ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА
УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

СОЛЯНИК ОЛЕНА ПЕТРІВНА

УДК 633.2:635.651:631.84

ПРОДУКТИВНІСТЬ БОБОВО-ЗЛАКОВИХ
ТРАВОСУМІШОК ЗАЛЕЖНО ВІД РЕЖИМІВ
ЇХ ВИКОРИСТАННЯ НА НИЗИННИХ ЛУКАХ
ПОЛІССЯ УКРАЇНИ

06.01.12 – кормовиробництво і луківництво

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в лабораторії луківництва Інституту землеробства Української академії аграрних наук протягом 1990-1999 рр.

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор КУРГАК Володимир Григорович, Інститут землеробства УААН, головний науковий співробітник лабораторії луківництва

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник ЯРМОЛЮК Михайло Тимофійович, Інститут землеробства і тваринництва західного регіону УААН, головний науковий співробітник лабораторії луківництва

кандидат сільськогосподарських наук, доцент КОЗЯР Олександр Михайлович, Національний аграрний університет, доцент кафедри кормовиробництва і сільськогосподарської меліорації

Провідна установа: Вінницький державний аграрний університет, кафедра кормовиробництва і луківництва, м. Вінниця

Захист відбудеться “20 “ грудня 2000 р. о “12“ годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради
Д 27.361.01 при Інституті землеробства УААН за адресою: 08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту землеробства УААН.

Автореферат розісланий “18“ листопада 2000 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

кандидат сільськогосподарських наук Кравченко Л.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У створенні надійної кормової бази тваринництва велика роль належить природним кормовим угіддям, які в зоні Полісся України займають 1,4 млн. га або 20 % від площі сільгоспугідь. При виконанні Державної програми виведення земель, розміщених, переважно, в ерозійно небезпечній зоні агроландшафтів із ріллі, площа лучних угідь буде збільшена. Вони здатні забезпечувати вихід з 1 га 50-70 ц кормових одиниць і більше. Проте, продуктивність лучних угідь у даному регіоні ще надто низька, не перевищує 13-15 ц/га кормових одиниць, що потребує розробки ефективних заходів їх поліпшення.

Актуальність теми. У комплексі ефективних заходів збільшення виробництва і поліпшення якості кормів на лучних угіддях в умовах недостатнього забезпечення луківництва азотом добрив, особливої актуальності набуває раціональне використання біологічних факторів інтенсифікації даної галузі і в першу чергу багаторічних бобових трав як важливого дешевого джерела симбіотичного азоту.

Проте, до останнього часу, не визначено роль у підвищенні продуктивності сіяних лук та поліпшенні якості кормів окремих видів і особливо сортів багаторічних бобових трав у складі бобово-злакових травосумішок при різних режимах і способах їх використання. Зокрема, у системі конвеєрного виробництва різних видів високопоживних дешевих трав’яних кормів. Все це, особливо в сучасних умовах дефіциту азотних добрив утруднює розробку агротехнічних прийомів і комплексних технологій створення та раціонального використання високопродуктивних сіяних травостоїв різного цільового призначення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, результати яких використано в дисертаційній роботі, були складовою частиною тематичних планів Інституту землеробства УААН і виконувались за проектом 5 “Корми і кормовий білок” Державної науково-технічної програми “Продовольство 95”.

Мета і задачі досліджень. Мета – підібрати найкращі бобові компоненти для створення високопродуктивних різностиглих бобово-злакових травосумішок і оптимізувати режими їх використання на низинних луках у зоні Полісся для виробництва на них високопоживних дешевих трав’яних кормів.

Задачі досліджень. Визначити продуктивність сіяних бобово-злакових травостоїв за різного видового і сортового складу бобових компонентів та їх отавність залежно від режимів використання.

Установити вплив режимів використання бобово-злакових травостоїв на розвиток бульбочок на коренях бобових та рівень компенсації азоту мінеральних добрив симбіотичним.

Виявити вплив видів і сортів бобових трав у складі бобово-злакових сумішок при різних режимах їх використання на ботанічний склад, густоту та висоту травостою.

Установити вплив режимів використання бобово-злакових травостоїв з різним видовим і сортовим складом бобових трав на біохімічний склад, поживність та енергонасиченість корму.

Визначити оптимальні строки і частоту відчуження різностиглих бобово-злакових травосумішок та дати пропозиції щодо організації на їх основі пасовищних та укісних конвеєрів.

Провести економічну й енергетичну оцінку бобово-злакових сумішок у зв’язку з різним видовим і сортовим складом бобових компонентів при різних режимах їх використання.

Об’єкт дослідження – формування високопродуктивних сіяних бобово-злакових травостоїв та показників якості корму.

Предмет дослідження – бобово-злакові травосумішки з різним видовим і сортовим складом бобових компонентів та режими їх використання.

Методи дослідження – польовий (для визначення урожайності, висоти та густоти травостоїв), лабораторний (визначення ботанічного та хімічного складу корму), економічний (проведення економічної та енергетичної ефективності), математико-статистичний (проведення дисперсійного аналізу та статистичної обробки даних).

