СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СВІРІДОВА НАТАЛІЯ ДМИТРІВНА

УДК 658.27

УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ОНОВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

Спеціальність 08.06.01 – Економіка підприємства і організація виробництва

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Луганськ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Дисертацію виконано у Східноукраїнському національному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ).

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Бачевський Борис Євстафійович,

Східноукраїнський національний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економіки підприємства.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Кліяненко Борис Терентійович, Луганська філія Інституту економіко-правових досліджень НАН України, директор (м. Луганськ);

кандидат економічних наук Липницький Денис Володимирович, ТОВ "Донбаскераміка", заступник директора з економіки (м. Донецьк).

Провідна установа - Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки і менеджменту (м.Харків).

Захист відбудеться 21 грудня 2000 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.01 у Східноукраїнському національному університеті за адресою: 91034, Луганськ, кв. Молодіжний, 20а.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Східноукраїнського національного університету за адресою: 91034, Луганськ, кв. Молодіжний, 20а.

Автореферат розісланий 20 листопада 2000 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Козаченко Г.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стабілізація економіки України в умовах ринкових відносин, а тим більше її розвиток, можливі тільки при умові кардинального оновлення основних засобів підприємств промисловості і, в першу чергу, машинобудування. Необхідно не просто оновити парк машин, але й змінити його технологічну і вікову структуру, змінити пріоритети розвитку, забезпечити спільність з технологіями промислово розвинених країн, з світовими вимогами до сертифікації і стандартизації.

Науково обґрунтоване організаційно-економічне регулювання оновлення основних засобів підприємства є основою переходу економіки на новий рівень, який забезпечує підвищення якості вітчизняної продукції і її конкурентоспроможності на світовому ринку. Це потребує нового підходу до процесів оновлення технічної бази підприємств. Існуючі теоретичні й методичні розробки з цього питання не відповідають вимогам ринкової економіки, а нові рекомендації для практичного застосування на рівні підприємств відсутні. Крім того, відсутність єдності трактування поняття "оновлення" та його напрямків в сучасних умовах господарювання обумовила необхідність проведення його теоретичного аналізу .

Питанням економічного аналізу, планування та управління процесами оновлення присвячена значна кількість робіт, більшість з яких орієнтовано на централізоване управління на рівні галузі. Однак праці багатьох авторів, що присвячені вивченню дії економічних законів у галузі оновлення основних виробничих фондів, дають добру теоретичну базу як для розробки методичного забезпечення оновлення на рівні підприємства, так і для створення економічного механізму управління відтворюючими процесами в цілому з боку держави.

Таким чином, різноманітність і складність змін, що відбуваються, відсутність відповідної теоретичної та методичної бази, яка б ураховувала нові умови господарювання у сфері економіки оновлення продукції, технології та основних засобів вимагає теоретичних досліджень й створення гнучкої методичної бази, з урахуванням змін законодавства, для практичного застосування на діючих підприємствах. Це обумовило вибір теми дисертаційної роботі, її актуальність та значущість для розвитку теорії та практики економічного регулювання, планування й управління процесами оновлення виробничої бази підприємств.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у відповідності з завданням госпрозрахункової теми кафедри економіки підприємства Східноукраїнського національного університету № І–096–95 “Урахування вимог ринку до формування прогресивного парку машин підприємств при переході до виробництва нових типів і моделей рейкового транспорту” (1995-1996 роки). Автором розроблено методичні рекомендації по вибору напрямків оновлення технічної бази підприємства. Дисертаційне дослідження виконане також у межах програми соціально-економічного розвитку Луганської області на 1999-2000 роки, де була використана методика аналізу виробничої бази машинобудівного комплексу.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних, методичних і прикладних питань удосконалення організаційно-економічного механізму оновлення основних засобів підприємства та підготовка методичних рекомендацій до вибору напрямку, форми і виду оновлення технічної бази підприємства та створення алгоритму оптимального варіанту плану оновлення парку діючого технологічного обладнання підприємства.

Для досягнення поставленої мети вирішено наступні завдання:

проведено аналіз діючого організаційно-економічного механізму оновлення основних засобів;

досліджено теоретичні основи відшкодування зносу парку діючого технологічного обладнання, запропоновано окремий підхід до універсального й спеціального обладнання;

розроблена класифікація й виконано аналіз факторів, які визначають вибір напрямку оновлення основних засобів підприємства;

обгрунтовано підходи щодо удосконалення організаційно-економічного механізму оновлення основних засобів підприємства;

розроблені рекомендації по удосконаленню методики вибору напрямку, форм та видів оновлення в процесі підготовки інвестиційних проектів на підприємствах машинобудування;

розроблені практичні рекомендації для підготовки окремих розділів бізнес-плану підприємства стосовно проектів оновлення технічної бази виробництва, технології, та продукції, що випускається;

виконане формування структури бази даних, визначення критеріїв і системи обмежень, що використовуються в процесі планування поточного і цільового оновлення технічної бази підприємства.

