуванні віросповідних доктрин та незалежність у ставленні до церковної дисципліни. Гармонія між самостійністю та необхідністю взаємного спілкування реалізується в утворенні союзів, які призначені допомагати помісним церквам у розв'язанні їх проблем;

· диференціація євангельського руху в Україні, який започаткувався у формі українського штундизму, спричинила утворення в його середовищі кількох релігійних угруповань: українських баптистів, младоштундистів, мальованців, пізніше українських адвентистів та євангельських християн. Різні євангельські угруповання були складовими частинами єдиного руху. В той же час вони мали й притаманні лише їм елементи еклезіологічного та есхатологічного вчення в їх світоглядно-доктринальних позиціях;

· євангельський рух в Україні розвивався переважно у селянському середовищі і зазнав впливу сподівань пересічного селянства на покращання соціального становища. Ці сподівання знайшли відбиток у релігійних переконаннях українських євангельських віруючих щодо покращання свого соціального становища не внаслідок соціально-політичних трансформацій, а есхатологічно-мілленаристських очікувань. Хоча євангельський рух не мав відчутного впливу на політичні процеси у Російській державі, він відігравав помітну роль у конфесійній структурі тогочасного суспільства.

Практичне значення дисертації. Матеріал дисертації може бути використаний дослідниками при написанні загальних праць з історії української церкви, спеціальних робіт з історії євангельського руху в Україні, його складових частин, церковно-державних та міжконфесійних відносин, при підготовці лекційних курсів та спецкурсів з історії релігій в Україні, історії протестантизму в Україні, в лекційній та просвітницькій діяльності.

Апробація результатів дослідження. Результати наукових досліджень висвітлювались автором на міжнародних наукових конференціях: "Християнство в контексті світової історії та культури" /Київ, 1999/, "Історія християнства та сучасність" /Одеса, 2000/, "Християнство і проблеми сучасності" /Київ, 2000/. Основні положення дисертації відображені в 9 публікаціях автора.

Структура роботи відповідає меті та завданням дослідження і складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури. У вступі розкрита актуальність роботи, проаналізований стан попереднього дослідження цієї теми, визначені предмет та об'єкт дослідження, хронологічні рамки дослідження, його мета, завдання та новизна, теоретико-методологічні засади. Було розглянуто питання теоретичного та практичного значення даної роботи.

У першому розділі - "Аналіз джерел з виникнення та еволюції євангельського руху в Україні. Історіографія питання" - міститься огляд джерел та літератури з історії виникнення та еволюції вітчизняного євангельського руху. У другому розділі - "Виникнення євангельського руху в Україні" - розглянуто передумови виникнення даного релігійного руху та початковий етап його існування у формі українського штундизму. Третій розділ - "Диференціація євангельського руху в Україні" - присвячено аналізу подальшої еволюції вітчизняного євангельського руху та його диференціації. Розглянуто виникнення українського баптизму, його віросповідні особливості та наслідки його появи, а також особливості інших релігійних угруповань у євангельському русі, включаючи таке своєрідне явище, як мальованство. Розглядаються консолідуючі та сепаратні тенденції в розвитку євангельського руху, соціальне та правове становище українських євангельських віруючих, проаналізовані їхні соціально-політичні погляди.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, зв'язок з науковими програмами, сформульовано мету та основні задачі роботи, об'єкт, предмет та методи дослідження, визначена наукова новизна, теоретичне та практичне значення дисертації, форми її апробації та структура роботи.

