КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ШАЛЛАН ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 159.972:616-07

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ І ДІАГНОСТИКА ПОСТТРАВМАТИЧНИХ СТРЕСОВИХ СТАНІВ ЖЕРТВ КАТАСТРОФІЧНИХ ПОДІЙ

19.00.04 - медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: - доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Бурлачук Леонід Фокович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедрою медичної психології та психодіагностики.

Офіційні опоненти: - доктор медичних наук , професор Полюхов Олександр Михайлович,

Інститут геронтології АМН України, керівник відділу клінічної фізіології та патології нервової системи;

- кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Гарнець Оксана Миколаївна, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, старший науковий співробітник лабораторії загальної психології.

Провідна установа: Харківський національний університет імені В. Каразіна, кафедра прикладної психології, м. Харків.

Захист відбудеться “ 28” _грудня_ 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

Д 26.001.26 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, тел.: 221 02 94.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м.Київ, вул Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “_24_” _листопада_2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук, доцент Кириленко Т.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В останні роки у медико-психологічній літературі країн СНД спостерігається підвищена увага до вивчення посттравматичних стресових розладів (ПТСР). Активно вивчаються психологічні наслідки стресу, викликаного участю у бойових діях (Абурахманов Р.А., Зеленова М.Є., Лазебна Є.О.), а також особливості реакції людини на вплив різних інших екстремальних факторів таких як аварії, стихійні лиха, різні форми насильства, травми внаслідок медичних процедур (Александровський Ю.А., Каменченко В.П., Лазебна Є.О., Тарабріна Н.В., Щукін Б.П.). У вітчизняній психологічній літературі відомі лише поодинокі експериментальні роботи щодо розвитку посттравматичного стресу внаслідок Чорнобильської аварії (Бобнева М.І., Гарнець О.М., Гончар П.С., Яковенко С.І.) Епідеміологічна оцінка поширення ПТСР, що грунтується на результатах психіатричних обстежень потерпілих внаслідок масштабних екстремальних ситуацій (катастроф, війн тощо), свідчить, що це захворювання може охоплювати від 15% до 40% потерпілих. При стихійних лихах кількість осіб з симптомами посттравматичного розладу становить від 10% до 50% жертв (Яковенко С.І.).

Результати численних досліджень показали, що психологічний стан, який розвивається внаслідок впливу травматичної події, не належить до жодної з відомих у клінічній практиці класифікацій. Наслідки травми можуть проявитися раптово, через тривалий час, на фоні загального зовнішнього добробуту людини, і згодом це погіршення стану стає усе більш чітко вираженим. Низка різноманітних симптомів подібної зміни стану була описана раніше, проте довгий час не розроблялися чіткі критерії його діагностики. Також не існувало єдиної назви для його визначення. Тільки до 1980 року в ході експериментальних досліджень (Dohrenwend B., Horowitz M. та інші) була накопичена і проаналізована достатня кількість інформації про наявність спільних симптомів при різних за походженням психічних травмах.

Комплекс симптомів, що спостерігалися у тих, хто пережив травматичний стрес, одержав назву "посттравматичний стресовий розлад" - ПТСР (Posttraumatic Stress Disorder). Критерії діагностики цього розладу були включені до Американського Національного Діагностичного Психіатричного Стандарту (Diagnostical and Statistical Mannual of Mental Disorders) і зберігаються там дотепер. З 1994 року ці критерії включені й у європейський діагностичний стандарт МКХ-10 (International Statistical Classification of Diseases, Injuries and Causes of Death – ICD-10).

У зарубіжній психології достатньо добре вивчені наслідки впливу на людину таких травматичних подій, як бойові дії, різноманітного роду промислові і природні катастрофи, такі як пожежі, повені, землетруси (Lifton R., Lindy J., McCaffery R., Mirza K.). Накопичено також значний матеріал з вивчення жертв різноманітних форм насильства над особистістю (Burgess A., Fairbanks L., Nader K.). На сьогоднішній день існує достатньо досліджень, що описують симптоми ПТСР після інфаркту міокарда, після абортів, після операцій, що пов’язані з ампутаціями та вираженими дефектами зовнішності (Andrykowski M., Grunet B., Jacobsen P., Patterson D., Shalev A.). Всі ці види психічних травм мають подібну етиологію - усі вони грунтуються на впливі так званого "гострого" стресу.