Об'єктом дослідження є планування й організація процесів оновлення основних засобів підприємств машинобудування.

Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм оновлення основних засобів підприємства в умовах ринкових відносин.

Методи дослідження. Дослідження виконані на основі загальнонаукових принципів проведення досліджень з використанням комплексного підходу. При проведенні досліджень використовувалися: метод структурно-логічного й семантичного аналізу (в процесі уточнення й упорядкування термінології у понятійному апараті процесів оновлення); метод математичного моделювання (в процесі вибору стратегії розвитку виробництва й маркетингу); метод факторного аналізу (для виявлення найбільш вагомих факторів, що формують процес оновлення технічної бази підприємства); метод динамічного моделювання (в ході аналізу типорозмірних рядів обладнання за видами обробки з урахуванням терміну виконання конкретних заходів). Теоретичною основою й методичною базою дисертаційного дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених. У роботі використані законодавчі й нормативні документи з питань оновлення виробничої бази підприємств, результати перевірки діяльності підприємств та плани розвитку Луганської області, дані аналізу інвестиційній привабливості підприємств машинобудування України Європейського Банку Реконструкції і Розвитку, результати наукових досліджень, проведених автором.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в обгрунтуванні теоретичних і методичних питань удосконалення організаційно-економічного механізму оновлення основних засобів підприємства в умовах ринкових відносин, а також у розробці науково-методичних основ аналізу та планування процесів оновлення технічної бази підприємств при розробці планів поточного оновлення й цільових інвестиційних проектів на підприємствах машинобудування.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає у такому:

удосконалено організаційно-економічний механізм оновлення основних засобів з метою значного підвищення ефективності планування і реалізації заходів оновлення технічної бази підприємства;

уточнено поняття “оновлення основних засобів” та економічний зміст його напрямків і видів;

уточнено класифікацію видів зносу техніки як моделі, як конкретної машини та як складової частини діючого парку технологічного обладнання;

розроблено класифікацію зовнішніх і внутрішніх факторів, які впливають на вибір напрямку й форми оновлення діючого парку технологічного обладнання;

розроблено підхід до аналізу парку обладнання на основі його диференціації згідно з орієнтацією на випуск певної продукції або виконання визначеного типорозмірного ряду операцій;

розроблено рекомендації по удосконаленню методики вибору напрямку й форми оновлення основних засобів підприємства.

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці методичних положень щодо удосконалення організаційно-економічного механізму оновлення основних засобів підприємств машинобудування.

Практична цінність дослідження полягає в тому що:

виконана класифікація процесів оновлення та запропоновані уточнення термінології надають можливість сформувати систему економічного аналізу й планування процесів оновлення технічної бази виробництва “знизу”, з урахуванням співвідношення спеціального й універсального обладнання на конкретному підприємстві;

запропонований новий підхід до управління комплексним оновленням продукції, технології й основних засобів підприємства дозволяє планувати ці заходи як єдиний процес;

принципово новий підхід до аналізу парку машин підприємства, його стану, можливих перспектив розвитку, рівня гнучкості з виходом на параметричні ряди видів обробки за типорозмірами деталей-представників, обробку яких здатний забезпечити діючий парк обладнання підприємства, підвищує обґрунтованість управлінських рішень оновлення, з урахуванням типу й масштабів виробництва;

розроблені моделі стратегії маркетингу зв`язали процеси оновлення продукції, що виробляється на підприємстві, з процесами оновлення застосовуваної технології та технічної бази виробництва в цілому;

розроблена структура бази даних сприяє виконанню за допомогою існуючих систем ведення баз даних оперативного планування та контролю процесів оновлення основних засобів на підприємстві з урахуванням змін найважливіших чинників в автоматичному режимі;

запропонована організаційна схема виконання заходів оновлення щодо кожного підрозділу підприємства підвищує відповідальність функціональних підрозділів, а також закріпляє обов'язки окремих виконавців в ході реалізації синтетичного комплексу завдань оновлення.

Отримані результати дисертаційної роботи, які підготовлені до практичного використання у формі методичних рекомендацій, впровадженні на промислових підприємствах , що підтверджується відповідними документами, які містяться в додатку до дисертації.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено на промислових підприємствах. Основні з них такі.

1. ВАТ НВФ “Луганські акумулятори”. Впроваджено методику комплексного аналізу ринку, рівня продукції, що випускається підприємством, альтернативних технологій, стану та рівня використання парку обладнання й виробничої площі. Впровадження методики дозволило підвищити рівень обгрунтування проекту створення виробництва кислотних батарей на базі вільного корпусу діючого лужного виробництва.

2. ХК “Луганськтепловоз”. Впроваджено методичні рекомендації з організації й планування процесів оновлення технічної бази виробництва. Методика застосована у програмі реструктуризації холдінгової компанії щодо реконструкції технічної бази об'єктів загального використання.

Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному обґрунтуванні підходів до удосконалення організаційно-економічного механізму оновлення основних засобів підприємства в умовах ринкових відносин. Безпосередньо здобувачем проведено уточнення класифікації видів, форм та напрямків оновлення, а також понятійного апарату з цієї проблеми. Автором розроблено методику аналізу та планування процесів оновлення технічної бази “знизу”, від конкретних об`єктів до узагальнення окремих робіт у цілісний захід або план на календарний період, а також запропоновано новий підхід до аналізу парку обладнання, який базується на визначенні орієнтації обладнання на конкретну продукцію або певні операції.

Особисто здобувачем розроблено методику вибору напрямку, виду й форми оновлення технічної бази підприємства. Основні задачі і функції структурних підрозділів при проведенні робіт по оновленню основних засобів підприємства викладені у вигляді практичних рекомендацій. Методики дозволяють визначити оптимальні строки, форми, види і напрямки оновлення основних засобів, межі фінансування, урахувати умови проведення, кон`юнктуру ринку.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладено та обговорено на технічній раді ВАТ НВФ “Луганські акумулятори” і в ХК “Луганськтепловоз”, а також на науково-практичних конференціях “Економічні проблеми розвитку промислового виробництва” (м. Одеса, 1995 р.), “Університет і регіон” (м. Луганськ, 1998 р.), “Економіка і фінанси” (м. Севастополь, 1999 р.). Результати наукового дослідження використовуються в навчальному процесі Східноукраїнського національного університету при вивченні дисциплін “Економіка підприємства” й “Організація виробництва”.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в 7 наукових працях, серед яких – одна стаття у науковому журналі, 4 статті у збірниках наукових праць і 2 публікації – у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 1,61 д.а., із яких автору належить 1,24 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів і висновку. Загальний обсяг роботи – 197 сторінок друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 17 рисунків і 3 таблиці, які надано на 22 сторінках. Список використаних джерел із 141 найменувань наведено на 13 сторінках і 1 додаток – на 2 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертації за результатами проведених досліджень, автором захищаються такі основні положення.

Розділ 1.Теоретичні основи процесів оновлення основних засобів. Для просування вітчизняних товарів на світовому ринку перш за все необхідна сучасна технічна база, яка здатна забезпечити необхідний рівень конкурентоспроможності продукції. Технічна база машинобудування України морально застаріла, фізично зношена внаслідок недостатніх темпів оновлення в умовах економічної кризи і, як наслідок, технічний потенціал використовується не більш ніж на 5-30%. Для подолання кризових явищ в економічному і соціальному розвитку необхідно не тільки ефективно використати технічну базу існуючого обладнання підприємств, але й постійно оновляти її.

Удосконалення організаційно-економічного механізму оновлення основних засобів підприємства потребує подальших досліджень його теоретичних аспектів. Проведений у дисертаційній роботі аналіз різних підходів до класифікації процесів оновлення основних засобів, свідчить про те, що ця категорія потребує подальшого вивчення та удосконалення.

У більшості робіт, присвячених оновленню основних засобів, автори дотримуються класифікації процесів оновлення, яка застосована в загальнодержавних і галузевих методичних розробках. В офіційних методичних матеріалах не визначено напрямки оновлення, мова йде тільки про напрямки капіталовкладень. Тому класифікації, побудовані на зазначених матеріалах, не можуть бути достатньо повними. Наприклад, не враховано оновлення моделі машини в процесі її виробництва, увагу зосереджено на оновленні парку діючого обладнання. Для централізованого управління економікою такий підхід виправдано, бо технічна політика держави реалізувалася безпосереднім управлінням процесами відтворення у верстатобудуванні. В роботі показано, що у ринковій економіці необхідно виділяти й враховувати в єдиній класифікації процесів оновлення основних засобів дві найважливіші складові процесу оновлення – у виробництві й експлуатації засобів виробництва. Ці два напрямки мають потребу у комплексному ринковому регулюванні з боку держави.

У централізованій економіці не надавалось особливого значення різниці понять “технічне переозброєння” і “реконструкція”, “ розширення” або “нове будівництво”. З точки зору сучасного інвестора різниця суттєва й потребує обліку. Крім того, тут немає диференціації на оновлення діючого виробництва й оновлення моделі в процесі її виробництва, оскільки вважається, що оновлення моделей досягається шляхом одного з указаних вище напрямків, які реалізуються у верстатобудуванні. Однак, оновлення парку машин далеко не завжди пов'язано з підвищенням рівня продукції, що з точки зору необхідності уточнення класифікації напрямків оновлення потребує безумовного обліку.

Для класифікації процесів оновлення основних засобів в дисертаційній роботі пропонується уточнена термінологія поняття "оновлення основних засобів" та його напрямків.

Для повноти класифікації процесів оновлення основних засобів у роботі більш докладніше розглянуті види оновлення, у яких здійснюються його напрямки.

Таким чином, розроблена у дисертаційній роботі класифікація процесів оновлення основних засобів має необхідне обґрунтування, узагальнює результати цілого ряду досліджень і методичних розробок з тематики, що розглядається, і враховує пропозиції автора щодо удосконалення понятійного апарату процесів оновлення. Ця класифікація дозволяє узагальнити на єдиній основі існуючі теоретичні розробки і може служити понятійною базою при проведенні аналізу парку діючого технологічного обладнання.