У першому розділі - "Аналіз джерел з виникнення та еволюції євангельського руху в Україні. Історіографія питання" - міститься огляд джерел та літератури з історії виникнення та еволюції євангельського руху в Україні. Надзвичайно цінними для вивчення історії національного євангельського руху є праці російських дореволюційних дослідників, в яких проаналізовано пам'ятки євангельського руху в Україні, опрацьовано великий фактичний матеріал з його історії. Більша частина з них була написана діячами Православної церкви. Серед них помітне місце займають дослідження єпископа Олексія /Дородніцина/, А.Рождественського, С.Маргаритова та інших. До цієї теми звертались М.Грушевський та М.Драгоманов. Саме Грушевський поєднав протестантські процеси в Україні з тими культурними змінами і релігійними рухами, які мали місце в Україні у XVIII-XIX сторіччях. Цей принцип підходу до вивчення протестантських процесів в Україні в еволюційному розвитку заслуговує на серйозну увагу. Окремі спроби дослідження протестантських учень в Україні робив М.Драгоманов. Він розглядав український євангельський рук як складову частину українського національно-визвольного руху. Як союзника у соціальній боротьбі розглядав євангельський рух на початку століття В.Д.Бонч-Бруєвич. На тлі численної, переважно публіцистичної, літератури, спрямованої проти так званих антицерковних проявів, твори М.Грушевського, М.Драгоманова, Т.Зіньківського, О.Левицького, В.Ясевич-Бородаєвської, С.Мельгунова вирізняються спробою об'єктивного аналізу причин і розвитку раціоналістичних рухів, в тому числі й євангельського, позитивними оцінками, подекуди ідеалізацією їх ідейних програм, що було пов'язане з демократичними уподобаннями самих згаданих авторів. Але хоча в їх творах міститься чимало фактичного матеріалу, проблема вивчення євангельського руху в Україні у другій половині ХІХ сторіччя так і не отримала серйозного наукового розв'язання. У радянський період вивчення євангельського руху та його складових, як і сектознавство взагалі, підпорядковувалось загальному спрямуванню радянського суспільствознавства і зосереджувалось переважно на негативному висвітленні історії та діяльності різних угруповань в межах євангельського руху, підміні власне наукового аналізу ідеологічною пропагандою. При цьому радянські дослідники переважно використовували спадщину минулого. В той же час слід виділити праці О.І.Клібанова, який дійсно намагався послідовно дотримуватись принципу науковості та об'єктивності, хоча й був суттєво обмежений сумно відомим принципом партійності. Велике місце в історіографії з проблем українсько-російського протестантизму посідають праці сучасних авторів А.О.Єришева, П.Г.Гопченка, В.І.Любащенко, Л.М. Митрохіна, Ю.І.Терещенка, Е.Г.Филимонова, в яких досліджено деякі аспекти історії раціоналістичних рухів у Російській імперії, а саме історія їх виникнення та еволюції у контексті розвитку вітчизняного протестантизму та світового баптизму, формування їх соціальної бази тощо. Серед закордонних дослідників даної проблематики слід відзначити Л.Жабко-Потаповича та Г.Домашівця.

Дисертант вважає, що історіографію з виникнення та еволюції євангельського руху в Україні можна умовно поділити на дві групи: першу складають твори, в яких увага акцентується на зовнішніх чинниках, що спричинили виникнення національного євангельського руху, друга ж група розглядає його виникнення як наслідок реалій релігійного та соціального життя у Російській імперії у середині ХІХ століття.

До цього часу накопичена й велика кількість архівних джерел із зазначеної проблематики. Ці надзвичайно багаті та різноманітні джерела можна умовно поділити на декілька груп. Перша - архівні матеріали, що мають неконфесійний характер. Більшість з цих матеріалів становлять різного роду звіти державних посадових осіб, в тому числі й історико-статистичного характеру, в яких міститься інформація про становище євангельських віруючих, їх громад, факти і події з історії міжконфесійних процесів другої половини ХІХ сторіччя. Друга група - історичні документи конфесійного характеру /віросповідні та апологетичні документи, різного роду свідчення, звернення до державних органів, листи/. Ця група легко поділяється на дві нерівні частини. Першу з них, більш велику, складають документи Православної церкви /звіти посадових осіб православної церкви, рішення церковних органів стосовно різновірців/. Другу ж складають документи, що належать безпосередньо євангельському руху, серед них - віросповідання та різного роду епістолярна література, в тому числі й листування з державними органами.