Необхідно підкреслити, що діагностика посттравматичного розладу, який припускає наявність травми в структурі психіки, відбувається за допомогою спеціально підібраного комплексу клініко-психологічних методик, сам же суб'єкт , як правило, не усвідомлює зв'язку симптомів свого стану з травматичним впливом. При цьому вплив психічної травми відбувається двома основними шляхами: або це постійні нав'язливі думки і переживання про подію, що травмувала, або старанне їх уникання. І в тому, і в іншому випадку "чорна діра травми", за образним висловлюванням одного з американських дослідників ПТСР-синдрому Р.Пітмана , безповоротньо притягує до себе усі думки і почуття суб'єкта. Звідси очевидне основне завдання психологічної діагностики і корекції - допомогти таким особам усвідомити причинно-наслідковий зв'язок симптомів страждання з травматичним переживанням і далі намагатися інтегрувати свідомість суб'єкта.

Наведені дані свідчать про надзвичайну соціальну важливість психологічного забезпечення лікування осіб з посттравматичними розладами. Але відсутність засобів психологічної діагностики таких станів у вітчизняній психології зменшує ефективність психологічної реабілітації постраждалих осіб, обмежує розробку засобів спеціалізованої психокорекції для цього значного контингенту хворих, що робить проблему розробки діагностичних засобів актуальною та нагальною.

Зв’язок роботи з науковими планами. Дослідження входить до науково-дослідницької програми кафедри медичної психології та психодіагностики Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Психодіагностика особистості” та є фрагментом наукового напрямку роботи кафедри по розробці спеціалізованого навчального курсу.

Метою даного дослідження були суб'єктивні особливості сприйняття небезпеки і несприятливі емоційно-особистісні зміни в осіб, які пережили стрес.

Відповідно до цього були поставлені такі завдання:

Проаналізувати наявні дані щодо проявів розладу особистості при ПТСР та близьких до нього станів, засобів психологічної діагностики посттравматичних розладів.

Вивчити психологічні особливості посттравматичних розладів у жертв катастрофічних подій з урахуванням діагностичних критеріїв МКХ-10 та DSM-IV.

Здійснити підбір комплексу психодіагностичних методик для аналізу специфічних розладів посттравматичного характеру.

Визначити ефективність психодіагностичних інструментів, які були використані під час обстеження груп осіб, що пережили психотравмуючі ситуації.

Розробити практичні рекомендації для психологічної діагностики осіб з посттравматичними розладами.

Об’єктом дослідження є зміни в поведінці та емоційній сфері особистості при посттравматичних стресових розладах.

Предметом досліджнення обрано психологічні особливості і діагностику посттравматичних стресових станів жертв катастрофічних подій.

Методи дослідження. З метою розв’язання поставлених у роботі завдань було створено цілісну систему, яка забезпечила отримання різноманітних емпіричних даних, основний елемент якої – психодіагностичне обстеження за допомогою спеціально складеної для цих цілей батареї психологічних тестів, що включала в себе такі методики:

Шкала для самооцінки ПТСР (скорочений варіант) - Self-Rating Scale for PTSD (SRS-PTSD);

Міссісіпська шкала ПТСР ( цивільний варіант) (Mississippi PTSD Scale);

Шкала оцінки інтенсивності впливу травматичної події (Impact of Event Scale);

Опитувальник депресії Бека (Beck Depression Inventory).

Наукова новизна одержаних результатів :

Запропоновано структуризацію найбільш відомих сучасних теорій щодо етиології посттравматичного стресового розладу.

Набуло подальшого розвитку дослідження психологічних особливостей осіб з посттравматичними стресовими розладами.

Проведено аналіз суттєвих змін у діагностичних критеріях DSM-IV і МКХ-10 порівняно з попередніми редакціями щодо класифікації та характеристики симптомів посттравматичного розладу.

Вперше у вітчизняній клінічній психології розглянуті окремі групи осіб після психологічної травматизації в умовах виробництва, а також при деяких внутрішніх хворобах.

Практичне значення одержаних результатів

Розроблений та стандартизований комплекс засобів психологічної діагностики посттравматичних стресових розладів особистості має широкі можливості для застосування у діагностичному процесі.

Встановлені психологічні особливості осіб, які перенесли травматичну подію, виступають діагностичними критеріями посттравматичних стресових станів.

Отримані показники валідності та надійності психодіагностичних тестів дають змогу оптимізувати діагностичний процес

Розроблені практичні рекомендації щодо використання засобів діагностики емоційних порушень при посттравматичному стресі в медико-психологічних дослідженнях, корекційній та реабілітаційній роботі.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались на науково-практичних конференціях аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1999, 2000) та на засіданнях кафедри медичної психології та психодіагностики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Також, за матеріалами роботи підготовлена доповідь для семінару з обміну досвідом у рамках програми TEMPUS - TACIS (Київ, грудень 1998 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження відображено у 3 публікаціях.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списка використаних джерел, додатку. Загальний обсяг роботи – 187 сторінок. В роботі вміщено 11 малюнків, 29 таблиць, додаток (12 стор.). Список літератури вміщує 165 назв, серед яких 46 вітчизняних та 119 зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність дослідження, визначені його мета, об’єкт, предмет та конкретні завдання, висвітлено наукову новизну та практичне значення роботи.