Наукова новизна одержаних результатів. Оптимізовано режими використання бобово-злакових травосумішок із різним видовим і сортовим складом бобових компонентів та виявлено вплив цих факторів на продуктивність, особливості трансформації травостоїв, біохімічний склад та енергонасиченість корму з рослинної маси.

Уперше на сортовому рівні для зони Полісся визначено кількість бульбочок на коренях різних видів бобових трав та розміри нагромадження останніми в надземній масі симбіотичного азоту при різних строках і частоті відчуження бобово-злакових травостоїв.

На підставі результатів проведених досліджень дано пропозиції щодо організації пасовищних і укісних конвеєрів рівномірного надходження рослинної маси протягом періоду використання трав на основі різностиглих бобово-злакових травосумішок.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано режими використання бобово-злакових травосумішок різного видового і сортового складу бобових компонентів, які дають можливість протягом 3-4 років після залуження одержувати з 1 га по 55-75 ц кормових одиниць, 11-14 ц сирого протеїну і порівняно з злаковим травостоєм – зекономити 150-200 кг азоту мінеральних добрив та розробити укісні чи пасовищні конвеєри рівномірного надходження зеленої маси протягом 135-144 і більше днів.

Наукові розробки автора протягом 1997-1999 рр. пройшли виробничу перевірку і впроваджені у сільськогосподарському виробничому кооперативі “Вороньків” Бориспільського району Київської області щорічно на площі 265-320 га.

Особистий внесок здобувача. Розробка програми та проведення лабораторних і польових досліджень, статистична обробка, узагальнення і аналіз одержаної наукової інформації виконано автором самостійно при сприянні лабораторії луківництва Інституту землеробства УААН.

Апробація результатів дисертації. Основні матеріали дисертації повідомлено: на 14-х Генеральних зборах Європейської федерації луківників (Фінляндія, Лахті, 1992), республіканській координаційній нараді по кормовиробництву (Львів, 1993), конференціях молодих вчених та спеціалістів “Сільське господарство України – проблеми, сучасність, майбутнє” (Чабани, 1993,) і “Наукові основи ведення сільського господарства України в сучасних умовах” (Чабани, 1994), міжнародній конференції “Корми і кормовий білок” (Вінниця, 1994), та на засіданнях лабораторії луківництва і методичної комісії з питань землеробства та рослинництва Інституту землеробства УААН (Чабани, 1993, 1994, 1995, 2000).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць, в тому числі 4 у фахових наукових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків, пропозицій виробництву, списку використаних джерел та 12 додатків. Вона викладена на 194 сторінках, включає 19 таблиць і 13 рисунків. Список використаної літератури містить 272 джерела, з них 39 – латинським шрифтом.

О С Н О В Н И Й З М І С Т

СТВОРЕННЯ ТА РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ СІЯНИХ БОБОВО-ЗЛАКОВИХ ТРАВОСТОЇВ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Показано стан вивчення проблеми раціонального використання в луківництві потенціалу багаторічних бобових трав як джерела симбіотичного азоту. Зокрема, розглядаються питання добору цих трав до сіяних бобово-злакових травостоїв, режими використання, їх вплив на нагромадження симбіотичного азоту, ботанічний і біохімічний склад урожаю та продуктивність сіяних луків, загальні принципи їх формування. Обгрунтовано необхідність вивчення в зоні Полісся України режимів використання бобово-злакових травосумішок з різним видовим і сортовим складом бобових компонентів.

УМОВИ, ПРОГРАМА І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження по виявленню кращих режимів використання бобово-злакових травосумішок з різним видовим і сортовим складом бобових компонентів нами проведено протягом 1990-1999 рр. у двох польових дослідах на низинних луках нормального зволоження у колишньому дослідному господарстві Інституту землеробства “Копилово” Макарівського району Київської області та у виробничому експерименті. У схеми польових дослідів (табл. 1 і 2) до травосумішок в якості одного бобового компонента були включені два сорти конюшини лучної, три – люцерни, три – конюшини повзучої і по одному сорту конюшини гібридної та лядвенцю рогатого. У кожному досліді травосумішки вивчали на трьох режимах використання. У досліді 1 перше відчуження травостою проводили у фазах: 1) галуження, 2) цвітіння і 3) плодоношення (рис. 3), у досліді 2 – у фазах: 1) галуження, 2) початок і 3) кінець цвітіння бобових компонентів (рис. 1 і 2). В отавах, відповідно наведених режимів використання, відчуження травостою проводили через 25-35, 35-45 і 45-55 днів.

Всі досліди проводили на фоні Р60К120. В злакову частину травосумішок були включені тимофіївка лучна, костриця лучна та стоколос безостий Козаровицькі. У такому ж складі програмою досліджень була передбачена й злакова травосумішка, варіанти 10 досліду 1 і 7 досліду 2 при внесенні Р60К120 та, відповідно, варіанти 11 і 8 при внесенні N180Р60К120.

Погодні умови в роки проведення досліджень були досить сприятливими для формування врожаю та доброго відростання трав в отавах. Чотири роки, в тому числі і роки закладки дослідів були вологими і один рік посушливим.