Упереджене та ідеологічно спрямоване ставлення до євангельського руху в Україні у минулому не сприяло виваженим та об'єктивним дослідженням цього релігійного феномену. В той же час була накопичена велика кількість фактичного матеріалу з історії національного євангельського руху, що обумовлює можливість нових досліджень цієї теми.

У другому розділі - "Виникнення євангельського руху в Україні" - передусім розкриваються передумови виникнення даного релігійного явища. Першою такою передумовою був розвиток національної релігійної думки. Протестантизм, й зокрема євангельський рух, в Україні в історичному контексті є наслідком надзвичайно складних та довгих пошуків. Початковий розвиток вітчизняної релігійної думки переважно відбувався у православному середовищі. Розглядаються прояви релігійного вільнодумства: погляди Адріана та Дмитра, вплив богомильських, передреформаційних та реформаційних ідей в Україні, пожидовлені єресі. Як приклад впливу реформаційних ідей на українське православне середовище розглядається діяльність українських православних братств у ХVI-XVII ст. Хоча братства створювались в рамках Православної церкви з метою збереження та відстоювання саме православної традиції, все ж таки не можливо не бачити в їх діяльності впливу європейської Реформації та близькості їх духу духу Реформації. Це виявлялось в їх всестановому характері, в їх широкій просвітницькій діяльності, в критиці кліру, в участі в проповідницькій діяльності світських людей, у відстоюванні права обрання священиків та їх звільнення, контролю за поведінкою духовенства та рівнем дисципліни у церкві та навіть в деяких притаманних їм богословських ідеях.

Самобутнім та яскравим явищем у розвитку вітчизняної духовної думки є життя та діяльність Григорія Савича Сковороди /1722-1794/, якого чимало дослідників вважають представником містичної думки у філософії й предтечею євангельського християнства в українській релігійній думці. На його творчості позначився вплив німецького пієтизму, з яким Сковорода познайомився під час свого навчання за кордоном. Сковорода репрезентував тенденцію особистого богошукання та відмови від формально-церковного розуміння віри. У кінці XVIII-на початку ХІХ століть в Україні часто зустрічались подорожуючі проповідники, але погляди цих проповідників досить часто було тяжко ясно сформулювати, бо вони складали еклектичну суміш досить різних за своїми витоками ідей.

Далі висвітлюються погляди таких предтеч українського євангельського християнства як духобори та молокани. Звернення уваги на ці історичні факти робиться з метою підкреслити досить важливу особливість вітчизняного релігійно-суспільного життя, яка полягала в тому, що догматизм офіційного церковного життя не міг повністю знищити або нейтралізувати якісні зрушення, які окреслились у народній релігійності, особливо починаючи з епохи Реформації. Готовність сприйняти духовне визволення, готовність до духовного пробудження виявилась вирішальним фактором виникнення євангельського руху в Україні.

Другою передумовою виникнення українського євангельського руху можна вважати особливості етно-соціального та релігійного складу населення півдня України. В значній мірі це було пов'язано з великим відсотком німецьких колоністів на півдні України. У середині ХІХ-го століття в німецьких колоніях відбулося так зване духовне пробудження, яке набрало форми штундизму. Штунда у німецьких колоніях півдня України мала два різновиди: штунда пієтистська, яка не вела до залишення її послідовниками своїх офіційних церков, та штунда серед менонітів /сепаратистська/, яка призводила до виникнення нових громад на противагу офіційним церквам. Саме ці громади через деякий час сприймають баптистські погляди. Таким чином, на півдні України з'являються перші баптистські громади, які складались з віруючих виключно німецького походження. У цей час німецькі баптистські громади з'являються й у Волинській губернії внаслідок розвитку баптизму у Західній Європі. З іншого боку, на загальну картину релігійного життя в Україні помітний вплив мали молокани, для яких був властивим потяг до протестантизму, який знаходив свій вияв як в системі їх вірувань, так і в їх церковній організації.