Необхідність дослідження існуючих підходів до аналізу основних засобів викликана, головним чином, тим, що при всій їх різноманітності, вони практично не можуть бути застосовані в умовах ринкової економіки і розраховані на оновлення з державного бюджету. Саме тому більшість методичних розробок орієнтовано на аналіз парку діючого обладнання або всіх основних засобів галузей промисловості й народного господарства в цілому.

На основі проведених досліджень зроблено висновок про необхідність комплексного аналізу, який повинен включати послідовно:

аналіз продукції, що випускається, її ринку і конкурентоспроможності, аналіз ринку альтернативної продукції, випуск якої принципово можливий на існуючому обладнанні;

структурний аналіз парку машин підприємства, його стану, можливих перспектив розвитку, рівня гнучкості з виходом на параметричні ряди видів обробки за типорозміром деталей-представників, обробку яких здатний забезпечити діючий парк обладнання підприємства;

аналіз можливих варіантів взаємозамінності видів продукції, що пропонується до випуску, за параметричними рядами операцій, що потребуються для її виготовлення , зіставлення цих потреб з фактичними можливостями парку й визначення відхилень;

вибір на цій основі напрямку й форми оновлення парку машин з урахуванням вимог найновіших технологій у рамках обмежень з фінансування, ресурсів (фактичній наявності обладнання, спеціалістів, площ, енергетики тощо).

При такому підході до аналізу об`єктів оновлення на підприємстві пропонується зіставляти весь набір типорозмірних рядів операцій за видами обробки, необхідного для виробництва профільної для даного підприємства продукції, яка б відповідала вимогам сучасного ринку, з необхідним набором рядів, який у змозі забезпечити парк діючого обладнання з урахуванням існуючих обмежень і впливу зовнішніх і внутрішніх факторів. Таким чином:

аналіз повинен проводитися комплексно за чотирма основними напрямками: аналіз продукції і її ринку, парку діючого обладнання, нового обладнання і технологій, застосування яких замість діючих реально можливо, і системи обмежень щодо ресурсів;

у аналізі слід ураховувати вплив факторів, які визначають стан і взаємозв`язок названих вище об'єктів;

комплексний підхід до аналізу повинен, на наш погляд, базуватися на диференціації парку обладнання на дві групи: спеціальне обладнання, жорстко зв`язане з життєвим циклом продукції, що випускається на ньому, і універсальне, зв`язане зі зміною типорозмірних рядів операцій, які необхідно виконати на даному виробничому об`єкті з урахуванням вимог ринку до номенклатури й якості продукції.

З точки зору планування й управління процесами оновлення важливо визначити склад і рівень зв`язків у системі факторів, які впливають на вибір напрямку, форми й виду оновлення. У першу чергу необхідно виділити зовнішні фактори, на які підприємство може впливати лише побічно і які слід ураховувати в плануванні процесів оновлення на підприємстві. Це значна група факторів, яку можна диференціювати за ступенем зворотного зв`язку з об`єктом оновлення, за напрямком впливу, за значущістю в процесі прийняття рішень про вибір напрямку, форми і виду оновлення. До таких факторів пропонується відносити: моральний та фізичний знос, методи державного регулювання економічними процесами, кон`юнктуру ринку, економічну, політичну стабільність країни і світового ринку, стан оточуючого середовища.

Моральний знос одночасно впливає на основні засоби й на продукцію, що на ньому випускається. Існуючі класифікації морального зносу відображають механізм його виникнення й прояву, однак не зв`язують моральний знос продукції і його проявлення на ринку з моральним зносом основних засобів. У роботі пропонується розглядати моральний знос комплексно.

Не менш важливу роль у виборі напрямків, форм і видів оновлення на підприємстві відіграють внутрішні фактори, які в значній мірі формуються управляючими діями об`єкту оновлення. Пропонується диференціювати їх за місцем формування: безпосередньо основні виробничі фонди, їх стан та рівень використання; продукція, що випускається за їх допомогою; стан основних виробничих фондів через відповідність продукції, що випускається; кадровий склад; структура управління й виробництва; наявність резервів.

Таким чином, минаючи традиційний підхід до аналізу парку ( у цілому з галузі, з основним натиском на дослідження його структури – вікової, видової, технологічної тощо),

пропонується розглядати єдину систему “продукція – обладнання – технології”, у якій кожний елемент, розвиваючись самостійно, знаходиться в нерозривному зв`язку з рівнем розвитку інших. Необхідно виділяти парк спеціального обладнання, зв`язаний з випуском визначеної продукції, в окремий об`єкт аналізу, для якого необхідно застосовувати специфічні методи дослідження. Необхідно окремо розглядати парк універсального обладнання, який залежить від більш глибинних змінювань потреб виробництва в окремих видах обробки, конкретних типорозмірних рядах операцій. І, нарешті, особливої уваги вимагає аналіз гнучких виробничих комплексів, які поєднують особливості спеціального і універсального обладнання.