Грунт дослідних ділянок дерново-підзолистий пилувато-супіщаний, в 0-20- см шарі містив гумусу 1,6-2,0 %, рухомих Р2О5 – 9,0-9,4 мг і К2О – 10-11 та мінерального азоту 14-16 мг/100 г грунту, рН сол. – 5,2-5,5. Дещо більшим вмістом гумусу та меншою кислотністю характеризувався грунт під дослідом 2.

Облік урожаю в дослідах проводили за методикою ВІК, а математичну обробку результатів досліджень – за методами дисперсійного аналізу та варіаційних рядів на персональному комп’ютері ІВМ РС.

Ботанічний склад урожаю визначали в кожному укосі методом вагового аналізу з розбиранням пробних снопів, які взяті з прокосів в чотириразовій повторності, густоту травостою та участь у ньому компонентів – шляхом підрахунку пагонів на фіксованих площадках розміром 50х50 см2 в чотириразовій повторності. Рівень компенсації бобовими травами мінерального азоту симбіотичним визначали за методикою ВІК, а коефіцієнт зволоження – за відношенням суми опадів до сумарного водоспоживання за відповідний період.

Вміст у трав’яній масі загального і білкового азоту, сирого жиру, сирої клітковини, сирої золи, перетравність сухої маси корму in vitro, вміст фосфору, калію і кальцію визначали методом інфрачервоної спектрофотометрії з використанням комп’ютерного забезпечення; вміст сирого протеїну і білку – за добутком кількості загального і білкового азоту та перевідного коефіцієнта 6,25. Кількість безазотистих екстрактивних речовин визначали відніманням від 100% вмісту сирих протеїну, золи, жиру, клітковини.

У грунті визначали: pH – електрометрично, вміст гумусу – за Тюріним і Кононовою, вміст азоту, що легко гідролізується лугом – за Корнфілдом, рухомого фосфору – за Кірсановим і обмінного калію – за Масловою, масу і кількість бульбочок на коренях однієї особини бобових трав у 0-20-см шарі грунту – за Дубовенко.

Вміст кормових одиниць і обмінної енергії розраховували з урахуванням фактичних показників хімічного складу та перетравності сухої маси корму in vitro. Енергетичну оцінку корму та економічну і енергетичну оцінки технологій проводили за методиками ВІК і ВІМ.

ПРОДУКТИВНІСТЬ БОБОВО-ЗЛАКОВИХ ТРАВОСУМІШОК РІЗНОГО ВИДОВОГО ТА СОРТОВОГО СКЛАДУ БОБОВИХ КОМПОНЕНТІВ ЗАЛЕЖНО ВІД РЕЖИМІВ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Проведеними нами дослідженнями встановлено, що при внесенні лише фосфорних і калійних добрив (рис. ) за оптимальних режимів використання на низинних луках нормального зволоження бобові трави у складі бобово-злакових травосумішок порівняно із злаковими в середньому за перші чотири роки користування підвищують урожайність лучних угідь у 1,5-1,8 рази і забезпечують вихід з 1га 70-90 ц сухої маси, 55-65 ц кормових одиниць, 11-14 ц сирого протеїну, 60-70 ГДж обмінної енергії з рівнем компенсації мінерального азоту симбіотичним 100-150 кг/га з розрахунку на суху речовину і 150-200 кг/га – на сирий протеїн.

Бобово-злакові ценози за участю в них конюшини лучної сорту Кумач, конюшини гібридної Рожева 27, конюшини повзучої Ювілейна чи Гігант білий або лядвенцю рогатого Монастирецький високу продуктивність забезпечували як за укісного з проведенням першого укосу на початку цвітіння бобових, так і за багатоукісного (імітація пасовищного) використання. Сумішка з включенням конюшини повзучої сорту Спринт продуктивнішою була за багатоукісного, а з конюшиною лучною сорту Тетра ВІК чи люцерною різних сортів – за укісного режиму використання. На режимі з доведенням першого укосу до фази плодоношення трав продуктивність всіх бобово-злакових травосумішок за виходом з 1 га поживних речовин корму знижувалась у 1,5-3,0 рази, а при доведенні цього укосу до кінця цвітіння по більшості травосумішок – в 1,1-1,7 рази порівняно з кращими варіантами використання.

Найбільш рівномірний розподіл урожаю за укосами (табл. 1) всі травосумішки забезпечували за багатоукісного (пасовищного) використання (4 цикли з нерівномірністю 38-68 %) і найменш – за укісного режиму з проведенням першого укосу в кінці цвітіння та у фазі плодоношення (2-3 укоси з нерівномірністю 96-109 %). За багатоукісного режиму найбільш рівномірний розподіл урожаю за циклами використання забезпечувала травосумішка з участю конюшини повзучої.

У першому циклі використання наростання сухої маси урожаю бобово-злакових травосумішок продовжувалось до кінця цвітіння бобових компонентів і досягало рівня, залежно від видового і сортового складу бобових компонентів 45,3-66,7 ц/га. У фазі плодоношення урожайність сухої маси знижувалась на 9-30 %.