Соціальний та економічний розвиток на півдні України також мав вплив на виникнення євангельського руху. Відносна слабкість спільного землеволодіння сприяла утвердженню приватної власності на землю і товарного сільськогосподарчого виробництва. А це в свою чергу вело й до розвитку почуття власної гідності, самосвідомості, до індивідуалізму не тільки в економічному відношенні, але й у соціальному та релігійному. Товарне сільськогосподарче виробництво вело українських селян до встановлення тісних ділових контактів з представниками інших етнічних та конфесійних груп /з німецькими штундистами та баптистами, менонітами, молоканами та ін./. Усе це, поряд з етнічною та конфесійною різноманітністю, прогресивною соціодинамікою і контактами з зовнішнім світом, ламало старі звичні рамки традиційного світогляду, розшаровувало офіційну релігійність народу.

Ще одним чинником, який мав вплив на формування релігійності пересічних громадян, було поширення Святого Письма серед українського народу. На формування особливостей соціального складу населення південноукраїнських земель та світогляду цього населення мали вплив і наслідки реформи 1861 року. Одним з наслідків стало розширення господарчих стосунків українських селян з німецькими колоністами. А це приводило до зростання кругозору українських селян, в тому числі в релігійному відношенні, формувало критичне ставлення до догматів та обрядів Православної церкви. Усі ці процеси відбувались на фоні загальної кризи офіційного православ'я та деформації духовно-морального життя українського населення.

На тлі цього й відбувалось становлення євангельського руху в Україні. Релігійне пробудження на початку не приводило до розриву з Православною церквою, хоча й вело до активізації релігійно-духовного життя своїх послідовників. Це пробудження призвело до появи релігійного руху, який отримав назву українського штундизму через подібність своєї релігійної практики до практики німецьких штундистів. Український штундизм розглядається як пієтистський рух серед православного селянства. Виділяються загальні риси українського штундизму: відсутність розриву з православ'ям при наявності критичного ставлення до православної традиції, відсутність чітко сформульованої догматики, розробленого культу та ієрархії, що призводило до розмаїття поглядів з богословських питань, розуміння даного руху як спроби відновлення первісного християнства, визнання Біблії вищим авторитетом у питаннях віри, етичне переосмислення загальнохристиянських ідей. Проводиться аналіз богословських поглядів та релігійної практики, притаманних більшості штундистів, в тому числі виділяються соціальні чинники формування їх богословських поглядів. Розглядається відношення до цього руху з боку державної та церковної влади.

Таким чином, національний євангельський рух постає унікальним релігійним феноменом, що сформувався як продукт взаємовпливів західного і східного християнства, синтезу європейського протестантизму та вітчизняного православ'я. Процеси становлення та еволюції євангельського руху в Україні відбувались за умов церковно-державної опозиції та державно-правових утисків, що обумовило деякі властиві йому світоглядні ідеї, а саме соціально-економічну природу есхатологічних настроїв, відношення до держави та офіційної церкви у есхатологічному контексті. Ці погляди мали своїми витоками не лише релігійні роздуми, але й відображали загальне ставлення різновірців до офіційної церкви. Виникнення українського штундизму стало першим етапом становлення євангельського руху в Україні.

У третьому розділі - "Диференціація євангельського руху в Україні" - розглядаються декілька питань. Перше пов'язане з сприйняттям частиною українських євангельських віруючих баптистських поглядів, баптистської форми організації громад. На відміну від досить аморфного штундизму, баптизм ніс з собою церковну структуру, усталену догматичну систему, культову кодифікацію, а з часом і підпорядкованість окремих громад єдиній організації. Саме прийняття водного хрещення за баптистськими правилами стало точкою остаточного розриву українських євангельських віруючих з Православною церквою. Спростовуючи погляд на виникнення баптизму серед українців виключно в результаті німецької пропаганди, дисертант в той же час відзначає вплив німецьких баптистів на догматично-інституційне оформлення українського баптизму. Таким чином, український баптизм поєднав в собі самобутній елемент /штундистське підгрунтя/ та західний вплив. Для баптизму була вже характерною, на відміну від штундизму, тенденція до усталення свого віровчення, орієнтація на церковну структуру. Прийняття баптистських поглядів вело й до прийняття обрядів - водного хрещення, переломлення хліба /євхаристії/, та до формальної організації громад - інституту пресвітерства, формування символів віри. У зв'язку з цим проводиться аналіз богословських поглядів баптизму: його бібліології, теології, антропології, сотеріології, еклезіології та релігійної практики.

