ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Науково-дослідний економічний інститут
Міністерства економіки
Самойловський Андрій Леонідович
УДК: 338.246.025.2
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
Спеціальність 08.02.03 - Організація управління,
планування і регулювання економікою
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економіки України.
Науковий керівник - доктор економічних наук, професор
Бондар Інтерна Касянівна,
Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки України, завідувач відділом проблем праці та політики доходів населення
Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор
Внукова Наталія Миколаївна,
Харківський державний економічний університет Міністерства освіти та науки України, професор кафедри фінансів.
-
кандидат економічних наук
Шаповал Микола Сергійович,
Науково-дослідний інститут праці і зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України і Національної академії наук України, заступник директора з наукової роботи.
Провідна організація - Київський національний економічний університет, кафедра фінансів підприємств і страхової справи (м.Київ).
Захист відбудеться 23 листопада 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.801.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України (01103, Київ-103, бульвар Дружби народів 28, 5-й поверх, зал засідань).
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці НДЕІ Міністерства економіки України.
Автореферат розісланий “20” жовтня 2000 р.
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради А.Базилюк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.
Актуальність теми дослідження.
Здійснення процесу ринкових перетворень в Україні вимагає створення дієвої системи захисту майнових інтересів підприємців, посилення соціального захисту громадян та їх сімей, забезпечення економічної та екологічної безпеки держави, що неможливо без ефективного функціонування страхової діяльності в Україні.
Водночас сучасний стан страхової діяльності характеризується повільністю, складністю і суперечливістю щодо свого розвитку. Одним з головних показників рівня розвитку страхування як важливого соціально-економічного інституту є частка совокупної страхової премії у ВВП. Можна констатувати, що по цьому важливому показнику Україна відстає від розвинених країн в десятки разів, що пов’язано насамперед з недооцінкою загальної ролі страхового сектора економіки як дійового ринкоутворюючого фактора. Однак, сучасна економічна ситуація в Україні вимагає негайного розв’язання багатьох теоретичних та практичних питань розвитку страхової діяльності.
За цих умов першочергової ваги набуває проблема побудови механізму державного регулювання страхової діяльності на новій основі з урахуванням специфіки перехідного періоду, тобто шляхом органічного поєднання активного державного впливу з ринковими засобами регулювання економіки.
Світовий досвід розвинених країн свідчить, що державне регулювання є ключовим важелем розвитку страхової діяльності. Тому, на сьогодні, страхова діяльність в Україні не може існувати без державного регулювання, яке, в свою чергу, не може обмежуватись лише окремими рішеннями. Необхідна цілісна система науково-обгрунтованих заходів державного регулювання, направлених на розвиток цієї економічно та соціально важливої діяльності і перетворення її в активного агента ринкових реформувань.
Отже, створення повноцінного страхового ринку як об’єктивного атрибуту ринкової економіки та ефективного механізму державного регулювання страхової діяльності – гаранта його надійного функціонування, потребує певних наукових розробок і вдосконалення державної політики в сфері страхування.
Слід наголосити, що вищезазначені питання перебували в колі наукових інтересів багатьох українських та закордонних вчених, а саме Осадця С.С., Базилевича В.Д., Грушка В.І., Лутака М.Д., Рейтмана Л.І., Шахова В.В., Яковенка І.В., Саркісова С.Е., Воблого К.Г., Василика О.Д., Клапківа М.С., Коломіна Є.В., Орланюк-Малицької Л.О., Сухова В.А., Чухно А.А. та інших науковців.
Водночас в Україні практично немає спеціальних досліджень, які б були присвячені проблемі державного регулювання страхової діяльності. Досить незначна увага приділялася розв’язанню проблеми теоретико-методологічного осмислення основ страхування. Зовсім мало уваги відведено проблемі теоретичного та практичного осмислення діяльності державних органів страхового нагляду на страховому ринку України. Не розглядалась належним чином проблема правового регулювання страхової діяльності як важливої складової розвитку страхового ринку. Досі не найшла належного відображення проблема визначення шляхів та напрямків підвищення ефективності страхової діяльності в Україні. Також потребує напрацювання теоретичної бази питання проведення обгрунтованої державної протекціоністської політики у світлі лібералізації страхового простору України. Вивчення та розв’язання цих надзвичайно важливих проблем і обумовлюють актуальність та необхідність дисертаційної роботи.
Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана як складова частина науково-дослідної теми Аналіз механізмів державного регулювання страхової діяльності в Україні (№ державної реєстрації 0199V002554), яка розроблялася колективом Відділу проблем праці, політики доходів населення Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України.
Мета і задачі дослідження.
Мета, яка ставилась перед дисертаційним дослідженням, полягала у розробці науково обгрунтованих основ державного регулювання страхової діяльності, а також у розробці пропозицій щодо посилення державного впливу на розвиток страхової діяльності, що забезпечить підвищення її ефективності та впливу на розвиток економіки країни. Домінантною основою при цьому є забезпечення платоспроможності страховика з метою захисту інтересів страхувальника.
