КИІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 330.54

Соколова Ольга МиколаЇвна

ІНВЕСТИЦІЇ В СИСТЕМІ ВІДТВОРЕННЯ

СУСПІЛЬНОГО ПРОДУКТУ

(на матеріалах України)

спеціальність 08.01.01. - Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Кривенко Костянтин Тарасович,

Київський національний економічний університет,

професор кафедри політичної економії

обліково-економічних факультетів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Ніколенко Юрій Васильович,

Академія муніципального управління,

завідувач кафедри економіки

кандидат економічних наук,

Болховітінова Олена Юріївна,

Інститут економіки НАН України,

старший науковий співробітник

відділу економічних проблем АПК

Провідна установа: Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Mіністерства освіти і науки України,

кафедра теоретичної та прикладної економіки, м. Київ

Захист відбудеться 13 жовтня 2000 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 у Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1.

Автореферат розісланий 13 вересня 2000 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор А.Е. Фукс

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вихід України з затяжної глибокої економічної кризи пов’язаний з докорінною реструктуризацією всього народногосподарського організму. Галузева структура економіки країни, її технічний рівень виявилися такими, що зумовлюють затратний характер відтворення валового внутрішнього продукту. Вітчизняна економіка є матеріало- енерго- і капіталомісткою, не чутливою до вимог науково-технічного прогресу, відзначається великим техногенним навантаженням, має малий відсоток виробництв із закінченим технологічним циклом.

Трансформація економіки не може обмежуватися лише зміною форм власності і форм господарювання. Вона повинна наповнюватися новим економічним змістом, новою якістю відтворення суспільного продукту. Це складний багатоплановий процес, що передбачає глибокі перетворення на всіх рівнях. Щодо первинної ланки, це означає технічну реконструкцію існуючих підприємств, стосовно економіки країни в цілому - проведення докорінних змін у галузевій структурі: між виробництвом знарядь праці і предметів праці, між виробництвом засобів виробництва і продукції народного споживання, між продукцією кінцевого виробництва і проміжною. Ці надскладні проблеми можливо вирішити тільки на основі активізації інвестиційної діяльності, збільшення обсягів інвестицій та підвищення їх ефективності. Все це зумовлює необхідність та актуальність системного дослідження даної проблеми.

Вивчення місця і ролі інвестицій у системі відтворення суспільного продукту в межах різних економічних шкіл представлені дослідженнями А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса, Дж. Кейнса, Й. Шумпетера, М. Туган-Барановського, Є. Домара, Е. Хансена, Р. Харрода, Р. Солоу, П. Самуельсона, В. Леонтьєва та інших вчених носять загальнотеоретичний характер і слугують методологічною основою подальшої розробки даної проблеми. У працях У. Шарпа, Г. Александера, Дж. Бейлі, Л. Гітмана, М. Джонка, В. Беренса, П. Хавранека розглядаються в основному механізм здійснення фінансових інвестицій. Різні аспекти самих інвестицій досліджують провідні вчені України та країн СНД - В.М. Геєць, І.І. Лукінов, Б.Є. Кваснюк, М.С. Герасимчук, Б.В. Губський, Ю. М. Бажал, Є.Р. Бершеда, А.Е. Фукс, К.Т. Кривенко, Ю.В. Ніколенко, Б.Я. Панасюк, А.А. Пересада, А.Ф. Гойко, Я.Б. Кваша, В.П. Красовський, Т.С. Хачатуров, М.В. Ігошин та інші.

Враховуючи значний досягнутий рівень наукового обгрунтування місця та ролі інвестицій у системі відтворення суспільного продукту, слід однак зазначити відсутність комплексного системного дослідження інвестиційного процесу за умов перехідної економіки, визначення на підставі аналізу основних теоретичних закономірностей інвестиційної активності та врахування сучасного перехідного стану економіки України щодо особливостей їх практичної реалізації. Виходячи з цього очевидним є те, що економіка України потребує розробки і втілення науково обгрунтованої, послідовної, чіткої та виваженої концепції створення передумов зростання інвестиційної активності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету (тема “Теоретичні проблеми становлення нової економічної системи в Україні”(номер державної реєстрації 01980007840) і координується з науковими розробками підрозділу університету: Науково-дослідного інституту економічного розвитку (тема “Теоретичні проблеми формування в Україні нової моделі розширеного відтворення”(номер державної реєстрації 0197005361). Автором підготовлено окремий підрозділ “Роль інвестицій у формуванні нової моделі розширеного відтворення”.

Мета і задачі дослідження. Зважаючи на досягнутий рівень теоретичної і практичної розробки проблеми, метою дисертаційної роботи є аналіз сутності інвестицій, їх форм, ролі в системі розширеного відтворення суспільного продукту та шляхів формування інвестиційних ресурсів за умов ринкової трансформації вітчизняної економіки.