Перший розділ дисертації – “Становлення поняття посттравматичного стресового розладу” – присвячений аналізу шляхів та тенденцій розвитку поняття посттравматичний стрес. Розглядається трансформація розуміння посттравматичного стресу від “травматичного неврозу” Г. Оппенгейма (1888) до сучасного розуміння посттравматичного стресового розладу як біопсихосоціального феномена. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) відноситься до найбільш виражених негативних психологічних наслідків переживання людиною екстремальних стресових ситуацій. ПТСР спочатку був визначений як психологічна реакція на війну та як психологічні переживання ветеранів війн, але потім це поняття розповсюдилося й на інші події, такі як природні лиха, викрадення, сексуальне та фізичне насилля, дорожні пригоди та медичні травми (Fairbank J., Goodyer I., Holmstrom L.). За сучасними критеріями DSM-IV, які опубліковані у 1994 р., ПТСР виникає у результаті впливу на людину будь-яких травматичних ситуацій, пов’язаних з загибеллю або серйозними пораненнями людей або з можливою загрозою такої загибелі або поранення. При цьому людина, яка пережила подібну травматичну ситуацію, може бути як свідком страждань інших осіб, так і особисто жертвою відбувшегося.

Посттравматичний стресовий розлад характеризується трьома категоріями симптомів:

а) нав’язливі переживання травматичної події, які епізодично повторюються;

б) уникання будь-яких нагадувань події з занімінням загальної емоційної чутливості;

в) підвищена збудливість, яка виявляється в комплексі гіпертрофованих психофізіологічних реакцій.

Тривалість прояву цих симптомів повинна бути не менше 1 місяця з моменту травматичної події для того, щоб підтвердити діагноз.

Ми простежили генезу сучасних теорій, що пояснюють виникнення і особливості перебігу даного розладу. Аналізуються основні концепції, що описують механізми патогенезу ПТСР, які існують в межах різних психологічних шкіл (психоаналіз, біхевіоризм, когнітивна психологія тощо). Так, завдяки роботам Freud S., травматичний невроз стали розуміти як наслідок не стільки органічного ураження нервової системи, скільки тяжких переживань, жахливих і несподіваних для людини. Вперше в рамках психоаналітичного підходу був поданий комплексний опис симптоматики ПТСР (Kardiner A., 1941). Теоретики психоаналітичної парадигми (Grinker R., Rappaport R., Speigal J.) вважають, що генетичний фактор є найбільш пророчим щодо посттравматичного розладу.

У психосоціальній моделі розладу (Green B., Lindy J., Wilson J.) акцент робиться на взаємодії травматичного стресора, реакцій на катастрофу, індивідуальних характеристик і соціально-культурного оточення, в якому пережито травму і в якому проходить реабілітація.

В основі найбільш сучасного біхевіористичного розуміння ПТСР лежить модель “двофакторної теорії психопатології научення”, якою пояснюється розвиток даного розладу (Caddell F., Keane T., Zimering N.).

У рамках сучасної когнітивної парадигми травматичні події розглядаються як могутні руйнівники базових припущень індивіда про себе і світ (Epstein S., Janoff-Bulman R.). ПТСР розуміється як поганоадаптивна копінгова реакція на позбавлення законної сили цих базових переконань.

Не дивлячись на всю свою практичну цінність, кожна з названих концепцій розглядає феномен посттравматичного стресу дещо односторонньо, зводячи його лише до одиничних складових. Загалом, приведені напрями досліджень ПТСР можна об’єднати в 2 групи, а саме – концепції, що пояснюють розлад і його виникнення головним чином біопсихічними чинниками – з одного боку, і теорії, що ставлять на чолі кута соціопсихічні і інформаційні чинники пережитого стресу. Зараз у західній клінічній психології можна прослідкувати тенденцію щодо створення єдиної цілісної інтегрованої ПТСР теорії, котра б мала змогу об’єднати підходи, які є властивими наведеним концепціям (Krauss P., Schultz W., Wilson J.).

Вітчизняні автори до останнього часу не вдавалися до спроб розробки концепції ПТСР. Ми маємо можливість звернутися лише до окремих праць, які у своїй більшості носять експериментальний характер (Бобнева М.І., Гарнець О.М., Гончар П.С., Єрмакова І.Г., Яковенко С.І.).