Для реалізації мети в дисертації поставлені та вирішені такі основні завдання:
·
визначено зміст страхування та його місце у системі економічних відносин;
·
обгрунтована необхідність державного регулювання страхової діяльності;
·
досліджений закордонний досвід державного регулювання страхової діяльності та установлені можливості його адаптації до умов господарювання в Україні;
·
досліджені існуюча система державного регулювання страхової діяльності та її вплив на формування страхового ринку України;
·
визначені основні напрямки вдосконалення механізмів державного регулювання страхової діяльності та шляхи підвищення ефективності страхової діяльності в умовах трансформаційних перетворень економіки;
·
розроблена система протекціоністських заходів держави в умовах лібералізації страхового простору України.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження.
Наукова новизна виконаної дисертаційної роботи полягає у системно-структурному дослідженні теоретичних та практичних аспектів державного регулювання страхової діяльності. Найбільш значні результати, які було досягнуто і які складають наукову новизну роботи, полягають у наступному:
·
уточнено економічний зміст категорії страхування як системи економічних відносин, що є важливою складовою господарського механізму і формою реалізації майнових інтересів страховика і страхувальника з приводу утворення і використання грошового фонду, який виступає необхідною передумовою забезпечення безперервності і безперебійності суспільного виробництва. На відміну від існуючих визначень, сформульована дефініція розкриває зовнішні умови розвитку страхування, реалізація яких активізує якісні зміни в його структурі, потенціалі, а в кінцевому підсумку - результативності;
·
розроблено структурно-логічну модель взаємовідносин страховика і страхувальника та виявлено внутрішні та зовнішні фактори узгодженості їх економічних інтересів, центральною передумовою яких є визначення державою рамкових умов діяльності учасників процесу на основі регламентації діяльності страхових посередників, регулювання умов договору страхування, затвердження правил страхування, тарифного регулювання з метою зниження рівня ризиковості використання особливостей природи страхового механізму;
·
обгрунтована неефективність застосування в умовах перехідної економіки діючих моделей державного регулювання страхової діяльності країн ЄС через: відсутність належного взаємозв’язку суб’єктів та об’єктів державного регулювання страхової діяльності та механізму “зворотної дії” при здійсненні впливових заходів, незначний рівень саморегулюючої діяльності самих об’єктів, підвищення власне державного впливу по відношенню до об’єктів. Врахування цих чинників дозволило встановити, що на основі діючих моделей державного регулювання страхової діяльності країн ЄС не можна повною мірою окреслити принципи, методи та механізм державного регулювання страхової діяльності у перехідній економіці;
·
визначені основні умови забезпечення ефективної системи страхування, що передбачають створення нормативно-правової бази та ринкової інфраструктури на рівні страхової діяльності, її окремих галузей та видів. Їх сутність зводиться до організаційно-економічних напрямків вдосконалення способів і форм правового регулювання, а саме: забезпечення рівних прав та обов'язків для усіх суб'єктів страхових взаємовідносин незалежно від форм власності та організаційної структури цих суб'єктів, а також їх виконання, забезпечення фінансової стабільності страховиків та рівних умов здійснення різних видів страхування, а також гарантій підприємствам і громадянам у реалізації їх права на ефективний страховий захист та вільний вибір страховика. Вони є необхідною і обов'язковою основою забезпечення застосування здорової ринкової практики, підвищення прозорості регуляторних рішень і довіри до учасників страхової діяльності.
·
розроблено концептуальні засади формування державного механізму регулювання страхової діяльності в Україні, що включає в себе напрямки його структуризації для забезпечення основних економічних умов підвищення ефективності страхової діяльності (грунтування на методах правового регулювання та державного нагляду); параметри регламентації страхової діяльності, що мають першочергове значення з позицій соціально-економічних інтересів держави (власні та залучені кошти, тарифна система, операції з перестрахування, фінансові зобов’язання); важелі підвищення результативності державного регулювання страхової дільності в Україні (мінімальні вимоги до власних коштів, індивідуальна інвестиційна програма, “матеріальний контроль”, плаваючий поріг перестрахування, фінансовий план відновлення, реальні процедури санації та банкрутства);
·
в межах розроблених концептуальних засад запропоновано комплекс методів правового та економічного забезпечення вирішення питання заборгованості з обов’язкового державного особистого страхування (зміна порядку його проведення), ефективної реалізації внутрішнього інвестиційного потенціалу страхового ринку (інвестування у виробництво конкурентноздатних товарів та послуг, особливо експортозорієнтованих), реформування системи перестрахування (створення системи ефективного використання внутрішньої фінансової місткості страхового ринку та встановлення державного контролю за цим), створення механізму гарантування повернення громадянам втрачених коштів у разі банкрутств страховиків (запровадження централізованого фонду страхових гарантій), заохочення придбання страхових послуг (створення податкової мотиваційної системи), удосконалення нормативно-правової бази зі страхування (формування Страхового кодексу);
·
запропоновані організаційно-економічні умови приєднання України до ГАТТ/СОТ, що передбачають реалізацію поетапної державної стратегічної програми з допуску страховиків-нерезидентів на страховий ринок України з метою надходження іноземних інвестицій, а також технологій, страхових продуктів на рівні стандартів розвинених країн без деформації національного страхового ринку.
