Інститут педагогіки Академії педагогічних наук України

СОЛОВЕЙ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 37.01 (477)

КРАЄЗНАВЧО-ПОШУКОВА РОБОТА УЧНІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКОЛАХ УКРАЇНИ (1950 – 2000 р.р.)

Спеціальність 13.00.01 – загальна педагогіка і історія педагогіки

АВТРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Київ – 2000

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник

Офіційні опоненти

- кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Пустовіт Григорій Петрович, вчений секретар Відділення теорії та історії педагогіки АПН України.

- доктор педагогічних наук, професор Пометун Олена Іванівна, Київський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, професор кафедри правової і соціальної педагогіки;

- кандидат педагогічних наук Самоплавська Тетяна Олександрівна, Інститут педагогіки АПН України, старший науковий співробітник лабораторії історії педагогіки.

Прикарпатський університет ім.В.Стефаника, кафедра історії педагогіки та українознавства. Міністерство освіти і науки України, м. Івано-Франківськ.

Провідна установа

Захист відбудеться “24" листопада 2000р. 014год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м.Київ, вул. Артема, 52/ДАртема, 52 /Д).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки АПН України (04053, М.Київ, вул. Артема, 52 / Д).

Автореферат розісланий " 17" жовтня 2000 року

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради ради.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Законом України "Про освіту", Державною національною програмою "Освіта" (Україна XXI століття), Концепцією виховання у національній системі освіти визначено стратегічні завдання загальноосвітньої школи у сучасному українському суспільстві І вихованні підростаючого покоління, формуванні у нього світоглядних переконань, високої моралі, духовності І культури.

Значний потенціал для досягнення цих завдань закладений у педагогічній спадщині та історії освіти України.

Разом з тим доводиться констатувати, що не всі її періоди і педагогічні явища достатньо вивчені. Серед них і краєзнавчо-пошукова робота учнів загальноосвітніх шкіл.

У різні роки на позитивне значення краєзнавства у вихованні дітей вказували українські вчені і педагоги К.Д.Ушинський, О.В.Духнович, С.Ф. Русова, Г.Г.Ващенко, С.Л.Рудницький, В.О.Геринович, П.А.Тутковський, А.С.Макаренко та інші.

Виключно важливу роль найближчого оточення у формуванні духовності, громадянських переконань і патріотичних почуттів, високої культури і моралі, неодноразово підкреслював В.О.Сухомлинський. Природа, мова, історія рідного краю — це ті джерела, з яких, на його думку, живиться могутнє почуття любові до Батьківщини.

Окремі аспекти краєзпавчо-пошукової роботи школярів були предметом спеціальних досліджень українських педагогів. У 60-х роках Ї.Т.Прус науково обгрунтував умови формування засобами шкільного краєзнавства такої важливої риси громадянина як патріотизм; С.Д.Бабишин розкрив роль краєзнавчо-пошукової роботи у підготовці учнів до праці, свідомого вибору професії; Є.А.Пасічник дослідив організаційно-педагогічні засади літературного краєзнавства, а П.А.Бурдейний — проблеми формування моральних відносин старшокласників у процесі краєзнавчо-пошукової роботи.

Використовуючи теорію формування пізнавальних інтересів, у 70-х роках, А.І.Хоптяр дослідив шляхи формування пізнавальної самостійності школярів у процесі дослідження рідного краю.

Наприкінці 80-х років М.Б.Дуденко проаналізував вплив творчої роботи в процесі вивчення природи рідного краю на формування духовних якостей особистості.

Педагогічні основи шкільного краєзнавства, методичні рекомендації щодо організації пошукової роботи та використання краєзнавчих матеріалів у процесі вивчення географії та історії впродовж досліджуваного періоду обгрунтовані М.П.Откаленком та М.М.Лисенком, а науково-методичні засади туристсько-краєзнавчої роботи - М.Ю. Кострицею, В.В.Обозним та М.П.Крачилом.

З початку 90-х років, в контексті ідей національного відродження, активізувались педагогічні дослідження ролі краєзнавства у вихованні учнів загальноосвітніх шкіл України. О.В.Столяренко і В.Г.Шульженко розкрили шляхи виховання духовності підлітків на основі позакласної роботи з народознавства та літературного краєзнавства, а Г.П.Пустовіт дослідив екологічний аспскт експедиційної діяльності з охорони природи рідного краю.

Історико-педагогічні дослідження щодо використання краєзнавства в школах України від найдавніших часів до початку 20-го століття проводить В.Бенедюк. В цей же час Л.Л.Бабенко досліджує шкільне краєзнавство в Україні на початку 30-х років і доводить, що його розвиток характеризується кількома етапами, які включали розробку навчальних планів, навчально-методичної літератури, формування краєзнавчих осередків тощо.

Цілісну картину розвитку краєзнавчої роботи учнів, в контексті розгортання українського шкільництва, від початку XX століття до середини 30-х років розкривають О.В.Сухомлинська і Т.О.Самоплавська. Вони доводять, що краєзнавство позитивно впливало на отримання знань, формування любові до рідної землі, патріотизму, було одним із напрямів українізації радянської школи у 20-х - 30-х роках.

Актуальною з точки зору нашого дослідження є дисертація М.А.Рябка, де він фрагментарне аналізує досвід краєзнавчо-пошукової роботи учнів у загальноосвітніх школах України протягом 30"х-40-х років.

Деякі хронологічні віхи розгортання краєзнавства в системі шкільної освіти України визначили М.П.Крачило, М.Ю.Костриця, В.В.Обозний.

Таким чином, з'ясовано, що розгортання краєзнавчо-пошукової роботи у 20-х - 40-х роках частково висвітлене у наукових дослідженнях та педагогічних джерелах.

