ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ (м. Одеса) ім. К. Д. УШИНСЬКОГО

СОПРУН ІРИНА ПАВЛІВНА

УДК: 154.2

РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ

ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

В РІЗНИХ СОЦІАЛЬНИХ УМОВАХ ВИХОВАННЯ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Одеса - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - дійсний член АПН України

доктор психологічних наук, професор

Чебикін Олексій Якович,

Південноукраїнський державний педагогічний

університет (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського

завідувач кафедри педагогіки та психології

початкового навчання

Офіційні опоненти: - дійсний член АПН України

доктор педагогічних наук, професор

Бех Іван Дмитрович

Інститут проблем виховання АПН України, директор

кандидат психологічних наук, доцент

Головська Ірина Георгіївна,

Південноукраїнський державний педагогічний

університет (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського

викладач кафедри педагогіки та психології

початкового навчання

Провідна установа: - Національний педагогічний університет

ім. М.П.Драгоманова,

кафедра психології, Міністерство освіти і науки

України, м. Київ

Захист відбудеться “ 13 ” грудня 2000 р. о годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 41.053.01 Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського за адресою: 65091, м.Одеса, вул.Старопортофранківська, 26

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського за адресою: 65091, м.Одеса, вул.Старопортофранківська, 26

Автореферет розісланий “ 10 ” листопада 2000р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Трифонова О.С.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Проблема особливостей розвитку емоційної сфери дітей є актуальною як у теоретичному, так і суто прикладному аспектах (І.Д. Бех, О.В. Запорожець, О.І. Кульчицька, Я.З. Неверович та інші). Розкриття психологічних механізмів, що детермінують розвиток емоційної сфери, ускладнюється багатьма факторами. З-поміж них, виступає недостатня теоретична з’ясованість загальних уявлень щодо сутності емоцій (В.К. Вілюнас, К.Є. Ізард, О.Я.Чебикін та інші), їх інтегративності (Л.М. Аболін, В. Вунд, П.В. Симонов та інші), динамічності протікання (В.К. Вілюнас, О.П.Саннікова та інші), амбівалентності (М.Б. Арнолд, І.А. Васильєв, С. Томкінс та інші) тощо. Водночас порівняльний аналіз різних досліджень (І.Г. Головська, І.С. Кон, Т.М. Чебикіна та інші) дозволяє констатувати небажані тенденції, що спостерігаються в розвитку сучасних дітей. Це поступове збільшення кількості дітей, в яких виявляється підвищення фрустрації, емоційної напруги, депресивності, розладу в адекватності емоційного регулювання. З-поміж факторів, що негативно впливають на розвиток емоційної сфери, за даними вчених (Т.П.Вісковатова, О.І. Кульчицька, В.С. Мухіна та інші), можна відзначити екологічні, техногенні та соціально–психологічні умови життєдіяльності дитини. Водночас недостатнє визначення впливу різних соціально-психологічних факторів виховання дітей на розвиток їхньої емоційної сфери суттєво ускладнює процес пошуку засобів профілактики і корекції небажаних проявів у ній. Саме це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: “Розвиток емоційної сфери дітей дошкільного віку в різних соціальних умовах виховання”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема входить до тематичного плану Південного наукового центру АПН України (м.Одеса) “Психолого-педагогічне забезпечення розвитку та діяльності особистості” (№0194006237). Автором вивчено відмінності в емоційному розвитку дітей 4-6 років, яких виховують у різних соціальних умовах, та розроблену систему попередження і корекції небажаних проявів у емоційній сфері дітей.

Об’єкт дослідження - емоційна сфера дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження - особливості емоційного розвитку, соціально-психологічні умови емоційного виховання та психолого–педагогічні засоби профілактики і корекції негативних емоцій.

Мета роботи полягає в теоретико-експериментальному уточненні сутності і механізмів функціонування емоцій, визначенні особливостей їх розвитку в дітей залежно від різних соціально-психологічних умов виховання; розробці засобів попередження та корекції небажаних емоційних проявів.

Гіпотеза дослідження. Основною гіпотезою виступає припущення, що різні соціально-психологічні умови виховання дітей дошкільного віку по-різному впливають на формування їхньої емоційної сфери. Характер такого впливу обумовлює як зміни, так і взаємодію в певному колі ознак емоційних особливостей. Визначення таких ознак дозволить нам змогу не тільки уточнити тенденції емоційного розвитку сучасних дітей, які перебувають у різних умовах виховання, але й розробити адекватні психолого-педагогічні засоби попередження і корекції небажаних проявів емоційного розвитку дітей.