Значна увага у першому розділі приділялась, також, проблемі місця посттравматичного стресового розладу у класифікаціях психічних хвороб DSM та МКХ. Найповніше діагностичні критерії посттравматичного стресового розладу наведені у класифікації захворювань DSM-IV. За цією класифікацією, ПТСР віднесено до групи “тривожних розладів”. Діагностичний критерій розладу у МКХ-10 є подібним, але підхід до постановки діагнозу відрізняється. У своїй роботі ми спиралися на теоретичну модель, яка лежить в основі діагностичних критеріїв для ПТСР у DSM-IV. У сучасному трактуванні чинників, що викликають посттравматичний стрес, підкреслюється, що особистісні риси або попередня історія невротичного захворювання можуть обтяжувати перебіг розладу, але вони не є ні необхідними, ні достатніми для формування посттравматичного синдрому.

Враховуючи великий досвід досліджень ПТСР за кордоном, потрібно визнати, що опис посттравматичних стресових розладів у класифікації DSM на даний момент є одним з найбільш глибоко розроблених. На основі виділених у класифікації характеристик побудована значна кількість діагностичних засобів, психодіагностичних опитувальників і анкет. Зважаючи на це, зроблений висновок щодо необхідності узгодження і введення даного розладу у відповідні розділи класифікації психічних хвороб, яка використовується у вітчизняній медицині та клінічній психології.

Другий розділ – “Методи та загальна характеристика дослідження”- торкається проблеми адаптації закордонних особистісних опитувальників та анкет. У 60-70-і роки адаптація тeстів і опитувальників розумілася спрощено, її нерідко зводили до простого перекладу тієї або іншої зарубіжних методик, щонайбільше обмежуючись побудовою нормативного розподілу тестових показників. Останній час питання адаптації зарубіжних психодіагностичних інструментів все частіше стають предметом обговорення, розробляються відповідні рекомендації з даного питання (Бурлачук Л.Ф., Похилько В.І., Ханін Ю.Л., Шмельов А.Г.).

Проблема розробки адекватних методів діагностики синдрома посттравматичного стресу належить до числа найбільш актуальних. Використання нами деяких зарубіжних методик для оцінювання даного розладу було обумовлено рядом причин. По-перше, зарубіжні широко поширені і нові психодіагностичні інструменти для оцінювання ПТСР досі маловідомі вітчизняним фахівцям. По-друге, необхідність звернення до зарубіжних джерел зумовлена ще і тим, що до цього часу в нашому розпорядженні немає розробленого адекватного вітчизняного інструментарію для діагностики посттравматичних порушень особистості. Також, про користь використання цих вимірювань говорить їх широке застосування, як в клінічних, так і в дослідницьких цілях. У даному розділі представлений грунтовний опис використаних нами методів дослідження. “Шкала оцінки інтенсивності впливу травматичної події”, “Міссісіпська шкала ПТСР”, “Опитувальник депресії Бека” проходили адаптацію в лабораторії психології посттравматичних станів Інституту психології РАН, співробітники якої надали нам можливість використати названі методики. “Шкала для самооцінки ПТСР” була перекладена нами та пройшла весь комплекс процедур з адаптації для перекладних тестів і опитувальників.

Дослідження проводилося протягом 1,5 року. Всього було обстежено 190 осіб. Чисельність чоловіків та жінок у виборці приблизно однакова (42,6 % та 57,4 % відповідно) (табл.1).

Таблиця1

Загальна характеристика обстежених за віком

Як видно з наведеної вище таблиці, основна частина обстежених була віком 25-31 років (29,5%) і 32-38 років (20,5%).

У групі домінували особи з вищою та незакінченою вищою освітою (62,7 %) (табл.2). Середній вік обстежених складав 37,3 роки.

Таблиця 2

Загальна характеристика обстежених за освітою

Серед осіб, що складали вибірку дослідження, можна виділити три групи: 1- обстежені, які пережили катастрофічні події (аварію літака та промислову аварію) – 109 обстежених; 2 – обстежені, які перенесли інші стресові ситуації (тяжку хворобу, отримали інформацію про майбутню операцію тощо) – 40 обстежених; 3 – контрольна група практично здорових осіб без даних про пережиті травматичні події в анамнезі – 41 обстежений.

У розділі проведений аналіз демографічних даних респондентів всіх груп, за результатами якого створені порівняльні таблиці. Суттєвих відмінностей між обстеженими групами за віком та рівнем освіти не виявлено.

Таблиця 3

Відмінності між групою ПТСР, групою ризику, контрольною групою за демографічними показниками

Третій розділ – “Особливості психічного стану осіб, які перенесли травматичну ситуацію”- присвячений експериментально-психологічному дослідженню груп осіб, які потерпіли від травматичної події або були її свідками. Поняття “стрес” отримало таке широке використання і, отже, багатозначне тлумачення, що знадобилося введення визначення “травматичний”, щоб підкреслити, з одного боку, інтенсивність стрес-чинників, а з іншого - потенційну можливість травмування психіки під їхнім впливом. Якісна, змістовна сторона травматичного стресу визначається всім спектром стресових реакцій людини.