Протягом 1950-2000 років досліджувалась роль краєзнавства у вихованні певних якостей особистості, розроблялись питання теорії і методики шкільного краєзнавства. Проте розвиток змісту та організаційно-педагогічних форм красзнавчо-пошукової роботи учнів загальноосвітніх шкіл України в цей період не був предметом спеціального історико-педагогічного дослідження.

Разом з тим розбудова та утвердження національної освіти вимагає всебічного наукового аналізу теорії і практика навчально-виховного процесу у загальноосвітній школі, глибокого осмислення здобутків українського шкільництва на різних етапах розвитку держави, включення позитивного досвіду у зміст реформ.

Отже, усвідомлення соціально-педагогічного і наукового значення проблеми зумовило вибір теми дисертаційного дослідження "Краєзнавчо-пошукова робота учнів у загальноосвітніх школах України (1950 -2000 рр.)".

Хронологічне визначення нижньої межі дослідження зумовлено тим, що з початку 50-х років фіксуємо численні архівні документи та друковані матеріали про виконання загальноосвітніми школами постанови ЦК ВКП(б) (1946р) " Про позашкільну діяльність" і рішень XI з'їзду ВЛКСМ (1949) в частині організації екскурсій з метою вивчення рідного краю.

Верхня межа дисертаційного дослідження окреслена початком суттєвих соціально-політичних та економічних змін в Україні: відновленням її незалежності, формування національної системи освіти і виховання, завершенням XX століття.

Незважаючи нате, що педагогічний інтерес до краєзнавства фіксуємо від найдавніших часів, становлення його як поняття простежується лише з початку XX століття. У 20-х роках поширеним було визначення краєзнавства як синтетичної науки про стан засобів виробництва та продуктивних сил у певному регіоні. Звідси окреслювався і його зміст. Краєзнавство входило до переліку навчальних предметів, розглядалось як напрям позакласної діяльності і невід'ємна складова комплексних програм.

Згодом комісією наркомату освіти України було визнано, що краєзнавство - це метод, за яким на близькому, конкретному матеріалі пізнаються загальні явища. Краєзнавство як навчальний предмету школі зникає і стає складовим елементом піонерського руху, розвивається переважно у вигляді туристських форм роботи.

У 70-х роках в Українській Радянській Енциклопедії зазначалось, що краєзнавство - це всебічне вивчення частини країни (область, район, місто, село), її природи, населення, господарства, історії і культури з пізнавальною, науковою, виховною і практичною метою.

Таким чином, у цьому понятті було зафіксовано його науковий, педагогічний і суспільне корисний аспекти.

Враховуючи, що пошук - це творча праця, спрямована па відкриття нового в науці, мистецтві, на виробництві, ми розглядаємо краєзнавчо-пошукову роботу учнів як діяльність, націлену на всебічне вивчення рідного краю з пізнавальною і виховною метою.

З огляду на сказане краєзнавча робота в школі є формою організації педагогічного процесу, джерелом інформації про рідний край, засобом формування особистості, її соціалізації і саморозвитку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами,

Дисертаційне дослідження входило до плану науково-дослідної роботи Інституту проблем виховання АПН України, "Науково-методичне забезпечення діяльності позашкільних закладів різних типів", р/н 0197U004456. Тема дисертації узгоджена на засіданні бюро Ради з координації досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (Протокол №4 від 04.06. 1998р.)

Об'єкт дослідження: теорія і практика краєзнавчо-пошукової роботи учнів загальноосвітніх шкіл.

Предмет дослідження: розвиток змісту та організаційно-педагогічних форм красзнавчо-пошукової роботи учнів загальноосвітніх шкіл України в 1950 -2000 роках.

Мета дослідження: синтезувати наукові й емпіричні дані про розгортання, тенденції та організаційно-педагогічні форми краєзнавчо-пошукової роботи учнів загальноосвітніх шкіл України впродовж п'ятдесятирічного періоду розвитку держави, визначити перспективну динаміку шкільною краєзнавства в умовах розбудови національної системи освіти і виховання.

Завдання дослідження: 1. Проаналізувати теоретичні основи та організаційно-педагогічні передумови становлення краєзнавчо-пошукової роботи учнів у загальноосвітніх школах України.

2. Вивчити теорію і методику краєзнавчої роботи учнів у досліджуваний період, виявити і уточнити провідні ідеї, положення, що складають наукову основу українського шкільного краєзнавства

3. Охарактеризувати розгортання, основні етани та тенденції краєзнавчо-пошукової роботи учнів загальноосвітніх шкіл України протягом 1950-2000рр.

4. Розкрити особливості красзнавчо-пошукової роботи учнів в умовах сучасного освітньо-виховного процесу загальноосвітньої школи, визначити його перспективну динаміку.

5.Розробити навчальні посібники та методичні рекомендації з питань шкільного краєзнавства.

Джерельна база. Для написання дисертації використано неопубліковані матеріали, що зберігаються у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України, Хмельницького обласного державного архіву, Кам'янець-Подільського державного архіву. Всього опрацьовано 17 справ, які зберігаються у 4 фондах вищезгаданих установ.

У процесі роботи над дисертацією використано праці вчених істориків, педагогів, методистів, які характеризували розвиток краєзнавства України в різний період часу, а також матеріали статистичних звітів Міністерства освіти України та управління освіти Хмельницької обласної державної адміністрації.

Важливим джерелом інформації були законодавчі акти, рішення з'їздів, конференцій та нарад з питань освіти, навчальні плани, програми шкіл і позашкільних закладів, передовий педагогічний досвід з краєзнавчо-пошукової роботи учнів у загальноосвітніх школах України.