Досягненню зазначеної мети сприяє постановка і вирішення таких завдань:

·

· вияснити місце, роль та функції інвестицій у системі відтворення суспільного продукту;

· провести аналіз показників ефективності інвестицій як невід’ємної складової нової якості відтворення, передумови подолання економічної кризи та забезпечення економічного зростання;

· з’ясувати наявні внутрішні і зовнішні джерела формування інвестиційних ресурсів за умов трансформації економіки України та визначити напрями їх повнішого використання;

· обгрунтувати шляхи інтенсифікації механізму залучення банківського капіталу до інвестування виробничої сфери.

Об’єкт дослідження - економічні відносини, що складаються між суб’єктами інвестиційної діяльності у процесі відтворення суспільного продукту.

Предмет дослідження - інвестиції в системі відтворення суспільного продукту та особливості їх динаміки за умов перехідного періоду.

Методи дослідження - Логіка дисертаційної роботи підпорядкована вимогам діалектичного підходу та загальнонаукових методів дослідження. Методика теоретичної частини полягає в аналізі розробок проблеми сутності інвестицій, їх функцій та ролі в системі відтворення суспільного продукту на основі методу порівняльного аналізу показників ефективності інвестицій. Це дало можливість уточнити розуміння сутності інвестицій, в контекст сучасним науковим вимогам. Використання системного методу дозволило виявити суперечливий характер взаємозв’язку інвестицій та валового внутрішнього продукту. В роботі широко застосовуються методи аналізу та синтезу, аналогій та порівняння, єдності історичного та логічного, наукової абстракції, математичної статистики, економіко-математичного моделювання, графічний. Розрахунки і побудова графіків виконано із застосуванням табличного редактора Microsoft Excel 5.0.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у всебічному обгрунтуванні ролі інвестицій у системі відтворення суспільного продукту в процесі трансформації вітчизняної економіки, неординарних узагальненнях, висновках, пропозиціях і рекомендаціях щодо підвищення активності та ефективності інвестиційної діяльності на сучасному етапі розвитку економіки країни.

Наукова новизна полягає в наступному:

- дістало подальшого розвитку у з’ясуванні сутності інвестицій як економічної категорії, що відображає складну систему взаємовідносин між фізичними та юридичними особами і державними інститутами, які формуються в процесі вкладення капіталу з метою його збереження і примноження, збільшення виробництва продукції і отримання все більшого прибутку, досягнення соціального та екологічного ефекту і охоплюють усі сфери відтворення суспільного продукту;

- доведено, що гарантованість розширеного відтворення суспільного продукту в перехідній економіці нерозривно пов’язана із зростанням споживчих витрат, підтриманням їх частки у складі валового внутрішнього продукту на оптимальному для перехідної економіки рівні; постійним нарощуванням інвестицій, які відповідають найновішим досягненням світової науки і техніки та не зазнають суттєвих коливань;

- виявлено, що із зростанням економічного потенціалу країни закономірністю є збільшення абсолютної величини і підвищення частки амортизаційних відрахувань у валових внутрішніх інвестиціях при одночасному зменшенні амплітуди коливання їх абсолютних приростів, що виступає фактором сталості, гарантованості інвестиційного процесу та економічного розвитку країни в цілому;

- доведено, що для підвищення інвестиційної активності в Україні необхідно скасувати практику надання податкових пільг суб’єктам економічної діяльності і запровадити механізм стимулювання шляхом диференціації ставки податку на прибуток у прямій залежності від частки його використання на розширене відтворення. Підприємства, які використовують понад 50% прибутку на фінансування інвестицій у виробництво, доцільно оподатковувати за нижчою ставкою (0,5 - 0,8 ставки податку на прибуток), а прибуток, спрямований на фінансування заходів з технічного переозброєння підприємств, що супроводжується збільшенням обсягів конкурентоспроможної продукції кінцевого виробництва, доцільно звільнити на 1 - 3 роки від податку на прибуток;

- дістало подальшого обгрунтування наявних масштабів заощаджень населення як резерву внутрішнього джерела інвестицій в Україні, визначено додаткові чинники їх залучення в інвестиційний процес, а юридичних осіб до активної інвестиційної діяльності, а саме: удосконалення відсоткової політики НБУ і комерційних банків; запровадження плаваючих ставок у межах 5 - 7% за кредитами і 3 - 5% за депозитами (з поправкою на інфляцію); зменшення норми обов’язкових резервів;

- доведено, що для прискорення реструктуризації економіки України необхідно залучати іноземні інвестиції переважно в прямій формі, зокрема у вигляді спільних підприємств.

Основні наукові результати дослідження, що виносяться на захист, є особисто авторським внеском у розробку обраної теми дисертаційної роботи.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертаційної роботи мають теоретичне і практичне значення.

Теоретичне значення полягає в поглибленні наукового визначення сутності інвестицій як економічної категорії, з’ясуванні їх функцій та ролі в системі відтворення суспільного продукту, джерел формування інвестиційних ресурсів. Головні результати дослідження впроваджені у навчальний процес кафедри економічної теорії Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова при викладанні курсу “Основи економічної теорії” (довідка № 04-101220 від 06.03.2000.).