Завдання дослідження.

1.

2.

3.

Методи дослідження: Теоретичні: вивчення, аналіз наукової літератури з проблеми розвитку емоційної сфери дітей дошкільного віку; емпіричні - спостереження, анкетування, тестування, констатуючий та психолого-педагогічний експерименти; статистичні – обробка експериментальних даних. Для дослідження особливостей емоційної незахищеності, тривожності, недовіри до себе, почуття меншовартості, сімейної комфортності, ворожості, конфліктності, фрустрації, труднощів спілкування, депресивності використовувалися адаптовані проективні тести: “Будинок. Дерево. Людина” (Дж. Бук, 1948); “Малюнок сім’ї” (Р. Барнс, 1972); “Тест тривожності” (Р. Темпл, М. Доркі, А. Аллен). Діагностика радості, гніву, сором’язливості, інтересу, образи, страху проводилася за модифікованою нами методикою шкал Дембо (1970). З метою діагностики домінування емоційності використовувався тест “Співвідношення емоційного та раціонального в поведінці” (Х. Дельгадо, 1971). Вивчення емоційної стійкості, саморегуляції, емоційного збудження, агресивності, конфліктності, фрустрації проводилося за допомогою “Кольорового тесту” (М.Люшер, 1948) та адаптованої методики “Тепінг-тест” (О.А. Чернікова, 1960).

Базою дослідження виступили: дитячі садки №297, №228 та загальноосвітня школа №64 м. Одеси, дитячий будинок №6 м.Одеси та Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) ім. К. Д. Ушинського. Всього в експерименті брало участь 296 дітей дошкільного віку, 24 студента-психолога, 136 – батьків, 19 – вихователів.

Наукова новизна дослідження: Вперше встановлено: а) зростання у структурі емоційного розвитку в усіх дітей дошкільного віку підвищеного прояву агресивності та тривожності, що найяскравіше виступає в дітей з дитячого будинку; б) спільні та відмінні ознаки в механізмах емоційного розвитку дітей залежно від віку та соціально-психологічних умов виховання, що можуть бути представлені на рівні загальної емоційності як відносно провідної на всіх етапах розвитку та емоційної амбівалентності, що детермінуються переважно соціально-психологічними умовами виховання. Подальшого розвитку набули: а) уточнення сутності емоцій, тлумачення їх як складного явища психіки, пов’язаного з різними властивостями та процесами, які характеризують суб’єктивне відношення, що виражається у специфічній формі оцінки; б) систематизація соціально-психологічних умов розвитку емоційної сфери дітей, де типовим виступає - виховання дітей: тільки в сім’ї; в сім’ї та дитячому садку; в неповній сім’ї; в дитячому будинку. Відповідно уточнено: а) зміст основних ознак характеру емоційного розвитку дітей 4-6 років на рівні виділення відмінностей між ними у проявах загальної емоційності, страху, злості тощо; б) науково-методичні умови з навчально-професійної підготовки психологів з профілактики і корекції негативних проявів емоцій у дітей за рахунок інтеграції та системності формування теоретичних знань і практичних навичок.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження, пов’язані з уточненням сутності, змісту емоцій, типових соціально-психологічних умов емоційного виховання, та експериментальні дані, що розкривають характеристику прояву найбільш суттєвих емоційних властивостей та провідних із них, можуть бути використані як основа для проведення подальших досліджень у інших вікових групах дітей, а також при підготовці навчальних посібників, рекомендацій та науково-методичних порад для фахівців з проблем емоційного розвитку дітей дошкільного віку. Розроблена система цілеспрямованої психологічної підготовки студентів-психологів до діагностики, профілактики і корекції відхилень емоційного розвитку дітей була впроваджена у процес навчально-професійної діяльності відділення психології Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського. Акт впровадження (довідка №3 від 20.06.2000).

Особистий внесок здобувача. У роботах у співавторстві автором уточнено сутність поняття “емоції”, виділено типи соціально-психологічних умов емоційного виховання, психологічну характеристику емоційного розвитку дітей залежно від соціально-психологічних умов виховання, розроблено та впроваджено систему цілеспрямованого коригування і розвитку емоційної сфери дітей.