Теоретичною основою дослідження стали концептуальні засади ісгорико-педагогічної науки в Україні, сучасні уявлення про методологію історико-педагогічного дослідження теоретичні основи національної о виховання.

В основу дослідження покладено також теоретичні розробки провідних українських педагогів, психологів, філософів О.В.Сухомлинської, О.Я.Савченко, Ь.М.Ступарика, О.В.Киричука, В.П.Андрущенка проблем сучасної освіти і виховання та положення Державної національної програми "Освіта" (Україна, XXI століття). Концепцій національного виховання, про позашкільну освіту і виховання.

З метою забезпечення ефективності дисертаційного дослідження ми дотримувались певних принципів історико-педагогічного аналізу, а саме: цільової спрямованості, системності основного (провідного) факту, історико-хронологічної послідовності, врахування специфічних особливостей досліджуваного періоду, оптимальне поєднання історичного і логічного у науковому поясненні, наступності теоретичних ідей і практичного досвіду в Історичному минулому, зв'язку предмета дослідження із загальною Історією держави та суспільства.

Визначаючи стратегію нашого дослідження, ми виходили з того, що велика кількість історико-педагогічних фактів, віддзеркалює конкретну дійсність з певними просторово-часовими зв'язками. Ці факти нами були поділено на такі, що відображені в носіях інформації і відповідно систематизовані та класифіковані, і ті, що не використовувались у наукових працях для характеристики досліджуваного явища.

Оперування сумою фактів в системі — дало можливість відібрати і визначити типові й характерні для того чи іншого періоду ознаки, що допомагало досягти узгодженості з відповідним часом.

Дослідження подій та педагогічних явищ у хронологічній послідовності сприяв формуванню поетапних висновків та узагальнень, які розкривають логіку розвитку і закономірності цього процесу.

Аналізуючи краєзнавчо-пошукову роботу учнів загальноосвітніх шкіл, ми враховували, що національне виховання дітей в Українській державі має бути спрямоване на формування світогляду на основі засвоєння, ідей, поглядів, переконань, Ідеалів, традицій, звичаїв, інших соціальне значущих надбань вітчизняної культури. При цьому, повернення до першоджерел не заперечує, а навпаки передбачає збагачення українського досвіду у сфері виховання надбаннями цивілізації. За таких умов Історія, мова, природа рідного краю, родинно-побутова культура, фольклор, народні звичаї і традицій усій своїй багатоманітності та взаємозв'язку із загальнолюдськими цінностями, виступають потужним фактором виховання особистості, як громадянина в якій поєднуються патріотизм, творчі начала, почуття обов'язку перед суспільством. Батьківщиною.

Методи дослідження. На різни етапах історико-педагогічного дослідження використовувався комплекс таких методів: історико-порівняльний, історико-ретроспективний. історико-генетичний та історико-типологічний.

порівняльний метод дозволив зіставити первинні факти, відомості, а відтак знайти існуючі закономірності розвитку краєзнавчо-пошукової роботи учнів загальноосвітніх шкіл в досліджуваний період.

За допомогою ретроспективного методу вивчали окремі аспекти проблеми від нинішнього часу з проектуванням у минуле, від наслідку до причини, до соціально-економічних і педагогічних чинників, що дозволило визначити специфічні ознаки досліджуваних проблем.

Генетичний метод дозволив концентрувати увагу на аналізі умов, за яких виникло дане явище і спостерігати його розвиток від передумови до кінцевого результату.

Використання тилологічного методу сприяло врахуванню та визначенню специфіки красзнавчо-пошукової роботи, допомагало акцентувати увагу на аналізі внутрішньої структури досліджуваного явища і його класифікації.

Наукова новизна дослідження:

-приведено в систему і поглиблено наукові знання про розвиток краєзнавчо-пошукової роботи учнів загальноосвітніх шкіл у хронологічних рамках: 1950- 2000 роки;

-визначено і науково обгрунтовано етапи і тенденції розвитку краєзнавчої роботи учнів впродовж досліджуваного періоду;

-дано класифікацію і відносно повно охарактеризовано різні форми краєзнавчої роботи учнів у позаурочний час;

- виявлено і уточнено провідні ідеї, положення, що складають теоретичні основи українського шкільного краєзнавства;

-введено в науковий обіг нові документи, факти, що базуються на виявлених архівних матеріалах;

-обгрунтовано теоретичні положення щодо подальшого розвитку краєзнавчої роботи учнів в умовах розбудови національної освіти і виховання.

Практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних і навчально-методичних посібників, лекцій для вчителів, студентів педагогічних вузів, слухачів курсів підвищення кваліфікації, а також для розробки науково-обгрунтованих методичних рекомендацій щодо організації краєзнавчо-пошукової роботи учнів у сучасній загальноосвітній школі.

Вірогідність основних положень і висновків забезпечена методологічним обгрунтуванням вихідних позицій, використанням взаємодоповнюючих методів, адекватних предмету, меті і завданням дослідження, а також аналізом значного обсягу архівних матеріалів, літературних та інших джерел, статистичних даних.

На захист виносяться обгрунтовані положення та висновки, що характеризують особливості розвитку краєзнавчо-пошукової роботи учнів загальноосвітніх шкіл України протягом 1950 - 2000 років.