Перехід до баптизму призвів до першого розділення в євангельському русі в Україні. Питанням, що призвело до розділення, було різне відношення до необхідності фізичного звершення деяких обрядів. З цього часу євангельський рух /староштундизм/ розділяється на баптизм /тобто тих, хто сповідує необхідність водного хрещення та переломлення/ та младоштундизм або духовний штундизм /тобто тих, хто сприймає ці установлення духовно/. На відміну від баптизму младоштундизм не мав ні свого формального віровчення, ні формальної організації своїх громад. В той же час достатня ступінь повторюваності тих чи інших поглядів дозволяє зробити деяке узагальнення, зокрема про те, що стосується основних богословських поглядів младоштундистів, порівняння їх з поглядами баптистів.

Младоштундизм, як містичне крило євангельського руху в Україні з властивою містичному сектантству необмеженістю будь-якими формальними рамками, закономірно мав привести до появи у його середовищі якого-небудь крайнього угруповання, яким і стало мальованство. У розділі досліджуються історія та богословський портрет цього релігійного явища, а також питання соціальної бази баптизму та младоштундизму. Розкриваються особливості становлення євангельського руху на Правобережній Україні.

Досліджуючи історію євангельського руху в Україні, дисертант виявив взаємосуперечні тенденції, притаманні внутрішньому розвитку цього руху: тенденцію до консолідації та тенденцію до сепаратизму. Ці тенденції то домінують одна над одною, то розвиваються паралельно, стримуючи одна одну. Баптисти, підкреслюючи автономію помісних церков, в той же час намагаються витримати розумну гармонію між самостійністю та необхідністю взаємного спілкування. Цей принцип реалізується в утворенні баптистських союзів. З самого початку існування різних євангельських груп починаються спроби налагодити зв'язок між ними, знайти спосіб подолання розбіжностей та об'єднати їх зусилля для спільної праці у поширенні євангельського руху. Їх наслідком стало утворення Союзу баптистів Південної Росії та Кавказу.

Аналізуючи правове становище українських євангельських віруючих в Російській імперії, дисертант розкриває цілеспрямовану державну і церковну політику правових утисків і гонінь віруючих.

Український штундизм дав початок ще одній групі, а саме так званим суботникам або пожидовленим, які стали попередниками адвентизму в Україні. В їх особі західний адвентизм знайшов вітчизняне підгрунтя для свого поширення в Україні. Тобто, це ще одне підтвердження висновку про поєднання вітчизняних релігійних поглядів з західним вченням, про догматично-інституційне оформлення відповідної гілки українського штундизму. Дається стисла характеристика богословських поглядів адвентистів, розкривається відношення до цієї релігійної групи з боку Православної церкви та баптистів.

Отже, український штундизм став одним з етапів еволюції національного протестантизму, внаслідок диференціації дав життя декільком релігійним угрупованням: українському баптизму, младоштундизму, мальованству та українському адвентизму.

Далі в дисертації на фоні звинувачень євангельських віруючих в політичній неблагонадійності розкриваються їх соціально-політичні погляди. Характерним для євангельських віруючих є, з одного боку, декларування своєї лояльності державній владі, як боговстановленому інституту, а з іншого, чітке визначення меж цієї вірнопідданості - настільки, наскільки вимоги державної влади не протирічать Божим повелінням. Представники євангельського руху бачили своє покликання саме в проповіді Благої Вісті Ісуса Христа, а не в участі у політичній боротьбі, що не перешкоджало кожному окремому віруючому мати будь-які свої особисті політичні погляди, які формувались внаслідок багатьох чинників. Прослідковується відношення до євангельських віруючих з боку радикальної частини російської інтелігенції /народників, соціал-демократів/. Бажання бачити у новому русі переважання соціально-економічних положень над релігійними вело до симпатії до цього руху з боку ліберальної інтелігенції, що сприяло її участі у боротьбі за свободу совісті, в тому числі й за права євангельських віруючих та за припинення їх переслідувань.