Практичне значення проведеного дисертаційного дослідження полягає в тому, що основні положення роботи можуть бути використані вищими органами управління держави, підприємницькими структурами з метою активізації інвестиційної діяльності та підвищення економічної ефективності інвестицій у процесі відтворення суспільного продукту, при розробці законопроектів, указів та постанов з економічних питань. Методичні і практичні рекомендації щодо застосування показників ефективності при прийнятті інвестиційних програм враховані акціонерною інвестиційною компанією “Егіда” (довідка № 02/060 від 20.01.2000.).

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні” (Чернівці, 1998 р.); “Сучасні проблеми реформування економіки” (Нікополь, 1998 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні” (Дніпродзержинськ, 2000 р.), а також на кафедрі політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного факультету.

Публікація результатів дослідження. За результатами виконаних досліджень опубліковано 9 наукових праць, загальним обсягом 2,45 друк. арк., з них 5 - у наукових фахових виданнях, 4 - тези доповідей конференцій. Одна наукова праця опублікована у співавторстві.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків та пропозицій, списку використаної літератури та додатків. Повний обсяг роботи становить 192 сторінки комп’ютерного тексту, у тому числі 7 таблиць (викладені на 7 сторінках), 5 ілюстрацій (викладені на 5 сторінках), та 11 додатків (розміщені на 11 сторінках). Список використаних літературних джерел налічує 134 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання дослідження, показано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 “Інвестиції в механізмі розширеного відтворення” поглиблено теоретичний аналіз сутності інвестицій як економічної категорії, визначено форми інвестицій і наведена їх класифікація за різними критеріями, показані відмінності між реальними і фінансовими інвестиціями в процесі кругообігу, з’ясована роль інвестицій у розширеному відтворенні, розкрита сутність показників ефективності інвестицій і проблеми їх застосування при обгрунтуванні інвестиційних програм.

У системі відтворення, як простого, так і розширеного, інвестиціям належить провідна роль. Вони забезпечують оновлення і збільшення економічного потенціалу країни, а значить, гарантують відповідний обсяг виробництва, характер динаміки валового внутрішнього продукту, включаючи національний дохід.

Сутність інвестицій виражає сам термін, що походить від латинського слова “invest”, що безпосередньо означає “вкладати”. В економічній літературі це поняття інвестицій трактується неоднозначно. Ми поділяємо точку зору тих економістів, які характеризують інвестиції як вкладення капіталу, що супроводжується його збереженням та примноженням. Але при цьому вважаємо, що інвестиції - це не просто технічний процес, а складна система відносин, що охоплює сферу виробництва і сферу обміну. У сфері виробництва ці відносини формуються в процесі створення та реалізації інвестиційних проектів, у сфері обміну - відносини, які складаються між суб’єктами інвестиційної діяльності і проявляються у попиті на інвестиційні товари та їх пропозиції.

Отже, інвестиції як економічна категорія виражають складну систему економічних взаємовідносин між фізичними та юридичними особами і державними інститутами, які формуються у процесі вкладення капіталу з метою його збереження і примноження, збільшення виробництва продукції і отримання все більшого прибутку, досягнення соціального та екологічного ефекту і охоплюють усі сфери відтворення суспільного продукту.

Основною ознакою, за якою інвестиції поділяються на окремі форми, є об’єкт вкладення капіталу. У найбільш загальнішому плані інвестиції виступають як реальні і фінансові. Реальні інвестиції відображають економічні відносини, що складаються між суб’єктами інвестиційної діяльності і виявляються в попиті на інвестиційні товари та їх пропозиції з метою забезпечення приросту капіталу, збільшення прибутку та реалізації інших цілей. Фінансові інвестиції виражають фінансові відносини між суб’єктами інвестиційної діяльності і виявляються у попиті та пропозиції цінних паперів та інших інструментів фондового ринку з метою отримання прибутку. Реальні та фінансові інвестиції, у свою чергу, мають багато різновидів. В основі такого поділу - різні критерії: форма власності, сфера виробництва, об’єкт вкладення, форма відновлення основного капіталу, строки освоєння та ін.

Відмінності між реальними та фінансовими інвестиціями розкриваються в процесі їх руху, тобто в процесі інвестиційної діяльності, яка являє собою підприємницьку діяльність, спрямовану на використання інвестиційних ресурсів для забезпечення кількісного та якісного зростання споживання у майбутньому. В основі інвестиційної діяльності лежить процес перетворень, який постійно повторюється в такій послідовності: приріст фонду нагромадження - витрати коштів фонду нагромадження - приріст основного капіталу - виробництво продукції - реалізація продукції - отримання прибутку - формування фонду нагромадження - приріст фонду нагромадження. Постійне відтворення даного процесу перетворень і є кругообігом інвестицій. Проте кругообіг реальних інвестицій має певні відмінності порівняно з кругообігом фінансових інвестицій.

Кругообіг реальних інвестицій, проходячи три стадії (виробництво інвестиційних товарів - їх реалізація - приріст основного капіталу), породжує кругообіг фінансових інвестицій. Кругообіг останніх виявляє зворотний вплив на кругообіг реальних інвестицій. В підсумку це призводить до злиття, неподільності потоків реальних і фінансових інвестицій за межами даного підприємства - на локальних та національних ринках капіталів.