Практична значимість результатів дослідження.
Результати дисертаційного дослідження щодо вдосконалення діючих механізмів державного регулювання страхової діяльності в Україні знайшли своє впровадження в Міністерстві економіки України під час розробки розділу 4.2. “Грошово-кредитна і валютна політика. Оздоровлення банківської системи. Розвиток фондового і страхового ринку” проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2000 рік, при виконанні Програми розвитку вітчизняного страхового ринку на 1998-2000 роки, а також при підготовці аналітичної записки Кабінету Міністрів України щодо перспектив розвитку страхового ринку України (довідка Міністерства економіки України №11-35/75 від 15.06.2000).
Результати дисертаційного дослідження щодо посилення програмного механізму державного впливу на розвиток страхової діяльності знайшли впровадження в результатах роботи Українського центру економічних і політичних досліджень, які доповідались Прем’єр-міністрові України і на основі яких було прийнято рішення щодо розробки Державної програми розвитку страхового ринку України (довідка Українського центру економічних і політичних досліджень №64/6 від 10.05.2000).
Лігою страхових організацій України під час підготовки концепції створення цією організацією ДП ”Українське агентство розвитку страхування та права” були використані результати дисертаційного дослідження щодо визначення найбільш впливових механізмів системи державного регулювання страхової діяльності в Україні (довідка Ліги страхових організацій України №337/ІІІ-6 від 19.04.2000).
Апробація і впровадження результатів дослідження.
Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на відкритих засіданнях редакційної колегії журналу ”Финансовые услуги”, до складу якої входять науковці та фахівці з питань страхової справи із залученням вищих посадових осіб Ліги страхових організацій України та страхових компаній.
Результати дисертаційного дослідження апробовані автором на фаховій конференції “Проблеми реформування системи соціального страхування в Україні”, яка була організована Міністерством праці та соціальної політики, Українською Академією державного управління при Президентові України за сприянням та участю Інституту Світового Банку (Київ, 2000), а також на фаховій конференції “Соціальні аспекти страхування в Україні”, яка проводилась Українським центром економічних і політичних досліджень спільно з Представництвом Фонду Конрада Аденауера в Україні (Київ, 2000).
Публікація результатів дослідження.
Результати дослідження висвітлені в опублікованих дисертантом одноосібно дев’яти праць загальним обсягом 2,1 д.а, у тому числі 5 статей у фахових виданнях.
Основні положення дисертації.
Зроблено всебічний аналіз економічної літератури за темою дослідження, визначено основні напрямки авторського аналізу щодо адаптації здобутків наукової думки з цього напрямку досліджень до умов трансформаційних систем. Безпосередню характеристику етапів становлення та розвитку теоретичних обгрунтувань державного регулювання страхової діяльності було показано на прикладі країн Західної Європи, які, незважаючи на певну близькість вихідних засад, значно відрізняються між собою.
Звертаючись до аналізу перетворення монополістичного режиму в конкурентну ринкову економіку у дисертації з’ясовано соціально-економічний зміст страхування як економічної категорії. Монополістична система до проблеми регулювання страхової діяльності підходила з погляду наповнення державного бюджету, і це робилось не у формі податку на прибуток підприємств або дивідендів, а у формі прямої передачі прибутку страхової компанії. Перехід на основи ринкової економіки зумовлює використання страхування як впливовий метод захисту майна та доходів, життя і здоров’я, що особливо важливо при окресленні теоретичних основ страхування як економічної категорії і визначенні його місця у системі економічних відносин. Для більш глибокого з’ясування загальних рис змісту страхування використано підхід, за яким об’єкт дослідження розглядається комплексно у поєднанні трьох основних аспектів: як економічна категорія з притаманними їй рисами та функціями, як ефективний метод захисту майнових інтересів осіб з характерними йому перевагами, як особливий тип економічного мислення. Виходячи з цього, визначено, що специфічні ознаки страхування, незважаючи на зовнішню схожість, не вміщаються в рамки традиційного розуміння категорії фінансів. Автор при цьому акцентує увагу на необхідності виходити з особливостей реалізації функцій, властивих страхуванню, у складній системі економічних відносин і взаємозв’язку з іншими економічними категоріями, наголошуючи на їхній відтворювальній спрямованості, а саме: забезпеченні безперебійності і безперервності суспільного виробництва, яке агреговано відображає розвиток економіки держави. Це дозволяє страхуванню виступати важливою складовою господарського механізму, оскільки потенційні можливості, закладені у страхуванні, знаходять в цих умовах благодатне середовище для своєї реалізації.