Жертви травматичних ситуацій переживають гострий стан травматичного стресу протягом деякого часу (до місяця) по закінченні впливу стрес-чинників, після чого переважна більшість людей повертається до звичайного для них стану. Однак вплив травмуючих подій на деяких осіб продовжується і після цього терміну. При цьому вони переходять у стан посттравматичного стресу, що ускладнює їх адаптацію до звичайних умов життя і веде до виникнення різних дезадаптивних форм поведінки. У результаті в цих осіб розвивається синдром посттравматичних стресових порушень. Найважливішим в цій схемі виступає невизначена відставленість виникнення ПТСР-синдрому, що надзвичайно ускладнює своєчасність надання медичної і психологічної допомоги.

За результатами проведеної “Шкали для самооцінки ПТСР” всіх обстежених, які пережили травматичні події, ми розділили на три катерогії (рис.1): 1 – учасники обстеження, у яких внаслідок травматичної події розвинувся посттравматичний стресовий синдром (група ПТСР); 2 – учасники обстеження, у яких внаслідок травматичної події спостерігалися численні симптоми посттравматичного стресового розладу, але був відсутній один з необхідних для діагнозу за DSM-IV симптомів (група з неповним ПТСР); 3 – учасники обстеження, які пережили травматичну ситуацію, але у яких спостерігалися лише одиничні симптоми даного розладу (група ризику).

Рис. 1. Співвідношення груп обстежених, які перенесли травматичну ситуацію

Результати психодіагностичного обстеження доповнюються відомостями про психічний стан конкретних осіб, що пережили ці травмуючі ситуації, які були виявлені на основі спостережень, бесід, аналізу клінічного матеріалу. Дані експериментального дослідження було проаналізовано з метою створення психологічного портрету даного контингенту осіб.

Аналіз частоти виявлення окремих симптомів посттравматичного стресового розладу у осіб з ПТСР показав, що з усієї симптоматичної картини даного розладу найбільш яскраво проявилися 9 симптомів ( 3 – за критерієм В, 3 – за критерієм С та 4 – за критерієм D) ( за діагностичними критеріями DSM-IV) (табл. 4).

Таблиця 4

Частота виявлення окремих симптомів ПТСР (за критеріями DSM-IV)

у обстежених, які перенесли аварію

Здійснений порівняльний аналіз симптоматики ПТСР у потерпілих аварію і у російських ветеранів бойових дій в Афганістані (за даними Тарабріної Т.В. з колегами) на основі рейтингового ранжування частоти виявлення окремих симптомів свідчить про близькість картин основних симптомів у групах, що порівнювалися.

Спираючись на отримані дані стосовно можливості формування посттравматичного стресового розладу у осіб, що виявляють схильність до вираженого емоційного реагування на ситуацію хвороби та лікування, можемо зазначити, що проблема розробки методів психологічної профілактики психічної травматизації хворих у процесі лікування є дуже актуальною. Виходячи з того, що ефективна індивідуалізована психопрофілактична та психокорекційна робота значною мірою залежить від наявності ефективних засобів психологічної діагностики та прогнозування посттравматичних порушень, нами запропонований перелік основних симптомів та характеристик поведінки медичних пацієнтів з ПТСР, який може допомогти медичному психологу або лікарю діагностувати посттравматичний стрес у таких осіб.

Отримані дані щодо близькості картин основних симптомів у осіб з різними видами травми дозволяють вважати виділені симптоми найбільш істотними в психологічній діагностиці посттравматичного стресового розладу.

Четвертий розділ – “Порівняльний аналіз ефективності психодіагностичних інструментів для виявлення проявів посттравматичних розладів”- присвячений оцінці психодіагностичних характеристик використаних під час дослідження методик.

У розділі у вигляді таблиць та діаграм наводяться порівняльні дані різних груп обстежених (групи ПТСР, групи ризику та контрольної групи) за кожним з опитувальників, що були використані в нашому дослідженні.

Проаналізувавши показники за усіма опитувальниками (рис.2), можна зробити висновок, що тенденція зниження значення середнього від найвищого в групі ПТСР до найнижчого в контрольній групі має місце в результатах всіх використаних психодіагностичних інструментів.

За всіма психодіагностичними шкалами отримані значні розбіжності (згідно з критерієм Ст’юдента) між групою ПТСР, групою ризику та контрольною групою, що свідчать про значно більшу вираженість психопатологічної симптоматики в групі осіб з посттравматичним синдромом. Незважаючи на те, що у осіб з групи ризику спостерігалися окремі симптоми даного розладу, їхня кількість і тяжкість значно відрізнялися в порівнянні з особами з групи ПТСР.