Достовірність результатів дослідження обумовлена науковим обгрунтуванням вихідних даних, використанням комплексу методів, що адекватні об’єкту, предмету, меті та завданням дослідження; якісним та кількісним аналізом фактів, результатами експериментальної перевірки розроблених положень і рекомендацій.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися на Міжнародній (Одеса, 2000), республіканських (Одеса, 1999, 2000), науково-практичних конференціях, а також на щорічних підсумкових наукових конференціях (протягом 1997–2000 років) Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) ім. К.Д. Ушинського.

Основні результати дисертаційного дослідження відображено в 5 статтях, 3 з них надруковані у фахових наукових журналах.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації 236 сторінок машинописного тексту, з них 179 сторінки основного змісту. В дисертації вміщено 26 таблиць, 9 діаграм, дві формули. У списку використаних джерел 187 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність, визначено об’єкт, предмет, мету та зв’язок теми з науковою програмою, сформульовано завдання, методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичну значущість роботи, особистий внесок автора, апробацію результатів та висвітлення їх у публікаціях.

У першому розділі “Теоретико-методологічне дослідження ролі емоцій у психічному розвитку дитини” уточнено сутність та зміст поняття “емоції”, розкрито функції емоцій у психічному розвитку особистості дитини, визначено і систематизовано фактори, що їх детермінують. У ряді досліджень учених (Б.І. Додонов, С.Л. Рубінштейн, П.М. Якобсон та ін.) зустрічаються два підходи до розуміння емоцій, а саме, “емоції” та “почуття” як синоніми одного значення. Водночас у інших роботах (В.К. Вілюнас та ін.) емоції, почуття та переживання розглядаються як різні за значенням. Розуміння емоцій також ускладнюється з причини неоднозначного підходу авторів до розкриття їх змісту (Б.І. Додонов, П.В.Симонов та ін.). Труднощі при визначенні емоцій виникають ще й з тієї причини, що вони (емоції) можуть розглядатись як властивості психіки (В.Вітвицький та ін.), як процеси (У. Джемс та ін.), як стан психіки (Н.І. Наєнко та ін.). Виходячи зі змісту розглянутих ознак, обраних для визначення сутності емоцій, як атрибутивні, умовно їх можна розглядати як складне явище психіки, пов’язане з різними властливостями та процесами, що характеризують суб’єктивне відношення, виражене у специфічний оцінці. Емоції дуже тісно переплітаються з іншими особливостями психіки, а також характеризуються відсутністю чітких уявлень, що спричинило диференціювання їх видів. Проведене нами дослідження показало, що є більше 20 функцій емоцій у психічній діяльності людини. У цьому аспекті особливе значення функції емоцій набувають у процесі розвитку дитини. Умовно можна виділити дві групи функцій: ті, що наперед визначені біологічним розвитком психіки дитини та здебільшого пов’язані із захисними психофізіологічними особливостями організму, та функції, пов’язані із соціально-психологічними якостями характеру, яких набувають у навчально-виховному процесі та у процесі діяльності дитини. Розкрито, що формуваня значної частини емоційного досвіду дитини, зокрема динаміки експресивних дій, адекватності емоційного реагування, розвитку емпатії, саморегуляції, а також виразності особистісних особливостей загальної емоційності, тривожності, сензитивності, фрустрованості відбуваються переважно під впливом саме цих факторів у дошкільному періоді. У зв’язку з цим, ми висловили припущення про те, що особливості розвитку емоційної сфери дитини детермінуються конкретними умовами її виховання. І чим повнішим є соціальний статус цих умов, тим більш сприятливим є розвиток емоційного статусу дитини. Аналіз літературних джерел та реальних спостережень за умовами виховання, дозволив нам виділити такі групи дітей: ті, яких виховують тільки в сім’ях, у сім’ї та дошкільних закладах, у неповній сім’ї (один з батьків або близькими родичами), в дитячих будинках.

У другому розділі “Експериментальні дослідження розвитку особливостей емоційної сфери дітей різного віку та статі залежно від соціально-психологічних умов виховання” розкрито методи дослідження, етапи та умови його проведення; висвітлено первинні дані, що характеризують індивідуальні особливості розвитку емоційної сфери дітей; визначено відмінності прояву емоцій, залежно від віку, статі та умов виховання; описано структурну характеристику механізмів окремих ознак емоційного розвитку дітей 4-6 років.

Відповідно до попередніх наслідків дослідження, для подальшого аналізу нами були виділені 3 вікові групи дітей: група дошкільників 4 років, 5 та 6 років. З урахуванням умов виховання, кожна вікова група була розподілена ще й на 4 підгрупи.