Завдяки розробці структурно-логічної моделі взаємовідносин страховика і страхувальника було встановлено, що взаємовідносини між страховиком і страхувальником базуються на наявності страхового ризику, захист від якого бажає отримати страхувальник через укладання зі страховиком договору страхування. Узгодженість інтересів страховика і страхувальника у рамках системи взаємовідносин досягається, в першу чергу, за рахунок регламентації державою діяльності учасників процесу взаємовідносин. Враховуючи здійснені в дисертаційній роботі дослідження, автором зроблений висновок, що необхідність забезпечення своєї потреби у захисті від несприятливих подій через механізм страхування пов’язана, в першу чергу, з тим, що страховик робить затрати на компенсацію збитків меншими, регулярними і передбачуваними, ніж ті, яких страхувальник зазнає у разі створення їм матеріальних або грошових запасів для відшкодування можливого збитку.
Даючи характеристику зарубіжному досвіду державного регулювання страхової діяльності, слід акцентувати увагу на таких трьох його моделях: жорстка, проміжна і ліберальна, що розвиваються в його межах. Вони грунтуються на визнанні існування державного регулювання страхової діяльності як невід’ємної складової державного регулювання економіки країни, орієнтуються на використанні внутрішніх сил ринкового саморегулювання та безпосереднього впливу держави. Результатом збалансованості компонентів механізму регулювання страхової діяльності є зниження формальних вимог до діяльності страховика, що призводить до підвищення ефективності страхової діяльності, а це вже досягнення більшої відповідності між пропозицією і попитом і, зрештою, вищої якості послуг за розумну ціну.
У дисертації встановлено, що на основі діючих моделей державного регулювання страхової діяльності, які застосовуються в країнах ЄС, не можна повною мірою окреслити принципи, методи та механізм державного регулювання страхової діяльності у перехідній економіці. Тому ті моделі, що грунтуються на налагодженій правовій базі, розвинутій управлінській структурі, а також на перевірених часом методах контролю та досвіді саморегулювання страховиків, в умовах перехідної економіки є не завжди корисними для перейняття. Даний висновок сприятиме поглибленому позитивному розумінню закономірностей функціонування страхування в трансформаційних системах.
Таким чином, напрямками подальшого наукового аналізу проблеми державного регулювання страхової діяльності дисертант вважає: по-перше, узагальнення теоретико-методологічних основ страхування, на яких має грунтуватися система державного впливу на страхову діяльність, з урахуванням нових підходів до страхування як ефективного методу захисту юридичних і фізичних осіб в умовах перехідної економіки; по-друге – системний розгляд механізмів та інструментів державного регулювання страхової діяльності в Україні з точки зору підвищення їх ефективності і впливу на економіку країни.
Досліджено проблеми і можливості впливу держави на страхову діяльність шляхом формування механізму державного регулювання страхової діяльності в Україні. У зв’язку з цим встановлено, що державне регулювання страхової діяльності в Україні здійснюється на базі двох взаємопов’язаних і водночас найвпливовіших форм, а саме, правового забезпечення і здійснення нагляду за страховою діяльністю. Ці форми мають бути покладені у основу формування державного механізму регулювання страхової діяльності, який, на думку автора, перебуває на етапі структурної адаптації до новостворюваного ринкового середовища. Правове забезпечення, з одного боку, встановлює необхідні державі “правила гри”, а з іншого – передбачає сприятливі умови для розвитку страхової діяльності за пріоритетними напрямками. Державний нагляд за страховою діяльністю дає змогу реалізувати всі функції державного регулювання щодо найважливіших завдань розвитку страхової діяльності як на стадії запобігання системному ризику, коли банкрутство однієї страхової компанії може призвести до “ланцюгової реакції” усієї страхової системи, так і на стадії стимулювання ефективності страхової системи, тобто забезпечення надійного та прибуткового функціонування страхового сектору шляхом забезпечення платоспроможності страховиків та підтримки раціональних масштабів конкуренції на страховому ринку України. У дисертації підкреслено, що головною метою державного регулювання страхової діяльності в умовах перехідної економіки є підвищення ефективності страхової діяльності та її впливу на економіку країни.
Проведений в дисертації аналіз розвитку страхової діяльності свідчить, що державне регулювання страхової діяльності в сучасних умовах не забезпечує ефективного механізму активізації страхової діяльності в Україні. Тому при визначенні ефективності впливу держави на страхову діяльність в умовах перехідної економіки автор наголошує на необхідності виявити ті причини, які зумовили наявну неврівноважену ситуацію у страховій сфері, а також з’ясувати якісні відмінності у її розвитку порівняно з розвиненими країнами. Серед них:
·
існування низького рівня розвитку страхової діяльності: частка совокупної страхової премії у ВВП складає лише 0,92 відсотка, тоді як в індустріально розвинених країнах вона складає близько 7-12 відсотків, що підтверджує неефективність страхової діяльності в межах вітчизняної економіки;
·
існування низької фінансової місткості страхового ринку: порівняння мінімальних розмірів статутних фондів страхових компаній України зі страховиками постсоціалістичних країн не на користь перших засвідчують низьку фінансову стійкість та платоспроможність вітчизняних страховиків, що також спричинює відтік значних фінансових коштів за операціями з перестрахування за кордон;
·
існування низького ступеня довіри населення до страхових компаній України, що, в свою чергу, стримує розвиток довгострокових видів страхування та обмежує інвестиційні можливості страховиків;
·
існування фактів порушення чинного законодавства: лише 1/3 страхових компаній України мають необхідний розмір мінімального статутного капіталу (100 тис. ЄВРО), що в будь-який момент може негативно позначитись на виконанні страховими компаніями взятих на себе зобов’язань перед страхувальниками або спричинити банкрутство страховика.