Особистий внесок полягає у розробці цілісної картини розвитку теорії і практики краєзнавчо-пошукової роботи учнів загальноосвітніх шкіл України у 1950-2000 роках, введені до наукового обігу близько 20 одиниць архівних матеріалів з проблем дослідження, уточнені провідних ідей, що складають основи українського шкільного краєзнавства, обгрунтуванні теоретичних положень щодо краєзнавчої роботи учнів в умовах розбудови національної освіти і виховання.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження оприлюднювались автором і одержали позитивну оцінку на науково-практичній нараді вчителів географії (Москва, 1991р.). Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми реалізації духовно-творчого потенціалу молоді: пошуки, перспективи" (Рівне, 1996 р.), наукових конференціях Інституту проблем виховання АІШ України (Київ 1997,1998 рр.).

Апробація матеріалів дослідження здійснювалась у виступах автора перед слухачами курсів підвищення кваліфікації на базі Хмельницького обласного інституту удосконалення учителів та спеціалістів обласних управлінь освіти під час нарад і семінарів, з проблем організації виховної роботи, які проводило Міністерство освіти і науки України протягом 1994 - 1999 років.

Впровадження основних результатів досліджень відбулось на практичному рівні у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл і позашкільних закладів Хмельницької області та знайшли відображення у навчальному посібнику для учнів 5-х класів, "Рідний край - Хмельниччина" (1994,1997,1998), методичних розробках з народознавства, програмах гуртків.

Публікації Основні положення і результати дослідження відображені у 14 публікаціях автора, з яких б одноосібних. 5 робіт, в.т.ч 4 одноосібних, надруковано у наукових виданнях затверджених ВАК України. Структура та обсяги дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку 270 джерел використаної літератури та архівних документів, додатків. Повний обсяг дисертаційної роботи становить 210 сторінок. Робота містить 6 таблиць і 1 схему на 7,5 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі проаналізовано ступінь розробленості проблеми, окреслено предмет, об'єкт, завдання, розкрито методологічні засади та положення, то виносяться на захист, сформульовано його теоретичну новизну і практичну значущість.

У першому розділі "Теоретичні та організаційно-педагогічні передумови розвитку краєзнавчо-пошукової роботи учнів загальноосвітніх шкіл" констатується, що ідеї краєзнавства були і залишаються складовими багатьох педагогічних систем протягом тривалого часу.

Аналіз педагогічної, історичної і методичної літератури, численних архівних матеріалів, нормативно-правових документів дозволяє стверджувати, що краєзнавчо-пошукова робота учнів є стійким педагогічним явищем загальноосвітньої школи України.

На різних етапах розвитку держави педагоги систематично звертались до використання матеріальних і духовних скарбів рідного краю. З появою перших шкіл, часів Київської Русі, вчителі поєднували традиції народного виховання з класичною освітою того часу, широко використовували історію і природу рідного краю у вихованні дітей. Тенденції до використання краєзнавства в освітньому процесі простежується в школах середніх віків.

Починаючи з другої половини XVII століття, в науковій думці України з'являються філософські узагальнення Г.С.Сковороди, де він висловив певні погляди на проблеми виховання. Науковий аналіз творів мислителя засвідчує, що вчений фактично розробив методологічні засади виховання на основі пізнання особистістю найближчого оточення і особливостей самої людини.

Пізніше, у XIX столітті, в Україні поширюються ідеї К.Д.Ушинського, який зробив висновок про необхідність системного вивчення рідного краю в школі, пропонував ввести курс "Батьківщинознавство", а у "Рідному слові" вказав шляхи використання краєзнавчого матеріалу в навчальному процесі.

У цей же час. ідею виховання засобами краєзнавства відстоював український педагог О. В.Духнович. Прагнучи створити для українців школу з рідною мовою навчання, він рекомендував виховувати дітей в дусі народних звичаїв, широко використовувати матеріали з географії, історії, етнографії рідного краю.

На початку XX століття використання краєзнавства у навчально-виховному процесі обґрунтовували педагоги ~ прихильники національного виховання. Зокрема, С.Ф.Русова вважала, що виховання дітей на основі вивчення ними духовних і матеріальних скарбів рідного краю є таким, що повніше відповідає ментальності українця. Розглядаючи форми краєзнавчої роботи, вона вказувала на її пошукове спрямування, підкреслювала важливість проведення екскурсій, організації шкільних музеїв і таке інше.

Певні міркування з приводу краєзнавства в школі знаходимо у педагогічній спадщині Г.Г.Ващенка, який вважав цілеспрямоване вивчення рідного краю, його природних І духовних скарбів початковою цеглинкою виховання патріотизму.

Після революції 1917-1920 років школа і педагогічна думка в Україні розвиваються на основі ідеолог ІЇ комуністичного виховання. Доцільність використання краєзнавства і краєзнавчої роботи в школі відстоюють С.Л.Рудницький, П.А.Тутковський, В.О.Геринович, М.І.Яворовський та багато інших українських вчених та педагогів.

З початку 20-х років з'являються праці П.Волобуїва, І.Мостового, К.Дубняка, О.Музиченка, в яких узагальнюються педагогічні погляди на сутність, принципи, функції і методику шкільного краєзнавства.

Починаючи з середини 20-х років, у школах України зростає вплив педагогічних ідей Н.К.Крупської, яка наполягала на вивченні краєзнавства у курсах історії, географії, літератури.

Певну оцінку краєзнавства у вихованні дітей знаходимо у педагогічній спадщині А.С.Макаренка, який систематично практикував близькі і далекі екскурсії, походи і подорожі.

Па основі аналізу архівних документів та інших джерел інформації встановлено, що у 20-х - 40-х роках краєзнавчо-пошукова робота в радянській школі набуває ознак системності, підпорядковується ідейно-політичним принципам, характеризується неоднорідною динамікою розвитку змісту, форм і методів.