Аналіз первинних даних характеристики особливостей розвитку емоційної сфери дітей дозволив констатувати, що у всіх підгрупах спостерігалася варіативність діапазону від мінімальних до максимальних значень показників. Найбільш чітко вона фіксувалася за показниками тривожності, агресивності, емоційної стійкості, фрустрації. У кожній з обстежених груп були діти, в яких рівень діагностованих показників у одних випадках наближався до низьких значень, а в інших - до високих. При цьому, траплялися досліджувані, в яких спострігалася складна структура у проявах показників, що діагностувалися. Означені тенденції варіативності є свідченням того, що виділені нами підгрупи відрізняються специфікою прояву значень окремих показників, що характеризують особливості розвитку емоційної сфери дітей. Це підтверджується також середніми значеннями діагностованих проявів параметрів, які мали різні характеристики їх представлення. Це дало підставу стверджувати наявність певних відмінностей в окремих особливостях емоційної сфери дітей обстежуваних підгруп. З метою підтвердження наявності чи відсутності таких відмінностей, було проведено поглиблений аналіз їх достовірності. Результати дослідження засвідчили, що в дітей чотирьох років наявні певні статистично достовірні відмінності за різними показниками розвитку емоційної сфери. Узагальнення даних свідчить, що діти з дитячого будинку виявилися більш недовірливими, менш тривожними, тоді як діти, яких виховують тільки в сім’ї, було менш фрустрованими, але більше схильними до спілкування. Водночас, діти з сім’ї, відносно інших груп дітей, були менш сором’язливими, образливими, їм властива найменша тривожність. Діти з дитячого будинку, порівняно з іншими підгрупами дітей, мали високу тривожність, легко ображалися, були менш допитливими.

Виявлено статистично достовірні відмінності в розвитку емоційної сфери між дітьми, яких виховують у різних умовах засвідчили, що діти п’яти років, з дитячого будинку були менш тривожними, більш фрустрованими, недовірливими порівняно з іншими дошкільниками. Діти з сім’ї почували себе більш захищеними, однак менш упевненими та фрустрованими. На основі одержаних результатів, ми можемо також стверджувати, що діти означеного віку, які перебували тільки в сім’ї стосовно інших дітей, відчували більшу сімейну комфортність, меншу тривожність, конфліктність, меншими були прояви почуття меншовартості та більшої емоційної стійкості. Дітям з дитячого будинку порівняно з дітьми, котрі знаходилися в інших умовах, властива ситуативно виражена тривожність, а також підвищена конфліктність.

Одержані результати аналізу статистично достовірних відмінностей засвідчили, що найбільша різниця в дітей шести років, яких виховують у різних умовах, виявилася між дітьми із сім’ї та з дитячого будинку. Так діти, з дитячого будинку, практично за всіми показниками розвитку емоційної сфери відрізнялися від дітей, що перебували тільки в сім’ї та дитячому садку. Результати досліджень, що були пов’язані з визначенням статистично достовірних відмінностей за показниками особливостей емоційної сфери між різними підгрупами дітей шести років, виявили низку схожих тенденцій, узагальнення яких свідчить про те, що діти, з дитячого будинку, були менш сором’язливими та образливими, водночас вони більш тривожними порівняно з тими дітьми, котрих виховують у сімейних умовах. Саме такі діти є менш емоційними, тобто в них меншою мірою виявляється оптимізм, допитливість. Результати дослідження засвідчили, що зі зміною соціального статусу виховання, змінюються і особливості розвитку їхньої емоційної сфери.

Можна припустити, якщо виявлені раніше показники, за якими фіксувалися достовірні відмінності означених вибірок, підтвердять свою залежність зв’язками з іншими параметрами, то їх можна буде вважати провідними у структурі чинників, що детермінують розвиток емоційної сфери тієї чи тієї групи дітей. У свою чергу, це значною мірою полегшило підбір та розробку умов і методів, орієнтованих на формування та корекцію особливостей емоційної сфери дітей, яких виховують у різних умовах.