Розділ 2. Дослідження методичної бази аналізу об'єктів оновлення. Аналіз об`єкту оновлення починається з аналізу продукції, що випускається, та альтернативної продукції. Аналіз слід проводити на основі визначеної стратегії маркетингу, яка найбільш повно відповідає вимогам ринку з урахуванням довгострокових прогнозів його стану. З метою визначення загальної стратегії планування розвитку технічної бази підприємства використано найбільш раціональну модель вибору стратегії маркетингу (“матриця можливостей” з урахуванням елементів матриці “Бостон консалтинг груп”) як елемент сумісного процесу впливу попиту і розвитку техніки і технології. З урахуванням прийнятої стратегії поведінки підприємства відносно продукції що випускається (усунення її з виробництва, заміна її в виробництві, модернізація у виробництві, розширення виробництва) пропонується виконувати розрахунок типорозмірних рядів операцій щодо номенклатури, яка планується, та рівня, який зможе забезпечити діючий парк обладнання. Одержане відхилення може служити основою для розрахунку потреби в оновленні парку універсального обладнання.

Запропонований підхід до аналізу парку технологічного обладнання базується на групуванні обладнання згідно належності до масового й серійного виробництва продукції (що знімалася з виробництва, модернізувалася, замінялася, розширювалася випуском), і на зіставленні типорозмірних рядів операцій, які може забезпечити існуючий парк обладнання, з потребою в них. Такий підхід вимагає глибокого аналізу застосованих технологій, особливо в дрібносерійному й одиничному виробництві. Очевидно, що підхід до аналізу парку універсального обладнання в дрібносерійному й одиничному виробництві та спеціального обладнання в масовому виробництві повинен відрізнятися. Також необхідно враховувати особливості аналізу парку машин, що зайняті виробництвом продукції зростаючого попиту й продукції, що підлягає зменшенню, або знімається з виробництва.

Пропонується така послідовність аналізу парку обладнання масового і крупносерійного виробництва підприємства, яка подана на блок-схемі “Алгоритм аналізу стану і рівня використання діючого парку обладнання підприємства”:

на підставі аналізу продукції, що випускається, та альтернативної продукції, по кожній позиції номенклатури приймається рішення, щодо зняття її з виробництва, модернізації (М) в процесі виробництва, заміни (З) на альтернативну або розширення (Р) виробництва цієї продукції (блок 1, 10, 22, 23);

кожна одиниця обладнання розподіляється за вказаними вище групами. Якщо обладнання зв`язане з випуском декількох видів продукції, воно закріплюється за групою, у якій обладнання має найбільше навантаження;

обладнання, яке неможливо віднести до перших чотирьох груп, формується в масив (рис. 2, блок 24) універсального обладнання, для якого необхідно проводити аналіз за його розподілом відповідно до типорозмірних рядів операцій, необхідних для виробництва однорідних груп виробів, які часто змінюються.

Підхід до аналізу парку обладнання, яке не закріплюється за окремими видами продукції, базується на:

визначенні рівня морального (МИ) і фізичного (ФИ) зносу обладнання (блок 3, 4, 7, 8);

аналізі технології (рівень відповідності типорозмірних рядів операцій, необхідних для виготовлення заданої кількості виробів згідно попередньому портфелю замовлень, типорозмірним рядам, які забезпечуються парком діючого обладнання);

аналізі організації виробництва (у розрізі розподілу завантаження обладнання і формування оптимального портфеля замовлень).

Задача аналізу даної групи обладнання полягає у визначенні розбіжностей між фактичним і тим станом парку машин, який потрібен, та номенклатурою продукції, що випускається, на підставі яких може здійснюватися оптимізація завантаження парку обладнання, оптимізація структури замовлень, які приймаються до виконання, на виробництво продукції та виконання робіт, а також розробка планів оновлення.

Початковий стан планування оновлення, відповідно до прийнятої концепції, включає складання попереднього портфеля замовлень щодо номенклатури і прив`язка його до існуючої техніки й діючих техпроцесів з урахуванням, обсягу виробництва по кожному виробу. Це необхідно для виділення серед продукції, що вимагається ринком:

виробів, які повністю відповідають профілю підприємства за всіма видами обробки та за всіма параметрами (блок 3);

виробів, з негативним відхиленням показника, який характеризує недостачу або надлишок верстатогодин (СЧ), що забезпечуються діючим парком обладнання, за одним, декількома або всіма видами обробки (блок 11).

Залежно від одержаних результатів приймається рішення щодо видів оновлення кожного конкретного об`єкту, здійснюється об`єднання цих робіт у структурних підрозділах і напрямках оновлення й вибір організаційної форми оновлення (блок 2, 23, 31).