Рис. 2. Значення показників середнього групи ПТСР, групи ризику і контрольної групи

SRS – “Шкала для самооцінки ПТСР”;

IOES – “Шкала оцінки інтенсивності впливу травматичної події”;

BDI – “Опитувальник депресії Бека”;

Missis. Scale – “Міссісіпська шкала ПТСР”.

У ході нашої роботи ми проводили дослідження всіх використаних нами опитувальників на групі передопераційних хворих. Передбачалось, що опитувальники, які адаптувалися і призначені для виявлення симптоматики посттравматичного розладу, будуть розрізнювати осіб, які знаходяться в поточному стресі, від осіб із посттравматичними проявами. На рис. 3 можна побачити, які опитувальники у даному випадку показують більшу ефективність відносно диференціювання результатів зазначених контингентів осіб.

За всіма шкалами отримані значні розбіжності між обстеженими, які знаходилися в поточному стресі, і обстеженими, які страждали посттравматичним розладом. Це ще раз показує, що дані опитувальники є досить вдалими інструментами, які диференціюють посттравматичний стресовий розлад від інших видів психічних розладів.

У розділі наводяться результати стандартизації психодіагностичних методик. Також, проведений порівняльний аналіз надійності та валідності опитувальників, зроблений висновок щодо їх ефективності при використанні для діагностики даного стану.

Рис. 3. Значення показників середнього групи ПТСР, групи передопераційних хворих та контрольної групи обстежених.

1 – група ПТСР;

2 – передопераційні хворі;

3 – контрольна група.

Нарівні з об’єктивними характеристиками валідності і надійності психодіагностичних тестів ми приділили істотну увагу очевидній валідності, яка має особливе значення.

Результати опитування про ставлення до тестування, рівень інтересу до обстеження, ступінь складності відповідей, зіставлялися в групах, які, на нашу думку, були найбільш контрастними: в групі обстежених, що страждають посттравматичним стресовим розладом, і в контрольній групі. У контрольній групі обстеження сприймали як досить глибоке і як те, що адекватно відтворювало особливості актуального психічного стану - 42,9% обстежених; виразили зацікавленість у дослідженні і його результатах - 58,4%; сприйняли формулювання тверджень адекватними - 37,8% обстежених.

У групі ПТСР авторитетність опитувальників виявилася істотньо вищою. Обстеження сприймалося як адекватне і як те, що повністю відображало особливості характеру і емоційної сфери - 89,4% обстежених; зацікавленість в обстеженні і його результатах виявили - 68,3% обстежених і 73,7% - вважали формулювання тверджень адекватними.

Як видно з наведених результатів, очевидна валідність опитувальників помітно змінювалася залежно від контингенту обстежених. Більш серйозне ставлення до опитування в групі ПТСР, на наш погляд, можна пояснити зацікавленістю обстежених цієї групи у отриманні професійної допомоги і позбавленні від симптомів даного розладу.

Результати якісного та математико-статистичного аналізу матеріалу дозволили зробити основні висновки та сформулювати практичні рекомендації щодо використання даних методик при психологічному обстеженні осіб, що перенесли травматичну ситуацію.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснене теоретичне узагальнення наукової проблеми, що виявляється у вивченні психологічних особливостей і діагностиці посттравматичних стресових станів жертв катастрофічних подій. Вперше у вітчизняній медичній психології досліджено окремі групи осіб після психологічної травматизації в умовах виробництва, а також при деяких внутрішніх хворобах.

ПТСР відноситься до найбільш виражених негативних психологічних наслідків переживання людиною екстремальних стресових ситуацій. Ефективна психопрофілактична та психокорекційна робота значною мірою залежить від наявності ефективних засобів психологічної діагностики посттравматичних порушень. Підібраний та адаптований комплекс засобів психологічної діагностики посттравматичного стресового розладу має широкі можливості для застосування у діагностичному процесі.

При обстеженні осіб, які перенесли психотравмуючу ситуацію виявлено 11% осіб з симптомами ПТСР, що в цілому відповідає наявним у літературі даним про розповсюдженість посттравматичного стресового розладу у жертв катастроф. 28 % обстежених, які перенесли травматичну ситуацію, відрізнялися вираженими відхиленнями і неповним комплексом проявів посттравматичних розладів; у 61 % обстежених виявлені окремі симптоми ПТСР.

З групи симптомів, що визначені як діагностичні критерії для посттравматичного стресового розладу за DSM-IV , у обстежених нами осіб, які перенесли психотравмуючі ситуації (промислова аварія, авіаційна катастрофа) найбільш яскраво проявилися наступні:

переживання при нагадуванні про пережиту травматичну подію - у 91,7 % обстежених;

зусилля щодо уникнення переживань, пов'язаних з травматичною подією - у 83,3 % обстежених;“

синдром оживання минулого” (flashback-ефекти) - у 75 % обстежених;

порушення сну і жахливі сновидіння - у 75 % обстежених;

уникнення ситуацій нагадування травматичної події - у 58,3 % обстежених;

зміни фізіологічної реактивності за обставин, що викликають асоціації з травматичною ситуацією або якось нагадують про неї - у 58,3 % обстежених.