У кінці ХІХ сторіччя в євангельському русі виникає ще один різновид вітчизняного баптизму - євангельські християни. Висвітлюються причини їх появи та особливості богословських поглядів.

У висновках автор узагальнює результати свого дисертаційного дослідження та своєї оцінки євангельського руху в Україні як природного етапу розвитку вітчизняної релігійної думки, унікального релігійного феномена, що сформувався як продукт взаємовпливів західного і східного християнства, синтезу європейського протестантизму та вітчизняного православ'я. Передумовами виникнення даного феномена є розвиток національної релігійної думки, особливості етно-соціального та релігійного складу населення півдня України, поширення Святого Письма серед місцевого населення, наслідки реформи 1861 року, загальний стан релігійного життя. Євангельський рух в Україні зародився в умовах одержавлення Православної церкви, соціального розшарування місцевого населення, в духовних пошуках якого вплив східної православної традиції поєднався з впливом різних протестантських ідей. Зародившись в формі штундизму, євангельський рух в Україні внаслідок диференціації дав життя декільком релігійним угрупованням: баптизму, младоштундизму, мальованству та адвентизму. В свою чергу баптизм став підгрунтям для виникнення євангельського християнства. Ця диференціація була викликана властивою для протестантизму тенденцією до сепаратизму, яка базується на загальнопротестантській ідеї про рівність усіх віруючих і право кожного індивіда на самостійне тлумачення Біблії. Цій тенденції протистоїть тенденція до консолідації. Процеси становлення та еволюції українського євангельського руху відбувались за умов церковно-державної опозиції та державно-правових утисків, що обумовило його соціально-економічну природу есхатологічних настроїв, відношення до держави та офіційної церкви у есхатологічному контексті. В той же час євангельські віруючі у суспільно-політичному житті послідовно займали позицію лояльного ставлення до державної влади.

У висновках також вказано на перспективні напрями подальшого дослідження євангельського руху в Україні та його складових.

Основні положення дисертації викладено у публікаціях:

1. Решетніков Ю.Є. Санніков С.В. Пізній протестантизм в Україні. Баптизм // Історія релігії в Україні: У 10-ти т. / Т.5: Протестантизм в Україні.- К., 2000.- 8 д.а. Особисто Решетнікова Ю.Є.: 6 д.а.

2. Решетніков Ю.Є. Об'єднавча тенденція та сепаратизм в історії вітчизняного баптизму // Українське релігієзнавство. - 2000.- # 13.- С.50-59. /0,5 д.а./

3. Решетніков Ю.Є. Кальвінізм та армініанство у віровченні євангельських християн-баптистів // Українське релігієзнавство. - 2000.- # 15. /0,5 д.а./

4. Решетников Ю.Е. Некоторые мысли об участии евангельских верующих в политической жизни общества // История христианства и современность. Научный сборник.- Одесса, 2000.- С.84-86. /0,2 д.а./

5. Решетніков Ю. Церква і політика: питання сьогодення // Християнство і проблеми сучасності. Науковий збірник.- К., 2000.- С.17-21. /0,2 д.а./

6. Решетніков Ю. Баптизм в Україні: на межі тисячоліть // Людина і світ.- 2000.- # 8.- С.36-39. /0,4 д.а./

7. Решетников Ю.Е. Украинские баптисты и Российская империя: Церковно-государственные отношения между Российским правительством и евангельско-баптистским братством на Украине во второй половине XIX - начале ХХвв.- Одесса, 1998.- 112с. /7,5 д.а./

8. Решетніков Ю. Зародження українського баптизму /До 130-ти річчя євангельсько-баптистського руху в Україні: 1869-1999/ //Альманах "Богомыслие".- 1999.- # 8.- С.241-249. /0,9 д.а./

9. Решетников Ю. Баптисты и политика //Альманах "Богомыслие".- 1999.- # 8.- С.250-261. /1,25 д.а./

АНОТАЦІЯ

Решетніков Ю.Є. Становлення та диференціація євангельського руху в Україні. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство.