Розділ 3. Основні напрямки удосконалення організаційно-економічного механізму оновлення основних засобів підприємства. Виконані в дисертаційній роботі дослідження показали, що організаційно-економічний механізм оновлення основних засобів підприємства включає такі основні елементи: аналіз об`єктів оновлення; база даних, критерії і система обмежень процесів оновлення; організаційна схема виконання заходів оновлення підрозділами підприємства; методика вибору напрямку й форми оновлення основних засобів.

Вибір напрямку оновлення залежить від масштабу заходу, складу робіт, необхідності ведення будівельно-монтажних робіт, змінювання схем енергопостачання тощо. Пропонується така послідовність вибору напрямків оновлення основних засобів:

проведення аналізу продукції, стану і рівня використання парку, попередній вибір об`єктів оновлення, групування об`єктів за ознаками, які відповідають даному вище визначенню кожного напрямку оновлення, визначення виду й підвиду оновлення за типорозмірними групами обладнання;

визначення масштабу необхідних робіт з оновлення й оцінка необхідності проведення будівельно-монтажних робіт, розширення території та змінювання схеми енергопостачання;

визначення послідовності й тривалості робіт з оновлення. Комплексний аналіз і вибір засобу фінансування (із собівартості, з прибутку, за рахунок кредитів або інвестицій, за рахунок емісії акцій підприємства тощо) та способу виконання (виготовлення спеціального обладнання власними силами або з залученням інших виконавців, закупка обладнання і монтаж представниками заводу-виконавця, проведення будівельно-монтажних робіт підрядним або господарським способом тощо);

вибір напрямку оновлення включає такі заходи: упорядкування бази даних про потреби в оновленні за його видами і групування цієї потреби в структурні підрозділи; оцінка можливості здійснення кожного виду оновлення в необхідному обсягу кожного підрозділу з урахуванням обмежень тощо. Характер робіт по оновленню визначає економічний зміст процесів оновлення згідно з нашими визначеннями, які дані в першому розділі роботи.

Для розробки планів заходів оновлення в цілому по об`єкту необхідно зробити прив`язку потреб в оновленні окремих одиниць обладнання до конкретних умов виробництва, у першу чергу, – до конкретних наявних виробничих підрозділів і виробничих площ, енергетики, комунікаціям з урахуванням існуючих обмежень. Оскільки завжди існує ряд обмежень щодо ресурсів, заплановані заходи оновлення ранжируються за шкалою убування пріоритету: за відповідністю продукції профілю підприємства; за порівняльною економічною ефективністю, за екологічними і ергономічними критеріями. Визначені таким чином напрямки оновлення за кожним підрозділом компонуються в загальнозаводський план, згідно з яким оновлення повинно проводитися у визначеній організаційній формі. В роботі пропонується виділити дві організаційні форми оновлення. Поточне оновлення – постійний процес, який не виходить за межі об`єкту оновлення, управління яким здійснюється функціональним підрозділом за затвердженим технічним планом. Цільове оновлення – процес, який виходить за межі об`єкту оновлення й торкається інфраструктури, вимагає узгодження з державними органами та сторонніми организаціями, здійснюється за планом організаційно-технічних заходів і вимагає цільового підходу до управління.

Якщо всі роботи з оновлення можуть бути виконані силами підрозділів допоміжного виробництва підприємства, немає потреби в залученні сторонніх організацій та зовнішніх інвестицій, то процес оновлення може реалізуватися у формі поточного оновлення. У цьому випадку планування оновлення виконується в межах технічного плану і не вимагає розробки інвестиційних проектів і бізнес-планів. Якщо роботи з оновлення вимагають виконання будівельних і монтажних робіт з залученням сторонніх організацій і введенням додаткових виробничих площ і схем енергопостачання, то планується цільове оновлення. Для нього характерне залучення інвесторів, сторонніх організацій, узгодження з територіальними органами й можлива зупинка виробництва для проведення будівельних і монтажних робіт. Цільова програма може бути реалізована у вигляді бізнес-плану, якщо поєднує в собі фінансовий план, план виробництва й реалізації продукції на період оновлення та узгоджений з ним технічний план, який відображає безперервний процес поточного оновлення.

У зв`язку з відсутністю методичних рекомендацій з планування оновлення, орієнтованих на роботу в умовах ринку, підприємства частково орієнтуються на стару методичну базу, частково ведуть власні розробки, орієнтуючись на загальні положення господарського законодавства, але більшість з них кинула планування оновлення на самоплив, тим більш, що коштів на здійснення таких заходів немає. На підприємстві функції традиційних підрозділів структури управління в галузі оновлення основних засобів не виділяються, не контролюються і не забезпечуються реальними матеріальними і фінансовими ресурсами. Збірник положень про структурні підрозділи підприємства не містить їх функцій з планування і здійснення заходів оновлення основних засобів. В роботі вносяться пропозиції щодо упорядкування функціональних обов`язків робітників усіх підрозділів підприємства при проведенні заходів поточного оновлення, яке може служити основою організації системного підходу до планування й проведення поточного оновлення в ході реалізації технічного плану підприємства.