У 20-х роках шкільне краєзнавство виступає невід'ємною складовою комплексних програм. З їх відміною краєзнавство стає невід'ємною складовою піонерського руху, розглядається як важливий фактор Ідейно-політичної роботи з учнями. Постанова ЦК ВКГІ (б) "Про навчальні плани і програми'', прийнята у 1932 році, визначала новий зміст освіти І націлювала на включення краєзнавства у шкільні програми історії, географії, літератури і таке Інше. Одночасно набувають системності позакласні заходи краєзнавчого спрямування: екскурсії, пошук пам'яток старовини, вивчення природних умов рідного краю.

З входженням західноукраїнських областей до складу України, на її території формується єдина система радянської школи і виховання, а отже поширюються відповідні форми краєзнавчої роботи.

Таким чином на кінець 40-х початок 50-х років краєзнавча робота учнів загальноосвітніх шкіл України сформувалась у самодостатню педагогічну систему з характерними для неї змістом і формами: навчальній, що пов'язана з вивченням відомостей про свій край. переважно в курсах географії. Історії, літератури і позакласній - — орієнтованій на туристську роботу.

У другому розділі "Краєзнавча робота учнів у педагогічній теорії і практиці загальноосвітніх шкіл України(1950-1990)" виділено основні етапи та проаналізовано тенденції розвитку краєзнавчо-пошукової роботи учнів у 50"х - 90-х роках, її відображення у педагогічній думці цього періоду, визначено особливості вивчення краєзнавства у шкільних курсах історії та географії.

Цей напрям позакласної і позашкільної діяльності школярів знайшов певне теоретико-методологічне обгрунтування і визнавався як важливий фактор виховання особистості.

Широкий спектр краєзнавчої проблематики відображений у спеціальних педагогічних дослідженнях, проведених І.Т.Прусом, С.Д.Бабишиним, П.А.Бурдейним. А.І.Хоптярем. Автори експериментальне довели роль краєзнавчої роботи у патріотичному, трудовому і моральному вихованні, формуванні пізнавальної самостійності учнів.

У досліджуваний період Науково-дослідний інститут педагогіки випускає тематичні збірники "Краєзнавство в школі", "Географія і краєзнавство" на сторінках яких М.П.Откаленко, А.С.Волкова, В.П.Корнєєв, С.Й.Шипович та інші розглядали краєзнавчу роботу як цілісний педагогічний процес, спрямований на розвиток діалектико-матеріалістичного світогляду учнів, пізнавальних інтересів, як засіб зв'язку з життям, патріотичним, моральним, естетичним і екологічним вихованням.

В цей же час з'являються роботи М.Ю.Костриці, М.Д.Пістуна, С.С.Мохнача, М.П.Крачило, В.В.Загороднього, О.В.Гринчука, які розробляють зміст і методи дослідження природно-територіальних і соціальних комплексів рідного краю.

На основі наукового аналізу теорії і педагогічної практики нами виявлено чотири етапи розгортання краєзнавчо-пошукової роботи учнів загальноосвітніх шкіл.

Перший етап тривав з Ї 950 до другої половини 60-х років. Це був час переосмислення розвитку держави, удосконалення роботи загальноосвітньої школи, активного створення мережі екскурсійних баз. Краєзнавча робота учнів спрямовувалась на дослідження героїки громадянської і Великої Вітчизняної воєн, піонерської і комсомольської слави, місцевого виробництва, бойових традицій рідного краю, історії виникнення партійних і комсомольських організацій, організацію походів за порами року.

З другої половини 60-х років фіксуємо наступний етап, який характеризується уніфікацією національного життя, посиленням впливу комуністичної ідеології у сферу і тривав до середини 80-х років. Краєзнавча робота учнів у 60"х~80-х роках була недостатньо диференційована як за змістом, так і за напрямами. Численні експедиції "Червоних слідопитів", акції, рухи, пошукова діяльність учнів загалом були спрямовані на вивчення життя В.І.Леніна, революційного минулого, громадянської і Великої Вітчизняної воєн, трудової діяльності радянських людей, успіхів у справі будівництва соціалістичної держави.

Відмінність між першим і другим етапами полягала лише у силі Ідейного наповнення того чи іншого напряму краєзнавства та епізодичним включенням у загальноприйняту канву питань з археології, природи, архітектури чи мистецтва рідного краю. При цьому головною умовою їх проведення була відповідність принципам комуністичного виховання.

Запровадження Всесоюзної експедиції "Моя Батьківщина - СРСР" сприяло подальшому розгортанню краєзнавства в радянській школі. Найтриваліша за часом експедиція (близько 20 років), водночас була І найбільш заідеологізована за змістом і консервативна за своєю сутністю. Керівники експедиції в особі Міністерства освіти СРСР, ЦК ЛКСМУ, Центральної Ради по туризму та екскурсіях ВЦРГІС постійно орієнтували виховувати дітей в дусі революційної діяльності на бойових і трудових традиціях партії і радянського народу.

Експедиційним загонам, що створювались у школах і позашкільних закладах, рекомендувалось проводити пошукову роботу з історії рідного краю, досліджувати природу чи виробництво, архітектуру чи мистецтво, пам'ятки Історії, але обов'язково у руслі загальної мети комуністичного виховання і його провідних принципів.

Із середини 80-х років розпочинається третій етап. В цей час тривала реформа загальноосвітньої і професійної школи. Як і в попередні десятиріччя школа зобов'язана була посилити виховну роботу. Комуністична партія націлювала на виховання в кожної молодої людини нетерпимості до націоналізму, звичаїв і традицій, які заважають оновленню суспільного життя. Останнє, мало виключно важливе значення для розуміння суті краєзнавчої роботи цього часу. Відірваність вид близького, родинного, орієнтація на політичні гасла була ключовою у її змісті.