Результати нашого дослідження дозволяють вважати виділені симптоми найбільш суттєвими у психологічній діагностиці посттравматичних стресових розладів для даного контингенту обстежених.

Підтверджена гіпотеза про наявність посттравматичної симптоматики у медичних пацієнтів ще до ситуації оперативного втручання. У хворих внутрішніми захворюваннями ( яким призначені гінекологічні і порожнинні операції) перед хірургічним втручанням і внаслідок отримання травмуючої інформації про стан здоров'я простежувалися окремі прояви посттравматичного синдрому (у 47,5 % з 40 обстежених). Найчастіше проявлялися такі симптоми, як “оживання минулого” (flashback-ефекти) ( у 84,2 %), дратівливість (у 84,2 % обстежених), зусилля щодо уникнення травмуючих переживань (у 57,9 % обстежених) і підвищений рівень перестороги (у 42,1 % обстежених). Ця обставина робить актуальною діагностику ПТСР у хворих і врахування цього аспекту порушень у відповідних програмах психологічної реабілітації.

Найбільш стійке розрізнення результатів у групах з вираженим ПТСР, групі ризику і контрольній групі отримано при застосуванні “Шкали для самооцінки ПТСР” (SRS-PTSD). Менш ефективно розрізнювали дані групи обстежених “Шкала оцінки інтенсивності впливу травматичної події” (IOES) і “Опитувальник депресії Бека” (BDI).

Дослідження валідності анкет і опитувальників, що застосовувалися, вказало на найбільший зв'язок з незалежним критерієм опитувальників “Шкала оцінки інтенсивності впливу травматичної події” (IOES) і “Опитувальника депресії Бека” (BDI) (? = + 0,736) і (? = + 0,82) відповідно.

Під час аналізу надійності опитувальників найбільш стійкими за показниками ретестової надійності (інтервал ретеста 1 місяць) виявилися “Шкала для самооцінки ПТСР” (SRS-PTSD), “Шкала оцінки інтенсивності впливу травматичної події” (IOES), “Міссіссіпська шкала ПТСР” (r = 0,75, r = 0,73 і r = 0,77 відповідно). Оцінка надійності за внутрішньою узгодженістю підтвердила, що показники альфа Кронбаха є значущими, що свідчить про гомогенність і надійність отриманих результатів.

Результати проведених досліджень дозволяють рекомендувати як ефективні засоби психологічної діагностики посттравматичного стресового розладу у жертв катастрофічних подій опитувальники “Шкала для самооцінки ПТСР” (SRS-PTSD), “Шкала оцінки інтенсивності впливу травматичної події” (IOES), “Міссіссіпська шкала ПТСР” і “Опитувальник депресії Бека” (BDI) в запропонованій нами модифікації. Їх використання з подальшою адаптацією дозволить зробити більш адекватними скринінг та індивідуальну діагностику симптомів ПТСР у широкого контингенту осіб, що перенесли психотравмуючі події, і створить умови для диференційованого підходу під час психологічної корекції і реабілітації.

У контексті подальших досліджень особливий інтерес може становити вивчення специфічних особливостей посттравматичних проявів у інших категорій постраждалих в нашій країні, а також адаптація запропонованих психодіагностичних інструментів для контингентів осіб, що перенесли інші типи психологічної травматизації.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Шаллан И.В. Современные зарубежные методы оценивания посттравматического стрессового расстройства Практична психологія та соціальна робота.-1999. -№ 5. - С. 23 – 26, № 8. - С.23-25.

2. Шаллан И.В. Психометрическое оценивание посттравматического стрессового расстройства Вісник Харківського державного університету № 439. Серія психологія, політологія. Особистість і трансформаційні процеси у суспільстві. Психолого-педагогічні проблеми сучасної освіти – Харків. - 1999. - Ч. 1,2. – С.301-304.

3. Шаллан І.В. Діагностика посттравматичного стресового розладу як ускладнення після перенесеної хвороби та пологів Практична психологія та соціальна робота.- 2000. -№ 4. - С. 5 - 9.

АНОТАЦІЯ

Шаллан І.В. Психологічні особливості і діагностика посттравматичних стресових станів жертв катастрофічних подій. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.04 – медична психологія.- Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2000.