За умов ринкової економіки реальні інвестиції опосередковуються фінансовими і в такому поєднані забезпечують відтворення капіталу та суспільного продукту. З одного боку, інвестиції безпосередньо пов’язані з товарним ринком, тобто є складовою сукупного попиту, з іншого боку з виробництвом інвестиційних товарів. Взаємодія цих двох сторін інвестиційної діяльності виступає як потужний економічний чинник розширеного відтворення.

Отже інвестиції дуже важливий компонент видатків підприємств, держави. Проте їм притаманна значна мінливість. Різкі зміни в обсязі інвестицій можуть істотно змінювати сукупний попит, а звідси - обсяг виробництва та рівень використання економічного потенціалу. Окрім того, інвестиції, зумовлюючи збільшення основного капіталу, внаслідок чого до існуючого капіталу приєднуються нові будівлі та устаткування, сприяють зростанню обсягу національного виробництва, забезпечують піднесення економіки у довгостроковому періоді.

Отже, інвестиції у процесі відтворення відіграють двояку роль. Вони через вплив на сукупний попит визначають у короткостроковому періоді обсяг виробництва. У довгостроковому періоді інвестиції впливають на економічне зростання через капіталотворення, потенційний обсяг виробництва та сукупну пропозицію.

Дохідноутворюючу роль інвестицій виявив Дж. М. Кейнс за допомогою мультиплікатора. За мультиплікатором приріст чистого внутрішнього продукту можна визначити за формулою:

де Y - приріст чистого внутрішнього продукту;

І - приріст інвестицій.

Мультиплікатор виражає залежність приросту чистого внутрішнього продукту від приросту інвестицій, величина яких визначається часткою споживчих витрат у загальному доході. Мультиплікативний ефект тим вищий, чим більшу частку свого доходу населення витрачає на придбання споживчих товарів вітчизняного виробництва. Тобто витрати домогосподарств на придбання товарів є тим економічним фактором, який забезпечує безперервність інвестиційного процесу та гарантоване зростання національної економіки. Зменшення реальних доходів населення або спрямування їх на придбання імпортних товарів спричиняє скорочення інвестицій у національну економіку та поглиблення економічної кризи. Нині частка імпортної продукції на ринку промислових споживчих товарів України досягає 90 % загального обсягу їх продажу, а на ринку продовольчих споживчих товарів - 30 %, тобто вітчизняний внутрішній ринок в основному представлений продукцією зовнішніх конкурентів. Це є однією з основних причин дефіциту грошової маси для обслуговування економіки України та ізоляції вітчизняних виробників від національного ринку та потреб вітчизняних покупців.

Іншим фактором, що визначає вплив інвестицій на зростання валового внутрішнього продукту, є галузева структура економіки. Україна успадкувала від колишнього СРСР неефективну, мілітаризовану, структурно деформовану економіку. Тому одним з першочергових завдань з самого початку її реформування було проголошено необхідність проведення глибокої структурної перебудови. Проведений у дисертації аналіз показує, що жодних позитивних зрушень у цьому напрямі ще не зроблено. Найбільше капіталовкладень продовжують поглинати галузі з високою капіталомісткістю. У той же час галузі з високим рівнем оборотності капіталу, низькою капіталомісткістю продукції отримують все менше капіталовкладень.

Так, за 1990 - 1998 рр. капіталовкладення у промисловість України в цілому зменшилися в 4,2 раза, в легку промисловість у 30,3 раза, а у машинобудівні галузі, що мають забезпечувати технічне оновлення економіки та суттєве збільшення виробництва сучасної побутової техніки, - у 21,1 раза. Частка капіталовкладень у машинобудівні галузі скоротилася у 5,1 раза - з 29,3% у 1990 р. до 5,8 % у 1998 р. Різке скорочення інвестицій в машинобудівні галузі зумовило не тільки падіння обсягу виробництва їх продукції та зменшення її частки у структурі промислової продукції, але й надзвичайно уповільнило процес здійснення технічної реконструкції підприємств, удосконалення відтворної та технологічної структури основного капіталу.

Співвідношення темпів інвестицій та суспільного продукту значною мірою визначається ефективністю інвестиційних проектів. Для України питання підвищення ефективності інвестицій має особливо актуальне значення. Це зумовлено тим, що значна кількість провідних у минулому підприємств виявилась в новому ринковому середовищі нерентабельними, в тому числі через те, що рішення про капіталовкладення приймалися в колишньому СРСР без урахування правильних критеріїв: окупності, прибутковості, ступеня ризику інвестицій, їх соціальних й екологічних ефектів.

Світовий досвід нагромадив значну кількість методів і прийомів інвестиційного аналізу, які мають дістати поширення в Україні. Існує два основних підходи до оцінки ефективності інвестицій: бухгалтерський та економічний (фінансовий).

У методах першої групи ефективність інвестиційного проекту пов’язується з ліквідністю і дохідністю. Головним недоліком цих методів є те, що вони ігнорують часовий аспект вартості грошей.