Результати досліджень показали, що в дітей чотирирічного віку, з повної сім’ї, показник загальної емоційності позитивно корелює із сором’язливістю (r=0,7); параметрами тривожності (r=0,6); образи (r=0,8); злості (r=0,5) і негативно корелює з почуттям меншовартості (r=-0,5), агресивності з тривожністю (r=-0,5) та конфліктністю (r=-0,5). Ми пояснюемо взаємозв’язки тим, що в означеній структурі провідним чинником виступає загальна емоційність. Більш складну структуру взаємозв’язку мають діти цього ж віку, яких виховують як у сім’ї, так і в дитячому садку. Так, було виявлено п’ять великих комплексів корелюючих взаємозв’язків, що утворилися навколо показника допитливості. Саме допитливість на достатньо високому рівні корелює з радістю (r=0,7), тривогою (r=0,7), загальною емоційністю (r=0,9) та саморегуляцією (r=0,5). Як і в попередній групі, значна кількість кореляційних зв’язків була виявлена з показником загальної емоційності. Крім того, показник загальної емоційності також корелює з показниками радості (r=0,7), тривоги (r=0,8) та саморегуляції (r=0,5). У цій же підгрупі, виявлено низку негативної кореляції взаємозв’язків показника агресії з даними параметрів недовіри до себе (r=-0,6), почуття меншовартості (r=-0,5), фрустрації (r=-0,6).

Як свідчить поглиблений факторний аналіз, показники взаємовідношення, що були виявлені, знаходять своє відображення у структурі емоційної сфери дитини. Аналіз результатів дозволив нам стверджувати, що перший фактор можна позначити як “емоційно-пізнавальний”. До нього належать: ситуативна тривожність, образа, загальна емоційність, допитливість, баланс емоційних і раціональних особливостей регуляції особистості. Другий фактор - “упевненість” - формується на таких особливостях, як недовіра, почуття меншовартості, незахищеність та особиста тривожність.

Аналіз результатів дослідження кореляційних зв’язків показників, що характеризують особливості розвитку емоційної сфери в дітей чотирьох років, з дитячого будинку, дозволив виявити декілька комплексів взаємовідношень. Перший з них формується на основі параметру сором’язливості, який на високому рівні корелює із загальною емоційністю (r=0,8), тривожністю (r=0,7), фрустрацією (r=0,6) тощо. Другий комплекс пов’язаний з проявом оптимізму. В ньому відмічено ряд негативно корелюючих взаємозв’язків з показниками гніву (r= -0,7) та образи (r= -0,3). У свою чергу, загальна емоційність об’єднує ці кореляційні плеяди. Одержані результати досліджень дозволили дійти висновку, що у структурі емоційних особливостей особистісного розвитку дітей, з дитячого будинку, достатньо вираженими були сором’язливість, а також допитливість на тлі підвищеної емоційності. Зазначимо також, що в цих дітей тривожність та фрустрація є взаємопов’язані між собою, що засвідчує їх стійкість. Узагальнюючи одержані дані, ми можемо стверджувати, що діти цього віку, з дитячого будинку, за особливостями розвитку емоційної сфери мають таку структуру показників механізмів взаємодії, зміст якої пов’язаний переважно з проблемами, що найбільш чітко простежуються на рівні розвитку зовнішньої агресивності та проблем спілкування.

Результати експерименту засвідчили, що в дітей п’яти років провідним є показник загальної емоційності. Це досить виразно спостерігається у групі дітей, яких виховують у сім’ї та дитячому садку. Означений показник високо корелює з образою (r=0,8), допитливістю (r=0,7), злістю (r=0,6) та має негативний взаємозв’язок з конфліктністю (r=0,5). Результати поглибленого аналізу дозволили виявити, що у структурі діагностованих показників провідним є фактор “загальна емоційність”. Він може змінюватися у проявах конфліктності. Другий фактор - “сімейна комфортність” - вказує на те, що сприятлива сімейна ситуація може бути детермінована змінами у тривожності. Третій фактор - “пасивна агресія” - формується на базі негативних значень сором’язливості та позитивної кореляції значень почуття меншовартості. Результати кореляційного аналізу діагностованих показників у дітей п’яти років з неповної сім’ї засвідчили, що таким показникам, як емоційність, тривога, сум, труднощі у спілкуванні властива найбільша кількість взаємозв’язків. Їх узагальнення дає підставу вважати, що важливими компонентами у структурі механізмів емоційного розвитку дітей означеної групи виступають: а) особливості взаємозв’язку задоволення, злості, сором’язливості, тривоги: б) взаємодія тривожності, почуття меншовартості, ворожості та недовіри до себе. Дані експерименту засвідчили, що тривожність достатньо широко корелює з такими проявами емоційної сфери, як-от: сум, труднощі у спілкуванні тощо. Пояснюємо це тим, що в цьому віці дитина вже починає виявляти своє ставлення до умов її виховання у формі переживання, тривоги. Результати аналізу, дозволили виділити такі фактори: “нестійка емоційність”, що є провідним (складає близько 25%); “внутрішня тривожність” (18%); “емоційна саморегуляція” (16%).