В другій половині 80-х років у суспільстві загострюються суперечності між проголошеним партією курсом і фактичним станом освіти. Серед педагогів, виділяються особистості, які схиляються до активних дій з метою відродження національної системи виховання в Україні. У змісті краєзнавчої роботи учнів активізується народознавчий аспект.

На основі дослідження науково-педагогічної літератури, архівних документів, педагогічного досвіду виявлені численні форми позакласної і позашкільної роботи з краєзнавства. Це гуртки, екскурсії, подорожі, походи, експедиції, вікторини, конкурси та інші споріднені за змістом і завданнями заходи, які в контексті Ідеології того часу були спрямовані на вивчення школярами рідного краю піл керівництвом вчителя.

Незважаючи на жорстку ідеологічну спрямованість, краєзнавча робота учнів мала і значне позитивне значення у вихованні дітей. Вивчаючи природу, пам'ятки історії чи культури, працюючи з літературними, музейними чи архівними документами, учні набували знань про свій край, оволодівали певними практичними уміннями І навичками, робили власні відкриття імен, подій, фактів, процесів і явищ, систематично прилучались ло посильної суспільне корисної праці, виконували доручення дослідницько-інформаційного характеру від базових господарств, наукових установ, громадських організацій.

З проголошенням Україною незалежності, у 1991 році, методологія та зміст краєзнавчої роботи учнів змінюється. Розпочинається, наступний, четвертий етап її розвитку. Порівняно з попередніми він мас значні відмінності і специфічні особливості, що зумовлює нас розглянути його у наступному розділі.

У третьому розділі "Краєзнавчо-пошукова робота учнів в умовах відродження і становлення української національної школи" проаналізовано зміст шкільного краєзнавства в контексті сучасної педагогічної думки і практики національного виховання.

Із зміною суспільно-політичного статусу України, у 1991 році, відбувається трансформація радянської школи в національну систему виховання. Людина, її духовний світ, фізичний та Інтелектуальний розвиток визнаються як пріоритетний напрям державної політики у цій сфері.

Провідні українські педагоги, психологи і філософи О.Я.Савченко, О.В.Сухомлинська, Б.М.Ступарик О.В.Киричук І.Д.Бех, І.А.Зязюна інші активно розробляють методологію сучасної освіти і виховання, обґрунтовують, що завдання школи лежить у площині створення умов для всебічного розвитку особистості, яка опановує сімейними, національними, громадянськими і загальнолюдськими цінностями.

На основі аналізу теоретико-методологічних і концептуальних засад виховання у національній системі освіти встановлено, що краєзнавство в школі грунтується на принципах гуманізації, демократизації, системності, науковості і культуровідповідності. Його зміст формується навколо таких базових елементів як природа, історія, соціальна сфера, що мають територіальну єдність у межах незначних за розмірами адміністративних одиниць.

У цьому контексті краєзнавча робота є тим засобом виховання, де на основі вільного вибору і необмежених можливостей для творчості, особистість опановує знаннями про різні сфери матеріального і духовного життя людей, локально близьких територій та набуває на цій основі певного соціального досвіду.

З формуванням національного змісту освіти у загальноосвітніх школах було введено курс "Рідний край".

У зв'язку з цим, шкільне краєзнавство ми розглядаємо у трьох взаємозв'язаних аспектах: а) як систему знань про рідний край, адаптованих до вікових особливостей дітей; б) як підхід (принцип) у викладанні навчального матеріалу; в) як напрям практичної діяльності, спрямованої па всебічне пізнання рідного краю.

Його методика відповідно диференціюється, залежить від форми і поділяється на методику вивчення курсу "Рідний край", методику використання краєзнавства на уроках та методику позакласної і позашкільної краєзнавчої роботи.

Одночасно виявлено деякі проблеми в організації вивчення цього курсу До них, передусім належить, недостатнє теоретико-методологічне обгрунтування змісту, форм і методів його реалізації у навчально-виховному процесі сучасної загальноосвітньої школи. Внаслідок цього, курс "Рідний край" вважається як складова шкільної географії. Однак, з точки зору сучасних уявлень про українське національне краєзнавство та аналізу результатів нашого дослідження, цей курс має рівномірно презентувати знання про рідний край в площині географічного, історичного і соціального краєзнавства.

Організаційною формою позакласної і позашкільної краєзнавчої роботи, стає Всеукраїнський рух учнівської молоді "Моя земля - земля моїх батьків". Програма руху спрямовувала педагогів на активне використання у вихованні традицій, звичаїв, духовної і матеріальної культури, історії, природи рідного краю. У зв'язку з цим були запропоновані орієнтовні напрями діяльності школярів, такі як "Мій рідний край - моя історія жива", "Рідна мова - пісня солов'їна", "Ой роде наш красний", "Струни серця", "Кришталеві джерела". Орієнтований на пізнання учнями культурно-історичної спадщини українського народу, рух сприяє засвоєнню ними цілісної картини життя локально малих територій, як генетичної єдності "природи-історії-суспільства".

Практична реалізація ідей руху відбувається у формі Всеукраїнських експедицій "Краса і біль України", "Мікротопоніми України". "Сто чудес України" та низки місцевих заходів.

Аналіз їх змісту засвідчив, що відтепер об'єктом краєзнавчих досліджень школярів є людина, її матеріальна та духовна культура в єдності з природою і соціально-економічним оточенням. Розвиваючись на якісно іншій методології, краєзнавча робота розкриває перед юними дослідниками об'єктивні процеси розвитку суспільства у сфері найближчого спілкування. Рідна мова, історія, природа, мистецтво, символіка, родинно-побутова культура і традиції, що склались у етнокультурному середовищі, близькому для сприймання, сприяють кращому засвоєнню як особистих так і національних цінностей.