Все це обумовлює недостатню ефективність та надійність страхової діяльності в Україні, що є основним стримуючим фактором її впливу на економіку країни і не дозволяє в повній мірі реалізувати потенціал страхування як засобу соціально-економічного розвитку суспільства. В умовах незрілості ринкового середовища, коли неможливо вести мову про відведення превалюючої ролі саморегулюванню страхової діяльності, і, як наслідок, усуненню держави від безпосереднього регулювання страхової діяльності, держава за допомогою правових, адміністративних, економічних методів та інструментів має підвищувати нову для України, але традиційну для країн з ринковою економікою роль страхової діяльності у забезпеченні розвитку економіки. Концептуальна схема ролі страхової діяльності у розвитку економіки подана на рис.1.
А - сфера впливу страхової діяльності на економіку країни;
В - страхова діяльність;
С - сфера майнових інтересів;
D - економіка;
E, F, G, H - ефекти від взаємозв'язку С і В;
Е - економічний ефект від взаємозв'язку В і С складається з стабілізації економіки і її розвитку за рахунок інвестиційної діяльності страхових компаній, гарантування страхового відшкодування у випадку аварій, техногенних і природних катастроф;
F - соціальний ефект складається із забезпечення населення соціальними
гарантіями і безпечними умовами праці, пенсійного забезпечення, соціальних гарантій професійної відповідальності певних категорій працівників;
G - екологічний ефект досягається за умов страхування і перестрахування значних
екологічних ризиків;
H - ефект скорочення державних витрат на економічні, соціальні і екологічні потреби досягається за умов наявності ефектів E, F, G від взаємозв'язку В і С.
Для розв’язання завдань регулювання страхової діяльності у розпорядженні держави в умовах перехідної економіки, як показав проведений в дисертації аналіз, найбільш ефективними є методи прямого втручання. Комплекс прямих методів регулювання середовища функціонування страхового бізнесу включає нормативно-правове забезпечення страхової діяльності та застосовування щодо цього дій органів центральної виконавчої влади (ліцензійна політика, регулювання норм платоспроможності страховика). До комплексу непрямих методів регулювання страхової діяльності можна віднести: методи інвестиційної, фіскальної, грошово-кредитної та валютної політики (формування, розміщення та облік страхових резервів, участь іноземних інвесторів у статутному фонді страховика, оподаткування страхової діяльності, прибутків від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів та від інших фінансових операцій, валюта страхування, формування статутного фонду). Добір та поєднання конкретних інструментів державного регулювання страхової діяльності в умовах перехідної економіки, на думку автора, має містити такі складові (див.рис.2) і залежить, перш за все, від тих завдань, які вирішує держава на тій чи іншій стадії регулювання.
Рис.2. Схема складових державного регулювання страхової діяльності в
умовах перехідної економіки.
А. Сфера діяльності страховика: страхування, перестрахування, фінансова діяльність.
В. Регулювання власних коштів страхових підприємств шляхом проведення жорсткого систематичного контролю за дотриманням відповідності законодавчо установленим нормам з передбаченням конкретного мінімального розміру по кожній складовій власних коштів (статутний фонд, гарантійний фонд, вільні резерви).
С. Регулювання страхових резервів шляхом запровадження для кожного з страховиків індивідуальної інвестиційної програми на основі принципу ранжування інвестиційних проектів з метою встановлення оптимальних обсягів категорій активів для страховиків з різними фінансовими можливостями та різним обсягом зовнішніх зобов’язань.
D.
Регулювання розмірів страхових тарифів шляхом запровадження вибіркового “матеріального контролю”.
E.
Регулювання операцій з перестрахування шляхом встановлення плаваючого “порогу перестрахування” для страхових компаній та використання його як дієвого інструменту сприяння капіталізації коштів страхових компаній.
F.
Регулювання платоспроможності страховика шляхом запровадження ефективних методів державного нагляду за дотриманням платоспроможності страховиків та ефективних державних заходів запобігання неплатоспроможності з метою захисту інтересів страхувальників (запровадження довго- та короткострокового фінансового плану відновлення, реальних процедур санації, банкрутства).