Результати кореляційного аналізу діагностованих показників особливостей емоційної сфери, що були одержані при дослідженні з дітьми п’яти років з дитячого будинку, засвідчили, що показник сімейної комфортності негативно корелює з показником допитливості, загальної емоційності, саморегуляції. Це свідчить про те, що сімейна комфортність у дітей означеного віку пов’язана з неадекватним спілкуванням. У цій же підгрупі показник недовіри до себе має позитивну кореляцію з показником депресивності (r=0,5), тривожності (r=0,4), сором’язливості (r=0,5), і негативно корелює з показником конфліктності (r= -0,5), гніву (r= -0,5) та суму (r= -0,5). Дані величини, що характеризують загальну емоційність, достатньо тісно між собою пов’язані. Було виявлено низку кореляційних взаємозв’язків параметра ворожості на рівні негативних значень з показниками радості (r= -0,5), гніву (r= -0,5), образи (r= -0,6), тривоги (r= -0,6) та емоційності (r= -0,7). Це свідчить про те, що діти означеної групи відрізняються підвищеною емоційністю. Однак, у структурі механізмів функціонування емоцій відбуваються більш складні перетворення, які характеризуються, з одного боку, підвищеною чутливістю на рівні допитливості та конфліктності, з іншого - розвитком певної ворожості. Результат поглибленого аналізу засвідчив, що в емоційній структурі дітей цього віку, яких виховують у дитячому будинку, провідним є фактор “емоційна амбівалентність”. Питома вага означеного фактору складає 16%. Він формується з протилежними чинниками за спрямованістю емоційних особливостей, таких, як радості та конфліктності, сімейної комфортності, сором’язливості та недовіри до себе. В цьому випадку ми можемо констатувати, що на основі сприйняття п’ятирічними дітьми умов виховання в дитячому будинку формується комплекс сором’язливості та недовіри до себе. Наступний фактор - “формуюча фрустрація” - також представлений на рівні 15% і поєднує в собі низку протилежних за напрямком та знаком емоційних особливостей, зокрема сум, тривогу, емоційність, фрустрацію, гнів, ворожість та агресивність. Зазначимо, що відсутність достатньо емоційного комфорту в дітей означеної групи створює умови для розвитку тривожності, фрустрації та агресивності.

Результати дослідженння засвідчили, що в дітей шести років, яких виховують у повній сім’ї, чітко виділяються три плеяди кореляційних взаємозв’язків. По-перше, це плеяда показників, що пов’язана із загальною емоційністю і розширена досить істотно на рівні показника гніву. По-друге, це плеяда кореляційного взаємозв’язку, що формується навколо параметрів тривожності. Зазначимо, що в цій підгрупі виявляється низка парних кореляційних взаємозв’язків. Їх наявність свідчить про те, що, як і в попередній групі, загальний рівень емоційності в дітей шести років, яких виховують у повній сім’ї, є провідним. При цьому, спостерігається певна залежність зміни тривожності від вираження оптимістичного настрою, загальної емоційності, саморегуляції та конфліктності. Результати поглибленого аналізу дозволили констатувати, що провідним є фактор “емоційна чутливість” (15%), який формується із загальної емоційності, образливості, прояву злості, сором’язливості та почуття меншовартості. Другий фактор “емоційна замкнутість”, складають показники тривоги, незахищеності, фрустрації, ворожості, конфліктності. Це дозволяє стверджувати, що виховання дітей у сім’ї, у своїй суті, передбачає виникнення егоїстичності, яке знаходить своє відображення в структурних змінах. Вивчення аналогічних кореляційних та факторних даних, одержаних у дітей шестирічного віку, яких виховують у сім’ї та дитячому садку, свідчить, що тут фіксується достатньо широкий комплекс кореляційних взаємозв’язків, які формуються на базі двох показників загальної емоційності та тривоги. Це засвідчує, що діти, яких виховують у сім’ї та дитячому садку, мають більш сприятливі та стійкі відношення між різними позитивними проявами в емоційній сфері. Тобто їх особливості розвитку емоційної сфери характеризуються більш адекватними та різноманітними умовами діяльності, що призводить до такого результату. Взаємодія тривожності з іншими особливостями емоційної сфери може виступити певним симптомом недостатньої саморегуляції в нестандартних умовах. Дані кореляційного аналізу цілком підтверджуються факторним аналізом. Перший фактор - “відкрита емоційність” - формується за рахунок допитливості, оптимізму, образливості та тривожності. Другий фактор “емоційно-соціальна адаптація” свідчить, що тривожність, сором’язливість, які мають негативний кореляційний зв’язок, впливають на особливості емоційної поведінки дитини. Одержані результати дозволили дійти висновку, що в дітей шестирічного віку, яких виховують у сім’ї та дитячому садку, виникають соціальні проблеми. Очевидно вони пов’язані з неузгодженістю особливостей емоційного відображення умов дитячого садка, а також умов сімейного виховання.