Узагальнення результатів історико-педагогічного дослідження, дає підстави для таких в и с н о в к і в:

1. За результатами дослідження з'ясовано, що протягом досліджуваного періоду краєзнавчо-пошукова робота учнів залишалась стійким педагогічним явищем, яке розвивалось на відповідній науково-теоретичній базі. у зв'язку із соціально-педагогічними процесами, що протікали в освіті.

2. На основі аналізу історії красзнавчо-пошукової роботи школярів України нами визначені і обгрунтовані такі її етапи: перший - (1950-ий -60 початок 60-х рр.), другий - (60-і початок 80-х рр.), третій - ( 80-і - початок 90-х рр.), четвертий - (з 1991 р.).

3. Історико-педагогічне дослідження теоретичних основ та змісту краєзнавчо-пошукової роботи дає підстави визначити впродовж 50-х - 90-х років основні тенденції її розвитку:

а) прогресуючий вплив комуністичної ідеології на зміст краєзнавчо-пошукової діяльності школярів;

б) розгортання мережі спеціальних установ: туристсько-екскурсійних центрів, екскурсійних баз і таке інше;

в) систематичне проведення Всесоюзних краєзнавчих експедицій, походів, акцій.

Зміст і форми пошукової діяльності школярів були підпорядковані основній меті комуністичного виховання. Ідейно-політична спрямованість навчально-виховного процесу радянської школи автоматично ставала головним принципом краєзнавчо-пошукової роботи учнів, який органічно поєднувався з принципом зв'язку навчання з життям, що зумовлювало організаторів і юних краєзнавців досліджувати практику комуністичною будівництва, досягнення господарства на кожному конкретному етапі розвитку держави.

4. Аналіз численних матеріалів, що зосереджені в друкованих носіях інформації, архівних документах, показує, що краєзнавчо-пошукова робота учнів хоча і була жорстко регламентована і спрямовувалась політичними та державними органами управління освітою, мала все-таки недостатню педагогічну ефективність. Це в першу чергу пов'язано з ЇЇ принциповою орієнтацією на пізнання чітко визначеного кола питань, що лежали переважно у сфері історії Комуністичної партії і радянського будівництва. З поля зору випадали складні етнічні, історико-культорологічні проблеми у їх об'єктивному розвитку.

Краєзнавчі дослідження мистецтва, сімейних традицій, генеології видатних історичних особистостей, діячів культури, етнографії, побуту чи інших соціальних явищ проводились доволі рідко і за умови відповідної ідейно-політичної мотивації, характерної для досліджуваного періоду.

5. Краєзнавчо-пошукова робота школярів була невід'ємною складовою навчально-виховного процесу, входила до складу навчальних програм, переважно географії та історії. Аналіз їх змісту, методології та методики викладання свідчить, що в цьому випадку використання краєзнавства носило системний характер і тісно перепліталось з позакласною роботою.

6. Становлення і розвиток національної системи освіти і виховання сприяли, починаючи з 1991 року, формуванню відповідного змісту краєзнавчо-пошукової роботи, яка грунтується на принципах гуманізації, демократизації, ціннісних орієнтацій, науковості, системності і культуровідповідності. Організаційно-педагогічною формою шкільного краєзнавства виступає Всеукраїнський рух учнівської молоді "Моя земля - земля моїх батьків", який орієнтує на пізнання культурно-історичних цінностей українського народу локально малих територій, як генетичної єдності "природа-історія-суспільство".

7.3 введенням курсу "Рідний край" краєзнавство трансформується у педагогічне явище, яке ми розглядаємо як систему знань, адаптованих до вікових особливостей дітей, як підхід (принцип) у викладанні основ наук і як позакласну і позашкільну діяльність спрямовану на вивчення рідного краю. Це стимулювало творчу роботу педагогічних працівників загальноосвітніх шкіл, сприяло появі нового покоління навчально-методичних посібників з краєзнавства в різних регіонах України.

8. Зважаючи на особливості і соціально-філософську сутність шкільного краєзнавства, цей напрям педагогічної творчості і надалі залишиться стійким елементом навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи, складовою позакласної і позашкільної діяльності, ефективним засобом виховання учнів, розвитку пізнавальної активності, наукової творчості.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми і свідчить про необхідність розробки перспективних Історико-педагогічних проблем, які стосуються краєзнавчої роботи учнів загальноосвітніх шкіл як в минулому, так і на сучасному етапі розвитку теорії і практики шкільного краєзнавства.

Передусім потребують поглибленого вивчення питання, які стосуються розвитку теорії і практики шкільного краєзнавства на рубежі XIX "XX століть, в період Української народної республіки 1917-1920роківтау школах західноукраїнських областей до 1939 року.

Доцільно глибше осмислити питання, які стосуються краєзнавчої роботи і розвитку музеїв, взаємозв'язку шкільного туризму і краєзнавства, а також ролі краєзнавства у формуванні національної свідомості і світогляду. виховання особистості і громадянина.

Актуальність останньої проблеми зумовлюється процесами відродженням нації, а громадянське виховання у цьому контексті відіграє важливу роль ще й тому, що воно є серцевиною української національної ідеї. Саме на базі демократичних цінностей, що мають лежати в основі громадянського виховання, пізнання рідного краю сприяє об'єднанню різних етносів і регіонів України. Отже, виникає потреба у визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів краєзнавчо-пошукової роботи, які б цілеспрямовано і ефективно забезпечували процес розвитку і формування громадянина, якому притаманні громадянська зрілість патріотизм, професійна компетентність.