Виконання комплексу робіт по оновленню основних засобів на підприємстві потребує створення єдиної бази даних та використання обчислювальної техніки. Це дозволяє оперативно враховувати зміни ринкових умов і опрацювати значний обсяг інформації в процесі виконання планових, облікових і аналітичних робіт, які пов'язані з оновленням продукції і основних виробничих фондів на підприємстві.

ВИСНОВКИ

Основні положення і висновки з досліджуваних у дисертації питань зводяться до такого:

1. Визначено роль оновлення технічної бази підприємства для підвищення якості вітчизняної продукції і її конкурентоспроможності на світовому ринку.

2. Досліджено теоретичні та методичні питання з удосконалення організаційно-економічного механізму оновлення основних засобів підприємства, визначено основні його елементи . Використано досвід і проведено аналіз недоліків централізованого управління процесами оновлення “зверху”. Запропонований підхід до планування процесів оновлення базується на аналізі підприємства, як основної ланки виробництва; виходить не з аналізу парку обладнання й основних засобів галузі, а з аналізу конкретного підприємства у всій складності його взаємозв`язку з ринком, конкурентами, територіальними і центральними органами влади.

3. Показано зв`язок проблеми оновлення основних засобів підприємства з конкретними екологічними обставинами, цілим рядом обмежень з енергетики, соціальною інфраструктурою регіону тощо.

4. Значуща особливість проведеного дослідження полягає в тому, що не просто виділяється в технологічній структурі парку машин підприємства спеціальне обладнання, але й підхід до його аналізу є специфічним, бо зв`язуються процеси оновлення обладнання зі змінами життєвого циклу виробів, які випускаються на цьому обладнанні.

5. Аналіз парку універсального обладнання пропонується проводити шляхом зіставлення типорозмірних рядів операцій, які забезпечуються діючим парком обладнання, з відповідними параметрами показників, які необхідно забезпечити для виробництва нової продукції, відповідно до вимог ринку.

6. Розроблено організаційна схема виконання заходів оновлення основних засобів щодо кожного підрозділу підприємства.

7. Розроблені рекомендації по удосконаленню методики вибору напрямку і форми оновлення парку обладнання в процесі розробки інвестиційних проектів на підприємствах машинобудування.

8. Розроблені рекомендації щодо формування бази даних і організації роботи функціональних підрозділів в процесі планування й реалізації оновлення.

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бачевський Б.Є., Волохова Н.Д. Проблеми оновлення основних виробничих фондів підприємств машинобудування на сучасному етапі // Вісник Севастопольського державного політехнічного університету "Економіка і фінанси".– 1999 - №21.-С.46-48.

Особистий внесок автора: надано результати аналізу технологічної структури парку обладнання діючих підприємств України.

2. Свірідова Н.Д. Організація і управління процесами оновлення парка машин на підприемстві// Вісник Східноукраїнського державного унівеситету. – 2000 - №4 (26).- С.239-244.

3. Свірідова Н.Д. Удосконалення організаційно-єкономічного механізму оновлення основних засобів на підприємствах України// Бізнес Інформ.-2000 - №4. –С.131-136.

4. Свірідова Н.Д. Економічний зміст оновлення основних виробничих фондів // Збірник наукових праць . Інформаційно-керуючі системи залізничного транспорту. – Харків: ХарАЗТ, 2000 - №1. - С.7-8.

5. Свірідова Н.Д. Напрямки оновлення основних виробничих фондів в сучасних умовах // Збірник міжвузівських праць Харківській академії залізничого транспорту. - Харків, 2000. - С.64-69.

6. Волохова Н.Д. Планування процесу оновлення парку машин на підприємствах машинобудування // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Економічні проблеми розвитку промислового виробництва", Одеса: ОДПУ , 1995.–С. 104-107.

7. Бачевський Б.Є., Волохова Н.Д., Решетняк Є.О. Оновлення основних виробничих фондів на підприємствах України // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Університет та регіон".- Луганськ: СУДУ, 1998.- С.123-127.

Особистий внесок автора: надано результати дослідження процесів оновлення основних фондів підприємства в умовах ринкових відносин і необхідності планування даних процесів від конкретних об`єктів до узагальнення окремих робіт в цілісний захід.

АНОТАЦІЯ

Свірідова Н.Д. Удосконалення організаційно-економічного механізму оновлення основних засобів підприємства в умовах ринкових відносин. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка підприємства і організація виробництва. – Східноукраїнський національний університет Міністерства освіти і науки України, Луганськ, 2000.

У дисертаційній роботі розглянуто комплекс питань, зв`язаних з економікою, плануванням і управлінням процесами оновлення основних засобів підприємства.

Пропонується змінити підхід до аналізу парку обладнання, попередньо виділивши дві групи: обладнання спеціальне, оновлення якого тісно зв`язане з життєвим циклом визначеного виробу масового або крупносерійного виробництва, й обладнання універсальне, оновлення якого зв`язане зі зміною рівня технології в цілому по галузі та потреби у визначених видах і типорозмірах операцій обробки.