В економічних методах ефективність інвестиційних проектів визначається як перевищення майбутніх доходів над поточними і майбутніми витратами, тобто до уваги береться часовий аспект грошової вартості як засіб визначення вартості майбутніх надходжень. Концепція часової вартості грошей дає можливість правильно порівнювати один з одним грошові потоки, які з’являються в різні періоди часу. Отже, інвестиційний проект є привабливим, якщо очікуваний прибуток перевищує очікувані витрати, і тому ліквідність (часовий аспект надходжень) і дохідність (фінансовий аспект надходжень) стають менш важливими факторами.

Проведений аналіз показників ефективності інвестицій свідчить, що ні в Україні, ні за кордоном не розроблено бездоганних методів обгрунтування доцільності інвестиційних програм. При прийнятті інвестиційних рішень необхідно застосовувати різні методи оцінки в комплексі і отримані результати використовувати не як керівництво до дій, а як інформацію до роздумів.

У розділі 2 “Джерела інвестиційних ресурсів за умов ринкової трансформації економіки” проведено аналіз джерел формування інвестиційних ресурсів та запропоновано власні підходи вирішення цієї проблеми в Україні. При цьому увага акцентується на тому, що економічна система кожної країни для забезпечення свого існування сама створює необхідні передумови, в тому числі формує відповідні джерела інвестицій. Адже процес виробництва є двоїстим: з одного боку, це процес створення різноманітних матеріальних благ - споживчих товарів, предметів праці, засобів праці тощо, а з іншого - це процес перенесення вартості спожитих засобів виробництва на новий продукт і створення нової вартості.

Перенесена вартість спожитих засобів виробництва після реалізації продукції набуває грошової форми, існує як фонд відшкодування. Використання останнього забезпечує процес відновлення виробництва в попередніх розмірах і за інших рівних умов гарантує стабільність економічного розвитку. Новостворена вартість набуває форми доходу підприємства, а в масштабі суспільства - національного доходу, одна частина якого використовується на споживання, а друга - на нагромадження.

У самому відтворювальному процесі закладено внутрішні потенції інвестиційної діяльності, активність якої визначається, по-перше, тенденціями валового внутрішнього продукту, по-друге, розмірами та характером використання амортизаційних відрахувань, по-третє, розмірами і характером використання фонду нагромадження. У сукупності вони утворюють внутрішні джерела попиту на інвестиційні товари і визначають розміри та тенденції реальних інвестицій.

У дисертації послідовно відстоюється положення про те, що призначення амортизаційних відрахувань визначається самою їх суттю - бути джерелом відтворення зношеного основного капіталу. У відтворювальному процесі амортизаційні відрахування виконують функції відшкодування, оновлення, а за певних умов, - і нагромадження основного капіталу.

У ході дослідження виявлено, що саме амортизаційні відрахування в усіх країнах світу є найвагомішим джерелом інвестицій. За їх рахунок формується 60 - 70 % капіталовкладень у межах тієї чи іншої країни, а в деякі роки більше. Проведений аналіз статистичного матеріалу стосовно США, колишнього СРСР та України дає підстави дійти таких висновків: по-перше, із зростанням економічного потенціалу країни закономірно збільшується частка амортизаційних відрахувань у валових внутрішніх інвестиціях; по-друге, ця частка є особливо високою під час економічних криз та в інші несприятливі для економіки періоди; по-третє, за умов існування потужного економічного потенціалу амортизаційні відрахування є домінуючими у валових внутрішніх інвестиціях. Усе це встановлює, з одного боку, величину валових внутрішніх інвестицій, а з іншого - є фактором, який дедалі більшою мірою забезпечує сталість інвестиційного процесу та економічного розвитку країни. Посилення тенденції до стабільності, гарантованості інвестиційної діяльності пояснюється тим, що за умов ринкової економіки підприємницький сектор намагається не допустити зменшення абсолютної величини амортизаційних відрахувань.

Динаміка амортизаційних відрахувань (зростання частки у валовому нагромадженні основного капіталу та зменшення їх абсолютної величини) в Україні у 1991 - 1998 рр. досить точно повторює їх динаміку в США в роки Великої депресії, що можна розглядати як загальну закономірність. Зменшення абсолютної величини амортизаційних відрахувань до величини, яка є неспроможною забезпечити навіть просте відтворення пов’язане з тим, що в роки гіперінфляції не проводилась своєчасна і повна індексація основного капіталу. Суттєвим упущенням перших років трансформації українського суспільства було зволікання з впровадженням необхідних позитивних змін в амортизаційній політиці. Як порядок нарахування, так і норми амортизації в країні не відповідали світовим стандартам і не сприяли реструктуризації та технічному переозброєнню підприємств.

Окрім того, можливості підприємств усіх форм власності забезпечувати відтворення основного капіталу за рахунок амортизаційних відрахувань постійно погіршуються внаслідок вилучення значної їх частини шляхом застосування знижуючого коефіцієнта індексації основного капіталу та створення різних непрозорих фондів. Не заслуговує на економічне виправдання і практика використання амортизаційного фонду на споживання, яка нині поширена в Україні. Це призводить до проїдання основного капіталу, зменшення економічного потенціалу країни і супроводжується спадом інвестиційної активності та обсягів виробництва. Необхідно, як доводиться в дисертації, законодавчо закріпити положення про недопустимість вилучення у підприємств амортизаційних відрахувань та їх використання не за економічним призначенням. Доцільно також замість щорічної проводити щоквартальну індексацію основного капіталу без застосування знижуючих коефіцієнтів.