Результати кореляційного аналізу даних, що були одержані в дітей шестирічного віку, з дитячого будинку, засвідчили велику плеяду, що формується на рівні показників інтересу та ворожості, яка негативно корелює з показниками сімейного комфорту, оптимізму, сором’язливості, допитливості, тривоги, загальної емоційності та емоційної стійкості. Це дає підставу стверджувати, що симптомом для прояву ворожості в дітей означеної вікової групи можуть виступати найрізноманітніші емоційні відношення, а будь-яка їх зміна може викликати прояв агресивності. Щодо показника допитливості, який на тлі загальної емоційності став провідним за зв’язками, ми пояснюємо підвищеною емоційною активністю у процесі реалізації своїх пізнавальних потреб дітей шестирічного віку. Факторний аналіз засвідчив, що негативна тенденція у структурі розвитку емоційних особливостей в цих досліджуваних дещо превалює над позитивною. Так, перший фактор - “амбівалентна емоційність” - формується за рахунок образливості та допитливості, задоволення та сором’язливості, страху та недовіри до себе. Другий фактор - “агресивність” - складається на основі кореляційного зв’язку показників сімейної комфортності, а також ворожості і конфліктності. Решта факторів цієї структури лише підтверджують наявність тенденцій несприятливого розвитку емоційної сфери дітей означеної групи.

У третьому розділі “Розробка системи цілеспрямованого коригування та розвитку емоційної сфери дітей” розкрито принципи та зміст системи коригування та розвитку емоційної сфери дітей, а також її апробація і впровадження в навчально-професійну підготовку студентів-психологів.

Нами була розроблена система цілеспрямованої психологічної підготовки студентів-психологів до діагностики та корекції негативних емоційних проявів у дітей. У виборі такого засобу впровадження результатів дослідження, ми враховували передусім те, що розвиток і коригування відхилень емоційної сфери дітей дошкільного віку, неможливий без достатньої фахової психологічної підготовки. По-друге, у процесі підготовки психологів до означеної діяльності ми розраховували також на більш масштабне впровадження одержаних результатів.

Розроблена ситема становить комплекс взаємопов’язаних теоретичних та тренінгових занять, що були побудовані на основі концепції емоційної регуляції навчально-професійної діяльності. Означена система реалізується на рівні спецкурсу. Теоретична частина цієї системи передбачала: розширення основних уявлень у студентів про емоції та їх функції у структурі особистості, що розвивається; уточнення психологічної характеристики особливостей розвитку емоційної сфери сучасних дітей дошкільного віку, яких виховують у різних умовах, та поглиблене розкриття змісту найбільш складних негативних проявів у розвитку емоційної сфери дітей.

Практично-тренінгова частина була зорієнтована на: відпрацювання навичок, пов’язаних з діагностикою особливостей емоційного розвитку дітей дошкільного віку; засвоєння різних прийомів та методів, спрямованих на профілактику та корекцію негативних емоційних проявів у дітей дошкільного віку; формування основ саморегуляції. В аспекті означеного положення також передбачалося підвищення психологічної підготовки студентів-психологів до проведення консультативної роботи з вихователями та батьками.