Важливо розробити теорію і методологію сучасного шкільного краєзнавства. Проблемність цього питання полягає в тому, що на рубежі століть, в умовах множинності соціально-філософського знання виникає необхідність обгрунтувати його роль у засвоєнні ідей національного відродження і формування і громадянського суспільства.

Основні результати дослідження відображені у таких публікаціях:

1. Соловей М.В. і природоохоронне виховання при вивченні рідного краю // Радянська школа. -1987. - № 1. - С.38-42.

2. Соловей М.В., Соловей Й.В. Изучение ПТК (природно-территориальних комплексов) своей местности // География в школе .-1987.-№3.-С.52-53

3. Соловей М.В. Краєзнавчо-пошукова робота учнів загальноосвітніх шкіл України у 20-х -30"х роках.// Шлях освіти. -1999. -№4. -С. 38-40.

4. Соловей М.В. Шкільна географія і краєзнавство у творчій спадщині Софії Русової //Географія та основи економіки в школі. -2000. -№ 1. -С. 33-34.

5.Соловей М.В. Профессиональная ориентация учащихся в процессе обучения географии // Материалы Всесоюзного семинара совещания :

^Обучение географии й воспитание личности'/ Академия педагогических наук СССР. Институт общего среднего образования. - М.: -1991. - С.44-50

6.До питання з народознавства Поділля.(Матеріали на допомогу вчителеві) / Укладачі: В.11.Струманський, В.О.Воронін, О.М. Галус, М.В.Соловей. / За ред. В.П.Струманського.-Хмельницький.:- ОІУВ.,-1992. 68с.

7.Соловей М.В. Рідний край-Хмельниччина. Підручник з географії для учнів 5 класу загальноосвітніх шкіл Хмельницької області. Рекомендовано Міністерством освіти України. - Хмельницький.: -"Поділля",-1994-68с.

8. Народознавство Поділля в питаннях і відповідях. Навчальний посібник. /Укладачі В.[1.Струманський, В.Ю.Іова, Л.В.Красномовець, М.В.Соловей. /За ред. В.П.Струманського. -Хмельницький.: "ОІУВ. - 1995. -25с.

9. Берека В.Є.. Соловей М.В. Духовно-творчий потенціал особистості; шляхи і методика його формування, умови реалізації. // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Проблеми реалізації духовно-творчого потенціалу молоді: пошуки, перспективи. -Рівне.: -1996. Вип1.-С.27-28

10.Соловей М.В.Соловей Г.В. Рідний край -Хмельниччина. Підручник з географії для учнів 5 класу загальноосвітніх шкіл Хмельницької області. Камінець-Подільський.:-"Абетка",-1997 79с.

11 .Програми гуртків для позашкільних установ та загальноосвітніх шкіл (краєзнавство, туризм, геральдика, екологія, фольклор...) /Укладачі В.С.Берека, М.В.Соловей, Л.І.Красномовець, В.Ю.Іова. /За ред. М.В.Соловей. -Хмельницький.: -1997.- 124с.

12.Соловей М.В.Соловей Г.В. Рідний край -Хмельниччина. Підручник з географії для учнів 5 класу загальноосвітніх шкіл Хмельницької області. -Кам"янець-Подільський. "Абетка",-1998- 104с.

33.Соловей М.В. За дорученням імператорського географічного товариства// Педагогічний вісник. Науково-методичний журнал управління освіти Хмельницької облдержадміністрації. -1999. -№1~С.34.

14. Соловей М.В. Організація краєзнавчої роботи школярів (50-і --початок 60-х років XX ст.) // Рідна школа. - 2000. - №10 - с. 66-67.

АНОТАЦІЯ

Соловей М.В. Краєзнавчо-пошукова робота учнів у загальноосвітніх школах України (1950 -2000рр). -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00,0} -загальна педагогіка та історія педагогіки. Інститут педагогіки АПН України. Київ, 2000.

У дисертації досліджуються теорія і практика краєзнавчо-пошукової роботи та розвиток її організаційно-педагогічних форм у 1950 2000 роках.

На основі історико-педагогічного аналізу охарактеризовано розгортання, основних етапів краєзнавчої роботи учнів загальноосвітніх шкіл України, визначено її зміст в контексті сучасного освітньо-виховного процесу. Виділено чотири етапи розвитку краєзнавчо-пошукової роботи, які з 50-х до початку 90-х років характеризувались прогресуючим впливом на її зміст комуністичної ідеології.

З 1991 року в загальноосвітніх школах введено курс "Рідний край", а організаційною формою позакласної роботи стає Всеукраїнський рух учнівської молоді "Моя земля-земля моїх батьків".

Проведене дослідження дає підставу стверджувати, що в сучасній загальноосвітній школі краєзнавство ствердилось, як система знань адаптованих до вікових особливостей дітей, як підхід (принцип) у вивченні основ наук і як практична діяльність по вивченню рідного краю у позаурочний час.

Ключові слова: краєзнавство, краєзнавча робота, краєзнавчо-пошукова робота, особистість, соціологізація, особистісно орієнтоване виховання.

АННОТАЦИЯ

Соловей Н.В. Краеведческо-поисковая робота учащихся в общеобразовательных школах Украины (1950-2000 гг.). - Рукопись

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности ЇЗ.ОО.ОЇ. общая педагогика и история педагогики. Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2000.

В диссертации исследуется теория и практика краеведческо-поисковой работы учащихся общеобразовательных школ Украины в 1950-2000 годах. Выявлены и обоснованы четыре этапа развития школьного краеведения. Первый - начало 60-х гг.), второй — (60-е начало 80-х гг.), третий —