Розроблено комплекс методів правового та економічного забезпечення підвищення впливу розвитку страхової діяльності на економіку країни, посилення збалансованості інтересів страховиків і держави, страховиків і страхувальників. Запропоновані у дисертації концептуальні засади грунтуються, перш за все, на основі аналізу та узагальнення позитивного світового досвіду з створення високоефективного цивілізованого страхового ринку. Концептуальний підхід заснований на чіткому визначенні цілей, шляхів та засобів їх реалізації з орієнтацією на кінцевий результат.
Суттєвим фактором забезпечення платоспроможності страховиків в Україні має стати використання засобів вимірювання адекватності капіталу, що застосовуються в країнах ЄС та США. Найбільш прийнятним для України є динамічний підхід, за яким якість платоспроможності страховиків вимірюється вартістю капіталу, підрахованою за шкалою, що розмічена залежно від виду діяльності страховика та ризиків, які загрожують страховій компанії. Цей підхід грунтується на коефіцієнті Кука (кожній категорії активів присвоюється коефіцієнт ризику, вага якого збільшується разом зі ступенем ризику, пов’язаного з відповідним активом), що застосовується у банківському секторі. Переваги цього підходу полягають у тому, що він, на відміну від діючих в Україні стандартів вимірювання платоспроможності страхових компаній, є більш дійовим підходом до визначення адекватності капіталу в умовах перехідної економіки і дозволяє органу державного нагляду за страховою діяльністю використовувати активніші дії з погіршенням коефіцієнту ризикового капіталу страхової компанії. Використання подібних стандартів ризикового капіталу сприятиме також міжнародному визнанню вітчизняних стандартів платоспроможності, однак, їх запровадження потребує додаткового методичного забезпечення.
Суттєво поліпшити ефективність страхової діяльності в Україні неможливо без вирішення питання погашення існуючої заборгованості з обов’язкового державного особистого страхування. З метою недопущення зростання існуючої заборгованості необхідно запровадити замість діючого інший механізм відшкодування заподіяних втрат шляхом перерахування відповідної суми з державного бюджету через Головдержказначейство безпосередньо потерпілим, або їх сім’ям як цільові платежі за місцем роботи потерпілого. Це дасть можливість спрямовувати кошти державного бюджету безпосередньо потерпілим, уникнувши проміжних ланок в ланцюгу фінансування цих державних витрат, скоротити термін отримання відшкодування потерпілими, або їх сім’ями та більш ефективно використовувати кошти держбюджету.
Сформульовані напрямки реформування податкової політики у сфері страхування, які передбачають створення мотиваційної системи заохочення придбання страхових послуг: 1) виключення з бази оподаткування фізичних осіб витрат на сплату страхових платежів, а також отриманих ними страхових виплат; 2) встановлення відповідного відсотка коштів, у межах якого підприємства можуть відносити страхові платежі по певних видах страхування до валових витрат. Ці принципи повинні бути закладені у основу заходів з підвищення ефективності використання потенціалу страхування як важливого елементу економіки. Страхові платежі мають бути визнані суспільно необхідними витратами, які забезпечують безперервність суспільного виробництва, економічну, соціальну і екологічну стабільність у суспільстві.
Розглядаючи питання ефективної реалізації наявного інвестиційного потенціалу страхових компаній України в умовах перехідної економіки та беручи до уваги, що акумульовані через страхування кошти є джерелом значних інвестицій в національну економіку розвинутих держав, у дисертації запропоновано збільшити внутрішній інвестиційний потенціал України через законодавче надання страховикам можливості здійснювати інвестиції у економіку з визначенням переліку пріоритетних проектів, завдяки яким забезпечуються виробництво конкурентоздатних товарів та послуг, а також розвиток експортного потенціалу країни.
Виділені напрямки вдосконалення системи перестрахування шляхом створення системи контролю за операціями з перестрахування, основу побудови якої мають складати страхові обєднання та перестрахова біржа. Організація системи перестрахування за описаним принципом дасть змогу встановити механізм ефективного використання внутрішнього потенціалу національного страхового ринку, однак, повязана з серйозними труднощами, адже багато страхових компаній не мають значної капітальної бази і тому схильні надмірно залежати від договорів перестрахування.
Відсутність належних умов для розвитку страхування життя, яке виступає важливим інструментом заохочення інвестицій громадян в економіку, призводить до стрімкого падіння його обсягів в Україні, напротивагу від загальносвітових тенденцій зростання даного виду страхування. Запропоновано створити обовязковий механізм гарантування повернення громадянам втрачених коштів у разі банкрутств страховиків шляхом законодавчого запровадження централізованого фонду страхових гарантій, що дозволить не тільки підвищити соціальний захист населення України, а й залучити значні грошові кошти на інвестиційні цілі.