При побудові занять нами враховувалися етапи розгортання пізнавальної діяльності студентів. На першому (орієнтовно-емоційному) етапі, при доборі дидактичного матеріалу, а також умов його представлення, враховувалося те, що у свідомості студентів домінуючими виступають переважно зовнішні ознаки результативних мотивів визначення конкретної мети, спрямованої здебільшого на зовнішні ознаки навчального матеріалу. Це давало можливість підключити загальну емоційність до процесу пізнання, що відбивалося в особливостях емоційного закріплення. Для забезпечення цього етапу важливими зовнішніми психологічними умовами виступило створення ефекту новизни. На другому (виконавчому) етапі, де йшлося про основний зміст знань та навичок, пов’язаних з діагностикою і корекцією відхилень у емоційній сфері дітей, та сутності засвоєння системи коригування, використовувалося моделювання таких зовнішніх психолого-педагогічних умов, що сприяли б прояву співпереживання в ситуаціях драматизації. Це давало можливість активізувати внутрішні результативні мотиви у формуванні загальної мети, спрямованої на врахування фактів та закономірностей, що були пов’язані з виникненням та корекцією небажаних особливостей в розвитку емоційної сфери дітей. Зазначені умови сприяли прояву “активуючих функцій емоцій” у засвоєнні професійно-важливих дій студентів-психологів. На третьому етапі (рефлективно-оцінному) у процесі закріплення знань і навичок у студентів важливим було моделювання на заняттях ситуації напруги та послаблення, що дозволяло формувати їхню внутрішню мотивацію та емоційну стійкість у використанні засвоєних знань і навичок безпосередньо у практичній діяльності.

У формуючому експерименті брали участь студенти 3 курсу. Дослідження здійснювалося перед проходженням психокорекційної практики. Студенти контрольної та експериментальної груп були обстежені за спеціально розробленою методикою, що дозволило зробити якісний аналіз за показниками компетентності: визначення необхідності корекції відхилень у емоційній сфері дітей; діагностика розвитку особливостостей емоційної сфери; консультування вихователів та батьків, коригування в дітей негативних емоційних проявів і розвитку їхньої саморегуляції.

Як засвідчили кінцеві результати, студенти експериментальної групи статистично достовірно відрізнялися від студенів контрольної групи за показником компетентності діагностики особливостей емоційної сфери (t=4,6; Р<0,01). Відтак, ми можемо стверджувати, що студенти, які пройшли спеціальну психологічну підготовку, більш ефективно використовували засоби діагностики особливостей емоційної сфери дітей дошкільного віку. Щодо значення показника консультування вихователів та батьків, ми виявили досить значну різницю між даними контрольної та експериментальної груп. Вона виявилася значно вищою в експериментальній групі. Ця різниця є статистично достовірною (t=4,9; Р<0,01). Ми пояснюємо це тим, що на практиці студенти експериментальної групи були більш підготовлені для проведення психологічного консультування вихователів та батьків з проблем, що виникають у сфері емоційного виховання. Наочно це засвідчили якісні ознаки консультативних бесід, що проводили студенти експериментальної групи. Це такі бесіди, як “Розвиток емоційної сфери дітей дошкільного віку”, “Подолання страху, агресії” та інші. У контрольній групі були лише фрагментарні поради як організувати таку роботу. Розглядаючи одержані дані за показником коригування негативних емоційних проявів та розвитку саморегуляції, ми виявили досить суттєву різницю між показниками експериментальної та контрольної груп (t=5,0; Р<0,01). Це дає нам підставу стверджувати, що студенти експериментальної групи краще реалізували на практиці різні технології і підходи, що були спрямовані на профілактику і корекцію негативних емоційних проявів у дітей.

Висновки

У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми розвитку емоційної сфери дітей дошкільного віку, що полягає в уточненні сутності та змісту емоцій, описі характеристики відмінностей і закономірностей їх прояву залежно від умов виховання, розробці та впровадженні цілеспрямованої системи подолання небажаних проявів емоційного розвитку дітей.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Сопрун И.П. К вопросу об особенностях эмоционального развития детей дошкольного возраста // “Наука і освіта”. - 1998. - №3. – С.60-62.

2. Сопрун И.П. Особенности различий в эмоциональной сфере детей 4-5 лет, воспитывающихся в разных социальных условиях // “Наука і освіта”.- 2000. - №4. – С. 81-85.

3. Сопрун И.П. Взаимоотношение отдельных показателей особенностей эмоциональной сферы детей шести лет, воспитывающихся в разных социально-психологических условиях. // “Наука і освіта”.- 2000.- №5. - С.52-55.

4. Сопрун И.П., Чебыкин А.Я. Выраженность тревожности у детей, воспитывающихся в разных социальных условиях //Міжнародна конференція “Стреси у повсякденному житті дітей” /“Наука і освіта”. - №1-2, Спецвипуск.- 2000. – С.82-84.

5. Сопрун И.П. Особенности