Таблиця 1

Розподіл урожаю сухої маси бобово-злакових травосумішок різного
видового та сортового складу бобових компонентів за укосами залежно
від режиму використання, середнє за 1992-1995 рр. (дослід 2)

№

п/п |

Компоненти травосумішок та норми висіву насіння,
кг/га | Ре-жим вико-рис-тання | ц/га | % |

v,

%

Укіс

1-й |

2-й |

3-й |

4-й |

1-й |

2-й |

3-й |

4-й

1. Тимофіївка лучна – 8, кос- 1 22,1 20,8 15,9 5,6 34 32 25 9 47
триця лучна – 10, стоколос 2 38,3 25,4 8,9 - 53 35 12 - 61
безостий – 12 + конюшина 3 58,7 17,9 1,4 - 75 23 2 - 84

лучна Кумач - 10

2. Ті ж злаки + конюшина 1 26,2 25,4 9,0 2,6 42 40 14 4 64

лучна Тетра ВІК –10 2 45,6 23,9 7,4 - 59 31 10 - 75

3 66,7 16,6 1,3 - 79 20 1 - 91

3. -“- + люцерна Північна 1 25,5 24,3 9,4 1,9 42 40 15 3 64

гібридна – 10 2 52,0 21,2 7,6 - 64 26 9 - 71

3 58,8 24,9 1,8 - 69 29 2 - 85

4. -“- + конюшина гібридна 1 23,2 24,7 9,7 3,7 38 40 16 6 56

Рожева 27 – 8 2 38,6 24,1 8,1 - 55 34 11 - 65

3 55,8 19,3 1,7 - 73 25 2 - 71

5. -“- + лядвенець рогатий 1 26,2 19,4 10,7 2,5 43 34 19 4 68

Монастирецький – 6 2 37,0 21,8 4,6 - 58 34 7 - 77

3 52,5 13,1 1,3 - 78 20 2 - 90

6. -“- + конюшина повзуча 1 22,6 22,6 9,1 6,6 37 37 15 11 38

Гігант білий – 6 2 34,1 24,4 5,5 - 53 38 9 - 68

3 45,3 10,5 2,0 - 78 18 3 - 90

7. -“- + N0 1 19,2 11,1 5,4 0,9 52 30 15 2 64

2 28,6 14,7 4,2 - 60 31 9 - 77

3 40,2 7,2 2,0 - 81 15 4 - 96

8. -“- + N180 1 33,4 25,6 15,2 3,6 43 33 19 5 52

2 48,3 30,7 9,3 - 55 35 11 - 66

3 71,2 25,0 1,7 - 73 26 2 - 79

___________________________________________________________________________________

v – нерівномірність розподілу урожаю за укосами, виражена коефіцієнтом варіації

Незалежно від режиму використання найвищу продуктивність (до 100-140 ц/га сухої маси) більшість бобово-злакових сумішок забезпечували у перші два роки, тобто тоді коли в травостоях найбільшу питому вагу займали бобові трави. На четвертому році, у зв’язку з майже повним випаданням бобових компонентів, і перш за все різних видів і сортів конюшини, продуктивність травосумішок знижувалась до рівня злакового травостою на тому ж фоні Р60К120 (35-50 ц/га сухої маси).

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ БОБОВО-ЗЛАКОВИХ СІЯНИХ ТРАВОСТОЇВ ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХ ВИХІДНОГО СКЛАДУ ТА РЕЖИМІВ ВИКОРИСТАННЯ

За нашими даними на частоту скошування в умовах низинних лук Полісся найбільш негативно реагувала люцерна, а найменш – конюшина повзуча. За даними досліду 2 в середньому за чотири роки користування вміст у травостої люцерни за багатоукісного використання становив 19 %, за сінокісного – з проведенням першого укосу на початку цвітіння – 26 і в кінці цвітіння – 31 %, а вміст конюшини повзучої відповідно – 30, 24 і 19 %. Поміж сортів конюшини лучної сорт Кумач менше реагував на режими скошування, тим часом як одноукісна конюшина лучна Тетра ВІК була стійкішою і краще утримувалась в травостої за сінокісного використання з проведенням першого укосу на початку чи в кінці цвітіння (рис. 2). Подібні дані одержані й по досліду 1 (табл. 2).

По мірі старіння рослин в процесі онтогенезу кількість бобових у травостоях зменшувалась від 30-66 % у першому році користування до 6-24% - у третьому-четвертому роках. Конюшина повзуча і особливо лядвенець рогатий при скошуванні їх у фазі плодоношення (за даними досліду 1) самопоновлювались у травостоях із насіння, осипаного у попередні роки, збільшуючи свою участь від 6-12 % до 27-43 %.

З роками, одночасно із зменшенням кількості бобових, у бобово-злакових травостоях збільшувалась кількість злаків, і в першу чергу стоколосу безостого, несіяних – тонконогу лучного та пирію повзучого і різнотрав’я – кульбаби лікарської та любочок осінніх.

Одержані закономірності за ботанічним складом різних травостоїв та за роками й режимами використання співпадали з даними підрахунків їх густоти. Загальна густота бобово-злакових травостоїв, залежно від варіантів дослідів та років користування, була в межах від 2007 до 4856 пагонів на 1 м2, у тому числі кількість пагонів бобових – від 103 до 1320.