Інститут філософії ім.Г.С.Сковороди Національної Академії наук України, Київ, 2000р.

Дисертація є комплексним дослідженням українського євангельського руху, його становлення та диференціації. Проаналізовано чинники, що спричинили духовне пробудження та появу євангельського руху в Україні, богословські погляди складових руху /штундизму, баптизму, младоштундизму, мальованства, адвентизму, євангельського християнства/, тенденції, притаманні його розвитку, а також причини його диференціації. Проаналізовано правове становище українських євангельських віруючих в Російській імперії, а також їхні соціально-політичні погляди.

Ключові слова: духовне пробудження, євангельський рух, штундизм, баптизм, адвентизм, євангельське християнство.

АННОТАЦИЯ

Решетников Ю.Е. Становление и дифференциация евангельского движения в Украине. Рукопись.

Диссертація на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.11 - религиоведение.

Институт философии им. Г.С.Сковороды Национальной Академии наук, Киев,2000.

Диссертация является комплексным исследованием украинского евангельского движения, его становления и дифференциации. Исследована историография эволюции евангельского движения в Украине. Проанализированы предпосылки духовного пробуждения и возникновения исследуемого религиозного феномена, роль немецких колонистов в его возникновении, догматическом и формально-институционном оформлении. Таковыми предпосылками являются: развитие национальной религиозной мысли, особенности заселения юга Украины, этно-социального и релиозного состава населения, распространение Священного Писания среди украинского населения, последствия реформы 1861 года, общее состояние религиозной жизни. Национальное евангельское движение предстает как закономерный этап развития национальной религиозной мысли. Евангельское движение в Украине зародилось в условиях огосударствления православия, социального расслоения населения Украины, в духовных исканиях которого влияние восточной православной традиции переплелось с влиянием различных западных протестантских течений. Раскрыты богословские взгляды составляющих данного евангельского движения /штундизма, баптизма, младоштундизма, малеванства, адвентизма, евангельского христианства/ и их религиозная практика. Указаны социальные предпосылки некоторых богословских положений. Особое внимание уделено богословскому портрету баптизма как наиболее значительного течения в евангельском движении. Проанализированы тенденции присущие развитию данного движения, в том числе тенденция к сепаратизму, базирующаяся на общепротестантской идее равенства всех верующих и праве каждого индивида на самостоятельное толкование Библии, приведшая к дифференциации движения. Начавшись в форме штундизма, оно в результате дифференциации дало жизнь новым религиозным группам - баптизму, младоштундизму, малеванству, адвентизму. В свою очередь баптизм стал почвой возникновения евангельского христианства. Этой тенденции противостоит тенденция к консолидации, нашедшая свою практическую реализацию в образовании Союза русских баптистов Южной России и Кавказа.

Рассмотрен вопрос правового положения украинских евангельских верующих в Российской империи. Установлено, что развитие евангельского движения проходило в условиях церковно-государственных преследований, что сыграло свою роль в формировании у евангельских верующих отношения к государству и официальной церкви в эсхатологическом контексте, обусловило социально-экономическую природу их милленаристских чаяний. Также освещены социально-политические убеждения евангельских верующих. Установлено, что несмотря, с одной стороны, на преследования со стороны светской и духовной власти, а с другой, на желание некоторых радикальных групп российского общества вовлечь евангельских верующих в политическую борьбу, они последовательно занимали позицию лояльного отношения к государственной власти.

Ключевые слова: духовное пробуждение, евангельское движение, штундизм, баптизм, адвентизм, евангельское христианство.

SUMMARY

Reshetnikov Y.E. Foundation and differentiation of the evangelical movement inUkraine. Manuscript.

The dissertation for the degree of Candidate of Philosophical science on the specialty 09.00.11 - religious studies.- G.S.Skovoroda Philosophy Institute of National Academy of sciences of Ukraine /Departament