Іншим важливим джерелом інвестицій є прибуток підприємств. За своїм економічним призначенням прибуток, з одного боку, є одним з найважливіших показників ефективності роботи підприємства, а з іншого - сам стимулює зростання ефективності, оскільки визначає темпи нагромадження капіталу та розширеного відтворення. Нерозподілений (чистий) прибуток накопичується у фонді нагромадження до об’єктивно необхідної величини і тільки після цього використовується для фінансування розширеного відтворення капіталу. Проведений аналіз показує, що характерною особливістю динаміки прибутку є те, що зміна його величини не кореспондується ні з динамікою валових, ні з динамікою чистих інвестицій. Це зумовлено тим, що величина прибутку залежить від стану ринкової кон’юнктури, є її виразом, а чисті інвестиції визначаються очікуваною ринковою кон’юнктурою.

Прибуток як джерело чистих інвестицій використовується нині в Україні переважно на поповнення оборотного капіталу та інші цілі. Його роль у нагромадженні основного капіталу через низьку рентабельність виробництва, велику кількість збиткових підприємств, широке застосування бартерних операцій, велику заборгованість суб’єктів економічної діяльності, високі ставки податку та інші причини є сьогодні незначною. З підвищенням рівня рентабельності виробництва, послабленням податкового пресу та різким зменшенням непродуктивних витрат роль прибутку як інвестиційного джерела зростатиме.

Необхідно заохочувати підприємства використовувати прибуток на інвестиційні цілі. З цією метою доцільно диференціювати ставку податку на прибуток залежно від того, яка його частка спрямовується на інвестиції. Підприємства, які направляють понад 50 % прибутку на фінансування інвестицій у виробництво, повинні оподатковуватися за нижчою ставкою податку на прибуток (0,5 - 0,8 ставки). Прибуток, спрямований на фінансування заходів з технічного переозброєння підприємств, що супроводжується збільшенням обсягів виробництво конкурентоспроможної продукції, доцільно взагалі звільняти від податку на прибуток на термін від 1 до 3 років. Пільговий режим оподаткування необхідно поширити на ті галузі, які визначають науково-технічний прогрес суспільного виробництва, і галузі, які створюють товари народного споживання.

У формуванні інвестиційних ресурсів у країнах ринкової економіки важливе місце посідають заощадження населення. За радянських часів особисті заощадження не розглядалися як складова інвестиційного потенціалу країни. В Україні нині заощадження населення (у формі депозитних вкладів на рахунках вітчизняних комерційних банках) є незначними, не відповідають фактичному обсягу грошової маси, яка перебуває на руках у населення, тому особисті заощадження не виступають суттєвим джерелом інвестиційних ресурсів. Проведене нами дослідження показує, що для активізації процесу залучення коштів населення в інвестиційний процес через депозитні вклади, цінні папери тощо, необхідно збільшувати доходи населення насамперед шляхом їх індексації відповідно до темпів інфляції; реформувати систему оплати праці; знизити ставку податку на дохід завдяки розширенню шкали градуювання доходів та застосування в оподаткуванні показника “середньодушовий дохід”. Велике значення для подолання недовіри населення до кредитно-банківської системи та активізації залучення тимчасово вільних грошових коштів населення в інвестиційний процес має страхування депозитних вкладів. Необхідно суму депозиту, яка страхується, збільшити до середньоєвропейської величини і виразити у твердій валюті.

Проведення глибокої структурної перебудови економіки, суттєве підвищення технічного рівня виробництва та розв’язання проблеми інтеграції національної економіки у світову грунтується на використанні внутрішніх інвестиційних джерел. Але навіть за умови повного їх залучення вирішити складні багатопланові проблеми української економіки без залучення іноземних інвестиції у відносно короткий проміжок часу неможливо. Проведений в дисертації аналіз іноземних інвестицій свідчить, що вони надходять в Україну, як і в інші держави, у підприємницькій формі та у формі кредитів і позичок. Останні займають в Україні домінуюче становище і надаються під гарантії уряду. Це призводить до утворення зовнішнього державного боргу і зумовлює помітне збільшення видатків бюджету на його обслуговування, що знижує обсяг внутрішніх інвестицій. Необхідно зменшити портфель іноземних кредитів, компенсуючи його залученням в інвестиційний оборот доларизовані заощадження населення.

Підприємницький капітал надходить в Україну у формі прямих і портфельних інвестицій. Прямі іноземні інвестиції залучаються в основному через спільні підприємства. Вони забезпечують довготривалість угод, спільну заінтересованість партнерів в ефективній діяльності щодо збільшення обсягу виробництва продукції, підвищення її якості та зниження собівартості. Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних інвесторів в Україні та ефективного використання іноземних інвестицій є недосконалість відповідного чинного законодавства. Для стимулювання залучення прямих іноземних інвестицій доцільно здійснити ряд заходів, а саме: забезпечити стабільність основних положень законодавчих актів щодо умов іноземного інвестування; диференціювати податкові ставки на прибуток спільних підприємств з урахуванням обсягів і форм інвестування, їх впливу на створення нових робочих місць та збільшення обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції.