Ефективність розвитку національного страхового ринку України багато в чому залежить від вироблення оптимального механізму участі іноземного капіталу на українському страховому ринку. З метою раціоналізації масштабів і структури участі іноземних інвесторів пропонуємо застосувати поетапний допуск страховиків-нерезидентів на страховий ринок України, що має бути жорстко пов’язаний з процесом становлення вітчизняного страхового ринку і підвищенням рівня його конкурентоспроможності. Враховуючи викладене, запропоновані організаційно-економічні умови приєднання України до ГАТТ/СОТ, основу яких складають заходи з реалізації державної стратегічної програми допуску страховиків-нерезидентів на страховий ринок України в 3 етапи (“підготовка”, “лібералізація”, “обєднання”). Зазначені заходи сприятимуть надходженню іноземних інвестицій до страхового ринку України, а також технологій, страхових продуктів на рівні стандартів розвинутих країн без деформації національного страхового ринку.
Для вдосконалення законодавчого поля, з розвитком ринкових відносин і підвищенням ролі страхового ринку в їх розбудові, держава та її органи повинні приділяти значну увагу формуванню нормативно-правової бази з страхування. Ця база має визначати поведінку не тільки суб’єктів страхової діяльності, але й важливих інститутів її інфраструктури. Створення такої бази, чітке визначення прав і обов’язків кожного суб’єкта страхових відносин є обов’язковими умовами формування цивілізованого страхового ринку. В дисертації запропоновано удосконалити нормативно-правову базу з страхування шляхом поступового формування Страхового кодексу, який би не тільки вмістив у себе весь комплекс законодавчих актів у сфері страхування, але і спростив би законодавчу базу, знищив би усі непорозуміння, які зявляються через протиріччя різних норм в різних законодавчих актах з питань страхування.
Загальні висновки та пропозиції.
·
У зв’язку з особливостями сучасного перехідного етапу розвитку економіки, недостатнім розвитком страхового ринку України та існуванням кризових явищ на ньому виникає потреба у посиленні, на наш погляд, державного регулювання страхової діяльності в Україні для забезпечення її надійного та стабільного функціонування, гарантування справедливості і добропорядності страховиків, підвищення соціальної захищеності населення та продуктивності економіки.
·
Перехід на основи ринкової економіки зумовлює використання страхування як впливовий метод захисту майна та доходів, життя і здоров’я. Необхідність забезпечити потребу юридичної або фізичної особи у захисті від несприятливих подій через механізм страхування пов’язана з тим, що страховик робить затрати на компенсацію збитків більш ефективними, ніж ті, яких страхувальник зазнає у разі створення їм матеріальних і грошових запасів для відшкодування можливого збитку.
·
Дослідження зарубіжного досвіду дає підставу встановити, що на основі діючих моделей державного регулювання страхової діяльності, які застосовуються в країнах ЄС, не можна повною мірою окреслити принципи, методи та механізм державного регулювання страхової діяльності у перехідній економіці, оскільки вони грунтуються на налагодженій правовій базі, розвинутій управлінській структурі, а також на перевірених часом методах контролю та досвіді саморегулювання страховиків.
·
Сучасна система державного регулювання страхової діяльності виконує низку досить важливих функцій і здійснюється, на наш погляд, на базі двох взаємопов’язаних і водночас найвпливовіших форм, а саме, правового забезпечення і здійснення нагляду за страховою діяльністю, які доцільно покласти в основу формування державного механізму регулювання страхової діяльності, що перебуває на етапі структурної адаптації до новостворюваного ринкового середовища.
·
Дослідження та порівняння стану, ефективності та тенденцій розвитку страхового ринку в Україні, існуючих форм та методів державного регулювання страхової діяльності у країнах з ринковою економікою дозволили встановити необхідність організаційного вдосконалення державного нагляду за страховою діяльністю з метою підвищення фінансової надійності і платоспроможності страховиків та посилення захисту інтересів страхувальників в умовах перехідної економіки. Ефективність цієї перебудови в значній мірі має залежати від узгодженості та системності змін і наявності відмови від принципу “невтручання” держави та прямої орієнтації органу державного нагляду на виконання головних функцій державного регулювання.
·
З урахуванням завдань підвищення ефективності страхової діяльності в умовах переходу до ринкової економіки визначені основні напрямки державного регулювання страхової діяльності, які дозволять провести суттєві якісні перетворення на страховому ринку України, зокрема, створити умови для довгострокового накопичувального страхування життя, зміцнити інвестиційні ресурси держави, запровадити механізм регулювання перестрахувальних потоків за кордон та інші оптимальні сполучення умов, ресурсів та інтересів страховиків і держави.
Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях:
1. Основы государственного надзора за страховой деятельностью в Украине // М.: Финансы. - 2000. - № 6. - С.50-53.
2. Страховий бізнес в Україні // Вісник Національного банку України. - 1997. - № 11.- С.41-44.
3. Моделі державного регулювання страхової діяльності: досвід західноєвропейських країн // Національна безпека і оборона. - 2000. - № 4. - С.40-42.
4. Протекціоністські заходи держави в умовах лібералізації страхового простору України // Економіст. - 2000. - № 5.- С.30-31.
5. Система гарантування вкладів фізичних осіб в Україні та міжнародний досвід її побудови // Финансовые услуги.-1999. - № 3-4. - С.13-18.