Наявність бобових трав у складі бобово-злакових травосумішок, як свідчать наші дослідження, позитивно впливала й на ріст злакових трав. Порівняно із злаковим травостоєм на тому ж фоні РК висота злаків за рахунок дії симбіотичного азоту збільшувалась в 1,1-2,2 рази. Зокрема, у перші роки користування за багатоукісного режиму висота злаків першого укосу збільшувалась від 20-27 до 27-53 см, а за укісного з першим укосом на початку цвітіння бобових – від 45-53 до 53-91 см.

Таблиця 2.

Ботанічний склад урожаю бобово-злакових травосумішок із різними бобовими компонентами залежно від режимів їх використання,

середнє за 1990-1993 рр., %, (дослід 1)

№

п/п |

Компоненти траво- сумішок та норми висіву насіння,

кг/га | Ре-жим вико-рис-тан-ня | Злаки |

Сіяні бобо-ві |

Різно-трав’я

усьо-го | у тому числі

тимо-фіївка лучна | кост-риця лучна | сто-колос без-остий | не-сі-яні

1 Тимофіївка лучна – 8, кос- 1 60 15 14 17 14 34 6
триця лучна – 10, стоколос 2 63 20 20 10 13 32 5
безостий – 12 + конюшина 3 61 11 18 11 21 35 4
лучна Кумач – 10

2 Ті ж злаки + конюшина 1 61 17 14 14 16 33 6
лучна Тетра ВІК – 10 2 54 17 12 13 12 38 8
3 56 12 17 10 17 38 6

3 - “ - + люцерна 1 79 24 27 16 12 15 6
Ярославна – 10 2 64 19 22 11 12 29 7
3 75 27 25 13 10 17 18

4 - “ - + люцерна Київська 1 79 18 33 21 7 15 6
строкатогібридна – 10 2 66 26 18 12 10 26 8
3 78 24 24 17 13 17 5

5 - “ - + конюшина гібридна 1 66 17 22 17 10 28 6
Рожева 27 – 8 2 59 14 20 16 9 33 8
3 66 16 25 15 10 29 5

6 - “ - + лядвенець рогатий 1 65 13 31 12 9 25 6
Монастирецький – 6 2 69 16 25 17 11 23 8
3 67 15 23 14 15 28 5

7 - “ - + конюшина повзуча 1 65 12 28 11 14 29 6
Гігант білий – 6 2 62 18 24 11 9 31 7
3 73 16 36 12 9 23 5

8 -“- + конюшина повзуча 1 63 17 23 14 9 32 5
Ювілейна - 6 2 65 20 26 11 8 28 7
3 67 25 22 9 11 27 6

9 -“- + конюшина повзуча 1 50 14 20 17 9 35 5
Спринт 2 64 24 20 11 9 28 8
3 68 20 24 11 13 26 6

10 -“- + N0 1 89 22 30 21 16 - 11
2 90 26 30 18 16 - 10
3 96 37 32 15 12 - 4

11 -“- + N180 1 95 23 38 24 10 - 5
2 92 33 22 23 14 - 8
3 95 28 32 21 14 - 5

__________________________________________________________________________________

Дослідження показали, що стійкість бобових та рівень продуктивності бобово-злакових травосумішок залежала від життєдіяльності бульбочкових бактерій. Так, застосування багатоукісного в порівнянні з сінокісними режимами використання призводила до зменшення у люцерни від 6-60 до 2-41 або на 36-55 % і збільшення у конюшини повзучої від 123-332 до 141-422 або на 9-32 % на коренях кількості бульбочок. На третьому році користування порівняно з попередніми роками за багатоукісного використання на коренях люцерни бульбочок утворювалося найменше (до 10) або й зовсім не утворювалось.

БІОХІМІЧНИЙ СКЛАД НАДЗЕМНОЇ МАСИ БОБОВО-ЗЛАКОВИХ ТРАВОСУМІШОК ЗА РІЗНИХ РЕЖИМІВ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Застосування бобово-злакових травосумішок з середнім вмістом у них різних видів і сортів бобових на рівні 25-35 % порівняно із злаковим травостоєм на тому ж фоні РК, залежно від режиму використання (рис. 3), збільшувало вміст у сухій масі корму сирого протеїну (від 9,5-14,5 до 11,7-20,7 %), а також білка (від 6,5-10,4 до 7,0-17,2 %), сирого жиру (від 2,4-3,6 до 2,5-3,8 %), сирої золи (від 5,3-11,6 до 7,5-12,0 %), кальцію (від 0,67-0,88 до 0,94-1,10 %), забезпеченість кормової одиниці перетравним протеїном (від 74-104 до 92-139 г), вміст обмінної енергії (від 6,2-8,3 до 6,9-8,7 МДж/кг сухої маси) та кормових одиниць (від 60-79 до 66-83 %), перетравність сухої маси корму (від 42-55 до 46-58 %) і зменшувало вміст безазотистих екстрактивних речовин (від 47,6-52,2 до 40,5-51,1 %), сирої клітковини (від 25,4-36,1 до 22,8-31,6 %) та калію (від 1,23-2,16 до 1,15-2,10 %). Підрахунки показали, що для того щоб одержати таку ж якість корму, зокрема за вмістом сирого протеїну, на злаковий травостій необхідно щорічно вносити азот у дозі близько N180.