Активізація інвестиційної діяльності нерозривно пов’язана з механізмом використання банківського капіталу на потреби довгострокового кредитування підприємств виробничої сфери. Діючий нині в Україні механізм кредитування перебуває нині в стадії становлення і зорієнтований переважно на короткострокове кредитування. Нині у його складі зароджуються лізингові відносини. Підвищення здатності комерційних банків брати участь не тільки у кредитуванні торговельно-посередницьких структур, але й у задоволенні потреб виробничої сфери в довгострокових інвестиціях, пов’язане: зі збільшенням банківського капіталу; зменшенням норми обов’язкових резервів; зниженням облікової ставки; запровадженням плаваючих процентних ставок, величина яких складається з достатнього реального банківського процента в межах 5 - 7% за кредитами і 3 - 5 % за депозитами з поправкою на інфляцію.

ВИСНОВКИ

У дисертації дається теоретичне узагальнення і уточнення трактування сутності інвестицій у системі відтворення суспільного продукту та формування інвестиційних ресурсів за умов перехідної економіки. У процесі дослідження теоретико-методологічних засад даної проблеми були сформульовані такі висновки теоретичного і науково-практичного спрямування:

1. Інвестиції як економічна категорія виражають складну систему взаємовідносин між фізичними та юридичними особами і державними інститутами, які формуються у процесі вкладення капіталу з метою його збереження і примноження, збільшення виробництва продукції, отримання все більшого прибутку, досягнення соціального та екологічного ефекту і охоплюють усі сфери відтворення суспільного продукту.

2. Для вирішення широкого кола проблем активізації інвестиційної діяльності необхідно розробити цілісну інвестиційну програму. Теоретичною основою її має бути положення про двоїстий характер інвестицій, які, з одного боку, є складовою системи відтворення суспільного продукту та їх динаміка визначає темпи економічного зростання, а з іншого - виступають фактором, що визначає галузеву структуру виробництва, ефективність функціонування підприємств та економічної системи в цілому, її теперішній і майбутній стан. При цьому необхідно враховувати, що інвестиції охоплюють усі фази відтворення, є чутливими і вразливими до змін ринкової кон’юнктури, що можуть спричинятися будь-якими факторами внутрішнього і зовнішнього середовищ.

3. Для подолання економічної кризи та забезпечення економічного піднесення необхідно створити умови для неухильного збільшення споживчих витрат і підтримання їх частки у складі валового внутрішнього продукту на оптимальному рівні. Це є об’єктивною передумовою зростання інвестицій і відповідно збільшення обсягу виробництва валового внутрішнього продукту. Темпи зростання останнього значною мірою залежать від галузевої і технологічної структури інвестицій, характеру їх здійснення, а також від того, наскільки вони адекватні найновішим досягненням світової науки і техніки. Стосовно динаміки інвестицій, то їх обсяг має постійно збільшуватися, не допускаючи при цьому коливань.

4. При розробці інвестиційних програм необхідно ретельно їх обгрунтовувати розрахунками економічної ефективності, оцінюючи якомога більшу кількість ризиків на всіх стадіях життєвого циклу інвестиційного проекту і маючи на увазі, що прибуток не є всеохоплюючим критерієм ефективності інвестицій; дослідженню повинні підлягати доходи і витрати, виражені у формі грошових потоків; використовувати в якості основного метод чистої поточної вартості, не ігноруючи при цьому інші, бо кожний з них несе в собі корисну інформацію.

5. У відтворному процесі закладено внутрішні потенції інвестиційної діяльності, які пов’язані, в першу чергу, з використанням амортизаційних відрахувань. Останні є головним джерелом інвестиційних нагромаджень, а в роки економічної кризи та інші несприятливі періоди для економіки навіть єдиним. Необхідно законодавчо закріпити положення про недопустимість використання амортизаційних відрахувань на споживання, вилучення їх у підприємств та проводити щоквартальну індексацію основного капіталу, якщо інфляція за попередній квартал перевищила 2,5 %.

6. В Україні підприємства всіх галузей економіки спрямовують на інвестиційні цілі надзвичайно малу частку прибутку. З метою зміцнення фінансового стану підприємств та розширення їх інвестиційних можливостей необхідно не просто зменшити ставку податку на прибуток, а змінити сам підхід до його оподаткування - замінити механізм пільг з оподаткування підприємств на механізм диференціації ставки податку на прибуток. Диференційований підхід до оподаткування прибутку має бути відображений у податковому законодавстві однозначно, не залишаючи буд-яких можливостей для ухилення від сплати податку на прибуток.