Запропонована класифікація процесів оновлення техніки у взаємозв`язку з процесами морального зносу й оновлення продукції, що випускається. Розроблено методику комплексного аналізу, який включає послідовно: аналіз продукції, що випускається, та альтернативної продукції; структурний аналіз парку машин підприємства і його стану з виходом до параметричних рядів видів обробки за типорозмірами деталей-представників. Розроблені методичні рекомендації щодо вибору напрямків і форм оновлення основних засобів підприємства. Запропоновані рекомендації з формування бази даних і організації роботи функціональних підрозділів у процесі планування й реалізації оновлення основних засобів підприємства.

Ключові слова: оновлення, підприємство, основні засоби, парк обладнання, типорозмір, операція, напрямки, форми, види оновлення.

АННОТАЦИЯ

Свиридова Н.Д. Совершенствование организационно-экономического механизма обновления основных средств предприятия в условиях рыночных отношений. – Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – Экономика предприятия и организация производства. – Восточноукраинский Национальный университет Министерства образования и науки Украины, Луганск, 2000.

В диссертационной работе рассмотрен комплекс вопросов, связанных с экономикой, планированием и управлением процессами обновления основных средств предприятия. С этой целью проведен анализ существующей теоретической и методической базы по обновлению парка оборудования отрасли, в результате которого разработаны основные положения методического обеспечения процессов обновления на уровне предприятия.

Установлено, что существующие методические разработки по данной теме с упразднением централизованной системы управления обновлением в масштабах отрасти не отвечает требованиям рыночной экономики, а новых рекомендаций на уровне предприятий нет. В основе работы лежит идея планирования процессов обновления "снизу", от конкретных объектов до обобщения отдельных работ в целостное мероприятие или единый план на календарный период. При этом производится процесс оптимизации плана по срокам, объемам, составу обновляемых объектов, распределению работ, величине затрат, эффективности мероприятий.

Указанный подход обеспечивает совместимость планов текущего обновления основных производственных фондов, целевых программ обновления объектов и бизнес планов, увязывающих процессы обновления выпускаемой продукции, технологии производства, действующего оборудования и производственных площадей с планами производства

Предлагается изменить подход к анализу парка оборудования, предварительно разбив его на две группы: специальное оборудование, обновление которого тесно связано с жизненным циклом выпускаемой продукции массового или крупносерийного производства, и оборудования универсальное, обновление которого связано с изменениями уровня технологии в целом по отрасли и общественной потребности в определенных видах и типоразмерах операций обработки.

Разработана классификация процессов обновления техники во взаимосвязи с процессами морального износа и обновления выпускаемой продукции. На основе проведенных исследований предлагается методика комплексного анализа, которая включает последовательно: анализ выпускаемой и альтернативной продукции; структурный анализ парка машин предприятия и его состояния с выходом на параметрические ряды видов обработки по типоразмерам деталей-представителей, обработку которых способен обеспечить действующий парк оборудования предприятия; анализ вариантов сочетания видов продукции, предлагаемой к выпуску, по параметрическим рядам, требующимся для изготовления, сопоставления этих требования с фактическими возможностями парка и определение отклонений; выбор на этой основе направления, формы и вида обновления с учетом существующих ограничений по финансированию и ресурсам.

Планируемые мероприятия обновления предлагается ранжировать в порядке убывания приоритета: по соответствию продукции профилю предприятия; по сравнительной экономической эффективности; по экологическим и эргономическим критериям.

В диссертационной работе разработаны и приведены методические рекомендации по выбору направления, формы и вида обновления основных средств предприятия. Предложены рекомендации по формированию базы данных и организации работы функциональных подразделений в процессе планирования и реализации обновления основных средств предприятия. Разработана структура базы данных, совместимая с последними версиями современных СУБД.

Ключевые слова: обновление, предприятие, основные фонды, парк оборудования, типоразмер, операция, направления, формы и виды обновления.

ANNOTATION

Sviridova N.D. Improvement of organizational and economic renewal mechanism of enterprises fixed assets in market economy conditional. – Manuscript.

The dissertation is presented to obtain the scientific degree in economics on the speciality 08.06.01 – Economy of enterprise and organization production. –East Ukrainian National University of Ministry of education and seance of Ukraine, Lugansk, 2000.

In the dissertation is examined a complex of questions which are concerned with economy, planning and management of processes of enterprise fixed assets renewal.

It was mentioned that the methodical developments which are existed on this topic with canceling centralized system of management of renewal in the branch scale don't meet requirements of market economy and new recommendation on the level of enterprises don't exist. In the basis of dissertation is lied the idea of planning the renewal process from the bottom, from concrete objects up to generalization of separated work to on integral means or for calendar period.

It was suggested to change on approach to equipment fleet analysis by dividing it preliminarily into 2 groups.

It was suggested also to classify process of moral deterioration and renewal of produced output.

Suggested actions on renewal can be rank in diminish scale of priorities: in accordance of production to on enterprise profile, in accordance of comparative cost – effectiveness, ecological and ergonomic criterions.

In the dissertation methodical recommendations to choose directions and forms of fixed assets