В роботі розглядаються психологічні аспекти посттравматичного стресового синдрому у осіб, що пережили катастрофи та інші психотравмуючи події, аналізуються сучасні підходи до визначення посттравматичного стресового синдрому за діагностичними критеріями DSM-IV та МКХ-10.

Особливості реакції особистості при постравматичному синдромі досліджені у 190 осіб, які перенесли травмуючи події (стали свідками катастрофи або перенесли тяжке захворювання).

Проведено порівняння ефективності низки психодіагностичних засобів для оцінки реакції особистості на травмуючи події. Запропоновані адаптовані опитувальники для діагностики посттравматичних станів. Узагальнено рекомендації щодо діагностики та профілактики розвитку посттравматичного стресу.

Ключові слова: посттравматичний стресовий розлад, посттравматичний стрес, травматичні ситуації, психологічні якості особистості, психологічна діагностика, психодіагностичні методи, опитувальник, клінічна психологія.

АННОТАЦИЯ

Шаллан И.В. Психологические особенности и диагностика посттравматических стрессовых состояний жертв катастрофических событий. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология.- Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2000.

В работе рассматриваются психологические аспекты посттравматического стрессового синдрома у лица, которые пережили катастрофы и другие психотравмирующие события, анализируются современные подходы к определению посттравматического стрессового синдрома в соответствии с диагностическими критериями DSM-IV и МКХ-10.

Особенности реакции личности при посттравматическом синдроме исследованы у 190 лиц, которые перенесли травматические события (стали свидетелями катастрофы или перенесли тяжелое заболевание).

Проведено сравнение эффективности ряда психодиагностических инструментов для оценки реакции личности на травмирующие события. Предложены адаптированные опросники для диагностики посттравматических состояний. Обобщены рекомендации относительно диагностики и профилактики развития посттравматического стресса.

Ключевые слова: посттравматическое стрессовое расстройство, посттравматический стресс, травматические ситуации, психологические качества личности, психологическая диагностика, психодиагностические методы, опросники, клиническая психология.

ANNOTATION

Shallan I.V. Psychological peculiarities and diagnostics of posttraumatic stress states in victims of catastrophic events. - Manuscript.

Thesis for Ph.D. of psychological sciences for speciality 19.00.04 – clinical psychology. - National Kyiv Taras Shevchenko University, Kyiv, 2000.

The work considers psychological aspects of posttraumatic stress syndrome in survivors of accidents, disasters and other traumatic events, analyses recent approaches for determination of posttraumatic stress disorder for DSM-IV and ICD-10 diagnostic criteria. The main theories that have been put forward to explain posttraumatic reactions have been reviewed. The most complete diagnostic criteria of PTSD are directed in Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (APA, 1994) where PTSD was placed in the anxiety disorders section. At first PTSD was considered only as a psychological reaction on war, natural disasters, accidental disasters, violent assault, etc. As outlined in the DSM-IV criteria, PTSD can develops if the person has experienced, witnessed or confronted with an event or events that involved actual or threatened death or serious injury, or a threat to the physical integrity of self or others. According to all available data a medical-psychological ensuring treatment of persons with posttraumatic stress disorder are extremely social important. The lack of available psychological diagnostic methods of such states in science of our country reduces effectiveness of psychological rehabilitation of victims, limits development of methods specialized psychocorrection for this considerable patients contingent, that makes a problem of development diagnostic methods actual and urgent.

Specific features of personal reactions have been studied in 190 individuals having posttraumatic stress disorder following traumatic events (experienced, witnessed the accidental disasters or severe disease with surgical interventions). In research the comparison of possttraumatic symptomatology of tested people with different types of trauma was carried out. The rates ranking of frequency manifestation of some symptoms has showed the pictures proximity of basic symptoms in groups, which have been investigated. According to the data present in the report picked out symptoms could be considered as most essential in psychological PTSD diagnostics.

Being bottomed on got data with regard to possibility of forming posttraumatic stress in persons reveale an inclination to the expressed emotional reacting on illness situation and cure, we offer a list of basic symptoms and behaviour suggestive of PTSD in medical patients, which may help medical psychologist and physician to diagnose posttraumatic stress in such patients.

A comparison of basic psychodiagnostical characteristics (test-retest reliability, concurrent and others) has been made on the example of different questionnaires and different groups of tested people. The distinctions in motivation, emotional reactions in different inspected groups were revealed and analysed. Approbated questionnaires for diagnostics posttraumatic stress is reasonable for using as with diagnostic (research) as psychocorrection aims. Practical advises and recommendations in diagnostics and prevention of posttraumatic stress disorder are provided.

The results of this research could be interesting for clinical psychology, psychological diagnostic, and psychiatry.

Key words: posttraumatic stress disorder, posttraumatic stress, traumatic situations, psychological personality qualities, psychological diagnostic, psychodiagnostical methods, questionnaire, clinical psychology.