6. Реформа страхового ринку України // Економіст. - 2000. - № 7. - С.78-80.
7. Експортні ризики // Финансовые услуги. - 1999. - № 5-6. - С.11-14.
8. Стратегическая роль страхования или страхование как фактор макроэкономического равновесия Финансовые услуги. - 2000. - № 3 - 4. - С.30 -32.
9. Страховий ринок України: протекціоністські заходи або лібералізування // Акционер. – 2000. - № 1. – С.47-51.
АНОТАЦІЯ.
Самойловський А.Л. Державнe регулювання страхової діяльності в Україні.-Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економікою, Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, Київ, 2000.
В дисертації викладені основні невирішені теоретичні та практичні питання державного регулювання страхової діяльності в Україні. Запропоновані шляхи та напрямки підвищення ефективності страхової діяльності та вдосконалення державного регулювання страхової діяльності в Україні. При цьому, обгрунтовано, що без постійної активної участі держави неможливо з успіхом вирішувати невідкладні завдання соціально-економічного характеру, спрямовані на розвиток страхової діяльності, підвищення її ефективності та впливу на економіку країни.
Ключові слова: державне регулюваня, страхування, страховий ринок, страхова діяльність, страховик, страхувальник.
АННОТАЦИЯ.
Самойловский А.Л. Государственное регулирование страховой деятельности в Украине. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – Организация управления, планирования и регулирования экономики, Научно-исследовательский экономический институт Министерства экономики, Киев, 2000.
В диссертации изложены основные нерешенные теоретические и практические вопросы развития страховой деятельности в Украине. Предложены пути и направления повышения эффективности страховой деятельности и усовершенствования действующих механизмов ее государственного регулирования в Украине. При этом обоснована необходимость усиления программного механизма влияния государства на страховую деятельность, без которого невозможно успешно разрешить неотложные задачи социально-экономического характера, направленные на развитие страховой деятельности, повышение ее эффективности и влияния на экономику Украины.
В связи с переходом от административно-командных методов к рыночным возникает осознанная необходимость развития страховой деятельности в Украине. Это – объективное экономическое явление, которое связано с формированием частного сектора. Рассмотрено эволюцию категории “страхование”, уточнено методологический подход по выяснению социально-економического содержания страхования в связи с переходом от централизованного управления экономикой к рыночной системе хозяйствования и на этом основании дано определение страхованию как экономической категории.
В диссертации значительное внимание уделено определению места и роли, которое занимает государственное регулирование страховой деятельности в Украине. Особое значение государственное регулирование страховой деятельности занимает в период перехода к рыночной экономике, поскольку, с одной стороны, приводит к надежности функционирования страховой деятельности, а значит - увеличивает возможность развития механизма равновесия рыночного хозяйства, а с другой – активно влияет на его развитие.
Проведенный анализ состояния развития страховой деятельности в Украине свидетельствует о том, что отрицательные тенденции в ее становлении и развитии связаны с отсутствием необходимой законодательной базы и эффективного механизма организации страховой деятельности, а также значительным ухудшением общеэкономической ситуации в стране. По мнению автора, страховая деятельность в Украине, пройдя первый этап – становление и начав второй – развитие, должна обеспечить основные экономические условия активизации предпринимательской деятельности, что, в свою очередь, невозможно без эффективного государственного регулирования страховой деятельности, которое должно стать основной движущей и направляющей силой.
Учитывая особенную важность процеса повышения эффективности страховой деятельности и ее влияния на экономику Украины, а также создания благоприятных условий для работы страховых компаний на страховом рынке Украины, предлагается, в первую очередь, осуществить реформу системы страхования. Механизм организации такой системы предложен автором и подробно описан в диссертации.
Представленная в диссертационном исследовании система государственного регулирования страховой деятельности является результатом обобщения и анализа сложившихся противоречий, проблем, основных тенденций развития страховой деятельности в Украине за весь период ее существования. Вместе с тем, она является результатом изучения теоретического и практического опыта регулирования страховой деятельности в различных странах Европы, выявления общих характеристик данных процессов в различных странах и определения специфических особенностей украинской экономики.
Ключевые слова: государственное регулирование, страхование, страховой рынок, страховая деятельность, страховщик, страхователь.
ABSTRACT.
Samoylovskyi A.L. Ggovernment regulation of insurance activities in Ukraine.- Manuscript.
Thesis for acquiring scientific level of Candidate of Economic Science at speciality 08.02.03 – Administering management, planning and regulating the economy, Research Institute at the Ministry of Economy of Ukraine, Kiev, 2000.
Thesis delivers main unresolved theoretical and practical issues of Government regulation insurance activities in Ukraine. It proposes ways and orientations of increasing the efficiency of insurance activities in Ukraine. Moreover, is justifies that without continuing active role of the Government it is impossible to successfully resolve urgent issues of economic and social nature focused on the development of insurance activities, increasing its effectiveness and impact on the economy.
Key terms: Government regulation, insurance, insurance market, insurance activities, insurer, insurant.