Найкращу якість корму за цими показниками забезпечувало багатоукісне (пасовищне) використання. За цього режиму порівняно з варіантами укісного використання, наприклад, сирого протеїну в сухій масі корму бобово-злакових травосумішок накопичувалось 15-20 % або більше на 3,1-4,3 %, ніж при проведенні першого укосу на початку цвітіння, на 5,0-8,0 % - ніж в кінці і на 7,4-11,2 % більше – ніж у фазі плодоношення, а сирої клітковини (22-27 %) – відповідно менше на 2,2-3,9, 3,6-6,9 і 4,7-7,8 %. З роками, по мірі випадання з травостоїв бобових, кількість сполук азоту у траві помітно зменшувалась. Зокрема, за багатоукісного використання вміст сирого протеїну в сухій масі корму в середньому по всіх травосумішках за період від 1-го до 4-го року користування зменшився від 19,6 до 15,0, укісного – з 1-м укосом у фазі цвітіння від 16,6 до 9,7 і у фазі дозрівання насіння – від 10,4 до 9,8 %.

При порівнянні біохімічного складу трав’яної маси із стандартами на виготовлення різних видів кормів виявилося, що сіяні бобово-злакові травостої за багатоукісного (імітація пасовищного) режиму використання із проведенням першого укосу у фазі галуження бобових в усіх циклах найбільше були придатні для виготовлення трав’яного борошна і на зелений корм як для згодовування у годівницях, так і для випасу. За режимів використання з відчуженням трави у першому циклі на початку цвітіння трава першого укосу більше була придатна для виготовлення високопоживних сіна чи сінажу, а отав – для трав’яного борошна, зеленого корму, в тому числі й для випасу худобою. При проведенні першого укосу в кінці цвітіння трава була придатною для виготовлення сіна і сінажу низької якості, а у фазі дозрівання за якістю, зокрема за вмістом сирої клітковини, не відповідала вимогам стандартів на виготовлення ніяких трав’яних кормів.

ОРГАНІЗАЦІЯ УКІСНИХ І ПАСОВИЩНИХ КОНВЕЄРІВ ТА ЕКОНОМІЧНА Й ЕНЕРГЕТИЧНА ОЦІНКА СТВОРЕННЯ Й ВИКОРИСТАННЯ БОБОВО-ЗЛАКОВИХ ТРАВОСТОЇВ

Нашими дослідженнями по виявленню швидкості проходження фаз вегетації різними видами і сортами багаторічних бобових трав встановлено, що ранньостиглою є конюшина повзуча Спринт; середньоранньостиглими – конюшина повзуча Гігант білий і Ювілейна, лядвенець рогатий Монастирецький; середньостиглими – конюшина лучна Кумач, конюшина гібридна Рожева 27, люцерна Ярославна; пізньостиглими – конюшина лучна Тетра ВІК, люцерна Київська строкатогібридна та Північна гібридна.

Відмінність у строках настання збиральної стиглості травосумішок у більшій мірі залежали від біологічних особливостей видів і сортів бобових трав, ніж від режимів використання. Встановлено, що різниця в настанні збиральної стиглості бобово-злаковими сумішками, яку визначали за бобовими компонентами, у першому циклі використання між ранньостиглими і пізньостиглими ценозами в середньому становить 19-21 день, а в отавах 23-30 днів.

Виявлена нами значна різниця в настанні збиральної стиглості між окремими видами і сортами бобових трав, продуктивність травосумішок та їх отавність дала можливість у господарствах різної форми власності на землю створювати сіяні різностиглі бобово-злакові травостої й організовувати на їх основі на луках надійні системи пасовищних і укісних (зелених чи сировинних) конвеєрів протягом 135-144, а при необхідності і більше днів. Для обох типів конвеєрів частка ранньо-, середньоранньо-, середньо- і пізньостиглих травостоїв може бути однаковою по кожному типу травостою за швидкостиглістю. Укісні конвеєри, в однаковій мірі, можуть забезпечувати рівномірне надходження зеленої маси як при згодовуванні її худобі в стійлі, так і при заготівлі сінажу і навіть сіна.

Проведеними нами дослідженнями встановлено, що використання бобових трав у складі бобово-злакових травосумішок підвищує економічну та енергетичну ефективність їх вирощування. За кращих режимів використання зростала окупність сукупних затрат енергії виходом з 1 га обмінної енергії від 1,4-1,8 до 1,7-2,8 разів, валової – від 3,0-5,2 до 4,8-7,7 разів, збільшувався умовно чистий прибуток – від 167-295 до 469-632 грн./га та рентабельність від 49-88 до 110-155 % при зниженні собівартості 1 ц кормових одиниць від 9,06-11,41 до 6,73-7,76 грн. та 1 ц сирого протеїну від 34,72-66,05 до 29,53-46,43 грн.. Закономірності, одержані нами за даними економічної та енергетичної ефективності, тісно корелювали з урожайністю. За цими даними травосумішка з участю конюшини повзучої Спринт кращі результати забезпечувала за багатоукісного (пасовищного) режиму використання, а з конюшиною лучною Тетра ВІК чи люцерною – за укісного з 1-м укосом у фазі цвітіння. За обома цими режимами ефективнішим було використання бобово-злакових травосумішок з участю конюшини лучної Кумач, конюшини гібридної Рожева 27 та конюшини повзучої Ювілейна чи Гігант білий та лядвенцю рогатого Монастирецький.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведені нові дані для вирішення наукової проблеми підвищення ефективності використання у луківництві зони Полісся потенціалу багаторічних бобових трав шляхом добору кращих їх видів і сортів до бобово-злакових травосумішок при різних укісно-пасовищних режимах використання з метою збільшення виробництва дешевих високопоживних трав’яних кормів. За оптимальних режимів використання включення бобових трав до бобово-злакових травосумішок у середньому за перші чотири роки користування порівняно зі злаковим травостоєм на тому ж фоні внесення Р60К120 підвищує продуктивність низинних лук нормального зволоження в 1,5-1,8 рази і забезпечує вихід з 1 га 70-90 ц сухої маси, 55-75 ц кормових одиниць, 11-14 ц сирого протеїну, 60-80 ГДж обмінної енергії.