7. У розвинених країнах світу заощадженням населення у формуванні інвестиційних ресурсів належить значна частка. В Україні особисті заощадження, розміщені на рахунках комерційних банків, є незначними і не можуть за даних умов виступати суттєвим джерелом інвестицій. Держава має активізувати залучення заощаджень населення до інвестиційної сфери на основі збільшення доходів населення шляхом їх індексації відповідно до темпів інфляції; реформування системи оплати праці; зниження ставки податку на дохід завдяки розширенню шкали градуювання доходів та застосування в оподаткуванні показника “середньодушовий дохід”. Для подолання недовіри населення до кредитно-банківських установ необхідно суму депозиту, яка страхується, збільшити до середньоєвропейської величини і виразити у твердій валюті.

8. Для розв’язання складних і масштабних завдань прискорення розвитку економіки України на сучасному науково-технічному рівні необхідно залучати іноземні інвестиції в різних формах, надаючи перевагу прямим, зокрема у формі спільних підприємств. Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних інвесторів в Україні є недосконалість відповідного чинного законодавства. Необхідно забезпечити стабільність положень основних законодавчих актів щодо умов іноземного інвестування; ввести диференційований підхід стосовно щодо надання податкових та інших пільг для іноземних інвесторів з урахуванням обсягів і форм інвестування, створення нових робочих місць та збільшення обсягів виробництва продукції. Недоцільно використовувати іноземні кредити на закупівлю імпортних споживчих товарів, які спроможні виробляти вітчизняні товаровиробники.

9. Протягом усього періоду економічної кризи спостерігається стійка тенденція до падіння обсягів кредитів на одиницю новоствореної вартості суспільного продукту. Щоб націлити діяльність комерційних банків у русло реальної економіки, доцільно зменшити норматив обов’язкових резервів і ставку податку на прибуток для тих банків, які понад 25 % загального обсягу кредитного портфеля спрямовують на довгострокові інвестиції; суттєво знизити ставки процентів по облігаціях внутрішньої державної позики, які нині є фактором витіснення банківського капіталу з реального сектора економіки. Для посилення механізму залучення банківського капіталу у виробничу сферу необхідно розвивати нові форми кредитування, зокрема лізинг.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

У наукових фахових виданнях:

1. Кривенко К.Т. , Соколова О.М. Реформування фінансових відносин - необхідна умова активізації інвестиційної діяльності // Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки: Зб. наук. пр. - Луцьк: Волин. держ. ун-т ім. Л. Українки, 1997. - С.15 - 19 (0,3 др.арк., із яких особисто автору належить 0,2 др. арк.; автор власно розглядає внутрішні фінансові ресурси для активізації інвестиційної діяльності в Україні).

2. Соколова О.М. Інвестиції - вирішальний фактор структурних зрушень в економіці // Економіка та підприємництво: Зб. наук. Пр. молодих вчених та аспірантів. Вип.2. - К.: КНЕУ, 1998. - С.24-29 (0,35 др.арк.).

3. Соколова О.М. Характер розвитку автономних інвестицій в Україні // Вчені записки: Наук. Зб. Вип.2. - К.: КНЕУ, 1999. - С.70-74 (0,35 др.арк.).

4. Соколова О.М. Залучення банківського капіталу до інвестування реального сектору економіки України // Науковий вісник Волин. держ. ун-ту ім. Л. Українки (Економ. науки). - 1999. - №12. - С. 126-130(0,3 др.арк.).

5. Соколова О.М. Підвищення ролі амортизаційних відрахувань у валових внутрішніх інвестиціях // Теорія мікро – макроекономіки: Зб. наук. пр. професорсько-викладацького складу і аспірантів. Вип.3. - К.: АМУ, 2000. - С.187-190 (0,3 др.арк.).

В інших виданнях:

1. Соколова О.М. Інвестиції - фактор реструктуризації економіки. Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції “Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні”. – Чернівці, 1998. - С. 53-56 (0,25 др.арк.).

2. Соколова О.М. Проблеми та перспективи лізингового інвестування в Україні. Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції “Сучасні проблеми реформування економіки” // Персонал. – 1998. - Спецвыпуск. - С. 194-196 (0,2 др.арк.).

3. Соколова О.М. Залучення заощаджень населення в інвестиційний процес України. Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції “Сучасні проблеми реформування економіки” // Персонал. – 1998. - Спецвыпуск. - С. 197-201 (0,3 др.арк.).

4. Соколова О.М. Прибуток підприємств як джерело чистих інвестицій в Україні. Матеріали Всеукр. наук.-практ. конференції “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні”. Ч. 1. - Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2000 - С.179-180. (0,1 др.арк.).

АНОТАЦІЯ

Соколова О.М. Інвестиції в системі відтворення суспільного продукту (на матеріалах України). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01. - “Економічна теорія”. - Київський національний економічний університет, Київ, 2000.

У дисертації розглянуто теоретичні та прикладні аспекти інвестицій у системі відтворення суспільного продукту. Досліджено особливості динаміки інвестицій за умов економічної кризи та переходу України до ринкової економіки. Розкрита роль інвестицій у формуванні галузевої та технологічної структури економіки.

Проведено аналіз внутрішніх і зовнішніх джерел інвестиційних ресурсів. Запропоновано ряд заходів, спрямованих на активізацію залучення та ефективне використання