2. За двома режимами, укісного з проведенням першого укосу на початку цвітіння та багатоукісного (пасовищного) використання з першим укосом у фазі галуження бобових, однаково високо продуктивними є травосумішки з включенням у них одного з бобових компонентів: конюшини лучної сорту Кумач, конюшини гібридної Рожева 27, конюшини повзучої сортів Ювілейна чи Гігант білий або лядвенцю рогатого Монастирецький. Сумішка з конюшиною повзучою Спринт вищу продуктивність забезпечує за багатоукісного, а з конюшиною лучною сорту Тетра ВІК чи люцерною Ярославна, Київська строкатогібридна або Північна гібридна – за укісного режиму використання з першим укосом в період цвітіння бобових.

Проведення першого укосу в кінці цвітіння бобових знижує продуктивність всіх бобово-злакових сумішок (за винятком травостоїв з участю одноукісної конюшини лучної Тетра ВІК або люцерни посівної) в сумі за всі укоси в 1,1-1,7 рази, а у фазі плодоношення – в 1,5-3,0 рази.

3. Всі бобово-злакові травосумішки найбільш рівномірний розподіл урожаю за циклами забезпечують за багатоукісного (пасовищного) використання (4 цикли з нерівномірністю 32-69%) і найменш – за укісного режиму з проведенням першого укосу у фазі плодоношення (2 цикли). За багатоукісного режиму використання найкращу отавність забезпечують травосумішки з участю конюшини повзучої.

При формуванні урожаю першого укосу зростання урожаю сухої маси бобово-злакових травосумішок відбувається до кінця цвітіння бобових компонентів.

4. На високу частоту скошування у складі бобово-злакових травостоїв найбільш негативно реагує люцерна, а найкраще – конюшина повзуча. Середньорічний вміст люцерни у сумішці з її участю за багатоукісного використання становить 19 %, за укісного режиму з проведенням першого укосу на початку цвітіння – 26 і в кінці – 31 %, а конюшини повзучої – відповідно 30, 24, і 19 %. Конюшина лучна Тетра ВІК краще зберігається в травостої за укісного використання з проведенням першого укосу на початку чи в кінці цвітіння. Конюшина повзуча і особливо лядвенець рогатий при скошуванні їх у фазі плодоношення здатні само поновлюватись у травостоях із насіння, осипаного у попередні роки, збільшуючи свою участь від 6-12 % до 27-43 %. З роками кількість бобових у травостоях зменшується від 30-66 % у першому році користування до 6-24 % - у третьому-четвертому роках. Така ж закономірність зберігається й за кількістю пагонів бобових трав.

5. У середньому за перші чотири роки користування бобово-злаковими травостоями рівень компенсації мінерального азоту симбіотичним бобових трав на кращих режимах використання становить 100-150 кг/га з розрахунку на суху речовину і 150-200 кг/га – на сирий протеїн. Застосування багатоукісного в порівнянні з укісним режимом використання при проведенні першого укосу в кінці цвітіння бобових призводить у люцерни до зменшення на 36-55 %, а у конюшини повзучої до збільшення на 9-32 % на коренях кількості бульбочок.

Під впливом бобових, залежно від їх вмісту, у травосумішках порівняно із злаковим травостоєм на тому ж фоні РК збільшується висота злакових трав у 1,2-2,2 рази.

6. Застосування бобово-злакових травосумішок з середнім вмістом у них різних видів і сортів бобових на рівні 25-35 % порівняно із злаковим травостоєм на тому ж фоні РК поліпшує якість корму, збільшуючи вміст у сухій масі, в першу чергу, сирого протеїну, залежно від режимів використання, від 9,5-14,5 до 11,7-20,7 %, а також перетравність сухої маси корму, вміст білка, сирого жиру, сирої золи, кальцію, обмінної енергії, кормових одиниць та забезпеченість кормової одиниці перетравним протеїном, і зменшуючи вміст безазотистих екстрактивних речовин, сирої клітковини та калію.

7. Найкращу якість корму за хімічним складом та поживністю забезпечує багатоукісне (пасовищне) використання. За цього режиму порівняно із варіантом укісного використання сирого протеїну накопичується більше на 3,1- 4,3 % при проведенні першого укосу на початку цвітіння, на 5,0-8,0 % - в кінці і на 7,4-11,2 % - у фазу плодоношення, а сирої клітковини менше – відповідно на 2,2-3,9, 3,6-6,9 і 4,7-7,8 %.

8. За ритмікою відростання досліджувані види і сорти бобових трав поділяються на ранньостиглі (конюшина повзуча Спринт), середньо-ранньостиглі (конюшина повзуча Гігант білий і Ювілейна, лядвенець рогатий Монастирецький), середньостиглі (конюшина лучна Кумач, конюшина гібридна Рожева 27, люцерна Ярославна) і пізньостиглі (конюшина лучна Тетра ВІК, люцерна Київська строкатогібридна та Північна гібридна). Незалежно від режимів використання різниця у настанні збиральної стиглості між ранньостиглими і пізньостиглими бобово-злаковими сумішками у першому циклі становить 19-21, а в отавах – 23-30 днів. Наявність у системі кормовиробництва на лучних угіддях різностиглих бобово-злакових травосумішок дає можливість на їх основі організувати укісний чи пасовищний конвеєри рівномірного безперервного надходження зеленої маси протягом 135-144 днів, а при необхідності і більше.

9. При включенні бобових компонентів до злаків за кращих режимів використання окупність сукупних затрат енергії виходом з 1 га обмінної енергії зростає від 1,4-1,8 до 1,7-2,8, валової – від 3,0-5,2 до 4,8-7,7 разів, умовно чистий прибуток – від 167-295 до 469-632 грн./га, рентабельність – від 49-88 до 110-155 % при зниженні собівартості 1ц кормових одиниць від 9,06-11,41 до 6,73-7,76 грн. і 1 ц сирого протеїну – від 34,72-66,05 до 29,53-46,43 грн. Травосуміш із участю конюшини повзучої Спринт за цими показниками кращі результати забезпечує за багатоукісного (пасовищного) використання, з одноукісною конюшиною лучною Тетра ВІК чи люцерною посівною різних сортів – за укісного з проведенням першого укосу у фазі цвітіння, а з участю конюшини лучної Кумач, або конюшини гібридної Рожева 27, або лядвенцю рогатого Монастирецький або конюшини повзучої Ювілейна чи Гігант білий – за обома режимами.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

При недостатньому забезпеченні господарств азотними добривами, на низинних луках нормального зволоження Полісся України необхідно створювати сіяні різностиглі бобово-злакові травостої, краще у системі пасовищних чи укісних конвеєрів, для раннього використання з участю конюшини повзучої Спринт; середньораннього – конюшини повзучої Гігант білий чи Ювілейна або лядвенцю рогатого Монастирецький; середнього – конюшини лучної Кумач або конюшини гібридної Рожева 27, люцерни посівної Ярославна; пізнього – конюшини лучної Тетра ВІК або люцерни Київська строкатогібридна чи Північна гібридна.

Травостої з участю одноукісної конюшини лучної Тетра ВІК або люцерни посівної різних сортів доцільно використовувати за укісним режимом з проведенням першого укосу у фазі цвітіння, переважно на сіно чи сінаж, а отав – на випас, конюшини повзучої Спринт – за багатоукісним (пасовищним), а двоукісної конюшини лучної Кумач, або конюшини гібридної Рожева 27, або конюшини повзучої сортів Ювілейна чи Гігант білий, або лядвенцю рогатого Монастирецький – за обома режимами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кургак В.Г., Соляник О.П. Вплив режимів використання сіяних бобово-злакових травостоїв на їх продуктивність та якість корму // Зб. Землеробство. –К.: Урожай, 1995. Випуск 70. – с. 63-71.

2. Кургак В.Г., Корчемний В.П., Соляник О.П., Горкуша С.П. Значення бобових трав у підвищенні продуктивності сіяних лук // Зб. Наукових праць Інституту землеробства УААН. – Київ, 1996. – Випуск 2. – с. 94-100.

3. Соляник О.П., Кургак В.Г., Корчемний В.П. Якість корму бобово-злакових ценозів залежно від режимів їх використання // Зб. наукових праць Інституту землеробства УААН. – Київ, 2000. - Випуск 1. – с. .

4. Кургак В.Г., Соляник О.П., Тітова В.М. Вплив багаторічних бобових трав на якість корму сіяних лук та родючість грунту // Вісник аграрної науки. Спецвипуск, травень. – 2000. – с. 54-55.

5. Боговін А.В., Кургак В.Г., Дзвоник О.М., Соляник О.П. Заплавні луки України і їх поліпшення (англ) // Матеріали 14 Генеральних зборів Європейської федерації луківників. – Фінляндія. – Лахті, 1992. – с. .

6. Боговін А.В., Кургак В.Г., Тітова В.М., Соляник О.П., Горкуша С.П. Ефективне використання біологічного азоту бобових трав у луківництві // Тези доп. республіканської координаційної наради по кормовиробництву (Оброшино, червень, 1993). – Львів, 1993. – с. .

7. Кургак В.Г., Соляник О.П. Продуктивність та якість сіяних бобово-злакових травостоїв залежно від